Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)

Проаналізовано польсько-українські міждержавні відносини в період, що розпочався з приходом до влади в Республіці Польща президента А. Дуди, а пізніше — перемогою на парламентських виборах праворадикальної політичної партії «Право і справедливість». Увагу зосереджено на ключових тенденціях їхнього...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Чорна, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
Теми:	Україна в міжнародних відносинах
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188589
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.) / Н. Чорна // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 141-159. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-188589
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1885892023-03-08T01:26:49Z Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.) Чорна, Н. Україна в міжнародних відносинах Проаналізовано польсько-українські міждержавні відносини в період, що розпочався з приходом до влади в Республіці Польща президента А. Дуди, а пізніше — перемогою на парламентських виборах праворадикальної політичної партії «Право і справедливість». Увагу зосереджено на ключових тенденціях їхнього розвитку та чинниках, що на них впливають. З’ясовано наслідки, що їх для взаємин між двома державами має акцентування офіційної Варшави на проблемах спільної минувшини, головним чином Волинської трагедії, трактування якої українською та польською сторонами є далеко не тотожним. Доведено, що попри напруження, спричинене часто резонансними кроками польської та української влади, стратегічне партнерство між нашими двома державами продовжує зберігати свою актуальність. Polish-Ukrainian interstate relations covering the period beginning with the presidency of A. Duda and followed by the victory of the radical-right political party «Law and Justice» in the parliamentary elections have been analyzed. The main attention is focused on the key trends of their development and the factors affecting them. The consequences to the relations between the two countries of the emphasis that official Warsaw makes on issues of the common past, mainly Volyn tragedy, the interpretation of which on Ukrainian and Polish sides are far from identical, have been found out. The attention is drawn to the adoption of the law «On the legal status and honoring the memory of the fighters for Ukraine’s independence in the twentieth century» by the Verkhovna Rada of Ukraine (April 9, 2015), wich caused an active discussion on the part of the official Warsaw, as well as to the similarly met in Ukraine resolution of the Sejm «On establishing the 11 of July the Memorial Day of Poles, the victims of genocide committed by the UPA» (22 July 2016). The provocations on both sides of the border organized by the interested in worsening of the relations between Warsaw and Kyiv have been highlighted. However, іt has been proven that despite the tensions caused by the often highprofile steps of the Polish and Ukrainian authorities, the strategic partnership between the two countries remains relevant. And while the first official visit of President A. Duda t to Ukraine took place only in December of 2015, the fact is, that the presence of the Polish head of state at the ceremony in Kyiv on the occasion of the 25th anniversary of Ukraine’s independence on August the 24th of 2016 only six months after the election is an eloquent testimony of the importance of cooperation with Ukraine for the official Warsaw. Precisely then the presidents of the neighboring states signed a Joint Declaration on Strategic Partnership. 2017 Article Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.) / Н. Чорна // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 141-159. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2415-7198 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188589 327(477) “20-21” uk Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Україна в міжнародних відносинах Україна в міжнародних відносинах
spellingShingle	Україна в міжнародних відносинах Україна в міжнародних відносинах Чорна, Н. Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.) Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
description	Проаналізовано польсько-українські міждержавні відносини в період, що розпочався з приходом до влади в Республіці Польща президента А. Дуди, а пізніше — перемогою на парламентських виборах праворадикальної політичної партії «Право і справедливість». Увагу зосереджено на ключових тенденціях їхнього розвитку та чинниках, що на них впливають. З’ясовано наслідки, що їх для взаємин між двома державами має акцентування офіційної Варшави на проблемах спільної минувшини, головним чином Волинської трагедії, трактування якої українською та польською сторонами є далеко не тотожним. Доведено, що попри напруження, спричинене часто резонансними кроками польської та української влади, стратегічне партнерство між нашими двома державами продовжує зберігати свою актуальність.
format	Article
author	Чорна, Н.
author_facet	Чорна, Н.
author_sort	Чорна, Н.
title	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)
title_short	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)
title_full	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)
title_fullStr	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)
title_full_unstemmed	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)
title_sort	польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Україна в міжнародних відносинах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188589
citation_txt	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.) / Н. Чорна // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 141-159. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
work_keys_str_mv	AT čornan polʹsʹkoukraínsʹkímížderžavnívzaêminiusvítlínovítníhviklikívtarizikív20152017rr
first_indexed	2025-07-16T10:41:48Z
last_indexed	2025-07-16T10:41:48Z
_version_	1837799843693592576
fulltext	Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 141 УДК 327(477) “20-21” Наталія Чорна д-р. іст. наук, проф. Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету 21000, Україна, Вінниця, вул. Соборна, 87 E-mail: chornanm26@gmail.com ПОЛЬСЬКО�УКРАЇНСЬКІ МІЖДЕРЖАВНІ ВЗАЄМИНИ У СВІТЛІ НОВІТНІХ ВИКЛИКІВ ТА РИЗИКІВ (2015–2017 рр.) Проаналізовано польсько-українські міждержавні відносини в період, що розпочався з приходом до влади в Республіці Польща президента А. Дуди, а пізніше — перемогою на парламентських виборах право- радикальної політичної партії «Право і справедливість». Увагу зосеред- жено на ключових тенденціях їхнього розвитку та чинниках, що на них впливають. З’ясовано наслідки, що їх для взаємин між двома державами має акцентування офіційної Варшави на проблемах спільної минувшини, головним чином Волинської трагедії, трактування якої українською та польською сторонами є далеко не тотожним. Доведено, що попри на- пруження, спричинене часто резонансними кроками польської та україн- ської влади, стратегічне партнерство між нашими двома державами продовжує зберігати свою актуальність. Ключові слова: Республіка Польща, Україна, міждержавні взаємини, стратегічне партнерство, Волинська трагедія. Nataliіa Chorna Dr. of Sciences (Historу), Prof. Vinnytsia Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and Economics 87, Soborna Street, Vinnitsa, 21000, Ukraine E-mail: chornanm26@gmail.com POLISH�UKRAINIAN INTERSTATE RELATIONS IN THE LIGHT OF RECENT CHALLENGES AND RISKS (2015–2017) Polish-Ukrainian interstate relations covering the period beginning with the presidency of A. Duda and followed by the victory of the radical-right Наталія Чорна 142 political party «Law and Justice» in the parliamentary elections have been analyzed. The main attention is focused on the key trends of their development and the factors affecting them. The consequences to the relations between the two countries of the emphasis that official Warsaw makes on issues of the common past, mainly Volyn tragedy, the interpretation of which on Ukrainian and Polish sides are far from identical, have been found out. The attention is drawn to the adoption of the law «On the legal status and honoring the memory of the fighters for Ukraine’s independence in the twentieth century» by the Verkhovna Rada of Ukraine (April 9, 2015), wich caused an active discussion on the part of the official Warsaw, as well as to the similarly met in Ukraine resolution of the Sejm «On establishing the 11 of July the Memorial Day of Poles, the victims of genocide committed by the UPA» (22 July 2016). The provocations on both sides of the border organized by the interested in worsening of the relations between Warsaw and Kyiv have been highlighted. However, іt has been proven that despite the tensions caused by the often high- profile steps of the Polish and Ukrainian authorities, the strategic partnership between the two countries remains relevant. And while the first official visit of President A. Duda t to Ukraine took place only in December of 2015, the fact is, that the presence of the Polish head of state at the ceremony in Kyiv on the occasion of the 25th anniversary of Ukraine’s independence on August the 24th of 2016 only six months after the election is an eloquent testimony of the importance of cooperation with Ukraine for the official Warsaw. Precisely then the presidents of the neighboring states signed a Joint Declaration on Strategic Partnership. Keywords: Poland, Ukraine, interstate relations, strategic partnership, Volyn tragedy. Заради більшої об’єктивності оцінок та неупередженості висновків дослідження будь-якої теми, безсумнівно, потребує деякої її віддаленості у часі. Однак у випадку польсько-українських взаємин інтерес до сучас- ної сторінки яких по обидві сторони кордону є безпрецедентно високим, а відтак позначеним опублікуванням великої кількості достатньо якісних тематичних розвідок, маємо підстави вдатися до наукового аналізу проб- леми, навмисно при цьому неодноразово здійснюючи ретроспективний аналіз подій, хронологічно неохоплених визначеними рамками. Статтю підготовлено на основі матеріалів засобів масової інформації, а також офіційних документів вищих органів державної влади Республіки Польща та України. Президентські вибори травня 2015 р. вивели на найвищу посаду у владній ієрархії Республіки Польща Анджея Дуду — депутата Європей- ського парламенту, члена консервативної партії «Право і Справедли- Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 143 вість». Колишній випускник юридичного факультету Ягеллонського уні- верситету, 2005 р. свою професійну діяльність він пов’язав із міністер- ством юстиції, а 2007 р. — з канцелярією Президента Л. Качинського. Після невдалого балотування на посаду мера рідного Кракова (2010), наступного року А. Дуда отримав мандат депутата Сейму, згодом — парламенту ЄС, де працював до вступу на посаду Президента держави. Не буде перебільшенням сказати, що результат виборчих перегонів як для польського суспільства, так і для світового співтовариства загалом, виявився дещо несподіваним. Так, ще якихось півроку тому польські ана- літики віщували виборчій кампанії абсолютну лінійність та прогнозова- ність: з огляду на рівень довіри до Б. Коморовського, який у лютому 2015 р. сягнув позначки 60%, питання викликало лише те, чи переможе чинний глава держави в першому турі виборів, чи буде змушений по- змагатися з конкурентом у «формальному» другому акті. Власне, не інак- ше, ніж через рекордний рейтинг Б. Коморовського, лідером PiSу Я. Ка- чинським ще наприкінці 2014 р. як висуванця від партії до участі у перегонах і було представлено А. Дуду — технічного, як бачилося на той час, кандидата. На противагу «зеленому» соратнику Я. Качинського, якому, по-суті, не було чим похизуватися перед виборцями, Президенту Б. Коморовському Польща завдячувала політичною та економічною стабільністю, підвищенням рівня життя населення та не останнім місцем держави на рівні європейського співтовариства. Та, як з’ясувалося, поля- кам цього було замало, і, замість вже звичної стабільності, процвітання та добрих взаємин із сусідами, вони проголосували за зміни. Так, у другому турі виборів (24 травня 2015 р.), на 3,1% обігнавши конкурента, А. Дуда здобув перемогу та став п’ятим Президентом РП. Виборча кампанія, у підсумку, всупереч прогнозам, увійшла в новітню історію Польської держави як найбільш напружена та найменш прогнозована. Згідно із заявами, зробленими новим главою держави ще під час ви- борчих перегонів, зміни, що їх очікували поляки, окрім внутрішніх аспек- тів державного будівництва, значно зачіпали також зовнішню політику РП, її відносини з сусідніми та іншими державами, а також у рамках НАТО та ЄС. Так, серед пріоритетних завдань нового керманича значи- лися активізація співпраці в рамках Вишеградської четвірки та поглиб- лення взаємин із державами Балтії, покликане повернути до життя кон- цепцію Міжмор’я. У такий спосіб Польща мала на меті суттєво зміц- нитися як регіональний лідер та посилити свій вплив на союзну політику. Останнє, щоправда, загрожувало добросусідським взаєминам із Берліном, адже ставило під сумнів його можливості надалі визначати спрямованість розвитку Європейського Союзу, а також із Брюсселем, авторитет Німеч- чини в якому сумніву не викликає. З іншого боку, утвердження регіо- Наталія Чорна 144 нального лідерства Польської держави відкривало нові перспективи для сусідів на східному кордоні, пов’язані з активізацією політики сприяння успіхам їхнього європейського вибору та поєднанням зусиль для спільної боротьби з російською загрозою. Посилаючись на факт тривалої співпраці А. Дуди з загиблим Президентом Л. Качинським, а також опіку над ним презеса PiSу Я. Качинського, відомих прихильністю ідеям Ю. Пілсуд- ського та авторством чіткої політичної програми щодо сусідів на Сході, аналітики заговорили про набуття останньою підстав для реанімації1. Та, скільки б фахівці не аналізували передвиборчу програму А. Дуди та не пропрацьовували можливі сценарії розвитку зовнішньої політики очолюваної ним РП, з огляду на розподіл повноважень по лінії президент — прем’єр, було очевидно: остаточного оформлення ключові її меседжі зазнають лише восени 2015 р., у зв’язку з парламентськими виборами та формуванням нового уряду, адже саме від нього, як відомо, найбільше залежить, яким буде зовнішньополітичний дискурс. І хоча акценти й тенденції останнього, рівно як і його успіхи та прорахунки, згідно зі сформованою традицією, суспільство, зазвичай, пов’язує з особою Прези- дента, і у випадку, скажімо, харизматичних А. Кваснєвського чи Л. Ка- чинського вплив на зовнішню політику президентського чинника був визначальним, відповідно до законодавства РП, компетенції глави дер- жави в цій царині обмежені представництвом країни на міжнародному рівні, командуванням збройними силами та правом вето. До парламентських виборів, зауважимо, політичні сили почали готу- ватися фактично вже на наступний день по завершенні президентської кампанії. Боротьба між противниками, яка загрожувала правлячій з 2007 р. «Громадянській платформі» втратою керівної позиції, а «Праву та Справедливості» — монополізацією влади, виявилася настільки запек- лою, що перетворилася мало не в «польсько-польську війну»2. Анало- гічно виборам Президента, перемогу в парламентських перегонах здобула тепер уже пропрезидентська PiS. Отримавши 235 із 460 місць у Сеймі, вона автоматично набула також права самостійно сформувати уряд. Натомість головний конкурент — «Громадянська платформа», яка впро- довж останніх восьми років очолювала коаліційний уряд, хоча й отримала другий результат (24,09 проти 37,58%), була усунута від урядової діяльності. З призначенням на посаду очільника Ради міністрів РП за- ступника голови PiSу Б. Шидло фактично всі ключові посади у владі опинилися в руках однієї партії, яка щонайменше на чотири роки визначатиме владне обличчя Польщі, формуватиме зовнішню її політику, спрямованість якої, як розуміємо хоча б на прикладі польсько-укра- їнських взаємин, суттєво відрізняється від тієї, що була притаманна попередникам. Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 145 Зауважимо, що переможна хода PiSу, відомого виразним скепсисом щодо взаємин з ЄС, германо- та русофобією, роздмухуванням ксенофоб- ських настроїв, серйозне занепокоєння в багатьох польських аналітиків викликала вже під час президентських виборів. З оголошенням резуль- татів парламентських перегонів критичних оцінок відчутно побільшало. Так, наприклад, відомий громадський діяч, дисидент, журналіст та голов- ний редактор авторитетного видання «Gazeta Wyborcza» А. Міхнік з при- ходом до влади PiSу, рівноцінного, на його переконання, «вистрілу польського суспільства собі в ногу», спрогнозував Польщі важкі чотири роки, що «стануть для неї катастрофою»3. Не ставлячи собі за мету аналіз ситуації в Польщі визначеного періоду загалом, а лише зовнішньої її політики, головним чином в аспекті взаємин з Україною, маємо підстави стверджувати, що їхня відповідність зробленому прогнозу чимдалі вида- ється все менш сумнівною. Справедливості заради зауважимо, що в той час, як взаєминам Поль- щі, приміром, з Російською Федерацією чи Німеччиною з приходом до влади PiS фахівці пророкували серйозні, часто небезпечні зміни, відно- сини по лінії Варшава — Київ, на переконання більшості фахівців, мали продовжити свій розвиток визначеною траєкторією. Так, наприклад, ук- раїнські та польські експерти, що задля обговорення наслідків для нашої держави президентських виборів у Польщі на початку червня 2015 р. зібралися в рамках тематичної дискусії, фактично одностайно заявили: «… політика Варшави щодо України за часів нового президента Анджея Дуди не зміниться»4. Єдине питання, яке, на думку, приміром, директора Фонду «Демократичні ініціативи» І. Бекешкіної та деяких інших аналіти- ків, приховувало в собі небезпеку для взаємин між нашими двома дер- жавами, перебувало в площині далекої історії та стосувалося «кривавих боїв українців із поляками». Натомість, проаналізувавши зауваги А. Дуди, зроблені ним під час виборчої агітації, для висновку про нетотожність зовнішньополітичних його устремлінь «українській політиці» попередників віднаходимо кон- кретні підстави. Йдеться, по-перше, про невдоволення майбутнього Пре- зидента відсутністю для Польщі — стратегічного партнера, сусіда та головного провідника інтересів нашої держави у Європейському Союзі — місця у «Нормандській четвірці», а відтак, прагнення домогтися для неї не лише місця за столом переговорів, але й загального керівництва пере- говорним процесом. У такий спосіб, переконані експерти, окрім мак- симального захисту інтересів України, А. Дуда мав на меті шляхом пе- реформатування робочої групи у широку коаліцію партнерів суттєво зміцнити позицію РП на рівні провідних союзників та не допустити «розривання ЄС» Росією; по-друге, гостру критику попередників за Наталія Чорна 146 інертну позицію щодо ескалації конфлікту на сході України та без- діяльність щодо поглинання Росією частини її території, а відтак, готов- ність активізувати зусилля Польщі, а заразом і всього світового спів- товариства на боротьбу з російською агресією; і, нарешті, по-третє, налаштованість реалізувати «чесну історичну політику», яка у випадку наших двох народів для поляків обертається не просто навколо спільної кривавої минувшини, а головним чином навколо Волині. Проблеми ос- танньої, зауважимо, ще будучи кандидатом на посаду президента РП, А. Дуда мав на меті підняти на зустрічі з президентом України П. По- рошенком5. Окрім того, з огляду на членство РП в ЄС та НАТО, а також виразний європейсько-атлантичний контекст стратегічного партнерства між нашими двома державами та лобіювання офіційною Варшавою ук- раїнських інтересів на рівні провідних європейських інститутів, певну небезпеку для України віднаходимо також у позиції Польщі в них. За умови суттєвого її погіршення, а це, у світлі відомого євроскептицизму PiSу, а заразом і самого А. Дуди, цілком могло мати місце, деструктивні наслідки неодмінно спіткали б також і взаємини по лінії Київ–Брюссель. Та, допоки коаліційний уряд очолювала «Громадянська платформа», і парламентські вибори залишалися на перспективі, будь-які висновки щодо наступної спрямованості зовнішньої політики Польщі, її взаємин з Україною, видавалися дещо передчасними. Відповідно, з оголошенням результатів виборів до Сейму, затвердженням складу уряду й призна- ченням прем’єра ситуація остаточно прояснилася. Так, наприклад, усу- переч часто протилежним прогнозам щодо того, хто стане новим спі- кером по Україні, виконання цієї місії було делеговано чинному Пре- зиденту А. Дуді. Як показав час, саме він, а не прем’єр Б. Шидло чи міністр МЗС В. Ващиковський, виявився головним переговорником із вищим керівництвом нашої держави. І хоча в самостійності та непід- звітності Президента презесу PiSу Я. Качинському доводиться сумніва- тися, координування ним польсько-українських взаємин, рівно як і полі- тики РП щодо сусідів на Сході загалом, є цілком очевидним. Так, наприклад, в особливо критичні для польсько-українських взаємин мо- менти для налагодження «мостів співпраці» за стіл переговорів з очіль- никами України сідав не інакше, ніж президент А. Дуда. Щоправда, зі зміною влади у Польщі ентузіазму щодо співпраці з нашою державою у владних кабінетах адміністрації над Віслою відчутно поменшало. Ні, Україна не перестала бути предметом зацікавленості офі- ційної Варшави, і про відмову від стратегічного партнерства з нею, без- перечно, не йшлося. Проте, відсутність в інавгураційній промові А. Дуди, а пізніше — в програмі уряду Б. Шидло фокусування на нашій державі про щось, та й свідчило. Показовим, на наше переконання, було також і Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 147 те, що перш ніж із офіційним візитом у якості президента РП приїхати до України, А. Дуда здійснив шість візитів до європейських столиць (Тал- лінн, Лондон, Берлін (двічі), Ватикан, Бухарест), а також до Нью-Йорка та Пекіна. Своєю чергою, П. Порошенко, як відомо, з візитом до Варшави приїздив ще до офіційного вступу на посаду (3-4 червня 2014 р.). З чер- говим візитом до Польщі Президент України мав намір прибути також вже через кілька днів по обранню А. Дуди, не чекаючи на його інав- гурацію, однак, запланований на 27 травня 2015 р., із не зовсім зрозу- мілих, як для заходу такого рівня, причин, він був скасований6. Непоспіх президента А. Дуди з відвідуванням України, безперечно, не був випадковим. Осмислення попереднього періоду спільної історії, ав- торські висновки щодо якого повною мірою погоджуються з інтер- претаціями українських та польських аналітиків, переконливо свідчить: якість польсько-українських взаємин, їх стратегічний характер, зокрема, забезпечувалися здебільшого кроками офіційної Варшави, натомість ук- раїнська сторона демонструвала у відповідь інертність, а подекуди важко зрозумілу непослідовність та непрогнозованість. І в той час, як українська влада множила стратегічних партнерів, у Варшаві мучилися сумнівами, чи, бува, Польща не допомагає Україні всупереч особистій її волі? Взяти до уваги хоча б закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті», прийнятий одразу після виступу у Верховній Раді України Б. Коморовського (9 квітня 2015 р.), чия про- мова наскрізь була пройнята заувагами на рахунок важливості для Поль- щі співпраці з нашою державою та готовності надалі підтримувати її на шляху інтеграції до європейського співтовариства, він виявився, по суті, публічним приниженням Польського президента, а заразом, демонстра- цією неповаги до минулого польського народу. І, попри обіцянки групи українських парламентарів та особисто заступника Голови ВРУ О. Си- роїд, що вже найближчим часом до закону буде внесено зміни, питання на невизначений термін зависло в повітрі. Тож відтермінування приїзду в Україну з першим офіційним візитом Президента А. Дуди до грудня 2015 р. слід сприймати у зв’язку з неприйнятними, з позиції офіційної Варшави, кроками української влади, а також не безвідносно до майже повної відсутності помітних успіхів на шляху реформування економіки України та боротьби з корупцією, що апріорі унеможливлюють «євро- пейське майбутнє» нашої держави, ангажованість Польщі в яке вже тра- диційно визначає її обличчя на рівні Європейського Союзу. Водночас, ураховуючи той факт, що підготовка сторін до візиту в Україну Польського президента, всупереч сформованій практиці, розпо- чалася рекордно рано (як відомо, задля узгодження організаційних мо- ментів зустрічі до Києва ще у вересні 2015 р. спеціально приїздив та Наталія Чорна 148 зустрічався з президентом П. Порошенком, прем’єром А. Яценюком і мі- ністром МЗС П. Клімкіним міністр канцелярії президента РП К. Щер- ський), його реалізація лише в грудні 2015 р., на переконання експертів, цілком могла бути спричинена також прагненням А. Дуди, а заразом і всієї PiS на чолі з Я. Качинським, приступити до переговорів з україн- ською стороною у всеозброєнні, з широким асортиментом козирів та ва- желів тиску. Вже традиційно, Президент РП констатував налаштованість надалі розвивати з Україною взаємини стратегічного партнерства, спри- яти їй у просуванні шляхом європейсько-атлантичної інтеграції та діли- тися польським досвідом реформ, спрямованих на досягнення державою відповідності стандартам НАТО та ЄС. Серед нового, фактично вперше винесеного на порядок денний зустрічі такого рівня, польською стороною було піднято питання про залучення України до проекту Міжмор’я, по- кликаного через поєднання зусиль держав Центрально-Східної Європи вже найближчим часом посилити їхній спільний вплив на політику ЄС, а водночас зміцнити об’єднану геополітичну вагу. І, нарешті, з ініціативи «біло-червоної команди переможців» на обговорення з українським коле- гою А. Дуда виніс питання історичної пам’яті, для польського народу, як уже зазначалося, сфокусоване головним чином навколо Волині. Як відомо, з приходом до влади в Польщі PiSу історична тематика у взаєминах між нашими двома державами посіла одне з найпомітніших місць. Так, якщо приміром до вступу до НАТО, а пізніше — до ЄС політичні сили Польщі єдналися навколо ідеї інтеграції країни в євро- пейсько-атлантичне співтовариство, згодом — навколо спільного праг- нення перетворення ІІІ Речі Посполитої з держави другого ґатунку на одного з лідерів обох співтовариств, то в 2015 р. домінантою політичних настроїв стала налаштованість на віднайдення історичної правди. Та, що прикметно, якщо у взаєминах з Німеччиною та Російською Федерацією, спільне минуле Польщі з якими позначене не меншими втратами та образами, ніж у випадку України, історичні проблеми першочергової значущості так і не набули, для партнерства між нашими двома дер- жавами вони перетворилося на своєрідний тест, від проходження якого значно залежить спрямованість наступного його розвитку. Слід зазначити, що історична дискусія між Польщею та Україною є далеко не новою. Так, наприклад, у травні 1997 р. на найвищому рівні була схвалена Спільна заява «До порозуміння та єднання», 1998 р. за спільною участю Президентів обох держав відбулося відкриття пам’ят- ника українським в’язням табору у Явожно, загиблим під час операції «Вісла», 2000 р. — меморіального комплексу польським військовим у Харкові, 2003 р. на рівні початково парламентів, а пізніше Президентів обох держав прозвучали спільні заяви з нагоди 60-ї річниці подій на Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 149 Волині, 2005 р. у Львові було відкрито Цвинтар орлят, ін. Та, на відміну від попередників, які проблеми історичної пам’яті ніколи не абсолюти- зували, очолювана Я. Качинським пропрезидентська PiS проблеми спіль- ної минувшини, насамперед кривавих її сторінок, для польського народу сфокусованих навколо Волині, обрала за чи не найбільш значимі для взаємин між Польщею та Україною (успіхи їхнього вирішення), одно- часно перетворивши на одну з детермінант міждержавної взаємодії. Підтвердження значимості для PiSу історичних питань віднаходимо, зокрема, в тому ж таки грудневому 2015 р. візиті до України Президента А. Дуди, чільне місце в програмі заходів якого, окрім зустрічі з П. Поро- шенком, переговорів з А. Яценюком та В. Гройсманом, спілкування зі студентами та представниками польської громади, посіли поїздка до Би- ківні та вшанування пам’яті розстріляних там сталінським режимом поля- ків, покладання квітів на Могилі невідомого солдата, запалення лампадок під Центральним монументом жертвам тоталітаризму, покладання вінків на Спільній могилі жертв тоталітаризму і на Братській могилі на Поль- ському військовому цвинтарі, а також до пам’ятника жертвам Голо- домору (серед загиблих внаслідок якого було також чимало представ- ників польського народу) та пам’ятного хреста Героям Небесної сотні. Загалом, візит президента А. Дуди до Києва запам’ятався конструк- тивною співпрацею, що пройшла під знаком обговорення ключових, з погляду взаємин між нашими двома державами, питань та перегляду раніше визначених векторів співробітництва. Всупереч пересторогам, що РП віддаляється від України, А. Дуда дав цілком конкретні обіцянки щодо активізації стратегічного партнерства та його розвитку в руслі європейських процесів, а також наступної підтримки офіційною Варша- вою питання продовження санкцій проти Російської Федерації, присут- ності провідних європейських держав у врегулюванні ситуації на сході України. І хоча про долучення Польщі до «Нормандського формату» більше не йшлося, позиція президента А. Дуди щодо необхідності ви- конання «Мінських домовленостей» була цілком однозначною. І, на додачу, наприкінці 2015 р. у Варшаві, нарешті, визначилися щодо кандидатури Надзвичайного і Повноважного посла РП в Україні. Фактично отримане в спадок від «Громадянської платформи», яка ще в листопаді 2014 р. безуспішно (з огляду на категоричну незгоду PiSу) намагалася делегувати послом в Україну М. Войцеховського, незабаром по поверненні А. Дуди з Києва це питання було вирішено на користь чинного на той час Г. Літвіна. З 2011 р., презентуючи в Україні Рес- публіку Польща, він, як ніхто інший, був спроможний з успіхом впо- ратися з місією реактивації польсько-української співпраці, а тому цілком влаштовував адміністрацію над Віслою. Наталія Чорна 150 В останній, і на цьому під час зустрічі з П. Порошенком наголошував президент А. Дуда, щоправда, були цілком переконані, що активізація польсько-українських взаємин залежала не стільки від Польщі, як від України, від її спроможності реалізувати розпочаті реформи, наблизити перспективи інтеграції до європейсько-атлантичного простору. Окрім того, з огляду на сентименти, що їх на рахунок історичної політики мала PiS, не викликало заперечень: у Варшаві з нетерпінням чекали на дружній жест від України. Упродовж пер. пол. 2016 р., як засвідчив проведений аналіз, взаємини між нашими двома державами відчутно активізувалися. Так, вже в лю- тому мала місце зустріч А. Дуди й П. Порошенка у Брюсселі, у квітні — у Вашингтоні. 3-4 березня у Варшаві відбулося ХХV засідання Консульта- ційного комітету Президентів України та Польщі. Про його перезапуск, зауважимо, сторони домовилися ще 15 грудня 2015 р. — під час візиту до Києва А. Дуди. Започаткований у 1993 р. як однин із ключових інсти- туційних механізмів українсько-польського співробітництва, Комітет із часом фактично вичерпав себе, тож поновлення його роботи, що полягає, головним чином, у координуванні міждержавної взаємодії з широкого спектру питань, безперечно, було доволі показовим. Позитивним сигна- лом виявилося також відновлення діяльності Міжпарламентської асамблеї Україна–Польща, з української та польської сторони очолюваної Б. Тара- сюком та М. Дворчиком відповідно. 28–29 травня 2016 р. спікер Вер- ховної Ради України А. Парубій, Маршалок Сенату РП С. Карчевський, а також Голова Сейму Литовської Республіки Л. Граужинєнє взяли участь у VІІ засіданні Міжпарламентської Асамблеї «Україна–Польща–Литва», що за спільною ініціативою відбулося у Вільнюсі. І, нарешті, досить інтенсивно, за словами Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Польща А. Дещиці, розвивалися контакти на рівні міністерств та відомств7. 8–9 липня 2016 р. президент П. Порошенко на запрошення госпо- дарюючої сторони взяв участь у Варшавському саміті НАТО. В умовах неминучих змін у системі європейської безпеки, спричинених агресив- ними діями Кремля проти України, сприяння останній у поглибленні співпраці з Альянсом перетворилося на важливе завдання польської зов- нішньої політики. Відтак, скориставшись можливостями господаря зуст- річі, агресивну політику Росії, а водночас захист України, Польщі та держав Балтики президент А. Дуда перетворив на одну з головних її тем. Як відомо, про необхідність винесення ситуації в Україні на обговорення союзників ще влітку 2015 р. говорив міністр оборони РП Т. Симоняк, перебуваючи на полігоні неподалік від Львова з перевіркою міжнародних військових навчань8. У грудні 2015 р. питання зазнало наступного обго- Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 151 ворення на зустрічі польського та українського Президентів у Києві та, по суті, було остаточно погоджене. Присутність України на саміті, — заявив Польський президент, — є важливою «не тільки з точки зору польсько- українських відносин, але і з точки зору позиції України в питанні глобальної світової безпеки»9. Окрім участі в роботі саміту, під час липневого 2016 р. візиту до Варшави президент П. Порошенко мав також двосторонню зустріч з А. Дудою, на обговорення за згодою сторін було винесено питання складних сторінок спільної історії. Враховуючи особливий символізм проблеми для польського суспільства, що з приходом до влади PiSу відчутно посилився, звернення до неї на найвищому рівні виявилося важливим жестом на шляху польсько-українського примирення. У цьому ж світлі слід розглядати вшанування главою Української держави пам’яті жертв Волинської трагедії та покладання квітів до пам’ятника загиблим, знакове у світлі підготовки Польщі до відзначення 73-ї роковини події. Актуальність проблеми, зауважимо, значно посилювалася ситуацією, що на той час сформувалася у Польщі. Як відомо, фактично напередодні візиту до Варшави П. Порошенка — 7 липня 2016 р. — Сенат РП ухвалив постанову, в якій закликав нижню палату парламенту встановити 11 лип- ня «Національним днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого україн- ськими націоналістами проти громадян Другої Республіки Польща» у 1939–1945 рр. Та, якщо попередня аналогічна спроба, що мала місце в 2013 р., зазнала фіаско, оскільки Сейм РП відмовився визнати події на Волині геноцидом польського народу, погодившись на формулювання «етнічна чистка з ознаками геноциду», то наступний крок, з огляду на монополізацію влади, а заразом дедалі більший вплив на суспільну свідомість право-радикальної PiS, мав усі підстави на успіх. Подібний висновок видавався очевидним уже в червні 2016 р., коли у відповідь на лист про примирення, що його українські політичні лідери, духовенство й інтелектуали, серед яких — колишні президенти Л. Кравчук та В. Ющенко, глава УПЦ Київського патріархату Філарет, глава УГКЦ С. Шевчук, надіслали до польської громадськості, двісті депутатів провладного PiSу заявили, що поважають українську державність, але не схвалюють української історичної політики10. Йшлося, безперечно, про задіяних у подіях на Волині ОУН–УПА, бійці якої, згідно із Законом України від 9 квітня 2015 р., визнані борцями за українську незалежність, а також керівника повстанського проводу С. Бандеру — Героя України, відповідно до Указу Президента України від 20 січня 2010 р. Окрім того, активізація в Україні націоналістичних настроїв, ренесанс ОУН–УПА в незмінному супроводі червоно-чорної символіки та портретів С. Бандери, на переконання поляків, давала офіційній Варшаві всі підстави для від- повідної реакції. Наталія Чорна 152 Схвалення Сеймом РП резолюції «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН–УПА» відбулося 22 липня 2016 р. І, що показово, рішення було прийняте абсолютною більшістю голосів — із 452 присутніх депутатів 442 проголосували «за», інші 10 від голосування утрималися11. Та, всупереч переконанню полі- тико-владної еліти Польщі, що «лише повна історична правда про історію є найкращим шляхом до об’єднання і взаємного прощення», наслідки прийняття парламентарями резолюції виявилися не настільки оптиміс- тичними. І вже зовсім скоро з цим погодилися і в самій Варшаві. Резонанс, що його в українському суспільстві спричинило прийняття «волинської резолюції», переконливо свідчив: аби не звести нанівець успіхи польсько-української співпраці, необхідними є переговори, адже лише вони дають надію на порозуміння в питаннях історії. Так, маючи на меті внести ясність у взаємини між нашими двома державами та переконати всіх занепокоєних у тому, що «відновлення історичної правди» жодною мірою не лише не загрожує стратегічному партнерству України та Польщі, а навіть слугує на користь йому, адже «добрі відносини можуть базуватися тільки на правді», 24 серпня 2016 р. з офіційним візитом до Києва прибув президент А. Дуда. Про те, що очільник РП особисто візьме участь в урочистостях із нагоди святкування 25-ї річниці Незалежності України, в адміністрації глави Польської дер- жави знали вже на початку серпня 2016 р. Міністр канцелярії Президента РП К. Щерський, окрім того, 8 серпня заявив, що під час зустрічі А. Дуда та П. Порошенко мають підписати Спільну декларацію, яка «підкреслю- ватиме стратегічне значення незалежності України, а також той факт, що Польща була першою країною, яка визнала її»12. Власне, як і очікувалося, зважаючи на попередній перебіг подій, пере- говори на найвищому рівні, хоча й пройшли у дружній обстановці, ви- явилися доволі непростими. Принаймні для президента А. Дуди. «З од- ного боку, він мав чітко сказати українським колегам про стратегічне партнерство, але з іншого, — показати правоконсервативному електорату «Права і справедливості», що ми, мовляв, в історичних питаннях перед українцями не поступимося»13. На відміну від поляків, в яких непідпо- рядкованість сьогоденних польсько-українських взаємин «привидам ми- нулого» сумніву не викликає, українська сторона має щодо цього дещо відмінний погляд. Дійсно, непросто погодитися з тим, що «волинська резолюція» польського Сейму є не інакше, ніж кроком до віднайдення історичної правди, не має антиукраїнського характеру, а то й більше — відкриває шлях до справжнього примирення. Щоправда, у Спільній декларації, 24 серпня 2016 р. схваленій президентами України та Польщі, саме на цьому і наголошувалося: визнаючи «наявність трагічних сторінок Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 153 в історії українсько-польських відносин», сторони засвідчили готовність надалі розвивати відносини, «у день відзначення 25-ї річниці незалежної України підтверджуючи взаємно стратегічний їх характер»14. І — на продовження — вже у вересневій 2016 р. заяві Верховної Ради України15 віднаходимо констатацію готовності офіційного Києва до конструктив- ного діалогу навколо складних сторінок спільної історії заради про- довження стратегічного партнерства в демократичній Європі на підставі європейських цінностей, а в Декларації пам’яті і солідарності16, син- хронно схваленій парламентами України та Польщі 20 жовтня 2016 р., — відзначення його абсолютної цінності для кожної з держав. Повертаючись до візиту президента А. Дуди до Києва 24 серпня 2016 р., зауважимо, що глава РП виявився єдиним закордонним гостем, який поруч із П. Порошенком брав участь в офіційній церемонії на Май- дані Незалежності, а це, мусимо погодитися, доволі символічно. Не менш показовим був виступ А. Дуди на Нараді послів — безпрецедентний в історії України випадок, коли в заході такого ґатунку взяв участь глава іншої держави. З одного боку, перебування польського Президента пліч- о-пліч з українським колегою у знаковий для кожного українця день засвідчувало той факт, що Польща всі 25 років незмінно йшла поруч з Україною, сприяла їй у розбудові незалежної державності та її легіти- мізації на міжнародній арені, і це, за словами А. Дуди, оцінили в Україні, з іншого, що розбудова взаємин стратегічного партнерства з нашою дер- жавою надалі зберігала актуальність для офіційної Варшави. Констату- ючи прагнення бачити Україну у центральноєвропейській спільноті віль- них держав, розбудовою якої, як відомо, у Варшаві всіляко опікуються, А. Дуда наголосив на готовності їй у цьому допомагати. Йшлося, насам- перед, про сприяння у реалізації комплексу реформ, наданні консультацій та адресної підтримки. На обговорення, окрім того, було винесено ши- рокий спектр питань двостороннього співробітництва: від взаємодії в інвестиційній сфері, галузі туризму та транспортної інфраструктури і до співпраці в енергетичній сфері, в тому числі заради зменшення енер- гетичної залежності від Російської Федерації. Відносно діалогу щодо історичних питань, розвивати який, як уже зазначалося, прозвучала вза- ємна обіцянка, А. Дуда та П. Порошенко наголосили на недопущенні корисних його наслідків для третьої сторони17. Як слідує з офіційних та не на камеру розмов українських і зару- біжних політиків та дипломатів, а також політичних оглядачів, якими щодо сьогоденних польсько-українських взаємин, головним чином в ас- пекті їхнього випробування історичною політикою, опубліковано сотні розвідок, у ситуації, що склалася, відчутно проступає «російський слід». І подібні зауваги, з огляду, насамперед, на незацікавленість Кремля у Наталія Чорна 154 взаємодії наших двох держав, безперечно, мають відповідні на те під- стави. Задля розділення України та Польщі, — в інтерв’ю «Главкому» зауважив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща А. Дещиця, — Росія намагається грати на створенні та організації провокацій18. Найгучніші з них, зокрема, пов’язані з руйнуванням пам’ят- ників українським бійцям УПА на цвинтарях Польщі політичними гру- пами антиукраїнського толку. На додачу — напади на українців, ксе- нофобські заяви, недружні статті. В умовах «гібридної війни», що її Кремль веде проти нашої держави, причетність до цих заходів російської сторони цілком може мати місце. Водночас, зацікавленою у створених інцидентах може бути також інша сила, і про це достатньо ґрунтовно йдеться в публікації авторитетного знавця Центрально-Східної Європи Т. Возняка19. Та, як би там не було, а наростання напруженості у взає- минах по обидва боки польсько-українського кордону, безперечно, слугує на користь Росії, а тому не може не викликати занепокоєння. Не може не привертати увагу негативними своїми наслідками для реанімації польсько-українських взаємин також скасування 8 жовтня 2016 р. прем’єрного показу в столичному кінотеатрі «Київ» фільму «Во- линь», знятого польським режисером В. Смажовським та широко анон- сованого в Україні. У Польщі, як відомо, прокат кінострічки спричинив до бурхливого суспільного обговорення, спрямованість якого виявилася відверто антиукраїнською, у супроводі наростання ворожості до україн- ців, що перебувають на території РП, у тому числі окремих випадків їх побиття. В Україні ж, навпаки, замість того, щоб перетворити фільм на предмет дискусії та широким загалом обговорити режисовану у ньому проблему, а також її інтерпретацію польською стороною, пішли іншим шляхом, і від розгляду проблеми елементарно ухилилися. Хоча, при- міром, ще місяць тому, в уже згадуваній заяві Верховної Ради України йшлося про готовність України до конструктивного діалогу навколо проблем спільної історії. Діалог на найвищому рівні, щоправда, з перемінною активністю, продовжувався. Так, візит президента П. Порошенка до Польщі 2 грудня 2016 р., аналогічно попереднім зустрічам глав держав, вкотре засвідчив стратегічний характер партнерства України та Польщі. Певного симво- лізму події, безперечно, додавав той факт, що відбувся він у день, коли Польща 25 років тому першою у світі визнала незалежність України, і впродовж чверті століття взаємини з нашою державою незмінно форму- вали один із ключових напрямів зовнішньої її політики. Як відомо, під час зустрічі сторони підписали угоду про співпрацю в оборонній сфері, обго- ворили можливість транспортування каспійської нафти через українську територію, перспективи будівництва газового сполучення між Україною Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 155 та Польщею, створення енергетичного мосту між ними. І, на додачу, вже традиційно, Україні було обіцяно наступне сприяння в просуванні шля- хом європейської інтеграції. Водночас на зустрічі П. Порошенка з пре- зесом PiSу Я. Качинським головним предметом розмови, як і передба- чалося, стало історичне минуле українців та поляків. Заради віднайдення порозуміння в його оцінці, — зауважив А. Дещиця, — сторони домо- вилися опрацювати дорожню карту й розробити відповідні механізми, шляхи та форми історичного примирення20. Та замість позитивних зрушень, Україна й Польща отримали чергові провокації: 10 грудня 2016 р. учасники «Маршу орлят перемиських та львівських», що відбувся у Перемишлі під патронатом міського голови Р. Хоми, кричали «Смерть українцям!», вранці 9 січня 2017 р. невідомі вандали зруйнували польський меморіал у Гуті Пеняцькій, а в ніч проти 8 лютого 2017 р. провокативними гаслами було розмальовано паркан Генерального консульства Республіки Польща у Львові. Проблема, таким чином, не лише не втрачала актуальності, а навпаки, здавалося, виходила на новий виток свого розвитку. Взяти до уваги хоча б ситуацію, що виникла навколо інциденту в Перемишлі. Як відомо, відповідаючи на нього, офіційний Київ наклав заборону на в’їзд до України мера Р. Хоми, у зв’язку з чим депутати PiSу заявили про відмову від участі у форумі «Європа — Україна» — одному з головних інструментів реалізації офі- ційною Варшавою політики сприяння нашій державі, проведеному 27– 28 січня 2017 р. у Жешуві. Дещо згодом, щоправда, у відповідь на скасування Україною заборони для Р. Хоми, напруження навколо ситуації вдалося зняти, чим у PiS були цілком задоволені, та присутніми на заході виявили бажання бути лише окремі депутати-партійці. Відносно форуму — Х ювілейного, організованого з ініціативи Ін- ституту східноєвропейських досліджень — принагідно відзначимо, що, попри традиційно позитивні його наслідки для взаємин між нашими дво- ма державами, цьогоріч вони виявилися менш обнадійливими. Тривож- ним сигналом, зокрема, стала відсутність на заході традиційно числен- ного урядового представництва Республіки Польща: попри майже 900 учасників, польську сторону репрезентували лише кілька урядовців, найвищими за рангом серед яких були міністр у Канцелярії Президента РП К. Щерський та міністр інфраструктури і будівництва А. Адамчик. Зважаючи на те, що, починаючи з 2007 р., форум був одним із головних інструментів польської політики щодо України, таким собі переговорним майданчиком, серед учасників якого офіційна Варшава всіляко просувала «український бренд», цьогорічна інертність останньої навряд чи була випадковою. Скоріше, навпаки, свідчила чи то про втому від України, чи то про розчарування нею. Наталія Чорна 156 На додачу, вже 30 січня 2017 р. презес PiSу Я. Качинський в ефірі «Radiо Rzeszów» наголосив, що через трактування в Україні власної історії, зокрема ролі УПА, майбутнє польсько-українських відносин перебуває «під питанням»21. І — на продовження — в інтерв’ю, 6 лютого 2017 р. опублікованому в тижневику «Do Rzeczy», ним була зроблена скандальна заява про те, що з Бандерою в Європу Україна не піде22. Подібного резонансу, що його вона викликала в українському суспільстві, останнє, безперечно, вже давно не переживало. І, попри численні зауваги політиків та дипломатів по той бік українсько-польського кордону, а заразом Надзвичайного і Повноважного Посла РП в Україні Я. Пекло23, ніби подібні речі зумовлені внутрішньополітичною ситуацією в Польщі та жодною мірою не спрямовані проти взаємин між нашими двома державами, і що це «просто історичний процес», наступний їх розвиток, як розуміємо, щораз видається все більш сумнівним. В умовах російської агресії проти України та спричиненої цим фак- том непевності ситуації у країнах Балтії, а також Польщі, множення у наших взаєминах непорозумінь, безперечно, є однаково непотрібним ні Києву, ні Варшаві. Натомість на часі переосмислення міждержавної взаємодії, і не лише в аспекті спільної історії, заради взаємних інтересів та інтересів кожної з держав окремо. І відновлення та нове посвячення пам’ятника у Гуті Пеняцькій 26 лютого 2017 р. можливе завдяки спіль- ним зусиллям наших двох держав, і візит до України очільника МЗС РП В. Ващиковського, заради демонстрації послідовної підтримки проєвро- пейського курсу й територіальної цілісності України у спілці з бри- танським колегою Б. Джонсоном, 3 березня 2017 р. організований до Києва, і триваюча робота українських та польських істориків щодо на- ступного вивчення проблеми, хочеться сподіватися, стануть важливими кроками у вказаному напрямку, а традиційна колись формула «просимо вибачення і прощаємо одночасно» знову повернеться до лексикону спів- розмовників по обидва боки кордону. —————— 1 Таранюк І. Україна, Коморовський і Дуда: що зміниться? URL: http://www.bbc. com/ukrainian/politics/2015/05/150427_poland_elections_ukraine_it 2 Партія Качинського принесе в Польщу «путінізм» — головний редактор Gazeta Wyborcza. Дзеркало тижня. 2015. 26 жовтня. URL: http://dt.ua/WORLD/partiya- kachinskogo-prinese-v-polschu-putinizm-golovniy-redaktor-gazeta-wyborcza-188951_.html 3 Україна — Польща: все буде по-новому, але залишатиметься по-старому. URL: http://nf.dp.ua/2015/06/ukrayina-polshcha-vse-bude-po-novomu-ale-zalyshatymetsya-po- staromu/ 4Україна — Польща: все буде по-новому, але залишатиметься по-старому. URL: http://nf.dp.ua/2015/06/ukrayina-polshcha-vse-bude-po-novomu-ale-zalyshatymetsya-po- staromu/ Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 157 5 Анджей Дуда об Украине: ТОП-цитаты нового Президента Польши. URL: http://24tv.ua/ru/andzhej_duda_ob_ukraine_topcitaty_novogo_prezidenta_polshi_n578095 6 Білоножко Є. Дипломатичний дисонанс Київ — Варшава. Як він вплине на візит президента Польщі до України? Європейська правда. 2015. 11 грудня. URL: http://www.eurointegration.com.ua/experts/2015/12/11/7042095/ 7 Пешко К. Посол Андрій Дещиця: «Росія намагається посіяти ворожнечу між українцями та поляками». URL: http://glavcom.ua/interviews/334343-posol-andrij- deshchitsja-rosija-namagajetsja-posijati-vorozhnechu-mizh-ukrajintsjami-ta-poljakami.html 8 На саміті НАТО в Варшаві мають обговорювати Україну — міноборони Польщі. Європейська правда. 2015. 24 липня. URL: http://www.eurointegration.com.ua/news/ 2015/07/24/7036280/ 9 Бурнос Т. Польща запрошує Україну на Варшавський саміт НАТО. URL: http://ukrainian.voanews.com/a/duda-in-ukraine/3104328.html 10 Польські депутати відповіли на лист української інтелігенції про примирення. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news/27809471.html 11 Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом. Українська правда. 2016. 22 липня. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2016/07/22/7115606/ 12 Ісаєв І. Візит із переляку: навіщо президент Польщі їде до Києва. Європейська правда. 2016. 23 серпня. URL: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/08/23/ 7053683/ 13 Там само. 14 Спільна декларація Президент України і Президента Республіки Польща, прийняття у Києві 24 серпня 2016 р. у день відзначення 25-ї річниці незалежності України. URL: http://www.president.gov.ua/news/spilna-deklaraciya-prezidenta-ukrayini-ta- prezidenta-respubl-37975 15 Заява Верховної Ради України «У зв’язку з ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов від 7 липня 2016 року та 22 липня 2016 року щодо Волинської трагедії» від 8 вересня 2016 р. URL: http://rada.gov.ua/news/Novyny/ 134295.html 16 Декларація пам’яті і солідарності. Європейська правда. 2016. 20 жовтня. URL: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/10/20/7056198/ 17 Дуда: Польща допоможе Україні з реформами. URL: http://www.bbc.com/ ukrainian/politics/2016/08/160824_duda_kyiv_rl 18 Пешко К. Там само. 19 Возняк Т. Причини польсько-українських непорозумінь останніх років. URL: http://uainfo.org/blognews/1486421426-prichini-polsko-ukrayinskih-neporozumin-ostannih- rokiv.html 20 Візит Порошенка до Польщі підтвердив стратегічний й дружній характер від- носин. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2132815-vizit-porosenka-do-varsavi- pidtverdiv-strategicnij-harakter-vidnosin-desica.html 21 Jarosław Kaczyński o Ukrainie i propozycjach PO. URL: http://wiadomosci.onet.pl/ kraj/jaroslaw-kaczynski-o-ukrainie-i-propozycjach-po/9qc48qb 22 Nie widzę powodu, dla którego mielibyśmy powstrzymywać w Polsce proces przemian. URL: http://www.tvp.info/28953080/polske-trzeba-radykalnie-przebudowac 23 Сірук М. Посол Польщі Ян Пекло: «Ми розуміємо, що безпека України — це і наша безпека, як безпека Польщі — це й безпека України». День. 2017. 23 лютого. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/posol-polshchi-yan-pyeklo-my-rozumiyemo-shcho- bezpeka-ukrayiny-ce-i-nasha Наталія Чорна 158 REFERENCES 1. Andzhej Duda ob Ukraine: TOP-citaty novogo Prezidenta Pol'shi. Retrieved from http://24tv.ua/ru/andzhej_duda_ob_ukraine_topcitaty_novogo_prezidenta_polshi_n578095 [in Russian]. 2. Bilonozhko, Ye. (2015). Dyplomatychnyy dysonans Kyyiv — Varshava. Yak vin vplyne na vizyt prezydenta Pol'shchi do Ukrayiny? Yevropeys'ka pravda, 11 hrudnya Retrieved from http://www.eurointegration.com.ua/experts/2015/12/11/7042095/ [in Ukrainian]. 3. Burnos, T. (n. d.). Pol'shcha zaproshuye Ukrayinu na Varshavs'kyy samit NATO. Retrieved from http://ukrainian.voanews.com/a/duda-in-ukraine/3104328.html [in Ukrainian]. 4. Deklaratsiya pam"yati i solidarnosti. Yevropeys'ka pravda, 2016, 20 zhovtnya Retrieved from http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/10/20/7056198/ [in Ukrai- nian]. 5. Duda: Pol'shcha dopomozhe Ukrayini z reformamy. Retrieved from http://www.bbc. com/ukrainian/politics/2016/08/160824_duda_kyiv_rl [in Ukrainian]. 6. Isayev, I. (2016). Vizyt iz perelyaku: navishcho prezydent Pol'shchi yide do Kyyeva Yevropeys'ka pravda, 23 serpnya. Retrieved from http://www.eurointegration.com.ua/ articles/2016/08/23/7053683/ [in Ukrainian]. 7. Jarosław Kaczyński o Ukrainie i propozycjach PO. Retrieved from http://wiadomosci. onet.pl/kraj/jaroslaw-kaczynski-o-ukrainie-i-propozycjach-po/9qc48qb [in Polish]. 8. Khomenko, S. (n. d.). Syndrom Dudy: Pol'shcha zvertaye pravoruch? Retrieved from http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/05/150525_duda_polish_president_sx_it [in Ukrainian]. 9. Na samiti NATO v Varshavi mayut' obhovoryuvaty Ukrayinu — minoborony Pol'shchi. Yevropeys'ka pravda, 2015, 24 lypnya. Retrieved from http://www.eurointegration. com.ua/news/2015/07/24/7036280/ [in Ukrainian]. 10. Nie widzę powodu, dla którego mielibyśmy powstrzymywać w Polsce proces przemian. Retrieved from http://www.tvp.info/28953080/polske-trzeba-radykalnie- przebudowac [in Polish]. 11. Partiya Kachyns'koho prynese v Pol'shchu putinizm — holovnyy redaktor Gazeta Wyborcza. Dzerkalo tyzhnya, 2015, 26 zhovtnya. Retrieved from http://dt.ua/WORLD/partiya- kachinskogo-prinese-v-polschu-putinizm-golovniy-redaktor-gazeta-wyborcza-188951_.html [in Ukrainian]. 12. Peshko, K. (n. d.). Posol Andriy Deshchytsya: Rosiya namahayet'sya posiyaty vorozhnechu mizh ukrayintsyamy ta polyakamy. Retrieved from http://glavcom.ua/interviews/ 334343-posol-andrij-deshchitsja-rosija-namagajetsja-posijati-vorozhnechu-mizh-ukrajintsjami- ta-poljakami.html [in Ukrainian]. 13. Pol's'ki deputaty vidpovily na lyst ukrayins'koyi intelihentsiyi pro prymyrennya. Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/news/27809471.html [in Ukrainian]. 14. Seym Pol'shchi vyznav Volyns'ku trahediyu henotsydom. Ukrayins'ka pravda, 2016, 22 lypnya. Retrieved from http://www.pravda.com.ua/news/2016/07/22/7115606/ [in Ukrainian]. 15. Siruk, M. (2017). Posol Pol'shchi Yan Peklo: My rozumiyemo, shcho bezpeka Ukrayiny — tse i nasha bezpeka, yak bezpeka Pol'shchi — tse y bezpeka Ukrayiny. Den', 23 lyutoho. Retrieved from https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/posol-polshchi-yan- pyeklo-my-rozumiyemo-shcho-bezpeka-ukrayiny-ce-i-nasha [in Ukrainian]. 16. Spil'na deklaratsiya Prezydent Ukrayiny i Prezydenta Respubliky Pol'shcha, pry- ynyattya u Kyyevi 24 serpnya 2016 r. u den' vidznachennya 25-yi richnytsi nezalezhnosti Ukrayiny. Retrieved from http://www.president.gov.ua/news/spilna-deklaraciya-prezidenta- ukrayini-ta-prezidenta-respubl-37975 [in Ukrainian]. Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків 159 17. Taranyuk, I. (n. d.). Ukrayina, Komorovs'kyy i Duda: shcho zminyt'sya? Retrieved from http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/05/150427_poland_elections_ukraine_it [in Ukrainian]. 18. Ukrayina — Pol'shcha: vse bude po-novomu, ale zalyshatymet'sya po-staromu. Retrieved from http://nf.dp.ua/2015/06/ukrayina-polshcha-vse-bude-po-novomu-ale- zalyshatymetsya-po-staromu/ [in Ukrainian]. 19. Vizyt Poroshenka do Pol'shchi pidtverdyv stratehichnyy y druzhniy kharakter vidnosyn. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2132815-vizit-porosenka- do-varsavi-pidtverdiv-strategicnij-harakter-vidnosin-desica.html [in Ukrainian]. 20. Voznyak, T. (n. d.). Prychyny pol's'ko-ukrayins'kykh neporozumin' ostannikh rokiv Retrieved from http://uainfo.org/blognews/1486421426-prichini-polsko-ukrayinskih- neporozumin-ostannih-rokiv.html [in Ukrainian]. 21. Zayava Verkhovnoyi Rady Ukrayiny U zv"yazku z ukhvalennyam Senatom i Seymom Respubliky Pol'shcha postanov vid 7 lypnya 2016 roku ta 22 lypnya 2016 roku shchodo Volyns'koyi trahediyi vid 8 veresnya 2016 r. Retrieved from http://rada.gov.ua/ news/Novyny/134295.html [in Ukrainian].

Польсько-українські міждержавні взаємини у світлі новітніх викликів та ризиків (2015-2017 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси