Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі

Стаття присвячена житловій споруді першої половини XVII ст., яка загинула у пожежі. Судячи з розмірів споруди та археологічного матеріалу, вилученого з неї, вона належала заможній любецькій родині цього часу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Веремейчик, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2021
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Життєвий простір
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187450
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 168-184. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187450
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1874502022-12-27T01:25:55Z Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі Веремейчик, О.М. Життєвий простір Стаття присвячена житловій споруді першої половини XVII ст., яка загинула у пожежі. Судячи з розмірів споруди та археологічного матеріалу, вилученого з неї, вона належала заможній любецькій родині цього часу. The antiquities of Lyubech of 17th—18th centuries have been known to the scientific community since the B. O. Rybakov’s excavation of the hillfort Zamkova Hora during 1957—1960. Here the powerful cultural layer and remains of buildings, including defensive ones has been recorded. Next time the dwellings and household buildings of this period were recorded by the works of A. L. Kazakov in Lyubech suburb (posad) in 1989—1990. At the beginning of the current century the archaeological expedition of the Taras Shevchenko National University “Chernihiv Collegium”, headed by the author, explored significant areas of the ancient Lyubech in three places — hillforts Zamkova Hora and Monastirishche, as well as the suburb (posad) of Lyubech near stone building (Kamianitsa) of hetman Poubotok. Just at its territory where 372 m2 have been excavated the residential and commercial buildings of the 17th—18th centuries were discovered. In 2013 and 2016 the remains of rich residential building destroyed in a fire in the middle of the 17th century have been discovered. It is located 13 m north of the north-west corner of the Kamianitsa. The structure was built on the basement. The interior details of the ground floor have preserved in the upper burnt layers of the consruction pit. To the left of the entrance, in the eastern corner, the remains of destroyed furnace were discovered, and to the right of the entrance, near the wall, a large stone (0.55 × 0.25 × 0.36 m) was found. Fragments of kitchen and tableware dating to the first half — mid-seventeenth century were found in the filling of the building. Part of the tableware is decorated with green, yellow, light brown and brown glaze. In addition to the pottery there were also found parts of knives with bone grips, steel, spring and hinged scissors, a fragment of a pipe, fishing sinkers and horseshoes. Among the unique finds the seal cast made from copper alloy should be noted. In the burnt layer of the building and below it the items dated back to the 10th—12th centuries such as the bridle pendant (reshma), fragment of encolpion, bracelet, pin, fragment of a lunula which are made of copper alloy have been occurred, as well as the gold-glass bead, fragment of a glass bracelet, fragments of pyrophillit spindle wheel and plate. Probably during household works the residents of Lyubech of the 17th century accidentally found the old items, collected and stored them. Thus, the discovered residential building belonged to the wealthy resident of Lyubech and was destroyed in fire in the middle of 17th century. 2021 Article Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 168-184. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.14 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187450 904.3(477.51)”16” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Життєвий простір Життєвий простір
spellingShingle	Життєвий простір Життєвий простір Веремейчик, О.М. Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена житловій споруді першої половини XVII ст., яка загинула у пожежі. Судячи з розмірів споруди та археологічного матеріалу, вилученого з неї, вона належала заможній любецькій родині цього часу.
format	Article
author	Веремейчик, О.М.
author_facet	Веремейчик, О.М.
author_sort	Веремейчик, О.М.
title	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі
title_short	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі
title_full	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі
title_fullStr	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі
title_full_unstemmed	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі
title_sort	житлова споруда першої половини xvii ст. у любечі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Життєвий простір
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187450
citation_txt	Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі / О.М. Веремейчик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 168-184. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT veremejčikom žitlovasporudaperšoípolovinixviistulûbečí
first_indexed	2025-07-16T09:01:08Z
last_indexed	2025-07-16T09:01:08Z
_version_	1837793509378097152
fulltext	168 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) УДК 904.3(477.51)”16” DOI: 10.37445/adiu.2021.01.14 О. М. Веремейчик житлоВА спорУдА першої полоВини XVii ст. У любеЧі стаття присвячена житловій споруді першої половини XVII ст., яка загинула у пожежі. судячи з розмірів споруди та археологічного матеріалу, вилученого з неї, вона належала заможній любець- кій родині цього часу. ключові слова: Любеч, житлова споруда, пер- ша половина XVII ст., печатка. Старожитності Любеча XVIІ—XVIII ст. були відомі науковій спільноті з часів дослід- ження б. О. Рибаковим території городища замкова Гора протягом 1957—1960 рр. Тут був зафіксований потужний культурний шар та залишки споруд, у тому числі й оборонних (Рыбаков 1964, с. 21). Інші частини Любеча в цей час вивчались фрагментарно. вдруге забудова та господарські споруди цього періоду були зафіксовані роботами А. Л. Казакова на посаді Любеча у 1989— 1990 рр. (Казаков, Марченко 1993). Серед до- сліджених об’єктів слід відзначити залишки горна XVI—XVIII ст. (Потапов 1992). На по- чатку ХХІ ст. Любецькою археологічною екс- педицією Національного університету «чер- нігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка під керівництвом автора, досліджені значні ділянки стародавнього міста Любеча в трьох місцях — на городищах замкова Гора та Мо- настирище, а також на посаді Любеча, поб- лизу кам’яниці П. Полуботка (веремейчик 2018, с. 37—38). Саме в районі кам’яниці, де вивчено 372 м2, була зафіксована житлова та господарська забудови XVIІ—XVIII ст. У цій частині Любеча найбільш ранні культурні шари датуються раннім залізним віком. У наступний період тут були розта- шовані давньоруські поховання Х — почат- ку ХІ ст. та ХІІ—ХІІІ ст. Перші поховання представлені залишками кремації Х ст. та похованням у камері Х — початку ХІ ст. вірогідно, курганний могильник був знище- ний внаслідок активної розбудови містечка у XVII—XVIII ст. з культурного шару також походять нечисленні фрагменти керамічних посудин XV—XVI ст. житлова забудова тут розпочинається з XVII ст. Саме залишки багатої житлової спо- руди, яка загинула в результаті пожежі се- редини XVII ст., і привернули нашу увагу. Споруда досліджувалась у 2013 та 2016 рр. (споруда 1; веремейчик 2015, с. 280; вере- мейчик, бондар 2018). вона розташована за 13 м на північ від північно-західного кута кам’яниці (рис. 1). Майже з рівня фіксації плями споруди тем- но-сірого плямистого супіску відзначені горілі дерев’яні вертикальні конструкції від стін. Ці згорілі конструкції на окремих ділянках простежені на глибину споруди понад 1,20 м. верхні шари заповнення споруди представ- лені темно-сірим плямистим супіском та дріб- но битої цегли і печини, який утворився після руйнації споруди внаслідок замиву та ніве- лювання залишків котловану (потужність до 0,6 м в центральній частині). Під ними, в північній частині споруди, знаходився потуж- ний шар темно-сірого пухкого супіску, який досягав товщини 1,0 м. У ньому паралельно залягали 5—6 горілих прошарків товщиною 0,05—0,08 м. На цьому рівні, в північній час- тині котловану, лінзовидно залягав шар тем- но-сірого супіску, більш потужний біля стінок, який потоншувався до центру споруди. Усі вище перераховані шари утворилися внаслі- док руйнування верхнього приміщення жит-© О. М. вЕРЕМЕйчИК, 2021 169ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі лової споруди, яка загинула під час пожежі. Саме вони містили переважну частину кера- мічного та речового матеріалу (рис. 2). верхні горілі шари заповнення котловану споруди зберегли деталі інтер’єра наземного приміщення споруди. зліва від входу, у схід- ному куті, зафіксовані залишки зруйнованої печі, а справа від входу, біля стінки, знай- дено камінь великих розмірів (0,55 × 0,25 × 0,36 м). Поряд з ним в культурному шарі виявлена велика кількість риб’ячої луски. Камінь знаходився на глибині 0,5 м від рів- ня материка у розкопі та лежав на горілому шарі, який відповідав рівню підлоги верх- нього житлового приміщення і завалився в котлован споруди під час руйнації. вірогідно, його використовували для чищення риби. залишки зруйнованої печі у вигляді пе- чини, фрагментів цегли, обпаленого камін- ня, вугликів, кахлів, перемішаних з великою кількістю керамічного матеріалу. знаходи- лись у східному куті споруди (рис. 3). через руйнацію рештки печі потрапили в цент- ральну частину котловану споруди та були зафіксовані на площі понад 3 м2. У розвалі печі в невеликій кількості була виявлена фрагментована цегла. Лише 10 фрагмен- тів зберегли розміри ширини та товщини. встановлена ширина становила 11,5—12 см, товщина переважної кількості фрагментів складала 4,5 см, але в поодиноких випадках зафіксовані й фрагменти товщиною 6,5 і 7 см. Окрім того, в конструкції печі використані уламки дикого обгорілого каменю розмірами приблизно 10 × 10 × 8 см. У шарі руйнуван- ня знайдені великі шматки печини, на яких зафіксовані відбитки прутів, деревини та фрагменти дугоподібного керамічного обля- мування челюстей печі, прикрашені штам- пованим орнаментом (рис. 4). Поверхня печі була прикрашена кахля- ми, вкритими здебільшого зеленою поли- вою. були знайдені й досить значні за роз- мірами уламки. Дві фрагментовані кахлі (20 × 20? см) з геометричним орнаментом, що складався з гілок із паростками, вміще- них у рельєфні ромби, в центральній частині мали рельєфний квадрат з орнаментом, ма- ють принципові аналогії у чернігові (виног- родська 1992, с. 80). Інші фрагменти здебіль- шого мали рослинний орнамент. Судячи з аналізу залишків уламків опалювальної споруди, піч знаходилась у верхньому жит- ловому приміщенні, зліва від входу, і під час руйнації будови потрапила до котловану під- кліту, утворивши шар, що майже повністю зайняв площу споруди та досягав потужності на окремих ділянках до 0,6 м. Нижні 0,5—0,7 м заповнення котловану представлені різного кольору (жовто-сірими, рис. 1. План центральної частини Любеча (зйомка Любецької археологічної експедиції 2010—2018 рр.): 1 — замкова Гора; 2 — Фортеця 170 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір рис. 2. План і стратиграфія житлової споруди першої половини XVII ст.: 1 — темно-сірий плямистий супі- сок; 2 — темно-сірий супісок; 3 — бита цегла; 4 — обпалена глина; 5 — світло-сірий суглинок; 6 — печина; 7 — коричнево-сірий пухкий супісок ; 8 — сірий супісок; 9 — темно-сірий пухкий супісок; 10 — горілий шар; 11 — сіро-жовтий плямистий суглинок; 12 — жовто-сірий шаруватий суглинок; 13 — жовто-сірий суглинок; 14 — жовтий суглинок; 15 — материк 171ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі сіро-жовтими) та складу (плямистими, шарува- тими) суглинками, які утворилися під час зами- ву нижньої частини котловану після руйнації споруди. По підлозі котловану знаходився ут- рамбований шар глиняної та обпаленої підмаз- ки товщиною 0,05 м, який найкраще зберігся в північній частині котловану (рис. 2: 2). Котлован споруди стовпової конструкції (6,40 × 4,50—4,60 м) був орієнтований довгою віссю у напрямку південний захід — північ- ний схід. вхід із залишками трьох сходинок був розташований з північного сходу. По під- лозі (поміж канавками) споруда мала роз- міри 5,80 × 3,60—3,80 м. Канавки шириною 0,1—0,2 м та глибиною 0,15—0,2 м зафіксо- вані по периметру котловану. По кутах, по- середині довжини стін та в центрі котловану, виявлені стовпові ями діаметром 0,3—0,5 м та глибиною 0,3—0,35 м (рис. 5). в центральній частині котловану, на материку, простежена обпалена пляма діаметром близько 1,0 м. У заповненні споруди виявлено численний керамічний, речовий, остеологічний, іхтіоло- гічний матеріал, який в основному залягав у верхніх шарах заповнення (шарі руйнації печі та горілих шарах), що відповідали вер- хньому приміщенню житлової споруди 1. Але 1. Аналіз палеоботанічних решток провів С. А. Гор- баненко (додаток 1). Іхтіологічні рештки визначив О. М. Ковальчук (додаток 2). Антракологічні до- слідження здійснила М. С. Сергєєва (додаток 3). і нижні шари заповнення містили також ар- хеологічний матеріал, але в значно меншій кількості. численний керамічний матеріал за поль- овими описами налічував понад 4600 фраг- ментів, серед яких — 690 вінець керамічних посудин, понад 3500 фрагментів стінок та понад 420 денець та ручок. У процесі каме- ральної обробки значна кількість фрагмен- тів підклеїлась у цілі форми або у значні за розміром частини посудин. частина виявле- них фрагментів посудин були прикрашені поливою. До кухонного посуду належать цілі та фрагментовані горщики, сковорідки. в ціло- му ж переважають горщики з середнім діа- метром вінця, але зустрічаються посудини з великим та малим діаметрами. зафіксовані орнаментовані посудини з лінійним орна- ментом, зубчастим штампом, багаторядною хвилею або з поєднанням декількох видів ор- наменту. Декілька горщиків зберегли свою форму. Серед археологічно цілих посудин слід відзначити горщик (рис. 6: 1), знайде- ний під розвалом печі. він мав діаметр він- ця 21 см, діаметр денця 15 см, висоту 24 см, об’єм 6,3 л. Горщик прикрашений червоною фарбою та зеленою поливою. Об’єм посудин обраховувався за формулою в. Ф. Генінга (1992, с. 53). Ще один майже цілий горщик мав діаметр вінця 17 см, денця 13 см, висоту 17 см, об’єм рис. 3. вхід до споруди. вигляд з північного сходу. Дослідження 2013 р. 172 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір рис. 4. Деталі печі рис. 5. Котлован споруди, вигляд з північного сходу, дослідження 2016 р. 173ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі 4,3 л (рис. 7). Оздоблений однією ручкою, при- крашений по плічках лінійним орнаментом і багаторядною хвилею. Серед керамічного матеріалу реконструйований горщик неве- ликих розмірів діаметром вінця 13 см, денця 10 см, висотою 8 см, об’ємом 1 л (рис. 6: 4). Переважна частина виявлених у запов- ненні споруди горщиків належить до посу- дин з вінцями, що мають валик ззовні і перегин з внутрішньої сторони ший- ки (рис. 6: 1—3; 7). Цей тип посудин з’явився наприкінці XVI ст. і широ- ко розповсюдився у першій половині XVII ст. (тип 3, за Л. в. чміль; 2010, с. 47, 60—61). У комплексі зустрінуті й горщики 4 типу — з прямим висо- ким вінцем без валика та з ребром з внутрішнього боку шийки при пере- ході у плічка. Л. в. чміль відзначала, що цей тип посудин з’явився у першій половині XVII ст. (чміль 2010, с. 61). До кухонного посуду відносять- ся також сковорідки. Серед них слід відзначити сковорідку, оздоблену по внутрішній поверхні зеленою поли- вою, яка знайдена в шарі руйнації печі. Діаметр її вінця складав 23 см, діаметр денця 4 см, висота становила 6 см, об’єм — 0,77 л (рис. 8: 1). вона мала ручу у вигляді втулки, діаметр якої складав 4 см за зовнішнім краєм. Краї ззовні по денцю зрізані. Ще один розвал сковорідки похо- див з-під завалу печі. Діаметр її він- ця складав 30 см, денця 15 см, висота 8,5 см, об’єм — 2,68 л (рис. 8: 2). Посу- дина просмолена, чорного кольору, на поверхні під вінцем орнамент у виг- ляді хвилі, на денці зрізані краї. Ско- ворідка мала дві петлеподібні ручки. Серед виявленого матеріалу зафік- совані фрагменти макітри. в кераміч- ному наборі споруди присутні й криш- ки. Їх виявлено понад 35 фрагментів. більшість кришок мали діаметр 19—23 см, але присутні в поодинокій кількості й біль- ші за розміром екземпляри: 25—26 см. за- фіксовані також відбиті ручки від кришок. У споруді виявлено два типи кришок. Най- поширенішою була конусоподібна, так зва- на «миска-кришка» з ручкою, розташованою збоку. Але зустрінуті також фрагменти пет- рис. 6. Горщики рис. 7. Горщик 174 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір леподібних ручок для кришок, розміщених зверху (рис. 9: 1—7). Серед керамічного матеріалу значний від- соток припадає на столовий посуд, здебіль- шого прикрашений зеленою, жовтою, світло- коричневою та коричневою поливою. Серед цієї категорії посуду потрібно відзначити тарілки та миски, значна частина яких була реконструйована під час камеральної оброб- ки та графічно. Найбільш цілою була виявлена тарілка діаметром 33 см, висотою 7 см, діаметром дна 13 см та об’ємом 2,15 л (рис. 10: 1). По внут- рішній поверхні вона прикрашена зеленою та жовтою поливою, а також врізним ліній- ним орнаментом та багаторядною хвилею. Тарілка має виражене ребро на переході від дзеркала до берегів. До цього ж типу відно- ситься інші графічно реконструйовані таріл- ки, прикрашені зеленою та жовтою поливою (рис. 10: 2—4). Серед цієї категорії посуду слід виділи- ти глибоку миску, знайдену в розвалі печі. вона мала значний діаметр вінця — 38 см, діаметр дна становив 21 см, висоту — 8 см, об’єм — 4,9 л (рис. 9: 11). Посудина мала сліди від ручки та була прикрашена однією врізною лінією. Привертає увагу частина миски, що відно- силась до невеликих за розмірами посудин. вона мала діаметр вінця 21 см, денця 10 см та висоту 6 см, об’єм 0,85 л (рис. 9: 9). внут- рішня поверхня прикрашена зеленою поли- вою а краї на денці зрізані. До столового посуду відносились також виявлені 11 екземплярів кухлів та кухли- ків — фрагментовані та археологічно цілі. здебільшого вони мали діаметр денця 7— 9 см та плавно розширювалися до вінця. Ці посудини також були прикрашені поливою. Археологічно цілий кухлик з увігнутими стінками мав діаметр вінця 9 см, денця 8 см рис. 8. Сковорідки 175ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі та висоту 10 см, об’єм 0,28 л (рис. 11: 4). він був оздоблений салатовою поливою та при- крашений червоною фарбою. Ще один анало- гічний кухлик (рис. 11: 7) був вкритий жовто- зеленою поливою та також орнаментований червоною фарбою. На уламку був зафіксо- ваний слід від ручки. з жовтою поливою та орнаментом червоною фарбою виявлено ще один фрагмент вінця кухлика (рис. 11: 5). в керамічному наборі споруди присутні мініатюрні посудини. Це кухлі-горнятка та чарки. Серед першої категорії слід відзна- чити частину кухля-горнятка, який мав діа- метр вінця 9 см, денця 5 см, висоту 5 см та об’єм 0,14 л. Посудина була прикрашена зе- леною поливою (рис. 11: 3). Ще два фрагмен- ти кухля-горнятка з зеленою та жовтою по- ливою також виявлені у заповненні споруди (рис. 11: 1—2). Мініатюрна посудина відкритої форми, вірогідно, чарка, мала відігнуте назовні він- це. Її діаметр складав 9 см, діаметр дна 4 см, висота 6,5 см та об’єм 0,14 л (рис. 11: 6). Серед керамічного матеріалу споруди ви- явлено фрагмент посудини закритої форми, горло якої нагадувало пляшку. вона була прикрашена зеленою поливою. в цілому, в керамічному комплексі спо- руди значна кількість посуду була прикра- шена поливою. У поодиноких випадках на полив’яних посудинах зустрінуті декоратив- ні наліпи у вигляді «малинки». На деяких фрагментах посудин помітні плями поли- ви, які потрапили на них випадково. Подіб- ні сліди свідчать про місцеве виробництво полив’яного посуду. виявлено й нечисленні фрагменти скляних посудин, серед яких слід відзначити горло посудини закритої форми з діаметром вінця 3,5 см. Речовий матеріал також викликає знач- ний інтерес. знайдені залізні предмети, серед яких були частини ножів, деякі з кіс- тяним руків’ям (рис. 12: 3, 4), овально-заго- стрене кресало довжиною 16,5 см з кільцем для підвішування (рис. 12: 5), пружинні та шарнірні ножиці (рис. 12: 7, 8), підковки, пряжки, наконечники стріл, цвяхи тощо. Ін- терес викликає варган (рис. 12: 6). Подібного типу варгани були знайдені у Новгороді та Новгороді-Сіверському у шарах XVII ст. (Ка- менский 2018, с. 182; Дядечко 2020, с. 54). Ряд речей, виявлених у споруді, виго- товлені з мідного сплаву. Слід відзначити знахідки монет у шарі пожежі. Але вони рис. 9. вироби з глини: 1—7 — кришки; 8—11 — миски 176 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір сильно перепалені, тому на сьогодні немає можливості їх визначити. Серед унікальних знахідок привертає увагу печатка, яка, віро- гідно, належала господарю будинку. вона мала овальну форму 18 × 15 мм, відлита з мідного сплаву. загальна її довжина з труб- частою ручкою становила 4,7 см (рис. 13). за атрибутацією І. в. Кондратьєва, печатка не- лежала родині зарецьких, які володіли зем- лями у Любецькій околиці та користувались гербом «Ślepowron» (Кондратьєв 2012, с. 65; 2020, с. 583). Із заповнення споруди походили вироби з глини — це грузила від рибальської сіт- ки (рис. 14). вони були знайдені у підкліті, в районі входу. виявлено 17 екземплярів біконіч- ної, циліндричної, боченкоподібної та диско- подібної форми. Їх діаметр становив 2—3,7 см, висота 1,5—3,5 см. Слід також відзначити фраг- мент люльки (рис. 12: 1) та мініатюрну кругову кера- мічну посудину (рис. 12: 2). Діаметр її вінця складав 2,5 см, денця 3,5 см та діа- метр найбільшого розши- рення посередині висоти посудини — 5 см. загальна висота складала 6 см Посу- дина прикрашена врізним лінійним орнаментом: у найбільш вузьких міс- цях — по шийці та біля де- нця і в найбільш широкому місці — посередині тулуба. У горілому шарі спо- руди та нижче нього знайдені речі, датовані Х—ХІІІ ст. частина таких речей була виявлена під час досліджень частини споруди у 2013 р. (реш- ма, підвіска, фрагмент енколпіону, пластинчас- тий браслет, виготовлені з мідного сплаву). Тоді було висловлене припущен- ня, що котлован споруди першої половини XVII ст. перерізав котлован дав- ньоруської, із якого і пот- рапили більш ранні речі. Але під час робіт 2016 р. споруда була дослідже- на повністю, жодних за- лишків раніших об’єктів у розкопі не зафіксовано, натомість у горілому шарі ще були знайдені речі Х— ХІІІ ст. Це булавка, фраг- мент лунниці, золотоскля- на намистина, фрагмент скляного браслета. Серед інших речей слід відзна- чити окуття на древко, можливо, від списа. його довжина понад 20 см, діа- метр 2,5 см (рис. 15: 9). Серед виявлених давньо- руських речей найбільший інтерес викликає міндале-рис. 10. Тарілки 177ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі видної форми решма, відлита з мідного спла- ву, з позолотою на лицьовому боці розмірами 4,3 × 3,7 см (рис. 16). На решмі — рельєфне зображення чоловічого обличчя в обрамленні рослинного орнаменту. У верхній її частині — два наскрізних отвори, в яких були зафіксо- вані фрагменти металевого дроту. На тери- торії Давньої Русі це є третя подібна знахідка (веремейчик 2020, с. 111—112). Дві попередні були виявлені у Гньоздові та у культурному шарі середини Х ст. у Новгороді, (Михайлов 1997, с. 251—260). Серед давньоруських речей слід відзначити і фрагмент сильно обпаленої лицьової стулки енколпіону, що, вірогідно, відноситься до мініатюрних рельєфно-черне- вих енколпіонів з парними виступами на за- округлених кінцях типу ІІІ.3 (Корзухина, Пес- кова 2003, с. 132). На стулці помітне рельєфне зображення Розп’яття (рис. 15: 5). Переважна більшість таких енколпіонів датується ХІІ — першою половиною ХІІІ ст. У цьому комплексі також знайдена лита кругла підвіска зі стилі- зованим зображенням хреста (рис. 15: 6). До речей цього періоду слід додати давньоруську пірофілітову архітектурну деталь, зафіксовану на підлозі підклітку споруди. Можна припустити, що розростання Лю- беча у пізньосередньовічний та ранньомо- рис. 11. Кухлі, кухлики та горнята рис. 12. Речі XVII ст. зі споруди: 1, 2 — кераміка; 3, 4 — залізо, кіс- тка; 5—8 — залізо рис. 13. Печатка, мідний сплав 178 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір рис. 14. Глиняні грузила рис. 15. Речі ХІ—ХІІІ ст. зі споруди: 1, 2 скло; 3—9 — мідний сплав 179ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі дерний часи саме у південному напрямку призвело до ранньої руйнації курганного могильника Х — початку ХІ ст., з якого мог- ли походити речі Х — початку ХІ ст. А речі ХІІ—ХІІІ ст., вірогідно, були знайдені в ре- зультаті господарських робіт в інших части- нах Любеча. частина культурного шару зі споруди (згорілий шар в районі зруйнованої печі) було промито та перебрано, в результаті чого вилучено палеоботанічний, іхтіологічний та антракологічний матеріали (додатки 1—3). в результаті палеоетноботанічні рештки складалися з наступних культур: зернові — жито, просо, ячмінь; бобові — горох посівний та бур’яни — гірчак шорсткий, щавель, під- маренник чіпкий та хрестоцвіті. виявлено також насінину винограду та кісточку тере- ну. за визначенням С. А. Горбаненка, усі ма- теріали, крім винограду, типові для значної кількості екотопів (додаток 1). Що стосується винограду, то нині це найпівнічніша знахід- ка. На сьогодні важко відповісти на запитан- ня, чи вирощували виноград в районі Любе- ча, чи його придбав заможний мешканець споруди. У заповненні споруди виявлені також чис- ленні фрагменти кісток свійських тварин (за даними польового опису знайдено 566 ек- земплярів). більша частина фрагментів представлена розпотрошеними залишками епіфізарних та діафізарних частин кісток, що не дозволяє визначити їх видову прина- лежність. Серед визначених кісток тварин переважають кістки птиці, вірогідно, курки (24), свині (8), коня (6), великої рогатої худо- би (2), дрібної рогатої худоби (1). Серед осте- ологічного матеріалу виявлені 2 фрагменти щелепи собаки, в якій збереглися зуби (Мул- танен 2018, с. 92). рис. 16. Решма, мідний сплав рис. 17. Споруда першої половини XVII ст., реконструкція О. М. бондаря та О. М. веремейчик; малюнок О. М. бондаря 180 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір Іхтіологічні рештки з частково промито- го культурного шару споруди в районі печі представлені лускою та кістками риб. ви- явлені рештки ляща, щуки, коропових риб, окуня, лина (додаток 2). Мешканці споруди, які проживали у безпосередній близькості до р. Дніпра та розташованими поряд заплав- ними озерами, безсумнівно, займалися вило- вом риби. Про це свідчать і знахідки глиня- них грузил від сітки у споруді. Антракологічні рештки представлені поро- дами дерев, які у вигляді вугликів виявлені у споруді — це дуб, сосна, тополя/осика та береза. У зразках переважав дуб (додаток 3). всі виявлені породи належать місцевим де- ревам. Ці породи дерев використовували і в якості будівельного матеріалу і як паливо для печей. У культурних шарах Любеча деревина зберігається зазвичай у згорілих спорудах. Але у досліджуваній споруді, в районі входу, були зафіксовані залишки дерев’яних стов- пів (деревний тлін), під основу одного з яких були покладені цеглини. Таким чином, збе- реженість конструктивних деталей споруди дозволила реконструювати її зовнішній виг- ляд (рис. 17). Судячи з вилученого матеріалу, ця жит- лова споруда належала заможному мешкан- цю Любеча. Північніше житла досліджено ряд господарських споруд та ям, які входи- ли, вірогідно, до садиби першої половини XVII ст. Пожежа, яка зруйнувала споруду, ймовір- но пов’язана з подіями середини XVII ст., до яких долучився і Любеч. в результаті місто та округа були зруйновані (Кондратьев 2008, с. 41). Традиція будівництва заможних садиб саме в цій частині Любеча продовжувалась і пізніше. У другій половині XVII ст. на цій ділянці були побудовані дві житлові наземні споруди, від яких залишилися фундаменти печей, складених з жолобчастої цегли та ряд господарських споруд і ям, що входили до одного господарського комплексу. Цей гос- подарський двір існував і протягом XVIII ст., про що свідчить поява споруд і ям цього часу. Пізніше будинки з печами були розібрані та побудована кам’яниця П. Полуботка. Після переходу Любеча у власність родини Мило- радовичів, на цій ділянці розташувався має- ток, а всі попередні споруди, окрім кам’яниці та льоху. були знівельовані. літерАтУрА веремейчик, О. М. 2015. Дослідження у смт Лю- беч чернігівської області у 2013 р. Археологічні до- слідження в Україні 2014 р., с. 280-282. веремейчик, О. М. 2018. Археологічні досліджен- ня Любецької експедиції Національного університе- ту «чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. в: Метлицкая, в. М. (ред.). Днепровский паром. Природное единство и историко-культурное вза- имодействие белорусско-украинского пограниччя. Минск: четыре четверти, с. 36-44. веремейчик, О. М., бондар, О. М. 2018. Дослід- ження Любецької експедиції. Археологічні дослід- ження в Україні 2016 р., с. 311-312. веремейчик, О. М. 2020. Історична топографія Любеча Х—ХІ ст. Археологія і давня історія Украї- ни, 2 (35), с. 105-120. виногродська, Л. І. 1992. черігівські кахлі XVII— XVIII ст. в: Толочко, П. П. (ред.). Чернігівська ста- ровина. Збірник наукових праць, присвячений 1300- літтю Чернігова. чернігів: Сіверянська думка, с. 75-83. Генинг, в. Ф. 1992. Древняя керамика: методы и программы исследования в археологии. Киев: Нау- кова думка. Дядечко, О. О. 2020. знахідки дримб XIII— XVII ст. на території чернігово-Сіверщини. в: Ук- раїнська археологія: здобутки, сучасний стан та перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції з міжнародною участю, 7—8 лютого 2020 р. Суми: Цьома С. П., с. 52-55. Казаков, А. Л., Марченко, в. М. 1993. Південно- західна частина Любецького посаду в ІХ—ХІІІ вв. в: Толочко, П. П. (ред.). старожитності Південної Русі. чернігів: Сіверянська думка, с. 30-37. Каменский, А. Н. 2019. варганы из раскопок в Новгороде. Новгород и Новгородская земля. История и археология, 32: Материалы XXXII научной конфе- ренции, посвященной памяти Н. Н. Гринева. вели- кий Новгород, 23—25 января, 2018 г., с. 176-184. Кондратьєв, І. 2008. Любеч (матеріали до довід- ково-енциклопедичних видань). сіверянський літо- пис, 2, с. 35-45. Кондратьєв, І. 2014. Любецьке староство (XVI — середина XVII ст.). чернігів: Лозовий в. М. Кондратьєв, І. в. 2020. Лівобережні староства Київського воєводства Великого Князівства Ли- товського та Речі Посполитої: соціально-тери- торіальні трансформації XІV—XVII ст. Дисерта- ція д. і. н. КНУ ім. Т. Шевченка. Корзухина, Г. Ф., Пескова, А. А. 2003. Древнерус- ские энколпионы. Нагрудные кресты-реликварии х—хІІІ вв. Санкт-Петербург: Петербургское восто- коведение. Михайлов, К. А. 1997. Центральноазиатские ре- менные украшения в материалах древнерусских памятников Х в. Новгород и Новгородская земля. История и археология, 11, с. 251-260. Мултанен, Д. 2018. Остеологічний матеріал зі споруди першої половини XVII ст. в Любечі (за ма- теріалами досліджень 2016 р.) в: середньовічні та ранньомодерні старожитності Центрально-схід- ної Європи: Матеріали XVІІ Міжнародної студент- ської наукової археологічної конференції, Чернігів, 13—15 квітня 2018 р. чернігів: НУчК ім. Т. Г. Шев- ченка, с. 91-92. Потапов, И. А. 1992. Гончарный горн XVI— XVIII вв. из Любеча. в: Архітектурні та археоло- гічні старожитності Чернігівщини. Тези доповідей і повідомлень ювілейної конференції, присвяченої 25-річчю Чернігівського архітектурно-історичного заповідника. чернігів: Сіверянська думка, с. 128- 129. Рыбаков, б. А. 1964. Любеч — феодальный двор Мономаха и Ольговичей. Краткие сообщения ИА АН сссР, 99, с. 21-23. 181ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі чміль, Л. в. 2010. Керамічний посуд середньої Наддніпрянщини XVI—XVIII ст. Дисертація к. і. н. ІА НАН України. RefeRenCes Veremeychyk, O. M. 2015. Doslidzhennia u smt Liubech chernihivskoi oblasti u 2013 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 280-282. Veremeychyk, O. M. 2018. Arkheolohichni doslidzhennia Liubetskoi ekspedytsii Natsionalnoho universytetu «cherni- hivskyi kolehium» imeni T. H. Shevchenka. In: Metlitckaia, V. M. (ed.). Dneprovskii parom. Prirodnoe edinstvo i istoriko- kulturnoe vzaimodeistvie belorussko-ukrainskogo pogranich- chia. Minsk: chetyre chetverti, s. 36-44. Veremeychyk, O. M., Bondar, O. M. 2018. Doslidzhen- nia Liubetskoi ekspedytsii. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 311-312. Veremeychyk, O. M. 2020. Istorychna topohrafiia Liubecha X—XI st. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (35), s. 105-120. Vynohrodska, L. I. 1992. cherihivski kakhli XVII— XVIII st. In: Tolochko, P. P. (ed.). Chernihivska starovyna. Zbirnyk naukovykh prats, prysviachenyi 1300-littiu Cherni- hova. chernihiv: Siverianska dumka, s. 75-83. Gening, V. F. 1992. Drevniaia keramika: metody i pro- grammy issledovaniia v arkheologii. Kiev: Naukova dumka. Diadechko, O. O. 2020. Znakhidky drymb XIII—XVII st. na terytorii chernihovo-Sivershchyny. In: Ukrainska arkhe- olohiia: zdobutky, suchasnyi stan ta perspektyvy. Materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii z mizhnar- odnoiu uchastiu, 7—8 liutoho 2020 r. Sumy: Tsoma S. P., s. 52-55. Kazakov, A. L., Marchenko, V. M. 1993. Pivdenno-zakhid- na chastyna Liubetskoho posadu v IX—XIII vv. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starozhytnosti Pivdennoi Rusi. chernihiv: Siveri- anska dumka, s. 30-37. Kamenskii, A. N. 2019. Vargany iz raskopok v Novgorode. Novgorod i Novgorodskaia zemlia. Istoriia i arkheologiia, 32: Materialy XXXII nauchnoi konferentcii, posviashchennoi pamiati N. N. Grineva. Velikii Novgorod, 23—25 ianvaria, 2018 g., s. 176-184. Kondratiev, I. 2008. Liubech (materialy do dovidkovo- entsyklopedychnykh vydan). Siverianskyi litopys, 2, s. 35- 45. Kondratiev, I. 2014. Liubetske starostvo (XVI — seredyna XVII st.). chernihiv: Lozovyi V. M. Kondratiev, I. V. 2020. Livoberezhni starostva Kyivskoho voievodstva Velykoho Kniazivstva Lytovskoho ta Rechi Po- spolytoi: sotsialno-terytorialni transformatsii XIV—XVII st. Dysertatsiia d. i. n. KNU im. T. Shevchenka. Korzukhina, G. F., Peskova, A. A. 2003. Drevnerusskie enkolpiony. Nagrudnye kresty-relikvarii X—XІІІ vv. Sankt- Peterburg: Peterburgskoe Vostokovedenie. Mikhailov, K. A. 1997. Tcentralnoaziatskie remennye ukrasheniia v materialakh drevnerusskikh pamiatnikov X v. Novgorod i Novgorodskaia zemlia. Istoriia i arkheologiia, 11, s. 251-260. Multanen, D. 2018. Osteolohichnyi material zi sporudy per- shoi polovyny XVII st. v Liubechi (za materialamy doslidzhen 2016 r.) In: Serednovichni ta rannomoderni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy: Materialy XVII Mizhnarodnoi studentskoi naukovoi arkheolohichnoi konferentsii, Chernihiv, 13—15 kvitnia 2018 r. chernihiv: NUchK im. T. H. Shevchen- ka, s. 91-92. Potapov, I. A. 1992. Goncharnyi gorn XVI—XVIII vv. iz Liubecha. In: Arkhitekturni ta arkheolohichni starozhytnosti Chernihivshchyny. Tezy dopovidei i povidomlen yuvilei- noi konferentsii, prysviachenoi 25-richchiu Chernihivskoho arkhitekturno-istorychnoho zapovidnyka. chernihiv: Siveri- anska dumka, s. 128-129. Rybakov, B. A. 1964. Liubech — feodalnyi dvor Monoma- kha i Olgovichei. Kratkie soobshcheniia IA AN SSSR, 99, s. 21-23. chmil, L. V. 2010. Keramichnyi posud serednoi Naddni- prianshchyny XVI—XVIII st. Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy. O. M. Veremeychyk reSidenTial building of The firST half of 17th century in lubech The antiquities of Lyubech of 17th—18th centuries have been known to the scientific community since the B. O. Rybakov’s excavation of the hillfort Zamkova Hora during 1957—1960. Here the powerful cultural layer and remains of buildings, including defensive ones has been recorded. Next time the dwellings and household buildings of this period were recorded by the works of A. L. Kazakov in Lyubech suburb (posad) in 1989—1990. At the beginning of the current century the archaeological expedition of the Taras Shevchenko National University “chernihiv collegium”, headed by the author, explored significant areas of the an- cient Lyubech in three places — hillforts Zamkova Hora and Monastirishche, as well as the suburb (posad) of Lyubech near stone building (Kamianitsa) of hetman Poubotok. Just at its territory where 372 m2 have been excavated the residential and commer- cial buildings of the 17th—18th centuries were disco- vered. In 2013 and 2016 the remains of rich residen- tial building destroyed in a fire in the middle of the 17th century have been discovered. It is located 13 m north of the north-west corner of the Kamianitsa. The structure was built on the basement. The inte- rior details of the ground floor have preserved in the upper burnt layers of the consruction pit. To the left of the entrance, in the eastern corner, the remains of destroyed furnace were discovered, and to the right of the entrance, near the wall, a large stone (0.55 × 0.25 × 0.36 m) was found. Fragments of kitchen and tableware dating to the first half — mid-seventeenth century were found in the filling of the building. Part of the tableware is decorated with green, yellow, light brown and brown glaze. In addition to the pottery there were also found parts of knives with bone grips, steel, spring and hinged scissors, a fragment of a pipe, fishing sink- ers and horseshoes. Among the unique finds the seal cast made from copper alloy should be noted. In the burnt layer of the building and below it the items dat- ed back to the 10th—12th centuries such as the bridle pendant (reshma), fragment of encolpion, bracelet, pin, fragment of a lunula which are made of copper alloy have been occurred, as well as the gold-glass bead, fragment of a glass bracelet, fragments of pyrophillit spindle wheel and plate. Probably during household works the residents of Lyubech of the 17th century ac- cidentally found the old items, collected and stored them. Thus, the discovered residential building belonged to the wealthy resident of Lyubech and was destroyed in fire in the middle of 17th century. Keywords: Lyubech, residential building, the first half of 17th century. Одержано 20.01.2021 ВереМеЙЧик олена Михайлівна, кандидат історичних наук, доцент, Національний універси- тет «чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, вул. Гетьмана Полуботка, 53, чернігів, 14013, Ук- раїна. 182 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір VeremeychyK olena, Ph. D., Associate Professor, the National University «collegium of chernihiv» named after T. G. Shevchenko, chernihiv, Ukraine. ORcID: 0000-0002-3020-8342, e-mail: weremeichyk@ ukr.net. додаток 1 с. А. Горбаненко пАлеоетноботАніЧні дослідженнЯ У 2016 р. в ході археологічних досліджень Лю- бецької експедиції національного університету «чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка під керівництвом О. М. веремейчик проведено розши- рені пошукові роботи з метою виявлення й забору біологічних матеріалів незначних розмірів із запов- нення житлової споруди 1. з-поміж отриманих біо- матеріалів важливе місце посідають макрорештки зернівок і насіння культурних рослин і бур’янів. Матеріали і методи. Для отримання дрібних біологічних решток було проведено вибіркову філь- трацію заповнення споруди 1 розкопу 1 на Посаді XVII—XVIII ст. забір ґрунту проведено з кількох прошарків, що знаходилися під каменем під піччю, і також звідти — шар 2. забігаючи наперед, зауважи- мо, що подальші визначення не показали якихось суттєвих відмінностей між зразками, забраними з різних прошарків, тому надалі матеріал розгляну- то сукупно. Фільтрацію проведено у два способи: методом флотації відібрано рештки ботанічного походження; методом промивання проведено забір решток зоологічного походження, що здебільшого становлять іхтіологічні рештки. Роботи проведе- но зусиллями учасників археологічної практики. Надалі матеріал надійшов на ручне перебирання: зоологічні рештки відібрано безпосередньо на базі археологічної експедиції; ботанічні рештки переби- рав автор. Останні поділяються на антракологічні й палеоетноботанічні. Показники обгорілих зерні- вок і насіння культурних рослин і бур’янів згідно стандартизації, запропонованої є. Ю. Лєбєдєвою для палеоетноботанічних матеріалів, отриманих у результаті флотації (Лебедева 2007; 2008), наведені у таблиці. Обсяги зразків не вказані, тому показник насиченості не встановлено. Матеріал ідентифіковано завдяки його порівнян- ню з раніше визначеними аналогічними зразками, широким колом публікацій на цю тему; видову при- належність зернівок бур’янів встановлено за атла- сом-визначником бур’янів (веселовський, Лисенко, Манько 1988). Усього визначено 140 од. палеоетноботанічних решток. культурні зернові: жито (Secale cereale) — 68, просо (Panicum miliaceum) — 11, ячмінь (Hordeum vulgare) — 1; фрагменти зернівок культурних зерно- вих, не визначено до виду (cerealia) — 9. бобові: горох посівний (Pisum sativum) — 1. бур’яни: гір- чак шорсткий (Polygonum scabrum) — 39, щавель, до виду не визначено (Rumex sp.) — 4, підмарен- ник чіпкий (Galium aparine) — 3, хрестоцвітні (Brassicaceae) — 2. Крім того, у матеріалі виявлено насінину виногра- ду (Vitis sp.), а також кісточку терену (Prunus sp.). Усі матеріали, крім, можливо, винограду, доволі типові для значної кількості екотопів. Розміри насінини винограду, мм: довжина — 5,25, ширина — 3,49, довжина клювика — 0,9 мм; індекс — довжина / ширина становить 1,5. Це доволі типові показники для культурних сортів виногра- ду (напр.: Янушевич 1976, с. 186—197; 1986, с. 14, 60—70; Пашкевич 2003—2004, с. 68). за даними, наведеними з. в. Янушевич, ягоди з такими насіни- нами могли бути масою близько 10 г, і мати розмі- ри близько 12—13 мм (Янушевич 1976, с. 196; 1986, с. 64—66). результати та їх інтерпретація. Охаракте- ризувати такий набір доволі складно. Складається враження про певну вибірковість (а не випадковість) процесу накопичення матеріалу. Так, зернові пред- ставлені практично виключно зернівками жита. До- волі велика ймовірність того, що й сильно пошкод- жені поруйновані зернівки також належать до цього виду. зважаючи на місце забору зразка, можна припус- тити, що бур’яни туди потрапили випадково, наприк- лад — були занесені разом з дровами. До прикладу, на одній рослині гірчака шорсткого (до речі — поши- рений частіше у Лісостепу й на Поліссі) може утво- ритись понад 7000 плодів (веселовський, Лисенко, Манько 1988, с. 30). А отже, достатньо було занести всього одну рослину, щоб кількість його горішків у випадково сформованому зразку була надзвичайно великою. Тому неможливо із впевненістю сказати, що бур’яни потрапили до зразка разом із культур- ними рослинами. Тим більше, що у жита типові за- смічувачі інші. Що стосується жита, то воно, ймовірно, також по- трапило практично одночасно. зважаючи на рівень добробуту мешканця досліджуваного житла, може- мо припустити, що він не займався землеробством самостійно, а знахідка жита вказує швидше на його вподобання у їжі. знахідка кісточки терну може вказувати на зби- ральництво, оскільки він був поширеною рослиною. Набагато цікавіша знахідка насінини виногра- ду. Нині це найпівнічніша знахідка, відома нам за археологічними матеріалами. чи досягли куль- турні сорти винограду до XVII—XVIII ст. територій середньої течії Дніпра, чи, можливо, це був імпорт, сказати неможливо. Якщо припустити, що до того часу виноград все ще залишався «диковинкою», то знахідка цієї насінини лише підтверджує високий рівень добробуту господаря, який міг собі дозволити його купівлю. Якщо ж цей виноград було вирощено безпосередньо поряд — то маємо перше достовірне свідчення поширення виноградників у північні об- ласті території сучасної України — чернігівське Полісся — принаймні у XVII—XVIII ст. * * * Отже, методи спорадичних флотації й промиван- ня ґрунту, навіть у порівняно незначних масштабах, виправдали себе як такі, що спрямовані на забір біологічних зразків. Методом флотації отримано очікувані обгорілі рештки рослинного походження, Параметри палеоетноботанічних зразків з об’єкту 1 розкопу 1 Об’єм, дм3 Кількість, од. Насиченість, од./дм3 Природна збереженість ? 140 ? 5 183ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Веремейчик, О. М. житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі придатні для визначень методами природничих наук. Подальші спорадичні дослідження для архео- логічних реалій Любеча означеними методами слід визнати перспективними й інформативними. літерАтУрА веселовський, І. в., Лисенко, А. К., Манько, Ю. П. 1988. Атлас-визначник бур’янів. Київ: Урожай. Лебедева, Е. Ю. 2007. Методические аспекты ар- хеоботанических исследований. Матеріали та до- слідження з археології східної Європи, 7, с. 289-296. Лебедева, Е. Ю. 2008. Археоботаническая реконс- трукция древнего земледелия (методические кри- терии). Opus: междисциплинарные исследования в археологии, 6, с. 86-109. Пашкевич, Г. А. 2003—2004. Палеоэтноботани- ческие исследования Ольвии и её округи. Stratum plus, 3, с. 13-76. Янушевич, з. в. 1976. Культурные растения Юго-Запада сссР по палеоботаническим исследо- ваниям. Кишинёв: Штиинца. Янушевич, з. в. 1986. Культурные растения се- верного Причерноморья: палеоэтноботанические исследования. Кишинёв: Штиинца. RefeRenCes Veselovskyi, I. V., Lysenko, A. K., Manko. Yu. P. 1988. At- las-vyznachnyk bur’ianiv. Kyiv: Urozhai. Lebedeva, E. Iu. 2007. Metodicheskie aspekty arkheo- botanicheskikh issledovanii. Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Yevropy: vid neolitu do kimeriitsiv, 7, s. 289-296. Lebedeva, E. Iu. 2008. Arkheobotanicheskaia rekonstrukt- siia drevnego zemledeliia (metodicheskie kriterii). Opus: mezhdistsiplinarnye issledovaniia v arkheologii, 6, s. 86-109. Pashkevich, G. A. 2003—2004. Paleoetnobotanicheskie issledovaniia Olvii i ee okrugi. Stratum plus, 3, s. 13-76. Ianushevich, Z. V. 1976. Kulturnye rasteniia Iugo-Zapada SSSR po paleobotanicheskim issledovaniiam. Kishinev: Shti- intsa. Ianushevich, Z. V. 1986. Kulturnye rasteniia Severno- go Prichernomoria: paleoetnobotanicheskie issledovaniia. Kishinev: Shtiintsa. горбАненко сергій Анатолійович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, ІА НАН України, Київ, Україна. gorbanenKo Serhii, candidate of Historical Sciences, Senior Research Officer, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORcID: 0000-0003-4786-0369, e-mail: gorbanenko@ gmail.com. додаток 2 О. М. Ковальчук іхтіологіЧні ВиЗнАЧеннЯ МАтеріАліВ З любеЧА На аналіз надано матеріали з посаду Любеча, споруди першої половини XVII ст. Матеріал отри- мано методом промивання зразків ґрунту з об’єктів. Любецька археологічна експедиція національно- го університету «чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка під керівництвом О. М. веремейчик у 2016 р. У заповненні печі (розкоп 2, кв. 15—16, гл. 1,97 м) виявлено значну кількість луски ляща Abramis brama (274 ізольованих лускових пластин- ки) і дорослої щуки Esox lucius (28 лускових плас- тинок). Із відкладів під піччю отримані такі іхтіоло- гічні рештки: лин Tinca tinca — 1 глоткова кістка (ceratobranchiale) зі зруйнованими глотковими зу- бами; коропові риби невизначені cyprinidae gen. indet. — 50 ізольованих лускових пластинок; щука Esox lucius — 1 фрагмент нижньощелепної кіски (dentale), 1 фрагмент піднебінної кістки (palatinum), 1 лускова пластинка; окунь Perca fluviatilis — 3 ці- лих і 1 фрагментарна передкришки (praeoperculare), 1 фрагмент cleithrum, 240 лускових пластинок; кос- тисті риби невизначені Teleostei indet. — 5 хребців, 2 промені плавців, 13 фрагментів ребер. Разом із ре- штками риб до проби потрапили 3 фрагменти зубів свині свійської Sus scrofa f. domestica. коВАльЧУк олександр Миколайович, доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, Національний науково-природничий музей НАН України, Київ, Україна. KoValchuK oleksandr, Dr. hab. (Biology), Senior Researcher, National Museum of Natural History NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORcID: 0000-0002-9545-208X, e-mail: biologiest@ukr. net. додаток 3 М. с. сергєєва реЗУльтАти АнтрАкологіЧних досліджень МАтеріАліВ З роЗкопок любеЧА 2016 р. На аналіз для визначення порід дерева надійш- ло 542 зразки дрібного вугілля з одного об’єкту. Ма- теріал отримано за результатами вибіркової флота- ції й промивання. Стан його збереженості й розміри дозволили визначити породи переважної більшості екземплярів до роду. Три екземпляри репрезен- товані широколистяними деревами невизначених порід Породи дерева визначені за характерними особливостями мікроструктури за трьома розрізами. Отримані результати порівняно з даними визначни- ків деревини (Сукачев 1940; Гаммерман и др. 1946; вихров 1959). за задовільної збереженості вугілля, породу дерева визначено до роду. Отримані результати представлені у таблиці. Результати досліджень і висновки. Проаналізо- ваний матеріал репрезентований хвойними й широ- колистяними породами. виявлені такі породи: сосна, ймовірно, сосна звичайна (Pinus sp., ймовір- но, Pinus sylvestris); дуб (Quercus sp.); тополя / осика (Populus sp.); береза (Betula sp.). Усі виявлені породи належать місцевим деревам. з позиції гео-ботанічного районування пам’ятка роз- ташована на території Східного Полісся, близько до його південного кордону з лісостепом. Східне Полісся охоплює Правобережжя Дніпра, межиріччя Дніпра та Десни і частково лівобережжя Десни — до вододі- лу з притоками Дніпра Супоєм і Сулою (Пятницкий, Изюмский 1966, с. 148). Основними лісоутворюючи- ми породами тут є сосна і дуб. Інші виявлені породи, також характерні для місцевого ландшафту. 184 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Життєвий простір Серед виявлених порід цілком переважає дуб. Другу позицію (з великим відривом) посідає вугіл- ля сосни. Решта порід репрезентована поодинокими дрібними вугликами. Тільки дуб репрезентований як дрібним вугіллям, так і більших розмірів (до 2—3 см). Судячи з контексту, вугілля, найімовірніше, могло бути залишками палива. звертає на себе увагу обвуг- лена соснова скіпка зі слідами обробки: вона має пря- мокутний перетин 7 × 4 мм, завершення напівкругле, з іншого кінця обламана. Довжина фрагменту 5,5 см. Можливо, предмет є залишками якогось виробу. значення отриманих даних полягає в розширенні існуючої бази даних з археологічного дерева. загалом стадію вивчення середньовічного викопного вугілля на території України можна охарактеризувати як початкову, тобто стадію накопичення матеріалу. От- римання внаслідок дослідження матеріалів з різних поселень достатнього об’єму інформації, дозволить перейти до її використання у контексті вивчення па- леоекології й господарчої діяльності у цей період. літерАтУрА вихров, в. Е. 1959. Диагностические признаки древесины главнейших лесохозяйственных и лесо- промышленных пород сссР. Москва: АН СССР. Гаммерман, А. Ф., Никитин, А. А., Николаева, Т. Л. 1946. Определитель древесин по микроскопи- ческим признакам с альбомом микрофотографий. Москва; Ленинград: АН СССР. Пятницкий, С. С., Изюмский, П. П. 1966. Леса Украинской ссР. Леса СССР. 3. Москва: Наука, с. 140-232. Сукачев, в. Н. 1940. Определитель древесных по- род. Москва: Гослестехиздат. RefeRenCes Vikhrov, V. E. 1959. Diagnosticheskie priznaki drevesiny glavneishikh lesokhoziaistvennykh i lesopromyshlennykh po- rod SSSR. Moskva: AN SSSR. Gammerman, A. F., Nikitin, A. A., Nikolaeva, T. L. 1946. Opredelitel drevesin po mikroskopicheskim priznakam s albo- mom mikrofotografii. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Piatnitckii, S. S., Iziumskii, P. P. 1966. Lesa Ukrainskoi SSR. Lesa SSSR. 3. Moskva: Nauka, s. 140-232. Sukachev, V. N. 1940. Opredelitel drevesnykh porod. Moskva: Goslestekhizdat. сергЄЄВА Марина сергіївна, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник, ІА НАН Ук- раїни, Київ, Україна. SergeeVa maryna, Dr. hab., chief Research Fellow, Institute of Archaeology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORcID: 0000-0002-3785-0311, e-mail: mar.sergeyeva@ gmail.com. Антракологічні матеріали Комплекс Кількість зразків Дерево Примітки Споруда 1 під каменем, під піччю 288 Сосна — 64 Дуб — 216 Тополя / осика — 5 береза — 1 Широколистяні розсіяносудинні — 2 з дубового вугілля 159 екз. відносно великих розмірів — до 2—3 см, решта дерев — тільки дрібне вугілля Споруда 1 під каменем, під піччю, шар 2 254 Сосна — 23 Дуб — 227 береза — 3 Широколистяні розсіяносудинні — 1 з дубового вугілля 78 екз. відносно великих розмірів — до 2—3 см, решта дерев — тільки дрібне вугілля; серед соснового вугілля 1 горіла скіпка прямокутного перетину

Житлова споруда першої половини XVII ст. у Любечі

Institution

Ähnliche Einträge