Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)

Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)

У статті розкривається склад і зміст групи документів, які стосуються історії дипломатії та консульської служби в Одесі з 1879 по 1889 роки. Ця група джерел допомагає дослідити біографії деяких іноземних генеральних консулів, консулів та віце-консулів в Одесі. Документи відображають процес затверд...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2017
1. Verfasser: Кашкаєв, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2017
Schriftenreihe:Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
Schlagworte:
Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.)
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188605
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.) / М. Кашкаєв // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 374-380. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-188605
record_format dspace
spelling irk-123456789-1886052023-03-08T01:26:57Z Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.) Кашкаєв, М. Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.) У статті розкривається склад і зміст групи документів, які стосуються історії дипломатії та консульської служби в Одесі з 1879 по 1889 роки. Ця група джерел допомагає дослідити біографії деяких іноземних генеральних консулів, консулів та віце-консулів в Одесі. Документи відображають процес затвердження кандидатів на посади консулів, віце-консулів імперським російським Міністерством закордонних справ, тимчасовими одеськими генерал-губернаторами, місцевою адміністрацією та поліцією. The article examines a group of historical documents related to history of diplomacy and consular service in Odessa from 1879 till 1889. This group of documents helps to discover biographies some of foreign general consuls, consuls and vice consuls in Odessa. The documents reflect the process of approving candidates for the position of consul, vice-consul by imperial Russian Ministry of Foreign Affairs, Odessa provisional governor general, local administration and police. 2017 Article Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.) / М. Кашкаєв // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 374-380. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2415-7198 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188605 94(477.74):070.13“1879/1889” uk Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.)
Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.)
spellingShingle Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.)
Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.)
Кашкаєв, М.
Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
description У статті розкривається склад і зміст групи документів, які стосуються історії дипломатії та консульської служби в Одесі з 1879 по 1889 роки. Ця група джерел допомагає дослідити біографії деяких іноземних генеральних консулів, консулів та віце-консулів в Одесі. Документи відображають процес затвердження кандидатів на посади консулів, віце-консулів імперським російським Міністерством закордонних справ, тимчасовими одеськими генерал-губернаторами, місцевою адміністрацією та поліцією.
format Article
author Кашкаєв, М.
author_facet Кашкаєв, М.
author_sort Кашкаєв, М.
title Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
title_short Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
title_full Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
title_fullStr Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
title_full_unstemmed Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
title_sort іноземні консульства в одесі за документами фонду управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2017
topic_facet Вибрані доповіді учасників Міжнародної наукової конференції "Дипломатичні архіви як історичне джерело" (Одеса,8-10 вересня 2016.)
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188605
citation_txt Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління тимчасового генерал-губернатора (1879-1889 рр.) / М. Кашкаєв // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 374-380. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
work_keys_str_mv AT kaškaêvm ínozemníkonsulʹstvavodesízadokumentamifonduupravlínnâtimčasovogogeneralgubernatora18791889rr
first_indexed 2025-07-16T10:43:07Z
last_indexed 2025-07-16T10:43:07Z
_version_ 1837799925898805248
fulltext Максим Кашкаєв 374 УДК 94(477.74):070.13“1879/1889” Максим Кашкаєв аспірант Одеський національний університет імені І.І. Мечникова 65000, Україна, Одеса, вул. Дворянська, 2 E-mail: radiofranklin7@gmail.com ІНОЗЕМНІ КОНСУЛЬСТВА В ОДЕСІ ЗА ДОКУМЕНТАМИ ФОНДУ УПРАВЛІННЯ ТИМЧАСОВОГО ГЕНЕРАЛ�ГУБЕРНАТОРА (1879–1889 рр.) У статті розкривається склад і зміст групи документів, які стосу- ються історії дипломатії та консульської служби в Одесі з 1879 по 1889 роки. Ця група джерел допомагає дослідити біографії деяких іноземних генеральних консулів, консулів та віце-консулів в Одесі. Документи відоб- ражають процес затвердження кандидатів на посади консулів, віце- консулів імперським російським Міністерством закордонних справ, тим- часовими одеськими генерал-губернаторами, місцевою адміністрацією та поліцією. Ключові слова: консульська служба, історія дипломатії, біографії консулів, Одеса, тимчасовий одеський генерал-губернатор, консул, віце- консул. Maksym Kashkaiev Postgraduate Student Odessa I.I. Mechnikov National University 2, Dvorians’ka Street, Odessa, 65000, Ukraine E-mail: radiofranklin7@gmail.com FOREIGN CONSULATES IN ODESSA THROUGH DOCUMENTS OF THE PROVISIONAL GOVERNOR GENERAL (1879–1889) The article examines a group of historical documents related to history of diplomacy and consular service in Odessa from 1879 till 1889. This group of documents helps to discover biographies some of foreign general consuls, consuls and vice consuls in Odessa. The documents reflect the process of Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління… 375 approving candidates for the position of consul, vice-consul by imperial Russian Ministry of Foreign Affairs, Odessa provisional governor general, local administration and police. Keywords: consular service, history of diplomacy, biographies of consuls, Odessa provisional governor general, consul, vice-consul. Питання щодо хронології існування консульських установ в Одесі, наявної джерельної бази, необхідності дослідження деталей біографій іноземних консулів в Одесі, тогочасних міжнародних зв’язків та історії дипломатії на півдні України вперше порушила Лілія Білоусова1. Італійську діаспору в Одесі та її участь у дипломатичних місіях дослідив К. Ю. Бацак2, а відкриття та діяльності італійських консульств в Одесі — О. Феденко3. Водночас, залишається ще багато простору для вивчення історії інших дипломатичних установ та іноземних консулів у Одесі впродовж XIX ст. Тимчасове Одеське генерал-губернаторство засновано 5 квітня 1879 р. за наказом російського імператора Олександра II. Воно було покликане відновити безпеку після низки замахів на життя імператора, членів його родини та відомих високопосадовців. Замахи були скоєні групами революціонерів у 1870-х рр. Крім Одеського тимчасового гене- рал-губернаторства, подібні інституції за наказом Олександра II заснову- валися в Петербурзі та Харкові4. На початку існування установи її керів- ники мали знешкодити небезпеку для монархії, тому їхня діяльність була каральною, а в подальшому спрямовувалася на розвиток інфраструктури й вирішення проблем чотирьох південних губерній, які перебували під їхнім контролем. Тимчасові генерал-губернатори отримали повноваження від імператора втручатися в усі аспекти життя губерній. У підпоряд- куванні тимчасових одеських генерал-губернаторів були Бессарабська, Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії5. За час свого існування тимчасове генерал-губернаторство залишило значний масив документів. Упорядкуванням фонду в 1920-х рр. займався історик-архівіст Олександр Олександрович Рябінін-Скляревський (1878– 1942). Він зазначав, що залишилось близько 4 тис. справ установи6. У путівнику Державного архіву Одеської області (далі — Держархів Оде- ської обл.), виданому 1961 р., згадується 2068 справ7, 2004 р. фонд скла- дався з 2056 справ8. Він містить різноманітні документи з історії еко- номіки, суспільного життя, розвитку інфраструктури, релігійних, побуто- вих та інших аспектів повсякденного життя півдня України. Мета цієї публікації полягає в характеристиці комплексу документів з історії іно- земних консульств у Одесі періоду існування установи з 1879 по 1889 рр., що зберігаються у Держархіві Одеської обл. Максим Кашкаєв 376 Адрес-календар одеського градоначальства 1889 року містить інфор- мацію про 9 генеральних консульств в Одесі: Австро-Угорщини, Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Греції, Італії, Нідерландів, Румунії, Туреч- чини; та 9 консульств: США, Бразилії, Данії, Іспанії, Персії, Португалії, Франції, Швеції і Норвегії (одне спільне для двох країн) та Швейцарії9. У матеріалах фонду відбилося декілька фрагментів оцінки особис- тостей віце-консула Макріді та консула Леона Перельмана, вартих уваги. 10 березня 1887 р. тимчасовий одеський генерал-губернатор Христофор Христофорович Рооп (1831–1917) надіслав лист міністру закордонних справ Миколі Карловичу Гірсу (на посаді 1882–1895) з копією доповіді Керч-Єнікальського градоначальника про непристойну поведінку турець- кого віце-консула в Керчі пана Макріді10. Згідно з рапортом градо- начальника від 12 лютого 1887 р. Макріді мав публічну бійку з фран- цузьким підданим інженером нафтового промислу Панасьє. У рапорті також йшлося про віце-консула Макріді як про людину, яка не корис- тується громадською повагою, провадить непристойне життя, причетний до різного роду історій, скандалів, ображав безневинних мирних гро- мадян, загалом поведінкою та діями своїми він не підтримує гідності службової посади, яку обіймає11. 21 вересня 1887 р. очільник канцелярії одеського градоначальника надіслав своєму колезі з канцелярії тимча- сового генерал-губернатора Миколі Миколайовичу Масолову копію указу сенату від 22 листопада 1874 р. про визнання одеського купця Леона Перельмана чилійським консулом в Одесі12. 22 вересня 1887 р. Х.Х. Рооп надіслав листа міністру М.К. Гірсу стосовно перебування на посаді чилійського консула в Одесі місцевого купця другої гільдії Леона Пере- ламана, згадав про раніше висловлену думку про недоцільність при- значення євреїв Бродського та іншої людини (прізвище якої ще не вда- лося прочитати) консулом і віце-консулом Персії в Одесі, «я вже мав випадок висловити свої роздуми, за якими надзвичайно небажано надання євреям подібних почесних звань. Наразі маю обов’язок надати відомості про вельми непристойну поведінку Леона Перельмана»13. 7 жовтня 1887 р. міністр Гірс у листі до Роопа зазначав, що вирішив про це роз- повісти уряду Чилійської республіки та обіцяв повідомити тимчасового одеського генерал-губернатора про це14. Вже наступного року 25 травня міністр Гірс повідомив телеграмою Роопа, що чилійський уряд вирішив звільнити Перельмана від посади консула в Одесі15. Рооп отримав теле- граму наступного дня 26 травня 1888 р. та написав листа одеському градоначальнику Павлу Олексійовичу Зеленому про звільнення Перель- мана16. 31 травня 1888 р. міністр Гірс знову направив Роопу повідом- лення, цього разу вже з копією листа французькою мовою чилійського міністра до російського посла у Франції Артура Павловича Моренгейма з приводу звільнення Леона Перельмана від посади консула Чилі в Одесі17. Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління… 377 Цінним з погляду протоколу затвердження на посаду консулів є лист з МЗС від 29 вересня 1887 р. товариша міністра Олександра Георгійовича Влангалі (1824–1908), чи не знаходить будь-яких перешкод тимчасовий одеський генерал-губернатор для призначення обраних шахським урядом Андрія Йовановича та Георгія Проніна на посади відповідно консула та віце-консула Персії в Одесі18. 8 жовтня 1887 р. тимчасовий генерал- губернатор надіслав таємного листа одеському градоначальнику з про- ханням дізнатися більше про персоналії та віросповідання Йовановича і Проніна, а також якою мірою вони відповідатимуть зазначеним по- садам19. 17 жовтня 1888 р. надійшла відповідь від градоначальника, що керуючий перським консульством Андрій Пилипович Йованович — ро- сійський підданий, одеський купець, віросповідання православного, пред- ставник і учасник банкірського дому «А. Данилевский и К» та керує одеською конторою відповідного банкірського дому, має кам’яний буди- нок, кам’яний магазин для зсипання зернових продуктів, вугільний склад, дачу з прибудовами в слобідці Шабо Аккерманського повіту, коштує це майно 120 тисяч рублів; Йованович є членом Бессарабського губерн- ського опікунства дитячих притулків, членом Чорноморського яхт-клубу, має власну яхту «Лебідь», яка коштує 8 тисяч рублів, крім цього є членом багатьох інших благодійних товариств, керував перським консульством у Одесі з 15 січня 1885 р. Георгій Олексійович Пронін є православним, учасник того самого торгівельного будинку, його внесок сягає 56 тисяч рублів, має в Одесі незабудовану ділянку, а також будинок у Кишиневі, його майно коштує 8,5 тисяч рублів, упродовж 8 років виконує підряди з замощення міст гранітною бруківкою сумою до 1,020 тисяч рублів, має підряди на замощення бруківкою площ у Києві та Одесі, має власні гранітні копальні в Ананіївському повіті та біля станції Фастів Київської губернії. Йованович та Пронін гарної поведінки, не перебували під судом та слідством, не є членами неблагонадійних політичних партій, обер- таються переважно серед інтелігентної публіки та комерсантів. Градо- начальник дійшов висновку в доповіді, що Йованович та Пронін можуть бути визнані відповідно перським консулом та віце-консулом в Одесі20. 27 листопада 1887 р. одеський градоначальник надіслав лист Х.Х. Роопу про те, що імператор затвердив призначення відповідно перським кон- сулом Андрія Йовановича та віце-консулом Георгія Проніна. Градона- чальник зауважив, що зробив усі необхідні розпорядження про визнання цих осіб у зазначених званнях та надання їм допомоги в разі потреби та слушності їхніх вимог21. Тимчасовому генерал-губернатору надсилали укази імператора сто- совно визнання 31 липня 1887 р. Карла Мартіна консульським агентом Великої Британії у Євпаторії22 (своєю чергою Рооп надіслав копію указу Максим Кашкаєв 378 Таврійському губернатору та повідомив про це генерального консула Великої Британії в Одесі)23; про призначення Фейзі Ефенді турецьким консулом у Євпаторії 31 жовтня 1887 р.24 (про це призначення генерал- губернатор повідомив Таврійського губернатора 5 листопада 1887 р.)25 Одеський градоначальник поінформував Х.Х. Роопа про призначення Лоренцо Россі італійським віце-консулом в Одесі 7 липня 1889 р.26 До генерал-губернатора напряму зверталися щодо свого призначення іноземні консули, зокрема, — Австро-Угорщини в Одесі Сигізмунд Піом- баці 27 травня 1887 р.27, біографією якого цікавився Х. Х. Рооп, судячи з вирізки замітки в газеті «Одесский листок»28. 14 серпня 1887 р. гене- ральний консул Великої Британії в Одесі Геральд Рауль Перрі повідом- ляв, що посол Великої Британії у Петербурзі сер Роберт Морьє (1826– 1893) призначив його на посаду генерального консула для Волинської, Подільської, Бессарабської, Херсонської, Таврійської з Бердянськом, Катеринославської, крім Таганрозького градоначальства та Ростовського повіту, Харківської, Полтавської, Київської, Курської, Чернігівської гу- берній та Закавказьких портів з резиденцією в Одесі29. Генерал-губер- натор сприяв опублікуванню указів сенату про призначення генерального консула Великої Британії в Одесі у «Ведомостях Одесского градона- чальства»30. Зберіглося два листи від пана Гагеманса з Бельгійського генерального консульства для південної Росії. У першому листі 14 ве- ресня 1887 р. він повідомляє Роопа, що Його Величність король Бельгії Леопольд II (1835–1909) схвалив відставку бельгійського консула в Одесі Г. Вальтера, а пан Гагеманс перейняв керівництво консульством до подальших розпоряджень31, у другому листі від 14 грудня 1887 р. пан Гагеманс повідомляє, що управління канцелярії консульства Бельгії дору- чено пану О. Міллеру, котрий зберіг звання віце-консула32. Навіть ро- сійський консул у Чернівцях Микола Миколайович Лодиженський по- відомляв Роопа про своє призначення33. Іноземні консули в Одесі повідомляли тимчасового одеського гене- рал-губернатора про свої відрядження та осіб, що виконуватимуть їхні функції: 29 березня та 21 липня 1889 р. Георг Фрейденрейх — консул Швейцарії в Одесі — зазначив, що за його відсутності канцелярією керуватиме Еміль Бенедиктович Вей34. 18 травня 1889 р. консул Франції в Одесі Євген Кассас залишав замість себе М. Лукіан Марі35. 1 червня 1889 р. уряд Австро-Угорщини дозволив своєму генеральному консулу в Одесі поїхати у відпустку, та замість нього керував справами віце-консул в Одесі пан Альфред фон Флеш36. Документи іноземних консульств в Одесі, що зберігаються у фонді Управління тимчасового генерал-губернатора (1879–1889) Держархіву Одеської обл., відображають призначення, діяльність, відрядження, від- Іноземні консульства в Одесі за документами фонду Управління… 379 пустки консулів, а також персональні зміни в складі консульств. Документи становлять особливу цінність для з’ясування зв’язків з керів- ником російського МЗС, місцевою владою, а саме тимчасовим одеським генерал-губернатором, одеським градоначальником, а також містять ін- формацію про таємні перевірки, затвердження консулів та віце-консулів, дипломатичний протокол, аспекти діловодства на тлі специфіки тогочас- них міжнародних відносин та стану справ у Російській імперії. —————— 1 Білоусова Л. Матеріали Державного архіву Одеської області про діяльність іно- земних консульств в Одесі в XIX — на початку XX століть. Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки. С.В. Віднянський (відп. ред.). Київ, 2015. Вип. 24. С. 374–390. 2 Бацак К.Ю. Італійська еміграція в Україні наприкінці XVIII — в першій третині XIX ст. Київ: Знання України, 2004. 300 с. 3 Феденко О. Відкриття та діяльність італійських консульств в Одесі наприкінці XVIII — початку XX ст. Краєзнавство. Київ, 2015. № 1–2. С. 47–52. 4 3-е Полное собрание законов Российской империи. Санкт-Петербург, 1884. Т. 1. С. 298–299. 5 Історія Одеси. Колектив авторів. Голов. ред В.Н. Станко. Одеса: Друк, 2002. С. 154. 6 Рябінін-Скляревський О.О. Огляд фонду одеського генерал-губернатора 1879– 1889 рр. Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. 1929. Ч. 4–5. С. 8–9. 7 Государственный архив Одесской области. Путеводитель. Одесса, 1961. С. 18-19. 8 Державний архів Одеської області (далі — ДАОО), ф. 5, оп. 1. 9 Адрес-календарь одесского градоначальства на 1889 год. Одесса: Типография Штаба войск одесского округа, 1888. С. 236–240. 10 ДАОО, ф. 5, оп. 1, спр. 1860. 11 Там само, арк. 4–5. 12 Там само, арк. 32–33. 13 Там само, арк. 34. 14 Там само, арк. 36. 15 Там само, арк. 40. 16 ДАОО, ф. 5, оп. 1, спр. 1860, арк. 41. 17 Там само, арк. 38–39. 18 Там само, арк. 42. 19 Там само, арк. 43. 20 Там само, арк. 45. 21 Там само, арк. 47. 22 ДАОО, ф. 5, оп. 1, спр. 1860, арк. 29. 23 Там само, арк. 30–31. 24 Там само, арк. 48. 25 Там само, арк. 49. 26 Там само, арк. 9. 27 Там само, арк. 7. 28 Там само, арк. 8. 29 Там само, арк. 15. 30 Там само, арк. 18–19. Максим Кашкаєв 380 31 Там само, арк. 11. 32 Там само, арк. 12. 33 Там само, арк. 10. 34 ДАОО, ф. 5, оп. 1, спр. 1984, арк. 1, 5. 35 Там само, арк. 2. 36 Там само, арк. 3. REFERENCES 1. Adres-kalendar odesskogo gradonachalstva na 1889 god. (1888). (pp. 236–240). Odessa: Tipografia Shtaba voysk odesskogo okruga [in Russian]. 2. Bachynskyi, A.D., Koniuk, V.P., Kulchytskyi, S.V., & Khioni, I.A. (Comps.). (1961). Gosudarstvennyi arkhiv Odesskoy oblasti. Putevoditel. (pp. 18–19). Odessa: Odesskoe knizhnoe izdatelstvo [in Russian]. 3. Batsak, K.Yu. (2004). Italiyska emigratsiia v Ukraini naprykintsi XVIII — v pershyi tretyni XIX st. Kyiv: Znannia Ukrainy [in Ukrainian]. 4. Bilousova, L.G. (2015). Materialy Derzhavnogo arkhivu Odeskoi oblasti pro diialnist inozemnykh konsulstv v Odesi v XIX — na pochatku XX stolit. Mizhnarodni zv'iazky Ukrainy: naukovi poshuky i znakhidky - International Relations of Ukraine: scientific searches and findings. S.V. Vidnyanskyj (Ed.), 24, 374–390) [in Ukrainian]. 5. Fedenko, O. (2015). Vidkryttia ta diialnist italiyskykh konsulstv v Odesi naprykintsi XVIII — pochatku XX st. Kraeznavstvo, 1-2, 47–52 [in Ukrainian]. 6. 3-е Polnoe sobranie zakonov Rossiyskoy imperii. (1884). (Vol. 1). (pp. 298–299). Saint Petersburg [in Russian]. 7. Riabinin-Skliarevskyi, O.O. (1929). Ogliad fondu odeskogo general-gubernatora (1879–1889). Visnyk Odeskoi komisii kraeznavstva pry VUAN, 4–5, 8–9. [in Ukrainian]. 8. Stanko, V.N. (Ed.). (2002). Istoriia Odesy. Odesa: Druk [in Ukrainian].

Ähnliche Einträge