Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола)
Мета роботи. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини визначити ставлення до книжок у освічених колах цього стану. Завдання роботи. Визначити згадки про книжки та друковану продукцію в щоденниках, каталогізувати цю інформацію, окреслити ставлення до книжок у авторів щоденникі...
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2022
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187691 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 73-79. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187691 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1876912023-01-22T01:27:09Z Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) Пилипенко, В. Розвідки Мета роботи. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини визначити ставлення до книжок у освічених колах цього стану. Завдання роботи. Визначити згадки про книжки та друковану продукцію в щоденниках, каталогізувати цю інформацію, окреслити ставлення до книжок у авторів щоденників. Актуалізація теми. Українська козацька старшина як суспільний стан упродовж щонайменше трьох століть перебуває в центрі уваги дослідників. За цей час кілька разів змінювалася історична парадигма і, як наслідок, оцінка діяльності козацької старшини. Сьогодні в суспільстві є запит на історію власних, а не чужих, як російське дворянство, еліт. Саме тому зростає інтерес до дослідження різних сфер життя козацької старшини. Це дозволяє поглянути на їх не лише як на воїнів, а й як на суспільний стан, який постав і розвився, намагався усвідомити себе, боровся за власне збереження. Гарна освіта є необхідною для політичної еліти держави, і старшина з кінця XVII ст. почала дбати про неї своїх дітей. А під час навчання закладалася повага до книжки, що можна побачити на прикладі збережених щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола. Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного висвітлення ролі книжок, репрезентованої у щоденниках представників козацької еліти XVIII ст. Висновки. Тексти щоденників дають можливість каталогізувати номенклатуру дій щодо книжки. Так, книжки купували, дарували, позичали, виписували з-за кордону, переписували, пересилали один одному. Про дбайливе ставлення до книжки свідчать згадки про каталогізування бібліотеки, постійні нагадування різним адресатам повернути позичену книжку, значні витрати на покупку книжок та послуги інтролігаторів. The aim of the research. To determine the attitude to books among educated representatives of the Cossack elite in Hetmanship on the basis of the diaries. Tasks of the research. To identify mentions of books and printed products in the diaries, catalog what was done with the books, outline the attitude of the authors of the diaries to the book. Actualization of research. The Ukrainian Cossack elite, as the stratum of society, has been studied thoroughly by researchers for at least three centuries. During this time, the historical paradigm and, as a result, the assessment of the activities of the Cossack foreman changed several times. Today, there is a demand in society for the history of its own, not foreign, elites such as the Russian nobility. That is why there is a growing interest in the study of various spheres of life of Cossack elite. This allows us to look at them not only as warriors, but also as the stratum of society that arose and developed, tried to realize itself, fought for its own existence. Good education is necessary for the political elite of the state, and the elite began to care about the education of children from the end of the XVII c. During educational process, respect for the book was established. This can be seen from the diaries by Yakiv Markovych, Mykola Khanenko, and Petro Apostol. Their diaries have survived to present times. The scientific novelty of the work is to comprehensively highlight the role of the book, represented in the diaries of Cossack elite members of the XVIII c.Conclusions. The texts of the diaries make it possible to catalog the nomenclature of actions related tothe book. It’s true that books were bought, donated, borrowed, ordered from abroad, copied, sent to each other. Mentions of library cataloging, constant reminders to various addressees to return a borrowed book, significant expenses for the purchase of books and the services of introbinders testify to the careful attitude towards the book. 2022 Article Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 73-79. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7378991 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187691 379.8:94(477)«17» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Пилипенко, В. Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) Сiверянський літопис |
| description |
Мета роботи. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини визначити
ставлення до книжок у освічених колах цього стану.
Завдання роботи. Визначити згадки про книжки та друковану продукцію в щоденниках, каталогізувати цю інформацію, окреслити ставлення до книжок у авторів щоденників. Актуалізація теми. Українська козацька старшина як суспільний стан упродовж щонайменше
трьох століть перебуває в центрі уваги дослідників. За цей час кілька разів змінювалася історична
парадигма і, як наслідок, оцінка діяльності козацької старшини. Сьогодні в суспільстві є запит на
історію власних, а не чужих, як російське дворянство, еліт. Саме тому зростає інтерес до дослідження різних сфер життя козацької старшини. Це дозволяє поглянути на їх не лише як на воїнів, а
й як на суспільний стан, який постав і розвився, намагався усвідомити себе, боровся за власне збереження. Гарна освіта є необхідною для політичної еліти держави, і старшина з кінця XVII ст. почала дбати про неї своїх дітей. А під час навчання закладалася повага до книжки, що можна побачити на прикладі збережених щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола.
Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного висвітлення ролі книжок, репрезентованої у щоденниках представників козацької еліти XVIII ст. Висновки. Тексти щоденників дають можливість каталогізувати номенклатуру дій щодо
книжки. Так, книжки купували, дарували, позичали, виписували з-за кордону, переписували, пересилали один одному. Про дбайливе ставлення до книжки свідчать згадки про каталогізування бібліотеки, постійні нагадування різним адресатам повернути позичену книжку, значні витрати на покупку книжок та послуги інтролігаторів. |
| format |
Article |
| author |
Пилипенко, В. |
| author_facet |
Пилипенко, В. |
| author_sort |
Пилипенко, В. |
| title |
Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) |
| title_short |
Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) |
| title_full |
Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) |
| title_fullStr |
Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) |
| title_full_unstemmed |
Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) |
| title_sort |
книжки в житті козацької еліти гетьманщини (на матеріалах щоденників якова марковича, миколи ханенка та петра апостола) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187691 |
| citation_txt |
Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола) / В. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 4. — С. 73-79. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT pilipenkov knižkivžittíkozacʹkoíelítigetʹmanŝininamateríalahŝodennikívâkovamarkovičamikolihanenkatapetraapostola |
| first_indexed |
2025-07-16T09:20:44Z |
| last_indexed |
2025-07-16T09:20:44Z |
| _version_ |
1837794743146250240 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2022. № 4
73
РОЗВІДКИ
УДК 379.8:94(477)«17»
Володимир Пилипенко
•
КНИЖКИ В ЖИТТІ КОЗАЦЬКОЇ ЕЛІТИ ГЕТЬМАНЩИНИ
(НА МАТЕРІАЛАХ ЩОДЕННИКІВ ЯКОВА МАРКОВИЧА,
МИКОЛИ ХАНЕНКА ТА ПЕТРА АПОСТОЛА)1
DOI: 10.5281/zenodo.7378991
© В. Пилипенко, 2022. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2133-243X
Мета роботи. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини визначити
ставлення до книжок у освічених колах цього стану.
Завдання роботи. Визначити згадки про книжки та друковану продукцію в щоденниках, ката-
логізувати цю інформацію, окреслити ставлення до книжок у авторів щоденників.
Актуалізація теми. Українська козацька старшина як суспільний стан упродовж щонайменше
трьох століть перебуває в центрі уваги дослідників. За цей час кілька разів змінювалася історична
парадигма і, як наслідок, оцінка діяльності козацької старшини. Сьогодні в суспільстві є запит на
історію власних, а не чужих, як російське дворянство, еліт. Саме тому зростає інтерес до дослід-
ження різних сфер життя козацької старшини. Це дозволяє поглянути на їх не лише як на воїнів, а
й як на суспільний стан, який постав і розвився, намагався усвідомити себе, боровся за власне збе-
реження. Гарна освіта є необхідною для політичної еліти держави, і старшина з кінця XVII ст. по-
чала дбати про неї своїх дітей. А під час навчання закладалася повага до книжки, що можна поба-
чити на прикладі збережених щоденників Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола.
Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного висвітлення ролі книжок, репрезенто-
ваної у щоденниках представників козацької еліти XVIII ст.
Висновки. Тексти щоденників дають можливість каталогізувати номенклатуру дій щодо
книжки. Так, книжки купували, дарували, позичали, виписували з-за кордону, переписували, переси-
лали один одному. Про дбайливе ставлення до книжки свідчать згадки про каталогізування бібліо-
теки, постійні нагадування різним адресатам повернути позичену книжку, значні витрати на по-
купку книжок та послуги інтролігаторів.
Ключові слова: козацька старшина, мемуари, дозвілля, Гетьманщина XVIII ст.
Постановка проблеми. Козацька старшина, як провідний стан українського суспіль-
ства та керівний стан української держави сер. XVII–XVIII ст., виникла в результаті на-
ціонально-визвольної війни сер. XVII ст. І поки точилися війни з Річчю Посполитою, го-
ловними і найбільш шанованими ознаками були особиста мужність, сміливість, військова
вдача. Але з часом, коли війни припинилися й настав відносно спокійний час (звісно, на
скільки цей вислів можна застосувати до др. пол. XVII ст.), значення почали набувати ін-
ші риси та уміння, які були потрібні для мирного часу. Освіченість була однією з них. На-
прикінці XVII ст. інтелектуальним центром для дітей козацької старшини став Києво-Мо-
гилянський колегіум. Там козацькі сини знайомилися із античною культурою, іноземними
мовами, вільними мистецтвами тощо. У тих стінах їм прищеплювали повагу до книжки. І,
судячи зі збережених щоденників представників старшини, робили це досить успішно. Ді-
аріуші Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола дають достатній матеріал
для аналізу ролі книжки в житті вищих прошарків козацької старшини.
1 Матеріал підготовлений під час стажування за програмою «Research Perspectives Ukraine» від Німецького іс-
торичного інституту у Варшаві (https://www.dhi.waw.pl/en.html).
Сіверянський літопис. 2022. № 4
74
Мета статті. На основі щоденників представників козацької еліти Гетьманщини ви-
значити ставлення до книжок у освічених представників козацької еліти. Для досягнення
мети слід виділити окремі дослідницькі завдання: визначити згадки про книжки та друко-
вану продукцію у щоденниках, каталогізувати цю інформацію, окреслити ставлення до
книжки в авторів щоденників.
Аналіз джерел та останні дослідження. Джерелами дослідження є щоденники трьох
представників відомих козацько-старшинських родів: Якова Марковича, Миколи Ханенка
та Петра Апостола. Вони були введені до наукового обігу ще у XIX ст., відтоді лише
окремі частинки діаріушів були додруковані. Незважаючи на те, що записи збереглися не
за всі роки, коли автори вели щоденники (наприклад, у Миколи Ханенка існує пробіл від
1734 до 1741 рp. включно), вони дозволяють реалізовувати поставлені дослідницькі зав-
дання. Інтерес до щоденників козацької старшини зберігається від часу їхньої публікації і
кожен дослідник знаходить в них те, що цікаво саме йому. Щоденники дають інформацію
щодо політичної та економічної історії, родинних зв’язків2, історії культури3, повсякден-
ня4 та дозвілля5. Дослідники аналізували щоденники й з погляду джерелознавства6.
Виклад основного матеріалу. Яків Маркович (1696–1770 рр.), Микола Ханенко
(1693–1760 рр.) та Петро Апостол (1710–1758 рр.) були майже ровесниками, представни-
ками молодших поколінь дуже впливових, багатих козацьких старшинських родин. Вони
отримали гарну освіту, завдяки сімейним зв’язкам обіймали керівні посади, примножую-
чи сімейні статки. Усі вони вели щоденники, які в більшості збереглися до сьогодні. Усе
це разом складає колективний портрет «золотої молоді» Гетьманщини першої половини
XVIII ст. Тим цікавіше зануритися в їхні щоденники, адже в них відображені різні аспек-
ти життя авторів. При чому, варто відмітити, що самі ці діаріуші були текстами не для
сторонніх очей. На цьому неодноразово наголошували різні дослідники.
Почнемо зі щоденника Миколи Ханенка7. Одразу зазначу, що моїм завданням не було
перерахувати усі згадки про книжки. Робити це, на мою думку, не варто, адже не усі запи-
си збережені і, звісно, автори читали значно більше, ніж згадували про це у своїх записах.
Натомість було б цікаво зрозуміти, що робили із книжкою. Загалом, згадок про них у що-
деннику М. Ханенка багато. Але виокремлюються роки, коли автор був у Санкт-Петер-
бурзі. Пояснити це досить просто: у столиці імперії був книжковий ринок, бібліотеки та
інтелектуальне оточення. Найпоширенішою дією щодо книжки, зафіксованою у щоденни-
ку Ханенка, є купівля. Автор вказує, що «купив» книжку, або ж просто вказує її ціну
(6 жовтня 1730 р.: «Двѣ псалтирки куплены за 1 рубль 20 копѣекъ»; 7 вересня 1730 р.: «За
книжку латинскую, називаемую Hugo Grotius de veritate religionis Christianae, дано 64 к.»;
9 лютого 1747 р.: «За граматику печатную на русскомъ и нѣмецкомъ языкѣ 80 к.»; 4 лип-
ня 1748 р.: «За книгу «Физику експерименталную» дано 60 к.»).
Досить часто авторові щоденника книжки дарують. Дарувальниками виступають свя-
щенники, дворяни, єпископи. Так, 18 лютого 1733 р. М. Ханенко робить запис: «Обѣдали
мы у панеи матки, а послѣ обѣда у мене былъ первей отецъ Патермуфій, городничій ли-
щицкій и подарилъ мнѣ книжечку Полуставецъ». А 10 травня того ж року нотує: «Отецъ
же архимандритъ подарилъ мнѣ и сину двѣ книжки латинскіе». Або 26 листопада 1747 р.:
«Послѣ полдня ездили съ Гудовичемъ на Василевскій островъ и тамъ были у префекта
академіи кіевской, отца Варлаама Лащевского, который подарилъ мнѣ книжку “Грамати-
ку греко-латинскукю”». При чому акт дарування відбувається і в зворотному напрямку –
дарує Микола Ханенко:
14 серпня 1746 р.: «Андрея Івановича Полянского синъ. Петръ Андріевичъ, сержантъ
інгермоландского полку и принесъ ко мнѣ другое писмо отъ сина моего, зъ моря писан-
ное, которому я подарилъ книжку молитвенникъ печерского друку съ тропарами».
2 Сердюк І. Маленький дорослий: дитина й дитинство в Гетьманщині ХVІІІ ст. Київ: К.І.С., 2018. 456 с.
3 Дзюба О. Приватні бібліотеки України XVIII ст.: власники та репертуар зібрань. Україна в Центрально-Східній
Європі. 2002. Вип. 2. С. 292–302; Дзюба О. Вихованці Києво-Могилянської академії: українські мемуаристи
Я. Маркович та М. Ханенко (перша половина ХVІІІ ст.). Український історичний журнал. 2019. № 3. С. 64–87;
Дзюба О. Дозвілля в повсякденному житті козацької старшини (на матеріалах мемуарної літератури першої
половини ХVІІІ ст.). Соціум. Альманах соціальної історії. 2017. Вип. 13–14. С. 308–328.
4 Таїрова-Яковлева Т. Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини. Київ: Кліо, 2017. С. 184.
5 Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.). Київ: Ін-т історії України НАН
України, 1995. С. 221.
6 Острянко А. «Щоденник» М.Д. Ханенка в листуванні О.І. Ханенка з О.Ф. Кістяківським. Сіверщина в історії
України. Київ. 2011. Вип. 4. С. 290–294; Зінченко О. Наративні стратегії в «Денних записках» Якова Марковича.
Слово і час. 2015. № 10. С. 86–92; Зінченко О. «Домашній протокол» 1717–1767 рр. генерального підскарбія
Якова Марковича в контексті українського щоденникарства XVIII ст.: автореф. дис. … канд. філол. наук,
10.01.01 [б.в.], 2017; Любовець Н. Вивчення мемуарів як історичного та біографічного джерела: до історіографії
проблеми. Українська біографістика. Київ, 2010. Вип. 7. С. 66–104.
7 Я користувався оцифрованою версію «Щоденника», уміщеною на сайті: Ізборник. URL: http://litopys.org.ua/
khanenko/khan.htm.
Siverian chronicle. 2022. № 4
75
23 квітня 1743 р.: «Івану Андріевичу Гамаліи подарилъ я книгу печатныхъ указовъ ім-
ператора Петра 1-го, съ 1714 по 1722 годъ состоявшыхся».
М. Ханенка активно поповнював свою бібліотеку поштою. Для цього він замовляв
книжки в своїх приятелів, просив чи наказував купити книжки, виписував через свого си-
на, який навчався в Кіллі.
9 серпня 1732 р.: «Книгу Телемака прислалъ уставщикъ цесаревнинъ Іванъ Петро-
вичъ».
20 серпня 1732 р.: «Послѣ полдня прислана отъ отца М. книжка латинская моя, а къ
нему я его книжку отпустилъ: Iosephi Binghami de antiquitatibus Ecclesiasticis».
7 листопада 1744 р.: «Обослано мене какъ зъ михайловского монастыря водкою, ме-
домъ и пивомъ. такъ изъ печерского тѣмъ-же, а сверхъ того прислана отъ отца архиманд-
рита печерского книга “Камень Вѣры”».
10 жовтня 1746 р.: «Даны въ перепліотъ двѣ книги латинскіе, изъ Киля отъ сина мнѣ
присланные, за которіе отъ роботы надлежитъ дать 80 к. и даны уже 15 к. (14. За оправу
двохъ книжокъ, отъ Василя сина изъ Киля присланныхъ, доплачено 65 к.)».
21 серпня 1732 р.: «Данъ реестръ книгъ латинскихъ господину учителю Крафту, кото-
ріе надобно за моремъ покупить».
Микола Ханенко часто давав книжки зі своєї бібліотеки для читання знайомим. Так,
26 червня 1732 р. він «позычилъ отцу архимандриту Платону Малиновскому книжки de
officiis hominis, а у его вчора взялъ для прочитаня Sulpitii Severi hystoriam sacram». Або ж
24 вересня 1742 р. «позичилъ сынъ Василь у сотника глуховского Даміана Турянского си-
на книжку граматику нѣмецкую зъ русскимъ». При цьому автор чітко розрізняє: «дав» він
книжки, чи «позичив». І 3 липня 1749 р. нотує, що «Обѣдалъ у насъ Іванъ Алексіевичъ
Горчаковъ, и ему-жъ книги его двѣ отданы и моя одна, Лексиконъ Саваріевъ, позичена
для прочитанія». Або 27 жовтня 1733 р. записує, що «полковнику черезъ Якова цилюрика
позыченъ Военный Уставъ».
Також Ханенко пересилав книжки різним адресатам через своїх слуг або якимось ін-
шим способом.
28 березня 1746 р.: «До г. Кондратовича отосланы 3 книжки латинскіе».
21 серпня 1746 р.: «Отослалъ чрезъ хлопця Карпа книжку нѣмецкую до Носка –
о. св. Θеодорѣ Стратилатѣ».
21 жовтня 1746 р.: «Отослалъ книжки латинскіе къ Григорію Политикѣ».
Незважаючи на статки М. Ханенка, мабуть, він не завжди міг купити бажану книжку,
іноді доводилося їх переписувати. Відповідні згадки є в щоденнику. Наприклад, 4 січня
1733 р. він позичив книжку для копіювання і зобов’язувався повернути оригінал: «Взялъ
позыкою для переписаня книгу, зовемую “Літописецъ Келейній” покойного преосвящен-
ного Димитрія, ростовского митрополита, – у Івана Петровича, уставщика надъ пѣвчими
государыни цесаревны, и къ нему о визыченю тоей книги писалъ карту, что по переписа-
ню оную отдать я долженъ». Або 4 листопада 1742 р.: «Началъ писецъ гадяцкого полку
переписовать книгу Розговоровъ въ царствіи мертвыхъ Кароля 12, короля шведского, зъ
герцогомъ голштейнъ готторискимъ Фридрихомъ».
Ханенко і сам позичав книжки для копіювання, і давав іншим. 2 січня 1748 р.: «Вече-
ромъ былъ у насъ г. Горчаковъ, которому позичилъ я для переписки казань двѣ: 1-е изъ
французского переведенное, 2-е въ день Рожества Христова съ нравоученіемъ о совѣсти,
3-е отвѣтъ епископовъ россійскихъ на писмо богослововъ сорбонскихъ, 4-е переводъ о ис-
повѣди и розговоры Марнолфа и Федра о смерти Корнилія Монтія».
28 березня 1753 р.: «Протопопъ погарскій и Кочержинскій у насъ были и книжку руко-
писную мою протопопъ для переписи взялъ».
Іноді М. Ханенко згадує, що відправляв когось по книжки, але з тексту не зрозуміло,
чи вони йому належали, чи він їх випозичав. Так, 6 квітня 1753 р. «посланъ Матвѣй ком-
панѣець за нѣкоторыми справками въ Стародубъ и зъ писмами до полковника о Костѣ,
снѣцару погарскому, и до Івана Дащенка за книгами».
Окрім книжок М. Ханенко купував газети. Про кількість можна судити зі згадки у що-
деннику, яка вказує, що вони окремо перепліталися.
17 грудня 1752 р.: «Писалъ въ С.-П.-Бурхъ до Вайникова, до Карновича и до секретаря
академіи наукъ Петра Ісаевича Ханіна о газетахъ на 1753-й годъ, о календарѣ новомъ и о
книгахъ вновь печатанныхъ».
23 лютого 1743 р.: «Переплетчику за газеты 6 к.»
М. Ханенко робив переклади різних текстів. Так, від 17 квітня 1747 р. у щоденнику є
запис: «Началъ переводить Малярдовы до покойного преосвященного Θеофана Прокопо-
вича отвѣты о вѣрѣ нашей и о римской и протестантскихъ религіахъ». Про те, що вони бу-
ли не лише для власного вжитку, свідчить згадка від 13 листопада 1747 р.: «Чрезъ Чамова
послалъ переводы катехисмы и писма Малярдового до прокурора Николева». Такі пере-
Сіверянський літопис. 2022. № 4
76
клади звірялися фахівцями Синода. Так, Ханенко 5 лютого 1748 р. нотує, що відіслав
власний переклад до обер-секретаря Синода Якова Леванідова: «и я къ нему послалъ сво-
его переводу Катехисмъ, Апологію и Малярда отвѣты, какъ приступилъ къ нашей церк-
вѣ».
І, звісно, книжки оправляли в спеціальні обкладинки. Про це у щоденнику є дуже бага-
то згадок, часто із зазначенням суми, витраченої на послуги інтролігатора.
Назагал трохи інша номенклатура дії щодо книжки спостерігається в щоденнику Яко-
ва Марковича. Про них у записах Марковича є багато згадок. Як і Ханенко, Маркович
часто купує книжки, про що лишає відповідні записи:
19 січня 1728 р.: «Сегодня купилемъ книгъ 6 полскихъ, за 7 р.»;
23 січня 1728 р.: «заездилъ въ городъ покупать книгъ , и у библіотекара купилемъ
книгъ, а именно: болшихъ 5 за 6 р. и 20 коп.»;
28 березня 1728 р.: «Сегодня исторію полскую, въ томахъ 3-хъ купилъ я за 2 р.»8.
Також Марковичу книжки дарували. Так, у записі від 25я серпня 1729 р. відзначено,
що «Билисмо у футорѣ галецкого, гдѣ книжку Manuale contra… противъ лютеранъ и проч.
подарилъ мнѣ его служитель…».
Бібліотеку Марковича активно використовував не лише власник. Книжки активно по-
зичали родичам та іншим старшинам. Щоденник рясніє згадками про те, що якусь «книгу
позичив», чи замовив, переслав. Адресатами такого обміну були представники старшини
та церковні ієрархи. Наприклад:
«Отецъ ректоръ Волчанскій бувъ у мене и просидѣлъ долго, а взялъ библіотецкую
книжку Opera Gregorii Thaumaturgi, а другую позичилемъ для читання Алъкоран Рус-
скій»9; «отцу Савѣцкому протопопѣ позичилемъ книгу латинской Василія вел.»10.
Власник стежив за тим, кому що позичав, іноді нагадував – книжки слід повернути.
Яків Маркович і сам часто брав чужі книжки або для прочитання, або для конспектуван-
ня. Про це маємо такі записи:
1 червня 1725 р.: «заехали до прилучанъ п.п. Федора, Горленка и прочіихъ, где книжку
писаную лѣтописную о казакахъ взялисмо для прочитання»11;
1726 р., 29 квітня: «Стефану Гамалѣи позиченую отъ его книгу «Compedium medicum»
полскую отдалемъ, и мою другую время Basilii magni до прочитання позичилемъ»12.
Іноді у щоденнику йдеться про дії, які важко інтерпретувати, адже не зрозуміло кому
належала книжка. Наприклад, 26 серпня 1729 р.: «отецъ протопопъ роменскій принюсъ
мнѣ поетику Прокоповича, архиерея»13.
Яків Маркович часто замовляв книжки в інших містах. Так, у записі від 11 грудня
1730 р. вміщено розлогий список книжок, які були куплені на замовлення у Гданську, або
ж згадка про те, що «писалемъ писма въ Глуховъ… о покупкѣ медикаменту, апологіи Бу-
деевой и двохъ книгъ Морерѣ»14.
Окрім активного поповнення своєї бібліотеки книгами, Маркович постійно замовляв
газети, у тому числі іноземні. У Гетьманщині періодичних видань тоді не було, але про
них добре знала освічена публіка, адже вони вже майже двісті років виходили у Європі.
Прикладом для наслідування могли бути гетьмани, які пильно стежили за подіями в євро-
пейських державах і активно купували газети. Так, про значну кількість європейських га-
зет у Мазепи згадували іноземні посли. Я. Маркович замовляв французькі та голландські
газети в Петербурзі: «Писал письмо до Заруцкого в С.П.бурхъ, чтоб купил… газетъ фран-
цужских от септевр»15.
Мабуть, як і інші власники бібліотек, Маркович витрачав значні кошти на послуги па-
літурників, про що писав у щоденнику. Так, 2 листопада 1739 р. він зазначає: «Dictionaire
le grand de Moreri, отправлений интеллѣgaторомъ в пустинцѣ, принесен ко мнѣ имъ же,
которому залпатил 1 р. 40 к.»16; «Далъ я интеллѣgaториви тестаментъ Compendium medi-
cale – и лѣбри зъ аркушами, книжицею оправить, за все 90 коп.»17.
Я. Маркович, як і М. Ханенко, займався літературними вправами. Це може засвідчува-
ти як власні письменницькі здібності, так і бути результатом отриманої освіти. При чому
варто зазначити, що Маркович значно частіше про це згадував у своєму щоденнику.
8 Дневник генерального подскарбия Якова Марковича (1717–1767 гг.): В 3 ч. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого,
1893–1897. Ч. 2: 1726–1729 гг. С. 209, 211, 219.
9 Там само. Ч. 1. С. 113.
10 Там само. Ч. 1. С. 169.
11 Там само. Ч. 1. С. 241.
12 Там само. Т. 1. Ч. 2. С. 35.
13 Там само Т. 1. Ч. 2. С. 317.
14 Там само. Т. 1. Ч. 3: 1730–1734 гг. С. 70, 84.
15 Дневник Якова Марковича. Видав В. Модзалевський. Київ; Львів: Накладом НТШ, 1913. C. 1.
16 Там само. С. 300.
17 Дневник генерального подскарбия… Ч. 3. С. 330.
Siverian chronicle. 2022. № 4
77
Маркович не лише читав книжки, досить часто він робив виписки на теми, що його ці-
кавили: богословські, кулінарні, природничі. Так, є виписки «изъ филозофа Конфунція»18,
католицького богослова Гуеція (Пьєра Даніеля Юе)19, голландського натураліста Антоні
ван Левенгука20, особливо багато виписок із творів Аврелія Августина21.
Окрім читання книжок Я. Маркович перекладав різні тексти й писав промови на різні
оказії. З одного боку, це – особисте зацікавлення, а з іншого – результат звички, що була
сформована ще у часи навчання в Могилянці. Так, 20 липня 1728 р. автор зазначає, що
зробив переклад 2-го Псалма зі староєврейської мови «на славенскій діялектъ»22. Пере-
кладав Маркович і з латини: «С. Григорія, Неокессарійского чудотворца, слово на Благо-
вѣщеніе Пресвятыя Богродицы зъ латинского на язикъ рускій переведлемъ»23.
Робив переклади не лише богословських текстів, а й поезії. Так, автор вмістив до що-
денника власний переклад відомого середньовічного гімну про марноту життя, авторство
якого приписують Джакопоні да Тоді (Jacopone da Todi бл. 1236–1306 рр.). Окремо зазна-
чу, що Маркович зробив переклад під час військового походу24.
А в березні–квітні 1729 р. написав «розсужденіе богословкое на бозбожіе» об’ємом
20 листів четвертого формату25. Писав вірші для своїх доньок26.
Третій щоденник, який мене цікавить – це щоденник Петра Апостола27. Його текст
найкоротший і охоплює лише роки 1725–1727. У щоденнику автор кілька разів згадує, що
купив книжки:
4 грудня 1725 р.: «Былъ съ отцомъ у князя, гдѣ купилъ за 10 р. слѣдующія книги…»;
20 січня 1726 р.: «Заплатилъ 2 р. за книгу Les curieuses assemblées d’Éva».
Також П. Апостол давав власні книжки. Наприклад, 7 грудня 1725 р. автор нотує, що
«послалъ молдавскому князю словарь де-Поме». А іноді брав чужі книжки. Так, у записі
за 5 січня 1726 р. читаємо: «Былъ у князя, у отца Кондоиди, гдѣ взялъ 17 итальянскихъ
книгъ».
Окрім книжок, купував Апостол і газети. У щоденнику є згадки про російські й ні-
мецькі газети. Але, враховуючи знання іноземних мов, можна припустити, що було багато
газет із різних країн. Також П. Апостол досить часто записує до щоденника витримки з
текстів як художніх, так і філософських. Наприклад, 9 липня 1725 р.: «Я извлекъ изъ
итальянской книги…» або того само місяця нотує: «мѣста изъ Ceremoniale Historico Politi-
co».
Висновки. Порівнюючи між собою три щоденники, можна зазначити, що в Я. Мар-
ковича значно більше згадок про якісь літературні вправи (написання текстів, перекладів,
роздумів, казань на святкові дні, віршів); але не варто забувати, що діаріуш Я. Маркови-
ча – найдовший із усіх. Усі три автори згадують певні назви книжок або їхніх авторів.
З-поміж трьох авторів найбільше таких згадок є в П. Апостола. Але при цьому варто пам’-
ятати – щоденник Апостола найкоротший, тому й складається відповідне враження.
Прочитання текстів щоденників дозволяє визначити номенклатуру дій щодо книги.
Отже, книги:
купували;
замовляли книжки, у тому числі за кордоном; іноді купували по кілька однакових
примірників, а це означає, що потім їх комусь роздавали / розсилали / продавали / дарува-
ли;
дарували самі й приймали в дар;
позичали для себе й позичали комусь; при цьому іноді використовували слово
«брав»;
давали, при чому автори розмежовують поняття «дав» і «позичив»;
книги пересилали. Це робили як інші люди на замовлення авторів щоденників, так і
самі автори кудись / комусь відсилали книги;
книги переписували або робили з них виписки;
у щоденниках згадуються рукописні книжки, які також брали для переписування;
18 Дневник генерального подскарбия… Ч. 2. С. 293.
19 Там само. Ч. 2. С. 298.
20 Там само. Ч. 2. С. 253–254.
21 Там само. Ч. 2. С. 313, 321, 319, 323, 324, 326, 327, 329, 331, 332; Ч. 3. С. 50.
22 Там само. Ч. 2. С. 239.
23 Там само. Ч. 1. С. 76.
24 Там само. Ч. 1. С. 292. Про інші переклади цього гімну див.: Grześkowiak R. Decyma barokowych przekładów
pieśni o marności świata (inc.: «Cur mundus militat sub vana gloria»). Studium źródłoznawcze. Roczniki
Humanistyczne. 2021. T. LXIX. S. 101–123.
25 Дневник генерального подскарбия… Ч. 2. С. 290–292.
26 Там само. Ч. 1. С. 186.
27 Я користувався згаданою вище оцифрованою версію «Щоденника».
Сіверянський літопис. 2022. № 4
78
автори щоденників самі займалися літературною творчістю: писали вірші, промови,
філософсько-релігійні роздуми, робили переклади й потім часто ці тексти відсилали ін-
шим адресатам. Так, постійним «рецензентом» Якова Марковича був Феофан Прокопо-
вич;
книжки й газети віддавали палітурникам для виготовлення обкладинки.
Що в текстах щоденників вказує на ставлення авторів до книжки? Найперше, постійні
згадки про книжки й газети. Якби це було не важливим для авторів, то вони б не згадува-
ли про них. До того ж щоденники не писалися для чужих очей і дбати про створення гар-
ного іміджу не було сенсу.
Готовність авторів витрачати немалі гроші на придбання книжок, замовляти дорогі ек-
земпляри з-за кордону. Наприклад, Я. Маркович вказував, що за місяць витратив на купів-
лю книжок майже 15 рублів, що було дуже значною сумою.
«Купилемъ минею праздниковъ за 1 р., октоихъ въ двохъ книжкахъ, за 1 р. и 23 а., объ
ординах книжку»28. Можна припустити, що навряд це перший октоїх у бібліотеці. Через
кілька днів Маркович ще купує «книгъ 6, полскихъ за 7 р. зъ гривнею»29. А за кілька днів
ще докуповує книжок на суму 12 рублів із гривнею.
Про те, що книжки вважали не лише матеріальною цінністю, свідчать і постійні нага-
дування повернути примірник, який комусь позичили. Окремою статтею витрат власників
бібліотек були послуги палітурників. Усі автори щоденників вказують на це.
Можемо стверджувати, що в авторів щоденників до книжки було трепетне ставлення,
вони піклувалися як про кожний окремий екземпляр, так і про бібліотеку загалом. На мою
думку, найкраще це виявляється в щоденнику Я. Марковича, коли він передивляється
свою бібліотеку, каталогізує та наводить у ній лад: «Сегодня не ездилемъ никуда, а пере-
смотривалемъ книгъ своихъ и пересушошовалемъ, которыхъ по ищисленію показалось,
болшихъ книгъ самихъ – 88, аркушовихъ – 29, чвертковихъ и малихъ – 223, итого 340»30.
Отже, не зважаючи на те, що щоденники Якова Марковича, Миколи Ханенка та Петра
Апостола були оприлюднені півтора століття тому, вони й надалі зберігають свій інфор-
маційний потенціал і дозволяють дослідникові наблизитися до розуміння внутрішнього
світу української еліти XVIII ст.
References
Dziuba, O. (2002). Pryvatni biblioteky Ukrainy XVIII st.: vlasnyky ta repertuar zibran [Private libraries
of Ukraine in the XVIII c.: owners and repertoire of collections]. Ukraina v tsentralno-skhidnii Yevropi –
Ukraine in Central-Eastern Europe, 2, P. 292–302.
Dziuba, O. (2016). Vykhovantsi Kyievo-Mohylianskoi akademii: ukrainski memuarysty Ya. Marko-
vych ta M. Khanenko (persha pol. XVIII st.) [Pupils of the Kyiv-Mohyla Academy: Ukrainian memoirists
Ya. Markovych and M. Khanenko (the first half of the XVIII c.)]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrai-
nian historical journal, 3, P. 64–87.
Dziuba, O. (2017). Dozvillya u povsyakdennomu zhytti kozatskoyi starshyny (na materialakh, shcho
peredayetsya memuarnoyu literaturoyu pershoyi pol. XVIII st.) [Leisure in everyday life for cossack offi-
cers (based on memoirs of the first half of the XVIII c.)]. Ukrainskyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian histo-
rical journal, 13–14, P. 308–328.
Grześkowiak R. (2021). Decyma barokowych przekładów pieśni o marności świata (inc.: «Cur mundus
militat sub vana gloria»). Studium źródłoznawcze. Roczniki Humanistyczne. T. LXIX. P. 101–123.
Liubovets, N. (2010). Vyvchennia memuariv yak istorychnoho ta biohrafichnoho dzherela: do istorio-
hrafii problemy [Study of memoirs as historic and biographic source: to the historiography of the problem].
Ukrainska biohrafistyka – Ukrainian biograph studies, 7, P. 66–104.
Ostrianko, A. (2011). «Shchodennyk» M.D. Khanenka v lystuvanni O.I. Khanenka z O.F. Kistiakivs-
kym [Khanenko’s «Diary» in the letters of O. Khanenko to O. Kistiakivskyi]. Sivershchyna v istorii Ukrai-
ny – Sivershchyna in the history of Ukraine, 4, P. 290–294.
Panashenko, V. (1995). Socialna elita Hetmanshchyny (dr. pol. XVII – XVIII st.) [The social elite of
the Hetmanate (the second half of the XVII – XVIII c.)]. Kyiv, Ukraine.
Serdiuk, I. (2018). Malenkyi doroslyi: Dytyna y dytynstvo v Hetmanshchyni XVIII st. [Little Grown
Up: Child and childhood in the Hetmanate in the XVIII c.]. Kyiv, Ukraine.
Sokyrko, O. (2021). Kulinarna mandrivka v Hetmanshchynu: Sekrety y tayemnytsi staroukrayinskoyi
kukhni ser. XVII – XVIII st. [Culinary Journey to the Hetmanate: Secrets and secrecies of old ukrainian
cuisine of the middle of the XVII–XVIII c.]. Kyiv, Ukraine.
Strukevich, O. (1997). Heneralnyy pidskarbiy Yakiv Markovych [The general treasurer Yakiv Marko-
vych]. Ukrainskyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 5, P. 87–96.
Tairova-Yakovleva, T. (2017). Povsyakdennya, dozvillya i tradytsiyi kozatskoyi elity Hetmanshchyny
[Everyday life, leisure and traditions of the Cossack elite of the Hetmanate]. Kyiv, Ukraine.
28 Дневник генерального подскарбия… Ч. 2. С. 209.
29 Там само. С. 210.
30 Там само. С. 308.
Siverian chronicle. 2022. № 4
79
Zinchenko, O. (2015). Naratyvni stratehii v «Dennykh zapyskakh» Yakova Markovycha [Narrative
strategies in «Diary written» by Yakiv Markovych]. Slovo i chas – Word and time, 10, P. 86–92.
Zinchenko, O. (2017). «Domashniy protokol» 1717–1767 rr. heneralnoho pidskarbiya Yakova Marko-
vycha v konteksti ukrayinskoho shchodennykarstva XVIII st. [«Home Protocol» of 1717–1767 of the gene-
ral treasurer Yakov Markovych in the context of Ukrainian diaries of the XVIII c.]. Kyiv, Ukraine.
Пилипенко Володимир Миколайович – кандидат історичних наук, доцент, докто-
рант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН
України.
Pylypenko Volodymyr – Ph.D., assistant professor, M. Hrushevsky Institute of Ukrainian
archeography and source studies.
E-mail: pylvova@gmail.com
BOOKS IN THE LIFE OF THE COSSACK ELITE OF THE HETMANSHIP
(BASED ON THE DIARIES OF YAKOV MARKOVYCH,
MYKOLA KHANENKO AND PETER APOSTOL)
The aim of the research. To determine the attitude to books among educated representatives of the
Cossack elite in Hetmanship on the basis of the diaries.
Tasks of the research. To identify mentions of books and printed products in the diaries, catalog what
was done with the books, outline the attitude of the authors of the diaries to the book.
Actualization of research. The Ukrainian Cossack elite, as the stratum of society, has been studied tho-
roughly by researchers for at least three centuries. During this time, the historical paradigm and, as a re-
sult, the assessment of the activities of the Cossack foreman changed several times. Today, there is a de-
mand in society for the history of its own, not foreign, elites such as the Russian nobility. That is why there
is a growing interest in the study of various spheres of life of Cossack elite. This allows us to look at them
not only as warriors, but also as the stratum of society that arose and developed, tried to realize itself, fo-
ught for its own existence. Good education is necessary for the political elite of the state, and the elite be-
gan to care about the education of children from the end of the XVII c. During educational process, respect
for the book was established. This can be seen from the diaries by Yakiv Markovych, Mykola Khanenko,
and Petro Apostol. Their diaries have survived to present times.
The scientific novelty of the work is to comprehensively highlight the role of the book, represented in
the diaries of Cossack elite members of the XVIII c.
Conclusions. The texts of the diaries make it possible to catalog the nomenclature of actions related to
the book. It’s true that books were bought, donated, borrowed, ordered from abroad, copied, sent to each
other. Mentions of library cataloging, constant reminders to various addressees to return a borrowed book,
significant expenses for the purchase of books and the services of introbinders testify to the careful attitude
towards the book.
Key words: Cossack elite, memoirs, leisure, Hetmanship of the XVIII c.
Дата подання: 2 жовтня 2022 р.
Дата затвердження до друку: 20 жовтня 2022 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Пилипенко, В. Книжки в житті козацької еліти Гетьманщини (на матеріалах щоденників Якова
Марковича, Миколи Ханенка та Петра Апостола). Сіверянський літопис. 2022. № 4. С. 78–79. DOI:
10.5281/zenodo.7378991.
Цитування за стандартом APA
Pylypenko, V. (2022). Knyzhky v zhytti kozatskoi elity Hetmanshchyny (na materialakh shchodennykiv
Yakova Markovycha, Mykoly Khanenka ta Petra Apostola) [Books in the life of the cossack elite of the
hetmanship (based on the diaries of Yakov Markovych, Mykola Khanenko and Peter Apostol)]. Siverian-
skyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 78–79. DOI: 10.5281/zenodo.7378991.
|