Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2003
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189825 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун // Слово і Час. — 2003. — № 3. — С. 93-95. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-189825 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1898252023-04-25T16:33:06Z Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун Хронограф 2003 Article Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун // Слово і Час. — 2003. — № 3. — С. 93-95. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189825 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хронограф Хронограф |
| spellingShingle |
Хронограф Хронограф Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун Слово і Час |
| format |
Article |
| title |
Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун |
| title_short |
Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун |
| title_full |
Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун |
| title_fullStr |
Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун |
| title_full_unstemmed |
Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун |
| title_sort |
хронограф (закінчення). уклали інна береза та валентина піскун |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Хронограф |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/189825 |
| citation_txt |
Хронограф (закінчення). Уклали Інна Береза та Валентина Піскун // Слово і Час. — 2003. — № 3. — С. 93-95. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| first_indexed |
2025-07-16T12:24:21Z |
| last_indexed |
2025-07-16T12:24:21Z |
| _version_ |
1837806295239884800 |
| fulltext |
Р о к у 1782р. — У Ніжині відкрито двокласне народне училище (з 1812 р. — повітове училище).
Б лизько р о к у 1782. — Створено українську народну пісню „Да хотів Бардак, да хотів
Кіндрат” . Йдеться про козака, на хуторі якого біля с. Смілого (на Сумщині) тривалий час
переховувався Семен Гаркуша. В пісні чути відгомони легенд і переказів про цього відомого
селянського ватажка з Полісся.
Р о к у 1782. — У Лейпцігу український історик М.Бантиш-Каменський видав латинню і німець
кою один із творів Феофана Прокоповича “ О неудобоносимом иге” . Переклад виконав Давид
Нащиський (31.01.1721, полк. м. Полтава — 5.05.1793, м. Київ) — церковний, освітній діяч
XVIII ст., ректор Києво-Могилянської академії.
Р о к у 1782. — Російський вчений-натураліст Василь Зуєв, академік Петербурзької АН, видав
працю “ Подорожні нотатки від Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 і 1782 рр.” — природничо-
географічний та економіко-статистичний звіт про академічну експедицію на південь України, в
якій подано відомості про природу, заселення, господарство цього регіону. Метрополія по
требувала глибшого ознайомлення з ресурсами колоніальних земель. Зуєв першим описав
знайдені біля м. Кривого Рога залізні руди, солоні озера на Полтавщині, описав і наніс на
карту Чортомлицький курган, склав докладну карту Дніпровського лиману.
Б лизько 1783 р. — У Борисполі в сім’ї козацького старшини народився український гро
мадсько-політичний діяч Василь Лукашевич (пом. 16.10.1866 р.). У 1803—1804 рр. служив
перекладачем у Колегії закордонних справ, із 1805 р. — у Міністерстві внутрішніх справ. У
1807 р. вийшов у відставку й оселився в Борисполі. Заснував школу в Переяславі. З 1811 р. —
предводитель дворянства Переяславського повіту. В 1818 р. став членом масонської ложі в
Полтаві — "Любов до істини” (до неї належав й Іван Котляревський). Лукашевич створив
Малоросійське таємне товариство, що декларувало ідею створення самостійної української
держави. В лютому 1826 р. був заарештований і ув’язнений у Петропавлівській фортеці. Зго
дом звільнений, жив у Борисполі під наглядом поліції. Деякі дослідники вважали його автором
"Історії Русів” .
Р о к у 1783. — У с . Золотаревому на Закарпатті в сім’ї селянина народився майбутній пись
менник, філософ, член Угорської Академії наук Василь Довгович (Довганич; пом.1849). З 1800
по 1811 р. написав 168 поетичних творів, із них 130 латинською, 34 угорською і 4 українською.
Відомий інтерпретаціями кількох філософських праць І.Канта.
Р о ку 1783. — У Парижі Нікола Леклерк видав книжку "Histoire physique, morale, civile et
politique de la Russie ancienne” , в якій вміщено великий нарис “ Історія козаків з обох берегів
Бористена...” . Цей нарис базується на ’’Короткому описі Малоросії” , складеному О.Кониським
за літописом Г.Грабянки (в 1759 — 1762 рр. Леклерк служив домашнім лікарем у гетьмана
К.Розумовського й од нього одержав рукопис "Короткого опису...” ). У питанні про походження
козаків Н.Леклерк дотримується скіфо-хазарської версії. До того ж, у книжці дуже багато
неточностей і домислів стосовно історії давніх часів. Історія XVII ст. і пізніших часів викладена з
більшою вірогідністю. Нарис Леклерка витриманий у тоні, співчутливому до України та козаків,
що й викликало роздратування Катерини II, яка назвала автора "негідником” і доручила генера
лу І.Болтіну “ належним чином” йому відповісти. Останній виконав це доручення й написав критичні
“ Примечания на “ Историю древния и нынешняя России” г.Леклерка” (СПб., 1788).
Р о к у 1783, 8 лютого. — Російський уряд оприлюднив маніфест "Про прийняття півострова
Крим, острова Тамана та всієї Кубанської сторони під Російську державу” . Так було завер
шено майже десятирічну трагедію підкорення Криму Росією. В цьому документі з особливим
цинізмом давалася оцінка як захопленню Росією чужих земель, так і цілому татарському
народові. “ Перетворення Криму на вільну й незалежну область не принесло спокою Росії й
обернулося для неї лише новими клопотами й значними витратами. Досвід часу з 1774 р.
показав, що незалежність мало властива татарським народам, і щоб охороняти її, нам по
Слово і Час. 2003. №3
93
трібно завжди бути озброєними й навіть у мирний час виснажувати війська важкими перехо
дами й зазнавати великих збитків як під час війни... Така тяганина з кримською незалежністю
коштувала вже понад сім мільйонів надмірних видатків. Беручи до уваги всі ці обставини, ми
прийняли рішення надати іншого повороту кримським справам ... і зробити на майбутнє Кримсь
кий півострів не гніздом розбійників і бунтівників, а територією Російської держави. З огляду
на такі міркування ми з цілковитою впевненістю оголошуємо всім нашу волю на привласнення
Кримського півострова й на приєднання його до Росії” (цит. за вид.: Возгрин В.Е. Историчес
кие судьбы крымских татар. — М., 1992. — С.173).
Р о к у 1783, 3 травня. — Російська імператриця Катерина II видала указ про закріпачення
сільського населення України. Селян прикріплювали до місць їхнього проживання на час ос
танньої ревізії 1782 р.; вони опинилися в залежності від місцевих поміщиків, і їм заборонялося
покидати теперішніх власників. Запроваджувався також подушний податок. Єдиним публічним
протестом на цю акцію була "Ода на рабство” , написана Василем Капністом (1758—1783), в
якій він із сумом писав: "отчизны моей любезной порабощенье воспою” .
Р о к у 1783. — На Полтавщині народився український письменник Михайло Михайлович Мака-
ровський (пом. 1846 у м. Гадячі, Полтавської обл.). Освіту здобув у Полтавській семінарії.
Вчителював у поміщицьких родинах, викладав латину, російську мову, історію та географію в
Гадяцькому повітовому училищі. Написав бурлескно-травестійні поеми "Наталя, або Дві долі
разом” , “ Гарасько, або Талан і в неволі” .
Р о к у 1783—1784. — Під час епідемії чуми, яка поширилася на півдні України, значну науково-
дослідницьку роботу проводив лікар Катеринославського намісництва Данило Самійлович
Самойлович (справжнє прізвище Сушковський; нар. 22.XII.1742 в с. Іванівці Чернігівського
р-ну Чернігівської обл., пом. 4.III. 1804). Навчався в Київській академії (1756—1761), Петер
бурзькій медичній школі (1761 — 1765), Страсбурзькому університеті (1766—1780). Захистив
дисертацію в Лейденському університеті в галузі акушерської хірургії. Був активним учасни
ком протиепідемічних експедицій в різних районах країни. Основоположник вітчизняної
епідеміології, член 12 іноземних академій наук, Д.Самойлович перший запропонував систему
протиепідемічних заходів.
Р о к у 1783, 9 л и п ня . — Указом Катерини II замість козацьких полків в Україні створювалося
десять кінних (так званих карабінерських) полків регулярної армії з 6-річним терміном служби
солдат. Полки мали формуватися з колишніх козаків, які були позбавлені землі й віднині
називалися казенними хліборобами. Зобов’язані до військової повинності, вони мусили виста
вити трьох вояків од 500 душ населення. Старшина за цим указом одержувала чини відповідно
до імперської “ Табелі про ранги” — узаконеної Петром І у 1722 р. порядку проходження
служби державними чиновниками. “ Табель” установлювала 14 рангів трьох видів — військові,
штатські і придворні, приналежність до яких відповідала дворянському стану. Отож ті з стар
шини, хто вирішив піти на цивільну службу, були пожалувані чинами в рангах колезьких асесорів,
титулярних радників тощо. До 1784 р. (тобто до терміну, який надавався для реалізації “ Та
белі” ) абсолютна більшість козацької старшини одержала чини, а відтак урівнювалися в правах
з російським служилим дворянством.
Р о к у 1786. — Російський уряд провів секуляризацію монастирських маєтків, унаслідок чого
в монастирів були відібрані їхні земельні угіддя. Монастирських селян віддано під управління
так званого Економічного відомства (лише від київських монастирів було відібрано 50 000
селян). Значна частина монастирів просто закрилася, а решта перейшла на скупе утримання
від уряду. Все це негативно позначилося на становищі шкільництва й друкарства в Україні, які
були значною мірою зв’язані з монастирями.
★ * *
Завершуємо “Хронограф ”. Нагадаємо, що давній період іст о р ії України подавали
в ж . “Слово і Час” з № 1 1990 р о ку кандидат іст оричних наук Олена Д зю ба і
кандидат філологічних наук Ганна Павленко. Цей матеріал упорядники вмістили у
вид.: Літопис найважливіш их подій культурного ж ит т я в У кр а їн і (X — середина
XVII cm .): Посібник-довідник. — К .: АртЕк, 1998. — 200 с. Наступним літописцям —
Інні Березі й Валентині П іскун — довелося вести "Хронограф ”, охоплюючи період
становлення укр а їн сько ї козацько ї держави, боротьби за ї ї існування в європейсь
кому просторі. Ми намагалися стисло подати не лише політично-культурологічне
тло ко за ц ь ко ї доби в сам ій Укра їн і, а й накреслити, бодай в загальних рисах,
94
Слово і Час. 2003. №3
взаємини У кра їн и з близькими т а дальш ими сусідам и, п ер ед ус ім із Росією т а Річчю
Посполит ою , а т а к о ж із М олдавією , Кр им ськи м хан с т в о м , Туреччиною , Ш вецією ,
Авст рією , Угорщ иною , Ф р ан ц ією т а ін. Геопол іт ичні зм іни, щ о в ід б ул ися в 8 0 -х
р о к а х — кінц і X V III cm., призвели до зна чн и х перерозподілів т ерит орій м іж новими
імперіями. У кра їн а , Польща, К р и м с ь ке х а н с т в о ст аю т ь о б ’єкт ам и ім п е р с ь ки х ст ра
т е г іч н и х з а з іх а н ь , в т р а ч а ю т ь н е з а л е ж н іс т ь , чи а в т о н о м н е у п р а в л ін н я й
перет ворю ю т ься н а колонії.
Н и зка указів К ат ерини И т а акт ів ц арського ур яд у вводят ь у к р а їн с ь к і з е м л і в
повну зал еж н іст ь від Р осії, А в с т р ії (п ізн іш е А вст ро-У горщ ини). Й дет ься про т а к і
акт и: 176 4 р. — ліквідація гет ьм анст ва й ст ворення М ал о р о с ій с ь ко ї К о л е г ії (д іяла
до 1786 р .) , 1765 — л ікв ід ац ія к о з а ц ь к и х пол ків н а С л о б о ж а н щ и н і й ут во р ен ня
С л о б ід с ь ко -У кр а їн с ь ко ї гу б е р н ії, 1772 — перш ий поділ Польщ і, 1775 — знищ ення
З а п о р о з ь ко ї Січі, 1775 — введення в дію "У ст ановлення про г у б е р н ії”, згідно з яким
на У кр а їн у пош ирю валося губерн іальне управління, 1780 — ут ворення Х арківського
намісницт ва, 1781 — ут ворення Ки ївського , Чернігівського й Н овгород-С іверського
намісницт в, л ікв ідац ія загал о м у кр аю пол ково-сот енного ад м ін іст рат и в но -т ер и
т оріального уст рою , 1783 — у ка з В ій сь ко в о ї К о л е г ії про реорган ізац ію л ів о б е р е ж н и х
ко зац ь ких полків. В ідт ак У к р а їн а б ул а силоміць вт ягнут а в загальноросійську сис
т е м у д ер ж а в н о г о й т ерит оріального управління, ї ї соц іальна с т р у кт у р а н а б ул а
п о в н о ї в ідповідност і сусп ільном у уст р ою Р о с ій с ь к о ї ім п е р і ї А в т о н о м н и й уст рій
У кр а їн и л іквідовано ост ат очно. П о д іб н і проц еси в ідбувалися й н а т и х у к р а їн с ь ки х
зем л я х, я к і опинилися під авст ро-угорським пануванням.
К о за ц ь ку ст арш ину п ід куп л ено чинам и, зем л я м и , кр іп а ка м и , з д е м о р а л із о в а н о й
зросійщ ено. Д ухо венст в о , я к е щ е в с е р е д и н і X V I I cm. чинило певний опір, ст ало
обслуговуват и владу, бо авт ономніст ь управління була л ікв ідована, економ ічну ж
могут ніст ь м онаст ирів підірвали ц ар сь к і ука зи про секуляризац ію зем ель. Ш кільниц
т во т а о св іт у к р а ю р о с ій с ь к и й у р я д ц іл е с п р я м о в а н о п р о в а д и в до з а н е п а д у ,
здійснюючи т от альну русиф ікац ію . Так, у 1783 р. ст ат ус К и їв с ь к о ї А к а д е м ії було
п о н и ж ен о до рівня ш коли для освіт и д ухов ен ст ва й введено навчання російською .
П р овед ен і урядом політ ичні й ст рукт урн і р еф о р м и в у с іх с ф е р а х ост ат очно п е р е
т ворили У кр а їн у на колонію Р о с ій с ь ко ї ім перії.
М инуло більш е 100 р о к ів , і У к р а їн а зд ій сн и л а щ е о д н у с п р о б у з д о б у т и н е з а
леж н іст ь, проголосивш и У кр а їн с ь ку Н ар о д ну Р еспубл іку , о б ’єднавш и в єдиній д е р ж а в і
у січні 1919 р. у с іх українц ів , щ о п ер еб ув ал и в Р о с ії т а Авст ро-Угорщ ині. П рот е й
ця спроба побудуват и свою д е р ж а в у зазн ал а невдачі. / т ільки в 1990 р. Д е к л а р а
цією про д ер ж а в н и й суверен іт ет розпочалося нове в ід р о д ж е н н я У кр а їн и , я к а була
проголош ена н езал е ж н о ю 2 4 серпня 1991 р.
У кладач і сподіваються, що “Х р о н о г р а ф ” викликав інт ерес у чит ачів ж . “Слово і
Ч ас” — інод і новою інф ормацією , іно д і новим насвіт ленням відомого. Р озум ієм о, що
наш стислий літ опис далеко н е повний, з о к р е м а недост ат нє охо пл ен ня подій т а
явищ культ урного ж ит т я. С подіваємося, доопрацю вавш и м ат ер іа л , т а к о ж в ид а
ти його окрем ою кн иж кою . Б у д е м о вдячні чит ачам “С іЧ ’ї за поради й з а ув аж ен н я .
Інна Береза,
кандидат філологічних наук,
доцент Миколаївського педагогічного університ ет у,
Валентина Піскун,
кандидат іст оричних наук, заст упник директ ора Ц ент ру українознавст ва
Київського національного університ ет у ім. Тараса Ш евченка
Слово і Час. 2003. №3
95
|