Пам’яті Іларіона Чолгана
13 лютого 2004 р. у Нью-Йорку помер український письменник, доктор медицини Іларіон Чолган.
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189115 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пам’яті Іларіона Чолгана // Слово і Час. — 2004. — № 4. — С. 96. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-189115 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1891152023-03-31T18:26:08Z Пам’яті Іларіона Чолгана Літопис подій 13 лютого 2004 р. у Нью-Йорку помер український письменник, доктор медицини Іларіон Чолган. 2004 Article Пам’яті Іларіона Чолгана // Слово і Час. — 2004. — № 4. — С. 96. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189115 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис подій Літопис подій |
| spellingShingle |
Літопис подій Літопис подій Пам’яті Іларіона Чолгана Слово і Час |
| description |
13 лютого 2004 р. у Нью-Йорку помер український письменник,
доктор медицини Іларіон Чолган. |
| format |
Article |
| title |
Пам’яті Іларіона Чолгана |
| title_short |
Пам’яті Іларіона Чолгана |
| title_full |
Пам’яті Іларіона Чолгана |
| title_fullStr |
Пам’яті Іларіона Чолгана |
| title_full_unstemmed |
Пам’яті Іларіона Чолгана |
| title_sort |
пам’яті іларіона чолгана |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Літопис подій |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189115 |
| citation_txt |
Пам’яті Іларіона Чолгана // Слово і Час. — 2004. — № 4. — С. 96. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| first_indexed |
2025-07-16T11:28:51Z |
| last_indexed |
2025-07-16T11:28:51Z |
| _version_ |
1837802803929546752 |
| fulltext |
ПАМ’ЯТІ ІЛАРЮНА ЧОЛГАНА
13 лютого 2004 р. у Нью-Йорку помер український письменник,
доктор медицини Іларіон Чолган. Іларіон Володимир Чолган народив
ся 24 грудня 1918 р. у родині священика в селі Сапогів Тернопільської
області. У Станіславі (нині Івано-Франківськ) закінчив гімназію, меди
цину студіював у Львові, Познанському університеті (Польща), у
Віденському університеті (Австрія). Свої перші новели опублікував на
прикінці 30-х рр. у Львові. У 1935 р. його новела у конкурсі
найпрестижнішого видання Галичини — львівського журналу “ Д іло”
посіла друге місце після Ірини Вільде. Знайомство з актором і режисе
ром театру “ Березіль" — Йосипом Гірняком зробило вирішальний вплив
на вибір жанру для його письменницької діяльності.
Під час війни Чолган опинився в таборах переміщених осіб (“ Д і-П і”
— deplace persons) в австрійському місті Ляндеку, потім у таборі Міттен-
вальд у Баварії. У Ляндеку розпочалася активна співпраця І.Чолгана з
Й.Гірняком і його Театром-студією. І.Чолган пише комедії у стилі “ ре-
в’ю ” для цього театру, шість із них було поставлено й Гірняком.
У 1949 р. Чолган емігрував до С Ш А . Здобувши спеціалізацію в Пен-
сильванському університеті, він відкриває приватну лікарську практику у Нью-Йорку.
Вперше творчість І.Чолгана була представлена на материковій Україні у 1990- х рр.: окремою книгою
вийшли драматичні твори, журнал “ Сучасність” у 1993 р. опублікував два оповідання письменника, у тому
ж році вийшла окрема книжка прози — “ Дванадцять львівських оповідань” . М. Рябчук у післямові до
прозової книги І.Чолгана писав: “ Без кількох новел із ц ієї книги я б уже не міг уявити собі ж одної
антології української прози XX століття".
Перебуваючи на еміграції, І.Чолган постійно працював з думкою про Україну. І як секретар управи
Українського лікарського товариства Північної Америки, і як член управи Українського музею в Нью-
Йорку та Української Вільної Академії наук. У нього є зворушливе оповідання “ Похорон останнього
князя” , де він розповідає про похорон у Львові українського митрополита Андрея Шептицького, це
оповідання про смерть, яка завершує “ цілу епоху” та збігається з початком більшовицького поневолення.
Мова йде про завершення й початок нового трагічного історичного циклу для України, який судилося
пережити І.Чолгану. Відчутно, що він також стоїть на похороні цього останнього князя з великою внутр
ішньою переконаністю, що “ наїзники, які століттями йшли зі сходу” “ пізніше йшли геть, назад” , що
історія так само повториться. Це внутрішнє переконання говорить устами його героя-гімназиста: “ Ця
земля мусить бути вільною. Я присвячу цьому своє життя” . Дух творчості І.Чолгана в 30— 40 рр. свідчить
про те, як у душі українського мужчини народжується нове “ княже” мислення, так народжується молода
аристократія, що вперто протистоїть всемогутньому абсурду тоталітарного режиму.
Проза І.Чолгана всеціло розбудовується на любовних історіях, у цих історіях стільки життя, молодості,
бажання. В одному з ранніх оповідань формується передчуття життя як манливої кругосвітньої подорожі:
“ У вікнах експреса з’явилися міста, яких я ще не бачив, далекі моря й жінки, за якими я мав шукати, щоб
ніколи їх не знайти...” .
Я зустрілася з Іларіоном Чолганом в Іллінойському університеті у 1997 році, на конференції з україно
знавства. У мене було таке відчуття, що я зустрілася з останнім у світі істинним аристократом. Все можна
було забути з цієї моєї першої поїздки до Америки, можна було забути проблематику конференційних
виступів, багато інших зустрічей, але цього чоловіка, цю українську Америку, забути неможливо. Він був
надзвичайно гарним — своєю шляхетною стрункістю, елегантно-іронічною манерою розмови, у ньому було
багато внутрішньої гідності і честі, обличчя випромінювало добро і рівновагу. Здавалося, що він спокійно і
радісно чекав все своє життя саме нас, молодих учених з вільної України, щоб покепкувати з колоніалізму,
просто побавитися у розмовах. Він говорив так, ніби Україна завжди була державою, ніби ніколи не було
рабства. У нього дійсно була душа чоловіка, в якій уже давно не було страху і поневолення. Це був чоловік-
легенда, чоловік-історія, це була сама мудрість, яка завжди спокушає рівновагою, а тому ї ї часто й хочеться
вивести з рівноваги.
Передаючи інформацію про смерть Іларіона Чолгана, його дружина Світлана Чолган розповіла, що в
свої останні дні він був так само спокійним і дотепним. Я інакше й не могла уявити прощання зі світом
Іларіона Чолгана. У його смерті для мене також закінчилася ціла епоха, епоха, яка народжувала українсь
ких князів у цілком не княжих обставинах, яка народжувала українських аристократів супроти
неаристократичної дійсності. Подорожуючи по білому світу, він творив у своїй душі вільну і незалежну
від обставин українську Державу Духу. Царства Небесного його душі і вічної пам’яті на землі.
Hi/ю Зборовська
96
Слово і Час. 2004. №4
|