Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження)
У статті проведено історіографічний огляд робіт, присвячених співставленню двох шедеврів греко-скіфської торевтики — срібної амфори з Чортомлика та золотої пекторалі з Товстої Могили, а також репрезентовано декілька нових спостережень з цієї проблеми....
Gespeichert in:
Datum: | 2021 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2021
|
Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187545 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 121-133. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-187545 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1875452023-01-07T01:26:42Z Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) Бабенко, Л.І. Образ у скіфів У статті проведено історіографічний огляд робіт, присвячених співставленню двох шедеврів греко-скіфської торевтики — срібної амфори з Чортомлика та золотої пекторалі з Товстої Могили, а також репрезентовано декілька нових спостережень з цієї проблеми. The comparison of the masterpieces of the Greek- Scythian toreutics — the silver amphora from Chortomlyk and the gold Pectoral from Tovsta Mohyla became the set tradition from the moment of the pectoral discovery. Both objects have a range of distinct common traits, such as composition tripartite structure with plot identical in contents — scenes of nomadic daily routine, represented by miniature high relief figures of the characters, scenes of animal combat, and also the zones of floral ornament, enlivened by birds’ figures and many other nuances. The researchers compared the amphora and the pectoral in different contexts. A. P. Mantsevich saw in them, first of all, handiwork of Thracian craftsmen. Many researchers interpreted the compositions of amphora and pectoral as reflection of cosmogonic idea about tripartite Universe structure where the scenes of animal combat were associated with the day of vernal equinox and the idea of the cyclicality of seasons, the floral composition — with the World Tree symbolic, and the horse riding — with ritualistic sacrifice during a coronation or burial of king (E. E. Kuzmina, B. M. Mozolevskyi, D. S. Raevskii). Ann Farkas interpreted the plots on amphora and pectoral as cosmogonic act of creation, S. S. Bessonova saw in them the elements of cattle-breeding rituals, connected with calendar holidays. D. A. Machinski associated both handiworks with the cult of the Great Goddess, and F. R. Balonov considered the amphora and the pectoral compositions the model of mythopoetic space — the time. The researchers also didn’t reach common ground on the handiwork authorship — part of them consider the amphora and pectoral originated from the one workshop (W. Rudolph, D. Williams, F. R. Balonov), and some believed that both objects origin from different workshops (E. A. Savostina). Several more observations can be added to this similarity — in the context of using some or other beverages in the represented rituals, the compositional nuances of the ornithomorhic bestiary, numeric symbolism, etc. So, the comparison of two masterpieces in different contexts remains a promising direction of their study. 2021 Article Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 121-133. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.04.09 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187545 904.2(477.63)(091) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Образ у скіфів Образ у скіфів |
spellingShingle |
Образ у скіфів Образ у скіфів Бабенко, Л.І. Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) Археологія і давня історія України |
description |
У статті проведено історіографічний огляд
робіт, присвячених співставленню двох шедеврів
греко-скіфської торевтики — срібної амфори з Чортомлика та золотої пекторалі з Товстої Могили,
а також репрезентовано декілька нових спостережень з цієї проблеми. |
format |
Article |
author |
Бабенко, Л.І. |
author_facet |
Бабенко, Л.І. |
author_sort |
Бабенко, Л.І. |
title |
Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) |
title_short |
Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) |
title_full |
Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) |
title_fullStr |
Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) |
title_full_unstemmed |
Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) |
title_sort |
амфора з чортомлика та пектораль з товстої могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) |
publisher |
Інститут археології НАН України |
publishDate |
2021 |
topic_facet |
Образ у скіфів |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187545 |
citation_txt |
Амфора з Чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе (історіографічний огляд і нові спостереження) / Л.І. Бабенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 4 (41). — С. 121-133. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
series |
Археологія і давня історія України |
work_keys_str_mv |
AT babenkolí amforazčortomlikatapektoralʹztovstoímogilizagalʹnetaosobliveístoríografíčnijoglâdínovísposterežennâ |
first_indexed |
2025-07-16T09:08:01Z |
last_indexed |
2025-07-16T09:08:01Z |
_version_ |
1837793942779723776 |
fulltext |
121ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
УДК 904.2(477.63)(091) DOI: 10.37445/adiu.2021.04.09
Л. І. Бабенко
АМФорА З ЧортоМликА тА пекторАль
З тоВстої Могили: ЗАгАльне тА осоБлиВе
(історіогрАФіЧниЙ оглЯд і ноВі спостереженнЯ)
В статті проведено історіографічний огляд
робіт, присвячених співставленню двох шедеврів
греко-скіфської торевтики — срібної амфори з Чор-
томлика та золотої пекторалі з Товстої Могили,
а також репрезентовано декілька нових спостере-
жень з цієї проблеми.
ключові слова: скіфи, амфора, пектораль, Чор-
томлик, Товста Могила, греко-скіфська торевтика.
Археологія, і власне археологія скіфської
доби, увірвалася до життя в’ячеслава юрійо-
вича Мурзіна ще за юного віку майбутнього до-
слідника, щоб залишитися там вже назавжди.
Діяльність вченого була насичена як кабінет-
ною, так і польовою роботою. Серед останньої
найбільш яскравою подією стало дообстежен-
ня знаменитого кургану чортомлик, здійснене
спільною українсько-німецької експедицією
в 1983—86 рр. під керівництвом в. ю. Мурзі-
на 1. Результати цих робіт були презентовані
у присвяченій чортомлику монографії, опублі-
кованій спочатку в Україні (Алексеев, Мурзин,
Ролле 1991), а пізніше — у двотомній версії —
в Німеччині (Rolle, Murzin, Alekseev 1998a;
1998b).
Навряд чи варто розповідати про першо-
рядне місце чортомлика в скіфській археоло-
гії — його значення як хрестоматійної і опорної
пам’ятки для вирішення проблем хронології,
політичної історії Скіфії та її соціальної струк-
тури, багатьох інших питань загальновідоме.
візитною карткою чортомлика з моменту за-
1. Дообстеження чортомлика розпочала в 1981 р.
експедиція під керівництвом б. М. Мозолевсько-
го (Мозолевский, Ролле 1983; Мозолевский, По-
лин 2005, с. 45).
вершення першого етапу його розкопок І. є. за-
бєліним у 1863 р. стала знаменита срібна ваза
або амфора (рис. 1: 1) 2, добре відома і далеко за
межами кола фахівців-археологів.
Дослідники звернули увагу на амфору прак-
тично відразу ж після її відкриття, вподобав-
ши, передусім, тлумачення змісту середнього
фризу посудини, прикрашеного різноманітни-
ми сценами конярства. Свої думки з цього при-
воду висловив відкривач амфори І. є. забєлін,
а також Л. Е. Стефані, О. С. Лаппо-Данилевсь-
кий, Н. П. Кондаков та І. І. Толстой, О. бен-
ндорф, Л. віардо, Е. Х. Міннз, М. І. Ростовцев
та багато інших дослідників 3. Подібні розвідки
отримали додатковий поштовх та новий напря-
мок для розуміння значення як сцен середньо-
го фризу, так і всієї композиції амфори, після
відкриття золотої пекторалі у Товстій Могилі
(рис. 1: 2) 4. Адже попри різне функціональне
призначення, обидва неперевершених шедев-
ра греко-скіфської торевтики єднає і низка
виразних спільних рис, таких як тричленна
структура композиції з тотожними за змістом
сюжетами — сценами кочового побуту, реп-
резентованими мініатюрними горельєфними
фігурками персонажів, сценами шматування,
а також зонами рослинного орнаменту, пож-
вавленого фігурками птахів та багато інших
нюансів, що раз-по-раз помічали дослідники,
порівнюючи амфору та пектораль.
2. зберігається в Державному Ермітажі (м. Санкт-
Петербург, Росія), інв. номер Дн 1863 1/166.
3. Найповніший огляд цих та інших робіт див. Си-
моненко 1987, с. 140—144; Алексеев, Мурзин,
Ролле 1991, с. 24, 25; Ролле 1999; Rolle 1998).
4. зберігається в Скарбниці Національного музею
історії України, філіалу Національного музею іс-
торії України (м. Київ), інв. номер АзС-2494.© Л. І. бАбЕНКО, 2021
122 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
Пріоритет першого зіставлення двох шедев-
рів у друці належить б. М. Мозолевському,
яким уже у рік відкриття пекторалі була опуб-
лікована стаття з найсвіжішими враженнями
про знахідку. Дослідник вказав на близькість
рослинних орнаментів пекторалі та амфори,
відзначивши перевантаженість зображеннями
композиції на пекторалі, їх надмірну деталіза-
цію, протиставивши лаконізм сцен на інших
витворах мистецтва, у тому числі і на амфорі
(Мозолевський 1971, с. 23).
Розгорнутіше порівняння двох виробів було
репрезентоване А. П. Манцевич уже за три
роки після розкопок Товстої Могили у доповіді,
підготовленій для започаткованого «філіппо-
польского тижня історії та культури фракії
(Pulpudeva)», проведеного в Пловдиві 4—
19 жовтня 1974 р., матеріали якого були опуб-
ліковані двома роками потому (Манцевич 1976,
с. 83—98). На думку дослідниці «нагрудник»
з Товстої Могили склав найкращу стилістич-
ну та сюжетну аналогію чортомлицькій «вазі»,
яких єднає схожа композиція з трьох фризів,
хоча і вибудуваних у іншій послідовності. Ра-
зом з тим пектораль вирізняє «багатство та роз-
маїття сюжетів», «більша витонченість та ви-
шуканість технічних прийомів виконання», а
саме — об’ємність рослинного фриза та фігурок
рис. 1. Амфора з чортомлика та пекто-
раль з Товстої Могили, загальний виг-
ляд (ДГС ІІ 1872; Раевский 1985)
123ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Бабенко, Л. І. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе
людей та тварин, більше розмаїття тваринно-
го світу тощо. втім, у пошуках аналогій — від
загальної форми виробів до репрезентованих
на амфорі та пекторалі образів та сюжетів —
А. П. Манцевич звернулася до фракійських,
македонських чи давньогрецьких пам’яток,
використовуючи їх для підтвердження «маке-
донсько-фракійського» походження обох ше-
деврів. Цей погляд щодо амфори та пекторалі
дослідниця послідовно відстоювала у низці ін-
ших робіт (Манцевич 1975a; 1975b; 1980).
багато уваги зіставленню пекторалі і амфо-
ри у різних контекстах приділено у монографії
б. М. Мозолевського. Слідом за А. П. Манцевич
дослідник відзначив тричленність загальної
композиції, утвореної зооморфним, рослинним
та антропоморфним фризами, але розміщених
на обох виробах у різній послідовності. Але
запропоновані А. П. Манцевич македонсько-
фракійські паралелі по відношенню як до ам-
фори, так і пекторалі, рішуче відкинув, зокрема
і через незгоду стосовно датування виробів, що
почасти спиралося на ці аналогії і передбача-
ло пізніше виготовлення пекторалі 1. На думку
б. М. Мозолевського послідовність виготовлен-
ня цих двох шедеврів була зворотною і саме пек-
тораль мала «більш раннє походження», про що
певною мірою свідчила трансформація нижньо-
го та верхнього фризів амфори (зооморфного та
рослинного) у декоративну схему. Щодо естетики
антропоморфних сюжетів амфори та пекторалі,
б. М. Мозолевським була відзначена близькість
принципів побудови та «живописна соковитість»
обох композицій, хоча образи на пекторалі ви-
різняла певна стриманість та сухість, а на ам-
форі — «експресивність» та «натуралістична
згрубленість» (Мозолевський 1979, с. 214—218).
Тотожність загальних схем композицій ам-
фори та пекторалі, на переконання б. М. Мозо-
левського, відповідала і близькому їх семантич-
ному змісту (Мозолевський 1978, с. 195—197,
201; 1979, с. 219). Дослідник розділив погляди
є. є. Кузьміної на трактування змісту компо-
зиції амфори як віддзеркалення космогоніч-
них уявлень про тричленну будову всесвіту, де
сцени шматування були пов’язані з днем вес-
няного рівнодення та уявою про циклічність
змін явищ природи, її відродженням через
знищення, рослинна композиція з символікою
світового дерева, а сцени конярства — як ри-
туальне жертвоприношення у день солярного
Нового року, під час коронації царя як його но-
вого народження чи похорон як майбутнього
відродження (Кузьмина 1976). відтак компози-
ція та сюжети пекторалі отримали схожі тлу-
1. зокрема, А. П. Манцевич датувала чортомлицьку
амфору, порівнюючи образи її декору з зображен-
ням коней на монетах Ларіси (б. М. Мозолевський
помилково згадав монети Терони (1979, с. 215)),
що чеканились у 361—353 рр. до н. е., серединою
IV ст. до н. е., а пектораль — другою половиною
IV ст. до н. е. (Манцевич 1975a, с. 122).
мачення, а центральна сцена верхнього фризу
була осмислена як можливе зображення риту-
алу імітування народження першогероя, його
символічний шлюб з богинею плодючості, що
одночасно уособлював вступ царя на престол
(Мозолевський 1979, с. 225).
Однак тлумачення є. є. Кузьміної не отри-
мали загального визнання. зокрема, Е. фар-
каш заперечила коректність використання сю-
жетів індоіранської міфології для тлумачення
сцен скіфського / греко-скіфського мистецтва та
не погодилася з інтерпретацією сцен конярства
на амфорі як ілюстрації жертвоприношення. У
якості доказу своєї точки зору дослідниця на-
вела саме пектораль, композиційно та сюжетно
ідентичної амфорі, до якої начебто неможли-
во застосувати висновки є. є. Кузьміної, адже
на верхньому фризі прикраси відсутні сцени
жертвопринесень для царських церемоній. На-
томість Е. фаркаш запропонувала своє бачен-
ня змісту композицій, яке, на її думку, добре
пояснює сюжети на обох виробах. Сцени шма-
тування дослідниця тлумачила, звернувшись
до міфології сучасних народів Сибіру, як кос-
могонічний акт творення, де загибель твари-
ни (оленів на амфорі, коней на пекторалі) за-
безпечувала створення всіх культурних благ і
власне людини, а також приручення коней як
джерела кумису, для зберігання якого і при-
значалася амфора (Farkas 1977, p. 124—138).
До започаткованої дискусії підключився ав-
торитетний фахівець з тлумачення скіфського
мистецтва Д. С. Раєвський. Дослідник доклад-
но торкнувся методичних нюансів інтерпрета-
ції пам’яток скіфського мистецтва, виділивши
три рівня джерел, що залучаються до цього —
одиничний (власне скіфські), особливий («ін-
доіранські»; «сибірські») та загальний (загаль-
нолюдські). Найбільш повного розуміння змісту
мистецтва вдається досягти через поєднання
всіх рівнів джерел, причому використання дже-
рел другого рівня потребує найбільшої обереж-
ності. Як зазначив Д. С. Раєвський, Е. фаркаш,
критикуючи використання є. є. Кузьміною
джерел «особливого» рівня (індоіранських),
залучила для своїх побудов значно більш від-
далені від скіфського світу джерела (міфологія
сибірських народів). в сценах середнього фризу
дослідник побачив розгорнуту «історію одного
коня», втілену в декількох епізодах — від випа-
сання у табуні до принесення у жертву під час
скіфського релігійного свята. Нижній, рослин-
ний, фриз амфори, на думку Д. С. Раєвського,
не можна вважати тотожним нижньому світу.
На амфорі, як і на пекторалі, тричленна струк-
тура композиції була пов’язана з загальною уя-
вою про тернарний всесвіт, але безпосередньо
протиставлено лише два світи. Отже, завдяки
рослинному декору тулубу амфора, як і пек-
тораль, сприймалася як еквівалент світового
дерева і відбивала ідею космічного порядку.
Розміщення сцен шматування в одному випад-
12� ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
ку над світом людей (амфора), у іншому — під
ним (пектораль), пов’язане, на думку дослід-
ника, з тим, що висунута на пекторалі на пер-
ший план ідея родючості орієнтує всю систему
образів на хтонічний світ, що породжує, і саме
з ним співвідносить метафоричне позначення
смерті. На амфорі же головною є смерть жер-
товної тварини, тобто ідея жертви, що спрямо-
вується до вищого «світ» богів. Це і визначає,
на погляд Д. С. Раєвського, відмінність ком-
позицій пекторалі та амфори (Раевский 1979,
с. 70—82). Трохи пізніше дослідник причини
розміщення сцен шматування над або під сві-
том людей пояснив можливим існуванням у
світогляді скіфів двох світів мертвих — верх-
нього та нижнього, а надання переваги тому
чи іншому композиційному рішенню пов’язав
з особливостями ритуально-міфологічного кон-
тексту, до якого залучалися амфора та пекто-
раль (Раевский 1985, с. 233) 1.
Очікувано не сприйняла критики Е. фаркаш
і є. є. Кузьміна, торкнувшись водночас і про-
блем тлумачення композиції пекторалі, зовсім
не згаданої нею за якихось причин у ранній
роботі. втім, погляди дослідниці репрезенто-
вані здебільш історіографічним оглядом думок
попередників, де тлумачення б. М. Мозолевсь-
ким та Д. С. Раєвським тричленної композиції
як космологічної моделі всесвіту, що повністю
відповідали запропонованій є. є. Кузьміною
інтерпретації композиції чортомлицької амфо-
ри, отримали повну підтримку (Кузьмина 1984,
с. 105—108).
відразу дві статті, присвячені кожному із
шедеврів греко-скіфської торевтики, були
опубліковані в один рік Д. А. Мачинським
(Мачинский 1978a, с. 240; 1978b, с. 144). До-
слідник також зіставив спільну для обох ви-
робів тричленну структуру композиції, що
могла бути віддзеркаленням сакралізова-
них уявлень про тернарність всесвіту та його
зв’язок з ідеєю світового дерева. Але у тлума-
ченні змісту Д. А. Мачинський спробував вий-
1. в. ю. Міхайлін, критикуючи тлумачення Д. С. Ра-
євським пекторалі як образотворчої космограми,
міфологічної моделі світу скіфів, заснованої на кон-
цепції світового дерева і уявленнях про тричленну
вертикальну структуру світобудови, навів компо-
зицію чортомлицької амфори, де верх (сцени шма-
тування) та низ (рослинний орнамент з фігурками
птахів) «переставлені» місцями, як приклад, що
суперечить логіці цієї концепції (Міхайлин 2005,
с. 24). Д. С. Раєвський запропонував кілька пояс-
нень подібного «протиріччя», але вони пройшли повз
увагу в. ю. Міхайліна, як і в деяких інших випадках
(бабенко 2019a, с. 272). Нещодавно І. Маразов зап-
ропонував інше пояснення «перекинутим» компози-
ціям пекторалі, амфори, а також шолому з Коцофе-
нешті. На думку дослідника у подібних композиціях
втілена розповсюджена ідея про «перекинутий світ»,
і зображені на всіх предметах акти жертвоприно-
шення якраз і були покликані відновити порушений
світовий порядок (Маразов 2020, с. 70).
ти за межі безпосередньо сюжетів на амфорі та
пекторалі, залучивши більш широкий контекст
поховальних комплексів. Обидва вироби до-
слідник пов’язав з культом великого жіночого
божества, уособленого Аргімпосою—Афродітою
Уранією—Атаргатисою—Астартою, якому була
властива обов’язкова «парність», сполученість
з якимось чоловічим божеством. У чортомли-
цькому комплексі, репрезентованому ритуаль-
ним «сервізом» із трьох срібних посудин з пів-
нічно-західної камери з жіночим похованням,
таким божеством є Тагімасад (фагімасад), пок-
ровитель конярства, з яким Д. А. Мачинський
пов’язав більшість сюжетів амфори — сцени
шматування як благе страждання, рослинний
фриз з пегасом-краником як «божество в силі»,
що витікає благостинею, середній — принесен-
ня в жертву кобили богу-жеребцю. Образ ве-
ликого жіночого божества відтворено у зобра-
женні «Rankengöttin» під ручкою срібного тазу.
безпосереднє використання сервізу (витікан-
ня рідини з голівки коня у таз, прикрашений
«Rankengöttin») символізувало «шлюбне злит-
тя» двох божеств (1978b, с. 132—134).
На пекторалі зображення великого жіночого
божества в антропоморфному вигляді відсутнє
через табуювання, але його символіку дослід-
ник побачив як у загальній формі прикраси у
вигляді півмісяця (як однієї з іпостасей божест-
ва), так і у численних образах та сюжетах трьох
фризів. зокрема, у персонажах центральної сце-
ни — напівоголених, відсторонених від зброї та
занятих «жіночою справою» (шиттям), Д. А. Ма-
чинський побачив зображення обряду перехо-
ду у стан енареїв, служителі культу жіночого
божества. У голубах середнього фризу — свя-
щенних птахів Астарти чи Афродіти, 10-пелюст-
ковій розетці — символ планети венери, а у сце-
нах шматування нижнього фризу — алюзії на
розповсюджені сюжети боротьби великої богині
чи її супутників з грифонами. в цілому, рослин-
ні мотиви як середнього фризу пекторалі. так і
тулубу амфори, зіставлені з світовим деревом як
одного із образів великого жіночого божества.
«Парність» культу у комплексі Товстої Могили
виражена через розміщення у дромосі централь-
ної могили двох наборів предметів — чоловічого
(меч, нагайка, сагайдак, ніж) та жіночого (пек-
тораль, сагайдак, ніж), що символізували пару
божеств — Ареса та Аргімпасу. Характер зв’язку
цієї пари, на думку дослідника, не ясний — він
не шлюбний, а пов’язаний скоріш з приналеж-
ністю обох персонажів до кола «темних» бо-
гів. Саме це і пояснює розміщення предметів,
пов’язаних з їх культом, у дромосі (Мачинский
1978b, с. 138—148).
С. С. бессонова підкреслила хиткість ото-
тожнення тричленних композицій амфори
та пекторалі з трьома зонами всесвіту та їх
зв’язок з космологічною символікою в цілому.
Натомість, дослідниця побачила в сюжетах «із
життя скіфів», репрезентованих на обох виро-
125ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Бабенко, Л. І. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе
бах, елементи скотарської обрядності, зв’язаної
з календарними святкуваннями і, насамперед,
з весняними святами, початком солярного року
та культом царської влади (бессонова 1983,
с. 70—74). Пізніше С. С. бессонова відзначила
ще одну спільну рису у сюжетах амфори та пек-
торалі, а саме участь у репрезентованих на сце-
нах ритуалах юнаків, «ритуальна чистота» яких
сприяла активному їх залученню до чоловічих
обрядів, зв’язаних зі скотарством (бессонова
1991, с. 89—92). Нюанси зображення коней на
пекторалі були використані О. в. Симоненком
як додатковий аргумент у визначенні верхових
чи необ’їжджених (зі стриженою чи нестриже-
ною гривою) коней та їх статі на фігурному
фризі чортомлицької амфори (а відтак, тлума-
ченні центральної сцени як символічного жер-
твоприношення Тагімасаду шляхом кастрації
жеребця) (Симоненко 1987, с. 140—144).
Автори монографії, присвяченої чортомли-
ку, окрім констатації стилістичної, смислової та
композиційної близькості амфори та пекторалі,
окрему увагу приділили встановленню хроно-
логічної позиції обох виробів, полемізуючи з
запропонованими М. фроммером (Pfrommer
1982) надвисокими датами і дійшовши виснов-
ку про їх можливе виготовлення у кінці першої
половини — середині IV ст. до н. е. (пектораль)
чи у середині — третій чверті IV ст. до н. е. (ам-
фора) (Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, с. 121).
Композиція амфори та пекторалі як мож-
ливої моделі міфопоетичного простору—часу,
була проаналізована ф. Р. балоновим (балонов
1991; 1994). На думку дослідника, в компози-
ції обох виробів окрім просторових конструкцій
торевтом втілені і часові структури, в яких був
художньо відтворений зв’язок «минулого з май-
бутнім через сьогодення». в композиції амфори
серединне положення займала теперішність,
крайні — минуле і майбутнє, що корелювалась з
верхом—низом, фасом—тилом, лівим—правим,
випуклим—увігнутим (рельєфом). зокрема,
на зворотному боці верхнього фриза олень ще
чинить опір, на лицьовому — вже поборений;
птах справа на боці тулуба злітає, зліва — сідає
тощо. Сцени середнього фриза розгорнуті не у
лінійному, а «маятниковому» часі, де найдавні-
ша подія розміщена на зворотному боці (відлов
коней), кінцева — на лицьовому (жертвоприно-
шення коня). Сцени між ними відтворюють про-
міжні події, причому ліва сцена (вільний кінь
без сідла) передує правій (стриножений кінь під
сідлом) (балонов 1991, с. 375—377). в сценах
пекторалі гойдання «маятникового» часу відтво-
рено ще виразніше. часовий вектор, на думку
дослідника, визначають три сцени шматування
коня, де бокові сцени відстають у часі від цен-
тральної (кінь повержений), але права сцена
(кінь на ногах) передує лівій (кінь впав). У та-
кому ж часовому співвідношенні ф. Р. балоно-
вим інтерпретовані праві—ліві (для глядача)
сцени верхнього фриза, де, відповідно, можна
бачити смокчуче лоша — нагодоване лоша; не-
годоване теля — смокчуче теля; вівцю, що до-
ять — здоєну вівцю тощо. У центральній сцені,
у тлумаченні змісту якої дослідник дотримався
гіпотези Д. А. Мачинського, правий чоловік з
піднятим коліном та горитом при нозі вже спо-
кутував вину перед жіночим божеством і повер-
нув право на володіння зброєю, на відміну від
свого візаві (балонов 1994, с. 17—22). Тут треба
зауважити, що подібна інтерпретація змісту су-
перечить часовому вектору інших симетричних
сцен, де події на правому боці передують подіям
лівого боку, тоді як за запропонованим тлума-
ченням правий персонаж центральної сцени
репрезентує майбутню подію. Можна вказати і
на інші суперечливі тлумачення. Так, на думку
багатьох дослідників лошата та телята мають
виразну різницю у віці: ті, що лежать, — ново-
народжені, ті, що смокчуть, — трохи доросліші
(Рудольф 1993, с. 86; Гаврилюк 2016, с. 286, 288;
Полидович 2020, с. 137). А це не узгоджується із
запропонованими часовими векторами сюжетів.
Нічого невідомо і про «ремісію» у енареїв, здат-
них завдяки ритуалу повернути собі чоловічий
стан та право на зброю.
Окремий блок склали роботи, в яких дослід-
ники зробили спробу на основі стилістичного
чи технологічного аналізу розпізнати вироби,
що могли б належати руці одного майстра,
або ж походити з однієї майстерні. Одним з
перших цієї проблеми торкнувся в. Рудольф,
який саме через співставлення стилістичних,
іконографічних та технічних нюансів, власти-
вих амфорі та пекторалі, дійшов висновку про
вірогідне виготовлення цих та декількох інших
шедеврів торевтики одним майстром, що отри-
мав «епонімне» найменування — «чортомлиць-
кий». Хоча при цьому не виключав і участі у
виробничому процесі інших майстрів. зокрема,
дослідник вважав, що до чеканки на тулубі
чортомлицької амфори доклав руку інший то-
ревт (Рудольф 1993, с. 85—90).
Д. вільямсом були виділені групи виробів то-
ревтики двох ювелірів — «Левового Майстра»
та «Майстра великої близниці», між якими міг
існувати зв’язок, на кшталт учитель—учень, або
батько—син. Амфору та пектораль, що належали
до виробів саме «Левового Майстра», об’єднували,
на думку дослідника, схожі композиції рослин-
ного орнаменту, близькість моделювання морди,
вух та гриви левових голівок, нюанси одягу та за-
чісок антропоморфних персонажів тощо. Окремо
згадавши майстерність фідія та Поліклета, які
досконало володіли багатьма ремеслами, Д. ві-
льямс висловив переконання, що «Левовий Май-
стер» був не менш вправним і цілком міг створи-
ти такі різні шедеври як чортомлицьку амфору
та пектораль (Williams 1998, p. 103).
є. А. Савостіна також розподілила кілька
предметів торевтики по двом групам, складе-
ним з виробів «Майстра пекторалі» та «Майстра
солоського гребеня», зарахувавши пектораль та
126 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
амфору до різних груп. Обидва вироби, на думку
дослідниці, вирізняються стилістичними та тех-
нологічними нюансами і не можуть належати
руці одного майстра. зокрема, на тулубі амфо-
ри більш спрощена стилістика, ритм малюнка
та характер зображення рослинної композиції.
Але, насамперед, вироби вирізняє стилістика
скульптур горельєфних фризів 1 — пишність за-
чісок та грив, дрібність поверхонь та соковитість
деталей на пекторалі супроти «подовжених
пропорцій і певніших ліній в контурах фігур, у
трактуванні грив і хвостів коней», зображень в
«укрупнених площинах» на амфорі (Савостина
1999, с. 200—202; 2019, с. 72).
М. ю. Трейстер значно розширив коло дже-
рел і визначив продукцію вже семи майстрів та
майстерень (A-I). Пектораль, на думку дослід-
ника, була виготовлена спільними зусиллями
«майстра гривни зі скіфськими вершниками»
(E) та торевтів «майстерні обкладок горитів і пі-
хов мечів» (F), що тісно співпрацювали або на-
віть об’єдналися в одну майстерню до середини
IV ст. до н. е. (Treister 2005, p. 60, 62). Але влас-
не чортомлицька амфора не була віднесена
М. ю. Трейстером до продукції жодної з майс-
терень (Treister 2005, p. 56—63, 190—194).
варто зауважити, що і ф. Р. балонов вважав
амфору і пектораль продукцією однієї майстер-
ні, ґрунтуючись саме на втіленні майстром у
композицію обох виробів схожих просторових
та часових структур (балонов 1994, с. 17—22).
С. А. Яценко, проаналізувавши відмінності у
костюмі та зачісках персонажів правої та лівої
сторін композицій амфори та пекторалі, проти-
поставив їх у етнічному контексті, дійшовши до
думки, що мешканців «власного регіону» завж-
ди зображали праворуч, чужинців — ліворуч
(Яценко 1993, с. 315, 318; 2019, с. 44).
Л. Н. єрмоленко провела числові співстав-
лення, втілені у структурах композицій амфори
та пекторалі. На думку дослідниці, в ритмічно
організованих сюжетних композиціях греко-
скіфської торевтики, передусім пекторалі та
амфори, варіюють схеми, в основі яких лежать
бінарні і тернарні структури, втілені в образах
зоо-, антропоморфного, а також речового кодів
(Ермоленко 2008, с. 25—27).
Короткий історіографічний огляд та деякі
власні думки стосовно порівняння двох шедеврів
були репрезентовані Н. О. Гаврилюк. Дослідни-
ця відзначила науковий пріоритет А. П. Ман-
цевич у співставленні амфори та пекторалі та
переконливість отриманих нею висновків та
спостережень, протиставивши їх прихильникам
«форсованої» та «надлишкової сакралізації» ще
1. На думку є. А. Савостіної фігури горельєфів ам-
фори та пекторалі вирізняються і технікою виго-
товлення — лиття для фігур пекторалі та «чекан-
ка горельєфного фриза» амфори. Однак на думку
фахівців скульптурні групи обох виробів були ви-
готовлені в однаковій техніці лиття за восковими
моделями (Минасян 1991, с. 379; 2014, с. 101).
«нерозкодованих сцен» «побутового, етногра-
фічного» (за М. І. Ростовцевим) та «економіч-
ного» (за Н. О. Гаврилюк) реалізму, серед яких
були згадані є.є. Кузьміна, Д. А. Мачинський,
Д. С. Раєвський та С. С. бессонова. Це положен-
ня Н. О. Гаврилюк підкріпила цитатою з мо-
нографії б. М. Мозолевського, який відзначав
складність проблеми трактування образів та
композицій на пам’ятках торевтики та схиль-
ність більшості дослідників з часів М. І. Ростов-
цева вважати їх жанровими сценами чи ілюс-
трацією скіфського епосу (Мозолевський 1979,
с. 218). відтак, Н. О. Гаврилюк зарахувала себе
до цієї «більшості» і тлумачила реалістичні сю-
жети як «високожанрові сцени» та «ілюстрації
до скіфського епосу», зокрема, його трактування
в рамках скіфського фольклору (Гаврилюк 2016,
с. 284, 285). Тут слід зауважити, що наведена
дослідницею цитата з монографії б. М. Мозо-
левського вирвана з контексту і не відображає
думок дослідника щодо проблеми, який повніс-
тю поділяв і певним чином розвинув погляди
є. є. Кузьміної та Д. С. Раєвського на семанти-
ку композиції амфори та пекторалі і був пере-
конаний, що «тотожність тричленного поділу
композиції амфори і пекторалі не залишає сум-
нівів, що і остання відбиває ті самі космогоніч-
ні погляди скіфів» (Мозолевський 1978, с. 197;
1979, с. 219), отже його слід також рахувати у
колі прихильників «форсованої» та «надлишко-
вої сакралізації» «нерозкодованих сцен».
Порівнюючи амфору та пектораль, Н. А. Гав-
рилюк відзначила також «парадоксальність»
смислової та іконографічної схожості обох ви-
робів при кардинальній різниці у формі та фун-
кціональному призначенні, а також дорікнула,
слід за в. ю. Міхайліним, на неспроможність
дослідників дати зрозуміле пояснення щодо
невідповідності чергування фризів на компо-
зиціях двох шедеврів 2 (Гаврилюк 2016, с. 286).
Короткі, в декілька рядків, співставлення
амфори та пекторалі, де зазвичай порівнюва-
лася структура тричленних композицій, сцени
«скотарського побуту» чи рослинний орнамент,
можна знайти у роботах багатьох дослідників
(Brentjes 1994, S. 176; Schiltz 1994, S. 11—12,
2. Щодо несправедливості подібного докору див.
прим. 1 на с. 122. Також не можна погодитися з дорі-
каннями на адресу авторів статей (Мачинский 1978;
Мозолевський 1978; Раевский 1978) щодо ігноруван-
ня ними роботи А. П. Манцевич та її пріоритету у
зіставленні амфори та пекторалі (Манцевич 1976) як
через короткий термін між цими публікаціями, так
і розбіжність проблематики, порушеної дослідника-
ми. А. П. Манцевич був проведений аналіз стиліс-
тики і конструкції виробів та запропоновані шляхи
можливих культурних зв’язків. Д. А. Мачинський,
б. М. Мозолевський та Д. С. Раєвський зосередили
увагу на тлумаченні семантичного змісту репрезен-
тованих сюжетів та композиції. Та й зіставлення
обох виробів — доволі очевидне — було неодноразо-
во здійснене ще до публікації статті А. П. Манцевич
(Мозолевський 1971, с. 23; Rolle 1972, S. 62).
127ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Бабенко, Л. І. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе
194, 203, 206; Jacobson 1995, p. 117, 211, 212;
Fornasier 1997, S. 122; Gebauer 1997, S. 154,
155; Скржинская 2001, с. 230, 248, 251, 252;
вахтина 2005, с. 378—380).
Отже, співставлення у різних контекстах ам-
фори з чортомлика та пекторалі з Товстої Моги-
ли стали вже усталеною традицією, але навряд
чи вичерпали свій інформаційний потенціал. До
наявних та згаданих тотожностей обох виробів
можна додати ще декілька спостережень. Поп-
ри численні збіги між амфорою та пектораллю
можна відшукати і чимало відмінностей, серед
яких найбільш помітним є різне їх функціональ-
не призначення — амфори як ємкості для напою
та пекторалі як прикраси, імовірно, інсигнії, що
визначала статус її володаря. Проте і в цьому
контексті можна побачити певний зв’язок при
розгорнутішому порівнянні. зокрема, амфора, у
комплексі з іншим посудом з «парадного сервізу»
з північно-західної камери чи самостійно, вико-
рис. 2. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили, співставлення образів та сю-
жетів (Piotrovsky, Galanina, Grach 1986; Dally 2007; Алексеев 2012; Клочко 2012)
128 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
ристовувалася у якомусь ритуалі, вірогідно, тим
чи іншим чином, пов’язаним з репрезентовани-
ми на посуді різноманітними образами та сюже-
тами. відсутня єдина думка щодо напою, яким
наповнювалася амфора — вже І. є. забєлін вва-
жав, що в посудині тримали вино, кумис або ж
якийсь «інший настій» (ДГС ІІ 1872, с. 102). від-
так дослідники розділилися на прихильників на-
повнення амфори вином (Артамонов 1966, с. 47;
Манцевич 1976; Schiltz 1994, S. 194) чи кумисом
(Minns 1913, p. 288; Farkas 1977, p. 125). виходя-
чи з поховального контексту північно-західної
камери, де разом зі «срібним сервізом» виявлено
14 глиняних амфор (Алексеев, Мурзин, Ролле
1991, с. 62), більшу рацію мають прихильники
першої точки зору. Опосередковано це підтвер-
джує і наявність сита, впаяного в горло амфори
та у носики-зливи, що значно ускладнювало очи-
щення посудини після її наповнення кисломо-
лочними продуктами.
використання напою, начебто, було передба-
чено і в ритуалі, кульмінаційний момент якого
репрезентує центральна сцена верхнього фризу
пекторалі, де зображено напівоголених чоловіків
з сорочкою з овечого хутра у руках. за переконан-
ням багатьох дослідників цей ритуал пов’язаний
з культом хварна / фарна (Мошинский 2002,
с. 85; Михайлин 2005, с. 118—176; Шауб 2007; ба-
бенко 2013, с. 118, 119; вертієнко 2015, с. 40, 95;
Полидович 2020, с. 140). власне пектораль була
його своєрідним матеріальним втіленням і мала
функції церемоніального атрибуту, що викорис-
товувався під час обрання царя і набуттям ним
хварна / фарна — тобто обряду, ключові моменти
якого і були відтворені в сюжетах самої пекто-
ралі (бабенко 2013, с. 118—120). з цим обрядом
за логікою мають бути пов’язані і периферійні
сцени з двома юнаками 1, один з яких доїть вів-
цю у горщик, інший — здійснює якісь «маніпуля-
ції» з амфорою біля вівці, адже, попри поширену
думку, власне доїння вівці не відбувається. При-
датність амфори як посудини для доїння сум-
нівна (нестійкість у вертикальному положенні,
хиткість в «лежачому» положенні внаслідок пос-
тійного обертального руху, надмірна для доїння
висота посудини, вузькість горловини). Це стало
підставою для припущення про її використан-
ні в цій сцені як тари для зливання надоєного
молока, а рух юнака трактовано як закривання
горловини амфори трав’яним пучком 2 (рис. 2: 4)
(Мозолевський 1979, с. 88; Раевский 1985, с. 181;
балонов 1994, с. 20). є також думка про збиван-
1. Іншу точку зору див. (Савостина 2019; Полидович
2020).
2. Що, на думку б. М. Мозолевського, запобігало
скисанню молока (Мозолевський 1978, с. 193),
хоча у кочовиків більш поширеним було вживан-
ня саме кисломолочних продуктів (вайнштейн
1991, с. 126—138). Тому немає впевненості, що
подібні запобіжні заходи, спрямовані на збіль-
шення тривалості терміну зберігання свіжого мо-
лока, відповідали смаковим уподобанням скіфів.
ня злитого у амфору молока 3 (брашинский 1979,
с. 137, 138) чи її очищення якимось «згортком»
(Манцевич 1980, с. 107). в. ю. Міхайлін тлума-
чив цю сцену як «відкупорювання амфори», де
зберігався очищений через сито з овечої вовни
сік соми / хаоми, з метою отримання амріти шля-
хом подальшого змішування соку з молоком (Ми-
хайлин 2005, с. 171, 175).
Однак цілком можливо, що амфора була на-
повнена первинним продуктом, власне вином
(бабенко 2012, с. 24; Полидович 2020, с. 138,
139). У цьому випадку різний посуд (горщик-ам-
фора) був тотожний різниці напоїв, що в контек-
сті традиційного протиставлення праве—ліве
могло втілювати різний стан сп’яніння 4. втім,
викликані сомою радісний стан, ейфорія, почут-
тя прилучення до світу богів, а при надмірному
споживанні — балакучість та сон (Елизаренко-
ва 1999, с. 350—352), близькі по відчуттям та
наслідкам вживанню вина, масштаби якого в
Північному Причорномор’ї в скіфську добу були
значними, що добре задокументовано археоло-
гічними джерелами. Можливо, у ритуальній
практиці європейських скіфів у IV ст. до н. е.
завдяки доступності виноградне вино почали
використовувати як своєрідний сурогат соми 5.
чи не найкращим прикладом подібного вико-
ристання є саме чортомлицька амфора, що, як
зазначалося вище, під час ритуальних практик
наповнювалася, найімовірніше, саме вином.
Співставлення амфори та пекторалі сприяє
чіткішому розумінню низки нюансів, пов’язаних
з відтвореними на виробах образами птахів
(рис. 2: 2). Як уже зазначалося, незважаючи на
періодичні звернення за консультацією до фа-
хівців-орнітологів, до цього часу не вдалося без-
заперечно з’ясувати вид відтворених на пекто-
ралі птахів (окрім достеменно визначеної качки
на лівому краї верхнього фризу: бабенко 2016).
Орнітологи бачать в них як голубів, так і соколів,
подекуди еклектичні образи, що поєднали риси
обох видів, а також, де-не-де, більш рідкісні (як
для торевтики) види пернатих — тетерука, або
ж представника підродини куріпкових чи фаза-
нових (бабенко 2016, с. 96—98). Правильне виз-
начення виду відтворених птахів має важливе
3. Що сумнівно — за Геродотом (IV, 2) для цього вжи-
вали дерев’яний посуд, використовували також і
шкіряний посуд, більш сприятливий для розвит-
ку кумисного грибка (Гаврилюк 1987, с. 29). влас-
не, для виготовлення кумису придатнішим було
кобиляче, рідше верблюже і коров’яче молоко.
4. Порівн. сп’яніння сомою викликає «блаженство,
просвітлення»), алкоголем — «гнів, нерозуміння»
(Елизаренкова 1999, с. 345, 346).
5. Порівн.: витіснення у тувинців кумису аракою
(вайнштейн 1991, с. 137). Підміна могла стати-
ся і внаслідок відсутності у північнопричорно-
морських степах потрібних для приготування
соми рослин. заміна традиційного виду «соми»
деякими іншими рослинами травами, злаками,
чагарниками практикувалася (бонгард-Левин,
Грантовский 1983, с. 116; Кисель 2007).
129ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Бабенко, Л. І. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе
значення саме у контексті семантичного змісту,
адже їх образи залучаються дослідниками як
певні символи у запропонованих ними тлума-
ченнях. відтак, некоректно бачити в образі го-
луба символ фарну, а в образі сокола — символ
Афродіти чи передвісника смерті (за Ріґведою).
Поміж тим, зображення торевтом у верхній час-
тині рослинної композиції чортомлицької амфо-
ри двох пар достеменно голубів дає додаткові
побічні аргументи на користь такої ж атрибуції
амбівалентних птахів на пекторалі.
є ще одна малопримітна спільна риса у ком-
позиції орнітоморфного бестіарію амфори та
пекторалі. багатьма дослідниками відзначене
видове протипоставлення птахів на краях верх-
нього фризу пекторалі, що кодують, відповідно,
водяну / нижню (качка) чи повітряну / верхню
(голуб / сокіл) стихію. Разом з тим, у компози-
ції амфори відтворене таке ж протипоставлен-
ня, тільки не в горизонтальній (ліве—праве),
а вертикальній (низ—верх) площині. Адже у
верхній частині рослинної композиції зобра-
жено дві пари голубів, у нижній — також дві
пари, але утворені чаплею (бугаєм) та цибатим
журавлем (Манцевич 1976, с. 87), спосіб життя
яких пов’язаний з водною стихією.
втім, орнітоморфні композиції амфори і пек-
торалі мають і одну виразну відмінність, що ха-
рактеризує творчий почерк майстра. На амфорі
птахи розміщені попарно, обернені один до одно-
го (голуби) чи у протилежний бік (чапля та жу-
равель). Подібне зображення майже буквально
ілюструє згадану багатьма дослідниками сцену
одного із гімнів Ріґведи, де «Два птахи, з’єднані
разом друзі, горнуться до одного і того ж дерева.
Один з них їсть солодкий плід, інший дивить-
ся, не торкаючись плоду» 1, що отримала широ-
ке розповсюдження у іраномовному середовищі
(Цуциев 2015). Ця іконографічна схема набу-
ла канонічного характеру і була відтворена на
більш низькому художньому рівні на численних
пластинах головних уборів цього часу (Ліфантій
2015; бабенко 2016, рис. 4), в декорі браслету з
Темір-Гори (Манцевич 1949, рис. 6), менш ви-
разно — у знахідках парних навершь, увінчаних
фігурками птахів (бабенко 2016, с. 99, рис. 5).
Майстер пекторалі, створюючи свій шедевр, не-
одноразово виходив за межі усталених канонів,
1. Переклад з російської мови автора. Саме цей пе-
реклад гімну Ріґведи — «Две птицы, соединенные
вместе друзья, льнут к одному и тому же дереву.
Одна из них ест сладкий плод, другая смотрит, не
прикасаясь к плоду» (RV. I, 164, 20), наведений
в. М. Топоровим (Топоров 1974, с. 64) викорис-
тали у своїх роботах дослідники (Раевский 1985,
с. 232; балонов 1991, с. 376; 1994, с. 20). в ново-
му академічному виданні Ріґведи переклад цього
гімну, запропонований Т. Я. єлізаренковою, має
дещо інший вигляд —«Два орла, два связанных
друг с другом товарища, Обхватили одно и то же
дерево. Один из них ест сладкую винную ягоду,
Другой наблюдает, не вкушая» (ред. Гринцер,
подг. и перев. Елизаренкова 1999, с. 202).
від загальної форми прикраси до окремих ком-
позиційних чи сюжетних рішень. відповідно він
вчинив, дотримуючись принципів «не дзеркаль-
ної симетрії» (Полидович 2020, с. 136), і з птаха-
ми середнього фризу, відтворивши їх не згідно
образотворчого канону — протипоставленими, а
у доволі вільних, «живих» позах.
Певні паралелі можна провести і стосовно
числової символіки образотворчого тексту ам-
фори та пекторалі, окрім згаданих багатьма
дослідниками бінарних та тернарних структур.
зокрема, на думку є. є. Кузьміної кількість
(сім) зображених на чортомлицькій амфорі
коней зв’язана з символікою цього священно-
го у скіфів числа (Кузьмина 1976, с. 73). Це ж
число, але більш приховане, можна побачити у
образах, сюжетах та структурі пекторалі, зок-
рема — сім птахів, сім смертей та народжень,
сім «гривень», що утворюють пектораль (бабен-
ко 2013, с. 114).
Ще одним образотворчим каноном у греко-
скіфському мистецтві стала традиція зображен-
ня жертовної тварини з однією передньою ногою,
зігнутою у зап’ястку, під грудьми, а іншою — ви-
кинутою далеко вперед (бабенко 2019b, с. 303—
305, рис. 8). Саме таке положення ніг можна ба-
чити у коня центральної групи нижнього фризу
пекторалі, де шматована жертва знаходиться за
мить від смерті. У сценах конярства середньо-
го фризу амфори переднім кінцівкам ніг двох
коней також надано положення жертовної тва-
рини, що може свідчити на користь точки зору
тих дослідників, які тлумачили ці сцени у тому
чи іншому контексті обряду жертвоприношення
(рис. 2: 1) (Кузьмина 1976, с. 72—75; Мачинский
1978, с. 236—239; Раевский 1979, с. 77—81; бес-
сонова 1983, с. 70—72; Симоненко 1987, с. 143;
Schiltz 1994, S. 194).
Цікаво, що у сценах як пекторалі, так і амфо-
ри, беруть участь напівоголені персонажі (рис. 2:
3). Але пошкодження кистей рук «коняра» на
чортомлицькій амфорі заважає розумінню зміс-
ту семантики його образу, створюючи поживне
середовище для численних, але гіпотетичних
припущень. У цьому випадку паралелі з напі-
воголеними персонажами центральної сцени
пекторалі будуть вкрай необґрунтованими (По-
лидович 2020, с. 141). Ще однією спільною рисою
між амфорою та пектораллю є використання у
конструкції обох виробів «швелероподібного»
бордюру, що оконтурював нижній край фігур-
них фризів — середнього на амфорі та нижнього
на пекторалі. Окрім естетичного навантаження
кожен із фризів виконував певну конструкційну
функцію — на амфорі прикривав місце з’єднання
верхньої та нижньої частини тулуба, на пекто-
ралі — зменшував висоту просвіту нижнього
фризу, забезпечуючи надійне кріплення фігурок
між двома джгутами (бабенко 2018, с. 155—163).
Таким чином, співставлення двох шедеврів
греко-скіфської торевтики — срібної амфори з
чортомлика та золотої пекторалі з Товстої Мо-
130 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
гили значно розширює можливості вивчення
кожного з виробів у різних аспектах — техно-
логічних, стилістичних чи семантичних, дає
змогу верифікувати зроблені припущення,
побачити приховані чи непомічені подробиці,
штрихи, смисли, а відтак — просунутися наба-
гато далі у вивченні історії, культури, релігії
скіфів та їх світосприйняття. Незважаючи на
численні співставлення амфори та пекторалі
з моменту відкриття останньої, даний напрям
досліджень продовжує залишатися перспек-
тивним і на цьому терені науковців очікує ще
не одне відкриття.
літерАтУрА
Алексеев, А. ю. 2012. Золото скифских царей из
собрания Эрмитажа. Санкт-Петербург: Государс-
твенный Эрмитаж.
Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991.
Чертомлык. скифский царский курган IV в. до н. э.
Киев: Наукова думка.
Артамонов, М. И. 1966. сокровища скифских кур-
ганов в собрании Государственного Эрмитажа.
Прага: Артия; Ленинград: Советский художник.
бабенко, Л. И. 2012. О содержимом амфоры на
пекторали из Толстой Могилы. в: Проблемы исто-
рии и археологии Украины. Харьков: НТМТ, с. 24.
бабенко, Л. І. 2013. До семантики центральної
сцени пекторалі з Товстої Могили. Древности 2013:
харьковский историко-археологический ежегодник,
12, с. 111-122.
бабенко, Л. И. 2016. Периферийные персонажи
пекторали из Толстой Могилы. Древности 2016:
харьковский историко-археологический ежегодник,
14, с. 90-104.
бабенко, Л. И. 2018. О бордюрах пекторалей из
Толстой Могилы и большой близницы. Археологія
і давня історія України, 2, с. 155-163.
бабенко, Л. И. 2019a. военная тематика пектора-
ли из Толстой Могилы Stratum plus, 3, с. 261-284.
бабенко, Л. І. 2019b. Навершя із чмиревої Моги-
ли (знахідка 1898 року). Археологія і давня історія
України, 4, с. 295-312.
балонов, ф. Р. 1991. чертомлыкская серебрянная
амфора как модель мифопоэтического пространс-
тва—времени. в: Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю.,
Ролле, Р. 1991. Чертомлык. скифский царский кур-
ган IV в. до н. э. Киев: Наукова думка, с. 375-377.
балонов, ф. Р. 1994. Пектораль из Толстой Мо-
гилы как модель мифопоэтического пространс-
тва—времени. в: Алексеев, А. ю., боковенко, Н. А.,
Марсадолов, Л. С., Семёнов, вл. А. (ред.). Элитные
курганы степей Евразии в скифо-сарматскую эпо-
ху. Санкт-Петербург, с. 17-22.
бессонова, С. С. 1983. Религиозные представле-
ния скифов. Киев: Наукова думка.
бессонова, С. С. 1991. «Мужское» и «женское» в
сакральной сфере скифов. в: Генинг, в. ф. (ред.).
Духовная культура древних обществ на террито-
рии Украины. Киев: Наукова думка, с. 84-96.
бонгард-Левин, Г. М., Грантовский, Э. А. 1983.
От скифии до Индии. Древние арии: мифы и исто-
рия. Москва: Мысль.
брашинский, И. б. 1979. В поисках скифских со-
кровищ. Ленинград: Наука.
вайнштейн, С. И. 1991. Мир кочевников центра
Азии. Москва: Наука.
вахтина, М. ю. 2005. Греческое искусство и искусство
Европейской Скифии в VII—IV вв. до н. э. в: Марченко,
К. К. (ред.). Греки и варвары северного Причерноморья
в скифскую эпоху. Санкт-Петербург: Алетея, с. 297-399.
вертієнко, Г. в. 2015. Іконографія скіфської
есхатології. Київ: Інститут сходознавства імені
А. ю. Кримського НАН України.
Гаврилюк, Н. А. 1987. Пища степных скифов. со-
ветская археология, 1, с. 21-34.
Гаврилюк, Н. А. 2016. Пектораль из Толстой Мо-
гилы как источник для изучения экономики Степ-
ной Скифии. Историография вопроса. Археологія і
давня історія України, 2, с. 284-291.
Гринцер, П. А. (ред.). Елизаренкова, Т. Я. (подг. и пе-
рев.). 1999. Ригведа. Мандалы I—IV. Москва: Наука.
ДГС ІІ. 1872. Древности Геродотовой скифии.
сборник описаний археологических раскопок и на-
ходок в Черноморских степях. Санкт-Петербург.
Елизаренкова, Т. Я. 1999. О Соме в Ригведе. в: Грин-
цер, П. А. (ред.). Елизаренкова, Т. Я. (подг. и перев.).
Ригведа. Мандалы Ix—x. Москва: Наука, с. 323-353.
Ермоленко, Л. Н. 2008. О троичной и двоичной
композиционных структурах в искусстве Скифии.
в: Деревянко, А. П., Макаров, Н. А. (ред.). Труды
II (xVIII) Всероссийского археологического съезда в
суздале. II, Москва, с. 25-27.
Кисель, в. А. 2007. «Огненный» напиток скифов.
в: Хаврин, С. в. (ред.). сборник научных трудов в
честь 60-летия А. В. Виноградова. Санкт-Петер-
бург: Культ-Информ-Пресс, с. 110-114.
Клочко, Л. С. 2012. золота етнографія Скіфії
(верхній фриз пекторалі з кургану Товста Могила).
Народна творчість та етнологія, 1, с. 51-60.
Кузьмина, Е. Е. 1976. О семантике изображений на
чертомлыцкой вазе. советская археология, 3, с. 68-75.
Кузьмина, Е. Е. 1984. Опыт интерпретации не-
которых памятников скифского искусства. Вестник
древней истории, 1, с. 93-108.
Ліфантій, О. в. 2015. зображення птахів на дов-
гих пластинах головних уборів. Археологія та давня
історія України, 2, с. 96-102.
Манцевич, А. П. 1949. К вопросу о торевтике
в скифскую эпоху. Вестник древней истории, 2,
с. 196-220.
Манцевич, А. П. 1975a. Изображения «скифов» в
ювелирном искусстве античной эпохи. Archeologia,
26, с. 1-45.
Манцевич, А. П. 1975b. К вопросу об изображениях
«варваров» на предметах торевтики из курганов Се-
верного Причерноморья. Studia Thracica, I, с. 112-126.
Манцевич, А. П. 1976. чертомлыкская ваза и пек-
тораль из Толстой Могилы. Pulpudeva, I, с. 83-98.
Манцевич, А. П. 1980. золотой нагрудник из Тол-
стой Могилы. Thracia, V, с. 97-120.
Маразов, И. 2020. златното руно в тракийската
иконография. в: божкова, б., Генчева, Е. (ред.). In
memoriam Ivani Venedikov. По случай 100-годишни-
ната от рождението му. София: НАИМ при бАН,
с. 53-78.
Мачинский, Д. А. 1978a. О смысле изображений на
чертомлыкской амфоре. в: Столяр, А. Д. (ред.). Про-
блемы археологии. II: Сборник статей в память профес-
сора М. И. Артамонова. Ленинград: ЛГУ, с. 232-240.
Мачинский, Д. А. 1978b. Пектораль из Толстой
Могилы и великие женские божества Скифии. в: Лу-
конин, в. Г. (ред.). Культура Востока: древность и
раннее средневековье. Ленинград: Аврора, с. 131-150.
Минасян, Р. С. 1991. Техника изготовления зо-
лотых и серебряных вещей из чертомлыкского кур-
гана. в: Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р.
131ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Бабенко, Л. І. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе
1991. Чертомлык. скифский царский курган IV в.
до н. э. Киев: Наукова думка, с. 378-389.
Минасян, Р. С. 2014. Металлообработка в древ-
ности и Cредневековье. Санкт-Петербург: Государс-
твенный Эрмитаж.
Михайлин, в. ю. 2005. Тропа звериных слов: Про-
странственно-ориентированные культурные коды
в индоевропейской традиции. Москва: Новое лите-
ратурное обозрение.
Мозолевський, б. 1971. Шедевр Товстої Могили.
Образотворче мистецтво, 6, с. 22-23.
Мозолевський, б. 1978. Синтез скіфо-античної
думки. До інтерпретації пекторалі з Товстої Могили.
Всесвіт, 2, с. 191-204.
Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ:
Наукова думка.
Мозолевский, б. Н., Ролле, Р. 1983. Исследования
чертомлыка. Археологические открытия 1981 года,
с. 293.
Мозолевский, б. Н., Полин, С. в. 2005. Курганы
скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и
соболева могилы). Киев: Стилос.
Мошинский, А. П. 2002. Пектораль из Толстой
Могилы как символ царской власти. Донская архе-
ология, 1—2, с. 84-88.
Полидович, ю. б. 2020. Иранская мифологема
царской власти и пектораль из Толстой Могилы. Ар-
хеологія і давня історія України, 3, с. 135-149.
Раевский, Д. С. 1978. Из области скифской космо-
логии (Опыт семантической интерпретации пекто-
рали из Толстой Могилы). Вестник древней исто-
рии, 3, с. 115-133.
Раевский, Д. С. 1979. Об интерпретации памят-
ников скифского искусства. Народы Азии и Африки,
1, с. 70-82.
Раевский, Д. С. 1985. Модель мира скифской
культуры. Проблемы мировоззрения ираноязычных
народов евразийских степей I тысячелетия до н. э.
Москва: Наука.
Ролле, Р. 1999. О фризе чертомлыцкой амфоры.
Киев.
Рудольф, в. 1993. большая пектораль из Толстой
Могилы: работа «чертомлыцкого мастера» и его шко-
лы. Археологические вести, 2, с. 85-90.
Савостина, Е. А. 1999. Греческая торевтика на
скифские темы: заметки о стиле скульптурного де-
кора. в: вахтина, М. ю., зуев, в. ю., Рогов, Е. Я.,
Хршановский, в. А. (ред.). Боспорский феномен:
греческая культура на периферии античного мира.
Санкт-Петербург, с. 199-204.
Савостина, Е. А. 2019. Несколько заметок о пек-
торали из кургана Толстая Могила: вопросы атри-
буции и культурной принадлежности. Боспорские
исследования, XXXIX, с. 58-88.
Симоненко, А. в. 1987. О семантике среднего фри-
за чертомлыцкой амфоры. в: черненко, Е. в. (ред.).
скифы северного Причерноморья. Киев: Наукова
думка, с. 140-144.
Скржинская, М. в. 2001. скифия глазами элли-
нов. Санкт-Петербург: Алетейя.
Топоров, в. Н. 1974. О брахмане. К истокам кон-
цепции. в: зограф, Г. А., Топоров, в. Н. (ред.). Про-
блемы истории языков и культуры народов Индии.
Москва: Наука, с. 20-74.
Цуциев, А. А. 2015. Пара птиц на Древе жизни.
владикавказ: Северо-Осетинский институт гумани-
тарных и социальных исследований им. в. И. Абаева.
Шауб, И. ю. 2007. Миф, культ, ритуал в север-
ном Причерноморье (VII—IV вв. до н. э.). Санкт-Пе-
тербург: СПбГУ.
Яценко, С. А. 1993. Скифский мужской костюм на
предметах греко-скифской торевтики IV в. до н. э.
(к вопросу об этнографизме изображений). Вестник
шелакового пути. Археологические источники, 1,
с. 304-338.
Яценко, С. А. 2019. Пекторали иранских и ира-
низированных народов древности. Материалы по
археологии и истории античного и средневекового
Причерноморья, 11, с. 33-72.
Brentjes, B. 1994. Das Pektorale aus der Tolstaja
Mogila und altkleinasiatische Beziehungen. Altorien-
talische Forschungeіn, 21, 1, S. 176-180.
Dally, O. 2007. Skythische und graeco-skythische
bildelemente im Nördlichen Schwarzmeerraum. In:
Parzinger, H. (ed.). Im Zeichen des goldenen Greifen.
Königsgräber der Skythen. München; Berlin; London;
New York: Prestel, S. 291-298.
Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians: the inter-
penetration of cultures at the edge of the Hellenic world.
Handbook of Oriental Studies, 2. Leiden; New York: Brill.
Farkas, A. 1977. Interpreting Scythian Art: East vs.
West. Artibus Asiae, 39, 2, p. 124-138.
Fornasier, J. 1997. Das Pektorale aus der Tolstaja
Mogila Vergleichende Untersuchungen zur Form und
Funktion. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-skythischen
Kunst. Archäologisches Kolloquium Münster. 24—
26 November 1995. Münster: Ugarit, S. 119-146.
Gebauer, J. 1997. Rankengedanken — zum Pektorale
aus der Tolstaja Mogila. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-
skythischen Kunst. Archäologisches Kolloquium Münster.
24—26 November 1995. Münster: Ugarit, S. 147-160.
Minns, E. H. 1913. Scythians and Greeks. Cam-
bridge: University.
Pfrommer, M. 1982. Grossgriechischer und mittel-
italischer Einfluss in der Rankenornamentik frühhel-
lenistischer Zeit. Jahrbuch des Deutschen Archaeolo-
gischen Instituts, 97, S. 119-190.
Piotrovsky, B., Galanina, L., Grach, N. 1986. Scythi-
an Art. The legacy of the Scythian world: mid-7th to
3rd century BC. Leningrad: Aurora.
Rolle, R. 1972. Neue Ausgrabungen skythischer und
sakischer Grabanlagen in der Ukraine und in Kazach-
stan. Praehistorische Zeitschrift, 47, 1, S. 47-77.
Rolle, R. 1998. Betrachtungen zum Figurenrelief der
Čertomlyk-Amphore. In: Rolle, R., Murzin, V. Ju., Ale-
kseev, A. Ju. 1998. Königskurgan Čertomlyk: ein sky-
tischer Grabhügel des 4. vorchristlichen Jahrhunderts.
II und III: Katalog- und Beilagenteil. Mainz: Philipp
von Zabern, S. 207-236.
Rolle, R., Murzin, V. Ju., Alekseev, A. Ju. 1998a.
Königskurgan Čertomlyk: ein skytischer Grabhügel
des 4. vorchristlichen Jahrhunderts. I: Textteil. Mainz:
Philipp von Zabern.
Rolle, R., Murzin, V. Ju., Alekseev, A. Ju. 1998b.
Königskurgan Čertomlyk: ein skytischer Grabhügel des
4. vorchristlichen Jahrhunderts. II und III: Katalog-
und Beilagenteil. Mainz: Philipp von Zabern.
Schiltz, V. 1994. Die Skythen und andere Step-
penvölker. 8. Jahrhundert v. Chr. bis 1. Jahrhundert
n. Chr. München: C. H. Beck.
Treister, M. 2005. Masters and Workshops of the
Jewellery and Toreutics from Fourth-Century Scythi-
an Burial-Mounds. In: Braund, D. (ed.). Scythians and
Greeks. Cultural Interactions in Scythia, Athens and
the Early Roman Empire (sixth century BC — first
century AD). Exeter: University of Exeter, p. 56-63,
190—194.
Williams, D. 1998. Identifying Greek Jewelers and
Goldsmiths. In: Williams, D. (ed.). The Art of the Greek
Goldsmith. London: British Museum, p. 99-104.
132 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Образ у скіфів
REfERENcES
Alekseev, A. Iu. 2012. Zoloto skifskikh tsarei iz sobraniia
Ermitazha. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle, R. 1991. Chertomlyk.
Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e. Kiev: Naukova dumka.
Artamonov, M. I. 1966. Sokrovishcha skifskikh kurganov v
sobranii Gosudarstvennogo Ermitazha. Praga: Artiia; Lenin-
grad: Sovetskii khudozhnik.
Babenko, L. I. 2012. O soderzhimom amfory na pektorali
iz Tolstoi Mogily. In: Problemy istorii i arkheologii Ukrainy.
Kharkov: NTMT, s. 24.
Babenko, L. I. 2013. Do semantiki tsentralnoi stseni pekto-
rali z Tovstoi Mogili. Drevnosti 2013: Kharkovskii istoriko-
arkheologicheskii ezhegodnik, 12, s. 111-122.
Babenko, L. I. 2016. Periferiinye personazhi pektorali iz
Tolstoi Mogily. Drevnosti 2016: Kharkovskii istoriko-arkheo-
logicheskii ezhegodnik, 14, s. 90-104.
Babenko, L. I. 2018. O bordiurakh pektoralei iz Tolstoi
Mogily i Bolshoi Bliznitsy. Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 2, s. 155-163.
Babenko, L. I. 2019a. Voennaia tematika pektorali iz Tol-
stoi Mogily Stratum plus, 3, s. 261-284.
Babenko, L. I. 2019b. Navershia iz Chmyrevoi Mohyly (zna-
khidka 1898 roku). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4,
s. 295-312.
Balonov, F. R. 1991. Chertomlykskaia serebriannaia am-
fora kak model mifopoeticheskogo prostranstva—vremeni. In:
Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle, R. 1991. Chertomlyk.
Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e. Kiev: Naukova dumka,
s. 375-377.
Balonov, F. R. 1994. Pektoral iz Tolstoi Mogily kak mod-
el mifopoeticheskogo prostranstva—vremeni. In: Alekseev,
A. Iu., Bokovenko, N. A., Marsadolov, L. S., Semenov, Vl.
A. (ed.). Elitnye kurgany stepei Evrazii v skifo-sarmatskuiu
epokhu. Sankt-Peterburg, s. 17-22.
Bessonova, S. S. 1983. Religioznye predstavleniia skifov.
Kiev: Naukova dumka.
Bessonova, S. S. 1991. «Muzhskoe» i «zhenskoe» v sakral-
noi sfere skifov. In: Gening, V. F. (ed.). Dukhovnaia kultura
drevnikh obshchestv na territorii Ukrainy. Kiev: Naukova
dumka, s. 84-96.
Bongard-Levin, G. M., Grantovskii, E. A. 1983. Ot Skifii do
Indii. Drevnie arii: mify i istoriia. Moskva: Mysl.
Brashinskii, I. B. 1979. V poiskakh skifskikh sokrovishch.
Leningrad: Nauka.
Vainshtein, S. I. 1991. Mir kochevnikov tsentra Azii. Mosk-
va: Nauka.
Vakhtina, M. Iu. 2005. Grecheskoe iskusstvo i iskusstvo
Evropeiskoi Skifii v VII—IV vv. do n. e. In: Marchenko, K. K.
(ed.). Greki i varvary Severnogo Prichernomoria v skifskuiu
epokhu. Sankt-Peterburg: Aleteia, s. 297-399.
Vertiienko, H. V. 2015. Ikonohrafiia skifskoi eskhatolohii.
Kyiv: Instytut skhodoznavstva imeni A. Yu. Krymskoho NAN
Ukrainy.
Gavriliuk, N. A. 1987. Pishcha stepnykh skifov. Sovetskaia
arkheologiia, 1, s. 21-34.
Gavriliuk, N. A. 2016. Pektoral iz Tolstoi Mogily kak istoch-
nik dlia izucheniia ekonomiki Stepnoi Skifii. Istoriografiia vop-
rosa. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 284-291.
Grintser, P. A. (ed.). Elizarenkova, T. Ia. (podg. i perev.).
1999. Rigveda. Mandaly I—IV. Moskva: Nauka.
DGS II. 1872. Drevnosti Gerodotovoi Skifii. Sbornik opisa-
nii arkheologicheskikh raskopok i nakhodok v Chernomor-
skikh stepiakh. Sankt-Peterburg.
Elizarenkova, T. Ia. 1999. O Some v Rigvede. In: Grintser,
P. A. (ed.). Elizarenkova, T. Ia. (podg. i perev.). Rigveda. Man-
daly Ix—x. Moskva: Nauka, s. 323-353.
Ermolenko, L. N. 2008. O troichnoi i dvoichnoi kompoz-
itsionnykh strukturakh v iskusstve Skifii. In: Derevianko,
A. P., Makarov, N. A. (ed.). Trudy II (xVIII) Vserossiiskogo
arkheologicheskogo sieezda v Suzdale. II, Moskva, s. 25-27.
Kisel, V. A. 2007. «Ognennyi» napitok skifov. In: Khavrin,
S. V. (ed.). Sbornik nauchnykh trudov v chest 60-letiia A. V.
Vinogradova. Sankt-Peterburg: Kult-Inform-Press, s. 110-114.
Klochko, L. S. 2012. Zolota etnohrafiia Skifii (verkhnii fryz
pektorali z kurhanu Tovsta Mohyla). Narodna tvorchist ta et-
nolohiia, 1, s. 51-60.
Kuzmina, E. E. 1976. O semantike izobrazhenii na cher-
tomlytskoi vaze. Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 68-75.
Kuzmina, E. E. 1984. Opyt interpretatsii nekotorykh pa-
miatnikov skifskogo iskusstva. Vestnik drevnei istorii, 1,
s. 93-108.
Lifantii, O. V. 2015. Zobrazhennia ptakhiv na dovhykh
plastynakh holovnykh uboriv. Arkheolohiia ta davnia istoriia
Ukrainy, 2, s. 96-102.
Mantsevich, A. P. 1949. K voprosu o torevtike v skifskuiu
epokhu. Vestnik drevnei istorii, 2, s. 196-220.
Mantsevich, A. P. 1975a. Izobrazheniia «skifov» v iuvelir-
nom iskusstve antichnoi epokhi. Archeologia, 26, s. 1-45.
Mantsevich, A. P. 1975b. K voprosu ob izobrazheniiakh
«varvarov» na predmetakh torevtiki iz kurganov Severnogo
Prichernomoria. Studia Thracica, I, s. 112-126.
Mantsevich, A. P. 1976. Chertomlykskaia vaza i pektoral
iz Tolstoi Mogily. Pulpudeva, I, s. 83-98.
Mantsevich, A. P. 1980. Zolotoi nagrudnik iz Tolstoi Mogi-
ly. Thracia, V, s. 97-120.
Marazov, I. 2020. Zlatnoto runo v trakiiskata ikonografiia.
In: Bozhkova, B., Gencheva, E. (ed.). In memoriam Ivani Ven-
edikov. Po sluchai 100-godishninata ot rozhdenieto mu. Sofiia:
NAIM pri BAN, s. 53-78.
Machinskii, D. A. 1978a. O smysle izobrazhenii na Cher-
tomlykskoi amfore. In: Stoliar, A. D. (ed.). Problemy arkhe-
ologii. II: Sbornik statei v pamiat professora M. I. Artamono-
va. Leningrad: LGU, s. 232-240.
Machinskii, D. A. 1978b. Pektoral iz Tolstoi Mogily i velik-
ie zhenskie bozhestva Skifii. In: Lukonin, V. G. (ed.). Kultura
Vostoka: drevnost i rannee srednevekove. Leningrad: Avrora,
s. 131-150.
Minasian, R. S. 1991. Tekhnika izgotovleniia zolotykh
i serebrianykh veshchei iz Chertomlykskogo kurgana. In:
Alekseev, A. Iu., Murzin, V. Iu., Rolle, R. 1991. Chertomlyk.
Skifskii tsarskii kurgan IV v. do n. e. Kiev: Naukova dumka,
s. 378-389.
Minasian, R. S. 2014. Metalloobrabotka v drevnosti i Cred-
nevekove. Sankt-Peterburg: Gosudarstvennyi Ermitazh.
Mikhailin, V. Iu. 2005. Tropa zverinykh slov: Prostranst-
venno-orientirovannye kulturnye kody v indoevropeiskoi tra-
ditsii. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie.
Mozolevskyi, B. 1971. Shedevr Tovstoi Mohyly. Obrazo-
tvorche mystetstvo, 6, s. 22-23.
Mozolevskyi, B. 1978. Syntez skifo-antychnoi dumky. Do
interpretatsii pektorali z Tovstoi Mohyly. Vsesvit, 2, s. 191-
204.
Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
Mozolevskii, B. N., Rolle, R. 1983. Issledovaniia Chertom-
lyka. Arkheologicheskie otkrytiia 1981 goda, s. 293.
Mozolevskii, B. N., Polin, S. V. 2005. Kurgany skifskogo
Gerrosa IV v. do n. e. (Babina, Vodiana i Soboleva mogily).
Kiev: Stilos.
Moshinskii, A. P. 2002. Pektoral iz Tolstoi Mogily kak sim-
vol tsarskoi vlasti. Donskaia arkheologiia, 1—2, s. 84-88.
Polidovich, Iu. B. 2020. Iranskaia mifologema tsarskoi
vlasti i pektoral iz Tolstoi Mogily. Arkheolohiia i davnia is-
toriia Ukrainy, 3, s. 135-149.
Raevskii, D. S. 1978. Iz oblasti skifskoi kosmologii (Opyt
semanticheskoi interpretatsii pektorali iz Tolstoi Mogily).
Vestnik drevnei istorii, 3, s. 115-133.
Raevskii, D. S. 1979. Ob interpretatsii pamiatnikov skif-
skogo iskusstva. Narody Azii i Afriki, 1, s. 70-82.
Raevskii, D. S. 1985. Model mira skifskoi kultury. Prob-
lemy mirovozzreniia iranoiazychnykh narodov evraziiskikh
stepei I tysiacheletiia do n. e. Moskva: Nauka.
Rolle, R. 1999. O frize chertomlytskoi amfory. Kiev.
Rudolf, V. 1993. Bolshaia pektoral iz Tolstoi Mogily: rabota
«chertomlytskogo mastera» i ego shkoly. Arkheologicheskie
vesti, 2, s. 85-90.
Savostina, E. A. 1999. Grecheskaia torevtika na skifskie
temy: zametki o stile skulpturnogo dekora. In: Vakhtina, M.
Iu., Zuev, V. Iu., Rogov, E. Ia., Khrshanovskii, V. A. (ed.).
Bosporskii fenomen: grecheskaia kultura na periferii antich-
nogo mira. Sankt-Peterburg, s. 199-204.
Savostina, E. A. 2019. Neskolko zametok o pektorali iz
kurgana Tolstaia Mogila: voprosy atributsii i kulturnoi pri-
nadlezhnosti. Bosporskie issledovaniia, XXXIX, s. 58-88.
133ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 4 (41)
Бабенко, Л. І. Амфора з чортомлика та пектораль з Товстої Могили: загальне та особливе
Simonenko, A. V. 1987. O semantike srednego friza Cher-
tomlytskoi amfory. In: Chernenko, E. V. (ed.). Skify Severnogo
Prichernomoria. Kiev: Naukova dumka, s. 140-144.
Skrzhinskaia, M. V. 2001. Skifiia glazami ellinov. Sankt-
Peterburg: Aleteiia.
Toporov, V. N. 1974. O brakhmane. K istokam kontseptsii.
In: Zograf, G. A., Toporov, V. N. (ed.). Problemy istorii iazykov
i kultury narodov Indii. Moskva: Nauka, s. 20-74.
Tsutsiev, A. A. 2015. Para ptits na Dreve zhizni.
Vladikavkaz: Severo-Osetinskii institut gumanitarnykh i sot-
sialnykh issledovanii im. V. I. Abaeva.
Shaub, I. Iu. 2007. Mif, kult, ritual v Severnom Pricher-
nomore (VII—IV vv. do n. e.). Sankt-Peterburg: SPbGU.
Iatsenko, S. A. 1993. Skifskii muzhskoi kostium na pred-
metakh greko-skifskoi torevtiki IV v. do n. e. (k voprosu ob
etnografizme izobrazhenii). Vestnik shelakovogo puti. Arkhe-
ologicheskie istochniki, 1, s. 304-338.
Iatsenko, S. A. 2019. Pektorali iranskikh i iranizirovan-
nykh narodov drevnosti. Materialy po arkheologii i istorii an-
tichnogo i srednevekovogo Prichernomoria, 11, s. 33-72.
Brentjes, B. 1994. Das Pektorale aus der Tolstaja Mogila
und altkleinasiatische Beziehungen. Altorientalische Forsc-
hungen, 21, 1, S. 176-180.
Dally, O. 2007. Skythische und graeco-skythische bildele-
mente im Nördlichen Schwarzmeerraum. In: Parzinger, H.
(ed.). Im Zeichen des goldenen Greifen. Königsgräber der Sky-
then. München; Berlin; London; New York: Prestel, S. 291-
298.
Jacobson, E. 1995. The Art of the Scythians: the interpene-
tration of cultures at the edge of the Hellenic world. Handbook
Of Oriental Studies, 2. Leiden; New York: Brill.
Farkas, A. 1977. Interpreting Scythian Art: East vs. West.
Artibus Asiae, 39, 2, p. 124-138.
Fornasier, J. 1997. Das Pektorale aus der Tolstaja Mogila
Vergleichende Untersuchungen zur Form und Funktion. In:
Stähler, K. (ed.). Zur graeco-skythischen Kunst. Archäolo-
gisches Kolloquium Münster. 24—26 November 1995. Mün-
ster: Ugarit, S. 119-146.
Gebauer, J. 1997. Rankengedanken — zum Pektorale
aus der Tolstaja Mogila. In: Stähler, K. (ed.). Zur graeco-sky-
thischen Kunst. Archäologisches Kolloquium Münster. 24—
26 November 1995. Münster: Ugarit, S. 147-160.
Minns, E. H. 1913. Scythians and Greeks. Cambridge: Uni-
versity.
Pfrommer, M. 1982. Grossgriechischer und mittelitalischer
Einfluss in der Rankenornamentik frühhellenistischer Zeit.
Jahrbuch des Deutschen Archaeologischen Instituts, 97,
S. 119-190.
Piotrovsky, B., Galanina, L., Grach, N. 1986. Scythian Art.
The legacy of the Scythian world: mid-7th to 3rd century BC.
Leningrad: Aurora.
Rolle, R. 1972. Neue Ausgrabungen skythischer und
sakischer Grabanlagen in der Ukraine und in Kazachstan.
Praehistorische Zeitschrift, 47, 1, S. 47-77.
Rolle, R. 1998. Betrachtungen zum Figurenrelief der
Čertomlyk-Amphore. In: Rolle, R., Murzin, V. Ju., Alekseev,
A. Ju. 1998. Königskurgan Čertomlyk: ein skytischer Grab-
hügel des 4. vorchristlichen Jahrhunderts. II und III: Katalog-
und Beilagenteil. Mainz: Philipp von Zabern, S. 207-236.
Rolle, R., Murzin, V. Ju., Alekseev, A. Ju. 1998a. König-
skurgan Čertomlyk: ein skytischer Grabhügel des 4. vorchris-
tlichen Jahrhunderts. I: Textteil. Mainz: Philipp von Zabern.
Rolle, R., Murzin, V. Ju., Alekseev, A. Ju. 1998b. König-
skurgan Čertomlyk: ein skytischer Grabhügel des 4. vorchris-
tlichen Jahrhunderts. II und III: Katalog- und Beilagenteil.
Mainz: Philipp von Zabern.
Schiltz, V. 1994. Die Skythen und andere Steppenvölker.
8. Jahrhundert v. Chr. bis 1. Jahrhundert n. Chr. München:
C. H. Beck.
Treister, M. 2005. Masters and Workshops of the Jewellery
and Toreutics from Fourth-Century Scythian Burial-Mounds.
In: Braund, D. (ed.). Scythians and Greeks. Cultural Interac-
tions in Scythia, Athens and the Early Roman Empire (sixth
century BC — first century AD). Exeter: University of Exeter,
p. 56-63, 190—194.
Williams, D. 1998. Identifying Greek Jewelers and Gold-
smiths. In: Williams, D. (ed.). The Art of the Greek Goldsmith.
London: British Museum, p. 99-104.
L. I. Babenko
AmphORA fROm chORtOmlYK
BARROw AND pEctORAl
fROm tOVStA mOhYlA: thE
gENERAl AND thE pEculiAR
(hiStORiOgRAphicAl OVERViEw
AND NEw OBSERVAtiONS)
The comparison of the masterpieces of the Greek-
Scythian toreutics — the silver amphora from Chor-
tomlyk and the gold Pectoral from Tovsta Mohyla be-
came the set tradition from the moment of the pectoral
discovery. Both objects have a range of distinct com-
mon traits, such as composition tripartite structure
with plot identical in contents — scenes of nomadic
daily routine, represented by miniature high relief fig-
ures of the characters, scenes of animal combat, and
also the zones of floral ornament, enlivened by birds’
figures and many other nuances.
The researchers compared the amphora and the
pectoral in different contexts. A. P. Mantsevich saw
in them, first of all, handiwork of Thracian craftsmen.
Many researchers interpreted the compositions of am-
phora and pectoral as reflection of cosmogonic idea
about tripartite Universe structure where the scenes
of animal combat were associated with the day of ver-
nal equinox and the idea of the cyclicality of seasons,
the floral composition — with the World Tree sym-
bolic, and the horse riding — with ritualistic sacrifice
during a coronation or burial of king (E. E. Kuzmina,
B. M. Mozolevskyi, D. S. Raevskii).
Ann Farkas interpreted the plots on amphora and
pectoral as cosmogonic act of creation, S. S. Bessonova
saw in them the elements of cattle-breeding rituals,
connected with calendar holidays. D. A. Machinski as-
sociated both handiworks with the cult of the Great
Goddess, and F. R. Balonov considered the amphora
and the pectoral compositions the model of mythopo-
etic space — the time.
The researchers also didn’t reach common ground
on the handiwork authorship — part of them consid-
er the amphora and pectoral originated from the one
workshop (W. Rudolph, D. Williams, F. R. Balonov),
and some believed that both objects origin from differ-
ent workshops (E. A. Savostina).
Several more observations can be added to this simi-
larity — in the context of using some or other beverag-
es in the represented rituals, the compositional nuanc-
es of the ornithomorhic bestiary, numeric symbolism,
etc. So, the comparison of two masterpieces in differ-
ent contexts remains a promising direction of their
study.
Keywords: Scythians, amphora, pectoral, Chor-
tomlyk barrow, Tovsta Mohyla, Greek-Scythian tore-
utics.
Одержано 29.03.2021
БАБенко леонід іванович, старший науковий
співробітник, Харківський історичний музей імені
М.ф. Сумцова, Харків, Україна.
BaBenko leonid i., Senior Researcher, Kharkiv
M. F. Sumtsov Historical Museum, Kharkiv, Uk-
raine.
ORCID: 0000-0002-5498-9278, e-mail:
babenkolnd@gmail.com.
|