Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України
У статті розглянуто особливості метамовних рефлексій мешканців центральних регіонів України, які послуговуються у своїй мовленнєвій практиці українською та російською мовами, а також українсько-російським змішаним мовленням (УРЗМ). На основі закритого анкетування, а також відкритих напівструктуро...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187746 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України / О.М. Палінська // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 28-49. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187746 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1877462023-01-25T01:26:55Z Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України Палінська, О.М. У статті розглянуто особливості метамовних рефлексій мешканців центральних регіонів України, які послуговуються у своїй мовленнєвій практиці українською та російською мовами, а також українсько-російським змішаним мовленням (УРЗМ). На основі закритого анкетування, а також відкритих напівструктурованих інтерв’ю, які були проведені в досліджуваному регіоні в межах проєкту Ольденбурзького університету в 2014 р., було проведено дослідження як імпліцитних (автопереклади), так і експліцитних (характеристики в категоріях «своє / чуже», роздуми про мовні коди) метамовних рефлексій. Зокрема, було з’ясовано, що автопереклади здійснюються приблизно порівну в бік української та російської мов з деяким переважанням на користь російської, при цьому виявлено статистично значущий зв’язок між напрямком автоперекладу і низкою соціодемографічних параметрів респондентів: ареал проживання; перша мова; вікова група; тип населеного пункту, де проживають респонденти; освіта (стать респондентів, субкорпус — напівофіційні інтерв’ю чи неформальні сімейні розмови, а також тип місцевості, де виросли респонденти, не виявляють статистично значущого зв’язку з напрямком автоперекладу). Респонденти переважно називають «своїм» мовним кодом УРЗМ («по-нашому»), протиставляючи його або іншим регіональним субстандартам (діалектам), або навіть літературним мовам — українській і російській («по-їхньому»), рідко — віддаленим іноземним мовам («не по-нашому»). У висловлюваннях про УРЗМ переважає позитивне ставлення до змішаного ідіому, яке пояснюється його зручністю, звичністю і простотою у використанні. Аналіз як даних закритого опитування, так і відкритих інтерв’ю показав, що респонденти переважно вважають УРЗМ варіантом української мови, при цьому звертають основну увагу на лексику, рідше — на морфонологічні чи фонетичні особливості. The article dwells upon the metalinguistic reflections of the inhabitants of Central Ukraine, who use in their everyday communication Ukrainian and Russian languages, as well as Ukrainian-Russian mixed speech (URMS). Based on a closed-ended questionnaire, as well as open-ended semi-structured interviews (a research project of the University of Oldenburg in 2014), I studied both implicit (self-translations) and explicit (characteristics in the categories of ‟own / foreign”, reflections on language codes) metalinguistic reflections. The speakers self-translate into Ukrainian and Russian almost equally (though with some predominance in favour of Russian). There is a statistically significant correlation between the direction of self-translations and some socio-demographic parameters of the respondents, namely: region, first language, age group, type of settlement where the respondents live, education level. The gender of the respondents, the subcorpus (semiformal interviews or informal family conversations), as well as the type of the settlement where the respondents have grown up, do not show a statistically significant correlation with the direction of self-translations. The respondents mostly refer to the URMS as ‟their” language code (‟po-našomu”), contrasting it with other regional substandards or dialects, or even standard languages – Ukrainian and Russian (‟po-jixn’omu”), rarely – structurally more distant foreign languages (‟ne po-našomu”). The statements about the URMS are dominated by a positive attitude to the mixed variety, which is explained by its convenience, familiarity, and ease of use. The analysis of both the closed-ended survey and the open-ended interviews demonstrated that the respondents mostly consider the URMS as a variant of the Ukrainian language, focusing on its vocabulary, less often on its morphological or phonetic features. 2020 Article Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України / О.М. Палінська // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 28-49. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-314-2020-5-003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187746 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті розглянуто особливості метамовних рефлексій мешканців центральних
регіонів України, які послуговуються у своїй мовленнєвій практиці українською та
російською мовами, а також українсько-російським змішаним мовленням (УРЗМ).
На основі закритого анкетування, а також відкритих напівструктурованих інтерв’ю,
які були проведені в досліджуваному регіоні в межах проєкту Ольденбурзького університету в 2014 р., було проведено дослідження як імпліцитних (автопереклади), так і експліцитних (характеристики в категоріях «своє / чуже», роздуми про мовні
коди) метамовних рефлексій. Зокрема, було з’ясовано, що автопереклади здійснюються приблизно порівну в бік української та російської мов з деяким переважанням на користь російської, при цьому виявлено статистично значущий зв’язок між
напрямком автоперекладу і низкою соціодемографічних параметрів респондентів:
ареал проживання; перша мова; вікова група; тип населеного пункту, де проживають
респонденти; освіта (стать респондентів, субкорпус — напівофіційні інтерв’ю чи
неформальні сімейні розмови, а також тип місцевості, де виросли респонденти, не
виявляють статистично значущого зв’язку з напрямком автоперекладу).
Респонденти переважно називають «своїм» мовним кодом УРЗМ («по-нашому»), протиставляючи його або іншим регіональним субстандартам (діалектам), або навіть літературним мовам — українській і російській («по-їхньому»), рідко — віддаленим іноземним мовам («не по-нашому»). У висловлюваннях про УРЗМ переважає позитивне ставлення до змішаного ідіому, яке пояснюється його зручністю,
звичністю і простотою у використанні. Аналіз як даних закритого опитування, так і
відкритих інтерв’ю показав, що респонденти переважно вважають УРЗМ варіантом
української мови, при цьому звертають основну увагу на лексику, рідше — на морфонологічні чи фонетичні особливості. |
| format |
Article |
| author |
Палінська, О.М. |
| spellingShingle |
Палінська, О.М. Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України Мовознавство |
| author_facet |
Палінська, О.М. |
| author_sort |
Палінська, О.М. |
| title |
Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України |
| title_short |
Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України |
| title_full |
Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України |
| title_fullStr |
Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України |
| title_full_unstemmed |
Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України |
| title_sort |
метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців центральної україни |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2020 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187746 |
| citation_txt |
Метамовні рефлексії і дискурсивні практики мешканців Центральної України / О.М. Палінська // Мовознавство. — 2020. — № 5. — С. 28-49. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT palínsʹkaom metamovnírefleksííídiskursivnípraktikimeškancívcentralʹnoíukraíni |
| first_indexed |
2025-07-16T09:28:59Z |
| last_indexed |
2025-07-16T09:28:59Z |
| _version_ |
1837795262061346816 |
| fulltext |
© О. М. ПАЛІНСЬКА , 2020
28 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
DOI 10.33190/0027-2833-314-2020-5-003
О. М. ПАЛІНСЬКА
Університет ім. Карла фон Осецького
м. Ольденбург, Німеччина.
Електронна пошта: palinska_o@yahoo.com
http://orcid.org/0000-0003-2623-7164
МЕТАМОВНІ РЕФЛЕКСІЇ ТА ДИСКУРСИВНІ ПРАКТИКИ
МЕШКАНЦІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ1
У статті розглянуто особливості метамовних рефлексій мешканців центральних
регіонів України, які послуговуються у своїй мовленнєвій практиці українською та
російською мовами, а також українсько-російським змішаним мовленням (УРЗМ).
На основі закритого анкетування, а також відкритих напівструктурованих інтерв’ю,
які були проведені в досліджуваному регіоні в межах проєкту Ольденбурзького уні-
верситету в 2014 р., було проведено дослідження як імпліцитних (автопереклади),
так і експліцитних (характеристики в категоріях «своє / чуже», роздуми про мовні
коди) метамовних рефлексій. Зокрема, було з’ясовано, що автопереклади здійсню-
ються приблизно порівну в бік української та російської мов з деяким переважан-
ням на користь російської, при цьому виявлено статистично значущий зв’язок між
напрямком автоперекладу і низкою соціодемографічних параметрів респондентів:
ареал проживання; перша мова; вікова група; тип населеного пункту, де проживають
респонденти; освіта (стать респондентів, субкорпус — напівофіційні інтерв’ю чи
неформальні сімейні розмови, а також тип місцевості, де виросли респонденти, не
виявляють статистично значущого зв’язку з напрямком автоперекладу).
Респонденти переважно називають «своїм» мовним кодом УРЗМ («по-нашо-
му»), протиставляючи його або іншим регіональним субстандартам (діалектам), або
навіть літературним мовам — українській і російській («по-їхньому»), рідко — від-
даленим іноземним мовам («не по-нашому»). У висловлюваннях про УРЗМ пере-
важає позитивне ставлення до змішаного ідіому, яке пояснюється його зручністю,
звичністю і простотою у використанні. Аналіз як даних закритого опитування, так і
відкритих інтерв’ю показав, що респонденти переважно вважають УРЗМ варіантом
української мови, при цьому звертають основну увагу на лексику, рідше — на мор-
фонологічні чи фонетичні особливості.
Ключові слова: метамовна рефлексія, українсько-російське змішане мовлен-
ня, мовний контакт, автопереклад, метамовне коментування.
1 Робота виконана в рамках проєкту «Варіативність і стабільність у змішаному
субстандарті в широкому і стабільному в часі мовному контакті: український суржик
між українською та російською мовами (у порівнянні з білоруською трасянкою)» за
підтримки Фонду Ф. Тіссена (Ольденбурзький університет, Німеччина), керівник
проєкту — проф. Ґ. Гентшель. Стаття продовжує й доповнює низку ідей, описаних у
статтях.: [Палинська: у др. (a, b)].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 29
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
Вступ
Рефлексія щодо мови і мовленнєвої діяльності як осмислення / опрацю-
вання мовних фактів передбачає не лише процеси аналізу (мимовільні чи
довільні) на рівні свідомості, але також їхню реалізацію в усному або пи-
семному мовленні. При цьому слід розрізняти імпліцитні процеси, які ви-
являються при породженні текстів, і експліцитну рефлексію, тобто власне
міркування про мову / мовлення.
Пересічні мовці зазвичай не дуже схильні рефлексувати з приводу мов-
них питань, але в ситуації дво- / багатомовності як добір мовного матеріалу,
так і осмислення цього процесу набувають особливої ваги. Тому в централь-
них регіонах України, де в мовленнєвій практиці активно співіснують як дві
окремі національні / літературні мови — українська і російська, так і укра-
їнсько-російське змішане мовлення2 (УРЗМ), мовці часто замислюються над
особливостями мовленнєвої практики (як своєї, так і оточення), принаймні
на рівні добору мовних засобів і характеристик у категоріях «свого / чужо-
го». Перш за все це стосується змішаного мовлення, яке називають також
«суржиком»: попри те, що його активно використовують на більшій частині
території України, УРЗМ часто набуває зневажливих конотацій і піддається
стигматизації в суспільстві, зокрема в певних національно-культурних ко-
лах. Тому респондентам іноді навіть незручно зізнаватися інтерв’юеру, яко-
го ідентифікують як людину «вчену», про свою належність до носіїв цьо-
го мовного варіанта, престиж якого, за словами Л. Масенко, «надзвичайно
низький не тільки в експертній оцінці, а й у масовій свідомості» [Масенко :
40]. Відповідно, це відображається не лише у вербалізованих оцінках, але й
у власній мовленнєвій практиці індивідів, що особливо яскраво виявляється
в ситуації лінгвістичного інтерв’ю.
УРЗМ є предметом вивчення в дослідницькому проєкті Ольденбурзь-
кого університету [Variabilität…]. У фокусі проєкту перебувають морфоло-
гічні, фонетичні та морфосинтаксичні особливості змішаного мовлення, а
також загальні питання функціонування цього змішаного ідіому, ставлення
мовців до УРЗМ та ін.
Методика збору матеріалу. У ході дослідницького проєкту в червні–
липні 2014 р. в одинадцяти центральноукраїнських областях було проведено
закрите опитування 1400 респондентів з 56 міст. З респондентами, які назва-
ли змішане мовлення своїм основним мовним кодом і погодилися на подаль-
шу співпрацю, записали 136 відкритих напівструктурованих інтерв’ю, 68 з
яких затранскрибували і лінгвістично опрацювали. Раніше (у 2010 р.) були
окремо записані «сімейні» розмови в неформальних ситуаціях домашнього
спілкування. На основі цього матеріалу був створений мовний корпус, що
складається з двох підкорпусів: сімейний корпус і корпус інтерв’ю. Подаль-
ший аналіз здійснено на основі анкет, інтерв’ю та корпусних даних.
Стаття присвячена дослідженню рефлексій мовців з приводу їхньої мов-
леннєвої практики. Здійснено аналіз засобів рефлексії — як експліцитних
2 У статті послідовно використовується термін «мовлення» стосовно названого
змішаного ідіому, але оскільки пересічні мовці на побутовому рівні не розрізняють
термінів «мова» і «мовлення», у запитаннях в анкетах і в інтерв’ю застосовувалося
формулювання «змішана мова», що, звичайно ж, жодним чином не означає, що цей
ідіом має статус мови.
30 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
(формульні словесні маркери, висловлювання щодо різних ідіомів), так і
імпліцитних: автокорекція і под.
1. Рефлексії щодо мови
Носії УРЗМ у досить формальній ситуації інтерв’ю (до того ж присвяче-
них мовним питанням) часто рефлексують з приводу мовної ситуації і мов-
ної практики — як власної, так і інших. Йдеться як власне про метамовне ко-
ментування, так і про інші маркери контролю над процесом мовлення: (авто)
корекцію, паузи хезитації, слова / фрази-хезитативи і под.
Метамовну рефлексію варто розглядати як частину загальних проце-
сів усвідомлення мови (language awareness), яке можна схарактеризувати
як «явні знання про мову та свідоме сприйняття й чутливість при вивченні
мови, викладанні мови та використанні мови» [Association…] (метамовна
рефлексія тут не розглядається окремо). За визначенням У. Джесснер, мета-
мовне усвідомлення можна визначити як «здатність зосередитися на мовній
формі та переключити фокус між формою та змістом» [Jessner 2014 : 177].
Сьогодні контактна лінгвістика загалом виявляє лише помірний інтерес до
метамовної рефлексії, і дослідження на цю тему з’являються скоріше спора-
дично, а не систематично (аналіз теоретичної літератури, присвяченої мета-
мовній рефлексії і багатомовності, див.: [Verschik : 2–3]).
Слід відразу зазначити, що те, як мовці оцінюють свою мовленнєву ді-
яльність, не завжди збігається з їхньою реальною мовленнєвою практикою,
оскільки «метамовна рефлексія — це діяльність свідомості, спрямована на
осмислення фактів мови / мовлення і не обов’язково безпосередньо пов’я-
зана з власною мовленнєвою діяльністю особистості, яка здійснює рефлек-
сію» [Шумарина : 3].
Метамовна рефлексія особливо активізується в ситуації міжмовної взає-
модії. При цьому важливою є роль дослідника / інтерв’юера: адже переваж-
но саме ситуація інтерв’ювання, інтерес дослідника до мовного репертуару
співрозмовників провокує породження метамовної інформації [Пилипенко :
383]. При цьому інтерв’юер сприймається як носій «високого» стандарту,
під який підлаштовуються співрозмовники [Blankenhorn : 165]. Саме у зв’яз-
ку з реакцією інших О. Тараненко пояснює функціонування індивідуальних
форм змішаного мовлення неусвідомлюваними або різною мірою усвідом-
люваними прагненнями мовця до реалізації, зокрема, потреби в адекватні-
шому, на його думку, мовному самовираженні, у підвищенні свого культур-
но-мовного іміджу в очах оточення [Тараненко : 31].
Можемо виділити експліцитну та імпліцитну мовну рефлексію. Імплі-
цитні форми рефлексії — це, зокрема, автокорекція і автопереклад, кодові
перемикання, слова і фрази-хезитативи. До експліцитної належать формуль-
ні словесні маркери [Макарцев : 262], такі як, наприклад, «у нас так (не)
говорять», «(не) по-нашому», «так (не) правильно говорити» і т.д., а також
безпосередні оцінки різних ідіомів.
Оскільки українська та російська мови близькоспоріднені і перебува-
ють у тривалому контакті, метамовні рефлексії носіїв УРЗМ мають певні
особливості. Так, у досліджуваному регіоні практично не існує виключно
«українських» або «російських» комунікативних ситуацій, обидва коди (або
їх суміш) можуть використовуватися і в офіційних установах, і в системі
освіти, і в побуті (сфера обслуговування, транспорт, неформальне спілку-
вання та ін.). Відмінністю від більшості досліджень контактних ситуацій є
також те, що в результаті тотальної двомовності і спорідненості кодів ніколи
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 31
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
не виникає необхідності пояснювати дослідникові елементи того чи іншого
мовного коду (виняток можуть становити рідковживані літературні або діа-
лектні елементи).
2. Імпліцитні метамовні рефлексії
У ситуації мовного контакту інофони часто застосовують перифрази й
автокорекцію. Це відбувається внаслідок посиленого моніторингу та контро-
лю власних повідомлень: вони вимагають постійного зворотного зв’язку,
який свідчить про те, що повідомлення сприйняте правильно [Воейкова :
24]. Багатомовні користувачі мають у своєму розпорядженні більше мовних
ресурсів і постійно повинні здійснювати вибір між ними, і те, що вони вреш-
ті обирають у певній ситуації, вважається комунікативно ефективним (щоб
зрозуміла певна аудиторія) [Matras 2009 : 3].
В УРЗМ ця функція ослаблена, адже конкурентні мови зазвичай взаємо-
зрозумілі, і мета мовця, який коригує власне висловлювання, в основно-
му полягає у відповідності певному стандарту — реальному або уявному.
Ю. Кормос характеризує такий тип корекції як один з підтипів «виправлення
відповідності» (appropriateness repair), а саме — виправлення мови, у тому
числі правильної, що передбачає заміну вислову або частини висловлення,
тому що вони не відповідають уявленням про канонічні правила «гарної
мови» або тому, що це соціально недоцільно [Kormos : 317]. При цьому в
різних контекстах носії УРЗМ вважають «нормальною» мовою або літера-
турний стандарт, або свій регіональний варіант (на противагу іншим діалек-
там), або змішане мовлення (див. нижче).
Найпоказовішим маркером імпліцитної метамовної рефлексії є автопе-
реклади3. Залежно від ситуації їхні функції можуть бути різноманітними:
вони можуть використовуватися для пояснення слів, незрозумілих співроз-
мовнику; для уточнення значення слів, сказаних співрозмовником, яке мо-
вець робить для себе; для надання додаткового конотативного забарвлення,
якщо таке є у слова або вислову в одній з використовуваних мов; як сино-
німічний засіб, що робить мову багатшою і цікавішою; як маркер мовної
ідентичності мовця і под.
Об’єктом імпліцитної рефлексії мовців в основному виступають лексич-
ні одиниці; інші мовні рівні становлять прямий або непрямий інтерес для
оцінки та / або корекції набагато рідше. На цю особливість також звертає
увагу Я. Матрас: хоча багато носіїв помічає лексичні одиниці, які походять
з іншої мови, нелексичний вплив (значення, структури, поєднання) менш
помітний для нефахівця (він окреслює це як імовірнісну шкалу усвідомле-
ності) [Matras 2012 : 22]. Так, досить численні приклади4, як (1) і (2), де
мовці ретельно підбирають лексичні засоби, здійснюючи автокорекцію, але
коригування морфосинтаксичних конструкцій, як у прикладах (2) і (3), мож-
на зустріти досить рідко.
(1) Український должен... обязаний... зобов’язаний розговар... говорити (І
208);
3 Детальний аналіз автоперекладів в УРЗМ див.: [Палинська: у др. (a)]; аналіз
інших імпліцитних видів метамовної рефлексії (хезитація, перемикання кодів) див.:
[Палинська: у др. (b)].
4 Детальний аналіз автоперекладів в УРЗМ див.: [Палинська: у др. (a)]; аналіз
інших імпліцитних видів метамовної рефлексії (хезитація, перемикання кодів) див.:
[Палинська: у др. (b)].
32 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
(2) Ну, на уроках должні говорить... і балакать, як то кажуть, чи розмовлять
по-російські, на російській (І 193);
(3) Єслі ти вже на... в Україні, ти вже за свою страну борешся, за Україну,
так який же ти москаль?! (І 598).
Як бачимо, у прикладах (1) і (2) респонденти послідовно контролюють
власне мовлення, добираючи більш «українські» форми, але все-таки тут
слід говорити скоріше про тенденції з позиції мовця, ніж про реальну на-
лежність словоформ до того чи іншого мовного коду: должен (῾рос.’5 форма)
обязаний (῾рос.’ основа з ῾укр.’ закінченням) зобов’язаний (῾укр.’
форма); говорить (῾укр.’ основа, яка лексично збігається з ῾рос.’ (відрізня-
ється тільки морфонологічно) і ῾рос.’ закінчення, яке також можна розгляда-
ти і як діалектне, пор. [Hentschel et al. : у др.]) балакать (῾укр.’ основа,
яка часто сприймається мовцями як ῾гібр.’) розмовлять (῾укр.’ основа).
З іншого боку, варіативність і автовиправлення в морфосинтаксичних струк-
турах, як наприклад, по-російськи / на російській, свідчать про більш глибо-
кий моніторинг власних висловлювань, виявляючи обізнаність у питаннях
культури мови, обговорюваних у громадській площині, зокрема «заборона»
на використання «російського» прийменника по; дискусія ж з приводу кон-
струкції на / в Україні давно вже перейшла з лінгвістичної площини в полі-
тичну, пор. [Огієнко].
Кількісне дослідження напрямку автоперекладу було здійснене на мате-
ріалі Ольденбурзького мовного корпусу УРЗМ. Було виявлено 313 випадків
перекладів у межах одного висловлення, з яких 49% становить переклад на
російську (з української, але також вихідними можуть бути гібридні або на-
віть спільні форми), 43% — на українську, а також незначна кількість інших
виправлень, що сприймаються в контексті як «переклади», зокрема, заміна
῾українських’ або ῾російських’ основ на ῾гібридні’ і ῾спільні’ (вони сумарно
становлять 8%; у подальшому аналізі не розглядаються).
Напрямок автоперекладу (у бік української чи російської мов) демон-
струє зв’язок з низкою соціодемографічних параметрів респондентів (див.
табл. 1). Так, частіше здійснюють автопереклад на українську мешканці
західних регіонів України; ті, у кого перша мова в дитинстві була україн-
ська; середнє покоління (віком 33–49 років); респонденти з середньою та
середньою спеціальною освітою; мешканці малих міст. Відмінність у даних
з різних субкорпусів (сімейні розмови й інтерв’ю), а також типів населених
пунктів, де виросли респонденти, не є статистично значущою. Дослідження
проводилося за допомогою таблиць спряженості і визначення χ².
5 «Етимологічна» належність словоформ і окремих морфем визначається на ос-
нові морфологічних і морфонологічних особливостей, суто фонетичні особливості
тут не враховано; тому подається в одинарних лапках: ῾укр.’, ῾рос.’, ῾сп.’ (спіль-
не), ῾гібр.’ (гібридне); детальний опис принципів аналізу див. [Хентшель 2018 :
196– 199].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 33
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
Таблиця 1.
Зв’язок соціодемографічних параметрів респондентів
і напрямку автоперекладу
Незалежна змінна
Напрямок
автоперекладу, %
на укр. на рос.
ареал
(різниця статистично значуща,
p<.05)
A, n6=31 65 35
B, n=94 51 49
C, n=48 46 54
D, n=67 33 67
E, n=48 48 52
субкорпус
(різниця статистично незначуща,
p>.05)
інтерв’ю, n=219 46 54
сімейні, n=69 49 51
перша мова
(різниця статистично значуща,
p<.05)
укр., n=92 64 36
рос., n=29 41 59
зміш., n=139 38 62
комб7., n=28 39 61
вікова група
(різниця статистично значуща,
p<.05)
до 32 р., n=81 36 64
33–49 р., n=91 56 44
від 50 р., n=141 47 53
освіта
(різниця статистично значуща,
p<.05)
вища, n=97 34 66
сер.-спец., n=49 53 47
середня, n=136 55 45
де виросли
(різниця статистично незначуща,
p>.05)
село, n=93 41 59
місто, n=184 50 50
село і місто, n=25 48 52
де проживають
(різниця статистично значуща,
p<.05)
великі, n=96 36 64
середні, n=103 50 50
малі, n=52 62 38
смт, n=37 43 57
67Загалом носії УРЗМ нерідко (зокрема, порівняно з носіями білорусь-
ко-російського змішаного мовлення [див.: Tesch : 163]) використовують ав-
топереклад, який дещо частіше спрямований у бік російської, ніж україн-
ської мови. При цьому практичної необхідності в ньому немає: як правило,
це просто «підтягування» свого мовлення до певного стандарту, який існує
у свідомості мовців. Тому автопереклад частіше використовують в інтерв’ю,
ніж у «сімейних» розмовах: мовці більш схильні контролювати своє мовлен-
ня і хочуть справити хороше враження на інтерв’юера. Що саме є «відпо-
відною» мовою або кодом у кожній конкретній ситуації, мовці визначають
6 Число n у таблицях і діаграмах вказує на абсолютну кількість відповідних
одиниць. Там, де n не вказане, йдеться про дані для всієї вибірки.
7 Комбінація двох чи більше ідіомів, наприклад, українська і російська мови,
українська мова і змішане мовлення і под.
34 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
на підставі власних уявлень і установок («габітус» у термінології П. Бурдьє
[Bourdieu]), які є досить інертними і не завжди вчасно змінюються відповід-
но до змін навколишніх умов.
3. Експліцитні метамовні рефлексії
3.1. Мовна ідентичність і категорії «свого» / «чужого»
Ситуації, в яких конкурують різні мовні стандарти або субстандарти (ді-
алекти, регіолекти), часто актуалізують питання етнічної, мовної та ін. іден-
тичності респондентів. Щодо УРЗМ ситуація ускладнюється тим, що обидві
мови (українська та російська), а також відповідні етноси тривалий час тісно
контактують, і в деяких випадках респондентам буває важко визначити як
мовні, так і етнічні межі.
Змішане мовлення є «природним мовним середовищем існування для
величезних мас населення країни та основою для взаємного ідентифіку-
вання цих людей як представників певної мовної спільноти (як ‟своїх”, як
тих, що спілкуються ‟нашим суржиком”)» [Тараненко : 32]. При цьому межі
категорії «свого» у мовному самовизначенні носіїв УРЗМ часто розмиті, і
ні номінальне визначення рідної мови, ні мова повсякденного спілкування
(див. нижче) не є автоматично маркером того, як респондент сприймає ту чи
іншу мову в категоріях «свого» / «чужого». Так, «свій» / «наш» мовний код
може формально визначатися як український, хоча на практиці це найчасті-
ше змішане мовлення:
(4) – Так падажді: а ана на якому разгаварює?
– Ну, на нашому.
– Ну, на укрáінском?
– Ну да. (C-FH / С-HH).
Як бачимо у прикладі (4), велика кількість ῾російських’ і ῾гібридних’
форм і мінімальна кількість ῾українських’ жодним чином не заважає респон-
дентам номінально визначати саме український мовний код як «наш». Але
назагал для більшості респондентів визначення «по-нашому», «по-нормаль-
ному» стосуються насамперед змішаного ідіому, який може протиставляти-
ся або літературним мовам — українській і / або російській (5), або іншим
регіональним субстандартам (6):
(5) Уроки можеш преподавать, на яком хочеш там язикє, там, чи мові, а от
іменно спілкування таке шоб з дитиною, шоб вона тебе поняла по-нормаль-
ному, по-батьківськи, то да (І 598);
(6) Потому шо він же ж балакає, балакає по-нашому, ну, як в Кіровограді
ото разговарюють усі […] він по-нашому, по-нашому, а потом сидів, си-
дів — і давай по-гуцульськи (І 598).
Хоча ситуація спілкування, описана в прикладі (5), стосується напівфор-
мального спілкування між учителями та учнями в школі, а в (6) — нефор-
мального спілкування в сім’ї, і в тому, і в іншому випадку «нашим», «нор-
мальним» мовним кодом виступає змішаний. При цьому формульний вираз
«по-їхньому» послідовно застосовують щодо споріднених (але усвідомлю-
ваних як відмінні) ідіомів — (західно)українських діалектів (7) або навіть
«чистої» української мови (8), а «не по-нашому» — тільки стосовно віддале-
них, незрозумілих іноземних мов (9):
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 35
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
(7) Із Львова були люди. Так, єслі балакаєш — нормально, єслі вони по-би-
строму балакають, не поймеш. Ну, виходе так по-їхньому — да, як вони ж
там оно і вєнгри, і чого тіки нема, і чєхи... (І 863);
(8) Єслі чєловєк, шо, може бить, он русского, там, і не знає. Там, українці
єсть же такі, шо вони говорять: «Я вас не розумію», то я могу по-їхньому
балакать (І 988);
(9) По гóроді сісти машиною і проїхать, оці вивіски з магазінів, вивіски по
стєнах оце наклеяно, оце вся Америка і все не по-нашому — ето неправиль-
но, я щитаю (І 317).
Ці формальні конструкції не є частотними, але їх використання в мов-
ленні респондентів цілком тенденційне. Так, конструкція «не по-нашому»
зафіксована в корпусі всього 6 разів, і у всіх випадках ідеться про іноземні
мови в писемній формі (з використанням латиниці), тоді як «по-нашому» (12
випадків) завжди використовується у значенні «так, як говоримо ми (якась
умовна, територіально обмежена спільнота)», і навіть якщо додається уточ-
нення «по-українському / по нашій мові» і под., це завжди сформульовано за
допомогою змішаного мовлення.
Маркером мовної ідентичності є, зокрема, те, яку мову (мови) респон-
денти вважають рідною і найчастіше вживають. Розподіл респондентів за
рідною мовою (яка іноді виконує виключно символічну функцію) і за мовою,
найчастіше використовуваною в повсякденному житті8, подано в табл. 2.9
Таблиця 2
Мовна ідентичність респондентів
Маркер мовної ідентичності Українська
мова (%)
Російська
мова (%)
Змішана9
мова (%)
Повсякденна мова 37 11 52
Рідна мова 83 11 6
Але декларована рідна мова і реальна мовленнєва практика індивіда не
завжди збігаються. Співвідношення повсякденних і рідних мов респонден-
тів представлене у вигляді діаграми 1.
Діаграма 1. Співвідношення рідної і повсякденної мови респондентів
8 Слід ураховувати, що стосовно повсякденної (найчастіше використовуваної)
мови йдеться про те, як самі мовці оцінюють свою мовленнєву поведінку, а не про
реальне вживання того чи того мовного коду, яке досить складно (якщо взагалі мож-
ливо) об’єктивно зафіксувати для великих вибірок.
9 Під змішаним ідіомом тут і далі маються на увазі різні види змішаного
мовлення: на українській основі, на російській, а також мовлення, що складається
приблизно з рівних частин українських і російських елементів (відповідно до оцінок
самих респондентів).
36 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
Тільки визначення змішаного ідіому як рідної мови практично повністю
корелює з його використанням у повсякденному житті респондентів; ті, хто
назвав рідною мовою російську, більш ніж у третині випадків користуються
в побуті змішаним мовленням; частка ж тих, хто використовує змішане мов-
лення, але назвали рідною мовою українську, становить більше половини
респондентів.
Мовна ідентичність є важливим елементом самосвідомості індивіда, але
у двомовних спільнотах вона (часто в поєднанні з іншими факторами) може
як набувати особливого значення, так і нівелюватися — що, власне, можемо
спостерігати у носіїв УРЗМ (і що не в останню чергу уможливлює існування
цього змішаного коду). Також, за спостереженням С. Ґ. Томасон, соціолінгві-
стичні та антропологічні дослідження рясніють прикладами того, як багато-
мовні особи навмисно маніпулюють мовою з метою створення окремої, дво-
або багатомовної ідентичності; вона вважає такий вибір, здійснений шляхом
обдуманого рішення, одним із механізмів контактно зумовленої зміни мови
[Thomason : 45].
Також слід ураховувати, що в лінгвістичному дослідженні респондент
може вибудовувати свою декларовану ідентичність з урахуванням комуні-
кативної ситуації, тематики розмови і динаміки контексту, що впливає як на
зміст наративу, так і на відбір дискурсивних засобів [Макарцев : 261]. Так,
оскільки інтерв’ю були записані влітку 2014 р., після подій на Майдані Неза-
лежності в Києві і пізніше — в Криму та на сході України, багато респонден-
тів на хвилі патріотичного піднесення декларували свою українськомовну
ідентичність не тільки стосовно рідної, але і найчастіше вживаної мови, хоча
їхні власні мовні практики могли їх видавати: про це, зокрема, свідчить ве-
лика кількість російських і гібридних елементів, а також (як показник усві-
домлення цієї проблеми) — численні заміни російських лексем українськи-
ми у мовленні респондентів. Різні стратегії добору мовних засобів описані в
[Палинська: у др. (b)].
Крім того, дослідження були досить об’ємними, і інколи респонденти
(внаслідок утоми або небажання заглиблюватися в суть питань) давали нело-
гічні або й прямо суперечливі відповіді. Частіше це стосується анкет, але тра-
пляється також і в інтерв’ю: так, наприклад, одна з респондентів відповідає
на запитання щодо свого ставлення до змішаного мовлення: «Змішану укра-
їнську з російською, якщо бути відвертою, то не дуже полюбляю. Особливо
суржик українсько-російський. […] Особливо не люблю, коли спеціально це
роблять, коли стараються говорити на російській, а він змішується з україн-
ською», хоча за декілька хвилин до цього, коментуючи ставлення до акторів
і співаків, які використовують змішане мовлення, та сама респондентка дала
прямо протилежну оцінку: «Я люблю це слухати і люблю дивитись. […] Лю-
блю суржик в українській мові. Люблю і хочу, щоб його використовували,
тому що це наше, це те, де ми живемо, в чому живемо» (І 1067).
Отже, ми інтерпретуємо всі статистичні дані, а також висловлювання
респондентів під час інтерв’ю, приймаючи їх як достовірні, але маємо на
увазі, що насправді тут може йтися про суб’єктивну достовірність (те, як
мовці сприймають явища, хоча ті можуть і не бути такими) або ж про свідо-
ме «прикрашання» ними реальності, намагання дати «правильні» відповіді і
таким чином справити позитивне враження на інтерв’юера.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 37
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
3.2. Рефлексії з приводу змішаного мовлення: дані анкетування
З 1400 учасників дослідження на запитання анкети «Чи розмовляєте ви
іноді змішаною мовою з використанням і українських, і російських слів?»
позитивно відповіли 72,8%. Змішане мовлення, згідно з опитуванням, ак-
тивно практикують і самі мовці, і їхнє близьке оточення: близько половини
робить це часто або постійно (див. табл.3).
Таблиця 3
Частота використання змішаного мовлення, %
Відповідь на запитання
анкети Респондент У родині В оточенні
Ніколи 15,0 17,9 6,1
Рідко 16,7 15,9 17,3
Іноді 19,8 17,6 20,5
Часто 26,0 25,3 31,1
Постійно 22,5 23,3 24,9
При цьому, на думку більшості респондентів, їхнє змішане мовлення
скоріше схоже на українську, хоча ця ситуація змінювалася з часом: так, у
порівнянні з тим, яким було змішане мовлення тоді, коли респонденти поча-
ли ним говорити, ця подібність до української збільшилася, і також менша
кількість респондентів порівняно з минулим станом вважає, що їхнє зміша-
не мовлення подібне однаковою мірою і до української, і до російської мови;
показники щодо подібності до російської майже не змінилися. Ці відмінно-
сті є статистично значущими: χ² (4) = 53.58, p < .001(див. діаграму 2).
Діаграма 2. Відповіді респондентів на запитання «На яку мову схожа Ваша змі-
шана мова?»: поточний стан vs. коли почали нею говорити, % (для респондентів, які
використовують змішане мовлення).
Можемо порівняти дані нашого дослідження з іншими дослідженнями
змішаного українсько-російського мовлення. Так, питання характеру УРЗМ
також було предметом інтересу дослідників у проєкті INTAS «Мовна полі-
тика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспек-
тиви» (2006–2008 рр.). Зокрема, на запитання «На Вашу думку, суржик —
це...» найбільше респондентів відповіло «суміш української та російської
мов» (32,2 %), трохи менше — «суміш будь-яких мов» (28,5 %); назагал рес-
понденти частіше вважають суржик варіантом української, ніж російської
(«українська з домішками російської» — 21,2 % «російська з домішками
української» — 13,1 %) [Дель Ґаудіо, Тарасенко : 318]. Як бачимо, результа-
38 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
ти досить суттєво відрізняються від наших, але тут дається взнаки не лише
відмінність у методиці дослідження, а й часовий проміжок між проведенням
досліджень, який був сповнений суспільно важливими подіями (хоча цей
вплив, звичайно ж, варто дослідити окремо).
Ставлення (attitudes) жителів Центральної України до кожного з вико-
ристовуваних у регіоні мовних кодів або субкодів були предметом окремого
детального аналізу в рамках Ольденбурзького проєкту [Хентшель, Целлер].
Згідно з дослідженням, перевага безумовно віддається українській мові —
як у використанні, так і у ставленні до питань статусу мов у суспільстві,
при цьому респонденти не заперечують права на існування російської і не
намагаються відтіснити її; ставлення ж респондентів до УРЗМ не залежить
від їхніх мовно-політичних уподобань, і явна більшість майже у всіх ареалах
дуже індиферентна в цьому питанні.
Під час заповнення закритої анкети респонденти мали змогу окреслити
своє ставлення до змішаного ідіому. В анкеті не було прямого запитання «Як
Ви ставитеся до змішаного мовлення?», але ставлення та атитюди допома-
гала з’ясувати низка дотичних запитань: «Змішана мова становить загрозу
для української культури»; «Змішана мова псує знання української мови в
українців»; «Без змішаної мови українська мова перебувала б під загрозою
зникнення»; «Змішана мова псує знання російської мови в українців»; «Змі-
шаною мовою можна найкраще висловити свої почуття»; «Змішана мова ві-
діграє для мене важливу роль»; «Не варто було б використовувати змішану
мову публічно». Для узагальнення цих компонентів був застосований клас-
терний аналіз з метою ідентифікувати різні типи респондентів. Так було
отримано чотири типи:
– «Переконані противники»: УРЗМ шкідливе в культурному плані, і його
слід уникати навіть у приватній сфері (29,8%);
– «Помірковані скептики» УРЗМ не загрожує культурі, але його слід
уникати у приватній сфері (24,0%);
– «Обережні друзі»: УРЗМ скоріше шкідливе в культурному плані, але у
приватній сфері все ж зручне (16,2%);
– «Переконані друзі»: УРЗМ жодним чином не шкодить культурі й у при-
ватній сфері зручне (30,0%) [Хентшель, Целлер : 122–123].
Як бачимо, респонденти у відповідях на запитання анкети скоріше
схильні виявляти негативне ставлення до змішаного мовлення (трохи більше
половини). Нижче ми зможемо порівняти ці дані з відповідями респонден-
тів, які вони давали у відкритих інтерв’ю.
3.4. Рефлексії з приводу змішаного мовлення: дані відкритих
інтерв’ю
Для уточнення і перевірки даних застосуємо також якісне досліджен-
ня на матеріалі, отриманому в результаті проведення інтерв’ю, де учасники
мали змогу не лише відповісти на запитання дослідників, але й пояснити
свою мотивацію, висловити оцінку чи ставлення. Поєднання кількісних
і якісних методів аналізу дає можливість глибше і різнобічніше дослідити
певне явище, адже «одним з головних завдань якісного аналізу є прагнення
зрозуміти всю складність його об’єктів, тоді як кількісний аналіз подрібнює
їх, атомізує, розділяє на окремі змінні і в такий спосіб отримує їхнє властиве
значення» [Mayring : 20].
Окремі висловлювання мовців щодо змішаного мовлення, звичайно ж,
відображають тільки їхні суб’єктивні уявлення і з певною імовірністю мо-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 39
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
жуть бути випадковими. Але оскільки деякі з тверджень є часто повторюва-
ними в різних респондентів з різних регіонів, можемо постулювати існуван-
ня певних тенденцій.
Незважаючи на значне поширення явища змішування мов, рефлексія
щодо природи змішаного мовлення не є типовою для мешканців досліджу-
ваного регіону, і їм часто складно буває відповісти на запитання дослідни-
ків, до якої з двох контактних мов є ближчим УРЗМ. Разом з тим відповіді
респондентів розкривають їхні наївно-лінгвістичні уявлення про те, що саме
відбувається в ситуації мовного контакту.
У ході проведення глибинних інтерв’ю, серед іншого, респондентів у
довільній формі запитували про їхнє ставлення до УРЗМ. Орієнтовне фор-
мулювання цього блоку запитань було таким: «Як Ви самі ставитеся до змі-
шаної українсько-російської мови, яку називають суржиком? Чи подобаєть-
ся він Вам?».
Відповіді на ці запитання попри їхню різноманітність можна звести до
чотирьох основних типів: (1) «мені не подобається», (2) «мені подобаєть-
ся», (3) «нормальне / нейтральне ставлення», (4) «відсутність реакції» (різ-
ні стратегії ухиляння від відповіді — незважаючи на те, що інтерв’юер міг
кілька разів ставити пряме запитання; переважно це відповіді на зразок «Ну,
подобається — не подобається, але...»). З огляду на контекст висловлювань
лише тип (1) демонструє чітко негативне ставлення до УРЗМ. І ухильні від-
повіді, і тим більше нейтральні виявляють скоріше позитивне ставлення, яке
респонденти з певних причин не бажають демонструвати відкрито.
Попри те, що в цьому блоці респондентів не запитували про їхню влас-
ну мовну практику, кожен другий з них коментував це питання, причому ті,
хто декларував позитивне ставлення, використовували при цьому стратегію
аргументування («подобається, бо й самі говоримо»), тоді як ті, хто висловив
негативне ставлення, послідовно використовували стратегію виправдання
(«не подобається, але все-таки самі говоримо»).
Серед причин негативного ставлення до змішаного мовлення респон-
денти найчастіше називали такі: звучить негарно (особливо в порівнянні
з українською, рідше — російською); ні се ні те, мішанина; простонарод-
на мова, вияв неосвіченості. Разом з тим у жодному інтерв’ю респонденти
не згадували про шкідливий вплив змішаного мовлення на «чисті» мови й
українську культуру, про що їх раніше запитували в закритому анкетуванні
(див. вище). На виправдання використання такого мовлення називають його
простоту, зручність, а перш за все — те, що змішане мовлення є звичним для
більшості респондентів та їхнього оточення:
(10) Ой, канєшно, не подобається. Мені це геть не нравиться. Бо воно не-
гарно даже звучить от так. Як слухаєш зі сторони, то воно дуже негарно
звучить. Краще все-таки іспользовать, ну, чисту мову, гарну, щоб гарна була
мова. Але шо ж? Іспользуєм ми все рівно її, бо ми так звикли. Ми так зви-
кли до цього, так вдома общаємся і так... І на роботі так общаємся, і в дитя-
чих садочках з вчителями і вихователями общаємся. От так і звикли (І 408).
Разом з тим респонденти виявляють бажання уникати змішаного мов-
лення, розмовляти чистою мовою, але, на їхню думку, це їм уже не вдасться,
оскільки ціле життя вони розмовляли змішаною. Місію розмовляти чистою
українською мовою вони покладають на «дітей» (в узагальненому плані, тут
40 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
не завжди йдеться про власних дітей чи внуків), а завдання їх навчити — на
«вчителів»:
(11) Но ми старші вже. Наші діти і вже внуки будуть, я надіюся, шо будуть
говорити чисто по-українськи, на українській мові. Но завісіт, канєшно, від
вчителів, шо вони… Батьки, то канєшно… Ми вже старі, то ми вже так
привикли (І 135).
Показово, що жоден з респондентів не розповідає про власні заходи для
того, щоб їхні діти розмовляли українською, але при цьому часто відзнача-
ють позитивний вплив на дітей україномовної освіти й оточення загалом.
Причинами позитивного ставлення до змішаного мовлення респонден-
ти найчастіше називають його зручність, звичність, зрозумілість і простоту
(12), а також відзначають кумедність, «смішні слова» (13):
(12) Я привик, то мені нравиться. Того що я привик. Я прощє свою думку
донесу на своєму суржику, чим буду перекручувати, там, чи український,
чи руский, я на змішаній мові я прощє, бистріше донесу і розкажу, щоб
легше було людям понять (І 718);
(13) Ну, коли якісь там шуточки, хіхікалки, то можна на суржику і погово-
рити, посміятися (І 619).
Разом з тим позитивні оцінки часто поєднуються з самовиправданням:
«Де дінешся. Як всі общаються, так і ми общаємся» (І 133); «Подобається,
говорим ми всьо равно, не можем на чисто українським» (І 211); «Як кажуть:
історично склалось так. Тут уже нічого не зробиш» (І 809). Як і в поєднан-
ні з негативними оцінками, тут часто звучить думка, що краще б говорити
чистою мовою, але досягнути цього складно (загалом про це зазначає кожен
четвертий респондент).
Якщо вживання змішаного мовлення передусім мотивують його зручні-
стю і простотою, то мотивацією для використання «чистої» української мови
служить її краса, милозвучність:
(14) Хоть я і сама вживаю, я кажу, хоть в мене в самої є слова і російські, но
я б хотіла краще, я як почую, як людина говоре на чистій українській мові,
вона ж така мелодійна, вона така гарна, наша мова (І 2).
Ці символічні причини використання української ніколи не підкріплю-
ються у відповідях респондентів прагматичними, як наприклад, необхідні-
стю для кар’єрного зростання чи ширшою функціональністю літературної
мови порівняно з розмовним змішаним мовленням. Тому і прагнення до
чистоти мови, заявлене респондентами, переважно має декларативний ха-
рактер. Загалом мовні питання не є особливо важливими чи, тим більше,
драматично загостреними для мешканців досліджуваного регіону10, для них
власне мовлення, як і мовлення інших, є насамперед інструментом для спіл-
кування, тому саме зручність і звичність є первинними мотивами для об-
рання комунікативного засобу. Це у свою чергу підкріплюється численними
«нейтральними» оцінками УРЗМ:
10 Дослідження щодо відсутності конфлікту на мовному ґрунті в Україні див.:
[Хентшель, Брюггеманн].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 41
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
(15) Я геть, Ви знаєте, я бєзразлічний до цього діла. Мені все равно, шо, яка
вона там. Балакає, то балакає. Не балакає, то мені... Я до цього не приділяю
вніманія (І 497);
(16) Мені все нравиться, аби війни не було. Не принципіально. Аби тільки
було б мирно (І 324).
Можна констатувати, що загалом респонденти ставляться до змішаного
ідіому скоріше позитивно або нейтрально, насамперед через його звичність і
простоту, і вважають цілком нормальним його використання, зокрема у при-
ватному спілкуванні. Це ставлення певною мірою пов’язане з регіоном про-
живання11: так, у найбільш західному і «проукраїнському» ареалі А цілком
передбачувано переважає негативне ставлення до УРЗМ, тоді як найбільше
позитивних оцінок, теж абсолютно логічно, походить зі «змішаного» регіону
D (див. табл. 4). Щоправда, кількість респондентів (133) занадто мала, щоб
робити статистично обґрунтовані висновки, скоріше тут можемо говорити
про певні тенденції.
Таблиця 4
Ареальний розподіл ставлення респондентів до змішаного мовлення
Ставлення до УРЗМ
Ареал
A B C D E
не подобається 18 10 12 9 2
подобається 6 9 8 12 3
нейтральне 3 6 9 6 4
немає реакції 5 4 3 3 1
Як бачимо, в інтерв’ю лише 2/5 респондентів виявляють негативне став-
лення до змішаного мовлення, тоді як у відповідях на запитання анкети рес-
понденти скоріше схильні виявляти негативне ставлення (трохи більше по-
ловини). Зрештою, такий стан речей цілком закономірний, оскільки анкети
заповнювали випадковим чином вибрані люди, які репрезентують генераль-
ну сукупність жителів Центральної України, а інтерв’ю записували лише з
тими, хто вказав, що (принаймні інколи) користується змішаним мовленням,
і логічно, що позитивне ставлення у носіїв вище, ніж загалом у населення
регіону. Окремо слід відзначити, що інтерв’ю записували через декілька мі-
сяців після проведення анкетування, тому формулювання з анкет (і відповіді,
які давали на них респонденти) безпосередньо не впливали на те, що говори-
ли люди в усних розмовах.
Разом з тим під час проведення інтерв’ю (порівняно з анкетуванням)
більшої ваги набуває роль дослідника, який може певним чином явно чи
приховано впливати на відповіді респондентів. Так, у регіонах, де інтерв’юе-
ри допускали у своїх висловлюваннях позитивні оцінні судження на зразок
«наш рідний, гарний суржик», респонденти також були більш схильні вияв-
ляти позитивне ставлення, тоді як там, де було помітно, що інтерв’юер нега-
11 Весь досліджуваний регіон за допомогою кластерного аналізу (на основі
оцінки частоти використання кодів у повсякденному житті як самими респонден-
тами, так і їхнім найближчим оточенням) був розподілений на ареали: А — Хмель-
ницька, Вінницька, Черкаська обл., В — Київська, Чернігівська, Полтавська, С —
Житомирська, Кіровоградська, D — Сумська, Дніпропетровська, Е — Харківська.
В ареалах А — С переважає українська мова (показники знижуються від А до С), в
D — змішане мовлення і в Е — російська [Хентшель, Тараненко].
42 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
тивно ставиться до УРЗМ, опитувані також частіше заявляли про негативне
ставлення або принаймні уникали прямої відповіді, як, наприклад, у Хмель-
ницькій області (з 10 інтерв’ю — 8 негативних ставлень і 2 відсутні реакції),
на відміну від сусідньої Вінницької, де з 19 інтерв’ю в 5 бачимо позитивну
реакцію, у 3 — нейтральну, ще у 3 реакція відсутня і у 8 — негативна.
Наступний блок запитань стосувався характеру змішаного мовлення:
«Як Ви думаєте, до якої мови воно належить: до російської чи до україн-
ської? Чи це щось самостійне? На яку з цих мов суржик схожий більше?».
Понад третина учасників інтерв’ю у відповіді на запитання щодо схо-
жості апелює до певної кількості українських чи російських «слів» у зміша-
ному мовленні, при цьому маючи на увазі скоріше за все відповідні основи.
При цьому лише поодинокі респонденти звертають увагу на те, що це часті-
ше ῾російські’ слова, адаптовані за допомогою ῾українських’ словотворчих і
словозмінних засобів (18), або (рідше) навпаки (19):
(17) А у нас добавляют украінскіє прісадкі к русскім словам, получаєтся
суржик (І 240);
(18) Це українська мова з якимось такими російським закінченнями. Тобто
підлаштована під російську (І 72).
У контактних ідіомах, у яких російська мова історично виступала в ролі
акролекту (як в УРЗМ, так і в білоруській «трасянці»), вона передусім впли-
нула на лексику12 (особливо на дискурсивні маркери) і далі — на морфосин-
таксис, тоді як вплив української чи, відповідно, білоруської більш помітний
у словозміні, фонетиці й фонології, а також у базовій лексиці і службових
словах, тобто в закритих ділянках мовних структур [Хентшель 2017 : 218].
Попри це респонденти рідко рефлексують, зокрема, з приводу фонетичних
особливостей мовлення — про це згадує всього четверо опитаних, та й то
досить узагальнено:
(19) Єсть українські слова, які говоряться просто російськими такими вира-
женіями, но все рівно наголос і акцент — він український (І 1274).
При цьому жоден з респондентів не експлікує у своїх міркуваннях щодо
подібності / належності УРЗМ до української чи російської мов таких послі-
довних і яскраво виражених фонетичних явищ, як, наприклад, «гекання», з
одного боку, чи «акання», — з другого.
Деякі респонденти, рефлексуючи з приводу природи змішаного мовлен-
ня і поширеності цього явища, вказують на його глобальну природу:
(20) Суржики, скажімо те, що ми називаємо суржиками, вони існують в
усіх націях, в Німеччині, в Англії, там місцеві діалекти. <…> відбувається
змішення мов там, де перетинаються культури: російська, українська, біло-
руська (І 236).
Деякі опитані порівнюють змішане мовлення з місцевими говірками, на-
зиваючи його «діалект» чи (рідше) «наречие»:
12 Щоправда, у «трасянці» цей вплив значно сильніший, ніж в УРЗМ; пор.
[Хентшель 2018 : 204].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 43
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
(21) Це різні варіанти для разних мов змішаних. Це змішаний діалект, так
вони називаються (І 193).
Взагалі на регіональний характер змішаного мовлення звертає увагу ко-
жен сьомий учасник інтерв’ю. Всі вони відзначають переважання україн-
ських елементів на заході України і російських — на сході.
(22) Ближче до Центра, до Заходу, там іде більше до української, менше
російських слов. В нашей сторонє, Сумська, Черніговська область, Харков-
ська, там йде більше російських. Потому шо ближче до Росії (І 809).
Щодо регіональних відмінностей опитані відзначають не лише загальні
тенденції, а й різноманітність «суржиків» навіть на одній, порівняно невели-
кій території. Також, на думку респондентів, у змішаному мовленні можуть
бути присутні не тільки українські й російські елементи, але і вкраплення з
інших мов, передусім польської та мов інших сусідніх держав.
(23) Я думаю, що суржики буває не тільки у нас тут, то єсть не тільки Украї-
на, а російські бувають, там є знайомі і в Білорусії, то єсть білорусько-русь-
кий суржик, то єсть і білорусько-молдавський суржик, то єсть там такі сло-
ва, румини навіть тоже іспользуют суржик (І 915).
Попри те, що більшість респондентів визнає певні тенденції у викорис-
танні змішаного мовлення і вважає його масовим і певною мірою усталеним
явищем, окремі опитані (таких усього семеро) переконані, що це суто інди-
відуальне явище, яке варіюється від одного мовця до іншого.
(24) Для нєкатарих, ну, нєкатариє разгаварівают суржиком, гдє больше
украінскіх слов. Нєкатариє гаварят суржиком, гдє больше русскіх слов. То
єсть, для каждава он свой і нєт, дапустім, канкрєтнава суржика (І 600).
Причиною виникнення змішаного мовлення опитані вважають історич-
ні обставини: перебування України у складі Російської імперії і пізніше —
СРСР, а також тісні контакти з Росією і поширеність змішаних шлюбів:
(25) Це, просто, мені кажеться, це завісіт від того, що ми живемо поближче
до Росії і в нас тута, от більше дєдушкі до бабушок бігали, понімаєте, і
вони от так спілкувалися якось, то російським, то українським і воно в нас
намішалося, от. Я ж Вам кажу, дома мама руська, папа українець... (І 902).
Також респонденти відзначають, що зміна історичних обставин і набут-
тя Україною незалежності вплинули на мовну ситуацію в регіоні: якщо рані-
ше було більше російської і «суржику», то тепер люди намагаються більше
говорити українською, особливо молодь.
Хоча змішане мовлення часто асоціюється із «сільським», про цей зв’я-
зок згадує лише троє респондентів, причому двоє з них стверджують, що у
вихідців з села УРЗМ має більше українських рис, тоді як у корінних міс-
тян — російських, і лише один з опитаних вважає «суржик» (як повноцін-
ний комунікативний засіб, а не як стилістичний прийом) специфічним ідіо-
мом вихідців із села:
(26) Тому, що я мало спілкуюсь із людьми з села, які говорять такою мо-
вою, я не можу якось ідентифікувати, чому вони саме так говорять, і робити
44 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
якісь висновки. З тими, з ким я спілкуюся, то це в основному якшо треба
шось пошуткувати, якось там повеселити, тоді це суржик використовується
(І 619).
Загалом майже половина опитаних вважає УРЗМ варіантом української
мови: про це заявили 62 респонденти. 25 вважають, що змішане мовлення
скоріше належить до російської, 44 вбачають в УРЗМ елементи обох мов у
(приблизно) рівних пропорціях. Ще 14 респондентів вважають, що УРЗМ —
це окремий ідіом, що не належить ні до української, ні до російської мов,
і на запитання про подібність відповідають ухильно або віджартовуються:
«На суржик. Україно-руську, слов’янську» (І 1099), «На якусь білоруську,
там так розмовляють» (І 109), «Це взагалі щось нереальне» (І 589), «На іно-
планетян» (І 319). Таким чином, ці дані інтерв’ю загалом співвідносяться з
даними анкетування, але тут дещо більше респондентів вбачають подібність
УРЗМ з російською і менше — з українською мовами (пор. діаграму 2).
Висновки
Носії УРЗМ, за винятком формальних ситуацій інтерв’ю, рідко рефлек-
сують з приводу власного мовлення й мовлення інших. Але навіть якщо вони
і міркують про те, якою мовою говорять, часто їхні теоретичні судження не
збігаються з мовною практикою: повсюдно використовується змішане мов-
лення, незалежно від того, наскільки формальною є ситуація спілкування,
який рівень освіти, вік респондента і под. Проте в більшості мовців є чіткі
уявлення про те, яким має бути «правильне» мовлення, зокрема, в ситуації
інтерв’ю, і вони використовують численні самовиправлення, щоб підібрати
найбільш відповідні, на їхню думку, мовні засоби. При цьому навіть жорстко
контрольоване мовлення, звичайно ж, далеко не завжди відповідає літера-
турним стандартам тієї чи іншої мови.
Носії УРЗМ часто використовують автопереклад, спрямований дещо
частіше в бік російської, ніж української. Автопереклад більш характерний
для інтерв’ю, ніж для «сімейних» розмов, адже в офіційній ситуації мовці
більшою мірою схильні контролювати власне мовлення, а також виявляють
прагнення відповідати певним стандартам (реальним або уявним), справи-
ти добре враження на співрозмовника через свою належність до «високого»
мовного стандарту, яким залежно від ситуації і ряду супутніх обставин ви-
ступає то українська, то російська мова.
Важливою особливістю УРЗМ є те, що мовці не завжди чітко розме-
жовують мовні (суб)коди, що уможливлює нівелювання мовної ідентичності
та існування змішаного коду. Спорідненість мов-донорів для змішаної мови
і тривалий мовний контакт стають причиною того, що в респондентів низь-
кий рівень рефлексії щодо належності окремих мовних явищ до певної мови,
вони часто сприймаються як належні до єдиного змішаного коду.
Змішане мовлення в уявленнях респондентів виступає як «своє» /
«наше», йому протиставляються літературні (українські / російські) еле-
менти, діалекти (переважно західноукраїнські), іноземні мови (рідко). При
цьому інколи «своє» мовлення формально характеризують як «українське»,
хоча на практиці це передусім змішане мовлення.
У відкритих інтерв’ю респонденти виявляють здебільшого позитивне
або принаймні нейтральне ставлення до УРЗМ, частіше вважаючи його варі-
антом української мови. Серед причин такого ставлення називають переду-
сім його звичність, зручність і простоту у використанні. При цьому респон-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 45
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
денти часто говорять про необхідність використання «чистої» української
мови, але ці заклики виключно декларативні і ніколи не підтверджуються
практичними причинами чи кроками.
Додаток 1. Характеристики респондентів13
Респондент Область Населений
пункт13 Стать Вік Освіта
І 2 Вінницька вм ж 56 сер. сп.
I 72 Вінницька мм ж 30 вища
I 109 Вінницька мм ч 30 сер. сп.
І 133 Вінницька мм ж 55 сер.
І 135 Вінницька мм ж 54 сер.
І 193 Дніпропетровська смт ж 36 сер.
І 208 Дніпропетровська смт ч 64 сер.
І 211 Дніпропетровська смт ж 64 вища
І 236 Дніпропетровська см ч 54 сер. сп.
I 240 Дніпропетровська см ч 35 сер. сп.
I 317 Житомирська вм ч 65 вища
I 319 Житомирська вм ч 47 сер.
І 324 Житомирська вм ж 51 сер.
І 408 Київська см ж 19 сер.
І 497 Київська мм ч 50 сер.
I 589 Кіровоградська вм ж 18 сер.
І 598 Кіровоградська вм ч 56 сер.
I 600 Кіровоградська вм ж 46 сер. сп.
І 619 Кіровоградська см ж 21 сер. сп.
І 718 Полтавська см ч 20 сер.
І 809 Сумська вм ч 31 вища
I 863 Сумська см ч 58 сер. сп.
I 902 Харківська смт ж 37 сер. сп.
I 915 Харківська смт ч 30 вища
I 988 Харківська мм ж 64 сер.
I 1067 Хмельницька мм ж 30 сер. сп.
I 1099 Хмельницька мм ж 32 сер.
I 1274 Черкаська мм ж 64 сер.
C FH Чернігівська мм ж 22 сер.
C HH Чернігівська мм ч 20 вища
13 Розмір населеного пункту, де проживає респондент: вм — велике місто (по-
над 100 тис. мешканців), см — середнє місто (30 тис. — 100 тис.), мм — мале місто
(10 тис. — 30 тис.), смт — селище міського типу.
46 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
ЛІТЕРАТУРА
Воейкова М. Д. Усвоение первого и второго языка: сходства и различия. Путь в
язык: одноязычие и двуязычие / под ред. С. Н. Цейтлин, М. Б. Елисеевой. Мо-
сква : Языки славянских культур, 2011. С. 11–32.
Дель Ґаудіо С., Тарасенко Б. Суржик: актуальні питання та аналіз конкретного
прикладу. Мовна політика та мовна ситуація в Україні: аналіз і рекомендації
/ за ред. Юліане Бестерс-Дільґер. 2-ге вид. Київ : Києво-Могилян. акад., 2010.
С. 316–331.
Макарцев М. М. Идентичность и власть, перформанс и практика в полевом исследо-
вании : К изучению балканославян. идиомов в неславян. окружении. Актуаль-
ные этноязыковые и этнокультурные проблемы современности. Этнокультур-
ная и этноязыковая ситуация — языковой менеджмент — языковая политика.
Москва : Языки славян. культур, 2017. С. 261–294.
Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком. Київ : Видавн. дім «Києво-Могилянська
академія», 2011. 135 с.
Огієнко І. В Україні, а не на Україні. Рідна Мова. 1938. № 7. С. 67–72.
Палинська О. (a) Автоперевод в украинско-русской смешанной речи. Przegląd
rusycystyczny (у друці).
Палинська О. (b) Метаязыковые рефлексии носителей украинско-русской смешан-
ной речи. Wiener slawistischer Almanach (у друці).
Пилипенко Г. П. Метаязыковые высказывания старообрядцев Латгалии. Славян.
Альм. 2017. № 3–4. С. 380–407.
Тараненко О. О. Варіантність vs. стабільність у структурі українсько-російського
«суржику» (УРС): сукупність ідіолектів vs. соціолект. Variation und Stabilität in
Kontaktvarietäten. / Hrsg. Gerd Hentschel. Oldenburg : BIS-Verl,, 2013 [= Studia
Slavica Oldenburgensia 21]. С. 27–61.
Хентшель Г. Белорусская «трасянка» и украинский «суржик»: oб основных разли-
чиях в степени влияния русского языка. Przegląd rusycystyczny. 2018. № 2 (162).
С. 190–207.
Хентшель Г. Одиннадцать вопросов и ответов по поводу белорусской «трасянки».
Рус. яз. в науч. освещении. 2017. № 1 (33). С. 210–251.
Хентшель Г., Брюггеманн М. Чи існує в Україні українсько-російський мовний кон-
флікт? Про співіснування, протистояння та змішування української й російської
мов. Українська мова. 2016. № 1. С. 55–76.
Хентшель Г., Тараненко О. О. Мовний ландшафт Центральної України: українська
мова, російська мова, ‟суржик” (уживання — мовна компетенція — національне
позиціонування). Мовознавство. 2015. № 4. С. 3–25.
Хентшель Г., Целлер Я. П. Языки и коды в центральных регионах Украины: мнения
и аттитюды. Социология: теория, методы, маркетинг. 2017. № 1. С. 103–127.
Шумарина М. Р. Метаязыковая рефлексия в фольклорном и литературном тексте :
автореф. ... дис. д-ра филол. наук. Москва, 2011. 48 с.
Association for Language Awareness. URL: http://www.languageawareness.org/?page_
id=48 (дата звернення: 24.06.2020).
Blankenhorn R. Pragmatische Spezifika der Kommunikation von Russlanddeutschen in
Sibirien: Entlehnung von Diskursmarkern und Modifikatoren sowie Code-switching.
Frankfurt am Main u.a. : Lang, 2003. 267 S.
Bourdieu P. Was heißt sprechen? Zu Ökonomie des sprachlichen Tauschs. Wien:
Braumüller, 1990. 199 S.
Jessner U. On Multilingual Awareness or Why the Multilingual Learner is a Specific
Language Learner. Essential Topics in Applied Linguistics and Multilingualism.
Cham : Springer, 2014. P. 175–184.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 47
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
Hentschel G., Palinska O., Fekete I. Dialect levelling or colonial hybridization: A case
study on the formal variation of the infinitive in Ukrainian-Russian «Suržyk».
Language Variation and Change (у друці).
Kormos J. Monitoring and Self-Repair in L2. Language Learning. June 1999. N 49:2.
P. 303–342.
Matras Y. Language Contact. Cambridge; New York : Cambridge University Press, 2009.
366 p.
Matras Y. An activity-oriented approach to contact-induced language change. Dynamics of
contact-induced language change. Berlin : Mouton de Gruyter, 2012. P. 17–52.
Mayring P. Qualitative Inhaltsanalyse. Grundlagen und Techniken (12. Aufgabe).
Weinheim : Beltz, 2015. 153 S.
Tesch S. Syntagmatische Aspekte der weißrussisch-russischen gemischten Rede:
Kodemischen und Morphosyntax. Oldenburg : BIS-Verl., 2014 [= Studia Slavica
Oldenburgensia 25]. 268 S.
Thomason S. G. Language contact and deliberate change. Journ. of Language Contact.
2007. N 1. P. 41–62.
Variabilität und Stabilität im gemischten Substandard im extensiven und zeitstabilen
Sprachkontakt: der ukrainische Suržyk zwischen Ukrainisch und Russisch (im
Vergleich mit der weißrussischen Trasjanka): Projektbeschreibung und Publikationen.
URL: https://uol.de/slavistik/forschung/sprachwissenschaft/drittmittelprojekte/
variabilitaet-und-stabilitaet-im-gemischten-substandard-surzyk#c98833 (дата звер-
нення: 24.06.2020).
Verschik A. Metalinguistic comments and multilingual awareness: Estonian-Russian
language contacts in blogs. Applied Linguistics Review. 2017. Bd 10. H. 3. S. 389–415.
REFERENCES
Association for Language Awareness. URL: http://www.languageawareness.org/?page_
id=48 (last accessed: 24.06.2020).
Blankenhorn R. (2003). Pragmatische Spezifika der Kommunikation von
Russlanddeutschen in Sibirien: Entlehnung von Diskursmarkern und Modifikatoren
sowie Code-switching. Frankfurt am Main u.a.: Lang.
Bourdieu P. (1990). Was heißt sprechen? Zu Ökonomie des sprachlichen Tauschs. Wien:
Braumüller.
Del Gaudio S., Tarasenko B. (2010). Surzhyk: aktualni pytannia ta analiz konkretnoho
prykladu. Movna polityka ta movna sytuatsiia v Ukraini: analiz i rekomendatsii.
Y. Besters-Dilger (Ed.). 2 ed. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska
akademiia», 316–331. [In Ukrainian].
Hentschel G. (2018). Belorusskaya «trasyanka» i ukrainskij «surzhik»: ob osnovnyh
razlichiyah v stepeni vliyaniya russkogo yazyka. Przegląd rusycystyczny, 2 (162),
190–207. [In Russian].
Hentschel G. (2017). Odinnadcat’ voprosov i otvetov po povodu belorusskoj «trasyanki».
Russkij yazyk v nauchnom osveshсhenii. 1 (33), 210–251. [In Russian].
Hentschel G., Zeller J. P. (2017). Jazyki i kody v central’nyh regionah Ukrainy: mneniya i
attitiudy. Sociologiya: teoriya, metody, marketing, (1), 103–127. [In Russian].
Hentschel G., Palinska O., Fekete I. Dialect levelling or colonial hybridization: A case
study on the formal variation of the infinitive in Ukrainian-Russian «Suržyk».
Language Variation and Change (in print).
Hentschel G., Brüggemann M. (2016). Chy isnuie v Ukraini ukrainsko-rosiiskyi movnyi
konflikt? Pro spivisnuvannia, protystoiannia ta zmishuvannia ukrainskoi y rosiiskoi
mov. Ukrainska mova, (1), 55–76. [In Ukrainian].
Hentschel G., Taranenko O. O. (2015). Movnyi landshaft Tsentralnoi Ukrainy: ukrainska
48 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5
О. М. Палінська
mova, rosiiska mova, ‟surzhyk” (uzhyvannia — movna kompetentsiia — natsionalne
pozytsionuvannia). Movoznavstvo, (4), 3–25. [In Ukrainian].
Jessner U. (2014). On Multilingual Awareness or Why the Multilingual Learner is a Specific
Language Learner. Essential Topics in Applied Linguistics and Multilingualism.
Cham: Springer, 175–184.
Kormos J. (1999). Monitoring and Self-Repair in L2. Language Learning. June (49:2),
303–342.
Makartsev M. M. (2017). Identichnost’ i vlast’, performans i praktika v polevom
issledovanii. K izucheniyu balkanoslavyanskih idiomov v neslavyanskom okruzhenii.
Aktual’nye ėtnojazykovye i ėtnokul’turnye problemy sovremennosti. Ėtnokul’turnaya
i ėtnoyazykovaya situaciya — yazykovoj menedzhment — yazykovaya politika.
Moscow: Yazyki slavyanskih kul’tur, 261–294. [In Russian].
Masenko L. T. (2011). Surzhyk: mizh movoiu i yazykom. Kyiv: Vydavnychyi dim
«Kyievo-Mohylianska akademiia», 2011. [In Ukrainian].
Matras Y. (2012). An activity-oriented approach to contact-induced language change.
Dynamics of contact-induced language change. Berlin: Mouton de Gruyter, 17–52.
Matras Y. (2009). Language Contact. Cambridge, New York: Cambridge University Press.
Mayring P. (2015). Qualitative Inhaltsanalyse. Grundlagen und Techniken (12. Aufgabe).
Weinheim: Beltz.
Ohiienko I. (1938). V Ukraini, a ne na Ukraini. Ridna Mova. (7), 67–72. [In Ukrainian].
Palinska O. (a) Avtoperevod v ukrainsko-russkoj smeshannoj rechi. Przegląd rusycystyczny
(in print). [In Russian].
Palinska O. (b) Metayazykovye refleksii nositelej ukrainsko-russkoj smeshannoj rechi.
Wiener slawistischer Almanach (in print). [In Russian].
Pilipenko G. P. (2017). Metayazykovye vyskazyvaniya staroobryadcev Latgalii [The
metalinguistic utterances of Old Believers in Latgale]. Slavyanskij al’manah, (3–4),
380–407. [In Russian].
Shumarina M. R. (2011). Metajazykovaya refleksiya v fol’klornom i literaturnom tekste.
Extended abstract of the D. of Sc. dissertation. Moscow. [In Russian].
Taranenko O. O. (2013). Variantnist vs. stabilnist u strukturi ukrainsko-rosiiskoho
«surzhyku» (URS): sukupnist idiolektiv vs. sotsiolekt. Variation und Stabilität in
Kontaktvarietäten. G. Hentschel (Resp. ed.). Oldenburg: BIS-Verlag [= Studia Slavica
Oldenburgensia 21], 27–61. [In Ukrainian].
Tesch S. (2014). Syntagmatische Aspekte der weißrussisch-russischen gemischten
Rede: Kodemischen und Morphosyntax. Oldenburg: BIS-Verlag [= Studia Slavica
Oldenburgensia 25].
Thomason S. G. (2007). Language contact and deliberate change. Journal of Language
Contact. (1), 41–62.
Variabilität und Stabilität im gemischten Substandard im extensiven und zeitstabilen
Sprachkontakt: der ukrainische Suržyk zwischen Ukrainisch und Russisch
(im Vergleich mit der weißrussischen Trasjanka): Projektbeschreibung und
Publikationen. URL: https://uol.de/slavistik/forschung/sprachwissenschaft/
drittmittelprojekte/variabilitaet-und-stabilitaet-im-gemischten-substandard-
surzyk#c98833 (last accessed: 24.06.2020).
Verschik A. (2017). Metalinguistic comments and multilingual awareness: Estonian-
Russian language contacts in blogs. Applied Linguistics Review. Bd 10. H. 3, 389–415.
Voejkova M. D. (2011). Usvoenie pervogo i vtorogo yazyka: shodstva i razlichiya. Put’
v yazyk: Odnoyazychie i dvuyazychie. S. N. Cejtlin, M. B. Eliseeva (Eds.). Moscow:
Yazyki slavyanskih kul’tur, 11–32. [In Russian].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 5 49
Метамовні рефлексії та дискурсивні практики мешканців...
O.М. PALINSKA
Carl von Ossietzky University of Oldenburg, Germany
E-mail: palinska_o@yahoo.com
http://orcid.org/0000-0003-2623-7164
METALINGUISTIC REFLECTIONS AND DISCOURSE PRACTICES OF
CENTRAL UKRAINE RESIDENTS
The article dwells upon the metalinguistic reflections of the inhabitants of Central
Ukraine, who use in their everyday communication Ukrainian and Russian languages, as
well as Ukrainian-Russian mixed speech (URMS). Based on a closed-ended questionnaire,
as well as open-ended semi-structured interviews (a research project of the University of
Oldenburg in 2014), I studied both implicit (self-translations) and explicit (characteristics in
the categories of ‟own / foreign”, reflections on language codes) metalinguistic reflections.
The speakers self-translate into Ukrainian and Russian almost equally (though with
some predominance in favour of Russian). There is a statistically significant correlation
between the direction of self-translations and some socio-demographic parameters of
the respondents, namely: region, first language, age group, type of settlement where the
respondents live, education level. The gender of the respondents, the subcorpus (semi-
formal interviews or informal family conversations), as well as the type of the settlement
where the respondents have grown up, do not show a statistically significant correlation
with the direction of self-translations.
The respondents mostly refer to the URMS as ‟their” language code (‟po-našomu”),
contrasting it with other regional substandards or dialects, or even standard languages –
Ukrainian and Russian (‟po-jixn’omu”), rarely – structurally more distant foreign
languages (‟ne po-našomu”).
The statements about the URMS are dominated by a positive attitude to the mixed
variety, which is explained by its convenience, familiarity, and ease of use. The analysis
of both the closed-ended survey and the open-ended interviews demonstrated that the
respondents mostly consider the URMS as a variant of the Ukrainian language, focusing
on its vocabulary, less often on its morphological or phonetic features.
Keywords: metalinguistic reflection, Ukrainian-Russian mixed speech, language
contact, self-translation, metalinguistic commenting.
Дата надходження до редакції — 10.07.2020
Дата затвердження редакцією — 28.07.2020
|