Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка

Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка

Дослідницький матеріал – фрагменти листів А. Кримського до І. Франка. У статті простежено особливості інтимізації персонального тексту, омовлення почуття поваги та любові з урахуванням дискурсивної своєрідності творця епістем, особливостей його ідіостилю. Зосереджено увагу на таких стилістичних яв...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2021
1. Verfasser: Космеда, Т.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української мови НАН України 2021
Schriftenreihe:Культура слова
Schlagworte:
Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188036
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка / Т. Космеда // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 30-42. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-188036
record_format dspace
spelling irk-123456789-1880362023-02-11T01:27:54Z Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка Космеда, Т. Агатангел Кримський: Аспекти персонології Дослідницький матеріал – фрагменти листів А. Кримського до І. Франка. У статті простежено особливості інтимізації персонального тексту, омовлення почуття поваги та любові з урахуванням дискурсивної своєрідності творця епістем, особливостей його ідіостилю. Зосереджено увагу на таких стилістичних явищах, як інтертекстуальність, моделювання оказіональних слів, уживання зменшено-пестливих форм, актуалізація іншомовних украплень; синкретичне поєднання характерних мовленнєвих жанрів; створення гібридних жанрових епістолярних зон; моделювання критично-інтимного дискурсу; демонстрація високого рівня системи компетенцій мовної особистості. Зроблено висновок, що А. Кримський у дискурсивному просторі листування демонструє креативність і виразно виявляє індивідуальний стиль, відображений і в його художньому та науковому дискурсі, що потребує подальшого дослідження. Linguistics of the XXI century focuses on ego-texts or personal texts, the study of which allows a deeper understanding of the language personality, the nature of the personal language space. The purpose of this scientific research is to find out the originality of a fragment of A. Krymskyi’s epistemes to I. Franko. As a result of the analysis, it was found out that Franko is a person close to Krymskyi in spirit. We trace the specifics of verbalization of intimacy (special forms of treatment that vary depending on the level of expression of feelings), the stipulation of respect and love, taking into account the peculiarities of the discursive originality of the creator of epistemes (intertextuality, tendency to model occasional words, use of reducedloving forms, actualization of foreign inclusions). A. Krymskyi’s private letters contain genre speech subspecies, among which pity, complaint, justification, confession, approval, motivation, compliment, request, offer, gratitude, etc. prevail. In these letters, several genres are syncretically combined, creating hybrid genre epistolary zones. In general, these letters are respectfully majestic when the text concerns I. Franko, or ironically humorous when it comes to the personality of A. Krymskyi himself. The author of the letters models a kind of critical-intimate discourse, correctly expressing remarks. The main purpose of these letters is to inform about events, discuss everyday life, express emotions, tell about the facts of the biography, convince of the correctness of their opinions, critically point out certain scientific problems, set the addressee to positive and fruitful cooperation. Among the stylistic features of A. Krymskyi’s epistemes we single out (1) special honors or respectfully friendly addresses; (2) the use of various speech egotext subgenres with their peculiar application and the corresponding dominant tone; (c) casual selection of language means, among which there are idiostyle ones; (d) immediacy in the expression of feelings; (e) ease of speech, sincerity. A. Krymskyi demonstrates creativity and clearly shows the individual style, reflected in his artistic and scientific discourse. 2021 Article Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка / Т. Космеда // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 30-42. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0201-419X DOI: doi.org/10.37919/0201-419X.2021.95.3 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188036 821.161.2-6Кримський:82(477)(092) uk Культура слова Інститут української мови НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Агатангел Кримський: Аспекти персонології
spellingShingle Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Космеда, Т.
Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка
Культура слова
description Дослідницький матеріал – фрагменти листів А. Кримського до І. Франка. У статті простежено особливості інтимізації персонального тексту, омовлення почуття поваги та любові з урахуванням дискурсивної своєрідності творця епістем, особливостей його ідіостилю. Зосереджено увагу на таких стилістичних явищах, як інтертекстуальність, моделювання оказіональних слів, уживання зменшено-пестливих форм, актуалізація іншомовних украплень; синкретичне поєднання характерних мовленнєвих жанрів; створення гібридних жанрових епістолярних зон; моделювання критично-інтимного дискурсу; демонстрація високого рівня системи компетенцій мовної особистості. Зроблено висновок, що А. Кримський у дискурсивному просторі листування демонструє креативність і виразно виявляє індивідуальний стиль, відображений і в його художньому та науковому дискурсі, що потребує подальшого дослідження.
format Article
author Космеда, Т.
author_facet Космеда, Т.
author_sort Космеда, Т.
title Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка
title_short Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка
title_full Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка
title_fullStr Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка
title_full_unstemmed Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка
title_sort постать а. кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до і. франка
publisher Інститут української мови НАН України
publishDate 2021
topic_facet Агатангел Кримський: Аспекти персонології
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188036
citation_txt Постать А. Кримського крізь призму дискурсивного простору його листів до І. Франка / Т. Космеда // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 30-42. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series Культура слова
work_keys_str_mv AT kosmedat postatʹakrimsʹkogokrízʹprizmudiskursivnogoprostorujogolistívdoífranka
first_indexed 2025-07-16T09:52:22Z
last_indexed 2025-07-16T09:52:22Z
_version_ 1837796733328818176
fulltext Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 30 https://doi.org/10.37919/0201-419X.2021.95.3 УДК 821.161.2-6Кримський:82(477)(092) ПОСТАТЬ А. КРИМСЬКОГО КРІЗЬ ПРИЗМУ ДИСКУРСИВНОГО ПРОСТОРУ ЙОГО ЛИСТІВ ДО І. ФРАНКА КОСМЕДА Тетяна Анатоліївна, доктор філологічних наук, професор, професор титуляр ний (Польща), професор кафедри романських мов і світової літератури, Донецький національний університет імені Василя Стуса (Вінниця), вул. Архипенка, 9, кв. 1, м. Львів-5, 29005; e-mail: tkosmeda@gmail.com ОRCID: https://orcid.org/0000-0001- 8912-2888 Tetyana KOSMEDA, Doctor of Philology, Professor, Titular Professor (Poland), Romance Languages and World Literature, Vasyl’ Stus Donetsk National University (Vinnytsia), vul. Archipenka, 9, apt. 1, Lviv-5; e-mail: tkosmeda@gmail.com Дослідницький матеріал – фрагменти листів А. Кримсько- го до І. Франка. У статті простежено особливості інтиміза- ції персонального тексту, омовлення почуття поваги та лю- бові з урахуванням дискурсивної своєрідності творця епістем, особливостей його ідіостилю. Зосереджено увагу на таких стилістичних явищах, як інтертекстуальність, моделюван- ня оказіональних слів, уживання зменшено-пестливих форм, актуалізація іншомовних украплень; синкретичне поєднання характерних мовленнєвих жанрів; створення гібридних жан- рових епістолярних зон; моделювання критично-інтимного дискурсу; демонстрація високого рівня системи компетенцій мовної особистості. Зроблено висновок, що А. Кримський у дискурсивному просторі листування демонструє креативність і виразно виявляє індивідуальний стиль, відображений і в його худож- ньому та науковому дискурсі, що потребує подальшого до- слідження. Ключові слова: ідіостиль, інтимізація, его-текст (персо- нальний текст), епістема, дискурс, мовна особистість. Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 31 Найкращий кримський подарунок Україні – Агатангел Юхимович Кримський. Омелян Пріцак Лінгвістика ХХІ ст. фокусує увагу на ego-текстах [Михеев 2007], дослідження яких дає змогу більш глибоко зрозуміти мовну особистість, характер персонального мовного простору, манеру мовлення індивідуума, комунікативні стратегії і такти­ ки, що виявляються під час творення інтимних текстів, кому­ нікативну та мовну компетенцію автора висловлення. Звісно, в еgo­текстах виявляється система мовленнєвих жанрів, при­ таманних мовотворчості особистості. Зауважимо, що саме поняття еgo­тексту (я­тексту) сьогодні потребує дослідницької уваги, адже цей термін не є усталеним. Наприклад, В. Карасик пропонує синонімійний аналог персо- нальний дискурc [Карасик 2000: 5–10], польські дослідники також застосовують цей термін, а також ряд інших: особис- тий текст, особистий текстовий документ [Jarosiński 1998], его-документ [Szulakiewicz 2013], дискурс приватності [Kita 2013], текст про себе [Lubas­Bartoszyńska 2006]. Еgo­текст, як і будь­який інший текст, це складний згусток сенсів, «текст у тексті» (Ю. Лотман). У ньому поєднуються буденне, розмовне мовлення з професійним, художнім, публі­ цистичним, філософським, своєрідно виявляється інтертек­ стуальність, прецедентність, біографічність, аксіологічність, емоційність. Еgo­тексти є ключем до розуміння внутрішнього світу людини, її світобачення, світовідчуття і світосприймання. Під час аналізу цих текстів з’ясовуємо й персональну «мовну біографію», особливості вдачі та характер людини тощо [Кос­ меда, Осіпова, Піддубна 2015: 189–205]. Одним із жанрових різновидів еgo­тексту є лист. Як відомо, листування – сфера персонального дискурсу, що має низку під­ видів залежно від мети епістолярної діяльності та типу мовної особистості – творця епістеми. Листи підпорядковуються од­ ній інваріантній композиційній моделі й об’єднуються в єди­ ній формі мовленнєвої варіативності, що і є специфічною озна­ кою епістолярного жанру. Такої думки дотримуються С. Гіндін [Гиндин 1989], В. Наєр [Наер 1987], Т. Радзієвська [Радзієвська 1998], пропонуючи епістолярне мовлення вважати міжсти- льовим явищем, що посідає певне місце в рамках чинної систе­ ми функціональних стилів. Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 32 Мета цієї наукової розвідки – з’ясувати своєрідність фраг­ мента персонального дискурсу епістем А. Кримського. До­ слідницький матеріал – фрагменти листів А. Кримського до І. Франка [Кримський 1965: 473–497]. Насамперед простежмо, як змінювалася форма звертання А. Кримського до І. Франка, що залежить від ступеня їхньо­ го знайомства, трансформації стосунків від шанобливих до більш дружніх, інтимних, порівн.: Високоповажний добродію! (24.07.1890); Дуже шановний пане Франко! (23.12.1890); Вель- мишановний пане Франко! (06/18.04.1891); Вельмишановний Добродію! (10/22.06.1891); Глибокоповажний писателю, пане Франко! (13/25.10.1891); Шановний Земляче! (2/14.11.1891); Високоповажний приятелю! (від 20.08.1893); Дорогий, високо- поважний Друже! (26.10.1893); Дорогий Друже! (18.10.1896); Дорогий товаришу! (05.02.1904). Два останніх звертання стали характерними від 1893 року, що вказує на приязні стосунки, які встановилися між адресантом і адресатом. У листах простежуємо омовлення різних комунікативних жанрів. Зокрема, це гібридна синкретична форма прохання­ пропозиції-переконання з намаганням показати її слушність, виказати глибоку повагу й висловити надії на допомогу: Цьо- го року наша печать дуже часто зачіпала язикове питання, і з усього видко, що дуже-дуже нам треба науково зложеного словаря російсько-вкраїнського. <..> Нема чого й розводитись, яку велику вагу, який великий вплив мав би цей словар. Тільки ж біда, що робота це колосальна, одній людині з нею впоратися важко, бо тут треба було б довгих років праці, тим часом та- кий словар давно вже страшно потрібний, і немає українця ко- трий би не відчув недостачі його. І от мені прийшла гадка, але я вельми незвісна людина, щоб вона мала вплив на других: задля ініціатора треба бути таким славним письмовцем, такою по- вагою, як, напр., Ви. Якщо цю гадку оголосите ви, то можна бути певним, що щось вийде (13/25.10.1891). Комунікативний гібридний жанр подяки-скарги-вибачен- ня продемонстровано в такому характерному фрагменті листа: Наперед усього позвольте щиро подякувати за фотографію. Останніми часами я живу сливе на самотині-однині, рідко ба- чуся з кимсь, і через те Ваш любий лист із присилкою зробив мені велику-велику втіху… Ох, несподівано знов пишу в тім стилю, який Ви мені заборонили! Але повірте, що коли часом у мене трапиться якась безпосередність, якийсь вибух чуття, Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 33 то все це виходить тільки од щирого серця. Признаюсь навіть, що мене трохи покривдило те місце Вашого листа, де ви ка- жете, що мої «восторги» можуть викликати підозріння в їх нещирості (2/14.11.1891). Окремі епістеми дають змогу краще зрозуміти чуттєву мас­ кулінну натуру А. Кримського. Свою емоційність він добре усвідомлював, однак жартував із цього приводу, наголошуючи й на своєму психічному стані здоров’я – дещо неврівноваже­ ному, указував на свою схильність надто бурхливо реагувати на певні життєві події, залучаючи до оцінки власного Его й думки своїх колег, наставників: Коли я в нездержаних виразах висловлюю свої почування, то в цьому винна моя страшенна нервова вдача, яка навіть примусила Вашого beau frere’а Тре- губова сказати мойому братові про мене: «він причинний, або й божевільний». Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я при- чинний, то й усі, в кого часом бува зденервування, теж при- чинні! (2/14.11.1891). Натрапляємо на дуже інтимний лист­сповідь, що може бути адресований лише близькій людині, до якої є велика довіра і чия думка є надто важлива: Не знаю я, чи не буде часом Вам нелюбо слухати чужу сповідь, але я просто почуваю потребу висловитись перед Вами, бо за цей або попередній рік я наро- бив стільки помилок, котрі Вам стали відомі і мусили, запевне, кинути тінь на мене: я кажу про мої відносини до деяких га- лицьких народовців. Почати треба буде ab ovo (2/14.11.1891). Цей лист, як видається, є надважливим для розуміння сутності Его (Я) А. Кримського, тому зупинимося на ньому докладніше. У цій епістемі вчений уважає за потрібне стисло викласти певні факти своєї біографії, указати на свій родовід, особливос­ ті своєї психіки, розповісти про свої успіхи і труднощі під час навчання, бідність, злидні, пошуки істини, а також наголосити на своєму українофільстві та патріотизмі: Мій батько з біло- руського міщанського роду, мати – полька литовська, – я, значця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Саме моє походження мусило мене зроби- ти демократом. Скінчив я гімназіальний курс у колегії Гала- гана, де був стипендіатом (бо я скрізь був першим учеником), але ж в колегії половина вихованців складається із «своєкош- тних», багатирів та аристократів, – ми, стипендіати-біда- ки, мусили з ними вести раз у раз боротьбу <..> Я <..> дуже рано мусив пізнати, що я «поганого роду», «неблагородний», Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 34 що в мене кров не така, як у «вищої породи» (с. є. в дворян та багатирів) (2/14.11.1891). Зауважує автор і про набуті почуття, скаржиться на нелегкі життєві обставини: Не важко здогадатися, що ми, стипенді- ати, зненавиділи од усієї душі той аристократизм; тіль- ки ж доводилося дізнавати чимало минут гіркоти, образ) (2/14.11.1891). А. Кримський намагається пояснити причини своєї чуттєвої натури, свою схильність до виказу збудженості, нестриманості, надмірної емоційності, що криється, на його думку, у способі виховання, порівн.: Наші ж вихователі за- ймалися психологією кожного, залазили брудними лапись- ками в душу вихованця, а коли він пробував спитати, через віщо він мусить що-небудь зробити так, а не так, то вони ще й гнівалися, звали це резонерством. При такій системі не дивниця, що вченикові хочеться робити все навпаки; тим- то своєкоштні і їх прихвостні так залюбки вдавалися в оргії, тим-то стипендіати так любили казати вихователям зухва- лості, коли тільки це було можливо. Чи диво, що при такій обстановці нерви можуть геть розхитатися? А Трегубов (непогана людина, скільки я знаю, але кепський педагог) зве це божевільністю! (Зрештою, це я тепер тільки можу призна- ти, що от, наприклад, Трегубов є непогана людина. Тоді ж я його ненавидів, мабуть, гірше, ніж кого). І висновок – І от при такім стані речей мені довелося познайомитися з українофіль- ством, і я рішуче став ним…. Усвідомлює учений і те, що за натурою своєю належить до людей з надто вразливою психікою: Я од природи дуже не- рвовий, обставинами життя був доведений до зденервуван- ня…(2/14.11.1891). Однак при цьому А. Кримський ставиться до себе досить самокритично, хоч у попередньому фрагменті листа вдається до жанру похвали (був першим учеником). Але притаманна скромність змусила дописувача тут же дати пояс­ нювальну примітку (Бога ради, не думайте, що я якийсь само- хвал!). Учений вигадав для омовлення свого психологічного стану оказіональну лексему самоморочення (Тільки ж недовго могло тягнутися самоморочення: я таки мусів переглянути кри- тично свій світогляд). Він розуміє, що з його свідомістю від­ бувалися певні метаморфози, які однак йому вдалося збагнути й критично оцінити, удосконалюючи себе: Почалася в мені боротьба, почалося періодичне зденервування. Мені аж со- Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 35 ром згадати, боячись стати «зрадником», кинувся до писання дописей в «Правду» та ін., – як кидався на Драгоманова, на вашу часопись! З кожним разом моє завзяття слабло, але й тоді, коли я був нетерпимим, я не чинив помилок з розмислом […] Почав я примиряти в собі націоналізм і космополітизм, почав зближати їх і доказувати, що вони не виключають один одного; таким-то способом з’являлися в «Правді» похва- ли Вашій партії…(2/14.11.1891). Отже, у листах до І. Франка А. Кримський описав, як фор­ мувався його світогляд, який поступ відбувся з його поглядами, виклав свої сумніви, сумління, жалі. Цілком самокритичним є підсумок цієї епістеми­сповіді: Одним словом, як бачите, в мені було маса нелогічностей, неконсеквентностей, і така хитанина тяглася півтора року… (2/14.11.1891). Самокри­ тичний інтимізувальний виклад листа, логічно, вимагав і спо­ дівання автора на порозуміння з адресатом: Тепер, коли ви мене трошки знаєте, Ви, либонь, не сердитимитесь на мене, коли я вистрілю якимсь «компліментом». Я й сам знаю, що я не дитина і що палкість моя може видатися комусь нещирою власне через занадто ентузіастичний спосіб висловлення, але ж я часто не можу себе держати, не можу здержати чуття. Коли я був москалежерцем, тоді я сильно листувався з д. Гладилевичем; перестав він писати до мене тоді, коли я в декабрі того року написав йому, що дуже люблю читать Вашу часопись. Але спершу він здавався великим прихильником про- стого люду, а його патріотизм ще більше додавав йому ваги в моїх очах, і от я тоді, мов маленький хлопчик, давав у лис- тах йому епітети: милий, коханий, дорогий і т. ін. Він не знаходив цього чудним і тим призвичаїв мене не ховатися з чуттями. А Вас я так шаную, так поважаю, як ніколи не міг би Гладиловича, – і чи ж дивниця, що мені не раз хочеться найприхильнішими назвами виразити Вам мою симпатію? (2/14.11.1891). Наведений фрагмент листа зафіксував таку комунікативну компетенцію мовної особистості А. Кримського, як тяжіння до надмірного висловлювання почуттів та емоцій, вербаліза­ ції щирості, намагання моделювати компліменти, похвалу, за­ лучаючи широкий масив інтимних прикметникових означень. Себе Кримський порівнює з дитиною, очевидно, маючи на ува­ зі дитячу безпосередність, щирість, чистоту помислів. А ще, як видається, схильність до скарг, нарікань, про що вже йшлося Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 36 і що виявляється в листах письменника неодноразово, як­от: …не подумайте, дорогий друже, буцім ліньки або недбалість роблять мене неакуратним: не ліньки й не недбалість, а попро- сту фізичні перепони… (13.ХІ.1894). Аналіз лексичного матеріалу листування з І. Франком за­ свідчує, що А. Кримський – натура мрійлива: Мені сьогодні здається, ніби я був спав та й прокинувся. А не гарно прокида- тися! Знову верну до тих чарівних снів, де люди не знають, ані нервів, ані суєти мирської! (03.10.1895). Ще одна особливість епістол Кримського – намагання ви­ класти власні суспільно­політичні погляди, номінуючи себе націоналом, тобто народником. Він заперечує термін націона- лізм, бо вкладає в нього лише негативний зміст, порівн.: …я все-таки вважаю себе за націонала (не за націоналіста, але за націонала), бо признаю народності. От і Драгоманова, хоча він себе зве космополітом треба все-таки признати за націо- нала (так його й звуть декотрі росіяни…). Але в мені є навіть щось сильніше: […] хоч я не вірю в усякі «національні вдачі» (в тім розумінні, як кажуть наші націоналісти), хоч я відносуся однаково до всіх народів, але патріотизм у мене зостається (2/14.11.1891). Аналізоване листування відображає і національно­культур­ ну позицію адресанта. Адже А. Кримський­татарин емоційно означує динаміку у своїх поглядах, яку відбиває оказіона льне слово – поукраїнитися, порівн.: Хоч я родом не вкраїнець, але я цілком поукраїнився…(2/14.11.1891). Окремо акцентує увагу автор листів на своєму ставлення до української мови (…її люблю, і сильно люблю…), зауважуючи: Та от у мене тепер велике горе. За останній піврік я не представив в ін- ститут жоднісінької орієнтальної праці, бо був дуже захо- плений історією руської мови (28.01.1896). Любить учений і українську пісню (…звуки вкраїнської пісні, доводять мене аж до сльози). Інтимний дискурс А. Кримського є джерелом характерис­ тики його критичного мислення, а також розуміння того, що критика повинна бути об’єктивною. Про це зауважено І. Фран­ кові так: Критику на Ваші вірші я напишу дуже охоче. Знаю, що тут мені буде чимало роботи, але я нею займуся зовсім залюбки, бо писання критичної статті примусить мене вникнути глибше у Ваші твори, – а це вважаю задля себе самого дуже корисним… (2/14.11.1891). Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 37 У листах спостерігаємо, як дослідник оперує жанром виба­ чення, пом’якшення гостроти критичних міркувань: Останнім часом довелось мені атакувати Вас аж на двох пунктах: в «Зорі» на Руданському і в «Киевской старине» на Вишенсько- му. За Руданського Ви, може, й не дуже розсердилися, а за Ви- шенського, мабуть, дуже, бо щось не пишете нічогісінько. А мені здається, що сердитись нема чого: своєю передмовою до статті я виразно зазначив, що бажав тільки викликати ширшу дискусію, а не чіплятися за дрібниці так собі, не зна- ти чого (03.10.1895). Бачимо, що, хоч А. Кримський й дуже поважає свого кумира Франка, але істина для нього дорожча. Намагання виправдатися й вербалізувати почуття надії та глибокої поваги, віри в порозуміння висловлює А. Кримський і в іншому листі до І. Франка: Думаю, що ви вже настільки вірите в мою щирість, щоб не добачити в останніх моїх словах якийсь порожній комплімент. Ваші вірші я дуже по- важаю, та, на превеликий жаль мій, я не гаразд обзнакомле- ний із ними, бо великої частини з їх я не міг нізвідки дістати… Не сердьтеся, дорогий друже, що я так поставив справу: по- вірте, це з щирості. Та я й певний, що Ви, такий знавець люд- ської душі, мене зрозумієте і зробите так, як я передкладаю (2/14.11.1891). Вибачливість, виправдальність епістолярної манери А. Кримського іноді набуває грайливості, демонструється сти­ лізація східного багатослів’я, нанизування позитивних оцінних метафор. Порівн., наприклад, прохання, скероване І. Франку, надіслати його фотографію: … мені часто страсно бажаєть- ся мати Вашу карточку. Яку б радість ви мені зробили, якби прислали її! Коли б Ви прислали Вашу фотографію, то дали б «єгипетського цукру попугаєві мого серця», дали б «пахо- щі рожі соловейкові моєї душі», як мовлять турки ХVII віку, коли хтять виразити найбільше вдосконалення (19/31.10. 1891). Широка ерудиція, глибокі філологічні знання спричиня­ лися до актуалізації інтертекстуальності, прецедентності в інтимному епістолярному дискурсі А. Кримського. Кожного разу цитування надавало листам різної модальності. В одному випадку – жартівливої тональності (До всього того, харч зо- всім незвичайний: усяке зілля варять, печуть, присмажують, мішають докупи, знов варять, знов присмажують на двадця- тьох оліях та смальцях: як казав Гоголь, це все «в обильном Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 38 количестве вещь нестерпимая» для наших животів європей- ських (18.10.1896). В іншому підсилювало вартість висловле­ них міркувань («Якщо я помилявся коли, то помилявся я чес- но», – скажу я словами Мирного (2/14.11.1891). Поширені в еgo­текстах А. Кримського, що цілком законо­ мірно, украплення з іноземних мов, порівн.: beau frere’а – з французької мови (‘доброго брата’), ab ovo – з латинської (‘від початку’) (2/14.11.1891). Чимало в листуванні лексико­гра­ матичних полонізмів, характерних для розмовного мовлення українців­західняків: зденервування (замість знервованість, збудженість), вродився (замість народився), дізнавати (за­ мість зазнавати), розмисл (замість міркування), попросту (за­ мість просто), запевне (у значенні ‘точно, однозначно’), часо- пись – ж. р. (замість часопис – ч. р.) та ін. Виокремлюючи таку виразну рису еgo­текстів А. Кримсько­ го, як емоційна напруженість, ще раз підкреслюємо схильність адресанта до словотворчості (див. вище про вживання слів са- моморочення, москалежерець, поукраїнився, «своєкоштний») та функціонально­стилістичне навантаження зменшувально­ пестливих слів, насамперед прислівників (очевидячки, нічогі- сінько, неймовірненько). Як захоплена філологією особистість, А. Кримський так привертає увагу до цієї спеціальної сфери діяльності: Дивне діло тая філологія! Ніколи ніяка наука не могла зволодіти цілою моєю істотою так сильно, як вона: вона, філологія тая, має якусь таку силу, що може поглинути геть усю на- туру людини і не покинути місця нічому іншому. Знаєте: колись Потебня був прочитав Кониському свій переклад «Ілі- ади» на українську мову (здається, пісню першу); Кониський аж упився ядерною, напрочуд гарною мовою в тім перекладі і ентузіастично згукнув: «Як же ж гарно! Коли б оце та швид- ко надрукувати, – ото був би ступінь для розвою нашої на- ціональності – так ступінь!». А Потебня, по-дитячому якось радіючи, одказав: «Э! Какое там «национальности!» Вы по- слушайте только звуки! Звуки-то! Что за звуки! (03.10.1895). Отже, аналіз листів А. Кримського до Івана Франка умож­ ливив відзначити своєрідну вербалізацію категорії інтимізації. З одного боку, простежуємо варіантність стереотипних частин епістоли: особливі форми пошанних або пошанно­дружніх звертань, що змінюються залежно від того, наскільки поси­ люються інтимні почуття; різноманіття способів вербалізації Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 39 почуття шани, поваги та любові до адресата. З іншого боку, фіксуємо особливості інтертекстуальності, схильність до мо­ делювання оказіональних слів, уживання зменшено­пестливих форм, актуалізацію іншомовних вкраплень, розмовних поло­ нізмів у висловленнях адресанта. Приватний дискурс А. Крим­ ського – І. Франка охопив жанрові мовленнєві підвиди, серед яких переважають жаль, скарга, виправдання, сповідь, схва- лення, спонукання, комплімент, прохання, пропозиція, подяка та ін. Здебільшого в текстах­листах синкретично поєднуються кілька мовленнєвих жанрів, які створюють гібридні жанрові епістолярні зони. За загальною тональністю проаналізовані листи шанобли­ во­величальні, коли текст стосується І. Франка, чи іронічно­ жартівливі, коли йдеться про особистість самого А. Кримсько­ го. Він моделює й своєрідний критично­інтимний дискурс, ко­ ректно висловлюючи зауваження й виказуючи високий рівень власної компетенції та ерудиції. Приватне листування вченого репрезентує одночасно роз­ мовний, публіцистичний, науковий і художній стилі. Основне призначення його приватних листів – поінформувати, обго­ ворити повсякденне життя, висловити почуття, емоції, факти біографії, окреслити окремі повсякденні проблеми, переконати про важливість власних думок, спостережень, указати на акту­ альні наукові проблеми, налаштувати адресата на позитив та плідну співпрацю. А. Кримський у дискурсивному просторі листування демон­ струє креативність і виразно виявляє індивідуальний стиль, відображений і в його художньому та науковому дискурсі, що потребує подальшого дослідження. Гиндин С.И. Биография в структуре писем и эпистолярного по­ ведения. Язык и личность. Москва, 1989. С. 63–77. Карасик В.И. О типах дискурса. Языковая личность: институциональный и персональный дискурс: сб. науч. тр. Волго­ град, 2000. С. 5–20. Космеда Т.А., Осіпова Т.Ф., Піддубна Н.В. Степан Руданський: Феномен моделювання «живого» мовлення українців. Харків­По­ знань­Дрогобич, 2015. С. 189–205. Кримський А. Листи. А. Кримський. Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1965. С. 473–497. Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 40 Михеев М.Ю. Дневник как эго­текст (Россия, ХІХ–ХХ). Москва, 2007. Наер В.Л. К проблеме жанра в системе функционально­стилисти­ ческой дифференциации языка. Стилистические аспекты устной и письменной коммуникации. Москва, 1987. С. 39–47. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. Київ, 1998. Jarosiński Z. Proza dokumentu osobistego. Sporne postaci polskiej literatury współczesnej, praca zbiorowa pod red. Aliny Brodzkiej i Lidii Burskiej, Warszawa. 1998. S. 143–153. Kita M. Polski dyskurs prywatności. Postscriptum Polonistyczne. 2013. № 1 (11). S. 93–103. Lubas-Bartoszyńska R. Nowsze problemy teoretyczne pisania o sobie: przykład wypowiedzi autobiograficznych pisarzy polskich ostatnich dziesięcioleci. Przestrzenie Teorii. 2006. № 6. S. 51–67. Szulakiewicz W. Ego­documents and their role in scientific studies. Przegląd Badań Edukacyjnych (Educational Studies Review). 2013. T. 1. № 16. S. 65–84. URL: http://apcz.umk.pl/czasopisma/index.php/PBE/ article/download/1835/1790 REFERENCES Gindin, S.I. (1989). Biography in the structure of letters and epistolary behavior. Language and personality, 63–77 (in Rus.). Karasik, V.I. (2000). On types of discourse. Linguistic personality: institutional and personal discourse, 5–20 (in Rus.). Kosmeda, T.A., Osipova, T.F., Piddubna, N.V. (2015). Stepan Rudanskyi: The phenomenon of modeling the “live” speech of Ukrainians (p. 189–205). Kharkiv­Poznan­Drohobych (in Ukr.). Krymskyi, A. (1965). Letters. A. Krymskyi. Selected works (p. 473– 497). Kyiv: Dnipro (in Ukr.). Mikheev, M.Yu. (2007). Diary as an ego­text (Russia, XIX–XX). Moscow (in Rus.). Naer, V.L. (1987). On the problem of genre in the system of functional­ stylistic differentiation of language. Stylistic aspects of oral and written communication, 39–47 (in Rus.). Radziievska, T.V. (1998). Text as a means of communication. Kyiv (in Ukr.). Jarosiński, Z. (1998). Prose of a personal document. Disputed figures of contemporary Polish literature, 143–153 (in Pol.). Kita, M. (2013). Polish privacy discourse. Polish Postscript, 1 (11), 93–103 (in Pol.). Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 41 Lubas­Bartoszyńska, R. (2006). Newer theoretical problems of writing about oneself: an example of autobiographical statements by Polish writers in recent decades. The Theory Spaces, 6, 51–67 (in Pol.). Szulakiewicz, W. (2013). Ego­documents and their role in scientific studies. Educational Studies Review, 1, 16, 65–84. URL: http://apcz.umk. pl/czasopisma/index.php/PBE/article/download/1835/1790 (in Pol.). Статтю отримано 18.10.2021 Tetyana Kosmeda THE PERSONALITY OF A. KRYMSKYI THROUGH THE PRISM OF THE DISCOURSE SPACE OF HIS LETTERS TO I. FRANKO Linguistics of the XXI century focuses on ego­texts or personal texts, the study of which allows a deeper understanding of the language personality, the nature of the personal language space. The purpose of this scientific research is to find out the originality of a fragment of A. Krymskyi’s epistemes to I. Franko. As a result of the analysis, it was found out that Franko is a person close to Krymskyi in spirit. We trace the specifics of verbalization of intimacy (special forms of treatment that vary depending on the level of expression of feelings), the stipulation of respect and love, taking into account the peculiarities of the discursive originality of the creator of epistemes (intertextuality, tendency to model occasional words, use of reduced­ loving forms, actualization of foreign inclusions). A. Krymskyi’s private letters contain genre speech subspecies, among which pity, complaint, justification, confession, approval, motivation, compliment, request, offer, gratitude, etc. prevail. In these letters, several genres are syncretically combined, creating hybrid genre epistolary zones. In general, these letters are respectfully majestic when the text concerns I. Franko, or ironically humorous when it comes to the personality of A. Krymskyi himself. The author of the letters models a kind of critical­intimate discourse, correctly expressing remarks. The main purpose of these letters is to inform about events, discuss everyday life, express emotions, tell about the facts of the biography, convince of the correctness of their opinions, critically point out certain scientific problems, set the addressee to positive and fruitful cooperation. Among the stylistic features of A. Krymskyi’s epistemes we single out (1) special honors or Культура слова №95’ 2021 КОСМЕДА Тетяна 42 respectfully friendly addresses; (2) the use of various speech ego­ text subgenres with their peculiar application and the corresponding dominant tone; (c) casual selection of language means, among which there are idiostyle ones; (d) immediacy in the expression of feelings; (e) ease of speech, sincerity. A. Krymskyi demonstrates creativity and clearly shows the individual style, reflected in his artistic and scientific discourse. Key words: idiostyle, intimacy, ego­text (personal text), episteme, discourse, linguistic personality.

Ähnliche Einträge