Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури

Публікуються та аналізуються 11 нових AMS дат, одержаних в лабораторії Токійського університету за органічними включеннями в керамічному тісті та обвугленими залишками на поверхні посудин з трьох пам’яток буго-дністровської культури. Крім двох аномально давніх дат, зроблених за зразками з дуже ни...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автори:	Гаскевич, Д.Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2020
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Археологія і природничі науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187376
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури / Д. Л. Гаскевич, Е. Ендо, Д. Кунікіта, О.О. Яневич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 310-328. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187376
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1873762022-12-25T01:25:35Z Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури Гаскевич, Д.Л. Ендо, Е. Кунікіта, Д. Яневич, О.О. Археологія і природничі науки Публікуються та аналізуються 11 нових AMS дат, одержаних в лабораторії Токійського університету за органічними включеннями в керамічному тісті та обвугленими залишками на поверхні посудин з трьох пам’яток буго-дністровської культури. Крім двох аномально давніх дат, зроблених за зразками з дуже низьким вмістом вуглецю, вони потрапляють у діапазон 60—46 ст. до н. е. Traditional ideas about the origin of the Buh-Dnister Culture (BDC) and its synchronisation with the Neolithic cultures of the Danube-Carpathian region were questioned by series of radiocarbon dates measured on bones at the Kyiv laboratory in the 1998—2004. To start addressing this problem, 11 AMS dates on orga- nic inclusions in the ceramic paste and charred residues on the surface of vessels were obtained at the Tokyo University laboratory. The set of new dates has given a wide scatter of their values within the entire period outlined by the previous BDC dates. Moreover, the two results of the second quarter of the 7th millennium BC for the Hlynske 1 and Bazkiv Ostriv site are beyond it and may potentially be the oldest dates of the culture. However, analysis of the samples in terms of carbon content, their susceptibility to the influence of the freshwater reservoir effect, correspondence to the stratigraphy of the sites and typology of materials detected only six more credible dates. Their order on the timeline coincides with generally accepted ideas about the sequence of existence of the different BDC pottery types. The youngest is the vessel of the Savran type from Shumyliv-Cherniatka has yielded two dates falling into the range of 4723—4491 cal BC, when the Trypillia culture bearers already populat the region. Two vessels of the Samchyntsi type from Bazkiv Ostriv yield three dates within the range of 5288—4847 cal BC, which corresponds to their finding next to fragments of fine «music-note» bowls of the Linear Band Pottery Culture. The Skybyntsi type vessel from Bazkiv Ostriv yield the oldest plausible date of 5621—5514 cal BC, which corresponds to the age of the Criş monuments in Moldova. Unfortunately, the new dates did not shed light on the issues of the time and direction of the first pottery spreading in the region. Thus, this needs further research including reliably direct radiocarbon dating on pottery. 2020 Article Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури / Д. Л. Гаскевич, Е. Ендо, Д. Кунікіта, О.О. Яневич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 310-328. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.26 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187376 [902.65:903.23](477)”634” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки
spellingShingle	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки Гаскевич, Д.Л. Ендо, Е. Кунікіта, Д. Яневич, О.О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури Археологія і давня історія України
description	Публікуються та аналізуються 11 нових AMS дат, одержаних в лабораторії Токійського університету за органічними включеннями в керамічному тісті та обвугленими залишками на поверхні посудин з трьох пам’яток буго-дністровської культури. Крім двох аномально давніх дат, зроблених за зразками з дуже низьким вмістом вуглецю, вони потрапляють у діапазон 60—46 ст. до н. е.
format	Article
author	Гаскевич, Д.Л. Ендо, Е. Кунікіта, Д. Яневич, О.О.
author_facet	Гаскевич, Д.Л. Ендо, Е. Кунікіта, Д. Яневич, О.О.
author_sort	Гаскевич, Д.Л.
title	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури
title_short	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури
title_full	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури
title_fullStr	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури
title_full_unstemmed	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури
title_sort	нові результати прямого радіовуглецевого ams датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Археологія і природничі науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187376
citation_txt	Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури / Д. Л. Гаскевич, Е. Ендо, Д. Кунікіта, О.О. Яневич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 310-328. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gaskevičdl novírezulʹtatiprâmogoradíovuglecevogoamsdatuvannâkeramíkibugodnístrovsʹkoísubneolítičnoíkulʹturi AT endoe novírezulʹtatiprâmogoradíovuglecevogoamsdatuvannâkeramíkibugodnístrovsʹkoísubneolítičnoíkulʹturi AT kuníkítad novírezulʹtatiprâmogoradíovuglecevogoamsdatuvannâkeramíkibugodnístrovsʹkoísubneolítičnoíkulʹturi AT ânevičoo novírezulʹtatiprâmogoradíovuglecevogoamsdatuvannâkeramíkibugodnístrovsʹkoísubneolítičnoíkulʹturi
first_indexed	2025-07-16T08:53:29Z
last_indexed	2025-07-16T08:53:29Z
_version_	1837793028795793408
fulltext	310 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) УДК [902.65:903.23](477)”634” DOI: 10.37445/adiu.2020.04.26 Д. Л. Гаскевич, Е. Ендо, Д. Кунікіта, О. О. Яневич ноВі реЗУльтАти прЯМого рАдіоВУглеЦеВого AMS дАтУВАннЯ керАМіки БУго-дністроВської сУБнеолітиЧної кУльтУри Публікуються та аналізуються 11 нових AMS дат, одержаних в лабораторії Токійського універ- ситету за органічними включеннями в керамічно- му тісті та обвугленими залишками на поверхні посудин з трьох пам’яток буго-дністровської куль- тури. Крім двох аномально давніх дат, зроблених за зразками з дуже низьким вмістом вуглецю, вони потрапляють у діапазон 60—46 ст. до н. е. ключові слова: неоліт, буго-дністровська куль- тура, радіовуглецеве датування, кераміка, хроно- логія, стратиграфія. Вступ. Перебіг процесу неолізаціі як поши рення осілого способу життя і впровадження відтворюючого господарства є одним з найбільш інтригуючих питань дослідження первісності. У Східній європі ключовим районом для його вивчення є басейни річок Дністер і Південний буг. Саме тут неолітичні фермери з балкан та Дунає-Карпатського регіону безпосередньо контактували з місцевими мисливцями та ри балками. Наслідки такої взаємодії відбилися у своєрідності археологічних матеріалів місце вих пам’яток, яка стала підставою для виділен ня буго-дністровської культури (далі бДК). Щоб прояснити час появи і шляхи поширення перших культурних рослин на території Украї ни спеціальний японсько-український археобо танічний проєкт 1 був реалізований впродовж 2016—2019 рр. (Endo et al. 2019). зокрема, у його рамках перевірено раніше опубліковану інформацію про відбитки культурних рослин на керамічному посуді бДК. його нове вивчен 1. Робота здійснена за фінансування японської Про грами грантів для підтримки наукових дослід жень (проект KAKENHI 16K03166). ня із використанням Replica-SEM методу не ви явило жодного достовірного відбитку зернових і бобових культур (Гаскевич та ін. 2020). Тому було б правильніше назвати буго-дністровську культуру не «неолітичною», а «пара-неолітич ною» або «субнеолітичною». Шукаючи відбитки на поверхні посудин, до слідники весь час стикалися з питанням про вік останніх. Але у випадку з бДК на нього не можна було відповісти більш чи менш точ но, оскільки її відносна хронологія і абсолют ні дати впродовж двох останніх десятиліть викликають бурхливі дискусії. Як спробу поча ти розв’язання цієї проблеми в радіовуглецевій лабораторії Університетського музею Токійсь кого університету одержано 11 AMS дат за дво ма зразками обвуглених залишків на поверхні і дев’ятьма зразками органічних включень у формівній масі керамічного посуду. 1. історія дослідження абсолютної хро- нології Бдк. Територія бДК охоплює частину басейнів Південного бугу та Дністра в лісосте повій та степовій зонах сучасної України і Мол дови (рис. 1). Її виділив в. М. Даниленко, який під час масштабних новобудовних робіт в лісо степовому Побужжі у 1949—1961 рр. дослідив найбільш яскраві буго-дністровські пам’ятки (Даниленко 1969), більшість з яких зараз за топлені водосховищами ГЕС. Радіовуглецеве датування бДК почалося в кінці 1960-х рр. одержанням в берлінській ла бораторії чотирьох дат дністерських пам’яток Сорока ІІ та V (Quitta, Kohl 1969, S. 250). Двад цять років по тому зразок із Пугача II було продатовано в Київській (Tovkajlo 1996, с. 24), а із Гіржове — в Ленінградській лабораторії (Станко, Свеженцев 1988, с. 117). У 1997— 1998 рр. лабораторії в Глівіце та Кілі надали, © Д. Л. ГАСКЕвИч, Е. ЕНДО, Д. КУНІКІТА, О. О. ЯНЕвИч, 2020 311ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... відповідно, три конвенційні і п’ять AMS дат для трьох пам’яток з території Молдови (Лари на и др. 1997, с. 109; Wechler 2001, S. 29—30). У 1997—2004 рр. в Київській лабораторії зроб лено 30 конвенційних дат пам’яток Побужжя, досліджених в 1950—1980-х рр. (відейко, Кова люх 1998; бурдо 2002; Котова 2002, с. 92—94, 103, 104; Манько 2006, с. 18, 19). Ще 20 конвен ційних дат Київської лабораторії і 4 AMS дати з Гронінгену і Оксфорду одержані в 2005— 2010 рр. за зразками з розкопок у Добрянці І та ІІІ (залізняк, Манько 2004, с. 141, 145; Biagi et al. 2007, p. 27; Lillie et al. 2009, p. 260), Ґарді (Товкайло 2010, с. 214; 2014, с. 231) і Ташли ку ІІ (Фоменко та ін. 2014, табл. 3). зрештою, дві AMS дати нещодавно одержані в Познансь кій лабораторії за вугіллям з нових розкопок в Мельничній Кручі (Kiosak, Salavert 2018, p. 122). Отже, до останнього часу за зразками з пам’яток зі знахідками бДК було зроблено 71 дату (повне зведення: Haskevych et al. 2019, tabl. 1). Серед них чотири дати т. зв. «безкера мічних» пам’яток заньківці II і Сороки II, шар 2 і 3, а також нижнього шару поселення Ґард впевнено пов’язуються з мезолітом. Дві прямі дати зразків ранньотрипільської кераміки з т. зв. «синкретичного» комплексу в Ґарді точно пов’язані з енеолітом. Три дати для поселен ня Добрянка ІІІ, ще три — для Сорока ІІІ, і по одній — для Тетереука Ноуе XІV та XV також виявилися явно давнішими або молодшими за неолітичний час. Оскільки відповідні зраз ки відбиралися там з «неолітичних» шарів, це демонструє справжню культурну стратиграфію названих пам’яток, де знахідки різних періодів виявилися перемішаними. Слід підкреслити, що всі вісім таких дат були виміряні в євро пейських лабораторіях і опубліковані європей ськими дослідниками (Wechler 2001, S. 29, 30; Biagi et al. 2007, p. 27; Lillie et al. 2009, p. 260). І навпаки, у великому масиві з 51 київської дати культури жодного явно помилкового резуль тату нема. більш того, одержання дат, що не відповідають неолітичному часу, навіть не зга дується в роботах українських авторів. Скла дається враження, що проблему порушення стратиграфії буго-дністровських пам’яток вони не помічають або приховують. Таким чином, на час проведення нашого дослідження уяву про абсолютну хронологію бДК формували 57 опублікованих дат. верх ня межа найстарішої з них сягає 65 ст. до н. е., а нижня межа наймолодшої — 47 ст. до н. е.1 Але проміжок між ними ніхто не визнає часом існування культури. Після публікації великої серії київських дат пам’яток Побужжя в 1998 р. 1. всі календарні дати прокалібровані із вико ристанням OxCal v4.3.2 (Bronk Ramsey 2017) та калібраційної кривої IntCal13 (Reimer et al. 2013) і наведені з довірчим рівнем 95,4 % (2σ). погляди більшості фахівців поляризувалися у два протилежні підходи. Прибічники одно го довіряють переважно датам 60—47 ст. до н. е., зробленим закордоном і в Київській ла бораторії до 1998 р. (Товкайло 2005, с. 44—49; 2014, с. 235—239; залізняк та ін. 2013, с. 249, 250), а другого — київським датам 65—54 ст. до н. е, одержаним починаючи з 1998 р. (Ко това 2002, с. 22—24). Для позначення цих під ходів в публікаціях почали використовуватися терміни «стара хронологія» і «нова хронологія», відповідно. Добре відомі свідчення взаємодії носіїв бДК та сусідніх землеробських культур (Даниленко 1969, с. 66—69, 76, 87, 97—100, 106, 116; Мар рис. 1. Карта 14C датованих пам’яток бДК: 1 — Те тереука Ноуе XIV; 2 — Тетереука Ноуе XV; 3 — Со рока V; 4 — Сорока II; 5 — Сорока III; 6 — Гіржо ве; 7 — Печера I; 8 — заньківці II; 9 — Сокільці II; 10 — Сокільці I; 11 — Глинське I; 12 — Митьків Ос трів; 13 — базьків Острів; 14 — Шумилів-чернятка; 15 — Саврань; 16 — Мельнична Круча; 17 — Ми колина брояка; 18 — Пугач ІІ; 19 — Ґард III; 20 — Ґард; 21 — Ташлик ІІ; 22 — Добрянка ІІІ; 23 — Доб рянка І 312 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки кевич 1973, с. 25; 1974, с. 45, 101, 116; Лари на 1999, с. 104; 2006; Larina et al. 1999, p. 27; Товкайло 2005, с. 34, 35; 2014, с. 201, 202, 218—223; Гаскевич 2008, с. 170; залізняк та ін. 2013, с. 234; Дергачев, Ларина 2015, с. 176— 180) дали підстави дослідникам говорити про функціонування буго-дністровських поселень з посудом скибинецького, сокільцівського та печерського типів у час культури Кріш, сам чинського та савранського типів — у час куль тури лінійно-стрічкової кераміки (далі КЛСК), савранського типу — час раннього Трипілля. Переведення такої традиційної синхронізації у площину абсолютних дат краще узгоджуєть ся зі «старою» хронологією культури (Гаскевич 2007; 2014). Але оскільки її послідовники не змогли пояснити «нові» дати, що вказують на становлення бДК у середині VII тис. до н. е., тобто до початку неолітизації Дунайсько-Прут ського регіону, вони поставили під сумнів до стовірність всіх «нових» київських дат як таких. Але прихильники «нової» хронології наполяга ли на своїй правоті, адже ці найраніші дати були зроблені за кістками, знайденими поруч з керамікою бДК. Аналіз причин, що призве ли до цього «глухого кута», дозволив намітити кілька шляхів виходу з нього: а) перегляд стра тиграфії пам’яток; б) радіовуглецеве датуван ня у закордонних лабораторіях; в) пряме 14С датування керамічних посудин різних типів (Гаскевич 2014). Першим кроком на шляху ревізії стратиг рафії ключових пам’яток бДК стали нові розкопки на дослідженій в. М. Даниленком пам’ятці Печера І та вивчення архівної доку ментації. Їх результати доводять, що жодні надійні «закриті» комплекси бДК у Побужжі не зафіксовані, а на низці пам’яток, які вважа лися «добре стратифікованими», знахідки, що традиційно співвідносилися з різними періо дами, насправді залягають вперемішку (Гаске вич 2013, с. 11—13). Отже, продатовані кістки можуть походити з палімпсестів багатьох епі зодів заселення, включаючи мезолітичні (на- приклад, Гаскевич 2014, с. 11, 12; 2017b, с. 200, 201). відтак, співставлення одержаних за ними дат лише з одною групою знахідок потребує складних процедур спеціального доведення такого зв’язку, які раніше ніхто не здійснював. за таких обставин більш надійним способом перевірити існуючі періодизаційно-хроноло гічні схеми є пряме радіовуглецеве датування керамічного посуду. До 2019 р. були опубліковані 16 конвенцій них дат, одержаних в Києві за органічними включеннями у 15 зразках кераміки з пам’яток Добрянка І, Добрянка ІІІ, Ґард, Гіржове і дві AMS дати за обвугленою речовиною на повер хні однієї посудини з Тетереука Ноуе XV, зроб лені в Кілі. На жаль, докладний опис обробки і складу керамічного тіста, а також обгрунтова не віднесення до посуду певного типу наведені не для всіх зразків. занадто великі стандарт ні похибки (±140—230 років) деяких дат силь но зменшують їх вартість. Серед нечисленних краще опублікованих результатів привертає увагу низка дат, зроблених за зразками кера міки печерського типу з «нижнього» шару та савранського типу з «верхнього» шару посе лення Ґард, що одержали однакові значення в межах другої та третьої чвертей VI тис. до н. е. (Товкайло 2010, табл. 2), а також дата зразку достеменно самчинської гостродонної посу дини із зубчастими відбитками з Добрянки І, яка вказала на першу половину VI тис. до н. е. (Манько 2013, с. 216; 2016, с. 271, 278). Ці ре зультати явно суперечать всім наявним періо дизаціям бДК. Тому вони викликали неспри йняття більшості прихильників як «старої», так і «нової» хронології. Перші обґрунтовують це скептицизмом по відношенню до Київської лабораторії, де були зроблені ці дати (залізняк та ін. 2013, с. 249; Товкайло 2014), а другі — не надійністю кераміки як зразку для датування (Котова 2015, с. 13). висловлені сумніви в достовірності вимірю вань Київської лабораторії можна розвіяти, одержавши дати в інших лабораторіях. Публі кації таких результатів, власне, і присвячена ця стаття. Проте недоліки прямого датування кераміки добре відомі і їм важко дати раду. Тому надалі особливу увагу ми приділимо кри тичному розгляду одержаних нами дат з точки зору можливого спотворення реального віку відповідних зразків. 2. опис зразків. Одинадцять зразків — дев’ять фрагментів керамічного посуду з ор ганічними включеннями у формівній масі та два залишки обвугленої речовини на поверх- ні кераміки — були відібрані серед знахідок трьох пам’яток: Шумилів-чернятка, Глинське І та базьків Острів, що зберігаються у наукових фондах ІА НАН України 1. 2.1. Шумилів-чернятка. Пам’ятка розта шована на ділянці високої заплави лівого бе рега р. П. буг між селами Шумилів і чернятка бершадського р-ну вінницької обл. біля по рогів у місці з координатами 48°29’17.69” Пн. 29°40’33.54” Сх. Досліджена в. М. Даниленко в 1960 р. за опублікованими даними, загалом було розкопано близько 300 м2. Кілька скуп чень субнеолітичних і ранньотрипільських ма теріалів лежали на глибині 0,5—0,8 м в шарі «щільного сіро-зеленого суглинку», який до слідник розглядає як «давній луговий ґрунт». Пам’ятку віднесено до савранської фази бДК (Даниленко 1969, с. 121—125). за нашими попередніми підрахунками, зараз її колекція включає 450 фрагментів від, приблизно, 12 по судин бДК і 314 фрагментів від не менше ніж 1. Акт № 12 видачі зразків на проведення дослід жень з передбаченою руйнацією зразків від 20 червня 2019 р. 313ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... 19 ранньотрипільських посудин, 303 крем’яні вироби, дві гальки некрем’яної породи і дві кіст- ки тварин. Матеріали Шумилова-чернятки було обрано для датування аби перевірити досить поширені уявлення про часткову синхронність пізньої буго-дністровської і ранньої трипільської куль тур (наприклад, Tringham 1971, p. 167, 168; Товкайло 2005, с. 39, 40). По-друге, в колекції виявлений фрагмент посудини, на поверхні якого збереглися вкрай рідкісні у матеріалах бДК залишки нагару. Для датування були відібрані два зразки. 2.1.1. Shum-1t. зразок є фрагментом стінки (№ 183 польового інвентаря, кв. 26Г, без гли бини) посудини, представленої у колекції 128 фрагментами. вона мала циліндричну верхню частину діаметром близько 30 см і нижню час тину перевернуто-конічної форми. вінце злегка відігнуте назовні. зріз прямий округлий. Дно не знайдене. Товщина стінок 0,6—0,8 см. Фор мівна маса містить багато кутастого гравію (до 0,6 см), піску та органічних волокон, а також трохи подрібненої мушлі (до 0,6 см). зовнішня поверхня світло-червонувато-коричнева, блідо- червона, сіра, дуже темно-сіра. внутрішня дуже темно-сіра, рожево-сіра, світло-червонувато-ко ричнева, сіра. Колір зламів різний, нерегуляр ний. Обидві сторони вінець вкриті розчосами, корпус загладжений краще. На збереженій частині посудини орнаменту нема (рис. 2). 2.1.2. Shum-1с. Тонкий шар обвугленої ор ганічної речовини у вигляді двох темно-корич невих плям, кожна розміром менше 1 см2, був зішкрябаний з внутрішньої поверхні черепка, що є зразком Shum-1t. 2.2. глинське і. Пам’ятка, розташована на правому березі р. П. буг на південь від с. Глин ське Немирівського р-ну вінницької обл. в місці з координатами 48°44’27.19” Пн 29°5’14.55” Сх, зараз затоплена водосховищем Ладижинсь кої ГЕС. Різночасові знахідки були зібрані тут П. І. Хавлюком і в. М. Даниленком на поверх ні більше ніж 100-метрової ділянки надзаплав ної тераси ріки висотою близько 3 м в 1955 і 1957 рр. Також у 1957 р. вони зачистили час тину крутого краю тераси довжиною 35 м, і на протилежних кінцях зачистки заклали два роз копи — комплекс 1 площею 22 м2 і комплекс 2 площею 6 м2 (Даниленко 1969, с. 105—107). У колекції пам’ятки з часом неоліту можуть бути пов’язані 160 фрагментів від 16 посудин, 82 крем’яні артефакти, одне знаряддя з кістки і шість кісток тварин (Гаскевич 2017а). Керамічні знахідки неолітичного часу пред ставлені посудом самчинського, скибинецько го і печерського типів, а також притаманного культурі Кріш. Проте їх відособлене заляган ня на поверхні пункту чи чітка вертикальна послідовність у розкопах і зачистках не зафік совані. Таким чином, слова в. М. Даниленко про Глинське I як стратифіковане поселення з двома шарами, представленими знахідками печерської та самчинської кераміки (Данилен ко 1969, с. 107), як і неодноразові згадки про «нижній шар» пам’ятки в публікаціях Н. С. Ко тової (Котова 2002, с. 22; 2015, с. 40, 41, 102), жодними фактами не підтверджуються. При цьому достовірно встановлено відсутність ке раміки самчинського типу серед знахідок ком плексу 1, відносно добре збереженого у шарі жовтого суглинку на глибині 3,1 м. Натомість у ньому були знайдені дві посудини, дуже схожі на столовий посуд культури Кріш-Кереш, або навіть доставлені з її ареалу. Їх уламки ле жали навколо викладених камінням вогнищ поруч з уламками посудин скибинецького і пе черського типів (Даниленко 1969, с. 106; Гаске вич 2017a). Це дозволяє перевірити можливу синхронність зазначених видів кераміки, що й обумовило відбір двох проб з числа знахідок комплексу 1. 2.2.1. Hlyn-2t. зразком є фрагмент стінки (№ 9 польового інвентаря, № 93 колекційного інвентаря, комплекс 1, кв. 2—3/a, без глибини) посудини 16, представленої пятьма уламками. вони були виявлені на площі крайніх квад ратів комплексу 1 та в оголенні урвища тера си. Найбільший фрагмент лежав на каменях викладки вогнища в кв. 1/а. Посудину реконс труйовано як біконічну чашу з вираженим реб ром корпусу. Її максимальний діаметр 15 см; висота збереженої частини — 10,5 см. вінце вертикальне, дещо потоншене, з округлим прямим зрізом. На нижній поверхні є залишки зламаного кільцевого піддону. Ще у давнину злами піддону були вирівняні та загладжені, щоб зробити посудину стійкою. Товщина стінок 0,5—0,9 см. Формівна маса складається з м’якої, рис. 2. Шумилів-чернятка, посудина, датована зразками Shum-1c i Shum-1t 314 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки добре відмуленої дрібноструктурної глини, що містить невелику кількість органіки і дрібно го слюдяного піску. зовнішня поверхня була загладжена, покрита ангобом і залюстрована. Але тепер вона еродована в багатьох місцях. Її колір темно-сірий, коричневий, дуже темний сірувато-коричневий, чорний. внутрішня по верхня гладка; дуже темно-сіра, чорна. злами темно-сірі. Орнамент — ледь помітні виступи- наліпи на ребрі корпусу (рис. 3). 2.2.2. Hlyn-3t. зразком є орнаментований фрагмент стінки (№ 8 польового інвентаря, № 51 колекційного інвентаря, комплекс 1, кв. 4/б, без глибини) посудини 7, представленої в колекції 21 уламком. вони були виявлені на всій площі комплексу 1, а також в оголенні і за чистці краю тераси. ймовірно, посудина мала циліндричний корпус з максимальним діамет ром близько 20 см. вінце зовні потоншене, злег ка загнуте досередини. зріз округлий, прямий. Дно не знайдене. Товщина стінок 0,8—1,2 см. Гончарна маса добре вимішана, містить неве лику кількість великих фрагментів мушлі (до 1,0 см) і рослинних волокон. Обидві поверхні гладкі, в деяких місцях збереглися залишки лискування. Колір світло-червонувато-корич невий і рожево-сірий з сірувато-коричневи ми плямами. злами чорні. Орнамент — зони, окреслені вигнутими злегка прогладженими і глибоко врізаними лініями товщиною 0,1— 0,2 см. всередині ці зони заповнені сіткою з перехрещених діагональних ліній, виконаних у той самий спосіб. Ряд щільно розташованих ямок, нанесених трубчастим штампом діамет ром 0,4 см, проходить уздовж ліній контура зон зовні (рис. 4). 2.3. базьків острів. Пам’ятку, розташова ну на однойменному острові посеред порожистої ділянки р. П. буг між південними околицями сіл Митківка та Скибинці Тростянецького р-ну вінницької обл. в місці з приблизними коорди натами 48°33’06.72” Пн 29°21’30.27” Сх, зараз затоплено водосховищем Глибочанської ГЕС. Її в 1959 р. дослідив в. М. Даниленко. за опуб лікованим ним описом, там було виявлено три культурні шари неолітичного часу: нижній — з посудом скибинецького типу, середній — сам чинського та культури лінійно-стрічкової ке раміки, верхній — савранського (Даниленко 1969, с. 62—69). Пізніше Н. С. Котова перегля нула стратиграфію пам’ятки, виділивши два культурні шари — нижній раннього етапу, та верхній — пізнього етапу бДК (Котова 2002, с. 19—21). буго-дністровські матеріали виявлені на різ них глибинах у «жовто-сірому лесово-мулястому суглинку». Розкопи загальною площею 247 м2 накреслені на планах, де також позначено 3381 знахідку — 1353 фрагменти кераміки, 487 крем’яних виробів, 1509 цілих та фрагментова них кісток і виробів з них, 32 камені некрем’яних порід з обробкою та без неї. Але на сьогодні ко лекція матеріалів поселення нараховує лише 1403 предмети: 701 фрагмент від 90 посудин, рис. 3. Глинське І, посудина 16 (зразок Hlyn-2t) рис. 4. Глинське І, посудина 7 (зразок Hlyn-3t) 315ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... 665 крем’яних виробів і три кам’яні артефакти з некрем’яних порід, 34 кістки тварин та виробів із кістки та рогу (Гаскевич 2017b). Ще не менше 375 цілих і фрагментованих кісток тварин і риб зберігаються у Національному науково-природ ничому музеї НАН України ім. Шмальгаузена (вейбер, Смаголь, Гаскевич 2019). вивченням креслень стратиграфічних роз- різів було з’ясовано, по-перше, що давня ден на поверхня поселення мала незначний ухил, по-друге, що всі глибини вимірювалися від базової лінії, накресленої на різних стінках розкопів на різних абсолютних глибинах. від так, коректну культурну стратиграфію мож на відновити лише для невеликих ділянок за позначками глибин, виміряних від одної і тої ж базової лінії. Тому горизонтальне та верти кальне розташування знахідок було проаналі зовано наново для дев’яти зон 1, кожна з яких представляє окремий епізод збільшення площі 1. Пронумеровані від II до X. знахідки зони І не аналі зувалися, бо їх глибини виміряні від іншого реперу. розкопу (рис. 5; 6). Цим було засвідчено мож ливу наявність на пам’ятці трьох горизонтів підвищеної концентрації матеріалів — двох верхніх із залишками посуду бДК і нижнього, безкерамічного, ймовірно, мезолітичного. «Сте рильних» шарів між ними не зафіксовано. Для пошуку культурної відмінності знахідок гори зонтів було вивчено глибини залягання улам ків посуду, площа яких дорівнює або є більшою за 20 см2, адже більші фрагменти менше пере суваються у відкладах. в результаті наявність культурних шарів, згаданих в. М. Даниленко та Н. С. Котовою, не підтвердилася. Натомість було встановлено значне перемішування ма теріалів, віднесених ними до різних періодів бДК. Кілька випадків відносно чіткої страти- графії компактних розвалів посудин суперечи ли традиційним уявленням про послідовність побутування кераміки відповідних типів (Гас кевич 2017b). Матеріали базькова Острова були обрані для датування через наявність серед них фраг ментів двох столових чаш «нотної» фази КЛСК, рис. 5. базьків Острів, схема розкопу із зазначенням умовних зон і місць виявлення прода тованих знахідок рис. 6. базків Острів. Схема вертикального розташування продатованих матеріалів. Умовні позначки див. на рис. 5 316 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки які дозволяють перевірити думку в. М. Дани ленка щодо їх синхронності кераміці самчинсь кого типу (Даниленко 1969, с. 66, 154). По-дру ге, у 1998 і 2000 рр. в Київській лабораторії за кістками тварин з пам’ятки були одержані сім радіовуглецевих дат третьої чверті VII—тре тьої чверті VI тис. до н. е. (Telegin et al. 2000, с. 63, 64; Котова 2002, с. 103, 104, табл. 9), що дозволяє порівнювати результати, отримані в різних лабораторіях із використанням зразків з різних матеріалів. Для датування з колекції пам’ятки відібрано сім зразків. 2.3.1. Bazk-4t. зразком є орнаменто ваний фрагмент стінки (без № польо вого інвентаря, кв. б/5, глибина 1,03 м) посудини 23, представленої у колекції шістьма уламками її верхньої части ни. Половина з них знайдені в кв. б/5 в зоні VI на глибині 1,03 м. ймовірно, посудина була півсферичної форми. вінце діаметром близько 18 см злегка загнуте досередини. його зріз округлий, місцями, сплощений. Товщина стінок 0,7—0,9 см. Формівна маса містить ор ганічні волокна, дрібний пісок і велику кількість уламків мушель (до 0,8 см). зовнішня поверхня добре загладжена, темно-червонувато-сіра, сірувато-коричнева і темно-коричнева. внутрішня поверхня добре загладжена, коричнева, сірувато-коричнева, дуже темна сірувато-коричнева, рожево-сіра. злами чорні. Орнамент — суцільна зона з го ризонтальних рядів щільно розташованих пальцево-нігтьових защипів, що охоплює всю верхню частину корпусу крім краю вінець (рис. 7). рис. 7. базків Острів, посудина 23 (зразок Bazk-4t) рис. 8. базків Острів, посуди на 1 (зразок Bazk-5t) 317ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... 2.3.4. Bazk-7t. зразком є орнаментований фрагмент стінки (№ 210 польового інвентаря, кв. Ц/14, глибина 0,7 м) посудини 21, представ леної у колекції 19 уламками. більшість з них рис. 10. базків Острів, посудина 21 (зразок Bazk-7t) 2.3.2. Bazk-5t. зразком є фрагмент стінки (№ 1 польового інвентаря, кв. б’/6, глибина 0,9 м) посудини 1, представленої у колекції 31 фраг ментом, що виявлені в зонах I, V— VII. Але 16 з них були знайдені у вигляді компактного скупчення в кв. А’—б’/5—7 у зоні VI на глибині 0,9—0,99 м. Посудину реконструйо вано як горщик із дещо відведеним назовні вінцем діаметром 22 см і на півсферичною нижньою частиною з максимальним діаметром 22 см. Край вінець потоншений, зріз округ- лий, прямий. Дно в колекції від сутнє. Товщина стінок 0,6—1,0 см. Формівна маса містить багато тон ких органічних волокон, незначну кількість дрібних гальок і окатаного піску, а також шамот — дрібні округ лі кавалки необпаленої білої глини. зовнішня поверхня добре загладже на, дуже темно-сірувато-коричнева, сірувато-коричнева, коричнева, чер вонувато-коричнева; внутрішня — чорна, дуже темно-сіра, дуже темна сірувато-коричнева. злами чорні. Орнамент — два горизонтальні поя си, що складаються з горизонтальних рядів відбитків зубчастого штампу, відокремлені один від одного гори зонтальним зигзагом, прокресленим тим самим штампом (рис. 8). 2.3.3. Bazk-6t. зразком є орнаментований фрагмент стінки (без № польового інвентаря, кв. Ш/6, без глибини) посудини 22, представ леної у колекції 20 фрагментами. більшість з них були виявлені в компактному скупченні у кв. Ш/7 в зоні VIII на глибині 0,8—0,89 м. По судина реконструюється як горщик усіченої овальної форми висотою не менше 21 см та з максимальним діаметром 19 см. Дещо потон шене вінце ледь зведене досередини. зріз ві нець плоский, прямий. Дно в колекції відсутнє. Товщина стінок 0,6—0,9 см. Формівна маса міс тить тонкі органічні волокна, невелику доміш ку неокатаного гравію і уламків мушель (до 0,7 см). зовнішня поверхня добре загладжена червонувато-сіра, коричнева, сірувато-корич нева, дуже темно-сіра. в деяких місцях зберег лися сліди лискування (self-slip). внутрішня поверхня добре загладжена, дуже темна сіру вато-коричнева, дуже темно-сіра, сіро-корич нева. злами чорні. Орнамент — вертикальна зиґзаґова композиція, нанесена глибоко врі заними лініями шириною менше 1 мм. вона вкриває весь корпус крім краю вінець і придон ної частини. Глибокі ямки, відтиснуті вузьким штампом з ребристим торцем, прикрашають зріз вінець (рис. 9). На зовнішній поверхні по судини зафіксовано відбитки насіння бузини (Sambucus; Гаскевич та ін. 2020, с. 187). рис. 9. базків Острів, посудина 22 (зразок Bazk-6t) 318 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки утворювали компактне скупчення у зоні X на глибині 0,9—0,99 м. Посудина реконструюєть ся як горщик із дещо зведеними досередини вінцями, циліндричною верхньою частиною діаметром близько 30 см, з’єднаною з перегор нуто-конічною нижньою частиною вираженим ребром корпусу. зріз вінець округлий, прямий. Дно в колекції відсутнє. Товщина стінки 0,8— 1,0 см. Формівна маса містить тонкі органічні волокна, окремі окатані гальки, дуже значну кількість великих уламків мушель (до 0,7 см). зовнішня поверхня підлискована (self-slip), ро жево-сіра, червона, темно-коричнева; внутріш ня — добре загладжена сіра. злами чорні. Ор намент — композиція з двох широких поясів, заповнених вертикальними стрічками, кожна з яких складається з семи паралельних хвиляс тих глибоко врізаних ліній шириною 2—3 мм. Кожна лінія починається і закінчується глибо кою ямкою, нанесеною орнаментиром з ребрис тим торцем (рис. 10). 2.3.5. Bazk-8t. зразком є орнаментований фрагмент стінки (№ 6 польового інвентаря, кв. Ф/1-2, глибина 0,7 м) посудини 2, представ леної у колекції 32 уламками. Їх було виявлено в зонах III—VI. Але більшість з них залягали у відносно компактному скупченні в кв. У—Х/1— 4 у зонах III і V на глибині 0,5—0,79 м. Посуди ну реконструйовано як горщик усічено-оваль ної форми з максимальним діаметром 22 см. вінця діаметром 19 см дещо відхилені назовні. зріз округлий, злегка хвилястий. Дно в колек ції відсутнє. Товщина стінок 0,6—0,8 см. Фор мівна маса містить багато неокатаного гравію (до 0,6 см), піску і органічних волокон, а також трохи слюди і дрібні кавалки червоної вохри. Обидві поверхні добре загладжені і злегка за лисковані (self-slip). зовнішня — червонувато- коричнева, рожево-сіра, сірувато-коричнева; внутрішня — чорна, дуже темно-сіра, темно- червонувато-сіра, рожево-сіра. більшість зламів чорні. Орнамент — сітка з перехрещених стрі чок із двох або трьох паралельних діагональ них ліній, прогладжених тризубим гребінцевим штампом на зовнішній поверхні краю вінець; прямокутні зони, заповнені горизонтальними рядами вертикальних відбитків того самого штампу у верхній частині корпусу посудини; і розріджені діагональні лінії, нанесені цим же штампом на її нижній частині (рис. 11). 2.3.6. Bazk-9t. зразком є орнаментований фрагмент стінки (№ 38 польового інвентаря, кв. б/5, глибина 0,65 м) посудини 39, пред ставленої у колекції 12 уламками, знайденими рис. 11. базків Острів, посуди на 2 (зразок Bazk-8t) 319ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... в зонах II і IV. з них 10 виявлено на глибині 0,6—0,79 м. збереглися лише залишки верхньої частини горщика, ймовірно, усіченої яйцеподібної фор ми з максимальним діаметром корпу су 19 см. вінця вертикальні діаметром 13 см. зріз округлий, прямий. Товщи на стінок 0,5—1 см. Формівна маса перенасичена неокатаним гравієм (до 0,4 см), піском і слюдою. Також у ній є і незначна кількість тонких органічних волокон. зовнішня поверхня добре за гладжена, світло-червонувато-корич нева, сірувато-коричнева, дуже темна сірувато-коричнева. внутрішня поверх- ня і злами чорні. Орнамент у вигляді діагональної сітки, нанесеної поверх нево прокресленими лініями шириною 1—2 мм, є на зовнішній поверхні всіх наявних черепків. Крім цього один горизон тальний ряд відбитків гребінцевого штампу нанесено на потоншеному внутрішньому краю вінець (рис. 12). 2.3.7. Bazk-9c. зразок обвуглених органічних залишків у вигляді дуже тонкого чорного шару був зішкрябаний з внутрішньої поверхні фраг менту, який є зразком Bazk-9t. 3. Метод. Приготування зразків для радіо вуглецевого датування проводилося за методи кою, розробленою під керівництвом К. йошіди (Yoshida et al. 2004). Спочатку кілька мілімет рів поверхні черепка видалялися за допомогою шліфувальної машини аби позбутися зовніш ніх забруднень. зразок масою близько 0,2— 0,3 г, що приблизно відповідає розміру 0,5 × 0,5 × 1 см, відрізався за допомогою алмазного різака. Для видалення забруднюючих речовин зразки піддавалися кислотно-лужно-кислотній (AAA) обробці при температурі 80 °C, за мето дикою, описаною Д. Кунікітою зі співавторами (Kunikita et al. 2007). Показники хімічної об робки зразків наведені в табл. 1. Концентрація лугу для обробки черепка (органічної складо вої формівної маси) підбиралася таким чином, аби зразок не змінив свого кольору. Концент рація лугу для обробки обвуглених залишків з поверхні посудин також підтримувалася на рівні, при якому зразок не розчинявся повніс тю. Рівень СО2 в очищених зразках кераміки коливався в діапазоні від близько 0,6 до 5,6 %. вимірювання проводились на компактному прискорювальному мас-спектрометрі (AMS) в лабораторії музею Токійського університе ту. Результати вимірювання калібрувалися із використанням програми OxCal v4.3.2 (Bronk Ramsey 2017; Bronk Ramsey, Lee 2013). 4. результати та обговорення. Результати датування наведено в табл. 2. Але їх подаль шому використанню має передувати оцінка до стовірності дат через взаємну перевірку інфор мації, одержаної різними способами. зокрема, ми проаналізуємо ступінь потенційної можли вості спотворення реального віку різних зраз ків і порівняємо одержані за ними дати між собою та з типологічними характеристиками рис. 12. базків Острів, посудина 39 (зразки Bazk-9c i Bazk-9t) таблиця 1. Хімічна обробка зразків зразок Маса зразка, мг залишок після AAA-обробки Окислювальна маса, мг Маса CO2, мг вміст CO2, % мг % Shum-1c 5,3 1,5 27,8 1,5 0,7 49,0 Shum-1t 188,5 93,4 49,6 66,1 2,3 3,5 Hlyn-2t 233,5 132,4 56,7 77,7 0,9 1,1 Hlyn-3t 291,2 207,1 71,1 100,0 0,6 0,6 Bazk-4t 257,5 164,5 63,9 53,0 0,4 0,7 Bazk-5t 273,9 195,0 71,2 91,8 1,0 1,1 Bazk-6t 211,6 127,9 60,4 83,7 2,0 2,4 Bazk-7t 324,4 223,3 68,8 97,6 0,7 0,7 Bazk-8t 229,0 122,1 53,3 84,7 1,0 1,1 Bazk-9c 7,8 2,6 33,0 0,8 0,2 21,3 Bazk-9t 197,1 99,6 50,5 66,2 3,7 5,6 320 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки відповідних посудин, а також стратиграфічним контекстом, в якому останні були виявлені під час розкопок. 4.1. можливе спотворення реального віку зразків. Одною з причин спотворення ре ального віку кераміки в процесі 14С датування є наявність у її формівній масі вуглецю різно го походження. По-перше, це «археологічний» вуглець з рослинних волокон, які були спе ціально додані, чи випадково потрапили до керамічного тіста. відтак, його вік більш-менш відповідає часу виробництва посудини. По-дру ге, це давніший «геологічний» вуглець органіч ної фракції глини чи мулу, з яких було сфор мовано виріб. Але його вміст a priori не може бути дуже значним, а тому він буде більш по мітним у формівній масі з меншим загальним вмістом органічних включень (Кулькова 2014, с. 117). Таким чином, визначальним для ко ректного датування кераміки є відносний вміст у ній вуглецю як такого. чим він більший, тим більше шансів, що слабкий геологічний сигнал «розчиниться» у потужному археологічному. вважається, що якщо загальна кількість вуг лецю дорівнює або є більшою за 2—3 % маси зразку, то вплив на його дату «старого» геоло гічного вуглецю можна ігнорувати як несуттє вий (Yoshida et al. 2004, p. 716). Проте, це не означає, що зразки з меншим вмістом органіки не можуть дати коректних результатів. Прос то в цих випадках доведення достовірності вимірювання потребуватиме більш складних процедур, зокрема, ретельного лабораторного вивчення складу формівних мас, встановлення природи та джерел використаної сировини, а, можливо, і її радіовуглецевого віку. виходячи з відносного вмісту вуглецю у опи саних зразках кераміки (табл. 1), лише три результати, одержані за уламками посудин 22 і 39 з базькова Острова, а також посудини з Шумилова-чернятки, можна розглядати без застережень. Надійність ще трьох дат за зраз ками з однаковим вмістом CO2 на рівні 1,1 % є середньою. вони отримані за фрагментами посудини 16 з Глинського I та посудин 1 і 2 з базькова Острова. А от результати за зразками посудини 7 з Глинського I і посудин 23 і 21 з базькова Острова, які містили лише 0,6—0,7 % CO2, є найменш достовірними. Примітно, що два з них дали самі суперечливі найдавніші дати першої половини VII тис. до н. е. Можли во, вони сильно подавнені через значний вплив геологічного вуглецю з глиняної матриці від повідних посудин. Крім геологічного сигналу реальний вік про датованих посудин можуть спотворювати низ ка інших факторів (огляди: Bonsall et al. 2002; Philippsen 2015, с. 160—162). Основним з них є прісноводний резервуарний ефект (ПРЕ). в його основі лежить процес розчинення кар бонатних мінералів у воді. з такої «жорсткої» води «геологічний» вуглець із «нульовим» радіовуглецевим віком потрапляє у водну рос линність і далі по харчовому ланцюгу в ор ганізми молюсків, риб, раків, черепах і прісно водних ссавців. відповідно, радіовуглецевий вік решток цих організмів виглядає давнішим за реальний. Своєю чергою, включення мулу, водоростей і мушель молюсків у керамічне тіс то продатованої посудини може подавнити і її справжній вік. Аналіз складу наших дев’яти зразків кера міки на наявність видимих неозброєним оком прямих та опосередкованих ознак присутності водної органіки засвідчив уламки мушель річ кових молюсків у 5 випадках, окатаного піску (можливо, взятого разом з річковим мулом) — в 3 випадках, відбитків тонких коротких закру таблиця 2. Радіовуглецевий вік зразків зразок Посуди на № Рису нок Матеріал Лаборатор ний № 14C вік, BP Календарний вік cal BC (2σ) δ13C (‰, AMS) Шумилів-чернятка Shum-1c — 2 Обвуглені залишки зсередини TKA-20826 5725 ± 30 4683—4491 –23,6 ± 0,2 Shum-1t — 2 Органічні включення TKA-20827 5805 ± 25 4723—4558 –29,5 ± 0,2 Глинське I Hlyn-2t 16 3 Органічні включення TKA-20828 7080 ± 30 6016—5899 –24,2 ± 0,3 Hlyn-3t 7 4 Те саме TKA-21090 7795 ± 30 6686—6532 –22,7 ± 0,5 базьків Острів Bazk-4t 23 7 Органічні включення TKA-20829 7710 ± 25 6597—6477 –25,8 ± 0,4 Bazk-5t 1 8 Те саме TKA-20830 6855 ± 30 5807—5666 –26,4 ± 0,5 Bazk-6t 22 9 Те саме TKA-20831 6625 ± 25 5621—5514 –28,4 ± 0,2 Bazk-7t 21 10 Те саме TKA-20832 6970 ± 25 5972—5769 –24,8 ± 0,3 Bazk-8t 2 11 Те саме TKA-20833 6190 ± 35 5288—5030 –24,0 ± 0,6 Bazk-9t 39 12 Те саме TKA-20834 6040 ± 25 5003—4847 –28,2 ± 0,3 Bazk-9c 39 12 Обвуглені залишки зсередини TKA-21091 6145 ± 35 5211—5000 –23,0 ± 0,4 321ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... чених ниткоподібних волокон (водорості?) — в 8 випадках (табл. 3). за концентрацією цих ознак, посудини з більш низьким вмістом вуг лецю у масі водночас виявилися і потенційно найуразливішими до впливу ПРЕ. Це додатко во збільшує сумніви щодо достовірності дуже старих дат серії. Спотворення віку керамічних посудин під впливом ПРЕ може виникати і внаслідок про сочування їх стінок рідинами, що утворилися в процесі приготування страв із прісноводної флори та фауни, а також утворення на їх по верхнях нагару з обвуглених решток такої їжі. забруднення цього типу можна ідентифікува ти лише за допомогою спеціального аналізу залишків ліпідів. зразки восьми з дев’яти про датованих посудин вже передані для такого вивчення колективу фахівців під керівництвом К. Херона в рамках реалізації міжнародного проекту «Інновація, поширення і використан ня кераміки в Північно-західній євразії». беручи до уваги розглянуті фактори, що потенційно подавнюють вік зразків, кожну з отриманих нами дат (особливо для зразків з низьким вмістом вуглецю і великою кількістю мушель прісноводних молюсків) слід розгляда ти не як точний часовий проміжок, а лише як terminus post quem — найраніший можливий вік відповідної посудини. Але слід зауважити, що деякі забруднення не подавнюють, а омолоджують результати да тування. Так, молодший вуглець з ґрунту, що містить чи перекриває археологічні знахідки, може розчинятися у воді і в такому вигляді потрапляти до складу майбутніх зразків, нако пичуючись як в гончарній масі, так і в нагарі. зазвичай, ретельна хімічна підготовка проб за безпечує видалення гумінових кислот з порис тої структури керамічної матриці, а також із карбонізованих залишків на поверхні посудин (Кулькова 2014, с. 119). І все ж, попри це, дві наймолодші дати посудини з Шумилова-чер нятки заслуговують на особливу увагу. Слова в. М. Даниленко про залягання тут неолітич них знахідок в сіро-зелених відкладах, інтер претованих як «давній ґрунт лугового типу», викликають певну настороженість, оскільки це відрізняється від «жовто-сірих лесовидних суглинків», у яких матеріали бДК залягали на решті пам’яток, зокрема, у Глинському I та базьковому Острові. відтак, у згаданому ви падку незначний вплив молодого вуглецю не може бути остаточно виключений. 4.2. співставлення нових дат з абсо- лютною хронологією та археологічним контекстом. На діаграмі нові дати утворю ють чотири хронологічні групи (рис. 13). Перша група складається з двох дат дру гої чверті VII тис. до н. е. На сьогодні це най раніші датування бДК. вони виявилися навіть дещо старшими за дати місцевих пізньомезолі тичних пам’яток Сороки II, шар 2 і 3 (Quitta, Kohl 1969, S. 250), та заньківці ІІ, нижній шар (Telegin et al. 2000, p. 64). Першу дату, TKA-21090: 7795 ± 30 uncal BP (6686—6532 cal BC) одержано для посудини 7 із Глинського І (рис. 4). Попри яскраві ознаки ке раміки скибинецького типу, в. М. Даниленко відніс її до печерської фази своєї періодизації, бо поруч з нею була знайдена чаша культури Кріш (рис. 3). Проте, різниця їх радіовуглеце вого віку становить не менше 500 років. Отже, тут може йтися або про палімпсест різночасо вих знахідок, або спотворення справжнього віку одного чи обох зразків. Останнє здається більш ймовірним через надзвичайно низький вміст вуглецю і значну кількість мушлі у зраз ку Hlyn-3t. На користь цього говорить і чітка таблиця 3. Домішки можливого водного походження у керамічному тісті датованих посудин зразок Календарний вік, cal BC (2σ) Посудина № Керамічний тип (Даниленко 1969) Мушля Окатані пі сок і гравій відбитки водоростей? Шумилів-чернятка Shum-1c 4683—4491 — Савранський + — + Shum-1t 4723—4558 Глинське I Hlyn-2t 6016—5899 16 Кереш? — — — Hlyn-3t 6686—6532 7 Печерський + — + базьків Острів Bazk-4t 6597—6477 23 Скибинецький + + + Bazk-5t 5807—5666 1 Самчинський — + + Bazk-6t 5621—5514 22 Скибинецький + — + Bazk-7t 5972—5769 21 Скибинецький + + + Bazk-8t 5288—5030 2 Самчинський — — + Bazk-9c 5211—5000 39 Самчинський — — +Bazk-9t 5003—4847 322 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки стратиграфічна позиція та нечисленність ма теріалів комплексу 1, виявлених на глибині більше 3 м. Крім того, серед них нема жодно го артефакту кукрекської культурної традиції (Гаскевич 2017a), що, як вважається, мають характеризувати кременеобробку місцевих пам’яток VII тис. до н. е. в європі глиняний посуд, що відноситься до часу ранішого чи синхронного до обгово рюваної дати виявлено на схід та північ від Побужжя — у Ракушечному Ярі на Нижньо му Дону, пам’ятках групи Каіршак-Тентексор поблизу дельти волги, єлшанської культури Середнього Поволжжя, а також типу Сертеї в басейні верхньої течії західної Двіни. Але від повідна кераміка описується як переважно не орнаментована або декорована у спосіб, відмін ний від орнаменту посудини 7 із Глинського I (выборнов 2008; Мазуркевич, Долбунова 2015). Їх об’єднує лише одна архаїчно виглядаюча риса — ряди маленьких ямок, розташованих уздовж прокреслених ліній. Але самі вигнуті звивисті композиції, утворені цими лініями, характерні для посуду не східних та північних мисливців-збирачів, а дунайсько-карпатських землеробів культур лінійного кола, датованих не раніше середини VI тис. до н. е. Другу дату, TKA-20829: 7710 ± 25 uncal BP (6597—6477 cal BC), одержано для посудини 23 із защипним орнаментом із базькова Острова (рис. 7). На пам’ятці її уламки лежали глиб ше за решту 11 продатованих керамічних та кістяних зразків із відомою глибиною (рис. 6), що цілком відповідає її давнішому віку. Однак походження кераміки із защипами у Побужжі в. М. Даниленко пов’язав із впливом з ареалу культур Кріш-Кереш-Старчево (Даниленко 1969, с. 68, 69). зокрема такий посуд знайдено на самих східних крішських пам’ятках Молдо ви, розташованих лише за 130 км від базько ва Острова (Дергачев, Ларина 2015, табл. 10, 32, 49, 80). Однак вік посудини 23 виявився старше не тільки їх радіовуглецевих дат (Ко валенко 2017, с. 157, 158, табл. 1), але і всіх достовірних дат ранньонеолітичних пам’яток всього Подунав’я (Thissen 2009). На схід від буга прототипи цього орнаменту не відомі. Отже, настільки давню дату слід пояснювати або спотворенням справжнього віку зразку че рез вкрай низький вміст вуглецю і наявність мушель річкових молюсків, або малоймовір ним прямим культурним імпульсом з близь кого Сходу, де посудини аналогічної форми, прикрашені пальцево-нігтьовими защипами, виявлені на низці пам’яток першої половини VII тис. до н. е., наприклад, Телль ель-Керх (горизонт Руж 2a—2b) на північному заході Си рії (Tsuneki 2012, p. 34—36). Друга хронологічна група складається з чо тирьох дат першої половини VI тис. до н. е. Першу дату, TKA-20828: 7080 ± 30 uncal BP (6016—5899 cal BC), одержано для посудини 16 із комплексу 1 поселення Глинське I (рис. 4), яку часто розглядають як наслідок впливу чи «імпорт» з ареалу культури Кріш (Данилен ко 1969, с. 106; Wechler 2001, S. 274; Гаскевич 2017a, с. 107). Натомість Н. С. Котова (2015, с. 61) вважає її подібною до кількох частково збережених чаш з більш чи менш вираженим ребром на корпусі з пам’яток Копрівец і бла готін на балканах, датованих часом трохи старшим за нашу дату. Але, на наш погляд, більш близькими аналогами посудини 16 з точки зору технології, форми, декору та роз мірів є чаші з керешських пам’яток Східної Угорщини, наприклад, поселення Фурта-чато (Furta-Csátó; Makkay 1990, pl. 3, 5; Makkay et al. 2007, fig. 132: 7—9, fig. 134: 6). через присут ність там посуду з т. зв. «протовінчанськими» рисами, вони можуть бути синхронні раннім фазам культури вінча, датованим не раніше за 5300 р. до н. е. (Reingruber 2018, p. 85—88), або дещо передувати їм у часі. в цьому випадку залягання в Глинському І посудини 16 разом з рис. 13. Діаграма нових AMS дат, одержаних за зразками з умістом CO2: білий — 0,6—0,7 %, сірий — 1,1 %, чорний — 2,4 % і більше. Додаткову інформацію див. у таблицях 323ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... рештками посудини 7, хвилястий мотив орна менту якої нагадує риси посуду кола лінійної кераміки, не викликає протиріч. Тому обгово рювана дата може вважатися подавненою че рез спотворення її справжнього віку. виходячи зі складу формівної маси (табл. 3) та ймовірно го використання цієї чаші в якості «столового», а не «кухонного» начиння, потенційний вплив ПРЕ на її дату не повинен бути значним. з іншого боку, ймовірне західне або південно- західне походження цієї посудини вказує на те, що її могли зробити в багатих на вапняк і крейду ландшафтах Молдавської і Мезійської платформ, або в гірських системах південних і західних Карпат із породи, яка містила гео логічний вуглець з «нульовим» радіовуглеце вим віком. Однак, перевірка цих припущень вимагає спеціального петрографічного аналізу складу формівної маси. Другу дату, TKA-20832: 6970 ± 25 uncal BP (5972—5769 cal BC), одержано для посудини 21 з прокресленою вертикальною хвилястою ком позицією (рис. 10) із базькова Острова. У зоні X її великі фрагменти компактно лежали на гли бині 0,9—0,99 м, що відповідає найдавнішому (скибинецькому, за в. М. Даниленком) шару поселення. У цій же зоні на глибині 0,6 м було виявлено «фрагмент рогу благородного оленя» із датою Кі-8169: 6580 ± 80 uncal BP (рис. 6). Таке співвідношення віку та глибин зразків є логічним і може свідчити про реалістичність нашої дати, незважаючи на вкрай низький вміст вуглецю і значну кількість уламків муш лі в глиняному тісті посудини 21. віддалений аналог її орнаменту можна побачити в посудині з «нижнього неолітичного» шару поселення Ґард, 14С дати якого відносяться до другої і тре тьої чвертей VI тис. до н. е. вертикальні хви лясті стрічки на верхній циліндричній частині корпусу того горщика також утворені з сімох паралельних ліній (Товкайло 2014, рис. 11: 2). Але його формівна маса містить крупний пісок і жорству, а не мушлю. Третю дату, TKA-20830: 6855 ± 30 uncal BP (5807—5666 cal BC), одержано для посудини 1 з гребінцевим орнаментом (рис. 8) із базько ва Острова. Там, в зоні VI, її великі уламки компактно лежали на 10 см вище великих фрагментів посудини 23, що дала одну з най раніших дат бДК. Проте, кістки, продатовані кінцем VII тис. до н. е. (Кі-6652 і Кі-8166), були виявлені на 10—20 см вище посудини 1 (рис. 6). Незважаючи на це, Н. С. Котова віднесла ос танню до «верхнього неолітичного» шару, а згадані кістки — до «нижнього» (Котова 2002, с. 103, 166, рис. 42: 1). Така явна невідповід ність віку зразків та їх стратиграфічної позиції може пояснюватися перемішуванням різноча сових матеріалів в цій частині пам’ятки, або значним спотворенням реального віку части ни зразків, наприклад, під впливом ПРЕ. Так чи інакше, дата посудини 1 ставить під сумнів традиційну синхронізацію самчинської кера міки виключно з післякришським часом. вона добре узгоджується зі значною глибиною вияв лення решток цього горщика, які лежали по руч із фрагментами скибинецького посуду. четверту дату, TKA-20831: 6625 ± 25 uncal BP (5621—5514 cal BC), одержано для посуди ни 22 з прокресленим зигзагоподібним орна ментом (рис. 9) із зони VIII базькова Острова. Там її великі фрагменти лежали вище улам ків посудини 21, що дала дещо давнішу дату (рис. 6). в. М. Даниленко відніс посудину 22 до знахідок скибинецького шару (Даниленко 1969, с. 70). Мотив її орнаменту має численні аналоги серед матеріалів найближчих пам’яток культури Кріш румунської Молдови (Ursulescu 1984, pl. 15: 5, 43: 25; Comşa 1991, fig. 4: 3, 14, 17; Popuşoi 2005, fig. 59: 4, 72: 7, 73: 2, 82: 8, 83: 4, 7, 95: 4, 102: 5, 109: 1) і Республіки Молдо ва (Дергачев, Ларина 2015, табл. 20: 8, 50: 4, 11, 13, 14, 76: 3, 4). Радіовуглецевий вік посе лень Трестіана, горизонт I (GrN-17003: 6665 ± 45 uncal BP) і Сакаровка 1 (включаючи пряму конвенційну київську дату Ki-13899a: 6590 ± 180 uncal BP органічних включень у кераміч ному тісті) варіює в діапазоні 5840—5450 cal BC (Mantu 1995, p. 226; Коваленко 2017, табл. 1), якому відповідає і наша дата. Крім того, дата посудини 22 збігається з результатами прямого датування глиняного посуду з такою ж доміш кою грубих фрагментів мушлі з пам’ятки Ґард (Товкайло 2014, с. 199—201). Третю групу утворюють три дати посудин самчинського типу з базькова Острова, що при падають на кінець VI — початок V тис. до н. е. Першу дату, TKA-20833: 6190 ± 35 uncal BP (5288—5030 cal BC), одержано для посуди ни 2, прикрашеної гребінцевими відбитками (рис. 11). великі уламки столової чаші КЛСК були виявлені на однаковій глибині з вели ким фрагментом цієї посудини в зоні IV. Дру гу і третю дату, TKA-20834: 6040 ± 25 uncal BP (5003—4847 cal BC), TKA-21091: 6145 ± 35 uncal BP (5211—5000 cal BC), одержано для посуди ни 39 з прокресленою діагонально-сітчастою композицією (рис. 12). Її великі фрагменти були виявлені в зоні II на одній глибині з ве ликими уламками згаданої чаші КЛСК (рис. 5; 6). Оскільки всі три дати відповідають часу іс нування місцевих пам’яток КЛСК із «нотним» орнаментом (Сапожников, Сапожникова 2005, с. 91, табл. 1; Kiosak, Salavert 2018, p. 122), вони не викликають застережень. Нарешті, четверту групу утворюють дві дати другої чверті V тис. до н. е., TKA-20826: 5725 ± 30 uncal BP (4683—4491 cal BC) і TKA- 20827: 5805 ± 25 uncal BP (4723—4558 cal BC), одержані для посудини савранського типу із Шумилова-чернятки (рис. 2). На сьогодні, це наймолодші достовірні дати бДК. Розкопуючи пам’ятку в. М. Даниленко відзначив заляган ня на одній глибині матеріалів бДК та Три 324 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки пілля А типу Сабатинівки II, але не наголошу вав на їх можливій синхронності. Проте наші дати потрапили в діапазон, який збігається з загальновизнаним датуванням фази Преку кутені II — Трипілля AIII (Mantu 1995, p. 228; Rassamakin 2012, p. 22—24), і є набагато мо лодшими за діапазон дат Київської лабора торії за кістками з епонімного поселення Са батинівка II (Telegin et al. 2000, p. 66). Таким чином, це підтверджує погляди Р. Трінгхем і М. Т. Товкайло щодо синхронності пізніх буго- дністровських та ранньотрипільських пам’яток Побужжя. Але припущення, що знахідки бДК і Трипілля А в Шумилові-чернятці утворю ють гомогенний комплекс (як це стверджував М. Т. Товкайло щодо пам’яток Ґард, Ґард III, Пугач I), здається ще надто передчасним. Висновки. з точки зору можливого впливу спотворюючих факторів, відповідності типології посудин і археологічного контексту, найбільш достовірними в серії токійських дат є п’ять най молодших вимірювань для двох посудин сам чинського і одної посудини савранського типу. вони отримані за зразками із задовільним вмістом вуглецю без (базьків Острів) або з не великою кількістю мушлі (Шумилів-чернятка) у формівній масі. При цьому дати самчинських посудин відповідають їх виявленню на одній глибині з матеріалами КЛСК, а савранської по судини — з ранньотрипільськими знахідками. більш того, достовірність чотирьох з них під тверджується попарним збігом дат, виміряних за обвугленими залишками на поверхні та ор ганічними включеннями в масі тих самих посу дин. Так, дві дати з Шумилова-чернятки, взяті з довірчим рівнем 95,4 %, показали значний збіг в інтервалі 4683—4558 cal BC. Хоча збіг дат посудини 39 із базькова Острова становить лише три роки в діапазоні 5003—5000 cal BC, ці результати також є дуже близькими. Отже, є всі підстави вважати, що згадані дати відпові дають реальному віку зразків. більш дискусійним є датування посуду ски бинецького і печерського типів. Дата єдиного скибинецького зразку із задовільним вмістом вуглецю — уламку посудини 22 з базькова Ос трова — вказує на другу чверть VI тис. до н. е. Це повністю узгоджується з датами крішських поселень Сакаровка 1 і Трестіана, гор. I (Mantu 1995, p. 226; Коваленко 2017, табл. 1), у ма теріалах яких є типологічно схожі знахідки. На жаль, всі інші дати скибинецької та печерської кераміки одержані за зразками із середнім або дуже низьким вмістом вуглецю, що ставить під сумнів їх надійність. Так, сильний вплив «геологічного» вуглецю чітко фіксується для дати реберчастої чаші із впливами вінчансь ких традицій із Глинського I. Такий вплив міг ще сильніше змінити реальний вік двох най старіших дат серії, одержаних за зразками з великою кількістю мушлі. Тому хронологію відповідних посудин слід визначати з ураху ванням, передусім, типологічних аргументів. Характер їх орнаменту — защипи та хвилясті прокреслені лінійні композиції — не знаходять аналогів у першій східноєвропейській кераміці періоду, на який вказали ці дати. Розглядаючи одержані результати в контек сті протистояння «старої» та «нової» хронологій бДК, AMS дати Токійської лабораторії більше відповідають не «новим» київським датам за зразками кісток, а традиційній синхронізації культури за керамічними імпортами та прямим конвенційним київським датам за зразками ке раміки. ймовірно, спірні київські дати другої половини VII тис. до н. е. були зроблені за кіс тками, пов’язаними з матеріалами фінального мезоліту, не виокремленими у палімпсестах низки пам’яток Побужжя під час їх розкопок в 1950-х рр., або були одержані за рештками тварин, які зазнали впливу ПРЕ (детальніше Haskevych et al. 2019, p. 235—237). Отже, до тривалої дискусії щодо хронології бДК, швид ше за все, спричинилася не специфіка роботи конкретної лабораторії, і не характер датова ного матеріалу як такого, а методичні недоліки при відборі зразків та інтерпретації результатів датування. У гонитві за швидкими вражаючи ми публікаціями численні радіовуглецеві дати, одержані у 1998—2004 рр, були зіставлені з некритично сприйнятими далекими від реаль ності стратиграфічними описами пам’яток і періодизаційними схемами, створеними в рам ках парадигм стадіального розвитку понад пів- століття тому, що й призвело до появи протиріч. звичайно, 11 нових дат не достатньо для надійного визначення віку навіть трьох прода тованих пам’яток, не кажучи вже про бДК в ці лому. Їх одержання — лише початок тривалої роботи зі створення детальної абсолютної хро нології кожного типу буго-дністровської кера міки як надійної підстави для розробки нової періодизації культури. в такому дослідженні особливу увагу слід приділити питанню про вік кераміки з великою кількістю мушлі — чи дійсно ця домішка є культурною ознакою най давнішого в регіоні посуду, чи навпаки, саме наявність мушлі призводить до штучного по давнення його реального віку під час датуван ня? Іншим важливим питанням є час появи посуду самчинського типу, який одержав до сить пізні AMS дати в Токіо, проте через свої архаїчні риси — гостре і округле дно, гребінце вий орнамент — може претендувати на статус найранішої кераміки у регіоні. Щоб відповісти на ці та інші питання слід провести нові прямі радіовуглецеві датування керамічних посудин, супроводжуючи їх петрографічними та фізико- хімічними дослідженнями. подяки. Автори щиро дякують співробіт никам лабораторії мікроаналіза, тандемного прискорювача (MALT) і лабораторії радіовуг лецевого датування університетського музею Токійського університету. 325ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... літерАтУрА бурдо, Н. б. 2002. Новые данные для абсолютной датировки неолита и раннего энеолита на террито рии Украины. Stratum plus, 2, с. 431-446. вейбер, А. в., Смаголь, в. О., Гаскевич, Д. Л. 2019. Фауністичні знахідки багатошарового посе лення базьків Острів (за матеріалами досліджень 1959 року). в: Литвиненко, Р. О. (ред.). Археологія Поділля. Матеріали Всеукраїнської наукової кон- ференції (м. Вінниця, 16 жовтня 2019 р.). вінниця: Твори, с. 21-27. відейко, М. Ю., Ковалюх, М. М. 1998. Ізотопне да тування пам’яток буго-дністровської культури. Архео- логічні відкриття в Україні 1997—1998 рр., с. 65-66. выборнов, А. А. 2008. Неолит Волго-Камья. Са мара: СГПУ. Гаскевич, Д. Л. 2007. Синхронізація буго-дніст ровського неоліту та неоліту Центральної європи: Проблема радіовуглецевих дат. In: Gierlach, M., Bakalarska, L. (eds.). Wspólnota dziedzictwa archeologicznego ziem Ukrainy i Polski. Materiały z konferencji (Łańcut, 26—28 X 2005 r.). Warszawa: Krajowy Ośrodek Badań i Dokumentacji Zabytków, s. 115-147. Гаскевич, Д. Л. 2008. Кераміка «самчинського» типу та проблеми періодизації буго-дністровської неолітичної культури. Кам’яна доба України, 11, с. 157-187. Гаскевич, Д. Л. 2013. в. М. Даниленко та періо дизація неоліту Південного бугу: нові запитання до старих джерел. Археологія, 4, с. 3-17. Гаскевич, Д. Л. 2014. Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури. Археологія, 4, с. 3-17. Гаскевич, Д. Л. 2017а. Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному бузі (за матеріалами до сліджень 1955 та 1957 років). Археологія і давня іс- торія України, 3 (24), с. 85-110. Гаскевич, Д. Л. 2017b. Ревізія стратиграфії посе лення базьків Острів як основи періодизації буго- дністровської неолітичної культури. Кам’яна доба України, 17—18, с. 188-215. Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Насу, Х. 2020. Нові ар хеоботанічні дослідження кераміки субнеолітичного поселення базьків Острів на Південному бузі (із ви користанням Replica-SEM методу). Археологія і дав- ня історія України, 1 (34), с. 181-191. Даниленко, в. Н. 1969. Неолит Украины. Главы древней истории Юго-восточной Европы. Киев: На укова думка. Дергачев, в. А., Ларина, О. в. 2015. Памятники культуры Криш Молдовы (с каталогом). Кишинэу. залізняк, Л. Л., Манько, в. О. 2004. Стоянки біля с. Добрянка на р. Тікич та деякі проблеми неоліти зації Середнього Подніпров’я. Кам’яна доба Украї- ни, 5, с. 137-168. залізняк, Л. Л., Товкайло, М. Т., Манько, в. О., Сорокун, А. А. 2013. Стоянки біля хутора Доб рянка та проблема неолітизації буго-Дніп ровського межиріччя. в: залізняк, Л. Л., Сте- панчук, в. М., Кухарчук, Ю. в., Товкайло, М. Т., Матвіїшина, ж. М., Манько, в. О., вєтров, Д. О., беленко, М. М., Озеров, П. І., Хоптинець, І. М., Не- здолій, О. І., Дорошкевич, С. П., Сорокун, А. А., Шевченко, Т. О. Найдавніше минуле Новомиргород- щини. Кам’яна доба України, 15. Київ: Шлях, с. 194- 257. Коваленко, С. И. 2017. О культурно-хронологи ческой позиции финально-мезолитических памят ников в Пруто-Днестровском междуречье. Stratum plus, 1, с. 155-171. Котова, Н. С. 2002. Неолитизация Украины. Лу ганск: Шлях. Котова, Н. С. 2015. Древнейшая керамика Украи- ны. Киев; Харьков: Майдан. Кулькова, М. А. 2014. Радиоуглеродное датирова ние древней керамики. Самарский научный вест- ник, 3 (8), с. 115-122. Ларина, О. в. 1999. Культура линейно-ленточ ной керамики пруто-днестровского региона. Stratum plus, 2, с. 10-140. Ларина, О. в. 2006. Неолитическая керамика поселения Тетереука Ноуе XV (к проблеме исчез новения культуры линейно-ленточной керамики). Revista Arheologică, II, 1—2, с. 35-55. Ларина, О. в., вехлер, К.-П., Дергачев, в. А., Коваленко, С. И., бикбаев, в. М. 1997. Новые полевые исследования памятников мезолита и неолита Мол довы. In: Dergachev, V. (ed.). Vestigii arheologice din Moldova. Chişinău: Academia de Ştiinţe RM, с. 62-110. Манько, в. О. 2006. Неоліт Південно-Східної Ук- раїни. Кам’яна доба України, 9. Київ: Шлях. Манько, в. О. 2013. Фінальний палеоліт — не- оліт Криму: культурно-історичний процес. Київ: О. Філюк. Манько, в. А. 2016. Абсолютное датирование некоторых неолитических культур на территории Украины. в: Мазуркевич, А. Н., Кулькова, М. А., Долбунова, Е. в. (ред.). Радиоуглеродная хронология эпохи неолита Восточной Европы VII—III тыс. до н. э. Смоленск: Свиток, с. 261-279. Маркевич, в. И. 1973. Памятники эпохи неоли- та и энеолита. Археологическая карта МССР, 2. Кишинев: Штиинца. Маркевич, в. И. 1974. Буго-днестровская культу- ра на территории Молдавии. Кишинев: Штиинца. Сапожников, І. в., Сапожникова, Г. в. 2005. Хро нологія поселень та культурна послідовність ме золіту і неоліту Північно-західного Причорномор’я. Кам’яна доба України, 7, с. 87-95. Станко, в. Н., Свеженцев, Ю. С. 1988. Хроноло гия и периодизация позднего палеолита и мезолита Северного Причерноморья. Бюллетень комиссии по изучению четвертичного периода, 57, с. 116-119. Товкайло, М. Т. 2005. Неоліт Степового По- бужжя. Кам’яна доба України, 6. Київ: Шлях. Товкайло, М. Т. 2010. Ранньонеолітичний гори зонт поселення Ґард і проблема неолітизації Північ но-західного Надчорномор’я. Кам’яна доба України, 13, с. 208-228. Товкайло, М. Т. 2014. Неолитизация Юго-запад ной Украины в свете новых исследований поселения Гард. Stratum plus, 2, с. 183-245. Фоменко, в. М., бурдо, Н. б., Спіцина, Л. А. 2014. багатошарова пам’ятка Ташлик ІІ. Археологія і дав- ня історія України, 1 (12), с. 137-147. Biagi, P., Zaliznyak, L., Kozłowski, S. K. 2007. Old problems and new perspectives for the radio carbon chronology of the Ukrainian Mesolithic? In: Yanko-Hombach, V., Buinevich, I., Dolukhanov, P., Gilbert, A., Martin, R., McGann, M., Mudie, P. (eds.). Extended Abstracts of the Joint Plenary Meeting and Field Trip of IGCP 521 and IGCP 481, Gelendzhik (Russia) — Kerch (Ukraine), September 8—17, 2007. Gelendzhik; Kerch: Institute of Oceanology; Russian Academy of Sciences; Demetra, p. 27-30. Bonsall, C., Cook, G., Manson, J. L., Saderson, D. 2002. Direct dating of Neolithic pottery: progress and prospects. Documenta Praehistorica, 29, p. 47-59. 326 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки Bronk Ramsey, C. 2017. OxCal v4.3.2. The Oxford Radiocarbon Accelerator Unit, University of Oxford. on-line c14.arch.ox.ac.uk/oxcal/OxCal.html Bronk Ramsey, C., Lee, S. 2013. Recent and planned developments of the program OxCal. Radiocarbon, 55, p. 720-730. Comşa, E. 1991. Aşezarea de tip Criş de la Valea Lu pului. Arheologia Moldovei, 14, p. 5-35. Endo, E., Nasu, H., Gaskevych, D., Yanevich, A., Pashkevich, G., Videiko, M. 2019. Ukraine as the crossroad for agricultural dispersal in Eurasia. In: 18th Conference of the International Workgroup for Pal- aeoethnobotany (Lecce, 3rd—8th June 2019). Lecce: Uni versità del Salento, p. 27. Haskevych, D., Endo, E., Kunikita, D., Yanevich, O. 2019. New AMS dates from the Sub-Neolithic sites in the Southern Buh area (Ukraine) and problems in the Buh-Dnister Culture chronology. Documenta Praehis- torica, 46, p. 216-245. Kiosak, D., Salavert, A. 2018. Revisiting the chro nology of two Neolithic sites in Eastern Europe: new radiocarbon dates from Melnychna Krucha and Kamy ane-Zavallia (Southern Buh region, Ukraine). Revista Arheologică, 14, 2, p. 116-131. Kunikita, D., Yoshida, K., Miyazaki, Y., Saito, K., Endo, A., Matsuzaki, H., Ito, S., Kobayashi, T., Fujimoto, T., Kuznetsov, A. M., Krupyanko, A. A., Tabarev, A. M. 2007. Analysis of radiocarbon dates of an archaeological site in the Russian Far East: The marine reservoir effect as seen on charred remains on pottery. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research, B 259, p. 467-473. Larina, O., Petrenko, V., Sapožnikov, I. 1999. Ma terialul ceramic al culturii ceramicii bandliniare: Aşesarea Mainova Balka din Ukraina. In: Arnăut, T., Zanoci, A., Matveev, S. (eds.). Studia in honorem Ion Niculiţă. Chişinău: Cartdidact, p. 21-34. Lillie, M. C., Budd, C., Potekhina, I., Hedges, R. 2009. The radiocarbon reservoir effect: new evidence from the cemeteries of the middle and lower Dnieper basin, Ukraine. Journal of Archaeological Science, 36, 2, p. 256-264. Makkay, J. 1990. The Protovinča Problem — as seen from the Northernmost Frontier. In: Srejović, D. Tasić, N. (eds.). Vinča and its World. International Sym- posium «The Danubian region from 6000 to 3000 BC». Belgrade: SASA; University of Belgrade, p. 113-122. Makkay, J., Kaczanowska, M., Kozłowski, J. K., Paluch, T., Pap, I., Vörös, I. 2007. The excavations of the early neolithic sites of the Körös Culture in the Körös Valley, Hungary: the final report. 1: The excava tions: stratigraphy, structures and graves. Quaderni, 11. Trieste. Mantu, C.-M. 1995. Căteva consideraţii privind cronologia absolută a neo- eneoliticului din Romănia. Studii şi cercetări de istorie veche şi arheologie, 46, 3—4, p. 213-235. Mazurkevich, A., Dolbunova, E. 2015. The oldest pottery in hunter-gatherer communities and models of Neolithisation of Eastern Europe. Documenta Praehis- torica, 42, p. 13-66. Philippsen, B. 2015. Hard water and old food. The freshwater reservoir effect in radiocarbon dating of food residues on pottery. Documenta Praehistorica, 42, p. 159-170. Popuşoi, E. 2005. Trestiana. Monografie arheologică. Bârlad: Sfera. Quitta, H., Kohl, G. 1969. Neue Radiocarbondaten zum Neolithicum und zur frühen Bronzezeit Südosteu ropas und der Sowjetunion. Zeitschrift für Archäologie, 3, S. 223-255. Rassamakin, Yu. 2012. Absolute Chronology of Ukrainian Tripolian Settlements. In: Menotti, F., Kor- vin-Piotrovskiy, A. G. (eds.). The Tripolye culture gi- ant-settlements in Ukraine: formation, development and decline. Oxford: Oxbow Books, p. 19-69. Reimer, P. J., Bard, E., Bayliss, A., Beck, J. W., Blackwell, P. G., Bronk Ramsey, C., Grootes, P. M., Guilderson, T. P., Haflidason, H., Hajdas, I. et al. 2013. IntCal13 and Marine13 Radiocarbon Age Calib- ration Curves 0—50,000 Years cal BP. Radiocarbon, 55, 4, p. 1869-1887. Reingruber, A. 2018. Changing perspectives: Loo- king at the Neolithic in the Northwest Pontic region through radiocarbon dates. In: Kashuba, T., Kaiser, E. (eds.). Principles and Methods of Dating in Archaeology (Neolithic — Middle Ages). Sankt-Petersburg: IHMC RAS, p. 81-96. Telegin, D. Yа., Kovaliukh, N. N., Potekhina, I. D., Lillie, М. 2000. Chronology of Mariupol type cemete- ries and subdivision of the Neolithic — Соррег Age cultures into periods for Ukraine. Radiocarbon and Ar- chaeology, 1, p. 59-74. Thissen, L. 2009. First ceramic assemblages in the Danube catchment, SE Europe — a synthesis of the radiocarbon evidence. Buletinul Muzeului Judeţean Te- leorman. Seria Arheologie, 1, p. 9-30. Tovkajlo, M. 1996. Periodisierung und Chronologie des Spätneolithikums in den Steppen am Südlichen Bug. Eurasia antique, 2, p. 9-28. Tringham, R. 1971. Hunters, Fishers and Farmers of Eastern Europe (6000—3000 BC). London: Hutchin son University. Tsuneki, A. 2012. Tell el-Kerkh as a Neolithic Mega Site. Orient, 47, p. 29-66. Ursulescu, N. 1984. Evoluţia culturii Starcevo-Criş pe teritoriul Moldovei. Suceava: Muzeul Judeţean Suceava. Wechler, K.-P. 2001. Studien zum Neolithikum der osteuropäischen Steppe. Archäologie in Eurasien, 12. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern. Yoshida, K., Ohmichi, J., Kinose, M., Iijima, H., Oono, A., Abe, N., Miyazaki, Y., Matsuzaki, H. 2004. The application of 14C dating to potsherds of the Jomon period. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research, B 223—224, p. 716-722. REFERENCES Burdo, N. B. 2002. Novye dannye dlya absolyutnoj dati rovki neolita i rannego eneolita na territorii Ukrainy. Stra- tum plus, 2, s. 431-446. Veiber, A. V., Smahol, V. O., Haskevych, D. L. 2019. Faunistychni znakhidky bahatosharovoho poselennia Baz kiv Ostriv (za materialamy doslidzhen 1959 roku). In: Lytvynenko, R. O. (ed.). Arkheolohia Podillia. Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii (m. Vinnytsia, 16 zhovt- nia 2019 r.). Vinnytsia: Tvory, s. 21-27. Videiko, M. Yu., Kovaliukh, M. M. 1998. Izotopne datu vannia pamiatok buho-dnistrovskoi kultury. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1997—1998 rr., s. 65-66. Vybornov, A. A. 2008. Neolit Volgo-Kamya. Samara: SGPU. Haskevych, D. L. 2007. Synkhronizatsiia buho-dnistro vskoho neolitu ta neolitu Tsentralnoi Yevropy: Problema radiovuhletsevykh dat. In: Gierlach, M., Bakalarska, L. (eds.). Wspólnota dziedzictwa archeologicznego ziem Ukrainy i Polski. Materiały z konferencji (Łańcut, 26—28 X 2005 r.). Warszawa: Krajowy Ośrodek Badań i Dokumentacji Za bytków, s. 115-147. Haskevych, D. L. 2008. Keramika «samchynskoho» typu ta problemy periodyzatsii buho-dnistrovskoi neolitychnoi kul tury. Kamiana doba Ukrainy, 11, s. 157-187. 327ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Гаскевич, Д. Л., Ендо, Е., Кунікіта, Д., Яневич, О. О. Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування... Haskevych, D. L. 2013. V. M. Danylenko ta periodyzatsiia neolitu Pivdennoho Buhu: novi zapytannia do starykh dzher el. Arkheolohia, 4, s. 3-17. Haskevych, D. L. 2014. Problemy radiovuhletsevoho datu vannia buho-dnistrovskoi neolitychnoi kultury. Arkheolohia, 4, s. 3-17. Haskevych, D. L. 2017a. Hlynske I — neolitychna pamiat- ka na Pivdennomu Buzi (za materialamy doslidzhen 1955 ta 1957 rokiv). Arkheolohia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (24), s. 85-110. Haskevych, D. L. 2017b. Reviziia stratyhrafii poselennia Bazkiv Ostriv yak osnovy periodyzatsii buho-dnistrovskoi neolitychnoi kultury. Kamiana doba Ukrainy, 17—18, s. 188- 215. Haskevych, D. L., Endo, E., Nasu, Kh. 2020. Novi arkheo botanichni doslidzhennia keramiky subneolitychnoho pose lennia Bazkiv Ostriv na Pivdennomu Buzi (iz vykorystanniam Replica-SEM metodu). Arkheolohia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (34), s. 181-191. Danilenko, V. N. 1969. Neolit Ukrainy. Glavy drevnej is- torii Yugo-Vostochnoj Evropy. Kiev: Naukova dumka. Dergachev, V. A., Larina, O. V. 2015. Pamyatniki kultury Krish Moldovy: (s katalogom). Kishineu. Zalizniak, L. L., Manko, V. O. 2004. Stoianky bilia s. Do brianka na r. Tikych ta deiaki problemy neolityzatsii Sered noho Podniprovia. Kamiana doba Ukrainy, 5, s. 137-168. Zalizniak, L. L., Tovkailo, M. T., Manko, V. O., Soro- kun, A. A. 2013. Stoianky bilia khutora Dobrianka ta prob lema neolityzatsii Buho-Dniprovskoho mezhyrichchia. In: Zalizniak, L. L., Stepanchuk, V. M., Kukharchuk, Yu. V., Tovkailo, M. T., Matviishyna, Zh. M., Manko, V. O., Vietrov, D. O., Belenko, M. M., Ozerov, P. I., Khop- tynets, I. M., Nezdolii, O. I., Doroshkevych, S. P., Soro- kun, A. A., Shevchenko, T. O. Naidavnishe mynule Novo- myrhorodshchyny. Kamiana doba Ukrainy, 15. Kyiv: Shliakh, s. 194-257. Kovalenko, S. I. 2017. O kulturno-xronologicheskoj poziczii finalno-mezoliticheskix pamyatnikov v Pruto-Dnestrovskom mezhdureche. Stratum plus, 1, s. 155-171. Kotova, N. S. 2002. Neolitizacziya Ukrainy. Lugansk: Sh lyax. Kotova, N. S. 2015. Drevnejshaya keramika Ukrainy. Kiev; Kharkov: Majdan. Kulkova, M. A. 2014. Radiouglerodnoe datirovanie drevnej keramiki. Samarskij nauchnyj vestnik, 3 (8), s. 115-122. Larina, O. V. 1999. Kultura linejno-lentochnoj keramiki pruto-dnestrovskogo regiona. Stratum plus, 2, s. 10-140. Larina, O. V. 2006. Neoliticheskaya keramika poseleniya Tetereuka Noue XV (k probleme ischeznoveniya kultury linejno- lentochnoj keramiki). Revista Arheologică, II, 1—2, s. 35-55. Larina, O. V., Vehler, K.-P., Dergachev, V. A., Kovalenko, S. I., Bikbaev, V. M. 1997. Novye polevye issledovaniya pam yatnikov mezolita i neolita Moldovy. In: Dergachev, V. (ed.). Vestigii arheologice din Moldova. Chişinău: Academia de Ştiinţe RM, s. 62-110. Manko, V. O. 2006. Neolit Pivdenno-Skhidnoi Ukrainy. (Kamiana doba Ukrainy, 9. Kyiv: Shliakh. Manko, V. O. 2013. Finalnyi paleolit — neolit Krymu: kul- turno-istorychnyi protses. Kyiv: O. Filiuk. Manko, V. A. 2016. Absolyutnoe datirovanie neko torykh neoliticheskikh kultur na territorii Ukrainy. In: Mazurkevich, A. N., Kulkova, M. A., Dolbunova, E. V. (eds.). Radiouglerodnaya hronologiya epohi neolita Vostochnoj Ev- ropy VII—III tys. do n. e. Smolensk: Svitok, s. 261-279. Markevich, V. I. 1973. Pamyatniki epohi neolita i eneolita. Arheologicheskaya karta MSSR, 2. Kishinev: Shtiincza. Markevich, V. I. 1974. Bugo-dnestrovskaya kultura na ter- ritorii Moldavii. Kishinev: Shtiincza. Sapozhnykov, I. V., Sapozhnykova, H. V. 2005. Khronolo hiia poselen ta kulturna poslidovnist mezolitu i neolitu Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria. Kamiana doba Ukrainy, 7, s. 87-95. Stanko, V. N., Svezhenczev, Yu. S. 1988. Hronologiya i pe riodizacziya pozdnego paleolita i mezolita Severnogo Pricher nomorya. Byulleten komissii po izucheniyu chetvertichnogo perioda, 57, s. 116-119. Tovkailo, M. T. 2005. Neolit Stepovoho Pobuzhzhia. Kami ana doba Ukrainy, 6. Kyiv: Shliakh. Tovkailo, M. T. 2010. Rannoneolitychnyi horyzont poselen nia Gard i problema neolityzatsii Pivnichno-Zakhidnoho Nad chornomoria. Kamiana doba Ukrainy, 13, s. 208-228. Tovkajlo, M. T. 2014. Neolitizacziya Yugo-Zapadnoj Ukrainy v svete novyx issledovanij poseleniya Gard. Stratum plus, 2, s. 183-245. Fomenko, V. M., Burdo, N. B., Spitsyna, L. A. 2014. Ba hatosharova pamiatka Tashlyk II. Arkheolohia i davnia is- toriia Ukrainy, 1 (12), s. 137-147. Biagi, P., Zaliznyak, L., Kozłowski, S. K. 2007. Old prob lems and new perspectives for the radiocarbon chronol ogy of the Ukrainian Mesolithic? In: Yanko-Hombach, V., Buinevich, I., Dolukhanov, P., Gilbert, A., Martin, R., McGann, M., Mudie, P. (eds.). Extended Abstracts of the Joint Plenary Meeting and Field Trip of IGCP 521 and IGCP 481, Gelendzhik (Russia) — Kerch (Ukraine), September 8—17, 2007. Gelendzhik; Kerch: Institute of Oceanology; Russian Academy of Sciences; Demetra, p. 27-30. Bonsall, C., Cook, G., Manson, J. L., Saderson, D. 2002. Direct dating of Neolithic pottery: progress and prospects. Documenta Praehistorica, 29, p. 47-59. Bronk Ramsey, C. 2017. OxCal v4.3.2. The Oxford Radio carbon Accelerator Unit, University of Oxford. on-line c14. arch.ox.ac.uk/oxcal/OxCal.html Bronk Ramsey, C., Lee, S. 2013. Recent and planned devel opments of the program OxCal. Radiocarbon, 55, p. 720-730. Comşa, E. 1991. Aşezarea de tip Criş de la Valea Lupului. Arheologia Moldovei, 14, p. 5-35. Endo, E., Nasu, H., Gaskevych, D., Yanevich, A., Pashkevich, G., Videiko, M. 2019. Ukraine as the crossroad for agricultural dispersal in Eurasia. In: 18th Conference of the International Workgroup for Palaeoethnobotany (Lecce, 3rd— 8th June 2019). Lecce: Università del Salento, p. 27. Haskevych, D., Endo, E., Kunikita, D., Yanevich, O. 2019. New AMS dates from the Sub-Neolithic sites in the Southern Buh area (Ukraine) and problems in the Buh-Dnister Culture chronology. Documenta Praehistorica, 46, p. 216-245. Kiosak, D., Salavert, A. 2018. Revisiting the chronology of two Neolithic sites in Eastern Europe: new radiocarbon dates from Melnychna Krucha and Kamyane-Zavallia (Southern Buh region, Ukraine). Revista Arheologică, 14, 2, p. 116-131. Kunikita, D., Yoshida, K., Miyazaki, Y., Saito, K., En- do, A., Matsuzaki, H., Ito, S., Kobayashi, T., Fujimoto, T., Kuznetsov, A. M., Krupyanko, A. A., Tabarev, A. M. 2007. Analysis of radiocarbon dates of an archaeological site in the Russian Far East: The marine reservoir effect as seen on charred remains on pottery. Nuclear Instruments and Meth- ods in Physics Research, B 259, p. 467-473. Larina, O., Petrenko, V., Sapožnikov, I. 1999. Materialul ceramic al culturii ceramicii bandliniare: Aşesarea Mainova Balka din Ukraina. In: Arnăut, T., Zanoci, A., Matveev, S. (eds.). Studia in honorem Ion Niculiţă. Chişinău: Cartdidact, p. 21-34. Lillie, M. C., Budd, C., Potekhina, I., Hedges, R. 2009. The radiocarbon reservoir effect: new evidence from the cemeter ies of the middle and lower Dnieper basin, Ukraine. Journal of Archaeological Science, 36, 2, p. 256-264. Makkay, J. 1990. The Protovinča Problem — as seen from the Northernmost Frontier. In: Srejović, D. Tasić, N. (eds.). Vinča and its World. International Symposium «The Danubi- an region from 6000 to 3000 BC». Belgrade: SASA; University of Belgrade, p. 113-122. Makkay, J., Kaczanowska, M., Kozłowski, J. K., Paluch, T., Pap, I., Vörös, I. 2007. The excavations of the early neolithic sites of the Körös Culture in the Körös Valley, Hungary: the final report. 1: The excavations: stratigraphy, structures and graves. Quaderni, 11. Trieste. Mantu, C.-M. 1995. Căteva consideraţii privind cronologia absolută a neo- eneoliticului din Romănia. Studii şi cercetări de istorie veche şi arheologie, 46, 3—4, p. 213-235. Mazurkevich, A., Dolbunova, E. 2015. The oldest pottery in hunter-gatherer communities and models of Neolithisation of Eastern Europe. Documenta Praehistorica, 42, p. 13-66. Philippsen, B. 2015. Hard water and old food. The fresh water reservoir effect in radiocarbon dating of food residues on pottery. Documenta Praehistorica, 42, p. 159-170. Popuşoi, E. 2005. Trestiana. Monografie arheologică. Bâr lad: Sfera. 328 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Археологія і природничі науки Quitta, H., Kohl, G. 1969. Neue Radiocarbondaten zum Neolithicum und zur frühen Bronzezeit Südosteuropas und der Sowjetunion. Zeitschrift für Archäologie, 3, S. 223-255. Rassamakin, Yu. 2012. Absolute Chronology of Ukrain ian Tripolian Settlements. In: Menotti, F., Korvin-Piot- rovskiy, A. G. (eds.). The Tripolye culture giant-settlements in Ukraine: formation, development and decline. Oxford: Oxbow Books, p. 19-69. Reimer, P. J., Bard, E., Bayliss, A., Beck, J. W., Blac- kwell, P. G., Bronk Ramsey, C., Grootes, P. M., Guilder- son, T. P., Haflidason, H., Hajdas, I. et al. 2013. IntCal13 and Marine13 Radiocarbon Age Calibration Curves 0— 50,000 Years cal BP. Radiocarbon, 55, 4, p. 1869-1887. Reingruber, A. 2018. Changing perspectives: Looking at the Neolithic in the Northwest Pontic region through ra diocarbon dates. In: Kashuba, T., Kaiser, E. (eds.). Principles and Methods of Dating in Archaeology (Neolithic — Middle Ages). Sankt-Petersburg: IHMC RAS, p. 81-96. Telegin, D. Yа., Kovaliukh, N. N., Potekhina, I. D., Lillie, М. 2000. Chronology of Mariupol type cemeteries and subdivision of the Neolithic — Соррег Age cultures into peri ods for Ukraine. Radiocarbon and Archaeology, 1, p. 59-74. Thissen, L. 2009. First ceramic assemblages in the Danube catchment, SE Europe — a synthesis of the radiocarbon evi dence. Buletinul Muzeului Judeţean Teleorman. Seria Arheo- logie, 1, p. 9-30. Tovkajlo, M. 1996. Periodisierung und Chronologie des Spätneolithikums in den Steppen am Südlichen Bug. Eurasia antique, 2, p. 9-28. Tringham, R. 1971. Hunters, Fishers and Farmers of East- ern Europe (6000—3000 BC). London: Hutchinson Univer sity. Tsuneki, A. 2012. Tell el-Kerkh as a Neolithic Mega Site. Orient, 47, p. 29-66. Ursulescu, N. 1984. Evoluţia culturii Starcevo-Criş pe teri- toriul Moldovei. Suceava: Muzeul Judeţean Suceava. Wechler, K.-P. 2001. Studien zum Neolithikum der osteu- ropäischen Steppe. Archäologie in Eurasien, 12. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern. Yoshida, K., Ohmichi, J., Kinose, M., Iijima, H., Oono, A., Abe, N., Miyazaki, Y., Matsuzaki, H. 2004. The application of 14C dating to potsherds of the Jomon period. Nuclear Instru- ments and Methods in Physics Research, B 223—224, p. 716- 722. D. L. Haskevych, E. Endo, D. Kunikita, О. O. Yanevich NEw RESULTS OF DIRECT RADIOCARbON AMS DATING OF THE POTTERY FROM THE bUH-DNISTER SUb-NEOLITHIC сULTURE Traditional ideas about the origin of the Buh-Dnis ter Culture (BDC) and its synchronisation with the Neo- lithic cultures of the Danube-Carpathian region were questioned by series of radiocarbon dates measured on bones at the Kyiv laboratory in the 1998—2004. To start addressing this problem, 11 AMS dates on orga- nic inclusions in the ceramic paste and charred resi dues on the surface of vessels were obtained at the To kyo University laboratory. The set of new dates has given a wide scatter of their values within the entire period outlined by the previ ous BDC dates. Moreover, the two results of the second quarter of the 7th millennium BC for the Hlynske 1 and Bazkiv Ostriv site are beyond it and may potentially be the oldest dates of the culture. However, analysis of the samples in terms of carbon content, their susceptibility to the influence of the freshwater reservoir effect, cor respondence to the stratigraphy of the sites and typo- logy of materials detected only six more credible dates. Their order on the timeline coincides with generally accepted ideas about the sequence of existence of the different BDC pottery types. The youngest is the vessel of the Savran type from Shumyliv-Cherniatka has yiel- ded two dates falling into the range of 4723—4491 cal BC, when the Trypillia culture bearers already populat the region. Two vessels of the Samchyntsi type from Bazkiv Ostriv yield three dates within the range of 5288—4847 cal BC, which corresponds to their finding next to fragments of fine «music-note» bowls of the Lin ear Band Pottery Culture. The Skybyntsi type vessel from Bazkiv Ostriv yield the oldest plausible date of 5621—5514 cal BC, which corresponds to the age of the Criş monuments in Moldova. Unfortunately, the new dates did not shed light on the issues of the time and direction of the first pottery spreading in the region. Thus, this needs further re search including reliably direct radiocarbon dating on pottery. Keywords: Neolithic; Buh-Dnister culture; radio carbon dating; pottery; stratigraphy. Одержано 29.04.2020 гАскеВиЧ дмитро леонідович, кандидат істо ричних наук, науковий співробітник, Інститут ар хеології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. HASKEVYCH Dmytro, Candidate of Sciences in History, Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Prospekt Heroiv Stalinhrada, 12, Kyiv, 04210, Ukraine) ORCID: 0000-0002-2831-1092, e-mail: dmytro. haskevych@gmail.com. ендо ейко, доктор філософії, запрошений дослід ник, Університет Мейджі, 1-1, Канда-Суругадаі, чійода-ку, Токіо, 101-0064, Японія. endo Eiko, PhD, visiting researcher, Meiji Universiy, 1-1, Kanda-Surugadai, Chiyoda-ku, Tokyo 101-0064, JP. E-mail: endosalt@yahoo.co.jp. кУнікітА даі, доктор філософії, ассистент-профе сор, Токійський університет, 7-3-1, Хонго, бункьо-ку, Токіо, 113-0033, Японія. KUNIKITA Dai, PhD, Project Assistant Professor, The University of Tokyo, 7-3-1, Hongo, Bunkyo-ku, Tokyo, 113-0033, Japan. E-mail: dkunikita@yahoo.co.jp. ЯнеВиЧ олександр олександрович, кандидат історичних наук, науковий співробітник, Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. YANEVICH Olexandr, Candidate of Sciences in History, Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Prospekt Heroiv Stalinhrada, 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0002-8088-6950, e-mail: janevic_a@ukr. net.

Нові результати прямого радіовуглецевого AMS датування кераміки буго-дністровської субнеолітичної культури

Репозитарії

Схожі ресурси