«Феодосіїв монастир Печерський»
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Ruthenica |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190675 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Феодосіїв монастир Печерський» / В. Арістов // Ruthenica. — 2009. — Т. 8. — С. 213-215. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-190675 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1906752023-06-18T19:14:12Z «Феодосіїв монастир Печерський» Арістов, В. Замітки 2009 Article «Феодосіїв монастир Печерський» / В. Арістов // Ruthenica. — 2009. — Т. 8. — С. 213-215. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190675 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Замітки Замітки |
| spellingShingle |
Замітки Замітки Арістов, В. «Феодосіїв монастир Печерський» Ruthenica |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В. |
| author_facet |
Арістов, В. |
| author_sort |
Арістов, В. |
| title |
«Феодосіїв монастир Печерський» |
| title_short |
«Феодосіїв монастир Печерський» |
| title_full |
«Феодосіїв монастир Печерський» |
| title_fullStr |
«Феодосіїв монастир Печерський» |
| title_full_unstemmed |
«Феодосіїв монастир Печерський» |
| title_sort |
«феодосіїв монастир печерський» |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Замітки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/190675 |
| citation_txt |
«Феодосіїв монастир Печерський» / В. Арістов // Ruthenica. — 2009. — Т. 8. — С. 213-215. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT arístovv feodosíívmonastirpečersʹkij |
| first_indexed |
2025-07-16T13:42:51Z |
| last_indexed |
2025-07-16T13:42:51Z |
| _version_ |
1837811234880094208 |
| fulltext |
213ЗАМІТКИ
Константинопольской и «днем рождения» Нового Рима (см.: Лисовой Н.Н. Под знаком Софии
(к предыстории идеи Третьего Рима). Римско-константинопольское наследие на Руси: идея
власти и политическая практика. М., 1985, 58–64; Акентьев К.К. Мозаики Киевской св. Софии
и «Слово» митрополита Илариона , 80–84).
20 Разумеется, совпадения будут наблюдаться и внутри солнечного цикла, но определение
всех совпадений требует дополнительных вычислений, в то время как 28-летний цикл дает
возможность простого и безошибочного определения самого раннего из возможных совпадений.
Знание «круга солнца» (как и «круга луны») требовалось для вычисления дня Пасхи. Есть
несомненное свидетельство, что летописцы обладали таким знанием. Статья 6615 г. в ПВЛ,
например, датирована следующим образом: «В лѣт̑ . ҂s҃҃҃ . x҃҃҃ . eι҃҃҃ . индикта . луньι . д҃҃҃ . лѣт̑ . а
слн҃҃҃чнаго круга . и҃҃҃ . лѣт̑» (ПСРЛ 1: 281)
Алексей Толочко
«Феодосіїв монастир Печерський»
Саме так названа київська обитель в заголовку Повісті временних літ (далі –
ПВЛ) у Іпатіївському, Хлебниківському та Радзивилівському списках. Спе-
ціальну розвідку цьому рідкісному звороту нещодавно присвятив О.П. То-
лочко. Дослідник висунув ідею про пізнє походження звороту «Феодосіїв
монастир», яке подибується у Київському зводі під 1182 р.1 Це могло б озна-
чати, що ця унікальна назва належала до індивідуального словника укладача
Київського зводу, з’явилась не раніше 1182 р. і саме з-під руки цього літописця
потрапила до заголовку ПВЛ. В свою чергу звід вийшов зі стін Видубицького
монастиря.
Приймаючи основний висновок (щодо пізньої появи розгорнутого заголовку
ПВЛ), звернемося до побічного питання: чи був вказаний зворот вигаданий ав-
тором Київського зводу, чи існував раніше, і як саме був винайдений? За словами
вченого, такий зворот не міститься у жодному іншому тексті «у всій домонголь-
ській літературі». Це не зовсім так. Вислів уперше вжито як раз у ПВЛ, у статті
під 1074 р., де розповідається про смерть Феодосія, а принагідно про видатних
подвижників обителі. Стаття завершується такими словами:
таци ти бъıша черноризци . Ѳеѡдосьєва манастъıрѧ . иже сиӕють и по смр҃ти ӕко
свѣтила . и молѧть Ба҃ за сдѣ сущюю брат̑ю . и за мирьскую брат̑ю . и за приносѧщаӕ
въ манастъıрь . в немже и донъı|нѣ добродѣтелноє житьє живуть ѡбще вси вкупѣ
. в пѣньи и в млт҃вахъ . и послушаньи на славу Бу҃ всемогущему . и Ѳеѡдосьѥвами
млт҃вми сблюдаѥми . ѥмуже слава аминь ❙ (Лавр, арк.. 66 зв.).
Для автора цієї та усіх інших «печерських оповідей» Початкового літопису
характерне вшанування Феодосія; фактично монастир постає саме як його діти-
ще. Тому саме його логікою могло постати це іменування монастиря. Слід від-
мітити, проте, що для автора «печерських оповідей» це було ситуативним зво-
ротом, і не відображало ані його власну, ані загальнопечерську номенклатуру. У
наведеному уривку титулування монастиря Феодосієвим, а не Печерським, на-
214 ЗАМІТКИ
дає тексту літературної витонченості, «ритмічності» та черговий раз підкреслює
зв’язок особи Феодосія та всієї обителі.
Звернемося тепер до другого випадку уживання звороту «Феодосіїв монас-
тир» в літописі. Під 1089 р. зазначено: «[С]щ҃на бъıс̑ цр҃кви Печер]ъскаӕ ст҃ъıӕ Бц҃а
. манастъıрѧ Ѳеѡдосьѥва» (Лавр, арк. 69 зв., пропуск — з РА). Тут уже означення
«Феодосіїв» не заміняє означення «Печерський». Цікавий нам зворот уже не є
ситуативним, а радше самостійною назвою монастиря. Дане уживання звороту,
напевно, є вторинним по відношенню до статті 1074 р: у оповіді про печерських
ченців він з’являється випадково з логіки літературної вишуканості тексту, а
тут – відривається від контексту, перетворюючись на повноцінну формулу.
Можна було б дорікнути, що вислови статей 1089 р. та 1074 р. не тотожні анало-
гічному з заголовку ПВЛ: вони не «розгорнуті». Проте, і під 1182 р. з двох випад-
ків уживання звороту в одному лиш ужито «повну» його форму — «Феодосьевъ
манастырь Печерьскый», в іншому — така ж коротка, як і в ПВЛ — просто «Фе-
одосьевъ манастырь». Тому, немає підстав не ставити усі ці вислови в один ряд.
Хто ж стояв за свідомим творенням цієї назви обителі? Який контекст і пара-
лелі має стаття 1089 р.? Найпершим кидається в очі майже ідентичний за струк-
турою запис 1088 р.: «Свщ҃ена бъıс̑ цр҃къı ст҃го Михаїла . манастъıрѧ Всеволожа».
«Манастырь Всеволожь» і «манастырь Феодосьевъ» — по суті, одна формула з
різним наповненням, де монастирі названі за іменами людей, з діяльністю яких
найбільше ототожнюються.
Але придивімося до цілісного запису про Михайлівську церкву під 1088 р.,
що структурно подібний до запису наступного року про церкву Печерську:
Свщ҃ена бъıс̑ цр҃къı ст҃го Михаїла . манастъıрѧ Всеволожа . митрополитомь Ива-
номь. [и епс̑пъı . Лоукою . Исаиємъ . Иѡаномъ] а игуменьство тогда держащю того
манастъıрѧ Лаз[ареви];
[С]щ҃на бъıс̑ цр҃кви Печер]ъскаӕ ст҃ъıӕ Бц҃а . манастъıрѧ Ѳеѡдосьѥва . Іѡаномь
митрополитомъ . ї Лукою Бѣлогородьскъıмь єпс̑помь . Исаиємь Черниговьскъıм̑
єпс̑помь при бл҃городьнѣмь кнѧзи . Всеволодѣ . державному Русь|скъıӕ землѧ .
и чадома ѥго Володимера . и Ростислава . воеводьство держащю Къıѥвьскъıӕ
тъıсѧща Ӕневи . игуменьство держащю Іѡану ❙
Відзначимо декілька моментів. Так, увесь підкреслений текст виглядає
додатком до початкового короткого запису про освячення церков. Крім того,
підкреслені відтинки тексту, що становлять тіло записів, є специфічними
«протокольними формулами», складеними у єдиній манері. Найвірогідніше,
вони належать одному літописцю, тому ж, хто вживав «формульні назви» мо-
настирів. Вельми подібні протокольні переліки з поіменним перерахуванням
високопоставлених духовних та світських осіб, крім цих повідомлень, поди-
буються у трьох описах перенесення мощів: Бориса і Гліба у 1072 р. і 1115 р.
та Феодосія у 1091 р. Під 1072 р., як і під 1088 та 1089, згадуються й світсь-
кі особи (Чудин) та вжито характерне поняття «держати»: «бѣ тогда держа
Въıшегородъ Чюдинъ . а црк҃вь Лазорь». Останній — очевидно, вже знайомий
нам із запису 1088 р. Лазар2.
215ЗАМІТКИ
Людина, яка внесла у літопис всі ці протокольні переліки, вочевидь мала
зв’язок з Видубицьким монастирем, імовірно, близько знала Лазаря та, судячи з
тексту під 1089 р. та опису борисоглібського перенесення 1115 р., була лояльна
до Всеволода. Єдина відома постать, що точно мала справу з укладанням літо-
пису і відповідала б усім вказаним характеристикам — це ігумен Видубицького
монастиря Сильвестр. Навздогін цьому висновку зазначимо, що структура про-
токольного переліку під 1089 р., його манера і граматичний лад дуже близькі до
тих, що містяться у колофоні Сильвестра 1116 р.:
Игуменъ Силивестръ стаг̑ Михаила . написах̑ книгъı си Лѣтописець . надѣӕсѧ ѿ Ба҃
млс̑ть приӕти . при кнѧзи Володимерѣ . кнѧжащю ѥму Къıєвѣ . а мнѣ в то времѧ
игуменѧщю . оу стаг̑ Михаїла
Зі сказаного вище випливає кілька висновків. По-перше, є підстави припису-
вати всі п’ять «протокольних переліків» руських достойників одному авторові,
а саме Сильвестру. Разом з тім, не до кінця ясне співвідношення між його тек-
стами у ПВЛ (в межах аналізованих повідомлень) та попередніх записів. Нап-
риклад, якщо ми ладні атрибутувати всі «печерські оповіді» окремому літопис-
цю, що працював до видубицького ігумена, то доведеться твердити, що перелік
ієрархів під 1091 р. (а, можливо, і 1072) був досить органічно вставлений у тіло
існуючої статті. Проте, цей сумнів не настільки сильний, бо ми також недостат-
ньо знаємо манеру роботи ранніх літописців з текстами попередників і міру їх
творчої обробки при інкорпорації у власний твір.
По-друге, можна припускати, що, укладаючи ПВЛ, Сильвестр скористався з вис-
лову, досить випадково випущеного його печерським попередником, і перетворив
його у власних записах на самостійну назву сусідньої обителі. Подальша доля вис-
лову не позбавлена іронії. Укладачі Київського зводу, увівши дивну назву монастиря
у літописну статтю 1182 р. та у заголовок ПВЛ, як з’ясувалося, не вигадали її. Вони
запозичили її з тієї ж ПВЛ. Найцікавіше — вони, імовірно, не підозрювали, що ПВЛ
складена їхнім колишнім ігуменом і, завваживши численні печерські повідомлення,
вирішили, що мають справу з твором печерянина3. Тому вони й ввели вказівку на
чорноризця «Феодосьева манастыря Печерського» у заголовок ПВЛ, використавши
безпосередньо формулу справжнього автора — видубицького чорноризця.
1 Толочко А. О заглавии «Повести временных лет». Ruthenica V (2006), 250–251.
2 Така ідентифікація тим більш вірогідна, що Лазар був двічі попередником Сильвестра: як
видубицький ігумен та як переяславський єпископ.
3 Це, між іншим, може означати, що у київському тексті ПВЛ не було приписки Сильвестра, з якої
пізніші літописці довідалися б про авторство свого ігумена.
Вадим Арістов
|