До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)

У статті висвітлено матеріали безкурганного некрополя біля Третього кар’єру Дніпробуду, який вивчався в ході масштабних археологічних робіт при побудові Дніпрогесу в 1931 р....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Могилов, О.Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2022
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187590
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду) / О.Д. Могилов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 256-263. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187590
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1875902023-01-16T01:26:32Z До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду) Могилов, О.Д. Історія науки У статті висвітлено матеріали безкурганного некрополя біля Третього кар’єру Дніпробуду, який вивчався в ході масштабних археологічних робіт при побудові Дніпрогесу в 1931 р. During the period between First and Second World Wars a large-scale archaeological research was carried out in connection with the construction of the Dnieper Hydroelectric Station (the DniproHES). Large number of ancient sites felt into the area of flooding and destruction. In order to study them the Dniprobud expedition was organized which carried out significant excavations in 1927—1932 under the head of D. I. Yavornytskyi. Among the excavated sites there was also the necropolis located on the eastern side of the 3rd quarry of the Dniprobud, on the right bank of the modern Zaporizhzhya city, on a high rocky slope of the Old Dnieper. The works took place in September — early October 1931 headed by the Dniprobud expedition member P. I. Smolichev. At the time of the excavation most of the necropolis included more than a dozen stone pavements had been destroyed. Only two burials survived under single-layer stone pavements with a diameter of 5.6—8 m. A menhir-like stone was recorded near grave 1. Single burials of the necropolis were made in catacombs with stone chambers’ barriers. Supposedly a child and a warrior were buried. Child’s burial was without grave goods. The man was accompanied by the arrowheads and pot. The necropolis near the 3rd quarry of Dniprobud is a part of the whole system of Scythian necropolises with moundless burials on the Lower Dnieper. The area of such necropolises coincides with the Scythian settlement network. Settlements are often located near such necropolises which gives grounds to connect these burials with the population of such settlements. The topography of the necropolis on the slope above the Dnieper is typical for burial mounds in the Dnieper area. Burials made of stone are also typical for this region. This tradition dates back to the Bronze Age and is also known during the pre-Scythian period. The graves near the 3rd quarry of Dniprobud can be dated to the 4th century BC based on the types of burial structures and grave goods. Moreover, they can be considered to belong to the local ordinary nomadic Scythian population which began to change their way of life to the settled one. However, it preserved typical traditions of nomads’ funeral rites. In addition, the implementation of burials under stone pavements may indicate that the new ethnic substrate of the region, formed in Scythian Age, may have included some part of the aboriginal population that lived here since the Bronze Age and pre-Scythian times. 2022 Article До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду) / О.Д. Могилов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 256-263. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.01.18 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187590 904.5(477.64)(091) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Могилов, О.Д. До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду) Археологія і давня історія України
description	У статті висвітлено матеріали безкурганного некрополя біля Третього кар’єру Дніпробуду, який вивчався в ході масштабних археологічних робіт при побудові Дніпрогесу в 1931 р.
format	Article
author	Могилов, О.Д.
author_facet	Могилов, О.Д.
author_sort	Могилов, О.Д.
title	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)
title_short	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)
title_full	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)
title_fullStr	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)
title_full_unstemmed	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)
title_sort	до історії вивчення скіфських пам’яток надпоріжжя (безкурганний могильник біля третього кар’єру дніпробуду)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187590
citation_txt	До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду) / О.Д. Могилов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 1 (42). — С. 256-263. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT mogilovod doístoríívivčennâskífsʹkihpamâtoknadporížžâbezkurgannijmogilʹnikbílâtretʹogokarêrudníprobudu
first_indexed	2025-07-16T09:11:20Z
last_indexed	2025-07-16T09:11:20Z
_version_	1837794151781892096
fulltext	256 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) УДК 904.5(477.64)(091) DOI: 10.37445/adiu.2022.01.18 О. Д. Могилов до історії ВиВЧеннЯ скіФсЬких пАМ’Яток нАдпоріЖЖЯ (беЗкУргАнниЙ МогилЬник білЯ третЬого кАр’ЄрУ дніпробУдУ) У статті висвітлено матеріали безкурганного некрополя біля Третього кар’єру Дніпробуду, який вивчався в ході масштабних археологічних робіт при побудові Дніпрогесу в 1931 р. ключові слова: скіфський період, безкурганні поховання, кам’яні викладки, поховальний обряд, озброєння, посуд. Мабуть наймасштабніші міжвоєнні архе- ологічні дослідження в Україні пов’язані з побудовою Дніпрогесу — важливого енер- гетичного вузла, що за задумом тодішнього керівництва мав відігравати важливу роль в забезпеченні промисловості, що розвива- лась, електрострумом. У зону затоплення та руйнування попадала велика кількість пам’яток давнини. Для їх вивчення була організована Дніпробудівська експедиція, що проводила значні за обсягом розкопки у 1927—1932 рр. під загальним керівництвом академіка Д. І. Яворницького (Яворницький 1927—1929; 1930; 1931; 1932). Результати цих величезних за обсягом розкопок досі не узагальнені в повній мірі. Експедицією вив- чались пам’ятки різних періодів, від палео- літу, до середньовіччя. були серед них і ком- плекси скіфського часу. Дослідникам відомі далеко не всі з них. більше повезло в цьому плані пам’яткам в Кічкасі, біля Гадючої бал- ки, на Дніпрозаводбуді (Рудинський 1929; Добровольський 1929; Смолічев 1929; Моги- лов 2018). Серед майже невідомих вченим могильників — некрополь, розташований зі східного боку Третього кар’єру Дніпробуду, на правобережжі сучасного м. запоріжжя, на високому скелястому схилі до Старого Дніпра. Ще в 1930 р. між старою Хортицькою заліз- ничною водокачкою та так званою «Царською пристанню», протягом приблизно 1—2 км вздовж берега вдалось нарахувати понад де- сяток кам’яних гранітних викладок над мо- гилами. частина з них мала округлу форму діаметром до 10 м. Насипи над захоронення- ми не фіксувалися. в 1929 р. в цій місцевості було закладено кар’єр для добування каме- ню. Для доступу до його залягань, верхній шар ґрунту змивався. Так було знищено біль- шість кам’яних закладок. На 1931 р. вціліли лише дві з них, розташовані на сході некро- полю. Оскільки кар’єр і далі розширювався, було прийнято рішення про дослідження цих двох «могил», що тривали у вересні — на по- чатку жовтня 1931 р. під керівництвом члена Дніпробудівської експедиції П. І. Смолічева (Смолічев 1931, с. 23—25). Викладка («могила») 1 розташовува- лась на скелястому схилі, ближче до берега. На поверхні вона виділялась кам’яним мо- щенням у формі кола діаметром 8 м. Насип відсутній. Грунтовий шар поміж каменями досягав лише 5 см завтовшки. Середина кам’яного завалу, що йшов в один шар, була вільною від каменів і маркувала місце розта- шування могили. Форма цієї ділянки оваль- на, витягнута з північного сходу на півден- ний захід, розмірами 2,3 × 1,5 м. На північ від цього місця сторчма було поставлено ка- мінь розмірами 0,7 × 0,5 × 0,3 м, що, схоже, міг відігравати роль менгіра. Далі під центром викладки темнішим кольором вималювалась пляма катакомби розмірами 1,9 × 0,8 м. Спочатку фіксували- ся контури дромоса, при заглиблені — й по- ховальної камери. Катакомба (рис. 1) мала © О. Д. МОГИЛОв, 2022 257ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Могилов, О. Д. До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя... овальну форму камери, завдовжки 0,8 м, завширшки, судячи з малюнку — до 0,7 м, та глибиною до 1,5 м, яка була орієнтована з півночі на південь. А також — вхідну яму завдовжки до 1,2 м, завширшки 0,4 м, завг- либшки 1,25 м. вхід до поховальної камери перекривав однорядний кам’яний заслон з декількох ярусів поставлених один на одного каменів, що мав невеликий ухил. його верх фіксувався за 0,5 м нижче рівня давньої по- верхні. зверху камені дещо більші. Однак, в одному з нижніх кутів стояла велика брила. Ще один схожий ряд каменів височів з проти- лежного боку вхідної ями на висоту 0,75 м. Їх верх — на такому ж рівні як й заслон до за- хідної камери. Розташування їх незвичне, й не може вважатись частиною кам’яного зава- лу у вхідній ямі катакомби. Формально воно нагадує заслон ще однієї камери катакомби. Такі споруди не часті, та все ж трапляються у IV ст. до н. е.: Світловодськ, Мамай-Гора (Панченко 2014, рис. 1, Андрух, Тощев 1999, рис. 22: 14). Однак, у звіті П. І. Смолічева не- має ніяких відомостей щодо цього, розкопки у цьому напрямку, схоже, не велись. І питан- ня, чи не міг вчений залишити недослідже- ною ще одну камеру, залишається відкритим. в поховальній камері, дно якої нижче рівня вхідної ями, виявлено кістки людини у пере- міщеному стані: череп, стегнові, гомілкові, плечові кістки. Їх було попсовано механіч- ним способом. Антропологічні визначення не наведені. втім, розміри камери та кісток на малюнку сигналізують, що це могла бути дитина. знахідок в похованні не виявлено. Викладка («могила») 2 знаходилась за 6 м на північний схід від захоронення 1. Насипу вона теж не мала та виділялась на поверхні лише виходом небагатьох каменів (рис. 2). вимостка мала неправильну округ- лу форму, діаметром до 5,6 м, і була викла- дена в один шар. Причому, фактично на по- верхню виходили верхні брили від заслона входу до катакомби, що були витягнуті сму- гою завдовжки 1,8 м з заходу на схід. Форму камери та вхідного колодязя не простеже- но. заслон в камеру, складений в один ряд брил, заввишки 1,5 м та завширшки 1,8 м. Поховальна камера розташована північніше нього. захоронення не пограбоване. Кістяк лежав витягнуто на спині, головою на захід. Кістки збереглись у дуже доброму стані, але фаланг ніг та правої руки бракувало. На пів- ніч від голови покладено горщик темно-сіро- го кольору, оздоблений тиснутим пальцевим орнаментом. висота 22 см, діаметр вінець 8 см. біля лівої руки покладено 18 бронзо- вих «тригранчастих» наконечників стріл. Ще 3 аналогічних вироби лежали біля правої руки. Майже всі вони спрямовані вістрями до ніг. П. І. Смолічев звернув увагу на не дуже великий розмір кістяка, припустивши, що він міг належати жінці. Однак, наявність зброї в комплексі, за відсутності будь-яких прикрас, прясла, дзеркала тощо, свідчить, радше, про чоловічу належність. з могили було взято монолітну вирізку поховання зі всіма речами. Могильник біля Третього кар’єру Дніпро- буду входить в цілу систему скіфських не- рис. 1. Могила 1 біля Третього кар’єру Дніпробуду (за П. І. Смо- лічевим) 258 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Історія науки крополів з безкурганними захороненнями на Нижньому Дніпрі (Остапенко 2007; Могилов 2018). Неподалік розташована пам’ятка за- поріжжя — вирва (Остапенко 2007, с. 150). Нижче за течією — численні Хортицькі мо- гильники (бодянський 1972a, с. 211; Оста- пенко 1995, с. 123—128; 2007, с. 150—151). вище, на мисах обабіч Дніпра — некрополі біля Кічкаса та на Дніпрозаводбуді. Ще далі на північ, на правому березі давнього борисфену — комплекси біля Гадючої бал- ки (Рудинський 1929; Добровольский 1929; Смолічев 1929; Могилов 2018, с. 287—291, 295—297). Ареал безкуранних некрополів співпа- дає зі смугою скіфської осілості на Нижньо- му Дніпрі. Нерідко поселення розташовані поруч з такими могильниками (Остапенко 2001; Могилов 2018, с. 303), що дає підста- ви пов’язувати дані поховання з населен- ням згаданих селищ. Подібні некрополі та- кож маркують осідання номадів у Східному Криму (Кругликова 1973, с. 173—175; Цвек 1968, с. 199—204; Корпусова 1972, с. 41—46), в Нижньому Подонні (Ильюков 2002; Проко- фьев 2014), в причорноморський зоні (Мелю- кова 1975). виділяються й споріднені з ними могильники на півдні Дніпровського Лісосте- пу, які мають риси степового поховального обряду, що проявляється в розповсюдженні катакомб, інших характерних особливостях поховального обряду, специфічному наборі інвентарю тощо. На Правобережжі найкра- ще це спостерігається в Світловодську (бо- кий 1985; бокий, Могилов, Панченко 2013; Могилов 2018a; 2018b; 2019a; 2019b), Калан- таєві (Покровська, Ковпаненко 1961, с. 129— 135). в меншій мірі — в заломах, де просту- пають й місцеві особливості та доскіфські традиції (бокий 1987, с. 22—24; Панченко рис. 2. Поховання 2 біля Тре- тього кар’єру Дніпробуду (за П. І. Смолічевим) 259ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Могилов, О. Д. До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя... 2017, с. 335—338; 2018a, с. 330—332; 2018b, с. 44—48). На Лівобережжі в Поворсклі це ілюструється матеріалами некрополя на барвінковій Горі біля більского городища, що активно досліджується останніми роками під керівництвом Д. С. Гречка (Гречко, Дем- чук, Крюченко, Ржевуська 2019). Топографія могильника що публікується, яка характеризується його розташуванням на схилі над річищем Дніпра, є не рідкісною для безкурганних некрополів Надпоріжжя. Подібне розташування спостерігаємо в Га- дючій балці (Могилов 2018a, с. 288—289). Хортицькі пам’ятки частіше теж тяжіють до периферії островів над Дніпром (Остапен- ко 2007, с. 150—151). більш віддалені від дніпрової долини комплекси в Кічкасі, на Дніпрозаводбуді, проте й вони приурочені до мисів та краях плато над долиною борисфе- ну (Могилов 2018a, с. 291, 294, 295). Привертає увагу здійснення поховань у розглянутому некрополі під кам’яними викладками, що є типовим для безкурганних могильників Нижнього Подніпров’я (Оста- пенко 2007; Могилов 2018a). власне — Над- порожистої його частини, оскільки нижче за течією вони трапляються значно рідше та пе- реважають лише в Михайлівському могиль- нику (Лагодовская, Сыманович 1973). Традиції спорудження кам’яних викладок над безкурганними похованнями Нижнього Дніпра сягають корінням доби бронзи. Існу- ють такі захоронення тут і в передскіфську добу. Їх наявність в скіфський час, демонс- трує безперервність такої традиції, та дає підстави вважати, що у новий етнічний суб- страт скіфського часу в регіоні могла влитись якась частина передскіфського аборигенного населення (Могилов 2018a, с. 302—305). Цікава наявність в одній з викладок мен- гіроподібного каменя. Для некрополів з без- курганними захороненнями — це не час- те явище. зокрема, в Кічкасі на кургані 1 менгір стояв на кам’яному насипові поверх перекриття дерев’яного зрубу IV ст. до н. е. (Рудинський 1929, с. 50, 51). в Скельках зга- дується «вапнякова скіфська баба», що нага- дувала чоловіка в гостроверхій шапці. Там виявлено й овальний культовий майданчик із підтесаною менгіроподібною плитою все- редині (бодянський 1977, с. 24; Попандопу- ло 2017, с. 75). в обвалі кургану на I благо- віщенському некрополі виявлена стела «як ніби в шапці-вушанці» (Попандопуло 2012, с. 65). в захороненні 145 в Світловодську кам’яна плита поміщена вже на дно вхідної ями катакомби, яка не мала насипу на по- верхні (Панченко 2014, с. 105), ніби символі- зуючи перехід від підкурганних поховань до ґрунтових. Скіфські кам’яні статуї вважа- ються етномаркерами власне степових іра- номовних номадів. Поховані в могилах біля Третього кар’єру лежали в катакомбах, вхід до камери яких закривали кам’яні заслони. Споруди орієн- товані широтно, але камера в одній з них — мерідіонально. Такі поховальні споруди разом з кількісно переважаючими ямами є типовими для захоронень під викладками в надпорожистій частині Дніпра (Остапенко 2007, с. 150—151; Могилов 2018a, с. 289, 293, 295). Статево-вікові визначення кісток покій- них з пам’ятки не проводились, втім супутні дані дозволяють припускати поховання тут дитини та особи чоловічої статі. в одному випадку кістяк лежав витягнуто на спині, головою на захід, що є переважаю- чою позою для Степової Скіфії (Ольховський 1991). зберігся цей скелет дуже добре, втім, він не мав стіп ніг та кисті однієї руки, що доз- воляє припускати їх навмисне вилучення з за- хоронення. Такі дії нагадують обряд знешкод- ження небезпечних покійників, що існував в багатьох давніх суспільствах, та має різні вті- лення (Флеров 2000; 2007; Антипенко 2017, с. 17—19; Козленко 2018, с. 174—180). При цьому, знешкодження рук та ніг покійного могло вважатись давнім населенням достат- ньо дієвим способом власного захисту. Адже так небіжчик уявно був позбавлений здат- ності пересуватись та вчиняти агресивні дії руками. Про те, що подібне вилучення кісток у чаклунів у скіфському суспільстві мало міс- це, яскраво свідчать поховання з Світловодсь- ка (Козир 2014, с. 61—62) та Тарасівки (Эвар- ницкий 1890, с. 58, 59), в яких відсутні кістки кінцівок, а голови замінені черепом тварини. в більшості інших випадків, схоже, знешкод- ження небезпечних покійників в Скіфії відбу- валося менш радикальним способом: одну чи дві руки сховано під тулуб покійника, що при- тискав та знерухомлював їх1. Іноді це могло доповнюватись схрещенням ніг (можливо — символом їх зв’язування). більш показово це ілюструється похованням 12 кургану 5 групи «Сірко» під Нікополем (Граков 1962, с. 81— 82), яке О. І. Тереножкін та в. А. Іллінська зарахували до поховань скіфських чаклунок (Ильинская, Тереножкин 1983, с. 182). На дні вхідної ями катакомби лежала відділена кінцівка руки. в камері обличчям до низу ле- жала жінка з руками, схованими під тазом. Її супроводжувала обезголовлена вівця. Тіло покійної та тушка тварини викладені кістя- ними застібками. Інші випадки менш пока- 1. Про важливу культову роль рук у скіфській обряд- ності свідчать розповіді Геродота. зокрема, про відрізання правиці у жертв богові Ареєві. Цікаве й його повідомлення про виготовлення цими но- мадами сагайдаків зі шкіри руки вбитих ворогів (IV: 62, 64). згадаємо й про наявність у Скіфії вуз- дечних блях у вигляді кисті руки (Могилов 2008, с. 56), що синхронні розповідям «батька історії». 260 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Історія науки зові та ілюструють тільки ховання рук під ту- луб. вони відомі в похованнях 54 могильника в Скельках (Попандопуло 2011, с. 61, 62), 123 та 143 в Світловодську, кургані 29 у чорному Лісі (Тереножкин 1952, с. 125). А також — в низці комплексів могильника Мамай-Гора: поховання 1 кургану 12, 1 кургану 31, 2 кур- гану 130, 2 кургану 143 (Андрух, Тощев 1999, с. 145, 146, рис. 41: 12; 2004, с. 28; Андрух 2001, с. 215—216). Ще одне захоронення трапилось в кургані 1 групи Капулівка 2 (Тереножкин и др. 1973, с. 127—130). Два комплекси похо- дять з могильника Фронтове в Криму. Подібне положення рук відоме й у єлизаветівському могильнику на Нижньому Доні (Марченко, житников, Копылов 2000, с. 220). Як бачимо, вказаний звичай цілком певно може бути пов’язаний з населенням Степ- пової Скіфії. Світловодський могильник за поховальним обрядом теж близький до степових. Хоча відомий такий обряд і рані- ше, втім пік його застосування припадає на IV ст. до н. е. важко не помітити, що чима- ла кількість вказаних випадків приходяться на скіфські некрополі, де наявні безкурганні захоронення: Світловодськ, Скельки, Ма- май-Гора, Фронтове, Третій кар’єр Дніпробу- ду. Ці пам’ятки знаходяться в зоні скіфської осілості на Нижньому Дніпрі чи в Східному Криму. Причому, в низці випадків селища розташовані поруч із могильниками. з висо- кою долею вірогідності ці некрополі можуть пов’язуватись з землеробським населенням оточуючих поселень. Про це, між іншим, свідчать і знахідки окремих сільськогоспо- дарських знарядь на Мамай-Горі. вказане спостереження цікаве, оскільки існують вис- новки, що в добу середньовіччя «сплески» використання обряду знешкодження при- падали на час переходу кочових суспільств до осілості. Цей обряд навіть пропонується вважати одним з індикаторів самої осілості (Флеров 2000, с. 65—66). Схоже, що скіфські пам’ятки з безкурганними похованнями мо- жуть підтверджувати таку тезу. Пояснення поширення такого обряду в згаданих обста- винах пропонується вбачати в тому, що но- мади в силу рухомого способу життя були ві- досібленішими від могил предків, отже менш «спілкувались» з ними. Тоді як при прожи- ванні на одному місці — некрополі завжди поруч (Флеров 2000: 65—66). Хронологія могил біля Третього кар’єру Дніпробуду може бути визначена виходячи з типів поховальних споруд та супровідного інвентарю. Катакомба поховання 1, за типо- логією в. С. Ольховського може бути зарахо- вана до типу III. Такі споруди побутують у IV ст. до н. е. Тоді як для ранішого часу зга- даний вчений виділяє тільки катакомби ти- пу I (Ольховский 1991,с. 27, 28, 35, табл. 2 ) з паралельним вхідним колодязем та камерою (за термінологією інших вчених — ями з під- боєм) 1. Асортимент катакомб середньоскісь- кого часу варто розширити, додавши до них й споруди з прямокутною камерою та круг- лою вхідною ямою посеред однієї зі стінок (тип VIII), зафіксовані на Мамай-Горі в V ст. до н. е. (Андрух, Тощев 1999, с. 26, 35). Різ- новид катакомби з могили 2 залишився не- відомим. Утім, тут виявлено речові знахідки. Горщик з комплексу був прикрашений паль- цевими втисненнями. Місце їх нанесення не вказане, втім за аналогіями відомо, що розта- шовувались вони переважно по верху. в Лісо- степовому Подніпров’ї такі вироби відносять- ся до середньоскіфського та пізньоскіфського періодів (Петренко 1967, с. 23; Ковпаненко, бессонова, Скорый 1989, с. 75, 101). А в Сте- повій Скіфії — мають паралелі переважно на пам’ятках IV ст. до н. е. (Гаврилюк 1989, рис. 12: 5—9; Гаврилюк, Кравченко 1995, рис. 6). Якщо «тригранчасті» стріли з гробни- ці відповідають тригранним типам, то комп- лекс також можна було б віднести до IV ст. до н. е. (Мелюкова 1961, табл. 9). захоронення біля Третього кар’єру Дніпро- буду можуть бути визнані належними місце- вому рядовому скіфському населенню Над- поріжжя, що переходило до осілості. втім, воно ще зберігало типові традиції поховаль- ного обряду номадів. А здійснення поховань під кам’яними викладками може свідчити про те, що до складу нового етнічного суб- страту регіону, який утворився в скіфський час, могла увійти якась частина абориген- ного населення, що мешкало тут ще з доби бронзи та передскіського часу. 1. Якщо в могилі 1 другий ряд каменів прикривав все ж не виявлено другу камеру, то, з огляду на паралелі таким спорудам в Світловодську та на Мамай-Горі (Панченко 2014, рис. 1, Андрух, То- щев 1999, рис. 22: 14), датування IV ст. до н. е. буде ще переконливішим. літерАтУрА Андрух, С. И. 2001. Могильник Мамай-Гора. за- порожье: ИА НАН Украины; зГУ. Андрух, С. И., Тощев, Г. Н. 1999. Могильник Ма- май-Гора. запорожье: зГУ. Андрух, С. И., Тощев, Г. Н. 2004. Могильник Ма- май-Гора. запорожье: зНУ. Антипенко, А. в. 2017. «Нетипичные погребения» на могильниках варварского населения Крыма. в: Дени- сенко, ю. А. (ред.). Археология северо-Западного Кры- ма. Симферополь: Наследие тысячелетий, с. 17-19. бодянський, О. в. 1972. Розкопки в Надпоріжжі в 1969 році. Археологічні дослідження на Україні в 1969 р., с. 210-214. бодянський, О. 1977. Археологічні пам’ятки Запо- різької та Дніпропетровської областей, які зруйно- вані, або руйнуються водами озера ім. В. І. Леніна та Каховського водосховища. НА ІА НАН України, ф. 64, 1977/89. 261ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Могилов, О. Д. До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя... бокий, Н. М. 1980. Позднескифский бескурган- ный могильник у г. Светловодска. Археологические исследования на Украине в 1978—1979 гг.: Тезисы докладов XVIII конференции Института археологии АН УССР, с. 101. бокий, Н. М. 1987. Грунтовый могильник у с. за- ломы. в: черненко, Е. в. (ред.). Киммерийцы и ски- фы. 1. Кировоград, с. 22-24. бокій, Н. М., Могилов, О. Д., Панченко, К. І. 2013. Колективне поховання скіфського часу в Лісосте- повому Правобережному Подніпров’ї. Археологія і фортифікація середнього Подністров’я, с. 17-24. Гаврилюк, Н. А. 1989. Домашнее производство и быт степных скифов. Киев: Наукова думка. Гаврилюк, Н. О., Кравченко, С. М. 1995. Початок осілості степових скіфів (за матеріалами поселення Лиса Гора). Археологія, 3, с. 85-97. Граков, б. Н. 1962. Скифские погребения на Ни- копольском курганном поле. Материалы и исследо- вания по археологии сссР, 115, с. 56-113. Гречко, Д. С., Демчук, ж., Крютченко, О. О., Рже- вуська, С. С. Дослідження поселення та ґрунтового могильника в ур. барвінкова Гора у 2018 р. Археоло- гічні дослідження Більського городища 2018, с. 27- 34. Добровольський, А. 1929. звіт за археологічні до- сліди на території Дніпрельстану р. 1927 (околиці с. Кічкасу запорізької округи) (матеріали). в: Явор- ницький, Д. І. (ред.). Дніпропетровський краєвий історично-археологічний музей. I. Дніпропетровсь- ке, с. 61-160. Ильинская, в. А., Тереножкин, А. И. 1982. ски- фия VII—IV вв. до н. э. Киев: Наукова думка. Ильюков, Л. С. 2002. Каратаевский могильник. Археологические записки, 2, с. 168-202. Ковпаненко, Г. Т., бессонова, С. С., Скорый, С. А. 1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Ле- состепного Правобережья (Киево-Черкасский реги- он). Киев: Наукова думка. Козир, І. А. 2014. Ритуальне поховання 145 з ґрунтового могильника поблизу м. Світловодськ Кіровоградської області. в: Супруненко, О. б. (ред.). Феномен Більського городища. Київ; Полтава: ЦП НАНУ і УТОПІК, с. 61-64. Козленко, Р. А. 2018. Обряд обезвреживания пог- ребенных в Нижнем Побужье в античный период. Труды ИИМК РАН, 47, с. 174-180. Корпусова, в. М. 1972. Про населення хори анти- чної Феодосії. Археологія, 6, с. 41-55. Кругликова, И. Т. 1973. Каменные ящики у дер. Рыбное. в: Мунчаев, Р. М., Марковин, в. И. (ред.). Кавказ и Восточная Европа в древности. Москва: Наука, с. 162-166. Лагодовская, Е. Ф., Сыманович, Э. А. 1973. Скиф- ский могильник у с. Михайловка на Нижнем Днеп- ре. в: Тереножкин, А. И. (ред.). скифские древнос- ти. Киев: Наукова думка, с. 235-242. Марченко, К. К., житников, в. Г., Копылов, в. П. 2000. Елизаветовское городище на Дону. Москва: ИА РАН. Мелюкова, А. И. 1964. Вооружение скифов. Свод археологических источников, Д 1-4. Москва: Наука. Мелюкова, А. И. 1975. Поселение и могильник скифского времени у с. Николаевка. Москва: Наука. Могилов, О. Д. 2008. спорядження коня скіфської доби у Лісостепу східної Європи. Київ; Кам’янець- Подільський: Мошинський. Могилов, О. Д. 2018a. Скіфські поховання з вуз- дою з Дніпровського Припоріжжя. Археологія і дав- ня історія України, 2 (27), с. 287-315. Могилов, О. Д. 2018b. Поховальний обряд Світло- водського могильника. в: I Всеукраїнський археоло- гічний з’їзд. Київ: ІА НАН України, с. 119-120. Могилов, А. Д. 2019a. вооружение из Светловодс- кого могильника. Археологія і давня історія Украї- ни, 2 (31), с. 102-125. Могилов, А. Д. 2019b. зеркала из Светловодского могильника. Revista Arheologica, XV, 1, с. 94-102. Ольховский, в. С. 1991. Погребально-поминаль- ная обрядность населения степной скифии (VII— III вв. до н. э.). Москва: Наука. Остапенко, М. А. 1995. Скифские памятники се- верной части о. Хортица. Древности степного При- черноморья и Крыма, V, с. 53-67. Остапенко, М. А. 2001. Пам’ятки осілості скіфсь- кого часу на острові Хортиця. Археологія, 1, с. 51-67. Остапенко, М. А. 2007. Скифские бескурганные могильники Степного Поднепровья. в: Масленни- ков, А. А., Гаврилюк, Н. А. (ред.). Античный мир и варвары на юге России. Москва; Киев; запорожье: Дикое поле, с. 143-179. Панченко, К. І. 2014. Поховання 155 Світловодсь- кого могильника на Кіровоградщині. в: Супруненко, О. б. (ред.). Феномен Більського городища. Збірник матеріалів наукової конференції. Київ; Полтава: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, с. 105-108. Панченко, К. І. 2017. Дослідження пам’ятки скіфського часу поблизу с. заломи на Кіровоград- щині. Археологія і давня історія України, 2, с. 335- 339. Панченко, К. І. 2018a. Поховання 82 з ґрунтового могильника біля с. заломи на Кіровоградщині. Ар- хеологія і давня історія України, 2, с. 330-334. Панченко, К. 2018b. Грунтовый могильник скиф- ского времени возле с. заломы на Кировоградщине. Revista arheologica, XIV, 1, с. 44-49. Петренко, в. Г. 1967. Правобережье среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. Свод археологичес- ких источников, Д 1-4. Москва: Наука. Покровська, є. Ф., Ковпаненко, Г. Т. Могильник біля села Калантаєво. Археологія, XII, с. 129-142. Попандопуло, з. Х. 2011. скифский грунтовый могильник скельки. запорожье: запорожский об- ластной краеведческий музей. Попандопуло, з. Х. 2012. благовещенский I грун- товый могильник (по материалам исследований А. в. бодянского). Музейний вісник, 12, с. 63-72. Прокофьев, Р. в. 2014. Раскопки у хутора Дуги- но в дельте Дона в 2009 году. Ростов-на-Дону: Аль- таир. Рудинський, М. 1929. Археологічна розвідка на Дніпрельстані. в: Яворницький, Д. I. (ред.). Дніп- ропетровський краєвий історично-археологічний музей. I. Дніпропетровське, с. 45-60. Смолічев, П. І. 1931. Археологічні дослідження території Дніпрельстану в Кічкасі. Червень—вере- сень р. 1931. НА ІА НАН України, ф. 6, спр. 71. Смолічев, П. 1929. Археологічні розкопки на те- рені Дніпрельстану, в с. Кічкасі, запорізької окру- ги, у вересні—жовтні р. 1927. в: Яворницький, Д. I. (ред.). Дніпропетровський краєвий історично-архе- ологічний музей. I. Дніпропетровське, с. 161-234. Тереножкін, О. І. 1952. Розвідки і розкопки в 1949 р. в північній частині Кіровоградської області. Археологія, VII, с. 110-135. Тереножкин, А. И., Ильинская, в. А., черненко, Е. в., Мозолевский, б. Н. 1973. Скифские курганы Никопольщины. в: Тереножкин, А. И. (ред.). скифс- кие древности. Киев: Наукова думка, с. 113-186. 262 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Історія науки Флёров, в. С. 2000. Разыскания по обряду обез- вреживания погребенных в раннесредневековой восточной Европе. степи Европы в эпоху средневе- ковья, 1, с. 55-74. Флёров, в. С. 2007. Постпогребальные обряды Центрального Предкавказья в І в. до н. э. — ІV в. н. э. и Восточной Европы в ІV в. до н. э. — хІV в. н. э. Москва: Таус. Цвек, О. в. Могильник скіфського і сарматського часу на Керченському півострові. Археологія, XXI, с. 199-205. Эварницкий, Д. И. 1890. Публичные лекции по археологии России. Санкт-Петербург: И. Н. Скоро- ходов. Яворницький, Д. І. 1927—1929. Археологічні до- сліди на порогах Дніпра 1927—1929 рр. НА ІА НАН України, ф. 18, спр. 59. Яворницький, Д. І. Короткий звіт Науково-Ар- хеологічної експедиції по дослідженню території Дніпрельстану (Дніпрозаводбуду й порожистої ланки Дніпра) за її роботу протягом року 1930-го. НА ІА НАН України, ф. 18, спр. 80. Яворницький, Д. І. 1931. Коротке звідомлення академіка Д. І. Яворницького за археологічні праці в 1931 році. НА ІА НАН України, ф. 18, спр. 127. Яворницький, Д. І. 1932. Звіт про роботу експе- диції по дослідженню території Дніпрельстану і порожистої частини Дніпра 1932 року. НА ІА НАН України, ф. 18, спр. 155. RefeRenceS Andrukh, S. I. 2001. Mogilnik Mamai-Gora. Zaporozhe: IA NAN Ukrainy; ZGU. Andrukh, S. I., Toshchev, G. N. 1999. Mogilnik Mamai- Gora. Zaporozhe: ZGU. Andrukh, S. I., Toshchev, G. N. 2004. Mogilnik Mamai- Gora. Zaporozhe: ZNU. Antipenko, A. V. 2017. «Netipichnye pogrebeniia» na mogilnikakh varvarskogo naseleniia Kryma. In: Denisenko, Iu. A. (ed.). Arkheologiia Severo-Zapadnogo Kryma. Simfer- opol: Nasledie tysiacheletii, s. 17-19. Bodianskyi, O. V. 1972. Rozkopky v Nadporizhzhi v 1969 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini v 1969 r., s. 210-214. Bodianskyi, O. 1977. Arkheolohichni pam’iatky Zaporizkoi ta Dnipropetrovskoi oblastei, yaki zruinovani, abo ruinuiutsia vodamy ozera im. V. I. Lenina ta Kakhovskoho vodoskhovysh- cha. NA IA NAN Ukrainy, f. 64, 1977/89. Bokii, N. M. 1980. Pozdneskifskii beskurgannyi mogilnik u g. Svetlovodska. Arkheologicheskie issledovaniia na Ukraine v 1978—1979 gg.: Tezisy dokladov XVIII konferentsii Instituta arkheologii AN USSR, s. 101. Bokii, N. M. 1987. Gruntovyi mogilnik u s. Zalomy. In: Chernenko, E. V. (ed.). Kimmeriitsy i skify. 1. Kirovograd, s. 22-24. Bokii, N. M., Mohylov, O. D., Panchenko, K. I. 2013. Kolektyvne pokhovannia skifskoho chasu v Lisostepovomu Pravoberezhnomu Podniprov’i. Arkheolohiia i fortyfikatsiia Serednoho Podnistrov’ia, s. 17-24. Gavriliuk, N. A. 1989. Domashnee proizvodstvo i byt step- nykh skifov. Kiev: Naukova dumka. Havryliuk, N. O., Kravchenko, S. M. 1995. Pochatok osi- losti stepovykh skifiv (za materialamy poselennia Lysa Hora). Arkheolohiia, 3, s. 85-97. Grakov, B. N. 1962. Skifskie pogrebeniia na Nikopolskom kurgannom pole. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 115, s. 56-113. Hrechko, D. S., Demchuk, Zh., Kriutchenko, O. O., Rzhe- vuska, S. S. Doslidzhennia poselennia ta gruntovoho mo- hylnyka v ur. Barvinkova Hora u 2018 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha 2018, s. 27-34. Dobrovolskyi, A. 1929. Zvit za arkheolohichni doslidy na terytorii Dniprelstanu r. 1927 (okolytsi s. Kichkasu Zaporiz- koi okruhy) (materialy). In: Yavornytskyi, D. I. (ed.). Dnipro- petrovskyi kraievyi istorychno-arkheolohichnyi muzei. I. Dni- propetrovske, s. 61-160. Ilinskaia, V. A., Terenozhkin, A. I. 1982. Skifiia VII—IV vv. do n. e. Kiev: Naukova dumka. Iliukov, L. S. 2002. Karataevskii mogilnik. Arkheolog- icheskie zapiski, 2, s. 168-202. Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pamiatniki skifskoi epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pra- voberezhia (Kievo-Cherkasskii region). Kiev: Naukova dum- ka. Kozyr, I. A. 2014. Rytualne pokhovannia 145 z gruntovoho mohylnyka poblyzu m. Svitlovodsk Kirovohradskoi oblasti. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Fenomen Bilskoho horodyshcha. Kyiv; Poltava: TsP NANU i UTOPIK, s. 61-64. Kozlenko, R. A. 2018. Obriad obezvrezhivaniia pogreben- nykh v Nizhnem Pobuzhe v antichnyi period. Trudy IIMK RAN, 47, s. 174-180. Korpusova, V. M. 1972. Pro naselennia khory antychnoi Feodosii. Arkheolohiia, 6, s. 41-55. Kruglikova, I. T. 1973. Kamennye iashchiki u der. Ryb- noe. In: Munchaev, R. M., Markovin, V. I. (ed.). Kavkaz i Vos- tochnaia Evropa v drevnosti. Moskva: Nauka, s. 162-166. Lagodovskaia, E. F., Symanovich, E. A. 1973. Skifskii mogilnik u s. Mikhailovka na Nizhnem Dnepre. In: Ter- enozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kiev: Naukova dum- ka, s. 235-242. Marchenko, K. K., Zhitnikov, V. G., Kopylov, V. P. 2000. Elizavetovskoe gorodishche na Donu. Moskva: IA RAN. Meliukova, A. I. 1964. Vooruzhenie skifov. Svod arkheolog- icheskikh istochnikov, D 1-4. Moskva: Nauka. Meliukova, A. I. 1975. Poselenie i mogilnik skifskogo vre- meni u s. Nikolaevka. Moskva: Nauka. Mohylov, O. D. 2008. Sporiadzhennia konia skifskoi doby u Lisostepu Skhidnoi Yevropy. Kyiv; Kam’ianets-Podilskyi: Moshynskyi. Mohylov, O. D. 2018a. Skifski pokhovannia z vuzdoiu z Dniprovskoho Pryporizhzhia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (27), s. 287-315. Mohylov, O. D. 2018b. Pokhovalnyi obriad Svitlovodskoho mohylnyka. In: I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 119-120. Mogilov, A. D. 2019a. Vooruzhenie iz Svetlovodskogo mogilnika. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (31), s. 102-125. Mogilov, A. D. 2019b. Zerkala iz Svetlovodskogo mogilni- ka. Revista Arheologica, XV, 1, s. 94-102. Olkhovskii, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaia obriad- nost naseleniia Stepnoi Skifii (VII—III vv. do n. e.). Moskva: Nauka. Ostapenko, M. A. 1995. Skifskie pamiatniki severnoi chas- ti o. Khortitsa. Drevnosti Stepnogo Prichernomoria i Kryma, V, s. 53-67. Ostapenko, M. A. 2001. Pam’iatky osilosti skifskoho chasu na ostrovi Khortytsia. Arkheolohiia, 1, s. 51-67. Ostapenko, M. A. 2007. Skifskie beskurgannye mogilniki Stepnogo Podneprovia. In: Maslennikov, A. A., Gavriliuk, N. A. (ed.). Antichnyi mir i varvary na iuge Rossii. Moskva; Kiev; Zaporozhe: Dikoe pole, s. 143-179. Panchenko, K. I. 2014. Pokhovannia 155 Svitlovodskoho mohylnyka na Kirovohradshchyni. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Fenomen Bilskoho horodyshcha. Zbirnyk materialiv naukovoi konferentsii. Kyiv; Poltava: Tsentr pam’iatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK, s. 105-108. Panchenko, K. I. 2017. Doslidzhennia pam’iatky skifskoho chasu poblyzu s. Zalomy na Kirovohradshchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 335-339. Panchenko, K. I. 2018a. Pokhovannia 82 z gruntovoho mo- hylnyka bilia s. Zalomy na Kirovohradshchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 330-334. Panchenko, K. 2018b. Gruntovyi mogilnik skifskogo vre- meni vozle s. Zalomy na Kirovogradshchine. Revista arheo- logica, XIV, 1, s. 44-49. Petrenko, V. G. 1967. Pravoberezhe Srednego Pridneprovia v V—III vv. do n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D 1- 4. Moskva: Nauka. Pokrovska, Ye. F., Kovpanenko, H. T. Mohylnyk bilia sela Kalantaievo. Arkheolohiia, XII, s. 129-142. 263ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 1 (42) Могилов, О. Д. До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя... Popandopulo, Z. Kh. 2011. Skifskii gruntovyi mogilnik Skelki. Zaporozhe: Zaporozhskii oblastnoi kraevedcheskii muzei. Popandopulo, Z. Kh. 2012. Blagoveshchenskii I gruntovyi mogilnik (po materialam issledovanii A. V. Bodianskogo). Muzeinyi visnyk, 12, s. 63-72. Prokofev, R. V. 2014. Raskopki u khutora Dugino v delte Dona v 2009 godu. Rostov-na-Donu: Altair. Rudynskyi, M. 1929. Arkheolohichna rozvidka na Dniprel- stani. In: Yavornytskyi, D. I. (ed.). Dnipropetrovskyi kraievyi istorychno-arkheolohichnyi muzei. I. Dnipropetrovske, s. 45- 60. Smolichev, P. I. 1931. Arkheolohichni doslidzhennia tery- torii Dniprelstanu v Kichkasi. Cherven—veresen r. 1931. NA IA NAN Ukrainy, f. 6, spr. 71. Smolichev, P. 1929. Arkheolohichni rozkopky na tereni Dniprelstanu, v s. Kichkasi, Zaporizkoi okruhy, u veresni— zhovtni r. 1927. In: Yavornytskyi, D. I. (ed.). Dnipropetrovskyi kraievyi istorychno-arkheolohichnyi muzei. I. Dnipropetro- vske, s. 161-234. Terenozhkin, O. I. 1952. Rozvidky i rozkopky v 1949 r. v pivnichnii chastyni Kirovohradskoi oblasti. Arkheolohiia, VII, s. 110-135. Terenozhkin, A. I., Ilinskaia, V. A., Chernenko, E. V., Mo- zolevskii, B. N. 1973. Skifskie kurgany Nikopolshchiny. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskie drevnosti. Kiev: Naukova dumka, s. 113-186. Flerov, V. S. 2000. Razyskaniia po obriadu obezvrezhiva- niia pogrebennykh v rannesrednevekovoi Vostochnoi Evrope. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 1, s. 55-74. Flerov, V. S. 2007. Postpogrebalnye obriady Tsentralnogo Predkavkazia v І v. do n. e. — ІV v. n. e. i Vostochnoi Evropy v ІV v. do n. e. — XІV v. n. e. Moskva: Taus. Tsvek, O. V. Mohylnyk skifskoho i sarmatskoho chasu na Kerchenskomu pivostrovi. Arkheolohiia, XXI, s. 199-205. Evarnitskii, D. I. 1890. Publichnye lektsii po arkheologii Rossii. Sankt-Peterburg: I. N. Skorokhodov. Yavornytskyi, D. I. 1927—1929. Arkheolohichni doslidy na porohakh Dnipra 1927—1929 rr. NA IA NAN Ukrainy, f. 18, spr. 59. Yavornytskyi, D. I. Korotkyi zvit Naukovo-Arkheolohichnoi ekspedytsii po doslidzhenniu terytorii Dniprelstanu (Dnipro- zavodbudu y porozhystoi lanky Dnipra) za yii robotu protia- hom roku 1930-ho. NA IA NAN Ukrainy, f. 18, spr. 80. Yavornytskyi, D. I. 1931. Korotke zvidomlennia akademika D. I. Yavornytskoho za arkheolohichni pratsi v 1931 rotsi. NA IA NAN Ukrainy, f. 18, spr. 127. Yavornytskyi, D. I. 1932. Zvit pro robotu ekspedytsii po doslidzhenniu terytorii Dniprelstanu i porozhystoi chastyny Dnipra 1932 roku. NA IA NAN Ukrainy, f. 18, spr. 155. O. D. Mogylov On the hiStORY Of the StudY Of ScYthian SiteS at dniPRо nadPORiZhZhYa aRea (the buRial gROund neaR the 3rd quaRRY Of dniPRObud) During the period between First and Second World Wars a large-scale archaeological research was carried out in connection with the construction of the Dnieper Hydroelectric Station (the DniproHES). Large number of ancient sites felt into the area of flooding and de- struction. In order to study them the Dniprobud ex- pedition was organized which carried out significant excavations in 1927—1932 under the head of D. I. Ya- vornytskyi. Among the excavated sites there was also the ne- cropolis located on the eastern side of the 3rd quarry of the Dniprobud, on the right bank of the modern Zapor- izhzhya city, on a high rocky slope of the Old Dnieper. The works took place in September — early October 1931 headed by the Dniprobud expedition member P. I. Smolichev. At the time of the excavation most of the necropolis included more than a dozen stone pave- ments had been destroyed. Only two burials survived under single-layer stone pavements with a diameter of 5.6—8 m. A menhir-like stone was recorded near grave 1. Single burials of the necropolis were made in catacombs with stone chambers’ barriers. Supposedly a child and a warrior were buried. Child’s burial was without grave goods. The man was accompanied by the arrowheads and pot. The necropolis near the 3rd quarry of Dniprobud is a part of the whole system of Scythian necropolises with moundless burials on the Lower Dnieper. The area of such necropolises coincides with the Scythian set- tlement network. Settlements are often located near such necropolises which gives grounds to connect these burials with the population of such settlements. The topography of the necropolis on the slope above the Dnieper is typical for burial mounds in the Dnieper area. Burials made of stone are also typical for this re- gion. This tradition dates back to the Bronze Age and is also known during the pre-Scythian period. The graves near the 3rd quarry of Dniprobud can be dated to the 4th century BC based on the types of burial structures and grave goods. Moreover, they can be considered to belong to the local ordinary nomadic Scythian popula- tion which began to change their way of life to the set- tled one. However, it preserved typical traditions of no- mads’ funeral rites. In addition, the implementation of burials under stone pavements may indicate that the new ethnic substrate of the region, formed in Scythian Age, may have included some part of the aboriginal population that lived here since the Bronze Age and pre-Scythian times. Keywords: Scythian period, cemetery, stone pave- ments, funeral rite, weaponry, pottery. Одержано 03.10.2021 МогилоВ олександр дмитрович, кандидат іс- торичних наук, старший науковий співробітник, Ін- ститут археології НАН України, Київ, Україна. mOgYlOv Oleksandr d., Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-2400-2380, e-mail: mogilovod@gmail.com.

До історії вивчення скіфських пам’яток Надпоріжжя (безкурганний могильник біля Третього кар’єру Дніпробуду)

Репозитарії

Схожі ресурси