Великий Шовковий шлях, якого не було

У статті йдеться про формування, зміст та розуміння поняття «Великий Шовковий шлях». Автор доводить, що трансконтинентальної торгівлі шовком між Китаєм та країнами Близького Сходу і Європи в сучасному економічному розумінні у давнину не існувало. Торговельні зв’язки на так званій «трасі Великого...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Хазанов, А.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Дискусії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187585
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Великий Шовковий шлях, якого не було / А.М. Хазанов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 163-192. — Бібліогр.: 194 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187585
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1875852023-01-16T01:26:24Z Великий Шовковий шлях, якого не було Хазанов, А.М. Дискусії У статті йдеться про формування, зміст та розуміння поняття «Великий Шовковий шлях». Автор доводить, що трансконтинентальної торгівлі шовком між Китаєм та країнами Близького Сходу і Європи в сучасному економічному розумінні у давнину не існувало. Торговельні зв’язки на так званій «трасі Великого Шовкового шляху» були спорадичними, нерегулярними та залежали від багатьох зовнішних чинників. Більш-менш стабільні торговельні операції між Китаєм та Заходом сформувалися лише у пізньому середньовіччі. Interregional long-distance trade in silk certainly existed in ancient and medieval times, but the transcontinental and regular «Great Silk Road», whether overland or even maritime, is a myth, a phantom. Its existence is not confirmed either by written sources or by archaeological data. A concept of the Silk Road implies at least knowledge of macro-routes and their final destination, as well as transcontinental connectivity. The latter, if it existed in antiquity and medieval times at all, was much more occasional than regular and intentional. As a rule, such trade involved many middlemen. The «Silk Road» and the trade in silk, even a trans-regional one, are quite different notions. The transcontinental overland trade existed in but a few short-lived historical periods; it was neither confined to silk nor was it even a road. The «silk roads» were only one of many long-distance continental and transcontinental trading itineraries that existed in the Old World in premodern times. It is also important to remember that transcontinental trade was limited only to high-value, low-volume goods. The exotic appeal of long-distance trade in luxuries combined with a striving for political correctness often results in distorted and exaggerated opinions on premodern commerce in general. Not only silk and other luxury and prestige goods, but also people, religions, languages, scientific knowledge, inventions, innovations, new technologies, know-how, chemicals, minerals, metals, plants, medicine, cultural transmissions and artistic styles and fashions, cuisine, and musical instruments moved along its numerous itineraries, but on the negative side, epidemic diseases and epizootics were also disseminated across Eurasia along with them. Finally, it is worth stressing again that the long-distance Eurasian trade not only directly or indirectly stimulated movements of people and created ethnic diasporas. Frequently it was just members of these diasporas who brought new knowledge and technological knowhow and contributed to their practical applications in the new milieus. That was the main achievement of Eurasian trade, with no continuity between the trade in silk in the ancient and medieval times. 2022 Article Великий Шовковий шлях, якого не було / А.М. Хазанов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 163-192. — Бібліогр.: 194 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.01.13 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187585 339(529:4)”652/653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дискусії Дискусії
spellingShingle	Дискусії Дискусії Хазанов, А.М. Великий Шовковий шлях, якого не було Археологія і давня історія України
description	У статті йдеться про формування, зміст та розуміння поняття «Великий Шовковий шлях». Автор доводить, що трансконтинентальної торгівлі шовком між Китаєм та країнами Близького Сходу і Європи в сучасному економічному розумінні у давнину не існувало. Торговельні зв’язки на так званій «трасі Великого Шовкового шляху» були спорадичними, нерегулярними та залежали від багатьох зовнішних чинників. Більш-менш стабільні торговельні операції між Китаєм та Заходом сформувалися лише у пізньому середньовіччі.
format	Article
author	Хазанов, А.М.
author_facet	Хазанов, А.М.
author_sort	Хазанов, А.М.
title	Великий Шовковий шлях, якого не було
title_short	Великий Шовковий шлях, якого не було
title_full	Великий Шовковий шлях, якого не було
title_fullStr	Великий Шовковий шлях, якого не було
title_full_unstemmed	Великий Шовковий шлях, якого не було
title_sort	великий шовковий шлях, якого не було
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Дискусії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187585
citation_txt	Великий Шовковий шлях, якого не було / А.М. Хазанов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 163-192. — Бібліогр.: 194 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT hazanovam velikijšovkovijšlâhâkogonebulo
first_indexed	2025-07-16T09:10:57Z
last_indexed	2025-07-16T09:10:57Z
_version_	1837794127700295680
fulltext	163ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) УДК 339(529:4)”652/653” DOI: 10.37445/adiu.2022.01.13 А. М. хазанов ВеликиЙ шоВкоВиЙ шлЯх, Якого не бУло 1 диСкуСії У статті йдеться про формування, зміст та розуміння поняття «Великий Шовковий шлях». Ав- тор доводить, що трансконтинентальної торгівлі шовком між Китаєм та країнами Близького сходу і Європи в сучасному економічному розумінні у дав- нину не існувало. Торговельні зв’язки на так званій «трасі Великого Шовкового шляху» були спорадич- ними, нерегулярними та залежали від багатьох зовнішних чинників. Більш-менш стабільні торго- вельні операції між Китаєм та Заходом сформува- лися лише у пізньому середньовіччі. ключові слова: Великий Шовковий шлях, Ки- тай, шовк, кочовики, міжнародна торгівля, транс- континентальні маршрути, міф.1 стисла історія терміну та поняття. «Шовковий шлях» — термін, запроваджений відомим німецьким вченим Фердинандом фон Ріхтгофеном (1833—1909). Але він вико- ристовував його в дуже обмеженому значен- ні і лише для періоду Хань (Richthofen 1877; про Ріхтгофена див. Waugh 2001 та багато інших публікацій). Цю ідею також пропагу- вав його колишній учень і дослідник Свен Хедін (1865—1952), нерозкаяний прихиль- ник і прибічник нацистів, якого досі вважа- ють майже національним героєм у Швеції. Як нещодавно зазначив один вчений, Хедін використав цей термін, щоб надати роман- тичну та наукову ауру своїй власній, дуже 1. Стаття є скороченою і зміненою версією роботи: Khazanov, A. M. 2021. The overland «Great Silk Road»: myths and realities (A politically incorrect paper on a politically correct subject). In: Persis, B. C., Calogero, M. S. (eds.). Caravans in Global Perspective: Contexts and Boundaries. Routledge, р. 122—167. Переклад з англійської О. в. Симо- ненка. успішній саморекламі (Morrison 2017). Анг- лійський переклад його книги (Hedin 1938) став бестселером і був досить популярним у той час. У перші два десятиліття після Дру- гої світової війни ця концепція стала досить бездіяльною. Однак, починаючи з 1960-х рр., вона знову активізувалася в популярній лі- тературі, а до 1980-х рр. вона стала doctrina recepta, звичайним явищем у західних краї- нах, Китаї, Японії та Кореї. Нині концепція «Шовкового шляху» актив- но просувається юНЕСКО через різноманіт- ні проекти та програми, як-от «Інтегральне дослідження Шовкових шляхів: шляхи діа- логу» (1987—1997). Нині ця організація має спеціальну онлайн-платформу Шовкового шляху 2. У 2014 р. «Мережа маршрутів кори- дору чаньань-Тяньшань», територія, що про- стягається на 5000 км, була внесена до спис- ку всесвітньої спадщини юНЕСКО, який має очевидний синоцентричний характер. На Китай припадає 70 % пам’яток, включе- них до цього списку, хоча деякі з них не мали прямого зв’язку з Шовковим шляхом. У той же час багато важливих об’єктів, особливо на території Узбекистану, були опущені. Цій тематиці присвячено кілька наукових і науково-популярних щорічників і журналів, таких як The Silk Road Studies (видавцем є Фонд Silk Road) і Journal of Silk Road Art and Archaeology (виданий у 1990—2004 рр.). Ін- ший журнал Silk Road: A Journal of Eurasian Development, який вестмінстерський між- народний університет видає в Ташкенті, присвячений сучасним проблемам. Brill, високоповажне видавництво, створило спе- 2. slkroads@unesco.org.© А. М. ХАзАНОв, 2022 164 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії ціальну серію публікацій Crossroads: History of Interactions across the Silk Road. Шовковий шлях також став основним пред- метом або одним із головних суб’єктів бага- тьох асоціацій, установ, програм, численних некомерційних фондів, центрів та веб-сайтів. Назву лише Міжнародну асоціацію текстилю Шовкового шляху (International Association for the of Silk Road Textiles) зі штаб-квар- тирою в Китаї, Асоціацію цивілізацій Цент- ральної Азії та Дослідників Шовкового шля- ху (Association for Central Asian Civilizations & the Silk Road Studiers, ACANSRS) у Кемб- риджі, штат Массачусетс та в Лондоні, Між- народний інститут досліджень Центральної Азії (International Institute for Central Asian Studies, IICAS) в Самарканді, Інститут до- сліджень Шовкового шляху (Institute of Silk Road Studies) в Камакурі, Японія, Центр ар- хеології Шовкового шляху Північно-західно- го університету (Northwest University Centre for Silk Road Archaeology) в Сіані, Танський центр досліджень Шовкового шляху (Tang Center for Silk Road Studies, TCSPS), Калі- форнійський університет, берклі, Дослідни- цький центр Шовкового шляху Алатауського Міжнародного Університет Ататюрка (Silk Road Research Center of International Ataturk Alatoo University) в бішкеку, Киргизстан і Іранський дослідницький центр Шовкового шляху (Iranian Research Center for the Silk Road, IRVSR) при Університеті Шахіда бе- хешіті (Shahid Beheshiti University) в Теге- рані, спрямований на дослідження відносин Ірану з країнами на сухопутному морському Шовковому шляху. Усе більше музеїв, головним чином у Ки- таї, спеціалізуються на шовку та Шовковому шляху. У зв’язку з цим можу згадати На- ціональний музей шовкового шляху в Хан- чжоу, музей Шовкового шляху в Цзіньцюані, Синьцзян, музей Шовкового шляху в Урум- чі, Синьцзян, Шанханський музей Шовко- вого шляху і Морський музей Шовкового шляху на острові Хайлін. Крім того, китай- ський уряд збирається незабаром відкрити ще кілька музеїв. за межами Китаю є Музей Шовкового шляху Хіраяма Ікуо в Японії та Державний музей шовку в Тбілісі, Грузія. Існує також Міжнародна асоціація музеїв Шовкового шляху (International Association of Museums of the Silk Roads, IAMS), хоча вона набагато більше китайська, ніж між- народна. Її фінансує Національний музей Китаю, а її президент і більшість членів ви- конавчої ради є громадянами Китаю. за цих обставин майже смішно, що загальні поло- ження IAMS стверджують, що вона виступає за відкритість і демократію. «Шовковий шлях» вже перестав бути суто науковою концепцією, оскільки знайшов місце в ідеологічній сфері. Не випадково, що Китай відіграє особливо важливу роль у його просуванні, і що, пропагуючи його, ки- тайський уряд над усіма іншими мотивами надихається своїми політичними та еконо- мічними інтересами. Ініціатива «Один пояс, один шлях» (BRI) з Економічним поясом Шовкового шляху (SREB) була проголошена президентом Сі Цзіньпінем в Астані (нині Нур-Султан), у вересні 2013 р. через міся- ць, під час візиту до Індонезії, він доповнив її ініціативою «Морський шовковий шлях» ХХІ ст. (див. Li 2017 щодо розвитку цієї тер- мінології). відтоді ці ініціативи стали в Китаї невід’ємною частиною офіційної ідеології. Китай створив Фонд Шовкового шляху і виділив йому 40 мільярдів доларів. Однак, незважаючи на численні декларації, BRI да- леко не альтруїстичний проект розвитку, ні- бито заснований на взаємній вигоді та спів- праці з безпрограшними результатами. його справжня мета — створення нових ринків для китайських товарів і посилення китай- ського політичного та економічного впливу в Азії. Експерти зараз говорять навіть про нову дипломатію Шовкового шляху, яку в Китаї хвалять як чудову стратегію епохи Скачка Сі (Wang 2016). Насправді, китайська «дипломатія спад- щини» є лише ще одним прикладом стратегії м’якої сили країни (Rezakhani 2010). Керів- ництво Китаю вважає за доцільне надати своїй ініціативі «Один пояс, один шлях» іс- торико-культурного виміру і продемонстру- вати, що це лише відродження тисячолітньої та спільної історичної традиції. Однак його практика зовсім інша. Керівництво Китаю вже піддалося критиці за те, що воно не вра- хувало етнічні, трудові, гуманітарні права людини та екологічну стійкість у Централь- ній Азії та інших регіонах (Morrison 2017). У самому Китаї її прояви є особливо огид- ними. з 2013 р. в Синцзяні було зруйновано або пошкоджено 16 000 мечетей, а з багатьох будівель зняли куполи та мінарети, які вва- жаються «арабським імпортом». Деякі мечеті були перетворені на кафе та бари, які нале- жали етнічним китайцям. Крім того, 30 % уй- гурських священних місць, таких як святині, цвинтарі та паломницькі маршрути, також були зруйновані (Economist 2021). врахову- ючи поширену практику знищення мусуль- манських святинь і мечетей у Синцзяні, тур- бота про їх збереження в інших місцях, яку китайське керівництво любить демонструва- ти, є чистим лицемірством. Не дивно, що сьогодні політика «Один пояс, один шлях» зустрічає все більшу пі- дозру та обурення в Центральній Азії та деяких інших країнах. Громадська думка, оскільки вона існує в авторитарних країнах Центральної Азії, досить скептично ставить- ся до нібито переваг BRI та його справжніх 165ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було намірів. Цілі Китаю включають навіть війсь- кову присутність у регіоні. Економічні відно- сини центральних країн з Китаєм виявилися зовсім іншими, ніж обіцяний безпрограшний результат. Натомість ці країни стикаються зі зростанням торговельного дефіциту з Ки- таєм (Amighini 2017, p. 131). Росія також повинна бути менш задово- лена експансією Китаю в Центральну Азію, оскільки вона вважає цей регіон своєю легі- тимною сферою впливу (так зване «ближнє зарубіжжя»). Проте російський президент володимир Путін показав хорошу міну при поганій грі. У 2017 р., перебуваючи в Пекіні, він високо оцінив історичний «Шовковий шлях» і надав йому власне і досить оригі- нальне сприйняття. без тіні сумніву він стверджував, що Шовковий шлях пов’язує всю євразію, переходячи від оазису до оа- зису, від однієї криниці до іншої. він також стверджував, що Шовковий шлях був істо- ричним прикладом співпраці та співпраці, і тому його досвід важливий для людства на- віть у ХХІ ст. Навіть на заході ідеалізований погляд на Шовковий шлях зараз захоплює уяву не лише багатьох аматорів, але й деяких професійних науковців (див., наприклад, Beckwith 2009; Frankopan 2015). У пізній ра- дянський період вчені та цензори зазвичай воліли уникати термінів «великий шовко- вий шлях» або «Шовковий шлях». Але нині багато російських, а також середньоазіатсь- ких вчених наслідують загальний приклад (див., наприклад, байпаков 2007; Дубов 1989; Лубо-Лесниченко 1994; Петров 1995). загалом, Шовковий шлях перетворився на плідну академічну індустрію. захоплююче видовище грандіозних ка- раванів, які нібито регулярно перетинають тисячі кілометрів негостинного оточення і таким чином з’єднують далекі куточки сві- ту, стало майже буденним явищем. браун (Brown 2011, p. 16) влучно зауважив, що Шовковий шлях швидко утвердився в народ- ній уяві як еквівалент Транссибірської ма- гістралі. Додам лише, що уявний «Шовковий шлях» вражає навіть тих, хто ніколи не чув про цю залізницю. «Шовковий шлях» перетворився на «ве- ликий шовковий шлях». він фігурує на спе- ціальних виставках, у фільмах і телешоу. Різні туристичні агенції досліджують його романтичний імідж, щоб рекламувати тури до Китаю та Центральної Азії, які часто не мають прямого зв’язку з Шовковим шляхом (див., наприклад, Boulnois 2004, p. 451). Крім того, «Шовковий шлях» став маркетинговим брендом. Щоб привести лише один приклад, я можу навести найбільший у Центральній Азії торговий центр Mega Silk Road, який був відкритий у колишній Астані (нині Нур-Сул- тан) у 2013 р. Для більшої спокуси на дода- ток до численних ресторанів і бутиків тут є акваріуми з тропічними рибами та дельфі- нарій, які не мають жодного зв’язку з будь- яким Шовковим шляхом. У січні 2018 р. керівництво Пекіна оголо- сило про плани рухатися в бік Арктики. його Полярний шовковий шлях має бути одним з шести ланок програми «Один пояс, один шлях» між Китаєм та європою (Brady 2017; Staalesen 2019); я очікую з нетерпінням, що до цього списку, який розширюється, неза- баром буде доданий космічний Шовковий шлях. Тим часом на землі також зростає кількість трансконтинентальних доріг або шляхів да- лекого сполучення, названих за своїми ні- бито основними предметами торгівлі. Тепер ми маємо «Шлях прянощів» і «Хутряний шлях», а точніше кілька «Хутряних шляхів», «Олов’яний шлях» та «Шлях ладану», а та- кож «Шлях прянощів і ароматів», «Мускус- ний шлях», «чайний шлях» тощо. Деякі ар- хеологи пишуть про далекі шляхи обміну та торгівлі, які нібито існували в євразії ще за первісної доби (Fracetti 2008; Kuzmina 2008; Parzinger 2008). Як правило, вони апріорі стверджують, що всі ці маршрути були попе- редниками або частинами Шовкового шля- ху, хоча ці твердження мають бути доведені в кожному окремому випадку. Чи адекватний термін «шовковий шлях»? звичайно, будь-яка терміноло- гія дещо умовна, але вона не повинна бути оманливою, безглуздою і тим більше політи- зованою. Не дивно, що деякі вчені скептично ставилися до дійсної важливості Шовкового шляху (наприклад, Chin 2013; Rezakhani 2010). вони називають це «романтичним спрощенням» (Whitfield 2007, p. 203), «спро- щеним і спотвореним поглядом» (Jacoby 2016, p. 109), «слизькою концепцією» (Di Cosmo 2013, p. 176) або «помилковою історич- ною концептуалізацією» (Shim 2014, p. 411, n. 22). Я також не вважаю термін «Шовковий шлях» ефективним, оскільки він недостатньо точний, занадто вузький, а його економічне значення сильно перебільшено (Khazanov 2019, p. 89—90; 2020, p. 64). На додаток до сухопутної торгівлі між Китаєм і заходом іс- нувала морська торгівля (Li 2006), яку часто називають «морським Шовковим шляхом». Протягом багатьох історичних періодів він був важливішим за своїм обсягом і різно- манітністю товарів, ніж сухопутний. більше того, сухопутні, морські, а в деяких випад- ках і транзитні річкові маршрути часто були взаємопов’язані, тому їх не слід вивчати ізо- льовано (Boulnois 2004, p. 368). Навіть сухопутна трансконтинентальна торгівля, яку зазвичай називають «Шовко- 166 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії вим шляхом», не була постійним маршру- том, що тягнеться з Китаю до європи. він складався з мережи багатьох різних марш- рутів, існував лише в окремі історичні періо- ди, і його часто переривали політичні зміни, війни, завоювання, міграції та інші події. «Шовковий шлях» аж ніяк не був єдиним маршрутом. Із заходу і Півночі до Китаю доставлялося багато товарів, таких, як виро- би зі скла, ювелірні вироби, дорогоцінне та напівкоштовне каміння, бурштин, корали, вироби з металу, текстиль, зокрема бавовна та килими, і особливо коні. Сам шовк був не єдиним товаром, який експортували з Китаю на південь і захід. Такі вироби, як лаковий посуд, папір (Bloom 2005), а пізніше порце- ляна, виготовлялися тільки в Китаї. з іншо- го боку, в той або інший час інші країни роз- вивали власне виробництво шовку. Ми досі достеменно не знаємо, коли шовків- ництво було запроваджено у Центральній Азії. Деякі вчені стверджують, що воно виникло там у перших століттях н. е. (Аванесова 2012, с. 65). Однак Лур’є (особисте повідомлення лютий 2021 р.) вважає, що воно з’явилося там пізніше, в ранній мусульманський період. Подібна ситуація і з Іраном, де в сасанидсь- кому шарі Мерва виявлено залишки шовко- вих тканин (Федорович 1969, с. 56—61). Про- те їхнє походження невідоме. здається, що в другій половині VI ст. у Сасанідів було бага- то шовку (див. нижче). Але є багато причин сумніватися в тому, що він уже вироблявся в достатньому обсязі в Ірані. в Індії техніку ви- робництва шовку запозичили з Китаю в пер- ших століттях н. е. (Liu 2010, p. 68), швидше за все, за Гуптів. На думку деяких вчених, хоча і недостатньо обґрунтовану, вона могла навіть виникнути самостійно (Gopal 1961, p. 53; Kenoyer 2017, p. 24). Шовкарство було запроваджене у візантії в VI ст. У 553 р. за правління юстиніана I (527—565 рр.) до неї контрабандою були пе- ревезені шовкові кокони. Хоча візантія ста- ла самодостатньою лише в Х ст., ще у VII ст. вона стала відомою своїми шовками вишу- каного візерунку і дизайну (Feltham 2009; Jacoby 2004; Oikonomides 1986). Найціннішим товаром був не шовк, а пер- ли. Пліній (NH, IX, 54) писав, що вони посі- дають найвище місце серед усіх коштовнос- тей. Але перли належали до тієї ж категорії, що й коштовне каміння та золото (Allsen 2019). Набагато цікавіше те, що важливішим товаром за шовк були прянощі (Keay 2006). У середньовіччі їх використовували не тільки в кулінарних цілях, а й у медицині та фар- мацевтиці. На середньовічному заході ба- гато хто вважав, що прянощі були взяті від підніжжя Раю (Freedman 2008). Однак від римлян до раннього Нового часу прянощі з Південної та Південно-Східної Азії транс- портувалися на близький Схід, європу та Китай по суші та морю, а Індія і Шрі-Ланка правили за перевалочний пункт для регіонів на захід. У стародавні часи вантаж пряно- щів перевозився наземним транспортом до Середземного моря лише з портів Перської затоки через територію Сирії (Żuchowska, Żukowski 2012). Однак морські шляхи між Індією та Перською затокою стали регуляр- ними лише в останні століття до н. е. Хутро, можливо, також було дорожче шов- ку, принаймні в деякі історичні періоди. воно стало популярними в Китаї у період воюю- чих царств (475—221 рр. до н. е.), набагато раніше, ніж у європі та на близькому Сході. У європі хутра увійшли в моду лише в період раннього середньовіччя, а в мусульманських країнах — за часів Аббасидів. Ібн Хурдадбіх, аль-Мукадасі та інші автори згадали різ- ні види хутра, які Халіфат імпортував від посередників, таких як Хорезм і Хазарія. У документах каїрської генізи згадується бур- таси (різновиди лисячого хутра) з Країни буртасів, яка була залежною від Хозарського каганату. Навіть мамелюки в єгипті, незва- жаючи на його спекотний клімат, використо- вували одяг, декорований хутром. Порох, зброя та спирт високої очистки у європі також були запозиченими з Китаю. І що б про них не думали, вони були важливі- шими в історії людства, ніж шовк. континентальна і трансконтинен- тальна торгівля і торгові маршрути у давнину. більш чи менш регулярні сухопут- ні контакти між Китаєм, заходом і Півднем сходять до доби Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.). Експансія Китаю у західний край (Східний Туркестан, сучасний Синьцзян), а потім у Центральну Азію почалася у ІІ ст. до н. е., тривала протягом наступних 300 років з багатьма злетами і падіннями, і знову від- новилася за доби Тан (618—907 рр.). Однак мережі, що з’єднували Китай із західним краєм за доби Хань, а пізніше, за доби Тан — і з Центральною Азією, можна охарактеризу- вати як торговельні лише з багатьма засте- реженнями, принаймні з китайської точки зору. Іншим джерелом постачання шовку до регіону були кооівики, які різними способа- ми отримували його з Китаю. Одним із результатів політичної діяльності Китаю в західних регіонах і Центральній Азії була принципова можливість об’єднання вже існуючих мереж між Центральною Азією, Ін- дією та Іраном з новими між Китаєм і Цен- тральною Азією. Центральна Азія стала ключовим проміжним регіоном у сухопутній торгівлі між Китаєм і заходом, а також з Аф- ганістаном та Індією. Це підтверджують як літературні, так і археологічні джерела. Таким чином, за доби Хань кілька багато- функціональних мереж почали функціону- 167ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було вати протягом багатьох століть, незважаючи на численні перерви в окремі історичні пе- ріоди. вони йшли від Китаю до Тарімського басейну, а звідти розгалужувалися в кількох напрямках. Один, який іноді називають «Пів- денним Шовковим шляхом», був маршрутом через Памір і Гіндукуш до бактрії, розташо- ваної переважно на території сучасного Аф- ганістану. з бактрії товари доправлялися до Північної Індії. Принаймні до ІІІ ст. н. е. це був один з го- ловних маршрутів міжнародної торгівлі між Китаєм та Індією (Grenet 2002; Liu 2010). Період між ІІ ст. до н. е. та ІІ ст. н. е. був часом політичної нестабільності в Цент- ральній Азії та Афганістані (Vaissiere 2005, p. 97—102). занепад торгівлі шовком був найсильнішим у ІІ і особливо у ІІІ ст., що збі- галося з процесом розпаду Китаю та кінцем Кушанської імперії в III—IV ст. Ця торгівля була відновлена у V ст., хоча про її обсяг уз- довж «Південного шляху» практично нічого не відомо. Як це майже завжди буває, літе- ратурні джерела передавали набагато біль- ше інформації про політичні події, ніж про торгівлю. Можна лише припустити, що, вра- ховуючи численні фізичні та інші труднощі, ці зміни не могли бути істотними. Інший торговельний шлях йшов з Китаю через коридор Хесі в провінції Ганьсу — дефі- ле всього десь 25 км у найвужчому місці — до оазисів західних регіонів. його контролювали хунну, але у 121 р. до н. е. вони зазнали пораз- ки, і китайці завоювали коридор (Kradin 2002, p. 119—123). Головною перешкодою для по- дальшого руху була пустеля Такламакан про- тяжністю близько 1000 км і шириною близько 400 км з її дрейфуючими піщаними дюнами, дуже малою кількістю води та надзвичайно рідкісною рослинністю. Торгові маршрути, як і всі інші, повинні були огинати її з півдня або півночі. Потім, як і південні маршрути, вони повинні були пройти через Памір і дістатися Ферганської долини, Самарканду, бухари і Мерва, найбільш східного міста Парфянської імперії, а звідти Ірану. Прямих шляхів з Ки- таю до Східної європи та Середземномор’я і навіть контактів між цими регіонами на той час не існувало. китай і рим. Можливість контактів між Китаєм і Римом привертає увагу вчених з ХІХ ст. (Hirth 1885). Проте численні дослід- ження показують, що переконливих доказів прямих контактів між цими імперіями не- має. Їхні знання один про одного були дуже мізерними, туманними, а іноді просто фан- тастичними. Очевидно, ці знання були отри- мані через багатьох посередників. Рим для Китаю та Китай для Риму були не лише ре- альними країнами, а й культурними та ідео- логічними концепціями, абсолютним Іншим (див., наприклад, Hoppal 2011; Yu 2013). більшість китайської інформації про Рим міститься лише в двох пізніших текстах: хоу ханьшу (офіційна «Історія пізньої Хань», складена лише в першій половині V ст., хоча й заснована на більш ранніх джерелах) і Вейлюе (нині втрачена «Історія династії вей», написана у ІІІ ст. н. е., яка частково збереглася як цитати в документі V ст.; Kolb, Speidel 2017, p. 40). з них ми знаємо, що з І ст. н. е. китайські автори почали називати Римську імперію «Да Цинь», тобто великий Китай. Мабуть, його сприймали як свого роду контр-Китай на іншому кінці світу на захід від Парфії (Ань-Сі) і великого моря. його образ мав багато утопічних рис. Рим- лян зображували як справедливих і мир- них людей, батьківщиною яких був Китай (Hoppal 2011, p. 263; Kolb, Speidel 2017, p. 33, 40; Pulleyblank 1999, p. 71—79). Для китайців справжнім «заходом» були не європа чи навіть близький Схід, а, голо- вним чином, Центральна Азія та іноді Іран (Rezakhani 2010, p. 428). відомо лише про одну серйозну спробу Китаю встановити пря- мі відносини з Римом, яку парфяни, боячись втратити контроль над сухопутною торгів- лею шовком, зірвали. Приблизно в 97 р. н. е. китайський полководець бан чжао, який проводив кампанію за розширення захід- них кордонів імперії Хань, призначив свого підлеглого Гань Інь головою дипломатичної місії, спрямованої на встановлення прямих контактів з Да Цинь, Римською імперією. Цьому посланцю вдалося дістатися лише бе- регів Перської затоки. Парфянські піддані ввели його в оману, сильно перебільшивши відстань і небезпеку морського шляху до Риму і замовчуючи про існування сухопутно- го шляху. Гань Інь вирішив за краще повер- нутися додому (Choisnel 2004, p. 153—154; Gregoratti 2012; Hoppal 2011, p. 299—300). більше того, китайці мали лише рідкісні пря- мі контакти навіть з Парфією, і, як доводить історія Гань Іня, немає підстав вважати, що парфяни надавали їм правильну інформа- цію про Рим (Kolb, Speidel 2017, p. 43). Подібна ситуація склалася і щодо прямих контактів Риму з Китаєм. Китайські джере- ла зазначають, що у 166 р. н. е. римські пос- ланці прибули морем і запропонували да- нину китайському двору. вони представили слонову кістку та ріг носорога, типові вироби Південно-Східної Азії, але аж ніяк не рим- ські. Не дивно, що багато вчених вже зазна- чали, що ці «посланці» насправді були куп- цями. ймовірно, це були навіть не римські піддані, а іноземці з Південної Азії, які прос- то хотіли довести свою важливість китайсь- кому дворові (Hoppal 2011, p. 209). Китайські джерела згадують інше, але, мабуть, подібне «римське посольство», яке прибуло до країни в 284/285 р. н. е. Не дивно, що римські знан- 168 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії ня про Китай не були кращими за знання китайців про Рим (Campbell 1989). Достовір- ні відомості, які є в нашому розпорядженні, вказують на те, що римські купці не їздили до Китаю чи навіть до Центральної Азії, ос- кільки парфяни завадили їм це зробити. Грецькі та римські автори пізньої респуб- ліки та ранньої імперії часто згадували серів (від грецького слова «шовк») або як народ, або як групу людей. Деякі вважають серів виробниками шовку, які жили в таємничій Серіці, країні в східній частині Ойкумені. Але виявлення і розташування серів зали- шається однією з найскладніших і дискусій- них проблем античної історичної географії. Їх описи та розташування різними грецьки- ми та латинськими авторами настільки су- перечливі, що не можна виключати, що на- справді вони мали на увазі різні народи та країни (Malinowski 2012). Сери згадувалися набагато частіше, ніж Серіка. Так, Пліній (XII, 84), який скаржився на те, що за його часи Рим щороку платив 100 000 сестерціїв за східні товари, згадував Аравійський півос- трів, Індію та серів, але не Серіку (Minimaque computatione miliens centenia milia sestertium annus omnibus India et Seres et paeninsula illa imperio nostro adimunt). Деякі автори опису- вали серів як високих людей із золотистим або рудим волоссям і блакитними очима та неабиякою довговічністю. Перший римсь- кий географ Помпоній Мела у своїй «De situ orbis» (ІX, 30), написаній близько 43 р. н. е., стверджував, що сери були народом, повним справедливості (genus plenim iustitae). Ам- міан Марцеллін (XXIII, 67, 68), відомий рим- ський історик середини IV ст., писав, що сери були мирними людьми, ніколи не турбували своїх сусідів і уникали зброї та війни (Agunt autem ipsiquireum Seres, armorum semper et proeliorum експертів, utque nominibus sedatis et placidis otium est voluptabile, nulli finitimorem molesti). Проте Оріген (Contra Celsium, VII. 62—64) стверджував, що сери були хорошими лучниками і колісничими. варто зауважити, що періпл моря Ерітрей- ського (можливо, близько 40—70 рр. н. е.; про періпл див. бухарін 2007; Casson 1989), посібник, складений для моряків і купців, які подорожують з єгипту до Індії, містить важливу інформацію про Індію. Але справж- нє знання його анонімного автора чи авторів не поширювалося на схід і північ за межі Східної Індії. Описуючи більш далекі наро- ди, йому доводилося покладатися на міфи набагато більше, ніж на реальну інформа- цію. він згадав Китай лише побіжно, і його інформація розпливчаста і навряд чи оригі- нальна (бухарін 2007, с. 11). І все ж таки існує думка, що деякі особи могли здолати всю відстань між Римом і Ки- таєм або принаймні дуже значну її частину. Так, Колб і Шпайдель (Kolb, Speidel 2017, p. 37—39) стверджують, що римські та ки- тайські купці могли періодично зустрічати- ся на проміжних ринках у Центральній Азії, Індії, Південно-Східній Азії чи Південній Аравії. На жаль, немає твердих доказів того, що подібні подорожі та зустрічі дійсно мали місце. Інтригуюча історія, передана Клавдієм Птолемеєм (бл. 90—168 рр.) у його «Геогра- фії», написаної бл. 140—150 рр. (Ptol., I, 11, 6—7; I, 12, 1—10), здається, суперечить ць- ому висновку. він писав про торговельну подорож сина македонського купця, якогось Маеса Тіциана, який і сам був купцем, що, ймовірно, відбулася на початку ІІ ст. н. е. (див. також Bernard 2005; Dean 2015; Lerner 1998; Pekkanen 1986). Деякі вчені припус- кали, що Маес Тіциан розпочав цю подо- рож, перетнувши євфрат поблизу Ієраполі- са, потім попрямував до бактра-басиліону (сучасний балх) і далі на схід до місця, яке називається Кам’яна вежа (Ptol., VI, 11, 9), нібито серединий пункт на шляху між євро- пою та Китаєм. звідти Маес відправив своїх агентів до Сера Метрополіс, столиці серів, і їхня подорож зайняла сім місяців в одному напрямку. Однак ця інформація є досить за- плутаною та суперечливою (Tupikova et al. 2014). Це не дивно, адже це було в кращо- му випадку з третіх рук. Птолемей (Ptol., I, 11, 6—7; I, 12, 1—10) запозичив його з тексту якогось Марина Тирського (бл. 70—130 рр.), який стверджував, що він дізнався про опи- саний торговий маршрут і Кам’яну вежа від самого Маеса Тиціана. втім, про Мари- на ми знаємо навіть менше, ніж про Маеса (Klaus 2017). Швидше за все, Маес не їздив до Кам’яної вежі чи будь-якого іншого місця на нібито торговому шляху. він просто пере- дав інформацію, яку отримав від своїх аген- тів, яких нібито надіслав до серів (Berggren, Jones 2000). Таким чином, нічого точного про місце розташування Кам’яної вежі не відомо, і різні вчені відносять її до вельми різних ре- гіонів: Ташкент у сучасному Узбекистані, Дараут Курган на південному заході Кир- гизії, гори Тахт-і Сулейман (Сулейман-Тоо) у поблизу міста Ош у тій же країні (Dean 2015, p. 75), або навіть у Ташкургані в Синьцзяні (Bernard 2005). Розташування Сера Метро- поліса також не визначено (Andrade 2015, p. 46), і різні вчені розташовують столицю в досить різних місцях: у басейні Таріму, чи в Ланьчжоу, чи навіть у Сіані (Vaissiere 2009, p. 33—35). загалом, навряд чи історія подорожі Ма- еса Тиціана заслуговує на довіру. врахову- ючи тривале суперництво між римлянами і парфянами, а також бажання останніх запобігти прямим контактам між Римом і 169ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було Китаєм, незрозуміло, як йому вдалося безпе- решкодно проникнути на територію Парфії. Парфяни дозволяли торговельні подорожі до Центральної Азії лише своїм підданим, і тільки їхнім підданим було дозволено прода- вати шовк римлянам. Так, вавилонські євреї торгували з євреями Леванту (Andrade 2015, p. 67), а римським підданим, левантійським торговцям, було дозволено купувати шовк лише в південній Месопотамії. Ці домовле- ності дозволили парфянам отримувати ви- году від митних зборів та інших фінансових угод. Точний маршрут агентів Маеса до Китаю взагалі не згадується, як і їх етнічна належ- ність. Також залишається невідомим, які то- вари ці агенти продавали в Китаї та купу- вали там. Можливо, це має бути шовк. Але оскільки шлях від Сера Метрополіс до євф- рату зайняв близько року, цей шовк, доправ- лений суходолом, був би набагато дорожчим, ніж шовк, доправлений морем. Не дивно, що деякі вчені сумніваються, що Маес будь-коли подорожував навіть на Іранське плоскогір’я. Андраде (Andrade 2015, p. 43) досить пере- конливо стверджує, що Маес отримав інфор- мацію від своїх контрагентів у Парфянській імперії. Інший доказ прямих сухопутних контак- тів між заходом і Китаєм належить Амміа- ну Марцелліну (Am. Marc., XXIII, 6, 60). він стисло й нечітко згадав «місто під назвою Кам’яна вежа» (Lithinos pyrgost), розташова- не в Согді, і довгу дорогу до багатої країни серів (Шовковий народ), якою нібито часто користувалися купці. Але він не згадав, хто були ці купці, і, враховуючи його фантастич- ний опис серів, його інформація не є особли- во достовірною. Проте не можна виключати, що торговцями були люди з Центральної Азії, ймовірно, согдійці, і в цьому випадку їхні подорожі до Китаю стають більш прав- доподібними. Римські артефакти та монети були вияв- лені в Центральній Азії (Mielczarek 1997, p. 135; Naymark 2001, p. 62—63), куди вони, очевидно, були привезені з Ірану, а також, можливо, зі степів Північного Причорномор’я. Однак у Китаї не знайдено жодної римської монети. 16 монет, датованих від правління Тіберія до правління Галлієна, нібито знай- дені в провінції Шаньсі в другій половині XIX ст., насправді були привезені до Китаю приватним колекціонером (Li 2015, p. 280, 284). Римляни казали, що всі дороги ведуть до Риму. Але ніщо не вказує на існування су- хопутного «Шовкового шляху» між Китаєм і Римом. Торгові контакти між цими країнами завжди були непрямими і залучали багатьох посередників. Немає переконливих доказів існування навіть регулярної трансконті- нентальної та транзитної сухопутної торгів- лі в давнину. Торгові маршрути були лише тимчасового порядку. Торгівля шовком, безу- мовно, існувала, але її обсяги навряд чи були великими. Попит у Римі був вищим за про- позицію, але сама торгівля була переважно регіональною та міжрегіональною, але ні в якому разі не трансконтинентальною. початок дальнього мореплавства. Хоча морська торгівля не є предметом цієї статті, я коротко обговорю кілька випадків, коли вона мала прямий зв’язок із сухопутною торгівлею шовком або сильно вплинула на неї. Римля- ни почали регулярно насолоджуватися шов- ковими тканинами на рубежі нової ери. До цього часу шовк доправлявся у Середземне море, головним чином, сухопутними марш- рутами. Але Пліній Старший (NH, VI, 84) згадав про відкриття мусонних циклів, які, на додаток до прибережного каботажу, спри- яли прямому перетину океану. Це скоротило судноплавний шлях до Індії більш ніж на 1000 км і змусило користуватися більш міс- ткими великими кораблями. в останньому столітті до н. е. вже використовувалися ко- раблі водотонажністю від 13 000 до 17 000 т (Casson 1980, p. 23; Rouge 1988, p. 73—74). Коли власне трансокеанське судноплавс- тво стало звичайним, важко сказати. Де- які вчені вважають, що морська торгівля з Індією діяла з ІІ ст. до н. е. (Kolb, Speidel 2015, p. 118; Strabo, II, 2, 2, 4—5). Це дозво- лило римлянам імпортувати багато товарів, і шовк, що доправлявся з Китаю, був лише одним із них. Про шовк автор періплу згадує лише побіжно. Проте, морська торгівля шовком іс- нувала і зменшувала контроль парфян над торговими шляхами, а також податки, які вони стягували за дозволи на транзит. Шовк та інші товари були імпортовані із західного індійського порту баригаза, нині в північно- західному штаті Гуджарат (Żukowska 2013, p. 381—383). Цій торгівлі сприяло завоюван- ня єгипту римлянами в 30 р. до н. е. Про- тягом перших трьох століть н. е. сирійське місто Пальміра стало важливим центром у морській торгівлі між Індією та Середзем- ним морем (Bugersdijk 2019; Gawlikowski 1994; Seland 2014). Шовк став частим мотивом поезії доби Августа (Hor., Odes, 1, 12, 53—57; Virg., Georg., II, 1; Ovid., Am., 1, 14, 56; див. також Malinowski 2015, p. 5). його знаходили в різ- них частинах Римської імперії, від Пальмі- ри до Паннонії та британії. Хоча деякі мо- ралізаторські римські автори вважали шовк, поряд з іншими східними товарами, надто дорогим (Pliny, NH, VI, 26; XII, 41, 84), а шов- ковий одяг з легкого і мерехтливого шовку — огидним і нескромним (Seneca, Declamations, I; De Beneficus, VII, 10; Epistyly morales ad 170 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Lucillium, 90, 15), цей одяг став дуже мод- ним. Шовк, часто гаптований золотими нит- ками, набув символу високого статусу. Гален (Methods medendi, L, XIII, 22) згадував, що наприкінці І ст. н. е. у заможних жінок в Римській імперії вдома були мотки шовку. У ІІІ ст. н. е. Рим пережив важку економічну кризу, і шовк рідко згадувався в літератур- них джерелах. Амміан Марцеллін (Res gest., XXIII, VI, 67) стверджував, що в IV ст. н. е. навіть найнижчі люди могли дозволити собі шовк. Однак, враховуючи ситуацію в Римсь- кій імперії того часу, я схильний трактувати його твердження cum grano salis 1. Східна філія морської торгівлі між Ін- дією та Китаєм, здається, протягом багатьох століть була менш розвиненою, ніж західна. Немає незаперечних доказів того, що море- плавання безпосередньо із заходу доходило до Китаю. Римські предмети та їх копії, особ- ливо скляні посудини, були виявлені в Китаї, але переважно в аристократичних похован- нях у східних прибережних регіонах (Hoppal 2016). І так само, як і шовк у Римській імпе- рії, їх доставляли морем, але не безпосеред- ньо, а через мережу багатьох посередників (Boulnois 2004, p. 474—475). Найважливі- шою була торгівля північно-західної Індії із Середземним морем (Seland 2016, p. 198). Автор періплу подає багато подробиць про індійські міста та порти, а також про цілі ре- гіони, залучені до морської торгівлі. Однак його опис того, що нібито було Китаєм, дуже туманний і в кращому випадку був заснова- ний на інформації з вторинних рук. степові торговельні маршрути у дав- нину та за пізньої античності. На дода- ток до двох уже обговорених сухопутних торговельних маршрутів був третій і найко- ротший маршрут із Китаю та західного краю євразійськими степами через річку Сирдар’я, а потім навколо Каспійського моря. Деякі вчені стверджують, що він вів навіть далі, у Північне Причорномор’я, Східну європу та на Кавказ. Цей маршрут згадує Пей Цзю (547—627), урядовець династії Суй (581— 618). У трьох томах своєї книги «зображення західного краю» (інша назва цієї книги в анг- ломовній літературі The Geographical Record of Western Regions) Пей Цзю описав три шля- хи з Китаю на захід. Південний (морський) шлях проходив через Памір і Афганістан до Північної Індії, потім до Індійського океану і далі на захід. Другий, сухопутний (Серед- ній) шлях, пролягав із західного краю через Памір до Центральної Азії, а потім уздовж південного берега Каспію до Ірану. Північ- ний або Степовий шлях на перших відрізках у Китаї, західному краї і навіть у східних частинах Центральної Азії йшов Середнім 1. з певною обережністю (лат.) шляхом, але потім він розходився у землі за- хідних тюрок і йшов по річці Сирдар’я далі на захід. Проте немає підстав припускати, що Пів- нічний шлях уже простягався до Північного Причорномор’я та Східної європи за доби Хань і принаймні в перші два—три століття Періоду роз’єднання (220—589 рр.). Арте- факти східноєвропейського походження, да- товані добою Хань, є надзвичайно рідкісни- ми в Китаї. Повідомленню про скарб монет боспорського царства в Криму, нібито при- везений до Китаю після виявлення в Джун- гарії, не можна довіряти (Mielczarek 1997). Рашке (Raschke 1978) одним з перших се- ред сучасних західних вчених звернув увагу на Степовий шлях і значення степових кочо- виків у дальній торгівлі. він навіть вважав Степовий шлях головним, але з цим тверд- женням не можна погодитися. Щоправда, багато західних предметів, на- віть елліністичних, було виявлено в похован- нях кочовиків у Синьцзяні, Монголії, Туві, Алтаї, Південному Сибіру. Так, крім ки- тайських предметів, у похованнях хунну та інших кочовиків є численні артефакти, ви- готовлені в Центральній Азії, Ірані і навіть у Середземноморському регіоні. Серед них ахеменідський килим, центральноазіатсь- кий текстиль, індійський шовк, елліністична торевтика, скляні намистини та посудини, підвіски з єгипетського фаянсу та деякі інші імпортні артефакти (наприклад, Лубо-Лес- ниченко 1987; Руденко 1953; 1962; 1970). Однак більшість цих іноземних товарів кочовики отримували не шляхом торгівлі, а як подарунки в процесі церемоніального обміну, при створенні союзів та зв’язків, як данину, здобич, трофеї, платню за найману службу тощо, через ланцюг кількох особис- тих контактів (Brosseder 2015, p. 281). Адже симетрична й асиметрична взаємність є од- нією з характерних рис політичної культури євразійських степових кочовиків (Khazanov 1994, p. 154—156). ймовірно, Північний торговий шлях у ті пе- ріоди не сягав навіть степової зони сучасного Казахстану. У Північному Причорномор’ї та на величезній території між Китаєм та Схід- ною європою загалом виявлено дуже мало китайських артефактів (Симоненко 2001; 2010, с. 396; Трейстер 2018). Наприклад, якщо ханьські бронзові дзеркала високо ці- нувалися різними народами Східної європи, то там було виявлено лише близько десятка таких дзеркал або їх уламків. більше того, деякі з них були імітаціями, зробленими за межами Китаю (Guguev et al., 1991; Guguev, Treister 1995). Цікаво, що деякі з них були покладені в могили значно пізніше після їх виготовлення, що свідчить про їх високу цін- ність. 171ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було Кількість інших китайських предметів, таких, як лакові туалетні скриньки, нефри- тові деталі мечів (скоби для піхв і перехрес- тя) також є мінімальною. У Східній європі виявлено менше десяти нефритових речей (Brosseder 2011, p. 411—412; 2015; Liu 2010; Прюх 2017; Simonenko 2001; Симоненко 2010). Так само, як і дзеркала, деякі з цих артефактів були вміщені в сарматські моги- ли набагато пізніше їх виготовлення. вкрай рідко в сарматських могилах І—ІІ ст. н. е. зустрічаються рештки шовку. Найцікавіші з них знайдені в Соколовій Могилі — багато- му поховання знатної сарматської жінки, да- тованому І ст. н. е. (Ковпаненко 1986). Пур- пуровий шовк і шовк, гаптований золотими нитками, безумовно, потрапили до регіону не безпосередньо з Китаю, а з близького Сходу, можливо, з Птолемеєвого єгипту або Сирії (Ёлкина 1986, с. 132—135). варто уваги, що більшість, китайсь- ких та внутрішньоазіатських артефактів (якщо не всі) з’явилася в степах Північного Причорномор’я лише в І ст. н. е. (Simonenko 2001; Трейстер 2018). Мабуть, їх привезли туди не торгівці, а хвилі кочовиків, які мігру- вали зі сходу (Simonenko 2001). Інші могли потрапити до регіону в результаті створен- ня альянсу кочової еліти та інших подібних дій; одне припущення не виключає інше. У будь-якому випадку, китайські предмети, да- товані добою пізньої Хань, майже повністю відсутні у сарматських могилах, датованих серединою ІІ — кінцем IV ст. У Північному Причорномор’ї значно більше артефактів з близького Сходу та європейсь- ких провінцій Римської імперії, ніж китайсь- ких. Крім зброї, яку сармати, очевидно, отри- мували як військову здобич, інші знахідки репрезентовані керамікою (амфори, червоно- лакова, сіроглиняна і terra nigra), скляним та металевим посудом, ювелірними виробами, фібулами, італійськими та римськими провін- ційними дзеркалами, єгипетським фаянсом, скляними намистини та амулетами та навіть такими екзотичними та рідкісними предмета- ми, як бронзові та кістяні статуетки та маски (Кривошеев 2018; Raev 1986; Simonenko 2001; 2008, Симоненко 2011; 2013). Причини нерозвиненості або навіть від- сутності Північного маршруту від Китаю до Північного Причорномор’я в різні історичні періоди очевидні. Північний маршрут без- посередньо перетинав території, зайняті кочовиками-скотарями, які таким чином контролювали деякі його частини. жоден караван не міг перетнути їх без їхньої згоди та захисту, за що вони збирали проїзд, мито та інші платежі. Наприклад, хозари брали одну десяту вартості товарів, які проходять через їхні землі, і це було досить поширеною практикою (Golden 1980, p. 110). Як і сучасні американці, кочовики вва- жали, що безкоштовних обідів не буває. Ті, хто був іншої думки, як Ібн Фадлан, були гірко розчаровані. Але коли була надана згода, верблюдів і коней караванів можна було напоїти і випасати дорогою на природ- них пасовищах. Крім того, кочовики іноді супроводжували каравани як провідники, охоронці та / або брали участь у перевезен- ні вантажів та продажу чи здавали в оренду транспортних тварин. Страбон (Strabo, XI, 5, 8; XI, 13, 7; див. також Ртвеладзе 2012, с. 137) свідчить, що мідійські та вірменські торговці отримували індійські та вавилонські товари і доправляли їх у каспійський регіон. варто уваги, що вони робили це за сприяння аорсів, одного з сарматських племен, і аорси, згідно Страбону, розбагатіли, перевозячи верблю- дами ці товари. Кочова аристократія могла отримати до- ступ до рідкісних і бажаних предметів роз- коші лише через різноманітні контакти з осі- лими суспільствами та його членами. Шовк правив за символ влади та був престижним маркером високого політичного й соціально- го статусу. Характерною рисою політичної культури кочовиків був розподіл верховними правителями різноманітних благ серед своїх підвластних (Allsen 1987; 1989; Khazanov 1994, p. 154). більш за те, кочовики певною мірою не лише створювали попит на іно- земні престижні товари, а й нерідко забез- печували їх поставки для міжрегіональної торгівлі на великі відстані. Успішні кочові держави та об’єднання завжди отримували набагато більше товарів, у тому числі шовку, від залежних осілих народів і держав, ніж могли використовувати у своїх суспільствах (Khazanov 1994). Таким чином, шовк, яким Китаю часто до- водилося платити своїм північним сусідам, став для них вельми важливим. Китайські джерела стверджують, що кочові правителі внутрішньої Азії часто отримували з Ки- таю тисячі або навіть сотні тисяч шовкових рулонів на рік. Не треба завжди сприймати ці твердження буквально. вассьєр (Vaissiere 2005, p. 210) зазначив, що «100 000» означає «багато», але не точніше; кількість шовко- вих рулонів, наприклад 100 000, 200 000 або навіть 500 000, нібито виплачених кочови- кам, слід розглядати з великою обережніс- тю. 10 000 шовкових рулонів, що щорічно сплачує Китай сюнну (Kradin 2002, p. 108), є скромними, але реалістичнішими показ- никами. Проте внутрішнє споживання часто не могло поглинати великі обсяги шовку, які кочовики отримували з Китаю. Але, будучи перетворені на товари і продані в багатьох регіонах і далеко за межами політичних сфер окремих кочових держав і об’єднань, такі товари, як шовк, давали значний дохід 172 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії кочовим правителям і аристократії. Не див- но, що ця аристократія отримувала вигоду і заохочувала міжнародну торгівлю на великі відстані (Khazanov 2020). Оскільки у кочови- ків не було власних професійних торговців, вони потребували посередників. з усіх цих причин степовий маршрут в принципі виявлявся найпривабливішим для сухопутної торгівлі між Китаєм і євро- пою. Подорожувати до Центральної Азії було б легше, якби напрямок йшов на північ від Тянь-Шаню через Джунгарію. Це дозволяло купцям уникати високих гір між Тарімом і Ферганою, а також пустелі Такламакан. Од- нак реальність була зовсім іншою. Коли степ був поділений між різними і конкуруючими кочовими державами, як це було протягом більшості історичних періодів, Північний маршрут не мав переваги, оскільки карава- ни були під загрозою пограбування конку- руючими кочовиками. У кращому випадку функціонували лише частини степового мар- шруту. Ранні мусульманські автори, такі, як Ібн Фадлан (Ковалевський 1956) або Гардізі (Martinez 1982), згадували різні труднощі, як-от здирство, з якими стикалися купці, яким доводилося проходити через східноєв- ропейські степові території, де не було цен- тралізованої кочової влади. Мусульманські купці повинні були платити кочовикам за прохід, а також за тимчасовий притулок у наметах. Не дивно, що ця ситуація, яка неод- норазово повторювалася в степу, дуже нега- тивно впливала на торгівлю. У другій поло- вині І тис. до н. е. і в першій половині І тис. н. е. північних трансконтинентальних степо- вих маршрутів ще не існувало. вони могли безперебійно функціонувати лише тоді, коли кочові імперії контролювали всю або більшу частину степової зони, а це траплялося лише двічі в історії. період тюркських каганатів та дер- жав-наступників. Північні степові марш- рути вперше набули важливого значення в VI—VII ст. Поява Тюркського кагатату, а потім його безпосередніх наступників, за- хіднотюркських каганатів (див. Golden 1992, p. 127; Кляшторный 2003, с. 90; Sinor 1990, p. 297; Stark 2008), змінило міжнародну тор- гівлю. Тюрки поширили свою владу не тільки на більшість євразійських степів; вони пере- могли ефталітів у союзі з сасанидами на по- чатку 560-х років і стали володарями осілих районів Центрально Азії на північ від річки Аму-Дар’я, включаючи Согд. Согдійці вигра- ли від цієї зміни і незабаром стали дуже ко- рисними тюркським правителям, яким вони служили на багатьох посадах: як інформа- тори, перекладачі, радники, посланці, при- дворні функціонери і, звісно, як досвідчені торговці (Vaissiere 2005, p. 206). Це сталося, коли слабкі та нетривалі держави Північно- го Китаю змушені були платити тюркам до 100 000 шматків шовку на рік, щоб завербу- вати їх проти конкуруючої династії або прос- то щоб гарантувати їхнє невтручання. Тюрки часто мали військову перевагу у своїх відно- синах з Китаєм. Дати китайських артефактів, виявлених у тюркських могилах, співвідносяться з їх- німи відносинами з Китаєм. Російські вчені дослідили 450 тюркських поховальних комп- лексів в Алтає-Саянському краї та Монголії. Найдавніші артефакти датуються другою половиною VI — першою половиною VII ст. і є синхронні Тюркському каганатові. Наба- гато більше артефактів знайдено в могилах, одночасних з Другим східнотюркським кага- натом другої половини VII — першої полови- ни VIII ст. У могилах є фрагменти двох ла- кових чашок, сімнадцять китайських монет і дев’ятнадцять дзеркал, якими традиційно захоплювалися євразійські кочівники. У 50 могилах виявлено фрагменти шовку (Се- регин, чен 2020; Тишкин, Серегин 2013). Створення Тюркського каганату сприяло сухопутній міжнародній торгівлі шовком. Цікаво, що саме в той час, у середині VI ст., Косма Індікоплов (Cosmas 2010, p. 2, 46), несторіанський монах на далекому Синай- ському півострові і в минулому — торговець прянощами, який подорожував Індією та Цейлоном (його ім’я буквально означає «той, хто приплив до Індії»), зазначав, що вантажі шовку, перевезеного по суші, досягли Ірану за порівняно короткий час, тоді як морський шлях зайняв набагато більше часу. На жаль, Косма не розповів, звідки саме і якими шляхами доставляли шовк до Ірану. У своїй попередній публікації (Khazanov 2019) я припускав, що цей маршрут проходив через регіони, контрольовані тюрками. Насправ- ді, це була помилка, тому що я не врахував ворожнечу між тюрками та сасанідами. Ме- нандр (Menander 1985, Fr. 10) передав часто цитовану історію про те, як согдійські пос- ланці тюрків на чолі з Маніахом зазнали не- вдачі у спробах отримати дозвіл продавати шовк на іранських ринках. Сасанидский цар Хосров не хотів повністю протистояти своїм недавнім тюркським союзникам, тому він купив шовк за справедливу ціну, але потім наказав спалити його в присутності согдій- ців. Друге тюркське посольство було в цьому плані ще менш успішним. Оскільки Сасаніди відмовилися від за- купівлі шовку, запропонованого согдійцями, логічніше припустити, що шовк був завезе- ний в Іран безпосередньо з Китаю. ймовірно, шлях із Синцзяну через Центральну Азію, який Пей Цзю назвав «середнім шляхом», функціонував у часи Косми, а можливо, на- віть пізніше (Vaissiere 2005, p. 85—87). Або 173ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було тюрки взагалі не вводили ембарго на торгів- лю шовком із сасанидським Іраном, або його не дотримувалися. Так чи інакше, після фіаско в Ірані тюр- ки та согдійці звернулися до візантії. Той самий Маніях, проявивши неабияку витри- валість, знову зголосився супроводжувати тюркських посланців. (він помер невдовзі після повернення з останньої подорожі.) Піс- ля довгої мандрівки багатьма землями і Кав- казом посланці прибули до візантії і були зустрінуті імператором юстином II. його уряд був зацікавлений у військовому союзі з тюрками проти сасанидского Ірану. Шовк, як і раніше, користувався великим попитом у візантії. Прокопій (Bell. Pers., I, 20) свід- чив, що візантійські торговці не мали змоги купувати шовк у Центральній Азії, оскільки їм не дозволяли перетинати територію Са- санідів. Далі йшли численні взаємні посоль- ства, завжди в супроводі согдійців. візантії слід було вважати, що їй пощастило придба- ти таких цінних союзників. Проте є спокуса зробити майже єретичне припущення, що весь бізнес з торгівлею шовком був для тюрок менш важливим, ніж це іноді припускають. Ми не знаємо нічого певного про торгівлю з візантією після другої половини VI ст., хоча це можна пояснити мізерністю літературних джерел. Торгівельні маршрути, які пов’язували тюркські західні володіння та залежні тери- торії з візантією, також не зовсім зрозумілі. вассьєр (Vaissiere 2005, p. 242), спираючись на нібито согдійську назву «Согдая» (нині Судак), стверджує, що в той час у Криму діяли согдійські купці. він стверджує, що Согдая була заснована согдійцями як їхній торговий центр десь у V ст. Однак согдійська етимологія для Согдаї не є єдиною можли- вою (Alamani 2019). Що ще важливіше, архе- ологічні дані однозначно суперечать припу- щенню вессьєра, оскільки виявлені монети, артефакти та найдавніші оборонні споруди Согдайської фортеці відносяться до другої половини ІІІ — початку IV ст. У другій по- ловині IV ст. місто було зруйновано і майже 300 років залишалося занедбаним. були пе- ребудовані у другій половині VII ст., але як візантійська фортеця, місто та порт (Джанов 2006, с. 322—367). Там не знайдено жодно- го «східного» артефакту, датованого VI чи VII ст. Щоправда, візантійський посланець до тюрок валентин подорожував на торгових суднах з Константинополя через Синопу до Херсона в Криму (Менандер 1985, о. 19). Але це не свідчить про існування Кримського торгового шляху. Нарешті, археологічні ар- тефакти східного походження, в тому числі шовкові тканини, з’явилися в районі Північ- ного Причорньомор’я в Криму не раніше дру- гої половини VII ст. все це унеможливлює будь-яку гіпотезу про согдійську діяльність у Согдаї. У будь-якому випадку, китайського шовку чи артефактів V—VII ст. у Східній єв- ропі не знайдено. Отже, схоже, що основні і, ймовірно, єдині торгові маршрути між тюрками та візантій- цями йшли з їхніх володінь на північ Каспію через Кавказ, особливо після успішних тюрк- ських походів на закавказзя в 627—628 рр. Однак археологічних даних недостатньо, щоб підтвердити цей, здавалося б, очевидний ви- сновок. Правда, на Таманському півострові було виявлено согдійський остракон. Однак П. Лур’є (Lurje 2010) підкреслює, що це від- криття є винятком, і його не слід переоціню- вати. У будь-якому випадку, немає підстав погодитись з вченими, які наполягають на існуванні стабільної кавказької гілки «Шов- кового шляху». Краще сприймати цей марш- рут як мережу мінливих і гнучких шляхів. Кавказькі маршрути були непростими і часто небезпечними. Мабуть, не випадково ми нічого не знаємо про приватні каравани согдійців чи будь-яких інших торговців до візантії. По можливості, согдійці, безумовно, воліли супроводжувати тюркські посольства до Константинополя, а також повертатися додому, супроводжуючи візантійські посоль- ства до тюрок. Ці парні подорожі мали бути досить поширеними, оскільки лише в період між 558 і 576 рр. Менандр згадував п’ять та- ких посольств. Посольство 576 р. викликає особливий інтерес, тому що до нього приєдна- лися 106 тюрок, які в той час випадково опи- нилися в країні і хотіли повернутися додому (Менандер 1985 Fr. 19). Не можна виключа- ти, що принаймні деякі з цих «тюрок» могли бути согдійцями. Найскладнішим питанням є обсяг фактич- ної торгівлі шовком з візантійцями в тюрксь- кий період, а також його походження. Масш- табні согдійські операції часто сприймалися як належне. важливо, однак, мати на увазі, що вони засвідчені лише кількома літератур- ними джерелами, і в основному опосередко- вано, а не якимись археологічними даними. Тільки активна участь согдійців у цій торгів- лі не викликає жодних сумнівів. Але на той час Китай уже втратив монополію на вироб- ництво шовку; шовк виробляли також у Цен- тральній Азії, зокрема в Согді, та в Ірані. важливо, що в Китаї було знайдено лише близько сотні візантійських монет, які іноді називають «доларами Середньовіччя» або їх імітацій, що менше, ніж кількість сасанидсь- ких монет (Guo 2005; Thierry, Morrison 1994). більшість із них датовано VII—VIII ст., коли непрямі контакти між візантією та Китаєм досягли піку. за винятком, можливо, Синц- зяну, ці монети не використовувалися в ді- лових операціях, а, скоріше, були, головним чином, екзотичними раритетами в похо- 174 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії ваннях знаті, або амулетами, підвісками та частиною аксесуарів одягу (Li 2015, p. 280). Подібна ситуація склалася в Центральній Азії. вражає, що в цьому регіоні було знай- дено лише кілька справжніх візантійських монет (Naymark 2001, p. 130). всупереч досить поширеній думці (Кляшторний 2003, с. 160—166; Sinor 1990, p. 301—302), зовнішня політика тюркських правителів керувалася переважно власними політичними міркуваннями, а не інтересами согдійських купців: маленький согдійських хвіст не крутив великим тюркським собакою у відносинах з іноземними державами. І в цих відносинах торгівля відігравала в кра- щому випадку лише другорядну роль. Коли каган Хелі (Сілі або Хсі-лі) під впливом своїх согдійських радників хотів продовжувати бо- ротьбу з Китаєм, який тюрки вважали шкід- ливим для своїх інтересів, він зустрів опір тюркської аристократії та простолюдинів, і врешті-решт був покинутий і переможений (Кляшторний 2003, с. 163—166). військовий союз тюрків і візантійців не був стабільним, а іноді навіть завдавав шкоди торгівлі на великі відстані. Фактично це був не міцний союз, а, скоріше, entente, яке кожна сторона виконувала лише тоді, коли це від- повідало власним інтересам. У 576 р., якраз коли візантійські посланці прибули до кага- нату для переговорів про новий союз проти Ірану, їхній тимчасовий господар і місцевий тюркський правитель Турксант відправив війська, які тимчасово завоювали боспор, ві- зантійську твердиню в Криму. Турксанф був розгніваний візантійським мирним догово- ром з аварами, заклятими ворогами тюрків. Після розпаду Тюркського каганату, а потім і держав-наступників, трансконтинентальні сухопутні маршрути, зокрема степові, втра- тили своє значення і невдовзі після цього були порушені або переорієнтовані (Vaissiere 2005, p. 265). Торгівля на далекі відстані, особливо по- середницька, продовжувала існувати в Хо- зарському каганаті, одному з нащадків тюрк- ських каганатів, який перебував під владою старої тюркської династії Ашина. На його те- риторії було виявлено шовк, датований VII, VIII і особливо ІХ ст., а також кілька імітацій китайських дзеркал. Однак аналіз цих шов- кових тканин досі не проводився, і не можна бути впевненим, що шовк вироблявся в Ки- таї. У будь-якому випадку шовк не був ані дуже важливим товаром для самих хозар, ані для міжнародних торговців, які проходи- ли через їх територію. Ніщо не свідчить про прямі контакти між Китаєм і Хазарією. Хозари для китайців були дуже далеким народом. Очевидно, більшість їхніх відомостей про Хазарію сходить до Ду Хуана, який був захоплений мусульманами в битві при Таласі в 751 р. і повернувся до- дому лише в 762 р. після довгої подорожі че- рез халіфат Аббасидів (Sirota 2005). Китайці могли отримати якусь інформацію з Хорез- му, але їхні контакти з ним були досить спо- радичними. Торгівля на далекі відстані так чи інакше існувала під час гегемонії уйгурів у внутріш- ній Азії. У першій половині IX ст. китайсь- кий уряд повинен був щорічно платити їм 500 000 шовкових рулонів. Тим часом согдій- ці продовжували відігравати важливу роль в Уйгурському каганаті. Але ця торгівля була повністю зруйнована, коли Уйгурський кага- нат був знищений киргизами в 840 р. У Х ст., коли деякі з переможених уйгурів оселилися в Ганьчжоу, вони кілька разів блокували ко- ридор Хесі, успішно перериваючи торгівлю. завоювання арабами Центральної Азії в останній чверті VII — середині VIII ст. було також згубним для торгівлі між Китаєм і Центральною Азією. завоювання Согду було повільним, важким і частково розорило країну. У той же період Китай постраждав від повстання Ань Лушаня, яке почалося в 755 р.; інтервенція уйгурів врятувала динас- тію, але зруйнувала країну. безперервні вій- ни по всій Центральній Азії та Китаю, безу- мовно, послабили согдійську торгівлю. Хоча деякі согдійські купці, які подорожували до Китаю, ще згадувалися в першій третині Х ст., невдовзі вони зникли. з перенесенням технології шовку на захід країни близького та Середнього Сходу поступово ставали само- достатніми (Jacoby 2004). період караханідів. X — початок XII ст. — період Караханідів у Синьцзяні, євразійських степах і Центральній Азії. він названий так на честь першої тюркської ди- настії (бл. 956—1213 рр.), яка прийняла іс- лам разом із групою тюркських племен під її владою (див. Golden 1990, p. 354; Karev 1983). Проте політичний простір у цих і сусідніх ре- гіонах був роздроблений між Караханідами, Саманідами, Газневідами, Сельджуками, Хорезмшахами, а пізніше — Кара-китаями. Китай не був таким роздробленим, але все ж на його території існувало дві держави: Сун і Кідань Ляо. Постійні війни супроводжувалися постій- но мінливими політичними союзами та кор- донами. Різні держави та кочові об’єднання по-різному залучалися до регіонального та міжрегіонального обміну та торгівлі. вони переслідували свої власні торгові інтереси та політику. Спільних інтересів не існувало, і це було неможливо в існуючій політичній ситуації. Хорезм довгий час був одним з головних каналів для товарів, які переважно надхо- дили з волзької булгарії в мусульманський світ. Для правителів Саманідів раби стали 175ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було важливим товаром. завдяки своєму вигідно- му розташуванню держава Караханідів слу- жила посередником у торгівлі між Китаєм, різними ісламськими державами і не тільки (Duturaeva 2016, p. 176). І літературні дже- рела, і археологічні матеріали підтверджу- ють існування такої посередницької торгів- лі. Кидані підтримували регулярні торгові відносини з Караханідами протягом усього ХІ ст. Як результат цієї торгівлі, гробниці де- ржави Ляо містять предмети з єгипту, Сирії та Східного Ірану (Biran 2015, p. 584). Шовк був лише одним із численних то- варів на ринку і, мабуть, далеко не найваж- ливішим (Biran 2015, p. 585). й. Пауль (Paul 2012, p. 175) правдоподібно припустив, що торгівля хутром, яке доставлялося з Півночі, була важливішою, ніж «Шовковий шлях» в період Караханідів. Можливо, високо ціно- вана синьо-біла порцеляна Сун також була більш важливим предметом торгівлі, ніж шовк. Проте про організацію цієї торгівлі відомо дуже мало. Існування професійних караханідських купців, які спеціалізували- ся на міжрегіональній торгівлі, залишається недоведеним і мені здається сумнівним. У літературних джерелах зазвичай згадували- ся мусульманські купці взагалі, і не можна виключати, що багато з цих купців були жи- телями осілих володінь Караханідів. Може навіть скластися враження, що дарування подарунків між різними державами було заміною або важливим доповненням до тор- гівлі. Кожне посольство везло з собою бага- то дорогих товарів. Караханіди відправили близько сорока посольств до Ляо (держава киданів на півночі Китаю, 907—1125 рр.; див. Biran 2015). Але після розпаду Ляо Ка- раханіди втратили прямий доступ до китай- ських ринків (Duturaeva 2016). У своїй дуже інформативній статті в. Ду- тураєва висловила оригінальне, але диво- вижне твердження, що торгові мережі періо- ду Караханідів не тільки пов’язували Китай та ісламський світ з європою, але і, ймовір- но, поширювалися на вікінгів у Новому Світі (Duturaeva 2016, p. 176). Це припущення не заслуговує жодного коментаря. Я згадую це лише для того, щоб продемонструвати, на- скільки оманливою може бути сліпа і некри- тична віра в концепцію «Шовкового шляху». Насправді немає жодних ознак існування «Шовкового шляху» в період Караханідів, немає постійних і стабільних маршрутів. Їх часто порушували та змінювали постійно мінливі політичні ситуації. Не можна вважа- ти ці мережі міцно інтегрованими одна з од- ною. Торгівля на великі відстані часто була непрямою і багатогранною. Монгольський період. Сухопутна транс- континентальна торгівля через степову зону вдруге стала важливою в XIII ст. після створення Монгольської імперії. Спочатку монгольські завоювання та постійні війни порушували міжнародну торгівлю, але мон- гольські правителі прагнули її відновити. чингісхан заохочував міжнародну торгівлю і видав накази про забезпечення безпеки всіх іноземних купців (Allsen 1989, p. 87, 111; Boyle 1958, p. 34, 78). його безпосередні на- ступники дотримувалися цієї практики: куп- ці стали при монгольському дворі бажаною групою іноземців, і щоб залучити їх, монго- ли платили надмірну ціну за доставлені їм предмети розкоші. Це може здатися нера- ціональним з точки зору сучасної ринкової та орієнтованої на прибуток економіки. Але кочові правителі та аристократія керували- ся іншими принципами, які в їх конкретно- му контексті навряд чи можна було вважа- ти ірраціональними. Накопичені скарби їм нічого не коштували. Ці скарби були для них не стільки капіталом, скільки засобом зміцнення влади. Іноземні купці доставля- ли престижні товари, якими користувалися монгольські правителі, розповсюджували їх серед своїх підлеглих і використовували для залучення нових (Allsen 1997). Привілейова- ним купцям навіть дозволили безкоштовно користуватися знаменитою монгольською поштовою системою (ям), спочатку дозволе- ною тільки для гінців і урядовців. Тільки Мунке обмежив цю практику, оскільки вона була шкідливою для тих, хто був залучений до ямської служби (Allsen 1987, p. 160, 212): його наказ порушувався знову і знову. Однак у XIV ст. оподаткування торгівлі стало основ- ним джерелом доходу монголів. Pax Mongolica, хоча і недовго проіснував, стимулював безпрецедентну торгівлю по всій євразії. з комерційної точки зору це було гі- гантське об’єднання попередніх торгових ме- реж. Китайський шовк мав перевагу завдяки високій якості та невисокій вартості в країні. Крім того, під час завоювання близького Сходу монголи тимчасово порушили там ви- робництво шовку. Таким чином, об’єднання євразії дозволило китайському шовку знову у великих кількостях з’явитися на європей- ських ринках. Однак у цьому відношенні слід бути дуже обережним і уникати недоказаних перебіль- шень. По-перше, ймовірно, більшість китай- ського шовку привозили на захід не сухо- долом, а морем. По-друге, більшість шовку, що з’явилася в Італії, на Піренейському пі- вострові, в Англії, Фландрії, балтійському регіоні та Скандинавії з другої половини XIII ст., вироблялася не в Китаї, а в монголь- ських країнах близького Сходу і Централь- ної Азії (Jacoby 2016, p. 93). Так, «татарські полотна», гаптовані золотими нитками, які увійшли в моду в європі в 1260-х роках, виго- товляли там з не-китайських шовкових тка- 176 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії нин. виробництво шовку в Ільханідському Ірані незабаром відновилося. Найцікавіше те, що численні види шовку, які з’явилися на заході, поєднували китайські, центрально- азіатські та іранські декоративні мотиви та візерунки (Jacoby 2016, p. 93). його доправ- ляли до європи через багатьох посередників, але не безпосередньо з Китаю. Північний торговий маршрут від Китаю до чорного моря ніколи не мав особливого значення в монгольський період, і обсяги торгівлі шовком ніколи не були високими. Інтегрованого ринку між цими регіонами не було. Цього не можна сказати про інтенсив- ну торгівлю між Північним Причорномор’ям і Середземномор’ям. Проте Генуя та венеція створили свої комерційні емпорії в Каффі та Тані не для трансєвразійської торгівлі шов- ком, а для імпорту місцевих продуктів, таких як зерно, злаки та раби (Di Cosmo 2009, p. 2; Pubblici 2017, p. 36). Довгі внутрішні війни між нащадками чингісхана в 1260—1304 рр. самі по собі не могли бути дуже руйнівними для торгівлі між Китаєм і Північним Причорномор’єм. Торговцям було дозволено вільно пересува- тися через постійно воюючі території. Але пряма торгівля між Китаєм і Північним Причорномор’ям залишалася нерозвиненою. Дуже мало китайських монет було виявлено під час розкопок міст золотої Орди (Kalan 2012, p. 83); це можна пояснити тим, що в той час у Китаї використовувалися паперові гроші. Матеріали, що зберігаються в італій- ських архівах, свідчать, що китайський шовк на той час становив лише невелику частину наявного шовку. Шість верблюжих возів із шовком-сирцем на рік було досить, щоб за- безпечити Лукку, головний центр шовку се- редньовічної європи, усім необхідним китай- ським шовком. з розпадом єдиної Монгольської імперії пряма сухопутна торгівля між європою та Китаєм ще більше скоротилася, і її обсяг не слід перебільшувати (Di Cosmo 2005, p. 403; 2013, p. 401). Ми знаємо про присутність не- великих груп італійських купців у Китаї в монгольський період, але в більшості випад- ків ми можемо лише здогадуватися, як вони потрапили до країни. Генуезькі купці з Гу- анчжоу діставалися цього порту морем. Ціл- ком ймовірно, що їх прикладу наслідували багато інших. взаємини між окремими монгольськими ханствами часто були далекі від дружніх. На південь від Каспійського моря проходили ос- новні шляхи з Китаю та Центральної Азії в Іран і далі в Середземне море. Марко Поло подорожував до Китаю через Іран та Афганіс- тан до Кашгару, Хотану та Дуньхуану, а потім далі до Ханбалика (Пекін). Таким чином, він уникав Східної європи та Центральної Азії. багато францисканців, як-от Іоанн Монте- корвіно, Одорік з Порденона та інші, відда- вали перевагу плаванню з Перської затоки або до неї, коли вирушали до Китаю або по- верталися. Але коли вони обирали сухопутні шляхи, вони подорожували не через регіон Північного Причорномор’я, а через Іран. Це не випадково, якщо врахувати дружні сто- сунки між Ільханідським Іраном та Китаєм доби юань. Не дивно, що принаймні з 1290 по 1340 р. Тебріз став головним центром єв- ропейської торгівлі з Китаєм. Однак сухопут- ні торговельні мережі, які з’єднували Іран з Китаєм, занепали з розпадом Ільханату в се- редині XIV ст. в одному зі своїх листів Мон- текорвіно закликав своїх братів-францис- канців прямувати до Китаю суходолом. Цей шлях він справедливо назвав найкоротшим. Але це було безпечно лише в момент напи- сання його листа. Сам Монтекорвіно визнав, що він «не був відкритий протягом тривало- го часу через війни, які тривають» (Andrea, Overfield 1998, p. 420—421). Немає жодних доказів того, що його заклик мав серйозний практичний вплив. Це підводить мене до Франческо Пеголот- ті та його часто цитованого La Pratica della Mercatura (близько 1340 р.), довідника з де- тальними інструкціями щодо сухопутного торгового шляху з Тани до Китаю та попе- реднього Анонімного флорентійського посіб- ника (бл. 1320 р.) (Yule 2017). Пеголотті ні- коли не їздив до Китаю. його довідник — це лише збірка різноманітної інформації, яка була накопичена протягом попередніх 100 або близько того років. Деякі його частини, як-от 70-денна подорож на віслюках від От- рара до Алмалика, досить сумнівні, і їх слід сприймати з великою кількістю застережень. віслюків використовували лише для переве- зення вантажів на короткі відстані. Можли- во, не випадково Пеголотті ніколи не згаду- вав імена європейських купців, які нібито подорожували до Китаю суходолом. Після 1340 р. більшість шовкових тка- нин, імпортованих до європи, вироблялися в єгипті та Сирії (Jacoby 2016, p. 112). Шовк почали виробляти в Італії у все більших кількостях з кінця XIII і особливо в XIV ст., спочатку в Луккі, а потім у венеції, Флорен- ції, Сієні та деяких інших містах. інші трансконтинентальні та далекі маршрути. Прибічники концепції «вели- кого шовкового шляху» часто ігнорують інші далекі маршрути, які існували в євразії. Тим часом, у деякі історичні періоди торговельні напрямки та маршрути з півдня на північ були важливішими за напрямок схід—захід. У лісовій зоні Східної європи та у західно- Сибірській тайзі виявлено значну кількість срібних посудин, срібних кубків, кружок, тарілок, глечиків, ритонів, а також сасанид- 177ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було ських і центральноазіатських срібних монет. Цікаво, що в Прикам’ї було виявлено більше сасанидських срібних посудин, ніж в Ірані. Ці артефакти датуються серединою IV — кінцем XIV ст., найдавніші з них походять з басейну Ками. У другій половині VIII ст. в басейні Обі у західнім Сибірі з’явилися сасанідські артефакти (Кулешов 2017, с. 363; Маршак 2017; Vaissiere 2005, p. 249). Срібні посуди- ни, деякі дуже високої художньої якості, ви- готовлялися в багатьох різних країнах: ві- зантії, Ірані, бактрії, Согді, Хорезмі, Сирії, а пізніше в Італії, Німеччині та інших країнах західної європи. Лісові мисливці вважали, що вони мають сакральне значення та / або релігійну символіку, і використовували їх у своїх релігійних церемоніях, цінували та зберігали протягом багатьох століть. Як цим мисливцям вдавалося здобувати досить дорогі срібні вироби, живучи в умовах натурального господарства? відповісти на це питання неважко: у мисливців було хутро, що високо цінилося у південних країнах. 20,6 % сасанидських срібних виробів з лісових зон Східної європи та західного Сибіру було ви- готовлено між IV і VII ст., а 11,7 % візантій- ських VI і VII ст. мають написи согдійською та іншими центральноазіатськими мовами. Проте цих даних недостатньо, щоб вказа- ти, чи їздили центральноазіатські торговці самі в лісову зону, чи купували хутра у по- середників. всупереч думці Е. де ла вас’єра (Vaissiere 2005), друге припущення здається мені більш правдоподібним, оскільки немає твердих доказів існування прямої торгівлі. Питання про те, чи домінували согдійські купці в торгових мережах схід—захід, а та- кож південь—північ, залишається відкри- тим. У цій торгівлі брали участь і інші купці, наприклад, хорезміяни. У всякому разі, їхні європейські сучасники отримували хутра від північних мисливців без центрально- азійських посередників. Також залишаєть- ся незрозумілим, чи функціонували мережі схід—захід і південь—північ незалежно чи були об’єднані в одну мегамережу. Якби це було так, Центральна Азія була б найбільш вірогідним регіоном для такого об’єднання. Але не слід виключати, що ці осередки змі- нювалися залежно від зміни політичної си- туації та інших факторів. Кому продавали хутра центральноазій- ські торговці? Як я вже згадував, у мусуль- манських країнах вони стали модними лише за часів Аббасидів, а в Китаї вони стали по- пулярними набагато раніше, ніж в інших частинах світу. Тому найбільш очевидним споживачем хутра був Китай. Проте Китай міг отримувати їх і простішим шляхом — від своїх коових сусідів. Успішне функціонування хутряної торгів- лі в період раннього середньовіччя було без- посередньо пов’язане з політикою вже зга- даного Хозарського каганату. У VIII—X ст. це сприяло розвитку торгових мереж Дніп- ро—чорне море—Дон—волга—Каспій, які далі поширилися на землі східних слов’ян, Скандинавії, Центральної Азії та близь- кого Сходу (Ковальов 2005; Noonan 1985). Хазарія стала важливим каналом торгівлі близького Сходу (Аббасіди) і Центральної Азії (Саманіди) з країнами Східної європи (Golden 1980, p. 107—111). Але немає доказів того, що в той час існувала пряма караван- на торгівля між Китаєм та країнами близь- кого Сходу, Східної європи та Середземно- мор’я. У Східній європі від Кавказу до Сканди- навії виявлено понад мільйон срібних монет Центральної Азії та близького Сходу. Нато- мість, у Китаї знайдено дуже мало. Шовк і шовковий одяг були знайдені в ба- гатьох могилах раннього середньовіччя від Північного Кавказу до Швейцарії та Скан- динавії. Але більшість виробів було виготов- лено у візантії та Центральній Азії (Hansen 2012, p. 20; Vedeler 2015). Таким чином, шовк, знайдений у скандинавських могилах періоду вікінгів, виготовлявся не в Китаї, як вважалося раніше, а в Центральній Азії (Vedeler 2015). У хозарський період прямого торговельно- го шляху між Китаєм і Східною європою не було. Степові маршрутні мережі від Китаю до східноєвропейського регіону функціону- вали досить рідко. Лише окремі їх частини використовувалися і частіше об’єднувалися з іншими маршрутами. Починаючи з Х ст. або раніше, східноєвро- пейська держава волзька болгарія на кілька століть стала вирішальною для торгівлі пів- день—північ з мусульманськими країнами. Її торговці не тільки практикували прямий обмін з північними мисливцями; вони також служили посередниками для купців з півден- них країн, особливо Хорезму. Попит на хутро не зменшувався протягом середньовіччя та нового часу. Коли хутрових звірів було вини- щено в одному регіоні, торговці рушили далі на схід. Така ситуація продовжувала існува- ти протягом усього російського колоніально- го періоду і в Сибіру. дороги, шляхи та маршрути. Я хочу під- креслити, що навмисно уникаю слова «доро- га» стосовно трансконтинентальних торгових мереж. «Дорога» вводить в оману не лише в політичному та економічному плані, а й у фі- зико-географічному. згідно з визначенням Т. Ерла (Earle 2009), дороги передбачають певний рівень інвестицій у будівництво та технічне обслуговування. У наведеному тут випадку доріг у степах і пустелях не було: були лише багатофункціональні проходи та стежки, які іноді виконували роль торго- 178 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії вельних шляхів. залежно від пори року, по- годи, умов пасовищ, наявності джерел води та багатьох інших факторів каравани часто змушені були переходити з однієї стежки на іншу. визначити ці стежки в степах і пусте- лях важко, а часто просто неможливо. Деякі з них можна простежити на знімках супутни- ків і дронів високої розділової здатності, але в євразії це завдання знаходиться на почат- ковому етапі. Наразі торговельні маршрути можна реконструювати лише опосередко- вано за літературними джерелами, розта- шуванням колодязів та річкових переправ і меншою мірою за археологічними даними (Таиров 2013а). Однак переміщення інозем- них артефактів може свідчити про інші види діяльності, крім звичайного обміну та тор- гівлі. Хоча залишки караван-сараїв є більш показовими, вони набули поширення лише в мусульманський період, особливо в IX—X ст. (Onge 2007, p. 49; Rapoport et al. 2000, p. 110; Vaissiere 2005, p. 190). Їхнє існування в доіс- ламський період є предметом постійних дис- кусій (Vaissiere 2005, p. 191). У всякому разі, караван-сараї функціонували лише в осілих регіонах. Мандрівники, яким часто доводилося проходити тривалі безводні ділянки між колодязями, завжди враховували не лише наявність джерел води та пасовищ, а й най- легших місць для переходу через річки, гори та інші природні перешкоди (Hansen 2012, p. 8). Під час подорожі пустелями їм часто доводилося нести з собою всю їжу та воду. Це те, що зробив Марко Поло та його супутники при переході через Іранську пустелю [Марко Поло, гл. XIX] (Komroff 2001). Також манд- рівникам часто доводилося нести з собою за- паси їжі, коли вони переходили через високі гори, як-от малонаселений Памір, де навіть у ХІХ ст. жителі не могли забезпечити себе достатньою кількістю їжі (боровкова 1989). за винятком вузьких гірських перевалів, каравани, що рухалися разом до одного пун- кту призначення, не йшли близько один за одним, оскільки їхні тварини споживали увесь доступний на маршруті корм. До того ж, в’ючні тварини пошкоджують крихкий степовий і особливо напівпустельний і пус- тельний верхній шар ґрунту. з моєї польової роботи в Центральній Азії я знаю, що подоро- жувати такирами, рівнинними і безпіщани- ми частинами пустель, які можна перетнути автівками і навіть вантажівками, набагато легше. Але безплідні такири були мало ко- ристі для караванів. Можна припустити існування «євразій- ської степової магістралі» в будь-який час, лише якщо верблюди стануть вантажівка- ми та кіньми Феррарі. Ще у ХІХ ст. російсь- кі спостерігачі помітили, що один великий караван часто повинен був розділитися на кілька частин. вони рухалися окремо, пара- лельно, і зустрічалися лише біля колодязів (черемшанский 1859, с. 393—394; Мейер 1865, с. 52; Таиров 2013b, с. 212—213). Слово «маршрут» також слід використо- вувати з багатьма застереженнями. Не було єдиного маршруту, але було багато марш- рутів з Китаю на близький Схід і Середзем- не море. Це рано відзначив Ф. фон Ріхтгофен (Richthofen 1877), коли він писав не про один Шовковий шлях, а про безліч шляхів, не про Шовковий шлях, а про Шовкові шляхи. Але його обережністю іноді з надмірним ентузіаз- мом нехтують його послідовники. загалом, ніколи не слід недооцінювати численні труднощі та перешкоди, з якими стикається трансконтинентальна торгівля. Подорожувати по степах і пустелях було важко, дорого, а часто й небезпечно. від- стань і безпека були головними турботами мандрівних купців. відстань між чанъанем (сучасний Сіань) і Кримом становить понад 6000 км; відстань між чанганом і Самар- кандом становить 3600 км, а відстань між Самаркандом і Середземним морем стано- вить ще 3000 км. Але караванним тваринам потрібен був час для випасу, відпочинку та водопою. відомий польський поет юліан Тувім якось жартівливо сказав, що різниця між верблюдом і людиною полягає в тому, що людина може тиждень пити, не працюючи, а верблюд може працювати сім днів, не пью- чи. Але рано чи пізно навіть верблюди мали попити. Крім того, всім в’ючним і верховим тваринам потрібен був періодичний відпо- чинок. І кожного дня в дорозі їх доводилося знову в’ючити і розв’ючивати. згідно з ран- німи арабськими джерелами, швидкість ка- раванів не перевищувала шести фарсангів (приблизно 6 км) на день (Лурье 2005, с. 81— 89). І навіть у ХІХ ст. середньодобовий темп караванів практично залишався незмінним, не більше 25 км (Таиров 2013а, с. 69). Коли торговці їхали на возах, вони рухалися ще повільніше. з усіх цих причин подорожувати невели- кими караванами, в принципі, було доціль- ніше, оскільки більшість товарів продавала- ся на місцях. У випадках, коли врешті-решт ці товари доставлялися далеко, зазвичай це залучало багато посередників. Але ве- личезні каравани, що нараховували сотні торговців, тисячі в’ючних тварин і приват- ну охорону, забезпечували більшу безпеку в дальній торгівлі. Таким чином, іноді вони ставали найпоширенішими, незважаючи на те, що коштували набагато дорожче. Ібн Фадлан подорожував із Гурганджа до вол- зької болгарії з караваном із 3000 в’ючних тварин. Такі каравани можна було організу- вати в кращому випадку лише кілька разів на рік. Той самий Ібн Фадлан та інші члени 179ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було посольства Аббасидів повинні були чекати п’ять місяців, поки караван, до якого вони збиралися приєднатися, був готовий розпо- чати свою подорож. Не дивно, що на початку VIII ст. ціна шовку подвоїлася навіть на шля- ху між Дуньхуаном і Самаркандом (Vaissiere 2005, p. 177), а купці охоче супроводжували посольства, коли випадала нагода. Лише в рідкісних випадках траплялося протилежне, як-от посольство Аббасидів у волзькій бул- гарії. Хоча кораблі могли перевозити більше вантажів, ніж сухопутні каравани, морська торгівля мала свої недоліки. Купців розміщу- вали на палубі, а всі продукти та воду для по- дорожі потрібно було взяти на борт. Не дивно, що за можливості й доцільності мандрівники віддавали перевагу каботажу. Незважаючи на всі свої переваги, морська торгівля ніко- ли не могла замінити трансконтинентальну суходольну. вантаж, привезений кораблями далекими водними шляхами, повинен був доставлятися вглиб країни, а вантажі до пор- тів доправлялися караванами. трейдери та торгові діаспори на даль- них маршрутах. чжан Цянь (помер 113 р. до н. е.) був відряджений ханьським імпе- ратором ву послом до юечжі. Але дорогою він потрапив у полон до сюнну і провів там десять років. зрештою йому вдалося втек- ти, він дисципліновано відновив свою місію, відвідав різні країни та народи Центральної Азії. він був надзвичайно здивований, коли на ринках бактрії помітив продаж бамбука та тканини, вироблених у провінції Сичуань, розташованій за кілька тисяч кілометрів від бактрії (Hansen 2012, p. 14). У нас також є багато причин для здивування. Міжнародна торгівля шовком на великі відстані дуже довгий час була нерозривно пов’язана з Китаєм як його основним виробни- ком. Але ні китайська держава, ані китайсь- кі торговці не брали в цьому активної участі, і не були його основними бенефіціарами. Ця дивна ситуація тривала багато століть. Між- народна торгівля на великі відстані мала певні передумови, навіть у давні часи: без- печне правове середовище, деякі економіч- ні права, включаючи захищену власність, гарантії проти хижацької практики уряду та надмірного оподаткування, можливості накопичення капіталу, організаційні рамки, такі як гільдії та подібні корпорації, мере- жеві зв’язки, свобода пересування та прожи- вання тощо. Усе це суперечило принципам централізовано-бюрократичної держави, яка практикувала жорсткий контроль над своїми суб’єктами та їх комерційною діяльністю та мала низький ступінь комерціалізації. Китайські чиновники зверхньо дивилися на торгівлю і трейдерів. Крім того, конфу- ціанська ідеологія надавала торгівлі з метою отримання прибутку дуже низький статус. Конфуціанці зневажали купців як пара- зитів. Тому не дивно, що китайський уряд періодично забороняв не тільки приватну торгівлю з іноземцями, а й взагалі будь-яку торгівлю з ними. Шао-юн Янг (Yang 2020, p. 8) переконливо продемонстрував, що, як це не було б дивно для тих, хто звик до об- разу процвітаючого «Шовкового шляху» за доби Тан, насправді будь-яка торгівля шов- ком з іноземцями була заборонена протя- гом більшої частини його історії (Yang 2020, p. 6). Китайська експансія та завоювання на заході, чи то за доби Хань чи Тан, ніколи не вважалися прибутковими економічними починами. Їх не раз обговорювали при ім- ператорському дворі. висловлювалися різні думки за чи проти таких завоювань, а ті, хто виступав проти них, вказували на їх високу вартість. Е. де ла вассьєр (Vaissiere 2012, p. 142) підрахував, що за доби Тан (618—907 рр.) 55 % державного бюджету було зібрано за рахунок шовкових рулонів, сплачених як податки натурою. через нестачу бронзових монет уряд Тан використовував рулони для оплати гарнизонам, розташованим у захід- ному краї. Після того, як Тан закріпилася в Центральній Азії, вони щорічно надсила- ли по п’ять мільйонів рулонів до Ганьсу та Синьцзяну. Солдати використовували цей шовк для закупівлі зерна та інших товарів на місцевих ринках (Hansen 2012, p. 9). Ця практика виникла за доби Хань і існувала до VІІІ ст. Таким чином, маршрут з Китаю до Центральної Азії жодним чином не може розглядатися як частина «Шовкового шля- ху». Іншим джерелом шовку на центрально- азіатських ринках були кочовики. Може скластися враження, що на час арабського завоювання запаси шовку в Цен- тральній Азії були великими, і цей шовк став іншою валютою. Коли Самарканд здав- ся арабам у 712 р., викуп був розрахований у стандартній конвертації між срібними дир- хемами та китайськими шовковими рулона- ми, хоча невідомо, чи насправді він був спла- чений шовком (Vaissiere 2005, p. 271). за доби Хань і Тан приватні китайські торговці не займалися ні транспортуванням шовку в західні регіони і Центральну Азію, ані його продажем далі на схід і південь. Міжрегіональна торгівля шовком була пов- ністю монополізована іноземними купцями. Така ж політика застосовувалася і до морської торгівлі. У І тис. до н. е. і набага- то пізніше китайські уряди не проявляли справжнього інтересу до торгівлі шовком. часто вони намагалися її заборонити, обме- жити або поставити під свій контроль. за доби Сун уряд також стверджував, що зовніш- 180 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії ня торгівля є його монополією. Але з часом, через необхідність, ця політика стала трохи ліберальнішою щодо приватних торговців. У 989 р. уряд навіть дозволив їм відпливати за кордон. Однак купці повинні були отримати дозволи, а після повернення вони повинні були продати найцінніші речі державі (Yang 2020, p. 22). Але вони діяли лише в Південно- Східній та Південній Азії. за доби Південної Сун (1127—1273 рр.) фіскальні потреби зму- сили китайські уряди приділяти ще більше уваги морським торговцям, щоб стягувати мита (Sen 2011, p. 43). Проте останні продов- жували стикатися з багатьма труднощами та обмеженнями. за часів династії Мін най- більш прибутковим імпортним товаром до Китаю був перець. Але продаж перцю була монополізована і регулювана державою (Sen 2019, p. 162—163). відомі подорожі адмірала чжень Хе на початку періоду Мін нині пред- ставлені в Китаї як мирне починання з аль- труїстичними цілями. Насправді ці цілі були переважно політичними та військовими, але жодним чином не альтруїстичними. Комер- ційні міркування мали в кращому випадку другорядне значення. Товари, які привозили додому, не продавалися на ринку, а зберіга- лися в імператорській скарбниці і викорис- товувалися при дворі. Не дивно, що морська експансія виявилася надто дорогою для Ки- таю (Sen 2019). Китайські купці завжди були в невигід- ному становищі і найчастіше взагалі не за- лучалися до міжнародної торгівлі. загалом їхня роль була переважно пасивною. На за- ході ця ситуація зазвичай була зворотною. Щоправда, юстиніан I встановив державну монополію на виробництво шовку і наказав викупити весь доступний шовк-сирець для постачання державних шовкових майсте- рень. Але експорт шовку в країну не регулю- вався державою, і в усякому разі ця політика була скоріше винятком. Таким чином, трансконтинентальна або навіть далека континентальна торгівля шов- ком була практично монополізована інозем- ними торговцями. Але їм було надзвичайно важко самостійно здійснити цілу подорож. відстань була лише однією з їхніх проблем. Китайська держава прагнула контролювати діяльність не тільки власних, а й іноземних трейдерів. Не дивно, що дипломатичні пред- ставництва при китайському дворі водночас часто були торговими підприємствами за доби Хань і пізніше (Hansen 2012, p. 16—18). з усіх цих причин торгівля шовком та іншими товарами була сегментована та опосередкована багатьма посередниками. Поточна торгівля від одного регіону до ін- шого, від одного координаційного центру до наступного, відбувалася поступово. Немає певних доказів того, що будь-який торго- вець до XIII ст. пройшов всю довжину сухо- путного «Шовкового шляху» від європи до Китаю або в протилежному напрямку. Пер- ші європейці пішли по суші до Китаю лише в монгольський період, але більшість з них були не купцями, а посланцями та жерця- ми. Такі, як Марко Поло, були винятком, і навіть вони виконували дипломатичну місію. Торгівля вздовж «Шовкового шляху» по- винна сприйматися більш належним чи- ном через мережевий аналіз, який викорис- товується в археології. Мережевий аналіз підходить до торгівлі, об’єднуючи об’єкти, місця, відстані, народи та їх взаємозв’язки в одній структурі, акцентуючи увагу на ок- ремих вузлах мереж, що змінюються. Ці вузли (торгівці) можуть бути безпосередньо підключені лише до кількох інших вузлів серії взаємопов’язаних регіональних мереж. в. Хансен (Hansen 2012, p. 10) підрахува- ла, що согдійські торговці зазвичай рухали- ся по заданих маршрутах, проїжджаючи в кращому випадку лише близько 500 км між своїм рідним містом і наступним. Але вони опосередковано були частиною всієї мережі (Knappett 2013; Seland 2013). Купці часто їздили лише до транзитних торгових цент- рів — спеціальних вузлів — звідки їхні то- вари доправлялися далі іншими купцями. У цьому відношенні концепція Ф. Кьортіна (Curtin 1984) про торговельні діаспори та її подальші модифікації (Seland 2013) є досить важливою для розуміння того, як насправді функціонувала трансконтинентальна тор- гівля. Такі торгові системи могли бути надійни- ми лише за умови взаємної довіри, хоча відо- мі кілька випадків шахрайства. Але іншого вибору просто не було. Не випадково пред- ставники окремих етнічних, етнорелігійних чи етно-територіальних діаспорних спіль- нот часто монополізують міжрегіональну та трансконтинентальну торгівлю на вели- кі відстані, іноді діючи як закриті цехи чи асоціації. Так, в кушанський період, коли багато зв’язків з’єднували басейн Таріму з північно-західною Індією, найактивнішими торговцями були бактрійці. На жаль, наших знань про організацію їхньої торгівлі недо- статньо, але ми знаємо, що вона почалася ще наприкінці IV ст. до н. е. бактрія та її торгов- ці відігравали важливу роль у міжнародній транзитній торгівлі, незважаючи на числен- ні історичні потрясіння та вторгнення кочо- виків. з V по VIII ст. або навіть з IV ст. (див. уже цитовані відомості, надані Амміаном Мар- целліном) далеку торгівлю вели согдійські купці, які замінили бактрійських як її основ- них посередників. Їхня торговельна діяль- ність досліджується, серед інших, в осново- 181ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було положних дослідження Е. де ла вассьєра (Vaissiere 2005) та в. Хансен (Hansen 2012). батьківщина согдійців була в долинах річок заравшан і Кашка-Дар’я. Але, починаючи з І ст. до н. е., і особливо в І—ІІІ ст., вони осе- лилися в чачі, Південному Казахстані і Се- меріччі, далеко за межами своєї первісної території. Причини цих пересувань до кінця не ясні. Це могла бути ініциатива їхніх тодішних ко- чових володарів — Кангюя, які, як і багато інших давніх і середньовічних кочових пра- вителів, були зацікавлені в розвитку осілого, сільськогосподарського та міського життя на територіях під їх владою. Проте масштабні міграції согдійців відбулися лише після роз- паду Кангюя (Shenkar 2020, p. 374). Як би там не було, врешті-решт согдійці оселили- ся в басейні Таріму і навіть у самому Китаї (Vaissiere, Trombert 2005). вони створили торгові мережі, які сприяли економічним і культурним контактам між Китаєм і Цен- тральною Азією, хоча можна погодитися з М. Шенкаром (Shenkar 2020, p. 378), що на- зивати ці мережі Шовковим шляхом було б хибним. У китайських документах доби Тан відзначається, що согдійці «…вправні купці. Вони досягають успіху в торгівлі й люблять прибуток; як тільки чоловік досягає двадця- ти років, він виїжджає в сусідні володіння; вони йдуть до кожного місця, де можна за- робити» (Lerner 2001, p. 222—223; Vaissiere 2005, p. 160). Поширення согдійської торгівлі в китай- ських провінціях і согдійський контроль над деякими аспектами торгівлі в столиці були плодами цілеспрямованої політики Тан, яка в деякі періоди своєї історії прагнула підви- щити роль іноземних купців у торгівлі. Про- те, торговий бізнес согдійців, які оселилися в Китаї, був досить нестабільним, оскільки він перебував у залежності від змін політи- ки китайської держави. У будь-який момент приватна торгівля з Китаю на захід могла бути порушена та зруйнована її втручанням. Але согдійці продемонстрували неабияку гнучкість у своїх заняттях. Під час розквіту Тан сини з согдійських торгових родин, за- снованих у Китаї, звільнялися з роботи тор- говців і караванщиків, щоб отримати роботу в адміністрації або в армії. Армія часто ви- наймала їх, щоб допомогти транспортувати величезні вантажі шовку на захід (Vaissiere, Trombert 2005, p. 958). Іноді согдійців також використовували як перекладачів у відноси- нах з тюркськими народами. Розвитку ранніх торгових мереж між Ін- дією та Китаєм сприяло раннє поширення буддизму. буддійські мандрівні купці пок- ладалися на буддійські монастирі, де їхні од- новірці давали їм притулок для відпочинку; натомість вони жертвували тим монастирям щедрі дари. Таким чином, торговельні та релігійні установи стали взаємовигідними, і в цьому випадку йшли пліч-о-пліч. Ця си- туація пояснює цінність шовку в буддизмі (Neelis 2011). У парфянський період євреї Палестини та Північної Сирії торгували з євреями Месо- потамії. У свою чергу, останні подорожува- ли або навіть селилися в Центральній Азії (Hezser 2011, p. 311, 409). вавилонський Талмуд оповідає дуже цікаву історію про безіменного вавілонського єврея, який подо- рожував до Маргуана (або Мерва, або всієї області Маргіана). Цілком можливо, метою його подорожі було придбання шовку у цен- тральноазіатських торговців. Останні були досить здивовані, коли, дотримуючись пра- вил кашруту, той відмовився від запропо- нованого вина. Однак це не завадило угоді (Andrade 2015). У 1900—1901 рр. Марк Аурел Штайн знай- шов лист, написаний незабаром після 717 р. єврейським комерційним агентом у чже Сіе, містечку в Хотані, своєму роботодавцю в Та- барістані, регіоні на південному узбережжі Каспійського моря (Margoliouth 1903). Лист свідчить про існування єврейської торгової громади в західному краї ще у VIII ст. єв- рейські торговці розширили свою комерцій- ну діяльність набагато далі на схід протягом раннього ісламського періоду (Hansen 2012, p. 217—219; Silverstein 2007), коли вони також мали ділові зв’язки з Хузестаном, Перською затокою та Індією (Andrade 2011, p. 69). єврейські торгові асоціації часто мали розвинену структуру, яка складалася з ін- весторів, подорожуючих комісійних агентів і вантажовідправників (Goitein, Friedman 2007). У V—XI ст. і далі єврейські торговці — ба- гато з яких, очевидно, були членами гільдії радганітів (раданітів, радганія, на івриті радханім) — активно брали участь у міжре- гіональній торгівлі на великі відстані. вони розмовляли арабською, перською, візантій- ською грецькою, франкською, андалською (один із романських діалектів Іспанії) та са- кабі (очевидно, слов’янською мовою). вони були першими купцями, які заснували тор- говельну мережу, частково морську, частко- во сухопутну, що простягалася від західної європи та близького Сходу до Індії та Ки- таю. Навернення хозар до юдаїзму сприяло розвитку деяких їхніх мереж. Деякі міста Хазарії стали центрами цих мереж (Golden 1980, p. 108—109). Досить інтригує той факт, що Ібн Хурдадбек назвав найважливіші то- вари, які радханіти отримували в Китаї, але шовку серед них не було. Можливо, його від- несли до категорії «інші товари». Швидше за все, радганіти не пройшли весь шлях з європи до Китаю. вони просто 182 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії переходили від однієї частини цієї мережі до іншої, де передавали свої товари іншим чле- нам своєї корпорації (Adler 1983; Gil 1976; Goitein 1974; Naimark 1996, p. 76; Vaissiere 2005, p. 184—186). Таким чином, вони до- тримувалися традиції, закладеної їхніми по- передниками в попередні періоди, оскільки окремі сегменти їхньої торгової мережі існу- вали не лише в пізній античності, а й у дав- нину. Для античності та раннього середньовіч- чя найбільш характерними були діаспорні етнорелігійні торгові громади без потуж- них вітчизняних політичних центрів. Пізні- ше вони не змогли конкурувати з тими, хто розраховував на підтримку батьківщини. Таким чином, коли італійські міста-держа- ви втягнулися в міжміську торгівлю, євреїв, як небажаних конкурентів, просто вигнали з них. в об’єднаній Монгольській імперії торгів- лю із заходом вели переважно мусульма- ни з Центральної Азії, особливо хорезмійці. Подібна ситуація була і в золотій Орді. Тор- гівля з Центральною Азією, Росією та Китаєм значною мірою контролювалася хорезмійця- ми та іншими мусульманськими торговцями. Італійські купці монополізували свою тор- гівлю з європою. Крім того, були індійські, грецькі, вірменські та єврейські купці (Kalan 2012). У період раннього Нового часу бухарські купці служили посередниками для казахсь- кої та узбецької кочової еліти у караванній торгівлі з внутрішньою Азією (Holzwarth 2005, p. 190). Торгові гільдії в Індії, які займа- лися торгівлею текстилем на великі відстані, існували багато століть. Їх поселення в при- бережних містах Південного Китаю виник- ли до III—IV ст. н. е. (Sen 2011, p. 44). Їхня діяльність поширилася також на Південно- Східну Азію (Ray 2018, p. 305). Набагато піз- ніше, в сучасний період, в Центральній Азії діяла індійська торгова діаспора (Дмитриев 1972; Levi 2002). Мусульманські купці з близького Сходу, головним чином перси та араби, почали се- литися в південно-східних портах Китаю у VIII—IX ст. У X—XIV ст. їхні діаспорні грома- ди відігравали центральну роль у морській торгівлі з близьким Сходом (Chaffee 2006; 2018; Schottenhammer 2016; Sen 2017). Роль мусульманських торговців у Китаї значно зменшилася лише тоді, коли держава Мін, невдовзі після знаменитих подорожей ад- мірала чжен Хе (Sen 2019), почала проводи- ти політику ізоляції, хоч навряд чи дуже пос- лідовно (Di Cosmo 2005, p. 403; Rossabi 1989, p. 86). Проте члени етнорелігійних діаспор- них корпорацій не були безпосередньо залу- чені до трансконтинентальної торгівлі між Китаєм і заходом. більшість із них просто брали участь у макрорегіональній чи навіть регіональній торгівлі. винятком були раннь- осередньовічні радганіти. Пишучи про спеціалізацію в торгівлі, я аж ніяк не маю на увазі, що всі представники ет- нічних, етнотериторіальних, етно-діаспорних чи будь-яких інших вищезгаданих груп спе- ціалізуються на цьому бізнесі. Наприклад, більшість согдійців займалися багатьма ін- шими видами діяльності як на батьківщині, так і в західному краї та Китаї. період раннього нового часу. все змі- нилося в період раннього Нового часу. ве- ликі географічні відкриття та вдосконален- ня мореплавства різко зменшили значення трансконтинентальної сухопутної торгівлі між Китаєм та європою. Морські шляхи ста- ли легшими, а морська торгівля стала де- шевшою. Каравели, караки, галеони, а потім пароплави перемогли каравани в євразії (Andrade 2011; Cipolla 1996; Rossabi 1989; Steensgaard 1973; Wink 2020, p. 217). І все ж, незважаючи на те, що з XVI ст. сухопутна торгівля на великі відстані занепала, деякі її міжрегіональні мережі продовжували фун- кціонувати. Між Індією, Афганістаном та Центральною Азією існувала досить активна торгівля (Gommans 1994, p. 13). в останні де- сятиліття XVIII ст. росіяни встановили пря- мі торговельні відносини з Китаєм через так званий Сибірський тракт, хоча мандрівники зазвичай скаржилися на його погані умо- ви. Східну частину Сибірського тракту іноді навіть називали великим чайним шляхом. У ХІХ ст. основним товаром, який імпорту- вали з Китаю, був не шовк, а чорний чай. Сибірський тракт припинив своє існуван- ня лише в 1903 р., коли відкрилася Транс- сибірська магістраль. Висновки. Міжрегіональна торгівля шов- ком на великі відстані, безумовно, існувала в давнину та середньовічія, але транскон- тинентальний і регулярний «великий шов- ковий шлях», будь то сухопутний чи навіть морський, є міфом, привидом. його існуван- ня не підтверджено ні письмовими джере- лами, ні археологічними даними. У цьому відношенні моя думка подібна до тверезих висновків в. Хансен про те, що торгівля Шов- ковим шляхом була локальною і невеликою за масштабами, і що «існує мало емпіричних підґрунтів для хваленої торгівлі Шовковим шляхом» (Hansen 2012, p. 238). Концепція Шовкового шляху передба- чає принаймні знання макромаршрутів та їх кінцевого пункту призначення, а також трансконтинентальне сполучення. Останнє, якщо воно взагалі існувало в часи античності та середньовіччя, було набагато більш ви- падковим, ніж регулярним і навмисним. Як правило, у такій торгівлі було задіяно багато посередників. «Шовковий шлях» і торгівля 183ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було шовком, навіть трансрегіональна, — це зовс- ім різні поняття. Трансконтинентальна сухопутна торгівля існувала протягом кількох короткочасних історичних періодів; це не було ні шовком, ні навіть шляхом. Я ще раз підкреслюю, що «шовкові шляхи» були лише одним із багать- ох далеких континентальних і трансконти- нентальних торгових маршрутів, які існува- ли в Старому Світі в домодерні часи. Такі є факти на місцях, і навіть у наші дні деструк- тивності та постмодернізму факти залиша- ються фактами, якщо від них не намагатися втекти чи навіть вигадати їх. важливо також пам’ятати, що транскон- тинентальна торгівля обмежувалася лише товарами високої вартості та малого обсягу. Екзотична привабливість далекої торгівлі предметами розкоші в поєднанні з прагнен- ням до політкоректності часто призводить до спотворених і перебільшених думок про домодерну комерцію загалом (Andrade 2015, p. 58; Khazanov 2020). Сучасні моделі далеко не завжди доречні для домодерну. всупереч поглядам Дж. Абу-Лугод (Abu-Lughod 1983) та її численних послідовників, у домодерні часи не було і не могло бути світової еконо- мічної системи, заснованої на міжнародному поділі праці, розвинутих грошових системах, глобальних фінансових та інформаційних потоках, і систематичній торгівлі основними товарами та предметами повсякденного спо- живання. Концепція «світових систем», яка нібито іс- нувала в домодерні часи, здається мені вкрай сумнівною. Я аж ніяк не прихильник Імма- нуеля валлерстайна, який ввів цей термін. Але заради справедливості мушу зазначити, що цей видатний учений розглядав світові економічні системи як сучасне явище, яке виникло лише у XVI ст. На його думку, голо- вною характеристикою світових систем була зростаюча економічна інтеграція між цен- тром і периферією (Wallerstein 1974, 1979). Нині деякі вчені визначають світ-системи як «максимальну сукупність суспільств, які істотно пов’язані між собою прямим і непрямим чином» (Grinin, Korotayev 2013, p. 335). Це та багато подібних визначень занадто розпливчасті. Термін залишився тим самим, але його значення стало зовсім іншим. Не було жодного людського суспіль- ства, яке тривалий час було абсолютно ізо- льованим. Очевидно, контакти на великі відстані існували вже за доби кам’яного віку. Однак вони були дуже далекі від реальної взаємозалежності, яку припускають світові системи. євразійська торгівля на великі відстані, так званий «Шовковий шлях», була набагато важливішою в іншому відношенні. Не лише шовк та інші предмети розкоші та престижу, а й люди, релігії, мови, наукові знання, ви- находи, інновації, нові технології, ноу-хау, хімікати, мінерали, метали, рослини, меди- цина, досягнення культури та художні стилі й моди, кулінарія та музичні інструменти рухалися його численними маршрутами, але з іншого боку, разом з ними євразією поши- рювалися також епідемічні захворювання та епізоотії. Що стосується спирту, то я вважаю за кра- ще залишити питання про те, чи було це запозичення позитивним, чи ні, на індиві- дуальні судження. У всякому разі, це дозво- лило людям напиватися не тільки швидше, але й дешевше. Механізми одержання, відбору, асиміля- ції та модифікації всіх цих запозичень в іно- земні середовища та причини їх реалізації, або, навпаки, причини відмови від них чи затримки в запровадженні недостатньо до- сліджені і повинні стати предметом подаль- ших досліджень. Треба також вирішувати проблему мовного розмаїття. Іншими слова- ми, як спілкувалися з корінним населенням фахівці, яких перевозили з одного культур- ного ареалу в інший? Насамкінець, варто ще раз підкреслити, що трансконтинентальна євразійська тор- гівля не лише прямо чи опосередковано сти- мулювала переміщення людей і створювала етнічні діаспори, зокрема китайську. часто саме представники цих діаспор приносили нові знання та технологічні ноу-хау та спри- яли їх практичному застосуванню в новому середовищі. Це було головним досягненням євразійської торгівлі, без тяглості між тор- гівлею шовком у давнину і середньовіччя та проектом «Один пояс, один шлях», який зараз пропагується. Китай був батьківщи- ною виробництва шовку, і в різні історичні періоди був головним або одним з головних постачальників. Проте здається, що з комер- ційної точки зору він отримував від торгівлі шовком набагато менше, ніж іноземні посе- редники. Цю ситуацію можна вважати май- же іронічною, але історія сповнена не лише самих трагедій. * * * Працюючи над цією та суміжними темами, я отримав велику користь від дискусій і кон- сультацій з моїм дуже дорогим другом і вели- ким монголістом, покійним Томасом Аллсеном, Реувеном Амітаєм, Міхаль біран, Пітером Гол- деном, Романом Хауталою, Олексієм Комаром, Миколою Крадіним, Павлом Лурьє, Михаелом Шенкаром, Олександром Симоненком та йонг Мін чжоу. Я дуже вдячний їм за допомогу. Я також дуже вдячний Олександру Симоненку, який знайшов час для перекладу цієї статті ук- раїнською мовою. 184 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії літерАтУрА байпаков, К. 2007. Великий Шелковый путь (на территории Казахстана). Алматы: Адамар. боровкова, Е. А. 1989. Запад Центральной Азии во II в. до н. э. — VII в. н. э. (историко-географичес- кий обзор по древнекитайским источникам). Мос- ква: Наука. бухарин, М. Д. 2007. Неизвестного автора «Пе- рипл Эритрейского Моря». Санкт-Петербург: Але- тея. Гугуев, в. К., Трейстер, М. ю. 1995. Ханьские зер- кала и подражания им на территории юга восточ- ной Европы. Российская археология, 3, с. 145-156. Дмитриев, Г. Л. 1972. Из истории индийских коло- ний в Средней Азии (вторая половина ХІХ — начало ХХ в.). страны и народы Востока, ХІІ, с. 234-247. Дубов, И. в. 1989. Великий Шелковый Путь. Ле- нинград: ЛГУ. Джаксон, Т. Н., Калинина, Т. М., Коновалова, И. Г., Подосинов, А. в. 2007. «Русская река»: Речные пути Восточной Европы в античной и средневеко- вой географии. Москва: знак. Джанов, А. в. 2006. Судакская крепость. Двести лет исследований. в: Скржинская, Е. ч. (ред.). су- дакская крепость. История — археология — эпиг- рафика. Киев; Санкт-Петербург: Академпериодика, с. 322-367. Ёлкина, А. К. 1986. О тканях и золотном шитье из кургана Соколова Могила. в: Ковпаненко, Г. Т. сар- матское погребение І в. н. э. на Южном Буге. Киев: Наукова думка, с. 132-135. Калан, Е. 2012. Улус Джучи (Золотая Орда) и страны Востока: Торгово-экономические взаимо- отношения во второй половине хІІІ—хV вв. Ка- зань: Biblioteca Tatarica. Карев (Караев), О. 1983. История караханидско- го каганата. Фрунзе: Илим. Кляшторный, С. Г. 2003. История Центральной Азии и памятники рунического письма. Санкт-Пе- тербург: СПбГУ. Ковалевский, А. П. 1956. Книга Ахмеда Ибн-Фад- лана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. Харьков: ХГУ. Ковпаненко, Г. Т. 1986. сарматское погребение І в. н. э. на Южном Буге. Киев: Наукова думка. Крадин, Н. Н. 2002. Империя хунну. Москва; владивосток: Логос. Кривошеев, М. B. 2018. западные элементы в позднесарматских памятниках. Вестник ВолГУ, 4, 23 (3), с. 169-175. Кулешов, в. С. 2017. Серебро за меха из страны мрака: памятники византииской, восточной и за- падной торевтики и нумизматики в сакральной эко- номике югорского общества V—ХV вв. Труды Госу- дарственного Эрмитажа, LХХХIХ, с. 363-372. Лубо-Лесниченко, Е. И. 1987. Пазырык и запад- ный меридиональный путь. страны и народы Вос- тока, ХХV, с. 233-248. Лубо-Лесниченко, Е. И. 1994. Китай на Шелко- вом Пути. Москва: восточная литература. Лурье, П. б. 2005. заметки о раннеисламском дорожнике в Китай. Материалы и исследования по археологии Кыргызстана, I, с. 81-89. Маршак, б. И. 2017. История восточной торев- тики ІІІ—хІІІ вв. и проблемы культурной преемс- твенности. Санкт-Петербург: Академия исследова- ния культуры. Мейер, Л. 1865. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Гене- рального штаба. Киргизская степь Оренбургского ведомства. Санкт-Петербург Наймарк, А. 1996. Следы еврейской культуры в Согде. Вестник еврейского университета, 1 (11), с. 75-83. Петров, А. М. 1995. Великий Шелковый путь: о самом простом, но мало известном. Москва: вос- точная литература. Прюх, М. 2017. Китайские лаковые шкатулки на Крымском полуострове. в: Иванчик, А. И., Морд- винцева, в. И. (ред.). Крымская скифия в системе культурных связей между Востоком и Западом. Москва; Симферополь: И. П. зуев, с. 380-390. Рапопорт, ю. А., Неразик, Е. Е., Левина, Л. М. 2000. В низовьях Окса и Яксарта. Образы древнего Приаралья. Москва: Наука. Руденко, С. И. 1953. Культура населения Горного Алтая в скифское время. Москва: АН СССР. Руденко, С. И. 1962. Культура хуннов и ноину- линские курганы. Москва; Ленинград: АН СССР. Серегин, Н. Н., чен, А. 2020. Китайский импорт из памятников тюрок Центральной Азии (VII— ХII вв. н. э.): динамика распространения, историко- культурный контекст. Вестник ТомГУ. История, 66, с. 181-189. Симоненко, А. в. 2010. Гунно-сарматы (к поста- новке проблемы). Нижневолжский археологический вестник, 11, с. 393-401. Симоненко, А. в. 2011. Римский импорт у сарма- тов. Санкт-Петербург: Нестор-История. Таиров, А. Д. 2013a. Источники реконструкции древних караванных путей в степях Центральной Азии. Вестник Челябинского государственного уни- верситета, 55: История, 12 (303), с. 68-73. Таиров, А. Д. 2013b. Археологические источники по реконструкции древних торговых коммуника- цйи в урало-казахстанских степях. челябинск: На- ука юрГУ. Тишкин, А. А. Серегин, Н. Н. 2013. Китайские из- делия из археологических памятников раннесред- невековых тюрок Центральной Азии. Теория и прак- тика археологических исследований, 1 (7), с. 49-72. Трейстер, М. ю. 2018. Китайский «импорт» в пог- ребениях кочевников восточной Европы во второй половине І тыс. до н. э. — первых веках нашей эры. Stratum plus, 4, с. 153-200. Федорович, Е. Ф. 1969. Исследования древних тканей из раскопок юТАКЕ в Старом Мерве. Труды Южно-Туркменской комплексной археологической экспедиции, ХIV, с. 56-61. Хазанов, А. М. 2020. Кочевники евразийских сте- пей и «великий шелковый путь». в: железняков, А. С. (ред.). Монгольская цивилизация в фокусе рос- сийского востоковедения. Москва: Институт восто- коведения РАН, с. 62-83. черемшанский, в. М. 1859. Описание Оренбургской губернии в хозяйственно-статистическом, этногра- фическом и промышленном отношенииях. Уфа. Abu-Lughod, J. L. 1983. Before European Hegemony: The World System AD. 1250—1350. New York: Oxford University. Adler, E. 1983. Jewish Travellers in the Middle Ages. New York: Dover Publications. Alamani, A. 2019. Alans and Sogdians in the Cri- mea: On Nomads, Traders and Namengeschichten. In: Lurje, P. (ed.). Proceedings of the Eighth European Conference of Iranian Studies. 1. Saint Petersburg: The State Hermitage Publications, p. 7-15. Allsen, T. T. 1987. Mongol Imperialism: The Poli- tics of Great Qan Möngke in China, Russia, and the 185ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було Islamic Lands, 1251—1259. Berkeley: University of California. Allsen, T. T. 1989. Mongolian Princes and Their Mer- chant Partners, 1200—1260. In: Asia Major, 3rd Series, 3 (2), p. 83-126. Allsen, T. T. 1997. Commodity and Exchange in the Mongol Empire: A Cultural History of Islamic Textiles. Cambridge: Cambridge University. Amighini, A. 2017. Towards a New Geography of Trade? In: Amighini, A. (ed.). China’s Belt and Road: A Game Changer? Milan: Epoke, p. 121-137. Andrade, N. 2015. The Voyage of Maes Titianus and the Dynamics of Social Connectivity between the Ro- man Levant and Central Asia / West China. Mediter- raneo Antico, XVIII, 1—2, p. 41-74. Andrade, T. 2011. The Gunpower Age: China, Mili- tary Innovation, and the Rise of the West in World His- tory. Princeton: Princeton University. Andrea, A. J., Overfield, J. H. 1998. The Human Record: Sources of Global History, 3rd ed. 1. Boston: Houghton Mifflin. Association… Association for Central Asian Civili- zations & the Silk Road Studiers. www.acansrs.org, ac- cessed 19 August 2021. Avanesova, N. A. 2012. The Cultural Contacts and the Genesis of the Trade Routes of the Great Silk Road. Bulletin of International Institute for Central Asian Studies, 15, p. 54-69. Beckwith, Ch. I. 2009. Empires of the Silk Road: A History of Central Eurasia from the Bronze Age to the Present. Princeton: Princeton University. Berggren, J. L., Jones, A. 2000. Ptolemy’s Geography: An Annotated Translation of the Theoretical Chapters. Princeton: Princeton University. Bernard, P. 2005. De l’Euphrate a la Chine avec la caravane de Maes Titianos (c. 100 ap. n. e.). Comptes Rendus des Seances de l’Academie des Inscriptions et Belles Lettres, 3, p. 929-969. Biran, M. 2015. The Qarakhanids Eastern Exchange: Preliminary Notes on the Silk Roads in the Eleventh and Twelfth Centuries. In: Bemmann, J., Schmander, M (eds.). Complexity of Interaction along the Eurasian Steppe Zone in the First Millennium CE. Bonn: Vor- und Fruh-geschichtliche Archæologie, p. 575-595. Bloom, J. M. 2005. Silk Road or Paper Road? Silk Road, 3 (2), p. 21-24. Boulnois, L. 2004. Silk Road: Monks, Warriors, and Merchants on the Silk Road. Hong Kong: Odyssey Books. Boyle, J. A. (translator). 1958. The History of the World Conqueror by «Ala-ad-Din» Ata-Malik Juvaini. Translated from the text of Mira Muhammad Qazvini. Cambridge: Harvard University. Brady, A. M. 2017. China as a Polar Great Power. Cambridge: Cambridge University. Brosseder, U. B. 2011. Belt Plaques as an Indicator of East-West Relations in the Eurasian Steppe at the Turn of the Millennia. Bonn Contributions to Asian Ar- chaeology, Xiongnu Archaeology, 5, p. 349-424. Brosseder, U. B. 2015. A Study on the Complex- ity and Dynamics of Interaction and Exchange in the Late Iron Age Eurasia. In: Bemman, J., Schmauder, M. (eds.). Complexity of Interaction along the Eurasian Steppe Zone in the First Millennium CE. Bonn Contri- butions to Asian Archaeology, 7. Bonn, p. 199-332. Brown, P. 2011. The Silk Road in the Late Antiq- uity. In: Mair, V. H., Hickman, J. (eds.). Reconfiguring the Silk Road; New Researchi n East-West Exchange in Antiquity. Philadelphia: University of Pennsylvania Museum of Archaeology and Anthropology, p. 15-22. Bukharin, M. D. 2007. Neizvestnogo avtora «Peripl Eritreiskogo Moria». Sankt-Petersburg: Aleteia. Burgersdijk, D. 2019. Palmyra on the Silk Road: Terrestrial and Maritime Trading Routes from China to the Mediterranean. Talanta, 11, p. 246-257. Campbell, D. B. 1989. A Chinese Puzzle for the Ro- mans. Historia, 38 (3), p. 371-376. Casson, L. 1980. Rome’s Trade with the East: The Sea Voyage to Africa and India. Transactions of Ameri- can Philological Association, 110, p. 21-36. Casson, L. 1989. Periplus Maris Erythraei. Prin- ceton: Princeton University. Chaffee, J. W. 2006. Diasporic Identities in the His- torical Development of the Maritime Muslim Commu- nities of Song-Yuan China. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 49 (4), p. 395-420. Chaffee, J. W. 2018. The Muslim Merchants of Premod- ern China: The History of a Maritime Asian Trade Diaspo- ra, 750—1400. Cambridge: Cambridge University. Chin, T. 2013. The Invention of the Silk Road. Criti- cal Inquiry, 40 (1), p. 194-219. Choisnel, E. 2004. Les Parthes et la route de la soie. Paris: L’Harmattan. Cipolla, C. M. 1996. Guns, Sails, and Empires: Tech- nological Innovation and the Early Phases of Europe- an Expansion 1400—1700. New York: Barnes Noble Books. Cosmas Indicopleustes. 2010. Christian Topogra- phy. Translated and edited by J. W. McCrindle. Cam- bridge: Cambridge University. Curtin, Ph. D. 1984. Cross-Cultural Trade in World History. Cambridge: Cambridge University. Dean, K. 2015. The Location of Ptolemy’s Stone Tower: The Case for Sulaiman-Too in Osh. The Silk Road, 15, p. 75-83. Di Cosmo, N. 2005. Mongols and Merchants on the Black Sea Frontier in the Thirteenth and Fourteenth Centuries: Convergences and Conflicts. In: Amitai, R., Biran, M. (eds.). Mongols, Turks, and Others. Eurasian Nomads and the Sedentary World. Leiden; Boston: Brill, p. 391-424. Di Cosmo, N. 2009. Black Sea Emporia: A Reassess- ment of the Pax Mongolica. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 53, p. 83-108. Di Cosmo, N. 2013. Connecting Maritime and Con- tinental History: The Black Sea Region at the Time of the Mongol Empire. In: Miller, P. N. (ed.). The Sea: Thalassography and Historiography. Ann Arbor: The University of Michigan, p. 174-197. Duturaeva, V. 2016. Between the Silk and Fur Roads: Qarakhanid Diplomacy and Trade. Orientirun- gen Zeitschrift zur Kultur Asiance, 28, p. 173-210. Earle, T. 2009. Routes through the Landscape: A Comparative Approach. In: Snead, E., Erickson, J., Clark, L., Darling, J. A. (eds.). Landscapes of Move- ment: Trails, Paths, and Roads in Anthropological Perspective. Philadelphia: University of Pennsylvania, p. 253-269. The Economist. 2021. aspi.org.au/report/cultural- erasure, September 21, 2020; January 2, 2021: 30. Ac- cessed 19 August 2021. Feltham, H. B. 2009. Justinian and the Internation- al Silk Trade. Sino-Platonic Studies, 194, p. 1-43. Frachetti, M. 2008. Pastoralist Landscapes and So- cial Interaction in Bronze Age Eurasia. Berkeley: Uni- versity of California. Frankopan, P. 2015. The Silk Road: A New History of the World. London: Bloomsbury. Freedman, P. 2008. Out of the East: Spices and the Medieval Imagination. New Haven: Yale University. 186 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Gawlikowski, M. 1994. Palmyra as a Trading Cent- er. Iraq, 56, p. 27-33. Gil, M. 1976. The Radhanite Merchants and the Land of Radhan. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 17 (3), p. 299-328. Goitein, S. D. 1974. Letters of Medieval Jewish Trad- ers. Princeton: Princeton University. Goitein, S. D., Mordechai, A. F. 2007. India Traders of the Middle Ages: Documents from the Cairo Geniza «India Book». Leiden; Boston: Brill. Golden, P. B. 1980. Khazar Studies: An Historical- Philological Inquiry into the Origin of the Khazars. 1. Budapest: Akademiai Kiado. Golden, P. B. 1990. The Karakhanids and Early Is- lam. In: Sinor, D. (ed.). The Cambridge History of Inner Asia. Cambridge: Cambridge ed University, p. 343-370. Golden, P. B. 1992. An Introduction to the History of the Turkic Peoples. Wiesbaden: Otto Harrasowitz. Gommans, J. J. L. 1994. The Rise of Indo-Afghan Empire, c. 1710—1780. Leiden: Brill. Gopal, L. 1961. Textiles in Ancient India. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 4, p. 53- 69. Gregoratti, L. 2012. The Parthians between Rome and China. Gun Ying’s Mission into the West (1st Cen- tury AD). Akademisk, 4, p. 109-116. Grenet, P. 2002. Regional Interactions in Central Asia and Northwest India in the Kidarite and Hep- htalite Periods. In: Williams, S. N. (ed.). Indo-Iranian Languages and Peoples. Oxford: Oxford University, p. 203-224. Grinin, L. E., Korotayev, A. V. 2013. Political Glo- balistics. In: Grinin, L. E. Ilyin, I. V., Korotayev, A. V. (eds.). Globalistics and Globalization Studies: Theories, Research and Teaching. Volgograd: Uchitel, p. 335- 347. Guguev, V., Ravich, I., Treister, M. Ju. 1991. Han Mirrors and Their Replicas in the Territory of South of Eastern Europe. Bulletin of the Metals Museum, 16, p. 32-50. Guo, Y. 2005. A General Overview of Byzantine Coins: Their Imitations Found in China. Eirene: Stu- dia Graeca et Latina, 41, p. 87-116. Hansen, V. 2012. The Silk Road: A New History. Ox- ford: Oxford University. Hedin, S. 1938. The Silk Road. London: Routledge & Sons. Hezser, C. 2011. Jewish Travel in Antiquity. Tubin- gen: Monk Siebeck. Hirth, F. 1885. China and Rome. Shanghai and Hongkong: Kelly and Walch. Holzwarth, W. 2005. Relations between Uzbek Cen- tral Asia, the Great Steppe and Iran, 1700—1750. In: Hopkins, A. G. (ed.). Shifts and Drifts in Nomad-Sed- entary Relations. Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert, p. 179-215. Hopkins, A. G. (ed.). 2002. Globalization in World History. London: Pimplico. Hoppal, K. 2011. The Roman Empire According to the Ancient Chinese Sources. Acta Antiqua Academiae Scientiarum Hungaricae, 31, p. 263-305. Hoppal, K. 2016. Contextualizing Roman-Related Glass Artifacts in China: An Integrated Approach to Sino-Roman Relations. Acta Archaeologica Academiae Scientiarum Hungaticae, 67, p. 99-104. International… International Association of Muse- ums of the Silk Roads (IAMS) alliance@chnmuseum. cn, accessed 19 August 2021. Jacoby, D. 2004. Silk Economics and Cross-Cultural Artistic Interaction: Byzantium, the Muslim World, and the Christian West. Dumbarton Oaks Papers, 58, p. 197-240. Jacoby, D. 2016. Oriental Silk at the Time of the Mongols: Patterns of Trade and Distribution in the West. In: von Fircks, J., Schora, R. (eds.). Oriental Silk in Medieval Europe. Riggisberger Bericht, 71. Riggis- berg: Abegg-Stiftung, p. 93-123. Keay, J. 2006. Spice Route: A History. Berkeley: University of California. Kenoyer, J. M. 2017. Textiles and Trade in South Asia during the Proto-Historic and Early Historic Pe- riod. In: Hildebrandt, B., Gillis, C. (eds.). Silk: Trade and Exchange along the Silk Roads between Rome and China in Antiquity. Cambridge: Oxbow Books, p. 7-26. Khazanov, A. M. 1994. Nomads and the Outside World, 2nd ed. Madison: The University of Wisconsin. Khazanov, A. M. 2019. Steppe Nomads in the Eura- sian Trade. Chungara, 51 (1), p. 85-93. Klaus, G. 2017. Wer ist Marinos von Tyros: Zur Hauptquelle des Ptolemaios in seine Geographie. Geo- graphia antiqua, 26, p. 13-22. Knappett, C. 2013. Network Analysis in Archaeol- ogy: New Approaches in Regional Interaction. Oxford: Oxford University. Kolb, A., Speidel, M. A. 2015. Perceptions from Be- yond: Some Observations on Non-Roman Assessments of the Roman Empire from the Great Eastern Trade Routes. Journal of Ancient Civilizations, 30, p. 117- 149. Kolb, A., Speidel, M. A. 2017. Imperial Rome and China: Communications and Innovation Transmis- sion. In: Elizalde, M. D., Jianlang, W. (eds.). China’s Development from a Global Perspective. Cambridge: Cambridge Scholars, p. 28-56. Komroff, M. (translator). 2001. The Travels of Marco Polo. New York: Random House. Kovalev, R. K. 2005. Commerce and Caravan Routes along the Northern Silk Road (Sixth-Ninth Centuries). Part I: The Western Sector. Archivum Eurasiae Medi Aevi, 14, p. 55-105. Kuzmina, E. E. 2008. The Prehistory of the Silk Road. Philadelphia: University of Pennsylvania. Laruelle, M. (ed.). 2018. China’s Belt and Road Initi- ative and Its Impact in Central Asia. Washington: The George Washington University. Lerner, Ju. D. 1998. Ptolemy and the Silk Road: From Baktra Basileion to Sera Metropolis. The East and the West, 48 (1—2), p. 9-25. Lerner, Ju. D. 2001. The Merchant Empire of the Sogdians. In: Juliano, A., Lerner, Ju. (eds.). Monks and Merchants. New York: Harry N. Abrams, p. 220-229. Levi, S. C. 2002. The Indian Diaspora in Central Asia and its Trade, 1550—1900. Leiden: Brill. Li, D. n. d. The Judeo-Persian Document of Dandan Oilik Side in Khotan. The History Department of Ts- inghua University. www.academia.edu/17315533, ac- cessed 12 March 2021. Li, Q. 2006. Maritime Silk Road. Translated by W. W. Wang. China: Intercontinental. Li, Q. 2015. Roman Coins Discovered in China and Their Research. Eirene. Studia Graeca et Latina, LI, p. 279-299. Li, Y. 2017. Belt and Road: A Logic Behind the Myth. In: Amighini, A. (ed.). China’s Belt and Road. Milan: Epoke, p. 21-139. Liu, X. 1988. Ancient India and Ancient China: Trade and Religious Exchanges, AD 1—600. New Del- hi: Oxford University. Lurje, P. B. 2010. Personal Names in Sogdian Texts. Iranisches Personennamenbuch. II, 8. Wien: ЦAW. 187ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було Malinowski, G. 2012. Origin of the Name Seres. In: Malinowski, G., Paroń, A., Szmoniewsk, B. Sz. (eds.). Serica — Da Qin: Studies in Archaeology, Philology and History of Sino-Western Relations (Selected Prob- lems). Warsaw: IAE PAN; Instytut Konfucjusza w Uniwersytecie Wrocławskim; Instytut Studiow Klasy- cznych, Środziemnomorskich i Orientalnych Uniwer- sytetu Wrocławskiego, p. 13-25. Malinowski, G. 2015. The Image of China in the Western Literature: Greco-Roman Antiquity. Horizons: Seoul Journal of Humanities, 6 (1), p. 1-19. Margoliouth, D. S. 1903. An Early Judeo-Persian Document from Khotan in the Stein Collection with Other Early Persian Documents. Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, October, p. 735-760. Martinez, A. P. 1982. Gardizi’s Two Chapters on the Turks. Arhivum Eurasiae Medii Aevi, 3, p. 109-217. McCrindle, J. W. 1889. The Christian Topography of Cosmas, an Egyptian Monk. New York: Burst Franklin. Menander Protector. 1985. History of Menander the Gardian. Edited and translated by R. C. Blocky. Liver- pool: Francis Cairns. Mielczarek, M. 1997. Remarks on the Numismatic Evidence for the Northern Silk Route: The Sarma- tians and the Trade Route Linking the Northern Black Sea Area with Central Asia. In: Tanabe, K., Cribb, J., Wang, H. (eds.). Studies in Silk road Coins and Cul- ture. Papers in Honour of Professor Ikuo Hirayama on his 65th Birthday, Kamakura: The Institute of Silk Road Studies, p. 131-147. Morrison, A. 2017. Central Asia’s Catechism of Cli- che: From the Great Game to Silk Road. Eurasianet, July 25. Naimark, A. 1996. Sledy evreiskoi kul’tury v Sogde. Vestnik evreiskogo universiteta, 1 (11), p. 75-83. Naymark, A. 2001. Sogdiana, Its Christians and By- zantium: Study of Artistic and Cultural Connections in Late Antiquity and Early Middle Ages. Ph D disserta- tion. Bloomington: Department of Art History, Indiana University. Neelis, J. 2011 Early Buddhist Transmission and Trade Networks: Mobility and Exchange Within and Beyond the Northwestern Borderlands of South Asia. Leiden: Brill. Noonan, T. S. 1985. Khazaria as an Intermediary between Islam and Eastern Europe in the Second Half of the Ninth Century: The Numismatic Perspective. Archivum Eurasia Medii Aevi, 5, p. 179-204. Oikonomides, N. 1986. Silk Trade and Production in Byzantium from the Sixth to the Ninth Century: The Seals of Kommeriarioi. Dumbarton Oaks Papers, 40, p. 33-53. Onge, M. 2007. Caravanserais as Symbols of Power in Seljuk Anatolia. In: Osmond, J., Cimdina, A. (eds.). Power and Culture: Identity, Ideology, Representation, Pisa: Pisa University, p. 49-69. Parzinger, H. 2008. The Silk Roads’ Concept Recon- sidered: About Transfers, Transportation, and Trans- continental Interactions in Prehistory. The Silk Road, 5 (2), p. 5-15. Paul, J. 2012. Zentralasien Neue Fischer Weltges- chichte, 10. S. Frankfurt am Main: Fischer. Pekkanen, T. 1986. The First References to the Silk Road in Classical Literature. Mémoires de la Société Finno-Ougrienne, 194, p. 173-193. Pubblici, L. 2017. Antagonism and Coexistence: Lo- cal Population and Western Merchants on Venetian Azov Sea in the 14th Century. Biblioteca Slavistie, 36, p. 25-47. Pulleyblank, E. G. 1999. The Roman Empire as Known to Han China. Journal of the American Orien- tal Society, 119 (1), p. 71-79. Raev, B. A. 1986. Roman Imports in the Lower Don Basin. British Archaeological Reports, International Series, 278. Oxford. Raschke, M. G. 1978. New Studies in Roman Com- merce with the East. In: Temporini, H. (ed.). Aufstieg und Niedergang der römischen Welt: Geschichte und Kultur Roms im Spiegel der neueren Forschung. II, 9.2, Berlin: Walter de Gruyter. Ray, H. P. 2018. Warp and Weft: Producing, Trad- ing and Consuming Indian Textiles: Across the Seas (First—Thirteenth Centuries CE). In: Machado, P., Fee, S., Campbell, G. (eds.). Textile Traders, Cultures, and the Material World of the Indian Ocean (Palgrave Series in Indian Ocean World Studies). Cham: Palgrave Macmillan, p. 288-311. Rezakhani, R. 2010. The Road that Never Was: The Silk Road and Trans-Eurasian Exchange. Comparative Studies of South Asia, Africa, and the Middle East, 30 (5), p. 421-433. Richthofen, F. von. 1877. Über die centralasias- tischen Seidenstrassen bis zum 2 Jahrhundert n. Chr. Verhandlungen der Gesellschaft für Erdkunde zu Ber- lin, 4, S. 96-122. Rossabi, M. 1989. The «Decline» of the Central Asian Caravan Trade. In: Seaman, G. (ed.). Ecology and Empire: Nomads in the Cultural Evolution of the Old World. Los Angeles: Ethnographics, p. 81-102. Rouge, J. 1988. La navigation en Mer Erythrée dans l’antiquite: L’Arabie et ses mers fordières. I. Lyon: Travaux de la Maison de l’Orient. Rtveladze, E. 2012. Studies on the Historical Geog- raphy of Southern Central Asia. Parthica, 14, p. 137- 144. Rudenko, S. I. 1970. Frozen Tombs of Siberia: The Pazyryk Burials of Iron Age Horsemen. Berkeley: Uni- versity of California. Schottenhammer, A. 2016. China’s Gate to the Indian Ocean: Iranian and Arab Long-Distance Traders. Har- vard Journal of Asiatic Studies, 76 (1—2), p. 135-179. Seland, E. H. 2013. Networks and Social Cohesion in Ancient Indian Ocean Trade: Geography, Ethnicity, Religion. Journal of Global History, 8 (3), p. 373-390. Seland, E. H. 2014. The Organization of the Palmyrene Caravan Trade. Ancient West and East, 13, p. 197-211. Seland, E. H. 2016. The Periplus of the Erythraean Sea: A Network Approach. Asian Review of World His- tories, 4 (2), p. 191-205. Sen, T. 2011. Maritime Interactions between China and India: Coastal India and the Ascendancy of Chi- nese Maritime Power in Indian Ocean. Journal of Cen- tral Eurasian Studies, 2, p. 41-82. Sen, T. 2017. Early China and the Indian Ocean Networks. In: de Souza, P., Arnaud, P. (eds.). The Sea in History: The Ancient World. New York: Rowman and Littlefield, p. 536-547. Sen, T. 2019. Zheng He’s Military Interventions in South Asia, 1405—1437. China and Asia, 1, p. 158-191. Shenkar, M. 2020. The Origin of the Sogdian Civic Communities (nâf). Journal of the Economic and So- cial History of the Orient, 63, p. 357-388. Shim, H. 2014. The Postal Roads of the Great Khans in Central Asia under the Mongol-Yuan Empire. Jour- nal of Song-Yuan Studies, 44, p. 405-469. Silverstein, A. 2007. From Markets to Marvels: Jews on the Maritime Route to China ca. 850—950 CE. Journal of Jewish Studies, 58 (1), p. 91-104. 188 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Simonenko, A. 2001. Chinese and East Asian Ele- ments in Sarmatian Culture of the North Pontic Re- gion. Silk Road Art and Archaeology, 7, p. 53-71. Simonenko, A., Marčenko, I., Limberis, N. 2008. Römische Importe in Sarmatischen und Maiotischen Graben Zwischen Donau und Kuban. Archæeologie in Eurasien, 25, p. 3-264. Sinor, D. 1990. The Establishment and Dissolution of the Turk Empire. In: Sinor, D. (ed.). The Cambridge History of Early Inner Asia. Cambridge: Cambridge University, p. 285-316. Sirota, S. 2005. The Chinese Chronicles on the Khazars: Notes on Khazaria in Tang Period Texts. Ar- chivum Eurasiae Media Aevi, 14, p. 231-261. Staalesen, A. 2019. COSCO: Several Trans-Arctic Shipments Coming Up This Year. Barents Observer, May 14. Stark, S. 2008. Die Alttürkenzit in Mittel- und Zen- tralasien. Archælogische und Historische Studien. Wi- esbaden: Dr. Ludwig Deichert. Steensgaard, N. 1973. Carracks, Caravans and Companies: The Structural Crisis in the European- Asian Trade in the Early 17th Century. Copenhagen: Scandinavian Institute of Asian Studies. Symonenko, O. 2013. Trade and Trophy: Near East- ern Imports in the Sarmatian Culture. Mousaios, XVI- II, p. 304-324. Thierry, F., Morrison, C. 1994. Sur les monnaies Byzantines trouves en Chine. Revue Numismatique, 36, p. 109-145. Tupikova, I. M. Schemmel, M., Geus, K. 2014. Travelling along the Silk Road: A New Interpretation of Ptolemy’s Coordinates. Max Plank Institute for the History of Science. Manuscript in possession of the au- thor. Vaissière de la, É. 2005. Sogdian Traders. A History. Leiden: Brill. Vaissière de la, É. 2009. The Triple System of Orog- raphy in Ptolemy’s Xinjiang. In: Sundermann, W., Hintze, A., de Bloi, F. (eds.). Exegisti Monumenta: Festschrift in Honour of Nicholas Sims-Williams. Wi- esbaden: Harrassowitz, p. 527-535. Vaissière de la, É. 2012. Central Asia and the Silk Road. In: Johnson, S. (ed.). Oxford Handbook of Late Antiquity. Oxford: Oxford University, p. 142-169. Vaissière de la, É., Trombert, É. (eds.). 2005. Les Sogdiens en Chine. Études thématiques, 13, Paris. Vedeler, M. 2015. Silk Trade to Scandinavia in the Viking Age. In: Ling, H. A., Jahnke, C. (eds.). Textiles and the Medieval Economy: Production, Trade, and Consumption of Textiles, 8th—16th Centuries. Oxford: Oxbow Books, p. 78-85. Wallerstein, I. 1974. The Modern World System I: Capitalist Agriculture and the Origins of the European World-Economy in the Sixteenth Century. London: Aca- demic. Wallerstein, I. 1979. The Capitalist World Economy. Cambridge: Cambridge University. Wang, I. 2016. The Belt and Road Initiative and China’s New Grand Strategy. Pacific Review, 29 (3), p. 455-463. Waugh, D. C. 2001. Richthofen’ Silk Road: Towards the Archaeology of a Concept. The Silk Road, 5, 1, p. 1-10. Whitfield, S. 2007. Was There a Silk Road? Asian Medicine, 3, p. 201-213. Wink, A. 2020. The Making of the Indo-Islamic World c. 700—1800 CE. Cambridge: Cambridge Uni- versity. Yang, S. 2020. Restrictions on Foreign Trade and Intermarriage in Tang and Northern Song China. Pa- per presented at the 2020 Association for Asian Stud- ies Conference. Boston: Manuscript in possession of the author. Yu, T. 2013. China and the Ancient Mediterranean World: A Survey of Ancient Chinese Sources. Sino-Pla- tonic Papers, 242, p. 1-268. Yule, H. (translator and editor). 2017. Francesco Balducci Pegolotti’s Notices of the Land Route to Ca- thay, etc. (Circa 1330—1340). In: Cathay and the Way Thither, Volume 3: Being a Collection of Medieval No- tices of China. New Delhi: Munshiram Manoharlal, p. 143-173. Żuchowska, M. 2013. Palmyra and the Far Eastern Trade. Studia Palmyreńskie, 12, p. 381-387. Żuchowska, M., Żukowski, R. 2012. More Precious than Gold: Spices from the Edges of the World in the Mediterranean Kitchen in Late Antiquity and Early Byzantine Times. In: Gladkikh, M. I. (ed.). Ten Centu- ries of Byzantine Trade (the 5th—15th Centuries). Kyiv: Bibliotheca Vita Antiqua, p. 203-207. RefeRenceS Baipakov, K. 2007. Velikii Shelkovyi put (na territorii Ka- zakhstana). Almaty: Adamar. Borovkova, E. A. 1989. Zapad Tsentralnoi Azii vo II v. do n. e. — VII v. n. e. (istoriko-geograficheskii obzor po drevneki- taiskim istochnikam). Moskva: Nauka. Bukharin, M. D. 2007. Neizvestnogo avtora «Peripl Eritre- iskogo Moria». Sankt-Peterburg: Aleteia. Guguev, V. K., Treister, M. Iu. 1995. Khanskie zerkala i podrazhaniia im na territorii iuga Vostochnoi Evropy. Rossi- iskaia arkheologiia, 3, s. 145-156. Dmitriev, G. L. 1972. Iz istorii indiiskikh kolonii v Srednei Azii (vtoraia polovina XІX — nachalo XX v.). Strany i narody Vostoka, XІІ, s. 234-247. Dubov, I. V. 1989. Velikii Shelkovyi Put. Leningrad: LGU. Dzhakson, T. N., Kalinina, T. M., Konovalova, I. G., Po- dosinov, A. V. 2007. «Russkaia reka»: Rechnye puti Vostochnoi Evropy v antichnoi i srednevekovoi geografii. Moskva: Znak. Dzhanov, A. V. 2006. Sudakskaia krepost. Dvesti let issle- dovanii. In: Skrzhinskaia, E. Ch. (ed.). Sudakskaia krepost. Istoriia — arkheologiia — epigrafika. Kiev; Sankt-Peterburg: Akademperiodika, s. 322-367. Elkina, A. K. 1986. O tkaniakh i zolotnom shite iz kurgana Sokolova Mogila. In: Kovpanenko, G. T. Sarmatskoe pogrebe- nie І v. n. e. na Iuzhnom Buge. Kiev: Naukova dumka, s. 132- 135. Kalan, E. 2012. Ulus Dzhuchi (Zolotaia Orda) i strany Vostoka: Torgovo-ekonomicheskie vzaimootnosheniia vo vtoroi polovine XІІІ—XV vv. Kazan: Biblioteca Tatarica. Karev (Karaev), O. 1983. Istoriia karakhanidskogo kaga- nata. Frunze: Ilim. Kliashtornyi, S. G. 2003. Istoriia Tsentralnoi Azii i pamiat- niki runicheskogo pisma. Sankt-Peterburg: SPbGU. Kovalevskii, A. P. 1956. Kniga Akhmeda Ibn-Fadlana o ego puteshestvii na Volgu v 921—922 gg. Kharkov: KhGU. Kovpanenko, G. T. 1986. Sarmatskoe pogrebenie І v. n. e. na Iuzhnom Buge. Kiev: Naukova dumka. Kradin, N. N. 2002. Imperiia Khunnu. Moskva; Vladivos- tok: Logos. Krivosheev, M. B. 2018. Zapadnye elementy v pozdnesar- matskikh pamiatnikakh. Vestnik VolGU, 4, 23 (3), s. 169-175. Kuleshov, V. S. 2017. Serebro za mekha iz strany mraka: pamiatniki vizantiiskoi, vostochnoi i zapadnoi torevtiki i nu- mizmatiki v sakralnoi ekonomike iugorskogo obshchestva V—XV vv. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha, LXXXIX, s. 363-372. Lubo-Lesnichenko, E. I. 1987. Pazyryk i zapadnyi meridi- onalnyi put. Strany i narody Vostoka, XXV, s. 233-248. Lubo-Lesnichenko, E. I. 1994. Kitai na Shelkovom Puti. Moskva: Vostochnaia literatura. Lure, P. B. 2005. Zametki o ranneislamskom dorozhnike v Kitai. Materialy i issledovaniia po arkheologii Kyrgyzstana, I, s. 81-89. 189ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було Marshak, B. I. 2017. Istoriia vostochnoi torevtiki ІІІ— XІІІ vv. i problemy kulturnoi preemstvennosti. Sankt-Peter- burg: Akademiia issledovaniia kultury. Meier, L. 1865. Materialy dlia geografii i statistiki Rossii, sobrannye ofitserami Generalnogo shtaba. Kirgizskaia step Orenburgskogo vedomstva. Sankt-Peterburg Naimark, A. 1996. Sledy evreiskoi kultury v Sogde. Vest- nik evreiskogo universiteta, 1 (11), s. 75-83. Petrov, A. M. 1995. Velikii Shelkovyi put: o samom pros- tom, no malo izvestnom. Moskva: Vostochnaia literatura. Priukh, M. 2017. Kitaiskie lakovye shkatulki na Krym- skom poluostrove. In: Ivanchik, A. I., Mordvintseva, V. I. (ed.). Krymskaia Skifiia v sisteme kulturnykh sviazei mezhdu Vostokom i Zapadom. Moskva; Simferopol: I. P. Zuev, s. 380- 390. Rapoport, Iu. A., Nerazik, E. E., Levina, L. M. 2000. V ni- zoviakh Oksa i Iaksarta. Obrazy drevnego Priaralia. Moskva: Nauka. Rudenko, S. I. 1953. Kultura naseleniia Gornogo Altaia v skifskoe vremia. Moskva: AN SSSR. Rudenko, S. I. 1962. Kultura khunnov i noinulinskie kur- gany. Moskva; Leningrad: AN SSSR. Seregin, N. N., Chen, A. 2020. Kitaiskii import iz pami- atnikov tiurok Tsentralnoi Azii (VII—XII vv. n. e.): dinamika rasprostraneniia, istoriko-kulturnyi kontekst. Vestnik Tom- GU. Istoriia, 66, s. 181-189. Simonenko, A. V. 2010. Gunno-sarmaty (k postanovke problemy). Nizhnevolzhskii arkheologicheskii vestnik, 11, s. 393-401. Simonenko, A. V. 2011. Rimskii import u sarmatov. Sankt- Peterburg: Nestor-Istoriia. Tairov, A. D. 2013a. Istochniki rekonstruktsii drevnikh karavannykh putei v stepiakh Tsentralnoi Azii. Vestnik Che- liabinskogo gosudarstvennogo universiteta, 55: Istoriia, 12 (303), s. 68-73. Tairov, A. D. 2013b. Arkheologicheskie istochniki po re- konstruktsii drevnikh torgovykh kommunikatsii v uralo-kaza- khstanskikh stepiakh. Cheliabinsk: Nauka IurGU. Tishkin, A. A. Seregin, N. N. 2013. Kitaiskie izdeliia iz arkheologicheskikh pamiatnikov rannesrednevekovykh tiurok Tsentralnoi Azii. Teoriia i praktika arkheologicheskikh issledovanii, 1 (7), s. 49-72. Treister, M. Iu. 2018. Kitaiskii «import» v pogrebeniiakh kochevnikov Vostochnoi Evropy vo vtoroi polovine І tys. do n. e. — pervykh vekakh nashei ery. Stratum plus, 4, s. 153- 200. Fedorovich, E. F. 1969. Issledovaniia drevnikh tkanei iz raskopok IuTAKE v Starom Merve. Trudy Iuzhno-Turkmen- skoi kompleksnoi arkheologicheskoi ekspeditsii, XIV, s. 56-61. Khazanov, A. M. 2020. Kochevniki evraziiskikh stepei i «Velikii shelkovyi put». In: Zhelezniakov, A. S. (ed.). Mon- golskaia tsivilizatsiia v fokuse rossiiskogo vostokovedeniia. Moskva: Institut Vostokovedeniia RAN, s. 62-83. Cheremshanskii, V. M. 1859. Opisanie Orenburgskoi gu- bernii v khoziaistvenno-statisticheskom, etnograficheskom i promyshlennom otnosheniiiakh. Ufa. Abu-Lughod, J. L. 1983. Before European Hegemony: The World System AD. 1250—1350. New York: Oxford Univer- sity. Adler, E. 1983. Jewish Travellers in the Middle Ages. New York: Dover Publications. Alamani, A. 2019. Alans and Sogdians in the Crimea: On Nomads, Traders and Namengeschichten. In: Lurje, P. (ed.). Proceedings of the Eighth European Conference of Iranian Studies. 1. Saint Petersburg: The State Hermitage Publica- tions, p. 7-15. Allsen, T. T. 1987. Mongol Imperialism: The Politics of Great Qan Möngke in China, Russia, and the Islamic Lands, 1251—1259. Berkeley: University of California. Allsen, T. T. 1989. Mongolian Princes and Their Merchant Partners, 1200—1260. In: Asia Major, 3rd Series, 3 (2), p. 83- 126. Allsen, T. T. 1997. Commodity and Exchange in the Mon- gol Empire: A Cultural History of Islamic Textiles. Cambridge: Cambridge University. Amighini, A. 2017. Towards a New Geography of Trade? In: Amighini, A. (ed.). China’s Belt and Road: A Game Chang- er? Milan: Epoke, p. 121-137. Andrade, N. 2015. The Voyage of Maes Titianus and the Dynamics of Social Connectivity between the Roman Levant and Central Asia / West China. Mediterraneo Antico, XVIII, 1—2, p. 41-74. Andrade, T. 2011. The Gunpower Age: China, Military In- novation, and the Rise of the West in World History. Princeton: Princeton University. Andrea, A. J., Overfield, J. H. 1998. The Human Record: Sources of Global History, 3rd ed. 1. Boston: Houghton Miff- lin. Association… Association for Central Asian Civilizations & the Silk Road Studiers. www.acansrs.org, accessed 19 Au- gust 2021. Avanesova, N. A. 2012. The Cultural Contacts and the Gen- esis of the Trade Routes of the Great Silk Road. Bulletin of In- ternational Institute for Central Asian Studies, 15, p. 54-69. Baipakov, K. 2007. Velikii Shelkovyi Put’ (na territorii Ka- zakhstana). Almaty: Adamar. Beckwith, Ch. I. 2009. Empires of the Silk Road: A History of Central Eurasia from the Bronze Age to the Present. Princ- eton: Princeton University. Berggren, J. L., Jones, A. 2000. Ptolemy’s Geography: An Annotated Translation of the Theoretical Chapters. Princeton: Princeton University. Bernard, P. 2005. De l’Euphrate a la Chine avec la cara- vane de Maes Titianos (c. 100 ap. n. e.). Comptes Rendus des Seances de l’Academie des Inscriptions et Belles Lettres, 3, p. 929-969. Biran, M. 2015. The Qarakhanids Eastern Exchange: Pre- liminary Notes on the Silk Roads in the Eleventh and Twelfth Centuries. In: Bemmann, J., Schmander, M (eds.). Complexity of Interaction along the Eurasian Steppe Zone in the First Mil- lennium CE. Bonn: Vor- und Fruh-geschichtliche Archæolo- gie, p. 575-595. Bloom, J. M. 2005. Silk Road or Paper Road? Silk Road, 3 (2), p. 21-24. Boulnois, L. 2004. Silk Road: Monks, Warriors, and Mer- chants on the Silk Road. Hong Kong: Odyssey Books. Boyle, J. A. (translator). 1958. The History of the World Conqueror by «Ala-ad-Din» Ata-Malik Juvaini. Translated from the text of Mira Muhammad Qazvini. Cambridge: Har- vard University. Brady, A. M. 2017. China as a Polar Great Power. Cam- bridge: Cambridge University. Brosseder, U. B. 2011. Belt Plaques as an Indicator of East-West Relations in the Eurasian Steppe at the Turn of the Millennia. Bonn Contributions to Asian Archaeology, Xiongnu Archaeology, 5, p. 349-424. Brosseder, U. B. 2015. A Study on the Complexity and Dynamics of Interaction and Exchange in the Late Iron Age Eurasia. In: Bemman, J., Schmauder, M. (eds.). Complexity of Interaction along the Eurasian Steppe Zone in the First Mil- lennium CE. Bonn Contributions to Asian Archaeology, 7. Bonn, p. 199-332. Brown, P. 2011. The Silk Road in the Late Antiquity. In: Mair, V. H., Hickman, J. (eds.). Reconfiguring the Silk Road; New Researchi n East-West Exchange in Antiquity. Philadel- phia: University of Pennsylvania Museum of Archaeology and Anthropology, p. 15-22. Bukharin, M. D. 2007. Neizvestnogo avtora «Peripl Eritre- iskogo Moria». Sankt-Petersburg: Aleteia. Burgersdijk, D. 2019. Palmyra on the Silk Road: Terres- trial and Maritime Trading Routes from China to the Medi- terranean. Talanta, 11, p. 246-257. Campbell, D. B. 1989. A Chinese Puzzle for the Romans. Historia, 38 (3), p. 371-376. Casson, L. 1980. Rome’s Trade with the East: The Sea Voy- age to Africa and India. Transactions of American Philological Association, 110, p. 21-36. Casson, L. 1989. Periplus Maris Erythraei. Princeton: Princeton University. Chaffee, J. W. 2006. Diasporic Identities in the Historical Development of the Maritime Muslim Communities of Song- Yuan China. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 49 (4), p. 395-420. Chaffee, J. W. 2018. The Muslim Merchants of Premod- ern China: The History of a Maritime Asian Trade Diaspora, 750—1400. Cambridge: Cambridge University. 190 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Chin, T. 2013. The Invention of the Silk Road. Critical In- quiry, 40 (1), p. 194-219. Choisnel, E. 2004. Les Parthes et la route de la soie. Paris: L’Harmattan. Cipolla, C. M. 1996. Guns, Sails, and Empires: Technologi- cal Innovation and the Early Phases of European Expansion 1400—1700. New York: Barnes Noble Books. Cosmas Indicopleustes. 2010. Christian Topography. Translated and edited by J. W. McCrindle. Cambridge: Cam- bridge University. Curtin, Ph. D. 1984. Cross-Cultural Trade in World His- tory. Cambridge: Cambridge University. Dean, K. 2015. The Location of Ptolemy’s Stone Tower: The Case for Sulaiman-Too in Osh. The Silk Road, 15, p. 75-83. Di Cosmo, N. 2005. Mongols and Merchants on the Black Sea Frontier in the Thirteenth and Fourteenth Centuries: Convergences and Conflicts. In: Amitai, R., Biran, M. (eds.). Mongols, Turks, and Others. Eurasian Nomads and the Sed- entary World. Leiden; Boston: Brill, p. 391-424. Di Cosmo, N. 2009. Black Sea Emporia: A Reassessment of the Pax Mongolica. Journal of the Economic and Social His- tory of the Orient, 53, p. 83-108. Di Cosmo, N. 2013. Connecting Maritime and Continen- tal History: The Black Sea Region at the Time of the Mon- gol Empire. In: Miller, P. N. (ed.). The Sea: Thalassography and Historiography. Ann Arbor: The University of Michigan, p. 174-197. Duturaeva, V. 2016. Between the Silk and Fur Roads: Qar- akhanid Diplomacy and Trade. Orientirungen Zeitschrift zur Kultur Asiance, 28, p. 173-210. Earle, T. 2009. Routes through the Landscape: A Compar- ative Approach. In: Snead, E., Erickson, J., Clark, L., Dar- ling, J. A. (eds.). Landscapes of Movement: Trails, Paths, and Roads in Anthropological Perspective. Philadelphia: Univer- sity of Pennsylvania, p. 253-269. The Economist. 2021. aspi.org.au/report/cultural-erasure, Sep- tember 21, 2020; January 2, 2021: 30. Accessed 19 August 2021. Feltham, H. B. 2009. Justinian and the International Silk Trade. Sino-Platonic Studies, 194, p. 1-43. Frachetti, M. 2008. Pastoralist Landscapes and Social Interac- tion in Bronze Age Eurasia. Berkeley: University of California. Frankopan, P. 2015. The Silk Road: A New History of the World. London: Bloomsbury. Freedman, P. 2008. Out of the East: Spices and the Medi- eval Imagination. New Haven: Yale University. Gawlikowski, M. 1994. Palmyra as a Trading Center. Iraq, 56, p. 27-33. Gil, M. 1976. The Radhanite Merchants and the Land of Radhan. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 17 (3), p. 299-328. Goitein, S. D. 1974. Letters of Medieval Jewish Traders. Princeton: Princeton University. Goitein, S. D., Mordechai, A. F. 2007. India Traders of the Middle Ages: Documents from the Cairo Geniza «India Book». Leiden; Boston: Brill. Golden, P. B. 1980. Khazar Studies: An Historical-Philo- logical Inquiry into the Origin of the Khazars. 1. Budapest: Akademiai Kiado. Golden, P. B. 1990. The Karakhanids and Early Islam. In: Sinor, D. (ed.). The Cambridge History of Inner Asia. Cam- bridge: Cambridge ed University, p. 343-370. Golden, P. B. 1992. An Introduction to the History of the Turkic Peoples. Wiesbaden: Otto Harrasowitz. Gommans, J. J. L. 1994. The Rise of Indo-Afghan Empire, c. 1710—1780. Leiden: Brill. Gopal, L. 1961. Textiles in Ancient India. Journal of the Economic and Social History of the Orient, 4, p. 53-69. Gregoratti, L. 2012. The Parthians between Rome and China. Gun Ying’s Mission into the West (1st Century AD). Akademisk, 4, p. 109-116. Grenet, P. 2002. Regional Interactions in Central Asia and Northwest India in the Kidarite and Hephtalite Periods. In: Williams, S. N. (ed.). Indo-Iranian Languages and Peoples. Oxford: Oxford University, p. 203-224. Grinin, L. E., Korotayev, A. V. 2013. Political Globalistics. In: Grinin, L. E. Ilyin, I. V., Korotayev, A. V. (eds.). Globalis- tics and Globalization Studies: Theories, Research and Teach- ing. Volgograd: Uchitel, p. 335-347. Guguev, V., Ravich, I., Treister, M. Ju. 1991. Han Mirrors and Their Replicas in the Territory of South of Eastern Eu- rope. Bulletin of the Metals Museum, 16, p. 32-50. Guo, Y. 2005. A General Overview of Byzantine Coins: Their Imitations Found in China. Eirene: Studia Graeca et Latina, 41, p. 87-116. Hansen, V. 2012. The Silk Road: A New History. Oxford: Oxford University. Hedin, S. 1938. The Silk Road. London: Routledge & Sons. Hezser, C. 2011. Jewish Travel in Antiquity. Tubingen: Monk Siebeck. Hirth, F. 1885. China and Rome. Shanghai and Hongkong: Kelly and Walch. Holzwarth, W. 2005. Relations between Uzbek Central Asia, the Great Steppe and Iran, 1700—1750. In: Hopkins, A. G. (ed.). Shifts and Drifts in Nomad-Sedentary Relations. Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert, p. 179-215. Hopkins, A. G. (ed.). 2002. Globalization in World History. London: Pimplico. Hoppal, K. 2011. The Roman Empire According to the An- cient Chinese Sources. Acta Antiqua Academiae Scientiarum Hungaricae, 31, p. 263-305. Hoppal, K. 2016. Contextualizing Roman-Related Glass Artifacts in China: An Integrated Approach to Sino-Roman Relations. Acta Archaeologica Academiae Scientiarum Hun- gaticae, 67, p. 99-104. International… International Association of Museums of the Silk Roads (IAMS) alliance@chnmuseum.cn, accessed 19 August 2021. Jacoby, D. 2004. Silk Economics and Cross-Cultural Artis- tic Interaction: Byzantium, the Muslim World, and the Chris- tian West. Dumbarton Oaks Papers, 58, p. 197-240. Jacoby, D. 2016. Oriental Silk at the Time of the Mongols: Patterns of Trade and Distribution in the West. In: von Fircks, J., Schora, R. (eds.). Oriental Silk in Medieval Europe. Riggis- berger Bericht, 71. Riggisberg: Abegg-Stiftung, p. 93-123. Keay, J. 2006. Spice Route: A History. Berkeley: University of California. Kenoyer, J. M. 2017. Textiles and Trade in South Asia dur- ing the Proto-Historic and Early Historic Period. In: Hilde- brandt, B., Gillis, C. (eds.). Silk: Trade and Exchange along the Silk Roads between Rome and China in Antiquity. Cam- bridge: Oxbow Books, p. 7-26. Khazanov, A. M. 1994. Nomads and the Outside World, 2nd ed. Madison: The University of Wisconsin. Khazanov, A. M. 2019. Steppe Nomads in the Eurasian Trade. Chungara, 51 (1), p. 85-93. Klaus, G. 2017. Wer ist Marinos von Tyros: Zur Haup- tquelle des Ptolemaios in seine Geographie. Geographia an- tiqua, 26, p. 13-22. Knappett, C. 2013. Network Analysis in Archaeology: New Approaches in Regional Interaction. Oxford: Oxford Univer- sity. Kolb, A., Speidel, M. A. 2015. Perceptions from Beyond: Some Observations on Non-Roman Assessments of the Ro- man Empire from the Great Eastern Trade Routes. Journal of Ancient Civilizations, 30, p. 117-149. Kolb, A., Speidel, M. A. 2017. Imperial Rome and China: Communications and Innovation Transmission. In: Elizalde, M. D., Jianlang, W. (eds.). China’s Development from a Global Perspective. Cambridge: Cambridge Scholars, p. 28-56. Komroff, M. (translator). 2001. The Travels of Marco Polo. New York: Random House. Kovalev, R. K. 2005. Commerce and Caravan Routes along the Northern Silk Road (Sixth-Ninth Centuries). Part I: The Western Sector. Archivum Eurasiae Medi Aevi, 14, p. 55-105. Kuzmina, E. E. 2008. The Prehistory of the Silk Road. Phil- adelphia: University of Pennsylvania. Laruelle, M. (ed.). 2018. China’s Belt and Road Initia- tive and Its Impact in Central Asia. Washington: The George Washington University. Lerner, Ju. D. 1998. Ptolemy and the Silk Road: From Baktra Basileion to Sera Metropolis. The East and the West, 48 (1—2), p. 9-25. Lerner, Ju. D. 2001. The Merchant Empire of the Sogdi- ans. In: Juliano, A., Lerner, Ju. (eds.). Monks and Merchants. New York: Harry N. Abrams, p. 220-229. 191ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) хазанов, А. М. великий Шовковий шлях, якого не було Levi, S. C. 2002. The Indian Diaspora in Central Asia and its Trade, 1550—1900. Leiden: Brill. Li, D. n. d. The Judeo-Persian Document of Dandan Oilik Side in Khotan. The History Department of Tsinghua Univer- sity. www.academia.edu/17315533, accessed 12 March 2021. Li, Q. 2006. Maritime Silk Road. Translated by W. W. Wang. China: Intercontinental. Li, Q. 2015. Roman Coins Discovered in China and Their Research. Eirene. Studia Graeca et Latina, LI, p. 279-299. Li, Y. 2017. Belt and Road: A Logic Behind the Myth. In: Amighini, A. (ed.). China’s Belt and Road. Milan: Epoke, p. 21-139. Liu, X. 1988. Ancient India and Ancient China: Trade and Re- ligious Exchanges, AD 1—600. New Delhi: Oxford University. Lurje, P. B. 2010. Personal Names in Sogdian Texts. Ira- nisches Personennamenbuch. II, 8. Wien: ЦAW. Malinowski, G. 2012. Origin of the Name Seres. In: Ma- linowski, G., Paroń, A., Szmoniewsk, B. Sz. (eds.). Serica — Da Qin: Studies in Archaeology, Philology and History of Sino-Western Relations (Selected Problems). Warsaw: IAE PAN; Instytut Konfucjusza w Uniwersytecie Wrocławskim; Instytut Studiow Klasycznych, Środziemnomorskich i Orien- talnych Uniwersytetu Wrocławskiego, p. 13-25. Malinowski, G. 2015. The Image of China in the Western Literature: Greco-Roman Antiquity. Horizons: Seoul Journal of Humanities, 6 (1), p. 1-19. Margoliouth, D. S. 1903. An Early Judeo-Persian Docu- ment from Khotan in the Stein Collection with Other Early Persian Documents. Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, October, p. 735-760. Martinez, A. P. 1982. Gardizi’s Two Chapters on the Turks. Arhivum Eurasiae Medii Aevi, 3, p. 109-217. McCrindle, J. W. 1889. The Christian Topography of Cos- mas, an Egyptian Monk. New York: Burst Franklin. Menander Protector. 1985. History of Menander the Gard- ian. Edited and translated by R. C. Blocky. Liverpool: Francis Cairns. Mielczarek, M. 1997. Remarks on the Numismatic Evi- dence for the Northern Silk Route: The Sarmatians and the Trade Route Linking the Northern Black Sea Area with Cen- tral Asia. In: Tanabe, K., Cribb, J., Wang, H. (eds.). Studies in Silk road Coins and Culture. Papers in Honour of Professor Ikuo Hirayama on his 65th Birthday, Kamakura: The Institute of Silk Road Studies, p. 131-147. Morrison, A. 2017. Central Asia’s Catechism of Cliche: From the Great Game to Silk Road. Eurasianet, July 25. Naymark, A. 2001. Sogdiana, Its Christians and Byzanti- um: Study of Artistic and Cultural Connections in Late Antiq- uity and Early Middle Ages. Ph D dissertation. Bloomington: Department of Art History, Indiana University. Neelis, J. 2011 Early Buddhist Transmission and Trade Networks: Mobility and Exchange Within and Beyond the Northwestern Borderlands of South Asia. Leiden: Brill. Noonan, T. S. 1985. Khazaria as an Intermediary between Islam and Eastern Europe in the Second Half of the Ninth Century: The Numismatic Perspective. Archivum Eurasia Medii Aevi, 5, p. 179-204. Oikonomides, N. 1986. Silk Trade and Production in By- zantium from the Sixth to the Ninth Century: The Seals of Kommeriarioi. Dumbarton Oaks Papers, 40, p. 33-53. Onge, M. 2007. Caravanserais as Symbols of Power in Seljuk Anatolia. In: Osmond, J., Cimdina, A. (eds.). Power and Culture: Identity, Ideology, Representation, Pisa: Pisa Univer- sity, p. 49-69. Parzinger, H. 2008. The Silk Roads’ Concept Reconsidered: About Transfers, Transportation, and Transcontinental In- teractions in Prehistory. The Silk Road, 5 (2), p. 5-15. Paul, J. 2012. Zentralasien Neue Fischer Weltgeschichte, 10. S. Frankfurt am Main: Fischer. Pekkanen, T. 1986. The First References to the Silk Road in Classical Literature. Mémoires de la Société Finno-Ougri- enne, 194, p. 173-193. Pubblici, L. 2017. Antagonism and Coexistence: Local Pop- ulation and Western Merchants on Venetian Azov Sea in the 14th Century. Biblioteca Slavistie, 36, p. 25-47. Pulleyblank, E. G. 1999. The Roman Empire as Known to Han China. Journal of the American Oriental Society, 119 (1), p. 71-79. Raev, B. A. 1986. Roman Imports in the Lower Don Basin. British Archaeological Reports, International Series, 278. Ox- ford. Raschke, M. G. 1978. New Studies in Roman Commerce with the East. In: Temporini, H. (ed.). Aufstieg und Niedergang der römischen Welt: Geschichte und Kultur Roms im Spiegel der neueren Forschung. II, 9.2, Berlin: Walter de Gruyter. Ray, H. P. 2018. Warp and Weft: Producing, Trading and Consuming Indian Textiles: Across the Seas (First—Thir- teenth Centuries CE). In: Machado, P., Fee, S., Campbell, G. (eds.). Textile Traders, Cultures, and the Material World of the Indian Ocean (Palgrave Series in Indian Ocean World Stud- ies). Cham: Palgrave Macmillan, p. 288-311. Rezakhani, R. 2010. The Road that Never Was: The Silk Road and Trans-Eurasian Exchange. Comparative Studies of South Asia, Africa, and the Middle East, 30 (5), p. 421-433. Richthofen, F. von. 1877. Über die centralasiastischen Sei- denstrassen bis zum 2 Jahrhundert n. Chr. Verhandlungen der Gesellschaft für Erdkunde zu Berlin, 4, S. 96-122. Rossabi, M. 1989. The «Decline» of the Central Asian Cara- van Trade. In: Seaman, G. (ed.). Ecology and Empire: Nomads in the Cultural Evolution of the Old World. Los Angeles: Eth- nographics, p. 81-102. Rouge, J. 1988. La navigation en Mer Erythrée dans l’antiquite: L’Arabie et ses mers fordières. I. Lyon: Travaux de la Maison de l’Orient. Rtveladze, E. 2012. Studies on the Historical Geography of Southern Central Asia. Parthica, 14, p. 137-144. Rudenko, S. I. 1970. Frozen Tombs of Siberia: The Pazyryk Burials of Iron Age Horsemen. Berkeley: University of Cali- fornia. Schottenhammer, A. 2016. China’s Gate to the Indian Ocean: Iranian and Arab Long-Distance Traders. Harvard Journal of Asiatic Studies, 76 (1—2), p. 135-179. Seland, E. H. 2013. Networks and Social Cohesion in An- cient Indian Ocean Trade: Geography, Ethnicity, Religion. Journal of Global History, 8 (3), p. 373-390. Seland, E. H. 2014. The Organization of the Palmyrene Caravan Trade. Ancient West and East, 13, p. 197-211. Seland, E. H. 2016. The Periplus of the Erythraean Sea: A Network Approach. Asian Review of World Histories, 4 (2), p. 191-205. Sen, T. 2011. Maritime Interactions between China and India: Coastal India and the Ascendancy of Chinese Maritime Power in Indian Ocean. Journal of Central Eurasian Studies, 2, p. 41-82. Sen, T. 2017. Early China and the Indian Ocean Networks. In: de Souza, P., Arnaud, P. (eds.). The Sea in History: The An- cient World. New York: Rowman and Littlefield, p. 536-547. Sen, T. 2019. Zheng He’s Military Interventions in South Asia, 1405—1437. China and Asia, 1, p. 158-191. Shenkar, M. 2020. The Origin of the Sogdian Civic Com- munities (nâf). Journal of the Economic and Social History of the Orient, 63, p. 357-388. Shim, H. 2014. The Postal Roads of the Great Khans in Central Asia under the Mongol-Yuan Empire. Journal of Song-Yuan Studies, 44, p. 405-469. Silverstein, A. 2007. From Markets to Marvels: Jews on the Maritime Route to China ca. 850—950 CE. Journal of Jewish Studies, 58 (1), p. 91-104. Simonenko, A. 2001. Chinese and East Asian Elements in Sarmatian Culture of the North Pontic Region. Silk Road Art and Archaeology, 7, p. 53-71. Simonenko, A., Marčenko, I., Limberis, N. 2008. Römische Importe in Sarmatischen und Maiotischen Graben Zwischen Donau und Kuban. Archæeologie in Eurasien, 25, p. 3-264. Sinor, D. 1990. The Establishment and Dissolution of the Turk Empire. In: Sinor, D. (ed.). The Cambridge History of Early Inner Asia. Cambridge: Cambridge University, p. 285- 316. Sirota, S. 2005. The Chinese Chronicles on the Khazars: Notes on Khazaria in Tang Period Texts. Archivum Eurasiae Media Aevi, 14, p. 231-261. Staalesen, A. 2019. COSCO: Several Trans-Arctic Ship- ments Coming Up This Year. Barents Observer, May 14. Stark, S. 2008. Die Alttürkenzit in Mittel- und Zentral- asien. Archælogische und Historische Studien. Wiesbaden: Dr. Ludwig Deichert. 192 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Дискусії Steensgaard, N. 1973. Carracks, Caravans and Compa- nies: The Structural Crisis in the European-Asian Trade in the Early 17th Century. Copenhagen: Scandinavian Institute of Asian Studies. Symonenko, O. 2013. Trade and Trophy: Near Eastern Imports in the Sarmatian Culture. Mousaios, XVIII, p. 304- 324. Thierry, F., Morrison, C. 1994. Sur les monnaies Byzan- tines trouves en Chine. Revue Numismatique, 36, p. 109-145. Tupikova, I. M. Schemmel, M., Geus, K. 2014. Travel- ling along the Silk Road: A New Interpretation of Ptolemy’s Coordinates. Max Plank Institute for the History of Science. Manuscript in possession of the author. Vaissière de la, É. 2005. Sogdian Traders. A History. Lei- den: Brill. Vaissière de la, É. 2009. The Triple System of Orography in Ptolemy’s Xinjiang. In: Sundermann, W., Hintze, A., de Bloi, F. (eds.). Exegisti Monumenta: Festschrift in Honour of Nicho- las Sims-Williams. Wiesbaden: Harrassowitz, p. 527-535. Vaissière de la, É. 2012. Central Asia and the Silk Road. In: Johnson, S. (ed.). Oxford Handbook of Late Antiquity. Ox- ford: Oxford University, p. 142-169. Vaissière de la, É., Trombert, É. (eds.). 2005. Les Sogdiens en Chine. Études thématiques, 13, Paris. Vedeler, M. 2015. Silk Trade to Scandinavia in the Viking Age. In: Ling, H. A., Jahnke, C. (eds.). Textiles and the Medi- eval Economy: Production, Trade, and Consumption of Tex- tiles, 8th—16th Centuries. Oxford: Oxbow Books, p. 78-85. Wallerstein, I. 1974. The Modern World System I: Capital- ist Agriculture and the Origins of the European World-Econo- my in the Sixteenth Century. London: Academic. Wallerstein, I. 1979. The Capitalist World Economy. Cam- bridge: Cambridge University. Wang, I. 2016. The Belt and Road Initiative and China’s New Grand Strategy. Pacific Review, 29 (3), p. 455-463. Waugh, D. C. 2001. Richthofen’ Silk Road: Towards the Ar- chaeology of a Concept. The Silk Road, 5, 1, p. 1-10. Whitfield, S. 2007. Was There a Silk Road? Asian Medi- cine, 3, p. 201-213. Wink, A. 2020. The Making of the Indo-Islamic World c. 700—1800 CE. Cambridge: Cambridge University. Yang, S. 2020. Restrictions on Foreign Trade and Inter- marriage in Tang and Northern Song China. Paper presented at the 2020 Association for Asian Studies Conference. Boston: Manuscript in possession of the author. Yu, T. 2013. China and the Ancient Mediterranean World: A Survey of Ancient Chinese Sources. Sino-Platonic Papers, 242, p. 1-268. Yule, H. (translator and editor). 2017. Francesco Balducci Pegolotti’s Notices of the Land Route to Cathay, etc. (Circa 1330—1340). In: Cathay and the Way Thither, Volume 3: Being a Collection of Medieval Notices of China. New Delhi: Munshiram Manoharlal, p. 143-173. Żuchowska, M. 2013. Palmyra and the Far Eastern Trade. Studia Palmyreńskie, 12, p. 381-387. Żuchowska, M., Żukowski, R. 2012. More Precious than Gold: Spices from the Edges of the World in the Mediterrane- an Kitchen in Late Antiquity and Early Byzantine Times. In: Gladkikh, M. I. (ed.). Ten Centuries of Byzantine Trade (the 5th—15th Centuries). Kyiv: Bibliotheca Vita Antiqua, p. 203- 207. A. M. Khazanov the gReat SilK ROad which did nOt exiSt Interregional long-distance trade in silk certainly ex- isted in ancient and medieval times, but the transconti- nental and regular «Great Silk Road», whether overland or even maritime, is a myth, a phantom. Its existence is not confirmed either by written sources or by archaeologi- cal data. A concept of the Silk Road implies at least know- ledge of macro-routes and their final destination, as well as transcontinental connectivity. The latter, if it existed in antiquity and medieval times at all, was much more occa- sional than regular and intentional. As a rule, such trade involved many middlemen. The «Silk Road» and the trade in silk, even a trans-regional one, are quite different no- tions. The transcontinental overland trade existed in but a few short-lived historical periods; it was neither confined to silk nor was it even a road. The «silk roads» were only one of many long-distance continental and transcontinen- tal trading itineraries that existed in the Old World in premodern times. It is also important to remember that transcontinental trade was limited only to high-value, low-volume goods. The exotic appeal of long-distance trade in luxuries combined with a striving for political correct- ness often results in distorted and exaggerated opinions on premodern commerce in general. Not only silk and other luxury and prestige goods, but also people, religions, languages, scientific knowledge, inventions, innovations, new technologies, know-how, chemicals, minerals, metals, plants, medicine, cultural transmissions and artistic styles and fashions, cuisine, and musical instruments moved along its numerous itineraries, but on the negative side, epidemic diseases and epizootics were also disseminated across Eurasia along with them. Finally, it is worth stress- ing again that the long-distance Eurasian trade not only directly or indirectly stimulated movements of people and created ethnic diasporas. Frequently it was just members of these diasporas who brought new knowledge and tech- nological knowhow and contributed to their practical ap- plications in the new milieus. That was the main achieve- ment of Eurasian trade, with no continuity between the trade in silk in the ancient and medieval times. Keywords: Great Silk road, China, silk, nomads, long-distance trade, transcontinental routes, myth. Одержано 12.01.2022 хАЗАноВ Анатолій Михайлович, професор ант- ропології, Університет Медісон-вісконсін, США. KhaZanOv anatoly m., the Ernest Gellner Professor of Anthropology (Emeritus), the University of Wisconsin-Madison USA. E-mail: khazanov@wisc.edu.

Великий Шовковий шлях, якого не було

Репозитарії

Схожі ресурси