Рецензії. Огляди
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Ruthenica |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191523 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рецензії. Огляди // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 198-253. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191523 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1915232023-07-03T19:25:48Z Рецензії. Огляди Рецензії. Огляди 2016 Article Рецензії. Огляди // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 198-253. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191523 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії. Огляди Рецензії. Огляди |
| spellingShingle |
Рецензії. Огляди Рецензії. Огляди Рецензії. Огляди Ruthenica |
| format |
Article |
| title |
Рецензії. Огляди |
| title_short |
Рецензії. Огляди |
| title_full |
Рецензії. Огляди |
| title_fullStr |
Рецензії. Огляди |
| title_full_unstemmed |
Рецензії. Огляди |
| title_sort |
рецензії. огляди |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191523 |
| citation_txt |
Рецензії. Огляди // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 198-253. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| first_indexed |
2025-07-16T15:46:09Z |
| last_indexed |
2025-07-16T15:46:09Z |
| _version_ |
1837818992419405824 |
| fulltext |
РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
© Ruthenica XIII (2016), 198–253
Науковий каталог найбільшої збірки українських ікон XV ст. в Польщі.
Biskupski R. Ikony z XV wieku w Muzeum Historycznym w Sanoku. Katalog
zbiorów (Sanok, 2013), t. 1, 192 s., il.
Унаслідок того, що південно-східні та східні терени сучасної Польщі нале-
жать до українських етнічних територій, на яких у розбудованій мережі
осередків упродовж багатьох століть активно розвивалася національна
мистецька традиція, колекції сусідньої держави зберігають обширний фонд
української спадщини. Його складають насамперед чимало ікон, що висту-
пають найважливішим елементом різнорідної за характером «польської»
частини національного мистецького доробку. Найбільша їх кількість похо-
дить із південно-східних теренів сучасної Польщі й належить, здебільшого,
майстрам провідної і найкраще відомої в регіоні за пізньосередньовічної
доби перемишльської школи. Немало з них входять до золотого фонду віт-
чизняної культурної спадщини, а найкраща їх колекція зберігається в Істо-
ричному музеї у Сяноку.
Сяноцьке музейне зібрання найдавніших українських ікон1 стало відомим
в Україні відтоді, як унікальну храмову ікону святого Василія Великого з
історією церкви в Лосьому було репродуковано у виданому 1976 р. альбомі
українських середньовічних ікон2. У результаті зміцнення українсько-поль-
ських контактів поодинокі об’єкти сяноцької колекції зайняли постійне
місце у вітчизняних публікаціях3. Цьому немало сприяв визначний польсь-
кий дослідник українського релігійного мистецтва, довголітній охоронець
зібрання Ромуальд Біскупський (8.01.1935–5.01.2008), що активно вивчав та
пропагував музейні скарби4. Іншим істотним чинником стало помітне зрос-
1 Зауважимо, що вартісну збірку пізньосередньовічних пам’яток має також Музей народного
будівництва у Сяноку. Його колекцію опубліковано: Ikona karpacka. Album wystawy «Ikona
karpacka» w Parku Etnograficznym w Sanoku / Teksty naukowe Jerzy Czajkowski, Romuald Grządzie-
la, Andrzej Szczepkowski (Sanok, 1998). Окремі з найстарших її об’єктів репродуковано: Логвин
Г., Міляєва Л., Свєнціцька В. Український середньовічний живопис. K., 1976, табл. L, LV, LVI,
LVII, LXIII, LXIV, XCIX.
2 Логвин Г., Міляєва Л., Свєнціцька В. Український середньовічний живопис. Табл. XXXIV.
Найповніше донедавна видання музейних ікон: Biskupski R. Ikony w zbiorach Muzeum Historycznego
w Sanoku (Warszawa, 1991). Найцікавіші зразки з обох сяноцьких колекцій увійшли також до
спільного альбому, який від 2001 р. витримав уже три видання. Див.: Ikony. Najpiękniejsze ikony
w zbiorach polskich (Olszanica, 2013).
3 Декілька з них фігурують і в огляді ікон у найновішій версії багатотомної історії українського
мистецтва. Див.: Пуцко В. Іконопис. Історія українського мистецтва: У 5 т. Т.2. K., 2010,
937–938, 941–942.
4 Найяскравішим виявом цих зусиль сприймається виставка найцікавішої частини зібрання в
Голландії до 1000-ліття хрещення України: Biskupski R. Ikonen uit Polen. Oekraїense ikonen uit de
verzameling van het Muzeum Historyczne te Sanok 30 novеmber 1991 t/m 1 maart 1992. Museum voor
Religieuze Kunst Uden (Uden, 1991), Cat. Nr. 1.
199РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
тання інтересу до збережених у Польщі українських ікон загалом5. Завдяки
цьому поодинокі пам’ятки мають чималу літературу й опублікований каталог
покликаний підбити насамперед своєрідний підсумок дотеперішніх зусиль в
їх вивченні.
Каталогізування музейних колекцій ікон у Польщі має свою традицію. Ще
1973 р. опубліковано каталог збірки (за кількома винятками — об’єктів ук-
раїнського походження) Національного музею у Кракові6. 1981 р. побачив
світ короткий їх перелік у фондах Національного музею Перемишльської
землі в Перемишлі7. 1998 р. опубліковано альбом із каталогом зібрання Му-
зею народного будівництва у Сяноку8. 2010 р. до них додався каталог ще
однієї зі знаних регіональних колекцій, здебільшого, правда, зі спадщиною
уже новішого часу — Окружного музею у Новому Сончі9.
На їхньому тлі каталог найстаршої частини колекції Історичного музею у
Сяноку10 вигідно вирізняється, адже він пропонує не короткі відомості му-
зейної інвентаризації, а монографічні дослідження поодиноких пам’яток, що
є безпрецедентним явищем для дотеперішньої літератури відповідного жан-
ру не тільки з середовища польських дослідників11. Публікація побачила світ
як заключна, посмертна, позиція наукового доробку Р. Біскупського.
5 Хоча з визнанням їх належності до української традиції в польській літературі донедавна були
очевидні проблеми цілком «рукотворного» походження, оскільки окремі автори категорично
відмовлялися трактувати українськими ікони не тільки в Польщі, а й навіть… в Україні.
Kритичні зауваження з приводу новіших видань з упертою пропагандою таких поглядів див.:
Александрович В. «Ikona karpacka»: фігура звеличення — фігура замовчування. Український
гуманітарний огляд. 2 (1999), 143–160; Александрович В. Вінкельман по ціцеронах, або Про
«іконокарпатознавство» ще раз. [рец.на: Mirosław Piotr Kruk. Zachodnioruskie ikony Matki Boskiej
z Dzieciątkiem w wieku XV i XVI. Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2000, 350 s.
+ Il.] Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. 3 (2003), 346–362;
Александрович В. Спір про термінологію чи опозиція: наукове знання — «wiedza pozaźródłowa»?
Дрогобицький краєзнавчий збірник. 7 (2003), 607–613; Александрович В. Споконвіку була
Молдова? Дуже короткий витяг з нотаток на полях книги: Waldemar Deluga. Malarstwo i grafika
cerkiewna w dawnej Rzeczypospolitej. Gdańsk: Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, 2000. —
207 s. + 73 il. Kовчег. Науковий збірник із церковної історії. Львів, 2003. Ч. 4: Еклезіяльна й
національна ідентичність греко-католиків Центрально-Східної Європи. 273–283. Здається,
нерідко достатньо «жартівливі» — в тоні позицій у відповідних питаннях «провокуючої»
сторони — зауваження мали вплинути навіть на «найтвердіших» польських противників
української ікони як окремого самостійного історичного явища східнохристиянської релігійної
мистецької традиції і «проблема» перейшла до історії, в якій покликана залишитись очевидним
показовим та вимовним «науковим курйозом».
6 Kłosińska J. Ikony (Muzeum Narodowe w Krakowie. Katalogi zbiorów, 1) (Kraków, 1973).
7 Ikony ze zbiorów Muzeum Okręgowego w Przemyślu (Kraków, 1981).
8 Ikona karpacka.
9 Maszczak M.T. Ikony w zbiorach Muzeum Okręgowego w Nowym Sączu (Nowy Sącz, 2010). Про
нього див.: Александрович В. Новосончівська колекція українського релігійного малярства:
похвали і зауваження до наукового каталогу. Maszczak M. T. Ikony w zbiorach Muzeum Okręgowego
w Nowym Sączu. — Nowy Sącz, 2010. — 304 s., il. Україна — Польща: історична спадщина та
суспільна свідомість. Львів, 2013. Вип. 6. С. 221–231.
10 Biskupski R. Ikony z XV wieku w Muzeum Historycznym w Sanoku. Katalog zbiorów. T. 1 (Sanok, 2013).
11 Український досвід репрезентує нещодавно виданий каталог найстаршої частини колекції
Національного музею у Львові імені [митрополита] Андрея (Шептицького): Гелитович М.
200 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Над музейною колекцією ікон як її хранитель Р. Біскупський працював
упродовж десятиліть (першу публікацію на основі її матеріалів надруковано
1971 р.12). Результатом, крім згаданого альбому, стали каталоги, численні
статті про окремі пам’ятки та групи пам’яток (утім тут авторські інтереси не
обмежувалися власним музеєм), окремі аспекти мистецької традиції. Від
1998 р. дослідник видавав монографії поодиноких ікон музейного зібрання13.
Останнім рукописом, який удалося підготувати до друку, стала студія про
храмову ікону другої половини XV ст. з церкви св. Параскеви Тирновської в
Усті-Руському (тепер Устя-Горлицьке)14. На основі попередніх публікацій та
матеріалів особистого архіву й видано зазначений каталог як першу частину
загального каталогу музейних ікон15. Окрім уже відомих текстів, у ньому
вміщено й інші, доти не публіковані, що разом склали вперше опрацьований
повний науковий каталог найстаршої частини колекції.
Оскільки видання вийшло посмертно, музей, природно, мав докласти
зусиль до впорядкування текстів та їх редакційного остаточного підготування
до друку. Проте основа видання з обширними опрацюваннями поодиноких
пам’яток, докладно проаналізованою літературою та численними іконо-
графічними зіставленнями й підібраними аналогіями належать самому
Р. Біскупському. Вони засвідчують його досить своєрідну позицію в колі
дослідників спадщини українського середньовічного релігійного малярства.
Її визначає донедавна, радше, рідкісність подібних ґрунтовніших студії
поодиноких пам’яток українського релігійного малярства. У Польщі до
Р. Біскупського показовіших зусиль на відповідному напрямі практично не
було взагалі16. Сяноцький історик мистецтва став першим, хто немало
доклався до утвердження цього нового для наукової традиції аспекту
досліджень як незмінної норми вивчення спадщини давнього українського
релігійного малярства. Водночас для польської літератури зібрані в музейно-
му каталозі нариси фактично задають рівень опрацювання фонду давніх
українських ікон у Польщі на тривалий наступний період.
Українські ікони XIII — початку XVI століть зі збірки Національного музею у Львові імені
Андрея Шептицького. K., 2014. Наведені відомості про поодинокі пам’ятки обмежуються
винятково лаконічними даними музейного каталогу та бібліографією (втім не завжди, можливо,
повною).
12 Biskupski R. Warsztat malarstwa ikonowego drugiej cwierci XV wieku. Materiały Muzeum
Budownictwa Ludowego w Sanoku (Rzeszów, 1971), t.14, 35–53.
13 Biskupski R. Chrystus Pantokrator z Wujskiego. Ikona z XV wieku (Sanok, 1998); Biskupski R. Król
Chwały — Spas w siłach z Nowosielec i Matka Boska Hodigitria z Doliny. Ikony z drugiej połowy XV
wieku (Sanok, 1999); Biskupski R. Ukrzyżowanie z Owczar. Ikona z 2 połowy XV wieku (Sanok, 2000);
Biskupski R. Ikona świętego Mikołaja z 2. połowy XV wieku z Owczar (Sanok, 2006).
14 Текст опубліковано: Biskupski R. Ikony z XV wieku, 140–161.
15 Водночас вийшов також каталог музейних ікон наступного періоду: Winnicka K. Ikony z XVI wieku
w Muzeum Historycznym w Sanoku. Katalog zbiorów. T. 2 (Sanok, 2013).
16 Окремий давніший, але — фактично — тільки частковий виняток: Iwanojko E. Nieznane dzieło
malarstwa ikonowego (Ze studiów nad sztuką Rusi Halickiej). Zeszyty Naukowe Uniwersytetu im. A.
Mickiewicza w Poznaniu. Historia. 1 (1956), 97–138.
201РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
На тлі не так уже й численних опублікованих досі каталогів українських
ікон17 сяноцький виділяється якнайвигідніше. Уже те, що лише одиннадцять
позицій не цілком закінченого (перша й остання з них очевидно відрізняються
за викладом і навіть самим обсягом) опрацювання зайняли сто сторінок
книги чималого формату, красномовно свідчить само за себе. Кожен із
завершених — згідно з прийнятим єдиним зразком — текстів пропонує
розгорнуте монографічне дослідження окремого об’єкту музейного фонду
найдавніших українських ікон. Щодо цього Р. Біскупський, насамперед,
пішов набагато далі методів, практикованих у колі своїх польських
попередників, де такого характеру монографічні опрацювання поодиноких
пам’яток все ще не уклали звичного для наукового середовища окремого
напряму роботи18. Серед української літератури тут (і то, радше, тільки
частково) можна зіставити хіба поодинокі з-поміж давніших публікацій Віри
Свєнціцької на зразок двох статей про окремі найстарші ікони Національ-
ного музею у Львові19. Розвиваючи скромний попередній досвід, новіші
українські зусилля на відповідному напрямі репрезентують насамперед
публікації автора цих рядків, починаючи від студії про Дорогобузьку ікону
Богородиці Одигітрії (Рівненський обласний краєзнавчий музей)20.
17 Із позицій зарубіжної літератури варто ще також додати: Grešlík V. Ikony Šarišského múzea v
Bardejove (Bratislava, 1994).
18 У запропонованих підходах очевидною є інспірація знаними російськими публікаціями подібного
характеру. Див.: Смирнова Э. С. Живопись Великого Новгорода. Середина XIII — начало XV века.
М., 1976; Попов Г.В., Рындина А.В. Живопись и прикладное искусство Твери. М., 1979; Смирнова
Э.С., Лаурина В.K., Гордиенко Э.А. Живопись Великого Новгорода. XV век. М., 1982.
19 Свенцицкая В.И. Мастер иконы второй половины XIV в. «Архангел Михаил с деяниями» из села
Сторонна на Бойковщине. Памятники культуры: новые открытия. Письменность Искусство.
Археология. Ежегодник 1988. М., 1989, 192–209; Петрушак П.И., Свенцицкая В.И. Икона «Сретение
со сценами из жизни Марии» конца XIV — начала XV в. из с. Станыля. Памятники культуры. Новые
открытия. Письменность. Искусство. Археология. Ежегодник 1990. М., 1992, 211–224.
20 Александрович В. Дорогобузька ікона Богородиці Одигітрії і малярська культура княжої
України другої половини XIII — початку XIV століття. Александрович В. Українське малярство
XIII–XV ст. (Студії з історії українського мистецтва. Т. 1). Львів, 1995, 7–76; Александрович В.
Ікони першої половини XIV століття «Архангел Михаїл» та «Архангел Гавриїл» з церкви святої
Параскеви у Даляві. Записки Наукового товариства імені Шевченка. 1998. Т. 236: Праці Kомісії
образотворчого та ужиткового мистецтва, 41–75; Александрович В. Тур’ївська ікона святого
великомученика Георгія з «Моління». Kиївська Церква. 2001. Ч. 2–3(13–14), 212–221; Алек-
сандрович В. Храмова ікона святого Георгія другої половини XVI століття з церкви у Голобах.
Сакральне мистецтво Волині. Науковий збірник. Луцьк, 2002, вип. 9: Матеріали IХ міжнародної
наукової конференції, м. Луцьк, 31 жовтня — 1 листопада 2002 року, 25–33; Александрович В.
Ікона Богородиці Страстної з церкви апостола Луки в Доросині. Волинська ікона: дослідження
та реставрація. Луцьк, 2003, вип. 10: Матеріали Х міжнародної наукової конференції, м. Луцьк,
17–19 вересня 2003 року, 27–35; Александрович В. Ікона Богородиці початку XVI століття у
церкві Різдва Богородиці в Kамені-Kаширському. Волинська ікона: дослідження та реставрація.
Матеріали XI міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 3–4 листопада 2004 року. Луцьк,
2004, 60–68; Александрович В. Чудотворна ікона Богородиці («Воплочення») з Жидачева.
Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. Львів, 2005, вип. 5, 116–135;
Александро вич В. Намісна ікона Спаса початку XVI століття у церкві Різдва Богородиці в
Kамені-Kаширському. Волинська ікона: дослідження та реставрація. Матеріали XIV між-
народної наукової конференції, м. Луцьк, 29–30 жовтня 2007 року. Луцьк, 2007, 8–17;
202 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Одинадцять найстарших пам’яток колекції репрезентують різні аспекти
традиції. Серед них насамперед виділяються найдавніші ікони Спаса на
повний зріст та Спаса у славі з намісного ряду. Обидві теми набули поширення
винятково в українській мистецькій культурі, що стало однією з її індивідуаль-
них відмінностей на загальному східнохристиянському тлі. У двох версіях —
варіанті Одигітрії та з рідкісним для української спадщини співвідношенням
постатей, в укладі, знаному з епітетом Пелагонітісса, в оточенні апостолів зі
святими Йоакимом і Анною у круглих медальйонах репрезентована іконогра-
фія намісної ікони Богородиці. До найстарших зразків традиції належать
також, вірогідно, того ж призначення «Успіння» й «Благовіщення». Так само
одним із найдавніших відомих прикладів теми серед української спадщини є
«Розп’яття з пристоячими». Окремою групою репрезентована іконографія
цілофігурних постатей святих в оточенні сцен їх історії. Серед них найстарша
з доволі рідкісних українських ікон святого Василія Великого такого зразка,
дві відмінні стилістично версії — святого Миколая й одна з найдавніших —
святої Параскеви Тирновської. Попри походження з достатньо обмеженої
території та близькість часу виконання (за одиноким, проте не визнаним, як
побачимо, досі винятком), вони немало різняться стилістично й засвідчують
функціонування на місцевому ґрунті доволі різнорідних тенденцій мистецької
творчості. Цю особливість спадщини регіону ще виразніше наголошують ікони
з відповідних теренів, збережені в інших музеях як Польщі, так і України. Хоча
водночас колекція володіє й невеликою групою продукції однієї майстерні. Вони
репрезентують творчість майстрів, що — випадає вважати — діяли насамперед
у головному мистецькому осередку регіону — Перемишлі21, та ілюструють ево-
люцію одинокої засвідченої значнішою кількістю зразків школи тогочасного не
тільки західноукраїнського, а й усього українського малярства.
Найбільше працюючи насамперед із найстаршою частиною сяноцької
колекції, Р. Біскупський постійно перебував у колі класичних зразків традиції
в її пізньосередньовічній редакції. Доробок тогочасних майстрів перемишль-
ського осередку незмінно пропонує для цього «найвигідніший» для дослід-
ження матеріал. У Сяноцькому музеї зберігаються ікони, які немало визна-
чають основу уявлень про перемишльську школу українського малярства та
Александрович В. Новий приклад малярства монументального ранньопалеологівського зразка
в іконі Богородиці з церкви архангела Михаїла в Ісаях. Kняжа доба: історія і культура. Львів,
2012, вип. 6, 219–259.
21 За анонімності тодішнього українського малярства (перші авторські підписи належать щойно до
1547 р.), основою уявлень про тогочасний перемишльський осередок виявляються відомості про
поодиноких майстрів, збережені в актових книгах міського архіву. Підсумок опрацювання
відповідних матеріалів підбито: Александрович В. Західноукраїнські малярі XVI століття.
Шляхи розвитку професійного середовища. Студії з історії українського мистецтва. Львів,
2000, Т. 3, 47–52. До групування поодиноких ікон на основі особливостей індивідуального
почерку дослідники все ще тільки підходять, здебільшого стосуючи, як це властиво ранній стадії
відповідної роботи, надто розмиті критерії авторства.
203РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
особливості її історичного розвитку за умов відповідного етапу еволюції
традиції. Окремі з них віддавна зайняли місце в історії українського мистец-
тва, хоча не всі й не завжди — як у найдавнішій частині, так і пізніші — поки
сприймаються у своєму власному історичному контексті (див. далі).
Опрацьовуючи поодинокі об’єкти музейної збірки, Р. Біскупський підхо-
див до свого завдання комплексно. Насамперед там, де це давав змогу роби-
ти сюжет, він студіював теологічну та літературну основу. Наступний аспект
зацікавлення закономірно лежав у сфері іконографії. Тут виручала насампе-
ред російська література, хоча, закономірно, бібліографія не обмежувалася
винятково нею. Відповідно залучалася й українська іконографія. Р. Біскупсь-
кий не тільки знав основну українську літературу («не встигав» хіба що за
найновішими статтями, яких поступово ставало все більше, насамперед ма-
лотиражними матеріалами конференцій, що до нього не доходили). Він був
одним із небагатьох, кому свого часу, ще за Віри Свєнціцької, удалося пра-
цювати у фондах Національного музею у Львові. Як професійний фотограф,
він зробив тоді чимало знімків, що стали незамінним порівняльним матеріа-
лом для повсякденної роботи22. Синтез цих складових, опрацьований на за-
садах осмислення кожної конкретної аналізованої пам’ятки у ширшому
культурному контексті епохи, і дав ту вільну орієнтацію у традиції, якою
відзначено всі публікації сяноцького історика мистецтва. Це була головна
прикмета виробленого довготривалою копіткою працею підходу до тих за-
вдань, які він виконував, що незмінно давала показовий істотний результат.
Нечисленні вади, від яких Р. Біскупський, звичайно, не був вільним, виводи-
лися насамперед від ширшого контексту тієї наукової традиції, репрезентантом
і водночас одним із творців якої він виступав. Їх показовим прикладом сприй-
мається датування двох ікон, одна з яких безпідставно трактувалася найстаршою
не тільки в колекції, а й у Польщі загалом, а інша виявилася такою насправді.
У літературі важливою позицією зібрання подається «Успіння Богороди-
ці» з церкви Собору Богородиці у Жукотині поблизу Турки, яке Р. Біскупсь-
кий датував першою половиною XV ст. (с. 74)23. Виразні ознаки оригіналь-
22 Для прикладу, серед аналогій репродуковано фрагмент ікони святої Параскеви Тирновської з
однієї з церков у Сушиці Великій Старосамбірського р-ну Львівської обл.: Biskupski R. Ikony z
XV wieku, 158, il. 18. В Україні її впроваджено до наукового обігу щойно 2010 р.: Гелитович М.
Ікони Старосамбірщини XIV–XVI століть зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея
Шептицького. Львів, 2010, 88. Іл. 26. Kат. № 30. Принагідно варто відзначити її як одну зі
своєрідних позицій українського малярства першої половини XVI ст., що відкликається до
іконографії, створеної ще у середині — другій половині XIV ст. (найновіші аргументи й
уточнення датування: Александрович В. Два стилі найстарших ікон Перемишля. Kняжа доба:
історія і культура. Львів, 2014, вип. 8, 292, 294) знаної ікони святої великомучениці Параскеви
зі сценами історії з каплиці в Kульчицях (Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса
Возницького). Найкращу репродукцію див.: Львівська галерея мистецтв. Львів, 2007, 15.
23 Таке датування для автора традиційне, принаймні з ним ікона фігурує вже в 1971 р.: Biskupski R.
Warsztat, 71. Пор.: Biskupski R. Ikonen, Cat. Nr. 1; Biskupski R. Ikony w zbiorach Muzeum, іl. 1;
Biskupski R. Ikony w zbiorach polskich, іl. 6.
204 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
ної — на тлі мистецької спадщини регіону, як і українського малярства
загалом, — стилістики, сприйнято виявом архаїзації, без докладнішого аналі-
зу реалій та деталей, і зіставлення у фонді мистецької спадщини визнано
«давніми». Через так потрактовану «архаїчність» без ширшого аргументу-
вання ікону свого часу навіть було віднесено до XIV ст.24 У каталозі «Успін-
ня» належить до тих, що не мають докладнішого опрацювання. При цьому в
тексті стверджено, нібито воно «не знаходить аналогій серед місцевого ма-
лярства, що схиляє до пошуку стилістичної подібності серед малярства ін-
ших мистецьких осередків». А застосовану стилізацію й виведену від неї
примітну видовженість пропорцій сприйнято аргументом на користь того,
що анонімний автор «мусив знати малярство Новгорода Великого і, можливо,
Москви» (с. 75). Хоча насправді спадщина обох указаних осередків далека
від застосованих у жукотинському «Успінні» формальних засобів та репре-
зентує зовсім іншу традицію, з якою навряд чи могли бути тоді особливо
добре обізнаними на західноукраїнських землях. Та й зближувати їх, поки у
завойованому Новгороді не почали насаджуватися московські взірці, не дуже
випадає25. Тому таке твердження слід визнати насамперед виявом успіху
новітньої московської пропаганди (нехай навіть у науковому вимірі), що має
мало спільного з реальною історичною ситуацією.
Докладніше вивчення всього комплексу особливостей переконує, що на-
справді реалії ікони не повинні сприйматися чимось винятковим на місцево-
му ґрунті, а тим більше привнесеним. Вони органічно вписуються в доробок
перемишльського середовища, правда, не XIV, як подавали окремі давніші
пропозиції, а тільки зламу XV–XVI ст. Відзначені примітною особливістю
жукотинського образу підкреслено видовжені пропорції виводяться від од-
ного з відображених ширшим колом збережених у регіоні об’єктів напрямів
малярства останніх десятиліть XV ст., який репрезентує, насамперед,
«Розп’яття з пристоячими» кінця століття з церкви Покрови Богородиці в
Рихвалді з тієї ж сяноцької колекції (№ 6). Причому, це не виняткова особ-
ливість місцевої традиції, оскільки аналогічні пропорції пропонує й пам’ятка
зовсім іншого історично-культурного регіону західноукраїнських земель —
мініатюрне «Розп’яття з пристоячими» з церкви архангела Михаїла у Черську
на Берестейщині (НМЛ)26. Спосіб моделювання ликів скупими висвітлення-
24 Першим таку дату подав друком: Гординський С. Українська ікона 12–18 сторіччя. Філядельфія,
1973, 14, іл. 33.
25 До цієї особливості еволюції новгородської традиції та історичних київських новгородських
пов’язань на окремому конкретному прикладі іконографії «Спаса на престолі» увагу привернуто:
Александрович В. Волинська іконографія Спаса у славі. Волинська ікона: питання історії
вивчення, дослідження та реставрації. Луцьк, 2010, вип. 17: Матеріали XVII Міжнародної
наукової конференції, м. Луцьк, 21–22 жовтня 2010 року, 28–31.
26 Найновішу та найкращу репродукцію див.: Гелитович М. Українські ікони, 182. Kат. № 83.
Докладніше про нього див.: Александрович В. Найдавніші ікони Берестейщини (Зі студій над
забутим регіоном розвитку української мистецької культури). Пам’ятки України: історія та
205РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
ми світлою вохрою поверх темного підмальовку виводиться від одного зі
скромніше репрезентованих у доступній нині спадщині напрямів західноук-
раїнського малярства другої половини XIV ст. На західноукраїнському ґрун-
ті його репрезентує класичне перемишльське «Преображення» з церкви
Собору Богородиці в Бусовиськах (НМЛ) та фрагмент з головою Христа зі
сцени «Зішестя до аду» ансамблю фресок собору святого Іоанна Богослова
в Луцьку (Луцький державний історико-культурний заповідник)27. Молодше
відкликання до відповідної традиції в регіоні пропонує згаданий «Спас у
славі» музейної колекції з церкви в Новосільцях (№ 4). Це зіставлення ніби
вказує на один із вірогідних незафіксованих аргументів раннього датування
жукотинського образу. Проте насправді в ньому відобразилася не рання тра-
диція, а значно новіше відкликання до неї. У цьому зайвий раз переконує
використаний на плащі Спаса срібний расист, немислимий у такому тракту-
ванні в мистецькій практиці XIV ст., проте цілком сприйнятний у руслі тра-
диції згаданого «Спаса» з церкви в Новосільцях
Виразними аналогіями серед спадщини другої половини XV ст. наділено
також елементи архітектури тла. Насамперед застосоване в обрамленні обох
порталів «марморизування» не має нічого спільного з традицією XIV ст. й
виводиться від пам’яток кола, наприклад, згаданої ікони з церкви в Усті-Русь-
кому. Воно присутнє і серед доробку набагато вищого фахового рівня, як,
наприклад, музейне храмове «Благовіщення» з церкви архангела Михаїла у
Вітрилові (кат. № 11), найстарші українські царські врата з Успенської церк-
ви в Балутянці (МНБ)28 чи храмове «Різдво та Успіння Богородиці» з Ус-
пенської церкви у Терлі (НМК)29. Таке трактування набуло розповсюдження
і в мистецькій практиці першої половини наступного століття, у чому пере-
конують, зокрема, його пізні, переосмислені зразки в іконах музейної збірки
з-перед середини і навіть другої половини століття30. Будівлі-вежі під харак-
терними дахами теж мають аналоги серед перемишльського кола. Для при-
кладу можна вказати ліву «вежу» у сцені висвячення святого Миколая в його
іконі з історією зі згаданої церкви в Рихвалді (кат. № 7). До примітних дета-
лей безперечного новішого походження належить також суцільна тонка
культура. 2002. Ч. 3–4, 154–156; Александрович В. Українська пізньосередньовічна іконографія
Розп’яття: типологія та функціонування. Апологет. Богословський збірник Львівської духовної
академії УПЦ KП. 2011, № 29: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції «Християнська
сакральна традиція: віра, духовність, мистецтво», Львів, 24–25 листопада 2011 р., 64. Пор.:
Гелитович М. Доля ікони «Розп’яття з пристоячими» з Черська. Волинська ікона: дослідження
та реставрація. Науковий збірник. Луцьк, 2011, вип. 18: Матеріали XVIII Міжнародної наукової
конференції, м. Луцьк, 27–28 жовтня 2011 року, 48–50.
27 Про них у контексті відповідної традиції див.: Александрович В. «Музейне відкриття» іконопису
Волині другої половини XIV століття. Волинський музейний вісник. Науковий збірник. Луцьк,
2012, вип. 3, 8, 10.
28 Ikona karpacka, Kat. Nr 2.
29 Janocha M., ks. Ikony w Polsce od średnowiecza do współczesności (Warszawa, 2008), 141. Nr 113.
30 Winnicka K. Ikony, nr 26, 29.
206 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
решітка у воротах будівлі праворуч. Для прикладу, в іконі святого Георгія
початку XVI ст. з Преображенської церкви у Журавині Турківського р-ну
Львівської обл. (НМЛ)31 її вміщено тільки в горішній частині отвору брами,
що повторено і в молодшій, уже середини XVI ст., іконі з церкви Різдва Бо-
городиці у Великому неподалік від Перемишля (ЛНГМ), де її відтворено,
правда, значно реалістичніше32. Марно шукати у XIV ст. також аналогії кар-
низу у завершенні стіни, яка об’єднує обидві будівлі у тлі, та декоративно
потрактованих чотирипелюсткових отворів у ній. Не відповідає стилістиці
малярства XIV ст. й «реалістично», попри стилізацію, передана баня з хрес-
том на споруді праворуч. Цілком очевидно виходить поза тогочасний кон-
текст також своєрідний рисунок локонами борід апостолів Петра й іншого,
уміщеного по другу сторону ложа біля голови Богородиці. Зразком, безпе-
речно, стали бороди, як у святого Миколая (особливо у сценах історії) двох
найстарших ікон музейної колекції (кат. № 7, 9) та апостолів у згаданій іконі
Богородиці з церкви в Довгому. До них випадає долучити й ікони, насамперед
перемишльської школи відповідного часу, із зібрання Національного музею
у Львові33. Не має відповідника серед західноукраїнської малярської спадщи-
ни XIV ст. й палеографія досить вільно розміщеного та накресленого
титульного напису. У тогочасній традиції розташування подібних текстів
незмінно дотримувалося графічного канону, очевидний відступ від нього у
бік жукотинського зразка вперше пропонує щойно новіший титульний напис
1466 р. на знаній іконі «Принесення Марії до храму з євангельськими
сценами» з церкви Собору Йоакима та Анни у Станилі (НМЛ)34.
Перелічені аналогії вказують на продовження у жукотинського майстра
певних особливостей традиції щойно останніх десятиліть XV ст. Проте само
трактування молодше, позначене виразним відходом від стійкого комплексу
особливостей тогочасної мистецької практики, з якою воно співвідноситься
тільки генетично в окремих, однак переосмислених деталях35, тому може
бути вміщене щойно в наступному столітті.
31 Гелитович М. Українські ікони, 270, кат. № 135.
32 Репродукцію див.: Світ очима народних митців. Українське народне малярство XIII–XX сто-
літь. Альбом. Авт.-упор. В.І. Свєнціцька, В.П. Откович. K., 1991, № 19; Львівська галерея
мистецтв, 39; Міляєва Л. за участю М. Гелитович. Українська ікона XI–XVIII століть. K., 2007,
252, іл. 221.
33 Див.: Міляєва Л. за участю М. Гелитович. Українська ікона, 132, 134, 135, 138, 140, 144, 146, 153,
158, 173, 186, іл. 54, 58, 60, 64, 66, 71, 76, 79, 88, 96, 112, 130. Остання з наведених — «Стрітення»
з церкви святого Симеона Богоприїмця у Звертові поблизу Львова (Kиїв, Національний художній
музей України) з доробку львівських майстрів середини XVI ст. — вказує на поширення
відповідної прикмети не тільки в перемишльському середовищі.
34 Найновішу репродукцію див.: Гелитович М. Українські ікони, 42, іл. 7 (з найважливішою
бібліографією: там само, 290).
35 Для контексту відповідного напряму тогочасного малярства «зразковим» видається храмове
«Успіння» у церкві (тепер парафіяльний костел) в Андріївці. Найдокладніше про нього див.:
Biskupski R. Ikona Zaśnięcia Matki Boskiej z końca XV wieku w cerkwi w Andrzejówce Series
Byzantina. 2 (2004), 123–127. Найкраша репродукція: Janocha M., ks. Ikony w Polsce, 224, іl. 176.
207РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
У мистецькому процесі XVI ст. «Успіння» репрезентує ранню стадію того,
що дотеперішня література незмінно трактувала окремою «народною те-
чією» малярства36. Однак перед нами, усе-таки, явище — за його найважливі-
шими ознаками — дещо інше. Тут явно домінують не знані за чималим
корпусом пізніших пам’яток примітні особливості народної традиції з влас-
тивим їй комплексом самобутніх індивідуальних рис, здебільшого відмежо-
ваних від канону професійної культури. Головною примітною особливістю
виявляється звичне для раннього етапу еволюції відповідного напряму пос-
лідовне спрощення професійного культурного досвіду. Тобто у жукотинсько-
му «Успінні» виступає та рання за її ознаками версія «народної», якщо вжи-
вати таке окреслення, культури, до якої привернуто увагу тільки нещодавно.
Приводом став найдавніший аналогічний приклад у західноукраїнському
малярстві, ідентифікований у найстаршій «Покрові Богородиці» — унікаль-
ній іконі кінця XIII ст. з церкви святої великомучениці Параскеви в Малнові
поблизу Мостиськ на Львівщині (НХМ). Її визначено перемишльською реп-
лікою аристократичного оригіналу, створеного у Холмі в 40–50-х роках того
ж століття37.
На безпідставності віднесення жукотинської ікони до XIV ст. з усією
очевидністю вказали й найновіші відкриття та осмислення автентичної спад-
щини зазначеного століття, які засвідчили зовсім інший характер відповід-
ного етапу розвитку малярської культури перемишльського кола38. Утім,
новіші дослідження дали цілком конкретне уявлення про еволюцію як пере-
мишльської школи українського малярства середини XIII–XIV ст., так і того-
часної української традиції загалом. Увесь доступний нині корпус професій-
ного доробку майстрів класичного середньовіччя переконує, що жуко тинське
«Успіння» відображає зовсім інший, виразно молодший культурний контекст,
виводиться з досвіду щойно кінця XV ст. й могло бути створене тільки в
наступному столітті. Визначальними для його стилістики виявляються озна-
ки спрощення у провінційному середовищі зразкової професійної традиції.
На тлі еволюції пізньосередньовічної мистецької культури західноукраїнсь-
ких земель воно виступає одним із рідкісних, хоча й не унікальних для свого
часу об’єктів. Досить пригадати хоча б цілковито відмінні, проте так само
виняткові для того періоду знані ікони «Похвали Богородиці» (НМЛ) та
апостолів Петра й Павла (НХМ) другої половини XV зі згаданої малнівської
36 Таку інтерпретацію вперше запропоновано: Александрович В. Так звана «найстарша українська
ікона в польських колекціях». Перемиські дзвони. Перемишль, 1995, 1(18), 4–6.
37 Александрович В. Покров Богородиці. Українська середньовічна іконографія (Студії з історії
українського мистецтва, 4). Львів, 2010, 109–112.
38 До вже вказаних оглядів спадщини з-перед середини століття необхідно додати також відповідну
публікацію про ікони другої його половини: Александрович В. Західноукраїнські ікони другої
половини XIV століття на тлі перемін історичної традиції Україна крізь віки. Збірник наукових
праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія. K., 2010, 1029–1049.
208 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
церкви39. Судячи з нечисленних прикладів такої виняткової на загальному до-
волі однорідному тлі стилістики, це справді було скромно поширене явище,
проте воно мало ширше відображення в тодішній мистецькій практиці. Одним
із найяскравіших доказів цього є згадана храмова ікона церкви в Андріївці.
У контексті наведених зіcтавлень жукотинське «Успіння» репрезентує
ранню стадію так званої «народної течії» в мистецькій практиці, що
утвердилася як окреме самостійне явище релігійної мистецької культури.
Активнішого розвитку вона набула щойно із занепадом від середини XVI ст.
перемишльського середовища майстрів українського малярства та приходом
йому на зміну розбудованої мережі провінційних осередків його родоводу40
й жукотинська ікона виступає одним із нечисленних для свого часу породжень
цього напряму релігійної мистецької культури історичного перемишльсько-
львівського регіону.
На відміну від жукотинського «Успіння», яке не витримало «випробуван-
ня» називатися найстаршою іконою музейної колекції й водночас —
найстаршою українською іконою Польщі, усім можливим критеріям такої
позиції повністю відповідає цілофігурний «Спас» із церкви святих Кузьми і
Дем’яна у Війському поблизу Сянока (останнє село перед Сяноком на дорозі
з Перемишля). Р. Біскупський дотримувався загальноприйнятого в польській
літературі датування другою половиною XV ст. Такий висновок у тексті
підкріплено стилістичними аналогіями. «Rysuneк i modelowanie odкrytych
partii ciała, poprzez zacieranie granic między nanoszonymi warstwami
malarsкimi...», обізнаність зі способом «[…] wydobywania кształtu plastycz-
nego form przez malarzy czynnych w XV w.», «podobna [...] ciemna w tonie
кarnacja», «widoczne podobieństwo кroju liter w bardzo starannie napisanym
teкście na кartach Ewangeliarza w iкonie z Wujsкiego i Spasa w Siłach z Nowo-
sieliec» (80) мали б аргументувати прийняте часове визначення. Однак
докладніший розгляд відзначених стилістичних особливостей не дає підстав
сприймати їх достатніми аргументами за таким пізнім часом створення
війської ікони. Насамперед зазначена як один із доказів темна карнація не
відповідає переліченим іконам — святої великомучениці Параскеви з іс-
торією — храмовій із церкви в Новому Ярі, Христа з церкви Покрови Бого-
родиці у Трушевичах та архангела Михаїла з церкви святої великомучениці
Параскеви в Даляві (усі — НМЛ). Їх лики досить різні за виконанням і під
цим оглядом єдиної цілості не укладають. У згаданій іконі святої Параскеви,
наприклад, лик має цілком іншу, стилістично пізнішу «конструкцію», його
примітною особливістю, притаманною, зрештою, усій іконі, є очевидне ог-
39 Їх репродукції див., зокрема: Шедеври українського іконопису XII–XIX ст. K., 1999, 31. № 7;
Український іконопис XII–XIX ст. з колекції НХМУ. K., 2004, 38, № 4; Міляєва Л. за участю
М. Гелитович. Українська ікона, 121, іл. 42; Гелитович М. Українські ікони, 78, кат. № 25.
40 Про це явище див.: Александрович В. Західноукраїнські малярі, 156–171.
209РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
рублення форм і посилення графічного начала відповідно до домінуючої
тенденції тогочасної малярської практики. Чи не найпоказовіше воно вияви-
лося через графічне завершення висвітлень короткими штрихами білил на
чолі й обабіч очей під долішньою повікою, що не має нічого спільного з ви-
конанням лику Спаса. Палеографія напису на Євангелії й справді пригадує
напис на Євангелії ікони з церкви в Новосільцях. Проте останній істотно
пізніший та немало спримітивізований і тільки відтворює давніший зразок,
яким сприймається війський текст. Стосунок акурат той самий, що його дає
зіставлення ликів. У такому ж співвідношенні сприймаються й титульні на-
писи, під відповідним оглядом навіть ще показовіші. Найближчою аналогією
до війського образу є написи на знаних іконах архангелів Михаїла і Гавриїла
з церкви святої великомучениці Параскеви в Даляві (НМЛ)41. Зрештою, зап-
ропоновано зразок, який має серед перемишльської спадщини три молодших
репліки. Найстарша з них — не зафіксованого походження середини — дру-
гої половини XV ст.42 Дещо молодша другої половини століття походить з
церкви Різдва Богородиці на Вовчу у самому Перемишлі43. Завершує цю
тріаду ікона вже XVI ст. зі згаданої церкви у Трушевичах44 (усі — НМЛ).
У зіставленні з ними війський образ, безперечно, набагато давніший.
Тому проведене докладніше зіставлення переконує, що насправді війсь-
кий «Спас» істотно старший і репрезентує значно раніший етап еволюції
традиції. Стилістичні зіставлення як з окремими позиціями української спад-
щини, так і ширшого контексту східнохристиянської культури дали підставу
побачити в ньому зразок ще першої половини XIV ст. з кола пізніх об’єктів
української версії малярства монументального ранньопалеологівського взір-
ця45. Зокрема виявилася очевидна спорідненість війського образу зі створе-
ною перед серединою XIV ст. іконою архангела Михаїла з діяннями з церкви
святого Миколая у Стороні на Дрогобиччині (НМЛ)46. Усе це підтверджує,
що війська ікона намальована як один із пізніх прикладів перемишльського
варіанту малярства монументального ранньопалеологівського зразка. У кон-
41 Найновішу репродукцію див.: Гелитович М. Українські ікони, 34, 37, кат. № 3, 4.
42 Гелитович М. Українські ікони, 84, кат. № 28.
43 Про неї див.: Горда-Цибко О. Найстарші ікони з церкви Успіння Богородиці у Вовчому в
Перемишлі. Пам’ятки України: історія та культура, 2011, № 1–2, 23-25. Пор.: Гелитович М.
Українські ікони, 82, кат. № 27.
44 Міляєва Л. за участю М. Гелитович. Українська ікона, 159, іл. 98; Гелитович М. Українські ікони,
86, кат. № 29.
45 Александрович В. Мистецтво Галицько-Волинської держави. Львів, 1999, 29–31. Згодом таке
датування повторено неодноразово. Найновіший приклад: Александрович В. Два стилі, 290, 292.
46 У такому контексті ікону вперше показано: Александрович В. Перемиська ікона ХIV ст.
«Архангел Михаїл з діяннями». Перемиські дзвони. 1 (1994), 17–19. Із новішої літератури див.,
зокрема: Александрович В. Два стилі, 288, 290. Видавалася навіть вірогідною належність обох
ікон одному майстрові (там само, 290), однак докладніше зіставлення індивідуальних почерків
змушує відмовитися від такої версії. Відмінні погляди на ікону й пізніше датування див.:
Свенцицкая В. И. Мастер иконы второй половины XIV в., 192–209; Гелитович М. Українські
ікони, 68, кат. № 20 (віднесено до початку XV ст. під запитанням).
210 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
тексті еволюції відповідного стилю в Україні47 й може датуватися щонайпіз-
ніше перед серединою XIV ст.
Те, що Р. Біскупський «не розгадав» обидві зазначених пам’ятки, випли-
ває насамперед із засад тієї школи, носієм і виразником якої він був, законо-
мірно, немало заснованої на давнішому досвіді. Через те окремі найновіші
результати переосмислення традиції, зокрема передатування поодиноких
ікон і відкриття найдавнішої малярської спадщини перемишльського кола,
серед якої одне з почесних місць посідає розглянутий війський «Спас», він
не встиг сприйняти як пропозицію нової, щойно започаткованої системи
поглядів на найдавніший малярський доробок перемишльського кола. Зреш-
тою відповідну ширшу аргументацію вдалося опрацювати й запропонувати
тільки в останні роки48 в контексті істотного переосмислення самої проблеми
найдавнішого малярського доробку історичного перемишльського регіону.
Звичайно, каталог найстаршої частини ікон Історичного музею у Сяноку
насамперед підбиває підсумок дотеперішнього вивчення відповідної групи
пам’яток — тієї роботи, в якій є чимала особиста заслуга насамперед Р. Біс-
купського як довголітнього опікуна колекції. Проте він не тільки опікувався
нею, а водночас — для музейних хранителів це, радше, одинокий «щасливий
виняток» — став найактивнішим — якщо навіть не єдиним для свого часу —
її дослідником. Тому дуже важливо, що результати багатьох десятиліть його
роботи з колекцією підсумовано ще й у такий спосіб. Він сприймається тим
істотнішим, що, як уже була нагода відзначити, Р. Біскупський опрацював
найдавніші позиції музейного зібрання у спосіб, винятковий для польського
(й не тільки польського) наукового середовища, що є його показовим особис-
тим внеском у вивчення все ще скромно опрацьованого фонду українських
ікон на території нинішньої Польщі, як і української мистецької спадщини
загалом. Каталог став не просто останнім рядком наукового доробку, а і
яскравим підтвердженням цієї цілком своєрідної позиції доробку сяноцького
дослідника в дотеперішньому науковому досвіді.
Володимир Александрович
47 Новіші огляди відповідної групи пам’яток див.: Александрович В. Мистецтво, 29–31; Алек-
сандрович В. Образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво. Історія української культури:
У 5 т. K., 2001, т. 2: Українська культура XIII — першої половини XVII століття, 286, 288;
Александрович В. Два стилі, 282–298.
48 Підсумок цієї роботи див.: Александрович В. Два стилі. Новіша публікація більшості відповід-
них ікон — з колекції Національного музею у Львові: Гелитович М. Українські ікони, 28–29,
44–47, 68–71, кат. № 1, 3–5, 8–9, 20. Правда, частина з них тут має пізніше датування, новіша
література про них нерідко виявилася авторці невідомою. Як указує сам наведений перелік
сторінок і номерів ілюстрацій, їх подано впереміж із пізнішими пам’ятками, утім навіть уже
другої половини XV ст.
211РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Ищенко А.С. Владимир Мономах в русском общественно-историческом
сознании: мифологический образ и историческая реальность. Ростов-на-
Дону, 2014, 275 с.
Книга Олександра Іщенка присвячена формуванню образу Володимира Мо-
номаха в історичних текстах різних жанрів, а також у творах мистецтва.
Автор не зосереджувався на якомусь одному періоді чи групі пам’яток, нато-
мість взявся охопити усе, що було сказано про руського князя від початку
ХІІ ст. до наших днів. Цей підхід зумовив невелику глибину аналізу, через
що праця Іщенка є по суті розгорнутим оглядом.
Книга складається з трьох глав. Перша з них («Владимир Мономах в рус-
ском средневековом сознании») присвячена згадкам Володимира Мономаха
у середньовічних та ранньомодерних історичних текстах. Перший підрозділ
(«Летописный образ Владимира Мономаха») стосується літописів, другий
(«Владимир Мономах как мифологический образ русского средневеко-
вья») — давньоруських нелітописних, а також пізньосередньовічних і ран-
ньомодерних текстів різних жанрів.
Третя глава має назву «Критика мифологического образа и научное
представление о Владимире Мономахе». У її двох підрозділах розкрито
спроби викрити накопичені століттями стереотипи про Володимира Моно-
маха і дослідити його справжню «діяльність», а також «риси реальної осо-
бистості» князя.
Між першою і третьою розташована глава «Миф о Владимире Мономахе
в трудах историков, литературе и искусстве». В ній, судячи з усього, здійсне-
но розгляд усього того, що не вкладається ані в «сучасну наукову літерату-
ру», ані в число середньовічних текстів.
Перший підрозділ характеризує образ Мономаха «в трудах историков».
Хронологічно він охоплює період від Татіщева до рубежу ХХ–ХХІ ст. Роз-
бираючи представлення Мономаха в працях того чи іншого автора, Іщенко
намагається показати, що навіть ті дослідники, хто боролися з міфологічним
образом князя, все одно творили власний міф. Невже відмінність усіх істо-
риків останніх двох століть від «сучасних науковців» настільки разюча? Чи
змогли і як змогли другі успішно подолати міф про Мономаха? Автор вказує,
що на це вплинула відмова від радянського «класового підходу», використан-
ня численних новітніх методів і теорій, надзвичайна увага до джерел. Разом
з тим, можна підозрювати, що існує простіше пояснення такому поділу іс-
торіографії в книзі Іщенка. До категорії «сучасних» істориків, успішних
борців з історичним міфом, увійшли винятково нині живі. Тих, кого немає
серед нас, легше записати до «другого сорту».
У другому підрозділі другої глави Іщенко аналізує образ Мономаха в ху-
дожній літературі, відзначаючи популярність цього персонажа в творах
письменників аж до нашого дня. Третій підрозділ присвячено зображенням
212 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
князя: від мініатюр Радзивілівського літопису до українських поштових ма-
рок 2013 р. Тут проаналізовано книжкові мініатюри, гравюри, живопис,
пам’ятники та інші втілення образу Володимира Всеволодовича.
У своїй книзі автор ставить за мету дослідити міфологічні основи в образі
Мономаха. У назвах розділів і по тексту постійно присутнє поняття «міф».
«Міфологічними», на думку Іщенка, були середньовічні уявлення про Моно-
маха, але таким же «міфологічним» князь постає на сторінках більшості
праць істориків і у творах письменників. Сюжет книги — історія міфу про
Мономаха. Приглядаючись до слововжитку і метафор дослідника, помітно,
що для нього «міф про Мономаха» це певна структура довгого тривання, яка
«функціонує», «змінюється», «послаблюється», «відтворюється» тощо.
Оскільки визначено головного героя — «міф про Мономаха», з’являється
і поле, де герой діє. Це «русское общественно-историческое сознание». Ав-
тор веде безперервну лінію існування цієї «свідомості» від ХІІ ст. до сього-
дення, калькуючи «звичайну схему» російської історії з її традиційними
опорними пунктами: Київ — Владімір — Москва — Петербург. Чи не під-
тримує цим самим автор міф, значно сильніший і важливіший, ніж міф про
Мономаха? Книга б тільки виграла, якби Іщенко поставив питання про пере-
рви в суспільно-історичній традиції замість постульованої тяглості, а також
про кілька «свідомостей» замість єдиної. Інше питання, наскільки численним
в кожному випадку було «суспільство», яке нібито творило, розвивало і спри-
ймало «міф про Мономаха».
То як виглядає, за Іщенком, історія Мономахового міфу? Його творцем чи
не в першу чергу був сам князь. Перші тексти, що творять його образ, похо-
дять від Володимира або з оточення (Повчання, Повість временних літ).
Навіть послання митрополита Никифора до Мономаха нібито зазнало «кня-
жої цензури».
Наступний етап «розвитку міфу» — ХІІІ ст., коли образ Мономаха
втілюється у вступі до Галицько-Волинського літопису, руській редакції
Літописця патріарха Никифора, Слові про погибель Руської землі. Кульмі-
нацією автор називає кінець XV–XVI ст., коли формується ідея про царські
дари Мономаху. За перших Романових «міф слабне», але у XVIII — на по-
чатку ХІХ — знову відроджується завдяки творам перших істориків (Татіще-
ва, Карамзіна). З більшим чи меншим успіхом «міф» долає прокрустове ложе
наукової історії, відтворюючись у працях ХІХ–ХХ ст. В цей же час образ
Мономаха активно використовують у художніх творах, що сприяє популяри-
зації князя. Утім, художня література експлуатувала і розвивала ті риси об-
разу князя, які виробляла наукова історія. Висновок тривіальний: красне
письменство розвивало саме ті образи і стереотипи про Мономаха, які вироб-
ляла академічна історія. (Разом з тим, як показують приклади, наведені авто-
ром, в деяких випадках науковий текст про Мономаха мало відрізнявся від
художнього).
213РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Центральним поняттям, за допомогою якого Іщенко підходить до свого
матеріалу, є «міф». Дослідник у вступі звертається до теорій міфу, але так і
не дає чіткого визначення, що у його конкретній праці розуміється під «мі-
фом» чи «міфологічним образом». В результаті поняття втрачає практичну
цінність. Усі образи Мономаха, що творилися ним самим, еволюціонували
протягом століть і навіть мимоволі виникали на сторінках наукових праць,
виявляються «міфічними». Складається враження, що надуживання понят-
тям міфу пов’язано з прагненням надати праці більшої серйозності і поста-
вити її на «тверду методологічну основу».
Насправді ж, усе навпаки. Це тільки викриває деяку методологічну без-
порадність автора. Коли мислено видалити слово «міф» і його похідні, книга
нічого не втратить. Вона залишиться критичним оглядом творів, присвяче-
них руському князю. Але якщо й звертатися до поняття «міфу», то варто було
б поставити справді важливе теоретичне питання: що можна вважати «міфом
про Володимира Мономаха»? Як він співвідноситься з «міфами» про інших
давньоруських князів, якщо такі існували? Чи можна ставити на один ща-
бель, наприклад, розрізнені згадки про князя у Києво-Печерському Патери-
ку і тексти XVI ст., де втілена легенда про «Мономахові дари» (саме до неї б
більше пасувало поняття «міфу»)?
Пропонуючи аналіз нібито реального «міфу про Мономаха», в багатьох
випадках Іщенко насправді розбирає сумарний образ, мозаїку, складену зі зга-
док Володимира Мономаха у різних, часто не пов’язаних одне з одним, дже-
релах. Цей «міф» нібито живе у світі платонівських ідей, час від часу «випада-
ючи» у різні тексти. Іншими словами, Іщенко неодноразово розповідає про
образи, яких ніколи не існувало, фактично — конструює їх. Значною мірою,
предмет книги — «міф про Мономаха» — твориться самим автором.
Наприклад, пишучи про образ «будівничої діяльності» князя, Іщенко
зводить докупи повідомлення Повісті временних літ 1098 р. про закладання
церкви Богородиці у Переяславлі та Городку на Острі і статтю «а се князи
руськии», відому зі списку Новгородського Першого літопису редакції
XV ст. (там йдеться про побудову князем Володимира-Заліського). Проте, ці
тексти неспівмірні. Вони створені в різний час у різних кінцях Східної Єв-
ропи, належали до різних жанрів і згадували Мономаха у відмінних контек-
стах. Так само, пишучи про міфологічний образ «законодавчої діяльності»
Мономаха, Іщенко наводить єдиний приклад — повідомлення Руської Прав-
ди про нараду на Берестовому з приводу обмеження лихварства.
Чи достатнього однієї згадки, щоб передбачати «образ»? І чи в багатьох
людей виникав зазначений образ (бо він неможливий без аудиторії)? Сумнів-
но, щоб у давньоруські часи хтось, подібно до сучасного вченого, розкладав
перед собою усі тексти про Мономаха і «комплексно аналізував» їх.
Здається, ліпшим підходом було б проаналізувати образи Мономаха у
кожному джерелі окремо, а також простежити генетичні зв’язки між ними.
214 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Можна було б відстежити вузькі контексти звернення до постаті князя і спро-
бувати визначити аудиторію кожного твору, її очікування та особливості ре-
цепції. Але для такої роботи потрібна й інша модель дослідження.
Цілком слушним видається прийняття автором висловленої в історіогра-
фії думки про те, що Володимир Мономах свідомо працював над створенням
свого образу. Проте, питання у тому, для кого у першу чергу князь старався
і яким засобам приділяв основну увагу? Чи можна так беззастережно, як це
робить Іщенко, стверджувати про жорстку «князівську цензуру», через яку
проходили не тільки літописи, а й послання митрополита Никифора до (!)
Мономаха? Скажімо, літопис (твір в одному екземплярі, максимум двох-трь-
ох) на той час був найгіршим засобом пропаганди. Та й на кого ця уявна
пропаганда була б розрахована? Київська Русь — не модерна демократична
держава, де від думки виборців залежить багато. Чи не легше припустити,
що здобуття авторитету серед князівської братії, невеликого кола впливових
княжих мужів і церковних ієрархів (ось це хіба й уся «аудиторія») досягало-
ся іншими засобами в процесі безпосередньої комунікації. Тексти лише ві-
добразили результат цієї політики.
Незважаючи на прагнення автора до узагальнень і побудову книги довко-
ла однієї сюжетної лінії, згадки про Мономаха розташовано досить дискрет-
но, майже завжди у хронологічній послідовності. Це виглядає як колекція
випадків за принципом «а ще про Мономаха написано в…». Це спричинено
як претензією книги охопити весь комплекс текстів і візуальних образів Мо-
номаха «від і до», так і не найбільш вдалим упорядкуванням цього колосаль-
ного матеріалу. Можливо, варто було структурувати книгу по-іншому, власне
зупинитися на епохальних змінах у використанні образу Мономаха. Саме так
побудована праця Фрітьофа Шенка про образ Олександра Невського (Шенк
Ф.Б. Александр Невский в русской культурной памяти: святой, правитель,
национальный герой (1263–2000). Авторизованный пер. с немецкого Елены
Земсковой и Майи Лавринович. М., 2007). Для Іщенка вона мала би бути
однією зі взірцевих, проте, на жаль, ця книга скромно згадана серед інших
праць лише в одній примітці.
Однією з найсильніших сторін книги є її довідковий характер. Читач може
отримати майже вичерпний огляд текстів про Мономаха. Тут він знайде ха-
рактеристику оригінальних текстів доби Мономаха (джерел) і зможе доклад-
но ознайомитися з науковою літературою (з основними працями та змістом
концепцій вчених). Зрозуміло, що, готуючи таку «антологію», Олександр
Іщенко проробив величезну роботу. На жаль, користування її плодами уск-
ладнено. Книзі бракує покажчика і зведеного списку літератури. Через це
посилання на публікації доводиться вишукувати у підрядкових примітках.
В.А.
215РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Byzantine and Rus’ Seals, ed. by Hlib Ivaкin, Niкita Кhrapunov, and Werner
Seibt (Кyiv, 2015), 336 p.
У цій ошатній колекції статей представлено матеріали міжнародного ко-
локвіуму з давньоруської та візантійської сфрагістики, який відбувся 13–
16 вересня 2013 р. в Києві. Упродовж довгого часу давньоруська сфрагістика
як дисципліна залишалася осторонь бурхливих історіографічних дискусій,
що дуже негативно вплинуло на її вивчення загалом. Одне із завдань прове-
деного форуму якраз і полягало у сприянні інтеграції сучасних усталених
дослідницьких підходів у студіях над візантійською сфрагістикою до «родин-
ної» їй давньоруської. Значну увагу приділено знахідкам візантійських печа-
ток на території Русі, загальна сукупність яких, на жаль, поки що не є пов-
ністю систематизованою. Видання презентує також окремі матеріали
приватної колекції візантійських та давньоруських печаток Олексія Шере-
метьєва (Музей історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих),
масштабний каталог котрих нині готується до публікації.
Серед візантійської частини відзначимо статті О. Герцена «Молівдовул з
могильника Алмалик (Мангуп)» з додатком Вернера Зайбта «Печатка харту-
ларія з Мангупа» (25–35); Александри-Кіріакі Вассіліу-Зайбт «Печатка комер-
кіарія останнього року правління Константа II (667/668 р.), знайдена у Верх-
ньому Подністров’ї» (37–41). Викликає сумнів місце виявлення цієї печатки
(Сокиряни, Чернівецька обл.), адже знахідка, на жаль, не має належної атеста-
ції. Декілька праць присвячено Херсону: Н. Алексеєнко «Ще раз про особли-
вості адміністративного управління у візантійській Тавриці: молівдовули
страторів Херсона» (55–60) та М. Храпунов «Континуїтет адміністрації візан-
тійського Херсона за даними печаток та інших джерел» (179–192). Ще одне
місто, якому виокремлено дві статті — Матраха: В. Чхаїдзе «Молівдовули
адресатів Матрахи VI–XII ст.» (61–70); О. Алфьоров «Печатка Михаїла, архон-
та і дуки Матрахи та всієї Хозарії (з колекції О. Шереметьєва)» (97–106). Згід-
но з інтерпретацією дослідника, печатка належала князеві Олегові Святославичу
й, таким чином, поповнює перелік титулів, традиційно йому приписуваних.
Продовження довголітньої публікації візантійських печаток з території
Болгарії репрезентують статті Н. Канєва «Свинцева печатка протопроедра
Германа та її атрибуція» (71–74); Т. Тодорова «Печатки імператора Феофіла
(829–842 рр.), знайдені в Болгарії: датування, значення, історичний комен-
тар» (75–82); І. Йорданова «Спостереження над датуванням візантійських
печаток (IV–XIV ст.) за даними Корпусу візантійських печаток з Болгарії»
(143–158); Н. Хрисимова та В. Марчева «Нове джерело щодо життя й прав-
ління імператриці Феодори» (159–162). Програмною для вивчення є студія
Жан-Клода Шене «Мови у Візантії за свідченням молівдовулів» (107–124).
Також викликають інтерес дослідження Вів’єна Прижана «Візантійські зб-
ройні сили на Сицилії: деякі свідчення сфрагістики» (163–178), Є. Степано-
216 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
вої «Ὁ ἄνθρωπος τοῦ βασιλέως та ὁ δοῦλος τοῦ βασιλέως на візантійських пе-
чатках» (125–142). Одна з цих груп печаток (ἄνθρωπος τοῦ βασιλέως) має
особливе значення для вивчення русько-візантійських договорів. Цікава пра-
ця О. Щавелєва «Печатка візантійського “перекладача англів” патрикія Сфе-
на: датування та соціокультурний контекст» (193–200). На жаль, автор чо-
мусь не зазначає дослідження Кріньї Сіґґар, де було висловлено схожі
міркування. Це ж стосується невеликої замітки польського візантиніста
Ярослава Дудека, спеціально присвяченої патрикієві Сфену, яку О. Щавелєв
також оминув. Окремі дослідження окреслюють використання печаток у
післявізантійську добу: В. Ченцова «Про корпус печаток поствізантійського
часу: проект дослідження та каталогізація» (263–280); М. Куришева «Відбит-
ки печаток XVII ст. у грецьких рукописах із зібрання Державного історично-
го музею в Москві» (281–312).
Проблеми інтерпретації знахідок візантійських печаток на території Украї-
ни знаходять місце у статті Ф. Андрощука «Візантійські імператорські печатки
з Південної Русі» (43–53), де наведено три імператорські печатки: Никифора
III Вотаніата, Алексія I Комніна та Мануїла I Комніна, які прогнозовано роз-
глядаються дослідником як свідчення політичних контактів. Стаття Вернера
Зайбта «Декілька цікавих візантійських іменних печаток із колекції Олексія
Шереметьєва» (83–96) містить пояснення великої кількості печаток Василія
Спондила, котрі, як зазвичай уважають, походять із території Західної України.
На думку автора, цілком можливо, що Василій Спондил був одружений із
донькою князя Володаря Ростиславича. Недавні знахідки суттєво доповнюють
дослідження Г. Івакіна («Історичний контекст актових печаток Ніла з Києва»
(201–220)), Є. Ейделя («Печатка Максима, митрополита Київського і всієї Русі»
(231–234)), М. Сотникової («Печатка Ярослава Мудрого» (221–229)). Інші
дослідження — С. Білецького («Давньоруська печатка як текст» (235–244)) та
В. Степаненка («Княжі “портрети” в давньоруській сфрагістиці XI-XII ст.»
(245–262)) систематизують спостереження над іконографією й символічною
репрезентацією давньоруських печаток. Видання стане у пригоді всім, хто ці-
кавиться давньоруською та візантійською сфрагістикою.
О.Ф.
Léon le diacre, Empereurs du X e siècle. Presentation, traduction et notes par René
Bondoux et Jean-Pierre Grélois (Paris: ACHCByz, 2014) [Centre de recherche
d’Histoire et Civilisation de Byzance, Monographies 40], 247 p.
Серед численних французьких перекладів візантійських авторів досі
бракувало Історії Лева Диякона. Зусиллями Рене Бонду та Жан-П’єра Ґре-
луа прикра нестача залишилася в минулому. Як зазначають дослідники, ідея
217РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
написання цієї роботи з’явилася на семінарі з русько-візантійських відно-
син, який проводив Костянтин Цукерман. Французьке видання структурно
дуже близьке до недавнього англійського перекладу Еліс-Мері Телбот та ін.
Зокрема Рене Бонду та Жан-П’єр Ґрелуа дуже коротко зупиняються на ру-
кописній традиції Історії й попередніх її виданнях (11–12). У всту пі (13–45)
читаємо традиційно коротку біографію Лева Диякона, зауваги до композиції
його твору, окреслення джерел, огляд яких обмежується лише «усними».
Більшу увагу приділено написанню Левом Дияконом свого тексту. Так, до-
слідники спершу порівнюють Історію з Хронографією Михаїла Пселла та
воліють розглядати текст у широкому контексті християнської й народної
культури. Цікавими є спостереження авторів над конструкцією наративу,
часом, реалізмом і точністю розповіді, мовою й особливо «портретами»
імператорів, патріархів, євнухів та ін. Дослідники намагаються показати
відмінності між розповіддю (diégèsis) та описом (ekphrasis) у творі
візантійського історика, які неодноразово прослідко вуються на прикладі
війни з русами в 971 р.
Пропонований Рене Бонду та Жан-П’єром Ґрелуа переклад Історії (45–
208) добре вивірений та, загалом, не містить надто відмінних варіантів у
порівнянні з англійським виданням. Безперечною заслугою французьких
візантиністів є часте уточнення кола читання Лева Диякона, у тому числі
з’ясування безпосередньої адресації його запозичень із творів античних та
візантійських авторів. З іншого боку, їхні коментарі здебільшого надто
лаконічні, особливо до тих книг Історії, де дослідники ранньої Русі могли б
сподіватися знайти набагато більш детальні примітки. Окреме місце в
коментарях визначено просопографії. Так, Рене Бонду та Жан-П’єр Ґрелуа
звірили всіх згаданих в Історії осіб за просопографічною базою даних
Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit.
Останню частину видання присвячено енкомію Лева Диякона, написано-
му для імператора Василія II (209–231). Дослідники пропонують тут нове
видання (вступ, текст і переклад) цього невеликого за обсягом, однак важли-
вого для реконструкції біографії візантійського автора тексту. Усі ті, хто
раніше читав цей твір Лева Диякона в перекладі М. Сюзюмова, будуть дуже
здивовані тим, настільки відмінний переклад французьких фахівців. Слід
відзначити, що книга багато ілюстрована мініатюрами мадридського кодексу
Огляду історії Іоанна Скілиці та трьома мініатюрами Радзивілівського літо-
пису. Видання вирізняється технічною досконалістю й буде корисним дослід-
никам як візантійського історієписання, так і ранньої історії Русі.
О.Ф.
218 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Вілкул Т.Л. Літопис і Хронограф. Студії з текстології домонгольського
київ сь кого літописання. К.: Інститут історії України НАН України, 2015,
518 с.
Нова книга Т.Л. Вілкул є підсумком багаторічних досліджень у сфері історії
давньоруського літописання та хронографії. Дослідниця протистоїть іс-
торіографічній традиції, що йде від О.О. Шахматова. Згідно з цією тради-
цією, в ХІ ст. було створено два твори, які стали підґрунтям подальшого лі-
тописання і хронографії: «київський Початковий літописний звід» та
«Хронограф за великим викладом». «Початковий звід» 1090-х рр. нібито ліг
в основу Повісті временних літ (ПВЛ), але незалежно відбився в Новгород-
ському першому літопису молодшої редакції (НПЛмл), створеному на почат-
ку XV ст. Хронограф нібито був створений в ХІ ст. і став джерелом для
«хронографічних цитат» у тексті НПЛмл. Уважається, що хронографічні за-
позичення ПВЛ, яких немає у НПЛмл, сходять не до Хронографа, а до повних
текстів тих творів, які начебто були у цьому Хронографі скомпільовані (зок-
рема Хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали).
Складність проблеми полягає в тому, що гіпотези є взаємно референтними.
Ідея «Початкового зводу» спирається на ідею Хронографа, водночас ідея Хро-
нографа використовує гіпотезу про «Початковий звід». Головним методологіч-
ним прийомом Т.Л. Вілкул стало використання перекладних візантійських іс-
торичних творів як контрольних текстів у вивченні історії давньоруських
літописів. Скрупульозний порівняльний аналіз текстів приводить її до виснов-
ку, що початкова частина НПЛмл є вторинною щодо ПВЛ, а отже не може
використовуватися для реконструкції раннього київського літописання. Хро-
нографічні запозичення у ПВЛ, за спостереженням дослідниці, немає підстав
виводити з двох комплексів джерел (повних перекладів хронік і компілятивно-
го хронографа), натомість вони сходять до повних текстів перекладних візан-
тійських творів. Водночас специфічні читання НПЛмл Т.Л. Вілкул пояснює не
використанням Хронографа ХІ ст., а впливом пізніших хронографічних творів
XIV–XV ст. Власне хронографи як жанр, на думку автора, виникають навряд
чи раніше ХІІІ ст., оскільки в Київському літопису ХІІ ст. ще використано
повні переклади візантійських хронік. У результаті дослідження дозволяє усу-
нути гіпотези «Початкового зводу» та «Хронографа за великим викладом» з
дискусії про давньоруське літописання і хронографію.
Книга складається з чотирьох глав. У першій із них, вступній, викладено
джерельну та методологічну базу дослідження й огляд історіографії. Серед
іншого, зауваження автора стосуються термінологічного і змістового розріз-
нення «текстуальної критики» та текстології, а також розвитку концепцій
«Початкового зводу» і «Хронографа за великим викладом».
Глава 2 «Хронографічні складові Повісті временних літ» становить ядро
дослідження. Тут розбираються хронографічні запозичення в тексті ПВЛ та
219РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
НПЛмл. У підрозділах ІІ.1.1–ІІ.2.2 Т.Л. Вілкул розглядає запозичення з Хроні-
ки Амартола. Особливу увагу вона приділяє запозиченням із повного пере-
кладу хроніки на спільних ділянках ПВЛ та НПЛмл, що мають свідчити про
вторинність другого щодо першої. Крім того, автор зауважує взаємопов’я-
заність цитат із хронографічних творів у різних частинах ПВЛ і пояснює це
тим, що запозичення було зроблено в один прийом під час роботи єдиного
книжника.
Підрозділи ІІ.3.1 і ІІ.3.2 присвячено впливу Хроніки Малали на ПВЛ, зок-
рема т.зв. «мікрозапозиченням». У ІІ.3.3 дискутується можливість вико-
ристання у ПВЛ Александрії Хронографічної. У підрозділах ІІ.3.4 і ІІ.3.5
Т.Л. Вілкул обговорює вплив перекладних творів на формування «ремесла
історика» давньокиївського книжника. Решту цієї глави, ІІ.6, присвячено
походженню перших датованих статей у ПВЛ та НПЛмл. Дослідниця дово-
дить, що перші дати НПЛмл не сходять до «Початкового зводу» і, відповідно,
Хронографа ХІ ст., а сформувалися в результаті переробки ПВЛ та вико-
ристання пізніх хронографічних компіляцій XIV–XV ст.
Главу 3 «Київський літописний звід початку ХІІІ ст. та його хронографіч-
ні джерела» присвячено використанню перекладних творів у Київському лі-
топису. У першому підрозділі (ІІІ.1) Т.Л. Вілкул обговорює проблему спів-
відношення текстів Іпатіївського та Лаврентіївського (тобто Київського й
Суздальського) літописів у частині за ХІІ ст. Автор переглядає традиційний
погляд, згідно з яким більш розлогий і «повний» текст Київського літопису
було скорочено у Суздальському. Дослідниця пропонує іншу схему: Київсь-
кий літопис розширив текст Суздальського, у тому числі й за рахунок хро-
нографічних вставок.
У другій частині глави (ІІІ.2) аналізуються обсяг і характер запозичень до
Київського літопису з перекладних творів: Амартола, Малали, Александрії,
Історії іудейської війни Йосифа Флавія.
Главу 4 «Хронографи: датуючі ознаки» присвячено історії давньоруських
хронографів, зокрема походженню текстів таких найдавніших хронографіч-
них компіляцій, як Іудейський хронограф, Єлінський літописець, Троїцький
хронограф. Автор розглядає джерела цих творів, особливості компонування
їх текстів і доходить висновку про необов’язковість гіпотези «Хронографа за
великим викладом» для пояснення співвідношення існуючих хронографів.
Окремий підрозділ, IV.4, присвячено використанню біблійних книг (Вось-
микнижжя) у ПВЛ та хронографах.
«Додатки» до праці містять таблиці з порівняннями текстів.
В.А.
220 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Кarol Кollinger. Polityкa wschodnia Bolesława Chrobrego (992–1025)
(Wrocław, 2014), 524 s.
Книгу Кароля Коллінгера присвячено східному вектору зовнішньої політики
польського князя Болеслава Хороброго. Автор мав амбітний план — комп-
лексно розглянути всі аспекти діяльності цього володаря «у східному на-
прямку» та відійти від традиційного ототожнення «сходу» з Руссю у цьому
контексті. Історик приділяє увагу екзотичнішим напрямам закордонної ак-
тивності польського князя: прусському, ятвязькому, печенізькому, візантійсь-
кому. Однак, з об’єктивних причин, генеральна лінія стандартна — польсько-
руські стосунки.
Тема книги в літературі аж ніяк не нова. І як це часто буває, бажання «по-
новому» поглянути на відомий предмет, за умови браку нових джерел та
методів, може вести лише до творення зайвих абстракцій. Так, уже назва
праці та її центральне поняття викликають сумніви. Що таке «зовнішня полі-
тика» для Х–ХІ ст.? Наскільки модерне розуміння зовнішньої політики під-
ходить до династичної держави раннього середньовіччя? Як відзначила
Марта Фонт, «в условиях средневековья, тем более раннего, меры, которые
с сегодняшней точки зрения могут интерпретироваться как внешнеполити-
ческие, были такими же средствами осуществления династической власти,
как те, которые ныне считаются скорее внутреннеполитическими» (Фонт
М. Короли из династии Арпадов и князья Рюриковичи. Двенадцать столе-
тий венгерско-русских отношений: доклады, прозвучавшие на юбилейной
конференции Центра русистики Будапештского университета им. Этвеша
Лоранда, 26 мая 2005 г. Будапешт, 2005, 17). Суб’єктом політики, на задово-
лення інтересів котрого її було спрямовано, виступала не абстрактна держа-
ва, а конкретна династія в особі того чи іншого представника. Із такої перс-
пективи не цілком коректним є розуміння Коллінгером «зовнішньої політики
Болеслава» як «цілості» (цілеспрямованого політичного «курсу»). Відома в
історіографії тенденція розглядати ранню історію Русі та сусідніх країн як
історію «міжнародних відносин» (див., напр.: Назаренко А.В. Древняя Русь
на международных путях: междисциплинарные очерки культурных, торго-
вых, политических связей IX–XII вв. М., 2001), як видається, має дещо анах-
роністичне звучання і може призводити до хибного розуміння мотивів істо-
ричних осіб та вписування невластивого смислу у джерела.
Концептуальні проблеми відображає будова книги. Як легко помітити, її
текст структуровано одночасно за різними принципами. Перша, третя та
п’ята частини визначені за хронологічним критерієм і присвячені «східній
політиці Болеслава Хороброго», відповідно, у 992–1015, 1015–1018 і 1018–
1025 рр. Зауважимо, межі цих частин зумовлено датами важливих подій на
Русі (смерть Володимира Святославича і відновлення влади Святополка в
Києві за допомогою Болеслава). Друга й шоста частини виділяються за суто
221РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
тематичним принципом: «Бруно з Кверфурта і східна політика Болеслава
Хороброго» та «Польща й печеніги».
«Київський похід у 1018 р.» — це четверта і центральна частина книги,
яка обіймає майже половину всього її обсягу. Водночас це своєрідна кульмі-
нація «східної політики» Болеслава. Похід 1018 р. — дуже міфологізована
подія в польській історичній пам’яті та надпопулярна тема в історіографії.
Контакти Болеслава з Руссю до й після 1018 р., як правило, розглядаються
саме з перспективи цього походу. Коллінгер робить спроби збалансувати
картину шляхом «розкручування» інших сюжетів, але без видимих успіхів:
обсяг його тексту залежить від кількості позицій в літературі питання.
На сторінках своєї праці історик обговорює більшість вузлових питань
східноєвропейської історії кінця Х — початку ХІ ст., що традиційно
об’єднуються в історіографії під рубрикою «Русь і Польща». У першій час-
тині книги йдеться переважно про династичні зв’язки Володимира та Болес-
лава, а також про ситуацію на «пограничних територіях» (майбутніх Волині
й Галичині). Зокрема розглядаються питання гаданої русько-польської війни
992–993 рр., роль Святополка в династичних зв’язках П’ястів та Рюриковичів
і доля єпископа Рейнберна, що був відправлений на Русь разом із дочкою
Болеслава, відданою за Святополка.
Друга частина монографії цілком присвячена місії Бруно Кверфуртського.
Серед іншого автор звертається до питання про мету його поїздки й можливу
роль місіонера в контексті «східних планів» Болеслава. Третя частина готує
читача до походу 1018 р. і стосується ситуації на Русі після смерті Володими-
ра Святославича. Коллінгер обговорює тут три головних теми: час і обстави-
ни втечі Святополка до Болеслава, проблему престолонаслідування Володи-
мировичів та події 1017 р., скупо згадані у Хроніці Титмара Мерзебурзького
й лапідарних замітках руських літописів.
У четвертій частині книги історик розбирає паралельні розповіді джерел
про київський похід Болеслава, приділяючи найбільшу увагу, зрозуміло,
Титмару та Повісті временних літ. Він ставить похід 1018 р. у широкий
контекст «світової політики» того часу, розглядаючи, зокрема, можливу роль
імператора Генріха ІІ в інспірації виправи та загадкове посольство Болеслава
до Візантії, згадане в Титмара. У тексті цієї частини автор не уникає таких
одіозних сюжетів, як проблема «Червенських городів», легенда про меч
Щербець і київські Золоті ворота, а також доля Анастаса Корсунянина і
Предслави, яких Болеслав, повертаючись, «прихопив» із собою. Водночас
окремі параграфи присвячено й більш специфічним темам, наприклад
проблемі монет Болеслава з кириличними написами.
П’ята частина книги веде читача від апогею «східної політики» Болеслава
до його смерті. Головну увагу тут приділено завершенню війни Святополка
за Київ та втечі в польському напрямку, ролі пограничного Бреста (Берестя)
в русько-польських стосунках, а також гіпотетичним скандинаво-руським
222 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
коаліціям проти Болеслава в 1018–1025 рр. Шоста глава відстежує історію
печенігів, «третього (не)зайвого» польсько-руських протистоянь початку
ХІ ст. Зокрема аналізується можливість переселення частини степовиків на
східні землі П’ястів.
Як безпосередньо влаштоване дослідження? Автор ставить собі за мету
з’ясувати, що наука може достеменно знати про «східну політику» Болесла-
ва. Він здійснює огляд джерельної бази та своєрідне сортування запропоно-
ваних в історіографії інтерпретацій на «прості» гіпотези й гіпотези «другого
порядку», тобто засновані на інших гіпотезах. Крім того, ідеться про огляд
джерел та оцінку їх потенціалу. У ділянці історії, що переобтяжена складни-
ми припущеннями, подібна «інвентаризація» ідей є вкрай корисною. Але в
кінцевому підсумку, це робота з передбаченим результатом. Коллінгер повер-
тає читача до відомих джерел (яких за останній час не побільшало, якщо не
зважати на археологію) і доходить очевидного висновку, що гіпотези є гіпо-
тезами. (Ледь не в кожному параграфі читач стикається з майже однаковими
фразами на кшталт: «але це твердження є всього лише гіпотезою» або «утім,
цей висновок гіпотетичний». Хай і обґрунтовані, численні тавтологічні фра-
зи негативно впливають на стилістичне обличчя тексту).
У передмові автор відмовляється від традиційного вступного огляду іс-
торіографії на користь принципу ad fontes — починати розгляд будь-якого
сюжету «від джерела». Однак на практиці, обговорюючи інтерпретаційний
потенціал того чи іншого джерела, Коллінгер поринає в аналіз доступної
йому літератури з кожного, навіть дрібного, питання. Подекуди він приділяє
забагато уваги критиці відверто слабких гіпотез. У результаті розбору різно-
манітних дослідницьких пропозицій кожен параграф перетворюється на
окремий історіографічний екскурс. Це й зумовлює великий обсяг книги.
Слід віддати належне, Коллінгер займає загалом обережну і критичну
позицію. Обираючи з-поміж конкурентних гіпотез, він часто пристає на «ну-
льовий варіант» («не можемо знати», «джерела не дозволяють прийняти
жоден погляд» і т.п.). Це, безсумнівно краще, аніж піддатися спокусі краси-
вої, але не достатньо обґрунтованої, ідеї. Критично-довідковий аспект — те,
у чому книга польського історика найбільше виграє. Щоправда й тут ми
стикаємося з неповним урахуванням літератури (зокрема новітньої), що виз-
начально впливає на формування авторської позиції. (Наприклад, обговорю-
ючи гіпотезу так званої «візантійської реформи» Володимира (167–170)
Коллінгер майже винятково спирається на праці А. Поппе та О.В. Назаренка.
У результаті він без особливих зауважень приймає ідею про план Володими-
ра призначити спадкоємцем Бориса. Літературу, що містить критику такого
погляду, автор не враховує або просто не знає (див.: Толочко О.П. Чи була
«Візантійська реформа» Володимира Святославича? К., 2005; Толочко А.П.
«История Российская» Василия Татищева: источники и известия. К.; М.,
2005, 445–457).
223РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Виникає сумнів: чи варто було скрупульозно перебирати всю накопичену
досі літературу й щоразу оголошувати стандартний вирок («це гіпотеза»)?
Можливо, краще та легше (принаймні для читача) було б обмежитися кілько-
ма показовими прикладами «споживацького ставлення до джерел», сформу-
лювати загальний принцип роботи з джерельним матеріалом і, згідно з цим
принципом, оминаючи непролазні історіографічні хащі, вирушити ad fontes?
Або приділити увагу тим, хай і нечисленним, питанням, де можна запропо-
нувати справді свіжі відповіді?
Здається, книга Кароля Коллінгера ілюструє проблему, з якою нині сти-
кається медієвістика загалом. Кількість джерел практично не зростає, знайти
(чи просто вигадати) новий підхід до старого предмета стає дедалі складні-
ше, а бажання підтримувати дискусію не зникає і число охочих не змен-
шується. За таких умов дослідження з середньовічної історії нерідко пере-
творюються на історіографічні довідники.
Інша проблема праці Коллінгера, як і багатьох великих книжок (у даному
випадку — 409 сторінок самого тексту) — брак яскравої стрижневої ідеї, на
яку нанизувався б матеріал. Проходячи крізь весь текст червоною ниткою, така
ідея/інтерпретація у чистому вигляді могла би бути викладена наприкінці (або
ж заявлена на самому початку). Можна було сподіватися, що дана книга зап-
ропонує оригінальне бачення «східної політики» Болеслава, але цього немає.
Епілог праці — це довгий, виконаний у телеграфному стилі, перерахунок «ус-
талень» автора з локальних питань. Це освіжає в пам’яті читача зміст праці,
але не залишає загального образу політики польського князя.
Свідома чи випадкова перекличка заголовку книги з назвою зовнішньо-
політичного курсу канцлера ФРН Віллі Брандта грає не на користь першої.
Нової «східної політики» Болеслава Хороброго ми так і не побачили.
В.А.
Шарлемань Н.В. Природа и люди Киевской Руси. Воспоминания. Авто-
биографии. Переписка. Составитель, автор предисл. и коммент. В. Улья-
новский. К.: Издательский дом «Антиквар», 2015, 1136 с.
Спеціалістам з історії Русі Микола Васильович Шарлемань відомий як автор
низки статей про відображення природи (здебільшого фауни) у Слові о полку
Ігоревім. Невеличкі замітки (переважно 3–5 сторінок, зрідка — 10) він пуб-
лікував, головним чином, у Трудах Отдела древнерусской литературы, і
його цінували як спеціаліста-зоолога, який тлумаченням згадок тварин і
природних феноменів у дусі, як тепер сказали б, «наївно-реалістичному»
сприяв загальному руху автентизації Слова в радянській науці. Ще декілька
праць М.В. Шарлемань присвятив зображенням тварин на фресках Софійсь-
кого собору в Києві (у зв’язку із темою Слова о полку Ігоревім). Не утримав-
224 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
ся Шарлемань і від того, щоб (у дусі часу) не взяти участь у пошуках автора
Слова, яким запропонував уважати самого головного героя твору — Ігоря
Святославича. Внесок Шарлеманя в дослідження Слова забезпечив йому
окрему статтю в Энциклопедии «Слова о полку Игореве», де його названо
автором «ценных наблюдений над текстом», праці якого «построены на про-
чтении текста С. как строго документального описания, а не поэтич. произ-
ведения», а також відзначено, що гіпотеза про авторство Ігоря Святославича
«встретила поддержку в романе-эссе В.А. Чивилихина “Память”». Цим,
власне, Шарлемань і ввійшов у науку про минуле.
Утім жоден дослідник Слова, навіть покровитель Шарлеманя акад.
Д.С. Лихачов, не заслужив на настільки повне та всеохоплююче видання
наукової й епістолярної спадщини, яке знаходимо в рецензованій книжці.
Її монументальний обсяг — 1136 сторінок — усе ж відображає не стільки
місце Шарлеманя в науці, скільки працездатність і посидючість упорядни-
ка — В.І. Ульяновського, який, здається, без особливого відбору опублікував
усе, що містилося в особовому фонді Шарлеманя (зберігається в Інституті
рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського). Не будучи
спеціалістом від Київської Русі й маючи доволі туманні уявлення про ієрар-
хії, пропорції та пріоритети цієї дисципліни, В.І. Ульяновський виявився не
упорядником (роль якого передбачає, усе ж, осмислену селекцію, а отже, і
відсів матеріалу), а невтомним анотатором, спорядивши мало не кожну зга-
дану в тексті реалію ґарґантюанськими за розміром і абсолютно надлишко-
вими у виданні такого роду довідками. Складається враження, що В.І. Улья-
новський не підозрює про існування енциклопедій та довідників, де
міститься відповідна інформація (або не вірить, що про це знає його читач),
і використовує нагоду для просвітництва. Отож ми знайдемо, наприклад,
детальну біографію оперного співака Леоніда Собінова, графіка Василя
Касіяна (у примітці до його підпису в офіційному папері (!)), президента АН
УРСР акад. Олександра Палладіна, життєпис діяча компартії Олександра
Шліхтера тощо. Часом коментаторові відмовляє відчуття міри: так, його
примітка (2 стор. петитом!) до автобіографічного уривку про справу Бейліса
перевищує за обсягом сам коментований текст.
За своїми кваліфікаціями В.І. Ульяновський значно краще міг би впора-
тися з публікацією мемуарної та епістолярної спадщини Шарлеманя. Микола
Васильович прожив довге життя (1887–1970 рр.), був свідком важливих по дій
в історії Києва, знав багатьох людей, чимало листувався. У цих розділах,
справді, читач знайде велику кількість цікавих матеріалів (зокрема листи
В.П. Адріанової-Перетц, П.Д. Барановського, М.М. Вороніна, Н.К. Гудзія,
Л.О. Дмитрієва, Д.С. Лихачова). Не всі листи заслуговували на публікацію
(наприклад, навряд чи має цінність зміст коротких листівок із привітаннями
з «Праздником Великого Октября», із Новим роком, або ж офіційні відмови
Інституту літератури виплатити гонорар за статтю). Цікаві (переважно для
225РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
киян, але не тільки) мемуарні уривки, записані від Шарлеманя. Але, здається,
і тут упорядникові варто було б проявити більше смаку й такту. Шарлемань,
судячи з усього, диктував свої спогади вже в дуже похилому віці, що позна-
чилося на їх змісті. Так, наприклад, згадки про родину Грушевських зводять-
ся до дієслів «знав», «бачив», але, схоже, з великої дистанції. А особистих
зустрічей відзначено рівно дві: Михайло Сергійович Грушевський «отличал-
ся большой подвижностью» і якось на човні прибув до заповідника в Кончі–
Заспі, де працював Шарлемань. «В последний раз я его увидел в гробу» (739).
Очевидно, усупереч інстинктам бібліографа, не всякий папірець з архіву
варто публікувати. Часом, утримуючись від оприлюднення, можна проявити
більшу пошану до пам’яті як автора, так і його персонажів.
Головна праця Шарлеманя — «Слово о полку Игореве» как источник к
познанию Киевской Руси» — так і не побачила світ за життя автора, а після
смерті була опублікована, як наполягає упорядник нинішнього тому, не на-
лежним чином (українською мовою). Видання цієї невеличкої книжечки
(у нинішньому томі займає менше 100 сторінок, обсяг чи не вдвічі збільше-
но за рахунок вже знайомої нам неконтрольованої коментаторської актив-
ності упорядника) можна вважати головним внеском публікатора до дис-
ципліни історії Русі. Повернення загублених книжок є актом відновлення
справедливості, часом (і в нашому випадку також) незалежно від їх наукової
якості. Опублікована на сс.139–239 праця стала підсумком занять Шарлема-
ня Словом і темою відображення в ньому природи. Із точки зору публікації
наукової спадщини Шарлеманя тим можна було б і обмежитися, додавши
хіба (також невидану) брошуру «Стенопись охотничьего содержания Софий-
ского заповедника как источник по краеведению Киевской Руси» (сс. 515—
577 нинішнього видання). Але упорядник «наганяє» обсяг, передруковуючи
підряд усе, що знайшов в архіві: опубліковані статті (у добре відомих і зовс-
ім не рідкісних виданнях), неопубліковані варіанти, короткі тези (для усних
виступів?), конспекти екскурсій, навіть незавершені й обірвані на півслові
роботи тощо. На фоні змісту підсумкової книжки все це здається тавтоло гією,
непотрібною і втомливою. Упорядник не минає «ані титли ніже тії коми».
Подібне трепетне ставлення цілком зворушливе, але служить погану службу
Шарлеманеві: книжка виявилася непідйомною і нечитабельною.
Рецензоване видання, однак, ставить важливу (дарма що навіть неусві-
домлену упорядником) проблему: в якому обсязі й з якою деталізацією до-
цільно видавати спадщину оригінальної людини, щиро відданого своєму
захопленню аматора, але постаті маргінальної для дисципліни, чий доробок
значною мірою застарів? Доля, судячи з усього, була несправедливою до
Шарлеманя. Але чи виправдовує бажання сучасного публікатора якось ком-
пенсувати ці кривди аж до такої міри трепетне ставлення до, наприклад,
чернеток? Чи варто оприлюднювати медичні довідки? Чи будь-які авто-
біографічні записи є неоціненними?
226 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Найближча (за задумом і структурою) аналогія до рецензованого видання,
яка одразу ж спадає на думку — том біографічних, епістолярних та наукових
матеріалів великого еллініста М.І. Ростовцева, виданий під назвою «Скифс-
кий роман» (М., 1997, 624 с.). Контраст повчальний: за неспівставного мас-
штабу наукового обдарування й колосальної різниці щодо ролі в історії на-
уки, класик «умістився» у книжці вдвічі (!) меншого обсягу. Упорядником її
був Г.М. Бонґард-Левін, чия компетентність забезпечила вдумливий відбір
матеріалів, а також їх делікатне коментування, як, до речі, і спокійно-ака-
демічний діловий тон передмови та статей, що так контрастує із захоплено-
апологетичною тональністю написаної В.І. Ульяновським передмови (під
назвою майже із Зощенка: «Влюбленный в древности зоолог» (13–114)).
Про В.М. Бенешевича, великого візантиніста і людину трагічної біографії,
було сказано: «Усією своєю долею Бенешевич заслужив право були опубліко-
ваним до останнього рядка» (Медведев И.П. Петербургское византиноведе-
ние. Страницы истории. СПб., 2006, 277). Чи варто з такою ж міркою підхо-
дити до історика-любителя, який ані обдаруванням, ані внеском у науку, ані,
зрештою, життєвим шляхом не заробив, щоб стати в один ряд із гігантами?
Отож подивуємося поблажливості спонсорів рецензованого видання (яки-
ми вказано «Германский исторический институт в Москве» та мецената
«Алексея Евгеньевича Шереметьева») і поспівчуваємо їхній легковірності.
О.Т.
Ольга Б. Страхова. Глаголическая часть Реймского евангелия: История, язык,
текст [Palаeoslavica. Supplementum 3] (Cambridge, Mass., 2014), 261 с.
Реймське євангеліє — церковнослов’янський пергаментний кодекс, що нині
зберігається в бібліотеці м. Реймс, став одним із найбільш знаменитих руко-
писів через романтичну версію походження, згідно з якою його було вивезе-
но з Києва дочкою Ярослава Мудрого Анною (одруженою із французьким
королем Генріхом І), а також і тим, що на ньому нібито присягали всі фран-
цузькі монархи, починаючи з ХІ ст. Ця «легенда», широко розповсюджена як
у популярній історичній свідомості, так і серед частини дослідників, є ціл-
ковито фіктивною, як і належить легенді.
Рукопис складається із двох різночасових частин. Більш відома перша,
кирилична, частина кодексу. Вона складається із 17 аркушів розміром
23×17,5 см, текст її писано у два стовпчики по 20 рядків на сторінку, і являє
собою уривок євангелія апракосу (18 та 19 зошити) з читаннями за кінець
жовтня — початок березня. Попри декілька ґрунтовних досліджень (див.,
зокрема: Соболевский А.И. Кириловская часть Реймского евангелия. Русский
филологический вестник. 1887, т. 18, 143–150; Жуковская Л.П. Реймское
227РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
евангелие: история его изучения и текст. М., 1978; Тот И.Х. О протографе
кириловской части Реймского евангелия. Studia russica 5 (1982), 5–23), як
датування, так і походження кириличної частини Реймського євангелія зали-
шаються предметом дискусії: його вважають рукописом балканським (бол-
гарським чи сербським), або ж руським, скопійованим із болгарського чи
сербського оригіналу, і датують ХІ або ж ХІІ ст. Друга частина, що складаєть-
ся із 32 аркушів, писана в 1395 р. хорватською глаголицею в Еммауському
монастирі, заснованому 1347 р. імператором та чеським королем Карлом IV
Люксембурзьким у Празі для хорватських монахів із розореного венеціанця-
ми монастиря свв. Козьми та Дем’яна на о. Пашман неподалік від м. Задар.
Еммауський монастир дотримувався бенедиктинського уставу, але служба
відбувалася слов’янською мовою.
Книга О.Б. Страхової складається із двох частин. Друга частина містить
видання глаголичної частини Реймського євангелія (139–261). Текст публі-
кується «слово у слово», «рядок у рядок», зі збереженням усіх виносних лі-
тер, із зазначенням поділу на рядки. Видання глаголичного тексту супровод-
жено паралельним варіантом у кирилиці.
Перша частина книги містить систематичне дослідження глаголичної
складової Реймського євангелія. Нижче подаємо стислий реферат цього до-
слідження.
Глаголичний запис переписувача сповіщає, що цю частину рукопису було
виконано 1395 р.; що вона містить урочисті служби, під час котрих абат мо-
настиря служить в єпископському облаченні, зокрема в митрі; що кирилична
частина книжки написана власною рукою св. Прокопія Сазавського (+1053 р.);
що її було подаровано монастиреві його засновником, Карлом IV, імперато-
ром Священної Римської імперії.
До цієї інформації наука ХІХ–ХХ ст. додала майже авантюрну біографію
рукопису. Можна прочитати, що кириличну частину Реймського євангелія
написано рукою самого св. Мефодія, учителя слов’ян; що її було створено в
Києві для Анни Ярославни, яка взяла її з собою в далеку Францію, згодом
подарувала єпископові шалонському Роґеру, який і поклав книжку в Реймсь-
кому соборі; що рукопис було подаровано деспотою Єленою Сербською
французькому королеві Людовикові Святому між 1250 та 1270 рр. і через
нього той потрапив до Реймса; що рукопис (у його нинішньому двоскладо-
вому вигляді) привезли хрестоносці зі сплюндрованого 1204 р. Константи-
нополя; що рукопис було привезено звідти, але 1574 р., і подаровано Рейм-
ському собору кардиналом Шарлем Лотаринзьким, а до Константинополя
Реймське євангеліє потрапило завдяки гуситам; що на Реймському євангелії
присягали під час коронації всі французькі королі, починаючи з ХІ ст. і до
Великої французької революції.
Перевірці цих версій, а також встановленню обставин, за яких Реймське
євангеліє опинилося в Реймсі, присвячено Вступ (1–11). Інвентар соборної
228 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
ризниці 1669 р. визначав книгу як «написану по-грецьки та по-сирійськи», і
вказував, що її собору 1574 р. подарував Шарль де Ґіз, кардинал Лотаринзь-
кий. Походженням книга — зі «скарбниці Константинополя» і сходить до св.
Ієроніма. Щоправда жодних документів, які підтверджували б подібний дар,
віднайти не вдається. Інвентар згадує ще один дар Шарля де Ґіза: «подвійну
дощечку, дуже древню», виготовлену із дерева істинного Хреста та ясел
Спасителя, на одному боці якої зображено Спасителя із супутниками по до-
розі в Еммаус, а на іншому — Богородицю із немовлям. Ікона також походи-
ла зі «скарбниці Константинополя», про що нібито твердив грецький напис.
Обидва предмети, як зазначає О.Б. Страхова, вірогідно, складали собою єди-
ний дар і походили із празького Еммауського монастиря, головним покрови-
телем якого вважався св. Ієронім. Чи використовували Реймське євангеліє в
обряді коронації, надійних даних немає; усі вони — вторинні й походять із
записок мандрівників, що описували раритети Реймса, часто з чужих слів.
Якщо ж книжка таки була частиною церемонії, то не через зміст чи поход-
ження, а, швидше за все, завдяки численним реліквіям (частки Животворя-
щого Хреста, мощі св. апостолів Петра та Филипа, св. папи Сильвестра, св.
Кирила, св. Марти, св. Маргарити), умонтованим у коштовну оправу (дошки
із позолоченого срібла вагою 3 марки 7 унцій 4 грана).
Глава 1 «Графіка та орфографія глаголичної частини Реймського єван-
гелія» (12–30) є скрупульозним дослідженням палеографії та мовних рис
рукопису. Він займає 62 стор., або ж 4 восьмиаркушних зошити-кватерніона,
і писаний двома писцями. Текст виконано у два стовпчики, по 20 рядків на
стовпчик, що точно відповідає кириличній частині рукопису. Почерк обох
писців є типовим прикладом хорватської «ламаної» (рос. «угловатой») глаго-
лиці, характерної для XIV–XV ст. Хоча серед монахів Еммауського монасти-
ря на момент створення рукопису, імовірно, уже не було вихідців із Далмації,
мовні особливості видають низку рис, притаманних хорватським діалектам
і відсутність чеського субстрату. Це може вказувати на те, що в основу гла-
голичної частини Реймського євангелія (далі — ГЧ) було покладено досить
древній текст, який виник ще на хорватському ґрунті.
Глава 2 «Склад читань Реймського євангелія». ГЧ містить читання трид-
цяти двох служб: від Вербної неділі до загальної сповіднику-єпископу.
О.Б. Страхова здійснює систематичне порівняння складу перикоп ГЧ із дот-
ридентськими літургійними пам’ятками, у першу чергу — з латинськими та
слов’янськими глаголичними міссалами. Послідовність служб у ГЧ не збі-
гається із традиційним католицьким міссалом, а набір служб виявляється
вкрай обмеженим (37). До числа тих, що збігаються, належать читання на
свята, які належали до розряду найурочистіших богослужень літургійного
року (Великого Четверга, Великодня, щорічної служби на освячення церкви,
католицької П’ятидесятниці, Трійці, свята Тіла Господнього, Різдва Іоанна
Предтечі тощо). Переписувач ГЧ скопіював ці читання, опустивши при цьо-
229РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
му всі богослужбові вказівки. До числа читань, що не збігаються, належать
служби різним святим (переважно покровителям монастиря св. Прокопію
Сазавському, св. Ієроніму, свв. Кирилу та Мефодію, св. Бенедикту, але також
св. В’ячеславу); служби на день св. архангела Михаїла та Обрізання Господ-
нього; нарешті особливе місце займають великопосні служби Вербної неділі
та Великої Суботи, частину читань яких опущено чи замінено читаннями з
інших служб (53–58). Еммауський монастир був першою й залишився єди-
ною обителлю у Празі, де католицька служба велася слов’янською мовою.
В основу його літургійних книг було покладено хорватські глаголичні бого-
службові кодекси, у той час, як укладачеві ГЧ потрібно було відбити потреби
чеської церкви (урочистих свят, затверджених 1349 р. собором Празької ар-
хієпископії, табл. 1, 58–59) і власного монастиря. Порівняння читань ГЧ із
найдавнішими міссалами (як глаголичними, так і латинськими, табл. 2, 60–65)
свідчить, що жодний з них не відбивав потреб Еммауського монастиря. Отже
відбір читань, як і самих свят, у ГЧ виявляється доволі своєрідним, а укладач
почувався досить вільно у виборі. Для кого призначався рукопис? Яким
літургійним потребам відповідала така книга? Які літургійні завдання вирі-
шувала?
Відповіді на ці питання запропоновано у главі 3 «Жанр глаголичної час-
тини Реймського євангелія». Обговорення цього питання О.Б. Страхова роз-
починає з короткого екскурсу в історію еволюції богослужбових книг у ла-
тинській церкві. Особливим жанром серед них були лекціонарії, що містили
тексти ветхо- та новозавітних читань, виголошуваних під час месси. У роз-
порядженні священника також була книга, призначена лише для нього – сак-
раментарій, що містив тільки молитви, виголошувані ним під час месси. Для
хора призначалися антифонарії. Із розвитком католицької літургії, з форму-
ванням месси високої (missa solemnis) та низької (missa lecte), зі зрослою
участю священника в богослужінні виникла необхідність звести докупи всі
тексти, які звучали під час літургії від різних її учасників. Так виникає
Missale plenarium, що містить повний набір текстів, які виголошуються чи
виспівуються під час літургії. Із ХІІІ ст. повні міссали стають найрозповсюд-
женішим типом богослужбової книги.
Глаголична рукописна літургійна традиція у своїй практиці обходилася
міссалами та бревіаріями. Від кінця XV — поч. XVI ст. відомі хорватські
латинські лекціонарії, а також лекціонарії на хорватській мові. Подібні текс-
ти не могли (з міркувань хронологічних) справити безпосередній вплив на
ГЧ, але все ж О.Б. Страхова визначає її жанр як короткий глаголичний лек-
ціонарій (71). У табл. 4 (76–79) вона здійснює систематичне порівняння
складу ГЧ із хорватськими лекціонаріями, із чого випливає, що своєю ком-
позицією ГЧ завдячує саме лекціонаріям. Утім запозичуючи структуру текс-
ту від лекціонаріїв, писець ГЧ переписував перикопи безпосередньо з глаго-
личного міссала.
230 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Це не єдина своєрідна риса ГЧ. Іншою є разюча відмінність у тому, як у
ГЧ представлено літургійний рік (глава 4 «Літургійний рік згідно з глаголич-
ною частиною Реймського євангелія», 83–96). Календарі міссалів починали
рік з 1 січня, але власне службова частина міссалів розпочинала літургійний
рік з Адвента, що наступав за чотири неділі до Різдва. Табл. 5 (86) демонс-
трує, наскільки літургійний рік ГЧ відрізнявся від літургійного року сучас-
них йому католицьких міссалів. Він розпочинав літургійний рік із Вербної
неділі; розташування свят (фіксованих) також суперечить католицькій тра-
диції й орієнтовано на Вербну неділю як початок літургійного року. Як за-
значає О.Б. Страхова, коли ми погодимося з тим, що укладач ГЧ подумки
вміщував свій літургійний календар у 1372 р. (тобто рік освячення Еммаусь-
кого монастиря), неможливо не помітити, що розташування служб у ньому
підпорядковано ідеальному 365-денному циклу: починається службами Вер-
бної неділі та Страсного четверга (що 1372 р. припадали на 21 та 25 березня)
і закінчується службами св. Бенедикту та Благовіщенню, які завжди припа-
дають на 21 та 25 березня. Чим міг керуватися автор? Чому він надавав тако-
го значення Вербній неділі?
Можлива відповідь на ці запитання міститься в окремому розділі глави з
історичним екскурсом щодо ролі Вербної неділі 1350 р. в церковному та
політичному житті Праги XIV ст. («Вербна неділя 1350 р.», 87–91). Ставши
імператором, Карл IV докладав чимало зусиль, аби оволодіти дорогоцінними
реліквіями Священної Римської імперії. Серед них були частки Хреста Гос-
подня, цвях, що ним Спасителя було прибито до хреста, частина списа, яким
його проткнули на хресті, зуб Іоанна Хрестителя, ключиця св. Анни, мечі
свв. Маврикія та Карла Великого, його корона та ін. Ці реліквії урочисто
перенесли до Праги. 21 березня 1350 р., на Вербну неділю, їх було проде-
монстровано народу і тоді ж оголошено, що відтепер їх належить регулярно
являти віруючим для поклоніння. Того ж року Карл IV звернувся до папи
Климента VI з проханням затвердити день поклоніння, а також відпущення
гріхів усім, хто відвідає їх у Празі. Понтифік підтвердив прохання імперато-
ра відповідною грамотою і встановив термін відпущення гріхів у 280 днів.
Події Вербної неділі 1350 р. відкрили цілу низку ініційованих Карлом IV
заходів щодо вшанування реліквій у Празі та встановлення відповідних свят.
Ці події знайшли відображення в тогочасних хроніках (Франциска Празько-
го та Бенеша з Вайтміле), та й без них, треба гадати, були широко відомими.
У рік освячення Еммауського монастиря — 1372-й — Вербна неділя припала
на той же день 21 березня, що й у рік перенесення святинь 1350-го. Укладач
ГЧ міг уважати подібний збіг промовистим і значущим, щоб зробити Вербну
неділю точкою відліку літургійного року.
Утім, як зазначає О.Б. Страхова, до такого рішення його могла підштовх-
нути ще одна обставина, можливо навіть вирішальна. ГЧ Реймського єван-
гелія не мислилася поза зв’язком із його кириличною частиною (далі — КЧ).
231РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Крім змісту приписки, про це свідчать і явні ознаки достосування новоство-
рюваного рукопису до КЧ: розміри аркушів ГЧ повністю відповідають роз-
мірам КЧ, а оформлення аркуша імітує оформлення аркуша з КЧ: текст на-
писано у 2 стовпчики по 20 рядків на стовпчик. Останнє читання КЧ
стосується дня 40 мучеників Севастійських, 9 березня. Коли укладач ГЧ га-
дав продовжити літургійний рік КЧ, вибір 21 березня видається закономір-
ним. Це — день св. Бенедикта, одного з покровителів монастиря. У цей день
абат мав особливий привілей: служити в єпископському облаченні, включно
із митрою (про що наголошено у приписці).
Глава 5 («Глаголична частина Реймського євангелія як паралітургійний
текст», 97–112) резюмує встановлені попереднім дослідженням результати,
які, своєю чергою, ставлять чи не найголовніше питання: для кого і з якою
метою було створено глаголичний текст?
Отже, 1) в основу ГЧ було покладено хорватський глаголичний міссал,
лексика якого зберегла сліди кирило-мефодіївської традиції.
ГЧ містила служби особливо урочистих свят, під час яких абат монастиря
служив в єпископському облаченні. Однак вибір служб виявився досить
довільним і неповним, хоча автор подбав про те, щоб вони покривали весь
простір року.
У більшості випадків читання служб збігалися із читаннями дотридент-
ських міссалів, хоча наявні непоодинокі випадки відхилення від норми, сві-
домі або наслідок якихось помилок.
Жанр ГЧ — короткий лекціонарій — не має паралелей у глаголичній пи-
семності.
Послідовність служб — від Вербної неділі до Благовіщення — цілковито
суперечила всім нормам католицького літургійного року. Настільки ради-
кальне відхилення від літургійного календаря римської церкви вкрай утруд-
нювали, або й робили неможливим використання тексту ГЧ як лекціонарія.
Над ГЧ працювали щонайменше четверо виконавців. Крім двох перепи-
сувачів, це ще рубрикатор, котрий розписував ініціали, та мініатюрист. Руб-
рикатор подеколи робив помилки, сконцентровані переважно в кінці рукопи-
су, що може вказувати на певний поспіх у виготовленні. Цей поспіх
О.Б. Страхова схильна пов’язувати із завершенням суцільного переписуван-
ня монастирського архіву, завершеного 12 червня 1386 р. Можливо у процесі
інвентаризації документів монастиря серед них віднайшли кириличний ру-
копис (тобто нинішню КЧ Реймського євангелія) і вирішили надати знахідці
особливого значення.
Відтак дослідниця розглядає дві версії виникнення Реймського євангелія.
Версія А полягає в тому, що Реймське євангеліє призначалося як подару-
нок якійсь знатній особі. Версія Б полягає в тому, що знахідка кириличного
рукопису могла стати імпульсом для виготовлення «артефакту» (в певному
смислі імітації богослужбової книги) з метою залучення віруючих та палом-
232 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
ників. Екзотичний кириличний фрагмент було приписано св. Прокопієві
Сазавському, а дар — Карлові IV, засновникові монастиря. Оздоблене кош-
товним срібним окладом-мощевиком, Реймське євангеліє було призначене
для того, щоб виконувати паралітургійні функції, привертаючи увагу й пог-
ляди віруючих під час урочистих процесій при богослужінні.
Яким чином і коли Реймське євангеліє полишило стіни Еммауського мо-
настиря, невідомо. Одна з ранніх легенд наполягала, що воно опинилося в
Константинополі. Останній розділ книжки — «Загадки і здогади: із Праги до
Константинополя» — зважує історичну вірогідність гіпотез про можливі
обставини такої подорожі.
О.Т.
Christian Raffensperger, Ties of Кinship: Genealogy and Dynastic Marriage
in Кyivan Rus’ (Cambridge, Mass.: The Ukrainian Research Institute, Harvard
University, 2016) [Harvard Series in Ukrainian Studies], 407 pp.
Попередня книжка Кристіана Раффенсперґера (Reimagining Europe: Кievan
Rus’ in the Medieval World (Cambridge, Mass., 2012) зустріла суперечливий
прийом. Рецензії на неї розподілилися в діапазоні від різко негативних (Ро-
мана Ковальова (“Reimagining Kievan Rus’ in Unimagined Europe,” Russian
History 42 (2015), 158–187) та Ф.Б. Успенського (Slověne = Словѣне.
International Journal of Slavic Studies. 2012, № 2, 153–159)) через стримано-
критичні (Саймона Франкліна (Slavic Review 72, 1 (2013), 118–120) та О. Фи-
липчука в попередньому томі Ruthenica)) до нейтральних (Еve Levin (The
American Historical Review 118, 2 (2013), 566–567)) і, нарешті, безумовно
схвальних (Charles J. Halperin, “A Comparative Approach to Кievan Rus’,”
Russian History 42 (2015), 149–157). Різноголосну реакцію було зумовлено як
відмінними академічними традиціями читачів, так і, значно більшою мірою,
виразно полемічним характером книжки.
Щойно видана нова праця дослідника навряд чи викличе такі сильні емо-
ції, адже є, по суті, довідником із генеалогії та шлюбних союзів князівського
дому Русі (хоча навіть на «короткій воді», де плавають генеалоги, як ми знає-
мо, можуть вирувати серйозні бурі). Відлуння ідей попередньої книжки
відчутно (переважно в передмові), але видання — принаймні назовні — не
розвиває жодного тезису, будучи детальною, скрупульозною, систематичною
спробою представити сучасний стан знання про генеалогічні та матримо-
нальні зв’язки Рюриковичів. Автор визначає завдання публікації в досить
амбітний спосіб: замінити як стандартний довідник із генеалогії знамениту
книжку М.О. фон Баумґартена, видану ще 1927 р. (Nikolas de Baumgarten,
Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-е siècle
233РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
(Roma, 1927) [Orientalia Christiana 35]. Досі це не вдавалося, але мета — не з
розряду нездійсненних: видатна для свого часу праця Баумґартена значною
мірою застаріла. Утім, якщо й вийде перевищити його досягнення, то лише
частково: Раффенсперґер обмежив свої розшуки хронологічно — серединою
ХІІ ст., або ж п’ятьма поколіннями нащадків Володимира Святославича.
Книжка складається з двох частин. Перша (13–176) — є систематичним
оглядом династичних шлюбів п’яти поколінь руських князів після Володи-
мира. Друга частина (177–382) містить 22 генеалогічних таблиці: 14 із них
організовані традиційним чином, тобто являють собою графічні зображення
нащадків одного «патріарха», засновника лінії (останній — Юрій Володими-
рович Долгорукий). Ще 8 таблиць представляють династичні зв’язки Рюри-
ковичів із правлячими домами Західної Європи, Скандинавії, Польщі, Угор-
щини, Німеччини, Візантії, Чехії та половців. Усі таблиці докладно анотовані
джерельними посиланнями.
Книжка не містить традиційного розділу «висновків», отож крім побіж-
них зауважень у передмові, інтерпретаційна частина дослідження відсутня.
Зрештою, це й не входило в завдання автора: він намагався надати в руки
дослідників (у тому числі тих, що працюють у суміжних дисциплінах візан-
тиністики та західної медієвістики, і не завжди володіють відповідними
інструментами для самостійних розшуків) знаряддя для орієнтації у склад-
них, заплутаних і суперечливих взаєминах усередині династії Рюриковичів,
а також їхніх матримоніальних зв’язках із довколишніми правлячими дома-
ми. Немає сумнівів, що й історикам Русі стане у пригоді новий, документаль-
но вивірений, заснований на врахуванні новітніх даних довідник.
О.Т.
Dariusz Dąbrowski, Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201–1264). Biografia
polityczna (Kraków: Avalon, 2014), 544 s.
Даріуш Домбровський, автор останньої за часом книги про Данила Романо-
вича Галицького, спробував одразу ж виокремити її тематику в колі добре
відомих монографій Миколи Дашкевича та Миколи Котляра, присвячених
відповідно «княжінню» та «життєпису» одного з найбільш активних руських
князів ХІІІ ст. На думку Домбровського, його книжка присвячена політичній
біографії Данила Романовича як «короля Русі» з 1201 по 1264 рр. І у цьому
вже криється доволі суттєва суперечність, адже новонароджений Данило
навряд чи усвідомлював усі труднощі політичного шляху, який йому належа-
ло пройти, і до одруження з онучкою хана Котяна 1217 р. його більше хви-
лювали тривалі періоди розлуки з матір’ю, яка надовго полишала його при
угорському дворі, практично як заложника. Крім того, каламутне (а, можли-
234 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
во, і сумнівне) повідомлення про коронацію Данила (найімовірніше 1253 р.)
якщо й може розглядатися як віха в його біографії, однак аж ніяк не відкидає
відблиску на весь попередній період його діяльності. Гіпертрофована увага
до цього епізоду в польській та галицькій історіографіях навряд чи відбиває
значення цієї події в реаліях середини ХІІІ ст., та й, схоже за все, в очах са-
мого Данила.
Можна було б гадати, що назвою та структурою своєї студії Д. Домбров-
ський хотів позначити відмінність ракурса власного дослідження від праць
попередників. Утім, за дивним збігом, остання книга М.Ф. Котляра
називається «Даниил, князь Галицкий: Документальное повествование»
(СПб., 2008), тобто (за винятком різниці в титулі) майже тотожно до
рецензованої студії. Із більш ранньою монографією М.Ф. Котляра збігається
структурний поділ тексту й назви розділів. До прикладу, перший розділ в
обох книжках присвячено діяльності Романа Мстиславича; другому розділу
дано аналогічні назви: «Важкі роки 1205–1217» — у Домбровського, «Дитячі
та юнацькі роки Данила» — у Котляра. Неважко здогадатися, що в них
розглядається хронологічно той самий період. Також ідентичні з погляду
хронології й тематики треті розділи книжок, хоча й названі по-різному. Ну і,
звичайно ж, завершується життєпис (він же — політична біографія) в обох
книжках аналогічним розділом — «Останні роки».
Подібні збіги, звісно ж, коріняться у самому жанрі князівської біографії,
де сюжет уже принципово відомий, реальне життя персонажа диктує
історикові послідовність опису, дозволяючи невелику міру свободи у
формуванні оповіді. Але, здається, дві біографії виявилися схожими ще й
через спільний метод дослідників.
Перша книжка Котляра (К., 1979) вийшла у серії науково-популярної
літератури, і в рази менша за обсягом, ніж праця Домбровського. У ній мало
джерелознавчих роздумів, але присутні (данина часу) посилання на Маркса,
яких ми не знайдемо в «політичній біографії короля Русі». Але в останній
також відсутнє усвідомлено-критичне ставлення до головного джерела, через
що наукова біографія стає, по суті, його переповіданням. Цілковито
спираючись на текст Галицько-Волинського літопису, який Домбровський
уважає «справжньою скарбницею», автор потрапляє під його вплив, що не
завжди дозволяє критично осмислювати літописні повідомлення. Усвідом-
люючи, що літопис прославляв діяльність обох синів князя Романа, але
«більшою мірою самого Данила», дослідник наслідує традиційний погляд на
історію його створення в «оточенні старшого Романовича» й наступного
редагування тексту його братом Васильком. Якою мірою подібне «реда-
гування» вплинуло на об’єктивність висвітлення біографії Данила Романови-
ча, автор книги не пояснює.
Не з’ясував він цього, судячи з усього, і для себе. У спеціальному розділі
«Założenia metodyczne» джерелознавчим питанням відведено лише одну
235РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
сторінку, а достовірність повідомлень літопису обґрунтовується тверджен-
ням, ніби він має характер тексту, «написаного [...] живим свідком подій,
який насичував оповідь чималою кількістю [...] високою мірою правдоподіб-
них подробиць». Цього, відверто кажучи, замало.
Між тим, від уявлень про процес та етапи складання «галицького» літопи-
су (які його сегменти здогадно сучасні подіям; якою мірою оповідь є ретрос-
пективною, і, у такому випадку, яка часова дистанція між записом та подією;
в якому оточенні складався літопис і яка була його початкова ідеологія?) зале-
жить не тільки правдивість загального обрису біографії, але й найцінніше для
біографа: достовірність подробиць, дрібних епізодів, історичність імен персо-
нажів, автентичність висловлювань, мотивації вчинків тощо.
Не можна сказати, що складна історія створення основного джерела його
книжки цілковито пройшла повз увагу Домбровського. Наприклад, «леген-
дарним» він уважає повідомлення про те, що полонений київський воєвода
Дмитро впливав своїми порадами на напрямок просування монгольського
війська (218). Однак дослідник не бачить системи в появі подібних «леген-
дарних» повідомлень, відповідно, критично не відсіює ті з них, що допома-
гають йому вибудовувати струнку «політичну біографію короля Данила».
Книжка Домбровського вичерпно документована з погляду бібліографії.
Автор прекрасно орієнтується в літературі, реагує на всі, навіть найменші,
відтінки дослідницької думки, висловлені в історіографії, приділяє увагу
гіпотезам, здогадам і припущенням, частину з них додає сам. Отож його
праця може служити добрим путівником по різноманітних аспектах західно-
руської історії першої половини ХІІІ ст., а ще більшою мірою — по меандрах
історичної думки.
Та попри великий обсяг і спорядженість солідним науковим апаратом,
книжка Домбровського, поза сумнівом, належить до категорії науково-попу-
лярної літератури.
В.С.
Бауер Н.П. История древнерусских денежных систем. IX в. — 1535. Изд. под-
гот. чл.-корр. РАН П.Г. Гайдуков. М.: Русское слово, 2014, 692 с., илл.
Наукова кар’єра Миколи Павловича Бауера (1888–1942) склалася невдало, а
життя виявилося трагічним. Він вступив у науку напередодні Першої світо-
вої війни, і його долю, як, зрештою, і багатьох людей його покоління, пола-
мали тектонічні зсуви початку ХХ ст.: революція (яку вони так очікували й
наближали), розпад Російської імперії, громадянська війна та репресивна
радянська влада. Дворянин і прихильник партії конституційних демократів,
Бауер не цілком вписувався в нове життя (слідчому НКВС він зізнавався, що
236 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
так і не навчився послуговуватися загальновживаною мовою нових часів),
був скептично налаштований до нових порядків і майже не приховував цьо-
го. Його вважали людиною не цілком благонадійною, неодноразово звільня-
ли з роботи. Він багато й напружено працював, чимало писав, але опубліку-
вати вдалося не все (близько 30 праць), і то здебільшого в іноземних виданнях
(німецьких та австрійських, що лише побільшувало підозри). Підготовлену
докторську дисертацію так і не дали захистити, незважаючи на неодноразові
спроби (остання — у червні 1942 р., за два тижні до арешту). Війна застала
Бауера співробітником Інституту історії матеріальної культури. Його (люди-
ну без ступеня) не евакуювали із Ленінграда, і він у нелюдських умовах пе-
режив першу трагічну зиму блокади, спостерігаючи смерть друзів і колег від
голоду та виснаження, дійшовши до крайнього ступеня дистрофії. Блокадний
досвід сформував у ньому переконання, що він є свідком смерті науки про
древності, і перед розстрілом Бауер просив власті подбати про рукопис його
книжки, адже він залишався «останнім нумізматом в області російської іс-
торії». Це справді було так: його колег, як старшого віку, так і ровесників, уже
не було серед живих. 1933 р. помер О.В. Орєшников, 1936 р. — М.П. Лихачов
(після заслання), 1938 р. — Р.Р. Фасмер (у засланні), 1942 р. у блокадному
Ленінграді пішли з життя О.М. Зограф та О.О. Ільїн. Зі смертю Бауера наукові
дослідження у сфері середньовічної нумізматики у СРСР припинилися.
Через арешт і страту над постаттю Бауера зависла фігура умовчання, а
його вже набрані типографським способом праці можливо було надрукувати
лише під чужим іменем. Більшість рукописів завершених, але так і неопуб-
лікованих праць Бауера зникли. Між тим, забутий і незгадуваний в історіогра-
фії він був, без перебільшення, найзначнішим дослідником середньовічної
нумізматики Східної Європи. Із виданням його головної праці — «Історія
давньоруських грошових систем. ІХ ст. — 1535 р.» — це стає очевидним.
Книга побачила світ завдяки багаторічним зусиллям відомого російського
археолога й нумізмата члена-кореспондента РАН П.Г. Гайдукова, який роз-
шукав усі збережені рукописи праці та підготував її публікацію на взірцево-
му археографічному рівні. Він же спорядив видання докладним, заснованим
на численних документальних джерелах, нарисом життя і творчості Бауера
(«Последний нумизмат в области русской истории»: О Николае Павловиче
Бауере и его книге», V–CXX). Книжка, крім того, містить розділ «Материалы
к биографии Н.П. Бауера» (531–603), де, зокрема, опубліковано пронизливі
за відвертістю сповідні «Собственноручные показания обвиняемого Бауэра»
(582–593), а також (окремим додатком) бібліографію основної літератури з
середньовічної російської нумізматики, виданої після написання книги Бауе-
ра (604–621).
Перше видання монографії Бауера має не просто меморіальний характер,
хоча, безумовно, є спокутою чужої провини перед цим визначним ученим.
Завершена 74 роки тому книжка залишається фундаментальним історико-
237РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
нумізматичним дослідженням, що в основних своїх частинах аніскільки не
втратило значення для наших днів. Уведення цієї праці в науковий обіг спри-
ятиме не лише виправленню сьогоднішніх уявлень про розвиток історичних
знань першої пол. ХХ ст., але й подальшому розвитку науки про древності.
О.Т.
Назаренко А.В. «Слово на обновление Десятинной церкви», или К исто-
рии почитания святителя Климента Римского в Древней Руси [Patrologia
slavica, 2]. Москва: Свято-Екатерининский мужской монастырь; Брюс-
сель: Архив русской эмиграции, 2013, 224 с., илл.
Підзаголовок книжки О.В. Назаренка вказує, що її темою є вшанування
св. папи Климента на Русі. Утім, як зазначає автор («Вступ», 10), його праця
не претендує на роль всеохопного дослідження проблеми. Розшуки почалися
з текстологічного вивчення однієї маловідомої пам’ятки — Слова на оновлен-
ня Десятинної церкви, яке «несподіваним чином» привело вченого до реконс-
трукції більш раннього аналогічного тексту (який він називає «прото-Слово»),
а також надало можливість датувати давньоруські переклади Муче ницт ва
св. Климента та Сказання про чудеса священномученика Климета про отрока,
і крім того пояснило наявність ще одного давньоруського твору — Чуда об
отрочати, також похідного від здогадного «прото-Слова».
Слово на оновлення Десятинної церкви — пам’ятка, відома з публікації
М.А. Оболенським уривку ширшого тексту за рукописом з його власної
колекції. Оригінал загубився, інших списків знайдено не було, що, як зазна-
чає автор, можливо, і спричинило прохолодне ставлення до пам’ятки в іс-
торіографії (18–19). Утім тепер з’ясовується, що Оболенський опублікував
фрагмент, який являв собою закінчення давньоруського перекладу Мучениц-
тва св. Климента (відомого в іншому перекладі з Четьїх Міней). Перша
половина опублікованого Оболенським Слова на оновлення Десятинної
церкви більшою чи меншою мірою збігається з іншою пам’яткою — Чуда
св. Климента об отрочати. Отож у центрі першої глави книжки («“Слово
на обновление Десятинной церкви”: текстология») знаходяться спроби
з’ясувати текстуальні взаємини між трьома пам’ятками (18–62). Головним
їх результатом стала гіпотеза про існування твору, до якого сходять Слово
на оновлення Десятинної церкви та похвала св. Климентові із Чуда св. Кли-
мента об отрочати. Цей утрачений твір названо «прото-Словом». Розшуки
О.В. Назаренка виконано у жанрі текстологічних роздумів, складних і бага-
тоступеневих, як і очікувалося. Стеження за ходом думки дослідника додат-
ково утруднене вибагливою стилістикою автора, який доброзичливо й до-
кладно обговорює навіть невдалі свої конструкції, «привлекательные и не
238 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
лишенные даже некоторого изящества». Отож скористаємося резюме цих
розшуків, поданим на стор. 59–61.
Автор Слова на оновлення Десятинної церкви взяв за основу докладний
твір про св. Климента, що являв собою переклад із грецької Мучеництва та
Сказання про чудо св. Климента, і завершувався гіпотетичним «прото-Сло-
вом». Вибірку здійснено шляхом механічного вилучення аркушів з оригі-
нального рукопису. На наступному етапі завершальну похвалу св. Клименту
(«прото-Слово») було перероблено й розширено, і в такому відредагованому
вигляді виголошено усно за якоїсь нагоди. Після виголошення аркуші повер-
нули на місце, але новий текст похвали замінив собою «прото-Слово» в
комплекті. Згодом робочий список Слова на оновлення (тобто ті самі, уже
один раз вилучені, аркуші) потрапив до рук іншого книжника, котрий на його
основі укладав протограф Чуда св. Климента об отрочати. Реконструкцію
взаємин між пам’ятками представлено на рис. 1 (62).
Друга глава — «“Слово на обновление Десятинной церкви”: историчес-
кий контекст» — послідовно розбирає висловлені в попередній літературі
гіпотези щодо хронологічного приурочення Слова — у часи Ізяслава Ярос-
лавича? Святополка Ізяславича? після 1169 чи 1203 р.? у часи Рюрика Рос-
тиславича? — знаходячи кожну з них незадовільною (63–72).
Власна гіпотеза автора пов’язує виникнення пам’ятки з церковно-полі-
тичними подіями часів княжіння Ізяслава Мстиславича і поставленням
1147 р. в київські митрополити Клима Смолятича «рукою св. Климента».
«У контексті подібних подій менше всього здивувало б бажання вдячного
Ізяслава Мстиславича оновити храм, де покоїлись мощі вселенського свято-
го, що ними було освячено його княжіння та такі необхідні для нього великі
переміни в руській церкві» (116). Натяки на подібне оновлення Назаренко
вбачає в археологічно засвідчених слідах ремонту Десятинної церкви на
початку ХІІ ст., які інтерпретує як спорудження приділу св. Климента (у пів-
денно-західному куті храму).
Далі дослідник припускає, що Ізяславові Мстиславичу з якоїсь причини
була властива незвична, навіть афектована увага до Десятинної церкви, яку
не поділяли його попередники на київському столі й не успадкували наступ-
ники. «Ми, звичайно, здогадуємося, у чому справа: у Десятинній церкві,
щойно оновленій стараннями Ізяслава, почивали мощі св. Климента Римсь-
кого, які після 1147 р. стали головною святинею, палладіумом Ізяславового
княжіння»(121). Цю афектацію Назаренко вбачає в декількох згадках пок-
лоніння князів (у тому числі й Ізяслава) в Десятинній церкві. Насправді лі-
топис згадує лише два випадки відвідин Ізяславом цього храму й лише одно-
го 1151 р. І до того ж жодного разу (!) при цьому не згадує св. Климента (як
об’єкт поклоніння чи причину відвідин). Два випадки, у жодному з яких не
згадано св. Климента, здається, усе ж замало для афектації. Утім Назаренко
ніяк не відзначає цієї досить дивної в рамках його побудов обставини.
239РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Із нагоди (здогадного) оновлення Десятинної церкви здогадно Ізяславом
й було (здогадно) виголошено Слово. Автор навіть називає (здогадну) «точ-
ну» дату — 25 листопада 1148 р., а також ім’я (здогадного) автора — Фео-
досій Грек, ігумен Печерського монастиря. У відповідь йому противник
Ізяслава та Клима Смолятича новгородський єпископ Нифонт (якось ско-
риставшись чернеткою Феодосія Грека!), імовірно, міг створити альтерна-
тивний Слову літургійний текст — Чудо об отрочати, чий зміст (а також
відмінності від Слова) роз’яснюються у світлі такої гіпотези. «Мы, конечно,
ни в коем случае не станем настаивать на том, что «Чудо об отрочати» [...]
вышло непременно из-под пера епископа Нифонта [...] — хотя возможность
непринужденно спроецировать весьма сложную текстологическую конс-
трукцию на вероятный исторический контекст может служить, на наш взгляд,
еще одним ее, конструкции, подтверждением» (128). Насправді, мабуть,
маємо справу з логічним колом: якщо текстологічну конструкцію вибудову-
вати з огляду на історичний контекст, вона (текстологія) неодмінно спроек-
тується рівно на той контекст, з якого виникла.
Третя й завершальна глава книжки — «Апокриф об обретении мощей
св. Климента в устах Ярослава Мудрого» (143–173) — досліджує чи не най-
загадковіший текст щодо св. Климента. Роже, єпископ Шалона (у Шампані),
котрий 1049 р. входив до складу посольства французького короля Генріха І
до Києва, залишив записку, в якій передав зміст своєї розмови з Ярославом
Мудрим. Князь нібито стверджував, що мощі св. Климента віднайшов і пе-
реніс до Риму папа Юлій (а не св. Константин Філософ, як приймала тради-
ція). Більше того, Ярослав начебто запевняв єпископа Роже, що він особисто
побував у Херсоні й сам привіз звідти глави свв. Климента та Фіва (що, згід-
но з літописом, мав би зробити його батько Володимир після хрещення). Цю
версію обретіння мощів св. Климента (папою Юлієм) Назаренко вважає хер-
сонською легендою, яка виникла після ІХ ст. «Похоже, что киевляне [...], как
и сам Ярослав, оказались всего лишь жертвами предвзятости своих корсун-
ских информаторов» (171–172). Автор наполягає, ніби на Русі аж до початку
ХІІ ст. не знали іншої версії, оскільки Житіє Константина Філософа зали-
шалося невідомим. Як доказ, він посилається на Повість временних літ, де
нібито використано «пізню вторинну традицію», хоча тексти Паннонських
житій достеменно були відомими її авторові.
У додатках до дослідження опубліковано слов’янський оригінал та росій-
ський переклад Слова на оновлення Десятинної церкви та Похвалу св. Кли-
менту із Чуда об отрочати, а також латинський оригінал записки Роже
Шалонського (російський переклад якої подано в тексті праці).
О.Т.
240 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Dalewski Zbigniew. Modele władzy dynastycznej w Europie Środkowo-
Wschodniej we wcześniejszym średniowieczu (Warszawa: Instytut Historii
PAN, 2014), 321 s.
Книгу польського історика Збігнева Далевського присвячено структурам
династичної влади у Центрально-Східній Європі Х–ХІІ ст. У центрі дослід-
ження — три династії: П’ясти, Пржемисловичі та Арпади. Автор будує влас-
ну концепцію на противагу традиції, що спирається на праці істориків права
ХІХ — першої половини ХХ ст. У рамках цієї традиції рання політична іс-
торія Центральної Європи розглядалася як сфера, що регулювалася абстрак-
тними «законами», «нормами» чи «началами». Натомість Далевський пере-
носить увагу на міжособистісні відносини всередині правлячих родин,
залишаючи за дужками правничі концепції «патримоніальної держави» чи
«родового ладу». Він намагається відтворити коло уявлень про владу і прак-
тики, якими послуговувалися представники династій для забезпечення про-
відного становища собі та своїм прямим нащадкам.
Книга складається з трьох розділів. У першому з них («Rodzinne przed-
siębior stwo» / «Родинна справа») автор зосереджується на повідомленнях про
боротьбу за владу у Х ст., що точилася всередині родів Пржемисловичів,
Арпадів і П’ястів. Він переглядає відносно пізні династичні наративи, де
ранню історію цих владних родин представлено переважно як успадкування
від батька до сина. Далевський звертає увагу на побіжні згадки джерел про
осіб, що залишилися в тіні «основних фігур»: Мешка І і Болеслава Хоробро-
го (П’ясти), св. Вацлава і Болеслава ІІ (Пржемисловичі), Гези і Стефана І
(Арпади). З аналізу випливає, що за владу на рівних могли боротися не тіль-
ки прямі нащадки померлого правителя, а й бічні родичі. Дослідник робить
висновок, що центральноєвропейські суспільства того часу розуміли верхов-
ну владу як прерогативу розгалуженого клану, а не тільки вузької лінії мо-
нархів. Додаткові підтвердження цій думці Далевський знаходить шляхом
розгляду польської, чеської та угорської династій на широкому порівняльно-
му тлі владних практик у ранньосередньовічних спільнотах Західної, Північ-
ної та Східної Європи (Русі), а також євразійського степу.
Другий розділ під назвою «Nowa dynastia» присвячено спробам окремих
правителів внести зміни у традиційний порядок розділення влади між усіма
членами роду й радикально звузити коло спадкоємців. Під цим кутом зору
автор аналізує спроби Болеслава Хороброго забезпечити передачу влади
одному зі своїх синів (Мешку ІІ), боротьбу за владу в Угорщині в першій
половині ХІ ст. (після смерті Стефана І), а також міжусобні конфлікти у
Чеському князівстві на рубежі Х–ХІ ст. В усіх випадках, на думку дослідни-
ка, ішлося про намагання правителів перебудувати династичний порядок,
самостійно визначити спадкоємця й забезпечити йому особливу легітим-
ність, яка якісно вирізняла б його з-поміж інших членів роду (зокрема коро-
241РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
нація). Далевський при цьому відзначає, що центральноєвропейські правлячі
родини перебували під впливом ідеології та практик німецької династії От-
тонів, представникам якої вдалося успішно подолати архаїчну традицію ро-
дового володіння й упровадити монархічну концепцію влади.
У третьому розділі — «Stary-nowy porządek» — ідеться про моделі влади,
що виробилися у центральноєвропейських країнах після невдалих спроб
«перезаснувати» династії на нових, монархічних, засадах. Основну увагу
дослідника тут приділено принципу сеньйорату, яким керувалися П’ясти,
Арпади та Пржемисловичі в ХІ–ХІІІ ст. (таку практику в Чехії та Польщі
автор традиційно пов’язує із «заповітами» Бржетислава І та Болеслава ІІІ
відповідно). Далевський наголошує на тому, що засади родового володіння
виявилися дуже тривкими, це помітно навіть на матеріалах Священної Рим-
ської імперії та Французького королівства. Таким чином, в ХІ ст. після кризи
родового володіння центральноєвропейські династії ще на двісті років по-
вернулися до нього, хоча й у «модифікованій» формі (всі члени династії мали
право на владу, однак старший із них володів вищим статусом).
У результаті праця Збігнева Далевського пропонує схему еволюції «моде-
лей династичної влади», що включає три стадії: 1) влада широкої родової
спільноти; 2) спроби радикально звузити число спадкоємців і «перезаванта-
жити» династію на нових засадах; 3) після невдачі таких спроб — «компро-
міс» у вигляді системи сеньйорату.
В.А.
Byzantium and the Viking World, ed. by Fedir Androshchuk, Jonathan Shepard,
and Monica White [Acta Universitatis Upsaliensis, Studia Byzantina
Upsaliensia, 16] (Uppsala: Uppsala Universiteit, 2016), xxii, 463 pp., color
illustrations, maps.
Темою ХХІІ Міжнародного конгресу візантиністів (2010 р., м. Софія, Бол-
гарія) було обрано «Візантія без кордонів», що відкрило можливість привне-
сти до візантійських студій також і скандинавську перспективу. Федір Анд-
рощук за участю Джонатана Шепарда організував круглий стіл «Візантія і
світ вікінгів», в якому взяло участь дванадцять фахівців із Болгарії, Данії,
Великої Британії, Ісландії, Росії та Швеції. 2013 р. аналогічна конференція
відбулася в м. Упсала (Швеція). Доповіді, прочитані на цих двох академічних
заходах, склали основу рецензованого тому.
Упорядники збірки зазначають, що на відміну від звичних наукових кон-
венцій, згідно з якими увага традиційно концентрується на свідченнях із
території власне Скандинавії, їхня концепція «світу вікінгів» охоплює також
скандинавську культурну діаспору, приділяючи особливу увагу Англії та
242 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Русі, що дозволяє висунути нові інтерпретаційні моделі, зокрема культурно-
го обміну (cultural transfer).
Том складається із дев’ятнадцяти статей, які утворюють чотири тематич-
них блоки.
Частина перша — «Contacts and cultural transfere between Byzantium and
the Viking world» — містить три статті (Джонатана Шепарда, Леслі Абрамс
та Роланда Шиля) одночасно оглядового й концептуального характеру, що в
сукупності служать свого роду вступом до розгляду часткових проявів кон-
тактів між Візантією та Скандинавією.
Другу, найбільшу за обсягом та числом авторів, частину збірки присвяче-
но дослідженню матеріальних свідчень про контакти між Балтикою й
Середземномор’ям. Поряд з узагальнюючою статтею Ф. Андрощука («What
does material evidence tell us about contacts between Byzantium and the Viking
world c. 800–1000?») тут уміщено праці, присвячені окремим видам ма-
теріальних свідчень: візантійським монетам, знайденим у Скандинавії та
північному регіоні (Marek Jankowiak, «Byzantine coins in Viking-Age northern
lands»; Florent Audy, «How were Byzantine coins used in Viking-Age
Scandinavia?»), рунічним написам, що відбивають контакти скандинавів
(переважно шведів) із Візантією, у тому числі написам на знаменитому
Пірейському леві (Magnus Cälström, «Byznatium reflected in the runic
inscriptions of Scandinavia»; Tnorgunn Snædal, «Runes from Byzantium:
reconsidering the Pireus lion»), візантійському шовку серед знахідок Бірки
(Inga Hägg, «Silks at Birka»), печаткам, кераміці тощо. У двох статтях розді-
лу досліджуються сліди перебування вихідців зі Скандинавії на Балканах
(Valeri Todorov, «Traces of the presence of Scandinavian warriors in the Balkans»)
та — цілком несподівано — на півдні Малої Азії (Fedir Androshchuk and
Gülgün Köroǧlu, «A Viking sword-bearing resident of southern Asia Minor?»).
Третій розділ збірки присвячено візантійсько-скандинавським контактам
в їх відображенні в писемних джерелах. Тут читач знайде очікуване обгово-
рення русі у трактаті Константина Багрянородного (Elena Melnikova, «Rhosia
and the Rus in Constantine VII Porphyrogennetos’ De administrando imperio»),
статтю, присвячену уявленням авторів та слухачів скандинавських саг про
службу співплемінників в імператорській гвардії в Константинополі та
участь скандинавських королів у хрестових походах (Sverrir Jakobsson, «The
Varangian legend: testimony from the Old Norse sources»), а також невеличку
замітку Анни Литвиної та Федора Успенського про літописний сюжет знева-
ги до візантійського «золота» князя Святослава Ігоревича, трактований на
фоні скандинавської традиції, яку автори вважають опосередкованим усним
джерелом літописного епізоду. Вибір інших контекстів переконав би цих
фахівців, що щедрість є однією із чеснот взагалі всякого середньовічного
монарха, але, за дивним збігом, бібліографія до статті обмежується винятко-
во чотирма працями самих співавторів, де вже обговорено ці сюжети. Нато-
243РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
мість стаття Скотта Ешлі («Global worlds, local worlds: Connections and
transformations in the Viking age») закроєна з більшим розмахом, пропонуючи
спробу концептуалізувати історію вікінгів у великому масштабі (a large-scale
history) та огляд тих просторів, де вони діяли: від Візантії й мусульманського
світу до Північної Америки.
Останній розділ збірки містить дві статті. Моніка Уайт здійснила огляд
християнських реліквій на Русі («Relics and the princely clan in Rus»). Авто-
рка не пропонує нових ідей чи спостережень, акуратно та майже добросовіс-
но зводячи докупи відомості, почерпнуті з літератури. Із загальною темою
збірника її розділ пов’язує походження реліквій (із Візантії). Натомість його
зміст — начерк їхнього побутування на Русі впродовж ХІ–ХІІІ ст. — навряд
чи виправдовує вміщення статті у збірнику, присвяченому все ж контактам
між Візантією та Скандинавією і притому в добу вікінгів (тобто ІХ–ХІ ст.).
Стаття Йона Лінда, у відповідності із заголовком («Christianity on the move:
The role of the Varangians in Rus and Scandinavia»), є варіацією на давню тему
ролі варягів у поширенні християнства у Східній Європі та (меншою мірою)
Скандинавії. Автор обговорює декілька сюжетів, центральним з яких є хрис-
тиянство в Києві Х ст. (до Володимирового хрещення). При тому, що жодних
достовірних свідчень — як археологічних, так і текстуальних — розповсюд-
ження християнства на Русі впродовж Х ст. не існує, а все, що відомо про
русь-християн та варягів-християн у Києві походить із легендарних відомос-
тей у текстах не раніше ХІІ ст. (Повість временних літ, Пролог), а то й (як у
випадку Печерського патерика) — ХІІІ ст., автор наполягає на слушності
власної концепції «варязького християнства», котру визначає розпливчасто
як «раннє християнство на Русі й у Скандинавії», спричинене «подорожами
християн-варягів між Візантією та Скандинавією через Русь». Реконструкція
давньої реальності на підставі пізніх джерел — річ ризикована, надто ж коли
головним методом при цьому виявляється буквальна довіра до легендарних
повідомлень (на чому наполягає автор). У результаті картина, запропонована
Й. Ліндом, виявляється значною мірою містифікованою: дослідник відтво-
рює комплекс легендарних уявлень авторів ХІІ–ХІІІ ст. про початки христи-
янства.
Отож збірник — нерівноцінний у своїх компонентах. Утім, як справедливо
зазначають упорядники, у сукупності своїй уміщені тут праці служать свого
роду знімком, що фіксує стан сучасних знань і рівень суджень про різноманіт-
ні проблеми, пов’язані з відносинами між Візантією та «світом вікінгів».
О.Т.
244 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Волощук М.М. «Русь» в Угорському королівстві (ХІ — друга половина
ХІV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції. Відп. ред.
Л.В. Войтович. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014, 496 с.
У книзі розглядаються питання ідентифікації носіїв етноніма «русь» в Угорсько-
му королівстві впродовж ХІ–XIV ст. Перші компактні групи руських переселен-
ців тут фіксуються від середини ХІ ст. Мігранти із давньоруських земель-
князівств до Угорщини ідентифікуються за актовими матеріалами династій
Арпадів та Анжу під узагальненим поняттям Ruthenus (руський), dictus Orrus
(прозваний руським), іншими його варіаціями. Автор доводить, що чимало ото-
тожнених ним за наявними документальними матеріалами осіб колись належали
до галицької, чернігівської, київської, волинської родової і військово-служилої
знаті, духівництва, що під тиском різних обставин змінили місце проживання.
Визначено чотири групи осіб, котрі у володіннях Арпадів та Анжу іден-
тифікувалися як «русь». Встановлено 27 носіїв ідентичності Ruthenus та
29 осіб, відомих за документами dictus Orrus (прозвані руськими). Більшість
переселенців були знатними за своїм походженням і доволі заможними. Вони
ставали на королівську службу, де обіймали різноманітні посади. В угорських
джерелах, за спостереженнями автора, ідеться про руських комесів, йобагіонів
королівських фортець, сервієнтів, магістрів, суддів та королівських слуг.
Проте більшість зафіксованих у давньоруських літописах знатних русь-
ких переселенців ідентифікувати за актами та іншими документальними
матеріалами канцелярій Арпадів і Анжу виявилося неможливим. Виняток
становлять бояри Володислав Кормильчич, Жирослав і Судислав. Та й у
цьому випадку простежити їхні долі вкрай складно через те, що відомості
про них, які відклалися в угорських джерелах, надзвичайно скупі й мало-
інформативні.
Наприклад відомий за Галицько-Волинським літописом Володислав Кор-
мильчич чотири рази згадується в дипломах (1218 та 1232 рр.) короля Андрія
ІІ як persona nomine Ladislaus Ruthenus. Інших суттєвих документальних
свідчень про його діяльність в угорських джерелах не виявлено. Тому ви-
дається дивним твердження М.М. Волощука про те, що досі «оцінка цього
представника галицької знаті винятково за відомостями Іпатіївського літо-
пису носила суб’єктивний характер. Історики керувалися головно політич-
ними вподобаннями, кон’юнктурними підходами» (148). Такий відповідаль-
ний висновок був би очікуваним, якби спирався на невідомі досі історичні
джерела, зокрема угорські. Однак останні не містять оціночних характерис-
тик Володислава. Наявність кількох сіл і виноградників у складі його во-
лодінь на території Угорщини автоматично не вивищувала статус Володис-
лава в політичній структурі королівства. Тому ризикованою видається
спроба автора розташовувати галицького боярина «поряд з королівськими
баронами, нижчими представниками курії» (173).
245РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
М.М. Волощук зауважує, що «невведення у науковий обіг давно відомих
угорських актів та ряду інших документів дозволяло окреслювати негативи
правління «боярської олігархії», перетворювало знать на сторінках історич-
них студій на «заколотників», «бунтівників» та ін. Натомість уведення авто-
ром у науковий обіг «давно відомих» (!) угорських джерел дозволило йому
розвінчати придуману істориками одіозність Володислава й дійти нова-
торського висновку про те, що той «у взаєминах галицької знаті з угорським
королем на початку ХІІІ ст. посідав чільне місце» (173–174).
Так само доволі гіпотетичним є припущення автора про те, що угорський
король Андрій ІІ уважав галицького боярина Жирослава «ключовою постат-
тю серед знаті». Останній, розмірковує М.М. Волощук, «міг мати надання від
Арпадів», через те, що в 1221 р. визволив із полону учасника оборони Гали-
ча від військ князя Мстислава Мстиславича королівського урядника Філю.
Відтак він міг би бути серед наділених земельними володіннями іноземців,
що згадуються у виданій 24 квітня 1222 р. королем Андрієм ІІ «Золотій бул-
лі» (183). При цьому залишається нез’ясованим, чому його ім’я не було
внесено до артикулів цього документа.
Галицький боярин Судислав, ототожнюваний автором із Себеславом
угорських актів, міг належати, переконаний М.М. Волощук, до одного з най-
розгалуженіших у ХІІІ ст. чеського за походженням роду Лудан. При цьому
самоідентифікація Судислава, зазначає автор, невідома, як достеменно не вста-
новлено й імена та походження його батьків (301). Із реконструйованої дослід-
ником біографії галицького боярина довідуємося про те, що «впродовж
1214/1217 — 1221 рр. Судислав de genere Ludan при галицькому дворі Коло-
мана посідав чільне місце. Він володів навичками управління, здобув серед
знаті авторитет і повагу. Завдяки родинним зв’язкам у Галичині боярин не
лише уникнув полону і тюремних поневірянь, як інші схоплені угорці, а й от-
римав від нового князя в управління Звенигород» (309). Залишається загадкою,
як йому вдалося утвердитися в оточенні Мстислава Мстиславича, упродовж
1221–1228 рр. стати одним із найближчих йому людей і при тому до 1234 р.
залишатися в руслі галицької політики Арпадів? Незрозуміло, які позитивні
коннотації добачає автор у ним же створеному образі спритного галицького бо-
ярина-крутія — «першої особи» при Коломані, Андрієві й князеві Мстиславові?
Урядника, який «успішно використовував суперечки між Мстиславом Мстисла-
вичем і Данилом Романовичем на свою користь, вміло скеровував діяльність
місцевого боярства на отримання привілеїв угорського нобілітету» (323).
Незважаючи на певні вади й погрішності, авторові у цілому вдалося ок-
реслити соціальні та політичні наслідки процесів переселення вихідців із
«руського світу» до Угорщини, простежити, нехай і фрагментарно, перипетії
життя руських поселенців, які у ХІІ–ХІV ст. становили одну з найактивніших
іноземних громад королівства.
В.Р.
246 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Карпов А.Ю. Великий князь Владимир Мономах. М.: Молодая гвардия,
2015, 386 [14] с., илл. [Жизнь замечательных людей: Малая серия: сер.
биогр.; вып. 74]
Владимир Всеволодович Мономах — один из наиболее выдающихся древ-
нерусских князей, вошедший в историческое сознание как правитель, сумев-
ший на какое-то время объединить начавшие распадаться на независимые
княжества руские земли и успешно противостоять натиску степняков-полов-
цев. Его имя популярно не только среди историков, но и в среде пишущих на
исторические темы литераторов. Князя по преимуществу изучают раздельно
как политика, полководца, писателя, религиозного деятеля. Обобщающих же
монографических исследований, синтезирующих эти неразрывно связанные
в нем ипостаси, практически нет. Из всего многообразия существующих
работ на такую роль претендуют лишь несколько. Это давняя книга академи-
ка А.С. Орлова (Орлов А.С. Владимир Мономах. М.; Л., 1946), научно-худо-
жественное издание «Владимир Мономах» А.Н. Сахарова (впервые работа
была опубликована в 1985 г. в серии «ЖЗЛ», в написанной в соавторстве с
В.В. Каргаловым книге «Полководцы Древней Руси») и небольшое исследо-
вание Ю.В. Кривошеева (Кривошеев Ю.В. Пути и труды Владимира Моно-
маха. СПб., 1993).
А.Ю. Карпов известен читателю биографиями целого ряда древнерусских
правителей: княгини Ольги, князей Владимира Святославича, Ярослава
Мудрого, Юрия Долгорукого, Андрея Боголюбского, Александра Невского.
Настал черед, видимо, и Владимира Мономаха. Однако, в строгом смысле
слова, рецензируемая работа биографией князя не является. Это становится
очевидным уже при знакомстве с ее структурой.
Книга состоит из нескольких разделов. Первый и самый большой по объ-
ему выстроен как подробная, год за годом, хроника жизни и дел Владимира
Всеволодовича на фоне главных событий руской истории того времени. Ав-
тор, как правило, приводит фрагмент о князе из источника, а затем коммен-
тирует его. При этом, нужно отдать должное, он постарался собрать по воз-
можности все свидетельства источников, касающиеся Владимира Мономаха,
и выстроить их в единый хронологический ряд. Прежде всего, это летописи.
Летописные данные дополнены информацией, почерпнутой из адресованных
Владимиру Мономаху посланий церковных иерархов, Киево-Печерского
патерика, Сказания о чудесах святых князей Бориса и Глеба, так называемо-
го «Устава князя Владимира Всеволодовича», вошедшего в состав Руской
правды, и иностранных хроник.
Второй раздел книги составили собственные сочинения Владимира Мо-
номаха — Поучение, письмо князю Олегу Святославичу и примыкающая к
ним молитва. Эти тексты, частично нашедшие отражение уже в первом раз-
деле, приведены не только в переводе на современный русский язык, но и в
247РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
подлиннике, что автор объясняет отсутствием до сих пор «выверенного,
удовлетворяющего современным требованиям их издания». Несмотря на
резонность замечания, в издании, рассчитанном на массового читателя, это
представляется излишним. Специалист же все равно обратится к изданию
Поучения в составе Лаврентьевской летописи в первом томе «Полного соб-
рания русских летописей», которое и сам А.Ю. Карпов признает «наиболее
качественным с научной точки зрения» (11).
В отдельный раздел книги выделены послания Владимиру Мономаху
киевского митрополита Никифора и послание неизвестного епископа неиз-
вестному князю, в авторе и адресате которого А.Ю. Карпов, вслед за
М.Н. Тихомировым и Н.В. Понырко, видит, соответственно, Даниила Юрьев-
ского и Владимира Мономаха (316–320). При этом только в одном из этих
посланий — послании митрополита Никифора О посте — дана яркая харак-
теристика личности князя, приведены сведения о его образе жизни, о силь-
ных и слабых, по мнению митрополита, сторонах его натуры. Два же других,
помещенных в книге, послания — о латинской вере того же Никифора и
О повинных неизвестного автора — в этом отношении малоинформативны.
Последнее произведение вообще довольно туманно, что порождает различ-
ные его толкования. Так, первый его издатель А.С. Павлов увидел в авторе
этого послания суздальского епископа Дионисия, а в адресате — Дмитрия
Донского. Г.М. Прохоров же, согласившись с тем, что оно адресовано пос-
леднему, посчитал, что его автором был никто иной, как митрополит Кипри-
ан (Прохоров Г.М. Повесть о Митяе. Русь и Византия в эпоху Куликовской
битвы. Л., 1978, 193–194).
Наконец заключительный раздел книги А.Ю. Карпова посвящен средневе-
ковой легенде о Мономахе, ее генезису и эволюции. Именно он делает работу
завершенной, показывая значение фигуры Владимира Мономаха в российской
истории и исторической памяти. В предваряющем источники тексте автору
удалось не только обрисовать процесс мифологизации образа Владимира Мо-
номаха в общественно-историческом сознании руского средневековья, но и
показать причины и обстоятельства этого явления. «Как оказалось, — пишет
А.Ю. Карпов, — не только подвиги на поле брани и многогранная государс-
твенная деятельность, но и само его имя, необычное для русского слуха, и
греческое происхождение дали повод к развитию легенды» (322). Эта легенда,
как он демонстрирует, нашла отражение в знаменитом Слове о погибели Рус-
кой земли, а после того, как пала Византия и Московская Русь начала позици-
онировать себя в качестве ее преемницы, получила развитие в цикле произве-
дений, повествующих о «Мономаховых дарах». Прямой преемственности
между образами Владимира Мономаха, существовавшими в XIII в. и на рубе-
же XV — XVI вв., однако, не прослеживается.
Следует отметить, что помещенные в книге тексты источников сопровож-
дены тщательным и добротным комментарием, включая необходимые исто-
248 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
риографические сюжеты и, прежде всего, историю их создания и спорные
трактовки. Особенно информативны комментарии к Поучению Владимира
Мономаха и Посланию о Мономаховых дарах Спиридона-Саввы, которое
А.Ю. Карпов, уточняя и развивая мнение Р.П. Дмитриевой, признает наибо-
лее ранним памятником цикла Сказаний о князьях владимирских. Рассматри-
вая историю сложения легенды о «Мономаховых дарах», автор справедливо
уделяет внимание и непосредственно самим дарам, прежде всего «шапке
Мономаха», истории ее создания и соответствующей историографической
«паспортизации» в конце XV в. Однако, говоря о «шапке Мономаха»,
А.Ю. Карпов ссылается лишь на мнение советского искусствоведа М.Г. Кра-
маровского, признававшего ее продуктом золотоордынских ювелиров, изго-
товленным в Крыму в начале XIV в. (331). Работы последних лет, существен-
ным образом уточняющие или переосмысливающие историю этой инсигнии,
остались ему, к сожалению, неизвестны (Жилина Н.В. «Шапка Мономаха».
Историко-культурное и технологическое исследование. М., 2001; Богатырев
С.Н. Шапка Мономаха и шлем наследника: репрезентация власти и династи-
ческая политика при Василии III и Иване Грозном. Петербургские славянс-
кие и балканские исследования. 2011, № (9), 171–193; Богатырев С.Н. Золото
шапки Мономаха. Тайна царского венца. Родина. 2012, № 9, 132–135).
Несмотря на стремление автора к объективности, критической оценке
фактического материала, А.Ю. Карпов, тем не менее, принимает на веру
многое из того, что у большинства исследователей вызывает серьезные сом-
нения. Так, он пишет, что Владимир Мономах в период после 1093 г. «сумел
утвердить свой нравственный (? — А.И.) и политический авторитет в русском
обществе, стать […] самым влиятельным из русских князей» (56) — точка
зрения, в общем-то, традиционная для апологетов этого князя. Хотя автор и
полагает, что «наверное, он не всегда соответствовал тому высокому идеалу,
который сам создал». Однако, что «величайшая редкость», он все же «ис-
кренне стремился достичь его» (8). Владимир Мономах, в представлении
А.Ю. Карпова, руководствовался в своей деятельности не какими-то узкоко-
рыстными интересами, а исключительно нравственными идеалами добра и
справедливости.
Таким образом, очередной книге А.Ю. Карпова в главном присущи те же
недостатки, что и предшествующим: «Автор пошел по обычному пути, пе-
ресказывая летописи и сопровождая их сведения комментариями, но реже,
чем следовало бы, подвергая сами эти сведения критическому анализу» (Ко-
роленков А. Рец. на: Карпов А.Ю. Юрий Долгорукий. 2-е изд. — М.: Молодая
гвардия, 2007 [серия «Жизнь замечательных людей»]. Ruthenica. 2008, VII,
240). Тем не менее, рецензируемая работа представляет определенный инте-
рес, являясь достаточно профессиональной (а также отличающейся хорошим
литературным изложением) попыткой собрать и систематизировать значи-
тельный материал об одном из наиболее ярких древнеруских правителей.
249РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
В этом смысле она не только подводит итог довольно скрупулезной работе
автора по воссозданию портрета князя, но и может служить отправной точ-
кой для новых исследований.
А.И.
Абраменко В.А. Средневековый Новгород глазами потомков (на материале
документов XVIII — начала XX вв.). Ростов-на-Дону, 2011, 312 с.: илл.
В основу книги была положена защищенная в 2011 г. в Южном федеральном
университете (Ростов-на-Дону) кандидатская диссертация.
Автор задался целью изучить содержание образа средневекового Велико-
го Новгорода как «динамичного явления культуры в общественной мысли
России XVIII — начала XX веков на материалах работ отечественных исто-
риков, деятелей общественно-политической мысли и произведений искусст-
ва» (22). Поставленная в работе проблема вписывается в один из современ-
ных исторических трендов и опирается на концепцию «мест памяти» Пьера
Нора, теоретические разработки в области изучения исторического сознания
и исторической памяти ряда американских и российских исследователей.
Структурно книга состоит из введения, трех глав, заключения, библиогра-
фического списка, перечня использованных сокращений и приложений. Во
введении обоснованы актуальность темы, цели и задачи работы, хронологи-
ческие рамки исследования, охарактеризована его теоретическая и методо-
логическая основа, дан обзор литературы и источников. Анализируя источ-
ники различного происхождения, автор прибегает к методологическому
принципу равноправного их рассмотрения, что не является традиционным
для российской исторической науки, но позволяет всесторонне изучить кон-
кретный образ исторической памяти и избежать возможного субъективизма
в своих оценках.
В первой главе автор рассматривает формирование представлений о про-
шлом Новгорода в общественной мысли XVIII — начала XIX вв., актуали-
зированное, как им показано, дискуссией норманистов и антинорманистов о
происхождении государства на Руси (40–92). Вторая глава посвящена после-
довавшим после победы в войне с наполеоновской Францией изменениям в
восприятии образа Великого Новгорода, новым чертам этого образа (93–162).
Следующий этап в развитии представлений о Великом Новгороде, пришед-
шийся на 1860-е гг. и продолжавшийся до 1917 г., освещается в заключитель-
ной, третьей, главе (163–232).
Каждая из этих трех глав, соответствующая трем временным отрезкам,
маркирующим происходившие изменения рассматриваемого образа, разде-
лена, в свою очередь, на три параграфа, выделяемые по основным сферам
250 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
общественной мысли: историческая мысль, литература, изобразительное
искусство. В рамках каждого из параграфов рассмотрен основной круг исто-
рических сюжетов и образов, относящихся к Великому Новгороду и к отде-
льным сторонам его внутренней жизни. Это такие сюжеты и образы, как
начала государственности на Руси, образы князя Владимира Святославича и
Рогнеды-Гореславы, князя Александра Невского, сюжет покорения Новгоро-
да, образы богатыря, Новгорода — центра торговли и города демократии,
новгородского ушкуйника, Новгорода — христианского города, реки Волхов,
героя-одиночки, борющегося за счастье сограждан, образ средневекового
Новгорода в контексте европейской культуры.
В заключении сформулированы основные итоги исследования, делается
вывод о роли и месте образа Новгорода в историческом сознании и истори-
ческой памяти русского народа в дореволюционный период. Согласно авто-
рской трактовке, если в XVIII в. процесс конструирования образа Новгорода
имел во многом искусственный характер, то в начале XIX в. этот образ пре-
вратился в естественное место памяти (236). «Являясь отчасти историческим
фактом, отчасти вымыслом, основанным на реальных событиях, образ Вели-
кого Новгорода в общественной мысли России XVIII — начала XX века
представляет собой своеобразное продолжение новгородского былинного
цикла, адаптированного к новым историческим, политическим и обществен-
ным реалиям» (239).
В приложении к книге помещены схемы формирования и взаимодействия
исторического сознания и исторической памяти, репродукции произведений
изобразительного искусства XVIII — начала XX вв. Качество передачи пос-
ледних, к сожалению, оставляет желать лучшего.
Предпринятое В.А. Абраменко исследование образа средневекового Нов-
города обогащает и конкретизирует представление о структуре русского
общественно-исторического сознания и занимает свое место в решении ком-
плексной научной задачи инвентаризации мест русской исторической памя-
ти. Будучи основательно и хорошо написанной, книга представит интерес
как для специалистов, так и для всех тех, кто интересуется вопросами сред-
невековой истории культуры и общественной мысли.
А.И.
251РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Афонское наследие: Научный альманах [«The Athonite Heritage», a
Scholar’s Anthology]. Вып. 1/2: Материалы международной научной кон-
ференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», Чер-
нигов, 28–29 ноября 2014 г. К.; Чернигов: Издание Международного ин-
ститута афонского наследия в Украине, 2015, 512 с., илл.
В основу започаткованого Міжнародним інститутом афонської спадщини в
Україні альманаху покладено матеріали наукової конференції «Русь та Афон:
тисячоліття духовно-культурних зв’язків», організованої цією громадською
інституцією на базі Чернігівського національного педагогічного університе-
ту ім. Т.Г. Шевченка в листопаді 2014 р.
У «науковому альманаху» (якому укладачі надали курйозний контртитул
a Scholar’s Anthology) представлено статті, присвячені різноманітним питан-
ням історії та мистецької спадщини Афону, його впливам на розвиток бого-
словської думки, духовної культури слов’янського світу й, зокрема, Київської
Русі. У цьому тематичному блоці привертає увагу насамперед стаття
О.М. Іоннісяна та О.Є. Черненко «Афонские традиции в зодчестве Древней
Руси». Дослідники вмотивовують, що в києво-чернігівській архітектурі ру-
бежу ХІІ–ХІІІ ст. «афонські риси» виявляються в контексті місцевої архітек-
турної й будівельної традиції. На їхню думку, особливості будівельного ма-
теріалу та характер кладки стін, облаштування фундаментів указують на те,
що пам’ятки давньоруського зодчества Чернігова й Сіверської землі зводи-
лися руками місцевих майстрів. При цьому вони знаходять в їхній творчості
«черты, аналогии которым невозможно найти в это время более нигде (поз-
днее, в XIV–XV вв., они были распространены в Сербии) — конструкция
ступенчато-повышенных подпружных арок, сохранившаяся до наших дней
в Пятницкой церкви Чернигова» (435).
Не обійшлося й без наукових відкриттів. Розглядаючи дискусійні питання
зовнішньої політики Візантії в 978–980 рр., Олександр Роменський залучає
повідомлення Новгородського п’ятого, Никонівського та Воскресенського
літописів, що під 979 р. містять свідчення про візантійське посольство до
Ярополка Святославича. Зазначаючи, що джерелознавча достовірність цих
даних небезспірна, дослідник усе ж наполягає на тому, що вони відповідають
історичним реаліям. Не Володимир, а Ярополк за рік до своєї смерті, на дум-
ку автора, надав Візантії військову допомогу для придушення заколоту Вар-
ди Скліра: «Вооруженный переворот Владимира в Киеве в 978 г. срывает
достигнутые соглашения, но, после прихода к власти, новый князь все же
отправляет часть варягов в Византию, где они, возможно, применялись для
службы на восточных рубежах» (39).
Надія Верещагіна простежує виникнення культу св. Пантелеймона у Ві-
зантії й Київській Русі. Вона вважає, що формування його культу на Русі не
було пов’язано з іменем київського князя Ізяслава Мстиславича (1146–1154 рр.)
252 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
та придбанням однойменного монастиря на Афоні (1164 р.). У притаманній
вихованцям Кindergarten Надії Нікітенко стилістиці автор заявляє: «На са-
мом деле, миссия (!) св. Пантелеймона на Руси относится к концу Х — нача-
лу XI в. и связана с ее крещением и культуротворческой деятельностью ве-
ликокняжеской четы — Владимира и Анны. Есть основания полагать, что
реликвии великомученика прибыли в Киев в числе других святынь, находив-
шихся в свадебном кортеже (!) порфирородной супруги Владимира — прин-
цессы Анны, сестры византийских императоров» (234). Авторка стверджує,
що у Софії Київській представлено найдавніші у східнослов’янському живо-
пису зображення св. Пантелеймона: «Фронтальное в полный рост изображе-
ние юного целителя фигурирует на восточной плоскости одного из южных
столбов центрального нефа. Он держит перед грудью ковчежец-пиксиду с
лекарствами […] Одеяние святого указывает на его незримое участие в цер-
ковных таинствах (!)» (236). Фреска, як і слід того було очікувати, «удокумен-
тована» написами-графіті зі зверненнями до св. Пантелеймона. І, звичайно ж,
на самому образі прокреслено одну з так званих «ранніх дат» — 6527/1019 р.
(!) До повного комплекту додається наступна ідея: «В свете новейших иссле-
дований прослеживается родовая традиция наименования потомков Яросла-
ва в честь св. Пантелеймона. Не исключено, что она начата самим Ярославом
(Пантелеймоном?) как основателем собственной (!) династии. В Византии и
на Руси существовал обычай давать два христианских имени — общеизвес-
тное крестильное и тайное молитвенное. Ярослав, названный крестильным
именем Георгий, мог получить молитвенное имя Пантелеймон, известное
лишь его ближайшему окружению» (238).
Цікавий і пізнавальний матеріал міститься у статті римського дослідника
Марко Мерліні «Амальфи: деятельность насельников Бенедиктинского мо-
настиря на Афоне по преодолению церковной схизмы в X–XIII веках» (42–
55). Амальфіон належить до того першого покоління монастирів-кіновій, з
утворенням яких почало по-справжньому організовуватися чернече життя на
Афоні. Цю обитель збудували лангобардські монахи-бенедектинці одночасно
з Великою лаврою, Ватопедом та Івіроном. Упродовж трьох століть, з 985–
990 по 1287 рр. цей «римський» анклав на Афоні відігравав роль культурно-
го посередника між латинським Заходом і православним Сходом.
Про афонський ісихазм та його відгомони в українській літературі другої
половини XIV–XV ст. ідеться у статті Юрія Пелешенка (280–289). Єжи Ос-
тапчук розглядає нові фрагменти рукописних кириличних Євангелій із
зібрання монастирів Афону (304–316). Окремий тематичний блок альманаху
присвячено висвітленню різноманітних питань життя та діяльності українсь-
кого мислителя-богослова XVIII ст. Паїсія Величковського.
В.Р.
253РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ
Узелац Александар. Под сенком пса. Татари и jужнословенске земље у
другоj половини ХІІІ века. Београд: Утопиjа, 2015, 321 с.
Як правило, Ruthenica не оглядає видань, присвячених іншим, ніж Східна та
Центральна Європа, регіонам. Дослідження сербського історика Олександра
Узелаца заслуговує на те, щоб стати винятком із правила. Формально стосу-
ючись Балкан (або ж, за сучасним поділом, Південно-Східної Європи), книж-
ка, проте, має безпосереднє відношення до середньовічної історії України.
Адже головний її сюжет — кар’єра знаного монгольського воєначальника й
державного діяча Ногая, створення ним у Причорномор’ї напівдержавного
організму, відомого як «улус Ногая», а також вплив, що його утворення та
політика його ватажка справляли на довколишні регіони.
У вступі (11–30) автор ретельно оглядає численні джерела до його теми,
демонструючи чудове вміння оперувати різномовними текстами, а також
обговорює теоретичні та термінологічні аспекти дослідження. Перші дві
глави присвячено так званому західному походу монголів (з особливою ува-
гою до його впливу на Угорщину й південнослов’янські держави) та утво-
ренню Золотої Орди. Глава третя досліджує геополітичні зміни в регіоні, до
яких призвело встановлення монгольського домінування. Ці підрозділи кни-
ги служать свого роду загальноісторичним вступом до її головної теми.
Дві наступні глави присвячено ранній кар’єрі Ногая (глава третя, 89–120) та
його утвердженню впродовж 1260-х рр. у найзахіднішій частині колишнього
Дешт-і-Кипчака — причорноморському степу між Дунаєм та Правобережжям
Дніпра (глава четверта, 121–157). Глава п’ята досліджує формування улусу Но-
гая, цієї «держави в державі», та її статус у системі монгольських володінь у
Східній Європі. Географічне розташування улусу Ногая спричинило його без-
посередні контакти з Другим Болгарським царством, Угорським і Сербським
королівствами, тож глава шоста (185–230) досліджує переважно політику Ногая
щодо цих держав, а також відновленої Візантійської імперії. Остання глава книж-
ки простежує конфлікт Ногая із центральною владою Золотої Орди, внаслідок
якого він загинув, а його улус припинив існування як політична реальність.
Ногай, безперечно, належить до першого ряду політичних діячів другої
половини ХІІІ ст. Його важка рука відчувалася далеко за межами безпосеред-
ньо підвладної території: від Візантії до Галицько-Волинських земель та
Литви (ці сюжети також присутні у книжці). Прекрасно документована, із
великою кількістю свіжих спостережень книжка Олександра Узелаца відкри-
ває шляхи до нового осмислення долі великого регіону й виходить далеко за
рамки територіального обмеження свого заголовку. Вона безумовно привер-
не увагу східноєвропейських дослідників, зацікавлених у політичній історії
другої половини ХІІІ ст.
О.Т.
|