Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)

У статті проаналізовано особливості діяльності української дипломатії у Раді Безпеки ООН упродовж 2016–2017 років, коли Україна була непостійним членом Ради Безпеки. Висвітлено проблеми функціонування Ради Безпеки за умов кризи сучасної системи міжнародної безпеки, спричиненої агресією Російської...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Мартинов, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2018
Назва видання:	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
Теми:	З історії зовнішньої політики України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188704
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) / А. Мартинов // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 27. — С. 146-163. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-188704
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1887042023-03-12T01:28:24Z Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) Мартинов, А. З історії зовнішньої політики України У статті проаналізовано особливості діяльності української дипломатії у Раді Безпеки ООН упродовж 2016–2017 років, коли Україна була непостійним членом Ради Безпеки. Висвітлено проблеми функціонування Ради Безпеки за умов кризи сучасної системи міжнародної безпеки, спричиненої агресією Російської Федерації проти України. Показані основні етапи дипломатичного протистояння навколо питання запровадження миротворчої місії ООН на Донбасі та у вирішенні питань відновлення територіальної цілісності України. The paper deals with the activity of the Ukrainian diplomacy at the UN Security Council from 2016 to 2017, when Ukraine was a non-permanent member of the Security Council. The author analyzes problems of functional activity of the UN Security Council in the conditions of crisis of the international security system and Russia’s aggression against Ukraine. The main stages of confrontation on the issue of the UN peacekeeping operation in the Donbas and solution of the problems of restoring the territorial integrity of Ukraine are analyzes. The Security Council is charged with maintaining peace and security among countries. While other organs of the UN can only make recommendations to member states, the Security Council has the power to make binding decisions that member states have agreed to carry out, under the terms of Charter Article 25. The decisions of the Council are known as the United Nations Security Council resolutions. The Security Council is made up of fifteen member states, consisting of five permanent members — China, France, Russia, the United Kingdom, and the United States — and ten non-permanent members elected for two-year terms by the General Assembly. The five permanent members hold veto power over the UN Resolutions. The presidency of the Security Council rotates alphabetically each month. The UN, after approved by the Security Council sends peacekeepers to regions where armed conflict has recently ceased or paused to enforce the terms to peace agreements and to discourage combatants from resuming hostilities. Since the UN does not maintain its own military, peacekeeping forces are voluntary provided by member states. 2018 Article Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) / А. Мартинов // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 27. — С. 146-163. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2415-7198 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188704 327(94)“2016/2017” uk Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії зовнішньої політики України З історії зовнішньої політики України
spellingShingle	З історії зовнішньої політики України З історії зовнішньої політики України Мартинов, А. Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
description	У статті проаналізовано особливості діяльності української дипломатії у Раді Безпеки ООН упродовж 2016–2017 років, коли Україна була непостійним членом Ради Безпеки. Висвітлено проблеми функціонування Ради Безпеки за умов кризи сучасної системи міжнародної безпеки, спричиненої агресією Російської Федерації проти України. Показані основні етапи дипломатичного протистояння навколо питання запровадження миротворчої місії ООН на Донбасі та у вирішенні питань відновлення територіальної цілісності України.
format	Article
author	Мартинов, А.
author_facet	Мартинов, А.
author_sort	Мартинов, А.
title	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)
title_short	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)
title_full	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)
title_fullStr	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)
title_full_unstemmed	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)
title_sort	діяльність української дипломатії у раді безпеки оон (2016–2017 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	З історії зовнішньої політики України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188704
citation_txt	Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) / А. Мартинов // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 27. — С. 146-163. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series	Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
work_keys_str_mv	AT martinova díâlʹnístʹukraínsʹkoídiplomatííuradíbezpekioon20162017rr
first_indexed	2025-07-16T10:53:19Z
last_indexed	2025-07-16T10:53:19Z
_version_	1837800567819206656
fulltext	Андрій Мартинов 146 УДК 327(94)“2016/2017” Андрій Мартинов д-р. іст. наук, проф., пров. наук. cпівроб. Інститут історії України НАН України 01001, Україна, Київ, вул. Михайла Грушевського, 4 E-mail: martynov.andriy15@gmail.com ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ У РАДІ БЕЗПЕКИ ООН (2016–2017 рр.) У статті проаналізовано особливості діяльності української дипло- матії у Раді Безпеки ООН упродовж 2016–2017 років, коли Україна була непостійним членом Ради Безпеки. Висвітлено проблеми функціонування Ради Безпеки за умов кризи сучасної системи міжнародної безпеки, спричиненої агресією Російської Федерації проти України. Показані ос- новні етапи дипломатичного протистояння навколо питання запровад- ження миротворчої місії ООН на Донбасі та у вирішенні питань від- новлення територіальної цілісності України. Ключові слова: Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Гене- ральна Асамблея, непостійні члени, миротворча діяльність, Україна. Andriy Martynov Doctor of History, Professor, Leading Researcher Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine 4, Mykhailo Hrushevskyi Street, Kyiv, 01001, Ukraine E-mail: martynov.andriy15@gmail.com THE ACTIVITY OF THE UKRAINIAN DIPLOMACY AT THE UN SECURITY COUNCIL (2016–2017) The paper deals with the activity of the Ukrainian diplomacy at the UN Security Council from 2016 to 2017, when Ukraine was a non-permanent member of the Security Council. The author analyzes problems of functional activity of the UN Security Council in the conditions of crisis of the international security system and Russia’s aggression against Ukraine. The main stages of confrontation on the issue of the UN peacekeeping operation in the Donbas and solution of the problems of restoring the territorial integrity of Ukraine are analyzes. © Мартинов А., 2018 Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 147 The Security Council is charged with maintaining peace and security among countries. While other organs of the UN can only make recom- mendations to member states, the Security Council has the power to make binding decisions that member states have agreed to carry out, under the terms of Charter Article 25. The decisions of the Council are known as the United Nations Security Council resolutions. The Security Council is made up of fifteen member states, consisting of five permanent members — China, France, Russia, the United Kingdom, and the United States — and ten non-permanent members elected for two-year terms by the General Assembly. The five permanent members hold veto power over the UN Resolutions. The presidency of the Security Council rotates alphabetically each month. The UN, after approved by the Security Council sends peacekeepers to regions where armed conflict has recently ceased or paused to enforce the terms to peace agreements and to discourage combatants from resuming hostilities. Since the UN does not maintain its own military, peacekeeping forces are voluntary provided by member states. Keywords: the United Nations, the Security Council, the General Assemb- ly, non-permanent members, peacekeeping, Ukraine. Трансформаційні процеси, які відбуваються в сучасній системі між- народних відносин, актуалізують питання ефективності діяльності такої універсальної міжнародної організації як Організація Об’єднаних Націй (ООН). Максимальне загострення цих процесів відбулося під впливом агресії РФ проти України 2014 р., що мало негативні наслідки для функ- ціонування, зокрема і Ради Безпеки ООН як ключового органу, який за Статутом ООН несе відповідальність за стан миру. Розгляд протиріч між різними полюсами сили постбіполярної системи міжнародних відносин становить вагомий науковий і практичний інтерес. Адже ці глобальні дипломатичні процеси безпосередньо впливають на позицію держав світу щодо сучасного українсько-російського конфлікту. Після анексії Криму та російської агресії на Донбасі Рада Безпеки ООН, так само як Гене- ральна Асамблея ООН, перетворилися на арену дипломатичного опору агресії. У монографії С.В. Віднянського і А.Ю. Мартинова «Україна в Орга- нізації Об’єднаних Націй: 60 років участі у розв’язанні найважливіших міжнародних проблем» узагальнено досвід співпраці України з ООН як однієї із країн-засновниць цієї організації1. Роль і функції ООН зафік- совані у її Статуті. Перша стаття глави 1 Статуту ООН визначила на- ступні пріоритетні цілі зазначеної структури: «1. Підтримувати між- народний мир і безпеку і з цією метою здійснювати ефективні колективні заходи для попередження та ліквідації загрози миру, недопущення актів Андрій Мартинов 148 агресії. Проводити мирними засобами у відповідності до принципів справедливості і міжнародного права розв’язання міжнародних конф- ліктів, які можуть привести до порушень миру; 2. Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправ’я та само- визначення народів; 3. Здійснювати співробітництво у вирішенні міжна- родних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, сприяти розвитку поваги до прав людини та до основних свобод для всіх без поділу на раси, стать, мову, релігію; 4. Бути центром для погодження дій націй у досягненні цих спільних цілей»2. Чимало дослідників історії ООН згодні з тим, що не завжди ця організація була здатна вирішувати такі амбітні завдання. У роки «холодної війни» на заваді цьому були протиріччя між двома наддержавами, а після фор- мального завершення «холодної війни» внаслідок розпаду СРСР роз- горнулася боротьба РФ і КНР за нівелювання впливу США на тенденції розвитку постбіполярної системи міжнародних відносин. Біля витоків історії ООН було знайдено компроміс між СРСР і США щодо запровадження права вето в Раді Безпеки, що на тривалий час паралізувало цей орган ООН, але сприяло встановленню балансу інте- ресів на міжнародній арені, який час від часу порушувався «гарячими» конфліктами. Відомий вітчизняний історик Л.О. Лещенко висвітлив, як український радянський дипломат Д. Мануїльський був обраний головою комітету, який готував проект преамбули Статуту ООН, тобто найважливішого розділу, який визначає цілі й принципи організації3. З того часу членство в ООН поступово, але неухильно наближало реальну незалежність України, зміцнюючи її позиції на міжнародній арені. Радянський дип- ломат В.М. Бережков згадував, як на конференції у Думбартон-Оксі СРСР домагався виключення зі Статуту ООН пункту про неучасть сторони конфлікту у прийнятті рішення ООН щодо суті суперечки, якщо зачеп- лені інтереси цієї великої держави4. Однак тоді таке рішення не було прийнято. Є.Є. Камінський показав, як Українська РСР була вперше непостій- ним членом Ради Безпеки ООН з 1 січня 1948 р. до 31 грудня 1949 року5. Це був час самого початку «холодної війни». Тоді українська радянська дипломатія, діючи загалом у фарватері радянської зовнішньої політики, реалізувала низку ініціатив, зокрема, щодо сприяння проголошенню Дер- жави Ізраїль (травень 1949 р.) та визнання незалежності Республіки Індо- незія від Нідерландів. Утім, за часів «холодної війни» плідно діяли, насамперед, спеціа- лізовані установи Організації Об’єднаних Націй: ЮНІДО, ЕКОСОС, ЮНЕСКО та інші. Були досягнуті значні успіхи у процесі сприяння Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 149 деколонізації, частковому фінансуванню процесів модернізації економік країн, які стали на шлях самостійного розвитку, збереженню культурного надбання людства. У другій половині 80-х років ХХ ст. унаслідок нового політичного мислення радянського керівництва, яке пропагандистськи було спрямо- вано на пріоритет загальнолюдських цінностей, що врешті привело до майже повного ідеологічного замирення зі США, посилилась роль Орга- нізації Об’єднаних Націй у процесі пошуку мирного вирішення низки регіональних конфліктів. Завдяки цьому історія відмірювала останні місяці епохи «холодної війни». Найбільш радикальні зміни з часу створення ООН відбулись упро- довж 90-х років ХХ ст., коли суттєво трансформувалась уся система міжнародних відносин. Виникнення нових держав унаслідок розпаду СРСР, ФСРЮ та ЧСФР спонукало ООН прийняти близько 25 нових держав-членів. Глобальні зрушення відбулись у розстановці сил на міжнародній арені. З одного боку, США залишились єдиною наддержавою, з іншого, чітко визначилась тенденція поступового формування так званої багатополюсної системи міжнародних відносин. Все це поставило на порядок денний гостре питання реформування структур і методів діяльності ООН. У центрі міжнародної уваги опинилась проблема трансформації найвпливовішого органу Об’єднаних Націй — Ради Безпеки. Структура Ради Безпеки ООН, в основі якої лежить принцип розподілу на постійних і непостійних членів та наділення перших — США, Російської Федерації, Китайської Народної Республіки, Франції і Великої Британії — правом вето, склалась на світанку біполярної системи міжнародних відносин і вже не відповідає новим реаліям. Водночас реформування РБ ООН по суті означатиме закріплення у відповідності до норм міжнародного права нової постмодерної системи міжнародних відносин. «Принципи суверенітету і недоторканності національної держави, — пише Ф. Фукуяма, — які були основою Вестфальської системи, фактично зруйновані, оскільки те, що відбувається всередині окремих держав, часто впливає на життя інших членів міжнародного співтовариства»6. Унаслі- док цього збільшився конфліктний потенціал сучасних міжнародних відносин та одночасно зменшилися можливості для досягнення консен- сусу або компромісу між провідними державами світу щодо нових правил гри, які підсилювали б міжнародне право. «Американці схильні бачити найвищий рівень демократичної легітим- ності в конституційній демократичній державі», — зазначає Ф. Фукуяма, — тому «в їхніх очах будь-яка міжнародна організація типу ООН легітимна Андрій Мартинов 150 лише тому, що законно затверджена демократична більшість передала їм цю легітимність в міждержавному процесі переговорів»7. Отже, ознайомлення з науковою літературою з цієї теми засвідчує, що після завершення «холодної війни» разом із кризою постбіполярної сис- теми міжнародних відносин поглибилася криза ООН. Збереження легі- тимності, дієздатності та ефективності діяльності ООН та її Ради Безпеки залежить від тенденцій розвитку багатополярної системи міжнародних відносин. Мета цієї статті полягає у висвітленні основних фактів діяльності України як непостійного члена Ради Безпеки ООН у 2016–2017 роках. Відповідно до принципу ротації непостійних членів Ради Безпеки ООН у вересні 2013 р. від східноєвропейської групи країн Україна була на Генеральній Асамблеї ООН обрана непостійним членом Ради Безпеки ООН на період з 1 січня 2016 р. до 31 грудня 2017 року. Вагомим аргу- ментом на користь кандидатури України був її внесок у миротворчу діяльність ООН. На час обрання непостійним членом РБ ООН Україна брала участь у 13 міжнародних операціях, із них сім відбувалися під егідою ООН, одна — ЄС, чотири — під командуванням НАТО та одна — під контролем ОБСЄ. За таку активність у миротворчій діяльності 2010 р. Секретаріат ООН відшкодував Україні 18 млн. дол., 2011 р. — 20 млн. дол., 2012 р. — 27 млн. доларів8. Пріоритетами діяльності України як непостійного члена Ради Безпеки у 2016–2017 рр. були визначені: протидія агресії Росії проти терито- ріальної цілісності та політичної незалежності України; забезпечення універсального дотримання цілей і принципів Статуту ООН; посилення миротворчого потенціалу ООН; підвищення прозорості та демократич- ності роботи Ради Безпеки ООН; посилення спроможності ООН із запобігання конфліктами та посередництва; підтримання миротворчих операцій на Африканському континенті; боротьба з тероризмом; підтри- мання процесу роззброєння та нерозповсюдження; просування порядку денного щодо жінок і дітей у зонах конфліктів; відповідь на виклики щодо змін навколишнього середовища9. Основним змістом діяльності України в статусі непостійного члена Ради Безпеки ООН у 2016–2017 рр. стала протидія російській агресії та консолідація світової спільноти з метою належної відповідні на «гібридну війну», розв’язану Росією проти України. Зловживаючи правом вето у Раді Безпеки ООН, Росія паралізує роботу цієї важливої міжнародної інституції і залишається безкарною за вчинені нею міжнародні злочини. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2014 року «Тери- торіальна цілісність України» та ухвалена Третім комітетом 71-ї сесії ГА ООН Резолюція «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі» окреслили підходи ООН до цих питань10. Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 151 Офіційний початок роботи України в статусі непостійного члена РБ ООН супроводжувався низкою дипломатично-просвітницьких заходів. Зокрема, 11–22 січня 2016 р. в приміщенні Генеральної Асамблеї ООН відбулася виставка «Ukraine EXISTS», в якій було представлено дві реаль- ності: мир і війна. Військова частина виставки презентована у формі інсталяції з англомовним відео про події на Сході України. Цивільна частина виставки була представлена мистецькими артефактами11. Також вітчизняна дипломатія докладала зусиль, аби максимально розширити коло друзів України в ООН. Наприклад, 22 лютого 2016 р. голова Комітету Верховної Ради України в закордонних справах Г. Гопко в Токіо провела переговори з керівником Комітету Палати радників парламенту Японії із закордонних справ та оборони Масахіса Сато. Наголошувалося на необхідності реформування ООН, особливо щодо прийняття рішень у Раді Безпеки ООН. Віталося співробітництво України та Японії як не- постійних членів РБ ООН щодо ухвалення резолюції з питання КНДР12. На початку березня 2016 р. у Раді Безпеки ООН звітувався голо- вуючий в ОБСЄ тодішній міністр закордонних справ ФРН Ф.-В. Штайн- майєр. Він висловив стурбованість порушеннями умов припинення вогню на Донбасі та недопуском сторонами конфлікту представників ОБСЄ13. Поступово визрівала ідея запровадження на Донбасі миротворчої місії ООН. Однак російська дипломатія доклала максимум зусиль, аби ніве- лювати цю ідею та відкласти час її реалізації. Оскільки Росія блокувала ініціативи України в РБ ООН, протистояння було перенесено до Генеральної асамблеї ООН, де агресор не має права вето. 19 грудня 2016 р. ГА ООН ухвалила ініційовану Україною резо- люцію «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Резолюція стала першим документом ООН, де Росію офіційно названо державою-окупантом, а Крим — тимчасово оку- пованою територією. За резолюцію проголосували 70 країн. 26 висло- вилися проти, зокрема, Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Вірменія, Китай, Сирія, Іран, Еритрея, Зімбабве. 77 країн утрималися (кількість країн, що утрималися, не має юридичної сили для ухвалення рішення)14. Рішення у спорі України та РФ у Міжнародному трибуналі ООН з морського права мають ухвалити в період 2019–2021 років. Йтиметься про право України знову використовувати природні ресурси Криму. Однак вирішення питання приналежності півострова не входить до спра- ви, вона стосується тільки встановлення морських меж15. 1 січня 2017 р. замість Анголи, Малайзії, Нової Зеландії, Венесуели, Іспанії на 2017–2018 рр. непостійними членами Ради Безпеки ООН стали Болівія, Італія, Казахстан, Швеція, Ефіопія. Серед цих країн помітним є вплив Росії на Болівію, Венесуелу, Казахстан, що додатково посилило Андрій Мартинов 152 конфронтаційні нотки в дебатах між російською та українською деле- гаціями на офіційних засіданнях Ради Безпеки ООН. 2 лютого 2017 р. за головування України відбулось засідання Ради Безпеки ООН. У заяві за його підсумками було засуджено використання важкого озброєння на Донбасі, та висловлювалась підтримка терито- ріальній цілісності України16. На цьому засіданні відбувся дебют нового представника США при ООН Ніккі Гейлі. Вона чітко висловилась на підтримку України та декларувала намір прискорити реформування ООН. 13 лютого 2017 року Рада Безпеки ООН під головуванням міністра закордонних прав України П. Клімкіна одностайно ухвалила першу в історії резолюцію щодо захисту критичної інфраструктури від терорис- тичних загроз. Співавторами резолюції, крім України, стали 45 держав- членів ООН. Зокрема, «резолюція 2341 (2017) має на меті підвищення ефективності міжнародних зусиль з протидії терористичним актам проти об’єктів критичної інфраструктури в рамках Глобальної контртерорис- тичної стратегії ООН»17. «Спроби Росії дестабілізувати ситуацію в Україні — один із най- більших викликів, з якими сьогодні стикається Європейський конти- нент», — з такою заявою виступила постійна представниця США при ООН Ніккі Гейлі під час засідання Ради Безпеки ООН, присвяченого розв’язанню конфліктів у Європі18. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутеріш, який замінив на цій посаді корейця Пан Гі Муна, під час виступу на засіданні Ради Безпеки ООН зазначив, що «трагічний конфлікт в Україні свідчить, як локальне насилля може перерости в більш серйозну конфронтацію, яка може викликати геополітичні наслідки, призвести до підриву регіонального миру і безпеки та вплинути на можливості цієї Ради»19. За підсумками візиту 1 березня 2017 р. до України британського міністра закордонних справ Бориса Джонсона було оголошено, що «укра- їнське питання буде серед пріоритетів Великої Британії на час берез- невого головування в РБ ООН». Посол США в ООН Ніккі Гейлі також запевняла, що США «продовжують засуджувати і закликають до негай- ного припинення російської окупації Криму. Санкції, введені проти Росії у зв’язку з анексією Криму, залишаються в силі, допоки Росія не поверне контроль над півостровом Україні»20. 9 липня 2017 р. Київ відвідав Генеральний секретар ООН А. Гутєріш. Під час переговорів з ним Голова Верховної Ради України А. Парубій зазначив, що за умов російської агресії Україна потребує дієвої і дуже сильної ООН. Це відповідає пункту 3 статті 27 Статуту ООН, яким пе- редбачається, що країна-агресор має утримуватися від голосування, якщо вона виступає стороною у конфлікті21. Того ж дня Київ відвідав держав- ний секретар США Р. Тіллерсон та щойно призначений спеціальний Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 153 американський представник по Україні Курт Волкер. Американці зажа- дали, аби Росія першою здійснила кроки з деескалації на Донбасі22. Голова Комітету в закордонних справах ВРУ Г. Гопко звернула увагу К. Волкера на необхідність «посилення санкцій проти РФ та збереження консолідованої позиції США та ЄС у цьому питанні. Оскільки Росія розу- міє лише силу, Україні та її західним союзникам потрібно, крім санкцій, мати в арсеналі засобів тиску й інші ефективні інструменти»23. 3 серпня 2017 р. Україна закликала ООН засудити вибори губерна- тора м. Севастополя, але Росія заблокувала це голосування24. Готуючись до президентської виборчої кампанії 2018 р., сподіваючись зруйнувати єдиний фронт санкцій проти РФ, 5 вересня 2017 р. Путін запропонував за згодою з «ДНР» і «ЛНР» розмістити миротворців ООН на лінії зіткнення. США стверджували, що напередодні сесії ГА ООН Росія хоче розколоти Захід пустопорожньою пропозицією щодо миротворців25. Перемир’я на фронті не діяло. Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко звернула увагу, що «Путін в кращих традиціях гібридної війни, намагається спотворити ідею українського керівництва щодо миро- творців на Донбасі, перевернути все з ніг на голову. Він доручає своєму вірному міністру Лаврову подати резолюцію в Радбез ООН щодо миро- творців на лінії зіткнення. Хвилиночку: лінія зіткнення стала лінією зіткнення через російську агресію. Це не український кордон, тому не може бути й мови про миротворців виключно вздовж лінії дотику»26. Україна була категорично незгодна з пропозицією погоджувати питання розміщення миротворчої місії з керівництвом так званих «ДНР–ЛНР». Діаметрально протилежні трактування Москвою й Києвом завдань миро- творців робили прийняття відповідного рішення РБ ООН неможливим27. Українські експерти вважали, що за допомогою ООН Путін хоче лега- лізувати бандитські формування на Донбасі. Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер констатував, що «Росія намагається зберегти тліючий конфлікт на Сході України як важіль впливу на уряд у Києві»28. Лунали припущення, що санкції у довготерміновій перспективі по- слаблять військову могутність Кремля. ЄС продовжив санкції проти РФ після 15 вересня 2017 року. Канцлер ФРН А. Меркель провела телефонну бесіду з В. Путіним, який погодився, що миротворці ООН повинні захи- щати спостерігачів ОБСЄ на всій території їхньої діяльності29. Миро- творці на лінії розмежування могли фактично означали пересування російського кордону на Донбасі. 18 вересня 2017 р., вперше виступаючи на сесії Генеральної Асамблеї ООН, Президент США Дональд Трамп окреслив таке коло проблем: терористи і екстремісти, які набирають силу і розповсюджуються по всій планеті; режими-ізгої, що загрожують людству найруйнівнішою зброєю; Андрій Мартинов 154 авторитарні режими, які намагаються підірвати цінності системи й альян- си, що попереджають конфлікти та ведуть світ до свободи; міжнародна злочинність, яка торгує наркотиками, зброєю, людьми, провокує масову міграцію і створює нові форми агресії, використовуючи інноваційні тех- нології для залякування людей. Президент США Д. Трамп виклав свій план реформ ООН. Пропонується запровадити правило подолання права вето простою більшістю голосів у Раді Безпеки. Ніккі Гейлі заявляла про підтримку декларації про реформу ООН 128 країнами-членами ООН30. Для України було важливо, що Президент США Д. Трамп закликав зберігати повагу до кордонів та суверенітету31. Україна відхилила російський проект резолюції щодо введення миро- творців ООН на Донбас, адже цей документ передбачав розміщення миротворців не на українсько-російському кордоні, а на лінії зіткнення. Україна наполягала на максимальному рівні мандату для миротворців, який визначається як «примус до миру». Росія блокувала такий варіант. Президент України П. Порошенко нагадав, що «один із постійних членів Ради Безпеки, який має право вето, став агресором. Тому ми маємо вирішити, як реформувати світову систему безпеки»32. За результатами миротворчої місії ООН окремі окуповані райони Донбасу без українізації могли бути інтегровані до складу України, що відповідає стратегічним прагненням Росії. Зокрема, російський військо- вий експерт А. Арбатов описав російську позицію щодо введення миро- творців ООН на Донбас. Місія має бути, відповідно до резолюції РБ ООН, озброєна танками та артилерією, мандатом карати порушників режиму припинення вогню, не під командуванням НАТО, а ОБСЄ, та з обов’яз- ковою участю російської армії33. Керівник фракції «Об’єднання «Самопоміч» Олег Березюк звернув увагу на те, що «добра ідея введення миротворців на тимчасово окуповані території опинилася під загрозою. Вона може бути використана, щоб під прикриттям блакитних шоломів, на зруйнованій ворогом морально і фізично землі, провести політичні вибори і реінтегрувати цей біль народу в живе тіло української землі, зруйнувавши її»34. На цьому фоні в Белграді спеціальний представник російського президента В. Сурков і спеціальний представник американського президента К. Волкер обміня- лися міркуваннями щодо можливого направлення на Донбас миротворчої місії ООН. Курт Волкер стверджував, що «США можуть сказати Путіну: якщо хочете — ми можемо допомогти, якщо не хочете — ми можемо гарантувати, що вам стане гірше»35, а також запевнив, що «продовження спеціального статусу для Донбасу демонструє, що Україна робить жорст- кі кроки заради миру»36. Перебуваючи 27 жовтня 2017 р. у Києві, спе- ціальний представник державного департаменту США з питань України Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 155 Курт Волкер констатував, що в Україні наявний «не заморожений конф- лікт, а йде гаряча стадія війни, на якій щотижнево гинуть люди». Лунали заклики дотиснути Росію до мирного врегулювання на прийнятних для України умовах. Для початку роботи миротворчої місії Росія мала ви- вести свої сили з Донбасу. Але на час завершення періоду діяльності України як непостійного члена Ради Безпеки ООН це питання не було вирішено. Так само відкритим залишається питання реформування Ради Безпеки ООН. Зазначимо, що певне її реформування після затвердження Статуту ООН вже відбувалось. Під впливом об’єктивного збільшення кількості членів Організації Об’єднаних Націй з 50 в 1945 р. до 112 в 1963 р. та зважаючи на необхідність забезпечити країнам, що розвиваються, участі у роботі РБ, Генеральна Асамблея ООН в 1963 р. прийняла рішення збільшити кількість непостійних членів Ради Безпеки ООН з 6 до 10 країн, довівши загальну чисельність членів цієї структури до 15. Проте ця міні реформа не стосувалася компетенції РБ та прав його постійних членів. З того часу кількість членів ООН збільшилась до 193 держав. Унаслідок жорсткої фінансової кризи ООН поставила питання надання багатим країнам місць постійних членів РБ, що посилює роль Німеччини та Японії, які внаслідок поразки в Другій світовій війні не були допущені до Ради Безпеки як постійні члени. Формування цього органу відбувається на основі визначеного регіо- нального представництва. Наведена нижче таблиця дає уявлення про динаміку змін кількості країн, що від певних регіонів претендують на місце непостійних членів РБ ООН37. Регіональна група Кількість непостійних членів (1963 р.) Кількість місць на одного члена групи (1963 р.) Кількість місць на одного члена групи (2000 р.) Азія 2 11 25 Африка 3 11 18 Латинська Америка 2 11 17 Центрально-Східна Європа 1 9 20 Західна Європа 2 9 12 Тому в 1993 р. Генеральна Асамблея ООН створила робочу групу з проблеми розширення та вдосконалення методів роботи Ради Безпеки. Зрозуміло, що кожна регіональна група, окремі держави у відповідності до власних інтересів пропонують свій варіант розширення та рефор- Андрій Мартинов 156 мування РБ. Певні ідеї висувають навіть різні міжнародні інституції. Наприклад, Соціалістичний інтернаціонал вимагає більшої демократи- зації і прозорості рішень РБ ООН, а також тіснішої взаємодії Ради Безпеки з Генеральною Асамблеєю, чия роль також має бути посилена38. Рух Неприєднання виступає за збільшення РБ до 26 членів, тобто ще на 11 нових місць на основі рівного географічного представництва, якщо не буде досягнуто консенсусу по іншим категоріям членства. Впливові регіональні країни, серед них Іспанія, Італія, Туреччина, Малайзія, Скан- динавські та Латиноамериканські країни, об’єднавшись у так званий «кав’ярний клуб» (за місцем перших своїх зборів у кав’ярні пред- ставництва ООН), виступають за скасування заборони на переобрання до РБ або «напівпостійне» членство в ній, тобто відповідні країни мають регулярно раз на шість років обиратись до вищого органу ООН. Вони пропонують вважати правом вето лише одностайне голосування з пев- ного питання двох або більшої кількості постійних членів РБ. На місце постійних членів Ради Безпеки від Азії претендують Індія, Пакистан та Індонезія. Від Африки — Південно-Африканська Республіка, Єгипет, Нігерія. Від Латинської Америки — Бразилія, Аргентина, Мек- сика. Беззаперечними кандидатами є також Німеччина та Японія. Африканська регіональна група пропонує застосувати принцип ротації держав на нових місцях постійних членів Ради Безпеки. Водночас існує небезпека загострення регіональних конфліктів унаслідок боротьби за місце постійних членів РБ. Уже зараз Пакистан критикує Індію за намір мати однаковий з Китаєм статус. Звичайно, важливе значення має позиція нинішніх постійних членів РБ ООН. 23 вересня 1999 р. вони у спільній заяві наголосили на бажанні зберегти свій нинішній статус із правом вето включно. Проте між дію- чими постійними членами Ради Безпеки існують суттєві розбіжності щодо моделі розширення та реформування РБ. Сполученні Штати наполягають на безумовному постійному членстві для своїх найближчих союзників у Європі та Азії — Німеччини та Японії, а також пропонують надати ще по одному місцю постійних членів від регіонів Азії, Африки, Латинської Америки. Рішення щодо права вето для нових членів має прийматись після досягнення консенсусу стосовно конкретного складу розширеної Ради Безпеки. Проте реальною є небез- пека послаблення РБ ООН у разі несвоєчасного вирішення проблеми розширення та реформування її діяльності, що може негативно відоб- разитися на всій системі міжнародних відносин. Україна активно про- пагує заходи, спрямовані на приведення структури та методів діяльності ООН у відповідність до сучасних викликів. Тому процес реформування ООН має охоплювати три ключові аспекти: діяльність ООН загалом, Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 157 роботу Ради Безпеки та бюджетно-фінансову систему. Ще 1996 р. Україна висунула власну формулу розширення Ради Безпеки, відому як “2+8”, тобто РБ ООН Україна пропонувала розширити на 10 країн-членів: з 15 до 25. Німеччина і Японія повинні були отримати право постійного членства без права вето. Інші вісім місць мали бути розподіленими між регіональними група- ми: 4 — між азійськими та африканськими країнами, 2 — між країнами Латинської Америки і Карибського басейну, 2 — між європейськими країнами (маючи на увазі по одному від Західної та Східної Європи). Додаткові вісім місць підлягали ротації серед обраних за спеціальною схемою 32 найбільш впливових країн (поза межами постійних членів). Коментуючи ці дебати у своїх спогадах, відомий вітчизняний дипломат А.М. Зленко наголошує, що «при реалізації нашої пропозиції в РБ були б представлені 13 країн, що розвиваються. Якщо всі 13 ви- ступили проти того чи іншого рішення, це мало означати так зване ефективне вето. Натомість постійні члени РБ повинні були взяти на себе добровільне обмеження використання права вето, наприклад, якщо пи- тання порядку денного стосується безпосередньо їх або при розгляді процедурних питань... Ми не влаштували...постійних членів, які за жод- них умов не хотіли б ділитися з іншими монополією на постійну присутність у РБ і взагалі прагнуть зберегти коло її членів максимально вузьким»39. Зрештою удосконалення внутрішньої структури та механізмів ООН має сприяти якіснішому забезпеченню миротворчої діяльності Об’єдна- них Націй. Окремий підрозділ ООН має займатися проблемами діалогу між різними цивілізаціями. В історичній перспективі вирішення проблеми реформування ООН буде символом правової фіксації народження постмодерної системи міжнародних відносин. Натомість, «якщо автори- тет Об’єднаних Націй буде підірваний, то міжнародне право, за великим рахунком, знову зведеться до права сильного», але «підрив такого ба- лансу рано чи пізно приводить до кривавих катаклізмів, у яких не можуть бути зацікавлені ні Сполучені Штати, ні будь-яка інша велика чи маленька держава світу»40. Пропонується не лише розширити повноваження Ради Безпеки ООН, а й створити при ООН міжнародні збройні сили для гуманітарного втру- чання у внутрішні справи тих держав, які не забезпечують своїм гро- мадянам реалізацію погоджених міжнародних соціально-політичних прав. Перехід до правління світового уряду також може бути одним із гіпотетичних варіантів реформування ООН. Формальні передумови для цього створюються на очах. Поступово перерозподіляються владні пов- новаження з національного на глобальний рівень. Прискореним темпом Андрій Мартинов 158 відбувається своєрідна транснаціоналізація еліт. Здійснюється тотальна кодифікація людей, поширюються електронні гроші, щільною стає мере- жа глобальних телевізійних станцій та інтернету41. Наприкінці терміну перебування України в статусі непостійного чле- на Ради Безпеки ООН відбулися консультації між представником України в ООН В. Єльченком, представником США в ООН Н. Гейлі та спеціаль- ним представником США з врегулювання на Донбасі К. Волкером. Сторонами зазначалося, що лише виведення російських сил із Донбасу та розміщення там миротворчих сил ООН принесе мир42. Українські дип- ломати сподівались запрошувати миротворців на Донбас на своїх умовах, тобто без анексій, контрибуцій і репарацій43. 13 листопада 2017 р. К. Волкер на зустрічі в Белграді запропонував своєму візаві В. Суркову погодитися на виведення російських військ із Донбасу до введення миротворців ООН. Натомість В. Сурков конста- тував, що «американські друзі передали свої пропозиції до нашого про- екту резолюції Ради Безпеки — двадцять дев’ять абзаців. Три з них наша делегація визнала прийнятними. Небагато, звичайно. Але все-таки три — не нуль»44. Отже, Курт Волкер фактично презентував «червоні лінії» України щодо питань безпеки. Місія ООН повинна була мати мандат на діяльність на усій окупованій території, забезпечення міжнародного конт- ролю за українсько-російським державним кордоном у зоні конфлікту, виведення з території України незаконних російських військових форму- вань, встановлення контролю за зберіганням важких озброєнь, недопу- щення Росії до миротворчої місії. Директор Національного інституту стратегічних досліджень В. Горбу- лін прогнозував, що Україна в «оновленій Європі» безпосередньо візьме участь у формуванні нового європейського проекту як донор безпеки, адже «Україна першою вступила у відкрите й жорстоке протистояння з Росією». Він наголошував, що потрібна «перебудова держави під потреби протидії гібридному конфлікту» заради стрімкого транзиту «від зарод- ження демократії мирного часу до демократії реальної гібридної війни»45. Наприкінці листопада 2017 р. було повідомлено, що план спе- ціального представника США з питань України К.Волкера щодо введення миротворців ООН на сході України погоджений з українською, німець- кою та французькою сторонами. Мала бути розгорнута класична миро- творча місія, а не російська «гібридна». Тобто місія мала бути розміщена на всій окупованій території Донбасу, включаючи неконтрольовану ділянку російсько-українського державного кордону, і без участі агре- сора. Тому виникли значні розбіжності з Росією стосовно формування такої миротворчої місії ООН. Звичайно, певну кризу переживали й інші миротворчі місії під егідою ООН. Наприклад, упродовж 2016 р. Рада Безпеки ООН прийняла три Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 159 резолюції щодо ситуації у Кот-д’Івуарі, чотири резолюції були прийняті щодо ситуації у Центральноафриканській республіці, дві резолюції — по Кіпру, десять резолюцій — щодо Судану, одна резолюція — щодо гро- мадянської війни в Ємені, вісім резолюцій — по Сирії, три резолюції — по ядерній програмі КНДР, п’ять резолюцій — щодо хаосу в Лівії, по одній резолюції — щодо Афганістану та Іраку, чотири резолюції присвя- чені Сомалі, дві резолюції — щодо становища в Демократичній Республіці Конго, дві резолюції — щодо Бурунді, одна — щодо Західної Сахари, три резолюції — щодо Ліберії, одна резолюція — щодо Гаїті та одна резо- люція — щодо Боснії і Герцеговини46. Натомість у 2017 р. дві резолюції були прийняті по Кіпру, три — по ситуації у Центральноафриканській республіці, п’ять резолюцій — по Судану, три — по Сирії, одна — по Гвінеї-Бісау, одна — по Афганістану, чотири резолюції — по КНДР, шість резолюцій — по Сомалі, чотири — по Конго, одна — щодо Гаїті, одна — по Західній Сахарі, дві резолюції — по Лівії, дві резолюції — по Малі, дві резолюції — по Іраку, одна — по Боснії і Герцеговині47. 1 червня 2017 р. Польща замість України від східноєвропейської групи обрана непостійним членом Ради Безпеки ООН на 2018–2019 роки48. Україна в Раді Безпеки ООН була адвокатом миру і справедливості. Ефективність розв’язання конфліктів є низькою внаслідок того, що ООН не має власних збройних сил. Виділення та фінансування контингенту ООН залежить від доброї волі окремих членів цієї організації. Практика застосування права вето в Раді Безпеки ООН засвідчує факт використання вето у вузько національних інтересах, гальмуючи тим самим реалізацію нагальних проектів. Україна розглядала проект введення миротворців ООН на Донбас як гарантію остаточного припинення бойових дій, відходу росіян та початку тривалого періоду реінтеграції окремих районів Донецької і Луганської областей до адміністративно-територіальної структури України. Проте спочатку треба визначитися, який саме формат миротворчої місії є оптимальним. Мандат миротворців теоретично може передбачати повноваження: щодо надання послуг і спостереження за учасниками конфлікту; щодо контролю українсько-російського кордону і здійснення демілітаризації території «ДНР–ЛНР» (ОРДЛО); щодо контролю виве- дення російських військ; щодо запровадження на території «ДНР–ЛНР» тимчасових міжнародних адміністрацій та забезпечення припинення во- єнних дій. Однак насправді ситуація зайшла в глухий кут. Будь-яка миротворча місія в Україні може відбутися лише за згоди, участі та фінансування Російської Федерації, але міжнародне право чітко вказує на те, що Російська Федерація в Україні є агресором і державою-окупантом. Андрій Мартинов 160 Тому миротворча операція неможлива за стандартними сценаріями, а тим паче за планом держави-агресора. Також не варто плекати марних сподівань. Миротворці — це не союзники. З ними неможливо запла- нувати вдалу воєнну операцію, а отже, ні Донбас, ні Крим миротворці не повернуть. Україні доведеться шукати власний спосіб вирішення цієї вузлової проблеми національної безпеки. —————— 1 Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об’єднаних Націй: 60 років у розв’язанні найважливіших міжнародних проблем. Київ, 2006. 2 Статут ООН. Нью-Йорк, 2005. 3 Нариси з історії дипломатії України. Київ, 2001. С. 539. 4 Бережков В.М. Страницы дипломатической истории. Москва, 1984. С. 419. 5 Нариси з історії дипломатії України. Київ, 2001. С. 595. 6 Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке. Москва, 2010. С. 157. 7 Фукуяма Ф. Указ. соч. С. 183. 8 Голос України. 24 жовтня 2013. С. 3. 9 Діяльність України в Раді Безпеки ООН. Постійне представництво України при ООН у Нью-Йорку. URL: https://www.ukraineun.org/ukraine-and-unsc/our-priorities 10Рекомендації парламентських слухань на тему «Актуальні питання зовнішньої політики України» від 24 травня 2017 року. Голос України. 2017. 9 червня. С.3. 11 Мир та війну в Україні покажуть в ООН. Демократична Україна. 18 грудня 2015. С. 16. 12 Позбавити Москву права вето в Радбезі ООН. Голос України. 24 лютого 2016. С. 2. 13 Єльченко В. Москва не виконала жодного зобов’язання за Мінськими домовле- ностями. Голос України. 2 березня 2016. С. 1. 14 ООН закликала окупантів припинити репресії проти кримчан. Голос України. 21 грудня 2016. С. 9. 15 Голос України. 11 січня 2017. С. 10. 16 Закликають припинити вогонь. Голос України. 2 лютого 2017. С. 1. 17 Радбез ООН захищає енергетичні й фінансові інституції. Голос України. 15 лю- того 2017. С. 1. 18 Онищук Н. Дії Кремля — один із найбільших викликів Європі. Голос України. 23 лютого 2017. С. 1. 19 Там само. 20 День. 4 квітня 2017. С. 1. 21 Прес-служба апарату Верховної Ради України. Росія, як сторона конфлікту, має бути позбавлена в ООН права вето. Голос України. 11 липня 2017. С. 2. 22 Тиллерсон выдвинул условие для улучшения отношений Вашингтона с Москвой. URL: http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/122615/ 23 Проти сили треба мати в арсеналі й інші інструменти. Голос України. 26 липня 2017. С. 2. 24 Украина просит ООН не признавать выборы губернатора в Севастополе. URL: http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/123258/ 25 Кабмин ФРН выступил против переговоров с ДНР и ЛНР о судьбе миссии ООН. URL: https://www.tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/4538442 Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 161 26 Росія не може бути миротворцем. Голос України. 7 вересня 2017. С. 1. 27 МИД ФРГ: в момент установления перемирия в Донбассе может начаться снятие санкций с РФ. URL: https://www.tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/4553865 28 День. 7 вересня 2017. С. 1. 29 Кремль готовий поступитися? Голос України. 13 вересня 2017. С. 1. 30 Трамп пообещал сделать ООН великой. URL: https://www.ria.ru/world/20170918/ 1505018881.html 31 Власенко В. Трамп хоче реформи ООН. Росія проти. Урядовий кур’єр. 20 вересня 2017. С. 2. 32 Порошенко П. «Не змиримося з тим, що робить агресор і окупант». Голос України. 20 вересня 2017. С. 5. 33 Арбатов А. По-другому не получится. Какой должна быть миротворческая опе- рация в Донбассе. URL: https://www.carnegie.ru/commentary/173084 34 Із виступів уповноважених представників депутатських фракцій та груп. Голос України. 20 вересня 2017. С.2. 35 Дзеркало тижня. № 35. 23–29 вересня 2017. С. 1. 36 Урядовий кур’єр. 7 жовтня 2017. С. 1. 37 Шлыков К.В. Какой быть ООН в ХХ1 веке: проблема реформирования Совета Безопасности. Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 5. С. 104. 38 Соцінтерн в епоху глобалізації. Матеріали Нью-Йоркського (1996) та Паризького (1999) конгресів. Київ, 2000. С. 46. 39 Зленко А.М. Дипломатія і політика. Харків, 2003. С. 164–165. 40 Там само. С. 178. 41 Dobbins J., Jones Seith G. The UN’s Role in Nation/Building from Congo to Iraq. The RAND Corporation. Santa Monika, 2005. 42 Можливі сценарії для Донбасу. Голос України. 8 листопада 2017. С. 5. 43Богдан В. Територія для «блакитних шоломів». Україна молода. 8 листопада 2017. С. 6. 44 РФ відхилила майже всі пропозиції США. Голос України. 15 листопада 2017. С. 7. 45 Горбулін В. Який Фенікс народиться зі згарища світової гібридної війни? Дзеркало тижня. № 41. 4 листопада 2017. С. 2. 46 Resolutions adopted by the Security Council in 2016. URL: https://www.un.org/ en/sc/documents/resolutions/2016.shtml 47 Resolutions adopted by the Security Council in 2017. URL: https://www.un.org/en/ sc/documents/resolutions/2017.shtml 48 Польша избрана членом Совбеза ООН. URL: https://www.vz.ru/news/politics/ 2017/6/1/87287-.html REFERENCES 1. Arbatov, A. Po-drugomu ne poluchitsja. Kakoj dolzhna byt' mirotvorcheskaja operacija v Donbasse. Retrieved from https://www.carnegie.ru/commentary/173084 [in Russian]. 2. Berezhkov, V.M. (1984). Stranicy diplomaticheskoj istorii. Moskva [in Russian]. 3. Bohdan, V. (2017). Terytoriia dlia blakytnykh sholomiv. Ukraina moloda. 8 lystopada [in Ukrainian]. 4. Den'. (2017). 4 kvitnia [in Ukrainian]. 5. Den'. (2017). 7 veresnia 2017 [in Ukrainian]. Андрій Мартинов 162 6. Diial'nist' Ukrainy v Radi Bezpeky OON. Postijne predstavnytstvo Ukrainy pry OON u N'iu-Jorku. Retrieved from https://www.ukraineun.org/ukraine-and-unsc/our-priorities [in Ukrainian]. 7. Dobbins, J., Jones, Seith G. (2005). The UN’s Role in Nation/Building from Congo to Iraq. The RAND Corporation. Santa Monika [in English]. 8. Dzerkalo tyzhnia. (2017), 35, 1 [in Ukrainian]. 9. Fukujama, F. (2010). Sil'noe gosudarstvo: Upravlenie i mirovoj porjadok v XXI veke. Moskva [in Russian]. 10. Holos Ukrainy. (2013). 24 zhovtnia [in Ukrainian]. 11. Holos Ukrainy. (2017). 11 sichnia [in Ukrainian]. 12. Horbulin, V. (2017). Yakyj Feniks narodyt'sia zi zgharyscha svitovoi hibrydnoi vijny? Dzerkalo tyzhnia. 4 lystopada [in Ukrainian]. 13. Iz vystupiv upovnovazhenykh predstavnykiv deputats'kykh fraktsij ta hrup. (2017). Holos Ukrainy. 20 veresnia [in Ukrainian]. 14. Kabmin FRN vystupil protiv peregovorov s DNR i LNR o sud'be missii OON. Retrieved from https://www.tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/4538442 [in Russian]. 15. Kreml' hotovyj postupytysia? (2017). Holos Ukrainy. 13 veresnia [in Ukrainian]. 16. MID FRG: v moment ustanovlenija peremirija v Donbasse mozhet nachat'sja snjatie sankcij s RF. Retrieved from https://www.tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/4553865 [in Russian]. 17. Mozhlyvi stsenarii dlia Donbasu. (2017). Holos Ukrainy. 8 lystopada [in Ukrainian]. 18. Myr ta vijnu v Ukraini pokazhut' v OON. (2015). Demokratychna Ukraina. 18 hrud- nia [in Ukrainian]. 19. Narysy z istorii dyplomatii Ukrainy. (2001). Kyiv [in Ukrainian]. 20. Onyschuk, N. (2017). Dii Kremlia — odyn iz najbil'shykh vyklykiv Yevropi. Holos Ukrainy. 23 liutoho [in Ukrainian]. 21. OON zaklykala okupantiv prypynyty represii proty krymchan. (2016). Holos Ukrainy. 21 hrudnia [in Ukrainian]. 22. Pol'sha izbrana chlenom Sovbeza OON. Retrieved from https://www.vz.ru/news/ politics/2017/6/1/87287-.html [in Russian]. 23. Poroshenko, P. (2017). Ne zmyrymosia z tym, scho robyt' ahresor i okupant. Holos Ukrainy. 20 veresnia [in Ukrainian]. 24. Pres-sluzhba aparatu Verkhovnoi Rady Ukrainy. Rosiia, iak storona konfliktu, maie buty pozbavlena v OON prava veto. (2017). Holos Ukrainy. 11 lypnia [in Ukrainian]. 25. Proty syly treba maty v arsenali j inshi instrumenty. (2017). Holos Ukrainy. 26 lypnia [in Ukrainian]. 26. Radbez OON zakhyschaie enerhetychni j finansovi instytutsii. Holos Ukrainy. (2017). 15 liutoho [in Ukrainian]. 27. RF vidkhylyla majzhe vsi propozytsii SShA. (2017). Holos Ukrainy. 15 lystopada [in Ukrainian]. 28. Pozbavyty Moskvu prava veto v Radbezi OON. (2016). Holos Ukrainy. 24 liutoho [in Ukrainian]. 29. Rekomendatsii parlaments'kykh slukhan' na temu Aktual'ni pytannia zovnishn'oi polityky Ukrainy vid 24 travnia 2017 roku. (2017). Holos Ukrainy. 9 chervnia [in Ukrainian]. 30. Resolutions adopted by the Security Council in 2016. Retrieved from https://www.un.org/en/sc/documents/resolutions/2016.shtml [in English]. 31. Resolutions adopted by the Security Council in 2017. Retrieved from https://www.un.org/en/sc/documents/resolutions/2017.shtml [in English]. 32. Rosiia ne mozhe buty myrotvortsem. (2017). Holos Ukrainy. 7 veresnia [in Ukrainian]. Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) 163 33. Shlykov, K.V. (2001). Kakoj byt' OON v HH1 veke: problema reformirovanija Soveta Bezopasnosti. Mirovaja jekonomika i mezhdunarodnye otnoshenija, 5, 104 [in Russian]. 34. Sotsintern v epokhu hlobalizatsii. Materialy N'iu-Jorks'koho (1996) ta Paryz'koho (1999) konhresiv. (2000). Kyiv, 2000 [in Ukrainian]. 35. Statut OON. (2005). N'iu-Jork [in Ukrainian]. 36. Tillerson vydvinul uslovie dlja uluchshenija otnoshenij Vashingtona s Moskvoj. Retrieved from http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/122615/ [in Russian]. 37. Tramp poobeshhal sdelat' OON velikoj. Retrieved from 38. Ukraina prosit OON ne priznavat' vybory gubernatora v Sevastopole. Retrieved from http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/123258/ [in Russian]. 39. Uriadovyj kur'ier. (2017). 7 zhovtnia 2017 [in Ukrainian]. 40. Vidnyanskyj, & S.V., Martynov, A.Yu. (2006). Ukraina v Orhanizatsii Ob'iednanykh Natsij: 60 rokiv u rozv'iazanni najvazhlyvishykh mizhnarodnykh problem [Ukraine at the United Nations Organization]. Kyiv [in Ukrainian]. 41. Vlasenko, V. (2017). Tramp khoche reformy OON. Rosiia proty. Uriadovyj kur'ier. 20 veresnia [in Ukrainian]. 42. Yel'chenko, V. (2016). Moskva ne vykonala zhodnoho zobov'iazannia za Mins'kymy domovlenostiamy. Holos Ukrainy. 2 bereznia [in Ukrainian]. 43. Zaklykaiut' prypynyty vohon'. (2017). Holos Ukrainy. 2 liutoho [in Ukrainian]. 44. Zlenko, A.M. (2003). Dyplomatiia i polityka. Kharkiv [in Ukrainian].

Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси