Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк

У статті здійснено порівняльний аналіз євангельських образів у доробку поетів XVIII і ХХ—ХХІ ст. Зазначено, що образ Спасителя у віршах митців візуально не конкретизований, однак семантично глибокий. Це виражають символи слова, каменя, зернини (у Г. Сковороди) та іпостасі Христа-Садівника, Лікар...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2022
1. Verfasser:	Григорчук, Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2022
Schriftenreihe:	Слово і Час
Schlagworte:	До 300-річчя Григорія Сковороди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190135
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк / Ю. Григорчук // Слово і Час. — 2022. — № 5. — С. 43-54. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-190135
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1901352023-05-21T15:25:05Z Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк Григорчук, Ю. До 300-річчя Григорія Сковороди У статті здійснено порівняльний аналіз євангельських образів у доробку поетів XVIII і ХХ—ХХІ ст. Зазначено, що образ Спасителя у віршах митців візуально не конкретизований, однак семантично глибокий. Це виражають символи слова, каменя, зернини (у Г. Сковороди) та іпостасі Христа-Садівника, Лікаря, Керманича на Черемоші (у Віри Вовк). Сукупно вони творять єдину цілісність символічного образу, однак якщо філософові притаманне барокове, біблійно-церковне, то поетесі — модерністське, авторське трактування постаті Месії. Зазначено, що образ Богородиці у Г. Сковороди менш виражений, ніж образ Ісуса, і розкритий лише у трьох віршах, тоді як у Віри Вовк Діві Марії присвячено три окремі збірки. Установлено, що спільною для поезії цих авторів є іпостась Богородиці-Матері. Окреслено особливості художньої інтерпретації образу. Підсумовано своєрідність авторської рецепції постатей Христа й Богородиці, розкрито їхнє морально-аксіологічне наповнення й біблійне підґрунтя. The paper analyzes the images of Jesus Christ and the Mother of God in the poetry by Hryhorii Skovoroda and Wira Wowk. Until now, this topic has not been the object of scholarly research although the creativity of writers has many common features: aphoristic style, philosophical mood, and biblical figurative elements. The purpose of the paper is to characterize the specifics of interpreting the images of Christ and the Mother of God in the authors’ poetry. The analysis is based on the collections “The Garden of Divine Songs” by H. Skovoroda and “The Rosary for Christ”, “The Rosary for the Mother of God” by Wira Wowk. Peculiar in the reception of the figure of Christ in the poetry of both authors is its outer featurelessness and deep semantic content. H. Skovoroda used the concepts of ‘life’, ‘joy’, ‘pure heart’ and the biblical symbols of fire, stone, word, and grain; Wira Wowk preferred the symbols of word, light, heart, and ear of corn. Each author is characterized by the original interpretation of the biblical image of the Savior. He is embodied in the figures of a guest, an astronomer, a doctor hurt for human faults (poetry by H. Skovoroda) and a doctor, a heavenly gardener, a helmsman on Cheremosh (poetry by Wira Wowk). The image of the Virgin in H. Skovoroda’s work is less pronounced than the image of Jesus and is revealed only in three poems, while Wira Wowk dedicated three separate collections to the Virgin Mary. There are different symbolic hypostases of the Mother of God in the poems by H. Skovoroda, which have been singled out. Wira Wowk’s interpretation of this image is characterized by such features as iconographic specification, biblical dynamics of unfolding, and symbolic content (images of the Winged Mother of God, the Mother Princess, Lilia, Oranta). The image of Mother Mary is common to both authors (Mary, Mother of Jesus — in Skovoroda’s poems and Mother of humanity, the world, and Ukraine — in Wira Wowk’s ones). Special attention has been paid to the biblical prototext in the poetic works by H. Skovoroda and Wira Wowk, important in the interpretation of the figures of Christ and the Mother of God, as well as to the moral and axiological depth of these images and their conceptual significance. 2022 Article Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк / Ю. Григорчук // Слово і Час. — 2022. — № 5. — С. 43-54. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. 0236-1477 DOI: doi.org/10.33608/0236-1477.2022.05.43-54 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190135 [821.161.2Вовк+821.161.2Сковорода].091 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 300-річчя Григорія Сковороди До 300-річчя Григорія Сковороди
spellingShingle	До 300-річчя Григорія Сковороди До 300-річчя Григорія Сковороди Григорчук, Ю. Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк Слово і Час
description	У статті здійснено порівняльний аналіз євангельських образів у доробку поетів XVIII і ХХ—ХХІ ст. Зазначено, що образ Спасителя у віршах митців візуально не конкретизований, однак семантично глибокий. Це виражають символи слова, каменя, зернини (у Г. Сковороди) та іпостасі Христа-Садівника, Лікаря, Керманича на Черемоші (у Віри Вовк). Сукупно вони творять єдину цілісність символічного образу, однак якщо філософові притаманне барокове, біблійно-церковне, то поетесі — модерністське, авторське трактування постаті Месії. Зазначено, що образ Богородиці у Г. Сковороди менш виражений, ніж образ Ісуса, і розкритий лише у трьох віршах, тоді як у Віри Вовк Діві Марії присвячено три окремі збірки. Установлено, що спільною для поезії цих авторів є іпостась Богородиці-Матері. Окреслено особливості художньої інтерпретації образу. Підсумовано своєрідність авторської рецепції постатей Христа й Богородиці, розкрито їхнє морально-аксіологічне наповнення й біблійне підґрунтя.
format	Article
author	Григорчук, Ю.
author_facet	Григорчук, Ю.
author_sort	Григорчук, Ю.
title	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк
title_short	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк
title_full	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк
title_fullStr	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк
title_full_unstemmed	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк
title_sort	образи христа й богородиці в поезії григорія сковороди і віри вовк
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2022
topic_facet	До 300-річчя Григорія Сковороди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190135
citation_txt	Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк / Ю. Григорчук // Слово і Час. — 2022. — № 5. — С. 43-54. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT grigorčukû obrazihristajbogorodicívpoezíígrigoríâskovorodiívírivovk
first_indexed	2025-07-16T12:53:20Z
last_indexed	2025-07-16T12:53:20Z
_version_	1837808118935846912
fulltext	ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 43 Ци т у в а нн я: Григорчук Ю. Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк // Слово i Час. 2022. № 5 (725). С. 43—54. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.05.43-54 © Видавець ВД «Академперіодика» НАН України, 2022. Статтю опу- бліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/). Слово і Час. До 300-річчя Григорія Сковороди https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.05.43-54 УДК [821.161.2Вовк+821.161.2Сковорода].091 Юлія ГРИГОРЧУК, кандидат філологічних наук Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України вул. М. Грушевського, 4, Київ, 01001 e-mail: yuliahryhorchuk@ukr.net ORCID https://orcid.org/0000-0002-9359-1334 ОБРАЗИ ХРИСТА Й БОГОРОДИЦІ В ПОЕЗІЇ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ І ВІРИ ВОВК У статті здійснено порівняльний аналіз євангельських образів у доробку поетів XVIII і ХХ—ХХІ ст. Зазначено, що образ Спасителя у віршах митців візуально не конкретизований, однак семантично глибокий. Це виражають символи слова, каменя, зернини (у Г. Сковороди) та іпостасі Христа-Садівника, Лікаря, Керманича на Черемоші (у Віри Вовк). Сукупно вони творять єдину цілісність символічного образу, однак якщо філософо- ві притаманне барокове, біблійно-церковне, то поетесі — модерністське, авторське трактування постаті Месії. Зазначено, що образ Богородиці у Г. Сковороди менш виражений, ніж образ Ісуса, і розкритий лише у трьох віршах, тоді як у Віри Вовк Діві Марії присвячено три окремі збірки. Уста- новлено, що спільною для поезії цих авторів є іпостась Богородиці-Матері. Окреслено особливості художньої інтерпретації образу. Підсумовано своєрідність авторської рецепції постатей Христа й Богородиці, розкри- то їхнє морально-аксіологічне наповнення й біблійне підґрунтя. Ключові слова: Григорій Сковорода, Віра Вовк, поезія, образ, символ, ре- цепція, інтерпретація. Григорій Сковорода і Віра Вовк, бароковий письменник- мислитель і сучасна українська поетеса з Бразилії, — твор- ці різних епох, різних стилів, віддалені просторовими й темпоральними кордонами континентів і століть. Вод- нораз упадає в очі дивовижна близькість доль, жива спо- 44 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) Юлія ГРИГОРЧУК рідненість світоглядів і органічне суголосся поетичних світів, міцно вко- рінених у духовно-аксіологічній біблійній основі. «Сковорода — дуже близький моїй душі. Я намагаюсь жити за його навчанням» [13, 311], — писала Віра Вовк в одному з приватних листів, а в інтерв’ю з Людмилою Таран зізнавалася: «Я люблю філософів-поетів — таких, як Сковорода, Тагор, Лао-цзи» [24, 7]. Задекларовану вербально, цю духовну спорідне- ність підтверджують численні факти. Зокрема, майже 50 років тому тво- ри Г. Сковороди були першими, які авторка переклала португальською (книга «Fábulas» / «Байки», 1978 р.), знайомлячи жителів південно- американського континенту з художніми надбаннями класиків україн- ської літератури. Згодом світ побачило видання збірки студентських пе- респівів байок українського мислителя (книга «Fábulas de Сabo Frio» / «Байки Кабо Фріо», 1985 р.), яку з ініціативи Віри Вовк створили ви- пускники філологічного відділення університету в Кабо Фріо. Промо- вистим підсумком багатолітньої праці письменниці стало нагородження її 2006 р. Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковоро- ди «Сад божественних пісень». І це лише окремі факти-свідчення неор- динарного позачасового діалогу двох талантів — філософа і поетеси. Загалом же, сучасну авторку і давнього мислителя поєднують чима- ло спільних рис. Це й філософська заглибленість думки, і мандрівний ви- мір життя, і багатогранна мистецька й філологічна обдарованість, і та не- змінна скерованість вістря творчої уяви до шукання вічних аксіологічних основ. «Все, що вона висловлює, є виявом її світогляду, точніше, христи- янського світогляду» [11, 360], — писав, характеризуючи поетичний до- робок Віри Вовк, Святослав Гординський. Подібні твердження неодно- разово виголошували й інші дослідники: Лариса Залеська-Онишкевич, Григір Лужницький, Марія Овчаренко, Богдан Рубчак, Марта Тарнав- ська, Валерій Шевчук. Зокрема, М. Овчаренко зазначала: «Релігійність В. Вовк — не скучне проповідництво чи штучна літературна поза, а щось органічне, що виростає з усієї її духової Істоти» [21, 12]. Цю рису, за сло- вами Г. Лужницького, можна охарактеризувати як «спонтанну релігійну світову побожність, укороновану Христовою ідеєю» [18, 174]. Релігійно-християнська домінанта органічно приявна й у творчості Г. Сковороди, художній світ котрого сутнісно заглиблений в архетипно- символічний пласт Біблії. Промовисте свідчення сказаного — збірка мета- фізичної поезії «Сад божественних пісень». Актуальність Святого Письма задекларована вже в повній назві книги, що в оригіналі звучить так: «Сад божественных пѣсней, прозябшій из зерн Священнаго Писанія» [23, 51]. Виражена вона також у структурі збірки, кожна із 30 пісень якої розпо- чинається змістовним епіграфом із Книги псалмів. Кожна така цитата, за задумом автора, постає семантичним «зерном» Божого Слова, що задає сенс і тон тій чи тій пісні-поезії. Цікаво, що навіть кількість віршів у збірці невипадкова: мислитель свідомо «використовує символічне число 30, що в біблійній традиції означало повноліття, досконалість» [16, 436]. Неабияке значення в цьому аспекті має рецепція в доробку Г. Ско- вороди і Віри Вовк біблійних образів Ісуса Христа й Богородиці. Наве- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 45 Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк дена тема досі не стала об’єктом наукового аналізу, хоча христологічні й богородичні мотиви у творах митців висвітлені у працях Діани Борщів- ської, Надії Гаврилюк, Михайлини Коцюбинської, Діани Льохарт, Світ- лани Ожарівської й авторки статті [4; 10; 17; 19; 22; 12] (тексти Віри Вовк), а також Ірини Бетко, Ірини Дмитрів, Олени Матушек, Леоніда Ушкалова [2; 14; 20; 25] (доробок Г. Сковороди). Однак своєрідність уті- лення сакральних образів у творчості письменників дотепер була поза дослідницькою увагою. Тож мета статті — охарактеризувати специфіку художньої інтерпретації образів Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк. Світоглядне тяжіння обох письменників до сакральної концепто- сфери Біблії тривко простежується в усій їхній творчості, що ілюстру- ють листи, поетичні й прозові тексти мислителя, а також різножанровий доробок поетеси. Органічним підґрунтям цього в Г. Сковороди стала теоцентрична естетика бароко, авторитет писань Отців Церкви та бо- гословів: Діонісія Ареопагіта, Аврелія Августина, Томи Аквінського, а також особистий духовний досвід. У Віри Вовк джерелом біблійних об- разів є насамперед релігійна культурно-мистецька атмосфера Гуцульщи- ни, католицької Німеччини і Бразилії, де поетеса зростала й формува- лась як особистість, а ще — приклад жертовної християнської посвяти лікаря-батька, дідуся-священника і хресного батька — митрополита Ан- дрея Шептицького. Неабияке значення мали також численні подорожі світом, зокрема відвідини Єрусалима 2018 р. Рецепція цієї події лягла в основу одного з віршів збірки «Розарій для Христа». Особливу увагу хотілося б зосередити на сучасних збірках письмен- ниці з однаковою темою в назві — розарій (вервиця): «Розарій для Хрис- та» та «Розарій для Богородиці» (є ще й третя збірка — «Розарій для Святого Духа», усі видані 2020 р.). Кожна із книг містить по 50 віршів — алюзія до 50 зернин розарію. Це поезії-медитації, молитви, адресовані Богородиці та Ісусові Христу, до якого з дитинною щирістю звертається героїня вже в першій повісті «Духи й дервіші» (1956): «...Я маю завжди Великого Союзника зі собою. Мені однаково, чи це кому в смак, чи не в смак, чи це модерно, чи ні. Ні один невіруючий філософ, ні письменник не переконав мене глибше, як Новий Завіт, і я не могла б замінити свого чудового великого Бога на будь-яку гіпотезу» [6, 64]. Доля авторки за- свідчує, що в наведених рядках — не лише творче кредо юної душі, а й сві- дома постава й посвята життя людини, котра понад 90 років, аж до самої смерті, була вірна раз і назавжди обраним ідеалам. Знаменно, що й у сучасних збірках Віри Вовк «Розарій для Хрис- та» і «Розарій для Богородиці», як і в збірці Г. Сковороди «Сад бо- жественних пісень», центральним постатям християнського віровчення належить особливе місце. Зокрема, образ Божого Сина інтертекстуаль- но присутній у 25 із 30 поезій «Саду божественних пісень», а також у 47 з 50 віршів «Розарію для Христа». Воднораз ані Г. Сковорода, ані Віра Вовк не подають портретного, чи радше іконописного зображення зов нішності Спасителя. Постать Месії уприсутнена в них через струнку 46 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) Юлія ГРИГОРЧУК парадигму назв і образних означень, що прямо чи опосередковано вказу- ють на Ісуса Христа. У текстах Г. Сковороди це найчастіше антропонім Христос [23, 51], а ще: Ісус (Іисус), Бог, Син Бога, Син Давидів, Маріїн Син, Господь, Спас, Месія, Цар царів, Новий Адам [23, 57, 55, 54, 69, 84, 55, 56, 82, 57]. У Віри Вовк — Спаситель, Ісус, Христос, Йсус, Син, Син Божий, Богосин, Господь, Бог-Слово [8, 5, 27, 40, 8, 28, 25, 31, 33, 47]. Основне джерело розкриття образу в авторів — Біблія, зокрема Но- вий Заповіт, а також церковні (молитовні, богослужбові) тексти. Власне, христологічна лірика обох письменників — це поетично осмислена місте- рія життя Спасителя, його народження, смерті й воскресіння. У Г. Сково- роди вона репрезентована насамперед віршами різдвяної та великодньої тематики, приуроченими до відповідних свят (пісні 4, 5, 7, 8-ма), а також ліричним описом хрещення Ісуса в Йордані (пісня 6-та). У Віри Вовк це сакральні події народження Спасителя, хрещення й воскресіння, художньо описані в поезіях «Зазорене свято», «Водохреща», «Ого- родник». Як і у творах мислителя, особливим емоційним пафосом сповнені саме різдвяні вірші. Трепет і благоговіння перед таємницею Божого втілення прочитуються із суголосних рядків: «Тайна странна и преславна! / Се вертеп вмѣсто небес! / Дѣва херувимов главна, / И престолом вышним днесь» [23, 55]. Чи: «У зазореній ночі — світло небесне, / Злітають ґірлянди ангелів / Над стайню, де Мати Божа з Ісусом / У музиці з віолончелів» [8, 9]. Воднораз якщо у Г. Сковоро- ди способом осмислення сакральної містерії постає художньо інтер- претована біблійно-церковна символіка (образи «вертепу», «ясел», «зорі», «неопалимої купини» — Богородиці), то у Віри Вовк акту- алізація «морально-психологічного об’єму пам’яті» [1, 294] сакраль- ного контексту відбувається через свідоме його осучаснення, оприсут- нення в конкретному етнонаціональному часопросторі. «То була хо- лодна гірська ніч, / Як Діва Тебе народила, / Скупала напоєм для кіз і овець, / Водою з мілкого корита. / Стягла з волосся бавовняну хустку / Й прикрила Тебе на соломі...» [8, 6]. Так постають самобутні картини Різдва на карпатській полонині чи в убогій гуцульській колибі (вірші «Бездом не Різдво», «Гості з полонини»). Цікаво, що, крім традиційної різдвяної та великодньої тематики, Віра Вовк сміливо поетизує інші, менш поширені біблійні сюжети із життя Спасителя. Це втілюють поезії «Дванадцятилітній», «Вино», «Великий піст», «В’їзд до Єрусалиму», «Гетсиманський сад», «Роз- мова», «Поцілунок зради». Оригінальну художню образність цих тво- рів формують несподівані паралелі й антитетичні зіставлення, як-от у вірші «Дванадцятилітній», де в поетичному наближенні постають об- рази Хлопчини-Ісуса і юдейських книжників: «В кам’янім храмі / Сло- во Хлопчини / Дивує вчених / Святої книги…» [8, 12]. Небуденному прочитанню знаного сюжету часто сприяють анімізація і психологіза- ція відомих сцен, як-от молитви Ісуса в Гетсиманії (поезії «Гетсиман- ський сад», «Розмова»). Тут стислі мікродеталі («дрижання в рішен- ню…» [8, 28]; «…Молилися разом вузлаті оливи… / А друзі спали…» ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 47 Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк [8, 27]) надають біблійній картині молитви в оливному саду глибокого екзистенційно-психологічного звучання. Новозавітна містерія гріховідкуплення, смерті й воскресіння Божо- го Сина становить семантичне осердя образу Христа і в поезії Григорія Сковороди. Воднораз, на відміну від доробку Віри Вовк, постать Спа- сителя окреслено більш абстрактно, у контексті символіки й антитетики бароко: Ісус — це життя, натомість гріх — це смерть («Христе, жизнь моя…» [23, 52]); Христос — це радість, а смуток — марноти світу («О Іисусе! …о страдалцев радость!» [23, 58]), Господь — це також місто, розташоване у скинії чистого людського серця («О Боже мой! ты мнѣ град» [23, 54]). Прикметним біблійно-символічним уособленням Христа у збірках обох авторів є образ Божого Слова-Логосу. За Євангелієм від Йоана: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог» (Ів. 1:1) [3, 110]. У філософській ліриці Г. Сковороди Ісус — це «живый Глагол» [23, 82], «В душѣ твоей глагол» [23, 82]. Господнє слово «чис- те» [23, 53], «добросердечное» [23, 70], світле [23, 78]. Оригінального трактування набуває цей образ і в поезії Віри Вовк. «Ми, вдячні учні Бога-Слова» [8, 47], — стверджує авторка в одному з віршів. Христос у її ліричних медитаціях — це «Відвічне Слово» [8, 40], слово, що «сяє в теміні», «непомітний Творець у пітьмі» [8, 39], утілений у слові «за- дум» Бога-Отця [8, 33], тоді як мова Спасителя для душі — це музика, яка «не половіє і не меркне» [8, 19]. Найповніше глибинну суть сакрального образу втілюють асоці а- тивно-символічні означення. У Віри Вовк на цій основі побудовано ок- ремий вірш «Христос»: Вселенне Світло — На хресті розп’яте Трояндове Тіло! Відвічне Слово — Німим у світі Вірна Колоно! Любовне Серце — Для всіх бездомних Певний Намете! [8, 40]. Концепти світла, слова, серця, а також духовної твердині (в автор- ки — намету) традиційно асоціюються з Христом. Ці образи притаман- ні також поезії Г. Сковороди, де Ісуса названо пламенем (або світлом, вогнем), каменем (берегом, кифою-скелею) і словом (глаголом), як-ось у віршах: «Даніилов каменю! из купины пламеню! / Не сѣченный отпада- еш! огнь сѣна не попаляеш!» [23, 55], «О отрасле Давидовска! Ты брег мнѣ и кифа…» [23, 67] або «Боже! о живый Глагол!» [23, 82], тобто слово. Цікаво, що з наведеної тріади пламінь — камінь — слово в поезії мислителя помітно домінує концепт каменя — берега, пристані, скелі. У Біблії скелею (кифою) Ісус називає апостола Петра: «“Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа”, — що у перекладі означає: Петро (Ске- 48 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) Юлія ГРИГОРЧУК ля)» (Ів. 1:42) [3, 111]. Для Г. Сковороди каменем і скелею є сам Хрис- тос: «Жив Бог миросердый, я его люблю. / Он мнѣ камень твердый…» [23, 85]. У світлі антитетичної естетики бароко образ каменя-скелі проти- ставляється образу моря. Останнє символізує світ і його минущі принади, тоді як камінь уособлює Ісуса й вічність. Цю семантику увиразнює 29-та пісня «Саду…». У ній ліричний герой, переживаючи душевне сум’яття, підносить свій погляд до Христа — єдиної надії і пристані: «Чолнок мой бури вихр шатает… / Се мя море пожирает! <…> / О Маріин Сыне! / Ты буди едине / Кораблю моему брегом» [23, 83—84]. Символічне по- рівняння Христа з каменем наявне й у сучасній поетичній збірці Віри Вовк; однак семантичне наповнення згаданого образу цілком інше, психологічно-екзистенційне. Лірична героїня співпереживає з Ісусом у Гетсиманії і цей стан самотності, покинутості, одинокості передає через місткий образ «киненого каменя»: «Залишили Тебе, наче кинений ка- мінь, / З усесвітньою одинокістю» [8, 5]. У поезії Г. Сковороди й Віри Вовк асоціативно вказують на постать Месії також суголосні образи колоса і зернини. Зокрема, оснований на бі- блійному тексті («Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Ів. 12:24) [3, 128]), образ зернини в 7-й пісні «Саду…» стисло втілює таємницю смерті й воскресіння Ісуса, а також народження Церкви: «Зерно пше- нично в нивах естли согніет, / Внѣшность естли нежива, нов плод внутрь цвѣтет» [23, 57]. У наведеному фрагменті «зерно пшенично» — це Хрис- тос, а «плод» — його Церква. Подібний образ виписаний у «Молебні до Богородиці» Віри Вовк. Христос тут — це «колос / у Домі Хліба, / що на- годує всіх голодних / м’якушем неба» [5, 320]. У наведеній цитаті авторка поетично інтерпретує значення топоніма Вифлеєм (з івриту Бет-лехем — «дім хліба»), порівнюючи Христа з колосом і жертовним хлібом. Осібне місце в ліриці мислителя й поетеси належить несподіваним образним означенням, що вказують на особу Божого Сина. У Г. Ско- вороди Ісус — це «Гость Блаженный» [23, 55], «лутчій Астроном» і «найлутчій Економ» [23, 82], лікар, котрий «виправляє», спасає, зці- ляє хворого [23, 58]. Особливо промовистим із наведених видається образ лікаря на хресті Голготи: «Я на Голгоѳу поскорю, поспѣю. / Там висит врач мой меж двою злодѣю» [23, 58]. Цікаво, що подібна іпос- тась Христа-цілителя виведена в «Розарії...» Віри Вовк, зокрема у вірші «Воскресіння». Лірична героїня звертається до Спасителя: «Ти, Ого- родник небесний / І Лікар на людські рани…» [8, 54]. Господь тут назва- ний Лікарем, а ще Огородником, Садівником. Останній образ художньо виписаний в однойменній поезії «Огородник» — своєрідній віршова- ній ремінісценції події зустрічі Марії Магдалини з воскреслим Христом: «Він явився, як огородник / Серед рожевого квіття, / Не пізнаний Маг- далиною...» [8, 43]. Джерела наведених образів — біблійні й молитовні тексти, а також українська поезія бароко. Глибшому розкриттю постаті Христа вдало сприяють його анти- тетичні найменування в ліриці обох митців. У поезії Віри Вовк Ісус — ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 49 Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк «Спаситель світу» і «Суддя найвищого суду» [8, 10], «непомітний Творець» [8, 39] і той, хто «вищий усіх катеґорій… над поняттями і сло- вами» [8, 42]. У Сковороди він — «меч небесный» [23, 70] і «милости бездна» [23, 68], вогонь, що пожирає й очищає [23, 51—52], неосяж- ний, покладений у яслах: «А вмѣщен тот в яслѣх полно, / Коего есть не довольно / Вмѣстить и небо небес» [23, 58]. У наведеному фрагменті з 5-ї пісні немає безпосередньої згадки імені Ісуса, а лише займенникова вказівка («Тот, коего...»), але образи й алюзії промовляють самі за себе, подібно до 25-ї пісні, де замість іме- ні Спасителя вжито словесну формулу «Той, кой…»: «Той твои напра- вит ноги, / Кой дал землю и дороги» [23, 77]. Прикметно, що таке сві- доме неназивання сакрального імені задля створення своєрідної «ху- дожньої загадки» — один із поетичних засобів модерної лірики Віри Вовк. Христос у її творах часто постає неназваним, окресленим лише займенниками Той, хто…, Хтось, Ти: «Той, хто загорнений у сонце», Той, «хто знає нас глибше, ніж ми себе знаємо» [5, 92—93], «Хтось б’є по струнах і каже: жий!» [5, 100]. Ліричні герої Г. Сковороди й Віри Вовк часто звертаються до Ісуса на «Ти», як-от у вірші «Присутність»: «Тобі належать усі наші дні / Минулі й майбутні, / У всьому прекрасному на землі / Ти присут- ній» [8, 45]. Відверто-щире, дитинне, це звертання не нівелює духовно- го благоговіння перед сакральним, а навпаки, ретранслює його у сферу особистісних взаємин душі і Творця. Глибока близькість, перебування в Божій присутності породжує стан богоспілкування, богопошуку, який утілюють численні молитовні формули, украплені в тексти поезій. У Г. Сковороди це передусім молитви-прохання про духовне очищення (пісні 1, 3, 7, 17, 29-та) на зразок: «О Христе! не даждь сотлѣть во адѣ! / Даждь мнѣ в твоем жить небесном градѣ» [23, 68]. У творах Віри Вовк це молитви-прохання за Україну («Хай у Твоїм світлі, Предвічний, / Во- скресне нова Україна» [8, 55]), а також за друзів і рідних (однойменні поезії). Як і в знаного попередника, рефренні мотиви молитовних інтен- цій поетеси — покаяння, спокута й навернення. Лірична героїня благає в Христа «святості», «покутних сліз», «сповіді духу» [8, 14, 44, 48] (вірші «Вино», «Покаянний канон», «Базар при Голготі»). Глибоко відчуваючи тенденції знецінення християнських вартостей у сучасному світі, письменниця все ж вірить у переможну силу воскресіння, у те, що «минеться сучасне поганство / І в Христі відживе Україна!» [8, 24]. Євангельська історія життя Спасителя — вагома основа творення постаті Месії в обох авторів. Це втілюють численні алюзії й ремінісцен- ції зі Святого Письма, зокрема символіко-алегоричні поетичні формули «иго благое и бремя легкое» [23, 51], «путь ускій» [23, 73], згадки про хресний шлях на Голготу [23, 57] у віршах Г. Сковороди та образи «паль- мового гілля» [8, 25], оливного саду [8, 5], «Книги Сімох Печатей» [8, 31] у поетеси. Осібну грань становлять художньо освоєні набутки інших мистецтв, зокрема сакрального іконопису та скульптури. У Віри Вовк це постать 50 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) Юлія ГРИГОРЧУК «камінного Христа на горі», який «огортає наш світ отвертими раме- нами» [8, 50], — алюзія до статуї Спасителя в Ріо-де-Жанейро, а також унікальний образ Крилатого Христа над світом [8, 42] — поетична ре- цепція фронтальної ікони із храму Св. Антонія (вірші «Корковадо», «Крилатий Христос»). У Григорія Сковороди це екфрастичний опис «Мелодія», створений на образ непорочного зачаття Пречистої Бо- городиці, розміщений у Богословській школі в Харкові [23, 79]. Ори- гінальним у доробку Віри Вовк є також образ Ісуса-Керманича на кар- патському Черемоші, в основі якого — гуцульський фольклор [5, 73], а у Г. Сковороди — образ усевидющого Божого ока [23, 77], семантично вкорінений в емблематичній поетиці бароко. Незмінно глибоким у метафізичній ліриці митців є також образ Діви Марії, Богородиці. Незважаючи на те що в поезії українського мислителя цей образ майже не виписаний (присутній у трьох із 30 віршів «Саду Бо- жественних пісень»), він доволі промовистий, тоді як у ліриці Віри Вовк Матері Божій присвячено аж три окремі збірки: «Молебень до Богороди- ці» (1997), «Маївка до Богородиці» (2004) та «Розарій для Богородиці» (2020). Кожна з них утілює багатогранну рефлексію образу Пречистої. У Г. Сковороди, як і в Біблії, Богородиця мовби «отінена» постаттю Христа. Автор акцентує концепт богоматеринства Марії. Її образ випи- саний передусім у віршах, присвячених Різдву (пісні 4-та, 5-та). Богоро- диця названа тут неопалимою купиною [23, 55], вона «Дѣва херувимов главна» [23, 55]. Інший аспект, виокремлений у поезії, — це непороч- ність Марії. Його увиразнює вірш «Мелодія»: «Воззри! се Дѣва стоит, чиста ложеснами! / Яблоко, змій, мїр, луна под ея ногами» [23, 79]. Пое- тичний епітет тут не випадковий, адже «саме чистота і тілесна, і духов на зробила її здатною сприйняти Воплочене Слово» [15, 286]. У Віри Вовк цю рису розкривають численні порівняння Діви Марії з лілеєю — сим- волом непорочності. Лірична героїня «Розарію…» іменує її «лілеєю… з квітника Назарету» [7, 7], Марією-Лілеєю [7, 9], «насліддям лілей» [7, 21], «білим крином» [7, 6], «Божественною Лілеєю» [7, 19]. Воднораз, як і в поезіях Г. Сковороди, Діва Марія у творах автор- ки — це передусім Мати [7, 44], однак Мати не лише Бога, а й світу та кожної людини [7, 27], Мати «всіх матерів, що оплакують сина» [7, 23], «філософічно глибока й трагічна в житті і безмежно величава в небі» [6, 143]. Крізь призму цього образу поетеса осмислює історичні трагедії України та світу — Голодомор, Чорнобиль, ядерну загрозу, посуху: «Я тебе бачила на Україні / в голодні роки під тином… / а потім в іскрах Чорнобиля — живим смолоскипом. / Ти стояла у Гіросімі / під смерто- носним грибом… / і в пустелі Бразилії, / де твоє серце прошите / голкою кактуса…» [5, 325]. Іпостась Діви Марії в поезіях збірок — проста і глибока. Вона — «Богоцвіт» [5, 323], «Конюшина Чотирилиста» [7, 12], яка «прийняла руками дитини / свою найстрімкішу долю» [5, 318]. Вона — Княгиня- Мама [7, 16], Небесна Незабудка [7, 19], пісня-билина [5, 327], собор сонця [5, 331], Свята Зірниця [7, 40], а ще: Софійська Оранта [9, 18], ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 51 Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк Крилата Богородиця Січі Козацької [7, 31], Богоматір Зарваницька, Унівська, Холмська [7, 32, 34, 35]. Знаменно, що ім’я Марії у творах Віри Вовк об’єднує різні топоси — святині світу й України («Ти з Люрду, і з Фатіми, і з Ченстохови, / з Лю- хану, з Апересіди, і з Ґуадалюпе! / Ти з Почаєва і з Іржавця, / з Самбора, з Зарваниці і з Гошова!» [5, 329]). Джерелами образу постають іконопис і скульптура, богослужбові й апокрифічні тексти, а насамперед — художня уява авторки, що витворює самобутній образ Пречистої, у якому мистець- кий зір ловить передусім убрання — «віночок з роменів», «лляну сороч- ку» і «плахту вовняну» [7, 16], згодом — погляд, «добрий» [5, 330], не- змінно скерований на людину [7, 30], руки, «святі», «печатані працею» [7, 16, 15], «смагле лице» [7, 15] і серце «із семи мечами» [5, 121]. Постать Діви Марії осмислена у Віри Вовк у багатоманітності ви- явів і прикмет, розкрита в динаміці розвитку. Зокрема, поетична мова «Розарію…» стисло передає життєпис Богоматері, її шлях від Благові- щення до Різдва й Успіння. Діва Марія зображена у віршах то як юна дівчина, Юнка-Марія [7, 9] (поезії «Тінь», «Чудо», «Доля-поема»), то як молода Діва-Мати [7, 22] (вірші «Княгиня-мама», «Каплиця», «Стопелюстковий цвіт»), то як сивочола Скорбна Богородиця (вірші «Коляда страдній Богородиці», «Червона калина»), то як прославлена у вічності Небесна Матір Спасителя (вірші «Успеніє», «Вірна»). Глибину художнього розкриття образу Богоматері увиразнюють чис- ленні поезії-молитви (як-от: «Радуйся!», «Вагоме слово», «Семафор», «Вічність», «Скрижалі»), котрі втілюють сокровенний діалог душі лі- ричної героїні з Небесною Матір’ю. В одній із них вона посвячує опіці Богородиці та її Сина весь світ, Україну і власне життя, промовисто ре- зюмуючи: «Світлом моєї садиби / Є Гошівська Богородиця… / Мій стіл огортає любовно / Оранта Святої Софії… / Моє життя — у долонях / Спасителя на Корковадо…» [9, 18]. Отже, сакральні образи Христа й Богородиці незмінно присутні як у бароковій поезії Г. Сковороди, так і в модерних ліричних медитаціях Віри Вовк. Порівняно з поезією сучасної авторки, образ Богоматері в її літературного попередника менш виписаний. Основну увагу письмен- ник приділяє саме постаті Ісуса Христа. Художньою домінантою тво- рення його образу в «Саді божественних пісень» є поетика й естетика бароко: місткі символічні образи зернини, слова, скелі, антитетика зем- ного і небесного, тлінного і вічного, біблійний підтекст. У поетичних «Розаріях…» Віри Вовк натомість однаково глибоко розкриті постаті Христа й Богоматері. Художнім підґрунтям творення цих образів є поетика модернізму: синестезія мистецького досвіду літе- ратури й малярства, поєднання традиційно-канонічного та етнографіч- но маркованого, давнього і сучасного. Так виникають незабутні образи Ісуса-Керманича на Черемоші, Богородиці у вовняній плахті, іконописні візії Крилатого Христа над світом і Крилатої Богоматері-Покрови, ори- гінальні іпостасі Небесного Огородника (Воскреслого Ісуса) і Небесної Незабудки (Діви Марії). 52 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) Юлія ГРИГОРЧУК Тож, глибоко вкорінена в сакральній концептосфері Біблії та пере- осмислена крізь призму власного духовного досвіду, поезія обох митців виявляє оригінальне бачення світу і самобутню художню дійсність, в основі котрої (як мірило вартостей) — образи Христа й Богородиці. ЛІТЕРАТУРА 1. Астаф’єв О. Образ і знак: Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. Київ: Наукова думка, 2000. 268 с. 2. Бетко І. Українська релігійно-філософська поезія. Етапи розвитку. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2003. 240 c. 3. Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / перекл. о. Івана Хоменка. Львів: Свічадо, 2018. 1475 с. (1125 с. + 350 с.). 4. Борщівська Д. Образ Богородиці в поетичному осмисленні Віри Вовк // Матеріа- ли студентської наукової конференції Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (14—16 травня 2014 р.). Філологічні науки. Чернівці: Чер- нівецький нац. ун-т, 2014. С. 31—32. 5. Вовк Віра. Поезії / передм. М. Коцюбинської. Київ: Родовід, 2000. 424 с. 6. Вовк Віра. Проза. Київ: Родовід, 2001. 446 с. 7. Вовк Віра. Розарій для Богородиці. Ріо-де-Жанейро: Contraste, 2020. 58 с. 8. Вовк Віра. Розарій для Христа. Ріо-де-Жанейро: Contraste, 2020. 58 с. 9. Вовк Віра. Яблуко на Спаса. Ріо-де-Жанейро: Contraste, 2021. 54 с. 10. Гаврилюк Н. «Радуйся, Маріє!»: модифікація молитви прослави у Віри Вовк і Павла Тичини // Слово і Час. 2021. № 1. С. 72—86. URL: https://doi.org/10.33608/0236- 1477.2021.01.72-86 11. Гординський С. Поезії Віри Вовк // Гординський С. На переломі епох. Літературо- знавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. Львів: Світ, 2004. С. 360—361. 12. Григорчук Ю. Образ Богородиці у творчості Віри Вовк: своєрідність і джерела ін- терпретації // Крізь століття твій голос лунає: збірник матеріалів конференції до ювілею Віри Вовк / упор. Н. Гаврилюк. Дрогобич, Коло, 2021. С. 128—150. 13. Григорчук Ю. М. Проза Віри Вовк: виміри сакрального. Брустурів: Дискурсус, 2016. 364 с. 14. Дмитрів І. «Сад божественних пісень» Г. Сковороди і «Велика гармонія» Б.-І. Ан- тонича: спроба компаративного аналізу // Філологічні науки. 2012. Вип. 12. С. 44—52. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1758/1/Dmitriv.pdf 15. Дмитрів І. Образ Богоматері у творчості Богдана-Ігоря Антонича // Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич: Посвіт, 2012. С. 282—289. URL: https:// dspu.edu.ua/native_word/wp-content/uploads/2016/04/2012-39.pdf 16. Ісіченко І. Історія української літератури: епоха Бароко (XVII—XVIII ст.). Львів: Святогорець, 2011. 568 с. 17. Коцюбинська М. Метаморфози Віри Вовк // Вовк Віра. Поезії. Київ: Родовід, 2000. С. 5—32. 18. Лужницький Г. [рец. на: Віра Вовк. Духи і дервіші. Мюнхен: Українське Видавни- цтво, 1956] // Київ. Філадельфія, 1957. № 4. С. 174. 19. Льохарт Д. Своєрідність трансформації біблійних образів у поезії Віри Вовк // Південний архів. Філологічні науки. 2017. Вип. 71. C. 34—39. URL: https:// pa.journal.kspu.edu/index.php/pa/article/view/317/310 20. Матушек О. Ю. Символіка Богородиці у метатексті барокової літератури: Авто- реф. дис. … канд. філол. наук.: спец. 10.01.01 «Українська література» / Харків- ський держ. ун-т. Харків, 1999. 21 с. 21. Овчаренко М. Авторка, що має Великого Союзника // Овид, Чікаго. 1957. № 5. С. 9—12. 22. Ожарівська С. Образ Богородиці в поезії Віри Вовк // Соціум. Наука. Куль- тура. Матеріали ХIV Міжнародної наукової інтернет-конференції «Advanced ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) 53 Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк Technologies of Science and Education». December 18—20. 2017. URL: http:// intkonf.org/ozharivska-sp-obraz-borogoditsi-v-poeziyi-viri-vovk/ 23. Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / за ред. Л. Ушкалова. Харків; Едмон- тон; Торонто: Майдан, 2011. 1400 с. 24. Таран Л. Плекати Україну в душі. Розмова з Вірою Вовк // Хроніка—2000. 1994. Вип. 5/6. С. 3—7. 25. Ушкалов Л. Григорій Сковорода: семінарій. Харків: Майдан, 2004. 876 с. Отримано 7 липня 2022 р. REFERENCES 1. Astafi ev, O. (2000). Obraz i znak: Ukrainska emihrantska poeziia u strukturno- semiotychnii perspektyvi. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian] 2. Betko, I. (2003). Ukrainska relihiino-fi losofska poeziia. Etapy rozvytku. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego. [in Ukrainian] 3. Bibliia. Sviate Pysmo Staroho ta Novoho Zavitu. (2018). (I. Khomenkо, Trans.). Lviv: Svichado. [in Ukrainіan] 4. Borshchivska, D. (2014). Obraz Bohorodytsi v poetychnomu osmyslenni Viry Vovk. In Materialy studentskoi naukovoi konferentsii Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni Yuriia Fedkovycha (14—16 travnia 2014 r.). Filolohichni nauky (pp. 31—32). Chernivtsi: Chernivetskyi natsionalnyi universytet. [in Ukrainіan] 5. Vovk, Vira (with Kotsiubynska, M.). (2000). Poezii. Kyiv: Rodovid. [in Ukrainіan] 6. Vovk, Vira. (2001). Proza. Kyiv: Rodovid. [in Ukrainіan] 7. Vovk, Vira. (2020). Rozarii dlia Bohorodytsi. Rio de Janeiro: Contraste. [in Ukrainіan] 8. Vovk, Vira. (2020). Rozarii dlia Khrysta. Rio de Janeiro: Contraste. [in Ukrainіan] 9. Vovk, Vira. (2021). Yabluko na Spasa. Rio de Janeiro: Contraste. [in Ukrainіan] 10. Havryliuk, N. (2021). “Raduisia, Mariie!”: modyfi katsiia molytvy proslavy u Viry Vovk i Pavla Tychyny. Slovo i Chas, 1, 72—86. https://doi.org/10.33608/0236- 1477.2021.01.72-86 [in Ukrainіan] 11. Hordynskyi, S. (2004). Poezii Viry Vovk. In S. Hordynskyi, Na perelomi epokh. Literaturoznavchi statti, ohliady, esei, retsenzii, spohady (рр. 360—361). Lviv: Svit. [in Ukrainіan] 12. Hryhorchuk, Yu. (2021). Obraz Bohorodytsi u tvorchosti Viry Vovk: svoieridnist i dzherela interpretatsii. In Kriz stolittia tvii holos lunaie: zbirnyk materialiv konferentsii do yuvileiu Viry Vovk (N. Havryliuk, Ed., рр. 128—150). Drohobych: Kolo. [in Ukrainіan] 13. Hryhorchuk, Yu. M. (2016). Proza Viry Vovk: vymiry sakralnoho. Brusturiv: Dyskursus. [in Ukrainіan] 14. Dmytriv, I. (2012). “Sad bozhestvennykh pisen” H. Skovorody i “Velyka harmoniia” B.-I. Antonycha: sproba komparatyvnoho analizu. Filolohichni nauky, 12, 44—52. http:// dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1758/1/Dmitriv.pdf [in Ukrainіan] 15. Dmytriv, I. (2012). Obraz Bohomateri u tvorchosti Bohdana-Ihoria Antonycha. Ridne slovo v etnokulturnomu vymiri (рр. 282—289). Drohobych: Posvit. https://dspu.edu. ua/native_word/wp-content/uploads/2016/04/2012-39.pdf [in Ukrainіan] 16. Isichenko, I. (2011). Istoriia ukrainskoi literatury: epokha Baroko (XVII—XVIII st.). Lviv: Sviatohorets. [in Ukrainіan] 17. Kotsiubynska, M. (2000). Metamorfozy Viry Vovk. In Vira Vovk, Poezii (рр. 5—32). Kyiv: Rodovid. [in Ukrainіan] 18. Luzhnytskyi, H. (1957). [review: Vira Vovk. Dukhy i dervishi. Munich: Ukrainske Vydavnytstvo, 1956]. Kyiv, 4, 174. [in Ukrainіan] 19. Lokhart, D. (2017). Svoieridnist transformatsii bibliinykh obraziv u poezii Viry Vovk. Pivdennyi arkhiv. Filolohichni nauky, 71, 34—39. https://pa.journal.kspu.edu/index. php/pa/article/view/317/310 [in Ukrainіan] 20. Matushek, O. Yu. (1999). Symvolika Bohorodytsi u metateksti barokovoi literatury. [Extended abstract of candidate’s dissertation]. Kharkiv: State University of Kharkiv. [in Ukrainіan] 54 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 5 (725) Юлія ГРИГОРЧУК 21. Ovcharenko, M. (1957). Avtorka, shcho maie Velykoho Soiuznyka. Ovyd, 5, 9—12. [in Ukrainіan] 22. Ozharivska, S. (2017). Obraz Bohorodytsi v poezii Viry Vovk. In Sotsium. Nauka. Kul- tura. Materialy XIV Mizhnarodnоі naukovoі internet-konferentsii “Advanced Technolo- gies of Science and Education”. http://intkonf.org/ozharivska-sp-obraz-borogoditsi-v- poeziyi-viri-vovk/ [in Ukrainіan] 23. Skovoroda, H. (2011). Povna akademichna zbirka tvoriv (L. Ushkalov, Ed.). Kharkiv— Edmonton—Toronto: Maidan. [in Ukrainіan] 24. Taran, L. (1994). Plekaty Ukrainu v dushi. Rozmova z Viroiu Vovk. Khronika—2000, 5/6, 3—7. [in Ukrainіan] 25. Ushkalov, L. (2004). Hryhorii Skovoroda: seminarii. Kharkiv: Maidan. [in Ukrainіan] Received 7 July 2022 Yuliia Hryhorchuk, PhD Shevchenko Institute of Literature 4 M. Hrushevskoho st., Kyiv, 01001 e-mail: yuliahryhorchuk@ukr.net ORCID https://orcid.org/0000-0002-9359-1334 IMAGES OF CHRIST AND THE VIRGIN MARY IN THE POETRY OF HRYHORII SKOVORODA AND WIRA WOWK Th e paper analyzes the images of Jesus Christ and the Mother of God in the poetry by Hryhorii Skovoroda and Wira Wowk. Until now, this topic has not been the object of scholarly research although the creativity of writers has many common features: aphoristic style, philosophical mood, and biblical fi gurative elements. Th e purpose of the paper is to characterize the specifi cs of interpreting the images of Christ and the Mother of God in the authors’ poetry. Th e analysis is based on the collections “Th e Garden of Divine Songs” by H. Skovoroda and “Th e Rosary for Christ”, “Th e Rosary for the Mother of God” by Wira Wowk. Peculiar in the reception of the fi gure of Christ in the poetry of both authors is its outer featurelessness and deep semantic content. H. Skovoroda used the concepts of ‘life’, ‘joy’, ‘pure heart’ and the biblical symbols of fi re, stone, word, and grain; Wira Wowk preferred the symbols of word, light, heart, and ear of corn. Each author is characterized by the original interpretation of the biblical image of the Savior. He is embodied in the fi gures of a guest, an astronomer, a doctor hurt for human faults (poetry by H. Skovoroda) and a doctor, a heavenly gardener, a helmsman on Cheremosh (poetry by Wira Wowk). Th e image of the Virgin in H. Skovoroda’s work is less pronounced than the image of Jesus and is revealed only in three poems, while Wira Wowk dedicated three separate collections to the Virgin Mary. Th ere are diff erent symbolic hypostases of the Mother of God in the poems by H. Skovoroda, which have been singled out. Wira Wowk’s interpretation of this image is characterized by such features as iconographic specifi cation, biblical dynamics of unfolding, and symbolic content (images of the Winged Mother of God, the Mother Princess, Lilia, Oranta). Th e image of Mother Mary is common to both authors (Mary, Mother of Jesus — in Skovoroda’s poems and Mother of humanity, the world, and Ukraine — in Wira Wowk’s ones). Special attention has been paid to the biblical prototext in the poetic works by H. Skovoroda and Wira Wowk, important in the interpretation of the fi gures of Christ and the Mother of God, as well as to the moral and axiological depth of these images and their conceptual signifi cance. Keywords: Hryhorii Skovoroda, Wira Wowk, poetry, image, symbol, reception, inter- pretation.

Образи Христа й Богородиці в поезії Григорія Сковороди і Віри Вовк

Institution

Ähnliche Einträge