Чи можна побачити спроби зміни до свободи
Рецензія на книгу: Roman Honet, Mariusz Czyżowski. Antologia nowej poezji polskiej. 1990-2000 (wydanie rozszerzone). - Zielona sowa; Kraków, 2004. - 426 s.
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2005
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189411 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи можна побачити спроби зміни до свободи / А. Підпалий // Слово і Час. — 2005. — № 5. — С. 81-83. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-189411 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1894112023-04-10T20:42:02Z Чи можна побачити спроби зміни до свободи Підпалий, А. Рецензії Рецензія на книгу: Roman Honet, Mariusz Czyżowski. Antologia nowej poezji polskiej. 1990-2000 (wydanie rozszerzone). - Zielona sowa; Kraków, 2004. - 426 s. 2005 Article Чи можна побачити спроби зміни до свободи / А. Підпалий // Слово і Час. — 2005. — № 5. — С. 81-83. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189411 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Підпалий, А. Чи можна побачити спроби зміни до свободи Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Roman Honet, Mariusz Czyżowski. Antologia nowej poezji polskiej.
1990-2000 (wydanie rozszerzone). - Zielona sowa; Kraków, 2004. - 426 s. |
| format |
Article |
| author |
Підпалий, А. |
| author_facet |
Підпалий, А. |
| author_sort |
Підпалий, А. |
| title |
Чи можна побачити спроби зміни до свободи |
| title_short |
Чи можна побачити спроби зміни до свободи |
| title_full |
Чи можна побачити спроби зміни до свободи |
| title_fullStr |
Чи можна побачити спроби зміни до свободи |
| title_full_unstemmed |
Чи можна побачити спроби зміни до свободи |
| title_sort |
чи можна побачити спроби зміни до свободи |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189411 |
| citation_txt |
Чи можна побачити спроби зміни до свободи / А. Підпалий // Слово і Час. — 2005. — № 5. — С. 81-83. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT pídpalija čimožnapobačitisprobizmínidosvobodi |
| first_indexed |
2025-07-16T11:50:25Z |
| last_indexed |
2025-07-16T11:50:25Z |
| _version_ |
1837804160664207360 |
| fulltext |
лену Малоросію, то Шевченко прагнув
більшого — на зразок Прометея змінити весь
світоустрій. "Неособливо віруючий” Шев
ченко надав перевагу “ неособливо відда
ному” Зевсові Прометею. Проте з часом у
того ж Шевченка відбувався певний перехід
- від бунтівника до старозавітного проро
ка. Коли було "програно всі битви” (маю
на увазі крах "Кирило-Мефодіївського то
вариства", заслання, невдалість особисто
го життя), поетові лишилося тільки слово
пророцтва. Паралельно з життєвим крахом
Шевченка посилюється й гніт царського
режиму в Україні, відповідно пророче сло
во, яке обіцяло спасіння в майбутньому
(напр., “ І мертвим, і живим, і ненародже
ним... дружнеє посланіє” ), знаходить своє
І місце в міфологічному просторі національ
ної свідомості того часу.
Таким чином усі три письменники пере
ходили в національний міф, стаючи певни
ми культурними символами. Автор наво
дить масу текстів, цитат — як із приватних
документів, так і з наукових досліджень
інших вчених, аргументуючи ті чи ті ходи в
еволюції трьох національних міфів. Поза
тим він пропонує не лише схеми міфів. Дос
лідника цікавить й інший аспект, аксіологі-
чний, тобто, як саме в системі духовних ко
ординат кожного з героїв функціонують
певні онтологічні цінності, приміром їхнє
ставлення до смерті, реляції “ людське —
божественне” , проблема зла, філософія
трагізму, волюнтаризму, гедонізму, віталіз
му, аскетизму тощо. Важко перерахувати
весь той комплекс світоглядних і текстуаль
них проблем, які намагається проаналізува
ти автор, щоб максимально наблизити нас
до свого бачення феномену долі обраних
ним культурних постатей. До речі, на тлі
цього аналізу, де сама проблема поставле
на цілком у романтичному дусі, зовсім у
новому світлі постає й східноєвропейський
романтизм — так багато в автора нетради
ційних поглядів на, здавалося б, усталені речі.
Звичайно, з ними можна і варто полемізу
вати, можна навіть кардинально не погод
жуватися, але слід це, мабуть, зробити лише
тоді, коли праця буде дочитана до остан
ньої сторінки, бо значний пласт аргументів
і реальних фактів таки змушує замислитися
над багатьма положеннями, які досі могли
й не викликати сумнівів.
І наостанок спробую дати відповідь на
питання: а як щодо читача такого великого
обсягу? Безумовно, він буде, але не це
важливо. Завжди вірила, що існують книж
ки, які мають чітко визначену долю. Вони
пишуться не для когось чи для чогось —
вони просто не можуть бути ненаписани
ми. І часто ці книжки довго чекають на
свого власного читача, але знаю, що од
ного дня вони обов’язково стануть для ко
гось одкровенням...
Леся Демська-Будзуляк
, ЧИ МОЖНА ПОБАЧИТИ СПРОБИ ЗМІНИ ДО СВОБОДИ
—
Roman Honet, Mariusz Czyżowski. Antologia nowej poezji polskiej.
1990—2000 (wydanie rozszerzone). — Zielona sowa; Kraków 2004. — 426 s.
Поки я отримав цю книжку, вона встиг
ла тричі вийти в світ. Безсумнівний успіх
цієї Антології дуже простий: вона містить
понад 110 авторів поетичних творів. Укла
дачі Хонет і Чижовський виконали надзи-
чайно копітку роботу — зібрали поетів не
зважаючи на їхні регалії, тусівки, “ розкру-
ченість” тощо. Зібрали просто в абетково
му порядку. Я сумніваюсь, що в Україні
могла б з’явитися подібна антологія. На
превеликий жаль, маємо лише пооди
нокі чітко кланові псевдоантології (напр.,
“ Смолоскипівські” чи з середовища “ Кри
тики” тощо). Цього, до великої честі, вда
лось майже уникнути укладачам польсько
го зібрання молодої поезії. Тому її успіх —
безсумнівний. А найважливіше, що завдя
ки такому широкому зрізу маємо більш-
менш справді реальну картину сучасної
поезії в Польщі. Навіть у нас дехто з пере
кладачів, лінуючись вишукувати й вибира
ти зі збірок авторів, користується виключ
но цим виданням і обсягом запропонова
них текстів (напр., М. Кіяновська).
Слово і Час. 2005. Ns 5
81
Отож, розглядаючи дане видання, можна
поговорити і про сучасну польську поезію.
Але треба мати на увазі, що специфіка Ан
тології — це подання найхарактерніших для
запропонованих авторів, на думку упоряд
ників, текстів. У такому разі дещо найбільш
поетично вартісне у творчості цих поетів,
можливо через суб’єктивність упорядників
не потрапило до даного видання. Отож,
даруйте, наш огляд — це все ж лише огляд
антології, а не всього можливого надбання
сучасної польської поезії, незважаючи на
високопрофесійність і фаховість укладачів.
Певна річ, мій суб’єктивізм у цьому пи
танні окреслюється передусім витворенням
нової поетичної мови, а не професійним
аспектом віршотворення чи наслідуванням
відомих досі речей. Тому мої думки, оче
видно, різко контрастуватимуть з оцінками
польських рецензентів. Отже, маємо таке.
По-перше, більшість авторів навряд чи є
сьогодні або ж навіть будуть творцями но
вої поезії, а отже — навряд чи лишать у
Поезії справжній слід. Хвороби теперіш
ньої масової польської культурної свідо
мості чітко засвідчуються переважною
більшістю текстів антології. До таких хво
роб, зареєстрованних цим виданням, на
лежать (звісно, я не всі можу вичленувати,
бо сам не поляк і також — все не розка
жеш): раціоналізм свідомості й мови, який
обмежує мову, синтаксис, ідеї тощо. Цим
уніфікує людину і практично знищує по
езію. Природу цієї хвороби можна шука
ти, мабуть, в занадто традиційно раціона
лістичній свідомості польських університетів
і вже історично тривалій відсутності ірра
ціональної альтернативи. Викликана цим
уніфікація призводить, передусім, до сус
пільної уніфікації й падіння гуманістичних
тенденцій. Виникнення, так би мовити, пара-
поезії (пара-літератури) спричинене уніфі
кацією на основі доктрини поп-мистецтва,
що дозволяє легко маніпулювати естети
кою, а отже, й емоціями людей. Практично
в Польщі створено поп-поезію, яка не пе
редбачає життя поза раціональним дискур
сом соціуму. Створено її завдяки раціона
лістичності інтелектуалів і поширенню поп-
культури. Іронічність — це єдине, що дозво
ляє подібна модель. Майже подібна ситуа
ція з тоталітарною соцреалістичною про
зою свого часу була в Україні — химерний
роман (його іронія) як єдина можлива офі
ційна свобода. Іронія — як своєрідне при
мирення “ бунтівників” із системою. Пропо
зиція предметів побуту суспільства спожи
вання стає іще однією ідеєю фікс для подіб
ної моделі функціонування поезії. Пара-
поетичність попри використання “ вільних”
ф орм, називаючи їх варварськими
(“ barbarzyńkie” ), завдяки обмеженням раці
онально-логічному, тематично-лексичному
(побутове життя), іронічному сприйняттю
світу чинить, своєю чергою, перешкоди По
езії як прагненню досягти досконалості й
необмеженості в мові. Пропонуючи своє
рідний ідеальний соціальний мир як спо
гад, як минуле і як “обмеження” , — насправді
пропонує Смерть, а не творення. І все це
прикривається потребою конвенційності.
Конвенційна свідомість, конвенційна мова,
конвенційні проманіпульованві культурні
концепти, ковенційні емоції тощо. Навіть
“ Na dziko” то лише зовнішній поп-проект
із допустимої номенклатури псевдо-бунту.
Звісно, з такої кількості запропонованих
авторів можна відшукати щось, що є справ
жньою поезією, зрештою — пропозицією
справжнього життя. Передусім це стосується
невеликої добірки поетеси і психіаторки
Агати Бальовської (Agata Balowska). Оче
видно "співбуття” з “ пацієнтами” (майже
як метафорична історія RAF-y) допомагає
їй випадати із запропонованого відверто-
фашизованого мейнстріму. Як тут не зга
дати Г. Маркузе: “ Але все ж, певніше всьо
го ,— божевільня знаходиться в іншому
місці” . її неконвенційна форма, неконвен-
ційна, непобутова, нелогічна, нетрадицій
но-смислова мова, якою долається раціо
нальність,— і маємо відчуття людини, а не
соціально-видресированої істоти,— стає чи
не найвдалішим утіленням поезії нової по
етичної мови в антології. Тілесність почуттів
і лексики стають ґрунтом справжньості її
мови, неочікуваності й можливо, у майбут
ньому — шляху в безмежність.
Деякі новопоетичні нюанси відчутні в
поезії Марії Цирановіч (Maria Cyranowicz),
однак домінує конвенційність. Мірослав
Джєнь (Mirosław Dzień) намагається створи
ти цілісним світ рівності людини і природи
(природнього) — завдяки чому відходить від
логізму і раціоналізму та штампів. Другим,
на мою думку, найцікавішим в антології
після пані Бальовської є Мирослав Габришь
(Mirosław Gabryś). Досить-таки переконли
вим і певною мірою справжнім виглядає його
бунтарство. Він делогізує відсвітом бунту
82
Слово і Час. 2005. Ns5
буття міського жителя. Роман Хонет (Roman
Honet) демонструє у своїй творчості сумлі
ння й досить пристойний рівень як поет.
Лексично-тематична відмова від загальноп-
рийнятного робить цікавою поезію Пьотра
Кемпіньського (Piotr Kempiński). Природа і
природний модерний світ Маржанни Богу-
міли Келар (Marzanna Bogumiła Kielar) кон
трастує з соціально-одновимірним світогля
дом. Відмова від прийнятного дозволяє Гже-
гожу Кочюбі (Grzegorz Kociuba) знаходити
трохи поезії. Дещо умовна гра, а, на жаль,
не діонісійство, недостатньо ліквідує раціо
налізм і логіку у Ярослава Ліпшиця (Jarosław
Lipszyc); у нього відчутно ще чимало соці
альної конвенційності, але матимемо надію,
що далі він досягне кращого. Цікавим і
обнадійливим елементом у контексті ство
рення нової поетичної мови є напружена
автологія Гжегожа Ольшаньського (Grzegorz
Olszański). Образне радикалізування Марти
Подгурнік (Marta Podgórnik) створює досить-
таки щільне поетичне письмо. Непоганий
адьюльтер від “ мейнстріму” у Томаша Ру-
жицького. Сліди раннього авангардизму ста
ють непоганим ґрунтом у Марчіна Сендець-
кого (Marcin Sęndecki). Перспективною мож
на вважати також примітивну жіночність і
природність, що протиставляється офіцій
но-визначному. У Кшиштофа Ш лівки
(Krzysztof Śliwka) маємо зразок певного
“ рівня” поетичного “ професіоналізму” . Гус
та поетична автологія присутня у Рафала
Вітека (Rafał Witek). Візійна і проста, а тому
й неконтрольована надзвичайно вдала по
езія Пьотра Зазулі (Piotr Zazula).
Ось такий коротенький огляд надзвичай
но розгорнутої Антології молодої польської
поезії 1990—2000 р.р. Маємо надію, що
найвартісніше з цього видання сприятиме
культурному спілкуванню між нашими літе
ратурами.
Андрій Підпалий
ПРООБРАЗ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ СКОВОРОДИНОЗНАВСТВА У
У шкал о в Л. Григорій Сковорода: семінарій.— X.:
Майдан, 2004 - 876 с.
За останні роки сковородинознавство
поповнилося низкою видань, які знамену
ють новий етап у вивченні спадщини на
шого мислителя й письменника. Слідом за
збірником “ Сковорода Григорій; образ мис
лителя” (1997), 8 основу якого покладено
доповіді, виголошені на традиційних Ско-
вородинських читаннях, що раз на два роки
відбуваються в Переяслав-Хмельницькому
державному педагогічному університеті
ім. Григорія Сковороди, 2003 р. побачив
світ збірник "Сковорода Григорій: ідейна
спадщина і сучасність” . 2002 р. до 280-річчя
від дня народження філософа Парла
ментська бібліотека України та Національ
ний музей літератури України підготували
й видали бібліографічний покажчик “ Гри
горій Сковорода. 1722—1794” (укладачі —
Г.Гамалій та В.Шевченко). Цього ж року
вийшов покажчик "Два століття Сковороді-
яни” (укладачі — Л.Ушкалов, С.Вакуленко
та А.Євтушенко).— X.: Акта, 2002). 2001 р.
те ж таки видавництво “ А кта ” видало
книжку Л.Ушкалова “ Українське барокове
богомислення. Сім етюдів про Григорія Ско
вороду” , а 2003 р.— відому працю Д.Чи-
жевського “ Філософія Г.С.Сковороди” . У
харківському видавництві “ Майдан” 2002 р.
з ’явився ошатний томик “ Сад божествен
них пісень” із передмовою та коментарями
Л.Ушкалова. Того ж року видавництво
"Акта” подарувало любителям римованого
слова антологію "Барокова поезія Слобо
жанщини” , куди ввійшли вірші Онуфрія,
Климовського та Сковороди (упорядкуван
ня, передмова, примітки та коментарі Л.Уш
калова).
Своєрідним підсумком цієї далеко не пов
ної Сковородіани став посібник Л. Ушка-
лова “ Григорій Сковорода. Семінарій", ви
друкуваний харківським видавництвом "Май
дан” . Ідея посібника могла визріти в авто
ра в процесі роботи як над докторською
дисертацією про Г.Сковороду, так і над
"Українським бароковим богомисленням”
та над "Двома століттями Сковородіяни” .
Слово і Час. 2005. Ne 5
83
|