Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури

Стаття присвячена всебічному аналізу поховального обряду роменської культури та окремих його елементів.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Бібіков, Д.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2021
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Раннє середньовіччя
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187517
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури / Д.В. Бібіков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 141-154. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187517
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1875172023-01-04T01:27:03Z Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури Бібіков, Д.В. Раннє середньовіччя Стаття присвячена всебічному аналізу поховального обряду роменської культури та окремих його елементів. The study of the funeral rite of the Eastern Slavs and the dynamics of its development is important for the clarification of the religious, state-creating, ethnocultural and social processes of the Old Rus formation. In the paper the author makes a new attempt of the comprehensive analysis of the burial sites of chronicle Severians who are identified with the bearers of Romenska archaeological culture. For this purpose, the most complete and reliable catalogue of these sites included 142 items has been created. Statistical calculations show at the main part of the Dnieper Left Bank in the 9th—10th centuries the dominance of cremation rites away from the burial, placing the urn in the upper levels of the mound. Burials of this type are at least 82 % of Romenska culture cremations. They are reflected in literary sources. Burials at the level of the horizon and in small holes should be considered only as a few deviations from the classical Romenski rite. Burials of these types are characterized by such specific elements as circular wooden fences and ritual hearths, and most of them do not contain the urns. Differences in the funeral rites of the Dnieper Left Bank can be explained by the reasons of both ethnographic and chronological nature. In the second half of the 10th century in the Severians area a few cremations are recorded at the places of burial. No Romenska culture pottery or ornaments were found in any of these complexes: they all contained exclusively the Old Rus materials. There is no doubt that the rite of cremation at the place was brought to the Dnieper Left Bank by settlers from the Middle Dnieper together with the establishment of the Kyiv Princes power. Radical changes in the Romenski funeral rite occur in the late 10th — early 11th centuries. The rite of inhumation at the level of the horizon becomes dominant, less often in the mound pits. Although a number of scholars link these changes to the socio-economic changes in society the author considers it possible to explain them only by the total Christianization of the newly acquired territories by Kyiv. It is likely that the cremation of the dead was strictly forbidden by the church. 2021 Article Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури / Д.В. Бібіков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 141-154. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.08 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187517 904.5(282.247.32-196.6)”653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Раннє середньовіччя Раннє середньовіччя
spellingShingle	Раннє середньовіччя Раннє середньовіччя Бібіков, Д.В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена всебічному аналізу поховального обряду роменської культури та окремих його елементів.
format	Article
author	Бібіков, Д.В.
author_facet	Бібіков, Д.В.
author_sort	Бібіков, Д.В.
title	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури
title_short	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури
title_full	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури
title_fullStr	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури
title_full_unstemmed	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури
title_sort	ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Раннє середньовіччя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187517
citation_txt	Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури / Д.В. Бібіков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 141-154. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT bíbíkovdv ŝerazproobrâdpohovannânosíívromensʹkoíkulʹturi
first_indexed	2025-07-16T09:06:01Z
last_indexed	2025-07-16T09:06:01Z
_version_	1837793817278808064
fulltext	141ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) УДК 904.5(282.247.32-196.6)”653” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.08 Д. В. Бібіков Ще рАЗ про оБрЯд похоВАннЯ носіїВ роМенсЬкої кУлЬтУри стаття присвячена всебічному аналізу похо- вального обряду роменської культури та окремих його елементів. ключові слова: роменська культура, Давня Русь, поховальний обряд, кремація на стороні, інгу- мація на рівні горизонту. До проблем специфіки поховального обряду східних слов’ян і динаміки його розвитку напе- редодні становлення Давньоруської держави неодноразово зверталися дослідники різних по- колінь. Ці проблеми мають важливе значення не лише для вивчення світоглядних уявлень слов’янського населення, але й для розуміння державотворчих, етнокультурних і соціальних процесів ранньосередньовічної доби на тери- торії Східної європи. Особливості поховальних пам’яток літо- писних сіверян, з якими ототожнюють носіїв роменської археологічної культури, зафіксо- вано писемними джерелами. в дослідженнях, присвячених цим особливостям, своєрідним штампом стало цитування недатованої части- ни «Повісті временних літ», згідно якій після спалення небіжчика сіверяни «събравше кости, вложаху в ссудъ малъ и поставяху на столпѢ на путехъ» (Повість… 1990, с. 22). Ці дані до- повнюються свідченнями арабського письмен- ника Ібн-Русте, за якими після спалення не- біжчика слов’яни відправлялися на місце, де воно відбувалось, і збирали попіл до урни, яку після цього ставили на «пагорб» (Гаркави 1870, с. 264—265). Д. Я. Самоквасов, який розкопав більшість відомих нам ранньосередньовічних поховань Лівобережжя, розподілив їх на три типи: 1) кургани з кострищами; 2) кургани з похо- вальними посудинами; 3) кургани з кістяками, залишками похованих, неспалених, небіжчи- ків (Самоквасов 1908, с. 14). Ним же були впер- ше зближені захоронення сіверян, радимичів і в’ятичів. важливим кроком стало виділення в межах цього масиву окремих локальних груп, здійснене Г. Ф. Соловйовою на базі аналізу та картографування понад 5000 поховальних пам’яток. До першої групи ввійшли кургани Посейм’я, Середньої Десни та верхнього По- сулля, що містили в товщі насипу поховальні урни з рештками кремації на стороні (Соловье- ва 1956, с. 140—141, 146—147). Можна зустріти твердження, буцімто саме Г.Ф. Соловйова пер- шою пов’язала їх із літописними сіверянами (Григорьев 2000, с. 109; Енуков 2005, с. 101). Однак, за три роки до виходу її праці Д. Т. бе- резовець зіставив даний обряд із городищами роменської культури та, відповідно, оголосив його «найдревнішим типом слов’янських похо- вань в курганах на території сіверян» (березо- вець 1953, с. 32). Д. Т. березовець вперше запропонував і схе- му еволюції поховальних пам’яток Дніпровсь- кого Лівобережжя. за його припущенням, на ранньому етапі роменські кургани містили урни на верхівці насипу, потім — на 1/4 його висоти від вершини, ще пізніше — на середині. Найпізніші сіверянські поховання, на його думку, являли собою трупоспалення на місці, котре в свою чергу замінюється трупопокла- денням (березовець 1956, с. 185). в загальних рисах точку зору Д. Т. березовця підтримав О. в. Сухобоков (Сухобоков 1992, с. 42). Гіпоте- зу про послідовний розвиток поховальної обря- довості сіверян від кремації на стороні до тру- поспалення на місці обстоював у своїх працях О. П. Моця (Моця 1987, с. 126; 1993, с. 41—43). © Д. в. бІбІКОв, 2021 142 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя в той же час, низка вчених рішуче відхиляла можливість спадковості обох обрядів (Сухобо- ков 1975, с. 73; Григорьев 1990, с. 84, 86; 2000, с. 117; Приймак 1997, с. 17). Дедалі частіше на- уковці відмовляються від подібних «лінійних» схем еволюції роменських поховань, характе- ризуючи їх як трупоспалення на стороні з по- дальшими достатньо варіативними ритуалами (Приймак 1997, с. 17—18; Енуков 2005, с. 101— 103). У даній статті здійснюється нова спроба всебічного аналізу поховального обряду літо- писних сіверян і його окремих елементів. Для цього створено найбільш повний і достовірний на сьогодні каталог роменських захоронень. більшість роменських курганів розкопува- лись ще в ХІХ — на початку ХХ ст. Як правило, результати робіт є вкрай неповно документова- ними, що значною мірою обмежує їх інформа- тивність. Також необхідно зазначити, що вив- чені могильники на території Дніпровського Лівобережжя розміщені досить нерівномірно (рис. 1). Усього за дві сотні років залишки кремації на стороні чи, принаймні, сліди цього обряду було виявлено в понад 142 роменських курга- нах (стосовно деяких аматорських розкопок ХІХ ст. невідомою є навіть кількість розкопа- них насипів). При цьому, в одних курганах було вміщено по кілька захоронень, в інших людські рештки не збереглися зовсім. врахову- ючи вказані обставини, кількість окремих, до- стовірних, кремаційних поховань сягає понад 131. Розташовані вони на 27 могильниках. Окремо від цієї, основної, вибірки слід роз- глядати ямні поховання Новотроїцького та Донецького городищ. На Новотроїцькому п’ять захоронень були здійснені в ямах меридіональ- ної орієнтації, розмірами 1,7—1,9 × 0,5—1,0 × 0,85—1,4 м. Простежено дерев’яні обкладки їх стінок і залишки кальцинованих кісток, які й дали змогу І. І. Ляпушкіну інтерпретувати їх як поховання (Ляпушкин 1958, с. 110—112). Саме городище носило перехідний характер між волинцівськими і роменськими старо- житностями. в. в. Приймак зробив висновок про належність цих поховань уграм (Прий- мак 1998, с. 100). Натомість, О. в. Комар та О. в. Сухобоков вважали, що такий обряд був рис. 1. Поширення кремаційних поховань роменської культури: 1 — Седнів; 2 — Леньків; 3 — вороніж; 4 — вирівка; 5 — Холодьонів (Любитове); 6 — богданове (Полошки); 7 — Щербинівка; 8 — Дорошівка (волокити- не); 9 — волокитине; 10 — Ротівка; 11 — Октябрське (зарічне); 12 — Путивль; 13 — Мар’янівка (бунякіне); 14 — Сетнів (Атинське); 15 — Рильськ; 16 — Горналь; 17 — Миропілля; 18 — Кам’яне; 19 — Новотроїцьке городище; 20 — Городнє; 21 — Донецьке городище; 22 — Гніздилово; 23 — Шуклинка; 24 — Мішково; 25 — Переверзєво; 26 — жерновець; 27 — Леб’яже; 28 — Клюква; 29 — Олександрівка 143ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Бібіков, Д. В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури викликаний екстраординарними обставина- ми, так як усі поховання були здійснені поряд з розгромленими житлами (Комар, Сухобоков 2004, с. 168—169). На посаді Донецького городища в роменсько- му шарі було виявлене поховання без курган- ного насипу з розміщенням залишків кремації на стороні в ямі, без будь-яких зовнішніх ознак (Шрамко 1962, с. 314). Дехто з дослідників на- водить даний комплекс як доказ існування у роменському середовищі безкурганного обряду, фіксація котрого викликає зрозумілі труднощі (Сухобоков 1975, с. 74; 1992, с. 42; Приймак 1997, с. 12, 19; баран 1998, с. 102). Проте, його розташування безпосередньо в межах житло- вої зони також указує на надзвичайні умови здійснення захоронення, наприклад — під час воєнного конфлікту. в наших подальших статистичних розрахунках указані поховальні комплекси враховуватися не будуть. Однією з основних рис, котрі відрізняють роменські поховання від волинцівських, що їм передують, прийнято вважати наявність кур- ганного насипу (березовець 1955, с. 57). Хоча з часів П. М. Третякова та І. І. Ляпушкіна здійс- нювалися численні спроби атрибутувати при- наймні частину волинцівських поховань як підкурганні (Третьяков 1941, с. 23; Ляпушкин 1959, с. 83; 1968, с. 61—62, 71, 77; бессарабова 1973, с. 111; Григорьев 1990, с. 85; 2000, с. 111), низка вчених розцінила їх як непереконливі (Седов 1982, с. 138; баран 1998, с. 97; Комар 2012, с. 152). Поховальні урни у верхній, рідше — серед- ній, частині насипу достовірно зафіксовані в 71 кургані. При цьому майже дві третини з них припадає на два некрополі — Седнівський і Горнальський. Понад 44 рази місцезнаходжен- ня урн не вказане, проте з контексту можна здогадатись, що воно було аналогічним 1. Крім того, дослідники припускали наявність посудин із рештками кремації в 16 насипах, пошкодже- них оранкою (Холодьонів, Щербинівка, Доро- шівка, Олександрівка, Гніздилове). загалом, урни в товщі насипу містили від 82 % (врахо- вуючи виключно докладно описані комплекси) до 89 % (включаючи гіпотетичні) роменських кремаційних поховань. Однак, навіть ці показ- ники можуть бути суттєво заниженими. Нау- ковці давно звернули увагу на значно меншу кількість курганних груп роменської культури в порівнянні з кількістю поселень. зважаючи на невеликі розміри насипів і характер обряду, 1. На жаль, нам не вдалося отримати детальної ін- формації щодо захоронень, розкопаних І. С. Аб- рамовим біля с. воронеж (Сумська обл.). вико- ристано лише уривчасті повідомлення з пізніших публікацій. за інформацією, наданою О. є. чер- ненко, звіти про ці розкопки свого часу не вдало- ся знайти і в Науковому архіві Інституту історії матеріальної культури (м. Санкт-Петербург), де вони мають зберігатись. поховання масово знищувались під час оран- ки, що відмічали вже дослідники ХІХ — по- чатку ХХ ст. (беляшевский 1900, с. 146; Са- моквасов 1908, с. 212; 1916, с. 72, 73; Каншин 1911, с. 119). Із появою тракторної техніки цей процес лише інтенсифікувався (Енуков 2005, с. 100). зрозуміло, що за таких умов у першу чергу «страждали» кургани з урнами у насипі. Так, у ХХ ст. вдалося відкрити лише три подіб- ні поховання при тому, що число захоронень інших типів поступово зростало. за О. в. Григор’євим, указаний обряд стає найпоширенішим в основному ареалі роменсь- кої культури вже в першій половині ІХ ст. (Григорьев 1990, с. 85; 2000, с. 112—113). Так, «волинцоїдний» горщик із волокитина має аналогії на Новотроїцькому городищі, ран- ньороменським етапом датуються кургани І (трапецієвидні підвіски, аналогічні знахід- кам із Івахниківського скарбу) і ІІ (гончарний горщик, близький волинцівським зразкам) Мар’янівського могильника (нині — с. буня- кіне; Григорьев 2000, с. 112—113; Комар 2012, с. 152). Щоправда, на думку деяких науковців, окремі наслідування волинцівської кераміки подекуди зустрічаються до Х ст. включно (Гри- горьев 2000, с. 23), наприклад — у шуклинсь- кому кургані з розкопок О. в. зоріна, котрий датується кінцем цього століття (Енуков 2011). єдність обряду спостерігається і в подальші часи, про що свідчать матеріали пізньороменсь- ких поховань. Таким є, наприклад, курган 10 могильника біля с. Кам’яне, котрий почав фун- кціонувати наприкінці Х ст. (рис. 2). Особливо важливо, що урна — корчагоподібний горщик роменського типу — знаходилась на глибині 0,2 м, під дерновим шаром (Сухобоков 1992, с. 180), що дозволяє спростувати висновок Д. Т. березовця про поступове «переміщення» поховальних урн в нижню частину кургану. Фрагментарність даних про більшість захоро- нень цього типу, їх однотипність та незначна кількість інвентарю роблять неможливим на сьогоднішній день створення більш докладної хронологічної шкали. Конкретна глибина розміщення урни в наси- пі, на нашу думку, не мала такого принципово- го значення, як це здавалося Д. Т. березовцю, в. в. Приймаку тощо. Цей фактор напряму за- лежав від висоти кургану: достовірні випадки поміщення урн у середній частині насипу, на глибині 0,7—1,05 м від вершини, є нечислен- ними та пов’язані виключно з найбільшими роменськими курганами заввишки 1,75—2,8 м (Мар’янівка № І, Рильськ № 1, Шуклинка № 1 1998 р.). вірогідно, така стратиграфічна ситуа- ція викликана подальшою підсипкою насипів. Так, складна система послідовних підсипок і ритуальних вогнищ зафіксована в шуклинсь- кому кургані (рис. 3). Такими ж поодинокими є випадки роз- міщення урн у нижній частині насипів або на 144 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя рівні горизонту (Леньків № 5, Октябрське № 1, Шуклинка № 1 1952 р.). Подібні поховання по- ширені на синхронних пам’ятках верхньої Оки та Дону (винников 1995, с. 95; Григорьев 2012, с. 99). У шуклинському кургані на рівні похо- ваної денної поверхні виявлено відразу чоти- ри захоронення (в тому числі — три урнові), на думку О. в. зоріна здійснені одночасно (зорин 2005, с. 81). У Ленькові поховання біля східно- го краю курганного насипу виглядає як впуск- не (центральна частина кургану лишилася не розкопаною; рис. 4). Проте, не слід забувати, що розміщення решток кремації у східній по- ловині кургану є типовим для слов’ян Подоння (винников 1995, с. 95). в курганних насипах знаходять різну кіль- кість поховальних урн: в більшості випадків — одну посудину з перепаленими людськими кістками, але іноді фіксують по дві (Седнів, Дорошівка, Рильськ, Сетнів, Октябрське, Шук- линка). Один з курганів Мар’янівської групи містив у середніх шарах насипу три урни, а шуклинський курган із розкопок 1998 р. — чо- тири. Нині залишається тільки здогадуватись, чи всі подібні випадки пов’язані з одиночними захороненнями. Гіпотеза щодо притаманності кількох урн виключно раннім роменським по- хованням (Григорьев 1990, с. 85; 2000, с. 114) також не знаходить вагомих підтверджень. Дуже дивним виглядає висновок в. в. Сєдо- ва про те, що урнові трупоспалення становили лише третину поховань сіверян, а зазвичай спа- лені кістки поміщали в курган купкою (Седов 1982, с. 139). за нашими підрахунками, серед роменських кремацій урни були відсутні лише у 14 випадках, що становить близько 11 %. більшість безурнових поховань здійснені на рівні горизонту (вісім випадків) чи на незнач- ній підсипці заввишки 0,15 м—0,25 м (Город- нє № 79, Мішково № 1). Половина комплексів містила поряд із роменською керамікою дав- ньоруський матеріал, що дозволяє датувати їх у межах другої половини Х — початку ХІ ст. Курган 6 із Леб’яжого можна вважати раннь- ороменським за знахідкою спіралевидної про- низки, що має численні аналогії на пам’ятках цього етапу (Комар 2012, с. 152). Нерідко такий обряд практикувався в колективних захоро- неннях (Щербинівка № 1, поховання 1; Шук- линка № 1 1952 р., поховання 4; Леб’яже № 6, поховання 1, 2; жерновець б/№, основне похо- вання). в басейні р. Тускар у Курському Посеймї три роменських безурнових поховання (Шук- линка № 1 1952 р., Перевєрзєво б/№, Мішко- во № 2) містили кільцеві огорожі з дерев’яних плах, принаймні в двох випадках — обвуглені. вказаний обрядовий елемент зустрічається на волинцівському могильнику Малі будки, а також — на синхронних пам’ятках Середньо- го Подесення (Кветунь, Полужжя) та волині. Проте, особливого поширення кільцеві огорожі набули в басейнах верхньої Оки та Дону (бес- сарабова 1973, с. 65—71). в більшості комплек- рис. 2. Кам’яне, курган 10: 1 — план і розріз кургану; 2 — по- ховальна урна; 3 — поховальний інвентар (Сухобоков 1992) 145ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Бібіков, Д. В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури сів їх також знаходять обгорілими, чому могла бути й суто практична причина — сповільнити процес розкладання дерева (бессарабова 1973, с. 79). знахідки аналогічних огорож у Посейм’ї справедливо розцінюють як свідчення контак- тів між суміжними групами сіверян і в’ятичів (Никольская 1959, с. 83; Седов 1982, с. 139; Гри- горьев 2000, с. 114). На думку О. в. Григор’єва, дерев’яні конструкції характерні виключно для ранніх роменських поховань (Григорьев 1990, с. 85; 2000, с. 114). з цим висновком рішуче не погоджується в. в. єнуков, вказуючи на освоєн- ня роменцями басейну р. Тускар лише в кінці ІХ ст. та датування шуклинського кургану не раніше середини Х ст. за наявністю давньорусь- кої кераміки (Енуков 2005, с. 103). варто зга- дати і про знахідку стріли Х—ХІ ст. в кургані 2 біля с. Мішкове (Узянов, Смирнов, верещинс- кий 1979, с. 99). Подекуди огорожі фіксуються і в пізньороменських інгумаційних захороненнях регіону (Липино, курган 1 другої групи, кінець Х — початок ХІ ст.; Енуков 2005, с. 103). У числі безурнових можна згадати й захоро- нення в невеликих підкурганних ямках завглиб- шки 0,15—0,2 м від рівня горизонту (Путивль б/№; Щербинівка № 1, поховання 2; жерновець б/№, впускні поховання; рис. 5). за знахідками гончарної давньоруської кераміки, два останні кургани відносяться до пізньороменського етапу. вочевидь, суто за наявністю курганного насипу прийнято зараховувати до числа роменських курган, розкопаний Д. Т. березовцем в заплаві р. Сейм навпроти Путивля. При цьому, сам ав- тор розкопок відмічав, що намистини з похован- ня знаходять аналогії й серед матеріалів волин- цівського могильника (березовець 1955, с. 64), а іншого датуючого матеріалу виявлено не було. У Східній європі звичайна яма є однією з основних поховальних споруд протягом майже всього І тис. н. е. При цьому, з поширенням підкурганних по- ховань викопування ямки для праху поступово виходить зі звичаю (Петраускас 1993, с. 10). в шести роменських курганах відмічені ри- туальні вогнища (Леньків № 5, Дорошівка рис. 3. Шуклинка, курган 1 1998 р. Ре- конструкція етапів спорудження курга- ну за О. в. зоріним (зорин 2005) 146 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя № 2, жерновець б/№, Мішкове № 1, Шуклинка № 1 1998 р., Лебяже № 6). Іноді цей обрядовий елемент пов’язували із проникненням на тери- торію сіверян їхніх північних сусідів — ради- мичів, дреговичів (Седов 1982, с. 139). Досить часто у курганному насипі траплялися деревне вугілля, крупні шматки горілого дерева, зола, попіл. вірогідно, вони спеціально приноси- лись з місця, на якому відбувалась кремація. Іноді в насипу знаходять рештки великої та дрібної рогатої худоби, птахів — залишки риту- альної їжі (Дорошівка № 2, Гніздилове, Мішко- во № 2, жерновець б/№). в останньому випадку перепалений кістяк вівці чи косулі містився у рис. 5. Щербинівка, курган 1. План і розрізи кургану (Приймак 1997) рис. 4. Леньків, курган 5. Схема- тичні розрізи та план кургану, поховальна урна (Кравченко 2015) 147ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Бібіков, Д. В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури верхній частині кургану в обкладеній деревом прямокутній ямі. зрідка кістки жертовних тва- рин, зокрема — дрібної рогатої худоби, знахо- дили разом із людськими в поховальних урнах (Дорошівка № 3, Шуклинка № 1 1998 р.). Не менше семи разів у насипі траплялися ок- ремі фрагменти ліпної або ранньогончарної ке- раміки, пов’язані з широко відомою традицією биття посуду. за припущенням в. в. Прийма- ка, погано випалена ліпна кераміка з дослід- женого ним кургану в Щербинівці спеціаль- но виготовлялась для поховальної церемонії (Приймак 1991, с. 14). Поруч із посудинами, наповненими пере- паленими кістками, нерідко знаходили пусті. Подібними знахідками відзначались похован- ня таких курганних груп як Седнів, богданово, Дорошівка, Сетнів, Миропілля, Горналь, жер- новець. вірогідно, вони являють собою страв- ниці, в яких містилась ритуальна їжа. Даний елемент є притаманним захороненням волин- цівської культури (баран 1998, с. 97—98). Іноді до стравниці, так само як і до самої урни, мог- ли поміщати поховальний інвентар (Соловьева 1956, с. 140). На питанні інвентарю роменських поховань варто зупинитись окремо. відносно невелика кількість речей з сіверянських трупоспалень породжувала серед науковців різноманітні гі- потези. О. в. Григор’єв, котрий присвятив по- ховальному обряду сіверян окреме досліджен- ня, вважав, що на початку ІХ ст., разом з його повною уніфікацією, зникають будь-які риси со- ціальної нерівності, які простежувались раніше. відкидаючи можливість соціального регресу суспільства, дослідник навіть зважився поясни- ти цей факт становленням певних ідеологічних уявлень, згідно яким люди були рівні перед смертю, а відповідно — і перед богом (Григорьев 1990, с. 85; Григорьев 2000, с. 115). в. в. Сєдову доводилося констатувати, що прикраси і речі, які супроводжували померлих, згорали під час поховальної церемонії (Седов 1982, с. 139). Реальна картина виглядає не так песиміс- тично. за нашими підрахунками, супутні пред- мети (крім кераміки) знаходили щонайменше в 24 поховальних комплексах; 61 захоронення виявилося безінвентарним, або ж подібна ін- формація є відсутньою. Таким чином, інвентар містили до 30 % роменських поховань. Стосовно п’яти курганних груп (63 поховання) точна кіль- кість інвентарних захоронень не повідомляєть- ся. Кількість предметів у похованнях варіюється від одного до восьми. більша частина з них несе на собі сліди перебування у вогні. значна кіль- кість металевих і скляних предметів зберіглась у вигляді дрібних оплавків, на котрі дослідники ХІХ ст. могли й не звертати уваги. Далеко не всі вироби піддаються атрибуції. Як щойно зазначалось, більшість речей в ро- менських курганах знаходять сильно оплавле- ними. Сіверяни спалювали небіжчиків разом із одягом, прикрасами та побутовими пред- метами. єдиним достовірним винятком є все той же курган 10 могильника біля с. Кам’яне: предмети, що містилися в поховальній урні, слідів перебування у вогні не мали. Лише двічі (Мішково № 2, Шуклинка № 1 1998 р.) окремі речі знаходили поодаль від решток кремації, проте й вони були оплавленими. Крім фрагментів кераміки, серед інвентарю кількісно переважають різноманітні елементи одягу та жіночі прикраси. На більшості могильни- ків трапляються знахідки намистин — скляних і кам’яних. До складу намиста входили пронизки: скляні (Путивль б/№; Шуклинка № 1 1998 р.) та бронзова спіралевидна (Леб’яже № 6). частими знахідками є бронзові, рідше — срібні, перстне- подібні скроневі кільця, дротові перстні. значно рідше зустрічаються такі предмети, як залізна кручена гривня (Кам’яне № 10), залізний брас- лет (?) (Шуклинка № 1 1998 р.), срібні сережки (Седнів, Кам’яне № 10), срібний перстень зі щит- ком (Шуклинка № 1 1998 р.), бронзова сережка з напускною скляною намистиною (Мар’янівка № І), бронзовий прорізний бубонець (Кам’яне № 10), бронзові ґудзики-бубонці (Кам’яне № 10), бронзова стрічка (налобна?; Шуклинка, курган 1 1952 р.), бронзові бляшки (Мар’янівна № ІІ, Ротівка, Сетнів, жерновець), бронзові пряж- ки (волокитине, Леб’яже № 6), залізна пряжка (Мар’янівна). Серед побутових речей та пред- метів озброєння можна назвати глиняне прясли- це (богданове), оселок (Шуклинка № 1 1998 р.), залізний наконечник стріли (Мішково № 2), за- лізні ножі (богданове, Мар’янівна № ІІ, Кам’яне № 10), блешню з гачком і калачевидне кресало (Кам’яне № 10). Серед металевих злитків трап- лялися й золоті (Клюква). Проаналізувавши склад інвентарю, важко погодитись з висновком О. в. Григор’єва про соціальну рівність похова- них у роменських курганах. Наведені статистичні дані свідчать про до- мінування на основній частині Дніпровського Лівобережжя в ІХ—Х ст. обряду трупоспалення на стороні із розміщенням урни в товщі курган- ного насипу. Поховання на рівні горизонту та нижче нього варто розглядати лише як нечис- ленні відхилення від класичного роменського обряду. Для захоронень цих типів властиві такі специфічні елементи, як кільцеві дерев’яні ого- рожі та ритуальні вогнища, а більшість із них не містить поховальних урн. До числа «відхи- лень» можна зарахувати випадки колективних або впускних захоронень (Леньків №5, Щер- бинівка № 1, Шуклинка № 1 1952 р., жерно- вець б/№, Леб’яже № 6), хоча не виключаємо, що їх відсутність під час розкопок ХІХ — почат- ку ХХ ст. викликана рівнем методики ведення робіт. значна частина девіантних роменських поховань припадає на територію Курського Посейм’я, що й не дивно, враховуючи її сусідс- тво з в’ятичами та донськими слов’янами. Мож- на погодитися з дослідниками, які пояснюють 148 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя відмінності в поховальному обряді Дніпровсько- го Лівобережжя причинами як етнографічного, так і хронологічного характеру (Сухобоков 1975, с. 71—75; Енуков 2005, с. 103). Останні пов’язані з пережитками традицій попередніх археологіч- них культур, а на пізньороменському етапі — з кризою язичницького світогляду після входжен- ня сіверянських земель до складу Давньорусь- кої держави та їх християнізації. вищеописаний поховальний обряд панував на сіверянських землях аж до остаточного їх входження до складу Київської Русі наприкін- ці Х ст. У другій половині цього століття він співіснує з трупоспаленням на місці похован- ня. Питання щодо спадковості цих двох форм обряду нині залишається дискусійним. Окрім межиріччя Дніпра і Десни, де роменська куль- тура припинила своє існування в кінці ІХ ст., на Лівобережжі випадки побутування кремації на місці не є численними. Поодинокі поховання ві- домі в зеленому Гаї (курган 10) та Городньому на р. Мерла (курган 80) (Моруженко 1976, с. 27; Сухобоков, Моця 1983, с. 17). На Гочевському могильнику було розкопано відразу 19 курганів із залишками часткового трупоспалення (кур- гани CCLX—CCLXXVIII), подібне захоронення досліджене в Глинську на р. Сула (курган ІІ) (Самоквасов 1908, с. 219; 1915, с. 36—39). На думку О. І. Дмітрюкова, кремація на місці за- фіксована у чотирьох розкопаних ним курганах між сс. Рождественське (нині — Гуєво) та Гор- наль. Урни знаходилися на рівні горизонту та супроводжувались залишками вугілля та золи (Дмитрюков 1854, с. 31—32; 1863, с. 512—513). в жодному комплексі з кремацією на місці не виявлено роменської кераміки чи прикрас: всі вони містили виключно давньоруські матеріа- ли. Початок функціонування принаймні трьох із п’яти вказаних могильників (зелений Гай, Гочево, Городнє) можна впевнено віднести до кінця Х ст. Як правило, на цих некрополях абсо- лютно домінує обряд інгумації на рівні горизон- ту, а роменські трупоспалення на стороні пред- ставлені лише у вигляді поодиноких виключень (зелений Гай № 19, Городнє № 79). біля с. Рож- дественське кургани з кремацією на місці ста- новили невелику окрему групу з шести насипів (розкопано чотири з них). Повна відсутність ро- менського матеріалу, датування та топографія вказаних комплексів не залишають сумнівів у тому, що обряд трупоспалення на місці був при- несений на Лівобережжя переселенцями з Се- реднього Подніпров’я разом із встановленням влади київських князів. У такому разі, подібні поховання виступають важливим індикатором входження основного сіверянського ареалу до складу Давньоруської держави. У другій половині (Комар 2012, с. 157; Григо- рьев 2012, с. 119) чи в останній чверті Х ст. (Седов 1982, с. 139) в сіверянському ареалі з’являється трупопокладення на горизонті. в ХІ ст. цей об- ряд стає найбільш характерним, що можна по- бачити на прикладі Горнальського могильника. Крім 19 класичних роменських трупоспалень, 66 розкопаних Д. Я. Самоквасовим курганів місти- ли інгумаційні поховання на рівні денної повер- хні. Найхарактернішою категорією поховального інвентарю були «сіверянські» спіральні скроневі кільця, а в кургані VIII знайдено монету єписко- па бернольда міста Гронінген (1027—1054 рр.; Самоквасов 1878, с. 203—204; 1908, с. 213—216; Исторические заметки… 1894, с. 5). Подібні ре- зультати отримано внаслідок робіт на могильни- ку в 1830 р. і 1970-х рр. (Дмитрюков 1954, с. 32; 1863, с. 512—513; вознесенская, Куза, Соловьева 1972, с. 96). Синхронні трупопокладення на рівні давньої поверхні відкрито в Городньому. в кур- ганах 8, 60. 63, 73, 85, 88 траплялася роменська ліпна кераміка (Моруженко 2975, с. 22, 65; 1976, с. 17—18, 23, 24, 28, 29). Цей обряд у поєднанні з класичними роменськими кремаціями зафік- совано й на низці інших могильників (вороніж, Дорошівка, волокитіно, Мар’янівка, Сетнів, Олександрівка, Миропілля; Самоквасов 1016, с. 68—76; Абрамов 1927, с. 462—463; Узянов, Смирнов, верещинский 1979, с. 98—99). На некрополі біля с. Кам’яне, крім захоро- нень на рівні похованого горизонту чи на під- сипці, з’являються здійснені в ґрунтових ямах (Сухобоков 2016, с. 238). Комплексний аналіз інвентарю дозволяє О. в. Комару датувати по- ховання перших двох груп (на котрі припадає більша частина знахідок роменської ліпної ке- раміки) в межах другої половини Х — першої половини ХІ ст., останньої — не раніше середи- ни ХІ ст. (Комар 2016, с. 354). Серед майже 70 інгумаційних поховань, досліджених П.І. за- сурцевим біля с. Ліпіно в Курському Посейм’ї, більшість здійснені у підкурганних ямах. Низка захоронень (№ 3, 70, 99, 107, 109, 111) містила, поряд із давньоруською кружальною керамікою, ліпну роменську. Поховання 70 зі срібником во- лодимира Святославича І типу надійно датуєть- ся початком ХІ ст. (Григорьев 1990, с. 86—87). У Радичеві під Новгород-Сіверським три курганні насипи містили 11 кістяків у могильних ямах. У насипах уламки давньоруської гончарної кераміки також зустрічалися разом із ліпною роменською (Казаков, черненко 2013, с. 173). Пізньороменські інгумаційні поховання заслу- говують окремого детального розгляду. Низка науковців схильна пояснювати змі- ну кремації інгумацією соціально-економіч- ними зрушеннями в суспільстві (Моця 1990, с. 28; Сухобоков 2016, с. 235—236; Комар 2016, с. 354—355). Проте, настільки масову та пов- сюдну трансформацію обряду, синхронну з ана- логічними процесами на Дніпровському Пра- вобережжі, можна пов’язати лише з тотальною християнізацією новоздобутих територій. віро- гідно, спалення померлих підпало під сувору заборону з боку церкви. Можна припустити, що в окремих периферійних районах Лівобере- жжя певний час продовжували практикувати 149ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Бібіков, Д. В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури кремацію, однак надійних підтверджень цій здогадці наразі немає. Переважання того чи іншого варіанту трупопокладення, схоже, мало суто ситуативний характер, пов’язаний із поси- ленням або послабленням контролю над похо- вальною практикою. Якщо в Кам’яному вираз- но простежується етапність розвитку обряду від інгумації на підсипці та на горизонті до ямних поховань, то Липинський могильник демонс- трує хронологічно зворотній сценарій (Григо- рьев 2000, с. 118—119; Комар 2016, с. 354). Таким чином, докорінні зміни в поховально- му обряді роменської культури збігаються у часі з її занепадом та поширенням на Лівобережжі загальноруської матеріальної культури. Як ві- домо, основні зміни поховального обряду син- хронні в цілому змінам археологічних епох та їх окремих частин, глобальним змінам системи світогляду (чмихов 1993, с. 33). Проблема ре- конструкції поховальної обрядності літописних сіверян далека від свого вирішення. Подальше вивчення, зокрема — в хронологічному плані, поховальних комплексів ІХ—Х ст. дозволить отримати нові дані стосовно розглядуваних пам’яток і уточнити схему їх еволюції. кАтАлог креМАЦіЙних похоВАнЬ роМенсЬкої кУлЬтУри 1—26. седнів, кургани б/№. h ≈ 0,7—2,1 м; d ≈ 3,3—8,9 м. загалом в найближчій до села частині могильника (при виїзді в Городню) розкопано 26 кур- ганів. На висоті близько 0,7—1,4 м від рівня горизон- ту в двох курганах виявлено по дві поховальні урни, в решті — по одній. У п’яти випадках поруч із урнами знайдено порожні горщики — стравниці. Інвентар: дрібні срібні, бронзові та скляні злитки, кілька вцілі- лих намистин, уламки сережок і кілець (Самоквасов 1878, с. 193—195; 1908, с. 204—205; 1916, с. 69). 27. леньків, курган № 5. h ≈ 1,6 м; d ≈ 6,75 м. На- сип містив домішки вугілля та невеликі прошарки золи. На висоті 0,2 м від рівня горизонту, в 0,9 м від східного краю, виявлено розвал поховальної урни з обпаленими кістками людини, тварин і птахів. Урна являла собою роменський горщик, декорований по плічку «гусеничним» орнаментом (висота — 26 см, діаметр вінця — 14 см, діаметр денця — 11 см). По- руч, судячи з рисунку, зафіксоване невелике костри- ще. Центральна частина насипу залишилася не ко- паною, що залишає можливість розглядати виявлене поховання як впускне (Кравченко 2015, с. 117—118). 28—37. Вороніж, кургани б/№. Один курган із залишками кремації в урні було розкопано в ур. Павленків Хутір, п’ять — в ур. Кручене болот- це, чотири — в ур. чорні Лози. всі поховання не містили залишків вогнища: вугілля й попіл разом із перепаленими кістками було принесено з іншого місця. Інвентар: бронзове кільце, оплавлені намис- тини (Абрамов 1927, с. 462—463; Ляпушкин 1968, с. 62—63; Русанова 1966, с. 36—37). 38—39. Вирівка, кургани б/№. Під час госпо- дарських робіт було зрито кілька курганів і в кожному з них на глибині 0,7—1 м знайдено горщики з попе- лом і дрібними людськими кістками. Горщики мали висоту 10—24 см, діаметр вінця 9—18 см, діаметр де- нця 6—10 см. Судячи з рисунків, надісланих місцевою адміністрацією до Археологічної комісії, це типові ро- менські ліпні посудини з циліндричним вінцем (Само- квасов 1916, с. 72, 75; Ляпушкин 1968, с. 60). 40—48. холодьонов (любитово), кургани б/№. Із дев’яти розкопаних курганів чотири (біля дороги) містили у верхній половині фрагменти посудину з перепаленими кістками. Ще пять насипів (у городах) виявились порожніми: за слушним припущенням Д. Я. Самоквасова, раніше тут у верхніх шарах також були поміщені поховальні урни, згодом виорані (Само- квасов 1878, с. 198; 1908, с. 207—208; 1916, с. 71—72). 49—51. Богданово (полошки), кургани 1—3. h до 0,5—1 м; d ≈ 9—11 м. Починаючи з глибини 0,4— 0,5 м від вершини в усіх трьох курганах (особли- во — по центру) траплялись перепалені кістки: або спорадично, або невеликими купками. чорнозем із кістками продовжувався до глибини 0,9—1 м. Поруч зустрічалися фрагменти ліпних посудин (урн — ?), шматки вугликів. в кургані 3 виявлено дві посуди- ни великих розмірів, роздавлені землею; в одній з них — великий шматок вугілля. Інвентар: фрагмен- ти бронзових кілець і пластинок, бронзові оплавки, фрагмент залізного ножа, глиняне пряслице (беля- шевский 1900, с. 147—148). 52. Щербинівка, курган № 1. h = 0,7 м; d=10,8 м. Курган принаймні двічі грабувався. в насипі зустрі- чалися фрагменти ліпної та ранньогончарної давнь- оруської кераміки, інколи — вугілля та шматки об- горілого дерева. близько до центру кургана на рівні давнього горизонту було зафіксовано горілу пляму потужністю не більше 3 см. У північно-східній час- тині плями виявлено незначну кількість дрібних пе- репалених кісток — поховання 1. в центрі кургану знаходилась невелика (глибиною до 0,2 м) ямка з іще меншою кількістю кальцинованих кісток — похован- ня 2. за керамічним комплексом в. в. Приймак да- тував курган другою половиною Х — початком ХІ ст. і не виключав, що раніше тут могло знаходитись і традиційне роменське урнове захоронення. Інвентар: разом із кістками в похованні 1 — обгоріла намисти- на синього кольору (Приймак 1991, с. 14). 53—59. дорошівка (Волокитине), кургани б/№. Із дев’яти розкопаних курганів у семи вияв- лено поховальні урни, у двох — кістяки. в одному кургані поруч із червоноглиняною посудиною з кістками стояла така ж порожня. Інвентар: в урні одного з курганів — скляні намистини, злитки на- мистин, частина плаского срібного кільця, дротове срібне кілечко, бронзовий злиток (Самоквасов 1878, с. 196—197; 1908, с. 211; 1916, с. 70). 60. дорошівка (Волокитине), курган 1. h = 1,4 м; d = 6 м. На глибині 0,15 м, в 0,5 м на південний захід від центру насипу, на боці лежав товстостінний ліп- ний горщик із перепаленими кістками. Поблизу ньо- го — частина ще одного ліпного горщика та невелика купка перепалених кісток (березовець 1955, с. 56). 61. дорошівка (Волокитине), курган 2. h = 1,85 м; d = 3,5 м. в насипі знайдено кремінне зна- ряддя, уламки ліпного посуду та тваринних кісток. На рівні давнього горизонту простежена овальна пляма попелу розміром 1,6 × 1,4 м із фрагментами ліпної кераміки та вугликами. Ознак поховання не виявлено (березовець 1955, с. 56—57). 62. дорошівка (Волокитине), курган 3. h = 2,2 м; d = 8 м. На глибині 0,15 м, в 0,5 м на півден- ний схід від центру насипу, виявлено дві урни, до країв заповнені великими фрагментами перепале- них кісток людини, а також — кози або вівці (бере- зовець 1955, с. 57). 150 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя 63—66. дорошівка (Волокитине), кургани 4—6, 8. в цих чотирьох курганах слідів поховань не виявлено. На думку Д. Т. березовця, насипи також містили у верхній частині поховальні урни, пізні- ше — знищені (березовець 1955, с. 57). 67. дорошівка (Волокитине), курган 7. h = 0,55 м; d = 6,5 м. в центрі, на глибині 0,5 м, виявлено округлу пляму попелу діаметром 0,6 м, потужністю 2—3 см. Тут же знайдено дрібні вуглики та перепа- лені кісточки. в 2,3 м на південний захід від центру кургану виявлено яму, на думку Д. Т. березовця — зернову. в 2,5 м від центру на південний схід вияв- лене інгумаційне поховання, орієнтоване головою на захід. Інвентар відсутній (березовець 1955, с. 57). 68—69. Волокитине — ур. городище, кур- гани б/№. У двох розкопаних курганах виявлено роздавлені урни, в третьому — кістяк. Інвентар: при візуальному огляді Д. Я. Самоквасова — кілька скляних позолочених намистин, 2 бронзових дрото- вих кільця і маленька бронзова пряжка (Самоквасов 1878, с. 196—197; 1908, с. 211; 1916, с. 70; Уварова 1906, с. 74). 70—71. Волокитине — ур. городище, кургани б/№. Робітники, що розкопували кургани за нака- зом місцевого поміщика Миклашевського, знаходи- ли «горщики з золою та кістками». Інвентар: кілька бронзових пряжок і скляних позолочених намистин (Самоквасов 1908, с. 211). 72—79. ротівка, кургани б/№. в кожному з восьми розкопаних курганів у верхніх шарах міс- тилися глиняні урни з перепаленими кістками. Ін- вентар: в одній із урн — окиснена бронзова бляшка, дрібні бронзові злитки, 3 скляні намистини і 2 гли- няні (?) (Самоквасов 1878, с. 198; 1908, с. 211; 1916, с. 70—71). 80. октябрське (Зарічне), курган 1. h = 0,65 м; d = 7 м. в насипі зустрічались окремі перепалені кіс- точки. в центрі кургану, на рівні давнього горизон- ту, поруч один із одним лежали розвали двох ліпних посудин, укриті перепаленими кістками (Рыбаков 1965, с. 14). 81. путивль, курган б/№. h = 0,8 м; d = 5 м. в центрі викопано невелику овальну ямку розмірами 0,4ч0,25 м, глибиною від давнього горизонту 0,15 м. Яма заповнена перепаленими людськими кістками. Інвентар: серед кісток — дві намистини (в тому чис- лі — потрійна пронизка) з зеленого скла, кілька не- великих скляних злитків (березовець 1955, с. 64). 82. Мар’янівка (Бунякіне), курган і. h = 2,1 м; d ≈ 9 м. На глибині 1,05 м від вершини — три по- ховальні урни. Інвентар: в одній урні між кісток — фрагмент бронзової сережки зі скляною напускною намистиною та фрагмент срібного дротового кіль- ця; в іншій — до 100 мушель і скляних намистин, 5 бронзових і до 50 дрібних срібних злитків (Самок- васов 1878, с. 199; 1908, с. 211; 1916, с. 76). 83. Мар’янівка (Бунякіне), курган іі. h = 0,7 м; d ≈ 6,7 м. Одразу під шаром дерну — прикрашена хвилястими лініями сіроглиняна посудина з пере- паленими кістками. Інвентар: в урні — злитки скля- них намистин, залізні ніж, бляха і кільце (Самоква- сов 1878, с. 199; 1908, с. 211; 1916, с. 76). 84—88. Мар’янівка (Бунякіне), кургани III— VII. h = 0,5—2,1 м; d ≈ 4,5—9 м. в п’яти курганах знайдено по одній поховальній урні, що містили перепалені кістки та сліди розплавлених метале- вих предметів (Самоквасов 1878, с. 199; 1908, с. 211; 1916, с. 75—76). 89—94. сетнів (Атинське), кургани б/№. h ≈ 0,5—2,1 м; d ≈ 4,5—9 м. в шести курганах зустріча- лися лише уламки роздавлених глиняних посудин (поховальних урн) і перепалені кістки (Самоквасов 1878, с. 199; 1908, с. 211; 1916, с. 76). 95. сетнів (Атинське), курган б/№ У верхній частині кургану знайдено дві урни і порожня посу- дина. Інвентар: в одній із урн — кілька розплавле- них скляних намистин, бронзова бляшка та дрібні бронзові злитки; в іншій — сліди бронзового окису (Самоквасов 1878, с. 199; 1908, с. 211; 1916, с. 76). 96. рильськ, курган б/№. в одному з курганів, розкопаних за наказом місцевого архімандрита, було виявлено горщик із перепаленими кістками, після чого роботи припинено (Дмитрюков, 1954, с. 35; 1863, с. 515—516). 97. рильськ, курган 1. h ≈ 1,75 м; d ≈ 8 м. На глибині до 0,7 м по центру насипу виявлено два розбиті горщики з перепаленими кістками (в од- ному — переважно черепними), а в південній час- тині — зола та вугілля (Дмитрюков, 1954, с. 35—36; 1863, с. 515—516). 98. рильськ, курган № 2. h ≈ 2,1 м; d ≈ 9 м. Під верхнім шаром ґрунту, на схід від центру на- сипу, знайдений цілий горщик, що лежав на боці. в самому горщику знаходилось мало кісток, а під ним — набагато більше (Дмитрюков 1954, с. 36; 1863, с. 515—516). 99—117. горналь, кургани б/№ 1872 р. Серед 86 курганів 19 уміщали в верхній частині (на гли- бині від 0,18 до 0,53 м) поховальні урни. в трьох курганах крім урн були знайдені порожні посудини. зазвичай посудини знаходилися на глибині 0,7— 2,1 м. Інвентар: між кістками — 18 скляних намис- тин, 3 фрагменти бронзових кілець, 46 бронзових і 17 срібних маленьких злитків, мідні та залізні окиси (Самоквасов 1878, с. 203; 1908, с. 213; Исторические заметки… 1894, с. 5). 118. Миропілля, курган VII. знайдено похо- вальну урну, а поруч із нею — порожню посудину. Інвентар: в урні — 6 срібних злитків, половина роз- плавленого бронзового кільця та 3 кам’яні намисти- ни (Самоквасов 1878, с. 204; 1908, с. 216—217). 119. Миропілля, курган VIII. знайдено по- ховальну урну та порожню посудину. Інвентар: в урні — 3 глиняних (?) і 1 кам’яна намистини (Самок- васов 1878, с. 204; Самоквасов 1908, с. 216—217). 120. кам’яне, курган 10. h = 1,1 м; d = 7,5 м. На глибині 0,3 м, в 0,5 м на південний схід від центру насипу, виявлене поховання в роменському корча- гоподібному горщику. На рівні поховання в східній частині насипу зустрічались фрагменти ліпного по- суду, а в північно-західній — гончарного. Інвентар: в урні — фрагментована залізна кручена гривня, срібна сережка, бронзовий прорізний бубонець, на- мисто (4 сердолікових і 7 скляних намистин, 3 бу- бонці), 2 залізних ножі, калачевидне кресало, гачок- блешня (Сухобоков 1992, с. 180). 121. городнє, курган 79. h = 0,65 м; d = 4 м. в насипі виявлено фрагменти роменського ліпно- го горщика, орнаментованого відбитками мотуз- ки. в західній половині кургану, на глибині 0,5 м від вершини, зафіксовано розрізнені та сильно об- палені кістки, вуглики та золу. Інвентар: разом із кістками — бронзовий пластинчатий перстень із не зімкненими кінцями (Моруженко 1976, с. 26—27). 122—123. гніздилово, кургани б/№. При до- слідженні двох розораних курганів було знайдено лише вугілля, фрагмент кераміки, тваринний зуб і пташину кістку. Автор робіт, в. П. Каншин, вважав, що кургани містили поховальні урни, знищені під час оранки (Каншин 1911, с. 118—119). 151ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Бібіков, Д. В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури 124. Шуклинка, курган 1 1952 р. h = 2,84 м; d = 12 м. Під насипом, пошкодженим грабіжниць- кими ямами, виявлено кільцевий рівчак шириною 0,4 м із залишками огорожі з обвуглених дубових плах. всередині огорожі, на рівні горизонту, знахо- дились чотири поховання за обрядом кремації на стороні (в тому числі — трьох урнових): поховання 1, що містилось у північно-східній частині кургану, супроводжувалось уламками двох ліпних посудин; поховання 2 — у південно-східному секторі — фраг- ментами ще двох, прикрашених по вінцям відбит- ками мотузки; поховання 3 — у південно-західній чверті — крупними фрагментами червоноглиняних ліпних посудин з насічками по вінцям; поховання 4 в західній частині кургану являло собою скупчення кальцинованих кісток, вугілля та золи. за наявніс- тю, крім ліпної роменської, кружальної давньорусь- кої кераміки, в. в. єнуков датує курган не раніше середини — другої половини Х ст. Інвентар: при похованні 4 — уламок тонкої бронзової стрічки (Ни- кольская 1958, с. 67; Никольская 1959, с. 83; Енуков 2005, с. 101—102; зорин 2005, с. 81). 125. Шуклинка, курган 1 1998 р. h = 2,8 м; d = 18 м. в заповненні насипу, пошкодженого грабіжни- цькими ямами, зустрічалися фрагменти ліпного та кружального посуду. На рівні горизонту фіксувався невисокий (0,2—0,7 м) вал діаметром 10 м, вкритий яскраво-жовтою глиною. він розмикався лише з пів- нічного заходу, залишаючи прохід. за межами валу по сторонах світу було вкопано стовпчики й навко- ло них розведені багаття, що продовжували горіти під час спорудження кургану. Після того, як насип звели наполовину, на вершині спорудили «ритуаль- ну піч», у якій також розвели багаття. «Піч» являла собою яму (0,9 × 0,8 м) глибиною 0,45 м, з глиняни- ми бортами та устям із північного боку. На цьому ж рівні, на глибині 1,8—1,9 м, у південно-східному секторі кургану було здійснене поховання. частину відібраних кальцинованих кісток, змішаних з кістка- ми жертовних тварин, висипали на поверхню. Іншу частину помістили до поховальних урн — двох ліп- них і двох ранньокружальних. Після здійснення по- ховання насип досипали. Автор розкопок О. в. зорін датує його спорудження кінцем Х ст. Інвентар: в на- сипі — цілий оселок і його уламок, масивний срібний перстень зі щитком; на вінці однієї з урн — залізний предмет (браслет?); між кісток — скляна намистина- пронизка (зорин 2005, с. 81—84). 126. Мішково, курган 1. h = 0,5 м; d = 7—10 м. Курган був витягнутий з заходу на схід, з північного та південного боку простежено два відрізки рівчака. Нижньому горизонту заповнення рівчака, в якому виявлені фрагменти ліпних товстостінних посудин, відповідають залишки кострища на висоті 0,26 м від давнього горизонту. У верхньому горизонті запов- нення рівчака знайдено переважно розвали тонкос- тінних гончарних горщиків із хвилястим, лінійним і штампованим орнаментом. йому відповідає впускне поховання дорослої людини у випростаному положен- ні (Узянов, Смирнов, верещинский 1979, с. 98—99). 127. Мішково, курган 2. h = 1,23 м; d = 14 м. більша половина кургану змита рікою. в насипі, крім фрагментів ліпної кераміки, знайдено кілька зубів і фрагментів черепу великої тварини (корова, кінь?). Під насипом виявлено частину кільцевої ого- рожі з 15 плах діаметром 0,5 м, висотою понад 0,6 м, загостреними кінцями встромлених у землю. Огоро- жу було підпалено і до повного прогорання засипано землею. всередині огорожі знайдено фрагменти тов- стостінної ліпної кераміки, вугілля, шматки обпале- ної глини та кальциновані кістки. Інвентар: з зов- нішньої частини огорожі, впритул до неї — залізне вістря стріли Х—ХІ ст. і велике скупчення фрагмен- тів оплавленого залізного предмету (Узянов, Смир- нов, верещинский 1979, с. 99). 128. переверзєво, курган б/№. h = 1,6 м; d = 20 м. Насип пошкоджено грабіжницькими розко- пками. в не потривоженій частині виявлено залиш- ки дерев’яної кільцевої огорожі та фрагменти ліпної роменської кераміки (Узянов 1986, с. 77—78). 129. жерновець, курган б/№. h = 1,6 м; d = 20 м. На рівні стародавньої денної поверхні виявлено за- лишки кострища, розвали трьох горщиків (ліпного роменського, ранньогончарного та гончарного) і ре- штки трупоспалення на стороні. Це — основне похо- вання, більша частина котрого зруйнована ямами впускних кремаційних захоронень. Ями розташову- валися двома концентричними колами, мали квад- ратну чи овальну форму та були заповнені кальци- нованими кістками людини та тварин, уламками ліпної та гончарної кераміки Х — першої чверті ХІ ст. верхня частина насипу була перекрита шаром материкового суглинку потужністю до 0,5 м. в цент- рі цього глиняного майданчика виявлено обкладену деревом прямокутну яму (0,8ч0,6 м) з перепаленим кістяком вівці чи косулі. Інвентар: в заповненні впускних поховань — оплавлені скляні, пастові та кам’яні намистини, бронзові серцевидні бляшки, уламки залізних виробів (Узянов 1986, с. 77). 130. леб’яже, курган 6 1989 р. h = 0,44—0,74 м; d = 10—11 м. в насипі зустрічались незначні вкрап- лення вугликів і золи, фрагменти ліпних роменсь- ких і «волинцоїдної» посудин. На рівні похованого горизонту розміщувалися два захоронення за об- рядом кремації на стороні. Поховання 2 (основне) у центральній частині кургану складалося з двох лін- зовидних скупчень кальцинованих кісток, вугілля й золи. До скупчень примикали кілька золисто-вугіль- них плям. Поховання 1 розташовувалось у східній частині кургану та являло собою овальне в плані (0,6 × 0,35 м) скупчення відібраних кальцинованих кісток, перемішаних з уламками ліпного горщика. Уламки належали типовому роменському горщику. Спершу в. в. єнуков припускав, що посудина явля- ла собою урну, пошкоджену оранкою, проте пізніше дійшов висновку, що її було розбито з ритуальною метою. Інвентар: при похованні 2 — фрагмент кістя- ного виробу з отвором, бронзова пряжка та спіраль- на пронизка (Енуков 2005, с. 101; 2011). 131—135. клюква, кургани б/№. h = 0,7—2,8 м. У усіх п’яти розкопаних курганах у верхніх шарах ви- явлено посудини з перепаленими кістками. Інвентар: між кістками — 2 маленьких золотих злитки, кілька скляних і 3 кам’яних гранованих намистини (за ін- шими даними — срібний злиток, уламок дротового кільця, злитки скляного намиста і кам’яні грановані намистини; Самоквасов 1878, с. 200; 1916, с. 77). 136—142. олександрівка, кургани б/№. Із дев’яти розкопаних курганів, чотири містили улам- ки глиняних урн і перепалені кістки. Три розораних насипи виявилися пустими; на думку Д.Я. Самоква- сова, вони також уміщали поховальні урни. (Самок- васов 1908, с. 212). літерАтУрА Абрамов, І. С. 1927. Літописний вороніж на чер- нігівщині. в: Ювілейний збірник на пошану ака- деміка Дмитра Івановича Багалія. Київ: УАН, с. 462-468. 152 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя баран, в. Д. 1998. Давні слов’яни. Україна крізь віки, 3. Київ: Альтернативи. беляшевский, Н. 1900. Раскопки могильника у д. богданова, Глуховск. у. черниговской губ. Архео- логическая летопись Южной России, ІІ, с. 146-148. березовець, Д. Т. 1953. До питання про літопис- них сіверян. Археологія, VIII, с. 28-44. березовець, Д. Т. 1955. Дослідження слов’янських пам’яток на Сеймі в 1949—1950 рр. Археологічні пам’ятки УРсР, V, с. 49-66. березовец, Д. Т. 1956. северяне перед образова- нием Киевской Руси. Диссертация к. и. н. ИА АН УССР. Киев. бессарабова, з. Д. 1973. Славянские курганы вто- рой половины первого тысячелетия н. э. с трупосо- жжением и деревянными сооружениями на терри- тории восточной Европы. Археологический сборник государственного Эрмитажа, 15, с. 65-82. винников, А. з. 1995. славяне Лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII — начало XI в). воронеж: вГУ. вознесенская, Г. А., Куза, А. в., Соловьева, Г. Ф. 1972. Раскопки славянских памятников на р. Псел. Археологические открытия 1971 г., с. 95-96. Гаркави, А. Я. 1870. сказания мусульманских писателей о славянах и русских. Санкт-Петербург: ИАН. Григорьев, А. в. 1990. К вопросу о погребальном обряде северян VIII — начала XI в. в: Питання ар- хеології сумщини. Суми, с. 84-90. Григорьев, А. в. 2000. северская земля в VIII — начале XI вв. по археологическим данным. Труды Тульской археологической экспедиции, 2. Тула: Гриф и Ко. Григорьев, А. в. 2012. Население междуречья Днеп- ра и Дона в VIII — первой половине ХІ вв. Древнейшие государства Восточной Европы, 2010, с. 94-127. Дмитрюков, А. 1854. Городища и курганы, нахо- дящиеся в Суджанском и Рыльском уездах. Вест- ник Императорского географического общества, І, 4, с. 26-37. Дмитрюков, А. 1863. Городища и курганы в Суд- жанском и Рыльском уездах. Труды Курского губерн- ского статистического комитета, 1, с. 507-516. Енуков, в. в. 2005. славяне до Рюриковичей. Курск: Учитель. Енуков, в. в. 2011. Роменские курганы у с. Ле- бяжье на Сейме. Ученые записки. Электронный на- учный журнал Курского государственного универ- ситета, 3 (19). Режим доступу: https://cyberleninka. ru/article/n/romenskie-kurgany-u-s-lebyazhie-na- seyme/viewer зорин, А. в. 2005. Курганный могильник у с. Шуклинка и особенности погребальной обряднос- ти Посеймья рубежа Х—ХI вв. в: Ю. А. Липкинг и археология Курского края. Материалы межрегио- нальной научной конференции (Курск, 15—17 нояб- ря 2004 г.). Курск: Мечта, с. 81-90. Исторические заметки… 1894. Исторические за- метки о городе Судже и его уезде. Памятная книж- ка Курской губернии на 1894 год, II, с. 1-130. Казаков, А. Л., черненко, Е. Е. 2013. Археоло- гические исследования северянского Радичева. в: Демиденко, О. в. (ред.). Археологические исследо- вания в Еврорегионе «Днепр» в 2012 г. Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, с. 170-174. Каншин, в. П. 1911. Археологические памятни- ки в области реки большой-Курицы, впадающей в Сейм. Труды Курской губернской ученой архивной комиссии, 1, с. 117-119. Комар, А. в. 2012. Поляне и северяне. Древнейшие государства Восточной Европы, 2010, с. 128-191. Комар, А. в. 2016. Хронология могильника у с. Каменное. в: Сухобоков, О. в. «Земля незнаема»: население бассейна среднего Псла в х—XIII вв. (по материалам роменско-древнерусского комплекса в с. Каменное). Киев: О. Филюк, с. 335-355. Комар, А. в., Сухобоков, О. в. 2004. Городище «Мо- настырище» и древнерусский Ромен. в: Моця, О. П. (ред.). стародавній Іскоростень та слов’янські гра- ди VІІІ—х ст. Київ: Корвін Пресс, с. 159-173. Кравченко, Р. До питання про поховальні пам’ятки роменської культури в Середньому Поде- сенні. Ніжинська старовина, 20 (23), с. 113-120. Ляпушкин, И. И. 1958. Городище Новотроицкое: О культуре восточных славян в период сложения Киевского государства. Материалы и исследования по археологии СССР, 74. Москва: Наука. Ляпушкин, И. И. 1959. К вопросу о памятниках волынцевского типа. советская археология, ХІХХ— ХХХ, с. 58-83. Ляпушкин, И. И. 1968. славяне Восточной Евро- пы накануне образования Древнерусского государс- тва (VIII — первая половина IX вв.). Историко-ар- хеологические очерки. Материалы и исследования по археологии СССР, 152. Москва: Наука. Моруженко, А. А. 1975. Отчет Лесостепной скиф- ской єкспедиции Донецкого госуниверситета о рабо- тах в 1975 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1975/39. Моруженко, А. А. 1976. Отчет Лесостепной скифской єкспедиции Донецкого госуниверситета о разведках и работах в 1976 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1976/96. Моця, А. П. 1987. Население среднего Поднепро- вья IX—XIII вв. Киев: Наукова думка. Моця, А. П. 1990. Погребальные памятники юж- норусских земель IX—XIII вв. Киев: Наукова думка. Моця, О. П. 1993. Населення південно-руських земель Іх—хІІІ ст. (за матеріалами некрополів). Київ: ІА АН України. Никольская, Т. Н. 1958. Шуклинское городище. Краткие сообщения ИИМК, 72, с. 66-77. Никольская, Т. Н. 1959. Культура племён бассей- на верхней Оки в I тысячелетии н. э. Материалы и исследования по археологии СССР, 72. Москва; Ле- нинград: АН СССР. Петраускас, О. в. 1993. Історія обряду крема- ції на території середнього Подніпров’я у І тися- чолітті н. е. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України. Київ. Повість… 1990. Повість врем’яних літ. Київ: Ра- дянський письменник. Покас, П. М., Стародуб, А. в. 1991. Отчет об ис- следовании комплекса археологических памятников у с. Зеленый Гай сумского района сумской области в 1991 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1991/246. Приймак, в. в. 1997. Роменська культура в ме- жиріччі Десни і Ворскли: дискусійні питання, нові матеріали. Полтава; Суми: ЦОДПА, УТОПІК. Приймак, в. в. 1991. Звіт про охоронні археоло- гічні дослідження роменських пам’яток у пониззі річки Клевень. НА ІА НАН України, ф. 64, 1991/51. Приймак, в. в. 1995. Звіт про археологічні дослід- ження на території сумської області й Полтавщи- ни у 1995 р. НА ІА НАН України, ф. 64, 1995/33. Приймак, в. в. 1998. Ямні поховання городища Новотроїцького. Археологія, 2, с. 93-100. Русанова, И. П. 1966. Курганы полян х—хІІ вв. Свод археологических источников, Е1—24. Моска: Наука. 153ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Бібіков, Д. В. Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури Рыбаков, б. А. 1965. Отчет Приднепровской экс- педиции ИА АН сссР о работах в Путивле в 1965 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1965/58. Самоквасов, Д. Я. 1878. Северянские курганы и их значение для истории. Труды ІІІ археологическо- го съезда, І, с. 185-224. Самоквасов, Д. Я. 1908. Могилы Русской земли. Москва: Синодальная типография. Самоквасов, Д. Я. 1915. Дневник раскопок в ок- рестностях с. Гочева Обоянского уезда Курской гу- бернии. Москва: Синодальная типография. Самоквасов, Д. Я. 1916. Могильные древности северянской Черниговщины. Москва: Синодальная типография. Седов, в. в. 1982. Восточные славяне в VI— хІІІ вв. Москва: Наука. Соловьева, Г. Ф. 1956. Славянские союзы племен по археологическим материалам VIII—XIV вв. н. э. (вятичи, радимичи, северяне). советская археоло- гия, XXV, с. 138-170. Сухобоков, О. в. 1975. славяне Днепровского Ле- вобережья (роменская культура и ее предшествен- ники). Киев: Наукова думка. Сухобоков, О. в. 1992. Дніпровське лісостепове Лівобережжя у VIII—XIII ст. Київ: Наукова думка. Сухобоков, О. в. 2016. «Земля незнаема»: населе- ние бассейна среднего Псла в х—XIII вв. (по мате- риалам роменско-древнерусского комплекса в с. Ка- менное). Киев: О. Філюк. Сухобоков, О. в., Моця, А. П. 1983. Отчет о рас- копках роменско-древнерусского комплекса памят- ников у с. Зеленый Гай сумской обл. в 1983 г. НА ІА НАН України, ф. 64, 1983/38а. Третьяков, П. Н. 1941. Северные восточно-сла- вянские племена. вопросы этногонии северных сла- вянских племен. Материалы и исследования по ар- хеологии сссР, 6, с. 22-26. Уварова, П. С. 1906. выборки из дел черни- говского статистического Комитета, Историческо- го общества Нестора-Летописца и архива граф. П. С. Уваровой. Городища и курганы. Труды Мос- ковского Предварительного комитета по устройс- тву XIV Археологического съезда, 1, с. 73-93. Узянов, А. А. 1986. Раскопки курганов и городи- ща в долине р. Тускарь. Археологические открытия 1985 г., с. 77-78. Узянов, А. А., Смирнов, ю. А., верещинский, Л. И. 1979. Мешковские курганы и городище. Архео- логические открытия 1978 г., с. 98-99. чмихов, М. О. 1993. Кургани як явище давньої культури. Київ: НМКвО. Шрамко, б. А. 1962. Древности северского Дон- ца. Харьков: ХГУ. rEFErEnCEs Abramov, I. S. 1927. Litopysnyi Voronizh na Chernihivsh- chyni. In: Yuvileinyi zbirnyk na poshanu akademika Dmytra Ivanovycha Bahaliia. Kyiv: UAN, s. 462-468. Baran, V. D. 1998. Davni sloviany. Ukraina kriz viky, 3. Kyiv: Alternatyvy. Beliashevskii, N. 1900. Raskopki mogilnika u d. Bogdano- va, Glukhovsk. u. Chernigovskoi gub. Arkheologicheskaia letopis Iuzhnoi Rossii, II, s. 146-148. Berezovets, D. T. 1953. Do pytannia pro litopysnykh siv- erian. Arkheolohiia, VIII, s. 28-44. Berezovets, D. T. 1955. Doslidzhennia slovianskykh pa- miatok na Seimi v 1949—1950 rr. Arkheolohichni pamiatky URSR, V, s. 49-66. Berezovets, D. T. 1956. Severiane pered obrazovaniem Kievskoi Rusi. Dissertatsiia k. i. n. IA AN USSR. Kiev. Bessarabova, Z. D. 1973. Slavianskie kurgany vtoroi poloviny pervogo tysiacheletiia n. e. s truposozhzheniem i dereviannymi sooruzheniiami na territorii Vostochnoi Ev- ropy. Arkheologicheskii sbornik gosudarstvennogo Ermitazha, 15, s. 65-82. Vinnikov, A. Z. 1995. Slaviane Lesostepnogo Dona v ran- nem srednevekove (VIII — nachalo XI v). Voronezh: VGU. Voznesenskaia, G. A., Kuza, A. V., Soloveva, G. F. 1972. Raskopki slavianskikh pamiatnikov na r. Psel. Arkheolog- icheskie otkrytiia 1971 g., s. 95-96. Garkavi, A. Ia. 1870. Skazaniia musulmanskikh pisatelei o slavianakh i russkikh. Sankt-Peterburg: IAN. Grigorev, A. V. 1990. K voprosu o pogrebalnom obriade severian VIII — nachala XI v. In: Pytannia arkheolohii Sum- shchyny. Sumy, s. 84-90. Grigorev, A. V. 2000. Severskaia zemlia v VIII — nachale XI vv. po arkheologicheskim dannym. Trudy Tulskoi arkheo- logicheskoi ekspeditsii, 2. Tula: Grif i Ko. Grigorev, A. V. 2012. Naselenie mezhdurechia Dnepra i Dona v VIII — pervoi polovine XI vv. Drevneishie gosudarstva Vostochnoi Evropy, 2010, s. 94-127. Dmitriukov, A. 1854. Gorodishcha i kurgany, nakhodiash- chiesia v Sudzhanskom i Rylskom uezdakh. Vestnik Impera- torskogo geograficheskogo obshchestva, I, 4, s. 26-37. Dmitriukov, A. 1863. Gorodishcha i kurgany v Sudzhanskom i Rylskom uezdakh. Trudy Kurskogo gubern- skogo statisticheskogo komiteta, 1, s. 507-516. Enukov, V. V. 2005. Slaviane do Riurikovichei. Kursk: Uchitel. Enukov, V. V. 2011. Romenskie kurgany u s. Lebiazhe na Seime. Uchenye zapiski. Elektronnyi nauchnyi zhurnal Kur- skogo gosudarstvennogo universiteta, 3 (19). Rezhym dostupu: https://cyberleninka.ru/article/n/romenskie-kurgany-u-s-leb- yazhie-na-seyme/viewer Zorin, A. V. 2005. Kurgannyi mogilnik u s. Shuklinka i oso- bennosti pogrebalnoi obriadnosti Poseimia rubezha X—XI vv. In: Iu. A. Lipking i arkheologiia Kurskogo kraia. Materialy mezhregionalnoi nauchnoi konferentsii (Kursk, 15—17 noiab- ria 2004 g.). Kursk: Mechta, s. 81-90. Istoricheskie zametki… 1894. Istoricheskie zametki o gorode Sudzhe i ego uezde. Pamiatnaia knizhka Kurskoi gu- bernii na 1894 god, II, s. 1-130. Kazakov, A. L., Chernenko, E. E. 2013. Arkheologicheskie issledovaniia severianskogo Radicheva. In: Demidenko, O. V. (ed.). Arkheologicheskie issledovaniia v Evroregione «Dnepr» v 2012 g. Gomel: GGU im. F. Skoriny, s. 170-174. Kanshin, V. P. 1911. Arkheologicheskie pamiatniki v oblasti reki Bolshoi-Kuritsy, vpadaiushchei v Seim. Trudy Kurskoi gubernskoi uchenoi arkhivnoi komissii, 1, s. 117- 119. Komar, A. V. 2012. Poliane i severiane. Drevneishie gos- udarstva Vostochnoi Evropy, 2010, s. 128-191. Komar, A. V. 2016. Khronologiia mogilnika u s. Kamen- noe. In: Sukhobokov, O. V. «Zemlia neznaema»: naselenie bas- seina Srednego Psla v X—XIII vv. (po materialam romensko- drevnerusskogo kompleksa v s. Kamennoe). Kiev: O. Filiuk, s. 335-355. Komar, A. V., Sukhobokov, O. V. 2004. Gorodishche «Monastyrishche» i drevnerusskii Romen. In: Motsia, O. P. (ed.). Starodavnii Iskorosten ta slovianski hrady VIII—X st. Kyiv: Korvin Press, s. 159-173. Kravchenko, R. Do pytannia pro pokhovalni pamiatky romenskoi kultury v Serednomu Podesenni. Nizhynska star- ovyna, 20 (23), s. 113-120. Liapushkin, I. I. 1958. Gorodishche Novotroitskoe: O kul- ture vostochnykh slavian v period slozheniia Kievskogo gos- udarstva. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 74. Moskva: Nauka. Liapushkin, I. I. 1959. K voprosu o pamiatnikakh volynt- sevskogo tipa. Sovetskaia arkheologiia, XIXX—XXX, s. 58-83. Liapushkin, I. I. 1968. Slaviane Vostochnoi Evropy naka- nune obrazovaniia Drevnerusskogo gosudarstva (VIII — per- vaia polovina IX vv.). Istoriko-arkheologicheskie ocherki. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 152. Moskva: Nauka. Moruzhenko, A. A. 1975. Otchet Lesostepnoi skifskoi ieks- peditsii Donetskogo gosuniversiteta o rabotakh v 1975 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1975/39. 154 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40) Раннє середньовіччя Moruzhenko, A. A. 1976. Otchet Lesostepnoi skifskoi ieks- peditsii Donetskogo gosuniversiteta o razvedkakh i rabotakh v 1976 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1976/96. Motsia, A. P. 1987. Naselenie Srednego Podneprovia IX— XIII vv. Kiev: Naukova dumka. Motsia, A. P. 1990. Pogrebalnye pamiatniki iuzhnorusskikh zemel IX—XIII vv. Kiev: Naukova dumka. Motsia, O. P. 1993. Naselennia pivdenno-ruskykh zem- el IX—XIII st. (za materialamy nekropoliv). Kyiv: IA AN Ukrainy. Nikolskaia, T. N. 1958. Shuklinskoe gorodishche. Kratkie soobshcheniia IIMK, 72, s. 66-77. Nikolskaia, T. N. 1959. Kultura plemen basseina verkhnei Oki v I tysiacheletii n. e. Materialy i issledovaniia po arkhe- ologii SSSR, 72. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Petrauskas, O. V. 1993. Istoriia obriadu krematsii na tery- torii Serednoho Podniprovia u I tysiacholitti n. e. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv. Povist… 1990. Povist vremianykh lit. Kyiv: Radianskyi pysmennyk. Pokas, P. M., Starodub, A. V. 1991. Otchet ob issledova- nii kompleksa arkheologicheskikh pamiatnikov u s. Zelenyi Gai Sumskogo raiona Sumskoi oblasti v 1991 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1991/246. Pryimak, V. V. 1997. Romenska kultura v mezhyrichchi Desny i Vorskly: dyskusiini pytannia, novi materialy. Poltava; Sumy: TsODPA, UTOPIK. Pryimak, V. V. 1991. Zvit pro okhoronni arkheolohichni doslidzhennia romenskykh pamiatok u ponyzzi richky Kleven. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1991/51. Pryimak, V. V. 1995. Zvit pro arkheolohichni doslidzhen- nia na terytorii Sumskoi oblasti y Poltavshchyny u 1995 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1995/33. Pryimak, V. V. 1998. Yamni pokhovannia horodyshcha Novotroitskoho. Arkheolohiia, 2, s. 93-100. Rusanova, I. P. 1966. Kurgany polian X—XII vv. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E1—24. Moska: Nauka. Rybakov, B. A. 1965. Otchet Pridneprovskoi ekspeditsii IA AN SSSR o rabotakh v Putivle v 1965 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1965/58. Samokvasov, D. Ia. 1878. Severianskie kurgany i ikh znachenie dlia istorii. Trudy III arkheologicheskogo sieezda, I, s. 185-224. Samokvasov, D. Ia. 1908. Mogily Russkoi zemli. Moskva: Sinodalnaia tipografiia. Samokvasov, D. Ia. 1915. Dnevnik raskopok v okrestnostia- kh s. Gocheva Oboianskogo uezda Kurskoi gubernii. Moskva: Sinodalnaia tipografiia. Samokvasov, D. Ia. 1916. Mogilnye drevnosti Severianskoi Chernigovshchiny. Moskva: Sinodalnaia tipografiia. Sedov, V. V. 1982. Vostochnye slaviane v VI—XIII vv. Moskva: Nauka. Soloveva, G. F. 1956. Slavianskie soiuzy plemen po arkhe- ologicheskim materialam VIII—XIV vv. n. e. (viatichi, radim- ichi, severiane). Sovetskaia arkheologiia, XXV, s. 138-170. Sukhobokov, O. V. 1975. Slaviane Dneprovskogo Levobe- rezhia (romenskaia kultura i ee predshestvenniki). Kiev: Nau- kova dumka. Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovske lisostepove Livobe- rezhzhia u VIII—XIII st. Kyiv: Naukova dumka. Sukhobokov, O. V. 2016. «Zemlia neznaema»: naselenie bas- seina Srednego Psla v X—XIII vv. (po materialam romensko- drevnerusskogo kompleksa v s. Kamennoe). Kiev: O. Filiuk. Sukhobokov, O. V., Motsia, A. P. 1983. Otchet o raskop- kakh romensko-drevnerusskogo kompleksa pamiatnikov u s. Zelenyi Gai Sumskoi obl. v 1983 g. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1983/38a. Tretiakov, P. N. 1941. Severnye vostochno-slavianskie plemena. Voprosy etnogonii severnykh slavianskikh plemen. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 6, s. 22-26. Uvarova, P. S. 1906. Vyborki iz del Chernigovskogo sta- tisticheskogo Komiteta, Istoricheskogo obshchestva Nesto- ra-Letopistsa i arkhiva graf. P. S. Uvarovoi. Gorodishcha i kurgany. Trudy Moskovskogo Predvaritelnogo komiteta po ustroistvu XIV Arkheologicheskogo sieezda, 1, s. 73-93. Uzianov, A. A. 1986. Raskopki kurganov i gorodishcha v doline r. Tuskar. Arkheologicheskie otkrytiia 1985 g., s. 77- 78. Uzianov, A. A., Smirnov, Iu. A., Vereshchinskii, L. I. 1979. Meshkovskie kurgany i gorodishche. Arkheologicheskie otkry- tiia 1978 g., s. 98-99. Chmykhov, M. O. 1993. Kurhany yak yavyshche davnoi kultury. Kyiv: NMKVO. Shramko, B. A. 1962. Drevnosti Severskogo Dontsa. Khark- ov: KhGU. D. V. Bibikov FURTHER THOUGHTS ON THE FUNERAL RITE OF ROMENSKA CULTURE The study of the funeral rite of the Eastern Slavs and the dynamics of its development is important for the clarification of the religious, state-creating, ethno- cultural and social processes of the Old Rus formation. In the paper the author makes a new attempt of the comprehensive analysis of the burial sites of chronicle Severians who are identified with the bearers of Ro- menska archaeological culture. For this purpose, the most complete and reliable catalogue of these sites in- cluded 142 items has been created. Statistical calculations show at the main part of the Dnieper Left Bank in the 9th—10th centuries the domi- nance of cremation rites away from the burial, placing the urn in the upper levels of the mound. Burials of this type are at least 82 % of Romenska culture crema- tions. They are reflected in literary sources. Burials at the level of the horizon and in small holes should be considered only as a few deviations from the classical Romenski rite. Burials of these types are characterized by such specific elements as circular wooden fences and ritual hearths, and most of them do not contain the urns. Differences in the funeral rites of the Dnieper Left Bank can be explained by the reasons of both eth- nographic and chronological nature. In the second half of the 10th century in the Severi- ans area a few cremations are recorded at the places of burial. No Romenska culture pottery or ornaments were found in any of these complexes: they all con- tained exclusively the Old Rus materials. There is no doubt that the rite of cremation at the place was brought to the Dnieper Left Bank by settlers from the Middle Dnieper together with the establishment of the Kyiv Princes power. Radical changes in the Romenski funeral rite occur in the late 10th — early 11th centuries. The rite of inhuma- tion at the level of the horizon becomes dominant, less often in the mound pits. Although a number of scholars link these changes to the socio-economic changes in so- ciety the author considers it possible to explain them only by the total Christianization of the newly acquired territories by Kyiv. It is likely that the cremation of the dead was strictly forbidden by the church. Keywords: Romenska culture, Old Rus, funeral rite, cremation on the side, inhumation at the level of the horizon. Одержано 31.01.2021 БіБікоВ дмитро Валентинович, кандидат істо- ричних наук, науковий співробітник, ІА НАН Украї- ни, Київ, Україна. bIbIKOV Dmytro V., Ph D, Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0003-4288-2091, e-mail: bibikov-@bigmir.net.

Ще раз про обряд поховання носіїв роменської культури

Institution

Ähnliche Einträge