Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту

Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту

У зв’язку зі знахідкою нової статуетки серезліївського типу на поселенні майкопської культури «Чекон» в Прикубанні, дається порівняльний аналіз цієї знахідки зі статуетками, відомими в похованнях доби пізнього енеоліту у Дніпро-Бузькому межиріччі та Криму. Автор вважає знахідку з Прикубання якісн...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2021
Автор: Рассамакін, Ю.Я.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2021
Назва видання:Археологія і давня історія України
Теми:
Дискусії
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187504
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту / Ю.Я. Рассамакін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 2 (39). — С. 338-349. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-187504
record_format dspace
spelling irk-123456789-1875042022-12-31T01:26:25Z Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту Рассамакін, Ю.Я. Дискусії У зв’язку зі знахідкою нової статуетки серезліївського типу на поселенні майкопської культури «Чекон» в Прикубанні, дається порівняльний аналіз цієї знахідки зі статуетками, відомими в похованнях доби пізнього енеоліту у Дніпро-Бузькому межиріччі та Криму. Автор вважає знахідку з Прикубання якісною імітацією, а посередниками у появі такого типу антропоморфної пластики далеко від основної зони її розповсюдження могло бути мобільне населення, яке залишило на теренах степового Причорномор’я поховання животилівсько-вовчанського типу. The author analyzes the find of a new clay figurine of the Serezliіvka type at the Maikop culture settlement «Chekon» in the Kuban region. This find can be compared with figurines from burials of the Late Eneolithic in the interfluve of the Dnieper and the Southern Bug rivers. 25 figurines in 10 burials were found in this region. One figurine is known from the Trypillia settlement of Sandraki on the Southern Bug river (period Trypillia C/II). Two figurines are known in the burial on the Black Sea coast and one another in the Crimea. Figurines of the Serzliivka type are typical for the local Dnieper-Bug cultural group of the Late Eneolithic. This local group is characterized by features of the Lower Mikhailivka and Kvitiana cultures, as well as elements of the Latest Trypillia. The character of the clay of the statues is very close to the Tripolye ceramics and is not typical for the steppe ceramic traditions. The figurines have three form options in the design of the head and specific ornamentation of the drawn lines. The author notes the special features in the form, ornament and technology of making a figurine from the settlement «Chekon» in comparison with the Dnieper- Bug region. This figurine is an imitation of «classic» figurines from region between the Dnieper and Southern Bug rivers. The mobile population, which left on the territory of the Black Sea steppe burials of the Zhyvotylivka- Vovchansk type, could be the mediators in the emergence of this type of anthropomorphic sculpture so far from the main zone of its distribution. In this context, it is very important to note that ceramic products were found in the settlement, analogies of which are known in the settlements of Trypillia C/II. These artefakts from the settlement are important for the development of the concept of coexistence of the steppe population of the Late Eneolithic in the context of the development of agricultural societies. 2021 Article Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту / Ю.Я. Рассамакін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 2 (39). — С. 338-349. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.02.22 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187504 903.23(477+470)”636”-033.64 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Дискусії
Дискусії
spellingShingle Дискусії
Дискусії
Рассамакін, Ю.Я.
Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
Археологія і давня історія України
description У зв’язку зі знахідкою нової статуетки серезліївського типу на поселенні майкопської культури «Чекон» в Прикубанні, дається порівняльний аналіз цієї знахідки зі статуетками, відомими в похованнях доби пізнього енеоліту у Дніпро-Бузькому межиріччі та Криму. Автор вважає знахідку з Прикубання якісною імітацією, а посередниками у появі такого типу антропоморфної пластики далеко від основної зони її розповсюдження могло бути мобільне населення, яке залишило на теренах степового Причорномор’я поховання животилівсько-вовчанського типу.
format Article
author Рассамакін, Ю.Я.
author_facet Рассамакін, Ю.Я.
author_sort Рассамакін, Ю.Я.
title Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
title_short Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
title_full Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
title_fullStr Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
title_full_unstemmed Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
title_sort статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2021
topic_facet Дискусії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187504
citation_txt Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту / Ю.Я. Рассамакін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 2 (39). — С. 338-349. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv AT rassamakínûâ statuetkiserezlíívsʹkogotipuâkfaktorkontaktívzadobipíznʹogoeneolítu
first_indexed 2025-07-16T09:05:03Z
last_indexed 2025-07-16T09:05:03Z
_version_ 1837793756548431872
fulltext 338 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) УДК 903.23(477+470)”636”-033.64 DOI: 10.37445/adiu.2021.02.22 Ю. Я. Рассамакін стАтУетки сереЗліїВсЬкого типУ Як ФАктор контАктіВ ЗА доБи піЗнЬого енеолітУ диСкуСії У зв’язку зі знахідкою нової статуетки серез- ліївського типу на поселенні майкопської культу- ри «Чекон» в Прикубанні, дається порівняльний аналіз цієї знахідки зі статуетками, відомими в похованнях доби пізнього енеоліту у Дніпро-Бузько- му межиріччі та Криму. Автор вважає знахідку з Прикубання якісною імітацією, а посередниками у появі такого типу антропоморфної пластики далеко від основної зони її розповсюдження могло бути мобільне населення, яке залишило на теренах степового Причорномор’я поховання животилівсь- ко-вовчанського типу. ключові слова: пізній енеоліт, статуетки се- резліївського типу, дніпро-бузька група, поховання животилівсько-вовчанського типу. Вступ. Для вивчення доби енеоліту в при- чорноморських степах велике значення зай- мають певні категорії знахідок, які походять з різних за обрядом груп підкурганних похо- вань. зокрема, такі знахідки займають виз- начальне місце для розробки відносної хроно- логії пам’яток та культурних зв’язки окремих груп населення, які залишили ці поховання. Так, для енеолітичних поховань першої групи («випростаних») характерні знахідки кам’яних навершів кічкаського типу та специфічних кіс- тяних та зрідка мідних чи бронзових прикрас, які автор пропонує називати пронизками бу- лахівського типу (Ковалева 2001c; Рассамакин 2001a; Рассамакін 2004a). Для поховань живо- тилівсько-вовчанського типу (група ІІІ-С) типо- вими є кістяні та бронзові підвіски болградсь- кого типу (Рассамакин 2001b). Автор розглядав усі ці вироби в контексті різних поховальних традицій в монографічному досліджені, ста- ном на початок 1999 року (Rassamakin 2004a, I, S. 73—80, 130—132). Але нові знахідки і по- ява їх в іншому культурному контексті, а саме, серед пам’яток майкопської культури, вима- гала відповідної реакції дослідників. Це дало можливість уточнювати питання хронології, культурних контактів і навіть міграцій певних груп населення. Такою, наприклад, була ре- акція автора на знахідку навершя кічкаського типу у майкопському похованні біля аулу Та- уйхабль поблизу м. Краснодар на Кубані (Рас- самакін 2004a, с. 30—33). в останні роки таким прикладом стала публікація в. А. Трифонова про знахідку бронзової підвіски болградського типу разом з посудом в майкопському похован- ні в кургані на околиці м. Майкопа. Це навіть дозволило йому підняти питання про західні межі розповсюдження майкопської культури в степах Північного Причорномор’я (Трифонов 2014). Додам, що це має пряме відношення до вивчення напрямків розповсюдження похо- вань животилівсько-вовчанського типу. До такої ж важливої категорії знахідок від- носяться глиняні антропоморфні статуетки серезліївського типу, нова знахідка якої стала причиною для написання цієї статті. нова знахідка на кубані. Несподіванна знахідка статуетки серезліївського типу була зроблена під час розкопок поселення «чекон» (рис. 1). воно розташоване приблизно в 40 км на схід від берега чорного моря, на схилі балки, по дну якої протікає струмок, що впадає в річ- ку чекон, лівий приток Кубані. Досліджують із 2011 р. Культурний шар досить потужний, з залишками різних об’єктів (заглиблені житла, господарські ями, кам’яні вимостки) та насиче- ний матеріалами, серед яких переважає кера- міка (Бочковой и др. 2012; 2013; Кореневский, юдин 2019; юдин, Кочетков 2019). Автори роз- копок зараховують це поселення до псекупсь-© ю. Я. РАССАМАКІН, 2021 339ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Рассамакін, Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту кого варіанту майкопсько-новосвободненської спільноти за термінологією С. М. Кореневсько- го (юдин, Кочетков 2019, с. 86, рис. XII: 1). Спостереження за культурним шаром, що складався с різночасових відкладень показало, що існування поселення було довгим, і мало як мінімум два періоди існування (Кореневский, юдин 2019, с. 68; юдин, Кочетков 2019, с. 84). На це вказують також радіовуглецеві дати, три з яких були отримані за зразками кісток тварин з об’єктів культурного шару (Гей, за- зовская 2013, с. 82—83, табл. 1), та дві — за зразками людських кісток з двох поховань, до- сліджених на поселенні (Кореневский, юдин 2019, с. 67—68). Автори розкопок порівнюють знайдену ста- туетку зі статуетками серезліївського типу, ві- домими у степовому Причорномор’ї, і вважають її яскравим прикладом контактів степу з «Май- копом» (юдин, Кочетков 2019, с. 86). Саме в цьому контексті автор хотів би більш детально розглянути це питання, спираючись на добре відомі факти щодо знахідок таких статуеток та особливостей територіального розповсюдження останніх. сучасний стан вивчення статуеток. Ав- тор неодноразово звертався до вивчення ста- туеток серезліївського типу (Николова, Рас- самакин 1985; Рассамакин, Куприй 2001), а у монографії підбив підсумки станом на початок 1999 р., коли рукопис був зданий до перекла- ду та друку, але опублікований значно пізніше (Rassamakin 2004a, I, S. 81—82, s. 143—144). Не чекаючи публікації монографії, у зв’язку зі знахідкою так званого зеленогайського комп- лексу у 1999 р. біля с. зелений Гай, к. 6, пох. 26 на правому березі Інгульця (див. нижче), і по- явою першої інформації про нього (Ковалева 2000), автор опублікував спеціальну статтю, в якій найповніше показав стан вивчення ста- туеток цього типу. Там, у доповнення до ре- зультатів, викладених у рукописі монографії, була достатньо детально подана історіографія цього питання, розглянуті основні проблеми вивчення статуеток, виділені варіанти їх форм, територія розповсюдження, проблеми культур- ної інтерпретації, хронології тощо (Rassamakin 2004b). Треба сказати, що нова і остання на цей час знахідка статуеток суттєво не вплинула на раніше зроблені висновки. На даний час відо- мо 28 цілих або у фрагментах статуеток у 12 по- хованнях з 11 курганів та фрагмент однієї ста- туетки з пізньотрипільського шару поселення Сандраки (таблиця) 1. 1. Очевидно, треба говорити про 12 курганів, тому що в кургані 3 групи чкалівська біля Орджонікід- зе (Покров), пох. 11 і 25, з огляду на периферійне положення останнього, у первісному вигляді від- носилися до двох різних курганів. Окремий насип над пох. 25 був знищений під час спорудження досипок до власно кург. 3 (Николова, Рассамакин 1985, рис. 8). з відкриттям так званого зеленогайського комплексу і після першої згаданої вище ін- формації про нього, І. Ф. Ковальова почала активно вводити його у науковий обіг (Ковале- ва 2002; 2003a). На підставі цього поховально- го комплексу І. Ф. Ковальова запропонувала своє бачення культурної належності статуеток, розвиваючи свої перші висновки. Найповніше свої погляди вона озвучила 2003 р. (Ковалева 2003b), у книзі, в якій були опубліковані та- кож матеріали кургану 6 (Ковалева и др. 2003, с. 57—80), що було важливим для розуміння стратиграфічного і культурного контексту по- ложення цього поховання (№ 26) в оточенні інших різнообрядових пізньоенеолітичних по- ховань. По змісту публікація цієї ж статті була повторена дещо пізніше (Ковалева 2005). влас- не, стаття автора 2004 р. і стаття І. Ф. Ковальо- вої 2003 р. і визначають на даний момент стан і проблеми у вивченні феномену статуеток се- резліївського типу. Не вдаючися в деталі дискусії, визначимо в ній спільні позиції. До таких належать визна- чення основної території розповсюдження ста- туеток, яка охоплює Дніпро-Бузьке межиріч- чя (рис. 2), принципів типології (у автора три варіанти форм, у І. Ф. Ковальової три типи; рис. 3), достатньо схожі але не тотожні погля- ди на формування цього типу пластики у даній контактній степовій зоні. Хронологія статуеток також не викликає сумнівів з огляду на кон- текст їх знаходження (рис. 4). Для наглядності автор пропонує кілька фото статуеток різних варіантів чи типів (рис. 5). Головною ж розбіжністю в поглядах, що важ- ливо в контексті даної статті, є визначення куль- турної належності статуеток. Автор вважає, що вони характерні для специфічної синкретичної локальної групи пам’яток доби пізнього енеолі- ту, яка сформувалася на території між Дніпром та Південним Бугом під впливом різнокультур- них чинників. Характеристика цієї групи була дана автором в співавторстві з А. в. Ніколовою у спеціальній статті, на основі нових на той час матеріалів (Николова, Рассамакин 1985), в рис. 1. Статуетка серезліївського типу з майкопсь- кого поселення чекон (за: юдин, Кочетков 2019) 3�0 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Дискусії якій відмічався синкретизм рис культур, пред- ставлених так званими нижньомихайлівськи- ми, «випростаними» похованнями та елемента- ми вливу трипільської культури. Дещо пізніше автор запропонував назву цій групи — «дніп- ро-бузька пізньоенеолітична група» (Рассама- кин 1988, с. 20—21; Рассамакин, Куприй 2001, с. 40—42). рис. 2. Карта розповсюдження статуеток серезліївського типу (за: Rassamakin 2004a, I, з доповненнями): 1 — Серезліївка; 2 — єрмолаївка; 3 — Петропавлівка; 4 — Широке; 5 — зелений Гай; 6—8 — Орджонікідзе (сучасний Покров); 9 — Баратівка; 10 — Олександрівка; 11 — Новоолексіївка; 12 — заозерне; 13 — Сандра- ки; 14 — «чекон» рис. 3. Розповсюдження різних варіантів форм статуеток (за: Rassamakin 2004b, зі змінами) 3�1ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Рассамакін, Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту І. Ф. Ковальова, розглядаючи територіальні групи поширення так званих «випростаних» поховань постмаріупольської культури за її термінологією (Ковалева 2001a; 2001b, с. 24; 2001c, с. 62—63), вважає, що статуетки сере- зліївського типу є однією з важливих культу- ровизначальних рис дніпро-бузької локальної групи поширення цієї культури, тобто «вип- ростаних» поховань (Ковалева 2001c, с. 60—63; 2003b, с. 120). Позиція досить дискусійна навіть з огляду на зеленогайський комплекс, де в ко- лективному біритуальному похованні доросло- Статуетки серезліївського типу, за: Rassamakin 2004b, з доповненнями та уточненням варіантів № Пункт Рік Поховання Місце знахідки збере- женість варі- ант * ви- сота, см ПриміткиГру- па * Антрополо- гія Орієн- тація Поховання 1 Серезліївка, к. 7 1904 І Дитяче Сх— Пд Сх Біля пр. руки Ціла в 4,7 вохра і смола 2 єрмолаївка, к. 2 1955 ІІІ? ? Пд зх Cправа біля голови Ціла в 8,0 Горщик, три- пілля; кам’яний молот-сокира 3 Фр-ти в ? 4 Фр-ти в ? 5 Фр-ти С ? 6 Петропавлівка, к. 1, п. 6 1975 І Дитяче Сх Справа, біля голови Ціла С 5,3 Кістки тварини; вохра7 Фр-ти в 5,5 8 Широке, к. 1, п. 18 1965 І Дитяче Пн Сх Справа біля плеча 2 частини С 7,0 Горщик; вохра 9 зелений Гай, к. 6, п. 26 1999 І; ІІ-А; в (?) Дорослий чоловік, 2 дівчини, 3 дитини Пн (ск. 1— 5); зх (ск. 6) 1 за головою дівчини (№ 5); 6 біля лівого ліктя дівчини (№ 6) Ціла B 6,0 Мідні пронизки; вохра; Unio; зуб тварини 10 Ціла в 6,5 11 Ціла в 7,4 12 Ціла А 9,0 13 Ціла С 5,5 14 Ціла С 4,6 15 Ціла С 7,5 16 Покров, «Довга Могила», п. 12 1979 І 1 дорослий; 1 дитина Сх Біля голови дитини Ціла А 5,0 вохра і смола; скребачка17 Ціла А 3,8 18 Покров, гр. «чка- лівська», к. 3, п. 11 1979 І Дитяче Сх зліва біля голови Ниж. част. А 3,2 Горщик; вохра 19 Покров, гр. «чка- лівська», к. 3, п. 25 1979 І 3 дитини Сх зліва біля голів верх. част? в? 1,0 Горщик; Unio 20 Фр-ти в 6,0 21 зламана в 6,5 22 Ціла А 6,5 23 Баратівка, к. 1, п. 17 1968 ІІІ-? Дитяче Пн Сх зліва біля голови Без голови ? 3,3 Кам’яний предм.; відщеп 24 в центрі Ціла в 2,7 25 Олександрівка, к. 1, п. 11 1968 ІІІ-? Дитяче? Пн Сх Біля голови Ціла ? 6,8 Горщик; вохра; галька 26 Новоолексіївка, к. 6, п. 15 1972 І або ІІ-? Дитяче Сх Справа біля голови Ціла С 4,5 — 27 верх. част. С 3,8 — 28 заозерне, к. 17, п. ? 1974 ІІІ-? ? ? ? Ціла, з дефектом ниж. част. С 5,7 ? Поселення 29 Сандраки 1949— 1950 — — — Культурний шар ІІ верх. част. в 5,0 Трипілля С/ІІ 30 чекон 2011— 2018 — — — Культурний шар Ціла А 5,2 Майкопська культура * за ю. Я. Рассамакіним (Rassamakin 2004a; 2004b). 3�2 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Дискусії го чоловіка, двох молодих дівчат та трьох дітей шість з семи статуеток компактно розміщені біля лівого ліктя однієї з молодих дівчат, пок- ладеної на спині з підігнутими ногами, окремо від основної групи похованих (Ковалева 2003b, с. 102, рис. 1; 6: 2). власне, важливим є і зна- ходження цього поховання в єдиному хроноло- гічному контексті з аналогічним колективним біритуальним похованням трьох людей (№ 25; рис. 6: 1), а також цілою групою індивідуаль- них пізньоенеолітичних різнообрядових (крім випростаних) скорчених на спині і боці похо- вань (Ковалева и др. 2003, с. 57—80). Біриту- альні поховання, одне з яких випростане, а інше скорчене явище рідкісне і відоме лише в Дніпро-Бузькому межиріччі і тільки в двох ви- падках, в кургані 9, пох. 3 і 37 групи «завад- ські Могили» біля м. Орджонікідзе (сучасний Покров), де дитячі випростані поховання суп- роводжувалися більш дорослими у скорчено- му положенні на спині та на боці (Bunjatjan, Kaiser, Nikolova 2006, S. 104—110, Abb. 77: 2; 87: 1). власне, пізньоенеолітичний могильник в зеленогаївскому курган надає нові дані про наявність в регіоні особливого синкретичного локального явища. Найближчим територіаль- но і схожим за наявностю різнообрядових по- ховань, був курган 1, досліджений Л. Г. Крило- вою у 1967 р. біля с. Широке на лівому березі Інгульця. в одному з випростаних поховань також була знайдена статуетка серезліївського типу (Rassamakin 2004a, II, S. 54—55). закінчуючи невеликий історіографічний розділ автор хотів би згадати нещодавно опуб- ліковану статтю Н. Б. Бурдо, присвячену сере- зліївським статуеткам, яка викликала у автора багато питань (Бурдо 2018). здивувало, що при специфічній темі, яка має невелику історіогра- фію і всього кілька узагальнюючих робіт (див. вище), Н. Б. Бурдо ігнорувала монографічну роботу автора, де навіть на обкладинці пер- шого тому зображені серезліївські статуетки (Rassamakin 2004a), та по суті єдине спеціаль- не дослідження, в якому був проведений аналіз існуючої джерельної бази, починаючи з деталь- ної історіографії і розгляду проблем появи цієї пластики, закінчуючи проблемами інтерпре- тації її культурної належності (Rassamakin 2004b). в принципі, порівняльний аналіз робіт можуть зробити інші дослідники. Я зроблю лише кілька реплік. Дуже потішило зауважен- ня Н. Б. Бурдо щодо дослідників, які плутають «зад і перед» статуеток з посиланнями, зокре- ма, на ілюстрації в статті автора і А. в. Ніколо- вої, де статуетки подані в трьох проєкціях — зі спини, збоку та з обличчя (!, Ю. Р.; Бурдо 2018, с. 106). Це що, підстави для такого висновку? Якщо не подобається порядок розміщення крайніх позицій статуеток, це не означає, що можна робити абсурдний висновок, тим біль- ше, не знаючи подальших робіт автора на цю тему. Кількість відомих статуеток взагалі зашка- лює (Бурдо 2018, с. 100, табл. 1). Тут треба ра- хувати або фрагменти, або статуетки, включно знайдені у фрагментах (таблиця). зокрема, у єрмолаєвці представлені одна ціла, реставро- вана, і ще вісім фрагментів від трьох статуеток, які можна порахувати по кількості верхніх та нижніх частин. в. Д. Рибалова чітко пише про чотири розбиті статуетки, одна з яких була повністю реставрована (Рибалова 1964, с. 80— 83, рис. 3). Такі випадки знаходження тільки фрагментів від різних частин статуеток непо- одинокі, зокрема в Петропавлівці друга стату- етка представлена двома фрагментами від вер- рис. 4. Контекст знаходження статуеток серезліївського типу (за: Rassamakin 2004a, I, з доповненням) 3�3ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Рассамакін, Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту хньої та нижньої частин (Rassamakin 2004b, Abb. 2, 5). Теж можна бачити і в комплексах з Орджонікідзе, курган 3, пох. 11 (тільки вер- хня (нижня?) частина, пох. 25 — чотири ста- туетки, дві цілі, дві у фрагментах (Николова, Рассамакин 1985, рис. 5: 2; 10: 6—9). І. Ф. Кова- льова зробила свої підрахунки, за якими вона діагностувала 26 статуеток з 11 комплексів, при цьому вона, на відміну від автора, не включила в цю кількість кістяну імітацію, як я вважаю, статуетки з Олександрівки. з єрмолаївського комплексу вона врахувала три статуетки, а в комплексі пох. 25, кургану 3 групи чкалівська біля Орджонікідзе (Покров) — три статуетки (Ковалева 2003b, с. 115; 117; для порівняння див. таблицю). Тому наші підрахунки дещо відрізняються. І останнє, хотілося б звернути увагу на кар- ту (Бурдо 2018, рис. 1). Це той випадок, коли за красивою кольоровою обгорткою можна по- бачити неякісний продукт. Яким чином зеле- ногаївський комплекс злетів невідомо куди з правого берега Інгульця, а петропавлівський комплекс опинився на правому березі Півден- ного Бугу. Комплекси з Орджонізідзе (Покров) зміщені значно південніше за річку Базавлук, ну і нарешті, новоолексіївський комплекс з берега чорного моря недалеко від сучасно- го Скадовська, перелетів у Північно-західне рис. 5. Приклади трьох варіантів статуеток сере- зліївського типу Буго-Дніпровського межиріччя: 1 (а—в) — варіант А (Покров), «Довга Могила», пох. 12; 2 — варіант С (Широке, кург. 1, пох. 18); 3 — варіант в (Серезліївка, кург. 7). Фото ю. Я. Рас- самакіна 3�� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Дискусії Приазов’я, десь у район річок Малий і великий Утлюки на захід від Молочного лиману? Я ро- зумію, що є певна умовність щодо розміщення пам’яток на досить схематичних картах, але в даному випадку при досить якісній карті такі помилки мені незрозумілі. результати дослідження. Повертаючись до порівняльного аналізу статуетки з поселен- ня «чекон» на Кубані треба виділити два ас- пекти: 1 — оригінальність виробу у порівнян- ні з уже відомими «класичними» прикладами; 2 — характер появи його в кубанському регіоні, в контексті матеріалів майкопської культури. 1. Більшість відомих «класичних» статуеток мають досить стійкі стандарти, включаючи тех- ніку виготовлення, незважаючи на наявні три варіанти в оформленні окремих частин, про що писав автор, або три типи за І. Ф. Ковальовою (див. вище). І. Ф. Ковальова додатково більше уваги приділила варіаціям форм нижньої час- тини, але все одно, в межах трьох типів (Кова- лева 2003b, с. 110, рис. 4). візуально статуетки виготовлені з добре вимішаного тіста, добре ви- палені, а поверхня ретельно загладжена і залис- кована. Орнамент з тонких паралельних ліній, між якими нанесені тонкі насічки («бахрома»), виконаний в одній техніці, за стилем виконан- ня тотожний. заповнений білою пастою. Автор навіть допускав наявність центру або центрів у їх виготовлені, так як технологія виготовлен- ня нетипова для степової керамічної традиції того часу і більше схожа на трипільську (Расса- макин, Куприй 2001, с. 41; Rassamakin 2004b, S. 163). знахідки в похованнях Новоолексіївки та заозерного, на південь від регіону основного поширення автор вважав імпортами, зокрема, через посередників — населення, яке зали- шило поховання животилівсько-вовчанського типу (Rassamakin 2004b, S. 162—163). вивчаючи скан досить якісного кольорового фото статуетки з поселення «чекон» (її деталь- ний опис в публікації відсутній; рис. 1) можна, на мій погляд, відзначити наступні особли- вості: А. Склад тіста — на поверхні можна бачити дрібні пустоти, очевидно від випалу органічних домішок, можливо, дрібноподрібленої мушлі, що часто можна бачити на поверхні енеолітич- ної кераміки з аналогічним складом тіста. Б. верхня, головна частина оформлена і ор- наментована у вигляді, що досить точно від- повідає варіанту «А» за автором, або типу ІІ за І. Ф. Ковальовою, але стиль нанесення орна- менту хоча і точно відтворює типову для цього рис. 6. c. зелений Гай, курган 6, біритуальні колективні поховання: 1 — № 25; 2 — № 26 (фото зі звіту: Ро- машко 1999) 3�5ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Рассамакін, Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту варіанта композицію, але технічно виглядає грубішим, а між паралельними лініями нане- сені не тонкі насічки, а незрозумілий по фото вертикальний штамп. Інформація про залиш- ки білої пасти відсутня. в. Нижня частина під боковими виступами абсолютно оригінальна, досить масивна, з роз- ширеною основою. вона не має навіть схожості до жодних з різновидів «класичних» статуеток. Г. На статуетці є один унікальний елемент, який відсутній на «класичних» зразках — на передній частині, біля бокових виступів, зроб- лені два досить рельєфні защипи, які імітують жіночі груди. Таким чином, існуюча дискусія навколо визначення бокових виступів у якості плечової частини або ж тазової вирішується на користь плечової частини, можливо, з імітацією рук, а верхню, над виступами, відповідно, мож- на вважати шиєю та головою. власне, орнамен- тація на «класичних» статуетках також тепер може інтерпретуватися на основі саме цього висновку, наприклад, в якості прикрас на шиї або перев’язі через плече. Але ця деталь, як ви- явилося після нової публікації є на кримській знахідці біля с. заозерне, що дозволило автору публікації зробити цей же висновок (Попова 2016, с. 704—705, рис. 1). виходячи з вищесказаного, автор не може віднести цю статуетку до жодного з варіантів чи типів «класичних» зразків Дніпро-Бузького межиріччя, тобто, не вважає її імпортом. Тому, не можна виключати, що маємо справу з ло- кальною досить якісною у верхній частині імі- тацією пластики серезліївського типу населен- ням, знайомим з «класичними» варіантами. 2. Карта поширення відомих на цей час ста- туеток (рис. 2) добре показує напрямок їхньо- го поширення з Дніпро-Бузького межиріччя у південному напрямку. Нажаль, найпівденніші знахідки походять з поховань з точно не визна- ченим обрядом. Можна сказати про положення на спині з правою зігнутою рукою дитячого по- ховання в Новоолексіївці (к. 6, пох. 15), але без чітко визначеного положення зруйнованих кіс- ток ніг (збенович 1976, с. 61; Рассамакин, Ев- докимов 2010, с. 17—19, рис. 11: 1). Ще менше ясності про поховання з заозерного в Криму. за першою і довгий час єдиною опублікованою була інформація про можливе скорчене поло- ження на боці (Калмыкова (Калмыкова, Коно- валов, Павлов 1975), але автор не зміг знай- ти архівні джерела. Не прояснила ситуацію і публікація Е. О. Попової, яка написала про положення статуетки на рівні материка між рис. 7. Поховання животилівсько-вовчансь- кого типу у Східному Криму, біля с. виног- радного: 1 — кург. 3, пох. 2; 2 — кург. 8, пох. 2 3�6 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Дискусії похованнями доби бронзи, правда без посилан- ня на джерело (Попова 2016). Але, виходячи з розповсюдження різних обрядових груп доби пізнього енеоліту, в цій приморській зоні і в Криму «випростані» поховання невідомі. Похо- вання в більшості представлені скорченим на боці положенням (рідко на спині), які часто ут- ворюють підкурганні могильники, серед яких представлені поховання животилівсько-вов- чанського типу (Рассамакин, Евдокимов 2010, с. 19—20, 25—28, рис. 10). виходячи з аналізу поширення поховальних комплексів доби пізнього енеоліту, посередни- ком у появі статуетки серезліївського типу мог- ло бути населення, яке залишило в степовій зоні поховання животилівсько-вовчанського типу, а шляхом контактів з майкопським населенням міг бути Східний Крим. Автору в результаті архівних пошуків вдалося знайти два похо- вання цього типу у Східному Криму, оскільки до цього вони були відомі у північній частині півострова (Rassamakin 2004a, II, S. 143—146; I, Abb. 11). Це основні поховання з кургану 3 (пох. 2), та з кургану 8 (пох. 2) біля с. виног- радного, Ленінського р-ну (рис. 7). Перше з них було перекрите частиною кромлеха навколо поховання ямної культури, і супроводжувалося горщиком поганої збереженості, з домішками черепашки у тісті, та шматком вохри. Друге було прорізане похованням ямної культури. в обох похованнях наявні сліди фарбування кіс- ток вохрою (збенович, черненко 1971). відносно можливості впливу на появу ста- туетки серезліївського типу населення з «вип- ростаним» обрядом, з огляду на нещодавню спробу відродити ідею походження північно- кавказької культури на Північному Кавказі в результаті міграції енеолітичного населення з «випростаним» обрядом поховань зі степів Пів- нічного Причорномор’я, включаючи його вплив на формування матеріальної культури, в тому числі, пластики, яка могла походити від ста- туеток серезліївського типу, на даний момент важко сприйняти (Клещенко 2020). знахідка з поселення «чекон» дає певні надії, але тери- торія поширення в степовому Причорномор’ї курганів з «випростаними» похованнями з ядром їх розповсюдження та периферіями не надає таких надій (Рассамакин 2000, рис. 26). Такі поховання в басейні Нижнього Дону, ви- ходячи з останніх досліджень, нечисельні, і на мій погляд не складають якоїсь цілісної групи (Файферт 2014, с. 480—481). Висновки. виходячи з проведеного вище аналізу, я припускаю, що статуетка серезліївсь- кого типу на майкопському поселенні «чекон» на Кубані має ряд рис, які відрізняють її від ві- домої групи статуеток цього типу на основній території їх розповсюдження в Дніпро-Бузько- му межиріччі та знахідок у приморській зоні та в Криму. Це дає підстави вважати, що ця стату- етка є добре виконаною імітацією «класичних» зразків. Посередником в появі такої пластики могло бути досить мобільне населення, яке за- лишило в степовій зоні та в Криму поховання животилівсько-вовчанського типу. в цьому кон- тексті цікаво відзначити наявність на півночі Криму в похованні цього типу (Танкове, к. 9, пох. 15) набір кістяних пронизок булахівського типу, які поширені значно північніше, в тому числі, в зоні поширення «класичних» зраз- ків статуеток (Щепинский, черепанова 1969, с. 198—199, рис. 75: 2, 7; Rassamakin 2004a, I, S. 74—75, Abb. 60; 114). А в одному з курганів біля с. заозерне (№ 14) було досліджене похо- вання (№ 6), яке описане як частково збереже- не, але на кресленні чітко видно його скорчене положення на лівому боці, з північно-східною орієнтацією і зігнутими руками, які скоріш за все лежали кистями перед обличчям. До цього поховання автор розкопок відносить і горщик (Коновалов 1971, с. 28, рис. 20). Цей горщик А. Л. Нечитайло розглядала як імітацію по- суду майкопської культури (Нечитайло 1991, с. 23—25, рис. 2: 4). Тобто, на цих двох прикла- дах можна бачити як імпорт з далекої степової зони, так і вплив майкопської культури, яких можна було б навести більше в комплексах по- ховань животилівсько-вовчанського типу. в цьому відношенні важливо також відзна- чити, що в шарі майкопського поселення «че- кон» були знайдені керамічні конуси, поверхня яких проколота чисельними отворами. Автори розкопок порівнюють їх зі знахідками на пізнь- отрипільських поселеннях періоду С/ІІ, зокре- ма Маяки та Стіна 4 (юдин, Кочетков 2019, с. 86, рис. ХІІ: 7, 8). в цьому контексті (стату- етки та конуси) цікавою знахідкою на посе- ленні є циліндрична печатка з геометричним орнаментом, найближчу аналогію якій автори розкопок знайшли на поселенні Телль Лейлан на північному сході Сирії. Так чи інакше, вона вказує на передньосхідні зв’язки (Бочковой и др. 2013, с. 11—12, рис. 4: 1, 2). Такі матеріали на поселенні «чекон» мають важливе значен- ня для подальшої розробки концепції співіс- нування степових суспільств за доби енеоліту, особливо, його пізнього періоду в контексті розвитку оточуючих землеробських суспільств (Рассамакін 2004b). подяки. Дякую в. Б. Панковському за офор- млення деяких ілюстрацій. літерАтУрА Бочковой, в. в., Лимберис, Н. ю., Марченко, И. И., Резепкин, А. Д. 2013. Поселение майкопской культуры «чекон». Археология и этнография пон- тийско-кавказского региона, 1, с. 5-18. Бочковой, в. в., Марченко, И. И., Лимберис, Н. ю., Резепкин, А. Д. 2012. Материалы поселе- ния чекон и классификация керамики майкопской культуры. в: Культуры степной Евразии и их вза- имодействие с древними цивилизациям. 2. Санкт- Петербург: ИИМК РАН, с. 95-100. 3�7ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Рассамакін, Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту Бурдо, Н. Б. 2018. Антропоморфная пластика кур- ганных погребений раннего бронзового века в Буго- Днепровском междуречье и Поднепровье. Tyragetia, XII (XXVII), 1, с. 97-114. Гей, А. Н., зазовская, Э. П. 2013. Новые радио- карбонные даты поселения Мысхако и майкопского поселения чекон. в: шестая Международная Ку- банская археологическая конференция: Материалы конференции. Краснодар: Экоинвест, с. 81-84. збенович, в. Г. 1976. К проблеме связей Триполья с энеолитическими культурами Северного Причер- номорья. в: Березанская, С. С., Отрощенко, в. в., Телегин, Д. Я. (ред.). Энеолит и бронзовый век Ук- раины. Киев: Наукова думка, с. 57-69. збенович, в. Г., черненко, Е. в. 1971. Отчет о раскопках курганов у с. Виноградное Ленинского района Крымской области в 1971 году. НА ІА НАН України, ф. 64, 1971/32. Калмыкова, в. А., Коновалов, А. Л., Павлов, в. А. 1975. Курганный могильник у деревни заозерное. Археологические открытия 1974 г., с. 283-284. Клещенко, А. А. 2020. Миграционная гипотеза происхождения северокавказской культуры. Stratum plus, 2: Узы невозврата. Праисторические миграции в потоке культуры, с. 227-439. Ковалева, И. Ф. 2000. К вопросу о культурной принадлежности антропоморфной пластики «серез- лиевского типа». Вісник Дніпропетровського універ- ситету. Історія та археологія, с. 143-146. Ковалева, И. Ф. 2001a. Интеграционные процессы в позднем энеолите степного Днепро-Бугского между- речья. в: Проблемы истории и археологии Украины: материалы международной научной конференции. Харьков: ХНУ им. в. Н. Каразина, с. 19-20. Ковалева, И. Ф. 2001b. «вытянутые» погребения из раскопок в. А. Городцовым курганов в контексте постмариупольской культуры. в: Колев, ю. И. (ред.). Бронзовый век Восточной Европы: характеристи- ка культур, хронология и периодизация. Материа- лы международной научной конференции. Самара: НТЦ, с. 20-24. Ковалева, И. Ф. 2001c. К выделению территориаль- ных групп в постмариупольской культуре. в: Мунча- ев, Р. М. (ред.). Проблемы археологии Евразии: к 80- летию Н. Я. Мерперта. Москва: ИА РАН, с. 51-67. Ковалева, И. Ф. 2002. Стратифицированные энеолитические курганы в Криворожском течении Ингульца. в: Яровой, Е. в. (ред.). Древнейшие об- щности земледельцев и скотоводов северного При- черноморья (V тыс. до н. э. — V век н. э.): Доклады научной конференции. Тирасполь, с. 77-81. Ковалева, И. Ф. 2003a. Стратифицированные энеолитические курганы в Криворожском течении Ингульца. Археологічний літопис Лівобережної України, 2 (2002), 1 (2003), с. 58-63. Ковалева, И. Ф. 2003b. зеленогайский комплекс антропоморфной пластики: культурная принадлеж- ность и семантика. в: Ковалева, И. Ф., Марина, з. П., Ромашко, в. А., Тесленко, Д. Л., Шалобудов, в. Н., векленко, в. А. 2003. Курганы энеолита— бронзы в Криворожском течении Ингульца. Днеп- ропетровськ: ДГУ, с. 102-127. Ковалева, И. Ф. 2005. зеленогайский комплекс антропоморфной пластики: культурная принадлеж- ность. в: Отрощенко, в. в. (ред.). На пошану софії станіславівни Березанської. Київ: Шлях, с. 77-87. Ковалева, И. Ф., Марина, з. П., Ромашко, в. А., Тесленко, Д. Л., Шалобудоа, в. Н., векленко, в. А. 2003. Курганы энеолита — бронзы в Криворожском течении Ингульца. Днепропетровськ: ДГУ. Коновалов, А. А. 1971. Отчет о раскопках некро- поля близ д. Заозерное летом 1971 года. НА ІА НАН України, ф. 64, 1971/91. Кореневский, С. Н., юдин, А. И. 2019. Поселение майкопско-новосвободненской общности Тузла 15 и чекон: особенности культурного слоя и стратигра- фия (предварительное сообщение). в: Моргунова, Н. Л. (ред.). Феномен культур раннего бронзового века степной и лесостепной полосы Евразии: пути культурного взаимодействия в V—III тыс. до н. э. Оренбург: ОГПУ, с. 60-69. Нечитайло, А. Л. 1991. связи населения степной Украины и северного Кавказа в эпоху бронзы. Киев: Наукова думка. Николова, А. в., Рассамакин, ю. Я. 1985. О поз- днеэнеолитических памятниках Правобережья Днепра. советская археология, 3, с. 37-56. Попова, Е. А. 2016. Антропоморфная статуэтка из кургана эпохи бронзы некрополя у поселка заозер- ное в Северо-западном Крыму. Исторический жур- нал: научные исследования, 6, с. 703-709. Рассамакин, ю. Я., 1988. Относительная хроно- логия позднеэнеолитических погребений бассейна реки Молочной. в: Шапошникова, О. Г. (ред.). Но- вые памятники ямной культуры на юге Украины. Киев: Наукова думка, с. 14-27. Рассамакин, ю. Я. 2000. Квитянская культура: история и современное состояние проблемы. Stratum plus, 2: Рождение Европы, с. 117-177. Рассамакин, ю. Я., 2001a. Каменные навершия кичкасского типа как связующее звено позднеэ- неолитических памятников Среднего и Нижнего Поднепровья. в: Проблемы истории и археологии Украины (материалы международной научной кон- ференции, посвященой 10-летию независимости Украины). Харьков, с. 31-32. Рассамакин, ю. Я. 2001b. Подвески болградского типа как специфический индикатор миграционных процессов на рубеже энеолита-раннего бронзового века в понтийских степях. в: XV Уральское археоло- гическое совещание. Тезисы докладов международ- ной научной конференции. Оренбург: Оренбургская губерния, с. 104-106. Рассамакін, ю. Я. 2004a. Про першу знахідку на- вершя кічкаського типу (з приводу одного зауважен- ня). Матеріали та дослідження з археології східної України, 2, с. 5-37. Рассамакін, ю. Я. 2004b. Степи Причорномор’я в контексті розвитку перших землеробських сус- пільств. Археологія, 2, с. 3-26. Рассамакин, ю. Я., Евдокимов, Г. Л., 2010. Новый позднеэнеолитический могильник на юге Херсон- щины в свете региональных исследований степного энеолита. Донецький археологічний збірник, 13—14, с. 7-29. Рассамакин, ю. Я., Куприй, С. А. 2001. Новые позднеэнеолитические погребения степного Днеп- ровского Правобережья. Археологічні відкриття в Україні 1999—2000 рр., с. 35-42. Ромашко в. А. 1999. Отчет о научно-исследова- тельской работе по договору № 1204-02: «Проведение спасательных археологических раскопок курганов в зоне строительства хворостовского ингулецкого ГОКа». НА ІА НАН України, ф. 64, 1999/30. Рыбалова, в. Д. 1964. Некоторые новые данные к изучению позднетрипольской культуры на южном Буге. Археологический сборник Государственного Эрмитажа, 6, с. 79-85. Трифонов, в. А. 2014. западные пределы распро- странения майкопской культуры. Известия самар- 3�8 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Дискусії ского научного центра Российской академии наук, 16 (3), с. 276-284. юдин, А. И., Кочетков, ю. Е. 2019. Майкопское поселение чекон на Кубани и проблемы культурных взаимодействий. в: Моргунова, Н. Л. (ред.). Феномен культур раннего бронзового века степной и лесостеп- ной полосы Евразии: пути культурного взаимодейс- твия в V—III тыс. до н. э. Оренбург: ОГПУ, с. 83-87. Файферт, А. в. 2014. Курганные погребения брон- зового века Нижнего Подонья (свод археологических источников). Ростов-на-Дону. Щепинский, А. А., черепанова, Е. Н. 1969. север- ное Присивашье в V—I тысячелетиях до нашей эры. Симферополь: Крым. Bunjatjan, K. P., Kaiser, E., Nikolova, A. V. 2006. Bronzezeitliche Bestattungen aus dem unteren Dne- prgebiet. Schriften des Zentrums für Archäologie und Kulturgeschichte des Schwarzmeerraumes, 8. Langen- weißbach: Beier & Beran. Rassamakin, Ju. Ja. 2004a. Die nordpontische Step- pe in der Kupferzeit (Gräber aus der Mitte des 5. Jts. bis Ende des 4. Jts. v. Chr.). Archäelogie in Eurasien, 17. Mainz: Philipp von Zauber. Rassamakin, Ju. 2004b. Die Statuetten des Se- rezlievka-Typs und zum Problem des Beginns der Bronzezeit in der nordpontischen Steppe. In: Hänsel, B., Studeniková, E. (eds.). Zwischen Karpaten und Ägäis: Neolithikum und ältere Bronzezeit; Gedenk- schrift für Viera Němejcova-Pavuková. Leidorf: Rah- den Westf., S. 149-167. REFERENCES Bochkovoi, V. V., Limberis, N. Iu., Marchenko, I. I., Rezep- kin, A. D. 2013. Poselenie maikopskoi kultury «Chekon». Arkheologiia i etnografiia pontiisko-kavkazskogo regiona, 1, s. 5-18. Bochkovoi, V. V., Marchenko, I. I., Limberis, N. Iu., Rezep- kin, A. D. 2012. Materialy poseleniia Chekon i klassifikatsiia keramiki maikopskoi kultury. In: Kultury stepnoi Evrazii i ikh vzaimodeistvie s drevnimi tsivilizatsiiam. 2. Sankt-Peter- burg: IIMK RAN, s. 95-100. Burdo, N. B. 2018. Antropomorfnaia plastika kurgannykh pogrebenii rannego bronzovogo veka v Bugo-Dneprovskom mezhdureche i Podneprove. Tyragetia, XII (XXVII), 1, s. 97-114. Gei, A. N., Zazovskaia, E. P. 2013. Novye radiokarbonnye daty poseleniia Myskhako i maikopskogo poseleniia Che- kon. In: Shestaia Mezhdunarodnaia Kubanskaia arkheolog- icheskaia konferentsiia: Materialy konferentsii. Krasnodar: Ekoinvest, s. 81-84. Zbenovich, V. G. 1976. K probleme sviazei Tripolia s eneo- liticheskimi kulturami Severnogo Prichernomoria. In: Bere- zanskaia, S. S., Otroshchenko, V. V., Telegin, D. Ia. (ed.). Ene- olit i bronzovyi vek Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 57-69. Zbenovich, V. G., Chernenko, E. V. 1971. Otchet o raskop- kakh kurganov u s. Vinogradnoe Leninskogo raiona Krymskoi oblasti v 1971 godu. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1971/32. Kalmykova, V. A., Konovalov, A. L., Pavlov, V. A. 1975. Kurgannyi mogilnik u derevni Zaozernoe. Arkheologicheskie otkrytiia 1974 g., s. 283-284. Kleshchenko, A. A. 2020. Migratsionnaia gipoteza pr- oiskhozhdeniia severokavkazskoi kultury. Stratum plus, 2: Uzy nevozvrata. Praistoricheskie migratsii v potoke kultury, s. 227-439. Kovaleva, I. F. 2000. K voprosu o kulturnoi prinadlezhnosti antropomorfnoi plastiki «serezlievskogo tipa». Visnyk Dnipro- petrovskoho universytetu. Istoriia ta arkheolohiia, s. 143-146. Kovaleva, I. F. 2001a. Integratsionnye protsessy v pozd- nem eneolite stepnogo Dnepro-Bugskogo mezhdurechia. In: Problemy istorii i arkheologii Ukrainy: materialy mezhdunar- odnoi nauchnoi konferentsii. Kharkov: KhNU im. V. N. Kara- zina, s. 19-20. Kovaleva, I. F. 2001b. «Vytianutye» pogrebeniia iz rasko- pok V. A. Gorodtsovym kurganov v kontekste postmariupol- skoi kultury. In: Kolev, Iu. I. (ed.). Bronzovyi vek Vostochnoi Evropy: kharakteristika kultur, khronologiia i periodizatsiia. Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Samara: NTTs, s. 20-24. Kovaleva, I. F. 2001c. K vydeleniiu territorialnykh grupp v postmariupolskoi kulture. In: Munchaev, R. M. (ed.). Prob- lemy arkheologii Evrazii: k 80-letiiu N. Ia. Merperta. Moskva: IA RAN, s. 51-67. Kovaleva, I. F. 2002. Stratifitsirovannye eneoliticheskie kurgany v Krivorozhskom techenii Ingultsa. In: Iarovoi, E. V. (ed.). Drevneishie obshchnosti zemledeltsev i skotovodov Sev- ernogo Prichernomoria (V tys. do n. e. — V vek n. e.): Doklady nauchnoi konferentsii. Tiraspol, s. 77-81. Kovaleva, I. F. 2003a. Stratifitsirovannye eneoliticheskie kurgany v Krivorozhskom techenii Ingultsa. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 2 (2002), 1 (2003), s. 58-63. Kovaleva, I. F. 2003b. Zelenogaiskii kompleks antropomor- fnoi plastiki: kulturnaia prinadlezhnost i semantika. In: Ko- valeva, I. F., Marina, Z. P., Romashko, V. A., Teslenko, D. L., Shalobudov, V. N., Veklenko, V. A. 2003. Kurgany eneolita — bronzy v Krivorozhskom techenii Ingultsa. Dnepropetrovsk: DGU, s. 102-127. Kovaleva, I. F. 2005. Zelenogaiskii kompleks antropomor- fnoi plastiki: kulturnaia prinadlezhnost. In: Otroshchenko, V. V. (ed.). Na poshanu Sofii Stanislavivny Berezanskoi. Kyiv: Shliakh, s. 77-87. Kovaleva, I. F., Marina, Z. P., Romashko, V. A., Teslenko, D. L., Shalobudoa, V. N., Veklenko, V. A. 2003. Kurgany ene- olita—bronzy v Krivorozhskom techenii Ingultsa. Dnepro- petrovsk: DGU. Konovalov, A. A. 1971. Otchet o raskopkakh nekropolia bliz d. Zaozernoe letom 1971 goda. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1971/91. Korenevskii, S. N., Iudin, A. I. 2019. Poselenie maikop- sko-novosvobodnenskoi obshchnosti Tuzla 15 i Chekon: osobennosti kulturnogo sloia i stratigrafiia (predvaritelnoe soobshchenie). In: Morgunova, N. L. (ed.). Fenomen kultur rannego bronzovogo veka stepnoi i lesostepnoi polosy Evrazii: puti kulturnogo vzaimodeistviia v V—III tys. do n. e. Oren- burg: OGPU, s. 60-69. Nechitailo, A. L. 1991. Sviazi naseleniia stepnoi Ukrainy i Severnogo Kavkaza v epokhu bronzy. Kiev: Naukova dumka. Nikolova, A. V., Rassamakin, Iu. Ia. 1985. O pozdneeneo- liticheskikh pamiatnikakh Pravoberezhia Dnepra. Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 37-56. Popova, E. A. 2016. Antropomorfnaia statuetka iz kurgana epokhi bronzy nekropolia u poselka Zaozernoe v Severo-Za- padnom Krymu. Istoricheskii zhurnal: nauchnye issledova- niia, 6, s. 703-709. Rassamakin, Iu. Ia., 1988. Otnositelnaia khronologiia pozdneeneoliticheskikh pogrebenii basseina reki Molochnoi. In: Shaposhnikova, O. G. (ed.). Novye pamiatniki iamnoi kul- tury na iuge Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 14-27. Rassamakin, Iu. Ia. 2000. Kvitianskaia kultura: istoriia i sovremennoe sostoianie problemy. Stratum plus, 2: Rozhde- nie Evropy, s. 117-177. Rassamakin, Iu. Ia., 2001a. Kamennye navershiia kichkasskogo tipa kak sviazuiushchee zveno pozdneeneo- liticheskikh pamiatnikov Srednego i Nizhnego Podneprovia. In: Problemy istorii i arkheologii Ukrainy (materialy mezhd- unarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchenoi 10-letiiu ne- zavisimosti Ukrainy). Kharkov, s. 31-32. Rassamakin, Iu. Ia. 2001b. Podveski bolgradskogo tipa kak spetsificheskii indikator migratsionnykh protsessov na rubezhe eneolita-rannego bronzovogo veka v pontiiskikh ste- piakh. In: XV Uralskoe arkheologicheskoe soveshchanie. Tez- isy dokladov mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Oren- burg: Orenburgskaia guberniia, s. 104-106. Rassamakin, Yu. Ya. 2004a. Pro pershu znakhidku navershia kichkaskoho typu (z pryvodu odnoho zauvazhennia). Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, 2, s. 5-37. Rassamakin, Yu. Ya. 2004b. Stepy Prychornomor’ia v kon- teksti rozvytku pershykh zemlerobskykh suspilstv. Arkheolo- hiia, 2, s. 3-26. Rassamakin, Iu. Ia., Evdokimov, G. L., 2010. Novyi pozd- neeneoliticheskii mogilnik na iuge Khersonshchiny v svete regionalnykh issledovanii stepnogo eneolita. Donetskyi arkhe- olohichnyi zbirnyk, 13—14, s. 7-29. 3�9ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 2 (39) Рассамакін, Ю. Я. Статуетки серезліївського типу як фактор контактів за доби пізнього енеоліту Rassamakin, Iu. Ia., Kuprii, S. A. 2001. Novye pozdneeneo- liticheskie pogrebeniia stepnogo Dneprovskogo Pravoberezhia. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1999—2000 rr., s. 35-42. Romashko V. A. 1999. Otchet o nauchno-issledovatelskoi rabote po dogovoru N 1204-02: «Provedenie spasatelnykh arkheologicheskikh raskopok kurganov v zone stroitelstva Khvorostovskogo inguletskogo GOKa». NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1999/30. Rybalova, V. D. 1964. Nekotorye novye dannye k izuche- niiu pozdnetripolskoi kultury na Iuzhnom Buge. Arkheolog- icheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 6, s. 79-85. Trifonov, V. A. 2014. Zapadnye predely rasprostraneniia maikopskoi kultury. Izvestiia Samarskogo nauchnogo tsentra Rossiiskoi akademii nauk, 16 (3), s. 276-284. Iudin, A. I., Kochetkov, Iu. E. 2019. Maikopskoe poselenie Chekon na Kubani i problemy kulturnykh vzaimodeistvii. In: Morgunova, N. L. (ed.). Fenomen kultur rannego bronzovogo veka stepnoi i lesostepnoi polosy Evrazii: puti kulturnogo vza- imodeistviia v V—III tys. do n. e. Orenburg: OGPU, s. 83-87. Faifert, A. V. 2014. Kurgannye pogrebeniia bronzovogo veka Nizhnego Podonia (svod arkheologicheskikh istochnik- ov). Rostov-na-Donu. Shchepinskii, A. A., Cherepanova, E. N. 1969. Severnoe Prisi- vashe v V—I tysiacheletiiakh do nashei ery. Simferopol: Krym. Bunjatjan, K. P., Kaiser, E., Nikolova, A. V. 2006. Bronzezeitliche Bestattungen aus dem unteren Dneprgebiet. Schriften des Zentrums für Archäologie und Kulturgeschichte des Schwarzmeerraumes, 8. Langenweißbach: Beier & Beran. Rassamakin, Ju. Ja. 2004a. Die nordpontische Steppe in der Kupferzeit (Gräber aus der Mitte des 5. Jts. bis Ende des 4. Jts. v. Chr.). Archäelogie in Eurasien, 17. Mainz: Philipp von Zauber. Rassamakin, Ju. 2004b. Die Statuetten des Serezlievka- Typs und zum Problem des Beginns der Bronzezeit in der nordpontischen Steppe. In: Hänsel, B., Studeniková, E. (eds.). Zwischen Karpaten und Ägäis: Neolithikum und ältere Bronzezeit; Gedenkschrift für Viera Němejcova-Pavuková. Lei- dorf: Rahden Westf., S. 149-167. Yu. Ya. Rassamakin THE SEREZLIIVKA TYPE FIGURINES AS AN EVIDENCE OF CONTACTS DURING THE LATE ENEOLITHIC The author analyzes the find of a new clay figurine of the Serezliіvka type at the Maikop culture settle- ment «Chekon» in the Kuban region. This find can be compared with figurines from burials of the Late Eneo- lithic in the interfluve of the Dnieper and the Southern Bug rivers. 25 figurines in 10 burials were found in this region. One figurine is known from the Trypillia set- tlement of Sandraki on the Southern Bug river (period Trypillia C/II). Two figurines are known in the burial on the Black Sea coast and one another in the Crimea. Figurines of the Serzliivka type are typical for the local Dnieper-Bug cultural group of the Late Eneolith- ic. This local group is characterized by features of the Lower Mikhailivka and Kvitiana cultures, as well as elements of the Latest Trypillia. The character of the clay of the statues is very close to the Tripolye ceramics and is not typical for the steppe ceramic traditions. The figurines have three form options in the design of the head and specific ornamentation of the drawn lines. The author notes the special features in the form, ornament and technology of making a figurine from the settlement «Chekon» in comparison with the Dnieper- Bug region. This figurine is an imitation of «classic» fig- urines from region between the Dnieper and Southern Bug rivers. The mobile population, which left on the territory of the Black Sea steppe burials of the Zhyvot- ylivka-Vovchansk type, could be the mediators in the emergence of this type of anthropomorphic sculpture so far from the main zone of its distribution. In this context, it is very important to note that ceramic prod- ucts were found in the settlement, analogies of which are known in the settlements of Trypillia C/II. These artefakts from the settlement are important for the de- velopment of the concept of coexistence of the steppe population of the Late Eneolithic in the context of the development of agricultural societies. Keywords: the Late Eneolithic, figurines of Serezli- ivka type, Dnipro-Bug group, burials of Zhyvotylivka- Vovchansk type. Одержано 24.03.2021 рАссАМАкін Юрій Якович, кандидат історич- них наук, старший науковий співробітник відділу доби енеоліту бронзи, Інститут археології НАН Ук- раїни, Київ, Україна. RASSAMAKIN Yurii, PhD, Senior Researcher, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0001-8263-0193, e-mail: yuri.rassamakin@gmail.com.

Схожі ресурси