До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них

Розкопки Золотих воріт, які сталися 190 років тому, створили передумови для сприйняття пам’ятки як одного з перших у Києві секулярних «місць пам’яті». У статті розглядаються свідчення джерел, які розкривають локальні особливості цього процесу, неоднозначну позицію влади по відношенню до археологічн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2022
1. Verfasser:	Ананьєва, Т.Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2022
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Історія науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187646
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них / Т.Б. Ананьєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 394-408. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187646
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1876462023-01-17T01:27:29Z До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них Ананьєва, Т.Б. Історія науки Розкопки Золотих воріт, які сталися 190 років тому, створили передумови для сприйняття пам’ятки як одного з перших у Києві секулярних «місць пам’яті». У статті розглядаються свідчення джерел, які розкривають локальні особливості цього процесу, неоднозначну позицію влади по відношенню до археологічної знахідки, роль приватної ініціативи та суб’єктивного фактору в запровадженні комеморативних практик. Вперше в історіографії викладено відомості про автора першої книги про Золоті ворота Миколу Самойлова. The sample of defensive architecture of the 11th century the Kyiv Golden Gate, excavated 190 years ago, is a rare example of an archeological site that has not only survived up today but is also integrated into the social, cultural and scientific space, has added to the category of museums, and become a hallmark of Kyiv. In some publications the modern understanding and evaluation of the site is extrapolated for the entire period of its post-excavation existence. It is believed that the Golden Gate in previous centuries as well impressed its contemporaries and was the object of interest of ordinary citizens, and the government used them as a symbol of a certain political and ideological nature. Sources of the first half of the 19th century, close in time to the excavations of the Gate, allow us to significantly adjust the idea of the reception of the site in the social and cultural space of the city. They show that the authorities showed no signs of interest in using the Golden Gate to «visualize» the history and create an image of the «good past» in the mass consciousness. On the contrary, the first steps to form a «social and cultural infrastructure of memory» (I. Irvin-Zaretska) were taken by private persons. The organization and carrying out of the Golden Gate excavations, efforts to preserve them, informing the public, making «advertising » images and inscriptions, demonstration of the excavation site, and finally writing the first book — were performed by State Councilor K. Lokhvytsky and merchant (who received the nobility) M. Samoilov. For both ordinary fans of antiquities this activity was a social elevator which raised to higher status floors. The author of the first book on the Golden Gate M. Samoilov due to communicative competence was able to collect the necessary material and mastered in the merchant milieu the forms of social relations, in particular the network gift exchange. Relying on the help of Kyiv Metropolitan Eugene (Bolkhovitinov), amateur archaeologist K. Lokhvytsky and historian M. Berlinsky, M. Samoilov created a solid work, which was later used by M. Zakrevsky and positively evaluated by S. Vysotsky. Historical sources show that there was no uniformity in the perception of the Golden Gate even among the cultural elite, the site was mostly on the periphery of the attention and care of the authorities. However, persons who in the first half of the nineteenth century acted as «mnemonic characters», have laid the foundations for the interpretation of the Golden Gate as a «memory place». 2022 Article До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них / Т.Б. Ананьєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 394-408. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2022.02.26 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187646 [902:94](477.411)”18”(091) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Ананьєва, Т.Б. До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них Археологія і давня історія України
description	Розкопки Золотих воріт, які сталися 190 років тому, створили передумови для сприйняття пам’ятки як одного з перших у Києві секулярних «місць пам’яті». У статті розглядаються свідчення джерел, які розкривають локальні особливості цього процесу, неоднозначну позицію влади по відношенню до археологічної знахідки, роль приватної ініціативи та суб’єктивного фактору в запровадженні комеморативних практик. Вперше в історіографії викладено відомості про автора першої книги про Золоті ворота Миколу Самойлова.
format	Article
author	Ананьєва, Т.Б.
author_facet	Ананьєва, Т.Б.
author_sort	Ананьєва, Т.Б.
title	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них
title_short	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них
title_full	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них
title_fullStr	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них
title_full_unstemmed	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них
title_sort	до історії формування археологічних "місць пам’яті" в києві на початку хіх ст.: відкриття золотих воріт та створення першої книги про них
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Історія науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187646
citation_txt	До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них / Т.Б. Ананьєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2022. — Вип. 2 (43). — С. 394-408. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT ananʹêvatb doístorííformuvannâarheologíčnihmíscʹpamâtívkiêvínapočatkuhíhstvídkrittâzolotihvoríttastvorennâperšoíknigipronih
first_indexed	2025-07-16T09:16:31Z
last_indexed	2025-07-16T09:16:31Z
_version_	1837794488322359296
fulltext	394 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) УДК [902:94](477.411)”18”(091) DOI: 10.37445/adiu.2022.02.26 Т. Б. Ананьєва до історії ФорМУВАннЯ АрхеологіЧних «МісЦЬ пАМ’Яті» В киЄВі нА поЧАткУ хіх ст.: ВідкриттЯ Золотих Воріт тА пУБлікАЦіЯ перШої книги про них 1 «Нам остались одни воспоминания в Истории о знаменитых памятниках». Микола самойлов. «Златые врата Ярославовы в Киеве», 1834 р. Розкопки Золотих воріт, які сталися 190 років тому, створили передумови для сприйняття пам’ятки як одного з перших у Києві секулярних «місць пам’яті». У статті розглядаються свідчен- ня джерел, які розкривають локальні особливості цього процесу, неоднозначну позицію влади по від- ношенню до археологічної знахідки, роль приватної ініціативи та суб’єктивного фактору в запровад- женні комеморативних практик. Вперше в іс- торіографії викладено відомості про автора пер- шої книги про Золоті ворота Миколу самойлова. ключові слова: Київ першої половини XIX ст., Золоті ворота, археологічні місця пам’яті, Кінд- рат Лохвицький, Микола самойлов, митрополит Євгеній (Болховітінов).1 Неосяжна лавина досліджень та публіка- цій з проблематики memory studies, колектив- ної пам’яті, її різновидів, функцій, практик використання минулого в політичних цілях тощо — дозволяє говорити про справжній іс- торіографічний бум та «меморіальний пово- рот» в історіографії 2. Поняття «місця пам’яті» (Нора 1999), введене близько сорока років тому французьким істориком П’єром Нора, вияви- лося надзвичайно затребуваним та актуаль- ним. з боку археологів також зросла увага до питань соціальної пам’яті, до суспільно-полі- тичного контексту археології та тієї ролі, яку археологія (і сама наука, і конкретні археоло- гічні пам’ятки) грає у формуванні соціально значущої інформації про минуле (див.: Саф- ронова 2019; бондарець 2002; Михайлов 2015; 1. Щира подяка колегам Ірині Абрамовій та Ользі Друг за сприяння при підготовці статті. 2. Пошук Google за 0,49 сек. пропонує 26500000 по- зицій-посилань. Соковиков 2014 та ін.). «Присутність минулого» (М. Хальбвакс) у вигляді, наприклад, старо- давніх руїн — один з важливих факторів, що конструюють і консолідують історичну пам’ять соціуму. Така «візуалізація» минулого впливає на ментальні образи та інтерпретації історії, створює передумови для виникнення «місць пам’яті» — колективних уявлень про історичне минуле груп, націй, товариств, співвідносних не тільки з тією чи іншою територією, а й з полі- тичним, інтелектуальним та іншим досвідом. Тематичне розмаїття та доступність згаданих матеріалів позбавляють нас необхідності роби- ти певні історіографічні екскурси та уточнення. Тим більше, що нашим завданням у цій статті є не теоретизування, а розгляд конкретного сюже- ту, пов’язаного з першими спробами позначити як «місце пам’яті» київські золоті ворота незаба- ром після того, як вони були розкопані 1832 р. археологом-аматором Кіндратом Лохвицьким. Для такого, переважно, історико-емпіричного за- вдання обмежимося вказівкою, що говоримо про «місця пам’яті» у тому сенсі, який надав понят- тю сам П. Нора, тобто «місце пам’яті» — це будь- яке значуще явище, речове чи нематеріальне за своєю природою, яке набуло статусу символу в меморіальній спадщині того чи іншого суспіль- ства. Для Києва та городян сьогодні одним із таких місць є золоті ворота. Ця історико-архео- логічна пам’ятка князівської епохи має величез- ну семантичну глибину, що створює можливість для її інтерпретації та сприйняття як важливого об’єкту «символічного минулого». П. Нора виділив чотири типи місць соціаль- ної пам’яті: топографічні місця пам’яті, що за- лежать від їхньої локалізації. Це туристичні місця, архіви, бібліотеки, музеї тощо; монумен- тальні місця пам’яті — архітектурні споруди; © Т. б. АНАНЬєвА, 2022 395ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. функціональні місця пам’яті — підручники, мемуари, хрестоматії тощо; символічні місця пам’яті — різноманітні пам’ятні заходи, па- ломництва тощо. золоті ворота майже одразу, як були розкопані на початку ХІХ ст., реалізу- валися у двох варіантах-типах: руїни стародав- ньої споруди та книга про них. Археологічне відкриття стародавніх золотих воріт відбулося рівно 190 років тому — розко- пки розпочалися 23 травня 1832 р. Ця подія відкрила нову епоху не тільки в історично- му побутуванні пам’ятки, а й стала знаковою подією в історії київської археології на її доінс- титуційному етапі становлення. Післярозкопочна доля воріт виглядає до- сить благополучною, особливо на тлі інших роз- критих у 1820—1830-х рр. історичних споруд. На відміну від Десятинної церкви, так званої «Іринінської» церкви, Федорівського монастиря та низки інших об’єктів, які залишилися лише на археологічній карті міста, золоті ворота до наших днів збереглися майже в тому вигляді (з урахуванням впливу природних та антропоген- них факторів), в якому були відкриті, неоднора- зово досліджувалися, музеєфіковані, тобто інтег- ровані в соціокультурний та науковий простір. Причому складний тривалий процес музеєфі- кації пам’ятки, що включав цілу низку етапів, почався фактично відразу після розкопок. Сьогодні сприймається як цілком природний той факт, що золоті ворота збереглися після розкопок, захищені павільйоном-«реконструк- цією» (з 1982 р.), присутні в міському середо- вищі в одному з найпривабливіших районів і доступні для огляду. за словами сучасних дослідників пам’ятки, вона «вражає своєю величчю, є певним комуніка- ційним елементом в українському суспільстві, але водночас і в рамках загальносвітових куль- турних процесів. Як споруда оборонного характе- ру Золоті ворота вражають наших сучасників. Проте, так само вони вражали і в попередні століття (тут і далі виділено нами — Т. А.). І впродовж століть Золоті ворота неодноразово ставали об’єктом уваги звичайних жителів ук- раїнських земель, мандрівників, письменників, науковців» (Ластовська 2019, с. 319; див. також: Гапич, Іванова 2021). Одразу звернемо увагу і на тезу, що «з приходом на українські землі російсь- кої влади золоті ворота поступово перетворюють- ся на символ, що отримує політико-ідеологічний характер» (Ластовська 2019, с. 319). Очевидно, тут маємо справу з логічним при- пущенням 1, що російська влада, як і будь- 1. Процитована констатація підтверджується єдиним посиланням на «Историю Российскую» в. Татіще- ва, який нібито згадує ворота «саме у такому ра- курсі». Проте на зазначених автором сторінках нам вдалося знайти лише згадку про будівельну діяльність князя Ярослава: «1037 [год]. Ярослав совершил град великий в Киеве» і т. д. золоті во- рота перелічені серед інших споруд. яка інша, мала використовувати стародавню пам’ятку для легітимації своїх претензій на Київ, маркування імперського простору і, конс- труюючи «нову історію», була зацікавлена у ви- користанні золотих воріт як інструменту для репрезентації «нового минулого», для трансля- ції суспільству його ідейно-політичного змісту. Тобто йдеться про широко розповсюджені мо- делі «монументальної політики» та інструмен- талізації «правильного минулого» (див. напр.: Литвинова 2016). здавалося б, золоті ворота ідеально підходили на роль такого репрезен- танта і мали стати символічним ресурсом вла- ди. Але, як це нерідко трапляється в історії, «шкідливі» факти намагаються заперечувати гарну теорію. Різноманітні джерела (офіційні, особового походження, історіографічні) першої половини ХІХ ст. створюють далеко не одно- значну картину, яка актуалізує питання про співвідношення ідеологічного замовлення вла- ди та культурних орієнтирів місцевих еліт, про джерела виникнення комеморативних прак- тик, пов’язаних із золотими воротами, їх роль у соціокультурному просторі міста в різні епохи та в еволюції історичної культури. Не претендуючи на повноту висвітлен- ня теми, ми сподіваємося, що викладені ма- теріали допоможуть оцінити, наскільки неод- нозначним, багатоплановим було ставлення до золотих воріт у початковий період їхнього історичного побутування як археологічної пам’ятки та історико-меморіального об’єкта. * * * К. Шероцький вважав, що «в XVII веке эти- ми (золотими — Т. А.) историческими во- ротами очень дорожили» (Шероцкий 1917, с. 22—23), на підтвердження чого наводив два епізоди: 1649 р. — тріумфальна зустріч біля золотих воріт богдана Хмельницького після низки військових перемог; 1651 р. — в’їзд у за- хоплений Київ війська литовського гетьмана Януша Радзивілла. здається, настільки акцен- тований висновок потребує більш вражаючих підтверджень, але поки що нам не вдалося їх виявити, крім згадки М. Максимовича, що піс- ля Переяслава, нібито в січні 1654 р. «Киевс- кий митрополит сильвестр Коссов и все ду- ховенство торжественно встречали царских полномоченных за Золотыми воротами Ярос- лавовыми» (Максимович 1994, с. 37). Як би там не було, через сто років, в 1755 р. напівзруйновані стародавні золоті ворота були засипані та опинилися в товщі земляного валу. засипка була не повною, «для сохранения вида древности» верхня частина сводів височіла над насипом (высоцкий 1982, с. 31). Однак цей прояв турботи про «древность» через короткий час поступився місцем прагматичним мірку- ванням: вже на плані Старокиївської фортеці 1766 р. врятовані склепіння воріт відсутні — 396 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки вони не відповідали правилам фортифікації та були розібрані (высоцкий 1982, с. 32). Усього кілька десятиліть по тому місце лі- тописних золотих воріт стерлося з пам’яті сучасників. «В последствии времени место их забыли, а название усвоилось другому вхо- ду, вблизи древних врат <...>» (закревский 1868a, с. 324), — писав М. закревський, який до 1829 р. (з нетривалими перервами) мешкав у Києві і не з чуток знав про золотоворітську забутливість киян. А київський митрополит євгеній (болховітінов), який відіграв помітну роль у відкритті воріт, писав у «слове <...>. На память освящения храма св. великомуче- ника Георгия (ноября 26), иже в Киеве у Зла- тых врат <...>»: «Где те близ (храма) бывшие Златые врата, не уступавшие, может быть, велелепием Константинопольским <...>? Едва уже и место их нам известно» (Евгений 1834, с. 472). Граф М. бутурлін, який неодноразово перебував у Києві та мав тут дуже широке коло спілкування, в своїх мемуарах підтверджував, що саме митрополиту «обязаны открытием памятников Владимировой и Ярославовой старины, Золотых Ворот, бесследно зары- тых до того времени в валу, окружавшем пер- вобытный княжеский город» (ред. Полякова 2006, с. 421). в «Истории города Киева» М. берлинсько- го, написаної наприкінці XVIII ст., і в його ж «Кратком описании Киева», виданому в 1820 р., стародавні золоті ворота — одна з побіжно згаданих споруд епохи Ярослава Мудрого. в записках мандрівників та протопутівниках зо- лоті ворота, якщо й згадувалися, то явно посту- палися визначним київським «достопамятнос- тям» — церковним святиням. Це не заперечує факту, що навіть до розкопок воріт культурна еліта виявляла до них інтерес, що добре пока- зала публікація у 1822 р. в журналі «Северный архив» малюнку А. ван вестерфельда, який за- карбував золоті ворота у 1651 р. з опублікова- ного малюнка було виготовлено чимало копій; навіть ті, хто не передплачував журнал, теж бажали мати зображення стародавньої київсь- кої пам’ятки. видавець журналу Ф. булгарін добре відчував кон’юнктуру — з усіх малюн- ків вестерфельда з краєвидами Києва 1651 р. він вибрав для публікації та залучення чита- чів саме зображення золотих воріт (рис. 1, 2; Смирнов 1908, с. 197—512). Деякі інтелектуали початку XIX ст., відвіду- ючи Київ, прагнули побачити хоча б ймовірну ділянку, де могли знаходитися ворота. «Ос- матривали также место, где при Владимире были золотые ворота у въезда в город» (Лонги- нов 1905, с. 552), — згадував приїзд до Києва влітку 1823 р. Н. Лонгінов, який служив у кан- целярії графа М. воронцова. за кілька місяців перед тим місто відвідав доктор словесності, історик, археолог А. Глаголєв. У записках про подорож він згадав давню «городскую стену (тобто вал — Т. А.), имевшую золотые ворота» (Глаголев 1837, с. 90). Але, наприклад, відомий історик та громад- ський діяч О. чертков, будучи в Києві приблиз- но в цей же час, жодним словом не згадав зо- лоті ворота, хоча був зовсім поруч — у Софії, біля Десятинної та Трьохсвятительської церков (чертков 2012, с. 42—44). Приблизне місце зна- ходження золотих воріт все ж таки не входило до традиційного маршруту навіть освічених відвідувачів міста, що вже говорити про тисячі простих пілігримів. Після розкопок 1832 р., незважаючи на збереження безперечного пріоритету за сак- ральними пам’ятками, відкриті золоті ворота, звісно, частіше бачили «екскурсантів». відо- мий письменник, історик, етнограф в. Пассек ділився враженнями: «Златые врата, как живописная развалина, невольно приковыва- ют внимание своим видом, прочностию и вос- поминаниями» (Пассек 1840, с. 139). Це дуже цікаве спостереження щодо емоцій, які викли- кали руїни воріт: вони були пов’язані з «вос- поминаниями», з пам’яттю про минуле. Отже, рис. 1. золоті ворота, 1651 р., копія з малюнка А. ван вестерфельда рис. 2. золоті ворота, акварельна копія з малюнка А. ван вестерфельда, зроблена для митрополита Київського євгенія 397ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. нещодавно розкриті з-під насипу золоті ворота наповнювали навколишній простір символіч- ним змістом, який відсилав до історичного ми- нулого. Пам’ятка, оточена до середини XIX ст. «пустырями и провальями» (Ге 1911, с. 365), вже у 1830-х рр. позначена як «місце пам’яті» Старого Києва. втім емоційно-ціннісне сприйняття вже роз- копаної пам’ятки не було одностайним, всео- сяжним, монохромним. Емоційні стандарти та емоційний досвід окремих соціальних груп (не кажучи вже про окремих індивідуумів) дуже відрізняються. Поетизація та «історизація» руїн навіть в епоху романтизму не мала ма- сового характеру. в популярних присвячених Києву виданнях 1840 — 1850-х рр. був досить одноманітний виклад золотоворітських істо- ричних фактів (див. напр.: Фундуклей 1847). М. Сементовський в «Киеве и его достопамят- ностях» писав, що його серце “забилось” другою жизнию, — жизнию времен Ярославовых», але ці почуття викликали Софійський та Геор- гіївський храми, і лише зазначено, що «против южного входа в Георгиевскую церковь вдали видны одинокие развалины Золотых ворот» (Сементовский 1852, с. 151). зауважимо, що до середини XIX ст. золоті ворота можна зарахувати до тогочасного «Ста- рого Києва» з певною умовністю, оскільки вони перебували на межі обжитого міського простору. «Вся местность за Золотыми воротами — до самой Лыбеди — была полем, на котором росли кустарники глоду и шипшины и паслись городс- кие коровы, а на овраги, на которых теперь Бо- танический сад, сваливался навоз и городские нечистоты» (Лебединцев 1909, с. 314—316), — згадував протоієрей П. Лебединцев, відомий своїми києвознавчими працями. Утім у 1840 р. історик, перший ректор Уні- верситету Св. володимира М. Максимович помістив малюнок саме «золотих врат» на фронтиспис першого випуску альманаху «Ки- евлянин» (ред. Максимович 1840), наче надав- ши пам’ятці статус емблеми міста. Щоправда, представлене на обкладинці зображення воріт у вигляді двох понівечених стін справляє не дуже вигідне враження (рис. 3). Але саме цей іконографічний тип був поширений на той час. він простежується як основа художніх зоб- ражень воріт навіть тоді, коли вже з’явилися контрфорси (1837 р.), що надало руїнам воріт більшої монументальності. Деякі видавці не поспішали відступати від раннього іконогра- фічного типу. У дуже популярному виданні 1847 р., випущеному під егідою київського гу- бернатора, мецената І. Фундуклея, відтворено варіант, більш презентабельний порівняно з малюнком у «Киевлянине», але в них явно був спільний «протограф» (рис. 4; Фундуклей 1847, вкладка між с. 46—47). На жаль, деякі дослідники наводять ана- логічні зображення без вказівки джерела. зокрема, в книзі С. висоцького надруковано малюнок, який дуже близький до малюнку «Обозрения Киева» (высоцкий 1982, с. 33), але звідки він був запозичений, невідомо. Проте зрозуміло, що таких схожих зображень було чимало. відповісти на питання про автора цього раннього золотоворітського іконографічного канону дозволяє надзвичайно цікавий пред- мет — мідна пластина, на одному боці якої зображення золотих воріт (рис. 5), виконане масляними фарбами і дуже близьке до згада- них вище малюнків в «Обозрении Киева» та в рис. 3. Фронтиспіс із зображенням золотих воріт, альманах «Киевлянин», 1840 р. рис. 4. зображення золотих воріт у книзі «Обозре- ние Киева в отношении к древностям», 1847 р. 398 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки книзі С. висоцького, а на іншому боці пластини гравірований напис, що якраз і прояснює пи- тання (попри те, що на наявному в нашому роз- порядженні фото він погано читається), яке нас цікавить 1 (рис. 6). Немає сумнівів, що напис був вигравійований на замовлення К. Лохвиць- кого, мабуть, тим же гравером, який виконував його аналогічні замовлення для мідних плас- тин на «Крест Апостола Андрея Первозванного» та ін. (див. напр.: Ананьева 2013, с. 256—270) У написі на золотоворітській пластині наведено фразу, нібито вимовлену імператором Мико- лою I — «Памятник достойный сохранения», а також вигравіровано: «соискатель Общества истории и древностей российских 5 класса Кодрат Лохвицкий». Картина на пластині з видом золотих воріт, у свою чергу, очевидно, є реплікою з численних акварелей К. Лохвиць- кого, які він під час та після розкопок розсилав високопоставленим особам (рис. 7). 1. «Мемориальная медная пластина с живописным изображением золотых ворот в Киеве; с гравиро- ванным изречением Николая I на обороте. [1830- е гг.]. Медь, масло» — була представлена на аук- ціоні. Див.: https://www.litfund.ru/auction/371/45/ в. Пассек, якого руїни «приковывали <...> воспоминаниями», у своїх записках зазначав, що «златые врата <...> отысканы учеными людьми» (Пассек 1840, с. 149, 150). Очевидно, він мав на увазі саме К. Лохвицького. «Изыска- тель древностей» охоче виступав у ролі гіда на місцях своїх розкопок. С. Маслов, письменник, агроном, редактор «земледельческого журна- ла», який відвідав Київ у 1830-х роках, згаду- вав: «Перед отъездом моим, я познакомился с почтенным киевским археологом статским советником Лохвицким; с ним ездил я осмат- ривать открытые им золотые врата <…> О древностях Киева он говорит с энтузиазмом» (Маслов 1839, с. 48). Ентузіазм К. Лохвицького відігравав вели- чезну роль у (говорячи сучасною мовою) попу- ляризації золотих воріт. він з надзвичайною активністю поширював новину про своє від- криття та про височайше схвалення знахідки. Сам один, перевершуючи зусилля багатьох, він перетворив листування на «засіб масової ін- формації», сповіщаючи про свій успіх та необ- хідність «дальнейшего изследования сей царс- твенной древности» (Оглоблин 1891, с. 147). виготовлення та розсилання зображень золо- тих воріт «візуалізували» археологічну подію 2. 26 листопада 1832 р. київський археолог написав листа імператору: «Высочайшая воля Вашего императорского величества мне еще формально не объявлена», — повідомляв К. Лохвицький. йшлося про золоті ворота і ус- ний вердикт імператора, що пам’ятку слід було зберігати. «Кому я должен сдать сей памят- ник для хранения? и продолжать ли систе- матически раскрытие древностей?» (НбУв ІР, ф. II, од. 22950, арк. 9), — запитував архе- олог царя. Але відповіді не отримав. Лист був надісланий з Петербургу назад місцевому ге- нерал-губернатору в. Левашову. «Внимание Вашего сиятельства на мои по- сильные раскрытия древностей исторических в Киеве на свой счёт проникло и воскреси- ло в душе моей жизнь благоговеть и любить святую добродетель Вашего сиятельства, — звертався у жовтні 1833 р. до в. Левашова любитель старожитностей, який усвідомив, що порушувати епістолярну субординацію не дозволено навіть йому. — После сего удостове- рения не смею утруждать Вас, великодушный граф! моею прозьбою о себе, проницая в спра- ведливость, сияющую во всех делах Ваших и все то что видите на деле доказанное трудом и пользою в отыскании государственных древних имуществ Золотых ворот и цер- кви, доложете лично всеавгустейшему монар- 2. Ми не зупиняємося детально на організації роз- копок і мотиваційній складовій археологічних зусиль чиновника 5-го класу К. Лохвицького, ос- кільки розглядали ці сюжети в попередніх публі- каціях. (див.: Ананьева, Абрамова 2007; Ананьєва 2020). рис. 5. золоті ворота на мідній пластинці, виготов- леної на замовлення К. Лохвицкого рис. 6. Напис на зворотному боці мідної пластинки 399ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. ху, изливающему блага-верно-подданных за за- слуги» (НбУв ІР, ф. II, од. 22951, арк. 56 зв.). У цьому витіюватому тексті цікавим є нагадуван- ня, що розкопки воріт велися власним коштом К. Лохвицького; влада не взяла на себе витрати для відкриття пам’ятки, хоча, як бачимо, архе- олог прагнув надати своїй знахідці державного статусу. Немає ознак, що ситуація змінилася з появою в Києві в 1835 р. Тимчасового комітету для дослідження старожитностей. Створенню Комітету передував цікавий для нашої теми епістолярний полілог. Розпочато його було 27 липня 1835 р. листом-запискою «О древних памятниках, в западных губерниях открываемых» міністра народної освіти графа С. Уварова на ім’я царя (ЦДІАК, ф. 707, оп. 1, од. 773, арк. 5—7). С. Уваров — автор тріади «православ’я, са- модержавство, народність», що стала осно- вою державної ідеології (в літературі — теорія офіційної народності), зазначав у записці, що стародавні пам’ятки є «очевидным доказатель- ством прав империи на владение страною, иско- ни принадлежавшею благословенному племе- ни Св. владимира». Особлива роль відводилася Києву, оскільки «(п)амятники его, пощажен- ные веками, не многочисленны, но древностию своею превосходят все имеющееся». С. Уваров виклав програму дослідження та збереження київських пам’яток, яка була дале- кою від реальності та перетворювала місто на за- повідник. Але з початку, на його думку, слід було «такие предметы (старожитності — Т. А.) ог- раждать и даже покрывать от влияния непогод и приставлять к ним караул. Теперь открыты в том же старом Киеве так называемые Золо- тые ворота <...>. Чем драгоценнее, чем реже такие находки, тем более должно принимать старания к сохранению найденного в целости» (ЦДІАК, ф. 707, оп. 1, од. 773, арк. 6). читаючи ці фрази, важко позбутися відчуття, що вони напи- сані під впливом листів К. Лохвицького, оскіль- ки ледве не повторюють слова археолога, який неодноразово звертався до міністра. Пряма реакція царя залишилася поза доку- ментами, але ідеї С. Уварова викликали швид- ку реакцію київського військового губернатора, якому надіслали копію записки. Не вступаючи в полеміку із впливовим міністром, в. Лева- шов виклав реальні та вигадані обставини, які у підсумку мали поховати ініціативи С. Ува- рова. Губернатор вважав передчасним навіть створення «особого Комитета», пояснюючи це відсутністю «чиновников, знающих сие дело». втім після відкриття Університету (1834 р.) цей аргумент не спрацьовував і, розуміючи це, в. Левашов заздалегідь пропонував, щоб люди, які займатимуться відкриттям старожитнос- тей, перебували у підпорядкуванні попечителя учбового округу, а не губернської влади. рис. 7. золоті ворота, малюнок К. Лохвицького, адресований київському військовому губернатору О. Гурьєву, 1835 р. 400 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки Тимчасовий комітет для дослідження старо- житностей у місті Києві було створено в 1835 р. при Університеті Св. володимира. Очолив Ко- мітет попечитель Київського учбового округу є. фон брадке. У його розпорядження надава- лася щорічна сума 1500 рублів — «для изыска- ния древностей», унаслідок чого обговорювала- ся фінансова звітність Комітету (НбУв ІР, ф. II, од. 22953, арк. 6—6 зв.). Останній мав очолити та організувати діяльність з розкриття старо- давніх пам’яток, надати їй характеру офіційно санкціонованої, що призводило до додаткового бюрократичного навантаження. Обов’язки Ко- мітету не були підкріплені необхідним влад- ним ресурсом. Університетські професори були чиновниками, залежними від начальницької волі губернатора, міністра тощо. Отже, незважаючи на ідеї міністра освіти, було реалізовано інший проект, який утворив не надто дієздатний розклад сил: відповідальні за пам’ятки члени університетської корпорації залежали від рішень губернатора, який первіс- но не схвалював створення Комітету. Ситуація була би патовою, якби не чиновник 5-го класу К. Лохвицький, який розкопав золоті ворота на свої та зібрані «по подписке» кошти і мав твер- дий намір отримати престижну винагороду. Автор написів не обмежувався мідними таб- личками, він хотів увічнити своє ім’я біля золо- тих воріт поряд з іменами царя та князя Ярос- лава Мудрого. Губернатор, переадресовуючи клопотання К. Лохвицького щодо золотоворіт- ського напису Тимчасовому комітету, писав: «По совершенном открытии в Киеве чиновни- ком 5-го класса Лохвицким, так называемых золотых ворот, признанных Высокопреосвя- щеннейшим митрополитом Евгением теми самыми златыми вратами Ярославыми (так в оригіналі — Т. А.), с коих снятый в 1651 году вид найден в бумагах покойного короля поль- ского станислава Августа Понятовского <...> оказывается необходимость в начертании при сих вратах на особой доске надписи, кото- рая бы служила каждому путешественнику ясным указанием Исторической знаменитос- ти и глубокой древности сего памятника» (НбУв ІР, ф. II, од. 22952, арк. 1—1 зв.). Тобто йшлося про створення змістовного міні-нара- тиву колективної пам’яті, призначеного «каж- дому путешественнику» та покликаного долу- чити киян і мандрівників до кола тих, хто вже визнає або ще визнає «Историческую знамени- тость и глубокую древность» пам’ятки. Цей зна- менний факт не можуть (в рамках нашої теми) знецінити навіть подальші події, коли історія з написом набула гротескних рис і тяглася аж до 1842 р. 1 1. Про справу «О составлении приличной надписи к златым вратам Ярославовым и об исправлении пов- реждений в доске с надписью, повешенной на зла- тых вратах» див.: (Ивакина 2007; Оглоблин 1891). Мідні таблички з написами на звороті зоб- раження воріт були приватною ініціативою та виготовлялися з блискавичною швидкістю. На вирішення питання про публічний напис зна- добилося вісім (!) років... * * * відкриття золотих воріт було єдиним ви- падком, коли у К. Лохвицького з’явився не конкурент і суперник, а сподвижник, який підключився до просування золотоворітської пам’ятки-проекту. через два роки після відкриття воріт, в 1834 р. була опублікована книжка з багатослів- ною (за звичаєм тих часів) назвою: «Златые врата Ярославовы в Киеве, сооружённые в на- чале XI в. и открытые из земли в 1832 году с точным видом и историческим описани- ем оных». Практично водночас вийшла друга книжка того ж автора, теж присвячена старо- давньому місту: «Киев в начале своего сущест- вования, блеске, славе, величии, разрушении и возобновлении; с историческим описанием двух первых церквей, сооружённых равноапос- тольным князем Владимиром, по восприятии святого крещения в 989 году, и существующих поныне в Киеве, с планом и видами оных церк- вей». Цікавим є вже сам факт появи одразу двох невеликих книжок, присвячених Києву, його історії та стародавнім пам’яткам — збереже- ним, а також виявленим під час археологічних розкопок. Однак в історіографії він залишався непоміченим. Обидва твори належали перу одного авто- ра — Миколи Самойлова (1834a; 1834b). Це ім’я в літературі зустрічається вкрай рідко, відомості про М. Самойлова відсутні. Один з перших і дуже нечисленних на той час авторів творів про київську минувшину виявився вилу- ченим з поля зору дослідників. він не привернув увагу навіть такого метра історіографії як в. Іконнікова, який у книзі- нарисі «Киев в 1654—1855 гг.» зазначав, що в 1830-х роках «интерес к изучению киевской старины выразился в целом ряде изданий, посвящённых собственно Киеву, его истории и древностям», проте книжки М. Самойлова навіть не згадав (Иконников 1904, с. 268) 2. У двотомній праці М. Каргера «Древний Киев», «златых врат» М. Самойлова немає ні в розділі з історії археологічного вивчення, ні в розділі про давні оборонні споруди Києва. Наскільки нам відомо, єдиним, хто приділив увагу «златым вратам» М. Самойлова у своїй книзі про цю саму пам’ятку, був С. висоць- 2. Навіть в «Опыте русской историографии» в біб- ліографічному посиланні згаданий лише «Киев в начале своего существования...» (Иконников 1891, с. 272), про книжку «златые врата <...>» не сказано. 401ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. кий (высоцкий 1982). він відзначив важливу деталь — перший твір про золоті ворота було написано «по свежим следам и под сильным впечатлением от раскопок К. Лохвицкого». Найбільшою заслугою М. Самойлова С. висо- цький вважав «сделанный им обмерный чер- тёж Золотых ворот, помещённый в его рабо- те и выполненный им собственноручно, о чем свидетельствует сопроводительная надпись. Этот обмер (фасады восточной и западной стен и план), хотя и далёк от современных требований к археологическим чертежам, все же является шагом вперёд по сравнению с рисунками К. Лохвицкого» (рис. 8; высоцкий 1982, с. 37). Інформація про самого М. Самой- лова і тут відсутня. брак уваги до особи М. Самойлова, ймовір- но, пов’язаний з науковою незатребуваністю його праць. Нам не зустрілися цитати з них, за одним, дуже показовим, винятком — у зна- менитому «Описании Киева» М. закревського. Щоправда, навіть у другому виданні популяр- ної книги (1868 р.) прізвища Самойлова немає в іменному покажчику, оскільки в тексті воно на- зване лише в бібліографічному посиланні: «см. еще книгу <...> Николая самойлова. <...> Много отступлений, не нужных к делу и известных уже по истории» (закревский 1868b, с. 120). Навряд чи ця характеристика є справедливою, адже у першій половині 1830-х рр. про золоті ворота було відомо зовсім не так багато. Можна вирішити, що М. закревський тільки для повноти бібліографії згадав книжку, втім він запозичив саме з неї, практично не змінив- ши жодного слова, опис відкритих у 1832 р. золотих воріт, повністю довіряючи відомос- тям М. Самойлова щодо розмірів стін, плін- фи, особливостей кладки, будівельної техні- ки, виду відкритих руїн («бледно бланжевый» колір «греческого цемента <...>, составленного из раковистой извести с толчёным камнем» тощо). Тобто, висловившись про книгу критич- но, насправді М. закревський визнавав ко- рисність та достовірність роботи попередника. запозичивши потрібні відомості з праці М. Са- мойлова без чіткої вказівки на джерело, та ще й висловившись так зневажливо про книжку, М. закревський побічно сприяв забуттю од- ного з вельми прикметних персонажів раннь- ої історії києвознавства. Ґрунтовна двотомна праця М. закревського, яка досі залишається настільною книгою істориків Києва, остаточно загасила інтерес до твору його тезки. Тим часом питання, ким був цей загадковий автор, викликає не марний інтерес, навіть без- відносно до змістовності його книг. М. Самой- лов виявився одним із тих, хто відчув тенден- цію до розвороту історичних зацікавлень у бік «внутрішньої» історії, що позначилася саме в 1830-і рр. (боярченков 2012), його ім’я має пе- ребувати серед першопрохідників в царині іс- торичного знання про Київ. рис. 8. Креслення М. Самойлова, надруковані в його праці 402 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки Як слушно зауважив С. висоцький, М. Са- мойлов писав книжку «под сильным впечатле- нием от раскопок». Але не лише від них. він був допитливим і кмітливим, хотів на власні очі по- бачити те, про що писав, прагнув особисто брати участь у осягненні минулого, виявити історич- ні пласти в навколишньому світі та долучитися до них. При цьому його твори значною мірою мали аматорський характер, були не зовсім са- мостійними, позбавлені критики джерел. Але це не применшує заслуг автора, який жив у той час, коли далеко не всі мали дар і навички «помічати» давнину. Ці якості були важливими у Києві, де, за словами М. берлінського, «едва остались признаки прежнего его бытия, и то для наблюдательного, любопытного ока» (берлинский 1991, с. 29). У Києві першої третини ХІХ ст. підготувати публікацію про старожитності та археологічні відкриття здатні були лише дві людини: мит- рополит Київський євгеній (болховітінов), ві- домий своїми працями з церковної історії та енциклопедичними знаннями, зокрема, зви- чайно, й про старожитності; і вже згадуваний історик Києва та педагог Максим Федорович берлінський. К. Лохвицький, перо якого було гостро зато- чене для офіційних паперів, але зовсім не було здатне на виклад «абстрактних» сюжетів, уваж- но стежив за найменшими проявами того, що, на його думку, могло бути зазіханням на його інтереси як «автора» археологічного відкриття. Як же вдалося М. Самойлову, невідомому «варягу», явно сторонній для міста людині про- вести на розкопі значний час, зробити обміри, креслення, отримати потрібну інформацію? все це сталося відкрито, з відома К. Лохвицького, за його участі, а вихід книжки М. Самойлова Кіндрат Андрійович сприйняв з невластивим йому в таких випадках спокоєм. Ця ситуація нетипова для К. Лохвицького, який ревно і войовничо стежив за недоторканністю своїх пріоритетів. На час приїзду до Києва на рахунку М. Са- мойлова вже було кілька творів. У 1829 р. єні- сейський купець Микола Степанович Самойлов подав до Товариства історії та старожитностей при Московському університеті «Описание Далматовского Успенского монастыря в Шад- ринске» (Труды… 1837, с. 133). Опис справив добре враження і було вирішено опублікувати його в «Летописях» Товариства, а сам автор став його «соревнователем». втім він вважав за кра- ще видати свій твір окремою книжкою (1830). Сибірському купцю було не обтяжливо одару- вати примірниками «Исторического описания» як бібліотеку Товариства, так і всіх його членів. У 1830 р. М. Самойлов опублікував «Историчес- кое описание введенской Островской пустыни владимирской губернии» (Самойлов 1830). Секретарем Товариства історії та старожит- ностей на цей час був майбутній цензор кни- ги про золоті ворота — І. Снєгірьов, професор університету, історик, відомий фольклорист, укладач найдокладнішого опису московських церков та монастирів. І. Снєгірьов листувався з митрополитом Київським євгенієм. Саме у листі митрополита до І. Снєгірьова від 21 ве- ресня 1830 р. зустрічаємо згадку: «Господину самойлову мое почтение. Теперь в дворянстве больше будет писать» (Письма … 1871, с. 118). Митрополиту як почесному члену Товариства історії та старожитностей 1, напевно, було ві- домо про праці М. Самойлова. Фраза свідчить, що євгеній дуже прихильно поставився до них і був радий просуванню М. Самойлова соціаль- ними сходами — отриманню особистого дво- рянства. Енергійний купець-сибіряк не обмежував- ся захопленням минулим, він уважно стежив за подіями, що відбуваються, відгукуючись і на них власними творами. впродовж 1829— 1831 рр. по всій країні лютувала епідемія холе- ри. М. Самойлов зібрав та узагальнив величез- ну кількість інформації, статистичних даних, бюлетенів, розпоряджень влади, урядових указів, і все це помістив у своїй книжці «Исто- рические записки сибиряка о холере в Москве» (1831 р.). Десятки конкретних історій про доб- ровільну самовіддану допомогу, жертовну пра- цю лікарів — все це описано М. Самойловим із середини подій, названі конкретні імена, не- залежно чи то представники вищого світу, чи кріпаки. У січні 1832 р. М. Самойлов подарував книж- ку про епідемію Товариству історії та старожит- ностей і одразу запропонував нову тему — «со- чинить сведение: О начале и происхождении хлебного вина и винокурения в России», що було визнано «достойным внимания» (Труды… 1837, с. 162). Очевидно, саме для збору ма- теріалу він вирушив до Києва. У всякому разі, 18 травня 1832 р. митрополит євгеній писав І. Снєгірьову: «Ваш соревнователь самойлов определился на службу в Киев. Он собирает историю о русских кабаках и русской винной продаже!» (Письма… 1871, с. 125). Проте за три дні перед цим сам євгеній от- римав листа від М. Самойлова, в якому той приносив «чувствительнейшую мою благодар- ность за одолжение книги: Опыт повествова- ния о древностях русских (йдеться про: Успен- ский 1811—1812), что нужно, я из оной извлёк и при сем возвращаю», — писав М. Самойлов (Архив СПб ИИ РАН, ф. 238, оп. 2, к. 341, ед. 35, л. 4). Отже, на 23 травня, коли розпочалися роз- копки золотих воріт, М. Самойлов уже був осо- бисто знайомий із митрополитом, брав у нього 1. 19 вересня 1811 р. тодішній єпископ вологодський євгеній був прийнятий в соревнователі, а 2 жов- тня 1816 р., вже будучи архієпископом Псковсь- ким — у почесні члени Товариства. 403ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. книги, спілкувався та, вірогідно, вже починав працювати над книгою «Киев в начале своего существования <...>». Можна припустити, що весь 1832-й рік М. Са- мойлов залишався в Києві. Принаймні, у грудні саме з Києва від нього були отримані нові дари Товариству історії та старожитностей (Труды… 1837, с. 201). А у лютому 1833 р., теж перебу- ваючи в Києві, Микола Степанович повідомляв московським дослідникам старожитностей про свою нову ідею. На засіданні 25-го числа зачи- тали «от соревнователя Общества Н. с. са- мойлова, из Киева, представление об откры- тии г. Лохвицким в Киеве Золотых ворот <...> и о желании г. самойлова составить описание воротам; при сем прилагает план оным, сня- тый с натуры г. Лохвицким <...>. Определено: принять сие приношение и предложение с до- стодолжною благодарностию» (Труды… 1837, с. 203—204). Як йому вдалося в такий короткий час подо- лати всі бар’єри, зокрема особистісні? вихідцю із заможного сибірського купецького клану, добре освіченому, культурному М. Самойлову було неважко знайти підхід до любителів ста- рожитностей. Корисними та ефективними на- вичками в його різнобічній діяльності стали засвоєні в купецькому середовищі такі форми соціальних відносин як мережевий дарообмін, що успішно впроваджувався у різних сферах суспільного життя, оскільки дар є універсаль- ним інструментом взаємодії. Такий важливий соціальний інститут як мережі особистих сто- сунків, що підтримуються шляхом матеріаль- них та символічних обмінів, разом із сімейними, родинними стосунками, впливали на всі сфери життя. Археологія, яка перебувала на початку ХІХ ст. на етапі свого становлення і для успі- ху в якій були потрібні колективні зусилля та комунікація учасників, у пошуках засобів для налагодження донаукових взаємодій неминуче спиралася на мережі особистих зв’язків. Неви- падково ці практики також посідали помітне місце у діяльності К. Лохвицького. здатність М. Самойлова встановити довірчі стосунки з місцевими «изыскателями древнос- тей» було важливим чинником успіху його за- думів. він зумів знайти підхід до всіх київських любителів старовини, від яких залежав доступ до потрібної йому інформації та матеріалів, не- зважаючи на складні міжособистісні стосунки київських колег. У його розпорядженні була чудова бібліоте- ка митрополита євгенія. У книзі М. Самойло- ва про золоті ворота є посилання на літописи, Пролог, Синопсис, праці в. Татіщева, М. Ка- рамзіна, М. Полєвого, М. берлінського, «Пу- тешествие» митрополита Платона (Левшина), малюнки вестерфельда в «Северном архиве». У Софійському митрополичому будинку М. Са- мойлов міг отримати всі необхідні для роботи посібники, не виключаючи рекомендації та по- ради самого митрополита. М. Самойлов близько познайомився з істори- ком Києва, одним із небагатьох на той час знав- ців міста М. берлінським. 23 жовтня 1832 р. берлінський записав у щоденнику: «Читал свою историю о Киеве для Золотых ворот вы- писки» (НбУв ІР, ф. 175, од. 1057, арк. 38), є запис і про візит до М. Самойлова. У вересні 1833 р. історик отримав у дарунок від М. Са- мойлова старовинні монети (ЦДІАУК, ф. 228, оп. 2, од. 18). Підношення для нумізматичної колекції берлінського відбулося через кілька тижнів після того, як М. Самойлов відправив московському Товариству «Известие о находя- щихся в Киевской казённой палате грамотах, крепостях и записях и других документах на владения Киевопечерской Лавры и прочих мо- настырей» (Труды… 1837, с. 208). важко уяви- ти, що за порівняно короткий час М. Самойлов у новому для себе місті та оточенні, пишучи дві книжки, освоюючи великий пласт джерел та літератури, замальовуючи та вимірюючи золоті ворота, оглядаючи інші пам’ятки, встиг ще й зорієнтуватися в архіві Казенної палати. Але відомо, що граф М. Румянцев, для якого М. берлінський був головним інформантом щодо київських старожитностей, просив істо- рика «прислать копию с каталога документов, хранившихся в киевской казённой палате» (Иконников 1891, с. 191). Можна припустити, що М. берлінський надав у розпорядження М. Самойлова вже готовий «каталог докумен- тів», складений для М. Румянцева, який або не отримав, або не встиг скористатися ним, ос- кільки справа була незадовго до смерті графа 1. Дарування монет М. берлінському фактично було віддарюванням за символічний капітал (знання), наданий М. Самойлову істориком. Однак для написання книжки про золоті ворота першорядне значення мало знайомс- тво з К. Лохвицьким. Прокласти цей «канал знайомства» було найбільш проблематично. варто було археологу-аматору побачити в будь- кому конкурента, як він обрушував на «супер- ника» потік кляуз та доносів (див. про це: Ана- ньєва 2021). М. Самойлов за родом своєї діяльності багато спілкувався з різними людьми, добре володів як комунікативними навичками, так і необхід- ною практичною психологією спілкування. з К. Лохвицьким було досягнуто повного поро- зуміння. М. Самойлов став посередником між історичним Товариством та археологом-амато- ром, який вважав високопрестижною свою при- четність до кола вчених. Крім статусного, тут був і глибоко особистісний вимір. Товариство створювалося 1804 р. за участі першого (ви- борного) ректора Московського університету Х. чеботарьова, який став першим головою То- 1. Граф М. П. Румянцев помер 3 січня 1826 р. 404 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки вариства. А К. Лохвицький з раннього віку ви- ховувався в родині Х. чеботарьова, який прий- няв його «как сына» (Терновский 1863, с. 169). Почуття синівської вдячності до подружжя че- ботарьових і родинні стосунки з їх дітьми Кінд- рат Андрійович зберігав усе життя. Можна припустити, що зближенню з К. Лох- вицьким допомогла наявність спільних мос- ковських знайомих, серед яких був зять Х. че- ботарьова відомий лікар М. Мудров, згаданий у книзі М. Самойлова про епідемію холери. Нарешті, М. Самойлов і К. Лохвицький, нез- важаючи на їхні явні відмінності, мали схожий мотиваційний стрижень. Для обох заняття ста- рожитностями були соціальним ліфтом, який піднімав їх на більш високі статусні поверхи. Це не виключає захопленості та великих зу- силь у працях. Але не забуватимемо, що почат- кова мета поїздки М. Самойлова до Києва — іс- торія питних закладів та винокуріння. Як і у випадку з К. Лохвицьким, золоті ворота були наче «випадковою знахідкою» для М. Самойло- ва, а до роботи його підштовхнув митрополит євгеній. Щоб остаточно переконатися в цьому, достатньо порівняти «златые врата» з творами про Іллінську церкву є. Остромисленського та про Ірининську церкву К. Каневського (Остро- мысленский 1830; Каневский 1836), написа- ними в Київській духовній Академії під керів- ництвом та за програмами митрополита. У всіх трьох роботах видно «руку» їхнього куратора, єдину схему, використання археологічних да- них як джерела поряд з письмовими тощо. влітку 1833 р. робота над «златыми врата- ми Ярославовыми в Киеве <...>» була в розпалі, К. Лохвицький надавав автору всю необхідну інформацію, а М. Самойлов сумлінно вказував у виносках: «Сообщено г. Лохвицким». Успішно організовані М. Самойловим «ка- нали знайомства» перетворили для нього роз’єднаних (у деяких випадках — антагоністів) київських любителів старовини на специфічне локальне середовище, яке по відношенню до нього показало солідарну поведінку толеран- тності та підтримки, тобто М. Самойлов сфор- мував стосунки, характерні для соціальних ме- реж. Саме такі стосунки виявилися основним соціальним капіталом, одночасно створеним та заробленим М. Самойловим. Достеменно відомо, що вже в жовтні 1834 р. обидві книги М. Самойлова в Києві вивчали дві людини, яких незмінно називають, коли йдеться про початок київської археології: М. берлінський та «будівельник» нової Деся- тинної церкви О. Анненков передавали один одному та читали праці купця-історика (НбУв ІР, ф. 175, од. 1057, с. 41). Коло читачів напев- но було значно ширше. М. Самойлов завжди охоче дарував свої твори. золоті ворота — «Па- мятник драгоценный и находку важную» (М. Самойлов) — відкривали для себе всі, хто брав у руки книжку в Києві та далеко за його межами. Дві приватні особи, два непересічні герої свого часу, що прагнули популярності та ус- пішної кар’єри — чиновник-археолог і купець- автор опинилися в Києві в ролі мнемонічних áкторов, які, відкриваючи з-під землі старо- давні руїни, роздаровуючи їхні зображення та знайдені речі, водячи до них глядачів, пишучи книгу про їхню історію, турбуючи владу своїми вимогами повісити «пристойний» напис — ство- рювали основи для публічної комеморації. У риториці столичної влади (міністр С. Ува- ров) звучало політико-ідеологічне замовлення на пам’ятки старовини, але важко помітити ак- тивну реакцію на нього місцевої управлінської еліти (губернатори в. Левашов, а з 1835 р. — О. Гурьєв). Не став активним промоутером київських пам’яток і Тимчасовий комітет, ство- рений для їхнього дослідження. Певним винят- ком була Десятинна церква, пов’язана зі зрос- таючим історичним «культом» Хрестителя Русі князя володимира (ім’я володимира було нада- но Університету, названо вулицю, невдовзі ви- никла ідея створення пам’ятника). Ярославові рис. 10. золоті ворота, фото Ф. де Мезера рис. 9. золоті ворота, 1870-ті рр. 405ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. золоті врата були швидше на периферії владної опіки. Ризикнемо припустити, що якби не архе- ологічні амбіції К. Лохвицького, золоті ворота зникли б разом зі зритим стародавнім валом. Але дві людини, які відкрили ворота і на- писали книжку про них, змусили всі наступні 190 років пам’ятати про минуле, захищати його сліди, під тиском нових ентузіастів піклувати- ся про них (рис. 9). Щоправда, говорячи про двох героїв золото- ворітської історії початку XIX ст., не забувати- мемо того, хто не лише спрямовував невгамовну енергію обох, а й відкрив нову епоху в історич- ному вивченні Києва — рік 190-річчя перших розкопок золотих воріт співпадає з 255-річним ювілеєм митрополита євгенія (болховітінова). * * * «Потомство будет отыскивать истори- ческие места только по планам и преданиям. Для чего Златые Врата не охраняются от непогоды и преданы поруганию черни? Какое равнодушие к остаткам святой древности!.. <...> Но к чему бесплодные вопросы и вопли!» (Гордиевский 1902, с. 80) — викликував М. за- кревський в листі до протоієрея П. Лебедин- цева. його алармістське пророцтво не справ- дилося. втім, читаючи змістовну, побудовану на численних джерельних свідченнях статтю про життя пам’ятки наприкінці XIX — у XX ст. (Ивакина, Абрамова 2011), щиро дивуєшся, що ворота вціліли, зазнавши профанне варварс- тво та владну байдужість, глобальні соціальні потрясіння та бойні. Одним із важливих факторів їх збережен- ня, на нашу думку, стало те, що золоті воро- та не були і, сподіваємося, ніколи не стануть об’єктом руйнівних «війн пам’яті». вони мають іншу місію. Феномен золотих воріт полягає в тому, що навколо пам’ятки оборонної архітек- тури утворилася та панувала комеморативна злагода, зрештою — атмосфера неповторного київського миру (рис. 10). P. S. за 190 років опубліковано три (!) неве- личкі книжки про золоті ворота... На золотих воротах є табличка з написом, який увічнює пам’ять про Мінрегіонбуд України. Мрія Кінд- рата Лохвицького поки що не здійснилася... літерАтУрА Ананьева, Т. 2013. Между божественным и про- фанным: забытая находка 1830-х годов — киевский «Крест» Апостола Андрея Первозванного. в: Мицик, ю. А. (ред.). софія Київська: Візантія. Русь. Ук- раїна, ІІІ: збірка наукових праць, присвячена 150- літтю з дня народження є. К. Рєдіна (1863—1908). Київ, с. 256-270. Ананьева, Т., Абрамова, И. 2007. «Памятник до- стойный сохранения»: к 170-летию археологического открытия золотых ворот в Киеве. Киевский альбом: исторический альманах, 5, с. 5-13. Ананьєва, Т. 2020. відкриття київських церков- них старожитностей та економіка престижу в першій половині XIX століття. в: Скочиляс, І., Яременко, М. (ред.). В орбіті християнської культури. Матеріа- ли наукової конференції до 1030-річчя хрещення Русі (Київ, 25—26 жовтня 2018 р.). Львів: Українсь- кий католицький університет, с. 159-178. Ананьєва, Т. 2021. відомий невідомий дослідник Десятинної церкви: до 195-річчя розкопок храму, проведених архітектором Миколою єфимовим. Opus mixtum, 8, с. 13-30. Архив СПб ИИ РАН. Архив санкт-Петербург- ского Института истории Российской академии наук, ф. 238, оп. 2, к. 341, ед. 35. берлинский, М. Ф. 1991. Краткое описание Кие- ва. Репринтное издание. Киев: час. бондарець, О. 2002. До специфіки історії розвитку археологічних знань. Наукові записки. Національ- ний університет «Києво-Могилянська академія», 20—21: Теорія та історія культури, с. 46-53. боярченков, в. в. 2012. Провинциальные иссле- дователи старины в российском историографическом пространстве середины XIX века. в: Дмитриев, А. Н. (ред.). Историческая культура императорской России: формирование представлений о прошлом. Коллективная монография в честь профессора И. М. савельевой. Москва: высшая школа экономи- ки, с. 258-279. высоцкий, С. А. 1982. Золотые ворота в Киеве. Киев: Наукова думка. Гапич, Л., Іванова, І. 2021. Золоті ворота як уособлення сили та незалежності України (online). Київ: Цифрова бібліотека «Київ». Режим доступу: https://dlib.kiev.ua/zoloti (Дата звернення 31 травня 2022). Ге, Н. Н. 1911. Киевская Первая гимназия в соро- ковых годах. Искусство: живопись, графика, худо- жественная печать, 8—9, с. 365-378. Глаголев, А. Г. 1837. Записки русского путешест- венника, А. Глаголева, с 1823 по 1827 год. І: Россия. Австрия. Санкт-Петербург: Императорская Российс- кая Академия. Гордиевский, И., свящ. 1902. Предисловие. Пись- ма Н. в. закревского к протоиерею П. Г. Лебединце- ву. Киевская старина, 78 (июль—август), с. 77-94. Евгений (болховитинов, Е. А.), митроп. 1834. соб- рание поучительных слов...: в 4-х частях. III. Киев: Киево-Печерская Лавра. закревский, Н. 1868a. Описание Киева. 1. Моск- ва: в. Грачев и Ко. закревский, Н. 1868b. Описание Киева. 2. Моск- ва: в. Грачев и Ко. Ивакина, Л. 2007. Архивные документы о сохране- нии руин золотых ворот после их открытия в ХIХ ст. в: софійські читання. Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки Націо- нального заповідника “софія Київська” та сучасні тенденції музейної науки» (м. Київ, 24—25 листо- пада 2005 р.). Київ: Академперіодика, с. 280-286. Ивакина, Л., Абрамова, И. 2011. Проблемы со- хранения золотых ворот в Киеве в первой половине ХХ века. Київська старовина, 2, с. 3-12; 3, с. 66-81. Иконников, в. С. 1891. Опыт русской истори- ографии. 1, кн. 1. Киев: Имперский университет св. владимира. Иконников, в. С. 1904. Киев в 1654—1855 гг.: ис- торический очерк. Киев: Имперский университет св. владимира. Каневский, К. 1836. О древней киевской церкви св. Ирины, созданной великим князем Ярославом 406 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки владимировичем. журнал Министерства народно- го просвещения, XII, с. 423-453. Ластовська, О. 2019. золоті ворота в Києві як іс- торична пам’ятка у міжкультурній комунікації. в: Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин. Матеріа- ли Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 10—11 квітня 2019 р.). Київ: КНУКіМ, с. 319-323. Лебединцев, П. 1909. Киев за 60 лет пред сим (к материалам для исторической топографии Киева). Труды Киевской духовной академии, ІІ (февраль), с. 314-336. Литвинова, Т. Ф. 2016. Историческая память и инструментализация прошлого в социальных про- ектах дворянства Левобережной Украины середины XIХ в. харківський історіографічний збірник, 15, с. 210-217. Лонгинов, Н. М. 1905. Путевые письма. Июнь— сентябрь 1823. Русский архив, ІІІ, 12, с. 549-572. Максимович, М. (ред.). 1840. Киевлянин. 1. Киев: Университетская типография. Максимович, М. А. 1994. Очерк Киева. в: за- млинський, в. О. (ред.). Киевъ явился градомъ вели- кимъ...: Вибрані українознавчі твори. Київ: Либідь, с. 32-43. Маслов, С. А. 1839. Путевые заметки при проез- де из Москвы в Киев, Харьков и воронеж. Земледе- льческий журнал, 4, с. 29-62. Михайлов, Д. А. 2015. Археологические места со- циальной памяти. Вестник Томского государствен- ного университета, 394, с. 121-126. НбУв ІР. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України, Інститут ру- копису, ф. 175, од. 1057. НбУв ІР, ф. II, од. 22950. НбУв ІР, ф. II, од. 22951. НбУв ІР, ф. II, од. 22952. НбУв ІР, ф. II, од. 22953. Нора, П. 1999. Между памятью и историей. Про- блематика мест памяти. в: Нора, П., Озуф, М., де Пюимеж, ж., винок, М. Франция-память. Санкт- Петербург: СПбГУ, с. 17-50. Оглоблин, Н. 1891. К истории открытия золо- тых ворот (1832—1838) (по бумагам К. Лохвицкого). Чтения в Историческом обществе Нестора-лето- писца, V, с. 142-171. Остромысленский, Е. 1830. Исследования о древ- ней киевской церкви св. Ильи, упоминаемой в дого- воре великого князя киевского Игоря святославича с греками 945 года, сохранённом в летописи препо- добного Нестора. Киев: Киевопечерская типогра- фия. Пассек, в. 1840. Киевские златыя врата. в: Очер- ки России, издаваемые Вадимом Пассеком. 2. Моск- ва: Н. Степанов, с. 143-154. Письма… 1871. Письма Митрополита Киевского Евгения к И. М. Снегиреву, с приложением к ним примечаний издателя. в: Снегирев, И. старина русской земли. Исследования и статьи. 1, кн. 1. Санкт-Петербург: Ф. С. Сущинский, с. 107-136. Полякова, М. А. (ред.). 2006. Записки графа М. Д. Бутурлина: в 2-х томах. 1. Москва: Любимая книга. Самойлов, Н. 1830. Историческое описание Вве- денской Островской пустыни Владимирской губер- нии, находящейся на острове озера Вятского. Моск- ва: Университетская типография. Самойлов, Н. 1834a. Златые врата Ярославовы в Киеве, сооружённые в начале XI столетия и откры- тые из земли в 1832 году, с точным видом (планом и фасадом) и историческим описанием оных. Моск- ва: Лазаревы. Самойлов, Н. 1834b. Киев в начале своего сущес- твования, блеске, славе, величии, разрушении и возобновлении; с историческим описанием двух первых церквей, сооружённых равноапостольным князем Владимиром по восприятии святого креще- ния в 989 году и существующих поныне в Киеве, с планом и видами оных церквей. Москва: Лазаревы. Сафронова, ю. А. 2019. Историческая память: введение. Санкт-Петербург: Европейский универси- тет. Сементовский, Н. М. 1852. Киев и его достопа- мятности. Киев: Губернская типография. Смирнов, Я. И. 1908. Рисунки Киева 1651 года по копиям их конца XVIII века. в: Уварова, П. С. (ред.). Труды Тринадцатого археологического съезда в Ека- теринославе. 1905. II. Москва: Г. Лисснер и Д. Соб- ко, с. 197-512. Соковиков, С. С. 2014. Проблемы исторической памяти и актуальные социокультурные контексты археологического памятника. Вестник Челябинской государственной академии культуры и искусств, 1 (37), с. 32-38. Терновский, Ф. 1863. Материалы для истории мистицизма в России. (записки К. А. Лохвицкого). Труды Киевской Духовной Академии, 3, с. 161-203. Труды… 1837. Труды и летописи Общества ис- тории и древностей российских. часть VIII, содер- жащая Летописи Общества с 1828 по 1836 год. Моск- ва: Университетская типография. Успенский, Г. 1811—1812. Опыт повествования о древностях русских. Харьков: Университетская ти- пография. Фундуклей, И. 1847. Обозрение Киева в отноше- нии к древностям. Киев: И. вальнер. ЦДІАК. Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 228, оп. 2, од. 18. ЦДІАК, ф. 707, оп. 1, од. 773. чертков, А. Д. 2012. журнал моего путешествия по Австрии, Италии, сицилии, Швейцарии и проч. в 1823—1825 годах. Москва: Русскiй мiръ. Шероцкий, К. в. 1917. Киев: Путеводитель. Киев: С. в. Кульженко. REFEREnCEs Ananieva, T. 2013. Mezhdu bozhestvennym i profannym: zabytaia nakhodka 1830-kh godov — kievskii «Krest» Apos- tola Andreia Pervozvannogo. In: Mytsyk, Yu. A. (ed.). Sofiia Kyivska: Vizantiia. Rus. Ukraina, III: Zbirka naukovykh prats, prysviachena 150-littiu z dnia narodzhennia Ye. K. Rie- dina (1863—1908). Kyiv, s. 256-270. Ananieva, T., Abramova, I. 2007. «Pamiatnik dostoinyi sokhraneniia»: k 170-letiiu arkheologicheskogo otkrytiia Zolo- tykh vorot v Kieve. Kievskii albom: istoricheskii almanakh, 5, s. 5-13. Ananieva, T. 2020. Vidkryttia kyivskykh tserkovnykh star- ozhytnostei ta ekonomika prestyzhu v pershii polovyni XIX stolittia. In: Skochylias, I., Yaremenko, M. (ed.). V orbiti khry- styianskoi kultury. Materialy naukovoi konferentsii do 1030- richchia khreshchennia Rusi (Kyiv, 25—26 zhovtnia 2018 r.). Lviv: Ukrainskyi katolytskyi universytet, s. 159-178. Ananieva, T. 2021. Vidomyi nevidomyi doslidnyk Desi- atynnoi tserkvy: do 195-richchia rozkopok khramu, provede- nykh arkhitektorom Mykoloiu Yefymovym. Opus mixtum, 8, s. 13-30. Arkhiv SPb II RAN. Arkhiv Sankt-Peterburgskogo Instituta istorii Rossiiskoi akademii nauk, f. 238, op. 2, k. 341, ed. 35. Berlinskii, M. F. 1991. Kratkoe opisanie Kieva. Reprintnoe izdanie. Kiev: Chas. 407ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Ананьєва, Т. Б. До історії формування археологічних «місць пам’яті» в Києві на початку ХІХ ст. Bondarets, O. 2002. Do spetsyfiky istorii rozvytku arkhe- olohichnykh znan. Naukovi zapysky. Natsionalnyi universytet «Kyievo-Mohylianska akademiia», 20—21: Teoriia ta istoriia kultury, s. 46-53. Boiarchenkov, V. V. 2012. Provintsialnye issledovateli stariny v rossiiskom istoriograficheskom prostranstve sered- iny XIX veka. In: Dmitriev, A. N. (ed.). Istoricheskaia kultura imperatorskoi Rossii: formirovanie predstavlenii o proshlom. Kollektivnaia monografiia v chest professora I. M. Savelevoi. Moskva: Vysshaia shkola ekonomiki, s. 258-279. Vysotskii, S. A. 1982. Zolotye vorota v Kieve. Kiev: Nau- kova dumka. Hapych, L., Ivanova, I. 2021. Zoloti vorota yak uosoblennia syly ta nezalezhnosti Ukrainy (online). Kyiv: Tsyfrova bibliote- ka «Kyiv». Rezhym dostupu: https://dlib.kiev.ua/zoloti (Data zvernennia 31 travnia 2022). Ge, N. N. 1911. Kievskaia Pervaia gimnaziia v sorokovykh godakh. Iskusstvo: zhivopis, grafika, khudozhestvennaia pe- chat, 8—9, s. 365-378. Glagolev, A. G. 1837. Zapiski russkogo puteshestvennika, A. Glagoleva, s 1823 po 1827 god. І: Rossiia. Avstriia. Sankt- Peterburg: Imperatorskaia Rossiiskaia Akademiia. Gordievskii, I., sviashch. 1902. Predislovie. Pisma N. V. Zakrevskogo k protoiereiu P. G. Lebedintsevu. Kievskaia sta- rina, 78 (iiul—avgust), s. 77-94. Evgenii (Bolkhovitinov, E. A.), mitrop. 1834. Sobranie pou- chitelnykh slov...: v 4-kh chastiakh. III. Kiev: Kievo-Pecher- skaia Lavra. Zakrevskii, N. 1868a. Opisanie Kieva. 1. Moskva: V. Grachev i Ko. Zakrevskii, N. 1868b. Opisanie Kieva. 2. Moskva: V. Grachev i Ko. Ivakina, L. 2007. Arkhivnye dokumenty o sokhranenii ruin Zolotykh vorot posle ikh otkrytiia v XIX st. In: Sofiiski chytan- nia. Materialy III mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konfer- entsii «Pam’iatky Natsionalnoho zapovidnyka “Sofiia Kyivska” ta suchasni tendentsii muzeinoi nauky» (m. Kyiv, 24—25 lysto- pada 2005 r.). Kyiv: Akademperiodyka, s. 280-286. Ivakina, L., Abramova, I. 2011. Problemy sokhraneniia Zolotykh vorot v Kieve v pervoi polovine XX veka. Kyivska starovyna, 2, s. 3-12; 3, s. 66-81. Ikonnikov, V. S. 1891. Opyt russkoi istoriografii. 1, kn. 1. Kiev: Imperskii universitet sv. Vladimira. Ikonnikov, V. S. 1904. Kiev v 1654—1855 gg.: istoricheskii ocherk. Kiev: Imperskii universitet sv. Vladimira. Kanevskii, K. 1836. O drevnei kievskoi tserkvi sv. Iriny, sozdannoi velikim kniazem Iaroslavom Vladimirovichem. Zhurnal Ministerstva narodnogo prosveshcheniia, XII, s. 423- 453. Lastovska, O. 2019. Zoloti vorota v Kyievi yak istorychna pam’iatka u mizhkulturnii komunikatsii. In: Ukraina i svit: teoretychni ta praktychni aspekty diialnosti u sferi mizhnar- odnykh vidnosyn. Materialy Mizhnarodnoi naukovo-prak- tychnoi konferentsii (m. Kyiv, 10—11 kvitnia 2019 r.). Kyiv: KNUKiM, s. 319-323. Lebedintsev, P. 1909. Kiev za 60 let pred sim (k materialam dlia istoricheskoi topografii Kieva). Trudy Kievskoi dukhovnoi akademii, ІІ (fevral), s. 314-336. Litvinova, T. F. 2016. Istoricheskaia pamiat i instrumen- talizatsiia proshlogo v sotsialnykh proektakh dvorianstva Levoberezhnoi Ukrainy serediny XIX v. Kharkivskyi istori- ografichnyi zbirnyk, 15, s. 210-217. Longinov, N. M. 1905. Putevye pisma. Iiun—sentiabr 1823. Russkii arkhiv, ІІІ, 12, s. 549-572. Maksimovich, M. (ed.). 1840. Kievlianin. 1. Kiev: Univer- sitetskaia tipografiia. Maksimovich, M. A. 1994. Ocherk Kieva. In: Zamlynskyi, V. O. (ed.). Kiev yavilsia hradom velikim...: Vybrani ukrain- oznavchi tvory. Kyiv: Lybid, s. 32-43. Maslov, S. A. 1839. Putevye zametki pri proezde iz Moskvy v Kiev, Kharkov i Voronezh. Zemledelcheskii zhurnal, 4, s. 29- 62. Mikhailov, D. A. 2015. Arkheologicheskie mesta sotsialnoi pamiati. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta, 394, s. 121-126. NBUV IR. Natsionalna biblioteka Ukrainy im. V. I. Ver- nadskoho NAN Ukrainy, Instytut rukopysu, f. 175, od. 1057. NBUV IR, f. II, od. 22950. NBUV IR, f. II, od. 22951. NBUV IR, f. II, od. 22952. NBUV IR, f. II, od. 22953. Nora, P. 1999. Mezhdu pamiatiu i istoriei. Problematika mest pamiati. In: Nora, P., Ozuf, M., de Piuimezh, Zh., Vinok, M. Frantsiia-pamiat. Sankt-Peterburg: SPbGU, s. 17-50. Ogloblin, N. 1891. K istorii otkrytiia Zolotykh vorot (1832—1838) (po bumagam K. Lokhvitskogo). Chteniia v Is- toricheskom obshchestve Nestora-letopistsa, V, s. 142-171. Ostromyslenskii, E. 1830. Issledovaniia o drevnei kievskoi tserkvi sv. Ili, upominaemoi v dogovore velikogo kniazia kievskogo Igoria Sviatoslavicha s grekami 945 goda, sokhranennom v letopisi prepodobnogo Nestora. Kiev: Kievo- pecherskaia tipografiia. Passek, V. 1840. Kievskie Zlatyia vrata. In: Ocherki Ros- sii, izdavaemye Vadimom Passekom. 2. Moskva: N. Stepanov, s. 143-154. Pisma… 1871. Pisma Mitropolita Kievskogo Evgeniia k I. M. Snegirevu, s prilozheniem k nim primechanii izdatelia. In: Snegirev, I. Starina russkoi zemli. Issledovaniia i stati. 1, kn. 1. Sankt-Peterburg: F. S. Sushchinskii, s. 107-136. Poliakova, M. A. (ed.). 2006. Zapiski grafa M. D. Buturlina: v 2-kh tomakh. 1. Moskva: Liubimaia kniga. Samoilov, N. 1830. Istoricheskoe opisanie Vvedenskoi Os- trovskoi pustyni Vladimirskoi gubernii, nakhodiashcheisia na ostrove ozera Viatskogo. Moskva: Universitetskaia tipografiia. Samoilov, N. 1834a. Zlatye vrata Iaroslavovy v Kieve, sooruzhennye v nachale XI stoletiia i otkrytye iz zemli v 1832 godu, s tochnym vidom (planom i fasadom) i istoricheskim opisaniem onykh. Moskva: Lazarevy. Samoilov, N. 1834b. Kiev v nachale svoego sushchestvova- niia, bleske, slave, velichii, razrushenii i vozobnovlenii; s is- toricheskim opisaniem dvukh pervykh tserkvei, sooruzhennykh ravnoapostolnym kniazem Vladimirom po vospriiatii sviatogo kreshcheniia v 989 godu i sushchestvuiushchikh ponyne v Kieve, s planom i vidami onykh tserkvei. Moskva: Lazarevy. Safronova, Iu. A. 2019. Istoricheskaia pamiat: vvedenie. Sankt-Peterburg: Evropeiskii universitet. Sementovskii, N. M. 1852. Kiev i ego dostopamiatnosti. Kiev: Gubernskaia tipografiia. Smirnov, Ia. I. 1908. Risunki Kieva 1651 goda po kopiiam ikh kontsa XVIII veka. In: Uvarova, P. S. (ed.). Trudy Trinadt- satogo arkheologicheskogo sieezda v Ekaterinoslave. 1905. II. Moskva: G. Lissner i D. Sobko, s. 197-512. Sokovikov, S. S. 2014. Problemy istoricheskoi pamiati i aktualnye sotsiokulturnye konteksty arkheologicheskogo pa- miatnika. Vestnik Cheliabinskoi gosudarstvennoi akademii kultury i iskusstv, 1 (37), s. 32-38. Ternovskii, F. 1863. Materialy dlia istorii mistitsizma v Rossii. (Zapiski K. A. Lokhvitskogo). Trudy Kievskoi Dukhov- noi Akademii, 3, s. 161-203. Trudy… 1837. Trudy i letopisi Obshchestva istorii i drevnos- tei rossiiskikh. Chast VIII, soderzhashchaia Letopisi Obshchest- va s 1828 po 1836 god. Moskva: Universitetskaia tipografiia. Uspenskii, G. 1811—1812. Opyt povestvovaniia o drevnos- tiakh russkikh. Kharkov: Universitetskaia tipografiia. Funduklei, I. 1847. Obozrenie Kieva v otnoshenii k drevnos- tiam. Kiev: I. Valner. TsDIAK. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv, f. 228, op. 2, od. 18. TsDIAK, f. 707, op. 1, od. 773. Chertkov, A. D. 2012. Zhurnal moego puteshestviia po Avstrii, Italii, Sitsilii, Shveitsarii i proch. v 1823—1825 goda- kh. Moskva: Russkii mirie. Sherotskii, K. V. 1917. Kiev: Putevoditel. Kiev: S. V. Kulzhenko. 408 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) Історія науки T. B. Ananieva ON THE HISTORY OF FORMING OF THE ARCHAEOLOGICAL «MEMORY PLACES» IN KYIV IN THE EARLY 19TH CENTURY: THE DISCOVERY OF GOLDEN GATE AND COMPILATION OF THE FIRST BOOK ON IT The sample of defensive architecture of the 11th cen- tury the Kyiv Golden Gate, excavated 190 years ago, is a rare example of an archeological site that has not only survived up today but is also integrated into the social, cultural and scientific space, has added to the category of museums, and become a hallmark of Kyiv. In some publications the modern understanding and evaluation of the site is extrapolated for the entire period of its post-excavation existence. It is believed that the Golden Gate in previous centuries as well impressed its contemporaries and was the object of in- terest of ordinary citizens, and the government used them as a symbol of a certain political and ideological nature. Sources of the first half of the 19th century, close in time to the excavations of the Gate, allow us to signifi- cantly adjust the idea of the reception of the site in the social and cultural space of the city. They show that the authorities showed no signs of interest in using the Golden Gate to «visualize» the history and create an image of the «good past» in the mass consciousness. On the contrary, the first steps to form a «social and cultural infrastructure of memory» (I. Irvin-Zaretska) were taken by private persons. The organization and carrying out of the Golden Gate excavations, efforts to preserve them, informing the public, making «adver- tising» images and inscriptions, demonstration of the excavation site, and finally writing the first book — were performed by State Councilor K. Lokhvytsky and merchant (who received the nobility) M. Samoilov. For both ordinary fans of antiquities this activity was a so- cial elevator which raised to higher status floors. The author of the first book on the Golden Gate M. Samoilov due to communicative competence was able to collect the necessary material and mastered in the merchant milieu the forms of social relations, in particu- lar the network gift exchange. Relying on the help of Kyiv Metropolitan Eugene (Bolkhovitinov), amateur archaeol- ogist K. Lokhvytsky and historian M. Berlinsky, M. Sam- oilov created a solid work, which was later used by M. Za- krevsky and positively evaluated by S. Vysotsky. Historical sources show that there was no uniform- ity in the perception of the Golden Gate even among the cultural elite, the site was mostly on the periphery of the attention and care of the authorities. However, persons who in the first half of the nineteenth century acted as «mnemonic characters», have laid the foun- dations for the interpretation of the Golden Gate as a «memory place». Keywords: Kyiv, Golden Gate, archeological places of memory, Kindrat Lokhvytsky, Mykola Samoilov, Metropolitan Eugene (Bolkhovitinov). Одержано 21.06.2022 АнАнЬЄВА тетяна Борисівна, науковий спів- робітник, Інститут української археографії та джере- лознавства ім. М. С. Грушевського, Київ, Україна. ANANIEVA Tetiana, Research Officer, Institute of Ukrainian Archaeography and Sources Studies, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0003-4334-2919, e-mail: XIX.century.ta@gmail.com.

До історії формування археологічних "місць пам’яті" в Києві на початку ХІХ ст.: відкриття Золотих воріт та створення першої книги про них

Institution

Ähnliche Einträge