Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е.
Стаття присвячена періодизації етнокультурної історії населення Дніпровського лісостепового Лівобережжя протягом скіфського часу. Запропоновано виділення основних етапів розвитку місцевих племен, які мали свої характерні риси та були обумовлені кардинальними змінами етно-політичної ситуації на тере...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187538 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. / Д.С. Гречко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 27-50. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187538 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1875382023-01-07T01:26:51Z Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. Гречко, Д.С. Статті Стаття присвячена періодизації етнокультурної історії населення Дніпровського лісостепового Лівобережжя протягом скіфського часу. Запропоновано виділення основних етапів розвитку місцевих племен, які мали свої характерні риси та були обумовлені кардинальними змінами етно-політичної ситуації на теренах Східної Європи. The paper is devoted to the periodization of the ethnic and cultural history of population of the foreststeppe of Dnieper Left Bank area during the Scythian Age. 2021 Article Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. / Д.С. Гречко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 27-50. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.04.02 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187538 904’1(282.247.32-196.6:292.485)”-6/-2” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Гречко, Д.С. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. Археологія і давня історія України |
| description |
Стаття присвячена періодизації етнокультурної історії населення Дніпровського лісостепового
Лівобережжя протягом скіфського часу. Запропоновано виділення основних етапів розвитку місцевих племен, які мали свої характерні риси та були обумовлені кардинальними змінами етно-політичної ситуації на теренах Східної Європи. |
| format |
Article |
| author |
Гречко, Д.С. |
| author_facet |
Гречко, Д.С. |
| author_sort |
Гречко, Д.С. |
| title |
Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. |
| title_short |
Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. |
| title_full |
Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. |
| title_fullStr |
Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. |
| title_full_unstemmed |
Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. |
| title_sort |
основні етапи історії населення дніпровського лісостепового лівобережжя середини vіі — початку ііі ст. до н. е. |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187538 |
| citation_txt |
Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя середини VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. / Д.С. Гречко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 27-50. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT grečkods osnovníetapiístoríínaselennâdníprovsʹkogolísostepovogolívoberežžâseredinivíípočatkuííístdone |
| first_indexed |
2025-07-16T09:07:31Z |
| last_indexed |
2025-07-16T09:07:31Z |
| _version_ |
1837793911866654720 |
| fulltext |
27ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
УДК 904’1(282.247.32-196.6:292.485)”-6/-2” DOI: 10.37445/adiu.2021.04.02
Д. с. Гречко
осноВні етАпи історії нАселеннЯ
дніпроВського лісостепоВого ліВоБережжЯ
середини Vіі — поЧАткУ ііі ст. до н. е.
стаття присвячена періодизації етнокультур-
ної історії населення Дніпровського лісостепового
Лівобережжя протягом скіфського часу. Запропо-
новано виділення основних етапів розвитку місце-
вих племен, які мали свої характерні риси та були
обумовлені кардинальними змінами етно-політич-
ної ситуації на теренах східної Європи.
ключові слова: Дніпровське лісостепове Ліобе-
режжя, скіфський час, періодизація, етнокультур-
на історія.
Історія населення Дніпровського лісостепо-
вого Лівобережжя скіфського часу досі розгля-
далась в межах трьох основних періодів 1, які
було окреслено на базі розробок попередників
О. І. Тереножкіним та в. А. Іллінською: ар-
хаїчного або ранньоскіфського (середина VІІ —
VI ст. до н. е.), середньоскіфського (пам’ятки
V ст. до н. е.) та пізньоскіфського (ІV — почат-
ку ІІІ ст. до н. е.; Ильинская, Тереножкин 1983,
с. 16). Це також відповідає триетапній періо-
дизації пам’яток Дніпровського лісостепового
Правобережжя (Ковпаненко, бессонова, Ско-
рый 1989). Цю періодизацію з деяким уточнен-
ням датувань періодів використовують і досі
(Пеляшенко 2014; задніков 2014).
П. Я. Гавриш виділяв основні етапи етно-
культурного розвитку племен Лівобережного
Лісостепу скіфського часу. Перший, архаїчний
період охоплює все VII ст. до н. е. Наприкінці
VIII — на початку VII ст. до н. е. кіммерійці
починають проникати до Лівобережного Лісо-
1. І. І. Ляпушкін розділяв пам’ятки Дніпро-Донець-
кого Лісостепу на культуру зольників VІІ—VI ст.
до н. е. (ранній етап) та ІV—ІІІ ст. до н. е. (пізній
етап) (Ляпушкин 1961, с. 19).
степу, у відповідь на що (на думку дослідни-
ка) і створюється Книшівське городище. Нова
культура скіфського часу формувалась на базі
спадку культур доби пізньої бронзи під впли-
вом переселенців з Правобережжя, які засе-
лили Середню ворсклу. Осілі племена регіо-
ну співвідносились дослідником з будинами
Геродота (Гавриш 2000, с. 155—156). Другий,
ранній етап, починається наприкінці VII — на
початку VI ст. до н. е., коли до регіону прони-
кають іраномовні гелони з Північного Кавказу,
які тимчасово підкорюють місцеве будинське
населення. Створюється єдиний політичний
організм, що супроводжується тісними контак-
тами між кочовиками та землеробами при пос-
туповому відмиранні номадизму. Саме гелони
лишили броварківський некрополь. Саме в цей
час збільшується кількість поселень і будуєть-
ся місто Гелон (більське городище; Гавриш
2000, с. 160). Період завершується наприкінці
VI — на початку V ст. до н. е., коли, на думку,
дослідника у Лісостепу палають пожежі, які
П. Я. Гавриш не міг пояснити та не пов’язував
їх з персами.
Середній етап (початок V — середина IV ст.
до н. е.) характеризувався розквітом племен та
завершенням формування будино—гелонської
спільноти. Гелони та будини мали, на думку
П. Я. Гавриша, тісні, союзницькі відносини зі
степовими скіфами. Саме військова могутність
лісостепових племен дозволили зберегти їм
незалежність. П. Я. Гавриш бачить сліди на-
паду степовиків, учасників скіфо-македонсь-
кого конфлікту, на Книшівське городище біля
350—330 рр. до н. е. з цього часу починається
четвертий, пізній етап, який характеризувався
повною залежністю від степовиків та кризою у
всіх сферах життя місцевого населення. фінал © Д. С. ГРЕчКО, 2021
28 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
історії місцевих племен скіфського часу спів-
падає із занепадом північнопричорноморської
Скіфії на початку ІІІ ст. до н. е. частина міс-
цевих племен могла брати участь у формуван-
ні зарубинецької культури, а частина будинів
могла рушити разом зі скіфами до Подунав’я
(Гавриш 2000, с. 155—167).
На сьогодні немає єдиного підходу дослідни-
ків до періодизації європейської Скіфії. Різні
варіанти періодизації історії населення півдня
Східної європи скіфської доби проаналізував
А. ю. Алексєєв (Алексеев 2003, с. 15—37). У
роботі запропонована власна періодизація іс-
торії населення регіону, яка базується на уточ-
ненні досліджень попередників, які заклали
фундамент для вирішення цієї проблеми, та на
аналізі нових матеріалів.
населення дніпровського лісостепово-
го лівобережжя на початку доби раннього
заліза. Початок доби раннього заліза співпав
із масштабними міграціями значних груп на-
селення та змінами у господарській діяльності
(Шрамко И. б., буйнов 2012), які кардинально
змінили систему розселення племен не тільки
у Степу, а й в Лісостепу.
Основний ареал пізньобондарихінських
пам’яток (ІХ — середина VIII ст. до н. е.) об-
межувався переважно басейнами річок Сі-
верський Дінець та ворскла (рис. 1). в нещо-
давній роботі ю. в. буйнов слушно зауважив,
рис. 1. Поселення та поховання передскіфського часу; кургани: 1 — бутенки; 2 — Шевченкове (Решетилівсь-
кий р-н Полтавської обл.); 3 — Князєва (Лозівський р-н); 4 — Люботин (к. 1 (1999). 5 — верхня Гієвка (біля
Люботина); 6 — бідило (водосховище в Краснокутському р-ні); 7 — Куп’єваха (к. 15); 8 — Корбіни Івани (к. 3,
Харківська обл., богодухівський р-н); 9 — Любовка (к. 2, Краснокутський р-н); 10 — Кириківка (Сумська обл.,
к. 10); поселення фіналу бондарихинської культури: 1 — Хорол; 2 — Ницаха; 3 — засулля (біля м. Луб-
ни); 4 — баранівка (р. ворскла, білгородська обл., Рф); 5 — буймерівка; 6 — Хухра; 7 — Мала Рублівка; 8 —
зубівка; 9 — Лугове; 10 — Роженко; 11 — уроч. березовий гай; 12 — хут. Петровського (№ 7—12 по р. Мерла);
13 — с. Уди; 14 — вікнено; 15 — Рідний Край 1, 3; 16 — феськи; 17 — Хмарівка (Шмаровка) (№ 13—17 по
р. Уди); 18 — м. Харків (журавлівка 2); 19 — с. Пісаревка (уроч. Шоповка); 20 — Марінчіно; 21 — Новодо-
новка 2; 22 — Хотомля; 23 — Мартова (№ 19—23 — лівий берег Печенізького водосховища); 24 — базаліївка;
25 — Кицівка; 26 — Травянское 1 (вище Липців на р. Харків); 27 — безлюдівка (уроч. ващенков бор, лівий
берег р. Уди); 28 — червоний Шлях 1 (поруч з Сіверським городищем); 29 — уроч. велика Тополяха, с. чер-
каська бишкин; 30 — с. Уразово (правий берег Оскола, поруч з валуйками); 31 — Шелаєва (біля Уразово);
32 — с. червона Хвиля (городище веселе 1). за даними ю. в. буйнова, основа за Ромашко 2013
29ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
що в цей час ми маємо справу із синкретичним
явищем, бондарихінсько-чорноліською куль-
турою, яка утворилась внаслідок переселення
груп чорноліського населення до ареалу бонда-
рихінської культури (буйнов 2018, с. 21).
Пізньозрубне і бондарихінське населення
наприкінці IX — VIII ст. до н. е. покидає Дніп-
ровське лісостепове Лівобережжя, імовірно,
під впливом кліматичних змін (буйнов 2003,
с. 11; Махортых 2005, с. 311—312). ю. в. буй-
нов припускає участь носіїв бондарихінської та
лебедівської культур у формуванні юхнівської
культури. бондарихінський компонент дослід-
ник чіткіше бачить у сейминському варіан-
ті, а лебедівський — у Подесенні. На сьогодні
роль лебедівського субстрату у формуванні
юхнівської культури потребує подальшого вив-
чення на сучасному рівні знань (буйнов 2018,
с. 34—35).
Після цього, вкрай нечисленне населення
регіону було, ймовірно, представлене номада-
ми передскіфського часу (Люботин, Любовка;
рис. 2. Поховання передскіфсь-
кого часу Дніпро-Донецького
Лісостепу: 1—3 — Любовка, кур-
ган 2/1; 4—7 — Любовка, кур-
ган 2/2; 8—10 — Корбіни Івани,
курган 3/1; 11—13 — Люботин
(берестнев 1985; бандуровский,
буйнов 2000)
30 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
рис. 1; 2) (буйнов 2016). На території Дніп-
ровського лісостепового Лівобережжя відомо
кілька комплексів фінального передскіфського
часу (берестнев 1985). Два впускні поховання 1
і 2 було виявлено в кургані 2 біля с. Любовка
на правому березі Мерли, основне поховання
відомо під курганом 3 біля с. Корбіни Івани на
р. Івани (обидві річки належать басейну ворск-
ли; рис. 2). всі три поховання здійснено в ямах
зі зрубами, чи у дерев’яному ящику (Любовка
курган 2/2). Небіжчиків було покладено вип-
ростано, або у трохи зібганому положенні (Лю-
бовка курган 2/2) та орієнтовано головою на за-
хід з незначним відхиленням. С. І. берестнев
до цієї групи правомірно відносить ще два по-
ховання, які було виявлено є. Н. Мельник поб-
лизу с. Кириківка на ворсклі у 1900—1901 рр.
(Мельник 1905; берестнев 1985, с. 105). Анало-
гічне поховання (випростане, головою на захід
з оселком) було виявлено в кургані 1/1999 р.
Люботинського могильника (рис. 2: 11; бан-
дуровский, буйнов 2000). С. І. берестнев пра-
вомірно зарахував цю групу поховань до «но-
вочеркаської ступені» та генетично пов’язав зі
зрубною культурою (берестнев 1985, с. 104—
105). Картографування даної групи поховань
та комплексу біля бутенок показує, що похо-
вання «новочеркаського часу», ніби, оточують
ареал пам’яток жаботинського типу Поворск-
ля. вплив керамічних традицій ворсклинських
землеробів на керамічний комплекс цих груп
населення також очевидний. всі комплекси,
окрім бутенок, не мають ознак мілітаризації
постзрубного населення, яке залишилось у
Лісостепу. ймовірно, ці дві групи населення
мирно співіснували, займаючи свої специфічні
екологічні ніші. Цікаво, що на території Серед-
нього Дону в цей час зафіксовано ідентичну
групу поховань із західим орієнтуванням (Мед-
ведев 1999, с. 20—22).
У другій половині VIII ст. до н. е. у басейн
Середньої ворскли переселяється частина «жа-
ботинського» населення з Дніпровського лісо-
степового Правобережжя (Шрамко И. б. 2004).
У період з останньої третини VIII по середи-
ну VI ст. до н. е. заселеними землеробським на-
селенням були Дніпровське лісостепове Право-
бережжя та басейн Середньої ворскли (Гречко
2016а). Степи Північного Причорномор’я не
мали в даний період постійного населення (Ду-
бовская 1997).
* * *
в етнокультурній історії населення Дніп-
ровського лісостепового Лівобережжя протягом
скіфського часу можна виділити чотири основ-
ні періоди, останній з яких можна розділити на
три етапи.
період 1. давня скіфія: племена лівобе-
режжя р. дніпро (середина Vii — перша
третина Vi ст. до н. е.). Цей період в цілому
співвідноситься із третім періодом історії євро-
пейської Скіфії (середина / рубіж VII — VI ст.
до н. е.), виділений А. ю. Алексєєвим, який
характеризується фіналом кіммерійської і
скіфської історії в Передній Азії та початком
масштабного освоєння Дніпровського Лісо-
степу і Передкавказзя (Алексеев 2003, с. 27).
відмінність полягає у тому, що цей період для
Лісостепу відповідає не лише початку освоєння
регіону, а й всьому часу існування військово-
політичного об’єднання напівномадів та земле-
робів. Співвідноситься з келермеським етапом
розвитку матеріальної культури.
У другій половині VII ст. до н. е. кочовики,
носії ранньоскіфського матеріального комп-
лексу, частина яких брала участь в передньо-
азійських походах, проникають на територію
Посулля (Роменські некрополі), Поворсклля
(більськ, Куп’єваха) і в західну частину басей-
ну Сіверського Дінця (Люботинський могиль-
ник) (Ильинская 1968b; бойко, берестнев 2001;
бандуровский, буйнов 2000). Цей культурний
імпульс, ймовірно, мав центральноазійське
походження та був наслідком приходу кім-
мерійців і скіфів, носіїв основних елементів ма-
теріальної культури келермеського типу (дис-
коподібні дзеркала, шоломи кубанського типу,
клювці, бронзові ножі, кам’яні блюда) (доклад-
ніше див.: Алексеев 2003, с. 45—55). У Лісосте-
пу дані події пов’язуються з другою хвилею ко-
човиків, які потрапили до регіону з Північного
Кавказу (Скорый 2003, с. 78).
Після цих подій фомується військово-полі-
тичне об’єднання (вождіство / -а) землеробів та
напівкочовиків під егідою останніх, яке було
аналогічним по всім характеристикам тому, що
було утворене у Дніпровському лісостеповому
Правобережжі (Скорый 2003, с. 88—89). безпе-
речних доказів існування городищ у Дніпро-
Донському Лісостепу в цей період немає, що,
ймовірно, було обумовлено відсутністю загрози
з боку сусідів, перш за все, зі Степу.
Напівномади у другій половині VII ст. до
н. е. зайняли частину територій Дніпровсько-
го лісостепового Лівобережжя, які не були ос-
воєні землеробським населенням — Посулля,
Псел, східну частину басейну ворскли (Мер-
ла; рис. 3). Специфічні риси некрополя біля
с. Куп’єваха вказують на те, що групи напівно-
мадів не були однорідними (Гречко 2016b). На
близькість частини форм ліпного посуду з цього
некрополя до посудин із ранньоскіфських похо-
вань степової частини Північного Причорномо-
ря, правобережжя Кубані та східного варіанту
кобанської культури вказує К. ю. Пеляшенко.
Різноманітність форм посуду, включаючи на-
явність античного імпорту, дозволила припус-
тити досліднику розташування пам’ятки біля
торгівельного шляху (Пеляшенко 2020, с. 43,
89). Поховальний обряд пересічних захоронень
цього некрополя (поховання у грунтових ямах
з широтним орієнтуванням) знаходить прямі
31ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
паралелі серед комплексів степової зони (Ду-
бовская 1997, с. 200—204).
Нові некрополі напівномадів розташовані
довкола густо заселеного ворсклинського регіо-
ну, що можна пов’язувати з існуванням тісних
контактів між землеробами та кочовиками.
враховуючи беззаперечну військову перевагу
останніх, вони були нерівноправні. Номади
використовували у якості поховального інвен-
тарю крім античного посуду, вироби ворсклин-
ських гончарів (Куп’єваха, Посулля, Люботин;
Ильинская 1968b; бойко, берестнев 2001; бан-
дуровский, буйнов 2000).
Центральним місцем поселенської структу-
ри Дніпровського лісостепового Лівобережжя,
судячи з усього, було обрано поселення на міс-
ці західного укріплення більського городища.
Сприяв такому рішенню перетин субширотних
та субмеридіональних шляхів саме у цьому міс-
ці. частина рухливих скотарів могла викорис-
товувати цю територію у якості зимівника, про
що свідчить поява аристократичних поховань
в ур. Скоробір та на 8-му Полі (Гречко 2018).
Для сезонних перекочівок могли використову-
ватись маршрути уздовж вододілів та заплав
у напрямку Придніпровської терасової низо-
вини. Про можливий зв’язок поховань ран-
ньоскіфського часу цього регіону із номадами
(напівномадами) Дніпровського лісостепового
Лівобережжя вже писали дослідники (бессоно-
ва 2000, с. 122). Розвиток поселенської структу-
ри на Поворсклі свідчить про сприятливі умови
для розвитку господарства. Негативний вплив
від різного роду данницьких відносин, імовір-
но, був компенсований наданим захистом та
стабільною військово-політичною ситуацією.
рис. 3. Пам’ятки ранньоскіфського часу (період І)
32 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
Предмети характерні для жіночого поховаль-
ного інвентарю (дзеркала з центральною руч-
кою та кам’яні блюда), які, безумовно, мають
східне походження (Алексеев 2003, с. 45—55),
для частини комплексів (наприклад, Куп’єваха
та волошкове), з великою долею імовірності,
можуть вказувати на приналежність представ-
ниць слабкої статі до тієї ж етнічної групи, що
й чоловіки. Це говорить не на користь думки
Д. С. Раєвського про носіїв ранньоскіфсько-
го матеріального комплексу на півдні Східної
європи, як групи воїнів, які інкорпорувались
до землеробських суспільств (Раевский 1995,
с. 14—16). Наявність цілих регіонів (Сула, Сі-
верський Дінець, Мерла тощо), де відомі лише
поховання номадів всіх статево-вікових груп,
крім немовлят, може свідчити про появу на те-
риторії Дніпровського лісостепового Лівобере-
жжя повноцінних угруповань номадів у другій
половині VII ст. до н. е. Хоча, це абсолютно не
виключає того, що принаймні частина жінок
напівкочовиків могла походити із середовища
землеробів.
Після впорядкування відносин між напівно-
мадами та землеробами, у межах східноєвро-
пейського Лісостепу настає період стабільного
розвитку цього багатокомпонентного етнічного
утворення (різні групи напівкочовиків та зем-
леробів). Ситуація цього часу у Дніпровському
лісостеповому Лівобережжі за основними ха-
рактеристиками ідентична Правобережжю та
Середньому Подністров’ю, що вказує на близь-
кість етнокультурних процесів на всій території
східноєвропейського Лісостепу. відмінності по-
лягають лише у кількості та етнокультурних
характеристиках землеробів з якими рухливі
скотарі встановили домінантні стосунки.
перехідний період: військово-політична
криза середини Vi ст. до н. е. Слід сказати,
що для впевненої реконструкції подій даного
періоду, які мали безпосередній вплив на ет-
нокультурну історію населення Дніпровського
лісостепового Лівобережжя, мало даних і мої
реконструкції мають дискусійний характер і не
претендують на остаточність висновків.
запустіння Північного Причорномор’я у
другій — третій чвертях VI ст. до н. е. не було 1.
зміна культур відбулася не стрімко, як відзна-
чають дослідники, а поступово протягом дру-
гої—третьої чверті VI ст. до н. е. Наші дані по-
казують наявність певного перехідного періоду
тривалістю близько півстоліття. Складним є
питання про етнокультурний зміст східного ім-
пульсу середини VI ст. до н. е. (Алексеев 2003,
c. 184).
Аналіз змін у сфері поховальній обрядовості
і матеріальної культури може говорити, що,
1. Не є прибічниками хронологічного рорзриву у
першій половині VI ст. до н. е. А. ю. Алексєєв
(Алексеев 2003, c. 27) та І. в. бруяко (бруяко
2005, c. 243).
крім нечисленних груп кочовиків з Централь-
ної Азії, серед прибульців переважали вихід-
ці з Передкавказзя та Прикубання. Це може
узгоджуватись з думкою частини дослідників
про повернення частини скіфів з Кавказу в
Північне Причорномор’я після передньоазій-
ської епопеї, хоча і через певний період про-
живання на Північному Кавказі (Мозолевсь-
кий 1990, с. 27—28), з тією відмінністю, що це
могли бути не тільки скіфи, а й інші племена
Передкавказзя (гелони, меланхлени тощо).
Рух центральноазійських кочовиків в Північне
Причорномор’я і періодично далі в Центральну
європу через Північний Кавказ, неодноразово
мав місце на початку раннього залізного віку
(бруяко 2005, c. 142, рис. 31) і в середньовіччі
(гуни, авари (558 р. н. е.), кутригури і утигури
(561 р. н. е.), тюрки (570 р. н. е.), хозари, алани
(Комар 2008).
Можна припускати різнорідність і відносну
нечисленність нових номадів. Не можна виклю-
чати того, що окремі групи кочового населення
могли проникати в східноєвропейський Лісо-
степ безпосередньо через волго-Донське межи-
річчя, минаючи Передкавказзя (рис. 4: 1).
Маршрут переміщення кочовиків у Північне
Причорномор’я і далі у Лісостеп у середині —
другій половині VI ст. до н. е., імовірно, відріз-
нявся від напрямку руху періоду архаїки — з
Кавказу через Крим у Подніпров’я (Алексеев
2003, с. 160). У Криму відсутні поховання ко-
човиків перехідного періоду. Сліди пожеж саме
третьої чверті (не пізніше 30-х років) VI ст. до
н. е. зафіксовані лише на Тамані (Кепи; Кузне-
цов 1991, с. 36—37). У той час гине Таганрозьке
поселення (Копылов 2006, с. 81—87) 2. вищена-
ведені дані і картографування хрестоподібних
блях вказує на шлях нових номадів в Північне
Причорномор’я через пониззя Дону. зручна пе-
реправа у пониззі Дону розташована біля хуто-
ра Дугіно, де знайдена одна з блях (Копылов
1994, с. 90). Далі шлях пролягав через вододіл
річок басейну Дніпра та Азовського моря. Ком-
плекс Гусарки чітко розташований на перех-
ресті доріг до переправ через Дніпро — одна
в районі сучасного запоріжжя і на північ від
(великомихайлівка, де має місце роздвоєння
Муравського Шляху (бессонова 2009, с. 47), а
друга — до Нікополю (Шолохово; Гречко 2016b,
с. 55—57).
Поява нової групи номадів близько середини
VI ст. до н. е. в Північному Причорномор’ї могла
спровокувати переміщення частини напівно-
мадів, які домінували в регіоні у ранньоскіфсь-
кий час. Рух груп з Середнього Подністров’я і
Придніпровського Лісостепу міг привести до
2. У зв’язку з цим цікаве припущення Т. М. Кузнє-
цової про конфлікт в середині цього століття між
скіфами і греками, пов’язаний із боротьбою за
торгівельні зв’язки з населенням Лісостепу (Куз-
нецова 1994, с. 5—7).
33ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
рис. 4. Динаміка змін етнокультурної ситуації у Східній європі у VI—V ст. до н. е.: 1 — поховання пере-
хідного періоду (друга—третя чверті VI ст. до н. е. (пункти див. Гречко 2016, с. 37, рис. 1); 2 — комплекси
першої фази середньоскіфського періода (остання чверть VI — початок V ст. до н. е.; період ІІ) (пункти див.
Гречко 2016c); 3 — захоронення другої фази середнескіфського періоду (480/470—430/420—410 рр. до н. е.;
початок періоду ІІІ) (пункти та умовні позначення див. Гречко 2017, с. 81, рис. 1)
3� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
руйнувань у Центральній європі в цей період
(віцина, Смоленіце-Мольпір та ін.; рис. 5: 1)
(Grechko 2020a; 2020b). Це дозволяє говорити
про зв’язок даних бойових дій з розглянути-
ми подіями у Північному Причорномор’ї 1. Тут
можна було б угледіти прояв відомого «принци-
пу доміно», характерного для зрушень населен-
ня в Степу. Напрямок якраз часто мав західну
спрямованість (Алексеев 2003, с. 68). У цих
акціях могли брати участь і групи номадів зі
сходу, і воїни зі східноєвропейського Лісостепу.
частина рухливих скотарів повертається з
Центральної європи до Дніпровського лісо-
степового Лівобережжя. Поява нових номадів
співпала, чи було причиною заселення Дніп-
ро-Донського Лісостепу біля середини VI ст.
до н. е. (рис. 5: 2). Це супроводжувалось ство-
ренням укріплень та перетворенням деяких
поселень на городища (Скорый 2003, с. 82 2;
Гречко 2010b, с. 29). Тут варто підкреслити, що
у Дніпровському лісостеповому Лівобережжі,
всупереч існуючій думці (Шрамко б. А. 1987,
с. 34—35), слідів погромів цього часу не зафік-
совано і більшість поселень безперервно існу-
ють все VI ст. до н. е.
Таким чином, є підстави вважати, що Дав-
ня Скіфія з її ранньоскіфським матеріальним
комплексом поступилася місцем новим волода-
рям регіону в середині — другій половині VI ст.
до н. е. під впливом нової групи кочовиків, яка
проникла з Північного Кавказу через пониззя
Дону до Північного Причорномор’я. Ці колекти-
ви не відрізнялися однорідністю і могли вклю-
чати до свого складу як кочовиків Передкав-
каззя та Прикубання ранньоскіфського часу,
так і нові групи номадів з більш східних облас-
тей (Приаралля, Тува, Східний Туркестан) при
ймовірній участі частини скіфів, які останніми
повернулися з Передньої Азії. Розриву в існу-
ванні пам’яток двох даних періодів не відзна-
чається. Міграція середини VI ст. до н. е. була
черговим переміщенням груп населення з Пів-
нічного Кавказу в Північне Причорномор’я.
період 2. незалежний лісостеп геродо-
та (третя чверть Vi — перша третина V ст.
до н. е.). Традиційно вважалось, що біля сере-
дини VI ст. до н. е. в історії Скіфії починається
середньоскіфський період (Ковпаненко, бессо-
нова, Скорый 1989, с. 5). Етно-політична ситу-
ація у Дніпровському лісостеповому Лівобере-
жжі цього часу могла бути близькою описаній
Геродотом у частині про перемовини степових
1. А. ю. Алексєєв синхронізує погром в Смоленіце і
найдавніші ольвійські поховання із сагайдачни-
ми наборами в межах середини — третьої чверті
VІ ст. до н. е. (Алексеев 2003, c. 156).
2. При цьому, вказується, що фортифікації зводять-
ся в середині — другій половині VI ст. до н. е. у
відповідь на появу скіфів другої хвилі (кінець
VII — початок VI ст. до н. е.; Скорый 2003, c. 82).
Подібне запізнювання реакції на агресію є не
зовсім зрозумілим.
скіфів із вільними у своїх рішеннях царями ге-
лонів, будинів та меланхленів (Herod. IV, 102,
118, 119). Якщо не враховувати те, що лісосте-
пове населення у третій чверті VI ст. до н. е. в
черговий раз було вимущено визнати владу но-
вих груп рухливих скотарів, що є принципово
важливим, то концептуально ситуація близька
реконструкціям б. А. Шрамка про незалежні
від степових скіфів племена Лісостепу під час
походу Дарія І (Шрамко 1990).
Рух кочовиків через лісостеп між Дніпром і
Середнім Дністром призвів до значного пере-
міщення населення в регіоні. в результаті тери-
торія Дніпро-Донського Лісостепу (Сула, Псел,
Сейм, Сіверський Донець, Середній Дон) була
заселена землеробським населенням з Дніп-
ровського лісостепового Правобережжя і, мож-
ливо, більш західних регіонів. Нове населення
з’явилося і на ворсклі (рис. 5; 6). Складно го-
ворити про причини міграції на схід. У зв’язку
з цим явищем, хотілося б згадати приклад
насильницького переміщення осілих аланів
Північного Кавказу хозарами на Сіверський
Донець (Плетнева 2003, с. 53). Підтверджува-
ти чи виключати варіант, що і в VI ст. до н. е.
переміщення землеробів слідом за кочовиками
було інспіровано останніми, ми не можемо.
Уже відмічалось, що час повернення частини
кочовиків з походу на захід (після 540 року до
н. е.), поява поховання одного з учасників рей-
ду до верхнього Дунаю (530—520 рр. до н. е.) 3
і створення більського городища (початок тре-
тьої чверті VI ст. до н. е.) фактично синхронні
(Гречко, Котенко, Крютченко 2020). Саме наяв-
ність жорсткої політичної влади, яка перебува-
ла в руках напівкочовиків (гелонів, будинів?)
в той момент і дозволило провести мобілізацію
землеробського населення на «будівництво
століття», яке завершилося створенням фено-
менального комплексу в дуже стислі терміни.
Ідея про створення більського городища кочо-
виками, а не для захисту від їх набігів, вже дов-
гий час розвивається в. ю. Мурзіним і Р. Рол-
ле (Мурзін, Ролле 1996, с. 181—182). Я її в
повній мірі підтримую. є підстави вважати, що
створення феноменального більського городи-
ща було пов’язано із поверненням з походу на
захід частини кочовиків з Передкавказзя (ге-
лони, меланхлени та ін.). з цієї точки зору пос-
тання мережі укріплень в Дніпровському лісо-
степовому Лівобережжі відбувалось у фактично
одному ритмі із трендом ранньої урбанізації в
помірній смузі європи, хоча й з місцевими особ-
ливостями (Fernández-Götz 2018, p. 117—162).
Подібна реконструкція не виключає і правомір-
ності припущення про те, що перед нами місто
Гелон Геродота. До приходу скіфів в Північне
Причорномор’я в останній чверті VI ст. до н. е.
3. Учасник походу помер через якийсь час після
повернення. Інвентар поховання також досить
асинхронний.
35ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
рис. 5. Етнокультурна ситуація в Центральній і Східній європі в останній чверті VII — першій половині
V ст. до н. е.: 1 — в останній чверті VII — першій половині VI ст. до н. е. (HaD1) і сліди набігів кочови-
ків, локальні групи пам’яток східноєвропейського Лісостепу: I — західноподільска; II — східноподільська;
III — Дніпровське лісостепове Правобережжя; IV — ворсклинська (a — наконечники стріл скіфського типу;
b — пояси; c — пінтадери; d — городища); 2 — після «скіфських набігів» (HaD2) і горизонт вітової Могили,
культурні групи
36 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
племінні об’єднання напівкочовиків східноєв-
ропейського Лісостепу (гелони, меланхлени,
будини?), які підкорили місцеве землеробське
населення, були незалежною, значною силою в
регіоні (Herod. IV, 119) 1.
Племена дніпровського лісостепового
лівобережжя та початок формування
північнопричорноморської Скіфії. в остан-
ні два десятиліття VI ст. до н. е. починає фор-
муватись Класична Скіфія, що було пов’язане
із появою власне скіфів царських Геродота,
яких витіснили масагети після військових дій
з першими Ахеменідами. Цей період в історії
1. На те, що скіфів у війні проти персів підтримали
гелони, будини і савромати, а решту племен Лі-
состепу вважали даний конфлікт проблемою іра-
номовних кочовиків, вже вказував ю. Н. бойко
(бойко 1999, с. 69).
північнопричорноморської Скіфії відповідає
шостому періоду А. ю. Алексєєва (Алексеев
2003, с. 27).
Довгий час вважалося, що істотний вплив
на історію Скіфії мав похід Дарія І в Північне
Причорномор’я. На сьогодні присутність вій-
ська Дарія на території на захід від Дунаю є
малоймовірною. Критичний аналіз всієї су-
купності даних дослідниками позбавляє мене
необхідності повертатися до цієї проблеми (По-
лин 1994).
в останні роки дослідники стали звертати
увагу на війни Кіра ІІ з масагетамі і походом
ранніх Ахеменідів на Північний Кавказ (Алек-
сеев 2003, с. 190). Саме ці кампанії мали важ-
ливе значення для життя кочовиків степового
пояса євразії в останній чверті VI ст. до н. е.
великий вплив на формування матеріальної
культури Класичної Скіфії мали описані вище
рис. 6. Карта пам’яток третьої чверті VI — першої третини V ст. до н. е. (період ІІ)
37ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
події та традиції численних мігрантів останнь-
ої чверті VI ст. до н. е. з Північного Кавказу і
можливо більш східних регіонів. О. Д. Таіров
припускає проникнення частини кочовиків
(«нові скіфи» А. ю. Алексєєва) Східного Тур-
кестану і Південно-Східного Казахстану в Пів-
нічне Причорномор’я наприкінці VI ст. до н. е.
(Таиров 2008, с. 162). Комплекси Північного
Кавказу і Північного Причорномор’я початку
середньоскіфського часу (західне орієнтуван-
ня небіжчиків, поховання в прямокутних і
підквадратних в плані ямах часто з кутовими
стовпами, поховання на рівні давнього гори-
зонту під дерев’яними настилами), як мінімум,
не суперечить цьому припущенню.
Можна говорити про те, що скіфи через Пе-
редкавказзя і далі через Таврику потрапили до
Північного Причорномор’я (рис. 4: 2). Подібний
маршрут переміщення центральноазійських
кочовиків на захід (близько 45° північної широ-
ти в Передкавказзі та межиріччі Дону і Дніпра)
використовували регулярно з початку ранньо-
го залізного віку (Алексеев 2003, с. 68). Такий
шлях з Північного Кавказу підтверджується
поширенням кинджалів і мечів з сегментоподіб-
ними перехрестям і орнаментованих ікол (Греч-
ко 2016с) та слідами руйнувань останньої чверті
VI — початку V ст. до н. е. на Таманському пі-
вострові в Патреї, Ториком, фанагорії (див. до-
кладніше: завойкин 2010, с. 24).
Пожежі і, як наслідок, зведення оборонних
споруд фіксуються на декількох античних
пам’ятках Керченського півострова (Мірмекій,
Порфмій, Пантікапей, Тиритака; докладніше
див.: Алексеев 2003, с. 165; завойкин 2010,
с. 25, 53—54, виноска 71).
У Лісостепу, всупереч існуючій думці, слідів
погромів цього часу не зафіксовано і більшість
поселень безперервно існують до кінця першої
третини V ст. до н. е. На даний момент не зовсім
зрозуміло, коли відбулось широкомасштабне
будівництво укріплень в Дніпровському лісо-
степовому Лівобережжі — в середині — третій
чверті (у зв’язку з поверненням воїнів з по-
ходів до Центральної європи (гелонів, мелан-
хленів?) або на початку V ст. до н. е. (початок
загальної дестабілізація ситуації в Північному
Причорномор’ї при переході скіфів до другої
стадії кочування). варто відзначити, що нега-
тивних змін в житті лісостепового населення
не відбувається. Навпаки, фіксується розквіт
поселенської системи й обміну з античними
містами Північного Причорномор’я. в цей час
Дніпровське лісостепове Лівобережжя про-
довжують контролювати напівкочовики, які
з’явились у регіоні у перехідний період (гело-
ни, меланхлени та інші).
Можливо, у останній чверті VI — на початку
V ст. до н. е. основна увага скіфів була прикута
до балкан (Hеrоd. VI, 40, 84). Так, в Добруджі
на початку V ст. до н. е. припиняє своє функ-
ціонування поселення Тариверді, а в Істрії
фіксуються досить масштабні руйнування, які
П. Александреску пов’язує зі скіфським похо-
дом уздовж чорноморського узбережжя балкан
близько 500 р. до н. е., або на початку V ст. до
н. е. (Alexandrescu 1988, с. 288—289).
Ситуацію останньої чверті VI — почат-
ку V ст. до н. е. можна умовно співвіднести з
першою стадією кочування номадів, періодом
навали за С. А. Плетньовою (Плетнева 1982,
с. 14, 17). У нашому випадку, нові групи на-
селення були досить аморфними і, швидше
за все, різноплемінними. Поховальний обряд
нестабільний, а нечисленні поховання марку-
ють переміщення кочовиків. з даною стадією
кочування б. М. Мозолевський співвідносив
розвиток спільнот кочовиків у Північному
Причорномор’ї протягом VIІ—VІ ст. до н. е.
(Мозолевський 1990, с. 25). Я приєднуюсь до
думки дослідників, що проникнення кочовиків
в ранньоскіфський час до Лісостепу носив ін-
ший характер (див. докладніше Алексеев 2003,
с. 192—193), а характеристики першої стадії
кочування (захоплення і початок освоєння
нових територій) за С. А. Плетньовою можуть
бути застосовні до нових груп населення, які
в останній чверті VІ ст. до н. е. принесли нові
елементи матеріального комплексу у регіон і є
засновниками Класичної Скіфії.
Дана стадія тривала до першої чверті V ст.
до н. е. і завершується обмеженням території
кочування і початком функціонування пос-
тійних некрополів. Процес переходу до дру-
гої стадії кочування склав менше півстоліття,
що знаходить паралелі в освоєнні Північного
Причорномор’я кочовиками середньовіччя (пе-
ченіги, половці; Полин 1992, с. 118—119).
Цей період закінчується дестабілізацією си-
туації — згасання поселенської структури Лісо-
степу, скорочення хор античних міст—держав.
з’являється велика кількість нових могиль-
ників з основними похованнями (друга група
поховань за А. ю. Алексєєвим; рис. 4: 3). в ос-
нові активного заселення степів півдня Східної
європи О. Д. Таіров справедливо вважає зміну
кліматичних умов, які стали більш сприятли-
вими для ведення кочового господарства в сте-
пу (Таиров 2008, с. 161).
в цілому, на сьогодні постає картина мігра-
цій кочовиків зі сходу через Передкавказзя у
Північне Причорномор’я у VII—VI ст. до н. е.
(не менше трьох випадків) близька ситуації в
ранньому середньовіччі 1. Античні письмові
джерела, на відміну від візантійських, імовір-
но, не залишили нам імен декількох племін-
них об’єднань, які переміщалися по «пульсую-
чому степу».
1. Цікавим є зазначений С. в. Поліним факт, що
кочовики, які проходили через Північне Причор-
номор’я транзитом, залишали нечисленні, але
яскраві сліди, в основному, на Кавказі і в Карпат-
ській улоговині (Полин 1992, с. 118).
38 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
Таким чином, є підстави вважати, що ста-
новлення Класичної Скіфії активно проходило
в останній чверті VI — початку V ст. до н. е. у
зв’язку із появою нової групи кочовиків (скіфів)
з Передкавказзя. в цей час племена Дніп-
ровського лісостепового Лівобережжя (гелони,
будини, меланхлени та інші) були незалеж-
ною, значною силою у регіоні. Розглянутий пе-
ріод завершується підкоренням лісостепового
населення, встановленням данницьких відно-
син з еллінами і створенням північнопричор-
номорської Скіфії наприкінці першої третини
V ст. до н. е.
період 3. дніпровське лісостепове лі-
вобережжя — периферія північнопричор-
номорської скіфії (кінець першої трети-
ни V — початок останньої чверті іV ст. до
н. е.). У проміжку часу від визнання влади
скіфів царських до фіналу історії місцевих пле-
мен скіфського часу можна виділити два основ-
ні етапи: 1) входження (кінець першої — друга
чверть V ст. до н. е.) та взаємовигідні відноси-
ни (друга половина V — рубіж V/ІV ст. до н. е.);
2) початок негативних явищ та криза при пря-
мому проникненні степовиків до Лісостепу
(рубіж V/ІV — початок останньої чверті ІV ст.
до н. е.), яка завершується фіналом Скіфії та
припиненням функціонування всіх некрополів
Дніпровського лісостепового Лівобережжя.
Перший етап. входження до складу
Скіфії та взаємовигідні відносини еліт
(друга чверть v — рубіж v/іv ст. до н. е.).
У першій половині V ст. до н. е. фіксуються
найнижчі температури (похолодання ранньої
субатлантичної доби). Подібні кліматичні умо-
ви сприятливі для розвитку господарства ско-
тарства і відповідно призводять до зростання
чисельності населення в степовій зоні (Таиров
2008).
Посиленням агресивності скіфів по відно-
шенню до населення Лісостепу і грецьких
колоністів можна відзначати біля 480—470-
х років до н. е. (Толстиков 1984; 2011; Гречко
2017). Після певних успіхів номадів, на тери-
торіях які перейшли під їх контроль, виника-
ють перші некрополі (рис. 4: 3). ймовірно, це
були місця їх систематичного перебування.
Можна говорити про першу половину V ст. до
н. е., як про період військово-демократичного
ладу у скіфів, а розшарування в їх середовищі
було все ще незначним.
Підкорення та інтеграція місцевої
аристократії та скіфів (друга—третя
чверті v ст. до н. е.). Питання чи був Лісо-
степ завойований скіфами лишається актуаль-
ним до сьогодні (докладніше див. Шрамко 1990,
с. 24; Скорый 1997, с. 67; Гречко, Шелехань
2012, с. 100—112). Головними аргументами
проти визнання підкорення степовиками Дніп-
ро-Донського Лісостепу є, нібито розквіт посе-
ленських структур землеробського населення у
V—IV ст. до н. е. і продовження використання
лісостеповою елітою типів поховальних споруд,
які були характерні для номадів ранньоскіфсь-
кого часу (Медведев 1999, с. 126; бабенко 2005,
с. 199). Це твердження на сьогодні не може
бути прийнято. в даний період відбувається
різке скорочення кількості поселень і городищ
(Гречко 2010b, с. 106).
Істотні зміни відбуваються десь у середині —
третій чверті V ст. до н. е. скіфи переносять
на територію Нижнього Подніпров’я місця
поховань знаті і інших членів їх спільноти.
формується Геррос. Саме в цей час в даному
регіоні з’являється і поширюється обряд похо-
вання в підбоях і катакомбах, який співіснує
з традиційними похованнями в ямах з широт-
ним орієнтуванням (Гречко 2017). фіксуються
перші аристократичні поховання під велики-
ми курганами (I завадська Могила, велика
знам’янка курган 13 та інші). Подібні зміни
пов’язані з упорядкуванням відносин із завой-
ованими групами населення і сусідніми племе-
нами і державами.
Даним процесам в середньовіччі значну ува-
гу приділила С. І. Плетньова. Можна припус-
кати, що територія Скіфії була розділена між
підрозділами кочовиків. формуються кочові
колективи (іменовані у середньовіччі «куреня-
ми») з власною кочовою територією. ймовірно,
відбувалося виділення багатих сімей, які фор-
мували аіли. При цьому, громада починає роз-
падатися, а рядові кочовики зубожіли і перехо-
дили, часто, до осілості, або примикали до аілів,
щоб пасти чужу худобу, залишатися в зимів-
никах для занять землеробством і заготівлею
сіна. Аільне кочування є характерним, якраз,
для другої стадії. Кілька аілів могли форму-
вати орду, яка складається не з кровноспорід-
нених соціальних підрозділів. Паралельно
відбувається розкладання військово-демокра-
тичного ладу і виникнення родової аристок-
ратії (Плетнева 1982, с. 37—39).
* * *
входження племен Дніпровського лісосте-
пового Лівобережжя до складу Скіфії 1 чітко
відображає розвиток більського городища:
припиняють функціонувати західне укріплен-
ня, поселення в ур. Царина Могила і Лісовий
Кут. На території південної частини городища
починають здійснюватись поховання (групи А
і б). Основним місцем проживання осілого на-
селення стає Східне укріплення. Авторські до-
слідження 2018 р. свідчать про те, що плато зі
Східним укріпленням було виділено з решти
території великого більського городища «пів-
1. Явних слідів завоювання, як це фіксується на ан-
тичних пам’ятках (Гречко 2017, с. 101), не зафік-
совано. Можна припускати визнання місцевими
племенами (гелонами, меланхленами, будинами
та ін.) влади скіфів.
39ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
денним» валом (Гречко, Крютченко, Ржевуська
2018, с. 68).
Складним є питання про етнокультурну
приналежність поховань воїнів V ст. до н. е. в
Лісостепу, які були здійснені в дерев’яних ка-
мерних гробницях. частина дослідників вка-
зує на зв’язок даного типу поховальних споруд
з традиціями попереднього часу і вважають
їх представниками місцевої прошарку воїнів.
При цьому поховання кочовиків цього часу
вони співвідносять із похованнями в підбоях і
катакомбах (Скорый 2003, с. 51, 60).
Нещодавно колективом авторів, до яко-
го входили дослідники більського городища
С. в. Махортих та Р. Ролле, було проведено
ізотопний аналіз (strontium, oxygen and carbon
isotope analyses of human tooth enamel) кісток
з різних некрополів даного комплексу (20 ін-
дивідів; Miller et al. 2019, p. 1399—1416). в ці-
лому, аналізи показали обмежену мобільність
місцевого населення. Переміщення основної
частини індивідів, що аналізуються, за даними
аналізів були не далекими — 90 км на північ
та 160 км на схід.
При цьому слід відмітити, що ці результати
мають відношення лише до періоду життя лю-
дини, кістки якої аналізуються, а не вирішують
питання походження його пращурів та, навіть,
його місця народження. Крім того, більшість
поховань сильно пограбовані і складно зрозумі-
ти, чи аналізуються рештки основного покій-
ника, чи супровідоджуючого, який міг бути і
місцевим мешканцем. Для некрополя б місце-
ве походження було очікувано підтверджено,
оскільки дана група пов’язана поховальними
традиціями з більш давніми комплексами Пе-
рещепинського могильника.
все ж таки, мігранти були виявлені. Індиві-
ди 15, 17, 20 за даними аналізів народились
не у більську, а перебрались туди дітьми. Ін-
дивід 14 жив у дитинстві у більську, поїхав у
підлітковому віці та повернувся доживати вік
назад. Індивід 1 прибув до більска у підлітко-
вому віці (Miller et al. 2019, p. 1407).
Дослідники відмічають, що вживання про-
са було більш харктерним для тих, хто ховав
своїх померлих у Перещепинському могиль-
нику та в ур. Осняги. відзначається також, що
вживання проса може потенційно приховувати
деякі форми мобільності та робити не чіткими
докази переміщень індивідів (Miller et al. 2019,
p. 1408—1409). Це може вказувати на відмін-
ність цих двох некрополів від Цариної Могили
та некрополя б. Крім того, слід відзначити,
що просо було завжди більш популярним се-
ред кочовиків та напівкочовиків (Пашкевич,
Горбаненко 2019, с. 325—327). Це відзначав і
видатний ботанік М. І. вавілов: «…просо — су-
путник кочових і напівкочових племен» (вави-
лов, букинич 1959).
Індивіди 3 і 5 з Перещепинського могильни-
ка мали відмінні О-ізотопи (O-isotope ratios), що
виходили за межі місцевого діапазону, а також
мали відмінності в даних по парним зубам.
в цілому, дослідниками робиться висновок
про обмежену рухливість населення, яка однак
не виключає напівкочового способу ведення
господарства його частини (Miller et al. 2019,
s. 1410). Роботи у цьому напрямі є надзвичайно
перспективними.
Поховальні споруди скіфів у V ст. до н. е.
були різноманітними. Дослідники справедливо
вважають, що тип могили є найменш надійною
етнічною ознакою (бессонова 1990, с. 18). Дана
характеристика може показувати своєрідність
поховальних традицій окремих племен або
родів в зв’язку зі специфікою місцевих природ-
но-географічних умов, соціального положення
похованого тощо.
У Степу в першій половині V ст. до н. е. абсо-
лютно домінуючим типом поховальної споруди
є ями, які на відміну від попереднього часу (ос-
тання чверть VI — початок V ст. до н. е.) стають
основними в курганах. в даному регіоні немає
підбоїв та катакомб, які б надійно датувалися
кінцем першої чверті — другою чвертю V ст. до
н. е. (Гречко 2017, с. 83).
Лише з другої половини V ст. до н. е (в
Нижньому Подніпров’ї поступово поширився
престижний обряд поховання в катакомбах
(Гречко 2017, с. 85) 1. Саме серединою V ст. до
н. е. С. в. Полін датує появу традиції поховань
скіфської знаті на Нижньому Дніпрі (Мозолев-
ский, Полин 2005, с. 446). зміна не відбулася
різко — ями і підбої з катакомбами використо-
вуються на рівних в Нижньому Подніпров’ї до
останньої чверті цього століття (Гречко 2017,
с. 83—85).
Дуже важливими для вирішення цього пи-
тання є новітні дослідження курганів біля
с. Покровська багачка на Хоролі (Супрунен-
ко, Шерстюк 2019, с. 206—207). Під курганами
було виявлено поховання воїнів з деталями
кінського спорядження V ст. до н. е. у ґрунто-
вих ямах, які були орієнтовані меридіонально.
значення цього відкриття полягає у тому, що у
даному регіоні відсутня синхронна поселенсь-
ка система. відповідно ці поховання періоду
з подібним орієнтуванням були характерні не
тільки населенню Дніпровського лісостепового
Лівобережжя попереднього періоду, але й для
скіфів.
вищенаведені міркування важливі для атри-
буції поховань на нових некрополях Лісостепу
даного часу. Симптоматично практично синх-
ронне завмирання життя на території західної
частини більського городища і виникнення
1. Саме автор при аналізі оновленої джерельної
бази верше уточнив датування появи даного типу
поховальних споруд у Північному Причорномор’ї,
оскільки до цього це явище відносилось до V ст.
до н. е. в цілому (черненко та ін. 1986, с. 347—
348), або до першої половини VI ст. до н. е. (ран-
ньоскіфський час; Ольховский 1991, с. 34).
�0 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
некрополя в ур. Перещепине. Цей могильник
розташовується навпроти західного укріплен-
ня і поселення в ур. Лісовий Кут, відразу за рі-
кою Суха Грунь. На його території відомо два
поховання ранньоскіфського часу (кургани 5 і
6; Махортых 2012). Потім, після тривалої пере-
рви, починаючи з 480—470-х рр. до н. е. (під-
група 1а за Д. С. Гречком; Гречко 2010а; 2017,
с. 88), синхронно з іншими регіонами Північ-
ного Причорномор’я і Лісостепу в цьому місці
починає формуватися воїнський 1 некрополь.
О. б. Супруненко вважає похованих мешкан-
цями селища в ур. Лісовий Кут (Кулатова,
Супруненко 2010, с. 163). С. в. Махортих ін-
терпретує даний могильник як місце похован-
ня військової аристократії, елітного прошарку
місцевої громади (Махортых 2009, с. 272).
Інвентар поховань воїнів Перещепинсько-
го могильника включає кілька важливих ін-
новацій, які абсолютно ідентичні степовим
комплексам: набори кінського спорядження,
предмети озброєння (мечі, набори стріл), золоті
оббивки дерев’яних чаш тощо (Махортых 2009,
с. 273; 2019).
До проведення генетичних досліджень ми
не можемо щось стверджувати про етнічну
приналежність воїнів, похованих на нових лі-
состепових могильниках V ст. до н. е. вони мог-
ли бути нащадками кочовиків, які з’явилися в
регіоні у другій половині VI ст. до н. е. і були
ініціаторами створення більського городища.
численні історичні паралелі показують, що ко-
чові об’єднання були досить «пластичні» і легко
включали до свого складу нові групи номадів,
які підпорядковувалися або були підпорядко-
вані (Крадин 2007, с. 64—65, 112). Уніфікація
матеріальної культури, включаючи ритуальні
предмети, наприклад, чаші із золотими платів-
ками, не суперечить версії про підпорядкуван-
ня лісостепових племен скіфами. Слідів зб-
ройного конфлікту цього часу не фіксується і
можна припустити добровільний характер цьо-
го процесу. У той же час, не можна виключати
появи в цей час у регіоні груп степовиків, які
могли контролювати ситуацію на місцях.
Місцева аристократія використовувала у
V—IV ст. до н. е. престижні вироби, аналогічні
степовим. Принагідно зауважу, що некрополі
Перещепине (Махортых 2019, с. 470—480) та
Скоробір відрізняються доволі високою кон-
центрацією знахідок зброї в похованнях, що
дозволяє порівнювати їх із пам’ятками кочо-
виків (Шелехань 2016а, с. 59—64). Це дозво-
лило С. в. Махортиху та Р. Ролле говорити про
перебування в околицях більського городища
одного з найбільших військових угруповань
середньоскіфського часу з найсучаснішим на
1. більшість поховань було парними або колектив-
ними. частина поховань належали жінкам і ді-
тям в значних за розмірами поховальних спору-
дах (Кулатова, Супруненко 2010, с. 169).
той час озброєнням (Махортых, Ролле 2011,
с. 153).
Таким чином, можна припускати, що різке
скорочення заселеної території більського го-
родища, виникнення нових могильників (Пе-
рещепине, некрополі А і б) було пов’язано із
входженням даного регіону до складу північ-
нопричорноморські Скіфії без зафіксованого
джерелами опору з боку лісостепового насе-
лення. Подальше зростання багатства місце-
вого населення показує, що це об’єднання було
вигідно обом сторонам, сприяючи розвитку ре-
месел і обміну з греками та іншими сусідніми
племенами.
взаємовигідне існування на периферії
Скіфії (остання третина / чверть v —
початок іv ст. до н. е.).Останні десятиліття
V — перша чверть ІV ст. до н. е. характеризу-
ються стабілізацією військово-політичної си-
туаціії практично у всій північній євразії, що
яскраво показує безперервний розвиток куль-
тур на всій великій території (Алексеев 2003,
с. 29—30, табл. 2).
Для Правобережного Лісостепу С. А. Ско-
рий відзначає посилення степової агресії по-
чинаючи з другої половини V ст. до н. е. біль-
шість городищ припиняють функціонувати.
Скіфи третьої хвилі встановлюють контроль
над значною частиною регіону, яка входить до
складу північнопричорноморської Скіфії. Про-
никнення номадів фіксується появою значної
кількості поховань у катакомбах (Скорый 2003,
с. 83—85).
На території Посулля (Оксютинці, Стайкін
верх) та у некрополях більського городища та
прилеглих територіях (Скоробір, Перещепино,
Олефірщина та інші) фіксується значна кіль-
кість аристократичних поховань, які супровод-
жуються значною кількістю престижних речей,
включаючи значну кількість виробів з дорого-
цінних металів. Можна зазначити те, що при
певному занепаді поселенської системи, ми
спостерігаємо зростання кількості і якості по-
ховального інвентаря у місцевої аристократії.
Це могло бути обумовлено активним обміном
зі скіфами та опосередковано з греками, учас-
тю у походах степовиків з розподілом здобичі
та інші позитивні риси у економічному житті
місцевої військової аристократії, обумовлені
стабільною військово-політичною ситуацією в
межах Скіфії.
Початок кризи відносин та занепад
Скіфії (перша чверть iv — початок ос-
танньої чверті іv ст. до н. е.). входження
до складу Скіфії призвело до змін поселенської
структури, поховальної обрядовості, що було
пов’язано зі збільшенням рухливості населен-
ня Лісостепу (рис. 7). Після попереднього ета-
пу позитивних відносин та збагачення разом
зі степовиками приходить час кризи, який
можна пов’язувати зі збільшенням кількості
населення у Степу (Гаврилюк 1999, с. 127;
�1ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
Скорый 2003), що могло призвести до пошуку
нових джерел ресурсів. У цьому процесі могло
постраждати населення Лісостепу, за рахунок
якого і могло бути вирішено питання дефіциту.
Саме на цьому етапі починається значний рух
степовиків на північ та їх осідання у Лісостепу.
Поховання скіфського типу були досліджені у
різних місцях Дніпровського лісостепового Лі-
вобережжя (рис. 8). Можна сказати декілька
слів про їх місце серед синхронних старожит-
ностей сусідніх територій.
Початок кризи. з рубежу V—IV ст. до н. е.
починається поступове проникнення груп сте-
повиків у Лісостеп (Скорый 2003; Гречко, Ше-
лехань 2012, с. 80—81; Голубєва, Окатенко, Пе-
ляшенко 2009). Для першої чверті IV ст. до н. е.
цей процес не був масштабним і не впливав на
позитивні наслідки економічної та військової
кооперації лісостепової аристократії та скіфів.
Ситуація зміняється з посиленням руху насе-
лення з півдня, який міг бути обумовлений де-
мографічним вибухом у Степу (Гаврилюк 1999,
с. 127; Скорый 2003). Посилення конкуренції
та боротьби за обмежені ресурси зі степовика-
ми не могли позитивно вплинути на племена
Лісостепу. Для другої — початку останньої
чверті IV ст. до н. е., можна констатувати суттє-
ве зменшення кількості поховань лісостепової
аристократії — кілька комплексів у Посуллі,
одне поховання у Перещепинському некрополі
та кілька комплексів у некрополі б. Ця тенден-
ція поєднується зі збільшенням кількості похо-
вань власне степовиків на території Лісостепу
(терасовий Лісостеп, грунтовий некрополь в ур.
барвінкова гора у більську тощо). є підстави
співвідносити ці два одночасні явища як при-
чину та наслідок. Старомерчанські некрополі
біля Муравського Шляху, навпаки, поповню-
рис. 7. Карта пам’яток другої чверті V — IV ст. до н. е. (період ІІІ)
�2 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
ються новими групами аристократичних похо-
вань. Перенесення уваги рухливих скотарів на
схід Дніпровського лісостепового Лівобережжя
могло бути обумовлено зміною торгівельних
партнерів — на зміну Ольвії приходить бос-
порське царство та Херсонес (задніков 2014,
с. 12—13).
Для другої—третьої чвертей IV ст. до н. е.
проникнення безперечно скіфів зі Степу в Лі-
состеп фіксується завдяки появі поховань в під-
боях, катакомбах і широтно орієнтованих ямах
(рис. 8; Шрамко 1988; Скорый 2003, с. 84—85;
Гречко, Шелехань 2012).
Поховання в підбої було досліджено в кур-
гані 3 некрополя б. Поховальна споруда під
курганом 4 також знаходить прямі аналогії в
Степу (Мурзін та ін. 1995, с. 79—86; Гречко,
Шелехань 2012, с. 98). Цікаво, що більшість
підбоїв та катакомб терасового Лісотепу (фіал-
ко 1994, с. 27—47) та Правобережного Лісо-
степу (переважно південна частина регіону;
Ковпаненко, бессонова, Скорый 1989, с. 43;
Григорьев, Скорый 2011, с. 175—212; Назаров,
Скорый 2019, с. 47—64) можна датувати пере-
важно другою чвертю — кінцем IV ст. до н. е.
криза та занепад (середина — початок
останньої чверті іv ст. до н. е.). Як вже
було зазначено, у другій—третій чвертях ІV ст.
до н. е. у Дніпровському лісостеповому Лівобе-
режжі зменшується кількість аристократичних
поховань у некрополях Посулля та більська,
що супроводжувалось збільшенням аналогіч-
них комплексів на території степових ділянок
регіону (терасовий Лісостеп, території уздовж
Муравського Шляху на сході Лівобережжя).
Таким чином, можна констатувати суттєве по-
силення негативних явищ для лісостепового
населення у порівнянні із попереднім періо-
дом. Це могло бути обумовлено активізацією
степовиків у наслідок демографічного вибуху
та початку пошуку нових пасовищ та інших ре-
сурсів.
Племена дніпровського лісостепового
лівобережжя та фінал Скіфії. Процеси,
які привели до припинення функціонування
поселенських структур регіону і, зокрема, біль-
ського городища, безпосередньо пов’язані з фак-
торами, які були причиною зникнення північ-
нопричорноморські Скіфії. Робота С. в. Поліна
містить історіографію даного питання (Полин
1992, с. 7—32).
На даний момент не склалося єдиної думки
про причини зникнення Скіфії. завдяки дис-
кусії була уточнена хронологія базових комп-
лексів і зроблений правомірний висновок про
відсутність сарматів на захід від Дону раніше
рис. 8. Локальні групи поховань степового типу кінця V — IV ст. до н. е. на території Лісостепу: I — Пра-
вобережна лісостепова; II — лісостепова Побузька; III — придніпровська терасова; IV — сіверськодонець-
ко-ворсклинська. Умовні позначки: 1 — деякі кургани з похованнями степового типу; 2 — місце можливої
переправи; 3 — давні дороги (Гречко, Шелехань 2012)
�3ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
середини II ст. до н. е. О. в. Симоненко нещо-
давно спеціально наголосив, що писемні дже-
рела (Діодор, Псевдо-Скилак, Евдокс) чітко
вказують на пізніх савроматів або сірматів, як
винуватців фіналу Скіфії, а не сарматів (Симо-
ненко 2018, с. 29—30).
Я приєднуюсь до думки дослідників, що в ет-
нополітичній історії Північного Причорномор’я
і Приазов’я значну роль відігравали східні но-
мади другої половини IV ст. до н. е. (сірмати,
пізні савромати, дахи?; Смирнов 1984, с. 28;
Медведев 1999, с. 149—152; Скрипкин 2016,
с. 17—31).
На сьогодні основна частина матеріалів,
включаючи античну кераміку Східного біль-
ського городища, може бути датована до тре-
тьої чверті IV ст. до н. е., після чого йде різке
скорочення надходження товарів від греків
(задніков 2014, с. 12). Найбільш пізні похован-
ня в некрополях більського городища (група б,
кургани 3 і 4 1 можуть бути також датовані не
пізніше третьої чверті IV ст. до н. е. Поодинокі
знахідки античної кераміки на Східному ук-
ріпленні відносяться до часу не пізніше кінця
IV ст. до н. е. 2 (задніков 2014, с. 13).
Найпізніші комплекси некрополів лісосте-
пової аристократії можна синхронізувати з
часом створення Олександропільського кур-
гану (гераклейські амфори з клеймом Етіма,
фасоські амфори варіанту II-C-3; рис. 9: 2—3)
(бандуровський 2001а, с. 75). Я схиляюсь до
датування останнього «царського» кургану в
межах нижньої частини (перша половина ос-
танньої чверті IV ст. до н. е.) хронологічного
діапазону запропонованого А. ю. Алексєєвим
(320—300 рр. до н. е.; Алексеев 2003, с. 270).
До цього ж хронологічного горизонту можна
віднести комплекс XII беглицького некрополя
(Монахов 1999, с. 431—432), курган 1/1 Ново-
александровки (Лукьяшко 2000, с. 167—168;
Кац 2007, додаток X/1; Тельнов, четвериков,
Синика 2016, с. 994), курган 12/1 могильника
височино V (Кац 2007, с. 442) і курган Азов 2/3
(Монахов 1999, с. 431—443).
частину поховань у катакомбах Нижнього
Дону даного часу можна пов’язувати з нови-
ми кочовиками (аналогії див.: Гречко, Карна-
ух 2011, с. 254—256; Гречко, Котенко, Крют-
ченко 2020, с. 67—68), а також з похованнями
скіфів — союзників Сатира II (Лукьяшко 2000,
с. 179). Даному припущенням не суперечать
1. Канфароподібний кілік зі штампованим орнамен-
том на дні другої — третьої чверті IV ст. до н. е.
(Мурзін та ін. 1995b, с. 83—85).
2. Наприклад, гераклейська клеймлена амфора
варіанту II-А-1 з магистратським клеймом V гру-
пи (KPONIOΣ) 20-х рр. — останнього десятиліт-
тя IV ст. до н. е. (Шрамко б. А. 1995b, с. 48; Кац
2007, с. 430, табл. 6: 12). Крім того, до цього часу
відносяться кілька фрагментів амфор Коса, Родо-
су і Книда (задніков 2014, с. 9).
вищенаведені датування, які не виключають
310/309 рр до н. е. для здійснення поховань.
Незначна кількість скіфських поховань кін-
ця IV — III ст. до н. е. (Тельнов, четвериков,
Синика 2016) і відсутність поховань нових но-
мадів у Північному Причорномор’ї не супере-
чить нашим припущенням про те, що війни
останньої третині IV ст. до н. е. велися не за
територію Північного Причорномор’я, а могли
мати інші причини.
Центральне місце всього Дніпровського
лісостепового Лівобережжя — більське горо-
дище — припиняє своє функціонування син-
хронно зі Скіфією наприкінці IV ст. до н. е.
ймовірно, основною причиною цього була по-
разка і зникнення місцевої напівкочової арис-
тократії. Після зникнення носіїв політичної
влади, рядове населення покинуло непотрібне
їм величезне городище, яке, до того ж, тепер не
було кому захищати. Слідів руйнувань на горо-
дище не зафіксовано. Думка про сарматів, як
винуватців зникнення більська (Шрамко б. А.
1987, с. 165) на сьогодні не відповідає стану
джерельної бази. Грандіозні укріплення жод-
ного разу не були захоплені ворогом в резуль-
таті бойових дій. ймовірно, лише одного разу
скіфам удалося переконати місцеві племена
підкоритися і стати частиною найбільш могут-
нього військово-політичного утворення на пів-
дні Східної європи — Скіфії.
період 4. життя після скіфії. Останній
період можна охарактеризувати як доживан-
ня осілого населення частини городищ після
зникнення поховань місцевої аристократії та
фіналу Скіфії (кінець ІV — перша третина
ІІІ ст. до н. е.). Не можна виключати перебу-
вання незначних груп скіфів на території При-
дніпровського терасового Лісостепу у цей час
(Старе, к. 15/1; рис. 9: 4).
Серія клейм з поселень і городищ говорить
про продовження їх функціонування і в першій
чверті III ст. до н. е. (болтрик, фиалко 1994;
Гречко 2004, с. 32; Котенко, Гречко 2019, с. 62).
На басівському городищі також була виявлена
серія борисфенів цього ж часу (Скорый зимо-
вец 2014, с. 150).
Населення деяких укріплених поселень Лі-
состепу (басівка, Циркуни) продовжує отриму-
вати античні імпорти аж до кінця першої трети-
ни III ст. до н. е. 3 вони перериваються близько
270 р. до н. е., що, ймовірно, було пов’язано з
військової компанією східних кочовиків (сіраків
та інших) (бруяко 1999; Гречко, Карнаух 2011).
Кочовики наносять удар зі сходу (з Прикубання
або волго-Донського межиріччя; виноградов,
Марченко, Рогов 1997, с. 18). О. в. Симоненко
на основі аналізу комплексів зі специфічними
3. Ці контакти могли здійснюватися за посередниц-
тва скіфського населення Північного Причорно-
мор’я, яке все ще залишилось в регіоні (Тельнов,
четвериков, Синика 2016, с. 982—998).
�� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
рис. 9. Етнокультурна ситуація на півдні Східної європи в IV ст. до н. е. і найпізніші лісостепові комп-
лекси Сіверського Дінця та Середнього Дону: 1 — східні рубежі Скіфії у IV ст. до н. е. (Гречко, Карнаух
2011, рис. 1); 2 — Старий Мерчик 4, курган 4; 3 — Старий Мерчик 4, курган 5; 4 — Старе, к. 15 (за фиалко
1994; бандуровский 2001b). Умовні позначки: a — основний ареал поширення скіфських пам’яток у IV ст.
до н. е.; b — савромато-сарматські могильники Прикубання IV ст. до н. е.; c — комплекси східного поход-
ження IV — початку ІІІ ст. до н. е.; d — поселенські структури, що зазнали руйнувань у другій половині
IV ст. до н. е.
�5ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
деталями кінського спорядження (Гостре на
Донбасі, Нікополь, чистеньке у Криму, Глинне
та Гевань) «звинуватив» у подіях кінця першої
третини III ст. до н. е. меотів, яким належа-
ли некрополі на Північно-західному Кавказі
(закубанні) типу Тенгинська-Новолабинська.
Питання участі у рейді або рейдах савроматів
чи сираків дослідник лишив відкритим (Симо-
ненко 2018, с. 35). Аргументи дослідника слід
визнати переконливими.
Можна припускати, що розрив добросусід-
ських відносин між колишніми союзниками,
ймовірно, після зміни політики Пантикапею
(смерть Спартока ІІІ (284 р. до н. е.) і призвів
до нападу східних кочовиків на боспор (виног-
радов, Марченко, Рогов 1997, с. 18).
басівське, Глинське та Циркунівське горо-
дища (сіверськодонецький Лісостеп) продовжу-
ють використовуватися місцевим населенням,
яке залишилося після кризи кінця першої тре-
тини III ст. до н. е. і наприкінці III — I ст. до
н. е. На перших двох посульських укріпленнях
зафіксовані матеріали зарубинецької культу-
ри 1 (Ильинская 1961), а на Циркунах — меот-
ського типу (Пеляшенко 2018, с. 209—216), що
відображає всю складність і багатовекторність
процесів, які відбувалися у східноєвропейсь-
кому Лісостепу після завершення існування
Скіфії у Північному Причорномор’ї.
Таким чином, є підстави вважати, що напри-
кінці IV ст. до н. е. скіфи, були змушені зійти з
історичної арени. Після зникнення Скіфії по-
чинається значний рух народів, який призвів
до корінної зміни етнополітичної ситуації на
півдні Східної європи в ІІІ ст. до н. е.
1. Ліпний кухонний посуд вказує на те, що частина
місцевого населення скіфського часу лишилась на
місці (Ильинская 1961; Пеляшенко 2018, с. 214).
бессонова, С. С. 2009. Каменные изваяния в кон-
тексте этнополитической истории Скифии. Stratum
plus, 3, с. 14-93.
бойко, ю. Н. 1999. Меридионально ориентиро-
ванные погребения Приднепровской Лесостепи
скифского времени. Древности, 4, с. 59-78.
бойко, ю. Н., берестнев, С. И. 2001. Погребения
VII—IV вв. до н. э. курганного могильника у с. Ку-
пьеваха (Ворсклинский регион скифского времени).
Харьков: Каравелла.
болтрик, ю. в., фиалко, Е. Е. 1994. Отчет о ра-
боте экспедиции «сула-94». НА ІА НАН України,
ф. 64, 1994/124.
бруяко, И. в. 1999. От диорамы к панораме (o
перспективах на пути решения проблемы северо-
понтийского кризиса III в. до Р. Х.). Stratum plus, 3,
с. 325-332.
бруяко И. в. 2005. Ранние кочевники в Европе
(x—V вв. до Р. х.). Кишинев: высшая антропологи-
ческая школа.
буйнов, ю. в. 2003. Поселення бондарихінської
культури біля с. червоний Шлях на Харківщині.
Вісник харківського університету, 31, с. 6-16.
буйнов, ю. в. 2016. Этнокультурные процессы в
бассейне ворсклы в период до возникновения бель-
ского городища (XII—IX вв. до н. э.). в: Корост, І. І.
(ред.). Феномен Більського городища — 2016. Хар-
ків: Майдан, с. 19-34.
буйнов, ю. в. 2018. К вопросу о генезисе юхновс-
кой культуры. в: Корост, І. І. (ред.). Феномен Більсь-
кого городища — 2018. Харків: Майдан, с. 17-37.
вавилов, Н. И., букинич, Д. Д. 1956. Земле-
дельческий Афганистан. в: Избранные труды
Н. И. вавилова, 5. Москва: Наука, с. 45-404.
виноградов, ю. А., Марченко, К. К., Рогов, Е. Я.
1997. Сарматы и гибель «великой Скифии». Вест-
ник древней истории, 3, с. 93-103.
Гаврилюк, Н. А. 1999. История экономики степ-
ной скифии VI—III вв. до н. э. Киев: ИА НАН Ук-
раины.
Гавриш, П. Я. 2000. Племена скіфського часу в
лісостепу Дніпровського Лівобережжя (за матеріа-
лами Припсілля). Полтава: Археологія.
Голубєва, І. в., Окатенко, в. М., Пеляшенко,
К. ю. 2009. Охоронні дослідження пам`яток скіфсь-
кого часу на Харківщині. Археологічні дослідження
в Україні 2006—2007 рр., с. 73-78.
Гречко, Д. С. 2004. Нові античні матеріали III—
II ст. до н. е. з поселень Харківщини. в: Проблеми
історії та археології України. Харків: ХНУ, с. 32.
Гречко, Д. С. 2010а. Курганы Нижнего Побужья
VI — первой половины V вв. до н. э.: греки или ски-
фы? Древности, 9, c. 116-135.
Гречко, Д. С. 2010b. Населення скіфського часу на
сіверському Дінці. Київ: ІА НАН України.
Гречко, Д. С. 2016а. О критериях выделения
кочевнических захоронений скифского времени в
Лесостепи. в: Маріна, з. П. (ред.). Археологія та
етнологія півдня східної Європи. Дніпро: Ліра,
с. 227-238.
Гречко, Д. С. 2016b. От Архаической Скифии к
Классической. Археологія і давня історія України,
2 (19), с. 33-60.
Гречко, Д. С. 2016c. Классическая Скифия: на-
чало (последние десятилетия VI — первая четверть
V в. до н. э.). Revista arheologică, ХІІ, 1—2, с. 145-
168.
Гречко, Д. С. 2017. О формировании Классичес-
кой Скифии в V в. до н. э. Археологія і давня історія
України, 2 (23), с. 78-106.
літерАтУрА
Алексеев, А. ю. 2003. хронография Европейской
скифии VII—IV веков до н. э. Санкт-Петербург: Го-
сударственный Эрмитаж.
бабенко, Л. И. 2005. Песочинский курганный мо-
гильник скифского времени. Харьков: Райдер.
бандуровський, О. в. 2001. Античні амфори з
курганів скіфського періоду Лівобережної Лісосте-
пової України. Археологія, 1, с. 68-79.
бандуровский, А. в., буйнов, ю. в. 2000. Курга-
ны скифского времени (северскодонецкий вариант).
Киев: ИА НАН Украины.
берестнев, С. И. 1985. О погребениях предскифс-
кого периода левобережной лесостепи Украины. в:
Ковалева, И. ф. (ред.). Проблемы археологии Под-
непровья. Днепропетровск: ДнГУ, с. 98-107.
бессонова, С. С. 1990. Скифские погребальные
комплексы как источник для реконструкции идео-
логических представлений. в: зубарь, в. М. (ред.).
Обряды и верования древнего населения Украины.
Киев: Наукова думка, с. 17-40.
бессонова, С. С. 2000. Деякі закономірності роз-
міщення пам’яток скіфського часу в Українському
Лівобережному Лісостепу. Археологія, 2, с. 116-131.
�6 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
Гречко, Д. С. 2018. Поховальний обряд населен-
ня Дніпровського Лісостепового Лівобережжя ран-
ньоскіфського часу: варіант аналізу. Археологія і
давня історія України, 1 (26), с. 20-44.
Гречко, Д. С., Карнаух, Е. Г. 2011. Некоторые воп-
росы этнокультурной истории юга восточной Евро-
пы конца скифского периода. Stratum plus, 3, с. 245-
261.
Гречко, Д. С., Крютченко, О. О., Ржевуська, С. С.
2018. Археологічні дослідження більського археоло-
гічного комплексу у 2017 році. Археологічні дослід-
ження Більського городища — 2017, с. 42-74.
Гречко, Д. С., Котенко, в. в., Крютченко, А. А.
2020. бельское городище: миграции и развитие ком-
плекса. Stratum plus, 3, с. 53-72.
Гречко, Д. С., Шелехань, О. в. 2012. Гришковс-
кий могильник скифов на харьковщине. Киев: ИА
НАН Украины.
Григорьев, в. П., Скорый, С. А. 2011. Скифские
курганы у с. вишнополь на юге Днепровской Право-
бережной Лесостепи. Stratum plus, 3, с. 175-212.
Дубовская, О. Р. 1997. Об этнокультурной атри-
буции «новочеркасских» погребений Северного При-
черноморья. Археологический альманах, 6, с. 181-
217.
завойкин, А. А. 2010. Архаический, классический
и эллинистический периоды (VI—II вв. до н. э.). в:
бонгард-Левин, Г. М., Кузнецов, в. Д. (ред.). Анти-
чное наследие Кубани. 2. Москва: ИА РАН, с. 12-79.
задніков, С. А. 2014. Античний керамічний ім-
порт на Більському городищі скіфського часу. Авто-
реферат дисертації к. і. н. Київ.
Ильинская, в. А. 1961. Позднескифский слой ба-
совского городища. Краткие сообщения Институ-
та археологии, 11, с. 59-63.
Ильинская, в. А. 1968b. скифы Днепровского Ле-
состепного Левобережья (курганы Посулья). Киев:
Наукова думка.
Ильинская, в. А., Тереножкин, А. И. 1983. ски-
фия VII—IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка.
Кац, в. И. 2007. Греческие керамические клейма
эпохи классики и эллинизма (опыт комплексного
изучения). Симферополь; Керчь: Институт востоко-
ведения.
Ковпаненко, Г. Т., бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1989. Памятники скифской эпохи днепровского ле-
состепного правобережья. Киев: Наукова думка.
Комар, А. в. 2008. К вопросу о дате и этнокультур-
ной принадлежности. Шиловских курганов. степи
Европы в эпоху средневековья, 2, с. 11-44.
Копылов, в. П. 1994. Греческая керамика из ран-
нескифских погребений Нижнего Подонья. в: Ко-
пылов, в. П. (ред.). Международные отношения в
бассейне черного моря в древности и средние века.
Ростов на Дону: РГПУ, с. 22-25.
Копылов, в. П. 2006. Греко-варварские взаимоот-
ношения в области р. Танаис в VII—VI вв. до н. э. в:
Соловьев, С. Л. (ред.). Греки и варвары на Боспоре
Киммерийском VII—I вв. до н. э. Санкт-Петербург,
с. 80-88.
Крадин, Н. Н. 2007. Кочевники Евразии. Алматы:
Дайк-пресс.
Котенко, в., Гречко, Д. 2019. Керамичексий им-
порт Херсонеса Таврического в восточноевропейской
Лесостепи. Revista arheologică, XV, 2, с. 53-67
Кузнецов, в. Д. 1991. Кепы: ионийская керамика.
советская археология, 4, с. 36-52.
Кузнецова, Т. М. 1994. Припонтийский регион в
период скифской архаїки. Боспорский сборник, 4,
с. 5-11.
Кулатова, I. М., Супруненко, О. б. 2010. Кургани
скіфського часу західної округи Більського городи-
ща. Київ: Археологія.
Лукьяшко, С. И. 2000. К реконструкции событий
конца IV — начала III вв. до н. э. на Нижнем Дону.
в: Гуляев, в. И., Ольховский, в. С. (ред.). скифы и
сарматы в VII—III вв. до н. э. Палеоэкология, ант-
ропология и археология. Москва: ИА РАН, с. 167—
180.
Ляпушкин, И. И. 1961. Днепровское Лесостепное
Левобережье в эпоху железа. Материалы и исследо-
вания по археологии СССР, 104. Москва; Ленинг-
рад: АН СССР.
Махортых, С. в. 2005. Киммерийцы северного
Причерноморья. Киев: Шлях.
Махортых, С. в. 2009. К истории изучения кур-
ганных некрополей бельского городища. в: бессо-
нова, С. С. (ред.). Эпоха раннего железа. Киев: Гро-
теск, с. 268-278.
Махортых, С. в. 2012. Хронология Перещепинс-
кого курганного могильника близ бельска. Stratum
plus, 3, с. 145-160.
Махортых, С. в. 2019. золотые накладки на де-
ревянные сосуды из Перещепинского могильника
близ бельска. Археологія і давня історія України,
2 (31), с. 470-482.
Махортых, С. в. Ролле, Р. 2011.воинские погребе-
ния на некрополях бельского городища. в: Молодин,
в. И., Хансен, С. (ред.). Terra Scythica. Новосибирск:
ИАЭт СО РАН, с. 149-154.
Медведев, А. П. 1999. Ранний железный век Ле-
состепного Подонья. Археология и этнокультурная
история І тысячелетия до н. э. Москва: Наука.
Мельник, Е. Н. 1905. Раскопки курганов в Харь-
ковской губернии 1900—1901 гг. в: Уварова, П. С.
(ред.). Труды xII Археологического съезда, 1. Москва:
А. И. Мамонтов, с. 673-744.
Мозолевський, б. М. 1990. Кургани вищої скіфсь-
кої знаті і проблема політичного устрою Скіфії. Ар-
хеологія, 1, с. 122-139.
Мозолевский, б. Н., Полин, С. в. 2005. Курганы
скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и
соболева Могилы). Киев: Стилос.
Монахов, С. ю. 1999. Греческие амфоры в При-
черноморье. Комплексы керамической тары VII—
II веков до н. э. Саратов: Саратовский государствен-
ный университет.
Мурзін, в. ю., Ролле, Р. 1996. Скіфські міста у
лісостепу (до постановки питання). в: Супруненко,
О. б. (ред.). Більське городище в контексті вивчен-
ня пам’яток раннього залізного віку Європи. Полта-
ва: Археологія, с. 181-182.
Мурзін, в. ю., Ролле, Р., Скорий, С. А. 1995. До-
слідження курганів на території більського городи-
ща. Полтавський археологічний збірник, 3, с. 79-
86.
Назаров, в., Скорый, С. 2019. Скифские катаком-
бы в междуречье Роси и Тясмина. Revista arheologică,
XV, 1, с. 47-64.
Ольховский, в. С. 1991. Погребально-поминаль-
ная обрядность населения степной скифии (VII—
ІІІ вв. до н. э.). Москва: Наука.
Пашкевич, Г. О., Горбаненко, С. А. 2019. Палео-
ботанічні дослідження. в: Скорий, С. А., білозор,
в. П., Супруненко, О. б., Кулатова, І. М. селища
скіфського часу в системі Великого укріплення
Більського городища. Київ: Майдан, с. 320-327.
Пеляшенко, К. ю. 2014. Ліпний посуд населення
скіфського часу Дніпро-Донецького Лісостепу. Ди-
сертація к. і. н. Київ.
�7ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
Пеляшенко, К. ю. 2018. Древности III—I вв. до
н. э. лесостепного Подонцовья. Археологія і давня іс-
торія України, 2 (27), с. 204-218.
Пеляшенко, К. ю. 2020. Ліплений посуд скіфсь-
кого часу населення Дніпро-Донецького Лісостепу.
Київ; Котельва: ІА НАН України, ІКз «більськ».
Плетнева, С. А. 1982. Кочевники средневековья.
Поиски исторических закономерностей. Москва:
Наука.
Плетнева, С. А. 2003 Кочевники южнорусских
степей в эпоху средневековья (IV—xIII века). воро-
неж: вГУ.
Полин, С. в. 1992. От скифии к сарматии.
Киев: ИА АН Украины.
Полин, С. в. 1994. О походе Дария в причерно-
морскую Скифию. в: черненко, Е. в. (ред.). Древнос-
ти скифов. Киев: Наукова думка, с. 88-102.
Раевский, Д.С 1995. Ранние скифы: среда обита-
ния и хозяйственно-культурный тип. Вестник древ-
ней истории, 4, с. 87-96.
Симоненко, А. в. 2018. О сарматском завоевании
Скифии. Нижневолжский археологический вест-
ник, 17 (1), с. 27-49.
Скорый, С. А. 1997. стеблев: скифский могиль-
ник в Поросье. Киев: Наукова думка.
Скорый, С. А. 2003. скифы в Днепровской Пра-
вобережной Лесостепи (проблема выделения иран-
ского етнокультурного элемента). Киев: ИА НАН
Украины.
Скорый, С., зимовец, Р. 2014. К проблеме товар-
но-денежных отношений у населения восточноев-
ропейской Лесостепи в скифскую эпоху. Наукові за-
писки. серія історичні науки, 21, с. 141-156.
Скрипкин, А. С. 2016. Гибель Скифии: Сарматс-
кий фактор. Stratum plus, 3, с. 17-31.
Смирнов, К. ф. 1984. сарматы и утверждение
их политического господства в скифии. Москва:
Наука.
Супруненко, О., Шерстюк, в. 2019. Розкопки кур-
ганного могильника скіфського часу біля с. Пок-
ровська багачка. Археологічні дослідження в Ук-
раїні 2017 р., с. 206-208.
Таиров, А. Д. 2008. Ритмы степной Евразии: им-
пульс VI в. до н. э. в: ваулин, С. Д. (ред.). Наука
ЮУрГУ. 1. челябинск: юУрГУ, с. 160-164.
Тельнов, Н. П., четвериков, И. А., Синика, в. С.
2016. скифский могильник ІІІ—ІІ вв. до н. э. у
с. Глиное. Тирасполь: Stratum plus.
Толстиков, в. П. 1984. К проблеме образования
боспорского государства (Опыт реконструкции во-
енно-политической ситуации на боспоре в конце
VI — первой половине V вв. до н. э.). Вестник древ-
ней истории, 3, с. 24-48.
Толстиков, в. П. 2011. К проблеме «взаимовлия-
ния» эллинской и варварских культур на боспоре в
VI—V вв. до н. э. в: вахтина, М. ю. (ред.). Боспорс-
кий феномен. Население, язики, контакты. Санкт-
Петербург: Нестор-История, с. 54-58.
фиалко, Е. Е. 1994. Памятники скифской эпохи
Приднепровской террасовой Лесостепи. Киев: ИА
НАН Украины.
черненко, Е. в., бессонова, С. С., болтрик, ю. в.,
Полин, С. в, Скорый, С. А., бокий, Н. М., Гребенни-
ков, ю. С. 1986. скифские погребальные памятни-
ки степей северного Причерноморья. Киев: Наукова
думка.
Шелехань, О. в. 2016. Поховання мечників
скіфського лісостепу. в: Супруненко, О. б. (ред.).
Феномен Більського городища. Київ; Полтава: ЦП
НАНУ і УТОПІК, с. 52-72.
Шрамко, б. А. 1987. Бельское городище скифской
эпохи (город Гелон). Киев: Наукова думка.
Шрамко, б. А. 1988. Раскопки курганов и май-
данов в бассейне р. Мерлы. Вестник харьковского
университета, 22, с. 102—103.
Шрамко, б. А. 1990. была ли Лесостепь завоева-
на скифами. в: Супруненко, О. б. (ред.). Охорона і
дослідження пам’яток археології Полтавщини.
Полтава, с. 124-126.
Шрамко, б. А. 1995. Новые раскопки на восточ-
ном укреплении бельского городища. Полтавський
археологічний збірник, 3, с. 42-49.
Шрамко, І. б. 2006. Ранній період в історії геродо-
тівського Гелону (за матеріалами розкопок зольника
№ 5). в: черненко, є. в. (ред.). Більське городище та
його округа (до 100-річчя початку польових дослід-
жень). Київ: Шлях, с. 33-56.
Шрамко, И. б., буйнов, ю. в. 2012. Переход от
бронзы к железу в Днепро-Донецкой лесостепи.
Российский археологический ежегодник, 2, с. 309-
332.
Alexandrescu, P. 1998. Geten, Skythen und chora von
Histria in archaischer Zeit. в: Лордкипанидзе, О. Д.
(ред.). Местные этнополитические объединения
Причерноморья VII—IV вв. до н. э. Тбилиси, S. 281-
294.
Fernández-Götz, M. 2018. Urbanization in Iron Age
Europe: Trajectories, Patterns, and Social Dynamics.
Journal of Archaeological Research, 26 (2), p. 117-162.
Grechko D. S. 2020a. Аbout the dating of the scythi-
an type arrowheads of the late hallstatt period from
Central Europe. Археологія, 4, p. 12-27.
Grechko, D. S. 2020b. Chronological Schemes of
Central Europe of the Late Hallstatt Period (НaD):
New Opportunities for Synchronization and Refine-
ment of Dates. Sprawozdania archeologiczne, 72, 2,
p. 585—605.
Miller, A. R., Johnson, J. A., Makhortykh, S,
Litvinova, L., Taylor, T., Rolle, R., Makarewicz, C. A.
2019. Mobility and diet in the Iron Age Pontic Forest-
Steppe: a multi-isotopic study of urban population at
Bel’sk. Archaeometry, 61, 6, p. 1399-1416.
REfERENcES
Alekseev, A. Iu. 2003. Khronografiia Evropeiskoi Skifii
VII—IV vekov do n. e. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Er-
mitazh.
Babenko, L. I. 2005. Pesochinskii kurgannyi mogilnik skif-
skogo vremeni. Kharkov: Raider.
Bandurovskyi, O. V. 2001. Antychni amfory z kurhaniv
skifskoho periodu Livoberezhnoi Lisostepovoi Ukrainy.
Arkheolohiia, 1, s. 68-79.
Bandurovskii, A. V., Buinov, Iu. V. 2000. Kurgany skif-
skogo vremeni (severskodonetskii variant). Kiev: IA NAN
Ukrainy.
Berestnev, S. I. 1985. O pogrebeniiakh predskifskogo peri-
oda levoberezhnoi lesostepi Ukrainy. In: Kovaleva, I. F. (ed.).
Problemy arkheologii Podneprovia. Dnepropetrovsk: DnGU,
s. 98-107.
Bessonova, S. S. 1990. Skifskie pogrebalnye kompleksy
kak istochnik dlia rekonstruktsii ideologicheskikh predstav-
lenii. In: Zubar, V. M. (ed.). Obriady i verovaniia drevnego
naseleniia Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 17-40.
Bessonova, S. S. 2000. Deiaki zakonomirnosti rozmish-
chennia pam’iatok skifskoho chasu v Ukrainskomu Livobe-
rezhnomu Lisostepu. Arkheolohiia, 2, s. 116-131.
Bessonova, S. S. 2009. Kamennye izvaianiia v kontekste
etnopoliticheskoi istorii Skifii. Stratum plus, 3, s. 14-93.
Boiko, Iu. N. 1999. Meridionalno orientirovannye pogrebe-
niia Pridneprovskoi Lesostepi skifskogo vremeni. Drevnosti,
4, s. 59-78.
�8 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
Boiko, Iu. N., Berestnev, S. I. 2001. Pogrebeniia VII—IV vv.
do n. e. kurgannogo mogilnika u s. Kupevakha (Vorsklinskii
region skifskogo vremeni). Kharkov: Karavella.
Boltrik, Iu. V., Fialko, E. E. 1994. Otchet o rabote ekspedit-
sii «Sula-94». NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1994/124.
Bruiako, I. V. 1999. Ot dioramy k panorame (o perspekti-
vakh na puti resheniia problemy severopontiiskogo krizisa
III v. do R. Kh.). Stratum plus, 3, s. 325-332.
Bruiako I. V. 2005. Rannie kochevniki v Evrope (x—V vv.
do R. Kh.). Kishinev: Vysshaia antropologicheskaia shkola.
Buinov, Yu. V. 2003. Poselennia bondarykhinskoi kul-
tury bilia s. Chervonyi Shliakh na Kharkivshchyni. Visnyk
Kharkivskoho universytetu, 31, s. 6-16.
Buinov, Iu. V. 2016. Etnokulturnye protsessy v basseine
Vorskly v period do vozniknoveniia Belskogo gorodishcha
(XII—IX vv. do n. e.). In: Korost, I. I. (ed.). Fenomen Bilskoho
horodyshcha — 2016. Kharkiv: Maidan, s. 19-34.
Buinov, Iu. V. 2018. K voprosu o genezise iukhnovskoi kul-
tury. In: Korost, I. I. (ed.). Fenomen Bilskoho horodyshcha —
2018. Kharkiv: Maidan, s. 17-37.
Vavilov, N. I., Bukinich, D. D. 1956. Zemledelcheskii Af-
ganistan. In: Izbrannye trudy N. I. Vavilova, 5. Moskva: Nau-
ka, s. 45-404.
Vinogradov, Iu. A., Marchenko, K. K., Rogov, E. Ia. 1997.
Sarmaty i gibel «Velikoi Skifii». Vestnik drevnei istorii, 3,
s. 93-103.
Gavriliuk, N. A. 1999. Istoriia ekonomiki Stepnoi Skifii
VI—III vv. do n. e. Kiev: IA NAN Ukrainy.
Havrysh, P. Ya. 2000. Plemena skifskoho chasu v lisostepu
Dniprovskoho Livoberezhzhia (za materialamy Prypsillia).
Poltava: Arkheolohiia.
Holubieva, I. V., Okatenko, V. M., Peliashenko, K. Yu.
2009. Okhoronni doslidzhennia pam`iatok skifskoho chasu
na Kharkivshchyni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini
2006—2007 rr., s. 73-78.
Hrechko, D. S. 2004. Novi antychni materialy III—II st. do
n. e. z poselen Kharkivshchyny. In: Problemy istorii ta arkhe-
olohii Ukrainy. Kharkiv: KhNU, s. 32.
Grechko, D. S. 2010a. Kurgany Nizhnego Pobuzhia VI —
pervoi poloviny V vv. do n. e.: greki ili skify? Drevnosti, 9,
s. 116-135.
Hrechko, D. S. 2010b. Naselennia skifskoho chasu na
Siverskomu Dintsi. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Grechko, D. S. 2016a. O kriteriiakh vydeleniia ko-
chevnicheskikh zakhoronenii skifskogo vremeni v Lesostepi.
In: Marina, Z. P. (ed.). Arkheolohiia ta etnolohiia pivdnia
Skhidnoi Yevropy. Dnipro: Lira, s. 227-238.
Grechko, D. S. 2016b. Ot Arkhaicheskoi Skifii k Klas-
sicheskoi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (19), s. 33-
60.
Grechko, D. S. 2016c. Klassicheskaia Skifiia: nachalo (pos-
lednie desiatiletiia VI — pervaia chetvert V v. do n. e.). Re-
vista arheologică, XІІ, 1—2, s. 145-168.
Grechko, D. S. 2017. O formirovanii Klassicheskoi Skifii v
V v. do n. e. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (23),
s. 78-106.
Hrechko, D. S. 2018. Pokhovalnyi obriad naselennia Dni-
provskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia rannoskifskoho
chasu: variant analizu. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
1 (26), s. 20-44.
Grechko, D. S., Karnaukh, E. G. 2011. Nekotorye voprosy
etnokulturnoi istorii iuga Vostochnoi Evropy kontsa skifskogo
perioda. Stratum plus, 3, s. 245-261.
Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O., Rzhevuska, S. S. 2018.
Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho arkheolohichnoho
kompleksu u 2017 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bil-
skoho horodyshcha — 2017, s. 42-74.
Grechko, D. S., Kotenko, V. V., Kriutchenko, A. A. 2020.
Belskoe gorodishche: migratsii i razvitie kompleksa. Stratum
plus, 3, s. 53-72.
Grechko, D. S., Shelekhan, O. V. 2012. Grishkovskii mogil-
nik skifov na Kharkovshchine. Kiev: IA NAN Ukrainy.
Grigorev, V. P., Skoryi, S. A. 2011. Skifskie kurgany u
s. Vishnopol na iuge Dneprovskoi Pravoberezhnoi Lesostepi.
Stratum plus, 3, s. 175-212.
Dubovskaia, O. R. 1997. Ob etnokulturnoi atributsii «novo-
cherkasskikh» pogrebenii Severnogo Prichernomoria. Arkheo-
logicheskii almanakh, 6, s. 181-217.
Zavoikin, A. A. 2010. Arkhaicheskii, klassicheskii i el-
linisticheskii periody (VI—II vv. do n. e.). In: Bongard-Levin,
G. M., Kuznetsov, V. D. (ed.). Antichnoe nasledie Kubani. 2.
Moskva: IA RAN, s. 12-79.
Zadnikov, S. A. 2014. Antychnyi keramichnyi import na
Bilskomu horodyshchi skifskoho chasu. Avtoreferat dysertat-
sii k. i. n. Kyiv.
Ilinskaia, V. A. 1961. Pozdneskifskii sloi Basovskogo
gorodishcha. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 11,
s. 59-63.
Ilinskaia, V. A. 1968b. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo
Levoberezhia (kurgany Posulia). Kiev: Naukova dumka.
Ilinskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1983. Skifiia VII—IV vv.
do n. e. Kiev: Naukova dumka.
Kats, V. I. 2007. Grecheskie keramicheskie kleima epokhi
klassiki i ellinizma (opyt kompleksnogo izucheniia). Simfer-
opol; Kerch: Institut vostokovedeniia.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989.
Pamiatniki skifskoi epokhi dneprovskogo lesostepnogo pra-
voberezhia. Kiev: Naukova dumka.
Komar, A. V. 2008. K voprosu o date i etnokulturnoi pri-
nadlezhnosti. Shilovskikh kurganov. Stepi Evropy v epokhu
srednevekovia, 2, s. 11-44.
Kopylov, V. P. 1994. Grecheskaia keramika iz ranneskif-
skikh pogrebenii Nizhnego Podonia. In: Kopylov, V. P. (ed.).
Mezhdunarodnye otnosheniia v basseine chernogo moria v
drevnosti i srednie veka. Rostov na Donu: RGPU, s. 22-25.
Kopylov, V. P. 2006. Greko-varvarskie vzaimootnosheniia
v oblasti r. Tanais v VII—VI vv. do n. e. In: Solovev, S. L. (ed.).
Greki i varvary na Bospore Kimmeriiskom VII—I vv. do n. e.
Sankt-Peterburg, s. 80-88.
Kradin, N. N. 2007. Kochevniki Evrazii. Almaty: Daik-
press.
Kotenko, V., Grechko, D. 2019. Keramicheksii import
Khersonesa Tavricheskogo v vostochnoevropeiskoi Lesostepi.
Revista arheologică, XV, 2, s. 53-67
Kuznetsov, V. D. 1991. Kepy: ioniiskaia keramika. Sovet-
skaia arkheologiia, 4, s. 36-52.
Kuznetsova, T. M. 1994. Pripontiiskii region v period skif-
skoi arkhaiki. Bosporskii sbornik, 4, s. 5-11.
Kulatova, I. M., Suprunenko, O. B. 2010. Kurhany skif-
skoho chasu zakhidnoi okruhy Bilskoho horodyshcha. Kyiv:
Arkheolohiia.
Lukiashko, S. I. 2000. K rekonstruktsii sobytii kontsa
IV — nachala III vv. do n. e. na Nizhnem Donu. In: Guliaev,
V. I., Olkhovskii, V. S. (ed.). Skify i sarmaty v VII—III vv. do
n. e. Paleoekologiia, antropologiia i arkheologiia. Moskva: IA
RAN, s. 167—180.
Liapushkin, I. I. 1961. Dneprovskoe Lesostepnoe Levobe-
rezhe v epokhu zheleza. Materialy i issledovaniia po arkhe-
ologii SSSR, 104. Moskva; Leningrad: AN SSSR.
Makhortykh, S. V. 2005. Kimmeriitsy Severnogo Pricher-
nomoria. Kiev: Shliakh.
Makhortykh, S. V. 2009. K istorii izucheniia kurgannykh
nekropolei Belskogo gorodishcha. In: Bessonova, S. S. (ed.).
Epokha rannego zheleza. Kiev: Grotesk, s. 268-278.
Makhortykh, S. V. 2012. Khronologiia Pereshchepinskogo
kurgannogo mogilnika bliz Belska. Stratum plus, 3, s. 145-160.
Makhortykh, S. V. 2019. Zolotye nakladki na dereviannye
sosudy iz Pereshchepinskogo mogilnika bliz Belska. Arkheolo-
hiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (31), s. 470-482.
Makhortykh, S. V. Rolle, R. 2011.Voinskie pogrebeniia
na nekropoliakh Belskogo gorodishcha. In: Molodin, V. I.,
Khansen, S. (ed.). Terra Scythica. Novosibirsk: IAEt SO RAN,
s. 149-154.
Medvedev, A. P. 1999. Rannii zheleznyi vek Lesostepnogo
Podonia. Arkheologiia i etnokulturnaia istoriia I tysiacheletiia
do n. e. Moskva: Nauka.
Melnik, E. N. 1905. Raskopki kurganov v Kharkovskoi
gubernii 1900—1901 gg. In: Uvarova, P. S. (ed.). Trudy xII
Arkheologicheskogo sieezda, 1. Moskva: A. I. Mamontov,
s. 673-744.
Mozolevskyi, B. M. 1990. Kurhany vyshchoi skifskoi znati
i problema politychnoho ustroiu Skifii. Arkheolohiia, 1, s. 122-
139.
Mozolevskii, B. N., Polin, S. V. 2005. Kurgany skifskogo
Gerrosa IV v. do n. e. (Babina, Vodiana i Soboleva Mogily).
Kiev: Stilos.
�9ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Гречко, Д. с. Основні етапи історії населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя...
Monakhov, S. Iu. 1999. Grecheskie amfory v Prichernomore.
Kompleksy keramicheskoi tary VII—II vekov do n. e. Saratov:
Saratovskii gosudarstvennyi universitet.
Murzin, V. Yu., Rolle, R. 1996. Skifski mista u lisostepu
(do postanovky pytannia). In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske
horodyshche v konteksti vyvchennia pam’iatok rannoho zal-
iznoho viku Yevropy. Poltava: Arkheolohiia, s. 181-182.
Murzin, V. Yu., Rolle, R., Skoryi, S. A. 1995. Doslidzhen-
nia kurhaniv na terytorii Bilskoho horodyshcha. Poltavskyi
arkheolohichnyi zbirnyk, 3, s. 79-86.
Nazarov, V., Skoryi, S. 2019. Skifskie katakomby v mezh-
dureche Rosi i Tiasmina. Revista arheologică, XV, 1, s. 47-
64.
Olkhovskii, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaia obriad-
nost naseleniia stepnoi Skifii (VII—III vv. do n. e.). Moskva:
Nauka.
Pashkevych, H. O., Horbanenko, S. A. 2019. Paleobo-
tanichni doslidzhennia. In: Skoryi, S. A., Bilozor, V. P., Su-
prunenko, O. B., Kulatova, I. M. Selyshcha skifskoho chasu
v systemi Velykoho ukriplennia Bilskoho horodyshcha. Kyiv:
Maidan, s. 320-327.
Peliashenko, K. Yu. 2014. Lipnyi posud naselennia skif-
skoho chasu Dnipro-Donetskoho Lisostepu. Dysertatsiia k. i.
n. Kyiv.
Peliashenko, K. Iu. 2018. Drevnosti III—I vv. do n. e.
lesostepnogo Podontsovia. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2 (27), s. 204-218.
Peliashenko, K. Yu. 2020. Liplenyi posud skifskoho chasu
naselennia Dnipro-Donetskoho Lisostepu. Kyiv; Kotelva: IA
NAN Ukrainy, IKZ «Bilsk».
Pletneva, S. A. 1982. Kochevniki srednevekovia. Poiski is-
toricheskikh zakonomernostei. Moskva: Nauka.
Pletneva, S. A. 2003 Kochevniki iuzhnorusskikh stepei v
epokhu srednevekovia (IV—xIII veka). Voronezh: VGU.
Polin, S. V. 1992. Ot Skifii k Sarmatii. Kiev: IA AN
Ukrainy.
Polin, S. V. 1994. O pokhode Dariia v prichernomorskuiu
Skifiiu. In: Chernenko, E. V. (ed.). Drevnosti Skifov. Kiev:
Naukova dumka, s. 88-102.
Raevskii, D.S 1995. Rannie skify: sreda obitaniia i
khoziaistvenno-kulturnyi tip. Vestnik drevnei istorii, 4, s. 87-
96.
Simonenko, A. V. 2018. O sarmatskom zavoevanii Skifii.
Nizhnevolzhskii arkheologicheskii vestnik, 17 (1), s. 27-49.
Skoryi, S. A. 1997. Steblev: skifskii mogilnik v Porose. Kiev:
Naukova dumka.
Skoryi, S. A. 2003. Skify v Dneprovskoi Pravoberezhnoi
Lesostepi (problema vydeleniia iranskogo etnokulturnogo el-
ementa). Kiev: IA NAN Ukrainy.
Skoryi, S., Zimovets, R. 2014. K probleme tovarno-denezh-
nykh otnoshenii u naseleniia Vostochnoevropeiskoi Lesostepi
v skifskuiu epokhu. Naukovi zapysky. Seriia istorychni nauky,
21, s. 141-156.
Skripkin, A. S. 2016. Gibel Skifii: Sarmatskii faktor. Stra-
tum plus, 3, s. 17-31.
Smirnov, K. F. 1984. Sarmaty i utverzhdenie ikh po-
liticheskogo gospodstva v Skifii. Moskva: Nauka.
Suprunenko, O., Sherstiuk, V. 2019. Rozkopky kurhanno-
ho mohylnyka skifskoho chasu bilia s. Pokrovska Bahachka.
Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 206-208.
Tairov, A. D. 2008. Ritmy stepnoi Evrazii: impuls VI v. do
n. e. In: Vaulin, S. D. (ed.). Nauka IuUrGU. 1. Cheliabinsk:
IuUrGU, s. 160-164.
Telnov, N. P., Chetverikov, I. A., Sinika, V. S. 2016. Skif-
skii mogilnik III—II vv. do n. e. u s. Glinoe. Tiraspol: Stratum
plus.
Tolstikov, V. P. 1984. K probleme obrazovaniia Bospor-
skogo gosudarstva (Opyt rekonstruktsii voenno-politicheskoi
situatsii na Bospore v kontse VI — pervoi polovine V vv. do
n. e.). Vestnik drevnei istorii, 3, s. 24-48.
Tolstikov, V. P. 2011. K probleme «vzaimovliianiia» el-
linskoi i varvarskikh kultur na Bospore v VI—V vv. do n. e.
In: Vakhtina, M. Iu. (ed.). Bosporskii fenomen. Naselenie,
iaziki, kontakty. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, s. 54-58.
Fialko, E. E. 1994. Pamiatniki skifskoi epokhi Pridne-
provskoi terrasovoi Lesostepi. Kiev: IA NAN Ukrainy.
Chernenko, E. V., Bessonova, S. S., Boltrik, Iu. V., Polin, S.
V, Skoryi, S. A., Bokii, N. M., Grebennikov, Iu. S. 1986. Skif-
skie pogrebalnye pamiatniki stepei Severnogo Prichernomoria.
Kiev: Naukova dumka.
Shelekhan, O. V. 2016. Pokhovannia mechnykiv skifskoho
lisostepu. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Fenomen Bilskoho horo-
dyshcha. Kyiv; Poltava: TsP NANU i UTOPIK, s. 52-72.
Shramko, B. A. 1987. Belskoe gorodishche skifskoi epokhi
(gorod Gelon). Kiev: Naukova dumka.
Shramko, B. A. 1988. Raskopki kurganov i maidanov v
basseine r. Merly. Vestnik Kharkovskogo universiteta, 22,
s. 102—103.
Shramko, B. A. 1990. Byla li Lesostep zavoevana ski-
fami. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Okhorona i doslidzhennia
pam’iatok arkheolohii Poltavshchyny. Poltava, s. 124-126.
Shramko, B. A. 1995. Novye raskopki na Vostochnom
ukreplenii Belskogo gorodishcha. Poltavskyi arkheolohichnyi
zbirnyk, 3, s. 42-49.
Shramko, I. B. 2006. Rannii period v istorii herodot-
ivskoho Helonu (za materialamy rozkopok zolnyka № 5). In:
Chernenko, Ye. V. (ed.). Bilske horodyshche ta yoho okruha
(do 100-richchia pochatku polovykh doslidzhen). Kyiv: Shlia-
kh, s. 33-56.
Shramko, I. B., Buinov, Iu. V. 2012. Perekhod ot bronzy
k zhelezu v Dnepro-Donetskoi lesostepi. Rossiiskii arkheolog-
icheskii ezhegodnik, 2, s. 309-332.
Alexandrescu, P. 1998. Geten, Skythen und chora von His-
tria in archaischer Zeit. In: Lordkipanidze, O. D. (ed.). Mestnye
etnopoliticheskie obieedineniia Prichernomoria VII—IV vv. do
n. e. Tbilisi, S. 281-294.
Fernández-Götz, M. 2018. Urbanization in Iron Age Eu-
rope: Trajectories, Patterns, and Social Dynamics. Journal of
Archaeological Research, 26 (2), p. 117-162.
Grechko D. S. 2020a. Аbout the dating of the scythian type
arrowheads of the late hallstatt period from Central Europe.
Arkheolohiia, 4, p. 12-27.
Grechko, D. S. 2020b. Chronological Schemes of Central
Europe of the Late Hallstatt Period (НaD): New Opportunities
for Synchronization and Refinement of Dates. Sprawozdania
archeologiczne, 72, 2, p. 585—605.
Miller, A. R., Johnson, J. A., Makhortykh, S, Litvinova,
L., Taylor, T., Rolle, R., Makarewicz, C. A. 2019. Mobility
and diet in the Iron Age Pontic Forest-Steppe: a multi-iso-
topic study of urban population at Bel’sk. Archaeometry, 61,
6, p. 1399-1416.
D. S. Grechko
thE mAiN StAgES Of thE hiStORY
Of pOpulAtiON Of thE fORESt-
StEppE Of DNiEpER lEft-BANK
AREA iN thE miD-7th — EARlY
3rd cENtuRY Bc
The paper is devoted to the periodization of the
ethnic and cultural history of population of the forest-
steppe of Dnieper Left Bank area during the Scythian
Age. The analysis of the whole set of data allows us to
propose the following variant of reconstruction.
At the beginning of the Early Iron Age the great
population movements took place at the territory of
modern Ukraine resulting in a number transitions in
the settlement pattern of both the steppe and forest-
steppe regions. In the end of 9th century BC the peoples
inhabited the Dnieper Left-bank region (Late Zrubna
and Bondarikha cultures) left the area.
Before the invasion of «Zhabotyn» population from
the Dnieper Right bank forest-steppe to the basin of
the Middle Vorskla River in the last third of the 8th cen-
tury BC here was extremely little population, probably
represented by nomads of pre-Scythian period (the an-
tiquities of Novocherkassk type). Except the Vorskla
basin, only the barrows of nomadic people are known
in the Dnieper-Donets forest-steppe.
50 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
статті
During the first period (the mid-7th — first third of
the 6th centuries BC) the stable agricultural popula-
tion inhabited only the Middle Vorskla River basin. At
that time semi-nomads occupied the territory of Psel
and Vorskla basins. Farmers and semi-nomads created
military and political union under the auspices of semi-
nomads on this area.
During the transition period (military and political
crisis in the mid-6th century BC) there was no desola-
tion of North Pontic region. The change of the cultures
has not been rapidly but it was gradually during the
second — third quarters of the 6th century BC. The
emergence of new group of nomads ca. mid-6th century
BC in North Pontic region could provoke the wander-
ing of the part of semi-nomads which dominated in this
region in Early Scythian period. The appearance of new
groups of nomads coincided with the settlement of the
Forest-Steppe zone between Dnieper and Don rivers
about the mid-6th century BC or it could be the reason
for this process. It was accompanied by the building of
new fortifications and the transformation of some set-
tlements into hillforts. According to available data, the
semi-nomadic aristocracy legalized the power of new
rulers and joined them or was defeated in the Early
Scythian period.
During the second period (third quarter of the 6th —
first third of the 5th centuries BC) the ethnic and cul-
tural history of the tribes of Forest-Steppe of Dnieper
Left Bank region was close to the situation described
by Herodotus (IV. 102, 118, 119). It was character-
ized by the independence of the local tribes from the
steppe inhabitants. Bilsk settlement was founded ex-
actly at that time. We have reason to believe that its
construction was connected with the return from the
West campaign of some part of the nomads (semi-no-
mads?) after their arriving from the Ciscaucasia (the
Geloni, the Melanchaeni, etc.). Such reconstruction
doesn`t exclude the assumption of some researchers
(B. A. Shramko and others) that Bilsk settlement truly
is the city of Gelonus mentioned by Herodotus. The
tribal units of semi-nomads in the Eastern European
Forest-Steppe (the Geloni, the Melanchaeni and others)
which conquered the local agricultural population were
still independent, significant force in the region after
the settlement of North Pontic region by the Scythi-
ans at the last quarter of the 6th century BC. It’s fully
correlated with information of «The Father of History».
The peak of the development of the settlement systems
in the Forest-Steppe of Dnieper Left Bank and the ex-
change with the Hellenes is traced at the last quarter
of 6th — the first third of 5th centuries BC. At this stage,
the Steppes didn’t have a critical influence on the local
tribes yet which were independent. The development of
the ethnic and cultural situation in the Forest-Steppe
zone was based on the changes that were the result of
previous migrations. This period ended with the desta-
bilization at the end of the first third of the 5th century
BC.
The third period can be characterized as the existence
of local tribes on the periphery of North Pontic Scythia
(the end of the first third of the 5th — the beginning of
the last quarter of the 4th centuries BC). The period
since the acceptance of the power of the Royal Scythi-
ans till the final of the history of local tribes consists
of two main stages in the context of Classical Scythia:
1) incorporation (the end of the first — second quarters
of the 5th century BC) and mutually benefit relations
(the second half of the 5th century BC — the turn of the
5th—4th centuries BC); 2) the beginning of the negativity
and the crisis during the penetration of Steppe people
into the Forest-Steppe (the turn of the 5th—4th centuries
BC — the beginning of the last quarter of the 4th century
BC). It was completed by the final of Scythia and termi-
nation of the funerals on all necropolises of the Forest-
Steppe of Dnieper Left Bank area.
During the fourth period the settled population still
lived on some sites after the disappearance of the bar-
row of local aristocracy and after the final of Scythia
(the late 4th — first third of the 3rd centuries BC). Ba-
sivka and Hlynsk settlements on Sula River still used
by the local population which remained after the crisis
of the end of the first third of the 3rd century BC.
Keywords: Dnieper Left-Bank forest-steppe,
Scythian Age, periodization, ethnic and cultural his-
tory.
Одержано 3.09.2021
греЧко денис сергійович, доктор історичних
наук, старший науковий співробітник, Інститут ар-
хеології НАН України, Київ, Україна.
gREchKO Denys S., Doctor of Historical Sciences,
Senior Researcher, Institute of Archaeology, National
Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-3613-795X, e-mail:
ukrspadshina@ ukr.net.
|