Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Ruthenica |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191525 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха / В. Арістов // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 50-82. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191525 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1915252023-07-03T19:26:02Z Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха Арістов, В. 2016 Article Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха / В. Арістов // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 50-82. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191525 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В. |
| spellingShingle |
Арістов, В. Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха Ruthenica |
| author_facet |
Арістов, В. |
| author_sort |
Арістов, В. |
| title |
Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха |
| title_short |
Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха |
| title_full |
Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха |
| title_fullStr |
Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха |
| title_full_unstemmed |
Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха |
| title_sort |
походження історичних повідомлень пам’яті та похвали князю володимиру якова мніха |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191525 |
| citation_txt |
Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха / В. Арістов // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 50-82. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT arístovv pohodžennâístoričnihpovídomlenʹpamâtítapohvaliknâzûvolodimiruâkovamníha |
| first_indexed |
2025-07-16T15:46:27Z |
| last_indexed |
2025-07-16T15:46:27Z |
| _version_ |
1837819015724007424 |
| fulltext |
© Ruthenica XIII (2016), 50–82
Вадим Арістов
Походження історичних повідомлень
Пам’яті та похвали князю Володимиру Якова мніха
Уявлення й контексти
Конкурент літопису. Основним джерелом до історії Русі ІХ — початку
ХІІ ст. є Повість временних літ. Майже всі інші історичні оповіді про цей
період, створені на Русі, прямо чи опосередковано засновані на викладі цьо-
го, «Початкового», літопису. У науці відомо тільки два «конкурентних» тво-
ри, які подають альтернативні версії подій: Новгородський перший літопис
молодшої редакції й Пам’ять та похвала князю Володимиру Якова Мніха
(далі — ПП). Новгородський літопис є конкурентом ПВЛ в оповіді за другу
половину ІХ — середину Х ст., тоді як ПП пропонує альтернативну історію
княжіння Володимира Святославича (кінець Х — початок ХІ ст.). Більше ста
років переважна увага приділялася співвідношенню ПВЛ і Новгородського
літопису. Хоча консенсусу все ще не досягнуто, зібрано достатній матеріал,
який свідчить про відносно пізнє походження наративу Новгородського лі-
топису і його залежність від ПВЛ 1.
Натомість походження історичної інформації ПП все ще залишається ледь
не найбільшою загадкою для істориків. Твір Якова Мніха суміщає панегірич-
ні та житійні елементи, містить три компактних блоки історичної інформації,
що стосується хрещення Володимира та його діяльності до й після цього
акту. У тексті ці блоки розташовано досить хаотично. У першому йдеться про
походи Володимира на сусідні народи ще як язичника та про виправу на
Корсунь. Два інших блоки містяться наприкінці твору. У другому викладено
відносну хронологію деяких діянь Володимира впродовж дев’яти років після
хрещення. У третьому — автор оповідає про прихід Володимира до влади в
1 Укажу тільки деякі з останніх праць: Вилкул Т.Л. Новгородская первая летопись и Начальный свод.
Palaeoslavica (XI, 2003), 5–35; Вилкул Т.Л. Повесть временных лет и Хронограф. Palaeoslavica (XV,
2007), 56–116; Donald Ostrowski, “The Nachalnyj Svod Theory and the Povest’ vremennykh let,” Russian
linguistics (31, 2007), 269–308; Фоллин Станислав. Об одном возможном источнике предисловия к
Начальному своду. Ruthenica VII (2008), 140–153; Вилкул Т.Л. Древнеславянский перевод Хроники
Георгия Амартола в Повести временных лет и Новгородской Первой летописи младшего извода.
Древняя Русь: вопросы медиевистики. 3. М., 2013, 11–20; Вілкул Т.Л. Літопис і Хронограф. Студії
з текстології домонгольського київського літописання. К., 2015.
51Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Києві й вираховує відносну та абсолютну хронологію цих подій, прив’язую-
чи їх до дати хрещення.
У чому ж полягає альтернативність історії ПП? По-перше, автор викла-
дає версію хрещення Володимира, суттєво відмінну від літописної. Якщо
згідно з ПВЛ Володимир хреститься в Корсуні й власне для цього здійснює
цей похід, то у ПП виправа на Корсунь відбувається через два роки після
особистого хрещення Володимира. Зв’язок між походом, одруженням з Ан-
ною і хрещенням розривається. Корсунь потрібен Володимирові для того,
щоб привести звідти попів і вчителів, а шлюб з Анною — щоб міцніше ут-
вердитися у вірі. По-друге, ПП оповідає про невідомі з інших джерел діяння
князя: похід на хозар та незрозумілу експедицію «до порогів» («къ поро-
гомъ») за рік до корсунського походу і на наступний рік після хрещення.
По-третє, окремої уваги заслуговує хронологія подій життя Володимира: як
абсолютна, так і відносна. ПП подає точну дату входження Володимира до
Києва — 11 червня 978 р. Крім того, зазначено, що це сталося на восьмий
рік після смерті Святослава, отже він загинув у 970 р. (а не у 972, як у ПВЛ).
Між хрещенням і походом на Корсунь (абсолютні дати яких не вказано),
згідно з ПП, проходить два роки, тоді як у ПВЛ це події одного року. Від-
повідно всю хронологію від смерті Святослава до побудови Десятинної
церкви розраховано доволі дивним чином. Спроби зрозуміти її приводили
істориків до висновку, ніби Яків Мніх датував хрещення князя 987 р. (а не
988 р., як у ПВЛ).
Традиція вивчення й авторитет джерела. Після відкриття К.Ф. Калай-
довичем і перших публікацій та досліджень Макарія (Булгакова), М.П. По-
годіна, І.І. Срезневського ПП швидко посіла місце серед найдавніших
пам’яток руської писемності ХІ ст. Твір було сприйнято за першу спробу
прославити хрестителя Русі, а історичні повідомлення ПП — за незалежні
від літопису. Автора ПП — такого собі Якова Мніха — вважали за творця
переказу (Сказання) про перших руських мучеників, святих князів Бориса і
Гліба2.
Єдиний серйозний голос «проти» такого бачення у середині ХІХ ст. подав
П.Г. Бутков, який відсував ПП у ХІІ ст. і проголошував її залежність від «вре-
менника Нестора» (ПВЛ). Проте його судження базувалися не стільки на
аналізі ПП як такої, скільки на датуванні Сказання про Бориса і Гліба, авто-
ром якого вчений уважав того ж таки Якова Мніха3.
Кінець ХІХ ст. приніс зміни у вивчення ПП. О.І. Соболевський на підставі
згадок Володимира як святого зробив висновок про появу твору (принаймні
2 Див. огляд С.О. Бугославського: Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы»
князю Владимиру. ИОРЯС. Т. 29. Пг., 1925, 105–110.
3 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 110–112.
52 Вадим Арістов
у сучасному вигляді) не раніше кінця ХІІ або у першій половині ХІІІ ст.4
М.К. Нікольський поділяв ідею про виникнення тексту ПП не раніше кінця
ХІІ ст., водночас приймаючи іншу думку Соболевського — про використан-
ня у цьому творі давніх та оригінальних історичних записів5. У статті 1914 р.6
погляди своїх попередників ретельно розібрав і підсумував С.О. Бугославсь-
кий. Сам дослідник висловився на користь того, що ПП є новгородською
компіляцією середини ХІІІ ст., яка виникла під час канонізації Володимира
за княжіння Олександра Невського7. Слідуючи за Соболевським і Нікольсь-
ким, він приймав поділ ПП на три частини: власне «Пам’ять і похвала Воло-
димиру», «Похвала Ользі» і т. зв. «Давнє житіє» — останню частину, де й
зосереджено унікальні історичні повідомлення. Залишаючи питання відкри-
тим, Бугославський, тим не менш, давав зелене світло пошукам основи
«Давнього житія», яка мала бути старішою за усю компіляцію ПП.
Дослідження О.О. Шахматова ще більше ускладнили цю, і без того склад-
ну, картину історії формування ПП. Вчений повернув твір у коло пам’яток
ХІ ст., але, за Соболевським, уважаючи його компілятивним. Відповідно
третя, «житійна», частина ПП могла походити ще з першої половини ХІ ст. і
відображати ранні уявлення про хрещення Володимира (не «зіпсуті» леген-
дою про хрещення у Корсуні)8.
Свої ідеї щодо ПП Шахматов найповніше розвинув у праці «Жития и
сказания, касающиеся князя Владимира», яка не була завершена й опубліко-
вана9. Найважливіше джерело і складова ПП, «Давнє житіє», на його думку,
не дійшло в первісному вигляді й у складі ПП було розбито на дві частини
(до та після т. зв. «молитви князя Володимира»). Його композиція нібито
втратила початкову логічність і хронологічну послідовність викладу та була
ускладнена деякими вставками. Зокрема Шахматов вважав, що мотив Кор-
сунського походу в «Давньому житії» є вставкою — наслідком узгодження
первісного тексту з популярною «корсунською легендою». В оригіналі ніби-
то йшлося про хрещення Володимира у Києві. Оригінал «Давнього житія»,
за Шахматовим, був заснований на давньому літописі, старшому не тільки за
4 Соболевский А.И. «Память и похвала» св. Владимиру и «Сказание» о свв. Борисе и Глебе (по
поводу статьи г. Левитского). Христианское чтение. 1890, № 5/6, 794.
5 Никольский Н.К. Материалы для повременного списка русских писателей и их сочинений
(X–XI вв.). СПб., 1906, 229–238.
6 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 105–159.
7 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 136–137.
Див. також: Francis Butler, Enlightener of Rus’. The Image of Vladimir Sviatoslavich Across the
Centuries (Bloomington, 2002), 77–79.
8 Шахматов А. А. Корсунская легенда о крещении Владимира. Оттиск из Сборника статей в
честь В.И. Ламанского. СПб. 1906, 16–17; Шахматов А. А. Разыскания о древнейших русских
летописных сводах. СПб., 1908, 28.
9 Санкт-Петербургский филиал архива Российской академии наук. Ф. 134 Алексей Александрович
Шахматов. Оп. 1. Д. 112 «Жития и сказания, касающиеся князя Владимира» [1905]. Л. 32 об. —
35 (С. 44–49).
53Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
ПВЛ, а й за гіпотетичний «Початковий звід» кінця ХІ ст. Один з аргументів
полягав у тому, що події у «Давньому житії» не мають дат, а структуровані
за відносною хронологію («на другое лѣто», «по сѣмъ» тощо).
У своїй специфічній манері Шахматов перегруповував фрагменти текс-
ту в уяві та створював «правильну» композицію — таку, якою вона нібито
була в оригінальному творі. До того ж він легко усував незручні місця,
оголошуючи їх пізнішими нашаруваннями і вставками. Так, розповідь про
походи Володимира (підозріло близьку до літописної) він визнавав пізньою
інтерполяцією.
Під впливом Шахматова ортодоксальний погляд на ПП та її історичні
повідомлення отримав друге дихання в історіографії ХХ ст. Уже М.І. Се-
ребрянський працював у рамках шахматівських поглядів. Він датував ПП
(без «Житія Ольги» і деяких гаданих редакційних поправок) останньою
чвертю ХІ ст. Історичні повідомлення наприкінці твору Серебрянський
уважав залишком чернеток — виписок із найдавнішого літопису (на кшталт
шахматовського «Найдавнішого зводу»), зроблених, імовірно, самим Яко-
вом Мніхом10.
М.М. Тихомиров та А.М. Насонов уважали гіпотетичне джерело ПП
дуже давнім історичним текстом, ледь не першим таким твором на Русі11.
Підстави для цього були, здавалося б, очевидні: ПП оповідає про події, яких
не знає ПВЛ (та Новгородський перший літопис, тобто, за Шахматовим,
«Початковий звід» 1090-х рр.) і містить іншу, нібито правильнішу, хроноло-
гію подій. Крім того, тут є точна дата початку княжіння Володимира в Києві,
невідома літописам.
Ці ж підстави дозволили О.В. Назаренку вважати ПП відображенням
найдавніших проб руського історієписання, зокрема прижиттєвої похвали
Володимиру12. Цю гіпотезу використала Н.І. Мілютенко. На думку дослід-
ниці, джерелом історичної інформації ПП був твір про Володимира, укла-
дений із нагоди освячення Десятинної церкви13. За Мілютенко, ПП була
цілісним твором14, написаним не пізніше третьої чверті ХІ ст.
Навіть приймаючи пізнє датування та компілятивний характер ПП, до-
слідники визнають можливість того, що в історичних повідомленнях
10 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития (обзор редакций и тексты). М., 1915, 43–51.
11 Тихомиров М.Н. Начало русской историографии. Вопросы истории. 1960, № 5, 53–54; Насонов А.Н.
История русского летописания. XI — начало XVIII века. М., 1969, 27–32. Уважаючи «літописні»
замітки ПП залишком найдавніших записів, що велися при Десятинній церкві в Києві, вчений
писав: «…перед нами редчайший пример древнейших летописных записей» (31).
12 Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях: Междисциплинарные очерки, куль-
турных, торговых, политических отношений IX–XII веков. М., 2001, 376–379, 405–406.
13 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси. Древнейшие
письменные источники. СПб., 2008, 51–80, 93–103, 151.
14 Щоправда, при цьому Мілютенко рішуче доводила вставний характер «Похвали Ользі».
54 Вадим Арістов
пам’ятки використано найдавніші церковні й «світські» записки рубежу
Х–ХІ ст.15 Переважання «оптимістичного» підходу до ПП упродовж остан-
нього століття, слід гадати, пов’язане із впливом ідей Шахматова16.
ПП стабільно користується авторитетом як історичне джерело. Перші
дослідники, такі, як Макарій (Булгаков) та Є. Голубинський, сприймали її за
незалежний від літопису твір і брали за основу для реконструкції хронології
й подій життя Володимира17. Те саме спостерігається і в дослідженнях остан-
ніх десятиліть18. Уважається, що ПП дає більш реалістичну картину подій,
аніж ПВЛ. Із легкої руки Шахматова в історіографії встановилася презумпція
вторинності «корсунської легенди» хрещення Володимира, викладеної у
ПВЛ. За дивною логікою, у старших за ПВЛ руських історичних текстах
(а вони нібито безсумнівно існували) повинна була міститися інша версія
хрещення князя, яка не пов’язувала б похід на Корсунь із прийняттям хрис-
тиянства19. Під такий «профіль» давнього — і чомусь вочевидь правдивого —
історичного твору якнайкраще підходить ПП. На жаль, при цьому часто не
беруть до уваги ту обставину, що більш логічний наратив — не обов’язково
старший і первинний. Сучасні наукові реконструкції, логічні та стрункі, є
найпізнішими версіями хрещення Володимира.
Можна помітити, що питання про походження всієї ПП та її історичних
повідомлень існують автономно. Попри суперечки з приводу деталей, уже
більше ста років у науці існує консенсус щодо статусу цих повідомлень.
Вони традиційно вважаються в основі давніми й оригінальними, незалеж-
но від датування всієї пам’ятки. Головною підставою такої оцінки було і є
доволі однобічне враження дослідників від тексту. Суто теоретично уні-
кальність повідомлень і хронології можна було б пояснити і як первинністю
по відношенню до літопису, і як вторинністю. В обох випадках передбача-
лася б доля творчості: або літописця, або Якова (кожен з яких міг переро-
бити своє джерело). Між тим, більшість учених завжди обирали саме пер-
ший варіант.
15 З останнього див.: Роменський О.О. «Пам’ять і Похвала князеві Володимиру» Іакова Мніха:
питання походження та хронології. Вісник Черкаського університету. № 22. Черкаси, 2012,
126–133; Роменський О.О. До питання про «Пам’ять і Похвалу князеві Володимиру» Іакова
Мніха. Наукові записки. Збірник праць молодих вчених на аспірантів. Інститут української
археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Т. 25. К., 2012, 39–50.
16 Див., щоправда, скептичні зауваження О.П. Толочка щодо древності ПП (Толочко А.П. Очерки
начальной руси. К., СПб., 2015, 38–39).
17 Макарий (Булгаков). История русской Церкви. Т. 2. СПб., 1857, 108–111; Голубинский Е.Е.
История русской церкви. Том 1. Первая половина тома. М., 1901, 106, 121.
18 Рапов О.М. Русская церковь в ΙX — первой трети XΙΙ в. Принятие христианства. М., 1988, 185,
223–225; Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях, 376–379, 405–406; Милютенко
Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси, 51–80.
19 При цьому часто звертаються до згаданих літописцем «невігласів», які називали місцем
хрещення Володимира чи то Київ, чи то Василів. Примітно, що, не довіряючи авторові ПВЛ, у
«корсунській легенді», учені довіряють «невігласам». Більше того, часто вважають, що за цими
«невігласами» ховаються поважні писемні пам’ятки — літописні зводи, попередники ПВЛ.
55Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Чому так сталося? Здається, причиною тому — історіографічна традиція
вважати ПП твором ХІ ст., а точніше — вплив суджень перших дослідників
пам’ятки, зокрема К.Ф. Калайдовича і М.П. Погодіна. Примітно, що вони —
автори концепції «ПП — твір ХІ ст.» — будували свої висновки не на порів-
няльному аналізі всього тексту, а на тлумаченні перших рядків20. Саме там
автор називає себе Яковом і неясно згадує про Бориса і Гліба. Це дало мож-
ливість припустити тотожність автора Якову Печерському, відомому зі стат-
ті ПВЛ 1074 р., та приписати йому Сказання про Бориса і Гліба — безсумнів-
но ранній (до початку ХІІ ст.) твір. Власне, тільки з цього й розгорнулася
традиція. Із часом зміст початкової аргументації вивітрювався, але стереоти-
пи сприйняття залишалися. Як в експериментах Павлова: зник подразник,
проте залишився умовний рефлекс.
Задачі та матеріал. Завдання цієї статті — розібратися, чи може ПП ві-
дображати давні оригінальні записи і звідки походять її історичні повідом-
лення. Передусім потрібно зʼясувати, чи є підстави розглядати автономно два
питання: про створення ПП та про походження її історичних повідомлень.
Іншими словами, чи могли ці повідомлення бути старшими за ПП у ниніш-
ньому вигляді. Водночас варто проаналізувати їх зміст сам по собі на предмет
того, чи існують безсумнівні докази оригінальності або навпаки — вторин-
ності повідомлень. Перший та очевидний крок на шляху вирішення цих за-
дач — встановлення текстуальних зв’язків ПП з давньоруськими творами,
які могли б свідчити про залежність між ними.
ПП відома у тринадцяти списках21, частина з яких подає повний текст, а
частина — скорочений. Повні списки містять т. зв. «Похвалу Ользі», що роз-
діляє весь текст ПП на три частини. Перша і третя стосуються Володимира, а
між ними розташована друга частина — «Похвала Ользі». У скорочених спис-
ках або бракує другої частини, або представлено тільки дещо урізану третю.
За останні два століття ПП видавалася декілька разів за різними списками22.
Найдавніший із відомих списків, датований 1414 р., належав до Мусін-Пуш-
кінського зібрання і згорів у 1812 р. Його копію видав 1893 р. В.І. Срезневський.
Невдовзі він видав інший список 1494 р. із Соловецького зібрання. Пізніше, у
1963 р., найдавніший збережений в оригіналі список 1470-х рр. опублікував
О.О. Зимін23. Отже, усі давні списки походять з XV ст. При цьому, судячи з
лінгвістичних особливостей, батьківщиною архетипу відомих списків, найі-
20 Див. огляд Бугославського: Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы»
князю Владимиру, 105–107.
21 Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. 1. Л., 1987, 288.
22 Огляд давніх списків див.: Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы»
князю Владимиру, 131–136; також: Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир
и крещение Руси, 153–162.
23 Зимин А.А. Память и Похвала Иакова Мниха и Житие князя Владимира по древнейшему списку.
Краткие сообщения Института славяноведения. Вып. 37. М., 1963, 66–72.
56 Вадим Арістов
мовірніше, був Новгород24. Таким чином, якщо «північноруський» період іс-
торії тексту є фактом, то «південноруський» (за умови прийняття думки про
давнє київське походження ПП) — цілковито гіпотетичний.
Картина текстуальних зв’язків. Нижче пропоную зіставлення ПП з
фрагментами інших творів. Паралелі між ПП та Сказанням про Бориса і
Гліба, ПВЛ і Словом про закон і благодать Іларіона неодноразово відзнача-
лися в літературі, а зв’язки між цими пам’ятками ставали предметом жвавих
дискусій. Не ухиляючись в історіографічний екскурс25, зосередимося на
створенні наочної і цілісної картини текстуальних зв’язків пам’ятки. Текст
ПП (разом з «Похвалою Ользі») подано за виданням С.О. Бугославського26 зі
скороченнями, обмежуючись фрагментами, де віднаходяться паралелі з ін-
шими пам’ятками. Правопис спрощено, титла розкрито. Жирним виділено
прямі текстуальні або сюжетні паралелі; підкреслення фіксує мотиви, що
повторюються в рамках ПП.
[…] Тако же и азъ, худый мнихъ Иаковъ, слышавъ от
многыхъ о благовѣрнемъ князи Володимери всея
Руския земля, и сыну святославлѣ, и мало събравъ
от многыя, добродѣтели его написахъ, и о сыну его,
реку же святою славную мученика Бориса и Глѣба,
како просвѣти благодать Божиа сердце князю
рускому Володимеру, сыну святославлю, внуку
Игореву, и возлюбивый ѝ человеколюбивый Богъ,
хотяй спасти всякого человѣка и в разумъ истинный
прити, и вжада святого крещения. […]
(Сказання про Бориса і Гліба)
Самодрьжьцю вьсеи Русьскѣи земли
Володимиру сыну святославлю вънуку
же Игореву
[…]
Прочая же его добродѣтели инде
скажемъ
Взиска спасения и прия о бабѣ своей Олзѣ, како
шедши къ Ц(ес)арюгороду, и приала бяше святое
крещение, и пожи добрѣ пре[дъ] Богомъ, всими
добрыми дѣлы украсившися, и почи с миромъ о
Христѣ Исусѣ и въ блазѣ вѣрѣ. То все слышавъ
князь Володимеръ о бабѣ своей Олзѣ, нареченѣй въ
святомъ крещении Елена, тоя и жизни подража,
святыя царица Елены,[матере великаго царя
Костянтина житию ревнуя всѣмъ и] блаженыа
княгини Олги то слышавъ князь Володимеръ
разгарашется святымъ Духомъ сердце его, хотя
святого крещениа
(Іларіон)
приде на нь посѣщение Вышняаго, призрѣ
на нь всемилостивое око благааго Бога, и
въсиа разумъ въ сердци его, яко разумѣти
суету идольскыи льсти и възыскати
единого Бога, сътворьшааго всю тварь
видимую и невидимую
(ПВЛ 955, Іпат)
бѣ жє имѧ єи нарєч̑но въ крс̑щєнии
Ѡлєна . яко же и древнѧя цс̑рца . мт҃и
вєлїкого Костѧнтина
(Іларіон)
И си слышавъ, въждела сердцемь, възгорѣ
духомъ
24 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 136–137;
Зимин А.А. Память и Похвала Иакова Мниха и житие князя Владимира по древнейшему списку,
66; Francis Butler, Enlightener of Rus’, 77–79.
25 Наприклад, див.: Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития, 46–48. Остання стаття, де
проаналізовано зв’язок ПП зі Словом Іларіона: Кириллин В.М. Образ князя Владимира
Святославича в ранних древнерусских гомилиях. Древняя Русь: вопросы медиевистики. № 2 (56).
М., 2014, 37–43 (тут же література питання). Також див.: Роменський О.О. До питання про
«Пам’ять і Похвалу князеві Володимиру» Іакова Мніха, 42–43; Роменський О.О. «Пам’ять і
Похвала князеві Володимиру» Іакова Мніха: питання походження та хронології, 128.
26 Учений використав текст списку 1494 р. Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и
похвалы» князю Владимиру, 141–151.
57Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Видя же Богъ хотѣние сердца его, провидя доброту
его, и призри съ небесѣ милостью своею и
щедротами и въ Троици славимый Богъ Отецъ, и
Сынъ, и Святый Духъ на князя Володимера, испытая
сердца и утробы, Богъ праведенъ, вся преж вѣдый,
и просвѣти сердце князю Рускыя земля Володимеру
приати святое крещение.
Крести же ся самъ князь Володимеръ, и чада своя,
и весь домъ свой святымъ крещениемъ просвѣти, и
свободи всяку душю, мужескъ полъ и женескъ,
святого ради крещения. И възрадовася, и възвеселися
о Бозѣ Давыдьскы князь же Володимеръ, и акы
святый пророкъ дивный Амбакумъ о Господѣ
веселяся и радуяся о Бозѣ Спасѣ своемъ. О,
блаженное время и дьнь добрый, исполненъ всего
блага, в он же крестися Володимеръ князъ! И
нареченъ бысть въ святомъ крещении Василей, и
даръ Божий осѣни его, благодать Святого Духа
освѣти сердце его, и навыче по заповѣди Божии
ходити и жити добрѣ о Бозѣ, и вѣру тверду
удержа и неподвижиму
Крести же и всю землю Рускую от конца до конца,
и поганьскыя богы, паче же и бѣсы, Перуна и
Хъроса, и ины многы попра, и скруши идолы, и
отверже всю безбожную лесть и церковь созда
каменну во имя пресвятыя Богородица, прибѣжище
и спасение душамъ вѣрнымъ, и десятину ей вда,
тѣмъ попы набдѣти и сироты и вдовича и нищая.
И потомъ всю землю Рускую и грады вся украси
святыми церквами, и отвержеся всея диаволя льсти,
и приде от тмы диаволя на свѣтъ съ чады своими,
приде къ Богу, крещение приимъ, и всю землю Рускую
исторже изъ устъ диаволь и къ Богу привиде, и къ
свѣту истиному
(Іларіон)
Капища разрушаахуся, и церкви постав-
ляахуся, идолии съкрушаахуся, и иконы
святыих являахуся, бѣси пробѣгааху,
крестъ грады свящаше.
Рече бо Господь пророкамъ: изводяи от несестия
нечестиваго, акы уста моа еси; и бы князь
Володимиръ, акы уста Божиа и человѣкы от лести
диаволя къ Богу приведе. О колика радость и
веселие бысть на земли! Ангели възвеселишася и
архангели, и святыхъ дуси взыграшася: самъ рече
Господь: колика радость бываеть на небесѣхъ о
единемъ грѣшницы кающимся. Толико бещисла
душь по всеи земли Рускои приведены къ Богу
святымъ крещением. Похвалы всякыя дѣло то
достоино створи и радости духовныя полно. […]
(ПВЛ 988, Іпат)
колика ти радость . не єдинъ ни два
сп҃саєтьсѧ реч̑ бо Гс̑ь
яко рад̑сть бываєть на н҃бси ѡ єдинъмъ
грѣшницѣ кающемсѧ се же не єдинъ ни
два . но бещисленоє множьство к Бу҃
приступаша ст҃мь крс̑щниѥмь
Блаженый князь Володимеръ, уклонився от службы
диаволя, и приде къ Христу Богу; самъ бо Господь
рече: иже створить и научи, се великъ начерется въ
ц(ес)арствии небеснѣмъ.
А ты, о блаженый княже Володимере, бысть
апостолъ къ князѣхъ, всю землю Рускую приведе къ
Богу святымъ крещениемъ, и научи люди своя
кланятися Богу, славити и пѣти Отца и Сына и
Святаго Духа. И вси людие Рускыя земля познаша
Бога тобою божественый княже Володимире.
[…]
(Іларіон, про Володимира)
Радуйся, въ владыкахъ апостоле, не
мертвыа тѣлесы въскрѣшав, нъ душею ны
мертвы, умерьшаа недугомь идолослужениа
въскрѣсивъ!
58 Вадим Арістов
И ты, блаженый княже Володимеру, подобно
Костянтину великому створи, яко онъ вѣрою
великою и любовью Божиею подвихся. Утверди всю
вселеную любовию и вѣрою, и святымъ креще
ниемъ просвѣти весь миръ, и законъ Божий по всей
вселенѣй заповѣда. И раздруши храмы идольскыя съ
лжеименьными богы, и святыя же церкви по всей
вселенѣй постави на хвалу Богъ, в Троици славимому
Отцу, и Сыну, и Святому Духу, и крестъ обрѣте,
всего мира спасение, съ божественою и богомудрою
матерью своею святою Оленою и съ чады многы
приведе къ Богу святымъ крещениемъ бещисленое
множество, и требища бѣсовьская потреби, и
храмы идольскыа раздруши, и церквами украси всю
вселеную и грады, и заповѣда въ церквахъ памяти
святыхъ творити пѣнии и молитвами, и празникы
празновати на славу и на хвалу Богу. Тако же и
блаженый князь Володимиръ створи съ бабои
своеи Олгои
(ПВЛ 1015, Іпат)
се єсть новы Костѧнтинъ . великаго
Рима
(Іларіон)
Онъ съ материю своею Еленою крестъ от
Иерусалима принесъша и по всему миру
своему раславъша, вѣру утвердиста, ты
же съ бабою твоею Ольгою принесъша
крестъ от новааго Иерусалима,
Константина града, и сего по всеи земли
своеи поставивша, утвердиста вѣру
Похвала княгинѣ Олги, како крестися и добрѣ
поживе по заповѣди Господни.
Та бо блаженая княгынѣ Руская Олга, по смерти
мужа своего Игоря, князя Рускаго, освѣщена бывши
Божiею благодатию и въ сердци приимши Божiю
благодать. О, како похвалю блаженую княгиню
Олгу, братiе. Не видѣ. Тѣломъ жена сущи, мужеску
мудрость имѣющи, просвѣщена Святымъ Духомъ,
разумѣвши Бога истиннаго, творца небу и земли,
въставши иде в землю грѣчьскую, въ Ц(ес)арьградъ,
иде же цари крестиании и крестьаньство утверди-
ся, и пришедши проси крещенiа, и приимши святое
крещенiе възвратися в землю Рускую, в домъ свой и
к людемъ своимъ, с радостию великою, освѣщена
духомъ и тѣломъ, несущи знаменiе честнаго креста
(Іларіон)
Тебе же како похвалимъ, о честныи и
славныи въ земленыих владыках,
прѣмужьственыи Василие? Како добротѣ
твоей почюдимся, крѣпости же и силѣ?
Каково ти благодарие въздадимъ
(Особливе проложне житіє Ольги)
и вьземши елениноу моудрость и
моужьскую крѣпость […]
никто доволенъ извѣщати ю и словеса же
къ похвалению
И потомъ требища бѣсовьская съкруши, и нача
жити о Христѣ Iсусѣ, възлюбивши Бога всим
сердцемъ и всею душею, и поиде въ слѣдъ Господа
Бога, всими добрыми дѣлы освѣтившися, и
милостынею украшьшися, нагыя одѣвающи,
жадныя напаяющи, и странныа покоивающи, и
нищаа и вдовица и сироты вся милующи, и потребу
дающи всяку с тихостию и любовию сердца, и
молящи Бога день и нощь о спасении своемъ. И тако
поживши, и добрѣ славящи Бога въ Троици, Отца и
Сына и Святаго духа, почи въ блазии вѣрѣ, сконча
житие свое с миромъ о Христѣ Iсусѣ Господѣ
нашемъ. И Богъ прослави тѣло своеа си Олены, еи
же имя въ крещении наречено блаженыя княгини
Олгы, и есть въ гробѣ тѣло еа честное, и
нераздрушимое пребывае[тъ] и до сихъ днии. Богъ
бо своя рабы славитъ рече бо пророкомъ: славящая
мя прославлю и укоряаи бещести будетъ. Блаженная
бо княгини Олга прослави Бога всими дѣлы своими
добрыми, и Богъ прослави ю
(Звичайне, поширене, проложне житіє
Ольги)
И посемъ святая нача требища и кумиры
сокрушати
(ПВЛ 996, Іпат.)
повелѣ нищю всѧку и оубогоу приходити
на дворъ на кнѧжь . и взимати всѧку
потребу . питьє и яденьє .
(Іларіон)
просящиимъ подаваа, нагыа одѣвая,
жадныа и алчныа насыщая, болящиимъ
всяко утѣшение посылаа, должныа иску-
пая, работныимъ свободу дая
59Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Ино чюдо слышите о неи: въ гробѣ, идѣж лежитъ
блаженое и честное тѣло блаженныа княгинѣ
Олгы; гробъ каменъ малъ въ церкви святыя
Богородица, ту церковь създа блаженыи князь
Володимеръ каменую въ честь святѣй Богородици,
и есть гробъ блаженыа Олгы и на верху гроба
оконце сътворено и ту да видѣти тѣло блаженыя
Олгы, лежаше цѣло, да иже с вѣрою придеть,
отворится оконче и видѣть честное тѣло лежаще
цѣло, и дивяся чюду таковому, толико лѣтъ въ
гробѣ лежащю тѣлу нераздрушимуся. И человѣцѣ
же вѣрнѣи видѣвше чюдо толико славять Бога,
дивящеся милости Божии, юже имать на Святыхъ
своихъ. О, дивное и страшное чюдо, брате, и
преславно! Достоино и похвалы всякоя тѣло то
честное: въ гробѣ цѣло, акы спя, почиваетъ!
(Звичайне, поширене, проложне житіє
Ольги)
вземше мощи и положиша въ церкви
святыа Богородица въ гробѣ каменѣ
мале
и на верху гроба того честнаго оконцѣ
сътвориша и тудѣ видять блаженна тѣло
лежаше цѣло
[…]
А иже кто приидѣ с вѣрою ко гробу
святыя, и оконцѣ оно, иже на гробѣ
святыа, само о себе отверзется, и видять
честное тѣло
Поистинѣ, дивенъ Богъ во святыхъ своихъ, Богъ
Израилевъ. То вѣдя, вѣрнѣи человѣцѣ прославять
Бога, прославляющаго рабы своя. А другымъ, иже
не с вѣрою прихо[дя]ть, не отворится оконче
гробное, и не видять тѣла того честнаго, но токмо
гробъ. Тако Богъ прослави рабу свою Олгу, Рускую
княгиню, нареченую въ святомъ крещении Елена По
святомъ крещении си блаженая княгини Олга живе
лѣтъ 15, и угодивъ Богу добрыми дѣлы своими, и
успе мѣсяца июля въ 11 день въ лѣто 6477е, душу
свою честную предавши в руцѣ Владыцѣ Христу
Богу
[…] а другим, иже не с вѣрою приходящим
къ честному ковчегу святыа не отворится
оконцѣ гробное и не видять святаго и
честнаго ея тѣла, но токмо гробъ видяху
святая
[…]
По крещении поживе лет 15 и угоди Богу
и с миром предав святую свою и честную
душю в руцѣ Христу Богу в лѣто 6477,
мѣсяца июля в 11 день
Послушайте, възлюблении.
Блаженый же князь Володимиръ, внукъ Олжинъ,
крестився самъ и чада своя и всю землю Рускую
крести от конца до конца, храмы идольскыя и
требища всюду раскопа и посѣче, и идолы съкруши,
и всю землю Рускую и грады и честными иконами
церкви украси, и памяти святыхъ въ церквахъ
творяще пѣниемъ и молитвами, и празноваше
свѣтло празникы Господьскыя. три трапезы
поставляше: первую митрополиту съ епископы, и съ
черноризцѣ, и с попы, вторую нищимъ и убогы[мъ],
третьюю собѣ, и бояромъ своимъ, и всимъ мужемъ
своимъ, подобя ся царемъ святымъ блаженый князь
Володимиръ, пророку Давыду, царю Иезекѣю, и
треблаженому Иосѣю, и великому Костянтину,
иже избраша и изволиша Божий законъ боле всего и
послужиша Богу всимъ сердцемъ и получиша
милость Божию, и наслѣдиша рай и приаша
царство небесное, и почиша съ всѣми святыми,
угожьшими Богу. Тако же блаженый князь
Володимиръ, послуживъ Богу всимъ сердцемъ и всею
душею. […]
60 Вадим Арістов
Блаженый же князь Володимеръ всимъ сердцемъ и
всею душею Бога възлюби и заповѣди его взыска и
схрани. И вся страны боахуся его и дары
приношаху ему
(Іларіон)
покоривъ подъ ся округъняа страны
(Слово про погибель Руської землі)
то все покорено было Богомъ крести-
яньскому языку, поганьскыя страны […]
Мануилъ цесарегородскый опасъ имѣя,
поне и великыя дары посылаша к нему,
абы под нимъ великый князь Володимеръ
Цесарягорода не взял
(ПВЛ 987, Іпат) …и призвавша я цс̑рѧ
Василѣи и Костѧнтинъ . и рѣста имъ .
идете в землю вашю и ѿпусту и я с дары
великы и с чс̑тью . ѡни же придоша в
землю свою . и созва кнѧзь бояры своя и
старца . рче Володимеръ . се придоша
послании нами моужи…
И възвеселися и възрадовася о Бозѣ и о святѣмъ
крещении, и хваляше и славяше Бога о всемъ томъ
князь Володимеръ и сице в радости смирениемъ
сердца глаголаше: Господи Владыко благый, помянул
мя еси и привел мя еси на свѣтъ, и познахъ тя, всея
твари творца. Слава ти, Боже всѣхъ, Отче Господа
Бога нашего Исуса Христа! Слава ти съ Сыномъ и
Святымъ Духомъ, сице мя помиловавъ. Въ тмѣ бяхъ,
диаволу служаи и бѣсомъ, но ты мя святымъ
крещениемъ просвѣти. Акы звѣрь бяхъ, многа зла
творях въ поганьствѣ и живяхъ, акы скотина, но
ты мя укроти и наказа своею благодатью. Слава
ти, Боже в Троици славимый, Отче, и Сыне, и
Святый Душе! Троице Святая, помилуй мя, настави
мя на путь твой и научи мя творити волю твою яко
ты еси Богъ мой. Князь же Володимиръ поревнова
святыхъ мужь дѣлу и житию ихъ, и възлюби
Аврамово житие и подража странолюбие его,
Иаковлю истину, Моисѣову кротость, Давыдово
безлобие, Костянтина царя великого, перваго царя
крестианьскаго, того подражая правовѣрие
Боле же всего бяше милостыню творя князь Воло-
димеръ; иже немощнѣи и старѣи не можаху доити
княжа двора и потребу взяти, то въ дворъ имъ
посылаше, немощнымъ и старымъ всяку потребу
блаженый князь Володимиръ даяше; и не могу
сказати многыя его милостыня: не токмо въ дому
своемъ милостыню творяше, но и по всему граду, не
въ Киеви единомъ, но и по всей земли Руской и въ
градѣхъ и въ селѣхъ, вездѣ милостыню творяше,
нагыа одѣвая, альчныя кормя и жадныя напая;
странныа покояа милостью церковникы чтя и любя
и милуя, подавая имъ требование, нищая, и сироты,
и вдовица, и слѣпыа, и хромыа, и трудоватыа, вся
милу[я], и одѣваа, и накормя, и напаяа
(ПВЛ 996, Іпат)
повелѣ нищю всѧку и оубогоу приходити на
дворъ на кнѧжь . и взимати всѧку потребу .
питьє и яденьє . и ѿ скотьничь кунами .
оустрои же се реч̑ яко немощнии болнии не
могуть доити двора моєго . повеле оустро-
ити кола . и вьскладываше хлѣбы мѧса рыбы
. и ѡвощь разноличьныи . и медъ въ чв̑кахъ . а
вь другыхъ квасы возити . по градомъ .
вьпрашающе кде болнии . нищии не могы
ходити и тѣмь раздаваху на потребу
(Іларіон)
просящиимъ подаваа, нагыа одѣвая, жад
ныа и алчныа насыщая, болящиимъ вся
ко утѣшение посылаа, должныа искупая,
работныимъ свободу дая
61Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Тако же пребывающу князю Володимеру в добрыхъ
делехъ, благодать Божиа просвѣщаше сердце его и
рука Господня помогаше ему; и побѣжаше вся врагы
своа, и бояхутся его вси. Идѣже идяше, одолѣваше:
радимицѣ побѣди и дань на нихъ положи, вятичи
побѣди и дань на нихъ положи на обоих, и ятвягы
взя, и сребрены болгары побѣди, и на козары шедъ,
побѣди а и дань на них положи
(Іларіон)
покоривъ подъ ся округъняа страны
(ПВЛ 981–985)
Умысли же и на грѣческый крадъ Корсунь и сице
моляшеся князь Володимиръ Богу: Господи Боже
Владыко всѣхъ, сего у тебе прошю: даси ми градъ,
да прииму и да приведу люди кристианы и попы
на всю землю, и да научать люди закону
кристианьскому. И послуша Богъ молитвы его; и
прия градъ Корсунь, и вся съсуды церковныа, и
иконы, и мощи священомученика Климента и
иныхъ святыхъ. И в ты дни бѣаста царя два въ
Цариградѣ: Костянтинъ и Василей. И посла к нимъ
Володимиръ, прося у нихъ сестры оженитися, да ся
бы болма на кристианьскый законъ направилъ. И
даста ему сестру свою и дары многы присласта к
нему и мощи святыхъ даста ему, и положь и
(Проложне житіє Володимира)
поиду в землю ихъ плѣню грады ихъ и
обрящу ту учителя да иже умысли то и
створи и шедъ взя Корсунь
(ПВЛ 988, Іпат)
Володимеръ же поимъ цс̑рцю и Настаса .
и попы Корсуньскыя мощи ст҃го Климента
. и Фива оуч҃нка єго . и поима сьсуды
црк҃вныя . иконы
(ПВЛ 987, Іпат.) …и призвавша я цс̑рѧ
Василѣи и Костѧнтинъ . и рѣста имъ .
идете в землю вашю и ѿпусту и я с дары
великы и с чс̑тью . ѡни же придоша в
землю свою . и созва кнѧзь бояры своя и
старца . рче Володимеръ . се придоша
послании нами моужи…
(ПВЛ 988, Іпат)
…и вниде Володимеръ въ град̑ . и дружина
єго и посла Володимиръ . къ цс̑рви Василию
и Костѧнтину . гл҃ѧ сице . се град̑ ваю славныи
взѧх̑ . слышю же се . яко сестроу имаєте
дв҃ою . да аще ѥӕ не вдасте за мѧ…
Тако добрѣ поживе благовѣрный князь Володимиръ
и сконча свое житие въ правовѣрнѣй вѣрѣ о
Христѣ Исусѣ Господѣ нашимъ и съ благовѣрною
Олгою; и та бо шедши къ Царюграду, приала бяше
святое крещение и много сътворивъ добра в житии
семъ предъ Богомъ, и сконча житие свое въ добрѣй
вѣрѣ, и почи съ миромъ, в руцѣ Божии душю
предавши. И еще живу сущю Володимиру князю,
рать бяше от печенѣгъ; Володимеръ же бяше
болѣстью одержимъ, в той же болѣзни предасть
душю свою въ руцѣ Божии.
(ПВЛ 955)
(ПВЛ 1015, Іпат)
Володимеру же разболѣвшюсѧ . в се же
времѧ бѧшє оу него Борисъ . а Печенѣгомъ
идущимъ на Русь . и посла противу имъ
Бориса . а самъ болѧше велми в неиже
болести и скончасѧ
Молитва князя Володимера.
Володимеръ князь, отходя свѣта сего, сице
моляшеся, глаголя: Господи Боже мой, не позналъ
тебе бях, но помиловал мя еси и святымъ крещениемъ
просвѣтилъ мя еси, и познах тя, Боже всѣхъ,
святый творче всея твари, Отче Господа нашего
Исуса Христа. Слава ти [съ] Сыномъ и Святымъ
Духомъ! Владыко Боже, не помяни моей злобы, не
зналъ есмь тебе въ поганьствѣ, нынѣ же тя знаю и
видѣ, Господи Боже мой, помилуй мя. Аще мя
хочеши казнити и мучити за грѣхы моя, казни самъ
мя, Господи, бѣсомъ не предай же мене. […]
(Іларіон)
възыскати единого Бога, сътворьшааго
всю тварь видимую и невидимую
62 Вадим Арістов
По святомъ же крещении поживе блаженый князь
Володимиръ 28 лѣтъ.
На другое лѣ[то] по крещении къ порогомъ ходи,
на третьее Корсунь городъ взя,
на четвертое лѣто церковь камену святыа
Богородица заложи,
а на пятое лѣто Переяславль заложи,
въ девятое лѣто десятину блаженый христолюбивый
князь Володимиръ вда церкови святѣй Богородицѣ
и от имѣния своеи.
[…]
(ПВЛ 988–1015)
Іпат. — 991. (4-й рік після 988 включно)
Лавр. — 992. (5-й рік після 988 включно)
Іпат. — 996. (9-й рік після 988 включно)
И Богъ поможе ему и сѣде въ Киевѣ, на мѣстѣ
отца своего Святослава и дѣда своего Игоря. А
Святослава князя печенѣзи убиша; а Ярополкъ
сѣдяше в Киевѣ на мѣстѣ отца своего Святослава,
и Олегъ идый съ вои, у Вруча града мостъ ся обломи
с вои, и удавиша Олга въ гребли, а Ярополка убиша
въ Киевѣ мужи Володимеровѣ. И сѣде в Киевѣ князь
Володимеръ въ осмое лѣто по смерти отца своего
Святослава, мѣсяца июня в 11, в лѣто 6486. Крести
же ся князь Володимиръ въ 10-е лѣто по убьении
брата своего Ярополка. Каашется и плакашется
блаженый князь Володимиръ всего того, елико
створи въ поганьствѣ, не зная Бога. Познавъ же
Бога истиннаго, творца небесѣ и земли, покаявся
всего, и отвръжеся дьавола и бѣсовъ и всея службы
его, и послужи Богу добрыми дѣлы своими и
милостынею. Успе с миромъ мѣсяца июля въ 15
дьнь, в лѣто 6523 о Христѣ Исусѣ Господѣ
на[шимъ]
(ПВЛ 972–980)
(ПВЛ 1015)
Характер і датування Пам’яті та похвали
Проведене зіставлення дозволяє зробити деякі спостереження щодо струк-
тури й історії ПП.
Компіляція чи цілісний твір? До початку ХХ ст., коли визначилися
основні позиції дослідників щодо ПП, ядро суперечки становили питання
про авторство, належність Якову Мніху Сказання про Бориса і Гліба та
датування ПП (власне, чи це пам’ятка ХІ ст.). Водночас питання структури і
джерел твору залишалися на другому плані. На студії ПП вплинула загальна
джерелознавча тенденція другої половини ХІХ ст. — уважати збережені
пам’ятки за компіляції давніх оригінальних творів, а відповідно —
досліджувати реальні тексти шляхом розкладання на елементи різного
походження. У результаті питання про датування ПП непомітно перетворилося
на питання про час написання окремих її частин. Уперше чітко це виразилося
у працях Соболевського: обґрунтовуючи датування початкової частини ПП
(нібито власне Пам’яті та похвали) ХІІ–ХІІІ ст., він уважав, що остання
частина, власне її унікальні історичні повідомлення, використала давні
63Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
записи, незалежні від ПВЛ27. Бугославський також дивився на ПП як на
механічну компіляцію трьох різних творів. Три частини ПП, отже, були
старшими за ХІІІ ст. (особливо перша частина, яку дослідник і вважав власне
Пам’яттю та похвалою)28.
Це базове припущення — про компілятивний характер пам’ятки —
відкривало шлях до пошуку в ПП залишків найдавніших історичних творів,
як літописного, так й інших жанрів. У пошуках давніх історичних творів
учені зазвичай зосереджуються на останній частині, яку О. Соболевський
назвав «Давнім житієм». Саме тут сконцентровано історичні повідомлення.
На шляху до з’ясування їх походження треба зрозуміти, чи є підстави
розрізняти час їх появи й укладання всієї ПП? Іншими словами, чи є ПП
компіляцією окремих творів, у тому числі т. зв. «Давнього житія»?
«Давньому житію» притаманні ті ж характерні стилістичні особливості,
що й усьому твору. Видимих ознак чужорідності в ньому немає. В усіх
частинах тексту ПП, як це підкреслено в таблиці вище, присутні однакові
звороти й фрази, повторюється низка ключових ідей та мотивів. У даному
випадку численні повтори навряд чи свідчать про вставки або компілятивний
характер твору. Вони невипадкові, в них помітна системність, специфічна
манера автора. За словами Н.І. Мілютенко, «текст развивается как серия
повторов, где одна тема переплетается с другой и с третьей, при этом они
объединены однокоренными существительными и глаголами и перемежают-
ся обильными цитатами из Ветхого и Нового Заветов»29.
Бугославський писав, що назва твору, «пам’ять і похвала», стосується
лише першої частини, яка, своєю чергою, містить два блоки: власне пам’ять,
а далі похвалу30. Утім серйозних підстав так гадати немає. Панегіричні та
історичні елементи пронизують весь твір. Звісно, перша частина ПП більш
панегірична, тоді як третя виглядає більш історичною (між ними розміщена
«Похвала Ользі»). Але вони не суперечать, а доповнюють одна одну. Жодно-
го формального поділу на історичну й панегіричну частини у ПП не знайде-
мо. Подвійна назва могла сигналізувати не про її двоскладовість, а про под-
війність задач: це водночас і історія («пам’ять»), і панегірик («похвала»).
Разом з тим, жанрова природа твору і його композиція, справді, не цілком
зрозумілі. Серебрянський відносив його до пам’яток мішаного типу: «Ее
(ПП. — В.А.) нельзя назвать в строгом смысле Похвальным словом, нельзя
отнести и к сочинениям биографическим»31. На думку вченого, «Иаков руко-
27 Соболевский А. Год крещения Владимира Св(ятого). ЧИОНЛ. Кн. 2. Отдел ІІІ. К., 1888, 1–2;
Соболевский А.И. «Память и Похвала» св. Владимиру и «Сказание» о свв. Борисе и Глебе,
794–795.
28 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 137–138.
29 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси, 82.
30 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 138–139.
31 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития, 45 (перша пагінація).
64 Вадим Арістов
водился очень простым методом при своей работе: брал отдельные факты из
жизни Владимира и сейчас же присоединял к ним разного рода риторические
рассуждения»32. При тому Серебрянський уважав, що взірцем для Якова
стало Слово Іларіона, власне його друга, найбільш «історична», частина, де
виголошується похвала «кагану нашої землі» Володимиру33.
Яків Мніх намагався зібрати й упорядкувати різнорідний матеріал про
Володимира, Ольгу і хрещення Русі загалом. Він надавав своєму тексту риси
творів різної природи: панегіриків, літопису, житій. Отримати на виході
філігранний літературний продукт — вимагало неабиякої майстерності, а її
Якову Мніху подекуди бракувало. Труднощів додавала й тематична широта
ПП. Автор помістив у середину свого твору екскурс про Ольгу й фактично
розбив текст, присвячений Володимирові. Не цілком вдала побудова ПП, на
думку Бугославського, призвела до того, що деякі переписувачі сприйняли її
за три окремих твори34.
Сучасний дослідник не повинен повторювати помилкові судження давніх
книжників, звертаючи увагу тільки на композицію твору. ПП має дві струк-
тури: явну і приховану. Явна, або змістова, структура показує три частини
твору, які, своєю чергою, діляться на дрібніші блоки35. Прихована, або дже-
рельна, структура — це те, як текст пам’ятки корелює з текстами інших
пам’яток (зокрема її джерелами). Цю структуру можна викрити лише через
зіставлення на зразок здійсненого вище в таблиці. Якщо змістова структура
ПП створює враження про недбалу компіляцію, то джерельна структура дає
картину значно більшої однорідності. На всій протяжності текст ПП періо-
дично зближується з ПВЛ, а також зі Словом Іларіона, в окремих епізодах —
з іншими творами. Регулярність звернення до одних і тих самих джерел
найлегше пояснити тим, що над усім текстом працював єдиний автор, а отже
частини твору виникли одночасно.
Таким чином, не існує суттєвих підстав уважати ПП компіляцією, зокре-
ма приписувати окрему історію її третій частині або якимсь дрібнішим фраг-
ментам.
Похвала Ользі у структурі ПП. Датуючи ПП як компіляцію ХІІІ ст., Бу-
гославський керувався, серед іншого, тим, що до неї ввійшла «Похвала Ользі»,
залежна від Прологу, що виник не раніше другої половини ХІІ ст. Навіть ті
вчені, які вважають ПП цілісним твором, визнають «Похвалу Ользі» пізнішою
вставкою36. Це дає змогу датувати решту тексту ПП досить раннім часом.
32 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития, 45–46 (перша пагінація).
33 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития, 46 (перша пагінація).
34 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 137–138.
35 Так, у «Похвалі Ользі» виділяли два блоки (див. нижче). Остання частина ПП, т. зв. «Давнє
Житіє» теж може бути поділена на два розділи. У першому з них історичні повідомлення мають
більш оповідний характер, тоді як у другому, прикінцевому, записи виконано в більш
«телеграфному» стилі.
36 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси, 82–87.
65Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Два додаткових аргументи на користь вставного характеру «Похвали»
навела нещодавно Мілютенко37. По-перше, вона вказала на те, що тільки в
«Похвалі», на відміну від решти тексту ПП, Ольга іменується «блаженною».
Проте це можна пояснити тим, що автор ПП, працюючи над «Похвалою»,
орієнтувався на житія Ольги, де вона виступає як «блаженна». У решті фраг-
ментів ПП він брав за зразок інші тексти, зокрема Слово Іларіона, де Ольга
згадується без цього епітета.
По-друге, дослідниця вказала на те, що в більшості списків заголовок
«Похвали Ользі» виділено так само, як і заголовок усієї ПП. Це нібито свід-
чить про початкову окремішність «Похвали». До слова, аналогічно виділений
заголовок має і «молитва Володимира» у третій частині ПП — цю «молитву»
Мілютенко теж уважає вставкою38. Проте це аж ніяк не свідчить про осібну
історію «Похвали». Сам Яків міг таким чином показати справді окрему час-
тину свого твору. Загальний заголовок уже передбачає дві теми: головну —
про Володимира і додаткову — про Ольгу. Утім, не виключено, що заголовок
міг бути виділений при пізнішому переписуванні.
Формальні ознаки, такі як окремий заголовок, безпосередньо свідчить
тільки про те, що «Похвала Ользі» є автономною частиною твору, але не про
те, що вона мала окрему історію. Натомість є підстави вважати «Похвалу»
інтегральною складовою ПП.
Як було зазначено, уже назва твору заявляє про готовність розповісти і
про Володимира, і про Ольгу: «память и похвала князю Рускому Володими-
ру како крестися Володимир и дѣти своя крести и всю землю Рускую от
конца и до конца и како крестися баба Володимерова Олга преже Володиме-
ра». Прихильники компілятивності ПП запитують, для чого потрібно було
вводити у твір розділ про Ольгу? Проте питання слід повернути навпаки: чи
можна було не згадати про Ольгу в розповіді про хрещення Володимира?
У давньоруських джерелах, які спеціально торкаються цієї теми (Слово
Іларіона, ПВЛ), зв’язок між Ольгою й Володимиром очевидний і підкресле-
ний. Усюди присутня прозора алюзія на Константина і Єлену. Ольга присут-
ня в історії Володимира подібно до того, як Володимир обов’язково присут-
ній у розповіді про князів-мучеників Бориса та Гліба.
У тексті ПП зв’язок Володимира з Ольгою яскраво проявляється й на
текстуальному рівні. На початку твору про Ольгу згадано майже в тих самих
словах, що й у тілі «Похвали Ользі»: «почи с миромъ о Христѣ Исусѣ и въ
вѣрѣ блазѣ» / «почи въ блазии вѣрѣ скончавъ житие съ миромъ». Так само
перелік благодіянь Ольги майже копіює аналогічний перелік благодіянь Во-
лодимира, і обидва мають джерелом твір Іларіона. Як було сказано, перегуки
37 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси, 85–86.
38 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси, 94.
66 Вадим Арістов
і прямі запозичення з Іларіона та ПВЛ пронизують весь твір включно з «Пох-
валою Ользі».
Кінець життя Ольги й Володимира описано однаково. Більше того, загаль-
не завершення ПП має таку ж структуру, що й завершення «Похвали Ользі»:
вказано а) скільки років особа прожила у хрещенні та б) коли померла (вго-
дивши Богу добрими справами).
По святомъ крещении си блаженая княгини
Олга живе лѣтъ 15,
и угодивъ Богу добрыми дѣлы своими, и успе
мѣсяца июля въ 11 день въ лѣто 6477е, душу
свою честную предавши в руцѣ Владыцѣ
Христу Богу
По святомъ же крещении поживе блаженый
князь Володимиръ 28 лѣтъ
[…]
и послужи Богу добрыми дѣлы своими и
милостынею. Успе с миромъ мѣсяца июля въ 15
дьнь, в лѣто 6523 о Христѣ Исусѣ Господѣ
на[шимъ]
Різниця полягає в тому, що між елементами а) і б) у третій частині ПП
вміщено чимало фактів з життя Володимира. Через це епілог виявився роз-
дутим і відійшов від стрункості, що її мало завершення «Похвали Ользі».
Бугославський виділяв у «Похвалі Ользі» два пласти, або дві частини.
Перша — ядро «Похвали», до якого пізніше інший редактор додав другу
частину, де йдеться про кам’яний гріб Ольги39. Свою думку вчений обґрун-
товував також тим, що кожна частина завершується словами про смерть
Ольги, а у другій частині є повтори окремих місць з інших фрагментів ПП.
Проте, як було зазначено, повтори характерні для всього тексту ПП, а про
смерть Володимира сказано теж неодноразово.
Імовірніше пояснення структури «Похвали» полягає в тому, що вона була
складена під впливом різних джерел. «Похвала» містить мотиви, що
об’єднують її з двома житіями Ольги: звичайним проложним житієм поши-
реної редакції й особливим, т. зв. «південнослов’янським» житієм, яке чи-
тається під 11 червня (звичайне житіє, як поширеної, так і короткої редакції,
розташовується під 11 липня)40. Зі звичайним житієм поширеної редакції
«Похвалу» поєднує мотив кам’яного гробу. У короткій, вірогідно давнішій,
редакції йшлося про дерев’яну раку.
З особливим житієм («Житієм 11 червня») вона має спільний мотив «муж-
ності» Ольги: «и вьземши елениноу мудрость и мужьскую крѣпость»
39 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 139–140.
40 Павлова Р. Восточнославянские святые в южнославянской письменности XIII–XIV вв. (Halle
(Saale), 2008), 240–250. Дослідниця наполягає на його болгарському походженні, зважаючи на
відсутність цього Житія у східнослов’янських списках та мовні особливості. Проте автор Житія
використовував винятково руські джерела, зокрема літопис. Про існування у Болгарії списків
ПВЛ нічого не відомо. Імовірніше, що Житіє було створене все таки на Русі. Див.: Лосева О.В.
Жития русских святых в составе древнерусских Прологов XII — первой трети XV веков. М.,
2009, 148.
67Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
(Житіє)41 / «тѣломъ жена соущи моужескоу мудрость имѣющи» («Похва-
ла»)42. Співвідношення текстів таке, що легше передбачати запозичення
«Похвалою» з Житія, оскільки «Похвала» наче комбінує два епітети. Іншу
паралель можна вбачати в мотиві неможливості адекватно прославити Ольгу:
«о како похвалю блаженую княгиню Олгу братие? Не видѣ» («Похвала») /
«никто доволенъ извѣщати ю и словеса же къ похвалению» (Житіє).
Таким чином, «Похвала Ользі» є особливою частиною ПП, але навряд чи
була створена окремо від усього твору. Найбільш економним рішенням є те,
що «Похвала» створювалася разом із рештою тексту ПП.
Текстуальна залежність і хронологія Пам’яті та похвали. Залежність
«Похвали Ользі» від поширеної редакції звичайного проложного житія давно
виступає показником пізнього укладання ПП у нинішньому вигляді. Проте
цей факт набуває особливого значення, коли відкинути ідею компілятивної
природи ПП. Якщо джерела «Похвали Ользі» залежать від руських житій
Прологу, то з’явилася «Похвала», а відповідно й уся ПП, не раніше появи
руської редакції Прологу — не раніше другої половини ХІІ ст. Саме про це,
хоч і не розгорнуто, писав свого часу М.К. Нікольський, відмовляючи ПП у
древності43.
Але станьмо на мить знову на традиційну позицію і приймемо «Похвалу
Ользі» за пізню вставку. Чи можна вказати на чітку залежність інших частин
ПП від літопису та решти джерел, що недвозначно свідчила б про датування
твору й походження його змісту?
Якщо Яків Мніх використав проложне житіє Ольги, то мав читати Пролог
і знати текст проложного житія Володимира. Зв’язок із ним справді просте-
жується, і що важливо, поза «Похвалою Ользі» — у тому місці, де Яків роз-
криває мотив походу князя на Корсунь. Проложне житіє цілковито запозичає
з ПВЛ т. зв. корсунську легенду хрещення Володимира. Але якщо в літопису
метою походу прямо назване хрещення, то у житії Володимир хоче «полони-
ти гради», щоб знайти там «учителів». Хрещення тут напряму пов’язане з
одруженням з Анною й виступає наче як самостійний сюжет44. Унаслідок
скорочення та переробки літописної оповіді, у тексті проложного житія втра-
чається пряма логічна зв’язка її елементів. Яків Мніх відновлює логічність
коштом цілковитої перебудови сюжету. Але він запозичує й активно розвиває
мотив віднайдення вчителів — це єдине, для чого вже хрещений Володимир
вирушає на Корсунь. Найдавніше проложне житіє Володимира (у поширеній
41 Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития, 7 (перша пагінація).
42 Бугославский С.А. К литературной истории «Памяти и похвалы» князю Владимиру, 146.
43 Никольский Н. Ближайшие задачи изучения древнерусской книжности. Памятники древней
письменности и искусства. CXLVII. СПб., 1902, 30. «Похвала св. Владимиру списана Иаковом
мнихом, но, очевидно, не в ХІ веке, так как биограф пользовался вторичною, а не первичною,
редакциею проложного жития св. Ольги».
44 Лосева О.В. Жития русских святых в составе древнерусских Прологов XII — первой трети
XV веков, 426–427.
68 Вадим Арістов
редакції Прологу), за О.В. Лосевою, датується серединою — другою полови-
ною ХІІ ст.45 Отже, якщо ПП розвиває мотив, запозичений із проложного
житія, то вона не може бути старшою за кінець ХІІ ст.
Із часів Калайдовича й Погодіна точиться дискусія про тотожність Якова
Мніха та автора Сказання про Бориса і Гліба. Незважаючи на те, що вже на-
прикінці ХІХ ст. ідею причетності Якова Мніха до написання якогось бори-
соглібського твору було відкинуто (Соболевський, Бугославський, Нікольсь-
кий), досі в літературі відтворюється її «м’який» варіант. Наприклад,
Мілютенко припускає, що авторові ПП міг належати якийсь втрачений твір
про князів-мучеників або рання редакція Сказання46. Зрозуміло, що це (і
подібні) припущення йдуть «у пакеті» з визнанням ПП пам’яткою ХІ ст.
Виною всьому одна злощасна фраза на початку ПП, неясність якої досі спо-
кушає вчених.
Утім згадка Бориса та Гліба безпосередньо свідчить тільки про знайомство
зі Сказанням. Це підтверджують відзначені в таблиці текстуальні паралелі між
ним і ПП. Слова «и о сыну его, реку же святою славную мученику Бориса и
Глѣба» слід пов’язувати не з дієсловом «написахъ», а з дієсловом «слышавъ».
У нинішньому вигляді (а може й від самого початку) порядок речення був
порушений47. Правильне читання фрази, здається, було б іншим.
Нинішній текст — дефектна побудова фрази
слышавъ от многыхъ о благовѣрнемъ князѣ
Володимери всея Руския земля, о сыну
Святославлѣ, [и мало събравъ от многыя,
добродѣтели его написахъ], и о сыну его, реку
же святою славную мученику Бориса и Глѣба,
како просвѣти благодать Божия сердце князю
рускому Володимеру, сыну Святославлю, внуку
Игореву.
Правильна побудова фрази
слышавъ от многыхъ о благовѣрнемъ князѣ
Володимери всея Руския земля, о сыну
Святославлѣ, [—] и о сыну его, реку же святою
славную мученику Бориса и Глѣба, [и мало
събравъ от многыя, добродѣтели его написахъ,]
како просвѣти благодать Божия сердце князю
рускому Володимеру, сыну Святославлю, внуку
Игореву.
Згідно з запропонованим тлумаченням, Яків не збирався писати про Бо-
риса та Гліба, але про них він «слышавъ». Водночас не варто розглядати
можливість безпосереднього спілкування Якова з тими, хто пам’ятав часи
Володимира. Як доводять численні текстуальні паралелі, усю фактичну ін-
формацію він не «чув», а насправді читав.
45 Лосева О.В. Жития русских святых в составе древнерусских Прологов XII — первой трети
XV веков, 76, 132–136, 207.
46 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси. Древнейшие
письменные источники, 52.
47 Шахматов убачав тут вставку, за допомогою якої анонімний редактор ПП ототожнив автора цього
твору з автором Сказання про Бориса і Гліба (Шахматов А. А. Разыскания о древнейших русских
летописных сводах, 28 (у примітці)). Проте не виключено, що вже в оригіналі містився дефект.
69Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
Одним із джерел ПП могло бути Слово о погибели Рускыя земли. Фрагмент
ПП «и вся страны боахуся его и дары ему приношаху» має паралель у Слові:
«то все покорено было Богомъ крестияньскому языку, поганьскыя страны […]
Мануилъ цесарегородскый опасъ имѣя, поне и великыя дары посылаша к
нему, абы под нимъ великый князь Володимеръ Цесарягорода не взял».
Ці фрагменти об’єднує мотив принесення дарів через страх. Тема остраху
сусідів перед руським князем присутня в Іларіона; про дари візантійських
імператорів «мужам» Володимира йдеться в ПВЛ. Однак мотив дарів як
способу відвернути руську загрозу знаходимо лише у Слові48.
Найбільше суперечок викликають зв’язки ПП із літописанням. Частина
інформації про діяльність Володимира точно відповідає ПВЛ, але поряд із
нею трапляються унікальні звістки. Як було вказано, це породжувало припу-
щення про використання Яковом Мніхом не ПВЛ, а старшого твору. Від-
повідно спільні місця нібито походили з літопису чи якогось історичного
тексту, який частково було включено у ПВЛ.
Однак у творі Якова Мніха є такі місця, що прямо свідчать про вторин-
ність ПП щодо ПВЛ. Одне з них — повідомлення про підкорення князем
в’ятичів: «вятичи побѣди и дань на нихъ положи на обоих». Яків інтерпре-
тував літописне повідомлення про повторний похід на в’ятичів як виправу
на якихось інших в’ятичів. Порівняймо: «Заратишас ̑Вѧтичи . и иде на нѧ
Володїмєръ . и побѣди я вътороє» (ПВЛ, 982). Важливо, що значно легше
було переосмислити повідомлення літопису як похід на різних в’ятичів, ніж
навпаки — з виправи на двох різних в’ятичів зробити два походи на одних і
тих самих.
Переказуючи майже точно за літописом воєнні кампанії Володимира
981–985 рр., Яків Мніх називає волзьких болгар (булгар) «срібними». Окрім
ПП, уперше їх так поіменовано в Київському літопису під 1182 р.49 До того
булгари згадуються неодноразово, але ніколи як «срібні». Це свідчить про
пізнє походження назви «срібні болгари» в руському обігу. Навіть якщо Яків
і не використовував текст Київського літопису, його твір відбив пізню тра-
дицію — явно не ХІ ст., а не раніше кінця ХІІ ст.
У переказі про походи Володимира впадає в око й те, що автор приписує
князеві виправу на хозарів, але водночас із переліку переможених народів
видаляє «ляхів». Навряд чи тут відбилася невідома літописцеві інформація
про реальний похід на хозарів. Вірогідніше інше: автор ПП «забрав» цей
48 Мотив принесення дарів у Слові спеціально дослідив Ю.К. Бегунов. Він дійшов висновку, що
його могли запозичити з Повісті про Індійське царство, яка з’явилася на Русі не раніше кінця
ХІІ ст. Див.: Бегунов Ю.К. Возможный источник одного из мотивов «Слова о погибели Русской
земли». ТОДРЛ. Т. 14. М., Л., 1958, 143–146. Отже, навіть якщо ПП запозичала не зі Слова, а з
Повісті про Індійське царство, то все одно це не могло статися раніше рубежу ХІІ–ХІІІ ст.
49 Добродомов И.Г. К вопросу о «серебряных булгарах». Древнейшие государства Восточной
Европы. Материалы и исследования. 1993–1994 годы. М., 1995, 149–154.
70 Вадим Арістов
похід у Святослава і «передав» Володимиру. Цей крок міг бути зумовлений
кількома обставинами. По-перше, могла вплинути літописна схема, що
пов’язувала підкорення в’ятичів Святославом з перемогою над їхніми колиш-
німи зверхниками — хозарами. Отже, якщо Володимир, як пише той же лі-
топис, завоював в’ятичів, то мав би перемогти й хозар. По-друге, на Якова
могло вплинути те, що Іларіон титулує Володимира «каганом». Якщо «кага-
ном» звався хозарський «князь» (так у літопису), то книжник міг вирішити,
що Володимир підкорив хозарів. По-третє, додаючи до переможених Воло-
димиром народів нехристиян-хозарів, Яків ніби компенсує видалення походу
на християн-поляків («ляхів»). Володимир у ПП — переможець поганських
народів, до кола яких поляки не вписувалися50.
Ті, хто захищає давнє походження історичного джерела ПП чи, власне,
датують його кінцем Х ст., указують на те, що історичні повідомлення охоп-
люють час до 995/996 р. Розлогий наратив ПВЛ переривається майже на тому
ж рубежі (далі починається довга серія «порожніх років») — а отже, за цією
логікою, літопис залежний від того давнього тексту, що став джерелом ПП.
Однак більш очевидне і простіше пояснення цілком протилежне: ПП зале-
жить від ПВЛ і тому нічого не знає з життя Володимира після 996 р.
Отже у самому тілі історичних повідомлень трапляються вторинні, що вида-
ють залежність від ПВЛ, або такі, що мають ознаки пізнього походження.
Попередні підсумки
1. ПП не є компіляцією, яка поєднала окремі твори, що виникли в різний час.
Це цілісний твір, що характеризується єдиною манерою використання дже-
рел та єдиними риторичними прийомами.
2. «Похвала Ользі» є органічною складовою ПП, яка з’явилася одночасно з
усім текстом пам’ятки. Оскільки «Похвала» залежить від проложних житій
Ольги, створених не раніше другої половини ХІІ ст., то й весь текст ПП не
міг бути написаним до цього часу.
3. Серед джерел твору були проложні житія Ольги та Володимира, Слово
Іларіона, ПВЛ, анонімне Сказання про Бориса і Гліба, можливо Слово про по-
гибель Руської землі. ПП не тільки вторинна щодо ПВЛ, а й залежить від творів,
похідних від ПВЛ. ПП була написана не раніше появи руських житій Прологу,
а можливо, і не раніше створення Слова про погибель Руської землі.
Наведені спостереження дозволяють погодитися зі старим висновком
Бугославського про датування пам’ятки серединою ХІІІ ст.51 Однак до цього
50 Не виключено також, що редактура зумовлена звісткою ПВЛ під 996 р. про те, що Володимир
жив із польським князем у мирі, а також тим, що пізніше Червенські гради були відібрані
Болеславом і знов повернуті Ярославом і Мстиславом.
51 Це наближає появу ПП до часу канонізації Володимира і внесення його імені до місяцесловів
(середина ХІІІ — перша половина ХІV ст.) (див.: Затилюк Я.В. Хрещення Русі князем
71Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
висновку слід додати одну суттєву поправку. Оскільки ПП — не компіляція,
то її частини не можуть бути давніші, ніж весь твір. Отже історичні повідом-
лення ПП слід уважати результатом творчих зусиль автора ХІІІ ст., а не ві-
дображенням втрачених текстів ХІ ст.
Конструювання історичних повідомлень
Висновок про пізнє укладання всього тексту ПП змушує переглянути поход-
ження унікальних історичних повідомлень і хронології подій кінця Х ст., яка
здавна привертає увагу істориків.
Принципові положення. Головним джерелом, що оповідало про діяння
Володимира, була ПВЛ. Яків Мніх не тільки вибрав із неї певні факти з жит-
тя князя, а й, помітивши неузгодженості літописної хронології та фактогра-
фії, вирішив виправити їх. Деякі принципові положення літопису його воче-
видь узагалі не влаштовували.
Найважливішою темою для автора ПП було хрещення Володимира.
У ПВЛ питання навернення князя на християнство було ледь не предметом
торгу й раціонального «вибору віри». Власне його хрещення відбувається
внаслідок воєнних дій (облога і взяття Корсуня). Безпосереднім контекстом
хрещення є одруження з Анною, яке, своєю чергою, досягається ультимату-
мом князя візантійським «царям».
Натомість в Іларіона й Нестора (у Читанні про Бориса і Гліба) можна було
знайти геть інше бачення. Згідно з ним, ідея хреститися була для Володими-
ра спонтанним, Божим, натхненням. Саме на таку точку зору пристав і автор
ПП. Він не згадав «вибору віри» та переосмислив значення походу на Кор-
сунь. У версії Якова Мніха Володимир вирішує прийняти християнство під
дією Божого натхнення, а також за прикладом Ольги. Уже хрещеним, він
здійснює похід на Корсунь, щоб привести звідти кліриків, книги і святині, і
цим посприяти наверненню на християнство всієї Руської землі. Одруження
з Анною автор ПП не пов’язує з хрещенням князя. Той хоче взяти царську
сестру для того, щоб «більше утвердитися у вірі». У ПП порівняно з літопи-
сом видалено всі натяки на конфліктні ситуації, пов’язані з корсунською
кампанією. Якщо у ПВЛ Корсунь здався після тривалої облоги, то у ПП князь
його просто «прия». Якщо Анну, згідно з ПВЛ, Володимир здобув шляхом
погроз імператорам, то у ПП все здійснюється полюбовно: Володимир про-
сить, царі — радо віддають сестру.
У літописній версії життя Володимира чітко ділилося на «до» і «після»
хрещення. «До» він — жорстокий язичник, «після» — чесний богобоязливий
християнин. Яків Мніх цього погляду не поділяв. У своєму творі він прово-
Володимиром: конструювання історичної оповіді та її доповнення православними книжниками
XII–XVI ст. УІЖ. 2014, № 1, 48–50).
72 Вадим Арістов
див ідею наперед установленого призначення князя. Бог допомагав Володи-
мирові впродовж усього життя, вів його до влади, передбачаючи його велику
місію. Хрещення було закономірним актом, зумовленим усією попередньою
історією князя. Поганське життя Володимира, звісно, було гріховним за виз-
наченням, за нього він каявся. Але воно не могло бути надто гріховним, адже
проходило під знаком Божої допомоги й уваги.
Така перспектива зумовила тон більшості історичних повідомлень ПП, а
також відбір фактів і їхню подачу. Наприкінці твору, де Яків Мніх коротко
розповідає історію приходу Володимира до влади в Києві, він усіляко зглад-
жує трагічну картину братської усобиці. З його тексту складається враження,
що Олег Святославич загинув не внаслідок війни з Ярополком, а просто че-
рез те, що під ним зламався міст (коли він «йшов з воями» — незрозуміло
куди). Своєю чергою Володимир прямо не звинувачений у смерті Ярополка.
Сказано, що його в Києві вбили «мужі Володимира». У даному випадку Яків
не заперечував літописні факти повністю, а затушовував неприємні моменти,
підбирав нейтральні формулювання52.
Хронологія княжіння Володимира у джерелах Пам’яті та похвали. Для
прихильників древності ПП особливе значення має хронологія подій кінця
Х ст., нібито правильніша, ніж у літопису, а отже первинна й давня за поход-
женням. На відміну від літописної, хронологія ПП значною мірою відносна,
тільки частково — абсолютна. Звичайно вважають, що вона — нібито більш
архаїчне явище в історієписанні, ніж абсолютна хронологія. Утім, це тільки в
уяві. Як зауважив О.П. Толочко, визначити, «на який рік після» (або «на який
рік до») сталася певна подія, можна лише за умови користування хронологізо-
ваним текстом, власне літописом/анналами. Учений наводить приклад пере-
творення чистих анналів у текст зі змішаною хронологією — це Хроніка
Етельварда (кінець Х ст.), автор якої переробляв Англосаксонську хроніку53.
Одним із головних аргументів «за» хронологію ПП є те, що вона правиль-
ніша, ніж у ПВЛ, а отже первинна. Інакше кажучи, передбачається, що хроно-
логія ПВЛ повинна виявляти залежність від ПП. Або принаймні «з-під» неї має
проглядати якась інша система впорядкування подій. Чи це справді так? І на
якому принципі засновано літописну хронологію за другу половину Х ст.?
Літопис навряд чи міг вестися до кінця Х ст. Тільки у повідомленнях ПВЛ за
ХІ ст. можна розгледіти залишки коротких анналістичних повідомлень54. Так
само цілком неймовірним є збереження з язичницьких часів якихось нотаток
52 Можна підозрювати, що відзначене вище «забуття» походу Володимира на ляхів вписувалося
саме у цю концепцію, за якою князь-поганин був «не настільки» поганином, як у літописі.
53 Толочко А.П. Очерки начальной руси, 38–39.
54 Tolochko O. “Кievan Rus around the year 1000,” Europe around the year 1000, ed. by Przemysław
Urbańczyk (Warszawa, 2001), 132–138; Tolochko O.P. “Christian Chronology, Universal History, and
the Origin of Chronicle Writing in Rus’,” Historical Narratives and Christian Identity on a European
Periphery: Early History Writing in Northern, East-Central, and Eastern Europe (c. 1070–1200), ed.
by Ildar Garipzanov (2011), 216–223.
73Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
(хай навіть і складених поодинокими християнами), які містили б усього декіль-
ка, до того ж точних, дат. Деяку інформацію про ті часи, а значить і якусь віднос-
ну хронологію подій, можна було дістати зі спогадів таких людей, як чернець
Єремія (який, згідно з ПВЛ, пам’ятав хрещення Руської землі), або отримати
через другі, треті руки. Однак якщо пам’ять могла тримати тільки відносну
хронологію подій, то звідки конкретні дати років за останню чверть Х ст.?
Упадає в око штучність датувань на цьому проміжку. Чи не єдину доку-
ментальну дату автор ПВЛ знав із договору Святослава з греками — 971 р.
Наступного року — 972 — князь мав загинути (це випливало, очевидно, з
переказу про зимівлю на Білобережжі, отже смерть сталася вже навесні
972 р.). На всі діяння Святослава було відведено 8 років (964–972). Події
рівномірно розподілено по роках.
Літописна дата хрещення Ольги, за Л. Мюллером55, могла бути також
вирахувана штучно. 955 рік — розділяє рівно навпіл низку «порожніх років»
947–964. Крім того, між хрещенням Ольги і Володимира рівно 33 роки
(988–955)56. Тут важливо те, що кожна половина вказаного проміжку складає
також 8 років: 947–955 і 956–964. Це дозволяє бачити всюди руку одного
літописця, який узяв 8-річний період за основу «хронологічної розмітки»
другої половини Х ст.57
Через 8 років по смерті Святослава Володимир приходить до влади у
Києві — 980 р. 8 років відведено під поганську частину його княжіння, і в
них вписано більшість усіх відомих діянь Володимира (походи на ляхів, ят-
вягів, радимичів, болгар, два походи на в’ятичів, події «вибору віри»). Після
цього князь хреститься в 988 р.58 Нарешті, через 8 років після хрещення Во-
55 Ludolf Müller, “Die Erzählung der ’Nestorchronik’ über die Taufe Olgas im Jahre 954/55,” Zeitschrift
für Slawistik (33, 6, 1988), 796.
56 Лушин В.Г. Некоторые особенности хронологической сегментации ранних известий Повести
временных лет. Историко-археологические записки. Кн. 1. Зимовники, 2009, 27.
57 Лушин В.Г. О некоторых особенностях датировки событий IX — начала XI вв. в Повести
временных лет. Штрихи к портретам минувших эпох. Археология, история, этнография.
Зимовники, 2014, 66–67.
Щодо т. зв. «хронологічної симетрії» літописних дат див.: Лушин В.Г. Некоторые особенности
хронологической сегментации ранних известий Повести временных лет. Историко-археоло гические
записки. 2010. Кн. 1. 2009, 22–32; Лушин В.Г. Симметричность летописных дат IX — начала XI вв.
Историко-археологические записки. 2010. Кн. 1. 2009, 33–38; Лушин В.Г. 882–862–852. Историко-
археологические записки. 2010. Кн. 1. 2009, 39–44; Толочко О.П. [Рецензія на:] Историко-
археологические записки, отв. ред. Е.П. Токарева. Кн. 1. Зимовники: Зимовнический краеведческий
музей, 2010, 176 с., илл. Ruthenica (10, 2011), 261–269; Арістов В.Ю. До питання про «хронологічну
симетрію» Повісті временных літ. Ruthenica (11, 2012), 162–166; Лушин В.Г. О некоторых
особенностях датировки событий IX — начала XI вв. в Повести временных лет, 57–75.
58 Варто тут же відкинути повідомлення Нестора у Читанні про Бориса і Гліба, що нібито вказує
на 987 р., як рік хрещення Володимира. Як відзначив Є. Голубинський, уже у списку Успенського
збірника ХІІ ст. Несторів твір має дату 6490, тобто 982 р. Немає позитивних даних, які заважали
б вважати, що так було і в оригіналі Читання. Крім того, за спостереженням того ж Є. Голу-
бинського, одне з житій Володимира сповіщає про 33 роки, які князь прожив у хрещенні. Це
число могло походити саме від Нестора, адже 33 роки — це проміжок між 982 і 1015 рр. Див.:
Голубинский Е.Е. История русской церкви. Том 1. Первая половина тома, 138.
74 Вадим Арістов
лодимира — у 996 р. — завершується будівництво Десятинної церкви в
Києві. Примітно, що дата хрещення Володимира відстоїть від дати хрещення
Ольги на 33 роки (988–955)59. Крім того, смерть Ольги і загибель Святослава
розділяє 3 роки60. Розрахунки, засновані на використанні трійки, були харак-
терними саме для автора ПВЛ61.
Віддавна існує думка, що слід давнього літопису, який мав відмінну від
ПВЛ хронологію, зберігся в розпису років правління руських князів під
852 р. у тій же ПВЛ. Згідно з ним, Володимир княжив 37 років. Це нібито
вказує на 978 р., яким у ПП датовано входження Володимира до Києва. На-
справді все не так просто. По-перше, якщо літописець використовував
«включний» рахунок, початок 37-річного княжіння припадав би на 979 р., що
вже не дає бажаного 97862. По-друге, 37 років могли з’явитися й у випадку,
якщо літописець уважав початком княжіння Володимира 980 р. Він міг ок-
ремо порахувати християнські й поганські роки княжіння Володимира. При-
чому 988 рік міг бути порахований двічі (внесений до обох серій). Так вийш-
ло 28 християнських і 9 поганських років, теж включно з 988 р. У сумі — 3763.
Зрештою, розрахунок княжінь під 852 р. настільки міцно вмонтовано в усю
хронологічну конструкцію ПВЛ (як технічно, так і ідеологічно64), що припус-
кати його альтернативне походження вельми ризиковано.
Таким чином, хронологічна сітка за другу половину Х ст. встановлена
досить механічно і майже з нуля. «З-під» неї не проступає альтернативна
хронологія — така, як у ПП. Вона й не була потрібна, щоб розрахувати клю-
чові події княжіння Володимира. Уся хронологія за другу половину Х ст.
найімовірніше була створена «з чистого аркуша» на підставі двох–трьох дат,
відомих, зокрема, із договорів з Візантією, і на основі «історичного смаку»
книжника65.
Приблизно так само штучно з’явилися й найдавніші руські точні дати. Усі
вони (якщо не брати до уваги дату вступу Володимира до Києва у ПП) цер-
ковні й, так би мовити, проложні. Вірогідно, вони з’явилися під час укладан-
ня руських житій Прологу, коли необхідно було знайти руським угодникам
59 Лушин В.Г. Некоторые особенности хронологической сегментации ранних известий Повести
временных лет, 27.
60 Навряд чи перекази зберігали пам’ять про те, що Ольга прожила у хрещені 15 років. Це число
було виведено пізніше з ПВЛ і зазначене, зокрема, у Пролозі.
61 Арістов В.Ю. До питання про «хронологічну симетрію» Повісті временных літ, 163–165.
62 Узагалі розрахунок років під 852 р. дефектний у багатьох місцях. Див.: Вілкул Т.Л. Літопис і
хронограф. Студії з домонгольського київського літописання, 181–192.
63 Звісно, це не єдина можливість. Не виключено, що впродовж створення ПВЛ її автор міняв план
хронології, і у фінальному тексті залишилися деякі суперечності — сліди цих змін. Важливо
інше: Яків Мніх не обов’язково черпав інформацію з гаданого джерела ПВЛ. Його хронологія
могла не стояти за суперечностями ПВЛ, а бути результатом їхнього осмислення.
64 Лушин В.Г. О некоторых особенностях датировки событий IX — начала XI вв. в Повести
временных лет, 71–72.
65 Див.: Толочко А.П. Очерки начальной руси, 49–68.
75Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
місце в календарі. Принаймні є ознаки, що видають їхнє свідоме створення.
Дата смерті Ольги (11 липня) і дата мучеництва варягів-християн (12 липня)
напрочуд близько розташовані й дуже «красиво» припасовані до дати смерті
Володимира (15 липня). Цікаво, що збережена хронологічна послідовність:
Ольга–варяги–Володимир.
Щоправда, існувала ще одна дата смерті Ольги, під якою читалося «Житіє
11 червня». Вона могла існувати до встановлення дати 11 липня, але так само
могла з’явитись внаслідок помилки або й свідомої заміни «июня» замість
«июля». Як би там не було, 11 червня — теж не проста дата. По-перше,
11 червня вшановувався один із дванадцяти апостолів — Варфоломій, по-
друге, це рівно місяць після дня пам’яті Кирила та Мефодія (11 травня) і
майже місяць від дня «оновлення Константинополя» (12 травня), а також
рівно за тиждень після дня вшанування Константина і Єлени, з якою порів-
нювалася Ольга (3 червня). Навряд чи десь могла бути збережена справжня
точна дата смерті княгині. Імовірніше, маємо справу з раннім конструктом.
Таким чином, відомі дати ключових подій кінця Х ст. з’явилися, судячи з
усього, без допомоги ПП або її гіпотетичного джерела. Відповідно можна
передбачати два сценарії. Згідно з одним, ПП та/або її джерело справді були
давніми творами. Вони відображали оригінальну хронологію подій, проте не
вплинули ані на ПВЛ, ані на Пролог, розійшлися з ними як паралельні прямі,
не перетинаючись. Утім цей сценарій виглядає неправдоподібно, хоча б у
силу близької спорідненості тексту ПП, ПВЛ і проложних житій Ольги й
Володимира. У такому разі залишається другий сценарій: Яків Мніх знав
ПВЛ і Пролог та використав їхні дані, але в рамках власних хронологічних
побудов. Це виглядає особливо вірогідним у світлі викладених вище тез про
відносно пізнє написання ПП та її залежність від ПВЛ і Прологу. Далі, у
рамках цього сценарію, спробую простежити походження датувань ПП.
Хронологія Якова мніха. Для початку зберемо разом усі хронологічні
дані, наведені в ПП. При цьому для зручності переведемо їх в абсолютні
дати, адже частина їх — відносні. Слід тут же зауважити, що, за влучним
спостереженням Соболевського66, в основу розрахунків покладено «включ-
ний» рахунок років67. За Соболевським, немає жодних підстав уважати, ніби-
то Яків Мніх датував хрещення Володимира 987-м роком. Якщо князь жив
28 років у хрещенні, а помер 1015 р., то за «включним» рахунком хреститися
він мав саме в «літописному» 988 р.68
Отож, узагальнення всіх хронологічних даних, наведених у ПП, дає такий
список.
66 Соболевский А. Год крещения Владимира Св(ятого), 1–6.
67 На відміну від звичайних арифметичних розрахунків, коли від однієї дати віднімають іншу (а
отже один із крайніх років випадає), тут ураховуються обидва крайніх роки.
68 Саме таке число християнських літ Володимира прямо подає Сказання про Бориса і Гліба, з яким
автор ПП був знайомий.
76 Вадим Арістов
955 р. (15 рік перед смертю княгині) — хрещення Ольги;
969 р. 11 липня — смерть Ольги;
971 р. (восьме літо перед 978 р.) — смерть Святослава;
978 р. 11 червня — початок княжіння Володимира в Києві;
979 р. (десятий рік перед хрещенням 988 р.) — убивство Ярополка;
988 р. (28 рік до смерті князя) — хрещення Володимира;
989 р. (друге літо по хрещенні) — похід до порогів;
990 р. (третє літо по хрещенні) — взяття Корсуня;
991 р. (четверте літо по хрещенні) — заснування церкви Богородиці
(Десятинної)69;
992 р. (п’яте літо по хрещенні) — заснування Переяславля;
996 р. (дев’яте літо по хрещенні) — надання десятини церкві Богородиці;
1015 р. 15 липня — смерть Володимира.
У списку дванадцять дат. З них сім — точно відповідають ПВЛ і (для дня й
місяця смерті Ольги) Прологу (позначені курсивом). Тільки 5 дат відхиляються
від літопису. Характерно, що 4 з цих дат стосуються хрещення Володимира і
його боротьби за Київ. Висвітлення саме цих тем у ПВЛ, як було зазначено, не
влаштовувало Якова Мніха — він подав їх по-своєму. Ця кореляція промовляє
на користь того, що унікальні дати — не витяг із давнього джерела, а свідома
маніпуляція книжника задля узгодження його бачення подій із літописною хро-
нологією. Важливо, що автор ПП не пропонує цілковито іншу хронологію. Він пе-
реглядав літописну хронологію життя Володимира, але водночас спирався на неї.
У своєму творі Яків Мніх, звичайно, не пояснює мотиви своїх датувань, але
слід гадати, що за ними стояло специфічне розуміння історії княжіння Воло-
димира. Воно, з одного боку, залежне від ПВЛ, з іншого — далеко не тотожне
літописній схемі. Традиційно вчені, що захищають древність ПП, підкреслю-
ють, що твір не має тих хронологічних і фактографічних суперечностей, що
містить ПВЛ. А отже, ПП нібито більш достовірно відображає події та їхню
хронологію й тому є старшим за ПВЛ. Проте висновок напрошується прямо
протилежний: автор ПП також побачив суперечності в датуваннях літопису, і
бажання виправити їх підштовхнуло його до конструювання іншої, менш су-
перечливої, історії. Як же власне відбувалося це конструювання?
Почну із дати смерті Святослава. На восьме літо після цієї події Володимир
сів у Києві — за Яковом Мніхом, у 978 р. Відповідно Святослав, за його розра-
хунками, загинув у 971 р., а не у 972 як у ПВЛ. Зсув на один рік назад автору
ПП, імовірно, підказав сам текст літопису: «…и зимова Ст҃ославъ . веснѣ же
приспѣвъши . поиде Ст҃ославъ в порогы В лѣт̑ . ҂s҃ . у҃ . п҃ . Приде Ст҃ославъ . в
порогы . и нападє на нѧ Курѧ кн҃зь Пєченѣжьскыи . и оубиша Ст҃ослава…»70.
69 Важливо, що цей розрахунок збігається з датами Іпатіївського списку. У Лаврентіївському дати
деяких подій кінця 980–990-х рр. зміщено на рік або два.
70 ПСРЛ 2: 61–62.
77Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
У тексті ПВЛ розповідь про загибель Святослава починається під 971 р., а за-
вершується під 972 р. Якби вона цілковито лежала в межах 972 р., рішення
Якова Мніха справді було б незрозумілим. Але оскільки розповідь розбито
річним заголовком, автор ПП міг вирішити «підтягнути» всю подію в 971 р.
Більш загадковим є рік вступу Володимира в Київ — 978-й. Традиційно вва-
жається (і так учених привчила думати ПВЛ), що Ярополк загинув того самого
року, якого Володимир посів Київ. Проте Яків Мніх мав іншу думку. Згідно з
його текстом, Ярополк загинув за 10 років до хрещення Володимира, отже, за
«включним» рахунком, у 979 р. Це спостереження вперше зробив Соболевсь-
кий71, але, на жаль, воно не отримало в історіографії належної оцінки. Однак це
прямо випливає з тексту ПП. Рік загибелі Ярополка Яків Мніх не ототожнював
із роком вступу Володимира до Києва. І в цьому теж він міг знайти підстави у
своєму джерелі. Справді, згідно з літописом, Володимир спочатку сів у Києві,
«въшедъ въ дворъ теремнъıи ѡтень» (іншими словами сів «на мѣстѣ отца своего
Святослава и дѣда своего Игоря» — так у ПП), потім відбувалася облога Родня
(вочевидь тривала, адже викликала голод), а тільки потім у Києві від рук двох
варягів (у ПП — «мужів Володимира») загинув Ярополк.
Що ж спонукало Якова Мніха віднести ці події до різних років? Рознесення
у часі входу Володимира до Києва й загибелі Ярополка як таке могло бути
викликане ідеологічними міркуваннями. Як відзначено вище, автор ПП нама-
гався затушувати роль Володимира у смерті свого брата. Якщо так, то «відкла-
дання» на рік смерті Ярополка мало створити враження відсутності прямого
зв’язку між трагічною подією та захопленням влади в Києві Володимиром.
Але чим Якова Мніха не задовольнив літописний 980 р.? Чому 978 і 979, а
не, скажімо, 979 і 980? Єдиним поясненням може бути те, що автор ПП у такий
спосіб вирішив внутрішні суперечності ПВЛ. Під 852 р. у хронологічній табли-
ці сказано, що Володимир княжив 37 років. Порахувавши у своїй манері, Яків
Мніх мав отримати 979 — як перший рік княжіння свого героя. Крім того, під
1054 р. у ПВЛ зазначено, що Ярослав Володимирович жив 76 років. Знову
«включний» рахунок дає 979-й як рік народження Ярослава. Це стоїть у прямій
суперечності з тим, що про народження Ярослава вперше літопис згадує під 980
р. (коли розказано і про «шлюб» Володимира з його матір’ю Рогнідою). Воче-
видь Яків Мніх вирішив переглянути недбалу хронологічну розмітку літопису.
Тепер саме час звернутися до єдиної «світської»72 точної дати за кінець
Х ст., яку подає ПП — вступу Володимира до Києва 11 червня 978 р. Звідки
71 Соболевский А. Год крещения Владимира Св(ятого), 3–4.
72 О.В. Назаренко висловлював припущення, що ця дата має церковне походження і є насправді
днем смерті Ярополка. На думку вченого, Ярополк міг бути хрещеним (prima signatio), а тому
точна дата його загибелі була занесена у синодик «одного из древних киевских храмов (считаем
излишним гадать, какого именно)». Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях,
378–379. Не маючи змоги перевірити весь набір припущень, на яких засновано думку дослід-
ника, щодо її вірогідності залишається тільки «гадать».
78 Вадим Арістов
її взято? Її появу слід розглядати в контексті походження всієї «альтернатив-
ної» хронології твору.
Появу дати вступу Володимира до Києва слід пояснювати, маючи на увазі
доволі вільне і критичне поводження Якова Мніха з літописними даними.
У цьому контексті варто пригадати ідею, запропоновану О.О. Шахматовим73.
Учений припустив зв’язок цієї дати із днем загибелі варягів-мучеників,
12 липня, відомим із Прологу. Автор ПП знав із літопису, що між входженням
Володимира до Києва і створенням капища пройшов щонайменше місяць,
упродовж якого варяги чекали викупу з киян. У джерелі Якова, за Шахмато-
вим, про вбивство варягів-мучеників було розказано одразу після повідом-
лення про встановлення кумирів. Отже, віднявши місяць від 12 липня, автор
ПП отримав 11 червня.
Загальний висновок Шахматова (про відображення у ПП «Найдавнішого
зводу», не розділеного на роки) дуже сумнівний, але здогад про логіку Якова
Мніха має раціональне зерно. Якщо, на думку Шахматова, хронологію і набір
подій, відображених у ПП, містило давнє джерело твору, то з моїх міркувань
випливає зворотне. Яків Мніх рішуче переглядав дані свого джерела, ПВЛ,
хоча на них же спирався. Він конструював нові події й нову хронологію. Зов сім
необов’язково було літописному джерелу оповідати про варягів-мучеників
одразу після розповіді про кумирів, щоб книжник об’єднав у часі ці події. Це
можна було зробити, просто маючи в руках ПВЛ у нинішньому вигляді.
Справді, розташування дати вступу Володимира до Києва за місяць до
дати вбивства варягів виглядає невипадковим. Повторимо: не варто дивува-
тись, що Яків Мніх міг виправити літописну історію, об’єднавши дві роз-
повіді, які стосувалися поганського служіння Володимира. Якщо він змінив
логічний зв’язок таких принципових подій, як особисте хрещення Володи-
мира і похід на Корсунь, то тим більше міг зробити те саме з рештою подій.
Пов’язуючи дату 11 червня з розповіддю про жертв язичників, Шахматов
міг тільки припускати, що автор ПП знав дату вбивства варягів-мучеників з
якогось «нелітописного джерела» (оскільки відносив ПП до часу, коли ще не
було укладено проложні житія). Тепер можна сказати впевнено: він знав її з
Прологу, яким у ХІІІ ст. точно міг користуватися (і власне користувався).
Іншим поштовхом визначити день вокняжіння Володимира могла бути дата
особливого житія Ольги, яка підозріло з ним збігається. Авторові ПП були
відомі дві дати смерті Ольги: 11 липня й 11 червня. У тексті смерть Ольги в
Києві він датував 11 липня. Натомість 11 червня задіяв в інший спосіб.
Незгода Якова Мніха з «корсунською версією» хрещення Володимира
спричинила зміни у викладі історії після 988 р. Утім три події, які припада-
ють на 991, 992 і 996 рр. (заснування церкви Богородиці, заснування Переяс-
лавля й надання церкві Богородиці десятини) відповідають змісту і хроноло-
73 Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах, 26–27.
79Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
гії ПВЛ. Унікальні повідомлення стосуються 989 і 990 рр. (за ПП — другого
і третього літа після хрещення, тобто після 988 р.). Це похід Володимира до
порогів і похід на Корсунь. Мета Якова Мніха полягала в тому, щоб відділи-
ти хрещення князя від корсунського походу. Але чому він розніс ці події на
два роки? Чому датував похід 990-м, а не, скажімо, 989-м роком?
Вірогідно, це пов’язано з тим, що в тексті ПВЛ заснування церкви Бого-
родиці тісно пов’язано з наслідками корсунського походу:
помысли создати каменую цр҃квь ст҃ыя Бц҃а . и пославъ приведе мастеры . ѿ Грькъ
. заченшю здати . яко сконча зижа . оукраси ю иконами . и поручивъ ю Настасу
Корсунѧнину . и попы Корсуньския . престави служити вь неи . вда ту все єже бѣ
взѧлъ в Корсуни иконы и ссудъı црк҃вныя . и крст̑ы74.
На цій ділянці тексту списки ПВЛ типу Іпат. датують заснування церкви
991 р. Отже між корсунським походом і цією подією є часовий розрив, а 989
і 990 рр. взагалі «порожні». Припускаю, що Яків Мніх «підтягнув» рік похо-
ду до року засування церкви. Унаслідок цього картина набула реалістичні-
ших рис: 990 р. Володимир привозить з Корсуня майстрів, попів, ікони,
хрести тощо, а 991 р. закладає церкву, яку будуть ці майстри, в якій служать
ці попи, висять ці ікони й хрести.
Яким видом ПВЛ — Іпатіївським чи Лаврентіївським — користувався
Яків Мніх, однозначно сказати важко, але можна гадати, що автору ПП був
відомий Іпат. вид. Цікава тенденція: Яків Мніх фактично заповнює «порож-
ні роки» ПВЛ. 978 і 979 рр., якими він датує вступ Володимира до Києва і
загибель Ярополка, у літопису не мають подій. Так само — і власне в тексті
типу Іпат. — «порожніми» є роки 989 і 990. Знов-таки, у ПП вони заповню-
ються подіями75.
Найзагадковішим повідомленням із життя Володимира у творі Якова Мні-
ха є похід до порогів на наступний рік (друге літо) після хрещення. Як прави-
ло, його наводять серед найвагоміших доказів оригінальності й первинності
історичних повідомлень ПП. Достеменно сказати складно, звідки взялося це
повідомлення. Але це не привід убачати в ньому запозичення з якогось давньо-
го джерела. У рамках концепції пізнього походження всього тексту ПП і його
залежності від ПВЛ повідомлення про похід до порогів слід уважати конструк-
том, так чи інакше заснованим на переосмисленні літопису.
74 ПСРЛ 2: 106.
75 Слід зауважити, що заснування Переяславля в ПП датовано за хронологією Лавр. виду ПВЛ —
992 р. (п’ятий рік по хрещенні). У тексті типу Іпат. ця подія датована роком пізніше — 993. Утім,
не варто зайвий раз припускати, що Яків Мних користувався текстами ПВЛ обох видів, або що
доступний йому текст у цій частині відрізнявся, як від Лавр., так і від Іпат. Не виключено, що
автор ПП змінив 993 на 992 р., під яким в Іпат. розказано про заснування іншого міста —
Білгорода. Тобто, згадуючи про більш відомий Переяславль, він мав на увазі об’єднати під одним
роком однотипні події.
80 Вадим Арістов
У цьому випадку Яків Мніх, на мій погляд, використав літописний ма-
теріал досить творчо. У ПВЛ пороги справді згадано у зв’язку з подіями
хрещення. Після повалення ідола Перуна
вринуша и въ Днѣпръ . и пристави Володимеръ рекъ аще кде пристанеть . вы то
ѿрѣваите єго ѿ берега . доньдеже порогы проидеть . тогда ѡхабитесѧ єго . ѡни
же повѣленоє створиша . яко пустиша и . и проиде сквозѣ порогы . извѣрже и
вѣтръ на рѣнь . яже и до сего дн҃и словет̑ Перунѧ рѣнь76.
Підозрюю, що саме з наведеного літописного фрагменту народився цей за-
гадковий похід Володимира «къ порогомъ»77. У літопису до порогів ходили
тільки Володимирові отроки, «проводжаючи» Перуна. Але Яків Мніх, як ми вже
могли пересвідчитися, вільно переінакшував своє головне джерело. Тому не було
б нічого дивного в тому, якби він відправив до порогів ще й Володимира.
Проблема розшифровки унікальних повідомлень і датувань ПП полягає в
тому, що автор не мав на меті написання суто історичного твору (як літопи-
сець). До його тексту впліталися окремі елементи історії. Для дослідника
вони є лише слідами уявлень Якова Мніха, які можна тільки здогадно реконс-
труювати. Звісно, на відміну від сучасного історика, автор ПП не оприлюд-
нював хід своїх думок, відкрито не пояснював логіку своїх історичних уяв-
лень. Отже дослідник має справу з уривчастими, «вкинутими» в текст,
повідомленнями, позбавленими «інтелектуального контексту». Саме тому
доводиться докладати чималих зусиль, щоб зрозуміти, відображеннями якої
картини минулого могли бути ці повідомлення. Власне, звістка про похід до
порогів — найкращий тому приклад.
Хрещення Русі, включно з хрещенням самого князя, у хронології ПП
займає 988–990 рр. Перший рік — 988 — позначений початковим актом цьо-
го процесу — особистим хрещенням Володимира. Третій рік — 990 — від-
ведений для походу на Корсунь, під час якого Володимир здобуває кліриків,
книги, святині й усе необхідне для загального хрещення людей. Оскільки
991 р. вже була закладена церква, варто вважати, що в уявленнях Якова Мні-
ха хрещення населення відбулося одразу по поверненні князя з Корсуня
(власне, так і в літопису). До 988 р. ситуація була такою: князь-язичник, у
Києві стоять ідоли, населення поганське. Після 990 р. — князь-християнин,
ідоли скинуті, люди охрещені. Грубо кажучи, зміна ситуації вимагала трьох
актів, два з яких відбулися в 988 і 990 рр. (хрещення князя і хрещення людей).
За цією, структурною, логікою, 989 р. мав статися інший значущий акт —
скидання ідолів. Володимир ніби «розчищав» простір для широкого впровад-
76 ПСРЛ 2: 102.
77 Автор ПП, як було зазначено, помітно зближує «зовнішньополітичну» діяльність Володимира і
Святослава. Тому не виключено, що рішення автора відправити Володимира до порогів могло
бути зумовлено ще й перегуком із походом до порогів Святослава, коли князь, щоправда,
загинув.
81Походження історичних повідомлень Пам’яті та похвали...
ження нової віри. Схоже на те, що «відблиском» цього акту в тексті ПП
стало сухе повідомлення про похід до порогів. Таким чином, реконструйова-
не уявлення Якова Мніха про хрещення Русі включало три головних події,
що утворювали послідовність: особисте хрещення Володимира — повалення
ідолів — похід на Корсунь і хрещення Руської землі78.
сумнівні першоджерела чи проблиски критичної думки? Розібравши
історичні повідомлення ПП, можна припустити, що за «унікальними» звістками
із життя князя стояли своєрідні уявлення про його діяння. Ці уявлення, судячи з
усього, були результатом критичного осмислення літописної історії. Зводячи
разом зроблені у цьому дослідженні спостереження і припущення, спробую
реконструювати загальний порядок подій, як його міг уявляти Яків Мніх.
У 971 р. гине Святослав. Ярополк княжить у Києві. Його брат Олег помирає,
затиснутий під мостом, що провалився, унаслідок нещасного випадку. На восьме
літо по смерті Святослава, 11 червня 978 р., Володимир іде походом до Києва і
сідає в місті з варязьким військом (Ярополк тікає). Упродовж місяця варяги пе-
ребувають у Києві. Після від’їзду варягів Володимир споруджує капище, язичники
вбивають варягів-християн 12 липня. На наступний рік (за 8 років до хрещення),
після облоги Родня, у Києві «мужі Володимира» вбивають Ярополка. Володимир
поступово підкорює навколишні поганські народи. У 988 р. Володимир хрестить-
ся під впливом Божого натхнення й невдовзі розпочинає викорінення поганства
та впровадження християнства по всій Руській землі. На другий рік після особис-
того хрещення, у 989 р., він нащить капища, скидає Перуна та «проводжає»
цього ідола до порогів. На третій рік, у 990 р., він іде походом на Корсунь із метою
здобуття «людей християнських», священиків, ікон, мощів, книг та всього необ-
хідного для утвердження нової віри в Руській землі. На прохання князя грецькі
«царі» люб’язно віддають йому за дружину свою сестру Анну. 991 р. Володимир
закладає церкву Богородиці, 992 р. — засновує Переяславль, а 996 р. відбувається
освячення церкви Богородиці (Десятинної).
Книжники, які зверталися до руської історії кінця Х ст., упродовж кількох
століть копіювали текст ПВЛ, вносили невеликі правки, скорочували його,
доповнювали, викривляли. Але не було такого, щоб хтось переглянув не
78 Раніше в тексті ПП можна побачити перелік усіх цих заходів із християнізації:
«Крести же ся самъ князь Володимеръ, и чада своя, и весь домъ свой святымъ
крещениемъ просвѣти […] Крести же и всю землю Рускую от конца до конца, и
поганьскыя богы, паче же и бѣсы, Перуна и Хъроса, и ины многы попра, и скруши идолы,
и отверже всю безбожную лесть и церковь созда каменну во имя пресвятыя
Богородица»;
«князь Володимиръ, внукъ Олжинъ, крестився самъ и чада своя и всю землю Рускую
крести от конца до конца, храмы идольскыя и требища всюду раскопа и посѣче, и идолы
съкруши, и всю землю Рускую и грады и честными иконами церкви украси».
82 Вадим Арістов
тільки хронологію цього ключового відтинку історії, а й саму логіку та
зв’язок подій79. Єдиним, хто на це наважився, був Яків Мніх, автор ПП.
Унікальні повідомлення довгий час в історіографії сприймали за рештки
найдавнішого історичного твору кінця Х — середини ХІ ст. Увага переміщу-
валася на гіпотетичне втрачене джерело, а власне ПП найчастіше уявлялася
літературно недбалою компіляцією. Найбільша заслуга її автора була, від-
повідно, у тому, що він використав цінне і правдиве (на відміну від ПВЛ)
джерело. Натомість аналіз принципів побудови пам’ятки та ідеології, вста-
новлення її джерел і способів роботи книжника з ними дають змогу стверд-
жувати, що унікальні повідомлення ПП є результатом осмислення ПВЛ і
переробки її свідчень автором ХІІІ ст. Замість доволі примітивного компіля-
тора сумнівних першоджерел ми одержуємо чи не першого з відомих кри-
тичних читачів ПВЛ.
Інститут історії України НАН України
79 Для періоду другої половини ІХ — середини Х ст. подібну ревізію було здійснено в Новго-
родському першому літопису молодшої редакції.
|