Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ)
У статті досліджено позамовні й позамовознавчі умови, у яких виформовувалася національна ідентичність української лексикографії першої половини ХХ ст., зокрема розглянуто діяльність Комісії для складання Словника живої української мови через призму справи Спілки визволення України, через особистос...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187745 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) / О.М. Тищенко // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 15-27. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187745 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1877452023-01-25T01:26:53Z Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) Тищенко, О.М. У статті досліджено позамовні й позамовознавчі умови, у яких виформовувалася національна ідентичність української лексикографії першої половини ХХ ст., зокрема розглянуто діяльність Комісії для складання Словника живої української мови через призму справи Спілки визволення України, через особистості авторів «Російсько-українського словника» (1924–1933) як учасників процесу, а саме С. О. Єфремова. Цю академічну групу влада назвала центром Спілки в Академії, а С. О. Єфремова — головою «ворожої» організації. У розсекреченому архіві Служби безпеки України зберігаються матеріали процесу СВУ, серед яких є справи членів Комісії Словника живої української мови: Г. К. Голоскевича, А. В. Ніковського, В. М. Ганцова та С. О. Єфремова. У цій статті йдеться про роботу Комісії у контексті справи Сергія Єфремова — громадського й політичного орудника, державника, публіциста, літературного критика та історика літератури, академіка Української академії наук, одного з редакторів «Російсько-українського словника». Викладено хронологію та зміст засідань Комісії-«п’ятірки», описано її діяльність як лексикографічного та нібито «підпільного» осередку, зокрема в зіставленні з даними справ інших лексикографів. З’ясовано, що сформульовані С. О. Єфремовим завдання Комісії — національний напрям наукової діяльності, залучення кваліфікованих працівників, формування української наукової термінології на питомій основі — у справі кваліфіковано як політичну діяльність СВУ. Життєпис С. О. Єфремова вкотре підтверджує: щоб бути ворогом тоталітарної радянської влади, достатньо просто любити свій народ і мати гідність працювати на його самоствердження. Присвячено 100-річчю початку роботи над академічним «Російсько-українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр. The article focuses on the work of the Living Ukrainian Dictionary Commission in the case through the prism of the case ULU (the Union of Liberation of Ukraine), through personalities of authors of Dictionary as participants of the process. Exactly this academic group in the Institute of Ukrainian Scientific Language Science Academy of Ukrainе was «appointed» as the center of ULU in the Academy, and Serhii Yefremov — as the head of the «hostile» organization. In the context of research of the RUD it is expedient to study lingual and linguistic, extralingual and extralinguistic factors, the conditions in which the national identity of the Ukrainian lexicography of the early twentieth century was formed. In the declassified archives of the Security Service of Ukraine, materials of the process of ULU are stored, among which there are cases of three members of the Living Ukrainian Dictionary Commission: H. Holoskevych, A. Nikovskiy, V. Hantsov and S. Yefremov. This article will discuss the Living Ukrainian Dictionary Commission through the prism of the case Serhii Yefremov. It was found out that the tasks of the Commission formulated by S. Yefremov — the national direction of scientific activity, involvement of skilled workers, formation of the Ukrainian scientific terminology on a specific basis — in cases were qualified as political activity of ULU. It was once again confirmed: to be an enemy to the Soviet power, it was enough merely to love nation and have the dignity to work for her self-affirmation. To the 100-th anniversary of the beginning of work on the academic «Russian-Ukrainian dictionary» edited by А. Crimskiy and S. Yefremov 1924–1933 (RUD). 2020 Article Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) / О.М. Тищенко // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 15-27. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-314-2020-5-002 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187745 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті досліджено позамовні й позамовознавчі умови, у яких виформовувалася національна ідентичність української лексикографії першої половини ХХ ст.,
зокрема розглянуто діяльність Комісії для складання Словника живої української
мови через призму справи Спілки визволення України, через особистості авторів «Російсько-українського словника» (1924–1933) як учасників процесу, а саме
С. О. Єфремова. Цю академічну групу влада назвала центром Спілки в Академії, а
С. О. Єфремова — головою «ворожої» організації. У розсекреченому архіві Служби безпеки України зберігаються матеріали процесу СВУ, серед яких є справи членів Комісії Словника живої української мови: Г. К. Голоскевича, А. В. Ніковського,
В. М. Ганцова та С. О. Єфремова. У цій статті йдеться про роботу Комісії у контексті
справи Сергія Єфремова — громадського й політичного орудника, державника, публіциста, літературного критика та історика літератури, академіка Української академії наук, одного з редакторів «Російсько-українського словника». Викладено
хронологію та зміст засідань Комісії-«п’ятірки», описано її діяльність як лексикографічного та нібито «підпільного» осередку, зокрема в зіставленні з даними справ
інших лексикографів. З’ясовано, що сформульовані С. О. Єфремовим завдання Комісії — національний напрям наукової діяльності, залучення кваліфікованих працівників, формування української наукової термінології на питомій основі — у справі
кваліфіковано як політичну діяльність СВУ. Життєпис С. О. Єфремова вкотре підтверджує: щоб бути ворогом тоталітарної радянської влади, достатньо просто любити свій народ і мати гідність працювати на його самоствердження.
Присвячено 100-річчю початку роботи над академічним «Російсько-українським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр. |
| format |
Article |
| author |
Тищенко, О.М. |
| spellingShingle |
Тищенко, О.М. Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) Мовознавство |
| author_facet |
Тищенко, О.М. |
| author_sort |
Тищенко, О.М. |
| title |
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) |
| title_short |
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) |
| title_full |
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) |
| title_fullStr |
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) |
| title_full_unstemmed |
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) |
| title_sort |
комісія для складання словника живої української мови у справі сву: сергій олександрович єфремов (за матеріалами одпу) |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2020 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187745 |
| citation_txt |
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ: Сергій Олександрович Єфремов (за матеріалами ОДПУ) / О.М. Тищенко // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 15-27. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT tiŝenkoom komísíâdlâskladannâslovnikaživoíukraínsʹkoímoviuspravísvusergíjoleksandrovičêfremovzamateríalamiodpu |
| first_indexed |
2025-07-16T09:28:53Z |
| last_indexed |
2025-07-16T09:28:53Z |
| _version_ |
1837795256607703040 |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 15
© О. М. ТИЩЕНКО, 2020
DOI 10.33190/0027-2833-314-2020-5-002
О. М. ТИЩЕНКО
Інститут української мови НАН України
м. Київ, Україна
Електронна пошта: tom-73@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-5709-1252
КОМІСІЯ ДЛЯ СКЛАДАННЯ СЛОВНИКА ЖИВОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У СПРАВІ СВУ: СЕРГІЙ
ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЄФРЕМОВ
(за матеріалами ОДПУ)
У статті досліджено позамовні й позамовознавчі умови, у яких виформовува-
лася національна ідентичність української лексикографії першої половини ХХ ст.,
зокрема розглянуто діяльність Комісії для складання Словника живої української
мови через призму справи Спілки визволення України, через особистості авто-
рів «Російсько-українського словника» (1924–1933) як учасників процесу, а саме
С. О. Єфремова. Цю академічну групу влада назвала центром Спілки в Академії, а
С. О. Єфремова — головою «ворожої» організації. У розсекреченому архіві Служ-
би безпеки України зберігаються матеріали процесу СВУ, серед яких є справи чле-
нів Комісії Словника живої української мови: Г. К. Голоскевича, А. В. Ніковського,
В. М. Ганцова та С. О. Єфремова. У цій статті йдеться про роботу Комісії у кон-
тексті справи Сергія Єфремова — громадського й політичного орудника, державни-
ка, публіциста, літературного критика та історика літератури, академіка Української
академії наук, одного з редакторів «Російсько-українського словника». Викладено
хронологію та зміст засідань Комісії-«п’ятірки», описано її діяльність як лексико-
графічного та нібито «підпільного» осередку, зокрема в зіставленні з даними справ
інших лексикографів. З’ясовано, що сформульовані С. О. Єфремовим завдання Ко-
місії — національний напрям наукової діяльності, залучення кваліфікованих праців-
ників, формування української наукової термінології на питомій основі — у справі
кваліфіковано як політичну діяльність СВУ. Життєпис С. О. Єфремова вкотре під-
тверджує: щоб бути ворогом тоталітарної радянської влади, достатньо просто люби-
ти свій народ і мати гідність працювати на його самоствердження.
Присвячено 100-річчю початку роботи над академічним «Російсько-україн-
ським словником» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова 1924–1933 рр.
Ключові слова: «Російсько-український словник» (1924–1933), Комісія Слов-
ника живої української мови, справа Спілки визволення України, лексикографія,
Сергій Олександрович Єфремов, репресії.
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Тищенко
Сьогодні в розсекречених архівах СБУ удоступнено матеріали проце-
су Спілки визволення України (СВУ)1 й справи багатьох обвинувачених2. У
цій статті йтиметься про Комісію для складання Словника живої української
мови (далі — КСЖУМ) крізь призму справи С. О. Єфремова — суспіль-
но-політичного діяча, публіциста, літературного критика й історика літера-
тури, академіка Української академії наук (з 1919 р.), віцепрезидента Все-
української академії наук (з 1922 р.), дійсного члена Наукового товариства
ім. Т.Г. Шевченка у Львові.
Вивчаючи діяльність КСЖУМ Всеукраїнської академії наук і, зокре-
ма, особливості роботи з укладання «Російсько-українського словника» за
ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова (далі — РУС)3 за матеріалами СВУ,
ми зосередили увагу на особистостях авторів РУС як учасників цього полі-
тичного процесу. Як відомо, ця академічна група4 працювала над великим
проєктом — загальномовним перекладним словником, першим на той час,
який виводив українську мову в нормативне поле, зокрема у сферу науко-
вого функціонування. З огляду на політику згорнення українізації та прова-
1 Як відомо, процес Спілки визволення України — показова справа ОДПУ
Української РСР наприкінці 1920-х рр., яка викривала антирадянську організацію
серед української інтелігенції. Переважає думка, що СВУ не функціонувала як орга-
нізація, а була провокаційною вигадкою ОДПУ з метою дискредитувати провідних
діячів української культури та громадського життя в СРСР у 1932–1933 рр. [Біло-
кінь; Воскресіння...; Шепель та ін.].
2 З-поміж яких є справи таких членів КСЖУМ: Г. К. Голоскевича [Тищенко
2018], А. В. Ніковського [Тищенко 2019], В. М. Ганцова та С. О. Єфремова. Справи
містять переважно довідки про увʼязнення, описи справ, протоколи допитів, зізнан-
ня, розкаяння, додаткові свідчення тощо. Частину з них написали власноруч самі
увʼязненені, частина — це передруковані копії рукописів або друковані оригінали
(принаймні рукописів до яких не долучено). Томи наявні не всі (наприклад, мате-
ріали про С. О. Єфремова були зосереджені в 34 томах, приступні тільки чотири);
речові докази, зазначені в описах (наприклад, вилучена література), напевно, не збе-
реглися в повному обсязі.
3 «Російсько-український словник» (ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов :
В 4 т. К., 1924–1933. Т. 1–3) визнають не лише одним з вершинних українських
словників п. п. ХХ ст., а й вагомим джерелом формування сучасної мовної ситуації
в Україні, піднесення престижу української мови як державної за умови критичного
сприйняття матеріалів [Гриценко, Бріцин; Поздрань та ін.].
4 Комісія працювала спочатку в складі історико-філологічного відділу ВУАН
як самостійна структурна одиниця (з 1918 р.), пізніше — в Інституті української
наукової мови та Інституті мовознавства — з різними назвами (і написанням) у звіт-
ній документації та в науковому дискурсі: Комісія для складання Словника живої
української мови, Постійна комісія для складання словника живої української мови,
російсько-українського словника, Комісія Живого словника, словниковий відділ, Ко-
місія складання словника української живої мови ВУАН та ін. [Записки...; Історія...;
Українська мова...; див. більше: Тищенко 2016 №2, 3]. Така сама невизначеність
стосується й термінологічної комісії — у статуті Академії такої не було, а власне як
підструктура вона вперше виникає у звіті УАН за перше півріччя 1919 р.: «Докін-
чує юридичний словник Термінологічна комісія» [Історія... : 201]. Узагалі динамі-
ка перетворень термінологічних студій як структурних форм УАН є досить розма-
їтою порівняно зі сталою формою Комісії зі складання Словника живої української
мови, про яку твердо йшлося з самих початків формування УАН. Саме на основі
об’єднаних термінологічних комісій постав Інститут наукової мови, а згодом — Ін-
ститут мовознавства. І КСЖУМ, з якої виокремилися термінологічні комісії, сама
стала структурним підрозділом (словниковим відділом) новоствореного інституту
[Історія...]. Попри офіційні трансформації найуживанішою робочою назвою групи
«Російсько-українського словника» (1924–1933) була така: «Комісія Словника живої
української мови».
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 17
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ...
дження справи СВУ, авторський колектив РУС було «призначено» осередком
вигаданого противладного руху в Академії, а О. С. Єфремова — очільником
«підривної» організації. Нашу увагу привертає те, що саме КСЖУМ влада
розглядала як так звану пʼятірку — найменшу структурну ланку СВУ, нібито
наявну в кожній організації, яка потрапила в поле зору ОДПУ.
РУС укладали інтенсивно, у важких умовах, склад Комісії часто зазнавав
переформатувань, хоч осердя було незмінним: редколегію становили три по-
стійні члени-редактори — В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченко-
ва, головний редактор — академік А. Ю. Кримський. Видавництво «Черво-
ний Шлях» прагнуло опублікувати працю якомога швидше, для пожвавлення
процесу було ухвалено поділити видання на чотири томи: І том (А–Ж), ІІ том
(З–Н), ІІІ том (О–П), ІV том (Р–Я) (згодом томи видавали окремими випуска-
ми). У лютому 1924 р. для перегляду й використання карткового матеріалу5 і
для початкового його опрацювання до співпраці залучили ще кілька праців-
ників, зокрема К. Т. Туркала, Є. М. Марковського, С. О. Буду, Є. К. Волошина,
В. П. Тутківського. А щоб полегшити працю головного редактора А. Ю. Крим-
ського, для редагування третього та четвертого томів навесні 1924 р. запросили
академіка С. О. Єфремова [Поздрань].
Заради правди відзначимо, що С. О. Єфремов, головно літературознавець,
із цього приводу неодноразово нарікав: «Комісія й видавці ˂...˃ тягнуть і мене
до цієї справи. Огинаюся. Не хочеться совати пальці поміж двері» [Єфре-
мов : 73], «тяжко мені, в цю справу плутатися не хочеться. Одно те, що маю й
своєї роботи досить, по саме нікуди, — до того ж я не філолог, нічого в їхніх
тонкощах не розбираю; Кримський виразно не хоче, щоб хто до цієї справи
втручався ˂...˃ Да мимойдеть мене чаша сія!» [Єфремов : 112–113]. Проте за
рішенням КСЖУМ С. О. Єфремов став головним редактором ІІІ й IV томів
РУС: «Було засідання Словникової комісії. Справу вирішено так, що мені треба
буде редактувати другу половину, з О починаючи. От несподівано спобігла ха-
лепа!» [Єфремов : 117]. Попри власні невдоволення й сумніви С. О. Єфремов
відповідально поставився до справи і саме він з А. Ю. Кримським не просто
впорядкували та систематизували доробок своїх колег, а й зробили безпосеред-
ній науковий внесок в укладання словника [Поздрань].
Несприятливими для РУС були різні чинники: і брак коштів, і наукові й
особистісні розбіжності серед колективу, що часом виявлялися в конфліктах
як між членами Комісії, так і між Комісією та її очільниками [Єфремов : 103],
і зовнішній, ненауковий тиск на творчий процес. Нищівного удару було завда-
но згортанням українізації та зміною політичного курсу уряду УРСР: 1929 р.
взялися переслідувати С. О. Єфремова та А. Ю. Кримського, а вже в листо-
паді 1929 р. призначили нових редакторів словника — М. Я. Калиновича та
В. Г. Ярошенка. Укладачів РУС звинуватили у сприянні німецькій військовій
інтервенції [Шульженко], як учасників контрреволюційної організації СВУ за-
арештовано С. О. Єфремова, В. М. Ганцова, Г. К. Голоскевича, А. В. Ніков-
ського та ін., у 1941 р. — А. Ю. Кримського6. Видані три томи словника за-
боронено до використовування й вилучено з обігу, а четвертий (підготований,
але не виданий), найімовірніше, було знищено. На звинувачення слідчого, що
«виданий словник був вилучений з ужитку як явно націоналістичний», та запи-
5 Про картотеку РУС див.: [Тищенко 2016 №2, 3; Архівна картотека].
6 Не провадили справи щодо М. М. Грінченкової (померла 1928 р.). Уникнули
переслідувань М. Я. Калинович та В. Г. Ярошенко.
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Тищенко
тання «яким же чином до словника входили слова з праць Єфремова та інших
націоналістів?» А. Ю. Кримський зауважив, що «окремі слова черпалися ре-
дакторами з праць Єфремова, який вважався знавцем мови» [цит. за Пасховер].
Сергія Єфремова заарештовано за справою СВУ 21 липня 1929 р., у квіт-
ні 1930 р. засуджено до 10-річного увʼязнення з суворою ізоляцією, де він
і помер за три місяці до закінчення терміну. С. О. Єфремова реабілітували
посмертно 1989 р.
Наголошуємо, що, цитуючи матеріали справ, подаючи узагальнений
зміст протоколів, зізнань і розкаянь, із відомих причин залишаємо поза
висновками вірогідність аналізованої інформації загалом і правдивість кож-
ного слова зокрема — тільки визбируємо те, що стосується КСЖУМ, її спів-
робітників, створення РУС, із загальної картини провадження.
Отже, за матеріалами слідства, осередком СВУ у ВУАН була Комісія
Словника живої української мови — так звана «пʼятірка», перейменована
згодом на «професійний гурток» (таке перейменування нібито відбулося
системно по всій Україні). За свідченням С. О. Єфремова, «жовтневе засідан-
ня 1925 р. ініціятивного гуртка, принявши статут організації (СВУ. — О. Т.),
ухвалило на останку, що кожен з членів гуртка має ˂...˃ зібрати коло себе
пʼятірку і тим покласти початок організації», «система пʼятерок виказала
себе справді легкою й зручною і з цього погляду себе виправдала» (Єфр. 11 :
214). Далі ведеться, що «організація пʼятерки» у ВУАН почалася зі спілку-
вання з близькими товаришами «у складанні словника української мови»:
розповідь про плани, завдання й тактичні заходи організації, ідея поновлен-
ня політичної справи в Україні викликала «більш-менш повне спочуття»
(Єфр. 11 : 214).
Першим, засадничим засіданням «пʼятірки» у приміщенні КСЖУМ
С. О. Єфремов (як і Г. К. Голоскевич) називає жовтень 1926 р. і згадує при-
сутніх: це члени Комісії — В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченко-
ва, О. Т. Андрієвська. Основне завдання пʼятірки — пропаганда ідей СВУ се-
ред академічних співробітників, вербування нових членів (як гуртків) (Єфр.
11 : 214), «у підборі взагалі своїх людей до Академії» (Єфр. 12 : 77).
Оскільки одне із завдань гуртка полягало «в напрямі наукової роботи,
який би сприяв тій ж таки меті», теми «доповідів чи статтів вибиралися такі
й так розроблялися, щоб могли впливати на розбуркування національного
почуття» (Єфр. 12 : 77), привертали б увагу до «пригнічення вчених за Ра-
дянської влади» та спонукали б до боротьби з владою (Єфр. 12 : 78). Щодо
стану науковців, то значущими маркерами стали такі події, як самогубство
«співробітника Академії і члена СВУ» Д. М. Щербаківського7 та реорганіза-
ція Академії. С. О. Єфремов наголосив: «використавши моє чисто академіч-
не тертя з М. Грушевським, влада призначила обслідування Академії в січні
7 Д. М. Щербаківський — український етнограф, археолог, музейний діяч;
6 червня 1927 наклав на себе руки (кинувся з мосту в Дніпро під Києвом). У перед-
смертному листі написав: «Я втомився. Залишити музей, якому я віддав найкра-
щі роки свого життя, не маю сили. Боротися з кваліфікованою підлістю Онищука
і Винницького не вмію, терпіти постійні провокаційні візити Винницького далі не
можу…». Похорон Д. М. Щербаківського на території Києво-Печерської лаври пере-
творився на мітинг протесту, під час якого виголошували «антирадянські» промови.
Згодом чимало учасників похорону було репресовано [Щербаківський...].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 19
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ...
1928 р.» (Єфр. 12 : 79), унаслідок чого й відбулася реформа, яка радянізува-
ла, зросійщувала ВУАН, позбавляла її українського характеру8.
Згадує академік і про «вербування» членів СВУ. Цієї справи стосується
й повернення А. В. Ніковського до України, сприяння якому С. О. Єфремов
обґрунтовував так: серед емігрантів є люди, які «не дуже були скомпроміто-
вані перед Радянською владою» і яким «треба вертатися сюди, на грунт, де
можлива робота», а це сприяло б посиленню наукових ресурсів. «Свою цю
думку я знайшов спосіб переказати давньому своєму товаришу і приятелеві
А. Ніковському, що жив тоді в Берліні, і знайшов у нього повне спочуття»
(Єфр-З. : 14). «Ці зносини з 1923–1924 рр., в яких я пропонував Ніковському
повернутися на Україну, беручи на себе улаштувати цю справу з офіціяльно-
го боку, закінчилась тим, що Ніковський ˂ ...˃ погодився на мою пропозицію.
Тоді я використав попереднє становище Ніковського в Академії, де він був
до еміграції за керівничого в Комісії Словника живої мови, й удався до Пер-
шого Відділу і до Спільного Зібрання Академії з пропозицією клопотатися
перед владою про дозвіл на поворот Ніковському на Україну. Мотивував я
це тим, що справа з видання словника російсько-українського визнано за
ударну, а тим часом тямущих працьовників не багато і справа затримується,
а тому, щоб прискорити її, треба виклопотати дозвіл на поворот Ніковському,
знавцеві української мови й досвідченому філологові, який до того ж, одій-
шов от політичної роботи і прагнув до наукової діяльності» (Єфр-З. : 14–15).
У результаті такого подання влада задовольнила клопотання Академії
в березні 1924 р. Зі справи С. О. Єфремова дізнаємося, що перед відʼїздом
до України А. В. Ніковський нібито отримав рекомендації від наради емі-
грантських діячів, що відбулася в Берліні на чолі зі С. В. Петлюрою, за уча-
сті Д. І. Дорошенка, В. К. Прокоповича, О. Я. Шульгина, В. В. Садовського
(Єфр-З. : 15). Це були настанови «переказати на Україну, що треба готува-
тись до рішучої боротьби з Радянською владою», для чого було необхідно
тримати звʼязок з еміграцією і водночас подбати про «якусь міцну організа-
цію на Україні», спрямовану на таку боротьбу.
А. В. Ніковський, за словами Єфремова, повернувшись до України, ціка-
вими розповідями про закордонне життя, про прагнення еміграції «закликав
велике розворушення в київських українських кругах» (Єфр-З. : 14–15). Але
за даними матеріалів справи Г. К. Голоскевича випливає протилежне: «хоті-
лося ˂...˃ почути від його (Ніковського — О. Т.) про еміґрантське українське
життя», та про нього той «говорив мало, неохоче, характеризував його ко-
ротко: розпад, розклад і гниття», а тому в Голоскевича склалося враження,
що колега «розійшовся з УНерівськими колами, порвав з ними ідеологічний
звʼязок», причини цього були неясні, Голоскевич вважав, що «УНерівська
справа збанкрутувала» (Гол. : 53). Та й сам С. О. Єфремов в іншому свід-
ченні, на відміну від «Зізнання...» пише, як і Г. К. Голоскевич, про відхід
А. В. Ніковського від справи — чи то в силу зневіри, чи «нахилом до чарки»
(Єфр. 12 : 103). Про чинники такої розбіжності свідчень Єфремова залиша-
ється тільки робити очевидні припущення.
8 О. Зінченко зазначає: «Саме ГПУ диригувала усіма тими сварами і інтригами
у Академії. У одній із резолюцій начальника контррозвідувального (!) відділу ГПУ
УСРР написано цілком відверто: ‟Дозволити скористатись незгодами, що виника-
ють в українців, для загострення їх, зокрема Грушевського з Єфремовим”» [Зінчен-
ко; див. більше: Гирич].
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Тищенко
Щодо якісного складу гуртка СВУ в Академії, то С. О. Єфремов визнає:
в особі А. В. Ніковського гурт утратив ініціативного й дотепного члена, яко-
го не компенсує А. Ю. Кримський — його притягнення до СВУ є «непорозу-
міння», адже той був пасивним щодо участі в нелегальних спілках, несхиль-
ним до конспірації, «самою вдачею хиткий, і головне ніхто не йшов за ним»
(Єфр. 12 : 103). З-поміж активних членів гуртка СВУ С. О. Єфремов називає
себе, Й. Ю. Гермайзе, О. З. Гребенецького, В. Ф. Дурдуківського, В. М. Че-
хівського, Л. М. Черняхівську (Єфр. 12 : 103).
У другій половині 1927 р., веде далі С. О. Єфремов, відбулася реорга-
нізація «пʼятірок» СВУ на професійно-виробничі гуртки: «<…> ми гуртом
намітили кандидатів і розібрали їх кожен на себе ˂...˃ не можу напевно ска-
зати, хто і коли притягав до гуртка інших членів» (Єфр. 12 : 103). Отже, «піс-
ля реорганізації» до гурту СВУ у ВУАН входили: А. Ю. Кримський, Є. Руд-
ницька, К. В. Квітка, О. Н. Синявський та ін. (Єфр. 12 : 77). Усі працювали
в тому самому приміщенні, тому потреби в спеціальних зборах не було: ін-
формацію поширювали в робочому порядку, а коли й збиралися, то в Комісії
або в кабінеті С. О. Єфремова. Колективом, який був найближчим за духом у
ВУАН, С. О. Єфремов називає гурток Інституту наукової мови (Єфр. 12 : 77,
104), що його створив Г. Г. Холодний з таких співробітників, як М. В. Кри-
винюк, В. М. Страшкевич, К. Т. Туркало (пізніше С. О. Єфремов додав до
цього переліку й В. Г. Дубровського): «Згодом, коли вийшов відомий роман
Винниченка ‟Соняшна Машина”, ця пʼятірка жартома прозвала була себе —
‟ІНАРАК”, взявши цю назву з названого роману» (Єфр. 207 : 59). Планува-
лося, що члени СВУ пропагуватимуть її ідеї між громадян, які «вдавалися за
всякими мовними справами до Інституту» (Єфр. 207 : 59).
Далі йдеться про один з аспектів лексикографічної діяльності — звичай-
ний вид роботи, що, як згодом з’ясувалося, став одним з чинників видан-
ня спеціальних бюлетенів зі списками репресованих термінів («ворожим»
«націоналістичним» мовним матеріалом), а також вилучення й заборони
словників, чищення картотек від «націоналістичного мотлоху». Ідеться про
збір лексико-ілюстративного матеріалу для словників у польових умовах, з
живих уст9. С. О. Єфремов свідчить, що «між іншим малося на увазі заве-
сти і безпосередні звʼязки з селом, збіраючи там термінологічний матеріал, і
одшукуючи для цього [кадр] кореспондентів» (Єфр. 207 : 59). Пізніше влада
гостро розкритикувала засади добору слів і висловів: мовознавців звинува-
чено в тенденційності, субʼєктивності під час визначення кола інтервʼюан-
9 Традиція «кореспондентів» у лексикографічній справі має свою історію: так
постачали деякий матеріал для праці «Опытъ южнорусскаго словаря» К. Шейков-
ського (1884–1886 pp.); кореспонденти «Київської старовини» для «Словаря укра-
їнської мови» протягом 1864–1902 рр. зібрали 200 тис. карток; до «Словаря ро-
сийсько-українського» М. Уманця та А. Спілки (1893–1898 рр.) матеріал постачали
«сїльські учителї, сьвященики, пани, живущі по селах, що записували слова просто з
уст народа, а крім того виписувано слова з памятників устної народної словесности і
творів українських і галицьких письменників, як теперішнїх, так і колишнїх»; агро-
номічний гурток Московського сільськогосподарського інституту (Петровсько-Ро-
зумовської академії) звертався до українських хліборобів, учителів, сільських інте-
лігентів, до всіх, кому не байдужа справа української культури, із закликом збирати
народні слова та вислови. Така практика — залучення широкого загалу до призбиру-
вання лексичного матеріалу до словників — побутувала й на початку 20-х рр., хоч і
не завжди успішно: «з тисяч карток, розсіяних по Україні за 19 і 20 рік, не вернулося
заповненої ні одної, окрім хіба зробленого силами деяких членів самої [Терміноло-
гічної. — О. Т.] Комісії» [Тищенко 2016].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 21
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ...
тів, у маніпулюванні задля накопичення «застарілого», «націоналістичного»,
«шкідницького» мовного матеріалу: для чого залучати до опитування людей
старого штибу, коли в селі є представники нового часу — комсомольці й
піонери?
С. О. Єфремов наголошує, що «була думка вносити національну те-
чію і в саму роботу Інституту по складанню словників (Інституту наукової
мови. — О. Т.), надаючи термінам переважно українського вигляду (курсив
наш. — О.Т.), заміняючи загально вживані — спеціяльно вигаданими», але
обережно, щоб не «вводити непотрібних новотворів і тим не псувати народ-
нього характеру української мови» (Єфр. 207 : 59).
Академік і редактор словника висловлює тут і свою наукову позицію
щодо перекладної лексикографічної справи: на мовний пуризм дивився
«негативно, боючись, що таким способом легко впасти в іншу крайність,
замісць позичених термінів завести багато штучного на шкоду народньому
характеру нашої мови. Здається, що поміж членів самого гуртка не було на
це певного виробленого погляду» (Єфр. 207 : 111). Справді, у словникових
комісіях постійно тривали дискусії між прихильниками народницького, пу-
ристичного, та європейського, інтернаціонального напрямів.
Перше засідання реформованого гуртка відбулося в кінці 1927 р. (за
свідченням Г. К. Голоскевича, одні збори — «восени» (Гол. : 127), дру-
гі — «у листопаді» (Гол. : 128)). У перших зборах брали участь О. Т. Ан-
дрієвська, Г. К. Голоскевич, В. М. Ганцов, М. М. Грінченкова, К. Рудницька,
В.К. Демʼянчук (усього близько 12 осіб) (Єфр. 12 : 104). Напевно, С. О. Єф-
ремов каже про перші «осінні» збори, бо саме на них, як випливає зі спра-
ви Г. К. Голоскевича, бурхливо обговорювали його повернення з Харкова
та сутичку з М. С. Грушевським. Колеги одностайно висловили занепоко-
єння тим, що радянська влада може використати ці непорозуміння проти
ВУАН. Інформація ж «про СВУ, її організацію й завдання, програму і статут»
була вже відома з попередніх розмов і цікавості не викликала, повідомляє
С. О. Єфремов (Єфр. 12 : 104–105).
Щодо цих двох осінніх зборів свідчення Голоскевича і Єфремова різ-
няться, бо за Голоскевичем «харківські враження» були предметом пер-
ших зборів, а інформація про статут, завдання СВУ тощо, а також відʼїзд
В. М. Ганцова в закордонне відрядження — других, листопадових (Гол. :
128). Єфремов же про ці листопадові збори та про відʼїзд Ганцова не згадує
зовсім. До слова, В. М. Ганцов під час слідства підтвердив свої зустрічі
з емігрантами, але, за його словами, це було приватне спілкування, жод-
них доручень від С. О. Єфремова перед виїздом за кордон він не отримував
(Ган. : 313–318).
Тим часом другими зборами Сергій Олександрович називає зібрання в
березні 1928 р. — «більш численні збори в такому-ж приблизно складі і в то-
му-ж помешканні» (Єфр. 12 : 105) (Голоскевич про них не згадує). С. О. Єф-
ремов каже про обговорення його поїздки до Харкова, академічних справ,
діяльності Наркомпроса, про розвиток негативної тенденції зросійщення
ВУАН. Висновок зборів: «розвинути широку агітацію між співробітниками
Академії і по-за її стінами за збереження автономії, мобілізувати на цьому
пункті громадську думку ˂ ...˃ і пробувати таким способом натиснути на вла-
ду й одвернути її од заходів проти Академії» (Єфр. 12 : 105).
22 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Тищенко
Про наступні збори згадує і Г. К. Голоскевич, і С. О. Єфремов: на поряд-
ку денному — виступ Єфремова проти К. Й. Студинського10 (у Голоскеви-
ча — це червень (Гол. 100 : 128–129), у Єфремова — кінець року (Єфр. 12 :
105). У пригніченому настрої членів зібрання виформувалися думки про те,
що через наступ на Єфремова розпочався наступ на українізацію взагалі,
що поняття «єфремівщина» ототожнюють з поняттям «українство», що слід
чекати репресій як проти окремих осіб, так і проти руху загалом, у звʼяз-
ку з чим колеги шкодували про невикористаний час для завершення «чисто
культурної роботи»: видання словників, творів українських класиків тощо
(Єфр. 12 : 105).
«Проте ˂...˃ не в цих досить рідких зібраннях полягала суть роботи ака-
демічного гуртка, а в тих щоденних зустрічах, летючих маленьких зборах в
3–4 чоловіка, обмірковуваннях усяких подій ˂...˃, саме цим способом витво-
рювалася спеціяльна думка, подавались проекти ˂...˃, які потім розходилися
поміж членами СВУ, а через них і далі на неорганізовану масу співробітни-
ків ˂...˃. Я принаймні цю постійну і систематичну, і головне — живу цирку-
ляцію думок уважав за далеко кориснішу від упорядкованих зборів, од яких
часто тхнуло нудьгою й формалістикою, що мертвили найживіші почуван-
ня», резюмував С. О. Єфремов (Єфр. 12 : 106).
Увагу привертають роздуми академіка про «ще один замір» — ідею
«спілки народностей», тобто налагодження звʼязків з національними менши-
нами в Україні, які б сприяли консолідації української сили (Єфр. 12 : 106).
На жаль, така ідея зазнала краху: «революція і радянський режим цілком роз-
били давніші гуртування на Україні», «в національних меншостей в Україні
я не знайшов з ким би можна було говорити про спільну якусь акцію з укра-
їнцями в справі визволення України. Не більші наслідки були і з спроб утво-
рити звʼязки й по-за межами України» (Єфр. 12 : 107). Надто сучасно звучать
слова Єфремова про те, що серед російського громадянства вже більше нема
людей, які б згодилися підтримувати українців: роздратоване українізацією і
«пониженням російської культури» в Україні, це громадянство здебільшого
вороже ставиться до українців, уважаючи їх за «большевиков второго сорта»,
особливо в національному питанні, і не може простити їм «розрушения еди-
ной России», про відбудування якої й досі мріє (Єфр. 12 : 107).
І насамкінець промовистий фрагмент — «розкаяння» С. О. Єфремова:
«Оцінки (роботи СВУ. — О. Т.) робити не буду: її зробило саме читання
(свідчень. — О. Т.). Досить було йому тільки злегка торкнутись того, що ми
з такими зусиллями будували — щоб уся контр-революційна будівля одразу
завалилася й розсипалася на порох. Тепер, при світлі такої оцінки, навіть
важко й здумати, що можна вірити в ту фантастику, якою наперекір живому
життю задурювали собі й іншим голови вибиті з життя, короткозорі люди.
Але є в цій руїні планів, замислів і, що найгірше, руїни сотень людських
10 К. Й. Студинський — український філолог-славіст, літературознавець, мо-
вознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч, голова НТШ у Львові, ака-
демік ВУАН. Мав неоднозначну репутацію серед колег, зокрема через те, що нібито
був агентом НКВС, а С. О. Єфремов писав про нього в щоденнику як про зрадника.
Нотатки з приватного архіву К. Й. Студинського свідчать, що він не мав жодних
ілюзій щодо радянської влади: просто шукав компромісу. Дослідники розглядають
три версії загибелі К. Й. Студинського: розстріл після ув’язнення під Золочевом;
смерть від кулі енкаведиста під Тернополем; спалення живцем із іншими в’язня-
ми на Харківщині. Найімовірніше, 1941 р. його було заарештовано та розстріляно
[Кліш; Яковлєв].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 23
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ...
існуваннів — свого роду діялектика: в своїй контр-революційній діяльності
ми дійшли були до крайнього пункту, заплуталися у власних суперечностях
і раптом — удар грому, що пролунав над ‟СВУ” влітку цього року. Гроза
очистить задушливу атмосферу і зробить на далі цілком неможливою ту
політичну фантастику, що передала ‟СВУ”, цілком безглузду і непотрібну
в обставинах нашого життя, шкідливу як-раз для українського народу, на
користь якого була ніби збудована. Одійшовши на деяку далечінь, розмір-
кувавши всі обставини і подробиці своєї контр-революційної роботи, ясно
бачу це і одверто визнаю свою провину перед трудящими України та їх
заступницею — Радянською владою. Визнаю свою провину й перед това-
ришами, яких своїм словом і прикладом втягнув до контр-революційної ро-
боти й поставив у тяжке становище. Великим гнітом лягає на свідомість це
моє минуле, і я щасливий був-би, коли-б зміг корисною роботою спокуту-
вати і заслужити ту свою подвійну провину» Сергій Єфремов. 17.11.1929.
Допитав Брук (Єфр. 12 : 108)11.
С. О. Єфремов часто повторював, що головний винуватець справи — він,
інші «члени організації ‟СВУ”» мають менше відповідальності, менш винні.
Одна з версій, чому С. О. Єфремов визнав існування СВУ, виникла на
основі спогадів Б. Матушевського, якому на прогулянці в Ярославському по-
літізоляторі Єфремов повідомив: «Мені сказано на допиті: ви й такі, як ви,
повинні зійти зі сцени сьогоднішнього українського культурного й громад-
ського життя, бо ви являєте собою притягальну силу для прихованих і по-
тенціальних ворогів радянської системи. Українська культура й наука будуть
далі розвиватись, але без вас. Уже підросли нові, радянські кадри української
інтелігенції, котрі без шкоди для діла замінять вас. Отож вибирайте: або ж
СВУ в тому аспекті, який ми вам пропонуємо, й тоді ви та інші пройдуть
через відкритий судовий процес, де не буде жодного розстрілу й взагалі ви-
роки будуть досить м’які, або суду не буде, а все це пройде через постанову
колегії ОГПУ й тоді ми заллємо кровʼю так званих ‟свідомих українців” усю
Україну. Це ми можемо зробити — ви самі це добре розумієте» [Антонен-
ко-Давидович]. Інша (чи ще одна) причина — погрози арештувати дружину
С. О. Єфремова [Воскресіння...].
P.S. «ВОПРОС: Есть ли у вас возражения по поводу режима, следственного
состава, отношения к вам? ОТВЕТ [С. О. Єфремов]: Никаких возражений
и жалоб. Полная кор[р]ектность. Я сидел много раз, но последнюю свою
тюрьму считаю идеальной. Никаких претензий ни к кому не имею» (Єфр.
207 : 38).
11 28 квітня 1930 р. Політбюро ЦК КП(б)У (sic) прийняло рішення: «Визнати
за необхідне нагородження орденом Червоного Прапора за викриття СВУ — тт. Ко-
зельського, Брука, Ушакова, Ґорожанина [Кудельського], Загорського, Іванова В. Т.,
Розанова, Леонюка». Як згадував Борис Матушевський, що нібито належав до вига-
даної Спілки української молоді, один зі слідчих у справі СВУ, старший оперуповно-
важений Київського окружного відділу ДПУ Соломон Брук на допитах повторював:
«Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання — і воно
буде виконане; кого не поставимо — перестріляємо». А іншому підсудному, Гри-
горію Голоскевичу, авторові «Словника живої української мови», той же Соломон
Брук казав: «Ех, слід би всю Україну перестріляти, та, на жаль, — не можна. Але
вас, українських інтелігентів, ми всіх знищимо». Пізніше С. Брук наклав на себе
руки [Антоненко-Давидович].
24 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Тищенко
ЛІТЕРАТУРА
Антоненко-Давидович Б. СВУ. Неопалима купина (цит. за: Білокінь С. Справа
«Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчення). URL: http://
history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_22/22.pdf (дата звернення: 09.06.2020).
Архівна картотека (цифровий формат). Інститут української мови НАН України.
2018. URL: https://ak.iul-nasu.org.ua (дата звернення: 09.06.2020).
Білокінь С. Справа «Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчен-
ня. URL: http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_22/22.pdf (дата звернення:
09.06.2020).
Воскресіння Розстріляного Відродження. Сергій Єфремов. Пекельна гра, в ній став-
ка — смерть… Сьогодні.2015. 17 трав.URL: https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/
proekt-voskresnnya-rozstrlyanogo-vdrodzhennya-sergy-fremov-pekelna-gra-v-ny-
stavka-smert-616171.html (дата звернення: 09.06.2020).
Гирич І. Б. М. Грушевський і С. Єфремов (до історії наукових, літературних і
особистих взаємин). Проблеми історії України : зб. наук. праць. Київ, 1994.
Вип. 3. С. 65–75.
Гриценко П. Ю., Бріцин В. М. Нове життя класичної лексикографічної праці (пе-
редмова). Російсько-український словник : у 4 т. Репринт з вид. 1924 р. Київ :
Видавн. дім Дмитра Бураго, 2016. Т. 1. 290 с.
Єфремов С. О. Щоденники, 1923–1929. Київ : ЗАТ «Газета ‟РАДА”», 1997. 834 с.
Записки історично-філологічного відділу / під ред. П. Зайцева. Київ : Печатня Ви-
давн. т-ва «Дpyкаръ», 1919. Кн. 1. 144 + LCV с.
Зінченко О. Великий та жахливий. ПолитикHall. 2008. №40 (квіт.). URL: http://
politikhall.com.ua/issue/505 (дата звернення: 09.06.2020).
Історія Академії наук України: 1918–1923 рр. : док. і матеріали. Київ : Наук. думка,
1993. 376 с.
Кліш А. Б. Кирило Студинський: життя та діяльність : монографія. Тернопіль : Тер-
ноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2011. 220 с.
Комісія словника української живої мови. Українська мова : енциклопедія / редкол. :
Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін. 2-ге вид.,
випр. І допов. Київ : Вид-во «Укр. Енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2004. С. 262.
Пасховер О. Агатангел Кримський: шлях у безсмертя. Політика і культура. 2001. 19–
25 черв. №22 (105). С. 38–39.
Поздрань Ю.В. «Російсько‑український словник» за редакцією А. Ю. Кримського
та С. О. Єфремова в історико‑лінгвістичному контексті : монографія. Вінниця,
2018. 292 с.
Студинський Кирило Йосипович. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата
звернення: 09.06.2020).
Тищенко О. М. Комісія Словника живої української мови у справі СВУ: Андрій Ва-
сильович Ніковський (за матеріалами ОДПУ). Мовознавство. 2019. №5. С. 48–57.
Тищенко О. М. Комісія Словника живої української мови у справі СВУ: Григо-
рій Костянтинович Голоскевич (за матеріалами ОДПУ). Мовознавство. 2018.
№4. С. 27–39.
Тищенко О. М. Архівна картотека як лексико-ілюстративна база «Російсько-укра-
їнського словника» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова. I. Лексична
картотека: історія створення та репресій. Українська мова. 2016. №2. С. 44–71.
Тищенко О. М. Архівна картотека як лексико-ілюстративна база «Російсько-укра-
їнського словника» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова. IІ. Мікро- та
макроструктура архівної картотеки. Українська мова. 2016. №3. С. 57–78.
Шепель Ф. «Заплямованi» трьома буквами. «Справа СВУ» — це трагедія не тільки
інтелігенції. Україна Incognita. День. 2003. 1 серп. URL: http://incognita.day.kiev.
ua/zaplyamovani-troma-bukvami.html (дата звернення: 09.06.2020).
Шульженко С. Мовна політика в Україні (1917 – 1940). Вісн. Книжк. палати. 2008.
№11. С. 40–42.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 25
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ...
Щербаківський Данило Михайлович URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата звер-
нення: 09.06.2020).
Яковлєв Ю. Півтора сторіччя Кирила Студинського. Zbruc. 2018. 18 жовт. URL: https://
zbruc.eu/node (дата звернення: 09.06.2020).
ДЖЕРЕЛА
Ган. ГДА СБ України О.Г.П.У. Дело №67098 «СВУ» (Ганцов В. М.). Архив
учетно-архивного отдела КГБ при Сов. Министров УССР. След. ФОНД.
Учтено в 1962 году. Розсекречено 20.06.2011. Т. 67.
Гол. ГДА СБ України. О.Г.П.У. Дело №215471 «СВУ» (Голоскевич Г. К.).
Архив учетно-архивного отдела КГБ при Сов. Министров УССР.
След. ФОНД. Арх. №47757 в 237 т. 67098 — ФП. Учтено в 1962 году.
Розсекречено 20.06.2011. №24/35/4-301. Т. 100.
Єфр. ГДА СБ України. О.Г.П.У. Дело №215471 «СВУ» (Ефремов С. А.). Архив
учетно-архивного отдела КГБ при Сов. Министров УССР. След. ФОНД.
Арх. №47757 в 237 томах (Особый архив). 67098 — ФП. Учтено в 1962
году. Розсекречено 20.06.2011. №24/35/4-301. Т. 11, 12, 207. «Додаткове
свідчення С. О. Єфремова» (від 26.09.1929).
Єфр.-З. Зізнання заарештованого по справі «СВУ» академіка С. О. Єфремова
(примірник №15). ГДА СБ України. О.Г.П.У. Дело №215471 «СВУ»
(Никовский А. В.). Том №[4 (фрагмент. — О. Т.)]. Архив учетно-
архивного отдела КГБ при Сов. Министров УССР. След. ФОНД. Арх.
№47757 в 237 томах. 67098 — ФП. Учтено в 1962 году. Розсекречено
20.06.2011. №24/35/4-301.
REFERENCES
Antonenko-Davydovych B. (2012). SVU. Neopalyma kupyna. (quote for Bilokin S. Sprava
«Spilky vyzvolennia Ukrainy» y perspektyvy yii dalshoho vyvchennia). URL: http://
history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_22/22.pdf (last accessed: 09.06.2020). [In
Ukrainian].
Arkhivna kartoteka (tsyfrovyi format). Instytut ukrainskoi movy NAN Ukrainy. (2018).
URL: https://ak.iul-nasu.org.ua (last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
Bilokin S. (2012). Sprava «Spilky vyzvolennia Ukrainy» i perspektyvy yii dalshoho
vyvchennia. URL: http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_22/22.pdf (last ac-
cessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
Voskresinnia Rozstrilianoho Vidrodzhennia. Serhii Yefremov. Pekelna hra, v nii stavka –
smert… (2015). URL: https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/proekt-voskresnnya-
rozstrlyanogo-vdrodzhennya-sergy-fremov-pekelna-gra-v-ny-stavka-smert-616171.
html (last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
Hyrych I. B. (1994). M. Hrushevskyi i S. Yefremov (do istorii naukovykh, literaturnykh i
osobystykh vzaiemyn). Problemy istorii Ukrainy. Iss. 3. Kyiv, 65–75. [In Ukrainian].
Нrytsenko P. Yu., Britsyn V. M. (2016). Nove zhyttia klasychnoi leksykohrafichnoi pratsi
(peredmova). Rosiisko-ukrainskyi slovnyk:: in 4 vols. Vol.1. Re print with ed. 1924.
[In Ukrainian].
Yefremov S. O. (1997). Shchodennyky, 1923–1929. Kyiv: ZAT «Hazeta RADA», 73.[In
Ukrainian].
Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu (1919) P. Zaitsev (Ed.). Kyiv: Pechatnia
Vydavnychoho Tovarystva «Drukar», 144 + LCV. [In Ukrainian].
Zinchenko O. (2008). Velykyi ta zhakhlyvyi. PolitykHall. (40) (April). URL: http://
politikhall.com.ua/issue/505 (last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
26 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Тищенко
Istoriia Akademii nauk Ukrainy: 1918–1923. Dokumenty i materialy (1993). Kyiv, 376.
[In Ukrainian].
Klish A. B. (2011). Kyrylo Studynskyi: zhyttia ta diialnist. Ternopil : TNPU imeni
V. Hnatyuka, 220. [In Ukrainian].
Komisiia slovnyka ukrainskoi zhyvoi movy (2004). Ukrainska mova : Entsyklopediia.
Rusanivsky V. M., Taranenko O. O. (Co-chairs) [etc.]. Kyiv, 262. [In Ukrainian].
Paskhover O. (2001). «Rosiisko-ukrainskyi slovnyk» za redaktsiieiu A. Yu. Krymskoho
ta S. O. Yefremova v istoryko-linhvistychnomu konteksti. №22 (105) (June 19–25),
38–39. [In Ukrainian].
Pozdran Yu. V. (2018). «Rosiisko-ukrainskyi slovnyk» za redaktsiieiu A. Yu. Krymskoho ta
S. O. Yefremova v istoryko-linhvistychnomu konteksti. Vinnytsia, 292. [In Ukrainian].
Shepel F. (2003). «Zapliamovani» trioma bukvamy. «Sprava SVU» — tse trahediia ne
tilky intelihentsii. Den. Ukraina Incognita. Aug. 1. (URL: http://incognita.day.kiev.ua/
zaplyamovani-troma-bukvami.html (last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
Shulzhenko S. (2008). Movna polityka v Ukraini (1917–1940). Visnyk Knyzhkovoi palaty,
(11), 40–42. [In Ukrainian].
Shcherbakivskyi Danylo Mykhailovych. (2020). Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.
org/wiki (last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
Studynskyi Kyrylo Yosypovych. (2020). Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki
(last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
Tyshchenko O. M. (2016). Arkhivna kartoteka yak leksyko-iliustratyvna baza «Rosiisko-
ukrainskoho slovnyka» za red. A. Yu. Krymskoho ta S. O. Yefremova. I. Leksychna
kartoteka: istoriia stvorennia ta represii. Ukrainska mova, (2), 44–71. [In Ukrainian].
Tyshchenko O. M. (2016). Arkhivna kartoteka yak leksyko-iliustratyvna baza «Rosiisko-
ukrainskoho slovnyka» za red. A. Yu. Krymskoho ta S. O. Yefremova. II. Mikro- ta
makrostruktura arkhivnoi kartoteky. Ukrainska mova, (3), 57–78. [In Ukrainian].
Tyshchenko O. M. (2018). Komisiia Slovnyka zhyvoi ukrainskoi movy u spravi SVU:
Hryhorii Kostiantynovych Holoskevych (za materialamy ODPU). Movoznavstvo, (4),
27–39. [In Ukrainian].
Tyshchenko O. M. (2019). Komisiia Slovnyka zhyvoi ukrainskoi movy u spravi SVU:
Andrii Vasylovych Nikovskyi (za materialamy ODPU). Movoznavstvo, (5), 48–57. [In
Ukrainian].
Yakovliev Yu. (2018). Pivtora storichchia Kyryla Studynskoho. Zbruc. 18 Oct. URL:
https://zbruc.eu/node (last accessed: 09.06.2020). [In Ukrainian].
SOURCES
Gan. HDA SB Ukrainy. O.G.P.U. Delo №67098 «SVU» (Gantsov V. M.). Arhiv
uchetno-arhivnoho otdela KGB pri Sovete Ministrov SSSR. Sledstvennyi
FOND. Uchteno v 1962 godu. Rozsekrecheno 20.06.2011. Vol. 67. [In
Ukrainian, Russian].
Gol. HDA SB Ukrainy. O.G.P.U. Delo №215471 «SVU» (Goloskevych G. K.). Arhiv
uchetno-arkivnogo otdela KGB pri Sovete Ministrov SSSR. http://incognita.
day.kiev.ua/zaplyamovani-troma-bukvami.html FOND. Arch. №47757 in
237 vol. 67098 — FP. Uchteno v 1962 godu. Rozsekrecheno 20.06.2011. №
24/35/4-301. Vol. 100. [In Ukrainian, Russian].
Yefr. HDA SB Ukrainy. O.G.P.U. Delo № 215471 «SVU» (Yefremov S. А.). Arhiv
uchetno-arkhyvnoho otdela KGB pri Sovete Ministrov SSSR. Sledstvennyi
FOND. Arch. № 47757 in 237 vol. (Osobyi arkhiv). 67098 — FP. Uchteno
v 1962 godu. Rozsekrecheno 20.06.2011. № 24/35/4-301. Vol. 11, 12, 207.
«Dodatkove svidchennia S. O. Yefremova» (vid 26.09.1929). [In Ukrainian,
Russian].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 27
Комісія для складання Словника живої української мови у справі СВУ...
Yefr.- Z. Ziznannia zaareshtovanoho po spravi «SVU» akademika S. O. Yefremova
(prymirnyk №15). HDA SB Ukrainy. O.H.P.U. Delo № 215471 «SVU»
(Nіkovskyi A. V.). Vol. № [4 (fragment. — O. T.)]. Arhiv uchetno-arhivnogo
otdela KGB pri Sovete Ministrov SSSR. Sledstvennyi FOND. Arch. № 47757
in 237 vol. 67098 — FP. Uchteno v 1962 godu. Rozsekrecheno 20.06.2011.
№24/35/4-301. [In Ukrainian, Russian].
O. M. TYSHCHENKO
Institute of the Ukrainian Language of the National Academy of Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
E-mail: tom-73@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-5709-1252
SERHII YEFREMOV АND THE COMMISSION OF THE DICTIONARY
OF THE LIVING UKRAINIAN LANGUAGE IN THE CASE OF THE UNION
OF LIBERATION OF UKRAINE (ULU): ODPU (JOINED STATE POLITICAL
DIRECTORATE) ARCHIVAL MATERIALS
The article focuses on the work of the Living Ukrainian Dictionary Commission in
the case through the prism of the case ULU (the Union of Liberation of Ukraine), through
personalities of authors of Dictionary as participants of the process. Exactly this academic
group in the Institute of Ukrainian Scientific Language Science Academy of Ukrainе
was «appointed» as the center of ULU in the Academy, and Serhii Yefremov — as the
head of the «hostile» organization. In the context of research of the RUD it is expedient
to study lingual and linguistic, extralingual and extralinguistic factors, the conditions in
which the national identity of the Ukrainian lexicography of the early twentieth century
was formed.
In the declassified archives of the Security Service of Ukraine, materials of the process
of ULU are stored, among which there are cases of three members of the Living Ukrainian
Dictionary Commission: H. Holoskevych, A. Nikovskiy, V. Hantsov and S. Yefremov.
This article will discuss the Living Ukrainian Dictionary Commission through the prism
of the case Serhii Yefremov. It was found out that the tasks of the Commission formulated
by S. Yefremov — the national direction of scientific activity, involvement of skilled
workers, formation of the Ukrainian scientific terminology on a specific basis — in cases
were qualified as political activity of ULU. It was once again confirmed: to be an enemy
to the Soviet power, it was enough merely to love nation and have the dignity to work for
her self-affirmation.
To the 100-th anniversary of the beginning of work on the academic «Russian-
Ukrainian dictionary» edited by А. Crimskiy and S. Yefremov 1924–1933 (RUD).
Keywords: «Russian-Ukrainian dictionary» 1924–1933, the Commission of the
Dictionary of living Ukrainian language, the case of the Union of Liberation of Ukraine,
lexicography, Serhii Yefremov, repression.
Дата надходження до редакції — 27.07.2020
Дата затвердження редакцією — 05.08.2020
|