Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?

У статті розглянуто один із епізодів формування бібліотеки Івана Франка, який усе життя активно цікавився книжками. Його колекція була рухливим організмом: він стежив за новинками, замовляв звідусіль видання за каталогами, щедро ділився своїми книжками. Окрема, ще не до кінця вивчена тема — дарчі...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2022
Main Author:	Бурлака, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2022
Series:	Слово і Час
Subjects:	Ad fontes!
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189485
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? / Г. Бурлака // Слово і Час. — 2022. — № 4. — С. 18-27. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-189485
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1894852023-04-13T20:09:56Z Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? Бурлака, Г. Ad fontes! У статті розглянуто один із епізодів формування бібліотеки Івана Франка, який усе життя активно цікавився книжками. Його колекція була рухливим організмом: він стежив за новинками, замовляв звідусіль видання за каталогами, щедро ділився своїми книжками. Окрема, ще не до кінця вивчена тема — дарчі написи на примірниках бібліотеки І. Франка. Немало видань цього зібрання мають печатки чи наклейки книгарів різних міст і країн, зокрема й тих, де І. Франко ніколи не бував. В архіві збереглися книжкові реклами й каталоги, листування з видавцями й букіністами. На основі проведених спостережень констатовано, що «прив’язувати» комплектацію бібліотеки І. Франка до його поїздок — не надто продуктивна справа. The paper focuses on the episode of the formation of Ivan Franko’s library. Franko was actively interested in books all his life, and his collection was a mobile organism: he followed the new editions, ordered catalogs from everywhere, and generously shared his books. The unique library has survived to this day as part of the writer’s archival collection. Both modern editions and old prints (which are rather numerous) retain evidence of their movements. Gift inscriptions, bookplates, stamps of institutions and organizations, notes and marks on the margins — all these pieces of evidence complement the information about Franko’s circle of communication and creative interests, being an important source for studying his biography. It is impossible to completely reconstruct the history of acquiring the books that form this memorial collection, but a number of facts give grounds for some conclusions on this issue. Franko’s unexpected visit to Kyiv in 1909 is described in many memoirs, but only D. Doroshenko, who accompanied the writer to the bookstores, briefly told what publications his companion was interested in, and which booksellers he met, naming several particular places they visited. The traces of these locations in the books from the collection may serve as proof that the writer brought them from his trip. Now working with Franko’s personal library, the author of the paper is trying to fi nd out which books from Kyiv enriched Franko’s collection. The testimonies by D. Doroshenko, bookplates, ownership inscriptions and stamps, numbers of books assigned by the owner of the library, and other data were taken into account. Many editions of this collection have stamps or stickers of booksellers from different cities and countries, including those that Franko never visited. The writer’s archive also contains book advertisements and catalogs, as well as his correspondence with publishers and second-hand booksellers. Th us, generally linking the collection of Ivan Franko’s library to his travels proves to be not a very productive task. 2022 Article Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? / Г. Бурлака // Слово і Час. — 2022. — № 4. — С. 18-27. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.04.18-27 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189485 929Франко:090.1 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ad fontes! Ad fontes!
spellingShingle	Ad fontes! Ad fontes! Бурлака, Г. Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? Слово і Час
description	У статті розглянуто один із епізодів формування бібліотеки Івана Франка, який усе життя активно цікавився книжками. Його колекція була рухливим організмом: він стежив за новинками, замовляв звідусіль видання за каталогами, щедро ділився своїми книжками. Окрема, ще не до кінця вивчена тема — дарчі написи на примірниках бібліотеки І. Франка. Немало видань цього зібрання мають печатки чи наклейки книгарів різних міст і країн, зокрема й тих, де І. Франко ніколи не бував. В архіві збереглися книжкові реклами й каталоги, листування з видавцями й букіністами. На основі проведених спостережень констатовано, що «прив’язувати» комплектацію бібліотеки І. Франка до його поїздок — не надто продуктивна справа.
format	Article
author	Бурлака, Г.
author_facet	Бурлака, Г.
author_sort	Бурлака, Г.
title	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?
title_short	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?
title_full	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?
title_fullStr	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?
title_full_unstemmed	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?
title_sort	які книжки привіз іван франко з києва 1909 р.?
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Ad fontes!
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189485
citation_txt	Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? / Г. Бурлака // Слово і Час. — 2022. — № 4. — С. 18-27. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT burlakag âkíknižkiprivízívanfrankozkiêva1909r
first_indexed	2025-07-16T11:57:27Z
last_indexed	2025-07-16T11:57:27Z
_version_	1837804603230388224
fulltext	18 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) Ци т у в а нн я: Бурлака Г. Які книжки привіз Іван Франко з Киє- ва 1909 р.? // Слово i Час. 2022. № 4 (724). С. 18—27. https://doi. org/10.33608/0236-1477.2022.04.18-27 © Видавець ВД «Академперіодика» НАН України, 2022. Статтю опубліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC- ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/). https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.04.18-27 УДК 929Франко:090.1 Галина БУРЛАКА, кандидат філологічних наук, провідний науковий співробітник Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України вул. М. Грушевського, 4, Київ, 01001 e-mail: rukopys@ukr.net ORCID https://orcid.org/0000-0003-2266-1160 ЯКІ КНИЖКИ ПРИВІЗ ІВАН ФРАНКО З КИЄВА 1909 р.? У статті розглянуто один із епізодів формування бібліотеки Івана Фран- ка, який усе життя активно цікавився книжками. Його колекція була рухливим організмом: він стежив за новинками, замовляв звідусіль видан- ня за каталогами, щедро ділився своїми книжками. Окрема, ще не до кінця вивчена тема — дарчі написи на примірниках бібліотеки І. Франка. Не- мало видань цього зібрання мають печатки чи наклейки книгарів різних міст і країн, зокрема й тих, де І. Франко ніколи не бував. В архіві зберегли- ся книжкові реклами й каталоги, листування з видавцями й букіністами. На основі проведених спостережень констатовано, що «прив’язувати» комплектацію бібліотеки І. Франка до його поїздок — не надто продук- тивна справа. Ключові слова: бібліографія, букіністика, дарчі написи, книжкові знаки, особова бібліотека. Слово і Час. AD FONTES! У великому й багатому архівному фонді І. Франка збері- гається, окрім іншого, бібліотека письменника. Її склад справді унікальний, як унікальним був діапазон зацікав- лень і досягнень її господаря, і не раз сучасні дослідники (а книгозбірня й досі функціонує як бібліотека) корис- туються тим чи іншим виданням, примірник якого може бути єдиним в Україні. Зазвичай цю колекцію сприймаємо ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) 19 Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? як доконану цілість, котру можна вивчати у різних аспектах. Видання, підготовлене науковцями відділу рукописних фондів і текстології Ін- ституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (із запланованих чотирьох томів наразі вийшло два) [1], дає змогу всім зацікавленим до- сліджувати склад бібліотеки, записи й помітки І. Франка та інших осіб на полях книжок, дарчі написи [див.: 2; 9], печатки, екслібриси тощо. Кожна книжка має свою історію, зовсім небагато з них пройшли най- простіший шлях від книгарні до бібліотеки письменника. І видання нового часу, і стародруки (а їх також тут немало) зберігають свідчення своїх переміщень. Ця інформація, поза сумнівом, доповнює й увиразнює коло спілкування І. Франка. Якщо дарчі написи самому Франкові безпо- середньо свідчать про його особисті контакти з дарувальником, то як, наприклад, пояснити наявність у бібліотеці книжки з дарчим написом Євгена Гребінки Іванові Вагилевичу (№ 2555) або видання французько- го фольклориста Емануеля Коскена з його дарчим написом німецькому професору-мовознавцю Густаву Мейєру (№ 2229(7))? За кожним таким фактом приховано окремий сюжет, і в його орбіту більшою чи меншою мірою залучено постать І. Франка. Віриться, що з’ясування таких сюже- тів у нашому франкознавстві ще попереду. Не менш цікаве завдання — реконструювати історію комплектуван- ня цієї меморіальної колекції. Франкова бібліотека поповнювалася не- впинно, і якби так само постійно провадився реєстр нових надходжень, тобто книжці присвоювався номер і вона фіксувалася в інвентарному списку 1, то питання про час надходження того чи іншого видання було б нескладним. Наприклад, сам І. Франко писав, що на момент закінчення гімназії, а це середина 1875-го, в його бібліотеці було близько 500 томів [11, 318]. У разі, якщо б остаточні порядкові номери книжкам було ви- значено вже тоді, час видання перших сотень мав би бути до 1875 р. Але навіть побіжний перегляд перших томів бібліотеки (це дослідження з давньої німецької літератури, датовані 1885—1887 роками) свідчить, що все було інакше. Тарас Франко припускав: «На початку збирання своєї бібліотеки Франко, мабуть, каталогу не вів» [12, 19]. Тому інвентарний номер книжки надто приблизно говорить про час, коли видання потра- пило до книгозбірні. Однак всебічне вивчення дає змогу все ж зробити деякі висновки. Мета цієї статті — з’ясувати, які саме примірники з’явилися у бібліо- теці письменника після його останнього візиту до Києва. Про цей візит писала газета «Рада» [6; 7], також згодом його згадано у спогадах кіль- кох сучасників, основну інформацію з яких акумулював у своїй розвідці Микола Горбатюк [3]. Однак тільки Дмитро Дорошенко, який супрово- джував письменника у походах по книжкових крамницях, стисло розпо- вів, якими виданнями цікавився його супутник, яких букіністів відвідав, 1 Один із таких списків — «Спис книжок бібліотеки І. Ф. після томів» (далі: «Спис…») — вважається найповнішим і також зберігається у фонді І. Франка ( ІЛ. Ф. 3. Од. зб. 2278). Саме відповідно до номерів цього переліку розміщено усі книж- ки й дотепер. 20 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) Галина БУРЛАКА назвавши кілька топонімів, де побували вони з І. Франком [5]. Моїм зав- данням було віднайдення у книгозбірні слідів цих локацій, що можуть стати своєрідним доказом того, які саме книжки привіз письменник зі своєї поїздки. Відомий факт, що під час прибуття до Києва у квітні 1909 р. І. Фран- ко придбав чимало книжок, переважно в букіністів. Чи можливо зараз встановити, які саме це були книжки? Це питання спало мені на дум- ку, коли я натрапила на магістерську дисертацію Михайла Грушевсько- го «Барское староство: Исторические очерки (XV—XVIII в.)» (Київ, 1894), яку зареєстровано у «Списі...» аж під № 3593. Це з великою ймо- вірністю означає, що вона потрапила до книгозбірні значно пізніше, ніж вийшла друком. Видання не має ні дарчого напису, ні позначок чи запи- сів власника. Побічним аргументом на користь моєї версії, що цю книж- ку І. Франко придбав у 1909-му в Києві, вважаю той факт, що наступний запис у реєстрі (№ 3594) — книжка Володимира Рєзанова «Из истории русской драмы: школьные действа XVII—XVIII вв. и театр иезуитов» видання 1910 р. Тобто книжка М. Грушевського трохи «забарилася» з потраплянням у реєстр, можливо, через те, що новий власник віддавав її до палітурної майстерні (оригінальна обкладинка була м’якою; тепер опис книжки включає фразу «Власницька оправа І. Франка»). Але почнімо спочатку. Як згадує Д. Дорошенко, він зустрів І. Франка в «Українській книгарні» (колишня книгарня «Киевской старины») на вул. Безаківській, 8 (зараз вул. Симона Петлюри), коли письменник розмовляв із її управителем Василем Степаненком. Але Д. Дорошенко не згадує, що І. Франко вийшов з цієї книгарні з якимись книжками, натомість зазначає, що він нібито шукав «одне старе видання Іпатіїв- ського літопису» [5, 506]. Ймовірно, Д. Дорошенко не зовсім точно запам’ятав, що саме шукав «пан доктор»: на той час вийшло вже третє видання «Іпатіївського літопису» у серії «Полное собрание русских летописей» (цей літопис з’являвся друком у 1843, 1871, 1908 рр.). Ви- ходить так, що у Києві цієї книжки для І. Франка так і не знайшлося, а привіз він її через пів року з Одеси (видання 1908-го). У бібліотеці І. Франка їй визначено № 3543, а на звороті верхнього форзаца постав- лено печатку «Переплетчикъ В. Голлякъ въ Одессѣ»2. Таку саму печат- ку має видання № 3455 — зброшуровані в один конволют три випуски праці Хрисанфа Лопарєва «Описание рукописей Императорского об- щества любителей древней письменности» (СПб., 1892, 1893, 1899). Як бачимо, між цими «одеськими» книжками в інвентарному перелі- ку більше сотні інших номерів. Та повернімося до Києва. У його описах межі ХІХ—ХХ ст. звертає увагу фраза: «…букіністів було так багато, що доводилося дивуватися, кого вони обслуговують. Цілі вулиці — Фундуклеївська і Поділ у Києві… щедро були всіяні лавочками букіністів» [13, 247]. Д. Дорошенко повів І. Франка до Кипріяна Костянтиновича Семінського на вул. Фундукле- 2 У текстах печаток зберігаю правопис оригіналу. ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) 21 Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? ївську, 26 (тепер вул. Богдана Хмельницького). Це був відомий навіть за межами Києва букініст. Його магазини на початку ХХ ст. мали кілька книжкових знаків, на яких зазначено адреси: крім Фундуклеївської, його крамниця була також на Подолі на території Братського монастиря на Олександрівській площі (тепер Контрактова). Показово, що в 1919 р. цього авторитетного книгаря активно залучав Володимир Вернадський до формування бібліотеки Української академії наук [8, 120]. Д. Дорошенко згадував: Семінський дав нам свій каталог і запропонував просто передивитись його й ка- зати, що нам треба, а він буде доставати ті книжки з полиць. Так ми і зробили: я держав перед Франком каталог, перегортаючи сторінка за сторінкою. І бачу, що він називає книгу за книгою: різні дисертації студентів Київської духовної акаде- мії, старі російські підручники з історії літератури, взагалі все, що мало хоч далеке відношення до старого нашого письменства, до історії церкви й історії культури [5, 506—507]. У бібліотеці І. Франка є чотири томи (фактично шість книжок) з пе- чаткою «Книжная торг. въ Кіевѣ, К. К. Симинскаго» (№ 3532, № 3536, № 3537, № 3760), а також одна книжка № 3875 з печаткою «Антиквар- ная книжная торговля К. Семинскаго (Кіев, Подол)». Ці печатки ці- каві тим, що на першій прийменник «в» з «ъ», а на другій у словах «Кіев, Подол» цієї «технічної» літери немає. Мабуть, через це автори каталогу «Книжкові знаки на книгах із колекції рідкісних видань На- ціональної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» припустили, що другу печатку варто датувати «не раніше 1918 року» [4, 253], тоб- то після реформи російського правопису. Але, по-перше, у цьому разі книжка не потрапила б до бібліотеки І. Франка (письменник помер 1916 р.), по-друге, практика друку без «ъ» почала розповсюджува- тися ще у 1870-х роках завдяки виданням Південно-західного відділу Російського географічного товариства, хоча невдовзі була заборонена [10, 9—10]. У 1904 р. в Імператорській академії наук постало питання про усунення зайвих літер з російського алфавіту. Заради справедли- вості зазначу, що відповідну постанову (щоб не вживати «ъ» в кінці слів) було опубліковано аж у 1912-му, а практика книговидання свід- чить, що й тоді постанову фактично не виконували. Це дещо підважує мою версію про 1909 р., але можна припустити, що К. Семінський був на вістрі культурних і мовних новинок й оформив свою «подільську» печатку ще до офіційних розпоряджень. Очевидно, що книжки, які були зафіксовані у «Списі...» майже під- ряд, І. Франко після повернення з Києва переглянув і відклав на полицю (не забуваймо, що всі такі дії у 1909-му тяжкохворий письменник не міг чинити самостійно, маючи паралізовані руки). Йдеться про видання: 3532. Амфилохий (Сергиевский-Казанцев, Павел). Хождение по вознесении Господа нашего Иисуса Христа, св. апостола и евангелиста Иоанна учение и преставление. Москва: Типография б. А. В. Кудрявце- вой, 1879. XІІ, 67, [1] с., 1 л. ил. 22 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) Галина БУРЛАКА 3536. Амфилохий (Сергиевский-Казанцев, Павел). Описание Еван- гелия 1092 года (сличенного преимущественно с Остромировым Еван- гелием). Москва: В Синодальной Типографии, 1877. 32 с., 10 л. ил. 3537. Евгений (Болховитинов, Евфимий). Переписка митрополита Киевского Евгения с Государственным Канцлером Графом Николаем Петровичем Румянцевым и с некоторыми другими современниками. Воронеж: Издание Воронежского Губернского Статистического Коми- тета; В типографии Воронежского Губернского Правления, 1868. Вып. 1. [2], 40 с. (оправлено разом із другим і третім випусками цього листуван- ня, виданих 1870 р.). Мабуть, неабияку втіху новому власникові принесло придбання у К. Семінського справжнього раритету: 3760. История Русов или Малой России / Сочинение Георгия Кониского. Москва: В Университетской Типографии, 1846. IV, 261, [1], IV с. У примірника були надірвані сторін- ки, пошкоджена оправа, підклеєні окремі аркуші, нотатки й позначки не- встановлених осіб 3 у тексті, а ще — записи продавців про ціну книжки: 5, 8, 10 і нарешті — 15 р. Очевидно, саме за таку чималу суму придбав її І. Франко. Той факт, що до «Спису...» ця книжка потрапила значно піз- ніше за попередні київські придбання, може свідчити, що новий власник приділив їй більше уваги (це не дивно, навпаки, можна подивуватися, як цей твір не потрапив до бібліотеки І. Франка раніше). Остання книжка з Києва зафіксована у «Списі...» ще майже на сот- ню номерів далі: 3875. Šafařík, Pavel Josef. Bibliografi cký přehled sbjrek Slowanských národnjch pjsnj / Od P. J. Šafařjka. W Praze: Tiskem Synůw Bohumila Háze, [1838]. 18, [8] s. (Wyňato z Časop. českého Museum r. 1838 sw. IV). Окрім печатки («Антикварная книжная торговля К. Се- минскаго (Кіев, Подол)») на титульному аркуші та ще на кількох сторін- ках бачимо екслібриси: «Из книг А. К. Опфермана. № 23» та «Алек- сандр Карлович Опферман. Кандидат Унив. Св. Владимира». Всі вони перекреслені фіолетовим чорнилом, незакресленою залишилася лише печатка з тисненням «В. П. Науменко». Можна припустити, що саме від Володимира Науменка І. Франко отримав в подарунок цю відбитку (ймовірно, це сталося у 1909-му). «Коли ми вийшли, — згадує далі Д. Дорошенко, — я предложив, що сам пізніше схожу до Ідзіковського й куплю літопис та занесу до хати. Я боявся, що й у Ідзіковського Франко накупить силу книжок, бо, видко, книжка мала для нього непереможні чари» [5, 507]. У спогадах Д. До- рошенка більше не згадано крамницю Владислава Ідзиковського, але у бібліотеці І. Франка є кілька томів «Чтений в Историческом Обществе Нестора-летописца» 1901—1902 рр. з печаткою цієї київської книгарні (№ 3603, № 3606(1), № 3801—3801(3)). У день від’їзду І. Франка до Львова, а це була неділя, вони з Д. До- рошенком відвідали книжковий «товчок» на Подолі. Там Дорошенкові 3 Автори згаданого наукового опису бібліотеки І. Франка розшифровують і зазнача- ють усі сліди роботи І. Франка з книжками, а про позначки і записи інших осіб ін- формують узагальнено. ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) 23 Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? довелося нелегко, адже йому випадало носити все те, що купував його супутник: «Франко цінить усяку книгу, аби вона хоч здалеку своєю на- звою натякала на якийсь науковий інтерес. Скоро у мене обидві руки зай няті книжками, вже я не можу більше нести. А Франко все вибирає нові й нові, та за все платить без усякого торгу» [5, 510]. У цьому випад- ку, звісно, годі шукати якихось ідентифікаційних слідів продавця, можна лише здогадуватися, які книжки були придбані на тих подільських «роз- кладках». Нарешті, — пише Д. Дорошенко, — я заявляю, що більше не подужаю нести кни- жок. Щоб одвернути увагу від того паперового сміття, я кажу Франкові, що сьо- годні, в неділю, якраз дуже добра нагода подивитись на Церковно-археологічний музей при Духовній академії [5, 510]. Це був останній пункт тогочасних книжкових придбань І. Франка. У музеї він мав нагоду спілкуватися з його директором, Миколою Пет- ровим, який «подарував Франкові кілька томів опису скарбів свого му- зею, чим той був дуже втішений. Петров на тім не спинився, а витяг і подарував іще кілька томів якогось каталогу — на велике моє невдово- лення, бо те все мусив нести на собі я» [5, 510]. Тут, можливо, маємо плутанину з назвами книжок, бо у 1875—1879 рр. М. Петров справді видав три томи «Описания рукописей, находящихся в музее Церковно- археологического общества при Киевской духовной академии», зго- дом — ще кілька довідників про цей музей. Але з усього цього у біблі- отеці І. Франка є лише № 3684: Указатель церковно-археологического музея при Киевской духовной Академии / Составил Н. И. Петров. Вто- рое издание. Киев, 1897. 291 с. Зрештою, спогади Д. Дорошенко виклав через п’ятнадцять років після описаних подій, тому окремі деталі міг не пам’ятати. Отже, з великою імовірністю можна вважати, що названі вісім кни- жок були придбані І. Франком у Києві. Біля них у «Списі...» зверта- ють на себе увагу два конволюти: № 3683 (складений з вирізок журна- лу «Университетские известия» 1896—1897 рр.) і № 3685 (із вирізок «Киевской старины» 1897 р.). Припущення, ніби саме ці тематичні ви- різки було придбано у київських букіністів чи скомплектовано ними, — неправильне, бо конволют № 3683 має власницьку оправу І. Франка, а на верхньому форзаці — зміст, написаний його рукою, почерком до хво- роби. Тобто цей конволют було зроблено не пізніше як за рік до поїздки І. Франка у Київ. А внесено його в каталог і поставлено на полицю одно- часно з книжкою, привезеною з Києва. Ймовірно, саме після переїзду у власний будинок на вул. Понінсько- го, 4, де родина жила з 1902-го, коли під бібліотеку було виділено окрему кімнату і згодом придбано спеціальні шафи, І. Франко заново упорядку- вав свою книгозбірню і завів той інвентарний «Спис книжок бібліоте- ки І. Ф. після томів», який виявився остаточним. Можна припустити, що книжки у львівському помешканні І. Франка накопичувалися до- сить хаотично: якісь із них на певний час потрапляли на робочий стіл 24 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) Галина БУРЛАКА письменника, інші було переправлено в палітурну майстерню, ще інші просто «складувалися» десь на тимчасовому місці й лише згодом, коли випадала слушна година, певна кількість видань заносилася до каталогу, наклеювалися номери і книжки ставали на полицю. Про це саме свід- чить і такий факт: вже серед перших 1200 томів бібліотеки І. Франка є видання 1893-го, 1895-го і навіть 1899-го років. Ще інший промовис- тий факт: добірку журналу «Киевская старина» за десять років — від 1897-го до 1906-го — до каталогу внесено рукою Андрія Франка одно- часно, під № 2312—2350. Тому співвідносити час надходження книжки у бібліотеку з її інвентарним номером варто дуже приблизно і з велики- ми застереженнями. Наприклад, № 3504 — вирізки з французької пері- одики різних років ХІХ ст. На верхньому форзаці — зміст конволюту, записаний рукою І. Франка чорнилом, ним же поставлено дату: «Львів д. 18 січня 1907». Це справді незаперечний аргумент про верхню дату, при тім навіть не надходження до бібліотеки, а остаточного оформлення конволюту. Дарчих написів, датованих 1909 р., у бібліотеці І. Франка немає, але на № 3503 — дарчий напис Сидора Твердохліба з датою «10 грудня 1910 р.». Ще один спосіб «вичислити» походження книжки — це печатки книжкових магазинів, про які частково вже йшлося. На виданнях бібліоте- ки І. Франка з інвентарними номерами від 2600 до 5000, що вийшли дру- ком до 1909 р., є печатки дванадцяти таких крамниць: «Книгопродавецъ Л. В. Ильницкій (Кіевъ)» (№ 2685/2, № 2685/2(1)), «Книготорговля и Библі отека М. М. Левченка и Л. В. Иль ницкаго въ Кіевѣ» (№ 3654, № 3900), «Книжная торг. въ Кіевѣ, К. К. Симинскаго» (№ 3532, № 3536, № 3537, № 3760, № 4388), «Книжные и музыкальные Магазины Болеслава Корей- во въ Кіевѣ и Одессѣ» (№ 2674, № 3542(2)), «Книжный магазинъ Всево- лода Попова (Кіевъ)» (№ 3078, № 3078(1)), «Книжный магазинъ Степа- на Иванова Литова (Кіевъ)» (№ 3673, 3700), «Южно-русскій книжный магазинъ И. И. Динтера (Кіевъ)» (№ 3592), «Книжный Магазинъ съ 1830 г. Н. Я. Оглоблина въ Кіевѣ. Бывшій С. И. Литова» (№ 4925 (1876—1911)), «Московскій Книжный Магазинъ въ Кіевѣ» (№ 4024, № 4791), «Книжная торговля въ Кіевѣ съ 1874 г. Францъ Александро- вичъ Іогансонъ» (№ 4563), «Покупка и продажа подержанныхъ книгъ. Книжный магазинъ С. И. Гомолинскаго. Кіевъ, Больш. Владимірская Д. № 37» (№ 4141), «У Владислава Идзиковскаго въ Кіевѣ» (№ 3606, № 3606(1), № 3801—3801(3)). Степан Літов припинив діяльність у 1876-му, Франц Іогансон помер у 1908-му, але книжки з печаткою його крамниці й далі циркулювали на ринку. Тобто ця інформація малокорисна для з’ясування нашої теми. Отже, як переконуємося, бібліотека І. Франка цікава у багатьох ас- пектах. Зокрема, вона дає чимало інформації для уточнення і доповне- ння біографії письменника. Щоб встановити, за яких обставин та чи інша книжка потрапила до цієї книгозбірні, потрібно не лише знати якомога більше деталей життєпису І. Франка, а й виявити особливості кожного видання, зокрема наявність Франкових записів, дарчих написів, печаток, ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) 25 Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? наклейок, екслібрисів тощо. Факти, викладені у цій статті, дозволяють лише про кілька книжок обережно стверджувати, що саме їх І. Франко привіз з Києва у 1909 р. Насправді, очевидно, їх було значно більше, але поки не маємо достатньо доказів, щоб доповнити цей перелік, та й «прив’язувати» комплектацію книгозбірні до поїздок І. Франка — не надто продуктивна справа. Надзвичайно широке коло інтересів пись- менника й науковця, його постійне прагнення бути в курсі новинок єв- ропейської гуманітаристики спонукали переглядати численні книжкові каталоги, листуватися з видавцями і книгарями, замовляти й отримувати видання з різних міст і країн, зокрема і з тих, у яких він ніколи не бував (наприклад, є вісімнадцять книжок із печаткою «Антикварная книжная торговля В. И. Клочкова (С.П.Б.)», хоч І. Франко жодного разу не був у Санкт-Петербурзі). Все це наводить на висновок, що реконструювати історію комплектування бібліотеки І. Франка у повному обсязі навряд чи можливо. ЛІТЕРАТУРА 1. Бібліотека Івана Франка: науковий опис / упоряд.: Г. Бурлака [та ін.]. У 4 т. Київ: [Критика], 2010—2015. 2. Бурлака Г. Дарчі написи на книжках бібліотеки Івана Франка // Альманах бібліо- філів. Кн. 2. Дрогобич: Коло, 2017. С. 13—21. 3. Горбатюк М. Перебування Івана Франка в Києві у 1885, 1886, 1909 роках // Віс- ник Львівського університету. Серія: Філологічна. 2010. Вип. 51. С. 196—210. 4. Дениско Л., Рудакова Ю. Книжкові знаки на книгах із колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: каталог. Київ, 2017. 350 с. 5. Дорошенко Д. Останній побут Івана Франка у Києві (Сторінка зі спогадів) // Спо- гади про Івана Франка / упоряд., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. С. 505—512. 6. Дорошенко Д. По Україні: У Київі: Від’їзд д-ра Франка // Рада. 1909. 14 апріля (27 квітня). № 83. С. 2. 7. Дорошенко Д. По Україні: У Київі: Іван Франко у Київі // Рада. 1909. 9 апріля (22 квітня). № 79. С. 2. 8. Кіржаєв С., Новохатський К. «Конспіративне» листування В. Вернадського і М. Василенка 1919 р. // Пам’ятки: археографічний щорічник / Держ. архів. служба України, УНДІАСД; редкол.: С. Кулешов (гол. ред.) [та ін.]. Т. 15/16. Київ, 2015. С. 103—126. 9. Мельник Я. Бібліотека Івана Франка // Бібліотека Івана Франка: науковий опис / упоряд.: Г. Бурлака [та ін.]. У 4 т. Т. 1. Київ: [Критика], 2010. С. 9—29. 10. Огієнко І. Нариси з історії української мови: система українського правопису. Вар- шава, 1927. VIII, 216 с. 11. Франко І. Гірчичне зерно. (Із моїх споминів) // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Т. 21: Оповідання (1898—1904). Київ: Наукова думка, 1979. С. 316—332. 12. Франко Т. Бібліотека Івана Франка // Вісник Академії наук УРСР. 1951. № 5. C. 18—21. 13. Шибанов П. Антикварная книжная торговля в России // Книжная торговля: посо- бие для работников книжного дела / под ред. М. Муратова и Н. Накорякова. Мо- сква; Ленинград: ГИЗ, 1925. С. 200—265. Отримано 9 травня 2022 р. 26 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) Галина БУРЛАКА REFERENCES 1. Burlaka, H. at al. (Eds.). (2010—2015). Biblioteka Ivana Franka: naukovyi opys (Vols. 1—4). Kyiv: [Krytyka]. [in Ukrainian] 2. Burlaka, H. (2017). Darchi napysy na knyzhkakh biblioteky Ivana Franka. Almanakh bibliofi liv, 2, 13—21. [in Ukrainian] 3. Horbatiuk, M. (2010). Perebuvannia Ivana Franka v Kyievi u 1885, 1886, 1909 rokakh. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia fi lolohichna, 51, 196—210. [in Ukrainian] 4. Denysko, L., & Rudakova, Yu. (2017). Knyzhkovi znaky na knyhakh iz kolektsii ridkisnykh vydan Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V. I. Vernadskoho: kataloh. Kyiv. [in Ukrainian] 5. Doroshenko, D. (1997). Ostannii pobut Ivana Franka u Kyievi (Storinka zi spohadiv). In M. Hnatiuk (Ed.), Spohady pro Ivana Franka (pp. 505—512). Lviv: Kameniar. [in Ukrainian] 6. Doroshenko, D. (1909, April 14(27)). Po Ukraini: U Kyivi: Vidizd d-ra Franka. Rada, 83, 2. [in Ukrainian] 7. Doroshenko, D. (1909, April 9(22)). Po Ukraini: U Kyivi: Ivan Franko u Kyivi. Rada, 79, 2. [in Ukrainian] 8. Kirzhaiev, S., & Novokhatskyi, K. (2015). “Konspiratyvne” lystuvannia V. Vernadskoho i M. Vasylenka 1919 r. Pamiatky: arkheohrafi chnyi shchorichnyk, 15/16, 103—126. [in Ukrainian] 9. Melnyk, Ya. (2010). Biblioteka Ivana Franka. In H. Burlaka at al. (Eds.), Biblioteka Ivana Franka: naukovyi opys (Vols. 1—4, Vol. 1; рр. 9—29). Kyiv: [Krytyka]. [in Ukrainian] 10. Ohiienko, I. (1927). Narysy z istorii ukrainskoi movy: systema ukrainskoho pravopysu. Warszawa [in Ukrainian] 11. Franko, I. (1979). Hirchychne zerno. (Iz moikh spomyniv). In I. Franko, Zibrannia tvoriv (Vols. 1—50, Vol. 21; pp. 316—332). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian] 12. Franko, T. (1951). Biblioteka Ivana Franka. Visnyk Akademii nauk URSR, 5, 18—21. [in Ukrainian] 13. Shіbanov, P. (1925). Antikvarnaia knizhnaia torgovlia v Rossii. In M. Muratov, & N. Nakoriakov (Eds.), Knizhnaia torgovlia: posobie dla rabotnikov knizhnogo dela (pp. 200—265). Moscow; Leningrad: GIZ. [in Russian] Received 9 May 2022 Halyna Burlaka, PhD, leading researcher Shevchenko Institute of Literature 4 M. Hrushevskoho st., Kyiv, 01001 e-mail: rukopys@ukr.net ORCID https://orcid.org/0000-0003-2266-1160 WHICH BOOKS WERE BROUGHT BY IVAN FRANKO FROM KYIV IN 1909? The paper focuses on the episode of the formation of Ivan Franko’s library. Franko was ac- tively interested in books all his life, and his collection was a mobile organism: he followed the new editions, ordered catalogs from everywhere, and generously shared his books. Th e unique library has survived to this day as part of the writer’s archival collection. Both mod- ern editions and old prints (which are rather numerous) retain evidence of their movements. Gift inscriptions, bookplates, stamps of institutions and organizations, notes and marks on the margins — all these pieces of evidence complement the information about Franko’s circle of communication and creative interests, being an important source for studying his biography. It is impossible to completely reconstruct the history of acquiring the books that form this memorial collection, but a number of facts give grounds for some conclusions on this issue. Franko’s unexpected visit to Kyiv in 1909 is described in many memoirs, but only D. Doroshenko, who accompanied the writer to the bookstores, briefl y told what publica- tions his companion was interested in, and which booksellers he met, naming several par- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 4 (724) 27 Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.? ticular places they visited. Th e traces of these locations in the books from the collection may serve as proof that the writer brought them from his trip. Now working with Franko’s per- sonal library, the author of the paper is trying to fi nd out which books from Kyiv enriched Franko’s collection. Th e testimonies by D. Doroshenko, bookplates, ownership inscriptions and stamps, numbers of books assigned by the owner of the library, and other data were taken into account. Many editions of this collection have stamps or stickers of booksell- ers from diff erent cities and countries, including those that Franko never visited. Th e writ- er’s archive also contains book advertisements and catalogs, as well as his correspondence with publishers and second-hand booksellers. Th us, generally linking the collection of Ivan Franko’s library to his travels proves to be not a very productive task. Keywords: bibliography, second-hand books, gift inscriptions, bookplates, personal library. Наєнко М. Анатолій Дімаров: чи будуть люди? Київ: Освіта України, 2021. 92 с. Анатолій Дімаров — один зі знакових українських пись- менників повоєнного покоління, автор численних віршів, оповідань, повістей і романів. У книжці М. Наєнка пропо- нуються штрихи до його літературного портрета, з якого видно, як письменник еволюціонував від нав’язаної йому радянщини до національно свідомого класика національ- ної літератури другої половини ХХ — початку ХХІ ст. І в пізніші компартійні часи, і в роки української незалежності він розвивався як відвертий опозиціонер, що відбилося в його житті та творчості. Найочевидніше це простежуєть- ся на долі найвідомішого роману «І будуть люди», який у 1960-х роках хоча й був опублікований, але дуже покалі- чений цензурним втручанням. Автора відтак було відлуче- но від літератури майже на десять років. У пропонованій книжці свої міркування про творчість письменника М. На- єнко поєднує з аналізом кіноекранізації творів митця, зі спогадами про нього як сусіда по квартирі й талановито- іронічного оповідача про свій час та про себе. Наші презентації

Які книжки привіз Іван Франко з Києва 1909 р.?

Institution

Similar Items