Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)

Розташоване у південних передмістях Києва поселення давньоруського періоду та монгольськолитовської доби Ходосівка-Рославське привернуло увагу високорозвиненим багатогалузевим господарством і значним рівнем добробуту мешканців з першого сезону розкопок. Післяпольове опрацювання результатів перши...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
Hauptverfasser:	Готун, І.А., Гунь, М.О., Сухонос, А.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2021
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	До історії убору
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187461
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське) / І.А. Готун, М.О. Гунь, А.М. Сухонос // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 319-346. — Бібліогр.: 199 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187461
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1874612022-12-27T01:25:52Z Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське) Готун, І.А. Гунь, М.О. Сухонос, А.М. До історії убору Розташоване у південних передмістях Києва поселення давньоруського періоду та монгольськолитовської доби Ходосівка-Рославське привернуло увагу високорозвиненим багатогалузевим господарством і значним рівнем добробуту мешканців з першого сезону розкопок. Післяпольове опрацювання результатів перших п’яти років досліджень пункту дозволило характеризувати різні сторони матеріальної і простежені за матеріальними залишками елементи духовної культури його населення, чому присвячено низку публікацій. Предметом чергової з них постали виявлені за названий період артефакти, що вказують на особливості вбрання та прикрас давніх мешканців цього осередку. Незначне, на перший погляд, число відповідних знахідок, тим не менше, дозволило відзначити доволі оригінальні риси цієї пам’ятки та вкотре наголосити на невичерпаних інформаційних можливостях неукріплених поселень середньовічної доби. In spite of the parity relations between the medieval towns and their country surroundings and the high level of development of the settlement structures tracked during the wide-scale research of the settlements of the Southern Russ, the new excavations in the non-fortified settlements keep brining certain discoveries. This is remarkable at Khodosivka-Roslavske settlement found by the Northern Expedition in 2007. The working over of the results of the excavations in 2007—2011 allowed testify highly-developed household and significant level of the inhabitants’ wellbeing. Some peculiarities of the inhabitants’ material culture were characterized, a regular publication was devoted to the specifics of their outfit. The collected spindles and weights for weaving allow imagine the production of threads and cloth, prints on ceramics — specifics of the latter, needles — for clothes making. The osteological collection and leather making tools indicate leather and fur making; awls, sewings, and, rarely, piercers — further processing of the raw material. Leather / fur or thick cloth outfit is marked with a button made of the half of a spindle. The elements of the belt set (buckles, endings, ringsdistributors), although a part of them could belong to the horse harness, bags etc., remained better and allow analyze this very specifics of the outfit, especially in view of the whetstones, steel fire strikers and the rest, which had been worn on belts before appearance of pockets in XVII—XVIII cent. Not fully indentified remains the fragment of bronze item which can be attributed to either front plate of bronze bag buckle or one of the variety of Christian incense burner. Substantial supplement of an outfit are the adornments. Aside from the items made of glass, among which, unexpectedly, there are a plenty of bracelets’ fragments, and of amber produced at the settlement, it is necessary to mention a range of metal items. They are temple rings, earrings, necklaces. Among the latter prevailing are the ones produced within the settlement. Together with the glass and amber, the necklaces included mineral components. Fibulas collected on the site have the analogies from the Baltic lands, the same relates to the other items. Arms and hands jewels are represented with bracelets and signet rings. In spite of the rather small researched area of 1041 m2 and so, not too extensive collection of the mentioned findings, its analysis tracks the original peculiarities of the researched settlement. Keywords: medieval times, non-fortified settlements, Kyiv’s outskirts, outfit, belt set, bag buckles, adornments, Khodosivka-Roslavske. 2021 Article Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське) / І.А. Готун, М.О. Гунь, А.М. Сухонос // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 319-346. — Бібліогр.: 199 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.24 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187461 904.25(477.41)”653” -058.232.6 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До історії убору До історії убору
spellingShingle	До історії убору До історії убору Готун, І.А. Гунь, М.О. Сухонос, А.М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське) Археологія і давня історія України
description	Розташоване у південних передмістях Києва поселення давньоруського періоду та монгольськолитовської доби Ходосівка-Рославське привернуло увагу високорозвиненим багатогалузевим господарством і значним рівнем добробуту мешканців з першого сезону розкопок. Післяпольове опрацювання результатів перших п’яти років досліджень пункту дозволило характеризувати різні сторони матеріальної і простежені за матеріальними залишками елементи духовної культури його населення, чому присвячено низку публікацій. Предметом чергової з них постали виявлені за названий період артефакти, що вказують на особливості вбрання та прикрас давніх мешканців цього осередку. Незначне, на перший погляд, число відповідних знахідок, тим не менше, дозволило відзначити доволі оригінальні риси цієї пам’ятки та вкотре наголосити на невичерпаних інформаційних можливостях неукріплених поселень середньовічної доби.
format	Article
author	Готун, І.А. Гунь, М.О. Сухонос, А.М.
author_facet	Готун, І.А. Гунь, М.О. Сухонос, А.М.
author_sort	Готун, І.А.
title	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)
title_short	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)
title_full	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)
title_fullStr	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)
title_full_unstemmed	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)
title_sort	нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення ходосівка-рославське)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2021
topic_facet	До історії убору
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187461
citation_txt	Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське) / І.А. Готун, М.О. Гунь, А.М. Сухонос // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 1 (38). — С. 319-346. — Бібліогр.: 199 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gotunía notatkiprovbrannâserednʹovíčnogoselânstvaízdoslídženʹ20072011rrposelennâhodosívkaroslavsʹke AT gunʹmo notatkiprovbrannâserednʹovíčnogoselânstvaízdoslídženʹ20072011rrposelennâhodosívkaroslavsʹke AT suhonosam notatkiprovbrannâserednʹovíčnogoselânstvaízdoslídženʹ20072011rrposelennâhodosívkaroslavsʹke
first_indexed	2025-07-16T09:01:58Z
last_indexed	2025-07-16T09:01:58Z
_version_	1837793562695041024
fulltext	319ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) УДК 904.25(477.41)”653” -058.232.6 DOI: 10.37445/adiu.2021.01.24 І. А. Готун, М. О. Гунь, А. М. сухонос нотАтки про ВбрАннЯ середньоВіЧного селЯнстВА (іЗ досліджень 2007—2011 рр. селиЩА ходосіВкА-рослАВське) Розташоване у південних передмістях Києва поселення давньоруського періоду та монгольсько- литовської доби ходосівка-Рославське привернуло увагу високорозвиненим багатогалузевим госпо- дарством і значним рівнем добробуту мешканців з першого сезону розкопок. Післяпольове опрацювання результатів перших п’яти років досліджень пунк- ту дозволило характеризувати різні сторони ма- теріальної і простежені за матеріальними залиш- ками елементи духовної культури його населення, чому присвячено низку публікацій. Предметом чер- гової з них постали виявлені за названий період ар- тефакти, що вказують на особливості вбрання та прикрас давніх мешканців цього осередку. Незначне, на перший погляд, число відповідних знахідок, тим не менше, дозволило відзначити доволі оригінальні риси цієї пам’ятки та вкотре наголосити на неви- черпаних інформаційних можливостях неукріпле- них поселень середньовічної доби. ключові слова: середньовіччя, неукріплені посе- лення, передмістя Києва, вбрання, поясна гарніту- ра, застібки сумок, прикраси, ходосівка-Рославське. високий рівень розвитку селищних струк- тур середньовічного періоду разом із доведе- ним паритетом у відносинах між містами та їхнім сільським оточенням були констатовані ще в ході здійсненого переважно протягом останньої чверті XX ст. масштабного дослід- ження неукріплених пунктів на півдні Русі, координованого очолюваним О. П. Моцею відділом давньоруської і середньовічної ар- хеології Інституту археології НАН України, що сформульовано у низці праць із сільської тематики (Моця 1995; 1996; 2003, с. 209; Ше- кун, веремейчик 1999, с. 66 та ін.). водночас, розгорнуті на означеній категорії пам’яток новітні розкопки привели не до статистично- го зростання уже відомих фактів і збільшен- ня числа артефактів: результатом практично кожного сезону поставала фіксація чогось не- ординарного, доволі часто — навіть неочіку- ваного, внаслідок чого було акцентовано на актуальності подальших розробок проблема- тики південноруського села (Готун, Казимір 2020, с. 61 та ін.). Одним із основних пунк- тів, на матеріалах вивчення якого базується таке спостереження, виступає розташоване у південних передмістях столиці поселення Ходосівка-Рославське. Пам’ятку відкрила Північна експедиція Інституту у 2007 р. (Готун, Казимір 2009), відразу ж розпочавши її розкопки (Готун, Сухонос, Казимір 2009a), які (з перервою на сезон 2020 р., коли співробітники через карантинні обмеження не змогли потрапи- ти на територію закритого коттеджного міс- течка, що оточує пункт) тривають донині. з першого ж сезону розташоване на незначних розмірів підвищенні серед обширної запла- ви Дніпра поселення привернуло увагу ви- соким рівнем матеріальної культури (Готун 2008), що з розгортанням робіт доводилось констатувати і в подальшому (Готун 2014; 2017б; Готун, Казимір 2019 та ін.). Результа- ти окремих сезонів розкопок селища та роз- відкових робіт у його окрузі висвітлені у присвячених польовим дослідженням щоріч- никах, а підведення підсумків опрацювання матеріалів за перші п’ять років, впродовж яких було розкрито 1041 м2 площі, дозволило характеризувати певні категорії матеріаль- ної культури жителів осередку (Готун, Гунь 2014; Готун, Сухонос 2015; Гунь 2013; Гунь, Оногда, чміль 2016 та ін.) і виявлені під час його вивчення окремі об’єкти (Готун, 2015; © І. А. ГОТУН, М. О. ГУНЬ, А. М. СУХОНОС, 2021 320 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Готун, Сухонос, Казимір 2010a; Готун та ін. 2018b) та знахідки (Готун, 2017а; Готун та ін. 2018а; Готун, Казимір, Сухонос 2019). Не до кінця розкритим донедавна залишався один із суттєвих аспектів побуту мешканців, а саме специфіка вбрання давньої людності, втім недавня публікація скляних прикрас із цього пункту (Готун, Гунь 2020) разом із за- пропонованою роботою 1 виступають спробою заповнення вказаної прогалини. Перегляд фахової літератури дозволяє стверджувати, що повсякденне життя наро- ду доволі часто залишається за рамками на- явних наукових розвідок, навіть присвяче- них тим чи іншим особливостям останнього. У характеристиках певних рис матеріальної культури постають абстрактні предмети до- сліджень, натомість втрачається наповнена пристрастями й відчуттями повсякденність жителів певного осередку або регіону, хоча саме побут, як відзначалось, виступає сере- довищем, у якому лежать зародки і зачат- ки всіх так званих великих подій, розвитку та всіляких явищ суспільного і політичного життя (забелин 1990, с. 36), для проникнен- ня у таємницю суспільства середньовічної доби, на думку фахівців, лише соціально-еко- номічної характеристики замало (Гуревич 1970, с. 24), а саме костюм був тією частиною побутової культури зі складною знаковою системою, яка дозволяла поділяти людей за статтю і віком, ідентифікувати їхню соціаль- ну, етнічну, територіальну, релігійну належ- ність та втілювалась у прислів’ї, що зустріча- ють по одежі (Орфинская 2012, с. 68). У той час, як звичаї, традиції, смаки, упо- добання давнього населення доводиться не фіксувати під час польових досліджень, а скоріше реконструювати за опосередковани- ми даними, то така складова побутової куль- тури, як костюм залишила по собі доволі ви- разні матеріальні свідчення. важливість цієї категорії археологічного матеріалу влучно передає визначення «ні начиння, ні госпо- дарські інструменти, ні зброя не дають нам можливості так виразно уявити зовнішній вигляд людини, як це дозволяють зробити одяг, прикраси, головний убір і взуття» (Степанова 2014, с. 3). відзначений у літе- ратурі етап, коли для характеристики одягу дослідники змушені були звертатись до фре- сок, мініатюр, пам’яток писемності тощо (Ар- циховский 1945; 1948; 1969; Левашова 1966; Сабурова 1978; жилина 2017) вже поступо- во переходить до історіографічних надбань і накопичений впродовж тривалого періоду археологічний матеріал дає достатньо да- 1. Маючи нагоду, автори висловлюють щиру вдяч- ність волонтеру експедиції віктору Качуренку за надану при роботі над публікацією технічну допо- могу. них для характеристики цього аспекту жит- тя середньовічного населення, у тому числі й сільського (Рабинович 1986; брайчевська 1992; 2001; Сабурова 1997). І хоч виготовлену із органічної сировини складову вказаної сфери в умовах сухого культурного шару півдня Русі виявити про- блематично, тим не менше, при розкопках іноді вдається простежити фрагменти пев- них речей, вироблених із рослинних волокон, вовни, шкіри, хутра та ін. Повністю костюм доводиться уявляти значною мірою за ана- логіями в публікаціях з означеного питан- ня, та частина даних для його реконструкції отримана і безпосередньо на пам’ятці з ура- хуванням тих чи інших інструментів і при- стосувань для виготовлення одягу та взуття і його елементів, виконаних із металу та ін- ших більш довговічних матеріалів. зокрема, виробництво на поселенні спо- чатку ниток, а згодом — і полотна засвідчене знахідками пірофілітових і виготовленого зі стінки амфори пряселець, а також свинце- вих виробів зазвичай урізано-конічної чи близької до неї форми (Готун та ін. 2013a, с. 90—92, рис. 3: 7, 8; 4: 1—11, 13—19). Ос- танні датовані слов’яно-руською добою і ототожнювались з важками, прясельцями, пломбами, ґудзиками, ворварками, гирками тощо (болсуновский 1898, табл. 11: 25; Пу- тешествие 1971, с. 116; Седова 1981, с. 156— 158; Козловський 1992, с. 65, рис. 33: 14—19; Кузнєцов, Ситий 1992, с. 38, 39, рис. 6: 9; боровський, Калюк 1993, с. 15, 16, рис. 8: 6; зоценко, брайчевська 1993, с. 75—77; Гоня- ный, Кац, Наумов 2003, с. 239, 240, рис. 6: 8, 9; Прищепа 2011, с. 157, рис. 155; Казимір та ін. 2013, с. 201, рис. 1: 8, 9; 2018, с. 90, рис. 2: 3; Носов, Плохов, Хвощинская 2017, ил. 14: 6—12; Щербаков 2017, с. 119, рис. 5: 6; Анд- реев 2018, с. 216, 218, 223, 224, рис. 7: 2, 13: 1—7; Пронин 2018, с. 317, рис. 4: 9; Иванова, Хохлов 2019, с. 118, 119, рис. 21: № 1226, цв. вкл., рис. 20: № 1173; Макаров и др. 2019, с. 23, 25, рис. 9: 13 та ін.). Та, як уже доводи- лось зауважувати, виявлення при розкопках Новгорода представницької серії вказаних виробів з волокнами коноплі або кропиви у каналах, іноді зафіксованих дерев’яними стрижнями, зумовила ототожнення їх з важ- ками вертикального ткацького верстата чи для ручного ткацтва. На поверхні знахідок простежені сліди від ударів одна об одну, а орнаментування предметів могло маркува- ти, наприклад, знаряддя, призначені для ниток іншого кольору (Олейников 2014). До- слідники відносять їх до речей стандартних типів, що побутували в XI—XIV ст. (Мака- ров, Федорина, Шполянский 2014, с. 123), та й у процесі подальших розкопок як на описа- ному пункті, так і на досліджуваному експе- дицією у той же період давньоруському посе- 321ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... ленні Софіївська борщагівка, такі знаряддя доводилось знаходити неодноразово. Опосередкованим джерелом щодо розвит- ку ткацтва слугують фрагменти кераміки з відбитками тканин. випадки фіксації таких знахідок непоодинокі, але дані, що свідчили б про місцеве виготовлення виявленого на поселенні посуду відсутні, тому цей матеріал цінний для характеристики регіону загалом, а не розкопаного пункту. з іншого боку, зро- зуміло, що впродовж однієї епохи і на одній площі населення послуговувалось загалом однаковими тканинами і ці матеріали ціл- ком прийнятні для характеристики дослід- женого осередку. Те ж саме стосується ще од- нієї обставини: сліди на кераміці, зазвичай, залишав гончар або хтось із його близького оточення. Але в умовах натурального госпо- дарства полотно гончарської родини навряд чи могло суттєво відрізнятись від полотна сі- мей сусідніх землероба або коваля. відповід- но, знахідки цілком можна залучати при розгляді певних загальних рис пам’ятки. На ймовірність місцевого виготовлення хай не найскладніших шкіряних виробів побічно вказує видова складова зібраної ос- теологічної колекції, до якої, за визначенням О. П. журавльова, увійшли свійські бик, вів- ця, коза, кінь та свиня; це ж саме засвідчу- ють уламки коси, яка, за усталеною думкою, слугує показником стійлового утримання худоби. Простежене О. П. журавльовим і О. Г. Сенюком за археозоологічними даними полювання на ссавців, а саме зайця, лисицю, ведмедя, бобра, кабана, видру, оленя, тура, лося, козулю, вовка, куницю, борсука забез- печувало і хутром, причому хижаків, зазви- чай, вистежували саме заради останнього і їхні туші свіжували, як правило, неподалік місця добування без транспортування туш до обійстя, відтак, виявлені при розкопках селища кісткові рештки відображають лише частину мисливських трофеїв мешканців досліджуваного осередку. Додатковим аргу- ментом розвитку галузі слугують наконеч- ники стріл, які, як вважають фахівці, могли використовувати і на полюванні, і під час військових сутичок. Та й сулиці, наконечни- ки яких на селищі непоодинокі, частина до- слідників відносить до мисливських знарядь. Крім того, вовну та певний відсоток хутра мешканці отримували за рахунок свійських тварин (Готун та ін. 2013a, с. 87, 88, рис. 1: 1—3; Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 186, 187, 196, рис. 1: 5). Про неодмінну в умовах натурального гос- подарства вичинку шкур і хутра свідчить не лише видовий склад тварин, а й ототожне- ний з чинбарським чи лимарським знаряд- дям — скреблом або скобелем інструмент із щелепи молодої свині (Готун та ін. 2013a, с. 88, 92, рис. 1: 13). Як уже відзначалось, призначені для міздрування, лоювання і вигладжування шкур схожі вироби походи- ли з шарів XVII—XVIII ст. у Львові, де було виділено можливий осередок обробки вка- заної сировини (Мацкевий, войнаровський 2007, с. 362). з виготовленням шкіряних і хутряних ви- робів пов’язані виявлені на пам’ятці шила і швайки. знайдено на пункті й кілька проко- лок, та вони справляють враження зробле- них кустарно і, найімовірніше, — ситуатив- но. Спостереження за рисами матеріальної культури слов’яно-руського населення ре- гіону дозволяє констатувати використання знарядь із рогу й кістки на ранніх етапах і металевих — у пізніші часи: тенденція змен- шення побутування кістяних предметів вка- заного призначення простежена дослідни- ками для періоду після рубежу XI—XII ст. (Смирнова 2000, с. 239). відповідно, асорти- мент вказаних інструментів осередку ціл- ком відповідає його хронології. Пошиття та ремонт одягу маркують голки, переважно залізні, крім одного виробу із кольорового металу (Готун та ін. 2013a, с. 88, 92, рис. 1: 5—7, 5: 13; Готун Казимір 2019, с. 149). Маркером певної специфіки верхнього одягу населення пункту слугує шиферний, виготовлений, ймовірно, із розколотого по ребру біконічного прясельця ґудзик (Готун та ін. 2013a, с. 91, рис. 4: 1). На його кріплення доволі грубими нитками до товстої тканини або шкіри чи хутра вказують несиметрична потертість отвору та глибока боріздка через середину виробу (рис. 1). Суттєвим доповненням характеристи- ки убору середньовічних жителів селища в урочищі Рославське у Ходосівці виступають виготовлені із чорного і кольорового металів елементи поясного набору та сумок чи іншого подібного спорядження. частина предметів, ймовірно, може бути пов’язана з кінською збруєю, адже виокремити спосіб використан- ня виявлених у шарі схожих речей поки що проблематично, а загальна типологія для них не розроблена, хоч у літературі й дово- дилось зустрічати міркування, що прикраси вуздечок, як правило, більш профільовані, рис. 1. Ґудзик із половини шиферного прясельця з поселення Ходосівка-Рославське 322 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору тоді як поясним оздобам частіше властива пласка форма. Серед згаданих виробів пере- важають залізні пряжки з округлою чи ар- кової форми рамкою і язички від них, яких на поселенні зібрано 11 (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 190, 199, рис. 5: 1—5 та ін.). Розміри цих знахідок коливаються від 25 до 50 мм. Доповнює колекцію бронзова пряжка без язичка з підпрямокутною рамкою (рис. 2: 1—12). У той час, як не всі пряжки слугують інди- каторами суспільної значущості їхніх влас- ників (у літературі супровідний інвентар поховання рядової особи характеризувався як просте кінців’я, ліроподібна пряжка та два кільця в районі тазу), досконаліші еле- менти оздоблення віднесені дослідниками до престижних речей, адже прикрашений ними пояс — найяскравіший елемент серед- ньовічного чоловічого убору — багато в чому відігравав роль не утилітарного, а статусно- го предмета, визначеного як певне військове свідоцтво — своєрідний «паспорт служилої особи», співставиме з погонами в сучасних збройних силах (Мурашова 1997, с. 79; зай- цева 2005, с. 125; Толочко, Моця 2009, с. 174 та ін.). При цьому значення багатого пояса не обмежувалось середовищем виключно професійних воїнів: із 36 небіжчиків Гньоз- довського могильника з поясними наборами у складі поховального інвентарю у 16 ви- падках зброя похованого не супроводжувала (Мурашева 2000, с. 5). Крім того, за спосте- реженнями спеціалістів, ремінна і сумочна гарнітура для, наприклад, міст Північно- західної Русі та суміжних земель становила другу за чисельністю групу серед прикрас і побутових предметів із кольорових металів, виготовлених у східній традиції (Козлова 2006, с. 13), а це, в свою чергу, вказує на її рис. 2. Металеві частини поясів з досліджуваної пам’ятки 323ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... роль, як джерела з історії населення серед- ньовічної доби. Із числа виявлених під час розкопок по- селення Ходосівка-Рославське артефактів до поясного набору належить бронзове (?) кільце-розподілювач діаметром 23 мм, зав- товшки 3 мм (рис. 2: 13). Аналогічні кільця використовували і разом з металевими три- мачами, і як самостійну деталь, що поєдну- вала шкіряні частини поясів. вироби відомі не лише на території Русі, а й серед синхрон- них старожитностей прибалтійських земель, де ремінна гарнітура завдяки численним поховальним комплексам вивчена більш де- тально (Логунова 2008, с. 71). Попри незначні розміри, не виключено, що з ременем або з портупеєю пов’язаний за- лізний розподілювач (рис. 2: 17), репрезенто- ваний кільцем діаметром 17 мм, охопленим зігнутою і скріпленою заклепкою пластиною з ромбічною (13 × 16 мм) лицевою частиною (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 199, рис. 5: 15). зазвичай вироби вказаного призначен- ня налічували щонайменше дві пластини для з’єднання елементів ременя, але досить низький стан збереженості знахідки дозво- ляє у цьому випадку не виключати на етапі використання спорядження існування біль- шої їх кількості. У подальшому подібні пред- мети на пам’ятці також траплялись, до того ж — у значно кращому стані. варто зауважи- ти, що доволі схожа річ із селища Куліков- ка 4 у пониззі Непрядви на Куликовому полі віднесена дослідниками до розподілювачів ременів кінського оголів’я (Гоняный, Кац, Наумов 2003, с. 241, 242, рис. 7: 11). Стосов- но селища Ходосівка-Рославське, така інтер- претація вдало корелюється зі знайденими на пам’ятці вудилами та роговою застібкою кінських пут (Готун, Сухонос 2015, с. 181, 183, рис. 3: 4—9; Готун та ін. 2015, с. 84, рис. 1: 4; 2019, с. 88, рис.: 8; 2020, с. 85, 86, рис. 3: 2, 3 та ін.), але з урахуванням спосте- реження спеціалістів, що «численні ремінні накладки, які трапляються при розкопках давньоруських пам’яток, належали не лише до пояса, вони могли слугувати прикрасою кінської збруї, шкіряних сумок і гаманців. спроби розділити ремінну гарнітуру за функціональною належністю наражають- ся на низку труднощів, викликаних тим, що металеві накладки на різні категорії предметів морфологічно близькі» (Мураше- ва 2000, с. 70), згадану знахідку можна роз- глянути і серед цієї категорії археологічного матеріалу. Фрагментована залізна накладка підквад- ратної форми (рис. 2: 14) завдовжки 17 мм з вушком біля одного із завершень (Готун, Су- хонос, Казимір 2013, с. 199, рис. 5: 14) може бути частиною парної застібки-щитка з вер- тикальним гачком, яку кріпили до ременя та могли обладнувати додатковими напаяними смужками для вільної фіксації. Схожі пряж- ки входили до складу поширеного у Карпато- балканському регіоні з ХІV до ХХ ст. жіночо- го костюму. Їхні найбільш ранні екземпляри походять із болгарії і Румунії, розповсюд- ження крім зазначених територій охоплює Молдову, Сербію, Албанію, чорногорію, Ма- кедонію, трапляються речі також у північ- нопричорноморському регіоні, хоча питання хронології та класифікації таких предметів ще потребують подальших розробок (Мура- шева 2000, с. 50, рис. 71: 1А—в; Абызова, Рябцева 2007; біляєва, Фіалко 2012, с. 256; Дружинина 2014, с. 84—88). Остаточно неідентифікованою лишається підтрикутних обрисів (17 × 30 мм) залізна на- кладка (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 190, 199, рис. 5: 7) з випуклим ребром вздовж осі (рис. 2: 16). Дослідники підкреслювали, що накладки, наприклад, ремінні та збруйні, розрізнити досить важко, до того ж, виникає зумовлена високою швидкістю поширення і сприйняття традиції виготовлення таких ре- чей складність атрибуції кожного екземпля- ра (Козлова 2004, с. 188). Аналогій знахідці з Ходосівки-Рославського у межах Середнього Подніпров’я у доступній літературі знайти не вдалось, натомість предмети дещо схожих об- рисів, названі подібними до пташиних голів (з оком по центру і дзьобами у різні боки, хоча саме дзьоби у прикрасі з Ходосівки, причому — одиничній, а не у складі розетки, не виражені), у значній кількості походять із культурних нашарувань золотоординської доби у Новгороді. з огляду на часті випад- ки фіксації схожих речей при дослідженні крупних міських центрів Поволжя, фахівці дотримуються точки зору про довізний ха- рактер таких прикрас, хоча не відкидають імовірності організації у подальшому їхнього виробництва на території Русі (Козлова 2004, с. 194, 195, рис. 4: 5—9, 12). Лише однією знахідкою на поселенні пред- ставлене залізне кінців’я ременя (Готун, та ін. 2012, с. 248, рис.: 3; Готун, Сухонос, Ка- зимір 2013, с. 190, 199, рис. 5: 6) видовжено- підпрямокутне, зі звуженим одним краєм та хвилястим іншим. Предмет пласкоопуклий, неорнаментований (рис. 2: 15). У типології в. в. Мурашової речі такої форми зараховані до класу І (Мурашева 2000, с. 57), датованого ІХ—Х ст. з огляду на базування розробок до- слідниці на курганних похованнях Північної Русі, не варто датувати знахідку із селища Ходосівка-Рославське вказаним часом. вра- ховуючи простоту і функціональність речі та виходячи із загальної хронології пункту, пе- ріод використання цього виробу доводиться визначати у межах ХІІ—ХІV ст. Обмеженість археологічних даних про специфіку поясного набору середньовічного 324 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору селянства загалом та незначна кількість від- повідних знахідок з поселення за перші п’ять років розкопок зокрема на цьому етапі до- сліджень засвідчують, що мешканці осередку за доби Київської Русі та у монгольсько-ли- товський період користувались поясами, які за загальноприйнятими класифікаційними розробками відносяться до двох основних типів. До першого, так званого «побутово- го», належать вироби із використанням роз- поділючів і кілець у невизначеній кількості, до другого — утилітарного — включено поя- си із пряжками та кінців’ями ременів (Мура- шева 2000, с. 70). Наявність на селищі поясів третього типу — набірних — за перші п’ять років вивчення пункту не простежена. Крім відображення статусу власника за середньовіччя пояс, за спостереженнями дослідників, слугував своєрідною кишенею (власне кишені з’явились у XVI—XVII ст.) — до нього підвішували різні дрібні речі: ніж, оселок, кресало і т. д. (Мурашева 2000, с. 77; Логунова 2008, с. 68). бруски з отворами для кріплення зафіксовані на селищі Ходосівка- Рославське неодноразово (Готун та ін. 2013a, с. 95, 96, рис. 8: 1—5). Такі речі традиційно пов’язують зі спорядженням воїна чи пред- ставника військово-торгівельного стану, хоча в літературі зустрічались міркування і стосовно ритуального призначення названих виробів, використання знарядь як амулетів (Янссон 1999, с. 35; Пивоваров 2006, с. 234; бычкова и др. 2008; Дорофеева, Стеблин-Ка- менская 2013, с. 170; Янин и др. 2015, с. 61, 62, рис. 9: 6; бычкова, Ениосова, Нилус 2018, с. 69, 70, 71, 73, рис. 1: 1а, 2а, 3: 2а, 9: 1; Му- син, Тарабардина 2019, с. 774, 775, рис. 4: ж10). Деякі, а саме виготовлені із різноко- льорового сланцю, були віднесені до призна- чених для гостріння ножів та зброї престиж- них речей (зайцева, Макаров 2008, с. 255, рис. 213), хоча частина «смугастих» брусків із Гньоздова через специфіку використаної для їхнього виготовлення породи виявились непридатною для гостріння (бычкова и др. 2008, с. 213) і до остаточного з’ясування при- значення була ототожнена з привісками (Ко- мар, Хамайко 2014, с. 194). загалом бруски з отворами відомі з передскіфської доби й за- галом ідентифікуються з речами кочовиків, найближча знахідка ранньоскіфського часу виявлена в ході розкопок Хотівського горо- дища (Кравченко 2017, с. 54—56, рис. 59: 3). Схоже, ними (крім непристосованих для утилітарного використання ототожнених з підвісками) послуговувались особи, особли- вості занять яких незалежно від соціально- го стану були пов’язані з переміщеннями на певну відстань, і мешканці села не становили винятку. Про це свідчить фіксація названих предметів на низці неукріплених осередків, зокрема на Канівському поселенні, Ліско- вому, Озаричах тощо, акцентувати на чому вже доводилось (Готун 2017, с. 75). знахідки також траплялись на таких пунктах як Се- лище поруч с. Анисів у чернігівському за- десенні, Которський погост у Новгородській землі, Лукомль неподалік однойменного го- родища (Кузнєцов, Ситий 1992, с. 39, рис. 7: 6; Штыхаў 2000, с. 208, мал. 46: 21; Михайло- ва 2019, с. 302, рис. 4: 15) та ін. Неодноразо- во при дослідженнях селища Ходосівка-Рос- лавське були зафіксовані й кресала. Щодо ножів, яких за п’ять років розкопок зібрано значну кількість — зрозуміло, що далеко не всі з них супроводжували власника на поясі, значна частина перебувала у місцях вико- ристання, а саме у житлах чи у майстернях певного профілю. Остаточної атрибуції ще потребує оздоб- лена рослинним декором фігурна пластина (рис. 3: 4) розмірами 31 × 52 мм, зламана у нижній частині та оснащена виступом округ- ло-восьмигранної форми з отвором діамет- ром 23 мм по центру у верхній (Готун, Су- хонос, Казимір 2010b, с. 93, рис. 2; Готун та ін. 2013a, с. 92, 98, рис. 5: 3). Пошук аналогій уламку завершився дещо несподівано: з од- ного боку він, причому не лише у зовнішніх обрисах, а й у метричних характеристиках, схожий на частину лицьової пластини застіб- ки шкіряної поясної сумки (рис. 3: 1—3, 5), з іншого — на завершення щитка однієї із різновидностей християнських кадильниць (рис. 3: 6—8). Походження середньовічних шкіряних сумок з металевими застібками, виявлених, зокрема, при розкопках Новгорода у шарах ХІV ст. (Колчин, Янин, Ямщиков 1985, с. 148, 149), дослідники пов’язують із золотоор- динськими територіями, вважаючи названі вироби поширеним елементом поясного на- бору кочовиків (Козлова 2004, с. 199), віднос- но чого показовий курган золотоординської доби в с. Усть-Курдюм у Саратовській обл. із сумкою на поясі похованої особи (Афонь- ков 2012, с. 160, 161). водночас, біля 1000 га- манців зі шкіри та їхніх деталей відомо на низці литовських некрополів (Urbanavičienė 1995, p. 184, 185, pav. 36; Svetikas 2003, p. 241—263), де частина могил належала адептам лівонського ордену. Серед них були також терціарії — миряни Третього ордену, які мали право одягати орденське вбрання, але з певними відмінностями, що вказували на специфіку їхньої віри і соціальний статус (баранов 2011). за даними європейських до- кументів ХV ст., атрибутом терціарія висту- пав шкіряний гаманець, а зростання ордену збігається у часі з прийняттям і поширенням у Литві католицизму (Svetikas 2003, p. 263). Наявність на селищі Ходосівка-Рославське серії пов’язаних із регіоном балтії речей, про що йтиметься нижче, здавалось би, дає під- 325ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... стави розглядати знахідку в описаному кон- тексті, та форма й розміри предмета, як уже згадано, дозволяють вбачати у ньому також уламок кацеї. за спостереженнями дослідників, спа- лювання благовонних ароматичних смол у супроводі відповідної молитви під час зна- чимих літургійних дій християнського світу до Нового часу відбувалось із застосуванням не лише стаціонарних курильниць і звич- них для сучасності кадильниць на ланцюж- ках чи шнурах, а й переносних пристроїв у вигляді чаш на піддоні з руків’ям — кацей (Игошев 2015). Присутність останніх, спочат- ку довізних із візантії, а згодом — ймовірно, виготовлених давньоруськими майстрами, у храмах періоду Київської Русі задокументо- вана повідомленнями літописів, свідченням житія єфросинії Полоцької щодо придбан- ня преподобною цієї речі у Константино- полі та ін., зображення їх наявне на іконах, мініатюрах пам’яток писемності, мозаїках та фресках, а особливості використання рег- ламентовані церковним статутом (Игошев 2015, с. 109, 111—113, рис. 4). в публікаціях (Игошев 2015, с. 116, 117, рис. 9, 11 та ін.) наведені зображення означених предметів із музейних фондів, зокрема з Музею бенакі у м. Афіни (рис. 3: 8), зібрання варвари і бог- дана Ханенків, Національного історичного музею Республіки білорусь та ін. Увінчані виступом з отвором вироби цього призначен- ня траплялись також при розкопках Києва (рис. 3: 7), Херсонеса, чернігова, городища біля с. Городище Хмельницької обл. та ін. (Ханенко 1902, табл. XII: 247; Коваленко, Пуцко 1995, с. 83, рис. 1; Игошев 2015, с. 118, 120, рис. 13, 14; Кацея 2014—2021 та ін.). Попри неординарність названих предметів загалом, наявність на селищі Ходосівка- рис. 3. Лицеві частини бронзових застібок від серед- ньовічних шкіряних сумок (1—3) за є. Свєтікусом і реконструкція такого виробу (5) за С. Урбанавіче- не, фрагментована фігурна пластина з ходосівсь- кого селища (4), середньовічні кацеї з Києва (7) за б. І. та в. М. Ханенками і з Музею бенакі в Афінах (8) за в. в. Ігошевим і частина такого виробу з посе- лення Селище на чернігівщині (6) за Г. О. Кузнєцо- вим, Ю. М. Ситим та О. М. веремейчик 326 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Рославське одиничних на південноруських землях пов’язаних з християнським віро- вченням знахідок — металевої нашивки па- ломника, що вклонився Розп’яттю «Святий Лик» у м. Лука в Тоскані, фрагментованого медальйона із зображенням Спасителя, час- тини кіотного хреста, з одного боку й фік- сація на відомому завдяки низці статусних речей неукріпленому осередку Селище біля с. Анисів у заплаві Десни також обладна- ного у верхній частині отвором щитка кацеї (рис. 3: 6) з рельєфним зображенням обабіч «дерева життя» двох птахів, найімовірні- ше — павичів 1 (Кузнєцов, Ситий 1992, с. 35, 39, рис. 2: 4; веремейчик 2010, с. 351, рис. 5: 5) з іншого, дозволяють не виключати і таку належність ходосівського уламка. виявлен- ня частини кацеї відзначене і в ході розкопок селища Григорівка (Петрашенко 2005, с. 96, 97, 262, рис. 49: 8, прил. 8), але відсутність у знахідки щитка лише засвідчує можливість використання цих виробів на пам’ятках сіль- ського типу без аналізу особливостей офор- млення знайденого на пункті твору серед- ньовічної торевтики. за загальної невирішеності питання з ідентифікацією знахідки із селища в урочи- щі Рославське в Ходосівці перша із наведе- них паралелей дозволила розглядати цей предмет під час характеристики убору дав- ніх мешканців осередку, та остаточна інтер- претація описаної речі ще попереду. Суттєвим доповненням власне убору виступали прикраси, в числі яких фахівці 1. Оригінальність знахідки навіть зумовила вико- ристання її зображення у сучасному гербі села (Анисів...). традиційно виокремлюють оздоблення го- лови, рук і нагрудні. знахідки цієї категорії при розкопках виявлялись неодноразово, причому серед них доволі часто траплялись речі, які традиційна історіографія відноси- ла до деталей вбрання заможної містянки (Готун та ін. 2013a, с. 97; Готун 2014, с. 129, 130, рис. 8; Готун, Казимір 2019, с. 151—153, рис. 6). зафіксовані впродовж означених п’яти років вивчення пам’ятки прикраси голови репрезентовано двома скроневими кільцями та двома сережками. На зміну традиційному підходу до слов’янських скроневих кілець — маркера місця проживання окремих племен та одно- го із етновизначальних елементів народного костюму (Арциховский 1930, с. 44, 45), сучас- ні дослідники вважають доцільнішим для Х—ХІІІ ст. вживати поняття не етнічних, а територіальних ювелірних наборів, які позначали ареали розселення літописних племен (Рябцева 2005, с. 36—38). Як вважа- ють спеціалісти, кільця — виключно жіночі прикраси, властиві парадним і повсякден- ним уборам містянок і селянок, хоча зрідка названі речі траплялись також у чоловічих похованнях, де були використані як брас- лети. Переважна більшість названих пред- метів походить із поховальних комплексів або скарбів (Рябцева 2005, с. 210; Степанова 2010, с. 277), хоча на фортифікованих осеред- ках знахідки цих виробів теж відомі (Седов 1982, с. 260). Щодо сільських пам’яток, на думку дослідників, на них прикраси трапля- лись рідко, зазвичай виготовлені із дешев- ших сплавів і за спрощеними технологіями, що значно знижувало їхню вартість (Рябцева 2005, с. 210). Два скроневих кільця із селища Ходосів- ка-Рославське належать до перснеподібних виробів із розімкненими кінцями (Арци- ховский 1930, с. 61; Степанова 2010, с. 279). Одне з них (рис. 4: 1), виготовлене, схоже, з олов’янисто-свинцевого сплаву, має діаметр 2,3 мм, діаметр дроту становить 2,5 мм (Го- тун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 30). Друге (рис. 4: 2), найімовірніше, бронзове. його діаметр 15 мм за діаметру дроту 1,5 мм (Готун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 23). Такі прикраси були широко розповсюд- жені по всій території північно-західної та південно-східної Русі, тому не можуть слугу- вати для чіткого визначення регіональних чи хронологічних аспектів (Левашова 1967, с. 15; Седов 1982, с. 260). На території Серед- нього Подніпров’я перснеподібні скроневі кільця відомі на неукріплених пам’ятках біля с. Григорівка (Петрашенко 2005, с. 91). значну їх кількість було зафіксовано під час досліджень Автуничів (Моця та ін. 1997, с. 45, рис. 13). Досить цікаву картину демонструє рис. 4. Скроневі кільця та сережки з поселення 327ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... вивчення курганів і ґрунтових могильників Правобережжя Х—ХІІІ ст., де зосереджена переважна більшість відомих найпростіших скроневих кілець, а їх число переважає кіль- кість аналогічних знахідок на Лівобережжі. Дослідники пов’язують поширення цих ре- чей з територією проживання полян (Русано- ва 1966, с. 17). зрозуміло, що наймасовіший тип скроневих прикрас не дозволяє чітко відносити їх до конкретних регіонів, але у випадку знахідок з поселення Ходосівка-Рос- лавське наявність цих предметів на пам’ятці цілком закономірна. Щодо способу носіння перснеподібних дротових кілець у середовищі дослідників існують певні розбіжності. Окрім загально- прийнятої версії про їхнє кріплення у волоссі чи на стрічках біля скронь відомі випадки обшивання очілля або краю головного убо- ру, тому в літературі іноді трапляється тер- мін «потиличні кільця», хоча правильність фіксації матеріалів залишається сумнівною. У північно-східних регіонах Русі аналогічні предмети скріплювали ланцюжком і носили в якості шийної прикраси (Левашова 1967, с 15). Невіддільно від скроневих кілець логічно розглядати ще один тип оздоб голови — се- режки. Джерела демонструють досить неод- нозначну картину відносно цих речей. в ході систематизації та класифікації ювелірних виробів із курганних могильників в’ятицьких племен, А. в. Арциховський не виділяв се- режки до окремої категорії, аргументуючи це тим, що археологічних даних недостатньо, аби визначити, як саме їх носили — у вухах чи на головних уборах (Арциховский 1930, с. 46). Та Г. Ф. Корзухіна зауважила, що ме- ханізм застібки скроневих кілець не дозво- ляв вдягати їх у мочку вуха і водночас ак- центувала на цитатах з літописних джерел ХІІ ст., де сережки згадані як у жінок, так і в чоловіків та на фіксації однієї вказаної прикраси біля вуха у похованнях дружин- ників, без деталізації, щоправда, біля якого саме (Корзухина 1954, с. 59). б. О. Рибаков дотримувався погляду, що сережок за часів Русі не носили взагалі, а їхню роль вико- нували привіски біля скронь, які називали «усерязь» (Рыбаков 1988, с. 521). зрозуміло, що означений підхід розвивала М. в. Се- дова, яка коротко згадує про масову появу сережок у побуті з ХІV ст. у результаті по- ширення моди зі Сходу (Седова 1981, с. 16), але С. С. Рябцева відокремила сережки від скроневих кілець, акцентуючи при цьо- му на намистинних саме сережках, якими масово послуговувались на доволі обширних територіях Русі, балкан, Кавказу та європи (Рябцева 2005, с. 210—234). Попри залучення І. І. Срезневським при наведенні термінів «серьга», «усерязь» — у значенні «сережка», «вушна прикраса», «сережька» — невелика сережка, «сереж- ный» — призначений для сережки, напри- клад камінь (Срезневский 1912, с. 340, 1265) доволі пізніх — ХІV—ХVІ ст. джерел, крім згаданих повідомлень літописів доречно та- кож звернутись і до неодноразово використа- ного дослідниками опису Львом Діаконом князя Святослава зі згадкою у одному його вусі золотої сережки з обрамленим двома перлинами карбункулом (Лев Диакон 1988, с. 82). І хоча в цьому випадку йшлось по-пер- ше: про князя, а не вихідця з народу; по-дру- ге: знаного специфічністю звичок та й зага- лом способу життя; по-третє: в умовах війни, для висновку відносно існування цих при- крас на Русі наведеного, тим не менше, ціл- ком достатньо. Показово також, що джерела в усіх випадках слово «сережка» вживають в однині, що наштовхує на думку відносно не- парного носіння названих виробів. чи не остаточне вирішення проблема ви- користання сережок населенням Київської Русі отримала після дослідження виявлених у похованнях ХІ—ХІІІ ст. скроневих кілець зі вцілілими фрагментами шкіри, які вва- жали залишками головних уборів з прикріп- леними скроневими кільцями. Експертиза засвідчила антропологічну приналежність зразків, а саме репрезентацію ними решток муміфікованих людських вух зі скроневими кільцями, використаними як сережки. Про- коли простежені у мочці та у середній і вер- хній частинах вушного завитка, що свідчить про можливість одночасного носіння кількох сережок у одному вусі та поліфункціональ- ність скроневих кілець, які сережки повністю витіснять лише у ХІV ст. Діаметри отворів у досліджених зразках коливаються у межах 2 мм, що цілком відповідає середній товщині дужок кілець (Агапов, Сарачева 1997). Щодо поселення Ходосівка-Рославське — виявлені під час його вивчення дві речі, імовірно, належать до сережок, хоча у їхню основу були покладені інші категорії при- крас, а саме персні. Не виключено, що у цьо- му випадку зіграли роль індивідуальні впо- добання їхніх власників. Першу представляє дужка з кольорового металу, можливо, срібла, діаметром 15 мм (рис. 4: 3). На момент первинного функціо- нування прикраса, ймовірно, була виготов- леним у техніці лиття у формі псевдовитим перснем із розімкненими гладкими кінця- ми. Ширина стрижня коливається в межах 1—2,5 мм. У Новгороді аналогічні вироби із олов’янисто-свинцевих сплавів та латуні зафіксовані у нашаруваннях ХІ—ХV ст. (Се- дова 1981, с. 125, 127). Після пошкодження середньої частини, щонайменше одну із по- ловинок персня було вигнуто в дужку і вико- ристано як сережку або скроневе кільце. 328 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Друга прикраса бронзова (?), лита, має вигляд розімкнутого овалу, заввишки 20 мм і завширшки 10 мм (рис. 4: 4). Стрижень плас- ковипуклий (2 × 3 мм), звужений до країв (Готун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 29). Найімовірніше, у основі цього предме- та — круглодротовий перстень із розімкне- ними кінцями. Схожі вироби були масово по- ширені у новгородських шарах ХІ—ХІІІ ст. (Седова 1981, с. 122). Показово, що річ не зламана, їй спеціально надали відповідної форми, або ж майстер відразу виготовляв се- режку, хоча інформації про подібні вироби у доступній літературі виявити не вдалось. До нагрудних у колекції пункту зарахова- но кілька підвісок, намистини та фібули. Одна із речей (Готун та ін. 2013a, с. 90, 97, рис. 3: 3) представлена виготовленим зі свин- цево-олов’янистого (?) сплаву пласким литим виробом розмірами 3 × 20 × 30 мм (рис. 5: 1). Прикраса пошкоджена дією високих тем- ператур, тому її важко ідентифікувати, але наявність на зовнішній поверхні предмета залишків доволі крупних розмірів псевдо- зерні вказує на приналежність знахідки до убору. Свого часу відносно частини прикрас, художнє оформлення яких було близьким до народного мистецтва, фахівці пропонували вживати визначення не ювелірного, а мета- левого убору (жилина 2012a, с. 93). І хоча у цитованій публікації йшлося про зовсім інші категорії виробів, влучність наведеного фор- мулювання цілком дозволяє скористатись ним і стосовно описпного предмета та подіб- них до нього речей з поселення. Друга знахідка (рис. 5: 2) репрезентова- на литою криноподібною або лілієподібною підвіскою, теж виготовленою зі свинцево- олов’янистого сплаву (?), візуально тотож- ного до попередньої речі. Її розміри — 3 × 22 × 33 мм, верхня частина з отвором для підвішування втрачена. виріб патинований, поганої збереженості, на його поверхні про- стежені рельєфні вертикальні боріздки, які надають бічним пелюсткам крину об’ємності та завершуються псевдозерню (Готун та ін. 2013a, с. 90, 97, рис. 3: 1). Схожі прикраси відомі у комплексах домонгольського періо- ду: золоті — у Сахнівці, срібні з позолотою або без неї — у Києві, володимирі, Старій Рязані, з останнього пункту та із Пскова походили названі вироби із бронзи (Ханен- ко 1902, с. 52, табл. XXIX: 1095; Корзухина 1954, с. 113; Седова 1997, с. 68; жарнов 2009, с. 437, рис. 7; Стрикалов, чернецов 2015, с. 97, рис. 10). Інформація про фіксацію подіб- них речей з’являлась і стосовно низки інших пам’яток. виготовлені зі срібла і свинцево- олов’янистого сплаву датовані ХІІІ—ХІV ст. аналогічні підвіски виявлені не лише на те- риторії Київської Русі, а й, наприклад, у Кер- наве (Kernave 2002, s. 166, 174—175; Vėlius 2005, p. 60—61); криноподібні прикраси у складі коштовного намиста відомі у скарбах, знайдених у Стаклишкесі, Гялегаляї, Кре- тингу в Литві (Daugudis 1968, p. 38). залишилась неатрибутованою ще одна річ з поселення, яка, можливо, демонструє спробу скопіювати вишуканий предмет за відбитком в однобічній формі (рис. 5: 3). Тон- ка фігурна пластина зі свинцевого сплаву, що вціліла в довжину на 36 мм за ширини 14 мм, прикрашена рельєфними лініями, які краплеподібним зображенням, схоже, розпочинали своєрідну плетінку (Готун та ін. 2013a, с. 90, 97, рис. 3: 2). Наявні по пе- риметру прикраси залишки зайвого металу, найімовірніше, засвідчують розвиток місце- вої металопластики, демонструючи невдалу ливарну спробу або незавершеність речі. Із пункту походить частина виробу, один із варіантів визначення якого — фрагмент відлитої з бронзи ромбічної навскіснорешіт- частої підвіски (рис. 5: 4). Довжина уламка рис. 5. Твори металопластики з розкопок селища в урочищі Рославське у Ходосівці 329ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... 32 мм, ширина — 25 мм, товщина — 1 мм. У його верхній частині наявний отвір діамет- ром 4 мм (Готун та ін. 2012, с. 248, рис.: 4; 2013a, с. 92, 98, рис. 5: 1). Незавершеність цієї речі (необроблені ливарні шви, дрібні затьо- ки металу всередині решітки й отвору) вже згадана. Імовірно, порожнини заповнились при відливанні, після чого здійснено спробу прибрати зайве невеликим гострим інстру- ментом, що засвідчили глибокі боріздки по краях решітки. Підокруглі косо- та прямо- решітчасті підвіски притаманні північно-за- хідним та північно-східним територіям Русі, а саме Новгороду і новгородським землям, де вони побутували з ХІІ ст. (Седова 1997, с. 68). Площу розповсюдження речей картографу- ванням розширено до території Ленінград- ської і Псковської областей (Успенская 1967, с. 108, 109). Ромбічні підвіски поширені мен- ше, в літературі їхня фіксація згадана рід- ко, хоча на пов’язаних із незаконним обігом рухомих археологічних пам’яток ресурсах вироби трапляються доволі часто. Одна з та- ких прикрас, як згадано, відома з розкопок неукріплених пам’яток поблизу с. Григорів- ка, ще одна знайдена у літописному Юр’єві (Орлов, Моця, Покас 1985, с. 40; Петрашенко 1997, с. 133). водночас, як уже доводилось акцентувати, предмети з названих пунктів мали традиційний вигляд, а знахідка з по- селення у Ходосівці позбавлена наявних на ромбічних решітчастих привісках виступів на кутах, тому ідентифікація цього виробу ще потребує уточнення. Разом з тим, досить схожі обриси, щоправда, з напівкруглими виступами по периметру ромба і кільцем на його верхньому куті, мають ажурні підвіски з колекції А. Ф. Ліхачова в Національному му- зеї Республіки Татарстан та з балашовського краєзнавчого музею. Фахівці вбачають у цих речах втілення загального орнаментального мотиву одного з найважливіших буддійських символів — т. зв. «вічного вузла», «нескінчен- ного вузла», «вузла щастя», вважаючи, що результатом саме його розвитку став сюжет «вузла життя і смерті», простежений у тво- рах московського декоративно-прикладного мистецтва XV ст. У контексті хронології се- лища Ходосівка-Рославське виступає суттє- вим спостереження дослідників щодо попу- лярності означеного орнаменту в Поволжі у золотоординську епоху (Нуретдинова, Губай- дуллина, Морозов 2018, с. 575, 576, рис. 5: 1; Крест-медальон). Щодо останніх чотирьох речей, вже дово- дилось відзначати ймовірне відображення ними спроб жителів селища практикувати роботу з кольоровими металами. Попри відо- ме використання у ювелірній справі свинцю, акцентувалось і на виробах, пластичність яких (окремі речі буквально згинались під власною вагою при спробі взяти їх за один з країв) практично унеможливлювала подаль- ше використання предметів (Готун та ін. 2013a, с. 97, 98; Готун 2017, с. 67, рис. 3). Тим не менше, навіть якщо названі прикраси і не перебували у вжитку мешканців, вони однак відображають ймовірні доповнення до харак- теристики вбрання населення пункту. У колекції знахідок із селища зберігаєть- ся кулястий бронзовий бубонець діаметром 19 мм (рис. 5: 5) з лінійним прорізом, оз- доблений рельєфним поясом з трьох ліній (Готун, Сухонос 2014, с. 63, рис. 7: 4). Ана- логічні бубонці дослідники відносять до най- масовішого типу, що побутував у Новгороді в ХІ—ХІV ст., хоча період найбільшого розпов- сюдження таких речей припадав на ХІІ ст. (Мальм, Фехнер 1967, с. 137; Седова 1981, с. 156, 157, рис. 62: 6; Лесман 1990, с. 60, 61). Найбільше цих прикрас локалізовано на півночі давньої Русі, але й на території Середнього Подніпров’я описані знахідки не виняткові. Подібні підвіски траплялися на поселеннях Автуничі, Софіївська борща- гівка, Дорогинка, Ліскове, Григорівка, Ко- щіївка-8; на останньому знаходили й інакші варіанти виконання цих речей (Моця та ін. 1997, с. 45; Готун, Семенюк 2001, с. 99; Сєров 2001, с. 134, рис. 11: 14; Орлов 2003, с. 122; Петрашенко 2005, с. 92; Лысенко и др. 2012, с. 28, 40, 49, 110, 128, и след.; Казимір та ін. 2018, с. 90). Окрім різноманітних підвісок, мешканки поселення в урочищі Рославське носили на- мисто. бурштинові вироби, які виготовляли майстри з досліджуваної пам’ятки та скляні і пастові прикраси з пункту вже охарактеризо- вані (Готун, Сухонос, Казимір 2010a; Готун, Гунь 2020), до колекції 2007—2011 р. увійш- ла також кам’яна річ. Це пірофілітова урі- зано-біконічна намистина заввишки 13 мм з діаметром ребра 17 мм, основ — 10 мм, отвору — 6,5 мм (Готун та ін. 2013a, с. 91, рис. 4: 12). Її поверхня рівномірно вкрита безсистемними неглибокими вертикальни- ми і навскісними подряпинами, які імітують візерунок (рис. 6). А оскільки біконічні і ок- руглобокі пірофілітові (та й керамічні також) речі незалежно від розмірів часто називають прясельцями, на інтерпретації знахідки вар- то зупинитись дещо детальніше. Так, серед 113 віднесених до пряслиць пірофілітових речей у колекції «Десятинна церква» Національного музею історії Украї- ни, за діаметру 14—17 мм 2 предмети сягали висоти 4—6 мм, ще 12 — 7—10 мм і 5 — 11— 16 мм. Принагідно варто зауважити, що на- ступна група, до якої було включено вироби діаметром 18—21 мм з такими ж параметра- ми висоти налічувала, відповідно, 7, 26 і 16 одиниць. Щоправда, у присвяченій їм роботі висловлено думку, що виробництво дрібних речей викликане прагненням майстра ви- 330 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору готовити якомога більше продукції з фіксо- ваного обсягу сировини (Гончарова 1996). згідно в. О. Мальм, «діаметр пряслиць ко- ливається у межах 1,2—3,4 см, більшість же мають 2,6—2,8 см. Висота їх варіюється від 0,5 до 2,6 см. Різної величини пряслиця, а величина їх була прямо пропорційна вазі, призначались для прядіння ниток неоднако- вої товщини. Більш важкий тягар на вере- тені потрібен був для пряжі більш тонкої» (Мальм 1971, с. 199). Прясельця незначних розмірів у літературі також пропонувалось вважати дитячими (Пивоваров 2006, с. 135). Щодо такого трактування вже доводилось зауважувати, що підлітки цілком могли ви- готовляти нитки з використанням дорослих знарядь, а дрібні вироби не відповідали б своєму прямому призначенню, та й копію- вання означених предметів з каменю лише для дитячої забави видається доволі таки сумнівним (Готун, Казимір 2019, с. 148). вод- ночас, на пам’ятках давньоруської доби, зок- рема в Іскоростені, у складі скарбу з Гньоз- довського селища, на селищі Очеретяна Гора, на Шестовицькому, Кветуньському та Моховському (у радимицько-дреговицькому порубіжжі) могильниках, у вятицьких курга- нах, на цвинтарі Копиревого кінця у Києві та на низці інших пунктів відомі випадки фік- сації різної форми пірофілітових намистин, хоча на названих осередках вони і не скла- дають відчутних серій (Арциховский 1930, с. 42; Падин 1976, с. 204; Равдина 1988, с. 21; журухіна, звіздецький 2006, с. 66; Макуш- ников, Курашова, Тимофеенко 2008, с. 79; Тодорова 2012; веремейчик 2013, с. 95, 98; Козловський, Крижановський 2019, с. 25, 26 та ін.), а дослідники відносили дрібні пред- мети до категорії прикрас. зокрема, в. з. за- вітневич зауважував: «саме значне намисто зі знайдених мною складалося із наступних намистин: трьох шиферних, п’яти сер- долікових, одинадцяти скляних золочених і семи золотих привісок, котрі рівномірно розподілені були між намистинами. Дане намисто визначне, між іншим, тим, що до складу його увійшли три шиферні намис- тини, що нічим, крім об’єму, не відрізня- лись від т. зв. пряслиць, одне з яких виявле- не у тому ж кургані на своєму місці, тобто біля правого стегна, де знаходилось зотліле дерев’яне веретено» (завитневич 1890, с. 27, 28, табл. 1: рис. 4, 6, табл. 2: рис. 11, 12). На думку в. К. Гончарова, «шиферні пряслиця здебільшого мають біконічну форму, але є і невеликі пряслиця круглої форми, які, оче- видно, являлись намистинами. Такі пряс- лиця були виявлені разом зі склоподібним намистом на жіночому скелеті», а до скла- ду намиста включали предмети різноманіт- ної форми і з різнорідних матеріалів: скла, шиферу, металу (Гончаров 1950, с. 125, 131). Суттєво, що значне число таких виробів ра- зом з відходами від їхнього виробництва ар- хеологи виявили при вивченні спеціалізо- ваних майстерень з обробки пірофілітового сланцю на поселеннях Прибитки 1, Прибит- ки 2 та Прибитки-Корчі у межах Овруцького кряжу (Павленко 2006; 2010, с. 162). Раніше осередок з виготовлення шиферних речей, при вивченні якого зібрано 42 пряслиця та кілька десятків намистин, було досліджено на одному із селищ давньоруського періоду в Поволжі (Милонов 1950, с. 158). У літературі відзначено, що виготовлені із червоного шаруватого каменю, поклади яко- го відомі поблизу Овруча, схожі на намисти- ни кам’яні вироби з отвором посередині за- галом на правому березі Дніпра по берегах Стугни, Унави, Ірпеня трапляються досить часто, а в Постугнянні вимиваються дощами із землі майже у кожному населеному пун- кті, де знахідки, зазвичай, використовують як обереги: вважаючи, що ці предмети відга- няють відьом і сприяють жіночому здоров’ю, їх одягають на корів, раніше включали до намиста, а «жиди» Овруччини вішають їх дітям на шию з вовчим зубом, шматочками срібла та заліза як амулет (Rulikowski 1881; Сумцов 1896, с. 138), та й загалом пряслиця у міфології слов’ян посідали доволі відчутне місце (боряк, Герасимчук 1991), на чому вже доводилось акцентувати (Петраускас, Готун 2001). зафіксована у процесі народознавчих студій наявність у досвідченої прялі кіль- кох веретен, кожне з яких призначалось для певних видів пряжі, чим дослідники поясню- ють різні параметри пряселець, виявлених у процесі археологічних пошуків (Щербань 2007, с. 135; 2015, с. 214), цілком обумовлює відчутну різницю у розмірах означених знарядь, водночас підводячи до розуміння неможливості застосування найдрібніших речей для виготовлення пряжі, а відтак — рис. 6. Пірофілітова намистина з осередку 331ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... їхнього використання як оздоб. Як відзнача- ла в. О. Мальм, «шиферні пряслиця у складі намиста за своєю формою не відрізняються від звичайних… тільки іноді невеликого роз- міру (діаметр близько одного сантиметра або дещо більше), спеціально виготовлені для використання їх як намистин» (Мальм 1971, с. 203). Наведене спостереження де- монструє включення до складу намиста і дрібних предметів, і цілком придатних для створення ниток виробів. Суттєво, що подіб- ні спостереження належать не одному лише досліднику. Так, О. С. Уваров вказував, що «…описуючи намисто, потрібно також згадати про кам’яні кружки, що зустріча- ються у могилах або біля шиї кістяка, або поблизу пояса. Вони зроблені із червонува- того шиферу або глини, і хоч траплялися не більше як у трьох або чотирьох екземпля- рах разом, та взагалі їх було знайдено дуже багато… Призначення подібних кружків залишається загадковим, хоча багато вче- них прямо признали їх за пряслиця… І ми готові приєднатися до цієї думки, але не можемо не згадати, що більша частина з них знайдена була на шиї кістяків в числі інших намистин і прикрас», супроводжую- чи цитоване зауваження відповідним ілюс- тративним матеріалом (Уваров 1872, с. 106, 141, 168, 209, 210). У літературі також були відзначені випадки, коли «дещо вище мате- рика виявлено жіночий скелет… на грудях зліва шиферне пряслице…» (С[пицын] 1905b, с. 127), при тому, що названий дослідник в ін- шому похованні виявив таку знахідку у тра- диційному місці — біля пояса, на цей раз — покладеною до шкіряного мішечка (Гатцук 1904, с. 42) та «…на материку, на зольній підсипці… жіночий кістяк поганої збереже- ності… на грудях 4 мідних бубонці… і пряс- лице із заокругленими боками» (С[пицын] 1905a, с. 100). Опубліковані й випадки, де крізь отвір прясельця протягнуто дріт, у ре- зультаті чого знаряддя перетворилось на підвіску: «на намисті… на невеличкому дротяному кільці підвішене було червоне шиферне пряслице» (Милонов 1950, с. 165), до того ж, такі факти непоодинокі (Репни- ков 1904, с. 18, табл. III: 20). А фіксація як схожих на пряслиця дрібних шиферних ви- робів, так і пряселець звичайних розмірів, зокрема й у складі намиста, відома не лише на території Київської Русі, а й за її межами (Kernave 2002, s. 42, 108; Кочкуркина 2013, с. 46 та ін.). Дублювання у цій роботі викладених сво- го часу у малотиражному регіональному ви- данні міркувань щодо схожих на пряслиця шиферних виробів незначного розміру, як здається, має остаточно довести оправданість розгляду цих знахідок як елементів убрання, а не знарядь домашніх промислів. Наступну категорію виявлених на селищі Ходосівка-Рославське нагрудних прикрас репрезентують загалом охарактеризовані цілі та фрагментовані фібули. чергове звер- нення до певних особливостей означених ви- робів зумовлене унікальністю названих знахі- док для території Середнього Подніпров’я та їхньою роллю у формуванні образу жительки пункту з такими оздобами. Передусім варто згадати т. зв. фібули із бронзової жесті (рис. 7: 1—4) — традицій- ні прикраси балтів для фіксації шерстяної наплічної накидки віллайне. На селищі Ходосівка-Рославське відомо чотири таких знахідки, лише одна з яких ціла (Готун, Су- хонос, Казимір 2009b, с. 42, рис. 2: 10; 2011, с. 89, рис. 1: 27; Готун та ін. 2012, с. 248, рис.: 6; Готун 2014, с. 128, 130, рис. 7: 1—4). з огляду на те, що предмети для земель півдня Русі невластиві, їх вслід за джерелами та з урахуванням вторинного використання спо- чатку інтерпретували як накладки, і тільки згодом ідентифікували відповідно призна- ченню (Готун 2017, с. 70, 71, рис. 4: 1—4). Прикраси підокруглі, діаметром 35—40 мм з випукло-ввігнутою поверхнею, з отвором діаметром 10 мм. Кожну річ виготовлено з тонкої (0,5 мм) бронзової пластини шляхом карбування, на двох із них присутній декор із завитків і крапок. вироби слугують яскра- вим прикладом застосування техніки басма, яка полягала у виготовленні імітацій кош- товних речей простим і дешевим способом. вперше балти почали вживати названий прийом на рубежі тисячоліть, а максимально широкий асортимент цих речей припадає на ранньоординську добу (Кулаков 2017, с. 117, 118), що відповідає хронології поселення Хо- досівка-Рославське. висловлено думку, що значну кількість виготовлених у техніці бас- ма виробів використовували у поховальній обрядовості, замінюючи дорогі прикраси на дешевші зі збереженням сталості традицій (Кулаков 2017, с. 123), та частина знахідок виявлена і поза могильними комплексами, зокрема при розкопках садиби верхнього міс- та Кернаве (Vėlius 2005, p. 86). Два предмети мають дрібні наскрізні от- вори. Схоже, після втрати голок речі надалі дійсно використовували як накладки. вод- ночас, вироби зі схожими отворами виявлені також у м. Обеляй у Литві (Svetikas 2008, p. 185, pav. 12: 9; 2009, p. 95). Ще одну знахідку репрезентовано вигну- тим язичком із кольорового металу (рис. 7: 5), виготовленим із плаского підпрямокут- ного у перетині (1 × 2 мм) стрижня, загос- треного з одного боку і зігнутого в кільце діаметром 6 мм з іншого. зазвичай ці деталі застібок або прямі, або мають незначний ви- гин, хоча елементи схожої конструкції влас- тиві фібулам підковоподібної форми (Кула- 332 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору ков 2017, с. 121). У літературі це пояснювали належністю виробів до складу поховальних комплексів і вважали специфічний вигин голки наслідком значного тиску на неї та розрахуванням деталі на стабільну фікса- цію застібки на вбранні померлого без перс- пективи її подальшого розстібання (Кулаков 2017, с. 119). Імовірно, предмет з поселення Ходосівка-Рославське фіксував досить легку тканину, що дозволяло багаторазове вико- ристання речі з голкою специфічної вигнутої форми. Питання щодо належності описаної де- талі одному із охарактеризованих корпусів однозначної відповіді поки що не знаходить. замкнуте кільце у язичка та стан отвору у вцілілому предметі виключають віднесення їх до однієї прикраси. важко робити будь- які висновки стосовно однієї з половинок, оскільки у цьому випадку отвір залишився на іншій частині виробу. А відносно фраг- ментованої знахідки, де частина з отвором не збереглась, а також наступної половинки, у якої отвір розірваний, — їхня експлуатація з цим язичком цілком імовірна. відтак, да- них для однозначного висновку щодо репре- зентації означеним предметом п’ятої фібули недостатньо, ця деталь могла становити одне ціле щонайменше з двома із виявлених на пам’ятці речей означеної категорії. бронзова (?) спіральнокінцева підковопо- дібна фібула (рис. 7: 6) діаметром 48 мм із втраченими голкою та одним із завершень (Готун та ін. 2012, с. 248, рис.: 1; Готун 2017, с. 71, 72, рис. 4: 5) відноситься до різновиду традиційних жіночих прикрас угро-фінсь- ких народів Східної європи. Археологіч- ні матеріали демонструють концентрацію аналогічних речей на північних землях Русі і на території Прибалтики (Кулаков 1990, с. 24; Авдусина, Ениосова 2001, с. 100; Седов 2007, с. 368). На прикладі ювелір- них уборів простежено, що взаємодія фіно- угорського і слов’янського населення трива- ла у VІІ—ХІV ст., найтіснішими контакти були переважно з Північною Руссю, а саме з Новгородом, хоча ареал поширення окре- мих прикрас сягав також середнього Дніп- ра. Фахівці виділили низку хронологічних і територіальних особливостей названих виробів (Мальм 1967, с. 152, 154, рис. 22; Седова 1981, с. 84—86; Лесман 1990, с. 75, рис. 7. Фрагментовані та цілі фібули із селища: 1—4 — із бронзової жесті; 5 — язичок від такої застібки; 6, 7 — підковоподібні 333ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... 97, рис. 9: 2.1; Рябцева 2005, с. 286—288; Фибула 2018), наявність яких на Київщині слугує показником розвитку зв’язків фіно- угорських народів з населенням Русі, які в ХІ—ХІІІ ст. стали настільки тісними, що у результаті слов’яно-фінського культурного симбіозу навіть з’явилися речі-гібриди (Ря- бинин 1997, с. 236—245). водночас, згадане зосередження означених прикрас на балтій- ському узбережжі зумовило віднесення їх до етновизначальних щодо балтських племен (Алексеев 1966, с. 174, 177, рис. 45: 15; чайка 2002, с. 154). відповідно, поєднання у наша- руваннях селища Ходосівка-Рославське опи- саних фібул із бронзової жесті та охарактери- зованого предмета дозволяє вбачати в цьому матеріальний вираз наявності економічних та культурних зв’язків з балтійським регіо- ном. Цікаво, що схожа сукупність спіраль- нокінцевих фібул з фібулами із бронзової жесті, яка, на думку фахівців, виступає на пунктах втіленням прибалтійського імпор- ту чи репрезентує прикраси прибалтійських типів, відзначена для розташованих ближче до ареалу масового поширення цих речей порівняно із селищем у Ходосівці волковись- ка і браслава-брячиславля (Алексеев 1966, с. 177, рис. 45; Лысенка 2000, с. 439, рис. 128: 2, 3, 13). Разом з тим, безапеляційні виснов- ки були б дещо передчасними, адже відомі факти виготовлення підковоподібних фібул і в глибині давньоруської території. Підтверд- женням місцевого виробництва цих прикрас вважають фіксацію відповідних бронзових заготовок, здійснену при розчистці однієї із житлових споруд на поселенні Горбове (Гри- горьев 1990, с. 53; Авдусина, Ениосова 2001, с. 95). Уламок ще однієї підковоподібної фібу- ли на етапі польових досліджень врахова- но серед металевих браслетів, що також пов’язано з унікальністю цієї знахідки для території Середнього Подніпров’я. застіб- ка діаметром близько 60 мм виготовлена у техніці лиття у двобічній формі (рис. 7: 7) зі свинцево-олов’янистого сплаву (?). Куляс- те потовщення на її корпусі, чи, як назива- ють у літературі цю частину прикраси, на її дузі (європейські фахівці у цих випадках застосовують звичний нам за описами пря- жок більш адекватний термін «рамка»), роз- діляє дві декоративні зони: з ялинковим та решітчастим орнаментом (Готун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 27). Даних віднос- но фіксації аналогів предмету на середньому Дніпрі виявити не вдалось. водночас, застіб- ки зі стилістично наближеними елементами оформлення, а саме з імітацією косоплетін- ки на корпусі, відомі у середній течії р. ваги та у Костромському Поволжі і Марійському Поветлужжі, де, як і загалом на північно- руських територіях, крім поширення пів- нічно-західних імпортів з’являються також виготовлені у техніці лиття за відбитком з підковоподібних фібул речі місцевого ви- робництва; предмети стають особливим ло- кальним типом північноруських прикрас, а косоплетінка на дузі належить до особли- востей деяких із них. Дослідники просте- жили походження цих знахідок від зразків, пов’язаних з північно-західними областями Русі та Південно-Східною Прибалтикою і не співставимих із сюльгамами волго-окських племен (Макаров 1997, с. 42—44, рис. 18; Ря- бинин 1997, с. 128, 132, 133, рис. 35: 12, 14, 15, 17; Кузнецова 2019, с. 304, 310, рис. 3: 5, 7). Певні паралелі у декорі наявні і на при- леглих до країв ділянках корпусу віднесеної до виробів прибалтійсько-фінського вигля- ду фібули з гранчастими голівками з шарів кінця X — XIV ст. новгородського Троїцького розкопу, центральній та прикінцевих части- нах фібули з могильника ятвягів X—XII ст. Ясудово у Гродненській обл. та загалом на корпусах низки знахідок, а саме: із залише- ного у XII—XIII ст. заволоцькою чуддю Усть- Пуйського цвинтаря в Архангельській обл.; із поховання 53 третьої чверті XII ст. могиль- ника Нефедьєво в білозер’ї; із нашарувань XII—XIII ст. городища Ростиславля Рязансь- кого; із Починковського могильника марійців XII—XIII ст.; із кургану № 9 відомого своїми яскраво вираженими прибалтійсько-фінсь- кими рисами залахтовського могильника на східному узбережжі чудського озера; із ар- хеологічного комплексу Кордон на західній Двіні та ін. (Голубева 1987a табл. LIII: 14; 1987b, с. 66, 271, табл. XXIII: 12; Седов 1987, с. 416, 456, табл. cXXXVII: 16; Макаров 1997, с. 119, 356, табл. 143: 11; Хвощинская 2004, с. 81, табл. cXXIV: 8; Покровская 2008, с. 375, 376, рис. 1: 5; Коваль 2010, с. 96, рис. 3; Лев- ко, Дернович, Кенько 2021, с. 50, 51, рис. 7: g). Інший варіант декору на згаданій знахідці з Ходосівки репрезентує виготовлена шляхом лиття велика підковоподібна фібула із Гньоз- дово з оформленими у вигляді пірамідок зі зрізаними кутами багатогранними голівка- ми. Показово, що серед речей вказаної групи відомі оздоблені двома-трьома напускними намистинами-пірамідками вироби, а застіб- ки з багатогранними голівками загалом вва- жають одним із властивих чоловічому костю- му регіону балтії «інтернаціональних типів» (Хвощинская 1999, с. 40; Авдусина, Ениосова 2001, с. 97, рис. 10). Аналогічно прикрашені оснащені напускними елементами на кор- пусі розімкненокінцеві фібули, як відзначено в літературі, відомі у ІХ—Х ст. на о. Готланд, дещо схожі — у Фінляндії та Скандинавії (Голубева, Кочкуркина 1991, с. 103, 108, рис. 47: 6; Леонтьев 1996, с. 171, 172, рис. 72: 1; Кулаков 2012, с. 32, 33, рис. 34), звідки, на думку фахівців, вироби поширились у пів- 334 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору денно-східну Прибалтику і північно-західні регіони Русі. Подібні елементи оздоблен- ня відзначені також стосовно віднесених до предметів скандинавського вигляду деяких із фібул з Рюрикового городища (Носов, Хво- щинская 2019, с. 307, 309, рис. 4: 1). У ході вивчення пункту були виявлені речі, визначені О. є. Мусіним як предмети особистого благочестя (Мусин 1997), що, з ог- ляду на вдале формулювання, відразу стало загальновживаним, а також артефакти, які дослідники вважають амулетами язични- цьких культів: натільні хрестики, хребець щуки, ікло лисиці, таранна кістка бобра з отворами, фрагменти рострів белемнітів, один із яких теж був частково просвердле- ний тощо; колекція названих виробів впро- довж наступних сезонів суттєво зросла (Го- тун, 2014, с. 132, 133, рис. 14: 14; 2017, с. 77, рис. 5; Готун, Сухонос 2014, с. 55—67; Готун, Казимір 2019, с. 155, 157, рис. 8). До цієї ж групи входить оголів’я енколпіона, схоже на яке, дещо менших розмірів, знайдене при розкопках селища вишенки 3 на території Суздальського Опілля (Макаров, Федори- на 2008, с. 139, 140, рис. 1: 5). І хоча вказані предмети у більшості випадків носили під одягом, ті з них, що були відкритими для ог- ляду, суттєво доповнювали вбрання жителів селища. Прикраси рук з поселення в урочищі Рос- лавське в Ходосівці окрім розглянутого у не- давній публікації (Готун, Гунь 2020) несподі- вано значного, як для заплавного пункту невеликої площі, числа скляних браслетів, представлені кількома фрагментами мета- левих перснів та браслетів. Серед виявлених впродовж перших п’яти років розкопок трьох металевих браслетів лише один — цілий. Це бронзовий круглодро- товий виріб діаметром 65 мм із розімкненими звуженими кінцями (Готун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 28). Дріт було проковано, у результаті чого він набув пласкоопуклої фор- ми (3 × 4 мм). Поверхню прикрашають тонкі косі насічки, що імітують вигляд плетених виробів (рис. 8: 1). Аналогічні прикраси у Х—ХІV ст. зустрічались не лише на території Русі, а й далеко за її межами, їх відносять до масового найпростішого у виготовленні типу (Седова 1981, с. 94). Наступний фрагмент бронзового брасле- та теж належить до круглодротових литих, що імітують плетені, імовірно, з обрубани- ми розімкненими кінцями (Седова 1981, с. 98), хоча завершення з обох боків втрачені (рис. 8: 2). Діаметр його стрижня — 4 мм. Уламок завдовжки 74 мм зігнуто так, що він набув краплеподібної форми (Готун та ін. 2012, с. 248, рисунок: 2). У такому вигляді річ могли вторинно використовувати як підвіску, або, що ймовірніше, скроневе кільце. Фраг- мент подібної прикраси разом з однотипними цілими виробами знайдений при розкопках городища Ратюнки на заході Полоцької зем- лі, де були зібрані й фібули з бронзової жесті, віднесені, щоправда, попри знайомство авто- ра з литовськими аналогами означених ре- чей, до поясних прикрас (Егорейченко 2016, с. 343—345, рис. 3: 5, 11, 4: 7). Третю знахідку (рис. 8: 3) репрезентує фрагмент вузькомасивного пластинчастого бронзового браслета з випукло-увігнутим ва- ликом посередині (Готун, Сухонос, Казимір 2010b, с. 93, рис. 2). Аналогічні речі з новго- родських колекцій датують другою полови- ною ХІІІ — серединою ХІV ст. (Сєдова 1981, с. 114). Як і у випадку з браслетами, знахідки пер- снів за означений період включають один ці- лий і два фрагментовані вироби. Перший із них (рис. 9: 1) бронзовий, литий, овальнощитковий із замкнутими кінцями, діаметром 23 мм, розміри щитка 8 × 13 мм (Готун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 21). Прикраси такої форми були досить попу- лярні серед жителів Новгорода з другої по- ловини ХІІ до середини ХІV ст. (Седова 1981, рис. 8. Цілий та фрагментовані металеві браслети з поселення 335ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... с. 135). Переважна більшість овальнощитко- вих перснів зазвичай орнаментована, хоча траплялись екземпляри і без декору. від другого, виготовленого, схоже, з білону, персня зберігся щиток підквадратної форми розмірами 13 × 13 мм (рис. 9: 3). Декоровану вписаним у квадрат ромбом прикрасу (Готун, Казимір 2019, с. 151, 153, рис. 6: 2) відлито у двобічній формі. Аналогічний виріб із Нов- города (Седова 1981, с. 134 рис. 51: 8) дату- ють серединою ХІІІ ст., хоча всі виявлені там квадратнощиткові персні віднесені до сере- дини ХІІІ — ХІV ст. (Седова 1981, с. 136). Останню знахідку (рис. 9: 2) репрезентує фрагмент срібного (?) персня з плетеною се- редньою частиною і гладкими розімкнени- ми кінцями. Середину виробу формували зі сплетених і скованих до завершення тонень- ких дротин (Готун, Казимір 2019, с. 151, 153, рис. 6: 2). У складі новгородської колекції ві- доме незначне число таких перснів із шарів середини ХІІ — середини ХІV ст., чи, за уточненими даними — 1055—1382 рр. (Седо- ва 1981, с. 127; Лесман 1990, с. 51; Сорокин, Матвеев, Короткевич 2016, с. 295). Для Се- реднього Подніпров’я прикраси цього типу невластиві. Аналогічний предмет на тери- торії сучасної України відомий у складі скар- бу 1896 р. з с. Демидів жидачівського р-ну на Львівщині (зарубій 2017). Разом з перснем та іншими прикрасами знайдені чеські монети вацлава II (1278—1305) і Яна І Люксембур- зького (1310—1346). Це дозволило датувати скарб першою половиною XIV ст., що відпові- дає хронології селища Ходосівка-Рославсь- ке. Урахування широкого розповсюдження розімкненокінцевих плетених перснів серед старожитностей Литви (Svetikas 2008, p. 183, 187, pav. 10, 14; Širouchov 2014, p. 117, pav. 2: 3; Petrauskas 2015, p. 126, pav. 4) у поєднан- ні з наявністю на досліджуваному поселенні описаних речей із названого регіону дозво- ляє припустити, що і ця річ має споріднене походження. Фібули із бронзової жесті та підковоподібні, особливо з потовщенням на корпусі, можли- во, металева деталь від сумки та охарактери- зований перстень, бронзова (?) підвіска-ключ (Готун та ін. 2014, с. 148, рис. 1: 8), аналогії якій також тяжіють до регіону балтії, при- кладом чого слугує знахідка з Кернаве (Kernave 2002, s. 171), частина речі, спочатку інтерпретованої як уламок звитої з чотирьох дротів шийної гривни (Готун та ін. 2013b, с. 199, рис. 1: 19), та, найімовірніше, — вип- ростаного корпусу підковоподібної фібули із завершеннями, аналогії яким відомі, на- приклад, у Музеї культури Кайшядориса неподалік Каунаса (Bajorų 2016), хоч схожі прикраси траплялись також і поза зоною компактного проживання балтського насе- лення, зокрема — на пам’ятках Південного Подніпров’я, де також відомі знахідки цілої та фрагментованої фібул із бронзової жесті (Козловський 1992, с. 62—64, рис. 32: 1, 22) та у золотоординських шарах Старого Орхея (бырня, Рябой 1989, с. 98, рис. 1: 17), відчут- но впливають на формування впевненості щодо наявності доволі міцних зв’язків з оз- наченими територіями. Дослідники свого часу відзначали, що «В археологічній літературі вплив частіше констатується, ніж розкривається. На перший план виступає аналіз форми ре- чей, а головними доказами впливу слугують зовнішні аналогії та більш раннє поширен- ня форм в іншому регіоні. У результаті на складні і тонкі процеси взаємодій наклада- ють аморфно-узагальнений ярлик: такі-то явища «прийшли звідти» або «виникли під впливом». Однієї лише констатації анало- гій недостатньо для висновків щодо зовніш- ніх впливів, аналогії можуть засвідчувати і схожість шляхів розвитку. слід на конк- ретному археологічному та історичному матеріалі відтворювати процеси, які відбу- вались у суспільствах при контактах з іно- земною культурою» (жилина 2012b, с. 253). У випадку з наявністю певної прибалтійсько- північноруської вуалі на образі матеріальної культури жителів вивченого пункту на цьому етапі досліджень доводиться поки що прохо- дити етап констатації, але є сподівання, що при опрацюванні здобутих протягом наступ- них сезонів знахідок з’явиться можливість і для більш однозначних висновків та шир- ших історичних узагальнень. рис. 9. Перстень (1), щиток персня (3) і уламок пер- сня із селища Ходосівка-Рославське та вцілілий та- кий виріб із Демидова за Е. зарубій (2a, b) 336 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Крім того, фахівцями наголошувалось на необхідності аналітичного підходу до тих чи інших знахідок, виявлених на певному пун- кті, оскільки «не всі сліди виробництва озна- чають наявність ремесла, адже могло існу- вати і домашнє виробництво, призначене не для збуту, а для задоволення власних пот- реб… Аналогічно наявність дорогих імпорт- них речей зовсім не свідчить про торгівлю, оскільки ці предмети могли потрапити на поселення не лише завдяки торгівлі, але й іншими шляхами, наприклад, як дари, вій- ськові трофеї тощо» (Раппопорт 1967, с. 4), а рибальські, наприклад, знаряддя могли перебувати у будівлі не лише професіона- ла, а й любителя (Монгайт 1955, с. 61, 62). Тому необхідно брати до уваги всі чинники, які формували соціальний образ того чи ін- шого осередку, оскільки лише «індивідуаль- ні особливості… поселення... дозволяють у найбільш яскравій і повній формі змалюва- ти картину реального життя» (Раппопорт 1967, с. 3). Суттєво, що у випадку з розгляну- тою категорією матеріалу походження деяких знахідок певною мірою відходить на задній план: основним постає факт використання, наприклад, довізної речі, і лише вторин- ним — уточнення, завдяки яким обставинам її було доставлено. Та незалежно від цього, кожен із виробів використовували на вивче- ному пункті, відтак — останні брали участь у формуванні згаданого соціально-економіч- ного образу селища, який у результаті про- являється як досить яскравий і самобутній попри доволі скромну, як для п’яти сезонів досліджень, відкриту площу. літерАтУрА Абызова, Е. Рябцева, С. 2007. Пряжки-пафты из собрания Национального музея археологии и исто- рии Молдовы. Tyragetia, I (XVI), 2, с. 95-105. Авдусина, С. А., Ениосова, Н. в. 2001. Подковооб- разные фибулы Гнездова. Труды ГИМ, 124: Гнездо- во. 125 лет исследования памятника, с. 93-101. Агапов, А. С., Сарачева, Т. Г. 1997. О способах но- шения височных колец. Российская археология, 1, с. 99-107. Алексеев, Л. в. 1966. Полоцкая земля (очерки ис- тории северной Белоруссии) в IX—XIII вв. Москва: Наука. Андреев, С. И. 2018. Поселение Екатериновка 3: к вопросу о юго-восточной границе Рязанского кня- жества. Археология Подмосковья: Материалы науч- ного семинара, 14, с. 209-235. Анисів (online). чернігів: чернігівська район- на ЦбС. Режим доступу: http://crb.edukit.cn.ua/ krayeznavstvo/istoriya_chernigivsjkogo_rajonu/ istoriya_sil_rajonu/anisiv/ (Дата звернення 14 лютого 2021). Арциховский, А. в. 1930. Курганы вятичей. Мос- ква: Ранион. Арциховский, А. в. 1945. Русская одежда X— XIII вв. Доклады и сообщения исторического фа- культета МГУ, 3, с. 3-9. Арциховский, А. в. 1948. Одежда. в: воронин, Н. Н. (ред.). История культуры Древней Руси. 1: Домонгольский период. 1: Материальная культура. Москва; Ленинград: АН СССР, с. 234-262. Арциховский, А. в. 1969. Одежда. в: Арциховский, А. в. (ред.). Очерки русской культуры XIII—XV веков. 1: Материальная культура. Москва: МГУ, с. 277-296. Афоньков, Н. Н. 2012. Стрелковый пояс и кошель золотоордынского времени из курганного могильни- ка у с. Усть-Курдюм. Археологическое наследие са- ратовского края, 10, с. 158-163. баранов, И. 2011. Третий орден. в: задворный, в. Л. (ред.). Католическая энциклопедия, IV: Р—Ф. Моск- ва: Издательство Францисканцев, с. 1438, 1439. біляєва, С. О., Фіалко, О. є. 2012. Пряжки-пафти Карпато-балканського регіону на пам’ятках Північ- ного Причорномор’я. в: Строкова, Л. в. (ред.). Му- зейні читання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки», 14— 16 листопада 2011 р. Київ, с. 256-264. болсуновский, К. 1898. Древние гирьки, найденные в Киеве и их отношение к различным весовым систе- мам. Материалы по археологии города Киева. Киев. боровський, Я. є., Калюк, О. П. 1993. Дослід- ження київського дитинця. в: Толочко, П. П. (ред.). стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984— 1989 рр. Київ: Наукова думка, с. 3-42. боряк, О. О., Герасимчук, О. в. 1990. веретено і пряслице у слов’янській міфологічній традиції. На- родна творчість та етнографія, 1, с. 30-36. брайчевська, О. А. 1992. Давньоруський чолові- чий костюм X—XIII ст. (за археологічними, писем- ними та образотворчими джерелами). Авторефе- рат к. і. н. Київ: ІА НАН України. брайчевська, О. А. 2001. Одяг. в: Толочко, П. П. (ред.). Історія української культури у 5 т. 1: Історія культури давнього населення України. Київ: Науко- ва думка, с. 977-988. бырня, П. П., Рябой, Т. Ф. 1989. О некоторых юве- лирных изделиях из Старого Орхея. в: борзияк, И. А. (ред.). Памятники древнейшего искусства на терри- тории Молдавии. Кишинев: Штиинца, с. 97-103. бычкова, Я. в., Ениосова, Н. в., Нилус, И. М., Пуш- кина, Т. А. 2008. Точильные камни под микроскопом: новые данные об использовании и происхождении осел- ков из Гнездова. в: Деревянко, А. П., Макаров, Н. А. (ред.). Труды II (XVIII) Всероссийского археологического съезда в суздале. ІІ. Москва: ИА РАН, с. 312-314. бычкова, Я. в., Ениосова, Н. в., Нилус, И. М. 2018. Точильные камни под микроскопом: новые данные об использовании и происхождении оселков из Гнез- дова. Труды ГИМ, 210: Гнездовский археологический комплекс. Материалы и исследования, 1, с. 68-84. веремейчик, Е. М. 2010. Предметы христианского культа ХІ—ХІІІ вв. на сельских поселениях черни- говского Полесья. в: Пескова, А. А. (ред.). славяно- русское ювелирное дело и его истоки. Материалы Международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения Гали Фёдоровны Кор- зухиной (санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 344-354. веремейчик, О. М. 2013. Продукція Овруцької пірофілітової індустрії на теренах чернігівського Полісся у X—XIII ст. сіверщина в історії України, 6, с. 95-99. Гатцук, С. А. 1904. Отчет о раскопках, произведен- ных в 1902 г. в Тверской губернии. Известия Импе- раторской археологической комиссии, 6, с. 32-49. Голубева, Л. А. 1987a. Марийцы. в: Седов, в. в. (ред.). Финно-угры и балты в эпоху средневековья. 337ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... Археология СССР с древнейших времен до средне- вековья в 20 т. Москва: Наука, с. 107-115. Голубева, Л. А. 1987b. чудь заволочская. в: Се- дов, в. в. (ред.). Финно-угры и балты в эпоху средне- вековья. Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 т. Москва: Наука, с. 64-66. Голубева, Л. А., Кочкуркина, С. И. 1991. Белозер- ская весь (по материалам поселения Крутик IX— X вв.). Петрозаводск. Гончаров, в. К. 1950. Райковецкое городище. Киев: АН УССР. Гончарова, Г. 1996. Пряслиця з колекції «Деся- тинна церква». в: Толочко, П. (ред.). Церква Богоро- диці Десятинна в Києві: До 1000-ліття освячення. Київ: АртЕк, с. 104, 105. Гоняный, М. И., Кац, М. Я., Наумов, А. Н. 2003. Древнерусские археологические памятники конца XII — третьей четверти XIV века в приустьевой час- ти Непрядвы на Куликовом поле. в: Макаров, Н. А., чернецов, А. в. (ред.). Русь в XIII веке: Древности темного времени. Москва: Наука, с. 228-252. Готун, І. А., Семенюк, Н. в. 2001. Новий етап вив- чення давньоруського селища Автуничі. Археологіч- ні відкриття в Україні 1999—2000 рр., с. 98-100. Готун, І. А. 2008. Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське. Ар- хеологія, 3, с. 25-34. Готун, І. А., Казимір, О. М. 2009. Розвідкові робо- ти навколо Ходосівки. Археологічні дослідження в Україні 2006—2007 рр., с. 82, 83. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2009a. Нове давньоруське селище поблизу Ходосівки. Археоло- гічні дослідження в Україні 2006—2007 рр., с. 84-86. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2009b. Продовження робіт на селищі Ходосівка-Рославське на Київщині. Археологічні дослідження в Україні 2008 р., с. 40-46. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2010a. Майстерня з обробки бурштину на давньоруському се- лищі Ходосівка-Рославське. Археологія, 1, с. 112-126. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2010b. Третій сезон дослідження селища Ходосівка-Рос- лавське. Археологічні дослідження в Україні 2009 р., с. 91-—95. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2011. Розкопки селища Ходосівка-Рославське. Археологіч- ні дослідження в Україні 2010 р., с. 88-90. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М., Гунь М. О. 2012. Розкопки селища Ходосівка-Рославське. Археоло- гічні дослідження в Україні 2011 р., с. 247-249. Готун, І. А., Грицик, Ю. О., Казимір, О. М., Сухонос, А. М. 2013a. Господарство і побут меш- канців селища Ходосівка-Рославське. Археологія, 4, с. 81-102. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М., Колибенко, М. О., Гунь, М. О. 2013b. Дослідження селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослід- ження в Україні 2012 р., с. 198, 199. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2013. Реконструкція життєвого укладу мешканців сели- ща Ходосівка-Рославське за особливостями заліз- них виробів. Археологія і давня історія України, 10: Експериментальна археологія: досвід моделювання об’єктів та виробництв, с. 185-200. Готун, І. А. 2014. виставка археологічних ма- теріалів «Поселення Ходосівка-Рославське (кінець XI — XIV ст.) як показник неординарності серед- ньовічного села». Археологія, 3, с. 125-134. Готун, І. А., Гунь, М. О. 2014. Керамічний комп- лекс поселення Ходосівка-Рославське як показник духовної культури мешканців. Наукові записки На- УКМА, 153: Теорія та історія культури, с. 40-47. Готун, І. А., Сухонос, А. М. 2014. Культові пред- мети з поселення Ходосівка-Рославське. Археологія і давня історія України, 1 (12): Колекції наукових фондів Інституту археології НАН України: результа- ти досліджень, с. 55-67. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М., Колибенко, М. О., Гунь, М. О. 2014. вивчення сели- ща Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2013 р., с. 147-149. Готун, И. А. 2015. Домостроительство в неукреп- ленных пригородах Киева X—XIII вв. Гістарычна- археалагічны зборнік, 30, с. 294-304. Готун, І. А., Сухонос, А. М. 2015. Предмети оз- броєння і воїнського обладунку із середньовічного селища Ходосівка-Рославське. в: Коваленко, О. б. (ред.). Покликання — археологія: Матеріали Дру- гих самоквасівських читань, присвячених 80-річчю О. В. Шекуна. чернігів: Лозовий в. М., с. 175-190. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М., Синиця, є. в., Гунь, М. О. 2015. Південно-східна пе- риферія селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 83-85. Готун, І. А. 2017a. близькосхідні паломницькі хрестики з південноруських селищ. східний світ, 1—2, с. 111-130. Готун, І. А. 2017b Середньовічне селище Ходосівка- Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки). Архе- ологія і давня історія України, 1 (22): Археологія: до- слідження, експерименти, реконструкції, с. 61-90. Готун, І. А., Казимір, О. М., Гунь, М. О., Сухонос, А. М. 2018. Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки. Археологія, 1, с. 68-90. Готун, І. А., Сергєєва, М. С., Сухонос, А. М., Гунь, М. О. 2018. Давньоруський деревообробний осередок в «селі Святого Феодосія». в: Церква — на- ука — суспільство: питання взаємодії. Матеріали Шістнадцятої міжнародної наукової конференції (29 травня — 2 червня 2018 р.). Київ, с. 237-242. Готун, І. А., Казимір, О. М. 2019. Середньовічні селища київських передмість за результатами робіт останніх сезонів. Археологія і давня історія Украї- ни, 1 (30), с. 140-171. Готун, І. А., Казимір, О. М., Сухонос, А. М. 2019. богородиця з Ходосівки. Археологія, 1, с. 42-58. Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Синиця, є., Гунь, М. 2019. вивчення північної периферії сели- ща Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2017 р., с. 86-89. Готун, І. А., Гунь, М. О. 2020. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.). Археологія і давня історія України, 2 (35), с. 368-385. Готун, І. А., Казимір, О. М. 2020. Матеріальна культура населення сільських передмість серед- ньовічного Києва. Археологія, 3, с. 53-67. Готун, І., Сухонос, А., Казимір, О., Гунь, М. 2020. Роботи у східній частині селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2018 р. с. 82-86. Григорьев, А. в. 1990. Некоторые замечания по пово- ду украшений роменской культуры. в: Толочко, П. П. (ред.). Проблемы археологии Южной Руси: Материа- лы историко-археологического семинара «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.», Чернигов, 26—28 сентября 1988 г. Киев: Наукова думка, с. 50-56. Гунь, М. О. 2013. Керамічний комплекс серед- ньовічного поселення Ходосівка-Рославське. Архео- логія і давня історія України, 3 (20): Середньовічні міста Полісся, с. 31-46. 338 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Гунь, М., Оногда, О., чміль, Л. 2016. Керамічні комплекси другої половини XIII — середини XIV ст. з поселень Ходосівка-Рославське та Іванків-3 на Київщині. Археологія і давня історія України, 11: Дослідження Київського Полісся, с. 172-179. Гуревич, А. Я. 1970. Проблемы генезиса феода- лизма в Западной Европе. Москва: высшая школа. Даркевич, в. П., борисевич, Г. в. 1995. Древняя сто- лица Рязанской земли XI—XIII вв. Москва: Кругъ. Дорофеева, Т. С., Стеблин-Каменская, С. И. 2013. Новая находка привески-амулета с руническими знаками на Городище под Новгородом. Археологи- ческие вести, 19, с. 159-180. Дружинина, И. А. 2014. Погребение с пряжками- пафтами из адыгского могильника Грузинка Ха. Крат- кие сообщения Института археологии, 232, с. 80-89. Егорейченко, А. А. 2016. Средневековые находки из городищ браславского Поозерья. Археология и история Пскова и Псковской земли. семинар име- ни академика В. В. седова, 31: Материалы 61-го за- седания, с. 340-348. жарнов, Ю. Э. 2009. возвращение культурных ценностей древнего города. в: Макаров, Н. А. (ред.). Археологические открытия 1991—2004 гг.: Евро- пейская Россия. Москва: ИА РАН, с. 430-442. жилина, Н. в. 2012a. Стили в древнерусском ювелирном искусстве IX—XIII вв. Русский мир, 1, с. 92-105. жилина, Н. в. 2012b. Теория влияния и своеобра- зия на примере древнерусского драгоценного убора. Археологические вести, 18, с. 253-281. жилина, Н. в. 2017. Декоративное оформление древнерусского костюма XI—XIII вв. по изобрази- тельным источникам. в: Мусин, А. Е. (ред.). В камне и бронзе. сборник статей в честь Анны Песковой. Труды ИИМК РАН, XLVIII. Санкт-Петербург: Невс- кая Книжная Типография, с. 183-192. журухіна, О., звіздецький, б. 2006. Про поход- ження і датування намистин із розкопок стародав- нього Іскоростеня. в: Толочко, П. П. (ред.). Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на форму- вання Давньоруської держави) Іх—хІ ст. Матеріа- ли Міжнародного польового археологічного семі- нару, Чернігів — Шестовиця 20—23 липня 2006 р. чернігів: Сіверянська думка, с. 65-72. забелин, И. Е. 1990. Домашний быт русского народа в XVI и XVII столетиях. I: Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях, 1: Государев двор, или дворец. Литературно-исторический архив. Москва: Книга. завитневич, в. 1890. Из археологической экскур- сии в Припятское Полесье. Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, IV, 2, с. 1-29. зайцева, И. Е. 2005. Наборные пояса из могиль- ника Минино. Российская археология, 4, с. 125-133. зайцева, И. Е., Макаров, Н. А. 2008. Изделия из кам- ня и глины. в: Макаров, Н. А. (ред.). Археология северо- русской деревни X—XIII веков: средневековые поселения и могильники на Кубенском озере. 2: Материальная культура и хронология. Москва: Наука, с. 253-269. зарубій, Е. 2017. Золото Київської Русі або таєм- ниці Демидівського скарбу (online). Львів: Фотографії старого Львова. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/ zoloto-kyjivskoji-rusi-abo-tajemnytsi-demydivskoho- skarbu/ (Дата звернення 04 лютого 2020). зоценко, в. М., брайчевська, О. А. 1993. Ремісни- чий осередок XII—XIII ст. на Київському Подолі. в: Толочко, П. П. (ред.). стародавній Київ. Археологіч- ні дослідження 1984—1989 рр. Київ: Наукова думка, с. 43-103. Иванова, А. б., Хохлов, А. Н. 2019. Культурный слой северной части Тверского кремля по материа- лам раскопа 2017 г. на волжском проезде г. Твери (предварительная публикация). Тверь, тверская земля и сопредельные территории в эпоху средневе- ковья, 12, с. 100—129. Игошев, в. в. 2015. Древнерусские кацеи и лада- ницы. К вопросу о назначении, типологии и атрибу- ции богослужебных предметов. Древняя Русь. Воп- росы медиевистики, 1, с. 108-127. Казимір, О. М., Готун, І. А., Терещук, К. О., Грицик, Ю. О., Синиця, є. в., Гунь, М. О. 2013. Робо- ти борщагівського загону Північної експедиції. Архе- ологічні дослідження в Україні 2012 р., с. 200-203. Казимір, О. М., Готун, І. А., бабенко, Р. в., Синиця, є. в., Шахрай, Д. О., Осипенко, М. С., Гунь, М. О., Лозниця, Т. в. 2018. Розкопки північної частини поселення в Софіївській борщагівці. Архео- логічні дослідження в Україні 2016 р., с. 88-91. Кацея XII в. 2014—2021. (online). Минск: Нацио- нальный исторический музей Республики беларусь. Музейная сокровищница. Режим доступу: http:// histmuseum.by/ru/collections/museum-treasure-trove/ treasure-trove-0368/ (Дата звернення 17 лютого 2021). Коваленко, в. П., Пуцко, в. Г. 1995. Фрагмент бронзової кацеї з чернігова. в: Моця, О. П. (ред.). Археологічні старожитності Подесення: Матеріа- ли історико-археологічного семінару, присвяченого 70-річчю від дня народження Г. О. Кузнецова (22— 23 вересня 1995 р., м. Чернігів — славутич). чер- нігів: Сіверянська думка, с. 83-86. Коваль, в. Ю. 2010. Ростиславль Рязанский. в: Макаров, Н. А. (ред.). Институт археологии: Новые полевые исследования. Москва: ИА РАН, с. 96, 97. Козлова, А. в. 2004. Украшения ремня, сбруи и сумок восточного происхождения из раскопок в ве- ликом Новгороде. Новгород и Новгородская земля: история и археология, 18, с. 188-207. Козлова, А. в. 2006. Восточные традиции укра- шений и предметов быта из цветных металлов в городах северо-западной Руси и сопредельных тер- риторий. Автореферат диссертации к. и. н. Москва: МГУ им. М. в. Ломоносова. Козловський, А. О. 1992. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в IX—XIV ст. Київ: Наукова думка. Козловський, А. О., Крижановський, в. О. 2019. Давньоруське кладовище на Копиревому кінці. Ар- хеологія, 4, с. 22-42. Колчин, б. А., Янин, в. Л., Ямщиков, С. в. 1985. Древний Новгород: прикладное искусство и архео- логия. Москва: Искусство. Комар, А. в., Хамайко, Н. в. 2014. Рец.: Ф. Андро- щук, в. зоценко. Скандинавские древности Южной Руси: Каталог. Paris: AcHByz, 2012, 367 с. Археоло- гія і давня історія України, 1 (12): Колекції Науко- вих фондів Інституту археології НАН України. Ре- зультати досліджень, с. 188-197. Корзухина, Г. Ф. 1954. Русские клады Іх—хІІІ вв. Москва; Ленинград: АН СССР. Кочкуркина, С. И. 2013. Приладожская курган- ная культура: погребения с монетами, весами и гирьками. Каталог. Петрозаводск: Карельский на- учный центр РАН. Крест-медальон № 27150971 (online). Москва: Государственный каталог Музейного фонда Рос- сийской Федерации. балашовский краеведческий музей. Режим доступу: https://goskatalog.ru/portal/#/ collections?id=27221583 (Дата звернення 02 січня 2021). 339ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... Кравченко, Е. А. 2017. Розділ 2: Сировина, зна- ряддя і питання виробництва. в: Кравченко, Е. А. (ред.). хотівське городище (новітні дослідження). Київ, с. 53-60. Кузнєцов, Г. О., Ситий, Ю. М. 1992. Феодаль- на садиба XII—XIII ст. на околиці чернігова. в: Толочко, П. П. (ред.). Чернігівська старовина: Збір- ник наукових праць, присвячений 1300-річчю Черні- гова. чернігів: Сіверянська думка, с. 34-41. Кузнецова, в. Н. 2019. Ювелирные изделия XII— XIII вв. в синкретичном «чудском» стиле. Археология и история Пскова и Псковской земли: Ежегодник семинара имени академика В. В. седова, 34: Мате- риалы 64 заседания (2018 г.), с. 300-313. https://doi. org/10.25681/IARAS.2019.978-5-94375-299-5.300-313 Кулаков, в. 1990. Древности пруссов VI—хІІІ вв. Археология СССР. Свод археологических источни- ков, Г 1-9. Москва: Наука. Кулаков, в. И. 2012. Неманский янтарный путь в эпоху викингов. Калининград: Калининградский областной музей янтаря. Кулаков, в. 2017. басма в искусстве балтов. Res Humanitariae, ХХІІ, с. 104-124. Лев Диакон. 1988. История. Копыленко, М. М. (пер.), Литаврин, Г. Г. (ред.). Памятники историчес- кой мысли. Москва: Наука. Левашова, в. П. 1966. Об одежде сельского насе- ления древней Руси. Труды ГИМ, 40: Археологичес- кий сборник, с. 112-119. Левашова, в. П. 1967. височные кольца. Труды ГИМ, 43: Очерки по истории русской деревни X— XIII вв., с. 7-54. Левко, О. Н., Дернович, С. Д., Кенько, П. М. 2021. Нарис 3: Этнокультурный контекст ювелир- ных изделий археологического комплекса Кордон. в: Моця, О. П. (ред.). Дніпро — Даугава — Німан: міжцивілізаційні контакти в середньовічні часи. Київ: ІА НАН України, с. 40-55. Леонтьев, А. Е. 1996. Археология мери: к предыс- тории северо-Восточной Руси. Археология эпохи великого переселения народов и раннего средневе- ковья, 4. Москва: Геоэко. Лесман, Ю. М. 1990. Хронология ювелирных изделий Новгорода (X—XIV вв.). в: Янин, в. Л., Гайдуков, П. Г. (ред.). Материалы по истории Нов- города 1988. Москва, с. 29-98. Логунова, К. К. 2008. Мужской поясной набор эпохи викингов на территории юго-восточной бал- тии. сборник докладов 2-ой Балтийской археологи- ческой конференции. Калининград, с. 68-83. Лысенка, П. Ф. 2000. Гандаль і прывазныя выра- бы. в: Лысенка, П. Ф. (ред.). Археалогія Беларусі у 4 т., 3: Сярэдневяковы перыяд (IX—XIII ст.). Мінск: беларуская навука, с. 434-454. Лысенко, С. Д., Шкляревский, Е. И., Квитниц- кий, М. в., черновол, Д. К. 2012. Материалы Фас- товской археологической экспедиции. 1: Многослой- ное поселение Кощеевка-8. Киев; Фастов. Макаров, Н. А. 1997. Колонизация северных окра- ин Древней Руси в XI—XIII вв. По материалам ар- хеологических памятников на волоках Белозерья и Поонежья. Москва: Скрипторий. Макаров, Н. А., Федорина, А. Н. 2008. О находках энколпионов на суздальских селищах. Археология Владимиро-суздальской земли: Материалы науч- ного семинара, 2, с. 137-146. Макаров, Н. А., Федорина, А. Н., Шполянский, С. в. 2014. Средневековые селища в округе влади- мира-на-Клязьме. в: Макаров, Н. А., Леонтьев, А. Е. (ред.). Русь в IX—XIII веках: общество, государство, культура. Москва; вологда: Древности Севера, с. 108-133. Макаров, Н. А., Шполянский, С. в., Федорина, А. Н., Угулава, Н. Д. 2014. К изучению ближайшей округи средневекового Суздаля: исследование в верхнем течении р. Каменки в 2018—2019 гг. Архе- ология Владимиро-суздальской земли. Материалы научного семинара, 9, с. 7-29. Макушников, О. А., Курашова, Н. А., Тимофеен- ко, А. Г. 2008. Моховские курганы с находками мо- нет. Криніцазнаўства і спецыяльныя гістарычныя дысцыпліны, 4, с. 77-82. Мальм, в. А. 1967. Подковообразные и кольцевид- ные застежки-фибулы. Труды ГИМ, 43: Очерки по ис- тории русской деревни X—XIII вв., 3, с. 149-190. Мальм, в. А., Фехнер, М. в. 1967. Привески-бу- бенчики. Труды ГИМ, 43: Очерки по истории рус- ской деревни X—XIII вв., 3, с. 132-148. Мальм, в. А. 1971. Шиферные пряслица и их ис- пользование. в: Орешников, С. М. и др. (ред.). Исто- рия и культура Восточной Европы по археологичес- ким данным. Москва: Советская Россия, с. 197-206. Мацкевий, Л., войнаровський, в. 2007. Нова пам’ятка середньовічного чинбарства на березі Пол- тви у Львові. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 11, с. 358-366. Милонов, Н. П. 1950. Древнерусские курганы и селища в бассейне верхней волги. Материалы и исследования по археологии сссР, 13: Материалы по археологии верхнего Поволжья, с. 152-172. Михайлова, Е. Р. 2019. Двушипные наконечни- ки копий из Которского погоста. в: белецкий, С. в. (ред.). Земля наша велика и обильна: сборник ста- тей, посвященный 90-летию А. Н. Кирпичникова. Санкт-Петербург: Невская книжная типография, с. 298-311. Монгайт, А. Л. 1955. старая Рязань. Материалы и исследования по археологии СССР, 49: Материа- лы и исследования по археологии древнерусских го- родов, 4. Москва: Наука. Моця, А. П. 1995. Южнорусское село: результаты и перспективы исследований. Материалы по архео- логии России, 2: Славянская археология 1990. Ран- несредневековый город и его округа, с. 136-141. Моця, О. П. 1996. Київська Русь: результати та перспективи досліджень. Український історичний журнал, 4, с. 41-49. Моця, О. П., Орлов, Р. С., Коваленко, в. П., Коз- ловський, А. О., Пархоменко, О. в., Потапов, О. в., Покас, П. М. 1997. Поселення Х—ХІІІ ст. біля с. Ав- туничі. в: Моця, О. П. (ред.). Південноруське село Іх—хІІІ ст.: нові пам’ятки матеріальної культу- ри. Київ: ІзМН, с. 34-68. Моця, О. П. 2003. висновки. в: Моця, О. П. (ред.). село Київської Русі (за матеріалами південнорусь- ких земель). Київ: Шлях, с. 208, 209. Мурашева, в. в. 2000. Древнерусские ременные наборные украшения (X—XIII вв.). Москва: УРСС. Мурашова, в. в. 1997. Поясной набор. в: Колчин, б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древняя Русь. Быт и культура. Археология с древнейших времен до средневековья в 20 т. Москва: Наука, с. 79, 80. Мусин, А. Е. 1997. христианские древности сред- невековой Руси IX—XIII вв. (по материалам погре- бальных памятников на территории Новгородской земли). Автореферат диссертации к. и. н. Санкт-Пе- тербург. ИИМК РАН. Мусин, А. Е., Тарабардина, О. А. 2019. Сканди- навы среди первопоселенцев Новгорода по данным археологии. Вестник санкт-Петербургского уни- 340 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору верситета, История, 64, 2, с. 762-785. https://doi. org/10.21638/11701/spbu02.2019.218 Носов, Е. Н., Плохов, А. в., Хвощинская, Н. в. 2017. Рюриково городище. Новые этапы исследова- ний. Труды ИИМК РАН, XLIX. Санкт-Петербург: Дмитрий буланин. Носов, Е. Н., Хвощинская, Н. в. 2019. Рюриково го- родище — выдающийся археологический памятник Древней Руси. в: виноградов, Ю. А. (ред.). Прошлое человечества в трудах петербургских археологов на рубеже тысячелетий (к 100-летию создания россий- ской академической археологии). IV, 2. Санкт-Петер- бург: Петербургское востоковедение, с. 303-323. Нуретдинова, А. Р., Губайдуллина, А. в., Моро- зов, в. П. 2018. Форма для отливки нательных крес- тов и подвесок из болгара. Ученые записки Казан- ского университета. серия гуманитарные науки, 160, 3, с. 572-580. Олейников, О. М. 2014. К вопросу о назначении свинцовых грузиков X—XV вв. Краткие сообщения Института археологии, 232, с. 189-194. Орлов, Р., Моця, О., Покас, П. 1985. Исследова- ния летописного Юрьева на Роси и его окрестностей. в: Толочко, П. П. (ред.). Земли Южной Руси в Іх— хІV вв. Киев: Наукова думка, с. 30-61. Орлов, Р. С. 2003. Сільське ювелірне ремесло. в: Моця, О. П. (ред.). село Київської Русі (за матеріала- ми південноруських земель). Київ: Шлях, с. 121-131. Орфинская, О. в. 2012. Глава 3: что носили сред- невековые горожане. в: Энговатова, А. в. (ред.). Ар- хеология древнего Ярославля. Загадки и открытия. 2-е изд. Москва: ИА РАН, с. 66-101. Павленко, С. в. 2006. Изготовление бусин, крес- тиков и образков из пирофиллитового сланца на специализированных поселениях средневековой Ов- ручской волости. в: славяно-русское ювелирное дело и его истоки. Международная научная конферен- ция, посвященная 100-летию со дня рождения Гали Федоровны Корзухиной. Тезисы докладов. санкт- Петербург, 10—15 апреля 2006 г. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 145-148. Павленко, С. в. 2010. Овруцька середньовічна пірофілітова індустрія: результати, проблеми та пер- спективи дослідження. Археологія і давня історія України, 1: Проблеми давньоруської та середньовіч- ної археології, с. 157-166. Падин, в. А. 1976. Кветунский древнерусский мо- гильник. советская археология, 1, с. 197-210. Петраускас, А., Готун, І. 2001. «Кам’яні намисти- ни» Е.-Л. Руліковського та деякі міркування щодо давньоруських шиферних виробів. Науково-інфор- маційний бюлетень «Прес-музей» за 1998 р., 10—11: Археологічні пам’ятки Фастівщини: проблеми до- слідження і охорони, с. 143-149. Петрашенко, в. О. 1997. Поселення Канівського Придніпров’я. в: Моця, О. П. (ред.). Південнорусь- ке село Іх—хІІІ ст.: нові пам’ятки матеріальної культури. Київ: ІзМН, с. 114-143. Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). Киев. Пивоваров, С. в. 2006. середньовічні поселення межиріччя Верхнього Пруту та середнього Дніст- ра (IX — перша половина XIII ст.). чернівці: зеле- на буковина. Покровская, Л. в. 2008. Предметы прибалтийс- ко-финского облика Людина конца средневекового Новгорода (по материалам Троицкого раскопа). в: Деревянко, А. П., Макаров, Н. А. (ред.). Труды II (XVIII) Всероссийского археологического съезда в суздале, II. Москва: ИА РАН, с. 375-377. Прищепа, б. А. 2011. Дорогобуж на Горині у X— XIII ст. Рівне: ПП ДМ. Пронин, Г. Н. 2018. Спасательные работы в Смо- ленске в 2011—2012 гг. Тверь, тверская земля и со- предельные территории в эпоху средневековья, 11, с. 312-327. https://doi.org/10.25681/IARAS.2018.978-5- 9906508-3-1.312-327 Путешествие… 1971. Путешествие Абу-хамида ал-Гарнати в Восточную и Центральную Европу (1131—1153 гг.). большаков, О. Г., Монгайт, А. Л. (публ.). Москва: Наука. Рабинович, М. Г. 1986. Древнерусская одеж- да IX—XIII вв. в: Рабинович, М. Г. (ред.). Древняя одежда народов Восточной Европы: Материалы к историко-этнографическому атласу. Москва: На- ука, с. 40-111. Равдина, Т. в. 1988. Погребения X—XI вв. с моне- тами на территории древней Руси: Каталог. Мос- ква: Наука. Раппопорт, П. А. 1967. О типологии древнерус- ских поселений. Краткие сообщения Института археологии, 110, с. 3-8. Репников, Н. И. 1904. Отчет о раскопках в бежец- ком, весьегонском и Демянском уездах в 1902 году. Известия Императорской археологической комис- сии, 6, с. 12-20. Русанова, И. П. 1966. Курганы полян х—хІІ вв. Археология СССР. Свод археологических источни- ков, Е1-24. Москва: Наука. Рябинин, Е. А. 1997. Финно-угорские племена в составе Древней Руси. К истории славяно-финских этнокультурных связей: Историко-археологичес- кие очерки. Санкт-Петербург: СПбГУ. Рябцева, С. С. 2005. Древнерусский ювелирный убор. Санкт-Петербург: Нестор-История. Рыбаков, б. А. 1988. Язычество древней Руси. Москва: Наука. Сабурова, М. А. 1978. Древнерусская мелкая пластика как источник по истории одежды (голо- вной убор). Краткие сообщения Института архе- ологии, 155, с. 32-35. Сабурова, М. А. 1997. Древнерусский костюм. в: Колчин, б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древняя Русь. Быт и культура. Археология с древнейших времен до средневековья в 20 т. Москва: Наука, с. 93-109. Седов, в. в. 1982. Восточные славяне в VІ— хІІІ вв. Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 т. Москва: Наука. Седов, в. в. 1987. Ятвяги. в: Седов, в. в. (ред.). Финно-угры и балты в эпоху средневековья. Архео- логия СССР с древнейших времен до средневековья в 20 т. Москва: Наука, с. 411-419. Седов, в. в. 2007. Изборск в раннем средневеко- вье. Памятники отечественной науки. XX век. Мос- ква: Наука. Седова, М. в. 1981. Ювелирные изделия древнего Новгорода (X—XV вв.). Москва: Наука. Седова, М. в. 1997. Украшения из меди и сплавов. в: Колчин, б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древняя Русь. Быт и культура. Археология с древнейших времен до средневековья в 20 т. Москва: Наука, с. 63-78. Сєров, О. 2001. Фастівщина в добу Київської Русі. Науково-інформаційний бюлетень «Прес-музей» за 1998 р., 10—11: Археологічні пам’ятки Фастівщини: проблеми дослідження і охорони, с. 113-137. Смирнова, Л. И. 2000. Проколки (хронология и функциональное назначение). Археологические вес- ти, 7, с. 236-246. Сорокин, П. Е., Матвеев, Е. Н., Короткевич, б. С. 2016. Раскопки средневекового могильника Порицы 1 341ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... на реке Славянке. Археология и история Пскова и Псковской земли. семинар имени академика В. В. се- дова, 31: Материалы 61-го заседания, с. 286-300. С[пицын], А. [А]. 1905a. Отчет в. Н. Глазова о по- ездке 1903 года на верховья волги и в Демянский уезд. Записки отделения русской и славянской архе- ологии Императорского Русского археологического общества, VII, 1, с. 97-106. С[пицын], А. [А]. 1905b. Отчет С. А. Гатцука о раскопках 1904 г. в Смоленской, Московской и Туль- ской губерниях. Записки отделения русской и сла- вянской археологии Императорского Русского архе- ологического общества, VII, 1, с. 107-138. Срезневский, И. И. 1912. Материалы для слова- ря древнерусского языка по письменным памятни- кам. 3: Р—Я и дополнения. Санкт-Петербург: Импе- раторская Академия наук. Степанова, Ю. в. 2010. височные кольца из древ- нерусских сельских памятников верхневолжья. Stratum plus, 5, с. 275-283. Степанова, Ю. в. 2014. Костюм древнерусского че- ловека: реконструкция по данным археологии. Тверь. Стрикалов, И. Ю., чернецов, А. в. 2015. Городи- ще Старая Рязань. в: Макаров, Н. А. (ред.). Инсти- тут археологии: новые экспедиции и проекты. Мос- ква: ИА РАН, с. 95-97. Сумцов, Н. 1896. Современная малорусская эт- нография. Малоруссы в современной польской эт- нографии. Киевская старина, LIV, 7—8, с. 133-150. Тодорова, А. А. 2012. К вопросу о собственном про- изводстве бус на территории древнерусского государс- тва. в: Матеріальна та духовна культура Південної Русі: Матеріали міжнародного польового археологіч- ного семінару, присвяченого 100-літтю від дня на- родження В. й. Довженка (Чернігів — Шестовиця, 16—19 липня 2009 р.). Київ; чернігів, с. 308, 309. Толочко, П. П., Моця, О. П. 2009. Київська Русь: утворення держави. в: Толочко, П. П. (ред.). Украї- на: хронологія розвитку. 2. Київ: Кріон, с. 170-201. Уваров, А. С. 1872. Меряне и их быт по курган- ным раскопкам. Москва: Синодальная типография. Успенская, А. в. 1967. Нагрудные и поясные при- вески. Труды ГИМ, 43: Очерки по истории русской деревни X—XIII вв., с. 88-132. Фибула… 2018. Фибула подковообразная XIII — нач. XIV вв. (online). Москва: Музей Москвы. Режим доступу: https://mm.museum-online.moscow/entity/ OBJEcT/16279?query=фибула&index=2 (Дата звер- нення 26 січня 2021). Ханенко, б. И. и в. Н. 1902. Древности При- днепровья. V: Эпоха славянская (VI—XIII в.). Киев: Фото-типография С. в. Кульженко. Хвощинская, Н. в. 1999. Подковообразные фибу- лы Рюрикова городища. в: Гиппиус, А. А. (ред.). Ве- ликий Новгород в истории средневековой Европы: к 70-летию Валентина Лаврентьевичи Янина. Мос- ква: Русские словари, с. 39-50. Хвощинская, Н. в. 2004. Финны на западе Новго- родской земли (по материалам могильника Залах- товье). Труды ИИМК, VI. Санкт-Петербург: Дмит- рий буланин. чайка, Р. 2002. Торгові зв’язки давньоруського Листвена. Археологічний літопис Лівобережної Ук- раїни, 5, с. 151-155. Шекун, О. в., веремейчик, О. М. 1999. Давньорусь- ке поселення Ліскове. чернігів: Деснянська правда. Штыхаў, Г. в. 2000. Гарады Паўночнай и Цэнт- ральнай беларусі. в: Лысенка, П. Ф. (ред.). Археа- логія Беларусі у 4 т. 3: Сярэдневяковы перыяд (IX— XIII ст.). Мінск: беларуская навука, с. 171-229. Щербаков, в. Л. 2017. Археологические иссле- дования летописной Унжи в 2014—2015 гг. Архео- логия Владимиро-суздальской земли. Материалы научного семинара, 7, с. 110-122. Щербань, А. 2007. Прядіння і ткацтво у населен- ня Лівобережного Лісостепу України VII — почат- ку III століття до н. е. (за глиняними виробами). Київ: Молодь. Щербань, А. 2015. веретена однієї прялі. Наро- дознавчі зошити, 1 (121), с. 214-217. Янин, в. Л., Рыбина, Е. А., Покровская, Л. в., Сингх, в. К., Степанов, А. М., Тянина, Е. А. 2015. Ра- боты в Людином конце великого Новгорода в 2014 г. (Троицкие раскопы: XIII-Г, Г-1 и XV). Новгород и Нов- городская земля. История и археология. Материалы XXIX научной конференции, посвященной 150-летию Новгородского музея-заповедника, Великий Новго- род, 27—29 января 2015 г., 29, с. 51-65. Янссон, И. 1999. Скандинавские находки IX— X вв. с Рюрикова городища. в: Гиппиус, А. А. (ред.). Великий Новгород в истории средневековой Евро- пы: К 70-летию Валентина Лаврентьевичи Янина. Москва: Русские словари, с. 18-38. Bajorų… 2016. Bajorų kapinyno archeologiniai radiniai (online). Kaišiadorys: Kaišiadorių muziejus. Режим доступу: http://www.kaisiadoriumuziejus. lt/virtualios-parodos/bajoru-kapinyno-archeologiniai- radiniai/ (Дата звернення 27 лютого 2021). Daugudis, V. 1968. Stakliškių lobis. Vilnius: Mintis. Kernave… 2002. Kernave — litewska Troja: Katalog wystawy ze zbiorów Państwowego Muzeum-Rezerwatu Archeologii i Historii w Kernave, Litwa. Warszawa. Petrauskas, G. 2015. Prie Lietuvos valstybes susi- darymo klausimo sugriztant: laidojimo paprociu as- pektas. Res Humanitariae, ХІІІ, p. 114-136. Rulikowski, E. 1881. O paciorkach kamiennych znajdowanych na prawйm dorzeczu Dniepru. Zbiór Wiadomości do Antropologji Krajowéj, V, s. 46-54. Svetikas, E. 2003. Tretininkų odinai kapšeliai: jų apkalų tipologija, chronologija ir simbolika. Lietuvos archeologija, 24, p. 241-266. Svetikas, E. 2008. ХІV a. рabaigos — XV a. amu- letai is apkaustyto lokio nago Lietuvos Didziojoje ku- nigaikstysteje ir kaimyniniuose krastuose. Lietuvos arsheologija, 34, p. 171-210. Svetikas, E. 2009. Lietuvos Didţiosios Kuni- gaikštystės christianizacija XIV a. — pab. XV a.: ar- cheologiniai radiniai su krikščioniškais simboliais. 1. Vilnius: Diemedţio. Širouchov, R. 2014. Kuršių nerijos ankstyvųjų viduramžių archeologiniai paminklai. Kuršių ir prūsų kontaktų zonos klausimas. Res Humanitariae, ХV, p. 115-143. Urbanavičienė, S. 1995. Diktarų kapinynas. Lietu- vos archeologija, 11, p. 169-206. Vėlius, G. 2005. Kernavės miesto bendruomenė XIII—XIV amžiuje. Vilnius: Vilniaus universiteto lei- dykla. RefeRenCes Abyzova, E. Riabtceva, S. 2007. Priazhki-pafty iz sobraniia Natcionalnogo muzeia arkheologii i istorii Moldovy. Tyrage- tia, I (XVI), 2, s. 95-105. Avdusina, S. A., Eniosova, N. V. 2001. Podkovoobraznye fibuly Gnezdova. Trudy GIM, 124: Gnezdovo. 125 let issle- dovaniia pamiatnika, s. 93-101. Agapov, A. S., Saracheva, T. G. 1997. O sposobakh noshe- niia visochnykh koletc. Rossiiskaia arkheologiia, 1, s. 99-107. Alekseev, L. V. 1966. Polotckaia zemlia (ocherki istorii Sev- ernoi Belorussii) v IX—XIII vv. Moskva: Nauka. 342 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Andreev, S. I. 2018. Poselenie Ekaterinovka 3: k voprosu o iugo-vostochnoi granitce Riazanskogo kniazhestva. Arkhe- ologiia Podmoskovia: Materialy nauchnogo seminara, 14, s. 209-235. Anysiv (online). chernihiv: chernihivska raionna TsBS. Rezhym dostupu: http://crb.edukit.cn.ua/krayeznavstvo/is- toriya_chernigivsjkogo_rajonu/istoriya_sil_rajonu/anisiv/ (Data zvernennia 14.02.2021). Artcikhovskii, A. V. 1930. Kurgany viatichei. Moskva: Ranion. Artcikhovskii, A. V. 1945. Russkaia odezhda X—XIII vv. Doklady i soobshcheniia istoricheskogo fakulteta MGU, 3, s. 3-9. Artcikhovskii, A. V. 1948. Odezhda. In: Voronin, N. N. (ed.). Istoriia kultury Drevnei Rusi. 1: Domongolskii period. 1: Mate- rialnaia kultura. Moskva; Leningrad: AN SSSR, s. 234-262. Artcikhovskii, A. V. 1969. Odezhda. In: Artcikhovskii, A. V. (ed.). Ocherki russkoi kultury XIII—XV vekov. 1: Materialnaia kultura. Moskva: MGU, s. 277-296. Afonkov, N. N. 2012. Strelkovyi poias i koshel zolo- toordynskogo vremeni iz kurgannogo mogilnika u s. Ust- Kurdium. Arkheologicheskoe nasledie Saratovskogo kraia, 10, s. 158-163. Baranov, I. 2011. Tretii orden. In: Zadvornyi, V. L. (ed.). Katolicheskaia entciklopediia, IV: R—F. Moskva: Izdatelstvo Frantciskantcev, s. 1438, 1439. Biliaieva, S. O., Fialko, O. Ye. 2012. Priazhky-pafty Kar- pato-Balkanskoho rehionu na pam’iatkakh Pivnichnoho Prychornomor’ia. In: Strokova, L. V. (ed.). Muzeini chytan- nia. Materialy naukovoi konferentsii «Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky», 14—16 lystopada 2011 r. Kyiv, s. 256-264. Bolsunovskii, K. 1898. Drevnie girki, naidennye v Kieve i ikh otnoshenie k razlichnym vesovym sistemam. Materialy po arkheologii goroda Kieva. Kiev. Borovskyi, Ya. Ye., Kaliuk, O. P. 1993. Doslidzhennia kyivskoho dytyntsia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennia 1984—1989 rr. Kyiv: Naukova dumka, s. 3-42. Boriak, O. O., Herasymchuk, O. V. 1990. Vereteno i prias- lytse u slov’ianskii mifolohichnii tradytsii. Narodna tvorchist ta etnohrafiia, 1, s. 30-36. Braichevska, O. A. 1992. Davnoruskyi cholovichyi kos- tium X—XIII st. (za arkheolohichnymy, pysemnymy ta obra- zotvorchymy dzherelamy). Avtoreferat k. i. n. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Braichevska, O. A. 2001. Odiah. In: Tolochko, P. P. (ed.). Istoriia ukrainskoi kultury u 5 t. 1: Istoriia kultury davnoho naselennia Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, s. 977-988. Byrnia, P. P., Riaboi, T. F. 1989. O nekotorykh iuvelirnykh izdeliiakh iz Starogo Orkheia. In: Borziiak, I. A. (ed.). Pami- atniki drevneishego iskusstva na territorii Moldavii. Kishinev: Shtiintca, s. 97-103. Bychkova, Ia. V., Eniosova, N. V., Nilus, I. M., Pushkina, T. A. 2008. Tochilnye kamni pod mikroskopom: novye dan- nye ob ispolzovanii i proiskhozhdenii oselkov iz Gnezdova. In: Derevianko, A. P., Makarov, N. A. (ed.). Trudy II (XVIII) Vse- rossiiskogo arkheologicheskogo sezda v Suzdale. ІІ. Moskva: IA RAN, s. 312-314. Bychkova, Ia. V., Eniosova, N. V., Nilus, I. M. 2018. To- chilnye kamni pod mikroskopom: novye dannye ob ispolzova- nii i proiskhozhdenii oselkov iz Gnezdova. Trudy GIM, 210: Gnezdovskii arkheologicheskii kompleks. Materialy i issle- dovaniia, 1, s. 68-84. Veremeichik, E. M. 2010. Predmety khristianskogo kul- ta XІ—XІІІ vv. na selskikh poseleniiakh chernigovskogo Polesia. In: Peskova, A. A. (ed.). Slaviano-russkoe iuvelirnoe delo i ego istoki. Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi kon- ferentcii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi (Sankt-Peterburg, 10—16 aprelia 2006 g.). Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 344-354. Veremeichyk, O. M. 2013. Produktsiia Ovrutskoi pirofil- itovoi industrii na terenakh chernihivskoho Polissia u X— XIII st. Sivershchyna v istorii Ukrainy, 6, s. 95-99. Gattcuk, S. A. 1904. Otchet o raskopkakh, proizvedennykh v 1902 g. v Tverskoi gubernii. Izvestiia Imperatorskoi arkheo- logicheskoi komissii, 6, s. 32-49. Golubeva, L. A. 1987a. Mariitcy. In: Sedov, V. V. (ed.). Fin- no-ugry i balty v epokhu srednevekovia. Arkheologiia SSSR s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Moskva: Nau- ka, s. 107-115. Golubeva, L. A. 1987b. chud zavolochskaia. In: Sedov, V. V. (ed.). Finno-ugry i balty v epokhu srednevekovia. Arkhe- ologiia SSSR s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Moskva: Nauka, s. 64-66. Golubeva, L. A., Kochkurkina, S. I. 1991. Belozerskaia ves (po materialam poseleniia Krutik IX—X vv.). Petrozavodsk. Goncharov, V. K. 1950. Raikovetckoe gorodishche. Kiev: AN USSR. Honcharova, H. 1996. Priaslytsia z kolektsii «Desiatynna tserkva». In: Tolochko, P. (ed.). Tserkva Bohorodytsi Desiatynna v Kyievi: Do 1000-littia osviachennia. Kyiv: ArtEk, s. 104, 105. Gonianyi, M. I., Katc, M. Ia., Naumov, A. N. 2003. Drevnerusskie arkheologicheskie pamiatniki kontca XII — tretei chetverti XIV veka v priustevoi chasti Nepriadvy na Kulikovom pole. In: Makarov, N. A., chernetcov, A. V. (ed.). Rus v XIII veke: Drevnosti temnogo vremeni. Moskva: Nauka, s. 228-252. Hotun, I. A., Semeniuk, N. V. 2001. Novyi etap vyvchennia davnoruskoho selyshcha Avtunychi. Arkheolohichni vidkryt- tia v Ukraini 1999—2000 rr., s. 98-100. Hotun, I. A. 2008. Neordynarnist davnoruskoho sela na prykladi selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia, 3, s. 25-34. Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2009. Rozvidkovi roboty navkolo Khodosivky. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2006—2007 rr., s. 82, 83. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2009a. Nove davnoruske selyshche poblyzu Khodosivky. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2006—2007 rr., s. 84-86. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2009b. Pro- dovzhennia robit na selyshchi Khodosivka-Roslavske na Kyivsh- chyni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2008 r., s. 40-46. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2010a. Mai- sternia z obrobky burshtynu na davnoruskomu selyshchi Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia, 1, s. 112-126. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2010b. Tretii sezon doslidzhennia selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2009 r., s. 91-—95. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2011. Ro- zkopky selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2010 r., s. 88-90. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Hun M. O. 2012. Rozkopky selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolo- hichni doslidzhennia v Ukraini 2011 r., s. 247-249. Hotun, I. A., Hrytsyk, Yu. O., Kazymir, O. M., Sukhonos, A. M. 2013a. Hospodarstvo i pobut meshkantsiv selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia, 4, s. 81-102. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Kolybenko, M. O., Hun, M. O. 2013b. Doslidzhennia selyshcha Khodo- sivka-Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012 r., s. 198, 199. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2013. Re- konstruktsiia zhyttievoho ukladu meshkantsiv selyshcha Khodosivka-Roslavske za osoblyvostiamy zaliznykh vyrobiv. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 10: Eksperymentalna arkheolohiia: dosvid modeliuvannia ob’iektiv ta vyrobnytstv, s. 185-200. Hotun, I. A. 2014. Vystavka arkheolohichnykh materialiv «Poselennia Khodosivka-Roslavske (kinets XI — XIV st.) yak pokaznyk neordynarnosti serednovichnoho sela». Arkheolo- hiia, 3, s. 125-134. Hotun, I. A., Hun, M. O. 2014. Keramichnyi kompleks poselennia Khodosivka-Roslavske yak pokaznyk dukhovnoi kultury meshkantsiv. Naukovi zapysky NaUKMA, 153: Te- oriia ta istoriia kultury, s. 40-47. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M. 2014. Kultovi predmety z poselennia Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 1 (12): Kolektsii naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy: rezultaty doslidzhen, s. 55-67. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Kolybenko, M. O., Hun, M. O. 2014. Vyvchennia selyshcha Khodosivka- Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2013 r., s. 147-149. Gotun, I. A. 2015. Domostroitelstvo v neukreplennykh prigorodakh Kieva X—XIII vv. Histaryčna-archiealahičny zbornik, 30, s. 294-304. 343ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... Hotun, I. A., Sukhonos, A. M. 2015. Predmety ozbroiennia i voinskoho obladunku iz serednovichnoho selyshcha Khodo- sivka-Roslavske. In: Kovalenko, O. B. (ed.). Poklykannia — arkheolohiia: Materialy Druhykh Samokvasivskykh chytan, prysviachenykh 80-richchiu O. V. Shekuna. chernihiv: Lozo- vyi V. M., s. 175-190. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Synytsia, Ye. V., Hun, M. O. 2015. Pivdenno-skhidna peryferiia sely- shcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 83-85. Hotun, I. A. 2017a. Blyzkoskhidni palomnytski khrestyky z pivdennoruskykh selyshch. Skhidnyi svit, 1—2, s. 111-130. Hotun, I. A. 2017b Serednovichne selyshche Khodo- sivka-Roslavske (do desiatyrichchia rozkopok pam’iatky). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22): Arkheolohiia: doslidzhennia, eksperymenty, rekonstruktsii, s. 61-90. Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Hun, M. O., Sukhonos, A. M. 2018. Serednovichne khrystyianske palomnytstvo i dvi zna- khidky z Khodosivky. Arkheolohiia, 1, s. 68-90. Hotun, I. A., Serhieieva, M. S., Sukhonos, A. M., Hun, M. O. 2018. Davnoruskyi derevoobrobnyi oseredok v «seli Sviatoho Feodosiia». In: Tserkva — nauka — suspilstvo: py- tannia vzaiemodii. Materialy Shistnadtsiatoi mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (29 travnia — 2 chervnia 2018 r.). Kyiv, s. 237-242. Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2019. Serednovichni selyshcha kyivskykh peredmist za rezultatamy robit ostannikh sezoniv. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (30), s. 140-171. Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Sukhonos, A. M. 2019. Bo- horodytsia z Khodosivky. Arkheolohiia, 1, s. 42-58. Hotun, I., Sukhonos, A., Kazymir, O., Synytsia, Ye., Hun, M. 2019. Vyvchennia pivnichnoi peryferii selyshcha Khodo- sivka-Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 86-89. Hotun, I. A., Hun, M. O. 2020. Skliani prykrasy z poselen- nia Khodosivka-Roslavske (za materialamy 2007—2011 rr.). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (35), s. 368-385. Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2020. Materialna kultura naselennia silskykh peredmist serednovichnoho Kyieva. Arkheolohiia, 3, s. 53-67. Hotun, I., Sukhonos, A., Kazymir, O., Hun, M. 2020. Ro- boty u skhidnii chastyni selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2018 r. s. 82-86. Grigorev, A. V. 1990. Nekotorye zamechaniia po povodu ukrashenii romenskoi kultury. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy arkheologii Iuzhnoi Rusi: Materialy istoriko-arkheologicheskogo seminara «Chernigov i ego okruga v IX—XIII vv.», Chernigov, 26—28 sentiabria 1988 g. Kiev: Naukova dumka, s. 50-56. Hun, M. O. 2013. Keramichnyi kompleks serednovichnoho poselennia Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 3 (20): Serednovichni mista Polissia, s. 31-46. Hun, M., Onohda, O., chmil, L. 2016. Keramichni kompleksy druhoi polovyny XIII — seredyny XIV st. z poselen Khodosivka- Roslavske ta Ivankiv-3 na Kyivshchyni. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 11: Doslidzhennia Kyivskoho Polissia, s. 172-179. Gurevich, A. Ia. 1970. Problemy genezisa feodalizma v Za- padnoi Evrope. Moskva: Vysshaia shkola. Darkevich, V. P., Borisevich, G. V. 1995. Drevniaia stolitca Riazanskoi zemli XI—XIII vv. Moskva: Krug. Dorofeeva, T. S., Steblin-Kamenskaia, S. I. 2013. Novaia nakhodka priveski-amuleta s runicheskimi znakami na Gorodi- shche pod Novgorodom. Arkheologicheskie vesti, 19, s. 159-180. Druzhinina, I. A. 2014. Pogrebenie s priazhkami-paftami iz adygskogo mogilnika Gruzinka Kha. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 232, s. 80-89. Egoreichenko, A. A. 2016. Srednevekovye nakhodki iz goro- dishch Braslavskogo Poozeria. Arkheologiia i istoriia Pskova i Pskovskoi zemli. Seminar imeni akademika V. V. Sedova, 31: Materialy 61-go zasedaniia, s. 340-348. Zharnov, Iu. E. 2009. Vozvrashchenie kulturnykh tcen- nostei drevnego goroda. In: Makarov, N. A. (ed.). Arkheo- logicheskie otkrytiia 1991—2004 gg.: Evropeiskaia Rossiia. Moskva: IA RAN, s. 430-442. Zhilina, N. V. 2012a. Stili v drevnerusskom iuvelirnom iskusstve IX—XIII vv. Russkii mir, 1, s. 92-105. Zhilina, N. V. 2012b. Teoriia vliianiia i svoeobraziia na primere drevnerusskogo dragotcennogo ubora. Arkheolo- gicheskie vesti, 18, s. 253-281. Zhilina, N. V. 2017. Dekorativnoe oformlenie drevnerussko- go kostiuma XI—XIII vv. po izobrazitelnym istochnikam. In: Musin, A. E. (ed.). V kamne i bronze. Sbornik statei v chest Anny Peskovoi. Trudy IIMK RAN, XLVIII. Sankt-Peterburg: Nevskaia Knizhnaia Tipografiia, s. 183-192. Zhurukhina, O., Zvizdetskyi, B. 2006. Pro pokhodzhennia i datuvannia namystyn iz rozkopok starodavnoho Iskorostenia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Rus na perekhresti svitiv (mizhna- rodni vplyvy na formuvannia Davnoruskoi derzhavy) IX— XI st. Materialy Mizhnarodnoho polovoho arkheolohichnoho seminaru, Chernihiv — Shestovytsia 20—23 lypnia 2006 r. chernihiv: Siverianska dumka, s. 65-72. Zabelin, I. E. 1990. Domashnii byt russkogo naroda v XVI i XVII stoletiiakh. I: Domashnii byt russkikh tcarei v XVI i XVII stoletiiakh, 1: Gosudarev dvor, ili dvoretc. Literaturno- istoricheskii arkhiv. Moskva: Kniga. Zavitnevich, V. 1890. Iz arkheologicheskoi ekskursii v Pripiatskoe Polese. Chteniia v istoricheskom obshchestve Nestora-letopistca, IV, 2, s. 1-29. Zaitceva, I. E. 2005. Nabornye poiasa iz mogilnika Minino. Rossiiskaia arkheologiia, 4, s. 125-133. Zaitceva, I. E., Makarov, N. A. 2008. Izdeliia iz kamnia i gliny. In: Makarov, N. A. (ed.). Arkheologiia severorusskoi derevni X—XIII vekov: srednevekovye poseleniia i mogilniki na Kubenskom ozere. 2: Materialnaia kultura i khronologiia. Moskva: Nauka, s. 253-269. Zarubii, E. 2017. Zoloto Kyivskoi Rusi abo taiemnytsi De- mydivskoho skarbu (online). Lviv: Fotohrafii staroho Lvova. Rezhym dostupu: https://photo-lviv.in.ua/zoloto-kyjivskoji- rusi-abo-tajemnytsi-demydivskoho-skarbu/ (Data zvernennia 04.02.2020). Zotsenko, V. M., Braichevska, O. A. 1993. Remisnychyi ose- redok XII—XIII st. na Kyivskomu Podoli. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennia 1984— 1989 rr. Kyiv: Naukova dumka, s. 43-103. Ivanova, A. B., Khokhlov, A. N. 2019. Kulturnyi sloi sever- noi chasti Tverskogo kremlia po materialam raskopa 2017 g. na Volzhskom proezde g. Tveri (predvaritelnaia publikatciia). Tver, tverskaia zemlia i sopredelnye territorii v epokhu sredn- evekovia, 12, s. 100—129. Igoshev, V. V. 2015. Drevnerusskie katcei i ladanitcy. K voprosu o naznachenii, tipologii i atributcii bogosluzhebnykh predmetov. Drevniaia Rus. Voprosy medievistiki, 1, s. 108- 127. Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Tereshchuk, K. O., Hry- tsyk, Yu. O., Synytsia, Ye. V., Hun, M. O. 2013. Roboty Bor- shchahivskoho zahonu Pivnichnoi ekspedytsii. Arkheolohich- ni doslidzhennia v Ukraini 2012 r., s. 200-203. Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V., Synytsia, Ye. V., Shakhrai, D. O., Osypenko, M. S., Hun, M. O., Loz- nytsia, T. V. 2018. Rozkopky pivnichnoi chastyny poselennia v Sofiivskii Borshchahivtsi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 88-91. Katceia XII v. 2014—2021. (online). Minsk: Natcionalnyi istoricheskii muzei Respubliki Belarus. Muzeinaia sokro- vishchnitca. Rezhym dostupu: http://histmuseum.by/ru/col- lections/museum-treasure-trove/treasure-trove-0368/ (Data zvernennia 17.02.2021). Kovalenko, V. P., Putsko, V. H. 1995. Frahment bron- zovoi katsei z chernihova. In: Motsia, O. P. (ed.). Arkheolo- hichni starozhytnosti Podesennia: Materialy istoryko-arkhe- olohichnoho seminaru, prysviachenoho 70-richchiu vid dnia narodzhennia H. O. Kuznetsova (22—23 veresnia 1995 r., m. Chernihiv — Slavutych). chernihiv: Siverianska dumka, s. 83-86. Koval, V. Iu. 2010. Rostislavl Riazanskii. In: Makarov, N. A. (ed.). Institut arkheologii: Novye polevye issledovaniia. Moskva: IA RAN, s. 96, 97. Kozlova, A. V. 2004. Ukrasheniia remnia, sbrui i sumok vos- tochnogo proiskhozhdeniia iz raskopok v Velikom Novgorode. Novgorod i Novgorodskaia zemlia: istoriia i arkheologiia, 18, s. 188-207. Kozlova, A. V. 2006. Vostochnye traditcii ukrashenii i pred- metov byta iz tcvetnykh metallov v gorodakh severo-zapadnoi Rusi i sopredelnykh territorii. Avtoreferat dissertatcii k. i. n. Moskva: MGU im. M. V. Lomonosova. Kozlovskyi, A. O. 1992. Istoryko-kulturnyi rozvytok Pivden- noho Podniprov’ia v IX—XIV st. Kyiv: Naukova dumka. 344 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору Kozlovskyi, A. O., Kryzhanovskyi, V. O. 2019. Davnoruske kladovyshche na Kopyrevomu kintsi. Arkheolohiia, 4, s. 22-42. Kolchin, B. A., Ianin, V. L., Iamshchikov, S. V. 1985. Drev- nii Novgorod: prikladnoe iskusstvo i arkheologiia. Moskva: Iskusstvo. Komar, A. V., Khamaiko, N. V. 2014. Retc.: F. Andro- shchuk, V. Zotcenko. Skandinavskie drevnosti Iuzhnoi Rusi: Katalog. Paris: AcHByz, 2012, 367 s. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (12): Kolektsii Naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Rezultaty doslidzhen, s. 188-197. Korzukhina, G. F. 1954. Russkie klady ІX—XІІІ vv. Mosk- va; Leningrad: AN SSSR. Kochkurkina, S. I. 2013. Priladozhskaia kurgannaia kul- tura: pogrebeniia s monetami, vesami i girkami. Katalog. Petrozavodsk: Karelskii nauchnyi tcentr RAN. Krest-medal’on N 27150971 (online). Moskva: Gosudarst- vennyy katalog Muzeynogo fonda Rossiyskoy Federatsii. Balashovskiy krayevedcheskiy muzey. Rezhim dostupu: https://goskatalog.ru/portal/#/collections?id=27221583 (Data zvernennya 02.01.2021). Kravchenko, E. A. 2017. Rozdil 2: Syrovyna, znariaddia i pytannia vyrobnytstva. In: Kravchenko, E. A. (ed.). Khotivske horodyshche (novitni doslidzhennia). Kyiv, s. 53-60. Kuznietsov, H. O., Sytyi, Yu. M. 1992. Feodalna sadyba XII—XIII st. na okolytsi chernihova. In: Tolochko, P. P. (ed.). Chernihivska starovyna: Zbirnyk naukovykh prats, pry- sviachenyi 1300-richchiu Chernihova. chernihiv: Siverianska dumka, s. 34-41. Kuznetcova, V. N. 2019. Iuvelirnye izdeliia XII—XIII vv. v sinkretichnom «chudskom» stile. Arkheologiia i istoriia Psko- va i Pskovskoi zemli: Ezhegodnik Seminara imeni akademika V. V. Sedova, 34: Materialy 64 zasedaniia (2018 g.), s. 300- 313. https://doi.org/10.25681/IARAS.2019.978-5-94375-299- 5.300-313 Kulakov, V. 1990. Drevnosti prussov VI—XІІІ vv. Arkhe- ologiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G 1-9. Moskva: Nauka. Kulakov, V. I. 2012. Nemanskii iantarnyi put v epokhu vi- kingov. Kaliningrad: Kaliningradskii oblastnoi muzei iantaria. Kulakov, V. 2017. Basma v iskusstve baltov. Res Humani- tariae, XXІІ, s. 104-124. Lev Diakon. 1988. Istoriia. Kopylenko, M. M. (per.), Lita- vrin, G. G. (ed.). Pamiatniki istoricheskoi mysli. Moskva: Nauka. Levashova, V. P. 1966. Ob odezhde selskogo naseleniia drevnei Rusi. Trudy GIM, 40: Arkheologicheskii sbornik, s. 112-119. Levashova, V. P. 1967. Visochnye koltca. Trudy GIM, 43: Ocherki po istorii russkoi derevni X—XIII vv., s. 7-54. Levko, O. N., Dernovich, S. D., Kenko, P. M. 2021. Naris 3: Etnokulturnyi kontekst iuvelirnykh izdelii arkheologichesko- go kompleksa Kordon. In: Motcia, O. P. (ed.). Dnipro — Dau- hava — Niman: mizhtsyvilizatsiini kontakty v serednovichni chasy. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 40-55. Leontev, A. E. 1996. Arkheologiia meri: k predystorii Seve- ro-Vostochnoi Rusi. Arkheologiia epokhi velikogo pereseleniia narodov i rannego srednevekovia, 4. Moskva: Geoeko. Lesman, Iu. M. 1990. Khronologiia iuvelirnykh izdelii Novgoroda (X—XIV vv.). In: Ianin, V. L., Gaidukov, P. G. (ed.). Materialy po istorii Novgoroda 1988. Moskva, s. 29-98. Logunova, K. K. 2008. Muzhskoi poiasnoi nabor epokhi vi- kingov na territorii iugo-vostochnoi Baltii. Sbornik dokladov 2-oi Baltiiskoi arkheologicheskoi konferentcii. Kaliningrad, s. 68-83. Lysienka, P. F. 2000. Handaĺ i pryvaznyja vyraby. In: Lysienka, P. F. (ed.). Archiealohija Bielarusi u 4 t. 3: Siared- nieviakovy pieryjad (IX—XIII st.). Minsk: Bielaruskaja na- vuka, s. 434-454. Lysenko, S. D., Shkliarevskii, E. I., Kvitnitckii, M. V., cherno- vol, D. K. 2012. Materialy Fastovskoi arkheologicheskoi ekspedi- tcii. 1: Mnogosloinoe poselenie Koshcheevka-8. Kiev; Fastov. Makarov, N. A. 1997. Kolonizatciia severnykh okrain Drevnei Rusi v XI—XIII vv. Po materialam arkheologicheskikh pamiat- nikov na volokakh Belozeria i Poonezhia. Moskva: Skriptorii. Makarov, N. A., Fedorina, A. N. 2008. O nakhodkakh enkolpionov na suzdalskikh selishchakh. Arkheologiia Vladimiro-Suzdalskoi zemli: Materialy nauchnogo seminara, 2, s. 137-146. Makarov, N. A., Fedorina, A. N., Shpolianskii, S. V. 2014. Srednevekovye selishcha v okruge Vladimira-na-Kliazme. In: Makarov, N. A., Leontev, A. E. (ed.). Rus v IX—XIII vekakh: obshchestvo, gosudarstvo, kultura. Moskva; Vologda: Drevnos- ti Severa, s. 108-133. Makarov, N. A., Shpolianskii, S. V., Fedorina, A. N., Ugu- lava, N. D. 2014. K izucheniiu blizhaishei okrugi sredneveko- vogo Suzdalia: issledovanie v verkhnem techenii r. Kamenki v 2018—2019 gg. Arkheologiia Vladimiro-Suzdalskoi zemli. Materialy nauchnogo seminara, 9, s. 7-29. Makushnikov, O. A., Kurashova, N. A., Timofeenko, A. G. 2008. Mokhovskie kurgany s nakhodkami monet. Krinicaznaŭstva i spiecyjaĺnyja histaryčnyja dyscypliny, 4., s. 77-82. Malm, V. A. 1967. Podkovoobraznye i koltcevidnye za- stezhki-fibuly. Trudy GIM, 43: Ocherki po istorii russkoi de- revni X—XIII vv., 3, s. 149-190. Malm, V. A., Fekhner, M. V. 1967. Priveski-bubenchiki. Trudy GIM, 43: Ocherki po istorii russkoi derevni X—XIII vv., 3, s. 132-148. Malm, V. A. 1971. Shifernye priaslitca i ikh ispolzovanie. In: Oreshnikov, S. M. i dr. (ed.). Istoriia i kultura Vostochnoi Evropy po arkheologicheskim dannym. Moskva: Sovetskaia Rossiia, s. 197-206. Matskevyi, L., Voinarovskyi, V. 2007. Nova pam’iatka sered- novichnoho chynbarstva na berezi Poltvy u Lvovi. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 11, s. 358-366. Milonov, N. P. 1950. Drevnerusskie kurgany i selish- cha v basseine Verkhnei Volgi. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 13: Materialy po arkheologii Verkhnego Po- volzhia, s. 152-172. Mikhailova, E. R. 2019. Dvushipnye nakonechniki kopii iz Kotorskogo pogosta. In: Beletckii, S. V. (ed.). Zemlia na- sha velika i obilna: sbornik statei, posviashchennyi 90-letiiu A. N. Kirpichnikova. Sankt-Peterburg: Nevskaia knizhnaia tipografiia, s. 298-311. Mongait, A. L. 1955. Staraia Riazan. Materialy i issle- dovaniia po arkheologii SSSR, 49: Materialy i issledovaniia po arkheologii drevnerusskikh gorodov, 4. Moskva: Nauka. Motcia, A. P. 1995. Iuzhnorusskoe selo: rezultaty i per- spektivy issledovanii. Materialy po arkheologii Rossii, 2: Sla- vianskaia arkheologiia 1990. Rannesrednevekovyi gorod i ego okruga, s. 136-141. Motsia, O. P. 1996. Kyivska Rus: rezultaty ta perspektyvy doslidzhen. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, s. 41-49. Motsia, O. P., Orlov, R. S., Kovalenko, V. P., Kozlovskyi, A. O., Parkhomenko, O. V., Potapov, O. V., Pokas, P. M. 1997. Poselennia X—XIII st. bilia s. Avtunychi. In: Motsia, O. P. (ed.). Pivdennoruske selo IX—XIII st.: novi pam’iatky materi- alnoi kultury. Kyiv: IZMN, s. 34-68. Motsia, O. P. 2003. Vysnovky. In: Motsia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivdennoruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 208, 209. Murasheva, V. V. 2000. Drevnerusskie remennye nabornye ukrasheniia (X—XIII vv.). Moskva: URSS. Murashova, V. V. 1997. Poiasnoi nabor. In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevniaia Rus. Byt i kultura. Arkhe- ologiia s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Mosk- va: Nauka, s. 79, 80. Musin, A. E. 1997. Khristianskie drevnosti srednevekovoi Rusi IX—XIII vv. (po materialam pogrebalnykh pamiatnikov na territorii Novgorodskoi zemli). Avtoreferat dissertatcii k. i. n. Sankt-Peterburg. IIMK RAN. Musin, A. E., Tarabardina, O. A. 2019. Skandinavy sredi pervoposelentcev Novgoroda po dannym arkheologii. Vestnik Sankt-Peterburgskogo universiteta, Istoriia, 64, 2, s. 762-785. https://doi.org/10.21638/11701/spbu02.2019.218 Nosov, E. N., Plokhov, A. V., Khvoshchinskaia, N. V. 2017. Riurikovo gorodishche. Novye etapy issledovanii. Trudy IIMK RAN, XLIX. Sankt-Peterburg: Dmitrii Bulanin. Nosov, E. N., Khvoshchinskaia, N. V. 2019. Riurikovo goro- dishche — vydaiushchiisia arkheologicheskii pamiatnik Drev- nei Rusi. In: Vinogradov, Iu. A. (ed.). Proshloe chelovechestva v trudakh peterburgskikh arkheologov na rubezhe tysiacheletii (k 100-letiiu sozdaniia rossiiskoi akademicheskoi arkheologii). IV, 2. Sankt-Peterburg: Peterburgskoe Vostokovedenie, s. 303-323. Nuretdinova, A. R., Gubaidullina, A. V., Morozov, V. P. 2018. Forma dlia otlivki natelnykh krestov i podvesok iz Bol- 345ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) Готун, І. А., Гунь, М. О., сухонос, А. М. Нотатки про вбрання середньовічного селянства... gara. Uchenye zapiski Kazanskogo universiteta. Seriia gu- manitarnye nauki, 160, 3, s. 572-580. Oleinikov, O. M. 2014. K voprosu o naznachenii svin- tcovykh gruzikov X—XV vv. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 232, s. 189-194. Orlov, R., Motcia, O., Pokas, P. 1985. Issledovaniia letopisnogo Iureva na Rosi i ego okrestnostei. In: Tolochko, P. P. (ed.). Zemli Iuzhnoi Rusi v Xh—XІV vv. Kiev: Naukova dumka, s. 30-61. Orlov, R. S. 2003. Silske yuvelirne remeslo. In: Motsia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 121-131. Orfinskaia, O. V. 2012. Glava 3: chto nosili srednevekovye gorozhane. In: Engovatova, A. V. (ed.). Arkheologiia drevnego Iaroslavlia. Zagadki i otkrytiia. 2-e izd. Moskva: IA RAN, s. 66-101. Pavlenko, S. V. 2006. Izgotovlenie busin, krestikov i obrazkov iz pirofillitovogo slantca na spetcializirovannykh poseleniiakh srednevekovoi Ovruchskoi volosti. In: Slaviano-russkoe iuvelir- noe delo i ego istoki. Mezhdunarodnaia nauchnaia konferentciia, posviashchennaia 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi. Tezisy dokladov. Sankt-Peterburg, 10—15 aprelia 2006 g. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 145-148. Pavlenko, S. V. 2010. Ovrutska serednovichna pirofilitova industriia: rezultaty, problemy ta perspektyvy doslidzhen- nia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Problemy dav- noruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 157-166. Padyn, V. A. 1976. Kvetunskyi drevnerusskyi mohylnyk. Sovetskaia arkheolohyia, 1, s. 197-210. Petrauskas, A., Hotun, I. 2001. «Kam’iani namystyny» E.-L. Rulikovskoho ta deiaki mirkuvannia shchodo davnorus- kykh shyfernykh vyrobiv. Naukovo-informatsiinyi biuleten «Pres-muzei» za 1998 r., 10—11: Arkheolohichni pam’iatky Fas- tivshchyny: problemy doslidzhennia i okhorony, s. 143-149. Petrashenko, V. O. 1997. Poselennia Kanivskoho Prydniprov’ia. In: Motsia, O. P. (ed.). Pivdennoruske selo IX—XIII st.: novi pam’iatky materialnoi kultury. Kyiv: IZMN, s. 114-143. Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo (po materi- alam poselenii u s. Grigorovka). Kiev. Pyvovarov, S. V. 2006. Serednovichni poselennia mezhy- richchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (IX — persha polovyna XIII st.). chernivtsi: Zelena Bukovyna. Pokrovskaia, L. V. 2008. Predmety pribaltiisko-finskogo oblika Liudina kontca srednevekovogo Novgoroda (po mate- rialam Troitckogo raskopa). In: Derevianko, A. P., Makarov, N. A. (ed.). Trudy II (XVIII) Vserossiiskogo arkheologichesko- go sezda v Suzdale, II. Moskva: IA RAN, s. 375-377. Pryshchepa, B. A. 2011. Dorohobuzh na Horyni u X— XIII st. Rivne: PP DM. Pronin, G. N. 2018. Spasatelnye raboty v Smolenske v 2011—2012 gg. Tver, tverskaia zemlia i sopredelnye territorii v epokhu srednevekovia, 11, s. 312-327. https://doi.org/10.25681/ IARAS.2018.978-5-9906508-3-1.312-327 Puteshestvie… 1971. Puteshestvie Abu-Khamida al-Gar- nati v Vostochnuiu i Tcentralnuiu Evropu (1131—1153 gg.). Bolshakov, O. G., Mongait, A. L. (publ.). Moskva: Nauka. Rabinovich, M. G. 1986. Drevnerusskaia odezhda IX— XIII vv. In: Rabinovich, M. G. (ed.). Drevniaia odezhda naro- dov Vostochnoi Evropy: Materialy k istoriko-etnograficheskomu atlasu. Moskva: Nauka, s. 40-111. Ravdina, T. V. 1988. Pogrebeniia X—XI vv. s monetami na territorii drevnei Rusi: Katalog. Moskva: Nauka. Rappoport, P. A. 1967. O tipologii drevnerusskikh posele- nii. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 110, s. 3-8. Repnikov, N. I. 1904. Otchet o raskopkakh v Bezhetckom, Vesegonskom i Demianskom uezdakh v 1902 godu. Izvestiia Imperatorskoi arkheologicheskoi komissii, 6, s. 12-20. Rusanova, I. P. 1966. Kurgany polian X—XІІ vv. Arkheo- logiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E1-24. Moskva: Nauka. Riabinin, E. A. 1997. Finno-ugorskie plemena v sostave Drev- nei Rusi. K istorii slaviano-finskikh etnokulturnykh sviazei: Is- toriko-arkheologicheskie ocherki. Sankt-Peterburg: SPbGU. Riabtceva, S. S. 2005. Drevnerusskii iuvelirnyi ubor. Sankt- Peterburg: Nestor-Istoriia. Rybakov, B. A. 1988. Iazychestvo drevnei Rusi. Moskva: Nauka. Saburova, M. A. 1978. Drevnerusskaia melkaia plastika kak istochnik po istorii odezhdy (golovnoi ubor). Kratkie soob- shcheniia Instituta arkheologii, 155, s. 32-35. Saburova, M. A. 1997. Drevnerusskii kostium. In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevniaia Rus. Byt i kultura. Arkheologiia s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Moskva: Nauka, s. 93-109. Sedov, V. V. 1982. Vostochnye slaviane v VІ—XІІІ vv. Arkheologiia SSSR s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Moskva: Nauka. Sedov, V. V. 1987. Iatviagi. In: Sedov, V. V. (ed.). Finno-ugry i balty v epokhu srednevekovia. Arkheologiia SSSR s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Moskva: Nauka, s. 411-419. Sedov, V. V. 2007. Izborsk v rannem srednevekove. Pamiat- niki otechestvennoi nauki. XX vek. Moskva: Nauka. Sedova, M. V. 1981. Iuvelirnye izdeliia drevnego Novgoro- da (X—XV vv.). Moskva: Nauka. Sedova, M. V. 1997. Ukrasheniia iz medi i splavov. In: Kol- chin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevniaia Rus. Byt i kultura. Arkheologiia s drevneishikh vremen do srednevekovia v 20 t. Moskva: Nauka, s. 63-78. Sierov, O. 2001. Fastivshchyna v dobu Kyivskoi Rusi. Naukovo-informatsiinyi biuleten «Pres-muzei» za 1998 r., 10—11: Arkheolohichni pam’iatky Fastivshchyny: problemy doslidzhennia i okhorony, s. 113-137. Smirnova, L. I. 2000. Prokolki (khronologiia i funktcional- noe naznachenie). Arkheologicheskie vesti, 7, s. 236-246. Sorokin, P. E., Matveev, E. N., Korotkevich, B. S. 2016. Raskopki srednevekovogo mogilnika Poritcy 1 na reke Sla- vianke. Arkheologiia i istoriia Pskova i Pskovskoi zemli. Seminar imeni akademika V. V. Sedova, 31: Materialy 61-go zasedaniia, s. 286-300. S[pitcyn], A. [A]. 1905a. Otchet V. N. Glazova o poezdke 1903 goda na verkhovia Volgi i v Demianskii uezd. Zapiski otdeleniia russkoi i slavianskoi arkheologii Imperatorskogo Russkogo arkheologicheskogo obshchestva, VII, 1, s. 97-106. S[pitcyn], A. [A]. 1905b. Otchet S. A. Gattcuka o raskopkakh 1904 g. v Smolenskoi, Moskovskoi i Tulskoi guberniiakh. Za- piski otdeleniia russkoi i slavianskoi arkheologii Imperatorskogo Russkogo arkheologicheskogo obshchestva, VII, 1, s. 107-138. Sreznevskii, I. I. 1912. Materialy dlia slovaria drevnerussko- go iazyka po pismennym pamiatnikam. 3: R—Ia i dopolneniia. Sankt-Peterburg: Imperatorskaia Akademiia nauk. Stepanova, Iu. V. 2010. Visochnye koltca iz drevnerusskikh selskikh pamiatnikov Verkhnevolzhia. Stratum plus, 5, s. 275-283. Stepanova, Iu. V. 2014. Kostium drevnerusskogo cheloveka: rekonstruktciia po dannym arkheologii. Tver. Strikalov, I. Iu., chernetcov, A. V. 2015. Gorodishche Staraia Riazan. In: Makarov, N. A. (ed.). Institut arkheologii: novye ekspeditcii i proekty. Moskva: IA RAN, s. 95-97. Sumtcov, N. 1896. Sovremennaia malorusskaia etnogra- fiia. Malorussy v sovremennoi polskoi etnografii. Kievskaia starina, LIV, 7—8, s. 133-150. Todorova, A. A. 2012. K voprosu o sobstvennom proiz- vodstve bus na territorii drevnerusskogo gosudarstva. In: Materialna ta dukhovna kultura Pivdennoi Rusi: Materialy mizhnarodnoho polovoho arkheolohichnoho seminaru, pry- sviachenoho 100-littiu vid dnia narodzhennia V. Y. Dovzhen- ka (Chernihiv — Shestovytsia, 16—19 lypnia 2009 r.). Kyiv; chernihiv, s. 308, 309. Tolochko, P. P., Motsia, O. P. 2009. Kyivska Rus: utvoren- nia derzhavy. In: Tolochko, P. P. (ed.). Ukraina: khronolohiia rozvytku. 2. Kyiv: Krion, s. 170-201. Uvarov, A. S. 1872. Meriane i ikh byt po kurgannym raskopkam. Moskva: Sinodalnaia tipografiia. Uspenskaia, A. V. 1967. Nagrudnye i poiasnye priveski. Trudy GIM, 43: Ocherki po istorii russkoi derevni X—XIII vv., s. 88-132. Fibula… 2018. Fibula podkovoobraznaia XIII — nach. XIV vv. (online). Moskva: Muzei Moskvy. Rezhym dos- tupu: https://mm.museum-online.moscow/entity/OBJEcT/ 16279?query=fibula&index=2 (Data zvernennia 26.01.2021). Khanenko, B. I. i V. N. 1902. Drevnosti Pridneprovia. 5: Epokha slavianskaia (VI—XIII v.). Kiev: Foto-tipografiia S. V. Kulzhenko. Khvoshchinskaia, N. V. 1999. Podkovoobraznye fibu- ly Riurikova gorodishcha. In: Gippius, A. A. (ed.). Velikii Novgorod v istorii srednevekovoi Evropy: k 70-letiiu Valentina Lavrentevichi Ianina. Moskva: Russkie slovari, s. 39-50. Khvoshchinskaia, N. V. 2004. Finny na zapade Novgorod- skoi zemli (po materialam mogilnika Zalakhtove). Trudy IIMK, VI. Sankt-Peterburg: Dmitrii Bulanin. 346 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 1 (38) До історії убору chaika, R. 2002. Torhovi zv’iazky davnoruskoho Lystvena. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 5, s. 151-155. Shekun, O. V., Veremeichyk, O. M. 1999. Davnoruske pose- lennia Liskove. chernihiv: Desnianska pravda. Štychaŭ, H. V. 2000. Harady Paŭnočnaj i centraĺnaj Biela- rusi. In: Lysienka, P. F. (ed.). Archiealohija Bielarusi u 4 t. 3: Siarednieviakovy pieryjad (IX—XIII st.). Minsk: Bielaruskaja navuka, s. 171-229. Shcherbakov, V. L. 2017. Arkheologicheskie issledovaniia letopisnoi Unzhi v 2014—2015 gg. Arkheologiia Vladimiro- Suzdalskoi zemli. Materialy nauchnogo seminara, 7, s. 110- 122. Shcherban, A. 2007. Priadinnia i tkatstvo u naselennia Livoberezhnoho Lisostepu Ukrainy VII — pochatku III stolit- tia do n. e. (za hlynianymy vyrobamy). Kyiv: Molod. Shcherban, A. 2015. Veretena odniiei priali. Narodoznavchi zoshyty, 1 (121), s. 214-217. Ianin, V. L., Rybina, E. A., Pokrovskaia, L. V., Singkh, V. K., Stepanov, A. M., Tianina, E. A. 2015. Raboty v Liudi- nom kontce Velikogo Novgoroda v 2014 g. (Troitckie raskopy: XIII-G, G-1 i XV). Novgorod i Novgorodskaia zemlia. Istoriia i arkheologiia. Materialy XXIX nauchnoi konferentcii, posvia- shchennoi 150-letiiu Novgorodskogo muzeia-zapovednika, Ve- likii Novgorod, 27—29 ianvaria 2015 g., 29, s. 51-65. Iansson, I. 1999. Skandinavskie nakhodki IX—X vv. s Riurikova gorodishcha. In: Gippius, A. A. (ed.). Velikii Novgorod v istorii srednevekovoi Evropy: K 70-letiiu Valentina Lavrentevichi Ianina. Moskva: Russkie slovari, s. 18-38. Bajorų… 2016. Bajorų kapinyno archeologiniai radiniai (online). Kaišiadorys: Kaišiadorių muziejus. Rezhym dos- tupu: http://www.kaisiadoriumuziejus.lt/virtualios-parodos/ bajoru-kapinyno-archeologiniai-radiniai/ (Data zvernennia 27.02.2021). Daugudis, V. 1968. Stakliškių lobis. Vilnius: Mintis. Kernave… 2002. Kernave — litewska Troja: Katalog wys- tawy ze zbiorów Państwowego Muzeum-Rezerwatu Archeologii i Historii w Kernave, Litwa. Warszawa. Petrauskas, G. 2015. Prie Lietuvos valstybes susidarymo klausimo sugriztant: laidojimo paprociu aspektas. Res Hu- manitariae, ХІІІ, p. 114-136. Rulikowski, E. 1881. O paciorkach kamiennych znajdo- wanych na prawйm dorzeczu Dniepru. Zbiór Wiadomości do Antropologji Krajowéj, V, s. 46-54. Svetikas, E. 2003. Tretininkų odinai kapšeliai: jų apkalų tipologija, chronologija ir simbolika. Lietuvos archeologija, 24, p. 241-266. Svetikas, E. 2008. ХІV a. рabaigos — XV a. amuletai is ap- kaustyto lokio nago Lietuvos Didziojoje kunigaikstysteje ir kai- myniniuose krastuose. Lietuvos arsheologija, 34, p. 171-210. Svetikas, E. 2009. Lietuvos Didţiosios Kunigaikštystės christianizacija XIV a. — pab. XV a.: archeologiniai radiniai su krikščioniškais simboliais. 1. Vilnius: Diemedţio. Širouchov, R. 2014. Kuršių nerijos ankstyvųjų viduramžių archeologiniai paminklai. Kuršių ir prūsų kontaktų zonos klausimas. Res Humanitariae, ХV, p. 115-143. Urbanavičienė, S. 1995. Diktarų kapinynas. Lietuvos ar- cheologija, 11, p. 169-206. Vėlius, G. 2005. Kernavės miesto bendruomenė XIII— XIV amžiuje. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. I. A. Hotun, M. O. Hun’, A. M. Sukhonos remarKS abouT ouTfiTS midieVal peaSanTry (from reSearcheS in 2007—2011 of KhodoSiiVKa-roSlaVSKe SeTTlemenT) In spite of the parity relations between the medi- eval towns and their country surroundings and the high level of development of the settlement structures tracked during the wide-scale research of the settle- ments of the Southern Russ, the new excavations in the non-fortified settlements keep brining certain dis- coveries. This is remarkable at Khodosivka-Roslavske settlement found by the Northern Expedition in 2007. The working over of the results of the excavations in 2007—2011 allowed testify highly-developed house- hold and significant level of the inhabitants’ wellbeing. Some peculiarities of the inhabitants’ material culture were characterized, a regular publication was devoted to the specifics of their outfit. The collected spindles and weights for weaving allow imagine the production of threads and cloth, prints on ceramics — specifics of the latter, needles — for clothes making. The osteological collection and leather making tools indicate leather and fur making; awls, sewings, and, rarely, piercers — further processing of the raw material. Leather / fur or thick cloth outfit is marked with a button made of the half of a spindle. The elements of the belt set (buckles, endings, rings- distributors), although a part of them could belong to the horse harness, bags etc., remained better and al- low analyze this very specifics of the outfit, especially in view of the whetstones, steel fire strikers and the rest, which had been worn on belts before appearance of pockets in XVII—XVIII cent. Not fully indentified remains the fragment of bronze item which can be at- tributed to either front plate of bronze bag buckle or one of the variety of christian incense burner. Substantial supplement of an outfit are the adorn- ments. Aside from the items made of glass, among which, unexpectedly, there are a plenty of bracelets’ fragments, and of amber produced at the settlement, it is necessary to mention a range of metal items. They are temple rings, earrings, necklaces. Among the lat- ter prevailing are the ones produced within the settle- ment. Together with the glass and amber, the neckla- ces included mineral components. Fibulas collected on the site have the analogies from the Baltic lands, the same relates to the other items. Arms and hands jewels are represented with bracelets and signet rings. In spite of the rather small researched area of 1041 m2 and so, not too extensive collection of the men- tioned findings, its analysis tracks the original peculi- arities of the researched settlement. Keywords: medieval times, non-fortified settle- ments, Kyiv’s outskirts, outfit, belt set, bag buckles, adornments, Khodosivka-Roslavske. Одержано 16.02.2021 готУн ігор Анатолійович, кандидат історичних наук, науковий співробітник, ІА НАН України, Київ, Україна. hoTun igor, Ph. D., Researcher, Institute of Archeology the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORcID: 0000-0002-9285-5107, e-mail: ihor_hotun@ iananu.org.ua. гУнь Мар’яна олександрівна, старший науко- вий співробітник, Музей історії Десятинної церкви, Київ, Україна. gun maryana, Senior Researcher, Museum of the Tithe church History, Kyiv, Ukraine. ORcID: 0000-0001-9190-6139, e-mail: gunmaryana@ meta.ua. сУхонос Андрій Михайлович, лаборант 1 ка- тегорії, Північна постійнодіюча експедиція ІА НАН України, Київ, Україна. SuKhonoS andrii, Research Assistant, the Northern Permanent Expedition, Institute of Archeology the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORcID: 0000-0003-0912-3165, e-mail: andreyarch@i.ua.

Нотатки про вбрання середньовічного селянства (із досліджень 2007—2011 рр. поселення Ходосівка-Рославське)

Institution

Ähnliche Einträge