Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними

У публікації йдеться про дослідження матеріалів Молюхового Бугра із розкопок В. М. Даниленка 1955—1956 рр. у монографіях та наукових виданнях Д. Я. Телегіна 1960—1990-х рр., а також — про основні результати розкопок поселення автором у 1992—2019 рр....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Нераденко, Т.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2020
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187387
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними / Т.М. Нераденко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 348-357. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187387
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1873872022-12-25T01:26:00Z Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними Нераденко, Т.М. Історія науки У публікації йдеться про дослідження матеріалів Молюхового Бугра із розкопок В. М. Даниленка 1955—1956 рр. у монографіях та наукових виданнях Д. Я. Телегіна 1960—1990-х рр., а також — про основні результати розкопок поселення автором у 1992—2019 рр. The materials of Molyukhiv Buhor, obtained during excavations in 1955—1956 by V. M. Danylenko, were constantly used by D. Y. Telegin in his scientific works particularly in the monograph «Dnipro-Donetsk Culture. To the History of the Population of the Neolithic Epoch — Early Metal of the South of Eastern Europe» 1968; in the monograph «Seredni Stoh Culture of the Copper Age» in 1973; in the article «Cultural identity and dating of supine Eneolithic burials of the Steppe Dnieper» 1987; in the book «Neolithic Burial Grounds of the Mariupol Type» 1991; in the publication «Settlements of the Dnieper-Donetsk Ethnocultural Community of the Neolithic Era» 1998 (co-authored by O. M. Titova); in the book «Seredni Stoh and Novodanilivka cultures of the Eneolithic of the Azov-Pontic region: an archaeological-anthropological analysis of materials and catalog of sites» 2001 (co-authors A. L. Nechitaylo, I. D. Potekhina, Y. V. Panchenko). The conclusions of the scholar according to the first two monographs became the basis for the recognition of Molyukhiv Buhor as one of the outstanding sites of Ukraine in the Neo-Eneolithic Age. Since 1992 the archeological study of Molyukhiv Buhor has been carried out by the author who has discovered on the settlement the system of «moats» and «pillars», the remains of Neolithic dwellings, residential- economic complex of the late Neolithic age, the ancient burial ground with 6 different graveyards, 44 economic pits of different historical periods, etc. A diverse collection of archaeological materials, the total number of which is more than 103700 finds, is the ceramic complex, flint tools, stone tools, horn and bone products, copper products, and allows to describe fully and comprehensively the material culture of the inhabitants in the Neolithic and Eneolithic periods. Thus, new research allows us to clarify, supplement and expand our understanding of the material culture of the tribes of Dnieper-Donetsk and Seredni Stoh cultures, compare them with the research of D. Ya. Telegin 1960—1970 and note that many conclusions of the scholar of 50 years ago find their confirmation in new studies of Molyukhіv Buhor. Archaeological studies of the settlement are being continued. In recent years, they have focused on the excavation of a large residential and commercial complex in the north of the settlement. 2020 Article Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними / Т.М. Нераденко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 348-357. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.04.29 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187387 903.4(477.46)”634/636” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Нераденко, Т.М. Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними Археологія і давня історія України
description	У публікації йдеться про дослідження матеріалів Молюхового Бугра із розкопок В. М. Даниленка 1955—1956 рр. у монографіях та наукових виданнях Д. Я. Телегіна 1960—1990-х рр., а також — про основні результати розкопок поселення автором у 1992—2019 рр.
format	Article
author	Нераденко, Т.М.
author_facet	Нераденко, Т.М.
author_sort	Нераденко, Т.М.
title	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними
title_short	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними
title_full	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними
title_fullStr	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними
title_full_unstemmed	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними
title_sort	поселення молюхів бугор в працях д. я. телегіна і за сучасними даними
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187387
citation_txt	Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними / Т.М. Нераденко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 4 (37). — С. 348-357. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT neradenkotm poselennâmolûhívbugorvpracâhdâtelegínaízasučasnimidanimi
first_indexed	2025-07-16T08:54:19Z
last_indexed	2025-07-16T08:54:19Z
_version_	1837793080730714112
fulltext	348 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) УДК 903.4(477.46)”634/636” DOI: 10.37445/adiu.2020.04.29 Т. М. Нераденко поселеннЯ МолюхіВ БУгор В прАЦЯх д. Я. телегінА і ЗА сУЧАсниМи дАниМи ісТоріЯ Науки У публікації йдеться про дослідження матеріалів Молюхового Бугра із розкопок В. М. Даниленка 1955—1956 рр. у монографіях та наукових видан- нях Д. Я. Телегіна 1960—1990-х рр., а також — про основні результати розкопок поселення автором у 1992—2019 рр. ключові слова: Молюхів Бугор, неоліт, енеоліт, дніпро-донецька культура, середньостогівська куль- тура, дереївська культура, молюховобугорська гру- па пам’яток. Поселення Молюхів бугор розташоване в однойменному урочищі, яке знаходиться в за плаві річки Тясмин на північ від села Новосе лиця чигиринського р-ну черкаської області. Розміщується воно на піщаній дюні, яка має вигляд неправильного гострокутного трикут ника, витягнутого майже точно з півдня на північ, його довжина дорівнює близько 90 м, ширина основи — близько 60 м. Поселення у 1950 р. відкрив О. І. Тереножкін, у 1955 р. оглянула є. Ф. Покровська, у 1955—1956 рр. розкопував в. М. Даниленко, у 1987 р. оглянув автор, у 1988 р. — О. М. Титова та в. Ю. Коєн, з 1992 р. досліджує Т. М. Нераденко (Нераденко 2017, с. 9—12). Матеріали із розкопок поселення зразу ж привернули увагу Д. Я. Телегіна, адже посе лення дало нові та яскраві знахідки доби неолі ту та енеоліту, які дуже цікавили археолога. в працях Д. Я. Телегіна 1960—1990-х рр. були використані в основному матеріали із роз копок в. М. Даниленка 1955—1956 рр. та роз відки О. М. Титової та в. Ю. Коєна 1988 р. в монографії «Дніпро-донецька культура. До історії населення епохи неоліту — раннього металу півдня Східної європи» 1968 р. архео лог подав карту поширення пам’яток дніпро- донецької культури та опис до неї. Серед по селень другого періоду знаходимо і поселення Молюхів бугор (Телегін 1968, рис. 1, с. 10, 11). Ще раз неолітичне поселення на Молюхо вому бугрі згадується в книзі в ході характе ристики пам’яток черкаської локальної групи, яка виділяється археологом на другому етапі розвитку дніпро-донецьких племен і якій було властиве деяке відставання в порівнянні з більш південними надпорізько-приазовськими територіями (Телегін 1968, с. 83, 84). в монографії «Середньостогівська культура епохи міді» 1973 р. також знаходимо Молюхів бугор серед поселень, позначених на карті по ширення пам’яток середньостогівської культу ри (Телегін 1973, рис. 3). в першому розділі, присвяченому відкриттю і дослідженню серед ньостогівських пам’яток, зазначається важ ливість поселення Молюхів бугор як пам’ятки, яка разом з іншими є хронологічним рубежом, за яким починається ранньоямна культура, та пам’ятки, яка знаходиться на північній межі поширення середньостогівських пам’яток і фік сує помітні культурні контакти між трипільсь ким та середньостогівським населенням (Теле гін 1973, с. 6, 12—14). Археологічні матеріали з Молюхового бугра широко використані також у розділі IV «Керамі ка», в якому археолог подає класифікацію гли няних горщиків середньостогівської культури, поділяючи їх на два керамічних класи — А і в. в класі А виділяється 5 основних типів, серед яких глиняні гостродонні горщики Молюхово го бугра належать до 4-го дереївського типу, а плоскодонні невисокі горщики з поселення складають окремий 5-й молюхівський тип. Гор щики цього типу мають рівні невисокі вінця, © Т. М. НЕРАДЕНКО, 2020 349ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Нераденко, Т. М. Поселення Молюхів бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними прикрашені відбитками гребінця або шнура, а його поява в північних пунктах поширення середньостогівської культури є, очевидно, ре зультатом контактів з населенням трипільсь кої культури (Телегін 1973, с. 87—89). Керамічний матеріал з Молюхового бугра використовується археологом і в ході харак теристики основних елементів орнаменту та поширення їх на різних типах горщиків. за значається значне поширення гусеничного і шнурового орнаменту на посудинах дереївсь кого і молюхівського типів, причому на Мо люховому бугрі, за підрахунками археолога, цей орнамент складає 40 %, окрім нього відомі гребінець і ямки-наколи (Телегін 1973, с. 96— 101, 119, 120). Археологічні матеріали Молюхового бугра із розкопок в. М. Даниленка привертають увагу дослідника і в ході вивчення періодизації та хронології пам’яток середньостогівської куль тури, при цьому матеріали Молюхового бугра віднесені до ІІ (шнурового) періоду в розвитку середньостогівської культури та датуються пер шою половиною ІІІ тис. до н. е. При цьому ви рішальне значення для встановлення абсолют ного віку енеолітичних матеріалів Молюхового бугра мають фрагменти трипільської кераміки етапу СІ Трипілля, виявлені в. М. Данилен ком у верхньому горизонті поселення (Телегін 1973, с. 122—125). І нарешті, в монографії широко використані результати дослідження остеологічних ма теріалів із розкопок Молюхового бугра, здій сненного в. І. бібіковою. зазначається пере важання в свійському стаді кісток коня, які складають 59 %, та переважання кісток диких тварин в порівнянні зі свійськими — 70 про ти 30 %. Перший факт становить своєрідне явище в енеоліті європи. Другий є відобра женням природно-економічної ситуації, коли в північній смузі лісостепової зони Середньо го Подніпров’я були більш сприятливі умови для полювання, серед яких — наявність лісів, сусідство з мисливсько-рибальськими племе нами пізнього неоліту (Телегін 1973, с. 131— 142). Матеріали Молюхового бугра в цілому та окремі знахідки з поселення Д. Я. Телегін і в подальшому неодноразово використовував у своїх працях. зокрема, плоскодонний енеолі тичний горщик із розкопок в. М. Даниленка, як тип посуду найпізнішого, молюхівського, етапу середньостогівської культури приводить ся як аналогія для доказу своїх датувань у двох працях 1987 і 1991 рр., присвячених культур ній приналежності та датуванню енеолітичних випростаних поховань Степового Подніпров’я та неолітичних могильників маріупольсько го типу (Телегін 1987, с. 22, 23; Телегин 1991, с. 49, 50). в науковому виданні «Поселения днепро- донецкой этнокультурной общности эпохи нео- лита» 1998 р., підготовленому Д. Я. Телегіним разом з О. М. Титовою, серед поселень ІІ роз виненого етапу дніпро-донецької етнокультур ної спільності епохи неоліту на карту занесено поселення Молюхів бугор під № 90 (Телегин, Титова 1998, рис. 4: с. 10, 11). воно належить до 200 пам’яток києво-черкаської культури, яка датується першою половиною — третьою чвертю IV тис. до н. е. (Телегин, Титова 1998, с. 23, 24). в розділі V, де поданий географічний покаж чик поселень та їх стисла характеристика по об ластях України, білорусі, Росії, серед пам’яток черкаської обл. поблизу села Новоселиця чиги ринського р-ну вказуються два поселення — в урочищах Молюхів бугор і Тетянчине. Дається стисла інформація про поселення згідно до сліджень О. І. Тереножкіна і в. М. Даниленка 1955—1956 рр. та обстеження О. М. Титової і в. Ю. Коєна 1988 р. Констатується факт руйну вання пам’ятки (Телегин, Титова 1998, с. 110). Нарешті, у книзі «Среднестоговская и ново даниловская культуры энеолита азово-черно морского региона: археолого-антропологичес кий анализ материалов и каталог памятников» 2001 р., яка була підготовлена Д. Я. Телегі ним разом з А. Л. Нечитайло, І. Д. Потєхіною, Ю. в. Панченком, опубліковані дві радіовуг лецеві дати енеолітичного періоду Молюхово го бугра (розкоп І, прирізка 2а, глибина 40— 50 см): сal BC 4171 ± 107 і 4084 ± 102 (Телегин и др., 2001). Із 1992 р. розкопки поселення здіснюються автором статті. У 2017 р. вийшла монографія «Молюхів бугор» (Нераденко 2017). І якби сьо годні Дмитро Якович Телегін був з нами, він неодмінно використав би в своїх працях ре зультати і цих розкопок. Основні з них пред ставляємо нижче. за час наших розкопок було досліджено 1650 м2 площі давнього поселення та з’ясовано, що на його території люди мешкали у різні пе ріоди — неоліт, енеоліт, бронза, ранньозаліз ний вік, новий час. Але як пам’ятка археології Молюхів бугор цікавий як поселення доби нео- літу та енеоліту, адже інші історичні періоди представлені переважно випадковими знахід ками із верхнього зруйнованого культурного горизонту. в ході розкопок нами було виявлено такі об’єкти: «рів», який оперізував підвищену час тину поселення, поділяв її на дві ділянки, пря мував на північ поселення до пониженої запла ви та виконував певну захисну та господарську функції; «стовпи» в понижених частинах піща ної дюни, на заході та півночі поселення, що були, вірогідно, основою легких конструкцій над водою; 44 господарські ями різних історич них періодів — неоліту, енеоліту, ранньозаліз ного віку, нового часу; 4 об’єкти підовальної форми, ледве заглиблених у материк, які могли бути залишками легких куренеподібних жител 350 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Історія науки доби неоліту; 6 давніх поховань різних історич них періодів — енеоліту, бронзи; великий жит лово-господарський комплекс доби пізнього енеоліту на півночі поселення (рис. 1). в ході розкопок знайдено численний архео- логічний матеріал — понад 108000 знахідок, які представляють такі основні категорії, як керамічний комплекс, крем’яний інвентар, рис. 1. Об’єкти Молюхового бугра (на сітці квадратів 2 × 2 м) за розкопками Т. М. Нераденко в 1992—2019 рр. 351ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Нераденко, Т. М. Поселення Молюхів бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними кам’яний інвентар, вироби з кістки та рогу, ви роби з міді, інші знахідки. знайдено величез ний остеологічний матеріал, який складає по над 172000 кісток диких та свійських тварин, гризунів, черепах, птахів, риб, молюсків тощо. Результати розкопок та дослідження знайде них матеріалів дозволяють нам зробити певні узагальнюючі висновки. У добу неоліту на Молюховому бугрі існу вало щонайменше три різночасові поселення (Нераденко 2017, с. 469—471). Найранніше поселення пов’язується з групою кераміки Н-І з домішками крупнотовченої тра ви і прокреслено-гребінцевою орнаментацією, що характеризує період 1б у розвитку черкась кого варіанту києво-черкаської культури дніп ро-донецької етнокультурної спільності, який сьогодні датовано за cal BC в межах 5550— 5050 рр. до н. е. (Котова 2015, с. 50). Швидше за все, її поява на Молюховому бугрі пов’язана з проникненням в Середнє Подніпров’я племен бузького варіанту буго-дністровської культури другого періоду (самчинської чи савранської фаз), які принесли з собою характерні гончарні технології (рослинна домішка, використання графіту) і традиції (форми посуду, прокреслену орнаментацію). Дослідники неолітичних куль тур України одностайні в тому, що міграція час тини буго-дністровського населення з території Південного бугу в Середню Наддніпрянщину сприяла формуванню та розвитку черкаського варіанту києво-черкаської культури з такими пам’ятками, як бузьки, Пищики, Мутихи, бай бузи, Молюхів бугор та ін. (Даниленко 1969, с. 191, 192; Телегін 1968, с. 192; Титова 1990, с. 30; Котова 2002, с. 32; 2015, с. 47—49; Товкай ло, 2005, с. 42 та ін.). Окрім сильного впливу буго-дністровських традицій, в кераміці групи Н-І відчувається деякий вплив ранньої азово- дніпровської та, можливо, нижньодонської (го ризонтальний гребінцевий зиґзаґ, гребінцеві відбитки у т. зв. «крокуючої» манері, ін.) куль тур (Котова 2002, с. 32; 2015, с. 49). Серед радіовуглецевих датувань матеріалів Молюхового бугра одне (6340 ± 80 BP, 5332 ± 83 cal BC, Кі-7996), відповідаючи цьому періо ду, дає нам датування найранішого неолітич ного поселення в межах 5400—5250 рр. до н. е. (таблиця). Друге неолітичне поселення пов’язане з пе реходом від першого до другого етапу в роз витку черкаського варіанту києво-черкаської культури, який відноситься до кінця VІ — по чатку V тис. до н. е., коли відбувалася міграція дніпро-донецьких племен з Лівобережжя на Правобережжя Дніпра та поширення з ними нових гончарних технологій і традицій, запо зичених від більш східних племен Середнього Дону (Котова 2015, с. 51). Кераміку цього посе лення характеризує група Н-І/ІІ, яка зберігаю чи старі гончарні традиції (рослинна домішка, прокреслений і гребінцевий орнамент, ін.), вже має помітний вплив нових гончарних тради цій (домішка піску, орнаментація зубчастим штампом і трикутними наколами, ін.). Серед радіовуглецевих датувань Молюхового бугра дві дати (6110 ± 80 BP, 5074 ± 117 cal BC, Кі- 7798; 5905 ± 70 BP, 4787 ± 90 cal BC, Кі-6728) фіксують існування цього поселення в період 5100/5050—4800 рр. до н. е. Можливо, що в цей період існувало два окремих неолітичних поселень: раніше — 5100—5000 рр. до н. е. з керамікою групи Н-І/ІІ, яке відображало пе рехід від першого до другого етапу в розвитку черкаського варіанту києво-черкаської культу ри; пізніше — 5000—4800 рр. до н. е. з керамі кою групи Н-ІІ, яке відображало вже розвиток племен другого етапу черкаського варіанту києво-черкаської культури дніпро-донецької етнокультурної спільності. виходячи з того, що кераміка групи Н-І/ІІ за своєю орнаментацією та стратиграфічним положенням в неолітично му культурному горизонті знаходиться ближче до кераміки групи Н-ІІ, можна запропонувати зміну одного поселення іншим. Третє неолітичне поселення на Молюхово му бугрі репрезентувало найпізніший період існування черкаського варіанту києво-черкась кої культури в Середньому Подніпров’ї, нижня дата якого за Н. С. Котовою відноситься при близно до 4250 р. до н. е. (Котова 2002, с. 33). Це поселення представлено групою кераміки Н-ІІ з домішками піску і гребінцево-наколь частою орнаментацією, поруч з якою виявлені знахідки фрагментів імпортної трипільської канельованої кераміки, аналогії яким ведуть до трипільських поселень різних варіантів схід нотрипільської культури борисівка, Печери, Красноставка, зарубинці, березівка та інших, що належать до різних локальних варіантів східнотрипільської культури (південнобузько го, буго-дніпровського, середньо бузького) та відносяться до заключних фаз Раннього — по чатку Середнього Трипілля (BІ/вІ—вІI). Саме на цей час, на думку вчених, припадає початок перших контактів трипільських племен і носіїв степових культур — пізніх дніпро-донецьких і ранніх середньостогівських племен (Данилен ко 1959, с. 13, 14, 1969, с. 225; збенович 1989, с. 200; Телегін 1968, с. 192—194; Цвек 1989, с. 109, 110; Мовша 2003, с. 165, 166, ін.). Серед радіовуглецевого датування Молю хового бугра є одна дата (5425 ± 80 BP, 4257 ± 90 cal BС, Кі-7995), яка фіксує існування цього неолітичного поселення, а також початок тіс них контактів з трипільцями буго-дніпровсько го регіону. Це найпізніше неолітичне поселен ня на Молюховому бугрі ми датуємо в межах 4350—4250/4200 рр. до н. е. Польові дослідження засвідчили, що неолі тичні поселення займали південно-західну частину піщаної дюни, яка виходила до річ ки, що протікала тут в давнину. Їх мешканці жили, вірогідно, у легких куренеподібних жит 352 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Історія науки лах підовальної форми, ледве заглиблених у материк, сліди яких виявлені в цієї частині поселення. До них тяжіли скупчення неолі тичної кераміки та господарські ями: 2 — з керамікою групи Н-І, 1 — з керамікою групи Н-І/ІІ, 4 — з керамікою групи Н-ІІ. Причому більш раннє поселення займало меншу площу і містилося на західній околиці, а найпізніше поселення займало більшу територію, охоплю ючи також центральну підвищену частину, але все одно тяжіючи до західної частини піщаної дюни. Можливо, зафіксовані тут «стовпи» були основою певної конструкції на зразок настилу для зручності виходу до води, яка підступала впритул до дюни і де міг стояти човен. за знайденими фрагментами нам вдалося здійснити графічну реконструкцію 18 неолі тичних посудин групи Н-І, 4 — групи Н-І/ІІ, 23 — групи Н-ІІ, які дозволили визначити на бір неолітичного посуду Молюхового бугра, що включав до себе миски, чаші, банки і горщики. Привертає увагу переважання на Молюхово му бугрі плоскодонного посуду, адже на інших пам’ятках дніпро-донецької етнокультурної спільності переважають гостродонні горщики. Серед основних занять неолітичних меш канців Молюхового бугра були пастушество і мисливство. Дослідження остеологічних ма теріалів О. П. журавльовим дало співвідно шення свійських та диких тварин — 59 % до 41 % за кількістю особин та 60 % до 40 % за до лею у м’ясному раціоні. У свійському стаді за кількістю особин на першому місці стояв кінь (30 %), за ним йшли — свиня (26 %), бик (22 %), вівця і коза (18 %), собака (4 %). Але різниця між кількістю особин коня (7), свині (6), бика (5) і дрібної рогатої худоби (4) настільки неве лика, що не дозволяє, на нашу думку, стверд жувати остаточно перевагу тієї чи іншої твари ни у свійському стаді неолітичних мешканців Молюхового бугра. У дикому стаді за кількістю особин на першому місці стояв олень звичай Синхроністична таблиця абсолютних дат Молюхового бугра та археологічних культур України неоліту, енеоліту, початку ранньої бронзи, роки до н. е. Молюхів бугор Археологічні культури України Києво-черкаська культура (Котова 2002, с. 33; 2015, с. 50, 51); дереївська культура (Котова 2013, с. 101—103, 417) буго-дністровська культура (Котова 2002, с. 22—24; 2015, с. 39—46); трипільська культура (відейко 2004, с. 93—95; Котова 2013, с. 102, 103) Поселення з керамікою групи Н-І 5400—5250 Києво-черкаська культура 1б періоду 5700—5150 або 5550—5050 Києво-черкаська культура 2 періоду 5200—4250 або 5050—4250 Дереївська культура 4250—3650 (нижня межа за Дереївським поселенням — 3600/3550) буго-дністровська культура, другий період 5900—5300 (за Котовою) Поселення (можливо, два) з керамікою груп Н-І/ІІ і Н-ІІ 5100/5050—4800 Трипілля А 5400—4700/4600 (за відейком) Поселення з керамікою групи Н-ІІ 4350—4250/4200 Трипілля вІ 4700/4600—4300/4200 (за відейком) Поселення дереївської культури 4250/4200—4050 Трипілля вІ—вІІ 4300/4200—4100 (за відейком) 4350/4300—4200 (за Котовою) Поселення (можливо, два) молюхово-бугорської групи 3950—3550/3500 Трипілля вІІ 4100—3700/3600 (за відейком) 4200—3700 (за Котовою) Трипілля СІ 3700/3600—3400/3200 (за відейком) 3700—3550 (за Котовою) Трипілля СІІ 3400/3200—2750… (за відейком) 3550—3100 (за Котовою) 353ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Нераденко, Т. М. Поселення Молюхів бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними ний (31,5 %), за ним йшли — бобер річковий (18,75 %), кабан, козуля звичайна і лось (по 12,5 %), тур (6,25 %), борсук (0,25 %). знайдено також кістки гризунів, птахів, риб, молюсків. зміни клімату та інші чинники протягом цього періоду, безумовно, диктували й певні зміни у напрямках господарства, тож для різних посе лень — найранішого, середнього та найпізні шого — переважання того чи іншого виду тва рин, а також переважання свійських чи диких тварин могло бути різним (журавльов, Марко ва 2000, с. 40—42; журавльов 2008, с. 111, 249, 250; Нераденко 2017, с. 456). Певну роль у господарстві неолітичних мо люховобугорців відігравало рибальство і зби ральництво, мало місце плетіння, вичинка шкіри і хутра, обробка кременю, каменю, рогу, кістки, деревини та виготовлення з них зна рядь, необхідних у господарстві. Можливо, молюховобугорці були вже знайомі з примітивним землеробством, адже, за дослід женнями Н. С. Котової, племена черкаського варіанту києво-черкаської культури в епоху неоліту вирощували пшеницю-однозернянку, ячмінь плівчастий, ячмінь голозерний, а нові культури — горох, просо, пшениця м’яка — були, вірогідно, запозичені у трипільців (Кото ва 2002, с. 45, 46). в цілому ж, неолітичні племена Молюхового бугра розвивалися відповідно свого часу і їм був притаманний перехід від привласнювальних форм господарства (мисливства, рибальства, збиральництва) до відтворювальних (скотар- ства, землеробства). в неолітичний період Мо люхів бугор, вірогідно, був місцем більш-менш тривалого перебування невеликих родових груп або сімейних общин — основних осередків неолітичного суспільства, де ще панували оз наки первіснообщинної формації. У добу енеоліту за результатами наших розкопок на Молюховому бугрі існувало що найменше два поселення (Нераденко 2017, с. 471—474). виникнення першого поселення пов’язане з приходом в Потясминня енеолітичних племен дереївської культури середньостогівської істо рико-культурної спільності, які зустріли тут пізньонеолітичні племена черкаського варіан ту києво-черкаської культури дніпро-донецької етнокультурної спільності. Сприйнявши від них певні культурні традиції (окремі елемен ти орнаменту глиняного посуду, певні види крем’яних знарядь, налагоджені зв’язки з три пільцями та інше), нові мешканці Молюхового бугра почали виготовляти глиняний посуд з домішкою товченої черепашки, який на посе ленні підрозділяється на дві групи за якістю суглинку — Е-І (з пористим буруватим тістом, в якому черепашки складали до 30 % маси) та Е-ІІ (з щільним світло-сірим тістом, яке мало 10—20 % черепашок та значний вміст глинис тих пилових частинок). Щодо орнаментації, то в обох групах переважає гусенично-шнурова орнаментація. Перше поселення існувало у добу середньо го енеоліту та датується в межах 4250/4200— 4050 рр. до н. е. (Нераденко 2017, с. 211). його абсолютне датування визначається не лише за радіовуглецевим аналізом, а й за трипіль ськими керамічними імпортами, знайденими в ході розкопок — фрагментами сіро-вохрис тих чи жовто-коричневих посудин без орна ментації (за усним визначенням О. в. Цвек) і, можливо, кухонних горщиків з черепашками у тісті та характерними розчосами по горловині. вони засвідчують подальший розвиток мирних взаємовигідних зв’язків молюховобугорців зі східнотрипільськими племенами межиріччя Південного бугу і Дніпра. в цей час (періоди вІ—вІІ, початок або перша половина вІІ Три пілля), окрім культурного аспекту вони вже мали і економічний, адже трипільці і дереївці мали різну направленість відтворювального господарства. Друге енеолітичне поселення існувало на Молюховому бугрі за радіовуглецевим дату ванням в межах 3950—3550/3500 рр. до н. е. (Нераденко 2017, с. 211). воно відноситься вже до пізнього енеоліту та відображає самобут ність енеолітичної культури, яка знаходить своє вираження в існуванні окремої Молюхово бугорської групи пам’яток, що сформувалася в Потясминні на основі дереївської культури при значному впливі сусідніх трипільських куль тур періодів вІІ (друга половина) і СІ (Котова 1996, с. 170). за знахідками Молюхового бугра (фрагментами розписних посудин і кухонних горщиків, фрагментами зоо- і антропоморфної пластика (рис. 2), відреставрованим культовим горщиком з 4 стилізованими жіночими голів ками, переосмисленням культурних впливів, які знайшли відображення у плоскодонності посуду, наявності виступів-наліпів і ручок-ву шок, виготовленні антропоморфної пластики з трипільськими рисами) в цей час з молюхово бугорцями найбільше контактує трипільське населення томашівської групи етапів вІІ—СІ і косенівської групи етапу СІ, культури яких мають сліди тісних контактів із середньосто гівськими племенами, та, можливо, поперед ньої небелівської групи другої половини етапу вІІ Трипілля. До культурно-економічних кон тактів, можливо, додаються й сімейно-шлюбні відносини, хоча в цілому мирне співіснування могло чергуватися з невеликими військовими сутичками. зауважимо також, що у зазначе ний період могло існувати не одно, а два посе лення в межах 3950—3700 рр. до н. е. і 3650— 3550/3500 рр. до н. е., свідченням цього може бути певне групування отриманих радіовугле цевих дат у дві підгрупи та вивчення резуль татів польового дослідження поселення. Матеріальна культура першого ранішого (4250/4200—4050 рр. до н. е.) поселення пред 354 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Історія науки ставляє дереївську культуру середнього енео- літу. Матеріальна культура другого пізнішого (3950—3550/3500 рр. до н. е.) поселення (або двох пізніших поселень) в основі своїй теж дереївська, що має певні трипільські впливи (плоскодонність посуду, антропоморфна плас тика, мідні вироби, навички землеробства, ін.) і представлена Молюховобугорською групою пам’яток пізнього енеоліту. Матеріальні комп лекси зазначених поселень навряд чи суттєво відрізняються один від одного, а відокремити їх в ході польового дослідження було практично неможливо через їх перемішування, перекрит тя та руйнування одного іншим. Складаються вони із таких основних категорій, як кераміч ний комплекс, крем’яний інвентар, кам’яний інвентар, вироби із рогу та кістки, вироби з міді, інші знахідки. Керамічний комплекс допомагають досліди ти графічно реконструйовані нами 98 посудин групи Е-І (6 мисок, 1 мисочка, 6 чаш, 6 чаше чок, 21 плоскодонний горщик, 27 гостродонних горщиків, 4 гостродонні кубки, 27 мініатюрних посудинок) та 12 посудин групи Е-ІІ (4 миски, 3 плоскодонних і 5 гостродонних горщиків). Крем’яний інвентар представлений відхо дами виробництва (гальки, нуклеуси, уламки, пластинчасті сколи, заготовки, сколи і луски) та знаряддями праці (скребки, ножі, сокири, долота, різці і різчики, свердла і проколки, пилки, скобелі і струги, ретушери і розвертки, ножевидні пластини з ретушованими краями, ножевидні пластини без ретуші, вістря стріл і дротиків, ін.). Кам’яний інвентар складають знаряддя з та ких видів каменю, як кварцит, пісковик, граніт. відомі й поодинокі сколи інших порід каменів та мінералів — роговика, слюди, меловика, сланцю, вапняку. Із кварциту виготовляли розтиральники, сокироподібні знаряддя, риба цькі грузила, різноманітні знаряддя на сколах, ін. Із пісковику робили точильні камені різних розмірів і форм з рівною робочою поверхнею, точильні камені для заточування древка стріл з канавками, «прасочки», робочі площини, ін. Із дрібнозернистого граніту виготовляли: ко вадла — камені з рівною робочою поверхнею, які використовували в процесі виготовлення знарядь із кременю, каменю, рогу, кістки, де рева та інших робіт у господарстві та побуті; розтиральники; сокири-молоти; ін. Крупнозер нистий граніт йшов на камені для вогнища. Серед виробів із рогу знайдені молоти, моти ки з отворами та без отворів, невеликі мотички, кайла, клевці, сокироподібні і теслоподібні зна ряддя, муфти для тримання іншого знаряддя, посередники, заготовки для знаряддя, ін. Кістяні вироби представлені шилами і про колками великого розміру, шильцями і дріб ними проколками, кочедиками, лощилами, булавками, намистинами, пронизками, аму летами-підвісками із зубів та ікл тварин, но жами на іклах кабанів, заготовками кістяних виробів, ін. рис. 2. зоо- та антропоморфна пластика періоду енеоліту з Молюхового бугра: 1, 2 — вепр; 3,7 — зубр; 4 — кінь; 5 — черепаха; 6 — собака або бик; 8—11 — місцева антропоморфна пластика, 12 — фрагмент ім портної трипільської статуетки 355ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Нераденко, Т. М. Поселення Молюхів бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними вироби із міді складають невелику колекцію із 8 знахідок. Шість з них — ніж листовидної форми, ціла швайка квадратно-округла в пе ретині, 3 дуже дрібних швайки, пошкоджена швайка середнього розміру — скоріше за все, засвідчують існування культурно-економічних зв’язків мешканців поселення з трипільськи ми племена у добу енеоліту. за визначенням Н. в. Риндіної, наш ніж зроблений з майже чистої міді з незначними домішками свинцю, срібла, заліза і нікелю (Нераденко 2000, с. 117), а отже, за своїм хімічним складом, він дуже близький до металевих виробів балкансь ко-Карпатського регіону, який був сировин ною базою мідного виробництва трипільських племен (Рындина 1971, с. 136—141). Дві інші знахідки — булавка з витим стержнем та ніж з черешком — швидше за все, відносяться до доби бронзи. Певна різниця у господарстві поселень се реднього та пізнього енеоліту добре поміт на в остеологічному матеріалі, який вивчав О. П. журавльов (Нераденко, журавльов 2015, с. 255—257; Нераденко 2017, с. 458—460). У свійському стаді мешканців першого по селення, яке розміщувалося на підвищеній частині та мало житла в південно-східній час тині, на першому місці за кількістю особин був бик (38 %), на другому — кінь (25 %), на третьому — свиня (18 %). Інші види свійських тварин представлені: дрібною рогатою худобою (12 %), собакою (5 %), верблюдом (1 %) і котом (1 %). вартий уваги факт переважання бика, а не коня, як вважалося раніше. У дикому стаді перше місце займає кабан (25 %), друге — козу ля звичайна (19 %), третє — олень звичайний (15 %), далі — бобер річковий і лось (по 7 %), лисиця звичайна (5 %), зубр (4 %), заєць-русак і борсук (по 3 %) та інші тварини — їжак, вовк, ведмідь, тхір, кіт, лев, леопард, видра, тур (по 1—2 %). Співвідношення свійських та диких тварин становило за кількістю особин 42 до 58 %, що відображає загальну аридизацію клі мату цього періоду, яка призвела до збільшен ня заплавних лісів і відповідно різних диких тварин в них. У свійському стаді мешканців другого посе лення, яке в кінці свого існування було оточене «ровом», звертає увагу, насамперед, зміна за гальної картини: співвідношення свійських та диких тварин становить від 55 до 45 %, зростає кількість домашніх тварин та їх доля у м’ясній їжі мешканців поселення. Це засвідчує зміну кліматичних умов в період існування пізньо го енеолітичного поселення на Молюховому бугрі, коли більш посушливий клімат сприяв зменшенню лісів та збільшенню пасовиськ, не обхідних для випасу свійського стада. У свійсь кому стаді, як і раніше, перше місці тримає бик (46 %), на другому місці стоїть кінь (20 %), на третьому — свиня (15 %) і дрібна рогата худоба (16 %). з’являється віслюк. У дикому стаді пер шу позицію, як і раніше, займає кабан (27 %), далі йдуть козуля (18 %), бобер і лось (по 9 %), олень (7 %), тур (5 %). Інші тварини (їжак, за єць, лисиця, видра, лев, ведмідь, зубр) пред ставлені 1—3 %. Отже, за результатами остеологічних дослід жень із наших розкопок зроблені раніше вис новки про конярський характер пастушачого господарства мешканців Молюхового бугра як у добу неоліту, так і добу енеоліту, не знаходить свого повного підтвердження. У свійському стаді неолітичних племен за кількістю особин на першому місці стояв кінь (30 %), далі йшли свиня (26 %), бик (22 %), вівця і коза (18 %), але різниця між кількістю їх особин (7, 6, 5, 4) на стільки невелика, що не дозволяє стверджува ти перевагу тієї чи іншої тварини. У свійському стаді на ранньому та пізньому енеолітичних по селеннях перше місці за кількістю особин посі дав бик (відповідно 38 і 46 %), другу позицію займав свійський кінь (відповідно 25 і 20 %). Привертають особливу увагу знахідки кісток свійського та лісового кота, верблюда, лева, ле опарда, кам’яної куниці, видри, тхора та їжака, які не відомі серед остеологічних матеріалів ін ших пам’яток дереївської культури. знайдено також кістки гризунів, черепах, птахів, риб, мо люсків (Нераденко 2017, с. 459—460). Як бачимо, в добу енеоліту головними занят тями мешканця поселення залишаються ско тарство і мисливство (в різних співвідношен нях). Окрім цього, знахідки з поселення (рогові мотики та кам’яні розтиральники), а також від битки на енеолітичній кераміці зерен пшениці однозернянки, пшениці-двозернянки, ячменя голозерного і проса звичайного (Пашкевич 1992, с. 185), можуть засвідчувати існування примітивного ручного землеробства, яке, як і збиральництво, риболовля та річкове полюван ня, грало другорядну роль у забезпеченні їжею молюховобугорців. Мешканці енеолітичних поселень виготов ляли глиняний посуд з домішкою черепашок і переважно гусенично-шнуровою орнамента цією та випалювали його на відкритому вог нищі; займалися обробкою шкіри і хутра та виготовляли з них одяг; обробляли моренний кремінь та інші породи каменю, роблячи з них необхідні знаряддя праці; мали добрі навички обробки дерева, рогу та кістки, з яких виготов ляли знаряддя праці, побутові вироби, прикра си, амулети. знали вони, без сумніву, прийо ми плетіння сіток та мотузок, вірогідно, були знайомі й з прядінням, для чого використову вали пряслиця із стінок горщиків. знахідки глиняної пластики дозволяють при пустити існування у них певних мисливських та скотарських культів, обожнювання та поклонін ня окремим тваринам — кабану, коню, зубру, бику, можливо, собаці й черепасі. знахідки ант- ропоморфної пластики (імпортної трипільської та місцевої, виготовленої під її впливом) та куль 356 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Історія науки тового імпортного горщика з 4-ма стилізовани ми жіночими голівками вказують, можливо, на існування у молюховобугорців віри в образ ма тері-прародительки, що була покровителькою скотарства і мисливства (див. рис. 2). А культова споруда із двох пар обгорілих ріг зубра, що зна ходилася перед головним виходом з поселення у бік другої підвищеної тераси, де розміщувалися ліси і пасовиська, є яскравим прикладом існу вання певних обрядів і ритуальних дій, призва них забезпечити вдале полювання та добрий випас і приплід свійської худоби. Розкопки поселення тривають. Останні роки вони зосереджені на дослідженні великого житлово-господарського комплексу на півночі поселення, який складається з двох частин, розділених «ровом» і з’єднаних між собою трь ома містками. До об’єктів комплексу віднесено: «рів», заповнений відходами життєдіяльності та попелом; 15 господарських ям, 3 з яких на схід вір «рову» мала по периметру вкопані «стов пи»; систему «стовпів» від певних дерев’яних конструкцій у східній частині; 3 верхніх та 2 нижніх відкритих вогнища видовженої форми у західній частині; 3 заглиблені у материк спо руди, 2 з яких, вірогідно, були невеликими ку ренеподібними житлами (див. рис. 1). літерАтУрА відейко, М. Ю. 2004. Абсолютнє датування три пільської культури. в: відейко, М. Ю. (ред.). Енцик- лопедія трипільської цивілізації. 1. Київ, с. 85-96. Даниленко, в. Н. 1959. Археологические исследо вания 1956 г. в чигиринском районе. Краткие сооб- щения Института археологии, 8, с. 13-21. Даниленко, в. Н. 1969. Неолит Украины. Главы древней истории юго-восточной Европы. Киев: На укова думка. журавльов, О. П., Маркова, Е. в. 2000. Остеологи ческие материалы из поселения Молюхов бугор. Архео- логічні дослідження в Україні 1994—1996 рр., с. 40-43. журавльов, О. П. 2008. Тваринництво та мис- ливство у трипільських племен на території Ук- раїни. Київ: Шлях. збенович, в. Г. 1989. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. Киев: Наукова думка. Котова, Н. С. 1996. Молюховобугорська група. в: Гаврилюк, Н. А. (ред.). Словник-довідник з археоло- гії. Київ: Наукова думка с. 170-171. Котова, Н. С. 2002. Неолитизация Украины. Лу ганск: Шлях. Котова, Н. С. 2013. Дереивская культура и па- мятники нижнемихайловского типа. Киев; Харь ков: Майдан. Котова, Н. С. 2015. Древнейшая керамика Украи- ны: научное издание. Киев; Харьков: Майдан. Мовша, Т. Г. 2003. Головні транзитні шляхи взає мин трипільсько-кукутенських общин зі степовими культурами Дніпро-бузького басейну. в: Трипільсь- кі поселення-гіганти. Матеріали міжнародної кон- ференції. Київ: Корвин-пресс, с. 85-88. Нераденко, Т. М. 2000. Розкопки на Молюховому бугрі в 1994 р. Археологічні дослідження на Україні 1994—1996 рр., с. 116-118. Нераденко, Т. 2017. Молюхів Бугор. черкаси: ча баненко Ю. А. Нераденко, Т. М., журавльов, О. П. 2015. Архе ологічні та археозоологічні дослідження Молюхова бугра у 2013—2014 роках. Археологічні досліджен- ня в Україні 2014 р., с. 255-257. Пашкевич, Г. О. 1992. До реконструкції асорти менту культурних рослин епохи неоліту—бронзи на території України. в: Паньков, С. в., вознесенська, Г. О. (ред.). Стародавнє виробництво на території України. Київ: Наукова думка, с. 179-194. Рындина, Н. в., 1971. Древнейшее металлооб- рабатывающее производство Восточной Европы. Москва: МГУ. Телегін, Д. Я. 1968. Дніпро-донецька культура. Київ: Наукова думка. Телегін, Д. Я. 1973. Середньостогівська культура епохи міді. Київ: Наукова думка. Телегін, Д. Я. 1987. Культурна приналежність і датування випростаних енеолітичних поховань Сте пового Подніпров’я. Археологія, 60, с. 17-30. Телегін, Д. Я. 1991. Неолітичні могильники маріупольського типу. Київ: Наукова думка. Телегин, Д. Я., Титова, Е. Н. 1998. Поселения днепро-донецкой этнокультурной общности эпохи неолита. Киев: Наукова думка. Телегин, Д. Я., Нечитайло, А. Л, Потехина, И. Д., Панченко, Ю. в. 2001. Среднестоговская и новода- ниловская культуры энеолита азово-черноморского региона: археолого-антропологический анализ ма- териалов и каталог памятников. Луганск: Шлях. Титова, Е. Н. 1990. О контактах населения кие во-черкасской и буго-днестровской культур. в: Не прина, в. И. (ред.). Каменный век на территории Украины. Киев: Наукова думка, с. 28-39. Товкайло, М. 2005. Неоліт Степового Побужжя. Кам’яна доба України, 6. Київ; Луганськ: Шлях. Цвек, Е. в. 1989. буго-Днепровский вариант вос точнотрипольской культуры. в: Первобытная архе- ология. Материалы и исследования. Киев: Наукова думка, с. 106-117. REFERENCES Videiko, M. Iu. 2004. Absoliutnie datuvannia trypilskoi kultury. In: Videiko, M. Iu. (ed.). Entsyklopediia trypilskoi tsyvilizatsii. 1. Kyiv, s. 85-96. Danilenko, V. N. 1959. Arkheologicheskie issledovaniia 1956 g. v Chigirinskom raione. Kratkie soobshcheniia Insti- tuta arkheologii, 8, s. 13-21. Danilenko, V. N. 1969. Neolit Ukrainy. Glavy drevnei is- torii iugo-vostochnoi Evropy. Kiev: Naukova dumka. Zhuravlov, O. P., Markova, E. V. 2000. Osteologicheskie materialy iz poseleniia Moliukhov Bugor. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 1994—1996 rr., s. 40-43. Zhuravlov, O. P. 2008. Tvarynnytstvo ta myslyvstvo u tryp- ilskykh plemen na terytorii Ukrainy. Kyiv: Shliakh. Zbenovich, V. G. 1989. Rannii etap tripolskoi kultury na territorii Ukrainy. Kiev: Naukova dumka. Kotova, N. S. 1996. Moliukhovobuhorska hrupa. In: Ha vryliuk, N. A. (ed.). Slovnyk-dovidnyk z arkheolohii. Kyiv: Naukova dumka s. 170-171. Kotova, N. S. 2002. Neolitizatsiia Ukrainy. Lugansk: Shliakh. Kotova, N. S. 2013. Dereivskaia kultura i pamiatniki nizh- nemikhailovskogo tipa. Kiev; Kharkov: Maidan. otova, N. S. 2015. Drevneishaia keramika Ukrainy. Kiev; Kharkov: Maidan. Movsha, T. H. 2003. Holovni tranzytni shliakhy vzaiemyn trypilsko-kukutenskykh obshchyn zi stepovymy kulturamy Dnipro-Buzkoho baseinu. In: Trypilski poselennia-hihanty. Materialy mizhnarodnoi konferentsii. Kyiv: Korvyn-press, s. 85-88. 357ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2020, вип. 4 (37) Нераденко, Т. М. Поселення Молюхів бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними Neradenko, T. M. 2000. Rozkopky na Moliukhovomu Buhri v 1994 r. Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini 1994— 1996 rr., s. 116-118. Neradenko, T. 2017. Moliukhiv Buhor. Cherkasy: Chaba- nenko Iu. A. Neradenko, T. M., Zhuravlov, O. P. 2015. Arkheolohichni ta arkheozoolohichni doslidzhennia Moliukhova Buhra u 2013—2014 rokakh. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 255-257. Pashkevych, H. O. 1992. Do rekonstruktsii asortymen tu kulturnykh roslyn epokhy neolitu—bronzy na terytorii Ukrainy. In: Pankov, S. V., Voznesenska, G. O. (edі.). Star- odavnie vyrobnytstvo na terytorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, s. 179-194. Ryndina, N. V., 1971. Drevneishee metalloobrabatyvaiush- chee proizvodstvo Vostochnoi Evropy. Moskva: MGU. Telehin, D. Ia. 1968. Dnipro-donetska kultura. Kyiv: Nau kova dumka. Telehin, D. Ia. 1973. Serednostohivska kultura epokhy midi. Kyiv: Naukova dumka. Telehin, D. Ia. 1987. Kulturna prynalezhnist i datuvannia vyprostanykh eneolitychnykh pokhovan Stepovoho Podnipro via. Arkheolohiia, 60, s. 17-30. Telehin, D. Ia. 1991. Neolitychni mohylnyky mariupolsko- ho typu. Kyiv: Naukova dumka. Telegin, D. Ia., Titova, E. N. 1998. Poseleniia dnepro-donetskoi etnokulturnoi obshchnosti epokhi neolita. Kiev: Naukova dumka. Telegin, D. Ia., Nechitailo, A. L, Potekhina, I. D., Panchenko, Iu. V. 2001. Srednestogovskaia i novodanilovskaia kultury eneol- ita azovo-chernomorskogo regiona: arkheologo-antropologicheskii analiz materialov i katalog pamiatnikov. Lugansk: Shliakh. Titova, E. N. 1990. O kontaktakh naseleniia kievo-cher kasskoi i bugo-dnestrovskoi kultur. In: Neprina, V. I. (ed.). Kamennyi vek na territorii Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 28-39. Tovkailo, M. 2005. Neolit Stepovoho Pobuzhzhia. Kamiana doba Ukrainy, 6. Kyiv; Luhansk: Shliakh. Tsvek, E. V. 1989. Bugo-Dneprovskii variant vostochnot ripolskoi kultury. In: Pervobytnaia arkheologiia. Materialy i issledovaniia. Kiev: Naukova dumka, s. 106-117. T. M. Neradenko THE SETTLEMENT MOLYUKHIV bUHOR IN THE wORKS OF D. YA. TELEGIN AND ACCORDING TO MODERN DATA The materials of Molyukhiv Buhor, obtained during excavations in 1955—1956 by V. M. Danylenko, were constantly used by D. Y. Telegin in his scientific works particularly in the monograph «Dnipro-Donetsk Cul ture. To the History of the Population of the Neolithic Epoch — Early Metal of the South of Eastern Europe» 1968; in the monograph «Seredni Stoh Culture of the Copper Age» in 1973; in the article «Cultural identity and dating of supine Eneolithic burials of the Steppe Dnieper» 1987; in the book «Neolithic Burial Grounds of the Mariupol Type» 1991; in the publication «Set tlements of the Dnieper-Donetsk Ethnocultural Com munity of the Neolithic Era» 1998 (co-authored by O. M. Titova); in the book «Seredni Stoh and Novo danilivka cultures of the Eneolithic of the Azov-Pon tic region: an archaeological-anthropological analysis of materials and catalog of sites» 2001 (co-authors A. L. Nechitaylo, I. D. Potekhina, Y. V. Panchenko). The conclusions of the scholar according to the first two monographs became the basis for the recognition of Molyukhiv Buhor as one of the outstanding sites of Ukraine in the Neo-Eneolithic Age. Since 1992 the archeological study of Molyukhiv Buhor has been carried out by the author who has dis covered on the settlement the system of «moats» and «pillars», the remains of Neolithic dwellings, residen tial-economic complex of the late Neolithic age, the ancient burial ground with 6 different graveyards, 44 economic pits of different historical periods, etc. A diverse collection of archaeological materials, the total number of which is more than 103700 finds, is the ceramic complex, flint tools, stone tools, horn and bone products, copper products, and allows to describe fully and comprehensively the material culture of the inhab itants in the Neolithic and Eneolithic periods. Thus, new research allows us to clarify, supplement and expand our understanding of the material culture of the tribes of Dnieper-Donetsk and Seredni Stoh cul tures, compare them with the research of D. Ya. Tele- gin 1960—1970 and note that many conclusions of the scholar of 50 years ago find their confirmation in new studies of Molyukhіv Buhor. Archaeological studies of the settlement are being continued. In recent years, they have focused on the ex cavation of a large residential and commercial complex in the north of the settlement. Keywords: Molyukhіv Buhor, Neolithic, Dnieper- Donetsk culture, Seredni Stoh culture, Dereivka cul ture, Molyukhibuhorska group of sites. Одержано 14.04.2020 нерАденко тетяна Миколаївна, кандидат історичних наук, методист, Комунальний заклад «черкаський обласний центр роботи з обдарованими дітьми черкаської обласної ради», вул. Смілянська, 132, черкаси, 18000, Україна. NERADENKO Tatiana M., сandidate of historical sciences, methodist, municipal institution «Cherkasy regional center for gifted children of Cherkasy regional council», str. Smilyanska, 132, Cherkasy, 18000, Ukraine. E-mail: neradenko@ukr.net.

Поселення Молюхів Бугор в працях Д. Я. Телегіна і за сучасними даними

Репозитарії

Схожі ресурси