Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті

Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті

У статті запропоновано авторську лінгвоімагологічну рецепцію постаті Агатангела Кримського в документальних медіапродуктах «Кримський фоліант» (2013), «Агатангел Кримський. Пишемо історію» (2018), «Агатангел Кримський. Із спогадів про щирого друга» (2021). В обраних до аналізу стрічках фіксуємо...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2021
Автор: Ганжа, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2021
Назва видання:Культура слова
Теми:
Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188039
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті / А. Ганжа // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 65-76. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-188039
record_format dspace
spelling irk-123456789-1880392023-02-11T01:28:05Z Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті Ганжа, А. Агатангел Кримський: Аспекти персонології У статті запропоновано авторську лінгвоімагологічну рецепцію постаті Агатангела Кримського в документальних медіапродуктах «Кримський фоліант» (2013), «Агатангел Кримський. Пишемо історію» (2018), «Агатангел Кримський. Із спогадів про щирого друга» (2021). В обраних до аналізу стрічках фіксуємо цілеспрямовані спроби спроєктувати імідж Агатангела Кримського на ототожнення автообразу (образу свого) і гетерообразу (образу іншого). Усвідомлена українськість Кримського як самовіддане служіння ідеям справедливості особливо вияскравлюється на тлі його неукраїнського походження, що для творців медіапродуктів стає потужним аксіологічним та ідеологічним інструментом. The article proposes the author’s linguoimagological reception of the figure of Ahatanhel Krymskyi in documentary media products “Crimean tome” (2013), “Ahatanhel Krymskyi. Writing history” (2018), “Ahatanhel Krymskyi. From memories of a true friend” (2021). The key concepts of linguoimagology – the self-image (the image of «one’s own») and the hetero-image (the image of «others») – are the basis of linguistic imagological interpretation of the text and highlight the specifics of the linguistic picture of the human world. In the researched media products we record purposeful attempts of documentary authors to project the image of Ahatanhel Krymskyi on the identification of self-image (image of one’s own) and heteroimage (image of another). Note that in the gradual structure of the heteroimage, in contrast to the traditional for Ukrainians fear and caution in relation to «foreign», for a prominent scientist dominates the segment of «other», interaction with which – new opportunities, so Krymskyi always interested multicultural dialogue – scientific, artistic, everyday. The creators of image media products use as a powerful axiological and ideological tool the deliberately chosen Ukrainocentrism of the genius orientalist against the background of his non-Ukrainian origin. Linguoimagological reception of the figure of Ahatanhel Krymskyi in documentaries reveals as yet unexplored aspects of the worldview and scientific universalism of the scientist, opens new perspectives for linguistic and scientific studies. 2021 Article Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті / А. Ганжа // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 65-76. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0201-419X DOI: doi.org/10.37919/0201-419X.2021.95.6 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188039 81’38 uk Культура слова Інститут української мови НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Агатангел Кримський: Аспекти персонології
spellingShingle Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Агатангел Кримський: Аспекти персонології
Ганжа, А.
Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті
Культура слова
description У статті запропоновано авторську лінгвоімагологічну рецепцію постаті Агатангела Кримського в документальних медіапродуктах «Кримський фоліант» (2013), «Агатангел Кримський. Пишемо історію» (2018), «Агатангел Кримський. Із спогадів про щирого друга» (2021). В обраних до аналізу стрічках фіксуємо цілеспрямовані спроби спроєктувати імідж Агатангела Кримського на ототожнення автообразу (образу свого) і гетерообразу (образу іншого). Усвідомлена українськість Кримського як самовіддане служіння ідеям справедливості особливо вияскравлюється на тлі його неукраїнського походження, що для творців медіапродуктів стає потужним аксіологічним та ідеологічним інструментом.
format Article
author Ганжа, А.
author_facet Ганжа, А.
author_sort Ганжа, А.
title Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті
title_short Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті
title_full Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті
title_fullStr Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті
title_full_unstemmed Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті
title_sort лінгвоімагологічна рецепція постаті а. кримського в документальному кінотексті
publisher Інститут української мови НАН України
publishDate 2021
topic_facet Агатангел Кримський: Аспекти персонології
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188039
citation_txt Лінгвоімагологічна рецепція постаті А. Кримського в документальному кінотексті / А. Ганжа // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 65-76. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Культура слова
work_keys_str_mv AT ganžaa língvoímagologíčnarecepcíâpostatíakrimsʹkogovdokumentalʹnomukínotekstí
first_indexed 2025-07-16T09:52:38Z
last_indexed 2025-07-16T09:52:38Z
_version_ 1837796750389149696
fulltext Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 65 https://doi.org/10.37919/0201-419X.2021.95.6 УДК 81’38 ЛІНГВОІМАГОЛОГІЧНА РЕЦЕПЦІЯ ПОСТАТІ А. КРИМСЬКОГО В ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ КІНОПРОСТОРІ ГАНЖА Ангеліна Юріївна, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики, Інститут української мови НАН України, вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001 e-mail: ganzhalina@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003- 2938-5306 Anhelina GANZHA, PhD in Philology, Senior researcher of the Department of stylistics, language culture and sociolinguistics, Institute of the Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, 4 Hrushevskyi St., Kyiv 01001, Ukraine e-mail: ganzhalina@ukr.net У статті запропоновано авторську лінгвоімагологічну рецепцію постаті Агатангела Кримського в документальних медіапродуктах «Кримський фоліант» (2013), «Агатангел Кримський. Пишемо історію» (2018), «Агатангел Кримський. Із спогадів про щирого друга» (2021). В обраних до аналізу стрічках фіксуємо цілеспрямовані спроби спроєктувати імідж Агатангела Кримського на ототожнення автообразу (об- разу свого) і гетерообразу (образу іншого). Усвідомлена українськість Кримського як самовіддане служіння ідеям справедливості особливо вияскравлюється на тлі його не- українського походження, що для творців медіапродуктів стає потужним аксіологічним та ідеологічним інструментом. Ключові слова: лінгвоімагологія, Агатангел Кримський, медіапродукт, імідж, автообраз, гетерообраз, полікультурна мовна особистість. Реалії ХХІ століття в різних сферах наукового пізнання актуалізували дослідження, в полі зору яких – взаємодія куль­ тур, ідентичності, інакшості та пов’язані з ними процеси і яви­ ща, що потребують мультидисциплінарної рецепції. Значний потенціал у цьому аспекті має лінгвоімагологія – новий напрям сучасного мовознавства, який «вивчає імідж – образ одного Культура слова №95’ 2021 66 ГАНЖА Ангеліна народу і країни в очах іншого» [Иванова 2014: 9]. В Україні лінгвоімагологічні дослідження проводять Л.П. Іванова, М.М. Брик, А.А. Мороз, Н.М. Сиромля, О.В. Тупчій та ін. За­ значений напрям розвивається на основі імагології – «сфери досліджень у різних гуманітарних дисциплінах, що вивчають образ «чужого» (чужої країни, народу і т.ін.) у громадській, культурній і літературній свідомості тієї чи тієї країни, епо­ хи» (цит. за [Брик 2020: 28]). Образ «чужого» розглядають в імагології як стереотип національної свідомості, тобто як стійке, емоційно насичене, узагальнено­образне уявлення про «чужого», яке сформувалось в конкретному національно­ історичному середовищі. Зв’язок лінгвоімагології з іншими сферами лінгвістики (за Л.П. Івановою) умовно зображено на схемі 1. Не ставимо за мету докладно розглянути всі сегменти ілюстрації, закцен­ туємо увагу лише на тому, що лінгвоімагологія має перспек­ тиви спільних трансдисциплінарних досліджень із сучасною інтегративною лінгвостилістикою, серед засад якої – розу­ міння стилю як «творчої мовної діяльності, мовної поведін­ ки в різних колективно усвідомлених ситуаціях спілкування, дотримання умов комунікації в конкретних сферах культури» (С.Я. Єрмоленко). Проблема вивчення мовної репрезентації чужих / інших національних культур – одна з найактуальні­ ших у сучасній лінгвістичній імагології – виразно проекту­ ється на лінгвостилістичне поняття «мовно­естетичні знаки національної культури» і дає змогу вияскравити виражаль­ ний ресурс загальновживаної мови. Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 67 Схема 1 Як зазначають дослідники, лінгвістична імагологія є само­ стійним міждисциплінарним науковим напрямом, що вивчає мовні засоби створення та репрезентації інонаціональних об­ разів у їх експліцитному та імпліцитному зіставленні з авто­ образом у різних видах текстів [Камалова 2020: 34­35]. Найважливіша частина лінгвоімагологічного аналізу – національно­культурна, що лежить в основі адекватної між­ культурної комунікації. Зауважимо, що на межі культур взаємодіють не лише мови з різними концептосферами, але й образи однієї культури взаємодіють з образами іншої, які відображають ніби одні й ті самі явища, проте особливим спо­ собом, і різниця, яка ви являється між цими образами в процесі їх порівняння, формує особливу картину світу у свідомості лю­ дини, яка перебуває на межі культур. Для України актуальним є вивчення образів народів і країн, які відіграють вагому роль у політичних та економічних відносинах Заходу і Сходу, коли на мультикультурному тлі увиразнюється опозиція «свій – чужий / інший». Культура слова №95’ 2021 68 ГАНЖА Ангеліна Ключовими поняттями лінгвоімагології називають автоо­ браз (образ «своїх») і гетерообраз (образ «чужих»). Гетероо­ браз має складну градуальну структуру: ІНШИЙ–ЧУЖИЙ– ВОРОГ (від найменшого ступеня відчуженості щодо автоо­ бразу до найбільшого) [Камалова 2020: 11]. Лінгвоімагологіч­ на специфіка репрезентації авто­ та гетерообразу передбачає насамперед лінгвостилістичні та лексико­семантичні засоби актуалізації. Серед основних понять лінгвоімагології – стереотип, імідж, образ. Дослідники вважають, що стереотипи є первинними імагологічними формами та можуть слугувати для побудови інших форм – іміджів та образів країн (Г.С. Мельник, С.Г. Тер­ Мінасова та ін.). На відміну від стереотипу, імідж, як зазначає С.К. Милославська, являє собою свідомо і цілеспрямовано ре­ дукований уже в процесі свого формування образ складного об’єкта з прогнозованою естетичною, етичною та емоційною реакцією на себе, отже, з керованою інтерпретацією [Камалова 2020: 49]. У дослідженні текстів медіадискурсу часто віддають перевагу терміну «імідж», який пов’язують із масовою свідо­ містю. Формування імагологічного образу відбувається в про­ єкції системи цінностей «своєї» культури, через яку «рецензу­ ють» іншу/чужу культуру. Саме лінгвоімагологічна рецепція видається найбільш дореч­ ною в аналізі засобів творення образу видатного українського вченого Агатангела Юхимовича Кримського в сучасних доку­ ментальних медіапродуктах. За словами М. Слабошпицького, А. Кримський, «вирісши в родині, де ніколи навіть не звучало українське слово, ставши «выдающимся российским востоко­ ведом», … уособлював тих безкомпромісних наших діячів, які всіма засобами намагалися розширювати український простір» [Східні традиції державотворення 2020: 41]. «Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша озна ка національності є мова – я й нею найперше заклопо­ тався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – писав Агатангел Кримський у автобіографії [Східні традиції державотворення 2020: 47]. Джерельною базою дослідження стали документальні медіапродукти «Кримський фоліант» (2013), «Агатангел Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 69 Кримсь кий. Пишемо історію» (2018), «Агатангел Кримський. Із спогадів про щирого друга» (2021). На нашу думку, в досліджуваних медіапродуктах маємо справу з документальним іміджуванням (конструюванням імі­ джу), орієнтованим на максимальну передбачуваність, впізна­ ваність і зрозумілість, на планування як самого образу, так і реакції на нього. В обраних для аналізу медіапродуктах бачимо цілеспрямовані спроби спроєктувати образ Агатангела Кримського на ототож­ нення автообразу (образу свого) і гетерообразу (образу іншого). Свідомо обрана українськість Кримського як самовіддане служіння ідеям справедливості особливо вияскравлюється його неукраїнським походженням, що для творців медіапродуктів стає потужним аксіологічним та ідеологічним інструментом. «Кримський фоліант» (2013). Волинська держтелерадіо- компанія. Автор і режисер Марія Андрушко, редактор Ольга Куліш, оператор Валерій Фетисов, асистент оператора Ми- кола Дмитрук, режисер монтажу Олександр Радчук. У ролі вченого – актор Анатолій Мельничук. Лінгвоімагологічна рецепція постаті Кримського реалізуєть­ ся і специфічними мовними засобами, і аудіовізуальним рядом. Зосібна зупинимось на прецедентних іменах (антропонімах і топонімах), що фігурують в аналізованому медіапродукті. Дослідники зафіксували інтерес сучасних засобів масової комунікації до прецедентних, знакових для мовної свідомості українців постатей, зокрема до їх потенціалу в конструюванні іміджу. Одна з відомих стратегій – занурення об’єкта в спри­ ятливе для нього інформаційне середовище та залучення емоційної складової іміджетворення, що має великий вплив на реципієнтів та легко їм запам’ятовується. Згадані в кінооповіді прецедентні імена: Іван Франко, Павло Житецький, Михай­ ло Драгоманов, Володимир Вернадський, Леся Українка – з одного боку, сучасники Агатангела Кримського, з якими він був пов’язаний дружньою і професійною комунікацією, і не згадати їх у документальному фільмі про видатного вченого­ енциклопедиста не можна, а з другого – у мовній свідомості українців символізують національно­культурний простір, куль­ турну пам’ять (тобто постать Кримського ідентифікується як автообраз, образ «свого»). Становлення європейської культури й ідентичності від­ бувалося і через протиставлення «іншому» Сходу, тобто Культура слова №95’ 2021 70 ГАНЖА Ангеліна фактично – через конструювання образу Сходу як «чужо­ го». Своєю унікальністю як вчений і письменник Агатангел Кримський значною мірою завдячує «східній домінанті» у своїй долі. В основі диференціації проявів гетерообразу в документальній стрічці лежить просторово­темпоральний маркер. Його реалізацію засвідчуємо в біографічному наративі (наприклад, через називання імагологічно маркованих реалій ісламський мулла, Бахчисарай, Коран; Московський Лазаревсь- кий інститут, Си рія, Ліван, Бейрут тощо). Взаємодоповнювана полілогічність кінонаративу в аналізованій документальній стрічці створює ілюзію універ­ сального (масового) іміджу головного героя стрічки. Авто­ ритетні у своїй галузі комуніканти (згадаймо хоча б академіка М.Г. Жулинського) налаштовують на сприйняття інформації як достовірної. На окрему увагу у фільмі «Кримський фоліант» заслуговують художні образи­символи, яким притаманна «широка смислова валентність» (Ю.М. Лотман) й свобода інтерпретування залеж­ но від контексту та фонового культурного досвіду реципієнта. Наприклад: образ­символ чорний птах – цитата Кримського, що він бачив у сні чорного птаха, візуалізуєть ся в кадрі птаха­ ми в польоті, за якими постає образ чумного лікаря у пташиній масці із дзьобом. Закадровий текст «На Сході кажуть, якщо людина бачить птаха, до неї повернеться те, що колись було втрачене…» накладається на символізацію свободи (вільний політ) і смерті чи порятунку від неї (чумний лікар). Пор. також образ­символ фіалки, що служить своєрідним символічним обрамленням стрічки: з нього почи нається кінооповідь, і він же її завершує. Образ загалом про зорий і прочитуваний, його потрактування звучить у фіналі: «За стародавньою східною легендою ці квіти з’явилися зі сліз вдячності. Передусім вони адресовані землякові із доброю ві сткою про наукову славу України…». Особливу роль у конструюванні іміджу Агатангела Крим­ ського відіграють цитати із його художніх текстів. Зауважимо, що збірку поезій «Пальмове гілля. Екзотичні поезії» вважають унікальною пам’яткою літератури. Іван Франко у 1910 році на­ звав Агатангела Кримського «високоталановитим поетом» і «дуже оригінальним повістярем». «Бейрутські оповідання» Кримського, окрім своєї літе­ ратурної та етнографічної цінності, мають велике значення для Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 71 розуміння мультикультурності. На думку письменниці й етно­ лога Марини Гримич, «нині, коли мультикультурні проєкти в Європі значною мірою провалилися, у Кримського є свідчення того, що є моделі, які можуть працювати»1. Якщо зробити спробу умовно узагальнити відмінності сприйняття образу представника іншої культури видатним вченим­енциклопедистом і його сучасниками, то українці ге­ терообраз концептуалізували як «чужий» і потребу взаємодії з «чужим» сприймали як потенційну загрозу, а для Кримського гетерообраз – це «інший», взаємодія з яким – нові можливості, тому вчений без остороги вступав у мультикультурний діалог – науковий, мистецький, повсякденний. «Агатангел Кримський. Пишемо історію» (2018). Цей медіапродукт було створено в межах проєкту «Пишемо історію» каналу UATV, метою якого було забезпечення досту- пу іноземної аудиторії до об’єктивної, актуальної та повної інформації про події в Україні, формування та підтримання позитивного іміджу України у світі. Лейтмотивом утворення згаданого каналу була потреба в протидії російській пропаганді в умовах гібридної російсько-української війни. У січні 2020 р. канал припинив виробництво програм, у березні 2021 р. відбувся його перезапуск як іномовника російською мовою. Проєкт «Пи- шемо історію» охоплює близько 200 медіапродуктів. Стандар- тний хронометраж – 15 хвилин. Оскільки документальний медіапродукт «Агатангел Кримський. Пишемо історію» є частиною державного імідже­ во го проєкту, тому лінгвоімагологічний підхід до його аналізу видається найбільш умотивованим. Потенційна глядацька аудиторія цієї стрічки – російсько­ мовна. Прихованою смисловою домінантою кінонаративу ви­ значено акцент на мультикультурності й водночас відданості українській ідеї Агатангела Кримського, наприклад: «Він був творцем українського сходознавства й одним із найкращих знавців української мови, яку вважав рідною, хоча не був етнічним українцем. Перед його талантом літературного крити­ ка, пись менника і публіциста схилялися українські і російські письменники Іван Франко, Михайло Драгоманов, Антон Чехов та інші». 1 Докладніше див. https://www.radiosvoboda.org/a/agatangelu­krymskomu­150­ poliglot­shodoznavets/31047686.html Культура слова №95’ 2021 72 ГАНЖА Ангеліна У документальній кінооповіді професор Михайло Жур­ ба проєктує накладання автообразу і гетерообразу в лінгво­ імагологічній рецепції постаті «універсального генія гума­ нітаристики». Ілюстрацією цього може слугувати теза: «Своїми роботами Агатангел Кримський довів, що література, культура, традиції не роз’єднують народи, а навпаки – об’єднують. Ця людина дала всім змогу усвідомити розуміння співіснування українського та слов’янського світу з тюркським, арабським». Порівняймо: у листі до П.Г. Житецького від 22.09.1896 р. А.Ю. Кримський пише: «…Коли я люблю Схід, то чи ж я тому винен? А що східна спеціальність не спинить мені роботу українську, дак цьому вірте» [Східні традиції державотворення 2020: 49]. Протиставлення етнонімів в оповіді про гостру полеміку Кримського з російськими істориками щодо походження української мови актуалізує негативно­оцінну конотацію у сприйнятті глядачами опонентів ученого. Стилістичне обігрування повторів у фрагменті «Кримсь- кий, маючи кримське коріння, допомагав реформувати освіту кримчаків і кримських татар (підкреслення наше – А.Г.)» ви­ користане не лише з експресивною метою, а й задля транслю­ вання ідеологічно наснажених смислів. «Агатангел Кримський. Із спогадів про щирого друга (про Лесю Українку)» (2021). Проєкт кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки «Слухаємо українську (літературу) \ українське (СЛОВО)»: аудіо- та відеочитання творів української літератури, листів, спогадів, щоденників українських письмен- ників». До 150-річчя від дня народження Агатангела Кримсь- кого та 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Автор: А. Кримський. «Із спогадів щирого друга» (про Лесю Українку)21. Текст читає: Олена Маланій. Питання взаємин Лесі Українки та Агатангела Кримсько­ го в науці має чимало інтерпретацій. Науково­літературний діалог цих титанів українського духу – вдячний матеріал для дослідників й водночас інформативний документ доби. Вже сімдесятирічним, академік Кримський згадає першу зустріч з Ларисою Косач: «Обоє ми дуже зніяковіли і тільки після на­ гадування Олени Петрівни (матері Лесі Українки) подали одне 2 Подано за виданням: Кримський А. Вибрані твори. Київ: Дніпро, 1965. С. 502­ 506. Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 73 одному руки… Ми були близькими друзями протягом багатьох років, до останнього дня життя Лесі Українки. Вона довіряла мені свої твори, перш ніж друкувати їх» [Східні традиції дер­ жавотворення 2020: 729]. С.К. Богдан цитує першу (зовсім далеку від захоплення) епістолярну згадку Лесі Українки про Кримського (в листі до Михайла Драгоманова від 15 березня 1892 року з Колодяжно­ го): «Мені сердечно шкода, наприклад, молоденького поета Кримського, адже з нього, може б, могли люди вийти, а те ­ пер ... „зануда” сама зосталась» [Богдан 2008: 317]. І наскільки виразно контрастує з нею наступний фрагмент з епістолярію: «Ви знаєте, як я люблю Ваші наукові твори, хоч я і кругла профанка в таких матеріях. Я люблю їх тон. Куди діваються Ваші нерви, як Ви пишете такі речі? Так, наче Ви античний, врівноваже ний тілом і духом еллін, як пишете їх. Такий ко­ лорит я тільки на Акрополі бачила!» [Богдан 2008: 323]. У цьому контексті варто згадати оцінку Кримським знань Лесі Українки і її сумління в написанні драм «В катакомбах» і «Адвокат Мартіан»: «Я їй цілу бібліотеку послав. Вона всі ці книжки уважно перечита ла. Якби який­небудь приват­до­ цент стільки прочитав, скільки вона! А вона стільки працюва­ ла лише для того, щоб написати дві коротесенькі одноактові драми. Без перебільшення можу сказати, що Леся Українка була справжнім ученим­дослідни ком». Лінгвоімагологічні аспекти вияскравлюються в ситуації, пов’язаній з написанням поеми «Одно слово» («Оповідання старого якута»). Уважна й вимоглива до своїх текстів Леся Українка неодноразово зверталась до А. Кримського з питан­ ням, чи є в якутській мові слово «воля» («не забудьте, з ласки Вашої, поглянути десь по книгах за тим, чи є в якутській мові слово «воля» (liberté), що то я колись Вас питала, – сей інтерес не зник для мене і тепер»), але відповіді не одержала. Можли­ во, її листи не потрапили до адресата, оскільки він часто подо­ рожував. Але після виходу поеми у світ Кримський виступив з критичною публікацією «Ложка дьогтю в бочці меду» (журнал «Нова громада», 1906, № 7), де зазначив, що в якутській мові є три синоніми слова «воля». У мемуарах «Із спогадів щирого друга» вчений пише: «Леся Українка цілком спокійно сприйняла мою критику і дуже шко­ дувала, що в її творі була така помилка. Звичайно, якути тоді були під жорстоким утиском царизму. Народ був майже на Культура слова №95’ 2021 74 ГАНЖА Ангеліна 100 процентів неписьменним, і поема «Одне слово» до нього дійти не могла. Але Леся Українка, яка вміла дивитися вперед, у майбутнє, зрозуміла, що в художньому творі не може бути ні слова неправди: буде час, буде нагода – і неправда ця вий­ де назовні». 1908 року поему видано окремою книжкою під зміненою назвою – «Оповідання тубільця з півночі». Рецепція гетерообразу, ширше – опозиції «свій­інший», осмислюється в просторі національних мовних кар тин світу. В Лесі Українки інтерпретування гетерообразу якута символізується через його мову (якою поетеса не володіла), а для Агатангела Кримсько­ го, який знав якутську, гетерообраз набуває цілком конкретних рис. Отже, ключові поняття лінгвоімагології – автообраз (образ «своїх») і гетерообраз (образ «чужих») – лежать в основі лінгво­ імагологічної інтерпретації тексту і вияскравлюють специфіку мовної картини світу людини, яка перебуває на межі культур. У досліджуваних медіапродуктах фіксуємо цілеспрямовані спроби авторів­документалістів спроєктувати образ Агатан­ гела Кримського на ототожнення автообразу (образу свого) і гетерообразу (образу іншого). Зауважимо, що в градуальній структурі гетерообразу, на відміну від утрадиційнених для українців остраху й застороги у ставленні до «чужого», для ви­ датного вченого домінує сегмент «інший», взаємодія з яким – нові можливості, тому Кримський завжди зацікавлено всту­ пав у мультикультурний діалог – науковий, мистецький, по­ всякденний. Творці іміджевих медіапродуктів використову­ ють як потужний аксіологічний та ідеологічний інструмент свідомо обрану україноцентричність геніального сходознавця на тлі його неукраїнського походження. Лінгвоімагологічна рецепція постаті Агатангела Кримського в документалістиці оприявнює ще не досліджені аспекти світоглядного й науко­ вого універсалізму вченого, відкриває нові перспективи для лінгвістичних та наукознавчих студій. Богдан С. Епістолярні діалоги Лесі Українки як джерело рекон­ струкції стереотипів міжособистісної комунікації та образів комуні­ кантів: Агатангел Кримський. Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. 2008. Т. 4, кн. 2. С. 315–337. Брик М.М. Вербалізація варіантів сприйняття образу Туреччини представниками російської та англійської лінгвокультур (на матеріалі романів письменників­білінгвів): Дис. … канд. філол. наук. Київ, 2020. Культура слова №95’ 2021 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: АСПЕКТИ ПЕРСОНОЛОГІЇ 75 Иванова Л.П. Имагология как новое направление в лингвистике. Мова і культура. 2012. Вип. 15, т.6. С. 73–76. Иванова Л.П. Лингвоимагология как краеугольный камень теории коммуникации и практические основы межкультурного общения. Коммуникативные исследования. 2014. № 1. С. 9–16. Камалова С.Д. Образ «чужих» в мультикультурной литературе с позиции лингвистической имагологии (на материале англоязычной художественной литературы о палестино­израильском конфликте): Дисс. … канд. филол. наук. Москва, 2020. Східні традиції державотворення. Наукова серія: Світові тради- ції державного управління: Науковий збірник на честь 150­ї річниці від дня народин Агатангела Кримського / Омельчук В. В. (кер. авт. кол.) та ін. Київ : Прометей, 2020. Вип. ІХ. Тупчій О.В. Образ Англії в російській мовній свідомості кінця XVI – першої половини XIX ст.: лінгвоімагологічний аспект: Дис. … канд. філол. наук. Київ, 2018. REFERENCES Bohdan, S. (2008) Lesia Ukrainka’s epistolary dialogues as a source of reconstruction of stereotypes of interpersonal communication and images of communicators: Ahatanhel Krymskyi. Lesia Ukrainka i suchasnist. vol. 4, b. 2, 315­337 (in Ukr.). Bryk, M.M. (2020). Verbalization of variants of perception of the image of Turkey by representatives of Russian and English linguistic cultures (based on the novels of bilingual writers): Dys. … kand. filol. nauk. Kyiv (in Ukr.). Ivanova, L.P. (2012). Imagology as a new direction in linguistics. Mova i kultura, 15, 6, 73­76 (in Rus.). Ivanova, L.P. (2014). Linguistic imagology as a cornerstone of the theory of communication and practical foundations of intercultural communication. Kommunykatyvnye issledovanyia, 1, 9­16 (in Rus.). Kamalova, S.D. (2020). The image of “strangers” in multicultural literature from the standpoint of linguistic imagology (on the material of English­language fiction about the Palestinian­Israeli conflict): Diss. … cand. philol. sciences. Moscow (in Rus.). Omelchuk, V. V. (ed.) (2020). Eastern traditions of state formation Naukova seriia: Svitovi tradytsii derzhavnoho upravlinnia: Vyp. ІХ: Naukovyi zbirnyk na chest 150 richnytsi vid dnia narodyn Ahatanhela Krymskoho. Kyiv (in Ukr.). Культура слова №95’ 2021 76 ГАНЖА Ангеліна Tupchiy, O.V. (2018). The image of England in the n language con­ sciousness of the late XVI – first half of the XIX century: linguoimago­ logical aspect: Dis. … cand. philol. science. Kyiv (in Ukr.). Статтю отримано 29.11.2021 Anhelina Ganzha LINGUOIMAGOLOGICAL RECEPTION OF THE FIGURE OF A. KRYMSKYI IN DOCUMENTARY FILM SPACE The article proposes the author’s linguoimagological reception of the figure of Ahatanhel Krymskyi in documentary media products “Crimean tome” (2013), “Ahatanhel Krymskyi. Writing history” (2018), “Ahatanhel Krymskyi. From memories of a true friend” (2021). The key concepts of linguoimagology – the self­image (the image of «one’s own») and the hetero­image (the image of «others») – are the basis of linguistic imagological interpretation of the text and highlight the specifics of the linguistic picture of the human world. In the researched media products we record purposeful attempts of documentary authors to project the image of Ahatanhel Krymskyi on the identification of self­image (image of one’s own) and hetero­ image (image of another). Note that in the gradual structure of the heteroimage, in contrast to the traditional for Ukrainians fear and caution in relation to «foreign», for a prominent scientist dominates the segment of «other», interaction with which – new opportunities, so Krymskyi always interested multicultural dialogue – scientific, artistic, everyday. The creators of image media products use as a powerful axiological and ideological tool the deliberately chosen Ukrainocentrism of the genius orientalist against the background of his non­Ukrainian origin. Linguoimagological reception of the figure of Ahatanhel Krymskyi in documentaries reveals as yet unexplored aspects of the worldview and scientific universalism of the scientist, opens new perspectives for linguistic and scientific studies. Key words: linguoimagology, Ahatanhel Krymskyi, media product, image, self­image, hetero­image, multicultural language personality.

Схожі ресурси