Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках (Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Мовознавство |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187775 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 3-21. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-187775 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1877752023-01-26T01:27:00Z Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 Межжеріна, Г.В. Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках (Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській кормчій ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіарху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я за життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етичної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’. У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа», час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого, факт існування римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано, що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів. У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання, зневаги. На той час, коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до культурної семантики. Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним, урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати «літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою. The article is devoted to finding out the motivational basis, reconstruction of reference connections, denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи available in the original and translated East Slavic written monuments (the Lavrenty chronicle, «Chronicle of George Amartol», «Old Slavonic Kormchaia of 14 titles» etc.). The anthroponym belongs to two people — Patriarch Peter ІІІ of Alexandria V century (Πέτρος Μογγός) and the «chronicle» Roman heresiarch ІХ century. It is assumed that Peter ІІІ got an unofficial name among the Monophysites during his lifetime. It is proved that the transition from the assessment of a person by physical disabilities to religious and ethical assessment, from the meaning ‛who has a hoarse, vague voice’ to the meaning ‛heretic’ reflected in the internal form of the unofficial proprial name Μογγός and its translation equivalent Гоугнивыи. The use of an informal anthroponym in written monuments after the thirteenth century has been traced in connection with reconstruction of denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи. A number of discussion issues were considered, including the origin of «Philosopher’s Speech», time of inclusion of the legend of Петръ Гоугнивыи in the chronicle, fact of existence of Pope ІХ century by name Петръ Гоугнивыи, ethnic roots of the heresiarch, etc. It was shown that Peter Huhnyvyy introduced into the Catholic faith a heretical teaching focused on pagan and Jewish dogmas. Denotation of second component in an unofficial name Петръ Гоугнивыи includes characteristics that appeared at rethinking the original semantics of Indo-European root *gou‑(n‑) and its continuants. Semantics of dissatisfaction, mockery, disrespect developed in East Slavic derivatives. The transition to cultural semantics has already taken place in a word-forming nest with a root ‑гоу(г)‑ at a time when the legend of Peter Huhnyvyy was included in the chronicle article * 988. The ethnocultural denotative components which are included in the content of the anthroponym Петръ Гоугнивыи, in its entirety coincide with the semantic structure of the word heretic. Combination of linguistic analysis with historical and cultural analysis, taking into account historical facts and information contained in apocryphal legends and scientific versions, gives reason to believe that the «chronicle» Peter Huhnyvyy was the real historical person. 2020 Article Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 3-21. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0027-2833 DOI 10.33190/0027-2833-315-2020-6-001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187775 uk Мовознавство Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи,
наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках
(Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській кормчій ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіарху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я за
життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного
пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов
відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етичної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’.
У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа»,
час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого, факт існування
римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано,
що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів. У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання, зневаги. На той час,
коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до культурної семантики.
Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним,
урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати «літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою. |
| format |
Article |
| author |
Межжеріна, Г.В. |
| spellingShingle |
Межжеріна, Г.В. Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 Мовознавство |
| author_facet |
Межжеріна, Г.В. |
| author_sort |
Межжеріна, Г.В. |
| title |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 |
| title_short |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 |
| title_full |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 |
| title_fullStr |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 |
| title_full_unstemmed |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 |
| title_sort |
неофіційний антропонім петръ гоугнивыи. 2 |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2020 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187775 |
| citation_txt |
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 3-21. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT mežžerínagv neofícíjnijantroponímpetrʺgougnivyi2 |
| first_indexed |
2025-07-16T09:31:15Z |
| last_indexed |
2025-07-16T09:31:15Z |
| _version_ |
1837795404767297536 |
| fulltext |
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 3
© Г. В. МЕЖЖЕРІНА, 2020
DOI 10.33190/0027-2833-315-2020-6-001
Г. В. МЕЖЖЕРІНА
Національний авіаційний університет
м. Київ, Україна
Електронна пошта: anvame1@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-8900-577X
НЕОФІЦІЙНИЙ АНТРОПОНІМ ПЕТРЪ ГОУГНИВЫИ.21
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референт-
них зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи,
наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках
(Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській кор-
мчій ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійсько-
му патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіар-
ху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я за
життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного
пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов
відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етич-
ної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’.
У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма Пе-
тръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після ХІІІ ст.
та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа»,
час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого, факт існування
римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано,
що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієн-
товане на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого компонента в неофіцій-
ному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли в процесі переосмислен-
ня первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів. У східнослов’янських
дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання, зневаги. На той час,
коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну статтю *988 р., у сло-
вотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до культурної семантики.
Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять до змісту антропоні-
ма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова
єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним,
урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої в апокрифічних ска-
заннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати «літописного» Петра
Гугнивого реальною історичною особою.
Ключові слова: Київська Русь, неофіційний антропонім, семантика, істори-
ко-культурологічний аналіз, Петръ Гоугнивыи, Петро Монг.
1 Початок див.: Мовознавство. 2020. № 5. С.50 − 69.
4 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
З’ясування міфічного / реального походження Петра Гугнивого деся-
тиліттями заходило в глухий кут, оскільки історичний аналіз проводився в
повному відриві від лінгвістичного, а питання реконструкції внутрішнього
змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи взагалі не ставилося. Використан-
ня методики паралельного проведення історико-лінгвістичного та істори-
ко-культурологічного дослідження з покроковим зіставленням результатів
дає змогу пролити світло на численні «втаємничені місця» та відтворити
максимально цілісну картину.
Зіставлення текстів, у яких згадується ім’я Петра Гугнивого, не залишає
сумнівів у тому, що Петро Гугнивий є реальною особою, а не вигадкою дав-
ніх авторів. Являючи собою різні варіанти однієї й тієї самої історії, згаду-
вання-оповіді про римського папу Петра Гугнивого містять спільні позиції:
Петро Гугнивий — папа великого престолу; прийшов у Рим після сьомого
собору, тобто після 787 р.; мав спільників, прихильників свого вчення; від-
ступив від християнської віри; посіяв велику смуту в релігійних колах не
лише Італії, а й інших західних країн; захопив престол; чинив аморально,
названий «блудником»; потрапив у прикру історію з жінкою, був осоромле-
ний; щоб відбілити своє ім’я, вигадав легенду про янгола; запровадив зви-
чай голити бороди священнослужителям; помер невдовзі після того, як посів
папський трон.
Літопис повідомляє, що «Петръ Гугнивыи со инѣми шедъ в Римъ . и
пр(е)(с)т(о)лъ въсхвативъ» (*988, ПВЛ-1, арк. 40). Це може означати, що Пе-
тро Гугнивий не завжди був при папському дворі; десь в іншому місті він,
скоріше за все, мав якийсь церковний сан. Не виключено, що Петро Гуг-
нивий був прийнятий в Римі за рекомендацією. Увійшовши в найвищі кола
папського оточення, Петро Гугнивий не без допомоги вірних людей захопив
престол. Невідомо, скільки пішло часу на те, щоб адаптуватися в новому
середовищі, вивчити відкриті й таємні «закони» папського двору, тонкощі
спілкування церковних ієрархів, але зрозуміло, що в папському дворі Петро
Гугнивий так і не став «своїм».
На користь того, що Петро Гугнивий жив на території Італії, а не при-
їхав з далеких земель — іншої країни, свідчить текст пам’ятки «Слово Фе-
одосія, ігумена печерського, до князя Ізяслава про латинів», зокрема уточ-
нення про те, що Петро Гугнивий був латинського роду: «ïð¿èäå íåêòî,
^ uàí(ä)å, ëàòèíñêàãî ðwäà èìåíå(ì) ïåòðú <…> è ñúòâwðèø# åãî
ïàïî@ ð³ìëhíå» (ХІ, сп. XV, Сл. Феод. о лат., 24). У візантійських і давньо-
руських текстах до ХІІІ ст. латинами називали народи, які населяли Італію;
у «Хроніці Георгія Амартола» «термін ‟латины” являє собою етнонім, що
позначає народ італійської групи» [Чибисов : 78]. У пам’ятках XІI–XVI ст.
лексеми латини, латыни (латынове), латинский, латынский уживалися зі
значеннями ‛католики’, ‛католицький’, але як основні «Словарь русского
языка XI–XVII вв.» виділяє значення ‛римляни’, ‛римський’ (СлРЯ XI–XVII,
VIII, 178–179), які вказують на конкретний ареал проживання латинів. Текст
«Послання старця Філофея» (XVI ст.) свідчить про те, що латини жили в
римській області: «Пилат от латын бяше от Понта града римския области»
(СлРЯ XI–XVII, VIII, 178–179). Словосполучення «ëàòèíñêàãî ðwäà» вка-
зує на те, що Петро Гугнивий жив недалеко від Рима.
Деякі розрізнені, фрагментарні дані, які містяться в писемних пам’ят-
ках, дають можливість наблизитися до розгадки таємниці походження Петра
Гугнивого. Сучасного читача може ввести в оману слово íåìåöñêûè в назві
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 5
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
пам’ятки «Ñëîâî w íåìåöñêw(ì) ïðåëümåí¿è "êî íàu÷è èõ ãuãíèâûè
ïåòðú åðåñè» (ркп. к. XV ст.). До XVІІ–XVІІІ ст. прикметник немечскыи
мав значення ‛латинський’, або ‛римсько-католицький’, на що свого часу
вказував А. М. Попов: «Уже самий заголовок <…> Слова ‟О Немечскомь
прелщеніи” нагадує собою літописне сказання, за яким римсько-католицьке
сповідання переважно вважається ‟вѣрою нѣмецкою”» [Попов : 23]. Така
семантика слова немечскыи зберігається в написаному Никифором на про-
хання Володимира Мономаха «Посланні про віру латинську», де розпові-
дається про «âèíû ðà(ç)ëè÷íû ìíwãè» латинів, які «ïðåëåñòè íåìå(÷)
ñêîè âúñëhäîâàø#» (ХІІ, сп. XVI, ПослНикифора-1, арк. 490а). З таким
самим значенням виступає лексема íhìö¿ в назві пам’ятки «Ñëîâî Ãðèãîð¿à
ìèòðîïîëèòà. êàêî äåðæàòü âhðu íhìö¿» (ркп. XVI ст.), основу якої стано-
вить перелік 35 докорів латинам. За «Словарем русского языка XI–XVII вв.»,
до семантичної структури лексеми нѣмци крім значення ‛люди і народи, які
говорять німецькою, германськими мовами’ входило значення ‛взагалі іно-
земці західноєвропейського походження’ (СлРЯ XI–XVII, ХІ, 178). Показово,
що ілюстративний приклад з пам’ятки XVII ст. «Книга глаголемая гречески
алфавит» містить роз’яснення стосовно жителів саме Італії: «Италия —
страна латинска, близ Рима, а живут в неи мудрии нѣмци» (СлРЯ XI–XVII,
ХІ, 178). Не підтверджує версії щодо німецьких коренів Петра Гугнивого
і текст Лаврентіївського літопису: хроніст повідомляє, що Петро Гугнивий
«шедъ в Римъ» (*988, ПВЛ-1, арк. 40), а не в Італію, отже, не перетинав кор-
донів. Більше того, він дістався Рима пішки («шедъ в Римъ»).
«Слово» Феодосія повідомляє, звідки Петро Гугнивий бере свій
рід: «^ uàí(ä)å <…> èìåíå(ì) ïåòðú» (ХІ, сп. XV, Сл. Феод. о лат.
, 24. Виходячи зі змісту пам’ятки, вираз «^ uàí(ä)å» означає ‛від ванда-
лів’ (слово qàíäèëû (uàíäèëû, àqíäèëû) не потрапило до реєстру істо-
ричних словників). Слово qàíäèëû виявлене також у «Посланні» митро-
полита Никифора про віру латинську (за Синодальним сп. XVI ст.), а саме
у фрагменті, де йдеться про вандалів, які вторглися в Італію: «Ïîòîì æå
ïð¿àøà ñòàðàãî ðèìà íhìöû. è ïîêîðåíè áûøà ðèìë#íå èæå ëàòûíà
íàðè÷þòñ# ^ àqíäè(ë). èæå íàðèöàþòñ# íhìöû» (ХІІ, Син. сп. XVI,
ПослНикифора-2, арк. 292г). Наявне в «Слові» Феодосія уточнення «^
uàí(ä)å» вказує не тільки на те, що Петро Гугнивий — нащадок вандалів,
які 455 р. розграбували Рим. Асоціативний ряд, який супроводжує уточнен-
ня «^ uàí(ä)å», пов’язаний не стільки з етнічним корінням, скільки з релі-
гійним світоглядом Петра Гугнивого. Вандали прийшли на територію Італії
зі своїм релігійним ученням, були аріанами 2 і переслідували католиків. Не
поділяючи їхнього дикого фанатизму в переслідуваннях 3, король остготів
Теодоріх Великий (454–526) прагнув мирного співіснування готів і римлян
[Кудрявцев : 33]. Проте, як зазначив П. М. Кудрявцев, «даремними були всі
зусилля короля Готів об’єднати Римлян і Готів політично: вони зійшлися вже
будучи розділеними своїми релігійними переконаннями. Готи були аріани,
Римляни — католики» [Кудрявцев : 35]. Аріанство визнане І Вселенським
собором 325 р. у Нікеї і ІІ Вселенським собором 381 р. у Константинополі
2 Аріанство «перенесене було <…> до Готів, скоро укорінилося між ними і
звідси поширилося між Вандалами» [Кудрявцев : 36].
3 Теодоріх «був вищий за дикий фанатизм, з яким Вандали переслідували ка-
толиків» [Кудрявцев : 37].
6 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
єретичним ученням; різке засудження аріанської єресі можна знайти в Кор-
мчій Єфремовській ХІІ ст., Кормчій Рязанській 1284 р., «Пандектах Никона
Чорногорця» 1296 р., «Хроніці Георгія Амартола» та ін.; лексеми ари"не,
ари"ньскы, ари"ньскыи, ари"ньство, ари"ньствовати засвідчені в писем-
них пам’ятках ХІ–ХІV ст. (СДРЯ XI–XIV, І, 93). Від року вторгнення в Рим
до часу, коли жив Петро Гугнивий, минуло чотири століття, протягом яких
ішов процес поступової асиміляції вандалів серед місцевого населення 4.
Про Петра Гугнивого коректно говорити як про нащадка вандалів, не ото-
тожнюючи його ані з германцями середини V ст., ані з сучасними німцями.
Отже, можна констатувати, що сигніфікат імені Петръ Гоугнивыи містить
етнокультурні ознаки ‛жив недалеко від Рима’, ‛належав до одного з етно-
сів, що населяли Італію; є нащадком вандалів, які 455 р. розграбували Рим’,
‛є нащадком вандалів, які сповідували аріанство’, ‛є послідовником єретич-
ного вчення — аріанства’.
Спробуємо з’ясувати, коли саме Петро Гугнивий узурпував владу. Літо-
пис повідомляє, що Петро Гугнивий з’явився в Римі після VII Вселенського
собору («На ȥ-мь сборѣ ˂…˃ по семь же сборѣ . Петръ Гугнивыи со инѣ-
ми шедъ в Римъ» — *988, ПВЛ-1, арк. 40). Між сьомим (787 р.) і восьмим
(869–870 рр.) соборами — проміжок часу у 83 роки. На ту обставину, що
після сьомого собору сплило чимало років, звертає увагу Никонівський лі-
тописець: «По семъ же седмѣмъ соборѣ, не малу времяни минувшу, Петръ
Гугнивый…» (*988, ЛНик-1, ІХ, 56). У полемічному творі «Обличительныя
списанія противъ жидовъ и латинянъ» за рукописом 1580 р. зазначено не
тільки те, що Петро Гугнивий прийшов через багато років після сьомого
собору, а й те, що він займав трон після папи Формоза: «То пакъ потомъ по
седмомъ соборе, минувшимъ многимъ лѣтомъ, бысть папа Формосъ <…>
По Формосе паки наста папа в Риме Петръ гугнивый <…> пануя Римя-
номъ» (Обличит., 37–38).
У тій самій пам’ятці (Обличит., 38) папа Формоз представлений як єре-
тик, зачинатель розколу в християнстві 5. Четвертого квітня 896 р. за нез’я-
сованих обставин римський папа Формоз (Стефан V) помер. У травні того ж
року новим папою стає Стефан VI. Намагаючись помститися за зраджених
Формозом сполетських герцогів 6, Стефан VI зібрав «трупний синод» 7. Саме
через цей ганебний собор Стефана VI почали підозрювати у смерті Формоза.
Проте такі підозри навряд чи мають підстави. Гадаємо, Гвідоніди настільки
дорікали Стефану VI в тому, що він не помстився за них (зокрема, не був
причетний до смерті Формоза), що через дев’ять місяців по смерті Формо-
за папа Стефан VI змушений був зібрати собор і розіграти на ньому сцену
покарання.
4 Починаючи з V ст., «йшла сильна романізація вандалів, незважаючи на релі-
гійний антагонізм між варварами-аріанами і римлянами-католиками» [Браун : 485].
5 За словами богослова І. М. Громогласова, «римські папи (починаючи з Фор-
моза, який впав в аполінарієву єресь та опрісночне служіння) відступили від правої
віри, осквернили св. церкву своїм єретицтвом» [Русский раскол… : 29; див. також:
Смирнов : 223].
6 Передусім Агільтруди — вдови померлого Гвідо [Гергей].
7 Стефан VI «наказав вийняти з могили тіло свого попередника Формоза <…>
і призначив суд над небіжчиком, посадивши труп у папському вбранні на трон. Не-
біжчика звинуватили в захопленні папського сану» [Конский : 642].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 7
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
Трон не одразу перейшов до Стефана VI. Новим папою став Боніфа-
тій VI 8. Дев’ятнадцятого квітня він раптово помер, пробувши на папському
столі лише 15 днів [Бонифаций]. І знову підозри падають на Стефана VI, але
тепер уже у зв’язку зі смертю Боніфатія VI.
Пам’ятка «Обличительныя списанія…» свідчить про те, що Петро Гуг-
нивий був папою, «пануя Римяномъ», у період між двома папами — після
Формоза, але до Стефана (Обличит., 38). Хоча між Формозом і Стефаном
був папа Боніфатій, його імені в пам’ятці немає. Причина не тільки в тому,
що Боніфатій правив лише 15 днів, а в тому, що на соборі 898 р. ухвалили
викреслити його ім’я зі списку римських пап 9.
Після смерті Формоза, а потім і Боніфатія, аж доки за всіма правилами
не було обрано нового папу — Стефана VI, або, як сказано в тексті, «паки
наста папа в Риме» (Обличит., 38), цілий місяць — з 20 квітня до 21 травня
896 р. — місце римського папи було пустим. Якщо вірити тексту пам’ятки
«Обличительныя списанія…», саме тоді Петро Гугнивий захопив престол.
З’явившись у Римі й плекаючи мрію про папський трон, він цілком міг бути
зацікавлений у смерті Боніфатія (папи з ненадійним минулим) і, мабуть,
давно шукав такої нагоди. Отже, зміст аналізованого антропоніма Петръ
Гоугнивыи включає денотативні компоненти: ‛представник папського двору
в Римі, який був зацікавлений у смерті папи Боніфатія VI’, ‛особа, яка захо-
пила папський престол у період між 20 квітня і 21 травня 896 р.’.
Відомостей про те, в якому віці помер Петро Гугнивий, немає, але зро-
зуміло, що в Римі Петро Гугнивий з’явився людиною нестарою, повною сил
та ентузіазму, сміливою, схильною до ризику та авантюр, винахідливою. Си-
туацію, яка його компрометувала, він зміг обернути на свою користь, вига-
давши історію про голуба та янгола (див.: Обличит., 38; Посл. Правов., 407).
Іншого разу «Петръ гугнивый <…> пануя Римяномъ и свою волю имѣя,
сотвори собѣ девицу архидьякономъ, Стефана 10, по мужеску одеяну <…>
Она же по смерти его бысть папою» (Обличит., 38). Безумовно, не варто фор-
мально ототожнювати історію «дівиці» Стефана з біографією Стефана VI,
але спираючись на зміст пам’ятки «Обличительныя списанія…», навіть із
похибкою на контамінований характер сюжетної лінії, можна констатувати,
що Петро Гугнивий помер перед тим, як Стефан VI очолив папську кафедру.
Перед нами сплетіння двох життєвих історій з певними збігами, які, власне,
і дають деякі підстави для того, щоб вважати «дівицю» на ім’я Стефан і папу
Стефана VI однією й тією самою особою. У сфері припущень залишаєть-
8 Боніфатія VI було «обрано, очевидно, одразу ж після смерті папи Римського
Формоза за не зовсім прозорих обставин, не виключено, що в результаті тиску од-
ного з політичних угруповань, які прагнули захопити владу в Римі» [Фельдштейн].
9 Обрання Боніфатія папою відбулося, «незважаючи на те, що Б. (Боніфатій. —
Г.М.), будучи субдияконом, а потім священником, раніше двічі піддавався осуду з
боку папи Іоанна VIII. <…> Собор, проведений згодом папою Іоанном ІХ в Равен-
ні (898), прийняв рішення викреслити Б. зі списку Римських пап» [Фельдштейн].
10 Оповідаючи про дівицю-архідиякона на ім’я Стефан, автор «Історії о єдномъ
папѣ римскомъ» використав популярний в ХVI ст. в Польщі та Україні сюжет про
папесу Іоанну. Як пише М. Возняк, «в 1560 р. вийшла брошура ‟Historia o Papieżu
Janie <…>”. Оповідаєть ся тут, що за цїсаря Льонтарія ‟чорт <…> лиху й нечесну
жінку зробив папою”» [Возняк : 256]. Легенда про папесу була жива і на початку
ХVIІІ ст., про що свідчить Михайло Андрелла в полемічному творі «Оборона вѣр-
ному каждому человѣку»: «Мы же знаемъ, что пишутъ нашѣ всѣ святыи о папежу,
котрый народиль чадо себѣ, vае, vае!» (1699–1701, Оборона, 43).
8 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
ся і питання про те, хто саме — «дівиця» Стефан чи майбутній папа Сте-
фан VI — причетний до смерті Петра Гугнивого. Очевидно, що сигніфікат
імені Петръ Гоугнивыи містить денотативні ознаки, пов’язані з віком Петра
Гугнивого — ‛нестарий’, його вдачею — ‛енергійний’, ‛схильний до ризику,
авантюр’, ‛винахідливий’, а також ознаку ‛помер до того, як Стефан VI за-
йняв папську кафедру’.
Такі дії Петра Гугнивого, як очолювання опозиції до папського двору,
захоплення папської кафедри, запровадження нових правил для католи-
ків, свідчать про те, що перед нами сильна, неординарна особистість. Але
водночас тексти виявляють і слабкі місця його характеру. Деякі свідчення
впливу жінок на вчинки Петра Гугнивого можна знайти в пам’ятках «Об-
личительныя списанія…» і «Послання ‟правовірним”». Перша з них розпо-
відає про те, що Петро Гугнивий, сильно ризикуючи репутацією, вдався до
неправомірних дій і призначив жінку архідияконом: «сотвори собѣ девицу
архидьякономъ, Стефана, по мужеску одеяну» (Обличит., 38). У «Посланні
‟правовірним”» — пам’ятці старообрядницької літератури початку ХVIІІ ст.
наведено легенду про те, як Петро Гугнивий, повіривши жінці, потрапив у
ганебну для священнослужителя історію: «Но аще хощеши быти со мною,
то обрей браду свою! Безумный же папа, послушав жены, обрел браду свою
<…> Жена же, слышав, посмеяся ему и укори его: ‟Безумный папа!” <…>
Папа же посрамлен бысть от жены» (Посл. Правов., 407).
Петро Гугнивий дозволив священнослужителям мати наложниць і спро-
бував узаконити прощення гріхів «на дару», тобто без покаяння та єпитимій:
«Петръ Гугнивыи <…> сѣюще оученьє своє разно . ѡви бо попове ѡдиною
женою . ѡженѣвъсѧ служать . а друзии до семые жены поимаючи служать
ихже блюстисѧ оучень" . пращають же грѣхи на дару 11» (*988, ПВЛ-1,
арк. 40). Для того, щоб зменшити обурення священнослужителів, Петро Гуг-
нивий дає їм небачену раніше свободу вчинків.
Єресь, яку поширював Петро Гугнивий 12, містила елементи не тіль-
ки язичництва 13 (уживання в їжу хижих птахів і звірів («гипсы и волкы
11 У науковій літературі нерідко трапляється буквальний переклад виразу
«пращають же грѣхи на дару», що призводить до викривлення змісту. Так, аналізу-
ючи особу Петра Гугнивого в «Повісті временних літ» та «Оповіді проти латинів»,
В. Зема пише: «Ще один закид ‟латинникам”, що вони можуть прощати гріхи за
дарунки» [Зема : 94]. Роз’яснення виразу «пращають же грѣхи на дару» міститься в
«Кириловій книзі», на що вказує М. І. Івановський, висвітлюючи питання прощення
гріхів: «Богослови не стали б заперечувати латинське вчення про єпитимії, якби його
насправді не існувало. Щоправда, і в цьому випадку старообрядці можуть вказува-
ти і дійсно вказують на так звану ‟Кириллу книгу”, де в ‟повѣсти о латынѣхъ како
отлучишася отъ грекъ” сказано, що ‟папа римскій Петръ гугнивый безъ епитимей
и безъ покаянія прощати повелѣ”» [Ивановский : 248]. Про те, що Петро Гугнивий
звелів прощати гріхи без єпитимій і покаяння, свідчать назва і зміст Статті «Грехи
прощати без епитимей — ересь Петра Гугниваго, мессалиан, римлян, иконоборцев
и прочих еретиков» у збірнику «Ізумруд» (Изумруд).
12 На думку В. В. Шевченка, не варто довіряти звинуваченням щодо Петра Гуг-
нивого, які містяться в літописній статті *988 р., оскільки «на ранній стадії христо-
звіщення, у фазі найуразливішій, коли ще не було вироблено релігійного імунітету
несприйняття фальші та спекуляцій, в Русі культивувалися й ті полемічні звинува-
чення, які нічого спільного з історичною правдою не мали» [Шевченко : 129].
13 До навернення в християнство вандали були язичниками; «про час хрещен-
ня В. [вандалів] не існує точних свідчень. <…> одні дослідники вважають, що ве-
стгот. місіонери навернули в християнство В., коли ті проживали в землях на північ
від Дунаю (кін. IV ст.); ін. стверджують, що на час переходу через Рейн В. у більшо-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 9
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
ясти» — О вере-1588, арк. 176), запровадження багатоженства, дозвіл свя-
щеннослужителям мати наложниць), а й іудейства. Прихильність до іуда-
їзму передалася Петру Гугнивому від його давніх предків — вандалів, які
сповідували аріанство. Розкриваючи природу аріанства, А. В. Карташов від-
значив наявність у ньому іудаїстської течії у видозміненому вигляді: «Зви-
чайно, і раніше єресі викривляли суть християнства. Але аріанство було
особливо тонкою і тому небезпечною єрессю. Воно народилося зі змішання
двох тонких релігійно-філософських отрут, абсолютно протилежних приро-
ді християнства: отрути іудаїстичної (семітичної) і еліністичної (арійської).
Християнство за своїми культурно-історичними прецедентами взагалі є син-
тезом двох названих течій» [Карташев : 9]. Як свідчать «Правила Констан-
тинопольського (ІІ вселенського) собору», аріанську єресь називали також
іудознанською: «è ïðîêë#òh áûòè âñ#êîè åðåñè•<…> è àðèàíüñòhè•
ðåêúøå åóäîkíàíüñòhè» (ЕКорм., арк. 25b).
О. В. Чумичева виявила, що в антилатинських полемічних творах ХІ–
XVІ ст. слово «жидовствовати» і словосполучення «жидовская мудрствую-
щими» вживаються в термінологічному значенні щодо латинів, які почали
сповідувати іудейську віру; у статтях і посланнях «раннього періоду анти-
латинської полеміки, відомих з ХІ ст. (переважно перекладних, у деяких
випадках написаних київськими митрополитами, греками за походженням,
рідше руськими авторами), <…> звучить звинувачення в тому, що ‟латини”
відступили в іудаїзм, і навіть більше» [Чумичева]. У тексті відмови від ла-
тинських єресей за списком початку XV ст. Сербського требника, виявле-
ному А. М. Поповим у Синодальній бібліотеці, єресь, яку Петро Гугнивий
запровадив у Римі, пов’язана з використанням опрісноків 14 та вшануван-
ням суботи: «^ðè÷åøèëèñå âhðû ëàòèíñêû~ . è ñuáîòñòâà . èæå ïåòðú
ãqãíèâû âú ðèìh qñòàâèëú åñòü. ãë~(ò) îíú . ^ðèöà~ñå åãî è âñåãî
u÷åí¿à ëàòèíñêàãî, è ^ïðhñíüêà èõú, è ñqáîòñòâà èõú» [Попов : 27].
У кінці XV ст. в православній традиції, як встановила Т. А. Опаріна, почав
діяти Грецький чин приєднання католиків до православ’я, за яким «новона-
вернений проголошував відмову від латинських ‟єресей”» [Опарина : 216];
у першій половині XVІ ст. з’явилися його переклади церковнослов’янською
мовою [Опарина : 216]. На прихильність Петра Гугнивого до іудейства вка-
зують назви полемічних творів: «Обличительныя списанія противъ жидовъ и
латинянъ» і «Слово о немечьском прелщении, како научи их Гугнивый Петр
ереси». Використовуючи прийом контамінації, невідомий автор пам’ятки
«Слово о немечьском прелщении…» поєднує давню християнську притчу
про волхва Симона, покараного Богом за єресь («Eãäà ïðåëåñòü áû(ñòü) ̂
сті своїй були язичниками і до аріанського християнства долучилися вже на землях
Зах. Римської імперії» [Беляев].
14 Протоєрей Дж. Еріксон у праці «The Challenge of Our Past: Studies in Or-
thodox Canon Law and Church History» (Crestwood, NY, 1991) приділяє значну ува-
гу питанню використання опрісноків: «Лев Охридський, чий лист 1053 року і дав
поштовх полеміці, вважає, що використання латинами опрісноків та їхня практика
постування по суботах є поверненням до іудейського закону», «для більшої частини
духовенства XI і XII століть основним пунктом розбіжності з латинами було <…>
використання прісного або квасного хліба в Євхаристії», «візантійці розглядали
використання опрісноків латинами як показник якоїсь прихованої христологічної
єресі», «візантійське формулювання X століття чину зречення від іудаїзму ставить
вживання опрісноків на друге місце в довгому списку практик, від яких слід відмо-
витися» [Erickson].
10 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
ñèìîíà âîëõâà â ðèìh» — сп. XVІ, Сл. нем. прелщ., арк. 20 зв.), з оповіддю
про Петра Гугнивого, який приніс єресь латинам. У невеликому контексті
використано тавтологічний ряд ä(ü)íü ñqáîòíûè — â(ú)ñqáîòq —
âú âñ# ñqáîòû, який чітко вказує на те, що Петро Гугнивий запровадив
у Римі іудейське вшанування суботи: «è ïîãèáå (ñ) øqìîìú âú ä(ü)
íü ñqáîòíûè•â(ú)ñqáîòq áî áû ïîáhäà (õðèñòî)âà <…> à âú âñ#
ñqáîòû ñòðèmè áðàäû» (сп. XVІ, Сл. нем. прелщ., арк. 20 зв.).
Релігійне вчення Петра Гугнивого, хоча й містило елементи іудейства,
але для самих іудеїв залишалося єретичним. Вимога голити бороду була
неприйнятною для іудейської церкви, оскільки «в єврейській Біблії носін-
ня чоловіками бороди зведено в ранг непорушної норми в силу шанування
Єдиного Бога (Яхве) <…> Такий погляд перейшов і в раннє іудохристиян-
ство. <…> Носіння бороди стало на християнському Сході благочестивим
звичаєм і нормою, дотримання якої відрізняло християнина від язичника»
[Муравьев, Урушев].
Запровадивши звичай голити бороди священнослужителям, Петро Гуг-
нивий воднораз налаштував проти себе не лише іудеїв, а й православних
та латинів. Відмова від бороди була не тільки «хитроумним», «рятівним»
кроком Петра Гугнивого, а й спробою наблизити релігійну норму до світ-
ських традицій. У цьому вчинку відчувається відлуння дохристиянських ча-
сів, коли римляни не носили борід. Зухвалі спроби «осучаснити», «оновити»
не тільки погляди, а й зовнішній вигляд святих отців, хоча й непрямо, але
вказують на те, що Петро Гугнивий належав до заможних шарів населен-
ня 15, скоріше за все був з аристократичної вандальської родини. З приходом
християнства прихильність римлян до гоління бороди не зникла безслідно:
латини звинувачували православних у тому, що «їхні священники за іудей-
ським звичаєм відрощують бороди» [Муравьев, Урушев]. За влучним ви-
разом релігієзнавців О. В. Муравйова і Д. О. Урушева, «Високе латинське
Середньовіччя являє нам голеного клірика як норму, а бородатого капуци-
на — як своєрідного архаїста» [Муравьев, Урушев]. Незважаючи на те, що
гоління борід священнослужителями зустріло спротив у римській церкві,
яка перейшла на візантійські норми зовнішнього вигляду, початок розколу
між Римом і Візантією вже був покладений, і Петро Гугнивий відіграв у цьо-
му процесі далеко не останню роль.
«Слово о немечскомъ прелщеніи…», «Слово Феодосія про віру ва-
ряжську», «Етногенеалогічний трактат», «Соборное изложение 1621 года о
крещении латынь», «Обличительныя списанія противъ жидовъ и латинянъ»
зберегли свідчення того, як греки звинувачували іудеїв і латинів у слідуванні
настановам Петра Гугнивого й порушенні релігійної норми — закону про
носіння бороди священнослужителями:
«ïîâgëh <…> ñòðèmè áðàäû» (сп. XVІ, Сл. нем. прелщ., арк. 20 зв.),
«ïîâgëh <…> áðàäû ñâî# ñòðèmè, ïà÷å æå è ëwíà» (ХІ, сп. XV,
15 Петро Гугнивий був нащадком тих вандалів, які, прийшовши на римські
землі, стрімко збагатилися; «відрізані від спілкування зі спорідненими племенами,
оволодівши надбагатою провінцією, в якій збереглися в усій силі традиції вишука-
ного й розкішного життя Рима часів розквіту імперії, вандали повністю віддали-
ся задоволенням і насолодам, які допускало їхнє панівне становище в країні. <…>
Знатні вандали старанно вивчали латинську мову і поезію; королі оточували себе
латинськими поетами» [Браун : 485].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 11
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
Сл. Феод. о лат., 24), «êòî âû ñîáëàzíèòü íà ñìumåí¿å âhðû. ñîáëàzíèë
æå å ïåòðú ãqãíèâûè. è ïî òîìú íàðåêîøà ëàòûíà. òîãî ðà(ä)
è ëàòûíà ñòðèãq(ò) áîðîäû. zàíåæå ïåòðu ãuãíèâîìu ïîòåðãàøà
è ïîñòðèãîøà áîðîäu ñ(â#)ò¿è w(ü)öè» (не пізніше XIII, сп. 1538, Эт-
ноТрактат, 16), «Петр Гугнивыи <…> попом повеле <…> брады и лона
постригати» (Крещ.лат.1621); «И для тое вины папы ихъ, ереи римстіи не
имѣють уса и бороды» (Обличит., 38).
«Новації» Петра Гугнивого не знайшли розуміння і в середовищі старо-
вірів. У «Виписках зі священного писання і переказах про богопротивне і за-
конопреступне бородогоління і стрижіння голови», які входять до «Статуту»
старобрядців-федосіївців, Петро Гугнивий фігурує як зачинатель богопро-
тивної норми бородогоління для священнослужителів:
«воспомяну о оголении усов и брад. Тому началника поведают, Петра гуг-
ниваго папежа» (О вере-XVIІ); «Римскаго папы Петра Гугниваго <…>
творити повелевшу, иже брады подстригати и брити» (Служ.Иос.1647),
«Брады своя бреют и усы своя стригут, а инии и злейши того творят и усы
подкусывают <…> сия вся приемше от отца своего злейшаго сына сатаны,
папы Петра гугниваго, брити брады и усы» (Дим. Серб.), «Проклинаю <…>
помраченныя ереси, еже остругати браду. ей же бысть начальник беззакон-
ный Петр гугнивый, римский папа» (Чин от ереси).
У такому самому контексті Петро Гугнивий згадується в пам’ятці ура-
ло-сибірської старообрядницької літератури початку ХVIІІ ст. «Послання
‟правовірним”»: «Тако же и вам повелеваю всем брады свои обрети, еписко-
пом и игуменом, и попом» (Посл. Правов., 407).
У Никифоровському збірнику XV ст. К. В. Вершинін і М. Ю. Андрейче-
ва знайшли звинувачення Петра Гугнивого в запровадженні «неправовірної»
форми тонзури: «Примітно, що антилатинська критика звинувачувала Петра
Гугнивого в запровадженні <…> особливої ‟неправовірної” форми гуменця
<…> : íàìú âåëèêî ãuìåíüöå. ïîâåëhíî íîñèòè ñ(â#)òûìú âåëèêûìú
âàñèëèåìú. à ëàòûíh ìàëî ïåòðîìú ãuãíèâûìú» [Вершинин, Андрейче-
ва : 86].
Не лише «гоління борід і голови» обурило старообрядців. «Слово о не-
мечскомъ прелщеніи…» містить звинувачення латинів у порушенні канонів
церковного одягу:
«è áû(ñ) òîãäà ãîíåí³å íà õð(è)(ñ)ò¿àíû . è ïîñòàâè ñâîè zàêîíú .
è ìíîãû åðåñè è âíèä(å) âú ö(ü)ðê(ú)âú â ïàu÷èííû(õ) ðèzàõú .
è ðîãàòûõú êëîáuöå(õ) . è â ðuêàâèöà(õ)» (сп. к. XV, Сл.Нем.Прелщ.,
арк. 204; т. с. сп. XVІ, Сл. нем. прелщ., арк. 20 зв.).
Частина цього фрагмента майже дослівно повторює більш ранній текст
сербського рукопису кінця XIV ст., який зберігається в Бєлградській На-
родній бібліотеці: «Потом прииде Петръ Гугнивыи вь Римь и отврьже веру
христианскую, и постави свой закон, многы ереси. И вниде вь црквь вь па-
учинах ризах и вь рогатех клобуцех, и вь рукавицех» [цит. за: Криза : 400].
Наявність імені Петро Гугнивий у сербському рукописі дає всі підстави
вважати, що слова «âíèä(å) âú ö(ü)ðê(ú)âú» у пам’ятці «Слово о не-
мечскомъ прелщеніи…» також стосуються й Петра Гугнивого, який увійшов
у церкву в ризах з тонкої тканини (паоучиньныи означає ‛тонкий, як павутин-
ня’ — СДРЯ XI–XIV, VI, 361), рогатому клобуці, рукавицях.
12 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
Спинимося на одному елементі вбрання Петра Гугнивого — рогатих
клобуках: «âíèä(å) âú ö(ü)ðê(ú)âú â <…> ðîãàòûõú êëîáuöå(õ)»
(сп. к. XV, Сл.Нем.Прелщ., арк. 204); «вниде вь црквь вь <…> вь рогатех
клобуцех» (сербський рукопис кінця XIV ст.). Виступаючи проти рогатих
клобуків, ідеолог старообрядництва протопоп Аввакум у Бесіді третій («Об
иноческом чине») «Книги бесід» роз’яснює, що такі клобуки були вигадані
в Римі папесою-жінкою:
«и клабуки рогатыя; получиша себе сию пагубу от костела римскаго. Бысть
в Риме, прежде собора Флоренскаго, на престоле в папах баба-еретица, в
Римской церкви, по попущению Божию. И устроила себе клобук на под-
клейке, сицевым образом, яко женский, еже носят и ныне прельщени тамо
и здесь» (АввакумБеседа-3, 121).
Ідеться про папесу Іоанну, «яка нібито займала папський престол під
іменем Іоанна VIII, між Львом IV († 855) і Бенедиктом III († 858)» [Іоанна].
Виходячи з нашого припущення про те, що Петро Гугнивий узурпував пре-
стол весною 896 року, тобто на сорок років пізніше, ніж папеса Іоанна, вида-
ється цілком вірогідним, що він відновив рогаті клобуки як вид церковного
головного убору.
Незважаючи на своє походження, рогаті клобуки не тільки «прижилися»
в Римі, а й були згодом запозичені греками: «греки прийняли від римлян <…>
рогаті клобуки» [Иконников : 57]. На Русі до середини XVII ст. рогаті клобу-
ки не були елементом церковного вбрання. Але в середині XVII ст. патріарх
Никон здійснив скандально відому церковну реформу: «вступив в управлін-
ня руською Церквою з твердою рішучістю відновити повну узгодженість
її з Церквою грецькою, знищивши всі обрядові особливості, якими перша
відрізнялася від останньої» [Ключевский : 390–391]. Переконаний у право-
слав’ї греків, Никон «переніс у Росію грецькі амвони, грецький архієрей-
ський посох, грецькі клобуки і мантії» [Никон : 139]. Рішуча відмова від
традицій, повна заміна руської церковної обрядовості на грецьку викликала
спротив і кліриків, і мирян: «На церковному соборі 1655 р. він оголосив, що
хоча він руський і син руського, але його віра й переконання грецькі. Того
ж року після урочистої служби в Успенському соборі він на очах усього на-
роду, який молився, зняв з себе руський клобук і надів грецький, що, втім,
викликало не посмішку, а сильне ремствування» [Ключевский : 392].
Запровадження Никоном грецьких клобуків було різко засуджене старо-
обрядцями. Суздальський піп Микита Добринін у чолобитній царю Олексію
Михайловичу поскаржився на те, що «нові» клобуки стали предметом глу-
зування: «Да онъ же Никонъ, бывшій патріархъ, измѣнилъ на себѣ бѣлый
клобукъ, еже учинилъ его страннымъ покроемъ и надѣлъ его на рогатую
колпашную камилавку, аки сельскихъ бабъ на волосникъ, и учинилъ его отъ
всѣхъ человѣкъ въ посмѣхъ» (ЧелобНикиты, 143). Несприйняття никонів-
ського нововведення відображене на одній з 36 мініатюр, які оздоблюють
«Житіє патріарха Никона»: мініатюра має назву «Патріарх Паїсій збиває по-
сохом з голови Никона клобук» [Бубнов]. Редактура «Житія» та ілюстрації
до нього зроблені книжником Антоном Калікіним, «який належить до старо-
обрядницької федосіївської безпоповської згоди» [Бубнов].
На Русі в загальноцерковній свідомості грецькі клобуки були відходом
від норм і традицій православної віри та ознакою єретицтва, через що от-
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 13
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
римали негативно конотоване означення — рогаті: «з Никонова часу <…>
увійшли в ужиток Грецькі так звані рогаті клобуки» [Снегирев : 138]. При-
кметник рогатий маркує православну антинорму, встановлює асоціації з не-
чистою силою та її основним атрибутом — рогами. Показово, що протопоп
Аввакум згадує про рогаті клобуки виключно у зв’язку з єретиками ― па-
песою Іоанною, римським папою Євгенієм 16 і патріархом Никоном 17. Усе
це свідчить про невипадковість згадування (у пам’ятці «Слово о немечьском
прелщении…» і сербському рукописі XIV ст.) рогатих клобуків у зв’язку з
Петром Гугнивим. Як бачимо, у свідомості старообрядців неофіційне ім’я
Петръ Гоугнивыи містить ознаку ‛особа, яка використовує одяг з атрибутами
нечистої сили’.
Можна констатувати, що денотативний компонент ‛єретик’, який вхо-
дить до змісту імені Петръ Гоугнивыи, включає в себе етнокультурні ознаки
‛особа, яка привнесла в католицьке віросповідання єретичне вчення, зорі-
єнтоване на іудейські догмати (насамперед використання опрісноків і вша-
нування суботи)’ та ‛особа, релігійні погляди якої сприймалися грецькою,
римською, іудейською церквами, а також старообрядцями-федосіївцями як
єретичні’.
Наявне виключно в полемічній антилатинській літературі, ім’я Петра
Гугнивого потрапило у воїнську повість «Сказання» про Мамаєве побоїще.
Виникає питання, чому автор «Сказання» використовує для повчання ім’я
саме Петра Гугнивого? Протиставлення католицької і православної віри
супроводжується в «Сказанні» звинуваченням литовських князів Ольгерда
(1307–1377) та його сина Владислава ІІ Ягайла (1351–1434) у тому, що вони
наслідують «латинський закон» Петра Гугнивого:
«Олегъ нача бо"тися <…> "гаило литовски <…> онъ имѣет законъ гоуг-
ниваго Петра, аз же имѣх правы закон» (Мамай-2, XVI, 18), «княз Олегъ
резанскый, начатъ бо"тися <…> Волгордъ литовскый. Нъ обаче онъ по-
читаеть законъ латынскый Петра Гугниваго, азъ же, окаанный, разумѣхъ
истінный законъ б(о)жій» (Мамай-3, XVI, 53), «Волгердъ литовъскиі, <…>
он же Петра Гугниго (у ркп. так. — Г. М.) закон разумѣхъ, аз же каковы
истинны разумѣхъ» (Мамай-4, XVII, 103).
Досліджуючи процес хрещення Київської Русі і Литви, А. Ю. Дворни-
ченко виявив внутрішні причини нестабільності політичних і релігійних по-
глядів литовських князів, зокрема зазначив, що «політична ситуація зміни-
лася настільки, що православ’я стало не актуальним для ‟корінної Литви”.
Зближення з Польщею вимагало більш лояльного ставлення до католицтва.
Саме в такому контексті і потрібно оцінювати хрещення Литви 1387 р. <…>
При цьому здійснювалася ця акція самим Ягайло» [Дворниченко : 83]. Уве-
дення в текст «Сказання» імені Петра Гугнивого містить алюзію на зміну
віри литовськими князями, які спочатку прийняли православну віру 18, потім
16 «Он же, Евгений, прииде на собор в преждереченном рогатом клобуце»
(АввакумБеседа-3, 122); Базельський собор «позбавив влади Євгенія IV, винного в
симонії, єретика, клятвопорушника і схизматика» [Зарецкий, Казбекова].
17 «Врага Божия, патриарха Никона» (АввакумБеседа-3, 121), «А никония-
на пуще устремишася на зло <…> А все то блюдолизы римския утроили с Нико-
ном-врагом гонение на христианы» (АввакумБеседа-3, 123).
18 «У другій половині XIV ст. Ольгерд став православним» [Дворниченко : 80];
«один з перших великих князів — Міндовг спочатку хрестився за православним
14 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
навернулися в католицтво, а згодом об’єдналися з мусульманами, і слугує
точкою зрощення мотиву політичної зради (Ягайло в гострий момент зрадив
рязанського князя Олега, «уклав союз з правителем Орди Мамаєм» [Греков :
102]) з мотивом зради релігійної.
ЛІТЕРАТУРА
Беляев Л. А. Вандалы. Православная энциклопедия / под ред. Патриарха Московско-
го и всея Руси Кирилла. Москва : Церков.-науч. центр «Православная энцикло-
педия», 2009. Т. 6. С. 546–549. URL: http://www.pravenc.ru/text/154045.html. (дата
звернення: 29.07.2020).
Бонифаций. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. Санкт-Петер-
бург, 1891. Т. 4. С. 370–372.
Браун Ф. А. Вандалы. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т.
Санкт-Петербург, 1892. Т. 5а. С. 484–485.
Бубнов Н. Ю. Старообрядческое «антижитие» патриарха Никона. Святые и святы-
ни северорусских земель : сб. по материалам VII науч.-регион. конф. Каргополь,
2002. С. 221–230. URL: https://samstar-biblio.ucoz.ru/publ/99-1-0-411. (дата звер-
нення: 15.05.2020).
Вершинин К. В., Андрейчева М. Ю. Древнерусский этногенеалогический трактат.
(Ч. 2. Текстологический и источниковедческий комментарий). Древняя Русь.
Вопр. медиевистики. 2020. № 1. С. 81–96.
Возняк М. Український протипапський памфлєт ХVI в. «Історія о єдномъ папѣ
римскомъ». Зап. Тов-ва імені Шевченка. Львів, 1914. Т. 117–118. С. 251–268.
Гергей Е. История папства. Москва : Республика, 1996. 463 с.
Греков И. Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV–XV вв.).
Москва : Наука, 1975. 519 с.
Дворниченко А. Ю. Крещение Киевской Руси и Литвы в контексте потестарного
общества. Палеоросия. Древняя Русь во времени, в личностях, в идеях. Альманах
/ под ред. К. А. Костромина. Санкт-Петербург, 2015. Вып. 3. С. 76–84.
Зарецкий Ю. П., Казбекова Е. В. Базельский собор. Православная энциклопедия /
под ред. Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. Москва : Церков.-науч.
центр «Православная энциклопедия», 2009. Т. 4. С. 260–263. URL: http://pravenc.
ru. pdf. (дата звернення: 19.07.2020).
Зема В. Є. Оповіді про навернення на християнство і рання православна полеміка.
Україна в Центрально-Східній Європі : зб. наук. пр. Київ : Ін-т історії України
НАН України, 2013. Вип. 12–13. С. 65–95.
Ивановский Н. И. Критический разбор учения безпоповцев о церкви и таинствах.
Казань : Тип. Императ. Ун-та, 1892. 380 с.
Иконников В. С. Новые материалы и труды о патриархе Никоне. Киев : Тип. Имп.
ун-та св. Владимира, 1888. 76 с.
Іоанна. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. Санкт-Петербург,
1894. Т. 13а. С. 664.
Карташев А. В. Вселенские Соборы. Православие и современность. Электронная
библиотека. URL: http://councils.pdf. (дата звернення: 18.07.2020).
Ключевский В. О. Курс русской истории : в 3 т. Москва : Тип. Т-ва А. Левенсон,
1916. Т. 3. 480 с.
Конский П. А. Стефан. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т.
Санкт-Петербург, 1901. Т. 31а. С. 641–642.
обрядом, потім перейшов у католицтво і, скориставшись дивідендами у вигляді ко-
ролівської корони, повернувся в язичництво» [Дворниченко : 82].
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 15
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
Криза А. Петр Гугнивый и Папесса (антилатинская церковнославянская полемиче-
ская литература в Центральной Европе). Studia Slavica Hung. 2008. 53/2. С. 397–
405.
Кудрявцев П. Н. Судьбы Италии от падения Западной Римской империи до восста-
новления Карлом Великим : Обозрение Остгото-Лангобард. периода итал. исто-
рии. Москва : В унив. тип., 1850. ХІІ, 714 с.
Муравьев А. В., Урушев Д. А. Прение о бороде. Мужественная норма и гигиени-
ческая мода. Отечеств. зап. 2014. № 2. URL: https://magazines.gorky.media/
oz/2014/2/prenie-o-borode.html. (дата звернення: 15.05.2020).
Никон. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. Санкт-Петербург,
1897. Т. 2. С. 138–142.
Опарина Т. А. Греческий чин присоединения католиков к православной Церкви в
сербских и украинско-белорусских памятниках и их влияние на русскую тради-
цию. Вестн. церков. истории. 2010. № 1–2. С. 215–231.
Попов А. Историко-литературный обзор древнерусских полемических сочинений
против латинян. (XI–XV вв.). Москва : Тип. Т. Рис, 1875. 417 с.
Русский раскол и вселенское православие. Публичная лекция И. М. Громогласова.
Сергиев Посад : 2 тип. Снегиревой, 1898. 44 с.
Смирнов П. С. Из истории раскола первой половины XVIII века. По неизданным
памятникам. Санкт-Петербург : Тип. М. Меркушева, 1908. 233 с.
Снегирев И. М. Древности Российского государства, изданные по высочайшему по-
велению. Отд. І. Св. иконы, кресты, утварь храмовая и облачение сана духовно-
го. Москва : Тип. Александра Семена, 1849. 231 с.
Фельдштейн О. И. Бонифаций VII. Православная энциклопедия / под ред. Патриарха
Московського и всея Руси Кирилла. Москва : Церков.-науч. центр «Православ-
ная энциклопедия», 2009. Т. 6. С. 14. URL: http://pravenc.ru. pdf. (дата звернення:
17.07.2020).
Чибисов Б. И. Термин «латиняне» в византийских и древнерусских письменных
источниках (до начала XIII века). Палеоросия. Древняя Русь во времени, в лич-
ностях, в идеях. Альманах / под ред. П. И. Гайденко. Санкт-Петербург ; Казань,
2014. Вып. 1. С. 73–98.
Чумичева О. В. Иноверцы или еретики : понятие «жидовская мудрствующие» в по-
лемическом контексте на Руси конца XI – начала XVI вв. Jewish-Christian Re-
lations : Insights and Issues in the ongoing Jewish-Christian Dialogue. URL: http://
example_061. pdf. (дата звернення: 14.01.2017).
Шевченко В. Православно-католицька полеміка та унійна проблематика в житті Ру-
сі-України доберестейського періоду : в 2 т. Київ, 2018. Т. 1. 718 с. URL: https://
www.filosof.com.ua/BIBLIO/Sheevchenko_V.pdf. (дата звернення: 12.08.2020).
Erickson John H. The Challenge of Our Past : Studies in Orthodox Canon Law and
Church History. Crestwood, NY : St. Vladimir’s Seminary Press, 1991. 174 p. URL:
http://arhiv.orthodoxy.org.ua (дата звернення: 15.05.2020).
ДЖЕРЕЛА
АввакумБеседа-3 Беседа третья [Об иноческом чине]. Житие протопопа
Аввакума, им самим написанное, и другие его сочинения / подгот.
текста, сост., вступ. статья и комментарии Н. С. Демковой.
Санкт-Петербург : Изд. Группа «Азбука-классика», 2010.
С. 120–125.
Дим. Серб. Книга Димитрия митрополита Сербского. Старопоморское
(федосеевское) согласие. Устав. URL: http://www.staropomor.
ru/Ustav(2)/oborode.html. (дата звернення: 28.07.2020).
16 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
ЕКорм. Древнеславянская кормчая XIV титулов без толкований.
Труд В. Н. Бенешевича. Изд. Отд-ния рус. яз. и словесности
Императ. Акад. наук. Санкт-Петербург, 1906. Т. 1. V, 840 с.
Изумруд Изумруд. URL: http://starajavera.narod.ru/IZUMRUDafanasiy.
html. (дата звернення: 28.07.2020).
Крещ.Лат.1621 Соборное изложение 1621 года о крещении латынь. URL:
http://www.synaxis.info/synaxis/8_law/h_misc/SobIzl.html. (дата
звернення: 28.07.2020).
ЛНик-1 Летописный сборник, именуемый Патриаршей или
Никоновскою летописью. Полное собрание русских летописей.
Москва : «Языки русской культуры», 2000. Т. 9. 288 с.
Мамай-2 Сказание. ІІ редакция. Шамбинаго С. Повести о Мамаевом
побоище. Санкт-Петербург : Тип. Императ. Акад. наук, 1906.
С. 3–37.
Мамай-3 Сказание. ІІІ редакция. Шамбинаго С. Повести о Мамаевом
побоище. Санкт-Петербург : Тип. Императ. Акад. наук, 1906.
С. 38–73.
Мамай-4 Сказание. 4 редакция (распространенная). Шамбинаго С.
Повести о Мамаевом побоище. Санкт-Петербург : Тип.
Императ. Акад. наук, 1906. С. 74–128.
Оборона Иерея Михаила «Оборона верному человеку». URL: http://
karpatorusyn.org/iereya-mixaila-obrona-v%D1%A3rnomu-
chelov%D1%A3ku/.pdf. (дата звернення: 30.07.2020).
Обличит. Обличительные списания против жидов и латинян. Чтения в
Императорском Обществе истории древностей российских.
Москва : Унив. тип., 1879. Кн. 1. С. 1–41.
О вере-XVIІ Книга О вере. Старопоморское (федосеевское) согласие.
Устав. URL: http://www.staropomor.ru/Ustav(2)/oborode.html.
(дата звернення: 27.07.2020).
О вере-1588 О единой истинной православной вере… Соч. Острожского
священника Василия 1588 года. Русская Историческая
Библиотека, издаваемая Археографическою коммиссиею. Т. 7 :
Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 2.
Петербург : Тип. А. М. Котомина и Ко, 1882. Стб. 633–938.
ПВЛ-1 Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку. Полное
собрание русских летописей. Москва : «Языки русской
культуры», 1997. Т. 1. С. 1–286.
ПослНикифора-1 Ïîñëàí¿å ^ íèêèfîðà ìèòðwïîëèòà ê¿åâñêà(ã). ê âîëîäèìåðu
êí(#)¾þ... Дергачева И. В., Мильков В. В., Милькова С. В.
Лука Жидята : святитель, писатель, мыслитель. Москва : Мир
философии, 2016. С. 290–299.
ПослНикифора-2 Ïîñëàí¿å ^ íèêèôîðà ìèòðîïîëèòà ê¿åâñêàãî âñå# ðu(ñ)
ñê¿à çåìë#. íàïèñàí¿å íà ëàòûíu êú "ðîñëàâu êíçþ.
Баранкова Г. С. Антилатинские послания митрополита
Никифора: лингвистический и текстологический аспекты
исследования. Лингвистическое источниковедение и история
русского языка (2002–2003). Москва : Древлехранилище, 2003.
С. 317–359.
Посл. Правов. Шашков А. Т. Послание «правоверным» — новый памятник
урало-сибирской старообрядческой литературы начала
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 17
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
XVIII в. : атрибуция, текст, комментарии. Старообрядчество
в России (XVII–XX вв.) : сб. науч. тр. / отв. ред. и сост.
Е. М. Юхименко. Москва : «Языки славянских культур», 2010.
Вып. 4. С. 389–427.
СДРЯ XI–XIV Словарь древнерусского языка (XI–XIV вв.). Москва :
Рус. яз. — Азбуковник, 1988. Т. 1. 526 с. ; 2000. Т. 6. 608 с.
Сл. нем. прелщ. Слово о немечьском прелщении, како научи их Гугнивый
Петр ереси. Рукоп. сб. «Славянские рукописи» Свято-Троицкой
Сергиевой Лавры, № 793, л. 20 об.–21. URL: http://stsl.ru. (дата
звернення: 28.03.2020).
Сл.Нем.Прелщ. Ñëîâî w íåìåöñêw(ì) ïðåëümåí¿è "êî íàu÷è èõ ãuãíèâûè
ïåòðú åðåñè. Библиотека Соловецкого монастыря,
Сол. 856/966, л. 204–212 об. URL: http://expositions.nlr.ru/ex_
manus/Solovki_Manuscripts. (дата звернення: 28.03.2020).
СлРЯ XI–XVII Словарь русского языка XI–XVII вв. Москва : Наука, 1981.
Вып. 8. 351 с. ; 1986. Вып. 11. 456 с.
Служ.Иос.1647 Служебник патриарха Иосифа. Старопоморское (федосеевское)
согласие. Устав. URL: http://www.staropomor.ru/Ustav(2)/
oborode.html. (дата звернення: 28.03.2020).
Сл. Феод. о лат. Ñëî(â) ^öà íàøåãî fåw(ä)ñ¿à, ïåmåðñêàãî èãuìåíà. êú
èz#ñëàâu êí#su, w ë(à)ò(è)íw(õ). Яцимирский А. И. Из
славянских рукописей. Тексты и заметки. Москва : Унив. тип.,
1898. С. 23–27.
ЧелобНикиты Суздальскаго соборнаго попа Никиты Константинова
Добрынина (Пустосвята) челобитная… Материалы для
истории раскола за первое время его существования,
издаваемые братством св. Петра митрополита / под. ред.
Н. Субботина. Москва : Тип. Э. Лисснер и Ю. Роман, 1878. Т. 4.
С. 1–178.
Чин от ереси Чин от ереси приходящих к Церкви Христовой. Старопоморское
(федосеевское) согласие. Устав. URL: http://www.staropomor.
ru/Ustav(2)/oborode.html. (дата звернення: 28.03.2020).
ЭтноТрактат Вершинин К. В., Андрейчева М. Ю. Древнерусский
этногенеалогический трактат (часть 1). Древняя Русь. Вопр.
медиевистики. 2019. № 1. С. 16–17.
REFERENCES
Belyayev L. A. (2009). Vandaly. Pravoslavnaya entsiklopediya. Entsiklopediya pod red.
Patriarkha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla : svod znaniy po pravoslaviyu i istorii
religii, (6), 546–549. Moskva : Tserkovno-nauchnyy tsentr «Pravoslavnaya entsiklo-
pediya». URL: http://www.pravenc.ru/text/154045.html. [in Russian].
Bonifatsіy. (1891). Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86 t., (4), 370–372.
Sankt-Peterburg. [in Russian].
Braun F. A. (1892). Vandaly. Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86 t. (5a),
484–485. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Bubnov N. Yu. (2002). Staroobryadcheskoye «antizhitiye» patriarkha Nikona. Svyatyye i
svyatyni severorusskikh zemel : sb. po materialam VII nauch.-region. konf. Kargopol,
221–230. URL: https://samstar-biblio.ucoz.ru/publ/99-1-0-411. [in Russian].
Vershinin K. V., Andreycheva M. Yu. (2020). Drevnerusskiy etnogenealogicheskiy trak-
tat (chast 2. Tekstologicheskiy i istochnikovedcheskiy kommentariy). Drevnyaya Rus.
Voprosy mediyevistiki, (1), 81–96. [in Russian].
18 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
Vozniak M. (1914). Ukrainskyi protypapskyi pamfliet ХVI v. «Istoriia o yednomъ pap
rymskomъ». Zapysky tovarystva imeni Shevchenka, (117–118), 251–268. Lviv. [in
Ukrainian].
Gergey E. (1996). Istoriya papstva. Moskva : Respublika. [in Russian].
Grekov I. B. (1975). Vostochnaya Evropa i upadok Zolotoy Ordy (na rubezhe XIV–
XV vv.). Moskva : Nauka. [in Russian].
Dvornichenko A. Yu. (2015). Kreshcheniye Kiyevskoy Rusi i Litvy v kontekste potestar-
nogo obshchestva. Paleorosiya. Drevnyaya Rus vo vremeni, v lichnostyakh, v ideyakh.
Almanakh / pod red. К. А. Kostromina, (3), 76–84. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Zaretskiy Yu. P., Kazbekova E. V. (2009). Bazelskiy sobor. Pravoslavnaya entsiklopediya.
Entsiklopediya pod red. Patriarkha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla : svod znaniy
po pravoslaviyu i istorii religii, (4), 260–263. Moskva : Tserkovno-nauchnyy tsentr
«Pravoslavnaya entsiklopediya». URL: http://pravenc.ru. pdf. [in Russian].
Zema V. Ye. (2013). Opovidi pro navernennia na khrystyianstvo i rannia pravoslavna
polemika. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi : Zb. nauk. pr., (12–13), 65–95.
Kyiv : In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Ivanovskiy N. I. (1892). Kriticheskіy razbor uchenіya bezpopovtsev o tserkvi i tainstvakh.
Kazan : Tip. Imperat. Un-ta. [in Russian].
Ikonnikov V. S. (1888). Novyye materіaly i trudy o patrіarkhe Nikone. Kіev : Tip. Imp.
un-ta sv. Vladimіra. [in Russian].
Іoanna. Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86 t. (1894), (13a), 664.
Sankt-Peterburg. [in Russian].
Kartashev A. V. (1994). Vselenskiye Sobory. Pravoslaviye i sovremennost. Elektronnaya
biblioteka. URL: http://councils.pdf. [in Russian].
Klyuchevskiy V. O. (1916). Kurs russkoy istorіi : in 3 t. Moskva : Tip. T-va A. Levenson,
(3). [in Russian].
Konskіy P. A. (1901). Stefan. Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86 t.
(31a), 641–642. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Kriza A. (2008). Kriza A. Petr Gugnivyy i Papessa (antilatinskaya tserkovnoslavyanskaya
polemicheskaya literatura v Tsentralnoy Evrope). Studia Slavica Hung, (53/2), 397–
405. [in Russian].
Kudryavtsev P. N. (1850). Sud’by Italіi ot padenіya Zapadnoy Rimskoy imperіi do vozsta-
novlenіya Karlom Velikim : Obozrenіe Ostgoto-Langobardskago perіoda italіyanskoy
istorіi. Moskva : V universitetskoy tip. [in Russian].
Muravyev A. V., Urushev D. A. (2014). Preniye o borode. Muzhestvennaya norma i gigi-
yenicheskaya moda. Otechestvennyye zapiski, (2). URL: https://magazines.gorky.me-
dia/oz/2014/2/prenie-o-borode.html. [in Russian].
Nikon. Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona : in 86 t. (1897), (21), 138–142.
Sankt-Peterburg. [in Russian].
Oparina T. A. (2010). Grecheskiy chin prisoyedineniya katolikov k pravoslavnoy Tserkvi
v serbskikh i ukrainsko-belorusskikh pamyatnikakh i ikh vliyaniye na russkuyu trad-
itsiyu. Vestnik tserkovnoy istorii, (1–2), 215–231. [in Russian].
Popov A. (1875). Istoriko-literaturnyy obzor drevne-russkikh polemicheskikh sochinenіy
protiv latinyan. (XI–XV vv.). Moskva : Tip. T. Ris. [in Russian].
Russkіy raskol (1898). Russkіy raskol i vselenskoye pravoslavіe. Publichnaya lektsіya
I. M. Gromoglasova. Sergіev Posad : 2 tip. Snegirevoy. [in Russian].
Smirnov P. S. (1908). Iz istorii raskola pervoy poloviny XVIII veka. Po neizdannym
pamyatnikam. Sankt-Peterburg : Tip. M. Merkusheva. [in Russian].
Snegirev I. M. (1849). Drevnosti Rossіyskago gosudarstva, izdannyya po vysochayshemu
povelenіyu. Otd-niye І. Sv. ikony, kresty, utvar khramovaya i oblachenіe sana duk-
hovnago. Moskva : Tip. Aleksandra Semena. [in Russian].
Feldshteyn O. I. (2009). Bonifatsiy VII. Pravoslavnaya entsiklopediya. Entsiklopediya
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 19
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
pod red. Patriarkha Moskovskogo i vseya Rusi Kirilla : svod znaniy po pravoslaviyu i
istorii religii, (6), 14. Moskva : Tserkovno-nauchnyy tsentr «Pravoslavnaya entsiklo-
pediya». URL: http://pravenc.ru. pdf. [in Russian].
Chibisov B. I. (2014). Termin «latinyane» v vizantiyskikh i drevnerusskikh pismenny-
kh istochnikakh (do nachala XIII veka). Paleorosiya. Drevnyaya Rus vo vremeni, v
lichnostyakh, v ideyakh. Almanakh / pod red. P. I. Gaydenko. Sankt-Peterburg ; Ka-
zan, (1), 73–98. [in Russian].
Chumicheva O. V. (2010). Inovertsy ili eretiki : ponyatiye «zhidovskaya mudrstvuyushchi-
ye» v polemicheskom kontekste na Rusi kontsa XI — nachala XVI vv. Jewish-Chris-
tian Relations : Insights and Issues in the ongoing Jewish-Christian Dialogue. URL:
http://example_061. pdf. [in Russian].
Shevchenko V. (2018). Pravoslavno-katolytska polemіka ta unіyna problematyka v zhyttі
Rusі-Ukraїny doberesteyskogo perіodu : u 2 t. Kyiv. (1). URL: https://www.filosof.
com.ua/BIBLIO/Sheevchenko_V.pdf. [in Ukrainian].
Erickson John H. (1991). The Challenge of Our Past : Studies in Orthodox Canon Law and
Church History. Crestwood, NY : St. Vladimir’s Seminary Press. URL: http://arhiv.
orthodoxy.org.ua.
SOURCES
AvvakumBeseda-3 Beseda tretia [Ob inocheskom chine]. Zhitiye protopopa Avvakuma,
im samim napisannoye, i drugiye ego sochineniya. Sankt-Peterburg :
Izd. Gruppa «Azbuka-klassika». (2010), 120–125. [in Russian].
Dim. Serb. Kniga Dimitriya mitropolita Serbskago. Staropomorskoye
(fedoseyevskoye) soglasiye. Ustav. URL: http://www.staropomor.ru/
Ustav(2)/oborode.html. [in Russian].
EKorm. Drevne-slavyanskaya kormchaya XIV titulov bez tolkovanіy. Trud
V. N. Beneshevicha. Izd. Otd-nіya rus. yaz. i slovesnosti Imperat.
Akad. nauk. Sankt-Peterburg. (1906), (1). [in Russian].
Izumrud. Izumrud. URL: http://starajavera.narod.ru/IZUMRUDafanasiy.
html. [in Russian].
Kreshch.Lat.1621 Sobornoye izlozheniye 1621 goda o kreshchenii latyn. URL: http://
www.synaxis.info/synaxis/8_law/h_misc/SobIzl.html. [in Russian].
LNik-1 Letopisnyy sbornik, imenuyemyy Patriarshey ili Nikonovskoyu
letopisyu. Polnoye sobraniye russkikh letopisey. Moskva : «Yazyki
russkoy kultury». (2000), (9). [in Russian].
Mamay-2 Skazanіe. ІІ redaktsіya. Shambinago S. Povesti o Mamayevom
poboishche. Sankt-Peterburg : Tip. Imperat. Akad. nauk. (1906),
3–37. [in Russian].
Mamay-3 Skazanіe. ІІІ redaktsіya. Shambinago S. Povesti o Mamayevom
poboishche. Sankt-Peterburg : Tip. Imperat. Akad. nauk. (1906),
38–73. [in Russian].
Mamay-4 Skazanіe. 4 redaktsіya (rasprostrannenaya). Shambinago S. Povesti
o Mamayevom poboishche. Sankt-Peterburg : Tip. Imperat. Akad.
nauk. (1906), 74–128. [in Russian].
Oborona Іereya Mikhaila «Oborona vernomu cheloveku». URL: http://
karpatorusyn.org/iereya-mixaila-obrona-v%D1%A3rnomu-
chelov%D1%A3ku/.pdf. [in Russian].
Oblichit. Oblichitelnyya spisanіya protiv zhidov i latinyan. Chtenіya v
Imperat. Obshchestve istorіi drevnostey rossіyskikh. Moskva :
Universitetskaya tip. (1879), (1), 1–41. [in Russian].
O vere-XVIІ Kniga O vere. Staropomorskoye (fedoseyevskoye) soglasiye.
20 ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6
Г. В. Межжеріна
Ustav. URL: http://www.staropomor.ru/Ustav(2)/oborode.html. [in
Russian].
O vere-1588 O edinoy istinnoy pravoslavnoy vere… Soch. Ostrozhskago
svyashchennika Vasilіya 1588 goda. Pamyatniki polemicheskoy
literatury v Zapadnoy Rusi. Kniga 2. Russkaya Istoricheskaya
Biblіoteka. izdavayemaya Imperat. Arkheograficheskoyu
kommissiyeyu. Sankt-Peterburg. (1882), (7), 633–938. [in Russian].
PVL-1 Povest vremennykh let po Lavrentyevskomu spisku. Polnoye
sobraniye russkikh letopisey. Moskva : «Yazyki russkoy kultury».
(1997), (1), 1–286. [in Russian].
PoslNikifora-1 Ïîñëàí¿å ^ íèêèfîðà ìèòðwïîëèòà ê¿åâñêà(ã). ê âîëîäèìåðu
êí(#)¾þ... Dergacheva I. V., Milkov V. V., Milkova S. V. Luka
Zhidyata : svyatitel, pisatel, myslitel. Moskva : Mir filosofii. (2016),
290–299. [in Russian].
PoslNikifora-2 Ïîñëàí¿å ^ íèêèôîðà ìèòðîïîëèòà ê¿åâñêàãî âñå# ðu(ñ)ñê¿à
çåìë#. íàïèñàí¿å íà ëàòûíu êú "ðîñëàâu êíçþ. Barankova G. S.
Antilatinskiye poslaniya mitropolita Nikifora : lingvisticheskiy
i tekstologicheskiy aspekty issledovaniya. Lingvisticheskoye
istochnikovedeniye i istoriya russkogo yazyka (2002–2003).
Moskva : Drevlekhranilishche. (2003), 317–359. [in Russian].
Posl. Pravov. Shashkov A. T. Poslaniye «pravovernym» — novyy pamyatnik
uralo-sibirskoy staroobryadcheskoy literatury nachala XVIII v. :
atributsiya. tekst. kommentarii. Staroobryadchestvo v Rossii
(XVII–XX vv.) : Sb. nauch. tr. / otv. red. i sost. E. M. Yukhimenko.
Moskva : «Yazyki slavyanskikh kultur». (2010), (vyp. 4), 389–427.
[in Russian].
SDRYa XI–XIV Slovar drevnerusskogo yazyka (XI–XIV vv.). Moskva : Rus. yaz. —
Azbukovnik. (1988), (1) ; (2000), (6). [in Russian].
Sl. nem. prelshch. Slovo o nemechskom prelshchenii, kako nauchi ikh Gugnivyy Petr
eresi. Rukop. sb. «Slavyanskіya rukopisi». XVI v. Svyato-Troitskoy
Sergiyevoy Lavry. № 793, l. 20 ob.–21. URL: http://stsl.ru. [in
Russian].
Sl.Nem.Prelshch. Ñëîâî w íåìåöñêw(ì) ïðåëümåí¿è "êî íàu÷è èõ ãuãíèâûè
ïåòðú åðåñè. Rukop. k. XV v. Biblioteki Solovetskogo monastyrya.
Sol. 856/966, l. 204–212 ob. URL: http://expositions.nlr.ru/ex_
manus/Solovki_Manuscripts. [in Russian].
SlRYa XI–XVII Slovar russkogo yazyka XI–XVII vv. Moskva : Nauka ; OOO
«LEKSRUS». (1981), (8) ; (1986), (11). [in Russian].
Sluzh.Ios.1647 Sluzhebnik patriarkha Iosifa. Staropomorskoye (fedoseyevskoye)
soglasiye. Ustav. URL: http://www.staropomor.ru/Ustav(2)/
oborode.html. [in Russian].
Sl. Feod. o lat. Ñëî(â) ^öà íàøåãî fåw(ä)ñ¿à, ïåmåðñêàãî èãuìåíà. êú
èz#ñëàâu êí#su, w ë(à)ò(è)íw(õ). Yatsimirskіy A. I. Iz
slavyanskikh rukopisey. Teksty i zametki. Moskva : Universitetskaya
tip. (1898), 23–27. [in Russian].
ChelobNikity Suzdalskago sobornago popa Nikity Konstantinova Dobrynina
(Pustosvyata) chelobitnaya… Materіyaly dlya istorіi raskola za
pervoye vremya ego sushchestvovanіya, izdavayemyye bratstvom
sv. Petra mitropolita, pod redaktsіey N. Subbotina. Moskva : Tip.
E. Lissner i Yu. Roman. (1878) , (t. 4), 1–178. [in Russian].
Chin ot eresi Chin ot eresi prikhodyashchikh k Tserkvi Khristovoy.
Staropomorskoye (fedoseyevskoye) soglasiye. Ustav. URL: http://
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2020, № 6 21
Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи.2
www.staropomor.ru/Ustav(2)/oborode.html. [in Russian].
EtnoTraktat Etnogenealogicheskiy traktat. Vershinin K. V., Andreycheva M. Yu.
Drevnerusskiy etnogenealogicheskiy traktat (chast 1). Drevnyaya
Rus. Voprosy mediyevistiki. (2019), (1), 16–17. [in Russian].
H. V. MEZHZHERINA
National Aviation University
Kyiv, Ukraine
E-mail: anvame1@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-8900-577X
THE INFORMAL ANTHROPONYM ПЕТРЪ ГОУГНИВЫИ. 2
The article is devoted to finding out the motivational basis, reconstruction of reference
connections, denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи
available in the original and translated East Slavic written monuments (the Lavrenty
chronicle, «Chronicle of George Amartol», «Old Slavonic Kormchaia of 14 titles» etc.).
The anthroponym belongs to two people — Patriarch Peter ІІІ of Alexandria V century
(Πέτρος Μογγός) and the «chronicle» Roman heresiarch ІХ century. It is assumed that
Peter ІІІ got an unofficial name among the Monophysites during his lifetime. It is proved
that the transition from the assessment of a person by physical disabilities to religious
and ethical assessment, from the meaning ‛who has a hoarse, vague voice’ to the meaning
‛heretic’ reflected in the internal form of the unofficial proprial name Μογγός and its
translation equivalent Гоугнивыи.
The use of an informal anthroponym in written monuments after the thirteenth century
has been traced in connection with reconstruction of denotative features of an unofficial
anthroponym Петръ Гоугнивыи. A number of discussion issues were considered, including
the origin of «Philosopher’s Speech», time of inclusion of the legend of Петръ Гоугнивыи
in the chronicle, fact of existence of Pope ІХ century by name Петръ Гоугнивыи, ethnic
roots of the heresiarch, etc. It was shown that Peter Huhnyvyy introduced into the Catholic
faith a heretical teaching focused on pagan and Jewish dogmas. Denotation of second
component in an unofficial name Петръ Гоугнивыи includes characteristics that appeared
at rethinking the original semantics of Indo-European root *gou-(n-) and its continuants.
Semantics of dissatisfaction, mockery, disrespect developed in East Slavic derivatives.
The transition to cultural semantics has already taken place in a word-forming nest with a
root -гоу(г)- at a time when the legend of Peter Huhnyvyy was included in the chronicle
article * 988. The ethnocultural denotative components which are included in the content
of the anthroponym Петръ Гоугнивыи, in its entirety coincide with the semantic structure
of the word heretic. Combination of linguistic analysis with historical and cultural analysis,
taking into account historical facts and information contained in apocryphal legends and
scientific versions, gives reason to believe that the «chronicle» Peter Huhnyvyy was the
real historical person.
Keywords: Kyiv Rus’, unofficial anthroponomy, semantics, historical and cultural
analysis, Петръ Гоугнивыи, Peter Mongus.
(Закінчення див. у наступному номері журналу)
Дата надходження до редакції — 20.10.2020
Дата затвердження редакцією — 27.10.2020
|