Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2007
|
| Назва видання: | Ruthenica |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190543 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій / Дан Д.Я. Шапіра // Ruthenica. — 2007. — Т. 6. — С. 7-36. — Бібліогр.: 167 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-190543 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1905432023-06-13T18:49:24Z Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій Шапіра, Дан Д.Я. 2007 Article Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій / Дан Д.Я. Шапіра // Ruthenica. — 2007. — Т. 6. — С. 7-36. — Бібліогр.: 167 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190543 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Шапіра, Дан Д.Я. |
| spellingShingle |
Шапіра, Дан Д.Я. Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій Ruthenica |
| author_facet |
Шапіра, Дан Д.Я. |
| author_sort |
Шапіра, Дан Д.Я. |
| title |
Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій |
| title_short |
Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій |
| title_full |
Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій |
| title_fullStr |
Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій |
| title_full_unstemmed |
Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій |
| title_sort |
ірано-славіка. нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2007 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190543 |
| citation_txt |
Ірано-славіка. Нотатки щодо іранських, слов'янських, східноєвропейських («руських»), германських, тюркських та хозарських студій / Дан Д.Я. Шапіра // Ruthenica. — 2007. — Т. 6. — С. 7-36. — Бібліогр.: 167 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT šapíradandâ íranoslavíkanotatkiŝodoíransʹkihslovânsʹkihshídnoêvropejsʹkihrusʹkihgermansʹkihtûrksʹkihtahozarsʹkihstudíj |
| first_indexed |
2025-07-16T13:29:05Z |
| last_indexed |
2025-07-16T13:29:05Z |
| _version_ |
1837810368301236224 |
| fulltext |
Ірано-славіка
Нотатки щодо іранських, слов’янських, східноєвропейських
(«руських»∗), германських, тюркських та хозарських студій
∗ У цій роботі термін «руський» використовується на позначення східнослов’янської
мови/культури/історії, що охлоплює, таким чином, білорусів, «малоросів»/українців,
та росіян.
1 Існувало близько чотирьох, чи навіть більше, скіфо-сарматських мов чи діалектів;
вони навіть можуть бути діахронними. (Див.: J. Harmatta, Studies in the Language of
the Iranian Tribes in South Russia, Magyar-Görög Tanulmányok 31 (Budapest, 1952), 58;
L. Zgusta, Die Personennamen griechischer Städte der Nördlichen Schwartzmeerküste (Pra-
ha, 1955), 245 і далі; Абаев В.И. Скифо-сарматские наречия. Основы иранского язы-
кознания. Древнеиранские языки. Т. I. М., 1979. C. 274; Вичак К.Т. Скифский язык:
опыт описания. Вопросы языкознания. 1992. № 5. С. 50-59), які успішно відстоювали
нові критерії ідентифікації скіфської та сарматської лексики; осетинська – переважно
є продовженням сарматської, не скіфської (попри твердження Абаєва; погляди Абаєва
щодо осетинської як продовження сарматської і/або скіфської в дійсності зазнали
значних змін). Густі іранські гідроніми розташовано на лівому березі Дніпра (див.:
Орел В.Е. К вопросу о реликтах иранской гидронимии в бассейнах Днепра, Днестра
и Южного Буга. Вопросы языкознания. 1986. № 5. С. 107-113., із бібліографією).
Для того щоб встановити лінгвістичні кордони у більш північному регіоні, особливо
важливими виявляються три назви однієї річки в басейні Десни – Ропша, Лисичка,
Лопанка («лисиця» іранською, слов’янською і балтською). Пор.: Трубачёв О.Н. Из
славяно-иранских лексических отношений. Этимология 1965. 1967. С. 13.
Мета ціеі статті – привернути увагу істориків Східної Європи та Євразії до
деяких лінгвістичних аспектів багатовікового симбіозу носіїв слов’янської,
іранських (зокрема, різних східноіранських), германських та тюркських
мов. Хоча ми наводимо небагато нового матеріалу, однак сподіваємось, що
дослідники Давньої Русі, Хозарії та загалом Євразії знайдуть дещо цікаве у
цих нотатках.
Не треба доводити, що слов’яни (або праслов’яни) були сусідами східно-
іранських племен (спростивши, назвімо їх скіфами1) ще за часів Геродота,
і що між слов’янськими та іранськими мовами існує стільки спільних рис,
як, можливо, ще тільки між іранською та індійською. Ці контакти іноді
розглядають як «доісторичні». Дослідники довгий час уникали питання,
чи ці спільні риси іранців та слов’ян у лексиці, міфології, фольклорі тощо
є частиною їхнього спільного спадку, чи були запозичені слов’янами в
іранців. Так чи інакше, тепер зрозуміло, що в епоху, описану Геродотом,
носії [пра]слов’янської мови здебільшого піддавались східноіранському
Дан Д.Я. Шапіра
© Дан Д.Я. Шапіра, 2007
Дан Д.Я. Шапіра8
впливу. Наступною епохою безперечних іранослов’янських контактів був
час незабаром після поширення ісламу, коли посередниками виступили
тюркомовні мусульмани2. Лексика, запозичена в цей період, була виключно
новоперською (іноді конкретно східноновоперською, або хорасанською), в
її арабському чи арабсько-тюркському вбранні.
Загальновизнано, що спільнослов’янська та спільноіранська мови є дуже
близькими. Серед індоєвропейських мов немає іншої лінгвістичної групи
(окрім, звичайно, індійської та дардської), з якою зв’язки іранської були
б міцніші, ніж зі слов’янською. За твердженням Барроу3, збіги між індо-
іранською та балто-слов’янською групами набагато чисельніші, ніж між
будь-якими іншими представниками індоєвропейської сім’ї. Однак, проблема
слов’яно-іранських мовних контактів і походження є досить складною.
Як вже зазначалося, можна лише здогадуватися, чи є деякі з подібностей
частиною спільної спадщини, чи просто результатом співіснування носіїв
протобалтослов’янської та протоіндоіранської. Виявити індоіранські запо-
зичення в слов’янських мовах – непросте завдання4: «слов’янський Hüb-
schmann»5 поки що не з’явився. Ми не претендуємо на це місце цими кіль-
кома сторінками; ми лише намагаємось зробити певний огляд сучасного
стану досліджень.
Вважають, що всі контакти між балтослов’янськими та індоіранськими
мовами були виключно контактами між слов’янською та іранською. Однак,
2 Пор.: хупавый, «досвідчений, спритний» (Даль), болгарське і сербське xubav від
іранського xūb, via Turkica.
3 Див.: T. Burrow, The Sanskrit Language (London, 1955), 20, який писав до того, як було
показано, наскільки багато лексико-семантичних одиниць є спільними для слов’янської
та індоіранської.
4 Відповідно, наприклад, slovo / slava може бути запозиченням від іранського sravah-,
або результатом паралельного розвитку; пор. далі.
5 Див.: H. Hübschmann, Armenische Grammatik. Erster Teil. Armenische Etymologie (Leipzig,
1897; reprint: Hildesheim, New York: Georg Olms Verlag, 1972). Про старослов’янську та
праслов’янську, зокрема, в її іранському контексті, див.: Бирнбаум Х. Праславянский
язык. Достижения и проблемы его реконструкции. М., 1987; Эдельман Д.И. Иранские
и славянские языки. Исторические отношения. М., 2000.; Бонгард-Левин Г.М.,
Грантовский Э.А. От Скифии до Индии. М., 1974; Бонгард-Левин Г.М., Грантовский
Э.А. Скифы и славяне: мифологические параллели. Древности славян и Руси. М.,
1988. С. 110-114; T. Lehr-Spławiński, O pochodzeniu i praojczyźnie Słowian (Poznań,
1945); J. Harmatta, Studies in the Language of the Iranian Tribes in South Russia; L. Zgusta,
Die Personennamen griechischer Städte der Nördlichen Schwartzmeerküste; K. Mosciński,
Pierwotny zasiąg języka prasłowieńskiego (Wrocław-Kraków, 1957); H. Łowmiański,
Początki Polski. Z dziejów słowian w I tysiącleciu n.e. I (Warszawa, 1964); J. Reczek,
Najstarsze słowiańsko-irańskie stosunki językowe [Uniwersytet Jagielloński, Rozprawy
Habilitacyjne Nr. 92] (Kraków, 1985).
6 H. Arntz, Sprachliche Beziehungen zwischen Arisch und Baltoslawisch [Indogermanische
Bibliothek, 3. Abteilung, Band 3] (Heidelberg, 1933).
Ірано-славіка 9
7 Їх кількість була занадто перебільшена Трубачовим. Див.: Трубачёв О.Н. О синдах и
их языке. Вопросы языкознания. 1976. № 4. С. 39-41; Трубачёв О.Н. Лингвистическая
периферия древнего славянства. Индо-арии в Северном Причерноморье. Вопросы
языкознания. 1977. № 6. С. 13-29.
8 Про етимологію цього слова див.: O. Szemerényi, Four Old Iranian Ethnic Names:
Scythian - Skudra - Sogdian - Saka (Wien, 1980), 17 і далі; Вичак К.Т. Скифский
язык: опыт описания, 52-53; про етимологію Saka, пор.: H.W. Bailey, “Languages of
the Saka,” Handbuch der Orientalistik Iranistik, Erste Abteilung, vierter Band, Erster
Abschnitt. Linguistik (Brill, Leiden-Köln, 1958), 133.
9 Niederle L., Slovanské starožitnosti I, Praha 1934, 250; Рыбаков Б.А. Геродотова Ски-
фия. М., 1979. С. 217 та Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М., 1981, 42.
Рибаков визначає сколотів (Skolotoi) Геродота як праслов’ян, всупереч Трубачову
(див.: Трубачёв О.Н. Лингвистическая периферия древнего славянства. С. 25
та Трубачёв О.Н. Старая Скифия (Αρχάιη Σκυθιή) Геродота (IV,99) и славяне.
Лингвистический аспект. Вопросы языкознания. 1979. № 4. С. 23; Абаев В.И.
Геродотовские Skythai Geôrgoi. Вопросы языкознания. 1981. № 2. С. 74-76, Абаев
В.И. Доистория иранцев в свете арио-уральских языковых контактов. Этнические
проблемы истории Центральной Азии в древности. М., 1981. С. 84-89 та Абаев
В.И. Славо-авестика. Вопросы языкознания. 1982. № 2. С. 21), який розглядає
«Skuthoi geōrgoi» як *gauvarga-, «бикопоклонники». Див.: Вичак К.Т. Скифский
язык: опыт описания. С. 52-53; однак, Абаєв (Абаев В.И. Несколько замечаний к
славянским этимологиям. Проблемы истории и диалектологии славянских языков.
М., 1971, сс. 11-15)) припускає, що вся скіфська сільськогосподарська лексика
була «європейською», а не іранською за походженням; пор.: F. Dvornik, The Slavs.
Their Early History and Civilisation (Boston, 1959; first edition 1956), 13; Менгес К.Г.
Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». Л., 1979. С. 30.
10 M. Vasmer, Untersuchungen über die Ältesten Wohnsitze der Slaven. I. Die Iranier im
Süd-ruβland, (Leipzig, 1923), 25-27, 70 і далі; A. Kalmykow, “Iranians and Slavs in South
не слід забувати і про те, що існують деякі ізоглоси, характерні тільки для
іранської та балтійської (особливо давньопрусської6), або для слов’янської
та індійської7. Не викликає сумніву також те, що хоча слов’янська мова
була в основному реципієнтом іранського впливу, вона також виконувала
роль передавача західної лексики у деякі межові іранські діалекти, і була
своєрідною «судиною» (vessel), через яку іранська лексика діставалася
Заходу. Цікавий приклад – слов’янське medŭ, мед (слово, що відсутнє у
балтійських мовах, де його замістило слово фінського походження, пор. лит.
varias, лат. varš), запозичене зі слов’янської до германської. Під «іранською»
мовою тут розуміється різновиди «скіфської»8. У попередній лінгвістичній
літературі припускалося, що після зникнення скіфів (IV ст. н.е.) до перших
засвідчених тюрксько-сербських і тюрксько-болгарських контактів з одного
боку, та русько-перських з іншого (і те, і інше – у пізньому середньовіччі),
прямих слов’яно-іранських лінгвістичних контактів не існувало. Однак,
видається, що Геродотові «скіфи-орачі» (Skuthai arothres) були, принаймні
частково, праслов’янами9, а алани добре відомі на території сучасної Півден-
ної України, включаючи Крим та Слобожанщину, а також і в Південній Росії,
де виявлені десятки іранських топонімів та власних імен10. Власне, ірано-
Дан Д.Я. Шапіра10
слов’янські контакти в Європі ніколи не припинялися. Слід зазначити, що
труднощі в процесі відділення спільної спадщини від більш пізніх запозичень
спричинили до того, що особливе значення почали надавати порівняльному
вивченню міфології, – при цьому залучався й не слов’янський матеріал11.
Першу спробу прояснити ситуацію в слов’яно-іранській проблемі зробив
Мейє12, а згодом Нідерле13. Мейє вважав, що все подібне в слов’янській
та іранській – частина їхнього спільного, древнього індоєвропейського
діалектального споріднення14. Ця точка зору, з якимись поправками, усе
Russia,” Journal of the American Oriental Society 45 (1925), 68-71; J. Harmatta, Studies
in the Language of the Iranian Tribes in South Russia; L. Zgusta, Die Personennamen
griechischer Städte der Nördlichen Schwartzmeerküste. Навіть висувалося припущення,
що слов’янське «сто» – також іранське слово; слово sada для «сто» відомо в готській
і пізніш було запозичено у кримсько-татарську; пор.: M. Vasmer, Untersuchungen
über die Ältesten Wohnsitze der Slaven, 27; та: Фасмер М. Этимологический словарь
русского языка. Пер. с нем. и дополнения О.Н. Трубачёва. М., 1967-1974. Згідно
О.Бубенка, «бродники» руського литопису XIII століттія – алани/яси; відповідно
до цієї трактовки, F.rdās / Burtās ті ж *brodinik-As, де перший елемент визначається
як брод/ford, осетинський færdæg, авестійський pǝrǝtu. Див.: Бубенок О. Ясы и
бродиники в степях Восточной Европы (VI – начало XIII вв.). К., 1997. С. 127-136.
Див. також: Бубенок О. Алано-асы в Золотой Орде. (XIII – XV вв.). К., 2004. Про
подальше існування іранської, і особливо перської у середньовічному Криму див.:
D.D.Y. Shapira, “Persian, and especially Judeo-Persian, in the Medieval Crimea,” Irano-
Judaica VI (in press).
11 Ця тенденція особливо помітна у роботах Міллера, Розвадовського, Соболевського,
Дюмезіля, Якобсона, Іванова, Топорова, Абаєва, Толстого, Рибакова, Гракова, Бон-
гард-Левіна і Грантовського; див. також: Тревер, К.В., Сенмурв-Паскудж, Л., 1937.
Особливий інтерес привертали північно-кавказькі, переважно іранські елементи,
які вкорінилися в Європі. Ядигів (> адигів) було приведено Марком Аврелієм у
Британію з Паннонії у 175 р. н.е.; алани, що рушили з Паннонії через Рейн між 406-
443 рр., також осіли у Європі, – і з цими іранцями пов’язують деякі з найвидатніших
мотивів Артурівського циклу. Див.: G. Vernadsky, “Der sarmatische Hintergrund der
germanischen Völkerwanderung,” Saeculum II (1951), 340-392; G. Dumézil, Romans de
Scythie et d’alentour (Paris 1978), 90; C. Scott Littleton, From Swords in the Earth to
the Sword in the Stone: A Possible Reflection of the Alano-Sarmatian Rite of Passage
in the Arthurian Tradition [Journal of the Indo-European Studies, Monograph No. 3]
(Washington DC, 1982); C. Scott Littleton, L.A. Malcor, From Scythia to Camelot. A
Radical Reassessment of the Legends of King Arthur, the Knights of the Round Table, and
the Holy Grail (New York – London, 2000). «Контакти із аланами, які були впливовими
на Кавказі до XI століття, показані в історії аланської принцеси Станік (Sat’anik).
Це цілком може бути іменем Сатанá (Satana), що воно все ще відомо в осетинському
Нартському епосі», – пише Бейлі (H.W. Bailey, “Iranian in Armenian,” Revue des
Etudes Armeniennes New Series 2 (1965), 2).
12 A. Meillet, “Le vocabulaire slave et le vocabulaire indo-iranien,” Revue des études slaves
6 (1926), 165-174.
13 L. Niederle, Slovanské starožitnosti I (Praha, 1934).
14 Мейє не знайшов практично жодних аутентичних запозичень із скіфської (A. Meillet,
“Le vocabulaire slave et le vocabulaire indo-iranien,” 173)! Хоча він визнав існування
Ірано-славіка 11
досі переважає в індоєвропейській компаративістиці. Потрібно, однак,
відзначити, що вже до Першої світової війни один польський лінгвіст15
стверджував, що ми можемо говорити лише про вторинні слов’яно-іранські
контакти. На його думку, у слов’янській мові є багато іранських запозичень
(а також семантичних кальок); точка зору цього вченого, здається, мала
сильний вплив на авторів із Центральної Європи16. Після Арнца17 проблема
специфічних ранньобалтських18 контактів була розглянута у численних
кальок (delo, калька – Ibidem, 169), тільки одне слово (topor) з його списку сімох
спільних слів знайшло підтвердження у наступних дослідженнях, решта слів виявилися
відкинутими, й були укладені нові списки. Стосовно проблем, що виникають при
зверненні до ірано-слов’янської, пор. напр. говядо, говно, говядина.
15 J. Rozwadowski, “Stosunki leksykalne między językami słowiańskimi a irańskimi,”
Rocznik Orientalistyczny I (1914-1915), 96-110.
16 Продовжено Пізані (V. Pisani, “Slavo e eranico,” Atti el III Congresso Internationale
dei Linguisti (Roma, sett. 1933) (Firenze 1935), 371-379). Соболевський (Соболевский
А. Русско-скифские этюды І. Известия Отделения русского языка и словесности.
1921. Т. 26. С. 1-44; Соболевский А. Русско-скифские этюды ІІ. Известия Отде-
ления русского языка и словесности. 1922. Т. 27. С. 252-233.), Фасмер (M. Vasmer,
Untersuchungen über die Ältesten Wohnsitze der Slaven; M. Vasmer, “Iranisches aus
Südruβland,” Streiberg-Festgabe (Leipzig, 1924), Фрейман (Фрейман А.А.Ирано-
славянские заметки. Доклады Российской АН. Серия Б. 1924. С. 47-50), Дюмезіль
G. Dumézil, “La préhistoire indoiranienne des castes,” Journal Asiatique 216 (1930), 109-
130; G. Dumézil, Légendes sur les Nartes suivies de cinq notes mythologiques (Paris,
1930), note V, 77-85), Якобсон (R. Jakobson, “Slavic Mythology,” Funk and Wagnalls
Standard Dictionary of Folklore, Mythology and Legend II (New York, 1950), 1025-1028),
Топоров (Топоров В.Н. Об одной ирано-славянской параллели в области синтаксиса.
Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР. 1960. Т. 36. С. 3-11)
були серед перших дослідників спільного слов’яно-іранського матеріалу.
17 H. Arntz, Sprachliche Beziehungen zwischen Arisch und Baltoslawisch (Heidelberg,
1933).
18 Див. також: T. Burrow, The Sanskrit Language, 20 і далі. Особливо цікавий архаїзм,
що позначає «чорний» – прусське kirsnan, (слов’янське чрънъ), індійське krišná.
Пор. литовське balañdis і осетинське bælon, bauran «голуб» (D. Weber, “Osset.
baelon, D baelaeu, “Taube” und lit. balañdis,” Res Balticae. Miscellanea italiana di studi
baltistici 3 (Pisa, 1997), 119-127). Див. також: V. Cvetko-Orešnik, “Zu neueren iranisch-
baltoslawischen Isoglossen-Vorschlagen,” Linguistica 23 (Ljubljana, 1983), 175-256; D.
Weber, “Erste Iranisch-baltische Parallele,” Indogermanische Forschungen 94 (1989),
94-100; див. також: Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений. С.
12: іранське dānā-, індійське dhānā-, литовське dúona, «хліб»; індо-іранське yava-,
литовське javaī, «зернові»; пор. також литовське metas, «час», хорезмійське miθ,
согдійське myd, «день» (Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений.
С. 14). Пор. слов. kъde, авестійське kudā; kъ / kъn, согдійське ku, авестійське kąm (N.
Sims-Williams. Sogdian kw and Slavonic kŭ. Переднеазиатский сборник. IV. Древняя
и средневековая филология стран Переднего и Среднего Востока. М., 1986. С.
116-121); румунське doina, що його часто порівнювали у минулому із авестійським
daēnā-, тепер виявляється пов’язаним із литовським dainà, див.: Богач Г. К вопросу о
происхожении молд., рум. doĭna. Lietuvių kalbotyros klausimai 6 (1963), 183-190.
Дан Д.Я. Шапіра12
статтях Іванова та Топорова. Утім, теорія особливо тісних контактів між
авестійською і скіфською мовами, що фактично ототожнює обидві мови,
висунута І.В. Абаєвим, показала, що, можливо, скіфські елементи, помітні в
слов’янських, можуть бути не зовсім “скіфськими”, але “авестійскими”.
Нова епоха в слов’яно-іранських дослідженнях почалася з робiт Заліз-
няка19, чий внесок у цю галузь – що його так мало використав Трубачов у
своїй переробці Російського етимологічного словника Фасмера – і досі зали-
шається найбільш суттєвим. Згідно з Залізняком, носії протослов’янської і
скіфської мови могли, теоретично, розуміти одне одного. Він стверджував,
що, в принципі, можливо скласти речення на іранській мові, яке було б
зрозуміле для носія слов’янської, і навпаки20. І, справді, схоже, що існують
певні слов’янсько-авестійські ізоглоси21. Тим не менш, Залізняк говорив
про «спільний ірано-слов’янський» словник із кількох десятків слів, який
уможливлював взаємне порозуміння, зокрема на більш ранніх стадіях роз-
витку обох мов.
19 Зализняк А. А. Проблемы славяно-иранских языковых отношений древнего периода.
Вопросы славянского языкознания. 1962. № 6. С. 28-45; Зализняк А.А. О характере
языкового контакта между славянскими и скифо-сарматскими племенами. Краткие
сообщения Института славяноведения АН СССР. 1963. № 38. С. 3-22.
20 Зализняк А. А. О характере языкового контакта между славянскими и скифо-
сарматскими племенами. С. 20 і далі. Зроблю лингвістично «наївне» припущення: той,
хто читав переклад з авестійської на російську, без сумніву мав бути вражений тим,
наскільки ці мови схожі. Треба, однак, пам’ятати, що російська – це змішана мова
(Mischsprache), в якій більше половини словника має старослов’янське походження
(староболгаро-македонський діалект, зафіксований приблизно 860 р.), і таким чином
російська лексика, дуже архаїчна, особливо у письмовій мові, часто слугує гарним
взірцем загальнослов’янської лексики взагалі. Лексика украïнська продовжує дав-
ньослов’янську, й тому різниться від давньоруської.
21 Деякі специфічні ізоглоси були, при цьому, помічені ще Арнцем (H. Arntz, Sprachliche
Beziehungen zwischen Arisch und Baltoslawisch). Цей факт можна, звичайно, поясни-
ти надзвичайно великим корпусом авестійських творів та їх архаїзмом; але пор.: V.I.
Abayev, “Contribution â l’histoire des mots,” Mélanges Linguistiques offerts â Émile
Benveniste [Collection Linguistique publiée par la Société de linguistique de Paris, LXX]
(Paris, 1975), 1-11; та: Абаев В.И. Славо-авестика. Вопросы языкознания. 1982. №
2. С. 18-25: авестійське bǝrag, «religiöser Brauch» [сакське bulj-, «честь, хвала»:
H.W. Bailey, Dictionary of Khotan Saka (Cambridge-London-New York-Melbourne,
1979), 298-299; відсутнє у його ж праці 1967 р. (H.W. Bailey, Prolexis to the Book of
Zambasta [Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts, vol. VI] (Cambridge, 1967));
див.: H.W. Bailey, Prolexis to the Book of Zambasta, 47, βaurggā, «пошана»; цей корінь
був відомий як такий, що відноситься до скіфів: hauma-varga- < *hauma-ßarga-, «той,
хто вклоняється Хаумі» (Абаев В.И. Славо-авестика. С. 21)] і слов’янське *bergti,
берегти, [в релігійному сенсі], і особливо оберег, “амулет, мантра, що відганяє зло”
[еквівалентом/запозиченням від bǝrag вважали, як правило, слов’янське blag «добрий,
хороший, sanctus, eu-»]; авестійське skarəna, «коло», російське шар.
Ірано-славіка 13
Як зазначав Абаєв, осетинську та слов’янську пов’язує більше, ніж
осетинську та будь-яку іншу неіранську індоєвропейську мову22. І в
осетинській мові є кілька старих запозичень зі слов’янської, які сягають
ще аланського (а, може, навіть, сарматського) періоду, як-от xumæstay
і xumäläg, «простак», < kъmъtь / kŭmetŭ23; осетинське byran < pŭramŭ,
російське «паром», пором, переправа (німецьке Prahm), («зафіксовано після
XII сторіччя24»); cæd < heta25; fæxt, fæstæ < pǝstŭ (запозичено у «скіфську»
[тобто сарматську] епоху26); ilæ < ilŭ, «ил», мул; а також можливо goimīry
(див. далі); сарматське *gasti (з германьскої через слов’янську чи напряму
зі слов’янської?) та *zevak (осетинське zīvæg) має бути зі слов’янського
(«зівака»27). Особливо цікавий випадок просторічного російського аланец,
«непосида» 28.
Особливі східні слов’яно-іранські етимології розбираються у Трубачо-
ва29; багато з них торкаються іранських запозичень у слов’янських мовах30.
22 Додамо також xvor,’, xitr-, xutor, дурак, українське дурень, від іранського durman
(іранське: «ліки, наркотик»; східнослов’янське: «коноплі») > dur’, східнослов’янське
dym, пор. середньоперське dūdag, що позначає водночас «дим, вогнище» та «дім,
господарство».
23 Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор. М.-Л., 1949. С. 33.
24 Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. М.-Л., 1958.
Т. I. С. 281.
25 Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. Т. I. С. 293.
26 Там же. С. 466.
27 Абаев В.И. Скифо-сарматские наречия. С. 289 та 310-311.
28 Абаев В.И. О перекрестных изоглоссах. Этимология 1966. М., 1968. С. 244 і далі.
29 Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений. Польське baczyć,
«дивитися, бачити тощо» > українське, білоруське і (просторічне) російське за-
позичення від *abī-axšaya- (авестійське aiwyāxšayeinti, «спотерігають»); західно-
слов’янське *patriti (польське patrzyć, patrzeć, «дивитися», чеське patřiti, словацьке
patrit’, ib., (діалектне) хорватське pàtriti, «gehören, pertinere», від молодоавестійської
інфінітивної форми pāθrāi, «доглядати, захищати» согдійське āpaθra, тощо;
(діалектне) польське szatrzyć, «знати, як», чеське šetřiti, «піклуватися, рятувати», від
xšatraya- , осетинське æxsar, xsart; пор. наймення кримського правителя šandaksatra-
(M. Vasmer, Untersuchungen über die Ältesten Wohnsitze der Slaven, 5); Трубачов додає
ще деякі, менш переконливі приклади. Щодо його останнього приклада, польського
szatrzyć, чеського šetřiti, то воно й справді може бути іранським запозиченням, але
не зі староіранської; пор. арабське (в тюркській) šātir / şatır, «розумний, кмітливий,
метикований», яке походить з тієї ж іранської форми, що її цитував Трубачов.
Трубачовська «поло-іраніка» [*(go)panъ etc.] не охоплює серболужицький (Труба-
чёв О.Н. Языкознание и этногенез славян. Древние славяне по данным этимологии и
ономастики. Славянское языкознание IX. Международный съезд славистов (Киев
1983). Доклады советской делегации. М., 1983. С. 256). Я припускаю іранську
етимологію одного добре відомого арабського кореня, який, наскільки мені відомо,
ізольований у семітській області; пропонуючи власну етимологію, я порівнюю цей
арабський корінь із тим, який видається староіранським (скіфосарматським) за-
позиченням у слов’янську. Арабський корінь KhṬR, «бути важливим, значущим; бути
Дан Д.Я. Шапіра14
Однак в цілому праці Трубачова 1967 та 1977 років31 можна визнати відкатом
назад: перша містить багато помилкових етимологій в іранській частині,
друга повна дивних ідей із «арійським» присмаком, що мало стосуються
лінгвістики. Ці ідеї було висміяно в працях Грантовського та Раєвського,
які продемонстровали, що більша частина розглянутих етимологій цілком
може бути іранською, а не «арійською»32. Треба пам’ятати, що в Росії в
певні періоди була тенденція розглядати зв’язки іранської та слов’янських
мов в дусі «арійських» фантазій33.
Тим не менше, встановлення низки західнослов’янських ізоглос, що з
них деякі можуть виявитися архаїзмами – заслуга праці Трубачова 1967 р.34
ризикованим; знати і т.д.»; khatra, «ідея, уявлення»; khatīr, «серйозний, важливий,
значущий»; khātīr, «ідея, думка, уявлення, опінія, бажання». Цей набір значень
близький слов’янському (російському) хитрый (стосовно до людей, планів, знарядь
тощо), етимон якого був помічений тільки в балтійській (що повна слов’янських
запозичень). На мою думку, слов’янське слово пов’язано із іранським xratu- (перським
khrad / khirad, «мудрість»), яке, як відомо, походить від того ж кореня, що й грецьке
kratus; пор. осетиньске xъartu, «здібність, талант, сила, енергія, звитяга»; осетинське
xatyr, «милосердя» – пізнє арабське запозичення). Метатеза в арабському слові, що
воно, імовірно, запозичено із іранської – результат того, що уникали контамінації із
оригінальним семітським коренем KhRT, «вирізати».
30 Стосовно «східноєвропейських» запозичень у «скіфській» (та їхніх контамінацій в
осетинській) і навпаки, див.: V.I. Abayev, “Isoglosse scita-europee,” Instituto Orientale di
Nappoli, Annali, Sezione linguistica IV, (Napoli, 1962); Абаев В.И. Скифо-европейские
изоглоссы: на стыке Востока и Запада. М., 1965; Абаев В.И. “К алано-венгерским
лексическим контактам,” Europa et Hungaria (Budapest, 1965) [Congressus Ethno-
graphicus in Hungaria, 1963]; Абаев В.И. Из истории слов. К скифо-европейским
лексическим связям, Этимология. 1966. М., 1968. C. 241-246; Абаев В.И. Скифо-
сарматские наречия. С. 317-319; Абаев В.И. Славо-авестика; Абаев В.И. Сложные
слова – хранители древней лексики. Вопросы языкознания. 1983. № 4. С. 75-85.
31 Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений; Трубачёв О.Н. Линг-
вистическая периферия древнего славянства.
32 Грантовский Э.А., Раевский Д.С. Об ираноязычном и «индо-арийском» населении
Северного Причерноморья в античную эпоху. Этногенез народов Балкан и Северного
Причерноморья: Лингвистика. История. Археология. М., 1984. С. 47-66.
33 Слід пам’ятати, що деякі з найзнаменітіших нацистських ідеологів були російсько-
німецького походження; протонацистська теорія почала розвиватися серед білих
російських емігрантів в Харбині та Німеччині. Щоб скласти уявлення про цю тен-
денцію і оцінити її інтерференції в іранські штудії, див. наприклад, Русские Веды
(включаючи Велесову книгу), «перекладену» «Бусом Кресенем» (А.І. Асов), що
була видана у 1992 р. для «Языческого общества Нижнего Новгорода» і багато разів
перевидавалася з тих пір. Велесова книга була «знайдена» під Харковом (імовірно, в
будинку Куракіних, спадкоємців фальсифікатора ХІХ ст. А. Сулакадзeва) у 1919 р.
білогвардійським офіцером литовсько-татарського походження Алі Ф.А. Ізенбеком;
Ю.П. Миролюбов отримав текст у 1924 р. в Брюсселі, а в 1943 р. оригінал «згорів». За
найбільш поширеною версією, автором фальшивки був її публікатор Миролюбов.
34 Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений.
Ірано-славіка 15
Повертаючись до списку Мейє35, можна сказати, що він охоплював
в основному загальновживані слова; деякі зі слів у його списку ніяк між
собою не пов’язані36; тільки одне з них може бути запозиченням - sŭ-dravŭ
(«здоровий») / авестійське drva-, давньоперське duruva-. Мейє вважав, що
ця спільна лексика сягає епохи сусідства індоіранських та слов’янських
земель37.
Епоха «слов’яно-іранського симбіозу»38 залишила в загальнослов’ян-
ській слова, подібні bogŭ, «Бог» з додатковим значенням «багатий»39, bes
35 A. Meillet, “Le vocabulaire slave et le vocabulaire indo-iranien”.
36 Так, наприклад, у radi/rādiy, згідно з Мейє (A. Meillet, “Le vocabulaire slave et le voca-
bulaire indo-iranien,” 168), немає етимологічного зв’язку; корінь слов’янського слова
radĕti, сербського rad, «труд»: Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических
отношений. C. 22-23; див. також: Эдельман Д.И. Иранские и славянские языки.
Исторические отношения. М. 2002, cc. 135, 154. Едельман особливо відмічала та-
кі вирази, як Бога ради, чего ради, сего ради, отца ради. Пор.: Зализняк А.А. О
характере языкового контакта между славянскими и скифо-сарматскими племенами.
С. 12. Це слово відомо у східно- та південнослов’янській, але не в західнослов’янській.
В арамейському написі із Аребсуна, Каппадокія, Боголюбов (Боголюбов М.Н.
Молитва Ахурамазде на древнеиранском языке среди арамейских надписей из
Аребсуна. История иранского государства и культуры. К 2500-летию Иранского
государства. М., 1971. С. 277-285) прочитав ‘hwrmzd [zw] ym ‘b[yw]rm ‘mtr br mw ‘tr
rdy mw ‘tr rdy mw ‘tr rdy: Ahuramazdā zawaima [?] abyāwaram a[h]maθra bara mawa
ātar rādaya mawa ātar rādaya mawa ātar rādaya, і тлумачив це як таку, що містить
заклик: радей! (в російській той же корінь). Іранська фонетика слов’янського сто
sĕto- досі є предметом дискусії. Мейє, Розвадовський, Залізняк вважали його індо-
європейським, в той час як Фасмер відніс його до іранського запозичення; фінське
sata і, що більш важливо, (кримське) східно-готське (та кримсько-татарське) sada
запозичені з іранської. Стосовно іранської та уральської, див.: Абаев В.И. Скифо-
европейские изоглоссы; Абаев В.И. Доистория иранцев в свете арио-уральских
языковых контактов. Этнические проблемы истории Центральной Азии в древности.
М., 1981. С. 84-89; A.J. Joki, Uralier und Indogermanen. Die Ältesten Berührungen
zwischen den uralischen und ingermanischen Sprachen [-Suomalais-Ugrilaisen Seuran
Toimituksia 151] (Helsinki, 1973).
37 A. Meillet, “Le vocabulaire slave et le vocabulaire indo-iranien,” 174.
38 Z.R. Dittrich, Het verleden van Ooseuropa. Maatschappelijke en culturele dynamiek tot
het einde der Middeleeuwen (Zeist, Arnhem, 1963), 33 і далі. Іранські запозичення
відомі також у фракійській > албанській: W. Belardi, “Un mot albanais de provenance
iranienne,” Acta Iranica 4 (1975), 37-48. Десяток балкано-східнослов’янських ізоглос
(включно з албанською), див.: Десницкая А.В. О ранних балкано-восточнославянских
лексических связях. Вопросы языкознания. 1978. № 2. С. 42-51. Албанське «собака»,
shevë – іранське запозичення, має іншу фонетику, ніж spāka. Інше албанське слово,
запозчиене з іранської – gunë. Його зв’зок із давньоіранським *gaunyā-, [авестійське
gaoniiā-, «різнокольорова»] > слов’янським гуня суперечливий, див.: Фасмер М. Эти-
мологический словарь русского языка. Пер. с нем. и дополнения О.Н. Трубачёва. М.,
1967. Т. I. С. 475, із бібліографією.
39 Щодо можливості такого запозичення, яке іноді заперечується із семантичних мір-
кувань, пор. іранське запозичення в угорській, Isten, «Бог» *Yazdān; ördög, «демон,
Дан Д.Я. Шапіра16
та div, divа (жін.), «демон»; (*bēš, dēw) – два слова40, одне з яких демонструє
«аланську» фонетику41, а інше може походити лише з іранської мови, що
зазнала зороастрійського впливу.
диявол», *erdek; manó, «дух», *mana-. Іранське слово «Бог» *baga-, було також ад-
сорбовано фінськими діалектами (пор. мордовське paz). Трубачов (Трубачёв О.Н. Из
славяно-иранских лексических отношений. С. 30), порівнював слов’янське божница
(bož-nica) – культове місце (зокрема єврейське), із маніхейським согдійським bgn,
однак пор. також вірменське і грузинське bagin-, з одного боку, і латиське, не
кажучи вже про литовське bažnyčia, з іншого. Польське zboże, «багатство, майно»
(J. Kuryłowicz, “Les éléments persans dans le fonds lexical européen,” Acta Iranica 2
(1974), 393; J. Reczek, Najstarsze słowiańsko-irańskie stosunki językowe); російське
богатый, українське багато, і т.д. (Старослов’янське ubogъ, чеське neboh, идиш -
nébekh, «бідний, нещасний»; старослов’янське sъbožьje, «жнива, врожай, збіжжя»,
білоруське zbožža, там само); засвідчено вже в старослов’янській, за свідченням
візантійського автора, цитованого в: I. Dujčev, Medioevo Byzantino-Slavo (I-III), Roma
1965, с. 259, прим. 71, див.: ho gar plousious theos estin... ton plousion bogaton legousin.
Пор.: Эдельман Д.И. Иранские и славянские языки. C. 158-159. Про деякі аспекти
семантики іранського слова «багатий» див.: D. Shapira, “Anūš and ‘Uθrā Revised:
Notes on Aramaic-Iranian Linguistic Interaction and Mystical Traditions,” Kabbala:
International Journal for the Study of Jewish Mystical Texts, 6 (2001), 151-182.
Слов’янське Gospod’-[in] – із іранського, див.: B. Oguibenine, “Un vestige indo-iranien
en slave? Suggestions pour la solution de l’étymologie de *gospod’ ‘Mâitre suprême,
Dieu’,” Acta Iranica 22 (1982), 119-129; див. також gospodar’ < gospand-dar?, gosudar’,
gospod’, gosudarstvo.
Про іранізовану сакралізовану вимову слів bog-, bogat- див.: Абаев В.И. О про-
исхождении фонемы γ (h) в славянском языке. Проблемы индоевропейского языко-
знания. М., 1964. C. 115-121. Щодо семантичної паралелі слов’янського dolьja, то це
калька з іранського baxta-, пор. слов’янське sъčęstьje, «com-pania > щастя»: Эдельман
Д.И. Иранские и славянские языки. С. 160; пор. також u-dača. Слов’янський božij
використовується також у значенні «дикий, дикорослий», як шугнанське vīn,
хуфанське vin, язгуламське vaγn, таджикське-від-согдійського boγnič / vaγnič,
Cerasus verrucosa, від bag-ina / bag-n(i)ia-; слов’янське božija trava, božij sъvetъ, božij
denь, božij zъverь, božija tъvarь, пор. афган. «вовк», lewə (*daeva-); див. слов. divъ
/ dikъ, як в divъ ognъ = індійське deviam agnim; російське дивий мёд, «дикий мед»,
сербське divli pas, «дикий собака», латвійське dieva suns, «вовк < Божий собака»,
литовське dieva veršis, «дика худоба», латвійське dieva zāles, слов’янське *divo zelьje,
«дикорослі трави», хетське šiunaš huitar, «дикі = Божі тварини», див.: V.N. Toporov,
“Balto-slav. *karv- i *deiv- karv,” Lingua posnaniensis XXIII (1980), 197-202; Эдельман
Д.И. Иранские и славянские языки. С. 161-164. Пор. російське дичь (dičь).
40 Звідси бешеный, бесноватый, як новоперське dīwāna; слово, що позначає «де-
монічний хробак», ящур, *ašter, від новоперського azdar, aždahā, (V. Machek,
“Slavisches rarogъ ‘Würgfalke’ und sein mythologischer Zusammenhang,” Linguistica
Slovaca III (1941), 84-88.), викликає сумніви. Були спроби розглядати слово div як
оригінальне слов’янське від *deiwos, «Бог», із тією самою семантичною заміною, що
й в авестійській тощо; важливо, що й авестійській і давньоруській («Слово о пол-
ку Игореве») знайомий мотив падіння Діва, авестійське patat.dyaoš: Иванов В.В.,
Топоров В.Н. К проблеме достоверности поздних вторичных источников в связи с
исследованиями в области мифологии. Труды по знаковым системам 6. Тарту, 1973.
Ірано-славіка 17
Загальнослов’янські слова, що позначають «рай» raj42, «провина»
viná43, «сором» sram44, «святий» svętŭ45, «світ» svētŭ46, «чаша» čaša47,
С. 76. Нещодавно іранська етимологія була нарешті встановлена Орелом (Орел В.Е.
«Слово о полку Игореве» и его этимологическое изучение. «Слово о полку Игореве».
Комплексные исследования. М., 1988. С. 134 та далі); Орел (там само. С. 136, прим.
61) наводить іранську етимологію Трубачова для болгарського samodiva, «жіночий
дух дерева», як таку, що походить від *asma-daiva, «небесний дух». Етимологія
Трубачова, звичайно, семантично бездоказова. Справжнім витоком може бути тільки
*aēšma-daēva. Уявляється, що ім’я язичницього бога Див (Div), що його ми ніколи
не знаходимо в руських літописах, заміщене на Dyj, може бути анти-язичницькою
інтерполяцією, див.: Иванов В.В., Топоров В.Н. К проблеме достоверности поздних
вторичных источников в связи с исследованиями в области мифологии. С. 81. Див.
також: Эдельман Д.И. Иранские и славянские языки. C. 164.
41 Див.: É. Benveniste, “Une correspondence irano-slave,” Mélanges de la Société de lin-
guistique de Paris 23:6 (1935), 403-405 (вперше вже у Мейє); подібні sram < *fšarma,
«сором», або soxa, «плуг» те ж слово, що й новоперське šōkh, див. також ім’я київ-
ського бога Xors, яке походить, як прийнято вважати, від *xvaršēd, «сонце» (біб-
ліографію див. в: I. Dujčev, “Il Mondo Slavo e la Persia nell’Alto Medioevo,” Atti del
Convegno sul tema: La Persia e il Mondo Greco-Romano (Roma, 1966), 263, прим. 88).
Про алано-парфянські контакти див.: Дж. Харматта „Из истории алано-парфянских
отношений,“ Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungariae 13 (1965), 127-130.
Однак, стосовно s у sram пор.: F. Korenchy, Iranische Lehnwörter in den obugrischen
Sprachen (Budapest, 1972), 55. З іншого боку, Пізані (V. Pisani, “Slavo e eranico,” 375)
розвивав теорію, згідно з якою слов’янське s < š – результат слов’янської «імітації»
іранської вимови. Теорія була відкинута Залізняком (Зализняк А.А. О характере язы-
кового контакта между славянскими и скифо-сарматскими племенами. С. 22), але
Пізані справделиво зазначив деякі нерегулярності у слов’янській передачі іранського
етимологічного š. Абаєв (Абаев В.И. Из истории слов. К скифо-европейским лек-
сическим связям. С. 254), відсилає до осетинського færnæ, «сонце», замість нор-
мального xūr / xor, яким послуговувалися у сакральній мові мисливців. Ім’я іншого
слов’янського бога, Svar(b)og, може походити від іранського «сонце» hvar- (хоча
ця форма індійська, див.: Абаев В.И. Из истории слов. К скифо-европейским лек-
сическим связям,. С. 262); пор. далі.
42 Авестійське rāy-. Див.: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III.
С. 435-436. Ср.: D. Shapira, “Anūš and ‘Uθrā Revised: Notes on Aramaic-Iranian Lin-
guistic Interaction and Mystical Traditions”.
43 F. Dvornik, The Slavs, 51, але пор.: Фасмер М. Этимологический словарь русского
языка. Т. I. С. 316 [переклад Трубачова!]; пор. Зализняк А.А. Проблемы славяно-
иранских языковых отношений древнего периода. С. 41, із бібліографією.
44 Так у старослов’янській і сучасній російській, у давньоруській – сором. Див.: É. Ben-
veniste, “Une correspondence irano-slave,” прим. 33.
45 Пізані (V. Pisani, “Slavo e eranico”) вбачав тут семантичну кальку зі spenta-.
46 Індійське śvetá-, іранське spaēta-.
47 Корінь як у вірменському čašak, «кубок, чаша», новоперському čāšt, čāšna, čašīdan і
т.д. Див.: H. Hübschmann, Etymologie und Lautlehre der ossetischen Sprache (Straβburg,
1887), 187-188; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III. С. 306;
чара, чаша [східно-тюркське і монгольське čara, і čary, (чари) (мн.), пов’язані із
попереднім прикладом, також можуть бути іранськими.
Дан Д.Я. Шапіра18
«вогонь» vatra48, «могила» mogila49, «спільнота, родина» goj50, «одужувати,
лікувати» gojiti, «каятись» kajati51, «заклинати» zŭvati52, – всі мають іранське
походження. Слов’нське vrēmĕ (час) порівнювали з індійським vártman-53, а
слов’нське mǒdrŭ (мудрий) порівнювали із іранським *mazdra-54. Висували
припущення, що староперське/авестійське xvarǝnah було скіфським
запозиченням у ці мови55; бібліографія питання широка, але наскільки
ми можемо судити, жодного сліду подібного слова56 або навіть такої ідеї
не було знайдено дослідниками у слов’янській мові, хоча в Слові о полку
Ігоревім князі називаються “Стрибожи внуци”. Однак цей концепт може
бути вторинним іранським впливом, через тюркське qut, царська харизма.
Хай там що, нещодавно слов’янське відображення іранського xvarnah було
визначено xŭvala, “xvalá, sláva / слава, звеличення» < скифське *xvallah57.
48 Звідки vatruška. Думка Розвадовського (який полемізував із Мейє), була прийнята
в: F. Dvornik, The Slavs, 51. Десницька (Деснитская А.В. О ранних балкано-восточ-
нославянских лексических связях. С. 45 і далі) розглядає слово як «балканське».
Албанське vatër, vatra / votër, votra, східно-румунське vatrâ, «дім, домашнє вогнище»
(ще одне іранське запозичення, що існує також в албанській (не з турецької!) – gunë,
див. прим. 30). У значенні «вогонь» (živa vatra, «ритуальний вогонь») це слово відомо
тільки у карпато-русинських діалектах. Див. також: Эдельман Д.И. Иранские и сла-
вянские языки.C. 145-146.
49 Пор. середньоперське maγ, «вигрібна яма», як їм послуговуються, наприклад, у
зароастрійському тексті Yōišt ī Friyān 3.69.
50 Авестійське gayu-, «життя» (Фасмер М. Этимологический словарь русского языка.
Т. I. С. 427) izgoj = «вигнанець, парія».
51 Авестійське kāy-, kaēna-, (Фасмер М. Этимологический словарь русского языка.
Т. II. С. 216).
52 Вірменське jaunēm, «освящати» (Фасмер М. Этимологический словарь русского
языка. Т. I. С. 85). Авестійське zbātar; нерегулярна відповідність авестійському
zaōtar, староіндійському hōtar.
53 Мошинський (K. Mosciński, Pierwotny zasiąg języka prasłowieńskiego (Wrocław-
Kraków, 1957)), що його цитує Залізняк (Зализняк А.А. Проблемы славяно-иранских
языковых отношений древнего периода. С. 32-3). *ver(t)me, від *wer-, «повертати»
як тохарське wram (A), wreme (B), «вещь», Абаев В.И. Несколько замечаний к
славянским этимологиям. С. 14.
54 K. Mosciński, Pierwotny zasiąg języka prasłowieńskiego, цит.: Зализняк А.А. Проблемы
славяно-иранских языковых отношений древнего периода. С. 32.
55 Ця сарматська форма все ще існує в осетинському færnyg, færnug, «багатий, бла-
городний, успішний» (Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетин-
ского языка. Т. I. С. 453; иверійський цар Xše-Farnug, II CE), від осетинського farn,
farnæ, аланське farn (Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор. С. 258; Абаев В.И.
Историко-этимологический словарь осетинского языка. Т. I. С. 421-2), видається,
походить від мідійського.
56 У слов’янській не було власного f.
57 Ототожнення було доведено Милевським (T. Milewski, Indoeuropejskie imiona osobowe
(Warszawa, Kraków, 1969), 206), який зазначав, що слов’янське ім’я Boguchwał /
Boguxval / чеське Bohuchval – це семантичне відтворення іранського Bagā-farnah;
Ірано-славіка 19
Російське ворожить, як припускалося, пов’язане із осетинським
warz- «любити» та ормурі waž- (*warz), «причаровувати»58. Особливо ці-
каво те, що багато ізоглос – специфічно великоросійські59, як російське
дешёвый, давньоіранське dahyauš, індійське deš; російське хороший, (за-
гальнослов’янське dobryj; пор. далі), осетинське xorz / xvarz, «хороший»
(див. далі); tęgnǫti («тягнути, тягти»), іранське θang-, російське тянуть,
«потягивать» напитки, яке вочевидь пов’язано із іудео-перським tngydn,
«пити», на відміну від новоперського kšydn, «тягнути, видобувати»; або
mŭrda, російське морда, авестійське ka-mǝrǝδa, пор. англо-саксонське
molda, «голова». Певна річ, сюди слід додати і російське Амбал / амбал /
анбал, що ним послуговувалися у давньоруських текстах і як власним
іменем, і в значенні «чоловік міцної статури», від аланського слова, що
значить «герой». Додайте сюди ritǔ, «сідниці, анальна область», перське
rīd- , “cacare”. З іншого боку, малоросійських/українських слів ірансько-
го походження напрочуд мало, найбільш очевидне з них – хата.
Деякі загальнослов’янські терміни, що позначають предмети сільсько-
го господарства, – іранські запозичення: kur60, sekera61, soxa62, topor63.
це слово має бути скіфським (*-rn- > скиф. -ll-, сарм. -rn-), Вичак К.Т. Скифский
язык: опыт описания. С. 57 (із бібліографією), як протилежне сарматському xvarnah,
омонімічним цьому слову (з іншого боку, авестійське xvarǝna-, «їжа» > слов’янське
xorna, пор. також xorona, «захист, охорона» (M. Vasmer, Russisches Etymologisches
Wörterbuch III (1959) 204), авестійське (pairi-)haraitē, “bewährt sich”).
58 Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор. С. 581-582.
59 I.M. Oranskij, “Notes Irano-Slaves. Vieil Iranien VAR-/ Russe Dialectal VAR,” Acta Irani-
ca 5 [Monumentum H.S.Nyberg] (Téhéran-Liège, 1975), 139-143: гарний приклад того,
як багато іранських запозичень має бути знайдено у східнослов’янській; пор. також:
Оранский И.М. Ирано-славянские заметки, ІІ. Иранское языкознание. Ежегодник.
М., 1980. С. 5-13. про релігійні та міфологічні запозичення із іранської до слов’янської
див. у Якобсона (R. Jakobson, “Slavic Mythology,” 1025-1028) і Залізняка (Зализняк
А.А. Проблемы славяно-иранских языковых отношений древнего периода. С. 41-44).
Трубачов (Трубачёв О.Н. Из работы над русским Фасмером. Вопросы языкознания.
1978. № 6. С. 19) зазначав, що попередні дослідники проґавили російське діалектне
jedukar’, «дока, метикований людина», яке мусить походити з пізніших шарів се-
редньоіранської, пор. новоперське jādūgar, де вже подибуємо заміну y > j. Більше
«субстратного» іранського матеріалу можна знайти в російських діалектах Сибіру,
але це не стосується нашої теми. Про загальну історію великорусского языка, див.:
V.V. Vinogradov. The History of the Russian Literary Language from the Seventeenth
Century to the Nineteenth. L.L. Thomas: a condensed adaptation into English with an
introduction) (Madison, Milwaukee, & London, 1969).
60 Також kir, «півень»; пор. новоперське xorūs. Слово не знайдено в балтійській.
61 Див. єврейське segōr: Пс. 35.2-3 (та єврейське епохи Кумрану sgr), яке також є
запозиченням, раніше не як таке визначеним (грецьке sagaris, із яким порівнювали це
єврейське слово – скіфське!).
62 Див. примітки 41 і 120.
63 Новоперське tabar. Скифське *par(a)θu, російське портъ, осетинське färät, «топор».
Вичак К.Т. Скифский язык: опыт описания. С. 56.
Дан Д.Я. Шапіра20
Вірменське mšak і грузинське mušaq-i, muša, «селянин, робітник» – обидва
іранські запозичення, від давньоіранського miz-, «працювати в полі, сіяти»64,
мають бути пов’язані із російським мужик у контамінації з mužŭ, «чоловік»,
від *mǫžь65. Існують слова (західнослов’янські, аварського походження, не
загальнослов’янські), що позначають найвищі станові титули, župan66 та
ban, banus (хорватський правитель67), pan, іранські68. Видається, слов’яно-
мовне населення на Північ від Великої Скіфії візантійських авторів (у дав-
ньоруських вчених людей – Великої Скоуфи) було землеробським, як і кім-
мерійці, чиє ім’я дало слов’янам принаймні один топонім – Жмеринка, і слово
kumirŭ, «ідол» / вірменське kroum, «волхв, служитель язичницького культу»
від семитського kumr; ця додаткова слов’яно-іранська ізоглоса нагадує нам,
64 H.W. Bailey, “Plant Names,” The Cambridge History of Iran II, ed. I. Gershevitch, (1985),
872-873.
65 Див.: Зализняк А.А. О характере языкового контакта между славянскими и скифо-
сарматскими племенами. С. 13; пор. перероблену Трубачовим словникову статтю muž;
mužik у Русском Этимологическом словаре Фасмера, що відсутня в оригінальному
виданні. Цікава заміна у великоросійській терміна муж («супруг») на крестьянин, від
хрестьянин (християнин), що досі не отримало задовільного пояснення.
66 *fšu- pāna- («пастух [людського] стада comitatus) > župan (O. Pritsak, The Origin of
Rus’ I (Cambridge Mass., 1982), 20), слов’янські рекрути псевдо-аварів, група молодих
людей [слов’янське junakŭ, «герой, авантюрист», пор. ново-перське juwān та арабське
futuwwah, від fatīy- (калька з іранської)] алтайського та іранського походження.
Назва ця з’являється, у формі ZOAPAN на давній булгарській чаші з Надь Сент-
Міклош, див.: J. Benzing, “Das Hunnische, Donaubolgarische und Wolgabolgarische
(Sprachreste),” Philologiae Turcicae Fundamenta I (Aquis Mattiacis apud Franciscum
Steiner, 1959), 690.
67 «Хорвати» xŭrvat зазвичай розуміється як таке, що походить від Ha[u]rvatā (із скіф-
ським закінченням множини -tā), починаючи з роботи Соболевського (Соболевский
А. Русско-скифские этюды І. С. 9), який порівняв Xoraothos із грецього напису з
Танаїсу), і Фасмера (M. Vasmer, Untersuchungen über die Ältesten Wohnsitze der Sla-
ven, 56). Література з цього питання дуже різноманітна, деяку бібліографію див.
у: I. Dujčev, Medioevo Byzantino-Slavo (I-III), Roma 1965, 303 та далі. Див. також:
Трубачёв О.Н. Лингвистическая периферия древнего славянства. Индо-арии в Се-
верном Причерноморье. С. 25, про іранське походження етноніма Serb. Хорватські
іранізми заслуговують на спеціальний розгляд.
68 У чехів та поляків є тільки pan (звернення «пане») (старочеське hpán, словацьке pán) >
литовське põnas, українське і російське пан; східні слов’яни втратили свої оригінальні
терміни, що позначали вищу аристократію, оскільки ті були замінені норманським та
тюркськими, як-от kŭnęzŭ, * kŭnęgŭ, від kuniggs, vitęzŭ, від Viking, varjagŭ, від vaering,
Kagan (як називали св. Володимира) і т.д.; слов’янські болгари отримали своє bo1ārinŭ
/ bol1ārinŭ від тюркських булгар; соцальні терміни іранського походження збережені
східними слов’янами, обіймали smerdŭ (*mard?), «вільний селянин», та mužikŭ (див.
вище). Župan (*gu-pāna-, *gau-pāna-, пашто γōbǝ, грецьке-зі-скіфської Gaupanos
(M. Vasmer, Untersuchungen über die Ältesten Wohnsitze der Slaven, 47 та далі; пор.:
Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений. С. 71; Эдельман Д.И.
Иранские и славянские языки. C. 144, 178) як назву необхідно відрізняти від іншого
Ірано-славіка 21
що згідно з єврейським Документом Шехтера69, ядро суспільства, пізніше
відомого як іудейські хозари, прийшло із «Вірменії», тобто (в даному
випадку), із Закавказзя, в ширшому розумінні слова70.
Серед скіфських запозичень у російській (великоросійській) мові, але
не в загальносхіднослов’янській, існують такі слова, як-от сапог, (*sap-aka,
пор. авестійське sāfa-, копито), що зустрічається у Ібн-Фадлана, штаны,
(*štān-a, пор. авестійське paiti-štānа-71) – предмети, характерні для скіфів; а
також баз (*upa-az), «дім, хижа»72. Додайте сюди стан (табір у полі) з тих
самих індо-іранських слів (пор. також Пакістан, Раджастан та ін.).
Російське собака, на відміну від загальнослов’янського пес (що має
дещо принизливе значення стосовно тварини, настільки важливої в іранській
культурі73), звісна річ, «скіфське»74, від spāka-.
župan, «одяг, роба» також іранського, але via Turkica, від čôpân. Болгарське stopán(in),
«господар, володар» Трубачов (Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических
отношений. С. 37) виводив із іранського *asta-pāna-, «захисник», согдійського ‘st-,
«власність».
69 N. Golb, O. Pritsak, Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century (Ithaca, New
York, 1982), 106-107 та далі. Релевантна традиція про єврейське повстання у Вірменії
наявна також і в єпископа Іоанна із Ніку, а також в ефіопській Кебра Негаст.
70 Слово «вірменський» кілька разів використовувалося у цій статті; на мою думку,
тут необхідно зробити висновок, що деякі гадані іранські впливи на слов’янську
були близькі, якщо не ідентичні, тим, які справили вплив і на вірменську мову. Щодо
специфічних вірмено-осетинських ізоглос див., наприкл., осетинське od, «дух, життя»,
вірменське hot, (латинське odor) (Абаев В.И. Скифо-сарматские наречия. С. 296).
Цьому питанню були присвячені дві роботи (H.W. Bailey, “Iranian in Armenian” та Абаев
В.И. Алано-осетия. Вопросы языкознания. 1978. № 6. С. 45-51. Абаєв (Абаев В.И.
Алано-осетия. С. 45), зазначав, що принаймні одне слово – осетинське malusæg, було
запозичено із вірменської (manušak < ір. banafša). Цей шлях, іранська > вірменська >
осетинська і, можливо, *> слов’янська, дуже правдоподібно пояснює, деякі іранські
(не «скіфські») /слов’янські ізоглоси. Про деякі курдо-вірмено-грузинські ізоглоси
див.: S. Wikander, “Ein Fest bei den Kurden und im Avesta,” Orientalia Suecana 9 (1960),
9, прим. 3: «Kurdish gov oder gom, als kurdisches Lehnwort im Armenischen‘gom’ und
Georgischen ‘gomi’» (Курдське gov значить «стайня»). Вірменське marg у siramarg,
«пава» та loramarg, «перепілка» – алано-осетинське marγ, не середньоперське murw
чи перське murγ, в той час як sira в siramarg - *sēra, пор. із sēna, як согдійське ‘ps’ynk’
«різнокольоровий». Сирійське запозичення psynq’, «міфічий повелитель птахів»
(I. Gershevitch, “A Parthian Title in the Hymn of the Soul,” Journal of the American
Oriental Society (1954), 126; H.W. Bailey, “Iranian in Armenian”, 1). Точна паралель
слов’янським легендам про перо жар-птиці знаходиться у зороастрійському Bahrām
Yašt 34-38, де перо асоціюється із Xvarnah. Див.: M. Mo’in, “Sīmurγ (A Fabulous
Bird),” Dr. J.M. Unvala Memorial Volume (Bombay, 1964), 19. Це може припускати
народну етимологію Xvarnah від слова «сонце», таким чином передане žar.
71 Загальнослов’янське слово, що позначає штани – порты.
72 Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских лексических отношений. С. 40-41.
73 Веселовський (Веселовский А.Н. Разыскания в области русского духовного стиха.
М., 1889. С. 66) зазначив, що відповідно до відомої російської легенди, коли сатана
Дан Д.Я. Шапіра22
Деякі слов’янські слова – семантичні кальки з іранської, як-от ро-
сійське белый свет, або російське та польське bunt, «повстання» (пор.
германське *bind, німецьке Bund), як «об’єднання» > «бунт», пор. старо-
перське hamiçiyah, «непокірний, бунтівний», буквально, «в одній спілці»75.
Слов’янська пара правда/кривда, так само як zŭlo (зло)76 «узда» – також
семантичні переклади з іранської; слов’нський вислів своєю смерттю
допоміг пояснити неясність староперського uvāmašiyuš amariyatā (еламське
halpi dujiema halpik, аккадське mitūtu rammaīšnu mīti)77. Слов’яни зберегли
скіфську назву Чорного моря, Černoe More > тюркська назва Kara Deniz
і новогрецька Mavri Thalassa, навідміну від класичної грецької Pontos
Eukseinos, народна етимологія (*akseinos > eukseinos) із скіфського axšaina-
для «чорний, темно-синій»78. Важливо, що загальнослов’янське слово, що
позначає «мідь», походить від Мідія79.
плюнув на собаку, ця чиста тварина отримала своє нове ім’я – пес, і після цього
стала «нечистою» ззовні, але так і залишалася «чистою» всередині, на відміну від
людей, які ззовні «чисті», але всередині «нечисті». Ідентифікація «чистої собаки» як
(іранського) sobaka досить важливе.
74 Лапки тут невипадкові. Spazka – єдине мідійське слово, яке ми знаємо від Геродота.
Досі це слово не було знайдено у скіфській; його не існує також і в осетинській,
див.: Абаев В.И. Скифо-сарматские наречия. С. 317, прим. 9. «Собака» у скіфській
звучало як kuti > російське (просторічне) кутя, угорське kutya; у ягнобській все ще
є kut, осетинське kudz.
75 Див.: Абаев В.И. Несколько замечаний к славянским этимологиям.
76 J. Kuryłowicz, “Les éléments persans dans le fonds lexical européen,” 393. Є вже у
Якобсона (R. Jakobson, “Slavic Mythology”).
77 Див.: J.P. Asmussen, Jewish-Persian Texts (Wiesbaden, 1968), 11 n. 9, де цитуються
деякі рядки із Миколи Гоголя (умер своею смертию); J.P. Asmussen, “The Death of
Cambysos. DB I,43 Uvāmašiyuš,” Bulletin of the Iranian Culture Foundation I, (Teheran,
1969); див. також: A.Sh. Shahbazi, “Iranian Notes 7-13,” Archeologische Mitteilungen aus
Iran, Neue Folge 19 (1986), 163, та далі (там само наводиться попередня бібліографія
і показане раннєновоперське використання); Дандамаєва (Дандамаев М.А. Uvāma-
šiyuš amariyatā Беxистунской надписи. Древний мир. Сборник статей. [Посвящает-
ся] акад. В.В. Струве. М., 1962. С. 371-376.) необхідно відкинути.
78 Фрейман А.А. Название Черного моря в домусульманской Персии. Записки коллегии
востоковедов при Азиатском музее АН СССР. 1930. № 5. С. 647-651. Пор. також
російський вираз синее море, який навіть ближчий до оригінального значення
скіфського слова. хоружное море, давньоруська назва Каспійського моря, походить
від турецького Qapu = Darband.
79 Мідь; див.: Абаев В.И. «Опыт этимологии славянского “мед”», Studia linguistica in
honorem Stephani Mladenov (Sofia, 1957), 317-328; таким же чином cuprum / cyprum,
*Cypros (Кіпр): I. Dujčev, “Il Mondo Slavo e la Persia nell’Alto Medioevo,” 257; але
пор.: Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы.
Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и пракультуры.
Тбилиси, 1984. C. 712.
Ірано-славіка 23
Серед іранських запозичень у слов’янських мовах – korda, «ніж»80,
xoměstorŭ, якась тварина81, *xŭmelŭ82, «хміль», має той самий корінь, що
й авестійське haoma та індійське soma83; konopljа, «конопля»84; xvostŭ,
«хвіст»85; давньоруське irej, українське vyrej, польске vyraj, «південні краї-
ни», від *arya або *īrē[n]86; męsto, «місце», авестійське maēθana-; vęs’, «краї-
на», авестійське vīs-, давньоперське viθ-, індійське viś-; karguj; новоперське
kargas; vesti, «одружитися» (пор. невеста), авестійське upa-vaδay; větŭ
(věšte), «суддя», авестійське vaēθǝnti, vaēθa-, «суд»; rědŭ «лінія», литовське
rinda, «слід», новоперське radah, новоперське randīdan, «дряпати»87.
Іранські запозичення у слов’янських мовах (переважно, східносло-
в’янських) – це snorovka [*su-nar, пор. norov / nъravъ], «норов», перське
hunar; paren’, «парень», середньоперське aburnāy / purnāy88, новоперське
burnā; mŭzda, іранське mižda, «нагорода»; loza, перське raz, «лоза», пор.
слов’янське rozga; govor, іранське gub- / guf-, як guftan; rota «клятва»,
авестійське urvata; zadŭ, авестійське zadah-, podex; російське ворс, іранське
varsa-; xŭrvatŭ, іранське [fšu]haurvatar, «скотар»; іранське *xarv- > oxrana,
xorvaty; Sьrbъ, «союзник», російське слово páserb (пасинок), білоруське
80 Від новоперської? J. Rozwadowski, “Stosunki leksykalne między językami słowiańskimi
a irańskimi,” 107 (прийнято Фасмером: Фасмер М. Этимологический словарь русского
языка. Т. II. С. 224).
81 M. Vasmer, “Kritisches und Antikritisches zur neueren slawischen Etymologie V,”
Revue des études slaves 6 (1913), 172-188. *hamaēstar, «Feind, der zu Boden wirft»
(новоперське hamistār, «неприятель»); старогерманське hamustro (із слов’янської);
російське хомяк.
82 Всупереч тому, що про це пише Фасмер. Спершу встановлено у грецькій як xoumeli,
із слов’янської.
83 Абаев В.И. “Зороастр и скифы,” Acta Iranica 6 [=Monumentum H.S. Nyberg] (Téhé-
ran-Liège, 1975), 1-3; É. Benveniste, Études sur la langue Ossète (Paris, 1959) [=Collection
Linguistique publiée par la Société de linguistique de Paris LX]. Загальнотурецьке
kumlak: Шервашидзе И.Н. Фрагмент общетюркской лексики. Заимствованный фонд.
Вопросы языкознания. 1989. № 2. С. 75-76; у волзьких булгар *xumbag; мадьярське
komló; європейські форми (саксонське hymele, середньо-верхньо-німецьке homele,
старо-ісландське hymli тощо) прийшли через слов’янські мови. В осетинській є
xoum-ællæg / xum-ællæg, від *hauma- aryaka: Абаев В.И. Сложные слова – хранители
древней лексики. Вопросы языкознания. 1983. № 4. С. 80-81. komlanie < чагатайське
kamlamak (Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. II. С. 175) <
*xum-ællæg?
84 Зафіксовано у Геродота як kanabis, перське: kanab. Пор.: скифське *aδi- > тохарське
A āti > турецьке ot, «трава»: Вичак К.Т. Скифский язык: опыт описания. С. 56.
Угорське kender, «конопля» в аланській, походить від іншого іранського кореня.
85 Aвестійське xvasta-, «бити».
86 M. Vasmer, Russisches Etymologisches Wörterbuch I (Heidelberg: Carl Winter, Univer-
sitätsverlag, 1950; reprint: 1976), 486-487.
87 Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III. С. 563.
88 Відмічено також в арамейсько-грецькому двомовному написі із Мцхети, Грузія.
Дан Д.Я. Шапіра24
89 Пор.: D. Shapira, “Manichaios, Jywndg Gryw and Some Other Manichaean Terms and
Titles,” Irano-Judaica IV, ed. Sh. Shaked and A. Netzer (Jerusalem, 1999), 122-150. Слово
гривна зафіксовано у всіх слов’янських мовах, окрім болгарської. Давньоруське но-
гата, 1/20 від гривни – арабо-перське, від *naqd, «сортувати хороші монети». Див.:
D.D.Y. Shapira, “Irano-Arabica: Popular Etymology and Contamination. Notes on the
Arabic and Persian Lexicons, with References to Aramaic, Hebrew and Turkish”, I. Krat-
schkowski Memorial Volume (in press).
90 Z.R. Dittrich, Het verleden van Ooseuropa, 501.
91 Й. Иванов. Богомилски книги и легенди (София, 1925), 368-369.
92 Аль-Бакрі (ХІ ст.) називав їх Majūs, що означало, просто «дуалісти».
93 Про іранізми у давньоуйгурській див.: A. van Tongerloo, “Notes on the Iranian Elements
in the Old Uigur Manichean Texts,” MEDIOIRANICA, Proceedings of the International
Colloquium organized by the Katholieke Universiteit Leuven from the 21st to the 23rd of
May 1990, ed. by W. Skalmowski and A. van Tongerloo, Orientalia (1991), 213-219.
94 Див.: J. Marquart, Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge (Leipzig, 1903), 205; пор.:
Й. Иванов. Богомилски книги и легенди, 19 и 367.
95 Абаев В.И. Осетинский язык и фольклор. C. 595 та далі.
96 Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». C. 208.
97 Кельти (власне, вольки) були відомі у слов’янській як волохи, vŭlaxi, що згодом
використовувалося приналежно до балканських румунів і навіть до італійців (тобто
як в польській та угорській).
sebër, sjabry. Слово, що позначає «намисто / шия / монета» griva, grivna
(сучасне українське гривня), також пов’язане із іранським89; назва скіфсько-
го племені Spali ще зберігається у східнослов’янському ispolinŭ (велет).
Практично усі слов’янські боги є «споконвічно іранські, запозичені
слов’янами боги»90. У Xроніці Гельмольда XII століття, що присвяче-
на язичницькій релігії полабських слов’ян, виявляється чітка опозиція
між Чорним та Білим богом, яких Розвадовський порівнював із Ахура
Мазда і Ахріманом. Ці два боги все ще існують у слов’янському фоль-
клорі (балканському та українському); дуалістичні легенди відомі у бол-
гар, украïнців (жодного сліду у чехів), волзьких тюрок та у фінських
племен91. Тюркомовні печеніги вважались маніхейцями92, як і їхні уйгурські
побратими93. Згідно з Псевдо-Масуді та Аль-Бакрі, болгари також були ма-
ніхейцями (Majūs)94.
Так хорс, бог сонця, пов’язувався із авестійським hvare-xšaēta-, і
Абаєв надавав перевагу іранській етимології російського xorošij, (загаль-
нослов’янське dobryj), як такого, що нібито походить від осетинскього xorz
/ xvarz , «хороший», (авестійське hvarəz-), як Xvarz Nikkola, Святий Мико-
лай95. Прийнявши порівняння із авестійським hvare-xšaēta-, Менгес зазначив,
однак, що жодна із відомих іранських форм не є прямим витоком Xors96. Не-
щодавно Вічак запропонував цікаву етимологію Rǔglǔ < Rudrá.
Інший бог, Даждьбог, першим елементом має кельтське97 dagus, «хоро-
ший» (гальське dagus, давньоірландське dagh-), інша етимологія: deus dator)
Ірано-славіка 25
згодом епітет замінили на xors, «хороший» > Xors98. Іранські міфи сягнули
навіть Скандинавії99.
Ім’я ще одного сонячного бога – Сварог100. Епітет, що належить єдиній
богині – Мокошь, мати сира земля, Якобсон101 порівнював із Anahita – Ardvī
Sūrā-. Ім’я іншого бога, Стрибог, порівнювали із гефталітським śribaga102.
Нюберг (Nyberg), проте, розглядав Srībaga як іранське [через Південну
Русь] ім’я Ахура Мазди103. Що стосується імені міфологічного персонажа
Вій, яке фігурує також у Гоголя, воно походить від veko (вія), а не від імені
давньоіранського божества Vāy[u]104.
Бог Мітра невідомий скіфській мові; тим не менше Абаєв105 показав, що
скіфське ім’я Мітри мало бути *mir; у слов’янській в ту епоху вже напевне
було якесь знання про Мітру, що очевидно із слов’янського і російського
mir (мiръ, миръ), 1. «мир» – спокій; 2. «мир» – всесвіт, світобудова; 3. «мир»
– громада, община від «Мітра»; у той час як в інших слов’янських мовах це
слово фактично відсутнє, пор. польське та ін. pokoj («мир» – спокій), swiet
(«мир» – всесвіт). Звичайно, цілком можливо, що слов’янський Мітра був
продовженням давнього індоєвропейського божества, що зазнало впливу
індо-іранського розвитку. Слов’янське bogŭ, «бог» також має бути іранське,
і згідно з вірним іранським аналогом, baga- / Miθra-, пор. ПВЛ під 945 р.106:
98 Абаев В.И. Несколько замечаний к славянским этимологиям. C. 13. Давньоіран-
ське svar-. Не від перського khuršīd чи єврейського гапакаса héreš, як стверджував
дехто.
99 Див.: H. Stang, “Who, Pray, Was Nanna, Daughther of Nep?,” Acta Orientalia 44 (1986),
1-7.
100 K. Mosciński, Pierwotny zasiąg języka prasłowieńskiego, 316 та далі. Автор спростовує
думку, згідно якої заміна s> h не мала місця в усіх іранських діалектах (про винятки
див.: Абаев В.И. О перекрестных изоглоссах. C. 262, та Абаев В.И. Славо-авестика.
C. 22-51, пор. думку Трубачова про індійські елементи у скіфських мовах (Трубачёв
О.Н. О синдах и их языке; Трубачёв О.Н. Лингвистическая периферия древнего
славянства. Индо-арии в Северном Причерноморье.); серед потрактувань імені
Сварог знаходимо також порівняння із індійським Svaraj-, *hvara-baga-, *xvarnah
> *hvarunaka-, пор. авестійське xvarеnah. На користь індійської (svaraj-) етимології
можна згадати пояснення імені Сварог, що їх зробив Нестор: його назвали так тому,
що він вперше ствердив моногамію.
101 R. Jakobson, “Slavic Mythology”.
102 Слов’янський звичний перехід str- < *sr, див.: Менгес К.Г. Восточные элементы в
«Слове о полку Игореве». С. 194.
103 Цит. в: S. Pirhegger, “Zum altrussischen Göttername Stribogъ,” Zeitschrift für slawischer
Philologie 19, (1944), 311-314. Пор.: R. Schmitt, “Zur angeblich iranischen Herkunft
des altrussische Gottesnamen Stribog’,” Die welt der Slaven 16.2 (1971), 193-199.
104 Див. Эдельман Д.И. Иранские и славянские языки. С. 161. Пор. Абаев В.И.
“Зороастр и скифы”, 4-5.
105 Абаев В.И. Несколько замечаний к славянским этимологиям. C. 11.
106 Цит. у: A. Issatschenko, Geschichte der russischen Sprache 1 (Heidelberg: Carl Winter.
Universitätsverlag, 1980), 30.
Дан Д.Я. Шапіра26
да будеть клятъ отъ Бога и отъ Перуна; Топоров порівняв російський
вираз «миру да богу» із авестійським miθra-bāga-, согдійським myšyy bgyy,
ведичним mitra-bhaga-107: утім, на слов’янського Мітру, можливо, справило
вплив і маніхейство108.
107 Про слов’янські паралелі імені Мітра див.: Топоров В.Н. Еще раз о периоде ведийского
Митры в связи с проблемой реконструкции некоторых древних индоиранских
представлений. Тезисы докладов во второй летней школе по вторичным
моделирующим системам. Тарту, 1966. С. 50-52; Топоров В.Н. “О семиотическом
аспекте митраической мифологии в связи с реконструкцией некоторых древних
представлений,” Semiotyka i struktura tekstu (Warszawa, 1973), 357-371.
108 Про мітраїзм та маніхейство на Балканах див.: F. Cumont, Les mystéres de Mithra (New
York, 1900), 175-176. Існує дивний апокаліптичний твір старослов’янською мовою:
Дванадцять снів царя Шахаїши, де ім’я Мітри було знайдено покійним російським
спеціалістом з буддизму та співавтором Л.Гумільова, Б.І.Кузнєцовим, що викликало
значний відгук у дослідників. Твір Дванадцять снів, складений до 1224 р. н.е.,
вважається однією з найдавніших літературних пам’яток Київської Русі; слов’янська
мова твору дуже архаїчна, багато ознак пов’язують його як з літературою жанру
Псевдо-Мефодія Патарського, так і з зороастрійськими апокаліптичними текстами;
існують фрагменти, у яких тексти, як видається, цитували дослівно із Zand i Vahman
Yasn (пехлеві); деякі елементи пов’язують цей твір із зороастрійським Ayādgār ī
Zarērān та Žāmāsp-Nāmag. Текст, на думку Кузнєцова (Кузнецов В.И. «Слово о
двенадцати снах Шахаиши» и его связи с памятниками литературы Востока. Труды
Отдела древнерусской литературы. Т. 30. Л., 1976. С. 272-278) був перекладений
із середньоіранської (Кузнєцов, однак, працював із французьким перекладом, що
його виконав Розенберг з новоперської переробки середньоперської Zand i Vahman
Yasn). Ім’я царя, відповідне до Wištāspa у Ayādgār ī Zarērān, - Šainša в слов’янському
тексті < *šāhinšāh (парфянська форма, як вірно зазначив Кузнєцов); Iriin – назва
країни правителя (також парфянська форма); і Mamera / Amer, ім’я його віщуна
і пророка (чиї функції були близькі дофункцій Žāmāspa в Ayādgār ī Zarērān та
Žāmāsp-Nāmag), Кузнєцов розглядав як таке; що походить від *Mīhra. Цей пророк
тлумачить в апокаліптичному ключі низку снів царя; абсолютна більшість віршів
стосуються першого сну, решта – тільки повтори.
Згідно з цілковито безпідставними припущеннями Кузнєцова, в Ірані існувало дві
традиції: пророка Заратустри та Мітри; згодом «мітраїстичні» (не в сенсі прийнятому
на Заході) традиції опинилися включеними до зороастрійської спадщини, але в
Тибеті ми все ще зустрічаємо, як каже Кузнєцов, деякі рудименти, що сягають
іранських переселенців IV-V століть до н.е., які асимілювалися в релігію Бон (про
Іран та Тибет див.: G. Tucci, “Iran e Tibet,” Atti del convegno internazionale sul tema:
La Persia nel Medioevo (Roma, 31 marzo - 5 aprile 1970), Accademia Nazionale dei
Lincei anno CCCLXVIII - 1971, Quaderno N.160, Problemi attuali di scienza e di
cultura, (Roma, Accademia Nazionale dei Lincei), 355-360). У Тибеті, за Кузнєцовим,
Мітра представлений у вигляді пророка Mathur / Mathara. При цьому Кузнєцов
цитує тибетського історика XVIII століття Sum-pa Mkhan-po, який використав
Tāranātha, закінчене у 1608 р. (Кузнецов В.И. «Слово о двенадцати снах Шахаиши».
C. 273). Окрім того, за словами Кузнєцова, ім’я Мітра представлено як dmu-ra у
тибетському словнику Zhang-Zhung (Delhi, 1967, с. 6,18, E. Haarh, The Zhang-Zhung
Language, A Grammar and Dictionary of the Unexplored Language of the Tibetan Bonpos
Ірано-славіка 27
[Acta Jutdlandica XL:11] (Universitetsforlaget i Aarhus, Einer Munksgaard, København,
1968), 37). Згідно із «Ardho / Aradhoto», тибетським істориком, Заратустра був
учнем Mathur. Цей Mathur народився у Пасаргадах (Pasargadæ, на жаль, Кузнєцов
не наводить тибетску форму) і був сучасником Кіра Великого. Його Vita була
перекладена з «іранської» (Кузнєцов вважає, що це пехлеві) на Shang-Shung (Zhang-
Zhung) і з нього на тибетську в епоху царя Krhisrong, все це протягом 144 років; як
авторитетние джерело Кузнєцов цитує Dus-Pa rin-po-cheèi rgyud gzer-mig (Delhi,
1965, pp. 1127-1138, 1167). Згідно з Кузнєцовим, ця тибетска книга говорить про
дуалізм, народження Mathura, про служителів культу та обряди. Mathura зустрічає
у південній частині Ірану бога, чиє тибетське ім’я означає «Мудрець» (*Mazda).
Кузнєцов (Кузнецов В.И. «Слово о двенадцати снах Шахаиши». C. 277) порівнює
три тексти – слов’янський, «пехлевійський» (тобто французький переклад ново-
перської римованої переробки, виконаний Розенбергом) і тибетський. Для Кузнєцо-
ва Дванадцять снів та новоперське зороастрійське Zarādušt-nāmeh (XIII ст. н.е.)
сягають одного джерела, в якому *Vita Mithræ було включено у Vita Zoroastri.
На жаль, все це «нове тибетське свідоцтво про Мітру» – результат непорозумінь,
невірного прочитання та помилкових висновкiв. Ситуація дуже схожа на ту, що
склалася навколо «ахеменідської карти з Тибету», що викликала стільки галасу
[див.: L.N. Gumilev, B.L. Kuznetsov, “Two Traditions of Ancient Tibetan Cartography
(Landscape and Ethnos, VIII),” Soviet Geography 11:7, (1970), 565-579. (на цій
праці грунтується Б. Мазар в ізраїльській газеті Maariv, 4, 1972), див. також: E.
Heteny, “Jerusalem in an Old Tibetan Map?” Tibetan Review, Jan.-Feb.,14 (1973), B.I.
Kuznetsov, “A Letter from Leningrad,” Tibetan Review, Dec., 20 (1976), D. Stronach,
“Cyrus’ Capital in Old Tibetan Map,” Tibetan Review, Jan., 14-15 (1977); див. також
новий перегляд матеріалу в: D. Martin, “Tibet at the Center: A Historical Study of
some Tibetan Geographical Conceptions Based on Two Types of Country-Lists Found
in Bon Histories,” Tibetan Studies, Proceedings of the 6th Seminar of the International
Association for Tibetan Studies, FAGERNES 1992, vol. I (Oslo, 1994), 517-532.].
Наскільки я бачу, в тибетському тексті нема ані Мітри, ані Пасаргад, ані Кіра, і наш
слов’янський текст не має нічого спільного із містичними глибинами Шамбали або
з арійцями з північного полюсу. Кузнєцов невірно прочитав тибетські імена, плутав
книги та авторів, і весь цей галас ні до чого. У своєму дослідженні даного тексту
(D. Shapira, “Irano-Slavono-Tibetica: Some Notes on Šaxaiša, Mithra, Lord Gshen-Rab,
Bon, and a Modern Myth,” христианский Восток. Новая Серия. СПб.-М., 2002.
№ 3(9). С. 308-317), я запропонував можливе пояснення імені провісника. Але як
слов’яни могли отримати цей текст? Грецьке посередництво тут відкидається (через
š в імені Šainša). Ми можемо зробити припущення, що текст був переданий завдяки
близьким ірано-болгарським зв’язкам епохи Першого Болгарського царства. Зв’яз-
ки ці були дуже тiсні, більше того, тисячі вірмен (переважно, павлікіани) пе-
реселилися у Болгарію і сформували основну масу державної адміністрації (див.:
Й. Иванов. Богомилски книги и легенди, 16 та далі. Про вірменські поселення у
Болгарії, див. також: Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве».
С 48). І все ж таки, не можна повністю виключити можливість запозичення деяких
мітраїстичних рис або з балканського мітраїзму, або з вірменської традиції Mher,
через павлікіан, у середньо-перський (чи може навіть вірменський?) текст, що
опинився у Болгарії (в якості паралелі див.: J.R. Russell, “On the Armeno-Iranian
roots of Mithraism,” Mithraic Studies II, ed. J.R. Hinnells (Rome, 1994), 183-194; автор
вважає, що еліністичний роман Ямбліха заснований на певних протомітраїстських
вірменських культах).
Дан Д.Я. Шапіра28
Список загальнослов’янських дієслів, що позначають «культ», на-
ведено у Дворніка109: žrěti110, vŭpiti111, gatati112, kajati, bojati se113, pisati114,
zŭvati, gojiti. Слов’янське слово вера також іранське, від var-115. Додайте
сюди čitati (читати), і пов’язане із ним čъtiti (шанувати). Слід зазначити,
що слов’янські дієслова, що позначають читати і писати, – іранські, в
той час, як старослов’янське слово буква, яке використовували також як
ім’я другої букви алфавіту, – вочевидь, запозичення германського runa,
від слова, що позначає бук; пор. готське bōka, шведське bukstav, bukvå,
англійське book, німецьке Buch, Buchstabe. Слов’янське kŭniga (книга) –
незрозумілого походження116; Бейлі порівняв його із грузинським cigni,
«книга» від іранського čak-, як англійське cheque; однак воно може бути і
германським від кореня, що позначає «знання». Серед давньогерманських117
слів у слов’янських мовах є такі як шолом (šlem / šolom, готське hilms),
щит (ščit, кельтське sciáth > готське skildus); броня (bron’, bronja, готське
brunja, німецьке Brünne), меч (meč’, готське mēki); скло (steklo118), котел119
(чайник), тарілка, оцет, сережка, гаманець, борг, ріст, купити, плуг120,
виноград121, віслюк, фіга, [камінна] стіна, (< steins, sten); одр< etar; хрест,
109 F. Dvornik, The Slavs, 50-51. Про давньоіранські слова у слов’янській, особливо про
десятки слів із релігійної сфери, див.: I. Dujčev, “Il Mondo Slavo e la Persia nell’Alto
Medioevo,” 242-265.
110 Авестійське gar-, «співати», осетинське (дігорське) arğawun, «сповідувати релігію,
читати»; «церква». Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского
языка. Т. I. С. 65 (розглядаються як релікти християнського культу) > слов’янське
žъrъc.
111 Авестійське ufiiemi, «зову». Зализняк А.А. Проблемы славяно-иранских языковых
отношений древнего периода. C. 36.
112 «Співати», індійське gāthā-, іранське gāθā-.
113 Авестійське bayente, «лякати».
114 «Писати» *paēsa-: V. Pisani, “Slavo e eranico”.
115 Вперше у: A. Meillet, “Le vocabulaire slave et le vocabulaire indo-iranien”.
116 A. Issatschenko, Geschichte der russischen Sprache 1, 33; Фасмер (Фасмер М. Этимо-
логический словарь русского языка. Т. II. С. 262) дає, між іншим, китайську, *kün,
та аккадську (через вірменську kunukkum > knuk) етимології. Пор.: D. Shapira,
“Judaeo-Armeniaca: On Jewish Lexica in Classical Armenian,” христианский Восток.
Новая Серия. СПб., 2003 [изд. 2006]. № IV (10). С. 340-346. Див. також: P.B. Golden,
“The Nomadic Linguistic Impact on Pre-Činggisid Rus’ and Georgia,” Archivum Eurasiae
Medii Aevi 10 (1998-1999), 75: булгарське *küinig > *küiniv > угор. könyv, можливо,
з аланської.
117 Пор. давньобалтійське наймення білорусів – gud, gudai, від *Goth, в той час, як бал-
тійським найменням русичів було плем’я кривичей.
118 Російське слово глаз, з німецької – середньовічний сленг, замість загальносло-
в’янського око.
119 Katьlь, готське katils.
120 plougŭ, відмінне від соха (іранське запозичення), «російський дерев’яний плуг».
121 Латинське vīnum > готське wīna- + gard- > готське weinagards > слов’янське vino-
gŭradŭ.
Ірано-славіка 29
місто (город), яблуко, гість (gost’ в слов’янських мовах: «іноземний
торгівець»), хліб122, изба123, полк124, король (karol’ / kral’ / korol’); князь (knęz
/ knjaz’; у чеській – «священник»125); вітязь, від vikingr (заміна k<>t часта у
балтійській, естонській, білоруській та деяких «великоруських» діалектах);
вервь, від hvirva126; вага (ves, готське wāga; слов’янське važnyj); овочі
(*ovotje), мито, готське mōta; дошка< discus, tisc, Tisch; stulŭ, стілець, від
германського Stuhl; миска< misa; блюдо < готське binps; хижий < hus >
німецьке із слов’янського Kietz; стріла (*sträla); buda (*buode пор. німецьке
bauen, українське будинок, будувати, та паралельні форми в польскій
тощо); хлів, від готського hlija = грецьке skēnē; прапор (stęgŭ, російське
stjag, від скандинавського stang, stöng; xorougv, готське hrung); човен (ladja,
скандинавське elliδi, leδja); торг і ринок; skotŭ, худоба, давньогерманське
*skatta, норвезьке skottr, «данина»127, готське skatazz, німецьке Schatz; кнут,
*knutr, “a knotty wood”; gatь, гатка, пор. Gasse; droždija, російське дрожжи,
германське dregg > прусське dragios; birka від германської назви берези,
число, від *čit-slo; російське ябеда< aembete, «посадова особа»128; šči,
122 Готське hlaifs (давньоісландське hleifr, саксонське hlâf, англійське loaf) > слов’янське
xŭlębŭ.
123 Izba, istŭba < германське stuba, stofa, германське Stube, в той час як українське,
російське (діалектне південне) та польське хата іранське. Див.: Трубачёв О.Н. Из
славяно-иранских лексических отношений. С. 41 [фінське katta – безумовний іра-
нізм; слов’янське *kotŭ, kotŭsŭ порівнювалося із авестійським kata-, новоперським
kad, «дім». Правдоподібним є припущення про те, що слово було запозичене двічі, із
давньоіранської і середньоіранської]. Стосовно *k > x в kan- пор. арабське khandaq,
від *k/xandag. Трубачов (Трубачёв О.Н. Старая Скифия (Αρχάιη Σκυθιή) Геродота
(IV,99) и славяне. C. 11), припускав, що в німецькій є певні іранські запозичення:
слова, що позначають коня (осетинське urs, vars), та лису (давньоперське rūbas,
ісландське refr). Див. також: D.D.Y. Shapira, “Irano-Arabica: Popular Etymology and
Contamination. Notes on the Arabic and Persian Lexicons, with References to Aramaic,
Hebrew and Turkish”.
124 Слов’янське pŭlkŭ, пор. німецьке Volk.
125 Пор.: польське księdz, «священник»/ książe, «князь» (про фонетику див.: kniga,
knižka, польське książka). Ці слов’янські слова походять від kuning, «той, що володіє
священним знанням»; пор. епітет Віщого Олега, чий князівський статус залишається
незрозумілим у ПВЛ; чи не є Вещий, «провісник, мудрець» – всього тільки перекла-
дом konung (той, хто знає)? Литовське слово, що позначає «священник», kunigas –
пряме продовження германського konung, семантично паралельне чеському слову,
яке значить «священник».
126 J. Forssmann, Skandinavische Spuren in der altrussischen Sprache und Dichtung: ein
Beitrag zur Sprach- und Kulturgeschichte der ost- und nordeuropäischen Raums im
Mittelalter (München 1967), 80.
127 Пор. Скотий бог, епітет Велеса, (що його іноді ототожнюють із Одіном). Значення
«гроші» існує тільки в давньоруській. Пор.: pecus / pecunia.
128 Частковий список російських слів давньо-північного походження можна знайти в:
J. Forssmann, Skandinavische Spuren in der altrussischen Sprache und Dichtung, 75 та
Дан Д.Я. Шапіра30
далі. Список містить багато помилок. Одна з них – атрибуція східнослов’янського
gómon, невірно пояснена як «lärmende Fröhlichkeit» («галасливі веселощі»), давньо-
північному (Old Norse) gaman (звідки походить російське гам). Це слово, яке також
значить «натовп, галас», без сумніву походить із ашкеназького єврейського hómon,
hāmōn в класичному івриті.
129 J. Forssmann, Skandinavische Spuren in der altrussischen Sprache und Dichtung, 79.
130 Щодо деяких германських запозичень у слов’янській мові, див.: Мейе А. Об-
щеславянский язык. М., 2000 [переклад книги: A. Meillet, Le Slave Commun, Seconde
édition revue et augmentée (Paris 1934)]. С. 411-412.
131 Пор. також vladyka, рязано-російське veles, «повелитель, розпорядник, укажчик»,
тохарське wäl / непрямо lant, «володар». Див.: Иванов В.В., Топоров В.Н. К проблеме
достоверности поздних вторичных источников в связи с исследованиями в области
мифологии. С. 51; *velet’?.
132 Всупереч J. Forssmann, Skandinavische Spuren in der altrussischen Sprache und
Dichtung, 35. Список скандинавських імен у ПВЛ див.: J. Forssmann, Skandinavische
Spuren in der altrussischen Sprache und Dichtung, 44 та далі, 71. Щодо слов’янських
імен на –мир пор.: Мейе А. Общеславянский язык. С. 411.
133 J. Forssmann, Skandinavische Spuren in der altrussischen Sprache und Dichtung, 80.
134 Slug, «слуга», давньо-ісландське sluag – «збройний загін», гельське siogaid – «ви-
снажена, худа людина», литовське slauga – «слуга»; braga – «алкогольний напій»,
кельтское brace; інші кельтські слова у слов’янській охоплюють briua (ж.) (міст)
> германське *browo’, *bruwwi’, «міст», словенське brevno – «бревно»; кельтське
more-, -mori-, «море», латинське mare, давньо-ісландське muir, слов’янське *more,
литовське marios.
норвезьке sky129. Слов’янське ljud, литовське liáudis, «народ» перегукується
з норвезького thjudh, звідки, на думку деяких дослідників, і čud’ (див. далі130).
Східно-слов’янське danь, «данина», нещодавно отримало пояснення через
аналогію із норвезьким danegeldr, староанглійським danegeld – не від
намацуваного слов’янського datь, дати; див. однак, текст ПВЛ: кому дань
даєтe... и въдаша [виражено тільки дієсловом!]... по шьлягу.
В багатьох випадках можна визначити, чи є слово іранським, чи
германським, як-от наприклад: molviti, mlŭva, «tumilitus», molva, molit’,
українське мова, норвезьке mål; датське val (з латини), слов’янське val,
пор. англ. wall (стіна) тощо; слов’янське слово, що значить «володіти» –
за походженням германське, vladet’, volost’, vlast’, пор. шведське våld,
фінське valta131, пор. слов’яно?-германське Volodimer, де –mer – німецьке
«слава», пор. Märchen і т.д132. Германське (з латини) слово для лікаря – lekeis
(готське), läkare (шведське), lækir (скандинавське), російське лекарь, в той
час як vrač – іранське (руське volxva < германське völva133, не знайдено у
давніх слов’янських текстах з Балкан чи Паннонії). Цікава германо-ірано-
руська композита, що позначає «горностай»: gornostaj, від готського hormo,
«ласка», та скіфського stay, «рись».
Кельтські запозичення, порівняно з цим, не настільки чисельні: sluga;
braga134, можливо, čadь / čelędь čelovek135, čužd-, російське чужой, чеське
cuzi, Thudios Йордана, від čudь, «фіни»136.
Ірано-славіка 31
135 Пізані (V. Pisani, “Slavo e eranico,” 376) порівняв čélovékŭ із черкеським cəefuxu,
“vir,” через Скіфію, російське жаргонне чувак також походить звідси (як, без
сумніву, й вульгарне російське чаавек). Іншу етимологію слов’янського *čélovékŭ [>
латиського cìlvêks, «чоловік, людина»] запропонував Фасмер (M. Vasmer, Russisches
Etymologisches Wörterbuch III, 312-313), порівняв його з російським челядь (čeliad’),
корінь, близький до давньо-ірландського clan, литовському kiltis “Geschlechte”. Як
слов’янське запозичення, воно добре відоме в угорській (család).
136 Трубачов (Трубачёв О.Н. Языкознание и этногенез славян. C. 256) зауважив, що
кельти справили великий вплив на слов’янську матеріальну культуру, не зачіпивши
при цьому слов’янську ідеологію, в той час як праслов’янські контакти із іранцями
глибоко вплинули на релігію, суспільне та ідеологічне життя слов’ян.
137 N. Golb, O. Pritsak, Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century, 49-50.
138 Про це слово див.: H.W. Bailey, “Arya IV,” Bulletin of the School of Oriental and
African Studies 26 (1963), 83, 87. Дігорсько-осетинський t’æpæn, «плаский»; вперше
зафіксовано в англійській у Шекспіра, біля 1600 р.; див. також: Трубачёв О.Н. Из
славяно-иранских лексических отношений. С. 39. В якості семантичної паралелі
див. Kimmerioi, від анатолійського *gimmarioi, див. хетське gimmaraš, «степ» (Вичак
К.Т. Скифский язык: опыт описания. С. 54).
139 Згідно з Менгесом (Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве».
С. 58) – від polovyj, «жовтий». Про вірменську кальку xartēšk’n, сучасне вірмен-
ське xarteaš, xartyaš, «блондин, білявий» тощо та схожі кальки в інших мовах
див.: P.B. Golden, “The Polovci Dikii,” Eucharisterion: Essays presented to Omeljan
Pritsak on his Sixtieth Birthday by his Colleagues and Students, ed. by Ihor Ševčenko
and Frank E. Sysyn with the assistance of Uliana M. Pasicsnyk (Cambridge, Mas., 1979-
1980) [=Harvard Ukranian Studies III/IV, part I], 297; та P.B. Golden, “The Nomadic
Linguistic Impact on Pre-Činggisid Rus’ and Georgia”, 272.
140 *Kūyāba, Κιώβα, Cuieva, давньоруське Kыівъ, Kyevŭ, сучасне російське Киев,
українське Київ; єврейські форми: qyywb’, qywb, kyw. Про тюркську назву міста
Київ, див.: A. Róna-Tas, “An Old Turkic Name of Kiev,” Acta Orientalia Academiae
Scientiarum Hungariae XLVII 1-2 (1994), 175-180.
141 Щодо погано обґрунтованих та упереджених «хорезмсько-хозарських гіпотез» див.:
Толстов С.П. По следам древнехорезмийской цивилизации. М.-Л., 1948. Праця
частково заснована на трактаті на пехлеві Shahristānīhā-ī-Ērān, §10, де šahristān
ī Xārazm <N>arsēh ī Yahūdagān kard (J. Marquart, “Ērānšahr nach der Geographie
des Ps. Moses Xorenac’i. Mit historisch-kritischem Kommentar und historischen
Поляни, засновники Києва, були принаймні частково неслов’янським
племенем137, хоча й говорили по-слов’янськи; ця племінна назва, власне, оз-
начає «степові люди»138, те саме, що й слов’янська назва тюрків – половців, –
ясна річ, на рівні народної етимології139. Висловлювали припущення, що
місто, засноване слов’янізованими іранцями (або слов’янізованими [раніш]
тюркізованими іранцями), природньо мало дістати іранську назву. Назва
Київ140, таким чином, виводилася із іранського *kaoya-, добре відомого у
ранньоавестійській, «такого, що стосується (іранської священної правлячої
династії) Kaway», в той час як –ā/ăwa – ад’єктивний суфікс – був типовий
для хорезмійської та согдійської мови, як-от *Kūya-, назва династії
хорезмійських візирів141 (найвідомішим представником якої був історичний
Дан Д.Я. Шапіра32
Ахмад Бін Куйя, чільник мусульманської армії, аль-арсійя, хозарських
каганів) плюс ā/ăwa- > Kūyābā142.
Однак місцева легенда говорила про іншу версію походження назви
«Київ», що її редактор ПВЛ представив як «помилкову», «народну», і згідно з
якою дехто казав, ніби місто названо на честь перевізника Кия. Часто також
зазначалося, що жителів Києва все ще називають нерегулярною формою
кияни (kyjane). Скандинавська назва Києва була Kænugadr, що вочевидь не
походить ані від слова в значенні «король», ані від руської (російської?) назви
«матері міст руських». Я би припустив скандинавське knörr, «торгівельний
корабель» (англо-саксонське cnear), пов’язане і з легендою про перевізника
Кия, і з нерегулярним kyiane, і з скандинавським Kænugadr.
Стверджували, що в пізньосасанідську епоху і згодом, після падіння зо-
роастрійської імперії, західноіранська слугувала за lingua franca аж до пів-
ночі, де мешкали слов’яни143; практично на всій давньоруській лінгвістичній
території були знайдені вельми чисельні сасанідські артефакти. Тюркські
та фінські мови Волзького басейну, так само, як і угорська, містять багато
лінгвістичних запозичень із іранської144; і можна зробити висновок, що цей
вплив західносередньоіранської на тюркську, фінську, східнослов’янську та
протомадьярську уможливив наступне проникнення у деякі із перелічених
мов іранської лексики (в її мусульманському вбранні).
Все це передбачає наявність сильного іранського впливу у найдавніший
період історії східних слов’ян разом із другорядним германським впливом.
Цей вплив може бути не тільки «скіфським» (в цей період немає скіфів,
хоча скіфські традиції все ще існували серед печенігів, аланів, булгар
та ін.), але навіть середньоазіатським та сасанідським. Східні слов’яни,
описані візантійськими авторами як «скіфи», брали участь в облозі Кон-
und topographischen Excursen,” Abhandlungen der Königlichen Geselschaft der
Wissenschaften zu Göttingen, Ph-hist. Klasse, Neue Folge. Bd.III aus den jahren 1899-
1901 (Berlin, 1901)) дозволяє припускати, що у Хорезмі було єврейське населення.
Див. також: §§ 47 та 53.
142 N. Golb, O. Pritsak, Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century, 53 та далі, із
бібліографією. Я б волів читати *Kuyaweih.
143 O. Pritsak, The Origin of Rus’ I, 28: «у басейні Північної Двини чудська (давньоес-
тонська) та середньоперсидська (пехлеві) продовжували служити засобами між-
національного спілкування». Я волію розрізняти пехлеві, який був літературною
мовою жерців, та середньоіранські діалекти.
144 Див.: Z. Gombocz, Die bulgarisch-türkischen Lehnwörter in der ungarischen Sprach
[=Mémoires de la Societé Finno-Ougrienne, XXX] (Helsinki, 1912) (досить застаріла
робота); L. Ligeti, A magyar nyelv török kapcsalotai a honfoglalás elött és az Àrpád-
korbon (Budapest, 1986); F. Korenchy, Iranische Lehnwörter in den obugrischen
Sprachen.; A.J. Joki, Uralier und Indogermanen; Абаев В.И. “К алано-венгерским
лексическим контактам,” Europa et Hungaria [Congressus Ethnographicus in Hungaria,
1963] (Budapest, 1965); Абаев В.И. “Зороастр и скифы”.
Ірано-славіка 33
стантинополя Сасанідами у 623 р.145 Інший шлях сасанідських впливів мо-
же бути пов’язаний із іранізованими протоболгарами та їх чиновниками-
маніхеями, вірменськими павлікіанами146. Як відомо, багато «сасанідських»
елементів було знайдено у придворному етикеті147, в художніх творах і на
монументальних наскельних написах148 Першого Болгарського царства.
Необхідно враховувати можливість сильного впливу болгар – як вол-
зьких, так і дунайських, на культуру і мову руської держави. Хоча в ро-
сійській історичній традиції акцентується візантійський аспект і практично
ігнорується вплив християнізованих дунайських болгар, тим не менше літе-
ратурна традиція, сама писемна мова і числені інститути Русі були запозиче-
ні із Дунайської Болгарії. Дотатарські тюркізми в російській охоплю-
ють деякі слова, запозичені з іранської149, і прийшли вони в Росію через
волзьких булгар150, або, можливо, через балканську болгарську: бога-
145 Боровский Я.Е. Византийские, старославянские и старогрузинские источники о
походе русов в VII в. на Царьград. Древности славян и Руси. М., 1988. С. 114-119.
Пор.: D. Shapira, “Zoroastrian Sources on Black People,” Arabica XLIX 1 (Paris 2002),
117-120.
146 Пор.: D. Shapira, “Irano-Slavono-Tibetica: Some Notes on Šaxaiša, Mithra, Lord Gshen-
Rab, Bon, and a Modern Myth”.
147 Припускалося навіть, що візантійські запозичення із Сасанідського Ірану були не
безпосредніми, але через Болгарію. Див.: F. Prinzessin von Sachsen-Meiningen, “Pro-
skynesis im alten Iran,” Geschichte der Hunnen II, ed. Fr. Altheim (Berlin, 1960), 125-
166; W. Sundermann, “Zur Proskynesis im sāsānidischen Iran,” Mitteilungen des Instituts
für Orientforschung 10 (1964), 275-286. Про іранську етимологію давньорусько-
го слова барма (одяг московських царів допетровської епохи), дуже частотного у
XIV столітті (завжди використовується разом із лалы, із перської), див.: D. Shapira,
“Manichaios, Jywndg Gryw and Some Other Manichaean Terms and Titles”, прим. 16.
148 I. Dujčev, Medioevo Byzantino-Slavo (I-III), 310-315, із бібліографією.
149 Про деякі алтайські слова іранського походження див., напр.: K.H. Menges,
“Etymologika,” Henning Memorial Volume, eds. M. Boyce and I. Gershevitch, (London,
1970), 307-342; пор.: K.H. Menges, “The Oriental Elements in the Vocabulary of the
Oldest Russian Epos, The Igor’s Tale,” Word 7 (1951) [Supplement Monograph No. 1];
K.H. Menges, The Turkic Languages and Peoples. An Introduction to Turkic Studies,
hrsg. von O. Pritsak u. W. Schlachter [Ural-Altaische Bibliothek, Fortsetzung der
“Ungarischen Bibliothek,”, XV] (Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1968).
150 H.W. Bailey, “North Iranian Problems,” Bulletin of the School of Oriental and African
Studies 42 (1979), 208: ім’я булгарського хана VII ст. ст. Asparoux (вірменське Aspar-
hrouk, тюркське і слов’янське isperuxŭ) трактувалося як споріднене із оттоманським
isperi, «дикий сокол» (Nemeth), або як isporŭ, «коневод, коняр». Про етимології див.:
P.B. Golden, An Introduction to the History of the Turkic Peoples. Ethnogenesis and State-
Formation in Medieval and Early Modern Eurasia and the Middle East [= Turcologica,
9] (Wiesbaden, 1992), 246. Відзначимо булгарське < арабське (rabāt) слово robat’,
використовуване у ПВЛ у значенні «мусульманська область із мечеттю / мечеть»;
постмонгольська російська форма – арбат.
Дан Д.Я. Шапіра34
тир151, боярин/boljarinŭ (запозичена у тюркській формі множини!)152 > ba-
rin, barynja, baryšnja; bisęrŭ (*büsrä) > бісер; bolvanŭ, «бовдур» для
тюркського balbal (*bāgawān?153); каган154, сан155, čārtāk, > слов’янське
črętogŭ / čertogŭ і російське чердак. Інше іранське слово – čādur, «павільйон,
великий тент»156.
Kudesnikŭ, кудесник, «чарiвник» може також бути іранським запози-
ченням, *kēd157. Здається, російське стакан, давньоруське dostakanŭ, було
сприйнято у ту ж епоху із іранської158.
Російське хозяин, вочевидь від xoja < арабське xavâja < перське xvadây,
«господар», було, без сумніву, запозичено у хозаро-булгарський період, “via
Čuvašica,” попри думку Фасмера. В осетинській існує вочевидь хозарське
151 H.W. Bailey, “Exursus Iranocaucasicus,” Acta Iranica 4 (1975), 35; від його тюрксько-
го-з-іранської запозичення новоперська зворотньо запозичила свій bahādur, і навіть
пізній санскрит має bahādura-. Осетинська (що показує -gh-, не -g-), прийняла
дігорську форму bäghatär, іронську bäghatyr, і математичне qäbatyr із турецької.
Титул широко використовувався у візантійському грецькому bagatour, bogotour,
старослов’янському bogatyri-, [російське богатырь, батыр, Бутырка (назва
московського району та розташованої там тюрми)], угорське bátor, монгольське
baghatar, зараз bātar (див. «червоний герой» (Улан-Батор), столиця Монголії).
152 Див. також: Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». C. 83 та
далі.
153 Але див.: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. I. С. 186, який
виводить цю форму із *pahlawān via Turcica, та: Менгес К.Г. Восточные элементы
в «Слове о полку Игореве». C. 87 і далі. Пор. кримсько-татарське balaban, «великий»
запозичене у різні мови Східної Європи.
154 О Xaqan, див.: Менгес К.Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». C. 107
та далі.
155 Залізняк (Зализняк А.А. Проблемы славяно-иранских языковых отношений древнего
периода. С. 37, із бібліографією) розглядає це як спільне слово, порівнюючи із
індійським sānu-, «висота». Те ж саме, що перське sān, арабское šān > sanovnik;
польське і українське szan / šan із отоманської турецької < арабської < перської.
Пор.: D. Shapira, “Irano-Slavono-Tibetica: Some Notes on Šaxaiša, Mithra, Lord Gshen-
Rab, Bon, and a Modern Myth”.
156 Арамейське ṣwdr’ і середньо-єврейське sudar, «покров, покривало», čādor, арабське
ṣudra, угорське sátor, російське šatir (додайте польське szatra, «жіноча сорочка». J.
Kuryłowicz, “Les éléments persans dans le fonds lexical européen,” 394); див. також:
Sh. Shaked, “Items of Dress and Other Objects in Common Use: Iranian Loanwords
in Jewish Babylonian Aramaic,” Irano-Judaica III, eds. Sh. Shaked and A. Netzer,
(Jerusalem, Ben-Zvi Institute, 1994), 108. Воно можливо пов’язане із зороастрійським
sutra. Дане слово обговорювалося в: Солодухо Ю.А. Персидская административно-
правовая, социально-экономическая и культурно-бытовая лексика в еврейско-
иранских литературных памятниках сасанидского периода. Древний мир. Сборник
статей. [Посвящается] акад. В.В. Струве. М., 1962. С. 344-354.
157 Середньо-перське kandāgān від індоєвропейського sak-, яке пов’язано із латинським
sacer-dos: H.W. Bailey, “Iranian Kēt “Foreteller” and Related Words,” Acta Iranica
30 (1990), 9. Лікійське kave- , «священник», давньоіранське kavi-. H.W. Bailey,
Ірано-славіка 35
слово, спільне із російським – fagus, «caca» (російське пакость, чуваське
päkä)159. Хазарський вплив на аланську був сильним; російські билини, що
зберіглися серед старовірів на північних та східних кордонах Московії, все
ще містять багато іранських елементів160. Деякі билини пригадують діяння
руських героїв, які боролися із євреями, тобто із хозарами161. В осетинській
існує принаймні одне очевидне єврейське запозичення, kædzos, «святий»
< qādōš, via Khazarica, за Абаєвим162. Бенвеніст163 вважав, що єврейська
етимологія цього дігорського слова (в іроні sugdæg!, як в Sogdiana, «очищений
вогнем») ілюзорна, хоча не спромігся пояснити її якось по-іншому; kdwš /
q’dwš також відомо у середньоіранській з Турфану, таким чином джерело
може бути via Manichæica. Інше осетинське слово єврейського походження –
xædzar, «дом, saklja» від єврейського ¸éder, демонструє ту ж зміну між-
зубного та інтервокального d / d на dz. Ще одним єврейським словом в
осетинській може бути kusart, «ритуально забита на м’ясо тварина»164;
“Iranian Kēt “Foreteller” and Related Words”, 8: індоєвропейське kuei- «спостерігати»
> лідійське kau1ēs, знах. відм. однини kau1ēn, «священник, жриця». Грузинське
kadagi, «провісник», осетинське kadæg, «сага, епічна пісня» пов’язані між собою.
Kudesŭ, «чудо, магія тощо» > kudesnikŭ виглядають як не-палатизована паралельна
форма до čudesŭ, і т.п. (пор:. Фасмер ad loc.); можна тільки здогадуватись, чи є це
слово германським запозиченням, подібним за формою і семантикою до слова Kunst
> (середньовічне) єврейське qundes, ідиш kunts.
158 Джунашвили Дж. Ш. О происхождении слова «стакан». Иранское языкознание.
История, этимология, типология (к 75-летию проф. В.И.Абаева). М., 1976. С.186-
189; dūstgānī > грузинське dostkani, татарське tustagan, давньоруське *dŭsŭkanŭ
> dostokanŭ > stakan. Див.: Эдельман Д.И. Иранские и славянские языки. С. 146;
новоперське estekān – вторинне зворотнє запозичення із сучасної російської.
159 Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. Т. I. С. 417.
160 Про билини див.: Веселовский А.Н. Разыскания в области русского духовного
стиха. М., 1889; Миллер В.Ф. Экскурсы в область русского народного эпоса. М.,
1892; Миллер В.Ф. Очерки русской народной словесности. Т. 1-3. М., 1897-1924;
Скафтимов А.П. Поэтика и генезис былин. Очерки. М., Саратов, 1924; Пропп В.Я.,
Путилов Б.Н. Былины. Т. 1, 2. М., 1958; Пропп В.Я. Русский героический эпос.
Издание 2-е, переработанное. М., 1958. Про іранські елементи див.: G. Dumézil,
“La préhistoire indoiranienne des castes,” Journal Asiatique 216 (1930), 109-130;
Дюмезиль Г. Осетинский эпос и мифология (пер. под ред. В. Абаева). Исследования
по фольклору и мифологии востока. М., 1976; Топоров В.Н. Πύθων, Ahi Budhnyā,
Bàdnњak”. Этимология. 1974 (1975), 3-15.
161 Важлива Былина о Жидовине, див.: F. Dvornik, The Slavs, 238; про Былину о хозарине
див.: Пропп В.Я. Русский героический эпос. С. 154-166 (в інтернеті є сайти, що
містять додатковий фольклорний матеріал, пов’язаний із билинами, але їх зміст не
заслуговує довіри).
162 Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. Т. I. С. 575.
163 É. Benveniste, Études sur la langue Ossète, 38, примітка 5.
164 Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. Т. I. С. 603,
«єврейське від хазарського kāšer, košer»
165 É. Benveniste, Études sur la langue Ossète, 38.
Дан Д.Я. Шапіра36
Бенвеніст165 виступав також проти цієї етимології, почасти через те, що
košer – нова, (тобто ашкеназька) форма. Однак košer відомо як субстантив,
на відміну від kāšer, прикметника, в Єрусалимському Талмуді, тр. Берахот,
8:4 і т.д., таким чином, це зауваження Бенвеніста не має сенсу; більш того,
перехід ā > ō ми знаходимо вже у найраніших фрагментах, що збереглися
на іудео-перській (тобто bārūkh > bōrūkh, ךורוב); те ж справедливо для іудео-
татської, чи джухурі, іранської мови євреїв Дагестану та Азербайджану.
Іншим єврейським запозиченням в осетинській вважається awan, «гріх»,
від єврейського ˓āwōn, хоча я дещо скептичний щодо цього; осетинське
pysylmon / pusulmon, «мусульманин», Абаєв пояснював, посилаючись на
перехід m > b (p) у кумикській166, згадуючи також рідкісний перехід b > p
в осетинській; однак я запропонував би тут гру слів в єврейській мові: у
єврейській мові, що побутувала в мусульманському оточенні, арабське
rasūl, «посланець» (іменування Мухаммеда), досiть часто замінювалося на
pāsūl, «заплямований, (релігійно) нікчемний, недосконалий», і я схильний ба-
чити тут ремінісценцію хозарського володарювання над предками осетинів.
Слово, що позначає суботу в більшості мов Північного Кавказу і середньої
Волги – із єврейської, через грузинську. І мені видається, що етимологія
слов’янського xŭram (храм), російське хоромы, все ж таки може бути се-
мітською, більш точно – арабською, від haram167.
Підсумовуючи, гадаю, що наведені вище лінгвістичні свідоцтва ілю-
струють багатовіковий процес взаємовпливу і змін у багатомовному і бага-
токультурному середовищі жителів степу.
Bar Ilan University,
Ramat Gan & Open University
of Israel
166 Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. 1973. Т. II.
С. 247; карачай-балкарське busliman; чеченське busulba(n), тощо; пор. російське
бусурмен/бусурман і т.д.
167 Всупереч Фасмеру про це слово. Див. також: Трубачёв О.Н. Из славяно-иранских
лексических отношений. С. 24 примітка 40, який побачив у слов’янському слові
«архаїзм», порівнявши його із давньо-іранським harmyám-, «палац».
|