До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188881 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського / А. Мартинов // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2021. — Вип. 30. — С. 525-532. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-188881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1888812023-03-25T22:16:51Z До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського Мартинов, А. Наші ювіляри 2021 Article До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського / А. Мартинов // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2021. — Вип. 30. — С. 525-532. — укр. 2415-7198 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188881 uk Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наші ювіляри Наші ювіляри |
| spellingShingle |
Наші ювіляри Наші ювіляри Мартинов, А. До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
| format |
Article |
| author |
Мартинов, А. |
| author_facet |
Мартинов, А. |
| author_sort |
Мартинов, А. |
| title |
До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського |
| title_short |
До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського |
| title_full |
До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського |
| title_fullStr |
До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського |
| title_full_unstemmed |
До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського |
| title_sort |
до 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента нан україни степана васильовича віднянського |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Наші ювіляри |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188881 |
| citation_txt |
До 70-річчя відповідального редактора збірника, члена-кореспондента НАН України Степана Васильовича Віднянського / А. Мартинов // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2021. — Вип. 30. — С. 525-532. — укр. |
| series |
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
| work_keys_str_mv |
AT martinova do70ríččâvídpovídalʹnogoredaktorazbírnikačlenakorespondentananukraínistepanavasilʹovičavídnânsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-16T11:10:09Z |
| last_indexed |
2025-07-16T11:10:09Z |
| _version_ |
1837801627253211136 |
| fulltext |
НАШІ ЮВІЛЯРИ
OUR JUBILEES
Андрій Мартинов
ДО 70-РІЧЧЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА
ЗБІРНИКА, ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН УКРАЇНИ
СТЕПАНА ВАСИЛЬОВИЧА ВІДНЯНСЬКОГО
FOR THE SEVENTIETH ANNIVERSARY OF THE YEAR-
BOOK EXECUTIVE EDITOR, CORRESPONDING MEMBER
OF THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE
STEPAN VIDNYANSKYJ
Наукова біографія Степана Васильовича Віднянського є прикладом все-
бічного діалектичного зв’язку між особистістю й батьківщиною («малою» –
Закарпаттям і великою – Україною). Народжуючись, люди не обирають час
і місце народження. Доля визначила Україні бути перехрестям світових ма-
гістралей і водночас вододілом між азійською і європейською гуманістич-
ною цивілізаційно-культурними системами. Географічно в центрі цього
перехрестя перебуває Закарпаття – «мала» батьківщина ювіляра. У творчих
планах С.В. Віднянського – написання масштабної історії Закарпаття в кон-
тексті української національної та європейської історії. Більший масштаб
наукової творчості Степана Васильовича органічно пов’язаний із складним
завданням концептуального осмислення й системного вбудовування історії
України до європейської, всесвітньої історії. Цьому титанічному завданню
присвячено левову частку плідної наукової біографії ювіляра, яка, сподіває-
мось, триватиме ще багато років.
Народився Степан Васильович Віднянський 27 березня 1951 р. у адмі-
ністративному центрі шість років як приєднаного до УРСР Закарпаття,
багатонаціональному українському місті Ужгороді. Друга половина 1940-х –
початок 1950-х років у Закарпатті був непростим часом прискореної «радя-
нізації», що супроводжувалася гоніннями на місцеву інтелігенцію. Родина
належала до неблагонадійних з погляду нової влади закарпатців. Його батько
Ладислав Степанович (1926-2008) походив із багатодітної словацько-угор-
ської родини, у молодості був відомим у краї поетом. Аби не дати привід
радянським спецслужбам продовжувати упереджено стежити за родиною,
він був вимушений отримати другу економічну освіту, став бухгалтером і
водночас одним із організаторів профспілкового руху в повоєнному Закар-
патті. Мати – Олена Михайлівна (1929-1993) – походила з українсько-угор-
ської родини Крушаниць. Вона працювала вчителькою молодших класів
однієї із небагатьох в Ужгороді українських шкіл. Тож заїжджена фраза про
те, що українство ювіляр всмоктав із молоком матері, у цьому разі є правдою
життя.
У родині Степанові Васильовичу прищепили важливі людські риси –
чесність, послідовну порядність, фанатичну працелюбність, перманентну
спрагу до знань, зацікавлення історією, доброзичливе ставлення й повагу
до людей різних професій і національностей. Ювіляр у багатьох неофіцій-
них розмовах згадує, як у родині натхненно слухали в жовтні-листопаді 1956
р. новини з повсталого Будапешта, зокрема угорськомовне «Кошут-радіо»,
а також інформацію радіостанції «Вільна Європа», що виходила в етер із
п’ятої ранку до опівночі сім днів на тиждень. Люди прагнули дізнатися, що
офіційна влада намагається від них приховати. Логічний розрив між офіцій -
ною та неофіційною інформацією став одним із перших історичних уроків,
навчив самостійно шукати та аналізувати історичні факти, робити аргумен-
товані висновки.
За кілька років юнак Степан Віднянський пішов навчатись до Ужгород-
ської середньої загальноосвітньої школи № 3. Тоді вже було очевидно, що
історичні факти потребують осмислення, аби стати науково-історичними
фактами. Справжню цінність має не те, що потрапляє до новин, а те, що
сприймається як новина. Модерний прогрес невмолимо рухався на Закар-
паття. Водночас приходили інноваційні технології поширення інформації.
Однак телебачення не тільки поширює інформацію про подію, а й формує
суспільну уяву про неї. Зрештою, будь-які машинні технології можуть на-
вчити людину усьому, крім головного, як бути людиною, вчитись дискутува -
ти, а не тільки ухвалювати рішення, а також перевіряти мораллю
правильність своїх вчинків. Ці найважливіші уроки юнаку дала середня
школа.
У революційному для Європи і світу 1968 році ювіляр закінчив середню
школу і вступив на історичний факультет Ужгородського державного уні-
верситету. Того року суспільні заворушення відбувались по обидва боки «за-
лізної завіси». На Заході склалася ситуація, коли про студентів казали,
нібито «бути поза суспільством означає бути в університеті». Натомість у
радянському дискурсі домінував протилежний погляд, який ґрунтувався на
відомій тезі про те, що «жити в суспільстві й бути вільним від суспільства
неможливо». Студентські роки – це завжди час, який добре запам’ятову-
ється, коли сонце світило яскравіше, жінки були красивіші, трава була зеле -
нішою. Повсякдення «періоду застою» й на Закарпатті стимулювало в
багатьох людей відчуття відчуження від офіційного порядку, неприйняття
будь-яких форм авторитаризму. Фактично декілька ключових чинників
уможливили молодіжні протести 1968 року в Європі і світі. По-перше, це
рух за громадянські права, який наділив молоде покоління новою бунтар-
ською ідентичністю, по-друге, відбувалась в’єтнамська війна, яка давала
офіційний привід для протестів, по-третє, телебачення тоді ще було інно-
вацією, яка давала зацікавленій молоді можливість отримувати новини з
Андрій Мартинов.526
іншого кінця світу в реальному часі. З’явилися технічні можливості відеоза-
пису та прямих супутникових трансляцій. Почалася епоха «живих» телеві-
зійних новин. Показово, що навіть американський уряд виявився нездатним
контролювати уявлення громадськості про в’єтнамську війну. У радянській
дійсності суспільна свідомість також занурювалась у когнітивний дисонанс
між офіціозом і реальністю. Західна соціологія тоді казала про поглиблення
ціннісних розбіжностей між поколіннями, про так званий «generation gap».
Того ж року популярним у молодіжному середовищі був заклик не довіряти
тим, кому за тридцять. Хіпі вірили, що світ можна змінити на краще, бітники
були більшими песимістами та гедоністами. Щоправда, тодішній губернатор
Каліфорнії Р. Рейган закликав довговолосих чоловіків «зробити Америку
красивішою й підстригтися». До речі, С.В. Віднянський у дружніх бесідах
згадував, як директор школи неодноразово відправляв його підстригтися та
навіть давав йому на це 3 рублі. Консервативні ідеологічні кампанії проти
радянських «неформалів» також були в неодмінному пропагандистському
меню. Однак навіть для активного комсомольця зберігалась можливість від-
повісти неформальним підходом чи не кожній формальній ініціативі «згори».
Демографічна належність Степана Васильовича до революційного по-
коління 1968 р. визначила чимало в подальшому науковому житті. Посту-
пово почали розмиватися такі ідеологічні категорії як «залізна завіса»,
«вільний світ», адже дедалі частіше запекла боротьба інтересів відбувалась
усередині обох блоків, які протистояли один одному в роки «холодної
війни». Важливі події відбувались у духовно близькій до С.В. Віднянського
Чехословаччині. Словак Олександр Дубчек казав, що «народ був невдово-
лений партійним керівництвом. Ми не могли замінити народ, тому замінили
керівництво». У «дубчеківській» Чехословаччині підпільний молодий дра-
матург Вацлав Гавел успадкував традицію чеського кафкіанського абсур-
дистського гострого розуму. Державне насилля спиралось на спроби
захистити легітимність певних ідей, тоді як ненасильницький опір вимагає
дієвої творчої уяви. Кумирами молоді стала ліверпульська четвірка «Бітлз».
У тодішньої молоді усього світу були одні герої, усіх хвилювало відчуття
того, що в будь-якій країні можна знайти тих, хто думає так, як ти. Степан
Віднянський за програмами молодіжного обміну неодноразово відвідував
сусідні до Закарпаття країни тодішньої Східної Європи.
У потоці цих тенденцій визрівало наукове зацікавлення історією Закар-
паття у складі Чехословаччини, а також долею празького професора Томаша
Масарика. На другому курсі С.В. Віднянський був обраний секретарем ком-
сомольської організації історичного факультету, але він також наполегливо
займався не тільки громадським життям, а й науковими дослідженнями з
історії. Доленосною для подальшої наукової діяльності стала його дип-
ломна робота, присвячена особливостям формування історичної концепції
Олександра Духновича. Проблематика історичної ідентичності закарпатців
супроводжує Степана Васильовича впродовж його наукового життя. Адже
культурницьке русинство, як форма слов’янофільства ХІХ століття на
До 70-річчя відповідального редактора збірника, чл.-кор. НАНУ Степана Віднянського 527
Закарпатті, Буковині й Галичині, неминуче трансформувалося в політичне
москвофільство. Невипадково, після 1991 р. ідеологи «політичного русин-
ства» виступають з вимогою визнати за русинами Закарпатської області
статус нації та «захистити їх від гніту українців». С.В. Віднянському дово-
диться давати науково аргументовані відповіді на запити до державних
органів влади України від активістів «політичного русинства». Цінним є те,
що Степан Васильович завжди займає принципову позицію українського
патріотизму, причому патріотизму не вузького етнічного, а такого, що тво-
рить нові смисли для європейської української політичної нації.
Степан Васильович підтримує творчі зв’язки з рідним університетом,
2005 р. йому присвоєно звання «Почесний доктор Ужгородського національ-
ного університету». Однак спершу були незабутні п’ять років навчання в
університеті, де С.В. Віднянський пройшов школу студентських будівельних
загонів, роботу в підшефних колгоспах, проводив перші молодіжні дискотеки
та організовував виступи студентських вокально-інструментальних ансам-
блів, брав участь у студентських спортивних олімпіадах. Головне для його
подальшого наукового життя те, що він був активним учасником роботи сту-
дентського наукового товариства, тому мабуть невипадково професор Іван
Михайлович Гранчак рекомендував Степану Васильовичу продовжити на-
вчання в аспірантурі.
У 1973 р. С.В. Віднянський вступив до аспірантури Інституту історії
Академії наук УРСР. Його науковим керівником стала тодішня завідувачка
відділу історії і міжнародних відносин соціалістичних країн член-кореспон-
дент АН УРСР Ірина Миколаївна Мельникова. Ця інтелігентна, чуйна, до-
брозичлива людина переконала Степана Васильовича тимчасово відійти від
своїх юнацьких історичних захоплень історією Австро-Угорської монархії
часів буржуазно-демократичних революцій і національно-культурного від-
родження слов’янських народів середини ХІХ століття та зайнятися тим,
що зветься поточною історією.
Досконало знаючи чеську, словацьку та угорську мови, Степан Васильо -
вич обирав між новітньою історією Чехословаччини або Угорщини. Пока-
зово, що зрештою він обрав як предмет дослідження один із найскладніших
періодів повоєнної історії Чехословаччини – «Празьку весну» та її наслідки
для цієї країни і світової системи соціалізму загалом. Це дало можливість
молодому аспіранту створити власну наукову лабораторію та працювати з
документами у Празі й Москві. Кандидатська дисертація молодого вченого
була присвячена темі з поточної історії суспільно-політичного розвитку
Чехословаччини після 1968 року. Йшлося про консолідацію профспілкового
руху в Чехословаччині 1969-1975 років. Глибоке знання чеської і словацької
мов, залучення до наукового обігу нового фактичного матеріалу дали мож-
ливість успішно захистити цю кандидатську дисертацію в 1977 р., а за два
роки на її основі опублікувати свою першу індивідуальну наукову моног-
рафію. У 1981 р. С.В. Віднянський був нагороджений медаллю АН УРСР
для молодих вчених. Він очолював Раду молодих вчених Інституту, партійну
Андрій Мартинов.528
організацію відділу, був позаштатним лектором товариства «Знання», за-
ступником голови Київського відділення Товариства радянсько-чехосло-
вацької дружби.
Навіть за умов суворого партійного контролю за історичною творчістю
Степану Васильовичу вдавалося знаходити свій шлях у вивченні співпраці
країн-членів Ради Економічної Взаємодопомоги. Справжньою новацією
стало його дослідження участі Української РСР у розвитку міжнародних
зв’язків СРСР, зокрема, з країнами РЕВ – монографія «Интернациональное
сближение рабочего класса стран социалистического содружества» (К., 1989).
У 1981 р. С.В. Віднянський у співавторстві з І.М. Кулиничем опублікував
багату на важливий фактологічний матеріал книжку «Киев и города-побра-
тимы». За численні публікації з історії українсько-чехословацьких зв’язків
він був нагороджений медаллю «Академік Зденек Неєдли» (1985).
У рік проголошення незалежності України 1991 р. Степан Васильович
за конкурсом був обраний завідувачем рідного відділу всесвітньої історії і
міжнародних відносин Інституту історії України НАН України. З 1993 року
він стає головним редактором міжвідомчого збірника наукових праць «Між-
народні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки». Стратегічним завдан-
ням роботи відділу під керівництвом С.В. Віднянського є висвітлення історії
України у всесвітньо-історичному контексті.
Персональні наукові зацікавлення Степана Васильовича сконцентрувалися
на надмірно ідеологізованому за радянських часів міжвоєнному періоді всес-
вітньої історії, становищі й суспільно-політичному розвитку українських зе-
мель у складі держав Центрально-Східної Європи та специфіці політики цих
держав щодо українського питання в 1919-1945 роках. Аби реалізувати це за-
цікавлення, учений наполегливо працює в архівах, що дає можливість де-
тально дослідити історію міжвоєнної української еміграції у Чехословаччині.
Згаданій темі присвячена монографія С.В. Віднянського «Культурно-освітня
і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український віль-
ний університет (1921-1945 рр.)» (К., 1994). Ця новаторська праця відкрила
новий напрямок досліджень у вітчизняній історіографії. Тривале вивчення
особистості Т.Г. Масарика в 1998 р. втілилось у колективну монографію за ре-
дакцією та співавторства С.В. Віднянського «Т.Г. Масарик і нова Європа».
Плідним результатом цього дослідницького кейсу також стала докторська
дисертація на тему «Українське питання в міжвоєнній Чехословаччині», яку
С.В. Віднянський успішно захистив 1997 р., а в 1999 р. він став професором
за спеціальністю «всесвітня історія». Степан Васильович зауважував, що
«мені не цікаво було залишатися «спеціалістом вузького профілю» і я прагнув
сам і заохочував наукових працівників відділу розширювати коло наукових
інтересів». Величезна загальна ерудиція безумовно допомагає думати гло-
бально, але також успішно вирішувати локальні питання.
У березні 2001 р. Указом Президента України за вагомі досягнення у
професійній діяльності, багатолітню сумлінну працю С.В. Віднянський от-
римав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». У березні
До 70-річчя відповідального редактора збірника, чл.-кор. НАНУ Степана Віднянського 529
2007 р. «за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної історіографії,
розбудову української державності, підготовку високопрофесійних наукових
кадрів і формування наукових шкіл» С.В. Віднянського нагороджено По-
чесною грамотою Верховної Ради України.
Важливим напрямом наукової діяльності Степана Васильовича є історія
міжнародних зв’язків, зовнішньої політики й дипломатії України, а також
розвиток інтеграційних процесів у повоєнній Європі. Ювіляр є ініціатором
підготовки анотованої історичної хроніки міжнародних відносин «Зовнішня
політика України в умовах глобалізації», яка у п’яти випусках доведена до
2019 року. Робота над цим проєктом поточної фактологічної історії вітчиз-
няної зовнішньої політики триває. Позитивно були оцінені громадськістю
та фахівцями монографії С.В.Віднянського, підготовлені у співавторстві
з доктором історичних наук, професором А.Ю. Мартиновим «Україна в
Організації Об’єднаних Націй: 60 років участі у розв’язанні найважливіших
міжнародних проблем» (К., 2006) і «Об’єднана Європа: від мрії до реаль-
ності. Історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу», яка
витримала два видання (К., 2009, 2011).
Практично жодне з численних багатотомних колективних академічних
видань Інституту історії України НАН України не обійшлося без авторської
участі С.В. Віднянського. У кожному з цих різнопланових видань помітними
є його розділи, присвячені відповідному аспекту історії Закарпаття або між-
народним зв’язкам України. Степан Васильович наполегливо працює в ре-
дакційній колегії та є активним автором десятитомної «Енциклопедії історії
України» та «Українського історичного журналу». Загальна кількість публі-
кацій С.В. Віднянського сягає 600 найменувань, і ця кількість щорічно по-
повнюється. Більша частина згаданих праць були опубліковані після 1991
року. Понад 50 його публікацій вийшли друком за кордоном, він є учасником
багатьох міжнародних наукових з’їздів і конгресів істориків, обраний до
складу кількох іноземних академій наук та міжнародних асоціацій учених.
Крім плідної академічної наукової роботи, Степан Васильович здійснює
вагому науково-організаційну й навчально-педагогічну діяльність. Понад
три десятки докторських і кандидатських дисертацій захищені під науковим
керівництвом С.В. Віднянського. Кількість захистів дисертацій, на яких він
був офіційним опонентом, уже наближається до сімох десятків. Як науковий
керівник він уміє дати молодому науковцю слушну пораду, побачити в тексті
дисертації такі «ляпи», які не кожен уважний читач помітить. Тому і якість
захищених під його керівництвом праць завжди максимальна. Свідченням
визнання науково-педагогічних здобутків ученого є постанова Президії На-
ціональної академії наук України від 31 березня 2021 р. щодо нагородження
члена-кореспондента НАН України Віднянського Степана Васильовича від-
знакою НАН України «За підготовку наукової зміни».
На початку 1990-х років С.В. Віднянський міг стати дипломатом у будь-
якій сусідній країні, але зберіг вірність академічній науці. А проте і дипло-
матія від того не програла, адже Степан Васильович присвятив багато часу
Андрій Мартинов.530
й особистої енергії підвищенню кваліфікації вітчизняних дипломатів за часів
існування Дипломатичної академії як науково-освітньої установи. Упродовж
майже двох десятиліть учений викладав у Дипломатичній академії України
при МЗС України. Там він максимально плідно використав свою особисту
харизму для виховання багатьох молодих українських дипломатів. Відомі
вітчизняні дипломати Геннадій Йосипович Удовенко й Анатолій Максимо-
вич Зленко завжди цінували його дипломатичну ментальність та вміння
влучним жартом і вагомим словом підкреслити оригінальність думки.
Степан Васильович Віднянський є членом Українського комітету сла-
вістів, Українського національного комітету з вивчення країн Центральної-
Східної та Південної Європи, а також входить до складу редакційних
колегій понад двох десятків наукових видань з історії та міжнародних від-
носин, включно із зарубіжними. Вражає його активність у розвитку міжна-
родних наукових зв’язків. Він є учасником багатьох наукових форумів, які
відбувались у Білорусі, Болгарії, Греції, Молдові, Північній Македонії, По-
льщі, Росії, Румунії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії.
Громадянська позиція Степана Васильович завжди є принциповою і
проукраїнською. Яскраво це проявилось за умов Революції Гідності, по-
чатку гібридної війни РФ проти України. Ці події знову актуалізували про-
блеми національної ідентичності, захисту суб’єктності, суверенітету й
територіальної цілісності України. С.В.Віднянський завжди тримає руку на
пульсі сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин і зовнішньої по-
літики України.
6 березня 2015 р. Степан Васильович Віднянський був обраний членом-
кореспондентом НАН України за спеціальністю «всесвітня історія». Це не
просто чергова регалія науковця, а й символ визнання академічною спіль-
нотою вагомості наукового доробку та суттєвого потенціалу розвитку до-
сліджень зі всесвітньої історії в Україні за його безпосередньої участі. Тому
цілком закономірно Указом Президента України «Про відзначення держав-
ними нагородами України з нагоди Дня науки» від 17 травня 2021 р. завіду-
вача відділу Інституту історії України НАН України члена-кореспондента
НАН України Віднянського Степана Васильовича «за вагомий особистий
внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потен-
ціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм» на-
городжено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Вагомий професійний рівень робить Степана Васильовича запитуваним
фахівцем у численних наукових колективах, стимулює займатися активною
викладацькою та адміністративною діяльністю. Головне, що він є генерато-
ром творчих ідей у наукових розробках відділу. Учений вирізняється незмін-
ною виконавчою дисципліною. Звіти за результатами науково-дослідницьких
робіт, виконаних за його керівництвом, завжди не тільки якісні за змістом, з
наукового погляду, а й відповідають усім дотичним до цього вимогам, офор-
млюються якісно і в заявлений термін. Так само творчо й на високому на-
уковому рівні Степан Васильович виконує завдання дирекції Інституту щодо
До 70-річчя відповідального редактора збірника, чл.-кор. НАНУ Степана Віднянського 531
участі в написанні різноманітних аналітичних довідок для державних ор-
ганів України. Про результати комплексних досліджень він неодноразово
доповідав на Бюро відділення історії, філософії і права та на засіданнях Пре-
зидії НАН України. У 2020 р. вийшла друком за його науковою редакцією
та авторською участю колективна монографія «Україна в історії Європи
ХІХ – початку ХХІ століття: історичні нариси», яка узагальнила чимало до-
сліджень із цієї проблематики й була позитивно сприйнята науковою гро-
мадськістю. Так само знаковою стала фактично перша у вітчизняній
історіографії систематизована політична біографія видатного закарпатця й
українця Августина Волошина, підготовлена С.В. Віднянським у співавтор-
стві з М.М. Вегешем.
Степан Васильович – видатна особистість не лише в науковій професії,
а й у повсякденному житті. Він – справжній чоловік, порядна людина. Він
завжди чесний і прямий у висловлюванні своїх думок і порад. Попри свій
високий науковий статус, С.В. Віднянський водночас є дуже простою й до-
ступною людиною. Він є професійно відкритим для кожного, хто потребує
його допомоги або поради. Завжди дуже влучно виправляє недоліки науко-
вих текстів. Його вирізняють доброзичливість, людяність, щирість у спіл-
куванні з молоддю та науковцями середнього віку. Поєднання цих чеснот із
його енциклопедичними знаннями робить спілкування зі Степаном Васи-
льовичем справді незабутньою подією. Він – людина-свято, який має талант
і харизму створювати навколо себе дружню і творчу атмосферу. А ще ювіляр
дуже любить і цінує свою родину, завжди з гордістю розповідає про своїх
близьких. Він вчить жити інтенсивно й цікаво. Завдяки Степану Васильо-
вичу є висота творчої наукової думки та горизонт життєвої перспективи.
Колеги, друзі та учні щиро вітають Степана Васильовича з ювілеєм, ба-
жаючи йому нових творчих ідей і наукових звершень, примноження дослід-
ницьких традицій і подальшого розвитку міжнародної співпраці очолюваної
ним наукової школи української історичної європеїстики.
Андрій Мартинов.532
|