Пам’ять серця доньки й дослідниці
Рецензія на книгу: Смілянська В. Л. Леонід Смілянський: життя у слові. Критико-біографічний нарис (до 55-річчя з дня відходу). Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 74 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2022 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2022
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190254 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пам’ять серця доньки й дослідниці / В. Поліщук // Слово і Час. — 2022. — № 6. — С. 105-107. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-190254 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1902542023-05-25T16:45:17Z Пам’ять серця доньки й дослідниці Поліщук, В. Рецензії Рецензія на книгу: Смілянська В. Л. Леонід Смілянський: життя у слові. Критико-біографічний нарис (до 55-річчя з дня відходу). Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 74 с. 2022 Article Пам’ять серця доньки й дослідниці / В. Поліщук // Слово і Час. — 2022. — № 6. — С. 105-107. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190254 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Поліщук, В. Пам’ять серця доньки й дослідниці Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Смілянська В. Л. Леонід Смілянський: життя у слові.
Критико-біографічний нарис (до 55-річчя з дня відходу).
Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 74 с. |
| format |
Article |
| author |
Поліщук, В. |
| author_facet |
Поліщук, В. |
| author_sort |
Поліщук, В. |
| title |
Пам’ять серця доньки й дослідниці |
| title_short |
Пам’ять серця доньки й дослідниці |
| title_full |
Пам’ять серця доньки й дослідниці |
| title_fullStr |
Пам’ять серця доньки й дослідниці |
| title_full_unstemmed |
Пам’ять серця доньки й дослідниці |
| title_sort |
пам’ять серця доньки й дослідниці |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190254 |
| citation_txt |
Пам’ять серця доньки й дослідниці / В. Поліщук // Слово і Час. — 2022. — № 6. — С. 105-107. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT políŝukv pamâtʹsercâdonʹkijdoslídnicí |
| first_indexed |
2025-07-16T13:05:24Z |
| last_indexed |
2025-07-16T13:05:24Z |
| _version_ |
1837808877973798912 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 105
ССііЧЧ
ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ
ДОНЬКИ Й ДОСЛІДНИЦІ
Смілянська В. Л. Леонід Смілянський: життя у слові.
Критико-біографічний нарис (до 55-річчя з дня відходу).
Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 74 с.
Щойно отримав ошатну книжку Валерії Смілянської, одним із ре-
цензентів якої маю честь бути. У моєму дослідницькому житті так
склалося, що з ім’ям українського прозаїка і драматурга Леоніда Смі-
лянського зустрічаюся майже перманентно. Ще в далекі аспірант-
ські роки, пишучи кандидатську дисертацію про українську воєнну
повість під мудрим керівництвом Віталія Дончика, чи не найперше
став досліджувати саме воєнні повісті Л. Смілянського («Золоті
ворота» та ін.), адже виявилося, що цей письменник у повістевому
жанрі 1940-х був дуже продуктивним. Першою моєю літературо-
знавчою публікацією (в «Радянському літературознавстві») стала
розвідка про повість Л. Смілянського «Софія», яка на тривалий час
була вилучена з літературного процесу. Тоді ж В. Дончик запропону-
вав написати літературний мікропортрет про цього письменника до
тритомної «Історії української літератури ХХ століття». У ті роки
відбулося і моє знайомство з Валерією Леонідівною Смілянською,
донькою письменника, відомою вченою передовсім у царині шевчен-
кознавства. Тоді ж я відчув, як неголосно, але трепетно вона береже
пам’ять про свого батька, клопочеться про його справді добре ім’я як
людини й письменника.
Пізніше мені випадало писати статті до 90- і 100-річного ювілеїв
Л. Смілянського, та й нині, працюючи над студіюванням української
літературної шевченкіани, висвітленням у ній приватно-інтимного
життя українського генія, не можу оминати одного з кращих творів
у цій сфері — роману Л. Смілянського «Поетова молодість». І от —
критико-біографічний нарис...
Перше, що привертає увагу в ньому, — наскрізний текст, без
усяких можливих структурувань (скажімо, жанрових, проблемно-
тематичних чи інших). Вони були б цілком логічними, зважаючи
на об’ємний творчий спадок письменника. Але й запропонований
«наскрізний» варіант нарису цілком прийнятний та мотивований,
оскільки чи не найповніше може репрезентувати цілісний і неподіль-
ний плин реального життя митця. Тим паче що і в такому варіанті
тексту доволі виразно означені ті ж проблемно-тематичні «вузли»
творчості та її жанрове розмаїття.
РЕЦЕНЗІЇ
106 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726)
Володимир ПОЛІЩУК
Інша важлива й цінна риса нарису — використана в ньому широка джерельна
база, значною мірою унікальна, адже В. Смілянська послуговується цілою низкою ма-
теріалів з родинного архіву. Часто покликаючись на численні публікації в періодиці
різних часів, авторка одночасно виявляє ніби погляд «зсередини» на ті чи інші проб-
леми та явища, певною мірою інтимізуючи текст.
Біографічний дискурс у нарисі тісно переплетений з літературно-критичним —
від перших життєвих кроків і літературних спроб Л. Смілянського до останніх. А
ще — з бурхливим плином суспільного життя, винятково несприятливого для митця,
тим паче українського. Тут можна висловити узагальнене судження, за яким життє-
вий і творчий шлях Л. Смілянського варто сприймати як цілком типовий для митця
з талантом і сумлінням у його історичному часі. Можна казати, не без гіркої іронії,
що творчий шлях цього письменника склався і відносно щасливо, адже він фізично
вижив, на відміну від багатьох своїх колег. Тривалий час працюючи над поверненням
спадщини репресованих письменників, автор цих рядків звернув увагу на активну
участь Л. Смілянського в процесах їхньої реабілітації на межі 1950—1960-х років:
він писав листи до «компетентних» органів, сприяв у поверненні їх самих (хто ви-
жив) чи їхніх творів у літературу. Авторка нарису про це не пише, але ж це достатньо
промовистий штрих до характеристики Леоніда Івановича.
Проблема творчої несвободи, точніше — жорсткого й жорстокого диктату над
усім літературним процесом і над конкретним письменником, у нарисі розкрита до-
сить виразно й переконливо. Задля цього В. Смілянська широко цитує показові тези з
публікацій і виступів різних часів, особливо 1940—1950-х років, наводить приклади
вимушених «других редакцій» творів (як-от, скажімо, повість Л. Смілянського «Ми-
хайло Коцюбинський»), «покаянних» листів письменників тощо.
Значну увагу в нарисі приділено аналізу (стислому чи ширшому) переважної
більшості творів Л. Смілянського — від першого оповідання до останніх мікроновел.
Суголосно з хронологією життєвих доріг письменника виписано і хронологію його
творчості, її еволюцію, насамперед проблемно-тематичну та жанрову, вказано на певну
мотивацію з’яви нових тем у творах митця. Скажімо, перші тексти на військову (не во-
єнну) тематику Л. Смілянський написав під враженнями від служби у війську та відря-
дження у статусі військового кореспондента на Далекий Схід (повість «Полонений»,
роман «Зустріч»).
Перший доволі об’ємний масив творів Л. Смілянського на популярну на початку
1930-х робітничу тематику (оповідання, новели, повісті «Мехзавод», «Периферія»
та ін.) авторка нарису слушно пов’язує з тодішньою прихильністю письменника до іде-
ологічно «правильних» «гартівців» і «молодняківців», але й так само слушно від-
значає доволі відчутну вже відтоді гуманістичну лінію в прозі митця, якої він тримати-
меться протягом усього творчого життя, виразно посилюючи її національними акцен-
тами в пізніших творах воєнної тематики та історико-біографічних текстах. Можливо,
щодо деяких рис у «робітничих» творах (шаблонні сюжетні вирішення, тема шкідни-
цтва) можна було б висловитися дещо критичніше, але то вже воля авторки. Втім, є в
нарисі й критичні судження щодо окремих текстів, і не тільки робітничої теми.
Чи не найбільше уваги у книжці приділено розгляду творів про війну. Це цілком
виправдано, адже Л. Смілянський у 1940-х і на початку 1950-х років у цій темі по-
працював чи не найплідніше і в кількісному (низка оповідань, повістей, роман), і в
якісному сенсі. Його повість «Золоті ворота» і роман «Євшан-зілля» — перші вели-
коформатні твори цієї тематики в нашому письменстві. Саме в них, а також у повістях
«Софія» і «Дума про Кравчиху», зазвучали національні нотки — як реакція на пев-
ний «дух свободи» в суспільстві та літературі початку й середини війни з нацистами.
Авторка нарису детально й аргументовано виписала хронологію повоєнної розправи
сталіністів над низкою творів Л. Смілянського та інших українських митців передов-
сім за репрезентовані в них національну та гуманістичну лінії.
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2022. № 6 (726) 107
Пам’ять серця доньки й дослідниці
Концептуальна зорієнтованість на українські національні цінності керувала
письменником при виборі героїв історико-біографічної прози і драматургії: Іван
Франко, Леся Українка, Тарас Шевченко. В широкому літературно-історичному
контексті, системно й об’єктивно В. Смілянська аналізує драму «Мужицький по-
сол» (про І. Франка) та знаний роман «Поетова молодість». Варто підкреслити но-
визну відомостей про Л. Смілянського як драматурга, зокрема як автора історичної
драми «Заграви» («Сагайдачний»), котру було заборонено цензурою, та мистець-
ки невдалих ще кількох драм. Щодо роману про Т. Шевченка, то серед цілої низки
суджень зацікавлює інформація про полеміку багатьох рецензентів початку 1960-х
років із деякими тезами статті молодого тоді Євгена Сверстюка «У пошуках єди-
но вірного образу». Свого часу й автор цієї рецензії прихильно поставився до його
оцінки образу Шевченка в «Поетовій молодості», але пізніше переосмислив свою
позицію: образ молодого Тараса виписано в романі рельєфно, і не тільки як борця за
Україну, а і як повного сил і надій юнака-життєлюба.
Важливо наголосити, що авторка нарису висвітлює й не надто відому інформацію
про Смілянського-перекладача, а також подає основну бібліографію про письменника.
Закономірно, що сторінки книжки випромінюють трепетне почуття Валерії Лео-
нідівни до свого талановитого батька, який прожив не так і багато, але встиг зробити
на літературному й життєвому полі немало. Й цим заслуговує на щиру вдячність і світ-
лу пам’ять, як заслуговує на не меншу вдячність і авторка нарису.
Володимир ПОЛІЩУК
Отримано 30 серпня 2022 р. м. Черкаси
Соловей О. Речник Апокаліпси
(До розуміння творчої місії Олеся Ульяненка):
Статті, рецензії, есеї.
Вороновиця: Простір Літератури, 2022. 220 с.
У книжці зібрано тексти, написані упродовж 2009—
2020 рр. Критик висвітлює «ситуацію письменника
Олеся Ульяненка» станом на 2009 р., аналізує посмертне
видання «Яйця динозавра: Збірка малої прози», «ма-
леньку повість» «Ізгої», романи «Серафима», «Квіти
Содому», «Перли і свині», «Софія», «Пророк», пові-
стеву трилогію «Ангели помсти», повість «Сєдой». Роз-
глянуто також книжки «У знятому на плівку дні: Олесь
Ульяненко у спогадах», «Олесь Ульяненко. Без цензури:
Інтерв’ю», подано спогади автора-критика про письмен-
ника і щоденникові записи про зустрічі з ним, висвітлено
маловідомі біографічні сюжети. «Підіймаючи на поверхню
життя увесь жах непристосованої людської особистости,
— зазначає О. Соловей, — письменник виступає одночас-
но пророком і месією-провідником, героєм-розвідником і
месником-самогубцею». Видання приурочене до 60-річчя
від дня народження Олеся Ульяненка.
Наші презентації
|