Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
У статті розглядаються назви Великої Ведмедиці, Оріона та зоряного скупчення Плеяди у восьми повних перекладах Біблії українською мовою XIX–XXI cт. Крім вступної частини та короткого огляду історії українських перекладів, стаття складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано давньо...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Назва видання: | Мовознавство |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187736 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту / Л.Ф. Фоміна // Мовознавство. — 2020. — № 4. — С. 51-63. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187736 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1877362023-01-24T01:27:01Z Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту Фоміна, Л.Ф. У статті розглядаються назви Великої Ведмедиці, Оріона та зоряного скупчення Плеяди у восьми повних перекладах Біблії українською мовою XIX–XXI cт. Крім вступної частини та короткого огляду історії українських перекладів, стаття складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано давньоєврейські назви Аш, Кіма, Кесіль, які наявні в перекладі Патріарха Філарета (Денисенка) з Синодальної Біблії (1876 р.), а також у перекладі «Біблії нового світу», створеному релігійним товариством «Свідки Єгови». У другому розділі висвітлено народні українські назви, характерні також для всього слов᾽янського світу, — Віз, Волосожар, Квочка, Косарі, що їх використано в першому повному перекладі Біблії українською мовою — Кулішевій Біблії, яка своїм авторитетом створила певну традицію, стверджуючи самобутність і повноцінність української мови, і за цим взірцем пішли І. Огієнко та І. Хоменко. Третій розділ присвячено грецизмам Плеяди, Оріон, Арктур як еквівалентам номінацій, представлених у протографі — Септуагінті, виявленим у перекладі о. Рафаїла. Авторка доходить висновку, що всі перекладачі у своїй духовній роботі мали на увазі зрозумілість, доступність астрономічних назв для православного читача біблійних текстів, але для кожного часу ця мета по-іншому реалізована: якщо для XIX ст. такими зрозумілими були народні назви, то в XX і XXI ст. вони забуваються і більше знайомими стають грецькі за походженням і загальновідомі Велика Ведмедиця, Оріон, Плеяди. Це стосується також перекладу Острозької Біблії, астрономічні назви якої створювалися ще за часів діяльності перших слов᾽янських просвітителів Кирила і Мефодія і для нашого часу стали надто застарілими. Авторка констатує, що в астрономічних назвах знайшли відображення різні етнокультури: юдейська космонімія більшою мірою є антропоморфною, а слов᾽янська, у тому числі українська, відтворює селянський погляд на світ і зоряне небо. The article explores the names of The Great Bear, Orion and the star constellation of Pleiades in the eight full translations of the Bible into the Ukrainian language of XIX–XXI c. Besides the Introduction and the Brief summary of the Ukrainian translations history, the article is made up of three sections. In the first section we analyze the ancient Hebrew names, such as Ash, Kima and Kesil, which are found in the translation by Patriarch Philaret (Denysenko) of the Synodic Bible (1876), and also in the New World Translation, made by the religious society “Jehovah’s Witnesses”. The second chapter focuses on the folk Ukrainian names, also typical for the whole Slavic world, such as Viz, Volosozhar, Kvochka, Kosari, used in the first full translation of the Bible into Ukrainian — Kulish᾽s Bible, which, by its authority, has created a certain tradition, proclaiming the authenticity and comprehensiveness of the Ukrainian language, and has become the standard, later followed by Ivan Ogiyenko and Ivan Khomenko. The third section is dedicated to such Graecisms as Pleiads, Orion, Arcturus, being equivalents for the nominations, presented in the protograph Septuaginta, found in the translation by Father Raphael. The author comes to the conclusion that all the translators in their clerical work aimed to make the astronomic names available and understandable to the orthodox reader of the biblical texts, but for each period of time this aim was achieved differently: if for the XIX century such understandable ones were folk names, in XX and XXI centuries they have been forgotten and replaced by the more familiar Greek-originated and common The Great Bear, Orion and Pleiads. This concerns also the translation of the Ostrog Bible, whose astronomic names had been formed in the times of the first Slavic enlighteners Cyril and Methodius and have become too archaic for our times. The author states that different ethno-cultures have been reflected in the astronomical names: Judaic cosmonymy is more of the anthropomorphic character, while Slavic, including the Ukrainian one, reflects the villatic view to the world and the sky of stars. 2020 Article Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту / Л.Ф. Фоміна // Мовознавство. — 2020. — № 4. — С. 51-63. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-313-2020-4-004 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187736 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті розглядаються назви Великої Ведмедиці, Оріона та зоряного скупчення
Плеяди у восьми повних перекладах Біблії українською мовою XIX–XXI cт. Крім
вступної частини та короткого огляду історії українських перекладів, стаття складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано давньоєврейські назви Аш,
Кіма, Кесіль, які наявні в перекладі Патріарха Філарета (Денисенка) з Синодальної
Біблії (1876 р.), а також у перекладі «Біблії нового світу», створеному релігійним товариством «Свідки Єгови». У другому розділі висвітлено народні українські назви,
характерні також для всього слов᾽янського світу, — Віз, Волосожар, Квочка, Косарі,
що їх використано в першому повному перекладі Біблії українською мовою — Кулішевій Біблії, яка своїм авторитетом створила певну традицію, стверджуючи самобутність і повноцінність української мови, і за цим взірцем пішли І. Огієнко та І. Хоменко. Третій розділ присвячено грецизмам Плеяди, Оріон, Арктур як еквівалентам
номінацій, представлених у протографі — Септуагінті, виявленим у перекладі о. Рафаїла. Авторка доходить висновку, що всі перекладачі у своїй духовній роботі мали на увазі зрозумілість, доступність астрономічних назв для православного читача
біблійних текстів, але для кожного часу ця мета по-іншому реалізована: якщо для
XIX ст. такими зрозумілими були народні назви, то в XX і XXI ст. вони забуваються
і більше знайомими стають грецькі за походженням і загальновідомі Велика Ведмедиця, Оріон, Плеяди. Це стосується також перекладу Острозької Біблії, астрономічні
назви якої створювалися ще за часів діяльності перших слов᾽янських просвітителів
Кирила і Мефодія і для нашого часу стали надто застарілими. Авторка констатує, що
в астрономічних назвах знайшли відображення різні етнокультури: юдейська космонімія більшою мірою є антропоморфною, а слов᾽янська, у тому числі українська, відтворює селянський погляд на світ і зоряне небо. |
| format |
Article |
| author |
Фоміна, Л.Ф. |
| spellingShingle |
Фоміна, Л.Ф. Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту Мовознавство |
| author_facet |
Фоміна, Л.Ф. |
| author_sort |
Фоміна, Л.Ф. |
| title |
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту |
| title_short |
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту |
| title_full |
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту |
| title_fullStr |
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту |
| title_full_unstemmed |
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту |
| title_sort |
назви сузір᾽їв в українських перекладах старого завіту |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2020 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187736 |
| citation_txt |
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту / Л.Ф. Фоміна // Мовознавство. — 2020. — № 4. — С. 51-63. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT fomínalf nazvisuzírívvukraínsʹkihperekladahstarogozavítu |
| first_indexed |
2025-07-16T09:28:11Z |
| last_indexed |
2025-07-16T09:28:11Z |
| _version_ |
1837795211490623488 |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 51
© Л. Ф. ФОМІНА, 2020
DOI 10.33190/0027-2833-313-2020-4-004
Л. Ф. ФОМІНА
Одеський національний політехнічний університет
Одеса, Україна
Електронна пошта: onomastic.ua@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-9599-5332
НАЗВИ СУЗІР᾽ЇВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ
СТАРОГО ЗАВІТУ
У статті розглядаються назви Великої Ведмедиці, Оріона та зоряного скупчення
Плеяди у восьми повних перекладах Біблії українською мовою XIX–XXI cт. Крім
вступної частини та короткого огляду історії українських перекладів, стаття склада-
ється з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано давньоєврейські назви Аш,
Кіма, Кесіль, які наявні в перекладі Патріарха Філарета (Денисенка) з Синодальної
Біблії (1876 р.), а також у перекладі «Біблії нового світу», створеному релігійним то-
вариством «Свідки Єгови». У другому розділі висвітлено народні українські назви,
характерні також для всього слов᾽янського світу, — Віз, Волосожар, Квочка, Косарі,
що їх використано в першому повному перекладі Біблії українською мовою — Ку-
лішевій Біблії, яка своїм авторитетом створила певну традицію, стверджуючи само-
бутність і повноцінність української мови, і за цим взірцем пішли І. Огієнко та І. Хо-
менко. Третій розділ присвячено грецизмам Плеяди, Оріон, Арктур як еквівалентам
номінацій, представлених у протографі — Септуагінті, виявленим у перекладі о. Ра-
фаїла. Авторка доходить висновку, що всі перекладачі у своїй духовній роботі мали
на увазі зрозумілість, доступність астрономічних назв для православного читача
біблійних текстів, але для кожного часу ця мета по-іншому реалізована: якщо для
XIX ст. такими зрозумілими були народні назви, то в XX і XXI ст. вони забуваються
і більше знайомими стають грецькі за походженням і загальновідомі Велика Ведме-
диця, Оріон, Плеяди. Це стосується також перекладу Острозької Біблії, астрономічні
назви якої створювалися ще за часів діяльності перших слов᾽янських просвітителів
Кирила і Мефодія і для нашого часу стали надто застарілими. Авторка констатує, що
в астрономічних назвах знайшли відображення різні етнокультури: юдейська кос-
монімія більшою мірою є антропоморфною, а слов᾽янська, у тому числі українська,
відтворює селянський погляд на світ і зоряне небо.
Ключові слова: космоніми, Кулішева Біблія, переклади І. Огієнка та І. Хо-
менка, новітні переклади Біблії українською мовою.
Вступ. Космоніми (або астроніми), які відтворюють особливості побуту і
життєвого устрою різних етносів, національну специфіку світосприйняття, —
одні з найдавніших власних назв у людській культурі. Вони мають низку
специфічних рис порівняно з іншими класами пропріативів. Це, по-перше,
обмеженість пойменованих у народній космонімії зоряних груп. Власне, їх
не більше десяти. «Слов᾽янська народна астронімія, — зауважує М. Рут, —
ніколи не обіймала великої кількості об᾽єктів, оскільки, не будучи ані
мисливцями, ані кочівниками, ані мореплавцями, слов᾽яни не мали потреби
52 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4
Л. Ф. Фоміна
в докладному знанні нічного неба для орієнтації у просторі» [Рут : 200].
По-друге, це множинність номінацій одного астрономічного об᾽єкта.
Наприклад, у «Лінгвокраїнознавчому словнику власних назв української
мови» (Зошит 4. Астрономічні назви) для Пояса Оріона вміщено космоніми
Дівка з відрами, Косарі, Чепіги, для Плеяд — Волосожар, Стожари, Квочка
[Процик : 31], і це далеко не повна номенклатура українських народних назв
для цих зоряних груп. Третьою особливістю є відсутність одно-однозначної
відповідності між космонімом і референтом, тобто та сама номінація може
належати різним сузір᾽ям.
Наявні народні космоніми й у книзі, що охоплює тисячолітню історію
та мудрість давніх народів, — у Біблії, зокрема в Старому Завіті. Метою
нашої статті є спостереження над еквівалентами астрономічних назв у
перекладах українських авторів, які брали за основу давньоєврейські,
церковнослов᾽янські, грецькі та інші тексти Святого Письма.
Назви зоряного неба досліджували і зараз досліджують багато науковців:
в Україні — Ю. О. Карпенко, в Болгарії — Д. Младенова, Л. Димитрова-
Тодорова, у Польщі — М. Гладишова, К. Мошинський, Є. Бартмінський і
С. Небжеговська та ін., зосереджуючись головним чином на збиранні й
інтерпретації народних номінацій, міфів та інших фольклорних жанрів,
прагнучи зафіксувати їх та зберегти від забуття, оскільки вони втрачаються
сучасними мовами і культурами. Проблемою космонімів за багатовікове
існування Біблії цікавилися численні тлумачі й перекладачі, творці
конкорданцій (словників-індексів до Біблії), унаслідок чого виникла велика
кількість гіпотез щодо їхньої етимології й співвіднесеності з певними
астрооб᾽єктами. Існує, однак, єдина спеціальна праця на цю тему —
монографія італійського астронома Дж. Скіапареллі «Астрономія в Старому
Завіті», видана італійською мовою 1903 р. (G. Schiaparelli. L̓astronomia
nelľAantico Testamento) і перекладена німецькою в 1904 р. (Das Astrono-
mie im Alten Testament). Скіапареллі подає широку картину астрономічних
та астрологічних знань давніх юдеїв, наводить космоніми з усіх відомих
перекладів Біблії, але не бере до уваги слов᾽янські. Деякі спостереження
над перекладами космонімів у церковнослов᾽янських текстах подані в
наших попередніх працях [Фомина 1982, Фомина 1995]. Однак проблема
слов᾽янських перекладів біблійних астроназв на сьогодні залишається
недостатньо вивченою. Що ж до еквівалентності, особливостей їх передачі
в українських перекладах, то цією проблемою, як нам відомо, досі ніхто не
цікавився, що й визначає новизну даної розвідки.
З історії українських перекладів Біблії. В українській бібліїстиці
відомі вісім повних перекладів Святого Письма починаючи з XIX ст. Перший
переклад з давньоєврейської мови належить відомому письменникові
П. Кулішу, який у 1860 р. розпочав проєкт повного перекладу Біблії,
пізніше до нього приєднався учений-фізик і громадський діяч, знавець
богослів᾽я І. Пулюй. «Куліш хотів здійснити переклад Біблії українською
мовою, аби довести повноцінність цієї мови, її спроможність передавати
найглибші людські переживання. Для нього це був переклад і задля
ствердження самобутності української мови» [Ухтомський]. Але під час
пожежі в 1885 р. рукопис згорів; роботу було відновлено, й після смерті
П. Куліша завершено І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм. Уперше переклад
надруковано Британським біблійним товариством у 1903 р., декілька разів
перевидано у Відні, Берліні, Нью-Йорку й Лондоні; у Києві надруковано в
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 53
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
2000 р. Другим за часом перекладом Біблії, включаючи й Старий Завіт, був
переклад І. Огієнка (митрополита Іларіона) у Вінніпезі (Канада), замовлений
йому Британським біблійним товариством у 1936 р. Однак розпочав він
працювати над повним перекладом ще в 1917 р., а закінчив його 1955 р.
Біблію було надруковано в Лондоні 1958 р., потім вона вийшла друком у
1962 р. в Канаді, була передрукована в Україні в 1988 р. з нагоди 1000-ліття
хрещення Руси і стала найуживанішим текстом Святого Письма в наш час.
«Однією з головних особливостей протографів старозавітних книг є їхня
мова. Так, загальновідомо, що старозавітні книги для перекладів Кулішевої
та Огієнкової Біблії бралися з єврейських масоретських текстів (VI–IX ст.).
Однією з головних причин цього були вимоги Біблійних товариств, з якими
співпрацювали перекладачі» [Костенко]. Як зазначив один з авторитетних
знавців Святого Письма К. Костів, переклад І. Огієнка — «класичний і
найкращий з досі існуючих перекладів чи не між усіма слов᾽янами» [Цит.
за: Блощук : 19].
Наступним, третім повним перекладом Біблії став переклад греко-
католицького священника І. Хоменка, виданий у Римі 1963 р. у видавництві
Отців Василіян. Цей переклад також здійснювався з масоретського тексту
(6-те вид. Р. Кіттеля), а тексти, відсутні в єврейському каноні, — з грецької
Септуагінти (III–IІ ст. до н. е.). Про значення цієї роботи пише професор,
доктор богослов᾽я, філософії й мистецтвознавства Д. Степовик: «Хоч третій
переклад Біблії — це насамперед здобуток і заслуга Греко-Католицької
Церкви <…>, її переклад і видання стали подією всеукраїнського значення.
Цим — третім повним — перекладом Біблії (у першому і наступних
перевиданнях) користуються не тільки греко-католики, але й православні та
протестанти, бо він є видатним якістю мови і точністю переданої думки.
Третій переклад о. І. Хоменка, попри його закономірну відмінність від другого
перекладу І. Огієнка, є також видатним внеском в українське біблієзнавство
і свідчить про безсмертя української мови, як і нації, що цю мову виплекала
упродовж віків» [цит. за: Хоменко Іван Софронович].
Уже в XXI ст. в Україні було зроблено кілька новітніх перекладів. Так,
Патріарх Філарет (Денисенко) здійснив переклад Святого письма з російської
Синодальної редакції 1876 р., орієнтованої головним чином на Септуагінту.
Ця праця видана Українською православною церквою Київського патріархату
2004 року.
Видатною подією в українській бібліїстиці стало перевидання в 2006 р.
славнозвісної Острозької Біблії (1580–1581 рр.), до церковнослов᾽янського
тексту якої було долучено український переклад, здійснений архімандритом
Рафаїлом Турконяком, над яким він працював 30 років. Як зазначив
М. Костенко, «це перший український переклад Біблії, що спирається не
на масоретські єврейські тексти, а на традиційні церковні» [Костенко],
тобто втілює в собі головну текстологічну традицію слов᾽янських текстів
Святого Письма. Ця праця о. Турконяка була відзначена Шевченківською
премією. Джерелами Острозької Біблії були Геннадієва біблія 1499 р.,
південнослов᾽янські рукописи біблійних текстів, а грецьким джерелом став
першодрук Септуагінти 1518–1519 років — грецька Альдинська Біблія,
видана у Венеції в друкарні Альда Мануція (1450–1515). Отець Турконяк
зробив також переклад Біблії з давньогрецької мови на сучасну літературну
українську мову, який вийшов друком у 2011 р., а в 2020 р. під його
54 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4
Л. Ф. Фоміна
керівництвом побачив світ переклад з давньоєврейської (з масоретського
тексту).
Новітній переклад Святого Письма літературною українською мовою
здійснив також письменник О. Гижа. За основу він узяв переклад російського
Синодального тексту, але порівнював його з перекладами своїх українських
попередників, а також з іншими слов᾽янськими перекладами, унаслідок
чого вийшов оригінальний і цікавий з текстологічного погляду текст. Книга
побачила світ у Києві 2013 року.
Останній, восьмий переклад — «Біблію нового світу» — з англійської
мови зробили перекладачі релігійного товариства «Свідки Єгови». Метою
анонімних авторів англійського тексту (й відповідно — українського)
було якомога точніше передати першоджерело — давньоєврейський
(масоретський) текст, але зробили вони це, виходячи зі своєї богословської
концепції, через що зазнали критичних відгуків з боку православних
священників. «Біблія нового світу» вийшла друком в Україні 2014 року.
Оцінюючи перекладацький доробок, історики Біблії М. Жукалюк і
Д. Степовик наголошували: «перекладачі були переконані: народ, що має
Біблію рідною мовою, не може бути знищений, мова, якою перекладено
Біблію, — безсмертна» [Жукалюк, Степовик : 43].
Давньоєврейські назви сузір᾽їв у біблійних текстах. Отже, розглянемо
перекладні еквіваленти давньоєврейських назв сузір᾽їв, які використовували
українські перекладачі Біблійного кодексу, і спробуємо з’ясувати, що саме
вони ставили собі за мету. Нами виявлено три типи такої перекладної
еквівалентності: 1) використання першоджерельних єврейських назв;
2) добір українських народних еквівалентів; 3) використання грецьких
найменувань. Зрозуміло, що тип еквівалентності залежить насамперед від
мови протографа, з якого здійснювався переклад, але однозначного зв᾽язку
тут немає, що ми й покажемо в цій розвідці. Згідно з нашою типологією,
розглядатимемо матеріал не в хронологічному порядку перекладів Біблії
в Україні, а відповідно до того, з якої мови добиралися еквіваленти
астрономічних назв і який тип еквівалентності вони виявляють. І ще одне
попереднє зауваження: найбільшу кількість космічних номінацій містить
біблійна Книга Йова, у якій знаходимо Венеру, Велику Ведмедицю, Оріона
й Плеяди — саме ті об᾽єкти, що допомагали в давнину орієнтуватися в часі
й просторі. У інших частинах Старого Завіту зустрічаються окремі згадки
Венери (Ісая 14:12, 4-та Книга Царів 23:5, Псалтир 109:3, Апокаліпсис 2:28,
22:16), а також номінації Оріона (Ісая 13:10, Амос 5:8) та Плеяд (Амос 5:8).
Розглянемо назви сузір᾽їв, які є найцікавішими як давні творіння людського
духу в контексті наївної картини світу.
Оскільки Біблія написана давньоєврейською мовою (івритом і
арамейською), логічно почати наше дослідження саме з назв цієї мови.
Єврейські назви збережені у двох розглянутих нами перекладах: у перекладі
патріарха Філарета та в «Біблії нового світу». Філарет, як зазначено вище,
перекладав Синодальну Біблію (1876 р.) і тому наслідував ті юдейські
номінації, які наявні в ній: «Створив Ас, Кесиль і Хима і тайники півдня»
(Філарет, Іов 9:9); «Чи можеш ти зв᾽язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?
Чи можеш виводити сузір᾽я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?»
(Філарет, Іов 38:31, 32). Порівняймо з Біблією Святого Синоду: «Сотворил
Ас, Кесиль и Хима и тайники юга» (СинодБиблия : 544, Иов 9:9); «Можешь
ли ты связать узел Хима и разрешить узы Кесиль? Можешь ли выводить
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 55
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
созвездия в свое время и вести Ас с ее детьми?» (Синод Библия : 565, Иов 38:
31, 32). Патріарх переклав і примітку: «Сузір᾽я, що відповідають нинішнім
назвам: Ведмедиця, Оріон і Плеяди». Цікаво, що в самій Септуагінті, з
якої перекладалася Синодальна Біблія, астрономінації інші (див. нижче), а
перекладачі Біблії Синоду використали давньоєврейські, які запозичено з
масоретського тексту. Як бачимо, переклад Філарета є досить точним як в
загальному сенсі, так і в перекладі астрономічних назв, які стали гапаксами
в українському тексті.
Біблійні космоніми відобразили зв’язок з широким ареалом давніх
цивілізацій Близького Сходу, тому своїм походженням вони сягають різних
мов цього стародавнього культурного регіону.
Велика Ведмедиця, найкрасивіший і найвідоміший об’єкт зоряного неба,
у наших перекладачів зазначена як Ас (частіше Аш), що, на думку
дослідників, є частиною арабської назви Banȃt Na᾽ash. Араби асоціювали це
сузір᾽я з похоронною процесією: чотирикутник — це труна, катафалк або
похоронні ноші, а передують їм три зірки na᾽ash — плакальниці, ці неодмінні
учасниці похорон у Стародавньому Сході. За іншою версією, яку відстоює
Скіапареллі, ці три зірки араби називали дочками, що йдуть за катафалком,
а Йов назвав їх дітьми. Євреї з Аравії та Сирії користувалися спрощеною
назвою Аш(ׁ֭־עָש) та Аїш(ׁעַיִ֗ש) [Schiaparelli : 52].
Давньоєврейська назва Оріона Kesil (יל яка буквально означає, за ,(כְּסִ֥
даними Р. Аллена, ‛дурний᾽, ‛безчесний᾽, ‛непостійний᾽, можливо,
етимологічно пов᾽язана з Kislev — назвою 9-го місяця єврейського календаря,
бурхливого листопада‒грудня [Allen : 309]. Назва Плеяд Kimah в івриті
ה) -етимологізується від арабського слова kaume ‛дім᾽ або вавилоно (כִּימָ֑
ассирійського kimtu, kimmatu ‛сім᾽я᾽, ‛сімейна група᾽[Allen : 393; Еврейская
энциклопедия : 7, 700]. Справді, близьке розташування, скупчення шести-
семи видимих неозброєним оком зірок, які становлять Плеяди, давало привід
для такого ототожнення.
Гебраїзми наявні й у тексті «Біблії нового світу»: «Сузір᾽я Аш, Кесил,
Кіма і сузір᾽я південного неба — це творива його» (БНС, Йов 9:9), «Чи ти
можеш зв᾽язати кінці сузір᾽я Кіма або розв᾽язати мотузки сузір᾽я Кесіл? Чи
можеш вивести сузір᾽я у його пору? Чи поведеш сузір᾽я Аш з синами його?»
(БНС, Йов 38: 31, 32), «Бог — творець сузір᾽їв Кіма і Кесіл, він той, хто
обертає густу темряву на світанок, а день на темну ніч» (БНС, Амос 5:8).
Зазначимо різні читання єврейської назви Великої Ведмедиці — Ас та Аш,
які пояснюються таким чином: за даними історичної фонетики єврейської
мови, літера шин(ש ) почала вимовлятись як [š] не раніше XIII cт. на землях
Німеччини, а в церковнослов᾽янських текстах передавалася кириличною
літерою слово [Алексеев: 129], варіанти Хіма та Кіма (Плеяди) з’явилися
тому, що в івриті й сьогодні літера каф (כ) вимовляється як звуки [к] або [х].
Отже, етноспецифічні космоніми давньоєврейської мови відтворюють
своєрідність картини світу не лише давніх юдеїв, але й тих народів, з якими
вони мали тісні контакти впродовж багатьох віків їхньої, часом трагічної,
історії.
Народні назви сузір᾽їв в українських перекладах. П. Куліш та
його соратники, І. Огієнко та І. Хоменко, йшли своїм шляхом: вони
намагалися донести до свого християнського читача значення іноземних
назв, використати зрозумілі й широко відомі українцям космоніми. Тому
в Кулішевій Біблії читаємо: «Він створив Віз, Косарів, Квочку і Комори
56 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4
Л. Ф. Фоміна
Півдня» (Куліш, Йов 9 : 9), «Чи міг би ти зв᾽язати Вузли Квочки? Чи Косаря
мотуззя розв᾽язати?» (Куліш, Йов, 38 : 31, 32). Ті ж самі Косар і Квочка наявні
в Амоса 5 : 8 та Косарі — в Ісаї 13 : 10.
Віз — українська назва Великої Ведмедиці — входить до низки
слов᾽янських назв з тією ж семантикою: п. wóz, бр. коляса, рос. воз, телега,
арба, болг., серб. Кола (SłowSSL : 239). Дослідники праіндоєвропейської мови
Т. В. Гамкрелідзе та В. Вс. Іванов звертають увагу на помітний семантичний
паралелізм у номінації цього сузір᾽я в давніх індоєвропейських народів: дгр.
ἂμαξα, лат. plaustrum, фриг. κίκλην, двн. wagan, хет. (шумерограма giš, gigir)
та ін. [Гамкрелидзе, Иванов : 2, 686]. Отже, назви, які в різній національній
лексемній реалізації вказують на воза, є спільною семантичною спадщиною
від давньої прамови.
Лексемою Косарі із сингулятивним варіантом Косар позначене в
Кулішевому перекладі сузір᾽я Оріон. Назва Оріона або його Пояса Косарі
/ Косар (частіше множинна форма, оскільки йдеться про три зірки) досить
поширена на території Славії, пор. п. Kosiarze, Kośniki, бр., рос. Косари, які
разом із Возом, Квочкою, Чумацьким Шляхом відбивають головним чином
сільськогосподарський спосіб життя давнього слов᾽янина і побутову зоряну
картину світу.
Назва Квочка для зіркового скупчення в сузір᾽ї Тельця також характерна
для слов᾽янського світу. Такі назви, як Kura, Kwoczka, Kwoczka z kurczętami,
відомі українцям, чехам, словакам, полякам, болгарам, росіянам (SłowSSL :
246); семантику ‛квочка’ має й німецька назва Плеяд Gluckhenne.
У І. Огієнка знаходимо в Книзі Йова та в Амоса для цієї зоряної групи
назву Волосожар: «Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні»
(Огієнко, Йов 9 : 9), «Той, хто Волосожара й Оріона створив» (Огієнко, Амос
5 : 8).
Існує принаймні дві інтерпретації цього космоніма: багато вчених
указує на можливий зв᾽язок з ім᾽ям бога багатства і добробуту Волосом/
Велесом у першій частині та зі словом жар у другій. Однак, як наголошено
в «Етимологічному словнику української мови», «стосунок між псл. *Volsъ
“Волос” і терміном Волосожар залишається нез᾽ясованим» (ЕСУМ : I, 421).
Ю. О. Карпенко висловлює думку, що назва утворена від лексеми волосы,
тобто розуміє її як пасмо волосся, посилаючись на рос. Волосянка [Карпенко :
50–51].
Проте в перекладі І. Огієнка не обійшлося без lapsus lingua щодо
астрономічного контексту: «Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами
його попровадиш?» — питає Яхве у Йова. У єврейському тексті тут ідеться
про дітей, які з᾽явилися, як зазначено вище, під впливом арабського бачення
фігури Великої Ведмедиці у вигляді похоронного обряду, а механічна заміна
Аш на Воза викликає здивування: звідки у Воза його сини?
Cвященник І. Хоменко користувався при перекладі Біблії науково
усталеними масоретськими текстами та Александрійською редакцією
Септуагінти у виданні А. Ральфса [Хоменко], але також уживає народні
назви Віз, Косарі, Квочка, і в нього знову зустрічаємо дивовижного Воза
з його дітьми (Хоменко, Йов 38 : 32). Мабуть, не завжди вдало можна
поєднати давні біблійні назви з їхньою своєрідною семантикою з народними
українськими космонімами і, безумовно, слід брати до уваги найближчий
контекст.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 57
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
Грецизми в перекладах астрономічних назв. Архімандрит Рафаїл
(Р. Турконяк), перекладаючи Острозьку Біблію, не зберігає наявних у
ній назв. Порівняймо два фрагменти (Йов, 9 : 9): «Він творить Плеяди, і
Есперою Вінїї назвав, рай на півдні Він поклав» — «творѧ и власожельца,
и прохо(д)ню наре(к)тu раи южь наложа» (треба: южьна ложа.— Л. Ф.)
(ОБ : 857). Як бачимо, переклад близький, за винятком астрономічних назв.
Лексема власожельць у церковнослов᾽янських текстах позначала зоряну
групу Плеяд; для читача XXI ст. вона була вже застарілою, незрозумілою
і справді потребувала заміни. Грецька за походженням назва Плеяди
(Πλειάδες) увійшла до наукової астрономічної номенклатури і тому зайняла
своє передбачуване місце в перекладі. Планету Венера о. Рафаїл позначив
також грецькою транслітерацією Еспера, замінивши чоловічий рід (ὁἐσπερος
‛вечірня зірка’, чол. р.) на жіночий, мабуть, під впливом назви проходнѧ або
маючи на увазі богиню краси (Венеру), фантазією народів перенесену на
зоряне небо. Що ж до назви проходнѧ, то вона є гапаксом, створеним для
того перекладу Книги Йова, з якого її було переписано в Київській Русі. За
даними біблієзнавців, перший переклад цієї релігійно-філософської поеми
належить просвітителю слов᾽ян Мефодію або перекладачам з близького до
нього кола [Алексеев : 110, 145].
У другому пасажі про зоряне небо Бог, підкреслюючи свою
все могут ність, питає Йова: «Чи ти зрозумів зв᾽язок Плеяди і відкрив
загорожу Оріона? Або чи відкриєш звізду в її часі і Вечірню зорю притягнеш
за її чуб?» і відповідно в Острозькій Біблії: «разумѣ(л) же ли еси сооузъ
власожели(щ)и ограженїе кроужилицъ ѿтверзлъеси или ^връзеши
sвhздu въврем# е# ивечерню sвhздu власы е# привлечеши ли»
(ОБ : 883; Йов, 38 : 31, 32). Отже, у цілком адекватному перекладі (крім,
мабуть, чуба) замість церковнослов᾽янізмів власожелищи (як твірного для
попереднього власожельць) та кроужилици вжито грецькі за походженням
Плеяди (Πλειάδες) й Оріон (Ὠρίων), знайомі ерудованому сучасному читачеві
зі шкільної лави.
У перекладі отця Рафаїла з давньогрецької мови (Септуагінти) ті самі
місця не абсолютно тотожні попереднім, але відтворюють космоніми
грецького тексту. Так, у Йова, 9:9 читаємо: «Він, що творить Плеяду і Есперу
і Арктура і кімнати півдня» (Рафаїл 2011) — «ό ποιῶν Πλειάδα καὶ Ἔσπερον καὶ
Ἀρκτοῦρον καὶ ταμίεια νότου» (Septuaginta, Ιωβ 9 : 9).Тут коментаря потребує
назва Арктур. У сучасній астрономічній номенклатурі Арктур є номінацією
головної зірки сузір᾽я Волопаса (α Boo), уведеною ще Гіппархом (II ст. до
н. е.) і повтореною Клавдієм Птолемеєм у його відомому «Альмагесті»
(близько 150 р. н. е.). Грецьке άρκτοῦρος «сторож ведмедя» утворене від ἂρκτος
«ведмідь» і з᾽явилося, на нашу думку, на основі метонімії в Септуагінті, а
потім і у Вульгаті (Arcturus) як переклад єврейської назви Аш і в адаптованій
до граматичної системи української мови формі, без характерної грецької
флексїї потрапляє до перекладу о. Турконяка.
Переклад письменника О. Гижі в аспекті тлумачення астрономічних
назв відрізняється еклектизмом, пор.: «Він утворив Ведмедицю, Оріона і
Волосожара і скарбницю півдня» (Гижа, Йов, 9 : 9), «Чи можеш зав᾽язати
вузол Волосожарові і розв᾽язати віжки Оріонові? Чи можеш виводити
сузір᾽я у свій час і вести Велику Ведмедицю з її дітьми?» (Гижа, Йов,
38 : 31, 32). Велика Ведмедиця й Оріон — назви з наукової астрономічної
номенклатури, які ґрунтуються на грецькій міфології: Велика Ведмедиця
58 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4
Л. Ф. Фоміна
на міфі про німфу Каллісто, яку ревнива Гера перетворила на ведмедицю,
Оріон — ім᾽я міфічного героя, мисливця, велетня, якого покохала богиня
Еос і який загинув від стріл Артеміди. Зауважимо, що лексичне оточення
Оріона в тексті Книги Йова у різних перекладачів (розв᾽язати мотузки
сузір᾽я Кесіл, порушити узи Кесиль, розв᾽язати віжки Оріонові, відкрити
загорожу Оріона) пов᾽язане з біблійним міфом про мисливця й велетня
Німрода (Німврода), ідолопоклонника, «який під᾽юджував народ проти
Яхве» [Мейлах : 2, 218], за що і був прикутий до неба віжками або мотузками,
які й позначено в ОБ лексемою кружилици. Про зв᾽язок міфічного Німрода з
космонімом Оріон та його церковнослов᾽янськими еквівалентами кружилия,
кроужилици розповідається в «Хроніці Іоанна Малали»:«Родижеся инъ
от колѣна Хамова Хусъ именем мурин, иж род Неврода гіганта <...>
<…> суща въ звѣздах нбсных егож наричют кружилиа (Ὠρίωνα)» (XVст.,
оригінал XIIIст.) (СлРЯ XI–XII вв. : 8, 85).
Волосожар — уже згадуване народне найменування Плеяд (інколи
й Оріона), відоме в Україні та більшою мірою в Росії, де воно має велику
кількість варіантів: Весажары, Висажары, Ворожары, Сожары та ін.
[Рут : 84].У перекладі О. Гижі читаємо: «Хто утворив семизір᾽я та Оріона,
і перетворив смертну тінь на ясний ранок <…> / Господь — ймення
Йому!» (Гижа, Амос 5 : 8). Семизір᾽я (хоча й написано з маленької літери)
є космонімом, еквівалентом юдейського Кіма, тобто позначає скупчення
Плеяд. На нашу думку, взірцем для вживання цієї назви слугував російський
переклад С. С. Аверінцева, у якому в Книзі Йова (9:9) знаходимо: «Он создал
Медведицу и Кесиль, Семизвездье и домы южных планет» [Аверинцев 2004
: 325]. Отже, Семизір᾽я є словотвірною калькою назви Семизвездье, яка існує
в російській народній космонімії і частіше називає Велику Ведмедицю;
аналогічний космонім відомий у німців для Плеяд — Siebengestirn [Рут :
61–62]. Отже, переклад астрономічних назв О. Гижі характеризується
строкатістю: включає наукові номенклатурні назви Велика Ведмедиця,
Оріон, народний космонім Волосожар, а також кальковану назву Семизір᾽я.
Однак це не применшує значення ще одного перекладу Біблійного кодексу
сучасною літературною українською мовою.
Висновки. Розглянувши еквіваленти астрономічних назв, зокрема
сузір᾽їв, у восьми українських перекладах Біблійних книг, ми дійшли таких
висновків.
1. Головним пріоритетом усіх перекладачів була установка на
доступність, зрозумілість біблійної космонімії православному читачеві цієї
мудрої Книги. Але реалізація поставленої мети досягалася по-різному. Якщо
для XIX ст. (Кулішева Біблія) такими зрозумілими були народні назви: Віз,
Косарі, Квочка, то в XX і XXI ст. вони забуваються і більш знайомими стають
грецькі за походженням і широковідомі Велика Ведмедиця, Оріон, Плеяди
(переклади о. Рафаїла та О. Гижі). Це стосується також перекладу Острозької
Біблії, астрономічні назви якої створювалися ще за часів діяльності перших
слов᾽янських просвітителів Кирила і Мефодія, і, звичайно, для сучасного
реципієнта стали надто застарілими.
2. Кулішева Біблія як авторитетне джерело створила певну традицію в цій
царині, маючи на увазі довести повноцінність та самобутність української
мови, і наступні перекладачі І. Огієнко та І. Хоменко йшли за цим взірцем.
3. Другою важливою метою українських перекладачів було відтворення
наявних у оригіналі назв. Переклад пропріативів завжди становить проблему,
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 59
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
і космоніми не є винятками. Складність атрибуції, пошук відповідності між
назвою і об᾽єктом зоряного неба, численність інтерпретацій були підґрунтям
для прямого перекладу — збереження наявних у текстах позначень, зокрема
давньоєврейських Аш (Ас), Кіма, Кесіль.
4. Космоніми — етноспецифічні мовні одиниці, які репрезентують різні
картини світу, різні способи світобачення: юдейська космонімія більшою
мірою є антропоморфною. Тут знаходимо образ похоронного обряду, сімейну
групу, міфічного велетня Німрода, а слов᾽янська, у тому числі українська,
відтворює побутовий, селянський погляд на світ і зоряне небо.
5. Усі перекладачі, виконуючи титанічну роботу з перекладу Вічної
Книги — Біблії, за всіма правилами перекладацького мистецтва, зробили
значний внесок у розвиток української православної культури і донесли до
простого мирянина величне Слово Боже рідною мовою.
ЛІТЕРАТУРА
Аверинцев C. C. Книга Иова. Аверинцев Сергей. Собрание сочинений. Переводы.
Киев : Дух і Літера, 2004. С. 312–378.
Алексеев А. А. Текстология славянской Библии. Санкт-Петербург : Изд-во «Дми-
трий Буланин», 1999. 189 c.
Блощук О. Професор Іван Огієнко. Слово вчителю. 2007. № 1. С. 16–19.
Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Ре-
конструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры : в
2 ч. Тбилиси : Изд-во Тбилис. ун-та, 1984. 1409 с.
Жукалюк М., Степовик Д. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою.
Київ : Вид. Укр. Бібл. т-ва, 2003. 176 с.
Еврейская энциклопедия : Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и на-
стоящем / под общ. ред. Л. Каценельсона, Д. Г. Гинцбурга : в 16 т. Санкт-Петер-
бург : Изд. О-ва для науч. евр. изданий и изд-ва Брокгауз-Ефрон, 1910. Т. 7. 484 с.
Карпенко Ю. А. Названия звездного неба. Москва : Наука, 1981. 184 с.
Костенко М. Текстологічні особливості протографів новозавітних і старозавіт-
них книг в українській перекладній традиції. URL: http://shron1.chtyvo.org.
ua/Kostenko_Mykola/Tekstolohichni_osoblyvosti_protohrafiv_novozavitnykh_i_
starozavitnykh_knyh_v_ukrainskii_perekladatsk.pdf. (дата звернення: 23.01.2020).
Мейлах М. Б. Нимврод. Мифы народов мира : Энциклопедия : в 2 т. Москва : Сов.
энциклопедия, 1988. Т. 2 (К–Я). С. 218–219.
Процик І. Основні аспекти укладання Лінгвокраїнознавчого словника власних назв
української мови. Вісник Національного університету «Львівська політех-
ніка». 2007. № 593. С. 30–32. URL: vlp.com.ua/files/07_37pdf (дата звернення:
18.05.2020).
Рут М. Э. Словарь астронимов. Звездное небо по-русски. Москва : АСТ-ПРЕСС
КНИГА, 2010. 288 с.
Ухтомський А. Історія перекладів Біблії українською мовою. URL: https://www.re-
ligion.in.ua/main/history/37036-istoriya-perekladiv-bibliyi-ukrayinskoyu-movoyu
(дата звернення: 03.05.2020).
Фомина Л. Ф. Названия созвездий в древнеболгарских памятниках. Paleobulgarica.
Старобългаристика. VI (1982), 4. C. 32–36.
Фомина Л. Ф. Роль Иоанна Экзарха Болгарского в развитии восточнославянской
астронимии. Преславска книжовна школа. Шумен; София : Св. Климент Охрид-
ски, 1995. Т. 1. С. 269–276.
Хоменко Іван Софронович. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Хоменко_
Іван_Софронович. (дата звернення: 27.04.2020).
60 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4
Л. Ф. Фоміна
Allen R. Star names. Their Lore and Meaning. New York : Dover Publications, 1963. 592 p.
Schiaparelli G. Das Astronomie im Alten Testament. Gieszen: J. Ricker᾽sche Verlagsbu-
chhandlung, 1904. 158 S. URL: https://dlib.rsl.ru/viewer/01004424281#?page0 (дата
звернення: 04.04. 2020).
ДЖЕРЕЛА
Гижа Українська Біблія. Новітній переклад Олександра Гижі. Київ :
Друк. КТ «Забеліна-Фільковська», 2013. 1210 с.
БНС Біблія. Переклад нового світу. Б. м. : Вид. т-ва «Вартова башта»,
2014. 1800 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: в 7 т. / гол. ред.
О. С. Мельничук. Київ : Наук. думка, 1982–2012.
Куліш Святе Письмо Старого і Нового Завіту русько-українською
мовою / пер. П. Куліша, І. Пулюя та І. Нечуя-Левицького.
Відень : Вид. Брит. і Закордон. Бібл. т-ва,1903. 455 с.
ОБ Библїа сирѣч книги Ветхаго и Новаго завѣта по языку словенску.
Острог, 1581. Львів : Благод. фонд «Книга», 2006. 1957 с.
Огієнко Біблія або Книги святого Письма Старого і Нового Заповіту із
давньоєврейської й грецької наново перекладена. 988–1988.
Ювілейне видання з нагоди тисячоліття християнства в Україні.
URL:https://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко) (дата звер-
нення: 04.05.2020).
Рафаїл 2011 Біблія Або Книги Святого письма Старого та Нового Заповіту із
мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново
перекладена ієромонахом о. Рафаїлом (Романом Турконяком).
Б. м. : Вид. Укр. Бібл. т-ва, 2011. 1213 с.
СинодБиблия Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета.
Канонические. В русском переводе. С параллельными местами.
Москва : Изд. Всесоюз. совета христиан-баптистов, 1968. 925 с.;
292 с., ил.
СлРЯ XI–XII вв. Словарь русского языка XI–XII вв. / гл. ред. Ф. П. Филин.
Москва : Наука, 1981. Вып. 8.
Філарет Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту в
українському перекладі з паралельними місцями / пер. Патріарха
Філарета (Денисенка). Київ : Вид. Київської Патріархії
Української Православної Церкви Київського Патріархату,
2004. 1416 с.
Хоменко Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Повний переклад,
здійснений за оригінальними єврейськими, арамейськими та
грецькими текстами. Б. м. : Вид-во Отців Василіан «Місіонер»,
2007. URL: https://ukrbible.at.ua// (дата звернення: 27.04.2020).
Septuaginta Septuaginta graece Id est Vetus Testamentum graece iuxta XXL /
interpretes edidit Alfred Rahlfs. URL: https://manuscript-bible-ru.
(дата звернення: 03.04.2020).
SłowSSL Słownik stereotypów i symboli ludowych / red.: J. Bartmiński,
S. Niebrzegowska. Lublin : Wyd-wo Uniwersytetu M.Curie-
Sklodowskiej, 1996. T. 1. Kosmos. 439 s.
REFERENCES
Alekseev A. A. (1999). Tekstologiya slavyanskoj Biblii. Saint Petersburg: «Dmitrij Bu-
lanin». [In Russian].
Allen R. (1963). Star names. Their Lore and Meaning. New York: Dover Publications.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 61
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
Averincev S. S. (2004). Kniga Iova. Averincev Sergej. Sobranie sochinenij. Perevody.
Kyiv: Dukh i Litera, 312–378. [In Russian].
Bloshchuk O. (2007). Profesor Ivan Ohiienko. Slovo vchyteliu (1), 16–19. [In Ukrainian].
Evrejskaya enciklopediya. Svod znanij o evrejstve i ego kulture v proshlom i nastoyash-
chem. (1910).Vol. 7. Saint Petersburg: Brokgauz, Efron. [In Russian].
Fomina L. F. (1982). Nazvaniya sozvezdij v drevnebolgarskih pamyatnikah.
Paleobulgarica. Starobоlgaristika, VI (4), 32–36. [In Russian].
Fomina L. F. (1995). Rol’ Ioanna Ekzarha Bolgarskogo v razvitii vostochnoslavyanskoj
astronimii. Preslavska knizhovna shkola. Vol. 1: Izsledvaniya i materiali. Shumen;
Sofiya: Sv. Kliment Ohridski. 269–276. [In Russian].
Gamkrelidze T. V., Ivanov V. V.(1984). Indoevropejskij yazyk i indoevropejcy. Rekon-
strukciya i istoriko-tipologicheskij analiz prayazyka i protokultury: in 2 p. Tbilisi:
Izdatel’stvo Tbilisskogo universiteta. [In Russian].
Karpenko Yu. A. (1981). Nazvaniya zvezdnogo neba. Moscow: Nauka. [In Russian].
Khomenko Ivan Sofronovych. Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Хомен-
ко_Іван_Софронович. (last accessed: 27.04.2020). [In Ukrainian].
Kostenko M. Tekstolohichni osoblyvosti protohrafiv novozavitnykh i starozavitnykh
knyh v ukrainskii perekladnii tradytsii. URL: http://shron1.chtyvo.org.ua/Kostenko_
Mykola/Tekstolohichni_osoblyvosti_protohrafiv_novozavitnykh_i_starozavitnykh_
knyh_v_ukrainskii_perekladatsk.pdf. (last accessed: 23.01.2020). [In Ukrainian].
Mejlah M. B. Nimvrod. (1988) Mify narodov mira: Enciklopediya: in 2 vols. Vol. 2. Mos-
cow: Sovetskaya enciklopediya, 218–219. [In Russian].
Protsyk I. (2007). Osnovni aspekty ukladannia Linhvokrainoznavchoho slovnyka vlasnykh
nazv ukrayinskoi movy. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhni-
ka», (593), 30–32. URL: vlp.com.ua/files/07_37pdf.( last accessed: 18.05.2020). [In
Ukrainian].
Rut M. E. (2010). Slovar’ astronimov. Zvezdnoe nebo po-russki. Moscow: AST-PRESS
KNIGA. [In Russian].
Schiaparelli G. (1904). Das Astronomie im Alten Testament. Gieszen: J. Ricker᾽sche
Verlagsbuchhandlung. URL: https://dlib.rsl.ru/viewer/01004424281#?page0. (last ac-
cessed: 04.04.2020).
Ukhtomskyi A. Istoriia perekladiv Biblii ukrainskoiu movoiu. URL: https://www.religion.
in.ua/main/history/37084-istoriya-perekladiv-bibliyi-ukrayinskoyu-movoyu. (last
accessed: 03.05.2020). [In Ukrainian].
Zhukaliuk M., Stepovyk D. (2003). Korotka istoriia perekladiv Biblii ukrainskoiu movoiu.
Kyiv:Vydavnytstvo Ukrainskoho Bibliinoho tovarystva.[In Ukrainian].
SOURCES
BNS Bibliia. Pereklad novoho svitu. Published by «Vartova bashta»,
2014. [In Ukrainian].
ESUM Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy. (1982). Vol. 1.
O. S. Melnychuk (Ed.). Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].
Filaret Knyhy Sviashchennoho Pysannia Staroho ta Novoho Zavitu v
ukrainskomu perekladi z paralelnymy mistsiamy / Patriarkh Filaret
(Denysenko) (Transl.). Kyiv: Vydavnytstvo Kyivskoi Patriarkhii
Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu, 2004. [In
Ukrainian].
Hyzha Ukrainska Bibliia / Novitnii pereklad Oleksandra Hyzhi. Kyiv:
Komandytne tovarystvo «Zabielina-Filkovska», 2013. [In
Ukrainian].
Khomenko Sviate Pysmo Staroho i Novoho Zavitu. Povnyi pereklad, zdiisnenyi
za oryhinalnymy yevreiskymy, arameiskymy ta hretskymy tekstamy.
62 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4
Л. Ф. Фоміна
B. m: Vydavnytstvo Ottsiv Vasylian «Misioner», 2007. URL:
https://ukrbible.at.ua// (last accessed: 27.04.2020). [In Ukrainian].
Kulish Sviate Pysmo Staroho i Novoho Zavitu rusko-ukrainskoiu movoiu.
Vien: Vydavnytstvo Brytanskoho i Zakordonnoho Bibliinoho
tovarystva,1904. [In Ukrainian].
OB Biblyia sirěch knigi Vethago i Novago zavěta po yazyku Slověnsku.
Ostrog, 1581. Lviv: Blahodiinyi fond «Knyha», 2006. [In Old
Ukrainian].
Ohiienko Bibliia abo Knyhy sviatoho Pysma Staroho i Novoho Zavitu
iz davnioievreiskoi і hretskoi nanovo рerekladena. I. Ohiienko
(Transl.), 988–1988. Yuvileine vydannia z nahody tysiacholittia
khrystyianstva v Ukraini. URL: https://uk.wikisource.org/wiki/
Біблія_(Огієн(ко)( last accessed: 04.05.2020). [In Ukrainian].
Rafail 2011 Bibliia аbo Knyhy Sviatoho pysma Staroho ta Novoho Zapovitu
iz movy davnіoievreiskoi і hretskoi na ukrainsku doslivno nanovo
perekladena iieromonakhom o. Rafailom (Romanom Turkoniakom).
B. m: Vydavnytstvo Ukrainskoho Bibliinoho tovarystva, 2011. [In
Ukrainian].
Septuaginta Septuaginta graece Id est Vetus Testamentum graece iuxta XXL
interpretes edidit Alfred Rahlfs. URL: https://manuscript-bible-ru.
(last accessed: 03.04.2020).
Sinod Bibliya Knigi Svyashchennogo Pisaniya Vethogo i Novogo Zaveta.
Kanonicheskie. V russkom perevode. S parallel’nymi mestami.
Moscow: Izdatel’stvo Vsesoyuznogo soveta hristian-baptistov,
1968. [In Russian].
SłowSSL Słownik stereotypów i symboli ludowych. J. Bartmiński,
S. Niebrzegowska (Eds.). Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu M.
Curie-Sklodowskiej, 1996. T. 1. Kosmos.
SRYa XI–XII vv. Slovar’ russkogo yazyka XI–XII vv. (1981). Iss. 8. F. P. Filin (Chief
Ed.). Moscow: Nauka. [In Russian].
L. F. FOMINA
Odesa National Polytechnical University
Odesa, Ukraine
E-mail: onomastic.ua@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-9599-5332
CONSTELLATION NAMES IN UKRAINIAN TRANSLATIONS OF THE
BIBLE
The article explores the names of The Great Bear, Orion and the star constellation of
Pleiades in the eight full translations of the Bible into the Ukrainian language of XIX–XXI
c. Besides the Introduction and the Brief summary of the Ukrainian translations history,
the article is made up of three sections. In the first section we analyze the ancient Hebrew
names, such as Ash, Kima and Kesil, which are found in the translation by Patriarch
Philaret (Denysenko) of the Synodic Bible (1876), and also in the New World Translation,
made by the religious society “Jehovah’s Witnesses”. The second chapter focuses on the
folk Ukrainian names, also typical for the whole Slavic world, such as Viz, Volosozhar,
Kvochka, Kosari, used in the first full translation of the Bible into Ukrainian — Kulish᾽s
Bible, which, by its authority, has created a certain tradition, proclaiming the authenticity
and comprehensiveness of the Ukrainian language, and has become the standard, later
followed by Ivan Ogiyenko and Ivan Khomenko. The third section is dedicated to such
Graecisms as Pleiads, Orion, Arcturus, being equivalents for the nominations, presented
in the protograph Septuaginta, found in the translation by Father Raphael. The author
comes to the conclusion that all the translators in their clerical work aimed to make the
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 4 63
Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту
astronomic names available and understandable to the orthodox reader of the biblical
texts, but for each period of time this aim was achieved differently: if for the XIX century
such understandable ones were folk names, in XX and XXI centuries they have been
forgotten and replaced by the more familiar Greek-originated and common The Great
Bear, Orion and Pleiads. This concerns also the translation of the Ostrog Bible, whose
astronomic names had been formed in the times of the first Slavic enlighteners Cyril and
Methodius and have become too archaic for our times. The author states that different
ethno-cultures have been reflected in the astronomical names: Judaic cosmonymy is more
of the anthropomorphic character, while Slavic, including the Ukrainian one, reflects the
villatic view to the world and the sky of stars.
Keywords: cosmonyms, the Kulish᾽s Bible, translations by I. Ohiyenko and
I. Khomenko, the latest translations of the Bible into Ukrainian.
Дата надходження до редакції — 14.05.2020
Дата затвердження редакцією — 28.05.2020
|