Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)

У статті аналізується процес формування і розвитку гуманізму та інститутів дипломатії у Франції, а також процес становлення та розвитку книгодрукування у Франції доби раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.) як нового чинника суспільно-політичних процесів у Франції та Європі в цілому. Особливу увагу з...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Ціватий, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки
Теми:	Міжнародні відносини та зовнішня політика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188390
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.) / В. Ціватий // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 123-132. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-188390
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1883902023-02-27T01:27:53Z Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.) Ціватий, В. Міжнародні відносини та зовнішня політика У статті аналізується процес формування і розвитку гуманізму та інститутів дипломатії у Франції, а також процес становлення та розвитку книгодрукування у Франції доби раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.) як нового чинника суспільно-політичних процесів у Франції та Європі в цілому. Особливу увагу зосереджено на історичній ролі французької книги в політико-дипломатичному та інституціональному розвиткові французької державності. В статье анализируется процесс формирования и развития гуманизма и институтов дипломатии во Франции, а также процесс становления и развития книгопечатания во Франции периода раннего Нового времени (XVI–XVIII веков) как новый фактор в социально-политических процессах во Франции, и Европе в целом. Особое внимание уделено исторической роли французской книги в политико-дипломатическом и институциональном развитии французской государственности. At the article is analysed the process of formation and development of French humanism and diplomacy institutions, as well as the formation and development of the printing press in France during the early modern period (XVI–XVIII centuries), as a new factor in the socio-political processes in France and Europe as a whole. Particular attention is paid to the historical role of French book on the political and diplomatic and institutional development of the French state. 2014 Article Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.) / В. Ціватий // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 123-132. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2415-7198 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188390 uk Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародні відносини та зовнішня політика Міжнародні відносини та зовнішня політика
spellingShingle	Міжнародні відносини та зовнішня політика Міжнародні відносини та зовнішня політика Ціватий, В. Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.) Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки
description	У статті аналізується процес формування і розвитку гуманізму та інститутів дипломатії у Франції, а також процес становлення та розвитку книгодрукування у Франції доби раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.) як нового чинника суспільно-політичних процесів у Франції та Європі в цілому. Особливу увагу зосереджено на історичній ролі французької книги в політико-дипломатичному та інституціональному розвиткові французької державності.
format	Article
author	Ціватий, В.
author_facet	Ціватий, В.
author_sort	Ціватий, В.
title	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)
title_short	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)
title_full	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)
title_fullStr	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)
title_full_unstemmed	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)
title_sort	гуманізм та інститути дипломатії у франції доби раннього нового часу (хvi-xviii ст.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Міжнародні відносини та зовнішня політика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188390
citation_txt	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.) / В. Ціватий // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 123-132. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки
work_keys_str_mv	AT cívatijv gumanízmtaínstitutidiplomatííufrancíídobirannʹogonovogočasuhvixviiist
first_indexed	2025-07-16T10:25:26Z
last_indexed	2025-07-16T10:25:26Z
_version_	1837798815669682176
fulltext	Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу… 123 МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА Вячеслав Ціватий ГУМАНІЗМ ТА ІНСТИТУТИ ДИПЛОМАТІЇ У ФРАНЦІЇ ДОБИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ (XVI–XVIII ст.) У статті аналізується процес формування і розвитку гуманізму та інститутів дипломатії у Франції, а також процес становлення та розвитку книгодрукування у Франції доби раннього Нового часу (XVI– XVIII ст.) як нового чинника суспільно-політичних процесів у Франції та Європі в цілому. Особливу увагу зосереджено на історичній ролі фран- цузької книги в політико-дипломатичному та інституціональному роз- виткові французької державності. Ключові слова: дипломатія, інститути дипломатії, зовнішня полі- тика, французький гуманізм, французька книга, книгодрукування, ранній Новий час (XVI–XVIII ст.). У добу раннього Нового часу (ХVІ–ХVІІІ ст.) відбувається об’єктивно обумовлений процес інституціонального оформлення політики та органів зовнішніх зносин держав Європи. Початкові форми інституціоналізації (наприклад, інституціоналізація книгодрукування, ментальних установок, дипломатичних служб тощо) виникають на рівні самоорганізуючих про- цесів1. У цілому, аналіз науково-теоретичних розробок стосовно генезису та розвитку системи європейських держав свідчить про усталену в укра- їнській історіографії традицію фактологічного відтворення процесів, спи- раючись на принцип історизму, що значною мірою свідчить про немож- ливість за таких умов уникнути схематизації відтворення історичних подій. Для вивчення міжнародних, політичних і дипломатичних систем необхідно використовувати нові методики пізнання, однією з яких є теорія інституцій та інституціональних змін2. Застосування в дослідженнях інституціонального підходу передбачає не лише пошук якісно нового, а зосереджує автора на з’ясуванні спіль- ного та відмінного, традиційного та еволюційного, прогресивного та кон- сервативного, класово обмеженого й загальногуманістичного в контексті Вячеслав Ціватий 124 інституціоналізації та інституціональних змін, відхиляючи будь-які упе- реджені теоретичні установки. Наприкінці ХV століття постають явні обриси принципово нового політичного порядку в Європі. Політична ситуація після подій Столітньої війни (1337–1453) суттєво змінилася завдяки тому, що значно зміцнилися монархії й у більшості держав, зокрема — Франції, Іспанії та Англії, завершувався процес внутрішньої консолідації. Саме в цих державах було закладено основи сучасних національних держав, у той час як роздроб- леність Німеччини й Італії залишалась непереборною. Ці тенденції знайшли свої чітке відображення в подіях Італійських воєн (1494–1559). Ранній Новий час (ХVІ–ХVІІІ ст.) був для європейського суспільства часом різнопланових змін. Найбільш чітко нові тенденції виявили себе у формуванні нового французького суспільства в цілому, та зокрема — ментальних установок і особистості нового типу. Одним із таких чин- ників впливу слугувало поширення у Франції практики книгодрукування як нового напряму розповсюдження інформації у французькому сус- пільстві3. Поряд зі змінами в політичній, соціально-економічній і культурній сферах формуються підвалини державної дипломатичної служби й від- бувається інституціоналізація зовнішньої політики і дипломатії європей- ських держав4. Дипломатична практика і дипломатичні служби європей- ських держав інституціоналізувалися у відповідь на зміцнення державної влади. Постійна дипломатична служба набувала швидкого поширення та вжитку в практиці міждержавних відносин. Так, із 1510-х років — у Папській державі, із 1520-х — в Англії, у Священній Римській імперії — за доби Карла V. До середини ХVІ століття це вже стало європейською традицією. Важливим фактором її поширенння було саме книгодруку- вання як носій важливої офіційної інформації. Одне з центральних місць у теорії і практиці дипломатії раннього Нового часу (XVI–XVIІІ ст.) посідали саме проблеми розуміння сутності, функцій і методів реалізації влади у сфері зовнішніх зносин. Із цією проблематикою пов’язані й оцінки сучасників щодо різноманітних дер- жавно-правових форм і типів правління, інституціональних політичних процесів, характеристик реальності й створення ідеалів при висвітленні завдань та практичної діяльності влади, у тому числі у сфері зовнішніх зносин і дипломатичної практики. Саме через друковану книгу вони могли їх поширювати і апробувати серед інтелігенції, політиків та дип- ломатів. Особливого поширення набули трактати про форми державної влади і державного устрою, про переговорний процес і правила ведення переговорів, політичні трактати і памфлети, політичні й дипломатичні мемуари тощо5. Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу… 125 Постійна дипломатична служба у XVI–XVIII століттях набувала швидкого поширення та вжитку в практиці міждержавних відносин. Політик і дипломат Філіп де Коммін відзначає: «Два могутніх володарі- державці, якщо вони мають бажання жити в злагоді, не повинні часто бачити одне одного, а спілкуватися їм належить за посередництва до- свідчених і мудрих осіб, які будуть проводити переговори і залагод- жувати суперечки»6. Інформація про внутрішнє становище в інших дер- жавах та їх зовнішньополітичні плани незвично розширилась. Можли- вість співставлення відомостей, які надходили від послів із різних держав, розвивала вміння дипломатів критично розбиратися в інформації та сприяла розширенню їх світогляду. Серед політичних засобів Філіп де Коммін рішуче віддає перевагу дипломатії. Дипломатія для нього — це мистецтво, в якому державець має можливість віднайти найкраще застосування своєму розуму, досвіду, мудрості. У своїх «Мемуарах» Ф. де Коммін залишив численні поради та настанови у справі, в якій він був визнаним майстром-віртуозом, дип- ломатом із великим практичним досвідом7. Саме в них особливо виразно виявляється його прагматична думка, звільнена від середньовічної рицар- ської і християнської етики. Французький політик і дипломат Філіп де Коммін, як і відомий його італійський колега Нікколо Макіавеллі, виявляє повну безпринципність у своїх правилах проведення політичної гри, але, щоправда, не виправдовує політичні вбивства. Він, наприклад, настійно рекомендує дипломатичне шпигунство, підкуп за сприяння послів людей з оточення супротивника і схвально відзивається про тих мудрих володарів-державців і послів, які вміють це робити. Для нього дипломатія — це притаєна боротьба, в якій виграють наймудріші8. Наприкінці XV століття у Франції розпочинається процес інститу- ціонального розвитку книгодрукування як відзив на підйом економіки, централізацію французької держави, зміцнення і централізацію королів- ської влади та зростання ролі зовнішньополітичного чинника, і зокрема — французької дипломатії та французької культури. У добу раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.) посилюється потреба в алфабетизації насе- лення та книгодрукуванні як новому способі передачі текстів, стає супутнім чинником політико-дипломатичних процесів, які активно розви- ваються в цей період та поширюються через процес культурних транс- формацій нового суспільства та ментальних установок особистості ран- нього Нового часу. Перший друкарський верстат з’явився у Франції порівняно пізно — багато перешкод чинили синдикати писарів. Першу книжку у Франції надрукували латиною лише 1470 року. Перші друкарні було створено в Вячеслав Ціватий 126 Парижі при Сорбонні як допоміжні структури при університетських цент- рах. Перші приватні друкарні як самостійні приватні підприємства з власною інфраструктурою з’являються в Парижі й Ліоні. Починається повільний, але невпинний процес орієнтації книговидавців на споживача — у Ліоні книжки не підлягали цензурі Сорбонни, крім того, їх розцінювали як звичайний товар і вільно продавали на будь-якому міському ринку9. Перша книжка французькою мовою була надрукована у 1477 році. З кінця XV — початку XVI століття видавці друкують переважно масову літе- ратуру — лицарські романи, календарі, казки, політичні та наукові трак- тати тощо. У XVI–XVIII століттях друк книг був тісно пов’язаний безпосередньо з продажем, адже зазвичай власник друкарні був одно- часно і власником книгарні. Перша Королівська друкарня — перша дер- жавна друкарня Франції — була заснована за наказом політика і дип- ломата кардинала Рішельє і розпочала функціонувати наприкінці XVII століття. У переважно світські та політико-дипломатичні сфери французька книжка знову переорієнтувалася у XVIII столітті. У цей період ство- рюються енциклопедичні видання (наприклад, «Енциклопедія…» Дені Дідро), друкуються збірки міждержавних договорів та інші дипломатичні видання. Усі традиції книгодрукування і французької книги були успішно рецепійовані в нові інституції доби Нового і Новітнього часу. Книгодрукування у Франції початку XVI століття вже уособлює власне французьку книжкову культуру і відповідно відбувається процес фран- цузького впливу на європейську книжкову культуру та процес взаємо- збагачення між різними книжковими культурами Європи10. Головним джерелом для вивчення витоків французького книгодру- кування другої половини XV століття та його ролі в розвиткові культури Франції та книжкової спадщини є французькі інкунабули, які збері- гаються у світових бібліотечних зібраннях. А друкована книга доби ран- нього Нового часу (XVI–XVIII ст.) — це вже не просто друк окремого видання, а видавничий процес у сукупності технічного (типографське здійснення друку), соціально-економічного, політико-дипломатичного та культурного аспектів, а сама книга як сукупність чітко визначених її елементів — форми, структури, оформлення і змісту. У цілому ж фран- цузька книга раннього Нового часу є джерелом для вивчення соціо- професійних груп і соціально-культурних верств населення та її рецепції як на європейському, так і світовому рівнях. Професійно соціоорієн- тованими групами доби раннього Нового часу були перш за все духо- венство, панівна верхівка, банкіри, дипломати та інтелігенція11. Французька книга XVI–XVIII століття стає важливим носієм інфор- мації та формує певне інформаційне поле французького суспільства, Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу… 127 оскільки вже в цей період можна говорити про історію та особливості окремих елементів структури книги (марка друкарів і видавців), типо- графський матеріал, історію окремих типографій, історію окремих видав- ців, особливості взаємовпливу рукописної та друкованої книги тощо. У цей період чітко окреслюється проблема книгодрукування як нового етапу в інформаційній культурі Франції та її ролі в розвиткові євро- пейського інформаційного простору. Для цього періоду характерна спе- цифіка формування зовнішнього вигляду, структури, допоміжного апа- рату, декору та ілюстрацій французької друкованої книги доби раннього Нового часу. Соціально-політична думка доби раннього Нового часу була зорієн- тована на стабільність сущого й головне завдання суспільства вбачала в забезпеченні його сталості та незмінності шляхом упередження змін, розбрату й війн. Усі зміни й потрясіння в суспільстві в кінцевому рахунку пояснювалися людськими вадами. Соціально-політична доктрина, яка виражала інтереси панівного класу, апелювала до морального обов’язку людини і вимагала від нього бути справедливим як заради досягнення головної мети життя — рятування душі, так і заради встановлення сус- пільного порядку й збереження його в постійності. На рубежі Середньовіччя і раннього Нового часу відбувається форму- вання фактору, про який ми інколи забуваємо — це процес становлення гуманізму та політичної культури суспільства, його психологічна подоба і характерні риси, відбувається процес формування буржуазного мента- літету. І аналізуючи ту ж зовнішню політику та дипломатію, інституційні політико-дипломатичні процеси, на нашу думку, необхідно обов’язково враховувати його вплив та роль у міждержавних і внутрідержавних відносинах. Фактор політичної культури і книгодрукування, як новий чинник формування та поширення тогочасної думки суспільства, мав безпосередній вплив у Франції на її громадян, з урахуванням попередніх традицій і перспектив розвитку держави. Адже саме наприкінці XV — початку XVІ століття починається процес формування націй і бурхливий ріст національної самосвідомості, процес етичного оновлення суспільства й становлення гуманістичної культури Франції, книгодрукування та фран- цузької книги12. Ідеологи гуманізму й проповідники Реформації здійс- нювали «очищення» розуму від нашарувань минулого. Європа відчувала новий поштовх у духовному житті суспільства. На межі Середньовіччя і раннього Нового часу відбувається процес зміни ментальних установок суспільства. За словами Ж. Дюбі, суспіль- ство раннього Нового часу характеризується не лише одними економіч- ними основами, але і продукованими ним уявленнями про себе самого, адже люди частіше за все поводять себе у відповідності не з дійсними Вячеслав Ціватий 128 умовами життя, а й з тим образом, який вони уявно, на ментальному рівні сформували13. Гуманістична література у Франції інституціоналізувалася у XVI сто- літті. Але нові тенденції зароджувалися у французькому суспільстві ще раніше, що особливо помітно відобразилося у творчому доробку найви- датнішого французького поета XV століття Франсуа Війона (1431–1489). У його поезії людина постає в новому статусі, у літературному зобра- женні особистості проявляються риси нового, не середньовічного типу мислення і розуміння сутності суспільно-політичного життя. Поезія Франсуа Війона — реалістична і демократична, позначена гострим інте- ресом до життя — правдиво зображає зворотну сторону середньовічного суспільства. Прогресивні ідеї у Франції знайшли підтримку серед представників передової частини дворянства, у формуванні світогляду яких значну роль відіграла гуманістична культура Італії. Новоявлене дворянство охоче підтримувало зовнішню агресивну політику короля і, відповідно, залюбки давало кошти для військових походів, зокрема до Італії14. Під час походів доби Італійських воєн (1494–1559рр.) перед дворянством відкривався новий світ високої гуманістичної культури Італії та разом з тим — мистецтва Античності, уже досить глибоко вивченого італійськими гума- ністами. Невдовзі у Франції почала широко розповсюджуватися антична книга. Сам король Франциск І претендує на роль керівника гуманіс- тичного руху в державі. Він запрошує видатних італійських художників, ввозить з Італії твори гуманістичного мистецтва, наближає до двору гуманістів-учених, поетів, художників, сприяє розвиткові книгодруку- вання, поповнює королівську бібліотеку старовинними манускриптами15. На долі французького гуманізму позначився також рух релігійної реформи, очолений згодом Жаном Кальвіном (1509–1564). Усе це зумо- вило розквіт гуманізму протягом перших десятиліть XVI століття. І хоча король Франциск І намагався спрямовувати розвиток гуманістичного руху і тримати його під своїм контролем, однак уже в 30-ті роки було цілком очевидно, що гуманізм торує свій власний шлях, незалежний від волі короля. Від засвоєння античного мистецтва й гуманістичної культури Італії гуманісти перейшли до рішучого політичного наступу на феодальний світ і його підвалини у французькій державі. Відповідно розпочалося про- тистояння між старим і новим світобаченням, старим і новим світогля- дами. Гуманістам довелося діяти в умовах найжорстокіших переслідувань і боротьби. Не знайшовши шляху до народу, гуманісти залишилися самотніми в боротьбі проти церковної та феодальної реакції, але, слід констатувати, що нові ментальні установки і політична свідомість у Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу… 129 французькому суспільстві починають свій практичний шлях у добу ран- нього Нового часу. Відповідно до цих важливих історичних процесів, розвиток французь- кої гуманістичної літератури пройшов два великі етапи. Перший етап охоплює першу половину XVI століття. У цей час формувалася і досягла розквіту гуманістична література. Вона відзначалася оптимізмом, вірою в можливість утвердження кращого, розумнішого політичного устрою, гостротою і сміливістю критики феодальної дійсності. Хоч наступ реакції, розпочатий у 30-х роках, і ускладнив становище гуманістів, але не змусив їх відступити. У 40–50-ті роки їхня діяльність активізувалася, посилилось вільнодумство, література набула войовничого, гостро сатиричного ха- рактеру. Визначні діячі гуманістичної літератури першого етапу — Маргарита Наваррська, Бонавентюр Депер’є, Клеман Маро; найвидат- нішим письменником, творчість якого набула світового значення, був Франсуа Рабле. Другий етап розвитку гуманістичної літератури припадає на другу половину XVI століття. У цей час французька література також створила величезні цінності, але вона вже несе на собі відбиток кризи гуманізму. Найвидатнішим явищем цього етапу була творчість поетів «Плеяди», особливо Ронсара, та останніх представників гуманізму Мішеля де Мон- теня й Теодора Агріппи д’Обіньє. У Франції вже наприкінці ХV — початку ХVІ століття починають утверджуватися форми й методи дипломатії Нового часу. В Іспанії цей процес дещо стримувався, що можливо пояснювалося, на думку автора, певною системою поглядів (дещо консервативною щодо процесів інсти- туціоналізації) її владарів-державців, які побоювалися створення постій- ної дипломатичної служби в Іспанії, як свого часу вони з пересторогою ставилися і до поширення та інституціоналізації юриспруденції. Так, наприклад, Мішель-Еквем де Монтень зазначає: «Король Фердинанд, надсилаючи колоністів до Індії, мудро передбачив, щоб серед них не було вчених законників, висловлюючи побоювання про те, що в Новому Світі розплодяться суди, адже саме юриспруденція як наука природно пород- жує суперечки й розбіжності в поглядах. Король, як у свій час і Платон, убачав, що будь-яка країна лише потерпає від юристів та медиків...»16. Цілком ймовірно, що аналогічна точка зору поширювалася і на дип- ломатів, які мали багато спільного з юристами. Але цей стан був не надто тривалим. Іспанія, сприйнявши вочевидь позитивний досвід гуманіс- тичних впливів і дипломатичної практики Франції у формуванні дипло- матичної служби, розпочала цю справу й у себе, усвідомивши необ- хідність і доцільність існування постійної дипломатії. Дипломатія значною мірою відображає політичну культуру та гума- ністичне спрямування суспільства. У свою чергу політична культура Вячеслав Ціватий 130 визначається культурною традицією та суспільно-політичною думкою, яка синтезує етнокультурні особливості даного суспільства і загально- цивілізаційні досягнення17. Твір Мішеля де Монтеня «Досліди» поклав початок розвитку жанру есе, в якому предметом зображення є внутрішній світ однієї людини — самого автора, його особисте, індивідуальне сприйняття, відбиття в його свідомості найрізноманітніших проявів життя, у т.ч — й ідей гуманізму. Цей твір мав велике значення для розвитку французької прози, значною мірою вплинув на передову суспільно-політичну думку та творчість європейських письменників доби раннього Нового часу, а із сучасників Мішеля де Монтеня найбільше на великих англійців — Ф. Бекона і В. Шекспіра. Отже, шлях до нового не проходив по прямій висхідній лінії, а навпаки, при збереженні загальної схоластичної орієнтації, у ньому перепліталися елементи старого і нового способів мислення, старі й нові ментальні установки, траплялися і компроміси, але при цьому нове мислення вимагало свого прояву, і насамперед у питанні влади: що таке «влада» у новому світосприйнятті і реальне місце володаря-державця в цьому новому суспільстві, у новий період політичної та політико-дип- ломатичної інституціоналізації європейських інститутів держави та дип- ломатії раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.). Важливим фактором у прискорені цих процесів був процес інституціонального розвитку книго- друкування у Франції та інших європейських державах. Пояснення подій і фактів у контексті світорозуміння минулих поколінь відкриває нові шляхи до пізнання суспільства епохи доби нової історії й розуміння протистояння політичної теорії і практики. Спроба побудувати модель політико-правової думки епохи раннього Нового часу, звичайно, не є вичерпною і остаточною. Практично всі вищезгадані підходи тією чи іншою мірою наближають нас до розкриття й розуміння своєрідності поглядів на владу, право, державу, внутрішню й зовнішню політику держави, дипломатію, книго- друкування і книгу як носія інформації, інформаційне суспільство, про- цеси їх інституціоналізації, а, відповідно, допомагають також скласти уявлення про людей тогочасної епохи та світогляд пересічної і непе- ресічної особи доби раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.). Французька книга доби раннього Нового часу відіграла доленосну роль в історії, теорії та практиці французького державотворення та гуманістичної куль- тури Франції. Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу… 131 1 Див. дет.: Ціватий В.Г. Європейська зовнішня політика доби раннього Нового і Нового часу: проблеми інституціоналізації (теоретико-методологічний аспект) / В.Г. Ціватий // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — К.: «ДЕМІД», 2000. — Вип. 4. — С. 268–274; Властные институты и должности в Европе в Средние века и раннее Новое время: Монография / отв. ред. Т.П. Гусарова. — М.: КДУ, 2011. — 600 с. 2 Див. дет.: Ціватий В.Г. Європейський зовншньополітичний простір доби раннього Нового часу (XVI–XVIII ст.): концепти і дипломатичний інструментарій / Вячеслав Ціватий // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки / Відп. ред. С.В. Від- нянський, відп. секр. Н.В. Кравець. — К., 2013. — Вип. 22. — С. 116–119. 3 Див. дет.: Le Goff J. Les mentalités: une histoire ambigue / Ed. J. Le Goff, P. Nora // Faire de l’histoire. III. — Paris, 1974. — P. 76–94; Vovelle M. Idéologies et mentalités. — Paris, 1982; Chartier R. Histoire intellectuelle et histoire des mentalités. Trajectories et que- stions // Revue de Synthèse. — Sér. 3. — 1983. — V. 8. — P. 277–307. 4 Циватый В.Г. Дипломатический инструментарий Н. Макиавелли и институцио- нализация дипломатической деятельности западноевропейских государств раннего Нового времени // Перечитывая Макиавелли: у истоков современной науки. Идеи и политическая практика через века и страны. Материалы международной научно-прак- тической конференции (26–27 сентября 2012 года) / В.Г. Циватый — М.: ИВИ РАН, 2012. — С. 141–151. 5 Кальер Ф., де. О способах ведения переговоров с государями: Перевод первого французского издания 1716 г. / Ф. де Кальер. — М.: Б.и., 2000. — 208 с. 6 Коммин Филипп, де. Мемуары / Ф. де Коммин; пер. с франц. Ю.П. Малинин. — М.: Наука, 1987. — Кн. 1. — Гл. ХIV. — С. 299–309. 7 Див.: Commines Ph. de. Mémoires / Ph. de Commines. — Paris, 1924–1925. — T. 3. — Ch. VIII. 8 Commines Ph. de. Mémoires / Ph. de Commines. — Paris, 1924–1925. — T. 3. — Ch. VIII. — P. 220. 9 Гринишина І.І., Марченко Т.М. Еволюція французької книжки: від книгодруку до інтернету / І.І. Гринишина, Т.М. Марченко // Науковий вісник Волинського націо- нального університету імені Лесі Українки. — Луцьк, 2011. — Вип. 5, ч. 2. — С. 27–30. 10 Див. дет.: Книга в культуре Возрождения. — М.: Наука, 2002. — 270с.; Историческая память в культуре эпохи Возрождения / отв. ред. Л.М. Брагина. — М.: РОССПЭН, 2012. — 335с., ил. 11 Эльфонд И.Я. Образ власти: Pro et contra. Политическая мифология, пропаганда и культура во Франции XVI в. / И.Я. Эльфонд. — Саратов, 2011. — 244 с. 12 Lecointe J. L’Idéal et la Différence: La perception de la personnalité littéraire de la Renaissance. — Genève, 1993. — P. 196–216, 639–696. 13 Duby G. Histoire sociale et idéologies des sociétés // Faire de l’histoire. I. — P., 1974. — P. 147–168. 14 Циватый В.Г. Франко-испанские отношения конца ХV — начала ХVI века / В.Г. Циватый. Дис. … канд. ист. наук: 07.00.03. — Всеобщая история, 1995. — 251 с. 15 Див. дет.: Шишкин В.В. Королевский двор и политическая борьба во Франции в XVI–XVIІ веках / В.В. Шишкин. — СПб.: Евразия, 2004 — 288 с. 16 Монтень Мишель, де. Опыты / М. Монтень. — М.: Голос, 1992. — Кн. 3. — Гл. ХIII. — С. 332. Вячеслав Ціватий 132 17 Циватый В.Г. Дипломатический инструментарий Никколо Макиавелли и инсти- туты европейской дипломатии раннего Нового времени (ХVI–ХVIІІ вв.) / В.Г. Циватый // Перечитывая Макиавелли. Идеи и политическая практика через века и страны: Сборник научных статей / Под ред. М.А. Юсима. — М.: ИВИ РАН, 2013. — С. 271–285. В статье анализируется процесс формирования и развития гуманизма и институтов дипломатии во Франции, а также процесс становления и развития книгопечатания во Франции периода раннего Нового времени (XVI–XVIII веков) как новый фактор в социально-политических процессах во Франции, и Европе в целом. Особое внимание уделено исторической роли французской книги в политико-дипломатическом и институцио- нальном развитии французской государственности. Ключевые слова: дипломатия, институты дипломатии, внешняя политика, французский гуманизм, французская книга, книгопечатание, раннее Новое время (XVI–XVIII вв.). At the article is analysed the process of formation and development of French humanism and diplomacy institutions, as well as the formation and development of the printing press in France during the early modern period (XVI–XVIII centuries), as a new factor in the socio-political processes in France and Europe as a whole. Particular attention is paid to the historical role of French book on the political and diplomatic and institutional development of the French state. Keywords: diplomacy, diplomacy institutions, foreign policy, French humanism, the French book, publishing, early modern period (XVI–XVIII centuries.).

Гуманізм та інститути дипломатії у Франції доби раннього нового часу (ХVI-XVIII ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси