"Князи Болоховьсции"
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Ruthenica |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191526 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Князи Болоховьсции" / В. Ричка, О. Толочко // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 83-107. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191526 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1915262023-07-03T19:26:09Z "Князи Болоховьсции" Ричка, В. Толочко, О. 2016 Article "Князи Болоховьсции" / В. Ричка, О. Толочко // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 83-107. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191526 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Ричка, В. Толочко, О. |
| spellingShingle |
Ричка, В. Толочко, О. "Князи Болоховьсции" Ruthenica |
| author_facet |
Ричка, В. Толочко, О. |
| author_sort |
Ричка, В. |
| title |
"Князи Болоховьсции" |
| title_short |
"Князи Болоховьсции" |
| title_full |
"Князи Болоховьсции" |
| title_fullStr |
"Князи Болоховьсции" |
| title_full_unstemmed |
"Князи Болоховьсции" |
| title_sort |
"князи болоховьсции" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191526 |
| citation_txt |
"Князи Болоховьсции" / В. Ричка, О. Толочко // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 83-107. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT ričkav knâzibolohovʹscii AT toločkoo knâzibolohovʹscii |
| first_indexed |
2025-07-16T15:46:43Z |
| last_indexed |
2025-07-16T15:46:43Z |
| _version_ |
1837819033035997184 |
| fulltext |
© Ruthenica XIII (2016), 83–107
Володимир Ричка, Олексій Толочко
«Князи Болоховьсции»1
Несловоохотливый летописец, который не особенно,
впрочем, и благоволил к болоховцам, не догадывался, что
через каких-нибудь 600 лет, читая его рассказ о вероломстве
болоховских князей, будут задаваться вопросом о самом
происхождении их, о котором он не сказал ни слова.
Микола Дашкевич
Вступні зауваження
Під 1241 роком Галицько-Волинський літопис сповіщає про похід князя Рос-
тислава Михайловича на Галицьке Пониззя. «Ростиславъ . собра кнѧзѣ Бо-
лоховьскые . и ѡстанокъ Галичанъ . приде ко Бакотѣ»2. У Бакоті у цей час
знаходився Данилів печатник Кирило, який «моудростью и крѣпостью оудер-
жа Бакотоу», виголосивши при нагоді яскраву промову про невдячність
Ростислава до його благодійників Романовичів. Зазнавши невдачі під Бако-
тою, Ростислав пішов «за Дніпро».
У відповідь Данило Романович здійснив каральний похід на болохівських
князів:
слъıшавъ же Данилъ приходъ Ростиславль . со кнѧзи Болоховьскими . на Бакотоу
. абье оустремисѧ на нѣ . грады ихъ ѡгневи предасть . и греблѧ ихъ . раскопа . [...]
Данилъ же возьма плѣнъ многъ вратисѧ . и поима грады ихъ . Деревичь Гоубинъ .
и Кобоудъ . Коудинъ городѣць . Божьскыи Дѧдьковъ . приде же Коурилъ печатни-
къ кнѧзѧ Данила . со треими тысѧщами пѣшець . и трьими сты коньникъ . и во-
дасть имъ взѧти Дѧдьковъ град̑ . ѿтоуда же плѣнивъ землю Болоховьскоую . и по-
жегъ . ѡставили бо ихъ Татарове . да имъ ѡрють пшеницю и проса . Данилъ же на
нѣ болшоую вражьдоу держа. ӕко ѿ Тотаръ надежоу имѣахоу3.
Ці події відбувалися впродовж літа-осені 1241 року, у коротку паузу, коли
монгольська армія, погромивши Південну Русь, знаходилася в Угорщині й
1 Автори висловлюють вдячність за поради і пропозиції учасникам Літописного семінару Центру
досліджень з історії Київської Русі Інституту історії України НАНУ, на якому обговорювалися
попередні варіанти цієї праці.
2 ПСРЛ 2: 791.
3 ПСРЛ 2: 791–792, із врахуванням варіантів Хлєбн. списку.
84 Володимир Ричка, Олексій Толочко
ще не розпочала свого зворотного руху в степ навесні 1242 р.4 У цей час,
дізнавшись, що монголи «сошли соуть изь земли Роуское», стали повертати-
ся князі. Вони знайшли іншу країну, ніж та, з якої панічно тікали декілька
місяців тому: міста лежали в руїнах, населення винищене або ж розбіглося,
а головне, значною мірою зник той соціальний порядок, серцевиною якого
був беззастережний авторитет князівської династії, що забезпечував її моно-
польне право на політичну владу. Полишене напризволяще, суспільство на-
магалося адаптуватися до життя в умовах катастрофи. Виявилося, що
князівські міста мають якихось нових «держателів» (як у Дорогичині, де
Данилові навіть не відкрили ворота), що галицькі бояри «тримають всю
землю» Романовичів і роздають її своїм підручним. Це були неприємні, але — з
огляду на історію взаємин із галицьким боярством — сподівані речі. Несподі-
ваним відкриттям було те, що під час проходу монгольського війська руськими
землями населення певних територій вступило з монголами в якісь особливі
взаємини в розрахунку на повернення степовиків із походу в Угорщину.
Як свідчить наше повідомлення, одна з таких груп не просто контролю-
вала компактну територію із численними (хоча й другорядними) містами, але
мала своїх власних ватажків, яких ГВл послідовно іменує «болохівськими
князями». Саме ця обставина — згадка про власних князів — забезпечила
болохівцям історіографічну славу, що далеко перевищила репутацію інших
синхронних груп залежного від монголів населення Південної Русі.
Таємничі болохівські князі — одна із найдовше не розгаданих головоло-
мок у нашій історіографії. Справді, вони несподівано виринають у контексті
монгольського походу на Південну Русь і Угорщину, і так само раптово згад-
ки про них зникають після того, як монголи відійшли назад у степ. Тобто
тривалість їхнього історичного «життя» — лише один рік. Ватажки болохів-
ців названі «князями», що зазвичай означало б когось із представників
князівського роду. А між тим, знайти їм місце в родині Рюриковичів не
вдається. У літописних повідомленнях вони фігурують виключно у збірній
формі — «князі болохівські», жодного разу жоден із них не названий на ім’я,
і діють вони завжди лише як знеособлена група. Подібне важко уявити по
відношенню до Рюриковичів, найбільш індивідуалізованих персонажів літо-
писів, чиї імена й патроніми надзвичайно важливі і постійно відзначаються.
Отож припускали їх походження з якихось інших верств населення, що, ско-
риставшись анархією, захопили владу і проголосили себе князями, але це —
річ абсолютно неможлива в обставинах ХІІІ ст. І тим більш неможливо, щоб
князівський титул за цими парвеню визнавав князівський літопис Данила
Романовича.
Демонстративна протиставленість болохівців руським князям, традицій-
ним володарям над слов’янами Східної Європи, провокувала на здогади про
4 Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літопису. ЗНТШ. Т. 41. Львів, 1901, 30.
85«Князи Болоховьсции»
іноетнічний склад цього населення: у болохівцях убачали людей тюркського
походження: асимільованих половців або ж торків чи чорних клобуків, очо-
люваних власними князьками, або «волохів», тобто населення романського
походження.
Упродовж ХІХ ст. частина істориків цінувала проблему болохівців за
можливість продемонструвати свої ліберальні, народницькі чи національні
переконання, представляючи болохівських князів «народними» монархами,
керівниками стихійно утворених «республіканських» громад, опозицією
«монархічному» принципу чи «княжому режиму». Болохівці, ким би вони не
були, поступово перетворилися в історіографії на унікальний феномен, що
знаменував мало не альтернативний шлях розвитку соціальних та політич-
них інститутів домонгольського часу.
Коли так, то територія болохівців — Болохівська земля — дарма що зга-
дана у джерелах один-єдиний раз, мала здобути самостійну історію, відповід-
ну до значення болохівців в історичних долях Русі. Міркування про неї по-
чали обростати різного роду домислами. Поступово до шести міст,
пе ре рахованих у нашому повідомленні, історики стали додавати нові, які з
тих чи інших міркувань видавалися придатними, так що на середину ХХ ст.
у землі болохівців уже нараховували до 17 міст, а на кінець століття — 27.
Таке велике територіальне утворення, зрозуміло, не могло виникнути з нічо-
го, його історія мала бути довшою за засвідчену в літопису, отже з’явилися
міркування про домонгольські, а, можливо, навіть додержавні витоки «Бо-
лохівської землі». У другій пол. ХХ ст. заходилися до археологічних дослід-
жень міст «Болохівської землі», які (дослідження) передбачувано відкрили ви-
сокий рівень господарства, економіки та культури болохівців, так що тепер
самостійною темою стало навіть «культурно-мистецьке життя» Болохівщини.
За двісті років, під пильною увагою істориків, болохівські князі та Бо-
лохівська земля із незначного епізоду часів монгольського завоювання пере-
творилися на самостійний сюжет давньоруської історії.
Хто такі болохівські князі?
До наукового обігу відомості про болохівських князів увів М.М. Карамзін,
першовідкривач Галицько-Волинського літопису. Він акуратно занотував усі
згадки про них і в коментарях відзначив, що «сии князья, вероятно, племени
Ольговичей», чий уділ знаходився між володіннями мазовецьких та волин-
ських князів, на південь від Берестя5. Якщо це справді були Ольговичі, піз-
ніше зауважив С.М. Соловйов, то їх треба вважати онуками Ігоря Святосла-
5 Карамзин Н.М. История государства Российского. Т. 3. СПб., 1818, прим. 346; Т. 4. СПб., 1819,
прим. 20, 102.
86 Володимир Ричка, Олексій Толочко
вича, рідними чи двоюрідними братами Ізяслава Володимировича, яким
удалося втриматися на Галичині після страти Ігоревичів 1208 р.6
Невелика дискусія виникла серед дослідників генеалогії у зв’язку з ото-
тожненням літописних болохівських князів із пізнішим родом князів Бол-
ховських та їх згадкою в Любецькому синодику. Князі Болховські (дальні
нащадки Михайла Всеволодовича чернігівського) одержали своє прізвище
від міста Болхов, заснованого у XVI ст., але П.В. Долгоруков уважав за мож-
ливе ототожнити їх із літописними однофамільцями. Цим останнім він, од-
нак, не міг знайти місце на генеалогічному древі Рюриковичів і стверджував,
ніби болохівські князі були єдиними на Русі, що не належали до потомства
св. Володимира. «От кого ведут они начало? от древних ли владетелей древ-
лянских, или от ханов половецких, неизвестно»7. На початку XIV ст. Гедимін,
оволодівши Поділлям, вигнав звідти болохівських князів.
Ця гіпотеза викликала рішуче заперечення з боку І. Забєліна, М. Квашні-
на-Самаріна, а пізніше Р.В. Зотова. Їхнє неприйняття ідеї ґрунтувалося, пе-
реважно, на неможливості в рамках генеалогічних студій уявити в ХІІІ ст.
існування князів, які не належали б до родини св. Володимира8. Так,
М. Квашнін-Самарін уважав болохівських князів синами котрогось з Ігоре-
вичів, що ймовірно одержали свої уділи від Всеволода Ольговича Чермного,
київського князя в момент убивства їхнього батька. Дослідник також спро-
бував ідентифікувати болохівських князів серед персонажів ГВл, назвавши
Ізяслава та Федора (згадані в епізоді нападу на Галич під Іпат. 1255), яких
ототожнив з Ізяславом Ігоревичем та Феодором Святославичем9.
Загалом кажучи, для істориків великоруських болохівські князі становили
не більш як генеалогічну головоломку. Зовсім іншого звучання проблема їх
походження здобула серед дослідників, як тоді казали, «південноросійської
школи», для яких стала пунктом фіксації на довгі десятиліття.
Висловлену кн. Долгоруковим думку про особливу природу болохівських
князів підхопив М.М. Костомаров. «Загадковим і досі непоясненим бо-
лохівським князям, — писав він, — немає можливості відшукати місця в
розгалуженні Рюрикова дома. Видно з усього, це були князі інших давніх
родів, що залишилися непідвладними Рюриковичам»10.
6 Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Вид. 2-е. Кн. 1. СПб., б.г., 811, прим. 1.
7 Долгоруков П.В. Российская родословная книга. Ч. 3. СПб., 1856, 1–11.
8 Забелин И. Опыты изучения русских древностей и истории. Исследования, описания и
критические статьи. Ч. І. М., 1872, 533–544.
9 Квашнин-Самарин Н. По поводу Любецкого синодика. ЧОИДР, 1873. Кн.4, Отд. V, 217–218.
Міркування Р.В. Зотова не відхиляються від аргументації Квашніна-Самаріна, див.: Зотов Р.В.
О черниговских князьях по Любецкому синодику и о черниговском княжестве в татарское время.
СПб., 1892, 156–165.
10 Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях важнейших ее деятелей. Т.1: Господство
дома св. Владимира X–XVI столетия. СПб., 1907, 131.
87«Князи Болоховьсции»
Але вирішальними виявилися погляди незаперечного авторитету «півден-
норосійської школи» В.Б. Антоновича, трансльовані через праці його числен-
них учнів. Антонович розгледів у Болохівській землі (що нібито проіснувала до
поч. XIV ст. і була ліквідована литовцями) оригінальний феде ративно-
общинний устрій, а її «князів» уважав виборними отаманами11.
Незалежна від князів Болохівська земля, із федеративним політичним
устроєм та заснована на органічному (общинному) принципі організації
населення, очолювана демократичними, виборними ватажками — це вже
була тема, багата на найрізноманітніші конотації, надавалася для сублімації
розмаїтих політичних ідеологій: народницьких, федеративних, автономіст-
ських, ліберальних, антимонархічних, національних. Болохівська земля
уявлялася шансом розвитку природної (читай: не скаліченої монархією) і
«народної» (читай: національної й демократичної) історії, який мала (і, оче-
видно, може мати в майбутньому) Південна Русь12.
Із намови Антоновича за детальну розробку теми Болохівської землі взяв-
ся М.П. Дашкевич, який підтвердив очікування свого вчителя: болохівські
князі, справді, виявилися «или лица туземних княжеских родов, уцелевших
от до-государственной старины [...] или же это были «лучшии мужи» мест-
ного населения, провозгласившего их князьями для того, чтобы иметь кого
выставить в противовес дому Владимира святого»13.
Із тих пір історики, що асоціювали себе зі школою Антоновича, не
пов’язували болохівців із Рюриковичами, варіюючи тему в межах визнання
їхніх князів або місцевими боярами, що вокняжилися (Н.В. Молчановський14),
або древнім князівським родом із додержавних часів, або ж — виборними
старійшинами (М.С. Грушевський15). На початок ХХ ст. ці погляди, як можна
судити із прихильного огляду О.Є. Преснякова, уже вважалися найвпливові-
11 Інститут рукопису НБУ ім. В. Вернадського. Ф.І. Спр. № 8083. Антонович В. Историко-
топографический очерк Южной Руси, 50–50 зв.
12 Схоже, що цю ідею підгледіли в Костомарова. Пишучи про падіння престижу князівського дому
в Галичині, історик захоплено зазначав: «Почти можно предвидеть, как бы разыгралась история
удельного уклада [...] Русь возвратилась бы к порядку, существовшему до призвания варягов, то
есть у разных народов в разных землях были бы свои князья, свои веча, не связанные уже
единством княжеского рода» (Костомаров Н.Н. Исторические монографии и исследования. СПб.,
1872, 246).
13 Дашкевич Н.П. Болоховская земля и ее значение в русской истории. Эпизод из истории Южной
Руси в ХІІІ и ХІV столетиях. К., 1876, 33.
14 Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. К., 1885, 110.
15 Грушевский М. Очерки истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия.
К., 1891, 443; Сергієнко М. Громадський рух на Вкраїні-Русі в ХІІІ віці. Записки Товариства імені
Шевченка. Т. 1. Львів, 1892, 1–28; Грушевський М.С. Барское староство. Исторические очерки
(XIV–XVIII в.). К., 1894, 18; Грушевський М.С. Історія України-Руси. Т. 3, до року 1340. Вид. 2е,
розширене. Львів, 1905, 159-160. Щодо інструменталізації теми Болохівської землі в працях
Грушевського див.: Толочко О.П. Михайло Грушевський та Мацей Стрийковський. Україна крізь
віки: Збірник наукових праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія. К.,
2010, 811–822.
88 Володимир Ричка, Олексій Толочко
шими16. Дещо з цього — наприклад, версія боярського походження болохівсь-
ких князів — виявилося продуктивним і в радянській історіографії17.
З усіх учнів Антоновича, здається, лише І.А. Линниченко залишився осто-
ронь подібних ідей. Дослідник соціального і правового становища селянства,
він не мав сумніву, що селяни, очолювані «князями» — це колоністи на волось-
кому праві, в якому існує інститут «князів», аналогічний до солтисів німецького
та тіунів руського права18. Щоправда він не міг навести свідчень про початки
волоської колонізації раніше XIV ст. і, впадаючи в circulum vitiosum, якраз пові-
домлення про болохівських князів вважав найдавнішим свідченням про неї19.
Іноетнічне походження болохівців, яке виправдовувало б існування у них
власних князів, припускали Д. Зубрицький (вважаючи їх «особым народ-
цем», сформованим із «смеси крещенных половцев и руських беглецов или
пленников»)20, І. Шараневич (обрусілі нащадки половців)21, М.С. Грушевсь-
кий («стара слов’янська людність, може з деякою чорноклобуцькою доміш-
кою»)22, О.О. Шахматов (неасимільовані древні уличі, що під впливом мон-
гольського нашестя «стремятся к самостоятельности»)23.
16 Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. Т. 2, вып. 1: Западная Русь и Литовско-Русское
государство. Л., 1939, 20, 38.
17 Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. М., 1950, 150–152; Котляр Н.Ф.
Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. К., 1985,
129; Котляр Н.Ф. Племенная знать в процессе формирования феодального класса Южной Руси (на
материалах Болоховской земли). Элита и этнос средневековья. М., 1995, 98–103; див. також:
Котляр М.Ф. Коментар. Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. За ред.
М.Ф. Котляра. К., 2002, 246. Щоправда І. Крип’якевич писав про їх таки князівське (хоча й
невідоме) походження (Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. К., 1984, 57), а
Л. Махновець гадав, що вони могли бути синами Ярослава Інгваревича і зараховував до них Бориса
«межибіжського» (Літопис Руський. Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. К., 1989, 391, прим. 7).
18 Линниченко И.А. Черты из истории сословий в Юго-Западной Галицкой (Руси) XIV–XV в. М., 1894,
120, 170-171. Раніше думку, що болохівці є волохами, висловлював А. Петрушевич (Петруше-
вич А.С. Кто были болоховские князья? Львов, 1871; Петрушевич А.С. Критико-исторические
рассуждения о надднестрянском городе Галиче и его достопамятностях. Львов, 1888; Петруше-
вич А.С. Лингвистическо-исторические исследования о начатках города Львова и окрестностей
его, с воззрением на предисторические времена появления славянских и румынских племен из
придунайских стран в предкарпатские области. Львов, 1893–1897. Вып. 1–3).
19 Твердження, ніби волохи почали розселюватися в Галицькій Русі з ХІІІ ст. і тоді ж принесли інститут
«князівства», із посиланням на наш випадок, закріпилося в літературі (Инкин В.Ф. К вопросу о
происхождении и эволюции волошского института «князя» (кнеза) в галицкой деревне в ХV–XVIII вв.
Славяно-волошские связи. Кишинев, 1978, 117). Див., однак, критику подібних побудов і рішуче
ствердження, що перші волоські поселення в Галицькій Русі з’явилися не раніше другої пол. XIV ст.,
а масова колонізація — лише в XV ст.: Кarel Кadlec, Valaši a valašské právo v zemích slovanských a
uherských. S úvodem podávajícím pehled theorií o vzniku rumunského národa (Praha, 1916), 290–291.
20 Зубрицкий Д. История древнего Галичско-Русского княжества. Львов, 1855. Ч. 3, 138.
21 Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси. От найдавнейших времен до року 1453.
Львов, 1863, 104. Порівн.: Шараневич И.И. Исследование на поли отечественной географии и
истории. Львов, 1869; Шараневич И.И. Географическо-исторические статьи. Львов, 1875. Цю
точку зору поділяв також М.П. Барсов (Барсов Н.П. Очерки русской исторической географии.
География начальной летописи. Варшава, 1885, 254, прим. 133).
22 Грушевський М.С. Історія України-Руси. Т. 3. Львів, 1905, 155.
23 Шахматов А.А. К вопросу об образовании русских наречий и русских народностей. ЖМНП.
Ч. 323, 1899, 358.
89«Князи Болоховьсции»
Процес складання Галицького літопису, його структура
та місце в ній повідомлень про болохівських князів
Ми розпочали наші спостереження з повідомлення Галицького літопису за
1241 р., сигналізуючи в такий спосіб переконання, що лише цей фрагмент
тексту несе у собі автентичні відомості про болохівських князів і лише ним
варто обмежити коло текстів, придатних до історичної інтерпретації. Однак
фактом залишається, що болохівські князі згадані Галицьким літописом ще
декілька разів, при тому в повідомленнях домонгольського часу: під 1231 та
1235 рр. (орієнтуючись на хронологію Іпат.). Переважно на цих повідом-
леннях, їхніх натяках та імпліцитній інформації дослідники й намагалися
будувати свої гіпотези щодо походження болохівських князів. Між тим,
цілком можливо продемонструвати, що у структурі Галицького літопису
«ранні» повідомлення під 1231 та 1235 рр. є вторинними і виникли вже піс-
ля того, як було на писано історію конфлікту між Романовичами й болохівсь-
кими князями в 1241 р.
Спершу, однак, повернімося до нашого головного тексту, повідомлення за
1241 р., і спробуємо його ще раз, тепер уже уважніше, прочитати.
«Потом же Ростиславъ . собра кнѧзѣ Болоховьскые . и ѡстанокъ Галича-
нъ . приде ко Бакотѣ». Звернімо увагу, що, нападаючи на Бакоту, Ростислав
збирає «ѡстанокъ Галичанъ». Це передбачає якусь іншу, попередньо роз-
казану, історію, в якій галичани ще були в повному складі: або ж «усі гали-
чани» брали участь в якихось подіях, після чого їх залишився лише «оста-
нок», або ж усі підтримували Ростислава і більша частина галичан ще не
покинула його. А між тим, такої оповіді в літопису немає. Ростислав вири-
нає в епізоді з Бакотою нізвідки, як і де він здобув прихильність бодай
«решти» галичан, ми не довідуємося. Це могло б статися під час перебу-
вання його в Галичі, і такий похід справді відбувся, але літопис розповідає
про нього пізніше, одразу ж після завершення епізоду з болохівськими
князями: Ростислав за підтримки галицьких бояр ненадовго захопив Галич,
але був вибитий звідти Романовичами; із ним, дійсно, пішла частина гали-
чан та єпископ Артемій24.
Можна було б думати, що, пишучи через багато років, галицький літопи-
сець нетвердо пам’ятав послідовність подій і наскок на Бакоту, який відбувся
після втечі Ростислава з Галича, помилково згадав раніше. А можна у плу-
таній і непослідовній оповіді вбачати наслідки редакторського втручання в
текст.
Подібного роду сліди редагування знаходимо й безпосередньо в епізоді,
що нас цікавить: у завершенні оповіді про похід Данила на болохівських
князів. Придивімося до нього (завершення) пильніше:
24 ПСРЛ 2: 793.
90 Володимир Ричка, Олексій Толочко
Данилъ же на нѣ болшоую вражьдоу держа . ӕко ѿ Тотаръ надежоу имѣахоу .
кнѧзѣ же ихъ изѧ ѿ роукоу . Болеславльу кнѧ҃зѧ Мазовьского . рекшоу Болесла-
воу . почто соуть вошли во землю мою . ӕко не вдах̑ имъ рекы . и не соуть вои
твои . но соуть . ѡсобнии кнѧзи . и хотѧше разъграбити е . ѡни же ѡбѣщашасѧ
работѣ бъıти . ѡнемь же молѧщимсѧ . Данилъ же и Василко . занѣ хоти с ними
брань створити . Василко же ехавъ оубѣди рекше оумоли и . и дасть емоу дары
многи . на избавление ихъ . ѡнѣм же ѡдинако не помнѧщи добродѣаньӕ . Бъ҃
возмездье имъ дасть . ӕко не ѡста ничтоже . во градѣ ихъ . еже быс̑ не пленено
. и приде ко братоу си млс̑тью Бж҃иѥю . ѡбличаӕ побѣдоу .
Ростислав же ѡдинако не престааше . ѡ злобѣ своеи . но вои . собравъ . и Воло-
дислава невѣрного . поиде на Галичь . и пришедъ ко Печерѣ Домамири [...]25.
Виділений фрагмент, приєднаний після фіналу історії з болохівськими
князями (коли вони вже покарані, а їхні міста спустошені), традиційно викли-
кав надзвичайні труднощі для інтерпретації. Яким чином посеред Болохівсь-
кої землі раптом опинився Болеслав Мазовецький? Яким чином розгромлені
Данилом болохівські князі опинилися в полоні у Болеслава? Чому Болес-
лав — як виходило б з контексту, серед Болохівської землі — твердить, ніби
болохівці, навпаки, увійшли у його, Болеслава, землю? Звідки тут раптом
узявся Василько, про якого спеціально зазначено, що в поході на болохівців
він не брав участі («Василько же кнѧзь . ѡсталъ бѣ . стеречи землѣ ѿ Литвъı
. послалъ бѣаше вое свое со братомъ»26)? Чому визволення болохівців при-
писується Данилові, хоча насправді їх визволяє один Василько? І чому ос-
танній докладає стільки зусиль, щоб вимолити в Болеслава своїх і брата во-
рогів, при тому, що текст наголошує на більшій «вражді»?
Запропоновані в літературі відповіді на подібні запитання зводяться, го-
ловним чином, до того, що тут пригадано якісь інші події, котрі відбулися
раніше, можливо, взимку 1240–1241 рр., коли Данило ще переховувався в
Болеслава: або болохівські князі, як і решта населення, тікали від монголів і
забігли аж до Мазовії27; або вони намагалися скористатися зам’ятнею й на-
пали на Болеслава з метою відібрати собі частину його територій; або ж на-
магалися переселитися на територію Мазовії. Ці й подібні здогади свого часу
зважив Дашкевич28. З його огляду виходило, що «нормалізувати» цей фраг-
25 ПСРЛ 2: 792–793.
26 ПСРЛ 2: 792.
27 Цей здогад Соловйова продовжують необачно повторювати (див., напр.: Димник М. Борьба за
Галич между Даниилом Романовичем и Михаилом Всеволодовичем (1235–1245 гг.). Rossica
antiqua (2012, 1), 88), насилуючи здоровий глузд: в єдиному аргументі сусідять твердження, що
болохівські князі були одночасно і союзниками монголів, і тікали від них світ за очі.
28 Див.: Дашкевич Н.П. Болоховская земля и ее значение в русской истории, 1–2, прим. 3. Новітня
гіпотеза передбачає, що епізод стосується 1238 р., коли болохівські князі якимсь чином увійшли
у спілку із Романовичами та з їхньої намови напали на мазовецькі володіння Болеслава (чим
можна було б пояснити турботу про них Василька) (Dariusz Dąbrowski, Daniel Romanowicz król
Rusi (ok. 1201–1264). Biografia polityczna (Кraków, 2012), 192, 203, 233).
91«Князи Болоховьсции»
мент неможливо: ані болохівські князі не могли опинитися в Мазовії, ані
Болеслав не міг перебувати в Болохівській землі. Таким чином, епізод, судя-
чи з усього, не належить до оповіді про Данилову експедицію проти бо-
лохівських князів і опинився серед неї випадково. Справді, видаливши цю
частину тексту, ми здобуваємо цілком ясний і послідовний виклад подій.
Придивімося до моменту переходу між фрагментами уважніше. У ниніш-
ньому вигляді ГВл він оформлений як єдина фраза: «Данилъ же на нѣ бол
шоую вражьдоу держа . ӕко ѿ Тотаръ надежоу имѣахоу . кнѧзѣ же ихъ изѧ ѿ
роукоу . Болеславльу кнѧ҃зѧ Мазовьского». Очевидно, що дві частини фрази
перебувають у рішучій смисловій суперечності (Данило такий лихий став на
болохівців, що врятував їх). Із подальшого викладу однак з’ясовується, що
фраза граматично неузгоджена: в першій її частині суб’єктом є Данило, у
другій — Василько. Отож перед нами не єдине речення, а механічно зшиті
два: одне, що завершувало болохівську історію Данила29, інше — про поря-
тунок Васильком якихось неназваних князів із рук Болеслава30.
Так само помічаємо текстуальний шов і у закінченні нашого фрагменту:
«и приде [Василько. — Авт.] ко братоу си млс̑тью Бж҃иѥю . ѡбличаӕ
побѣдоу». Це характерне для автора Галицького літопису завершення
«воїнського епізоду»31, яке, крім іншого, указує, що Василько й Данило пе-
ребували в різних місцях (а значить, і в різних літописних епізодах), що уз-
годжується з ремаркою про те, що Василько не брав участі в поході на бо-
лохівців. Отже з обох боків наш фрагмент виразно відділяється від
навколишнього тексту, що видає його вставний характер. Коли так, то цілком
легітимно розглянути можливість, що фрагмент виявився переміщеним з яко-
гось початкового місця32.
29 Пор. перегук із попереднім текстом: «Данилъ же на нѣ болшоую вражьдоу держа»; «Данилови
же видѧщоу и Василкови гордость его [Доброслава. — Авт.] . болшоую враждоу на нь
воздвигн̑оуста» (ПСРЛ 2: 790).
30 Щоправда, помітне невдале зусилля редактора якось гармонізувати текст уведенням імен
Романовичів: «ѡнемь же молѧщимсѧ . Данилъ [Х: дани] же и Василко . занѣ хоти с ними брань
створити». Вставка імен Романовичів у називному відмінку граматично недоладна, лише заплутала
фразу, що стосувалася Болеслава, пор.: «и хотѧше [Болеслав] разъграбити е . ѡни же ѡбѣщашасѧ
работѣ бъıти . ѡнемь же молѧщимсѧ [Болеславу]. занѣ хоти с ними [Болеслав] брань створити».
31 Пор.: «ѡбличи побѣдоу . и постави на Нѣмѣчьскъıхъ вратѣхъ хороуговь свою»; «ӕвлѧюща
побѣдоу свою» (ПСРЛ 2: 778, 805).
32 У нинішньому стані ГВл початкове місце фрагмента не відшуковується. Болеслав Конрадович
мазовецький фігурує в Галицькому літопису ще двічі: в епізодах втечі Данила від монголів (надає
Данилові притулок) і в короткому записі про його смерть (ПСРЛ 2: 788, 810). Жодних спільних
із Романовичами воєнних дій не відзначено. Між тим, фрагмент позначений характерними для
галицького автора маньєризмами, відзначеними ще О.С. Орловим: парафразуванням виразів зі
слов’янського перекладу Хроніки Іоанна Малали. Пор.: «ѡбличаӕ побѣдоу» — «и възвративсѧ,
ѡбличи побѣдоу»; «ѡбличи побѣдоу єжє на Антоніа»; «ѡбличи в нємъ свою побѣдоу»; «и тоу
ѡбличи побѣдоу свою» (Истрин В.М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе.
Репринтное издание материалов Истрина. Подг. изд. М.И. Чернышевой. М., 1994, 193, 232, 233;
«оубѣди рекше оумоли» — «създанъ рекше сътворенъ»; «цсрствовати рекше власти държати»; «на
село рекше веси»; «цр҃емъ и рекше мѣстодръжатєлємъ» і под. (Истрин В.М. Хроника Иоанна
Малалы в славянском переводе, 17, 24, 86, 119).
92 Володимир Ричка, Олексій Толочко
А між тим цей, як виявляється, вставний і неналежний до болохівської
історії текст традиційно служив одним із ключових для суджень про іден-
тифікацію болохівських князів та їх статус. Болеслав, відкидаючи правомір-
ність Василькового заступництва, зауважує, що на його територію зайшли не
Василькові підручні чи союзники («не соуть вои твои»), а самостійні князі
(«но соуть . ѡсобнии кнѧзи»). Щоправда тлумачили цю фразу взаємовиключ-
но: або так, що Болеслав визнає за ними князівський статус (отже вважає їх
Рюриковичами), або в тому смислі, що Болеслав натякає, що князі якісь ок-
ремі, не належні до родини Рюриковичів. Ким насправді були ці персонажі —
ми вже не дізнаємося. Але одна фраза літописця, здається, виключає їх на-
лежність до Рюриковичів: «ѡни же ѡбѣщашасѧ работѣ бъıти». «Работа» — це
стан рабства, крайнього приниження і безчестя; немислимо, щоб руський
літописець уживав подібні звороти щодо Рюриковичів. Швидше, він міг би
вкласти цю репліку в уста якихось дрібних ятвязьких князьків (за якими, до
речі, князівський статус літописом визнається)33.
Викладені вище зауваження мали обґрунтувати думку про необхідність
читати повідомлення про болохівських князів у світлі текстологічних про-
блем ГВл. Насьогодні в літературі запропоновано чотири відмінних погляди
на те, як складався текст галицької частини літопису й, відповідно, як визна-
чається його структура. Найбільшої популярності здобула концепція, згідно
з якою наявний текст виникав як серія «продовжень» (через термінологічну
неохайність іменованих «редакціями»): 1211, 1238–1245 та 1256–1257
(Л.В. Череп нін); 1246 та поч. 1260-х рр. (В.Т. Пашуто); 1247 та після 1262 р.
(О.М. Ужанков)34. Своєрідним розвитком цієї традиції стали погляди
М.Ф. Котляра про «повістевий» характер літопису: його текст складається із
низки різного обсягу повістей, накопичуваних поступово і послідовно
з’єднуваних у загальний текст35. Інше уявлення представлено працями
А.І. Генсьорського, який спробував застосувати до ГВл розроблені О.О. Шах-
матовим текстологічні принципи і представив процес складання літопису у
33 Пор.: «Коматови же приѣхавшоу ѿ Ӕтвѧзь . ѡбѣщевающимсѧ имъ в работѣ быти»; «оувѣдав же
Ӕтвѧзи се . послаша послы своӕ . и дѣти своӕ . и дань даша . и ѡбѣщевахоусѧ работѣ бъıти емоу»
(ПСРЛ 2: 829, 835). Крім випадку із Судиславом (ПСРЛ 2: 738), усі інші згадки «работи» у ГВл
стосуються ятвязьких князів. До речі, цей вираз є одним із хронографічних запозичень ГВл, пор.
у Малали: «Полоксєни жє, ѡбьєм̾ши ноѕѣ ѿца҃ твоєго брата ради Єктора, ѡбѣщасѧ работє быти
оу нєго» (Истрин В.М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе, 140).
34 Див.: Черепнин Л.В. Летописец Даниила Галицкого. Исторические записки. Т. 12. М., 1941,
228–253; Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. М., 1950; Ужанков А.Н.
«Летописец Даниила Галицкого»: редакции, время создания. Герменевтика древнерусской
литературы. Сб. I: XI–XVI века. М., 1989, 261–274; Ужанков А.Н. Проблемы историографии и
текстологии древнерусских памятников ХІ–ХІІІ вв. М., 2009, 287–389.
35 Котляр М. Ф. Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. К., 1993; Котляр Н.Ф. Галицко-Волынская
летопись (источники, структура, жанровые особенности). Древнейшие государства Восточной
Европы. 1995. М., 1997, 80–165. Котляр Н.Ф. Галицко-Волынский свод: летопись или собрание
повестей? Средневековая Русь. Вып. 6. К 75-летию академика Л.В. Милова. М., 2006.
93«Князи Болоховьсции»
вигляді декількох послідовних «зводів»: 1234, 1266, 1286, 1289 та 1292 рр.36
Нарешті, ще один погляд обґрунтовано М.С. Грушевським, який уважав усю
галицьку частину літопису єдиним твором («повістю»), створеним або ж у
другій половині 1240-х, або ж у 1250-х рр., але допускав включення в нього
декількох готових «повістей» (про Калку, про Батиєве завоювання)37. Ана-
логічний образ єдиного в основі своїй твору випливає з дослідження роз-
поділу в тексті хронографічних цитат та алюзій, що суцільною смугою
простягаються до повідомлень другої пол. 1260-х рр. (О.С. Орлов)38, а також
лінгвістичного аналізу ГВл, згідно з яким єдина помітна цезура в тексті
припадає на рубіж Іпат. 1260–1261 гг. (А.І. Генсьорський, Дін Ворт, Даніела
Христова, Ірина Юр’єва)39.
Проект нового систематичного обстеження текстології ГВл, що здійснюєть-
ся зараз Центром досліджень з історії Київської Русі Інституту історії України
НАНУ (крім авторів цих рядків у ньому беруть участь В.І. Стависький, В.Ю.
Арістов, К.В. Кириченко, Я.В. Затилюк, а епізодично ще декілька дослідників)
далекий від завершення. Але попередні результати спостережень сумарно
можна викласти наступним чином. Текстологічні зондування тексту на доволі
обширних і віддалених між собою сегментах показують, що на всьому протязі
галицької частини, від початку й до записів за 1260-ті рр., текст літопису де-
монструє «двошаровість». Іншими словами, значні фрагменти містять «основ-
ний» (початковий) текст, над яким надбудовано «редакторський». Детально
обґрунтовувати це твердження тут немає можливості. Як приклад наведемо
лише давно відзначений і погоджений у літературі приклад подібної «двоша-
ровості» — самий зачин літопису, де в початкову фразу «По смр҃ти же велика-
го кнѧзѧ Романа великоу мѧтежю воставшю . в землѣ Роускои» було пізніше
вставлено обширний панегірик Романові Мстиславичу.
Отож із достатньою долею вірогідності можна стверджувати, що створений
у другій пол. 1260-х рр. текст Галицького літопису невдовзі після завершення
було піддано суттєвому редагуванню (або іншою особою, або ж навіть самим
автором основного тексту). Для нинішнього вигляду ГВл цей редакторський
епізод мав декілька зримих у тексті наслідків. По-перше, значні інтервали
36 Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис. Процес складання, редакції і редактори. К.,
1958.
37 Грушевський М.С. Історія української літератури. К., 1993, Т. 3, 137–143.
38 Орлов А.С. К вопросу об Ипатьевской летописи. Известия Отделения русского языка и
словесности АН СССР. Т. 31, 1928, 93–126.
39 Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис. Лексичні, фразеологічні та стилістичні
особливості. К., 1961; Dean S. Worth, “Linguistics and Historiography: A Problem of Dating in the
Galician-Volhynian Chronicle,” Dean S. Worth, On the Structure and History of Russian. Selected
Essays [Slavistishche Beiträge, Bd. 10] (München, 1977), 232; Daniela S. Кhristova, “Major Textual
Boundary of Linguistic Usage in the Galician-Volhynian Chronicle,” Russian History/Histoire Russe
33, 2–4 (2006), 313–331; Юрьева И.С. Некоторые особенности синтаксиса, морфологии и лексики
так называемой Галицко-Волынской летописи. Лингвистическое источниковедение и история
русского языка (2012–2013). М., 2013, 135–151.
94 Володимир Ричка, Олексій Толочко
тексту здобули «зеброподібний» характер, тобто шари основного («авторського»)
й надбудованого («редакторського») текстів перемежовуються. По-друге, певні
фрагменти «авторського» тексту виявилися з якихось причин переміщеними
зі своїх початкових позицій і знаходяться тепер поза своїм смисловим контек-
стом. По-третє, унаслідок переміщення уривки «авторського» тексту втратили
«пограничні» зони (або ж початки, або завершення). Нарешті «авторський»
текст піддавався смисловій ретуші (додавалися окремі імена, обставини тощо).
Відомим у літературі, але, схоже, невірно інтерпретованим прикладом остан-
нього прийому є вставки імені одного з Романовичів (часто без узгодження
дієслівних форм) в епізодах, що початково стосувалися іншого, або ж обох
братів одразу40. Якщо розібраний вище фрагмент Іпат. 1241 належить до дру-
гого типу редакторських втручань, усі три «ранні» згадки болохівських князів
належать до найпростішого, четвертого типу.
У світлі цих зауважень спробуємо прочитати їх.
У нинішньому вигляді ГВл болохівські князі вперше згадуються (Іпат.
1231) в контексті походу угорського королевича Андрія на Данила («по тѣх
же лѣтѣхъ . движе рать . Андрѣи королевичь . на Данила . и иде к
Белобережью»41) взимку 1232–1233 рр.42 Данило саме перебував на Київ-
щині, але скоро повернувся й на річці Велі зустрів війська королевича та його
союзників: «бѣ бо с королевичемь . Ѡлександръ . и Глѣбъ Зеремиевич̑ . и инии
кнѧзи Болоховьсции и Оугоръ множество»43.
Цей каталог передбачає (власне у цьому його єдине призначення), що
поіменовані персонажі будуть дійовими особами наступної битви. І справді,
в її описі фігурують усі перераховані агенти — і Олександр Всеволодович
белзький, і Гліб Зеремійович, і королевич зі своїми уграми — за одним про-
мовистим винятком — болохівських князів, більше жодним словом не згада-
них. Ніякої участі в битві останні не беруть, у результатах її не згадані. Їх
узагалі немає в подальшій оповіді.
«Кнѧзи Болоховьсции» в нашому переліку виглядають явно чужорідним
елементом. Адже попереду стоїть муж Гліб Зеремійович, і в такому випадку
наступне «и инии князи» неможливе і позбавлене смислу. Можна було б га-
дати, що «инии князи» відноситься до Олександра Всеволодовича белзького
(тобто: князь Олександр та інші князі), але цьому заважає позиція в переліку
боярина Гліба Зеремійовича. Отож з буквального читання переліку виходить
абсурд: або боярин Гліб Зеремійович є одночасно князем, з яким прийшли
ще якісь інші болохівські князі44, або водночас і князь (Олександр Всеволо-
40 Див. замітку В.І. Стависького «Ӕко бѣжалъ есть Михаилъ ис Къıева» в цьому томі.
41 ПСРЛ 2: 766.
42 Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літопису, 24.
43 ПСРЛ 2: 767.
44 Власне, дехто так і думав: Молчановский Н. Очерк известий о Подольськой земле до 1434 г.,
111–112.
95«Князи Болоховьсции»
дович), і боярин (Гліб Зеремійович) є болохівськими князями. Крім видален-
ня зі списку болохівців, інші спроби дати раду тексту неможливі. Наприклад,
читалося б добре: «Олександр и иные князи», але це означало би, що Олек-
сандр — болохівець, що неможливо.
Отож логічно допустити, що текст початково читався так: «бѣ бо с коро-
левичемь . Ѡлександръ . и Глѣбъ Зеремиевич̑ . и Оугоръ множество». Про-
стим вилученням згадки болохівських князів текст здобуває нормальність.
Якщо перша із двох «ранніх» згадок болохівців фіктивна, чи не може
бути, що фіктивна також і друга?
Удруге болохівські князі фігурують в описі (Іпат. 1235) походу галичан
по р. Хоморі та на Кам’янець, що відбувся в першій пол. 1236 р.45:
Придоша Галичане на Каменець . и вси Болоховьсции кнѧзи с ними . и повоеваша
по Хомороу . и поидоша ко Каменцю . вземши полонъ великъ поидоша46.
Звернімо увагу, як погано складено (відредаговано) фразу: «придоша на
Каменець», потім «и поидоша ко Каменцю», а до того ж іще знову «поидоша»
невідомо куди; з наступної фрази з’ясовується — таки на Кам’янець, звідки
їм назустріч вийшли Данилові бояри. Тобто галичани три рази йшли на
Кам’янець. Текст до редагування можна було б уявити так: «Приидоша Га-
личане . и повоеваша по Хомору. и поидоша ко Каменцю. вземше полонъ
великъ».
Відбулася сутичка:
и побѣжени бъıша невѣрнии Галичане . и вси кн҃зи Болоховьсции . изоимани бъıша
. и прıведоша е Володимѣръ [Х: я въ Володимеръ] . ко кн҃зю Данилови . лѣтоу же
наставшоу . нача посъıлати Михаилъ и Изѧславъ грозѧча даи нашоу братью . или
прıдемь на тѧ воиною47.
Із часів Карамзіна цей уривок для багатьох дослідників служив прямим
доказом, що болохівські князі — «братья» Михайла Всеволодовича, а отже
мають бути його близькими родичами, а отже — належати до чернігівських
Ольговичів. Це одне з можливих тлумачень (дарма, що таких Ольговичів
відшукати так і не вдалося), але подібний висновок є прямим запереченням
першої атестації болохівців (під Іпат. 1231), де вони становлять групу, час-
тиною якої є Олександр белзький (Мономахович) та/або Гліб Зеремійович,
галицький боярин. Ці дві інформації узгодити неможливо.
Як і у фрагменті Іпат. 1231, в обох згадках під Іпат. 1235 болохівці фі-
гурують лише у формульних зворотах: «и инии кнѧзи Болоховьсции», «и вси
кнѧзи Болоховьсции», «и вси Болоховьсции кнѧзи», і притому винятково у
45 Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літопису, 25.
46 ПСРЛ 2: 774.
47 ПСРЛ 2: 775.
96 Володимир Ричка, Олексій Толочко
складі каталогів. Натомість в опису подій і вчинків персонажів їх не існує.
Цим «ранні» згадки болохівців разюче контрастують із сюжетними повідом-
леннями про них у післямонгольський час.
У момент, коли відбувся набіг галицьких бояр на Кам’янець, Михайло
Всеволодович сидить у Галичі й для нього природно вимагати від Данила
відпустити «своїх» галицьких бояр, що брали участь у набігу на Кам’янець.
«Братия» в цьому випадку означає «співвітчизники», «свої люди». Таке вжи-
вання відоме у ГВл, пор. вище, в опису облоги Каліша, де городяни промо-
вляють до князя: «мъı же моужи [...] людье твои есмы а ваша братьѧ есмы .
чемоу ѡ насъ . не сожалитеси»48. Так само «сродником» володимирців (у зна-
ченні співвітчизника) названо Олександра белзького «жалѧхоусѧ Володимер-
ци [...] . аще не бъıл бъı сродникъ ихъ с ними Ѡлександръ то не перешли
бъıша ни Боуга»49.
Якщо усунути з тексту (як це ми припустили для першої згадки) дві штуч-
ні формули у фрагменті Іпат. 1235, він здобуває нормальний смисл: «и
побѣжени бъıша невѣрнии Галичане . и изоимани бъıша . и прıведоша ѧ въ
Володимеръ . ко кн҃зю Данилови», після чого галицький князь Михайло Все-
володович намагається визволити своїх полонених.
Причини додачі практично тотожної формули у повідомленнях за домон-
гольський час загалом зрозумілі. Ураховуючи пізнішу непривабливу історію
колабораціонізму болохівців із монголами, їх згадка у складі будь-якого вій-
ська сама по собі компрометувала суперників Романовичів: угорців, Олек-
сандра белзького чи невірних галичан. Але, здається, можна з’ясувати,
чим — з усіх можливих — саме ці два місця, Іпат. 1231 та Іпат. 1235, при-
вернули увагу редактора і чому здалися придатними для вставки. Це було
зроблено, гадаємо, під впливом останньої згадки (Іпат. 1257) болохівців у
Галицькому літопису:
По рати же Кремѧнецькои Коуремьсинѣ . Данилъ возд̑виже рать . противоу Татаром̑
. сгадавъ с братомъ . и со сн҃омъ . посла Деонисиӕ Павловича . взѧ Межибж҃ие .
потомъ же воевахоуть . людье Данилови же и Василкови Болоховъ . а Лвови По-
божье и люди Татарьскыӕ . веснѣ же бывши . посла сн҃а своего Шварна на Горо-
докъ . и на Сѣмоць . и на вси городы . и взѧ Городокъ . и Сѣмоць. и всѣ городы .
сѣдѧщиӕ . за Татары Городескь . и по Тетереви до Жедечева Възъвѧглѧне же солъ-
гаша Шварномъ . поемше тивоуна . не вдаша емоу тивоунити . Шварно же приде
48 ПСРЛ 2: 756–757. Пор. також: «новгородьци же кн҃зю рекоша мы бесвоеӕ братѧ бес пльсковиць
не имаѥмъ сѧ на ригоу» (Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. М., Л.,
1950, 67).
49 ПСРЛ 2: 720. На такому вжитку, треба гадати, позначився слов’янський переклад Іудейської війни
Іосифа Флавія, одне з головних стилістичних джерел ГВл. Пор.: «понеже своєго цр҃ѧ не
пощадѣша, и своєго сродника»; «и быша сродници поуще иноплеменникъ»; «и посла иѡсифа [...]
мнѧ ӕко да ѡсклабѧтсѧ къ сродникү» (Древнерусский перевод «Истории иудейской войны»
Иосифа Флавия. Том I. Изд. подгот. А.А. Пичхадзе, И.И. Макеева, Г.С. Баранкова, А.А. Уткин.
М., 2004, 420г, 423г, 444б).
97«Князи Болоховьсции»
поимавъ городы всѧ . и по немь придоша Бѣлобережцѣ . и Чарнѧтинци и вси Бо-
лоховци . к Данилоу50.
Болохівців згадано тут уже без власних князів і власних міст, але в кон-
тексті інших груп населення, підпорядкованих монголам: «людей та-
тарських» та міст «сѣдѧщих . за Татары» (хоча літопис, здається, прямо не
зараховує болохівців ані до першої, ані до другої категорії). На відміну від
повідомлення Іпат. 1241, що не містило у собі жодних конкретних просто-
рових орієнтирів, здатних указати місце болохівців на карті, тут маємо бодай
якусь «географію», відому з інших місць літопису: Побужжя, р. Тетерів,
Межибоже, Возвягель. Однак найближчими до болохівців текстуально (а, за
простою асоціацією — географічно) виявляються дві групи, чиї імена явно
утворені від назв місцевостей: чернятинці та білобережці. Точно встановити
місцезнаходження їхніх поселень на підставі ГВл неможливо. Але якщо чер-
нятинці фігурують лише у цьому повідомленні, то Білобережжя згадано в лі-
топису ще — і лише один раз: в оповіді про той самий похід королевича Анд-
рія на Данила під Іпат. 1231 р., де нібито беруть участь і болохівські князі:
по тѣх же лѣтѣхъ . движе рать . Андрѣи королевичь . на Данила . и иде к Белобе-
режью [...]. и стрѣте рать во Бѣлобережьи . и бившимсѧ имъ ѡ рѣкоу . Солоучь .
и гониша до рѣкъı Деревное51.
Отож Білобережжя — якась територія вздовж річки Случ, з якою — за всі-
ма ознаками — має граничити Болохово. Більше того, тут таки згадано (і також
лише єдиний раз) річку Деревну, на якій — можна думати — стояв Деревич,
одне з міст болохівських князів. Звернімо увагу, що й набіг галичан під Іпат.
1235, до якого здогадно пристали болохівські князі, також відбувався вздовж
р. Случ на Кам’янець. Ураховуючи додатково, що Случ більше ніколи не зга-
дується Галицьким літописом (а Кам’янець більше не згадується в повідом-
леннях за домонгольський час), у редактора, власне, і не було інших можливих
місць, придатних для вставки болохівських князів. (Дуже ймовірно до того ж,
що на формі, в якій болохівці з’являються під Іпат. 1234: и вси Болоховьсции
кнѧзи, позначилася їх згадка під Іпат. 1257: и вси Болоховци).
Після всього сказаного можемо ще раз (утретє) прочитати наше головне
повідомлення про болохівських князів та їхню землю:
слъıшавъ же Данилъ приходъ Ростиславль . со кнѧзи Болоховьскими . на Бакотоу
. абье оустремисѧ на нѣ . грады ихъ ѡгневи предасть . и греблѧ ихъ . раскопа .
Василько же кнѧзь . ѡсталъ бѣ . стеречи землѣ ѿ Литвъı . послалъ бѣаше вое свое
со братомъ . Данилъ же возьма плѣнъ многъ вратисѧ . и поима грады ихъ . Дере-
вичь Гоубинъ . и Кобоудъ . Коудинъ городѣць . Божьскыи Дѧдьковъ .
50 ПСРЛ 2: 838.
51 ПСРЛ 2: 766.
98 Володимир Ричка, Олексій Толочко
приде же Коурилъ печатникъ кнѧзѧ Данила . со треими тысѧщами пѣшець
. и трьими сты коньникъ . и водасть имъ взѧти Дѧдьковъ град̑ . ѿтоуда же
плѣнивъ землю Болоховьскоую . и пожегъ . ѡставили бо ихъ Татарове . да
имъ ѡрють пшеницю и проса .
Данилъ же на нѣ болшоую вражьдоу держа. ӕко ѿ Тотаръ надежоу имѣахоу52.
Нас тепер не здивує, що цей фрагмент демонструє ті самі ознаки двоша-
ровості, тобто редагування, які характерні загалом для Галицького літопису.
Справді, епізод розпадається на два окремих, але абсолютно тотожного зміс-
ту: два персонажі двічі знищують Болохівську землю, двічі палять їхні міста
(«ѡгневи предасть» — «пожегъ»), двічі беруть полон («возьма плѣнъ мно-
гъ» — «плѣнивъ»), двічі беруть Дядьків («поима грады ихъ [...] Дѧдьковъ» —
«водасть имъ взѧти Дѧдьковъ град ̑»). Іншими словами, один з епізодів є аб-
солютною тавтологією іншого. Котрий із двох початковий?
Звернімо увагу, що фрагмент за участю Данила сконструйований невдало.
Князь «устремляється» на болохівські міста, руйнує їхні укріплення, бере
полон і повертається. Кінець історії. Після цього він знову бере міста, уже
перераховані поіменно. А у самому закінченні історії дізнаємося, що Дани-
ло — вже покінчивши із болохівськими князями та їхніми містами — про-
довжував ворогувати із болохівцями. Смислової чи граматичної недоладнос-
ті ми радше очікували б у вставному тексті, який складно долаштувати до
вже збитої оповіді. Другий епізод, з Кирилом, подібних суперечностей не
містить і, більше того, у ньому замічаємо мотив із попередньої оповіді про
напад болохівців на Бакоту: особливим чином наголошена роль «пішців»
(«изииде на нь со пѣшьци», що налякало Ростислава і болохівських князів).
З цими ж пішцями («со треими тысѧщами пѣшець . и трьими сты коньникъ»)
Кирило з’являється у Болохівській землі і, своєю чергою, палить її, бере
полон і «вдруге» штурмує міста. Отже оповідь про дії Кирила в Болохівській
землі є прямим продовженням історії нападу болохівців на Бакоту, вони без-
посередньо з’єднуються, що «висвітлює» фрагмент із Данилом як вставний53.
Таким чином, є підстави гадати, що в початковому вигляді вся історія бо-
лохівців була пов’язана виключно з печатником Кирилом. Пізніше редактор
52 ПСРЛ 2: 791–792, із врахуванням варіантів Хлєбн. списку.
53 «Пішці», крім того, зв’язують епізод із печатником Кирилом з оточуючим текстом ГВл.
У попередньому тексті Галицького літопису «пішці» згадані лише один раз, на самому початку
(Іпат. 1202, ПСРЛ 2: 717). Після довгої перерви вони знову з’являються в нашому епізоді. А от
після нього «пішці» стають частотним словом: «многи бо имѣ пѣшьцѣ» (ПСРЛ 2: 797), «пѣшцѣ
же ѡстави противоу вратом ̑» (ПСРЛ 2: 802), «вороужьшимъсѧ пѣшьцемь» (ПСРЛ 2: 813),
«и мнозии пѣш̑сцѣ» (ПСРЛ 2: 818), «гражанѣ пѣшьци» (ПСРЛ 2: 840). Крім того, характерне
поєднання «пішців і кінноти» з’являється також лише після Іпат. 1241: «поиде собравъ вои
многи и пѣшьцѣ» (ПСРЛ 2: 797), «исполчивша же коньники с пѣшьци» (ПСРЛ 2: 802), «пѣшци
и сноузнıчи» (ПСРЛ 2: 811), «многы своӕ пѣшьцѣ . и коньникы» (ПСРЛ 2: 819), «и поимъ
коньники и пѣшцѣ» (ПСРЛ 2: 822), «гонѧше ӕ пѣшь . и ѡни же на конихъ» (ПСРЛ 2: 828).
99«Князи Болоховьсции»
вирішив посилити роль князя, Данила Романовича, у цій справі. Імовірно, це
сталося в межах того самого «редакторського епізоду», унаслідок якого бо-
лохівські князі з’явилися й у передніх повідомленнях про князя Данила
(Іпат. 1231 та 1235)54.
Підіб’ємо підсумок цієї частини наших спостережень. Початкова редакція
Галицького літопису містила лише дві згадки болохівців: Іпат. 1241 р. та
Іпат. 1257. Перша з них має визначальне значення для судження про приро-
ду цього феномену: в ній згадані «болохівські князі», поіменно перераховано
болохівські міста, і все це утворення іменовано «Болохівською землею»55.
Крім того, дізнаємося про особливу роль монголів у його виникненні. Удру-
ге і востаннє болохівців — уже лише як територіальну групу — згадано в
контексті інших аналогічних, залежних від татар, груп в Іпат. 1257.
Що таке Болохово?
У сучасних інтерпретаціях Болохівську землю представлено як стабільне
територіальне та адміністративне утворення зі столицею в місті Болохів, де
тримали резиденцію (всі?) болохівські князі, звідки і їх назва. Із граничною
простотою це переконання висловив у середині ХХ ст. І.П. Крип’якевич:
Деякий час до складу Волинського князівства входила смуга над ріками Случчю і
Верхнім Богом, яка належала до Київського князівства. Головним містом в облас-
ті Случі вважався Полоний [...] На північ від Полоного знаходився Сімоць і Воз-
вягль [...]; в околиці Возвягля — менші поселення Білобережжя і Чернятин на
шляху до Чортового лісу. Невідомо, де були розташовані Городок і Городеськ. На
південь від Полоного стояв укріплений замок Колодяжне [...] Далі йшли менш
знані поселення Микулин, Деревич, Губин, Кобуд.
Над Верхнім Богом головними містами були Божський та Межибоже (Меджибіж)
[...] З менш укріплених поселень згадуються Кудин, Городець, Дядьків, Болохово,
Мунарів і Прилук.
54 Ми не наважуємося запропонувати реконструкцію початкового вигляду тексту: очевидно, що
редакторське втручання не обмежилося простою вставкою, але заторкнуло й оригінальний текст,
який було перекомпоновано. Наприклад, судячи з позиції переліку болохівських міст після
«першого завершення» походу Данила (тепер у вставці про Данила), він міг належати до
початкового варіанту повідомлення (про печатника Кирила).
55 Як і чимало дослідників до нас, ми надаємо значення тій обставині, що болохівські князі завжди
фігурують як колективне ціле, як маса без індивідуальної фізіономії. Це правда, що в декількох
випадках ГВл зовні схожим чином згадує «князів задніпровських», «князів пінських і туровських».
Хоча ці згадки походять вже з волинської частини літопису (і за формальною ознакою ними
можна було б знехтувати), відзначимо, що імена «задніпровських» князів уже ж вказано: «и
Заднѣпрескыи кнѧзи всѣ да емоу в помочь . Романа Дьбрѧньского . и съ сн҃мь Ѡлгомъ . и Глѣба
кнѧзѧ Смоленьского» (ПСРЛ 2: 872). У галицькій частині згадано «пинян» (ПСРЛ 2: 750, 752),
князів пінських, але пізніше все ж з’ясовуєтсья, що це — сини Ростислава Святополчича
(ПСРЛ 2: 753).
100 Володимир Ричка, Олексій Толочко
Коли в 1230–1250 рр. на Побожжі виник народний, протикнязівський рух, насе-
лення майже всіх згаданих поселень включилося в нього. Від центру цього руху
Болохова Побожжя одержало назву Болохівської землі56.
Такий монументальний образ Болохівщини, що дозволяє ставити її в один
ряд з іншими землями Русі, склався не одразу. Не відразу навіть знайшли
придатну для неї локалізацію. Першовідкривач відомостей про болохівців
М.М. Карамзін гадав, що їхня земля знаходилася на р. Західний Буг «між
володінь волинських та мазовецьких, на південь від Берестя» (ми вже знаємо
чому — інакше болохівські князі не могли б вдертися до Мазовії)57. Завдяки
авторитету історіографа, цей погляд затримався в літературі. Але вже Карам-
зіну була відома й інша локалізація, про яку йому писав Зоріан Доленґа-Хо-
даковський: «Болохов находился в Подольской губернии. Там, на дороге из
Киева в Галич, были и города Кудин, Божский, Деревичи, Губин, Дядков,
Белобережье, Чернятин, область князей болоховских, в окрестностях и на
берегах Буга, впадающего в Днепровский лиман, а не того, который впадает
в Вислу». Карамзін надрукував міркування Ходаковського у додатках до VIII
тому, але, здається, залишився при своїй думці58.
Ходаковський виходив зі свого незрівнянного серед сучасників знання ар-
хеологічних пам’яток та географічної номенклатури України. Між тим, цілко-
вито тотожної локалізації Болохова дійшов задовго до нього, у другій чверті
ХVII ст., значно скромніше оснащений анотатор Іпатіївського літопису, якому
належать приписки на берегах, відомі з так званого списку Марка Бундура (або
ж — списку Яроцького), 1651 р. Проти історії руйнування Данилом болохівсь-
ких міст, цей читач зауважив: «Данил городы болоховєтцких кн҃зей побрал в
Подолю», а дещо вище, при згадці боярина «Бориса межибіжського» зазначив:
«Борис мєжибозкий кн҃з болоховецкий» (БАН 21.3.14, арк. 191 зв., 196 зв.).
Від середини ХІХ ст. запропонована Ходаковським «подільська» локалі-
зація Болохова стала загальним місцем як у працях російських, так і австрій-
ських істориків, що займалися локальною галицькою минувшиною (Денис
Зубрицький, Антон Петрушевич, Ісидор Шараневич59). Але цілковитої впев-
неності досягнуто не було. М.П. Погодін, навівши обидві думки — Карамзі-
на та Ходаковського, — відзначив із приводу «подільської» локалізації Куди-
на, Божского, Деревичів, Губина, Дядькова, Білобережжя та Чернятина: «Все
это, положим, так, но где же был Болохов?»60. І справді, дивним чином саме
столиця та найважливіший центр землі якось вислизав із рук дослідників.
56 Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. К., 1984, 26–27.
57 Карамзин Н.М. История государства Российского. Т. 3. СПб., 1818, прим. 346; Т. 4, прим. 102.
58 Карамзин Н.М. История государства Российского. Т. 8. СПб., 1819, Приложения, 146.
59 Зубрицкий Д. История древнего Галичско-Руского княжества. Ч. 3. Львов, 1855, 137;
Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси от найдавнейших времен до 1453 г. Львов,
1863, 93.
60 Погодин М.П. Исследования, замечания и лекции по русской истории. Т. 4: Период удельный,
1054–1240. СПб., 1850, 205.
101«Князи Болоховьсции»
Проблема все ще вважалася нез’ясованою і через двадцять років, і серед
«запитань», запропонованих 1872 р. на розгляд ІІІ Археологічного з’їзду, було
наступне: «Значение болоховских князей и местоположение Болоховских
княжеств»61. Це було питання «з оплаченою відповіддю», адже, судячи з усьо-
го, М.П. Дашкевич — тоді ще двадцятилітній студент університету — вже
готував обширне дослідження, яке й було опубліковане 1878 р. в Трудах
з’їзду62. Добросовісна і скрупульозна в питанні локалізації Болохівської землі
праця Дашкевича застосовувала той самий — досить дивний, коли вдумати-
ся — прийом, що й Ходаковський. При тому, що міста Болохівської землі
точно вказано під Іпат. 1241, усі судження про її локалізацію черпалися з по -
ві домлення під Іпат. 1257 про інші групи залежного від монголів населення
та їхні території, тобто повідомлення, в якому Болохівська земля не згадується.
Учнівський труд Дашкевича, судячи з усього, не досяг мети. У виданій
1888 р. Імператорським Московським археологічним товариством брошурі
«Вопросы и запросы, не получившие окончательной разработки на первых
семи Археологических съездах» під № 242 значиться питання про болохівців
у тотожному формулюванні63. Можливо, враженню недоведеності й дис-
кусійності питання сприяла оприлюднена незадовго перед тим детальна
критика Никандра Молчановського, чий висновок із приводу побудов Даш-
кевича звучав строго: «Г-н Дашкевич, несмотря на замечательную тщатель-
ность своих изысканий в этой области, не смог прийти к верному, неоспори-
мому и убедительному для всякого заключению; если же теория его и верна
на самом деле, то, как мне кажется, это очень трудно доказать»64.
Сам Молчановський — за браком достатніх свідчень — ухилився від
точної локалізації Болохівської землі, зазначивши:
Решающее значение для нашего вопроса имело бы, конечно, исследование горо-
дищ, курганов и других археологических остатков в предполагаемой Болоховской
территории [...] Нельзя не согласиться, что именно эти данные, быв собраны,
имели бы несравненно более важное значение, нежели указания письменных па-
мятников, указания при том же до крайней степени скудные и, в конце концов,
ровно ничего не прибавляющие к немногоречивому тексту основного источника,
Ипатьевской летописи. Пока изыскания эти не будут произведены, до тех пор
вопрос о территории болоховских расселений будет оставаться открытым65.
61 Третий Археологический съезд в Киеве. 2 августа 1874 года. (Правила, программа, вопросы). М.,
1873, 10.
62 Дашкевич Н.П. Болоховская земля и ее значение в русской истории. Труды Третьего архео-
логического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 года. К., 1878. Т. ІІ; і окремим
виданням, із присвятою В.Б. Антоновичу.
63 Вопросы и запросы, не получившие окончательной разработки на первых семи Археологических
съездах. СПб., 1888, 18.
64 Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. К., 1885, 121–132.
65 Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г., 125, прим. 1.
102 Володимир Ричка, Олексій Толочко
Археологія була новою наукою з репутацією точного, конкретного й не-
суперечливого знання, вона обіцяла нові горизонти. Упродовж ХХ ст. саме
археологічні дослідження будуть домінувати у проблемі «Болохівської зем-
лі». Але археологія точно слідувала рецепту, виписаному Молчановським:
із праць істориків здобувалося знання про здогадну територію Болохівської
землі (ще й з «прихватом») і всі археологічні пам’ятки києво-руського часу
на цій території оголошувалися «пам’ятками болохівців»66. Із накопиченням
археологічних знань зростала кількість городищ, селищ, могильників, скар-
бів, залишених болохівцями. Отож тепер у землі болохівців нараховують
27 «фортець»: 15 городищ, не згаданих літописом, і 12 літописних міст,
серед яких ніколи не згадані джерелами як болохівські Колодяжин, Ізяслав,
Божський, Межибіж, Тихомль, Гнійниця, Полонне67. Археологічно іденти-
фіковано й фантомну столицю Болохівської землі, власне місто Болохів, на
роль якого пропонують або ж городище ХІ–ХІІІ ст. поблизу м. Любар на
р. Случ68, або ж городище ХІ–ХІІІ ст. на р. Гуска в околицях с. Городище
неподалік Шепетівки (раніше визначене як літописний Ізяславль)69. Можли-
вості археології у справі ідентифікації болохівських міст виявилися доволі
обмеженими70. Але крім розширення території болохівців та насичення її
укріпленими пунктами, археологічні дослідження мали ще один ефект.
Оскільки практично всі досліджені городища виникають не пізніше другої
половини ХІІ, а деякі на рубежі ХІ–ХІІ ст., історія болохівців, а також їхньо-
го адміністративного утворення — «Болохівської землі» здобувала протяж-
ність і глибину в півтора століття.
Позитивну локалізацію Болохова було здобуто все ж у рамках традиційної
історії. Поштовхом до нових розшуків послужив черговий запит про болохів-
ців, адресований І.А. Линниченком уже ІХ Археологічному з’їзду: «Имеют
ли какое отношение к летописным болоховцам болоховцы в актах XVI в.?»71.
Прямою відповіддю на нього стала стаття М.С. Грушевського, який опублі-
кував із Литовської метрики лист королеви Бони до кременецького старости
Петра Семашка, даний у Варшаві 1553 р. У документі йшлося про осаджен-
66 Раппопорт П.А. Города Болоховской земли. Краткие сообщения Института истории мате-
риальной культуры. М., 1955, Вып. 57, 54–57; Терещук К.І. До питання про локалізацію
Болохівської землі. Дослідження з слов’яно-руської археології. К., 1976, 164–172.
67 Див.: Якубовський В. Скарби Болохівської землі. Кам’янець-Подільський, 2003, 31–40. Див.
також: Терський С.В. Археологія доби Галицько-Волинської держави. К., 2014, 91 (автор указує
на існування в Болохівській землі 40 поселень, з них 15 — укріплені городища).
68 Терещук К.І. До питання про локалізацію Болохівської землі, 171.
69 Якубовський В. Скарби Болохівської землі, 33–34.
70 З перерахованих у Іпат. 1241 болохівських міст, здається, лише Губин ідентифіковано надійно,
див.: Винокур І.С. Дослідження літописного Губина. Питання стародавньої та середньовічної
історії, археології й етнології. Чернівці, 2001. Т. 1, 202–215; Винокур І.С., Якубовський В.І.,
Журко О.І., Мегей В.П. Речовий скарб із літописного Губина. Археологія. 2003, № 1, 54–65.
71 Труды виленского отделения Московского предварительного комитета по устройству в Вильне
IX Археологического съезда. Вильна, 1893, 12.
103«Князи Болоховьсции»
ня людей у Кременецькому повіті «за Горинню на Болохові»72. Із нього вип-
ливало, що Болоховим називалася територія на вододілі Горині та Случі, в
області річок Жерді та Полкви. Через декілька років Дашкевич опублікував
додаткові акти ХVI ст. із згадками Болохова. На його думку, Болохово в них
охоплювало місцевість від правого берега Горині до Случі й Буга на півдні,
що, як наполягав Дашкевич, становило лише південно-західну частину древ-
нього, літописного, Болохова73.
Отож підтверджувався давній висновок Дашкевича, що Болохово — це не
місто, не фортеця і не населений пункт, а назва певного регіону. Цим і пояс-
нюється обставина, яка так довго бентежила істориків: серед міст болохівсь-
ких князів не названо власне «Болохів», їхню гадану столицю.
Зрештою, таке враження можна було здобути й з тих двох згадок Болохо-
ва за ХІІ ст., що містяться в Київському літопису. Під 1150 р.:
в то же веремѧ поиде Володимеръ из Галича . сватови своему Дюргеви в помочь
. Къıеву на Изѧслава . и приде Изѧславоу вѣсть . ѡже Володимиръ перешелъ Бо-
лохово . идеть мимо Мунаревъ к Володареву74.
Перейти можна поле, а місто — минути.
Під 1172 р.:
И поиде Мьстиславъ ѿ Киева . второе недѣли по велици дн҃и в понедѣлникъ и бъıс̑
вѣсть Дв҃дови . ѡже Мьстиславъ пошелъ . и посла Володислава Лѧха с Половци .
по нѣмь. и постигоша ӕ оу Болохова75.
Друга згадка менш виразна, але для нашого подальшого обговорення
обидві вони важливі наступним: Болохово є компактною місцевістю, яка
лежить на традиційному шляху з Києва в Галич. Хто б не рухався зі сходу на
захід (і у зворотному напрямку), мав проминати Болохово.
«Болохівські князі» у Жалісній пісні магістра Роґерія
Західний похід монголів став катастрофою нечуваних масштабів для хрис-
тиянських держав Східної та Центральної Європи. Попри це до наших днів
дійшов лише один звіт про події, написаний очевидцем — Epistola in
miserabile carmen super destructione regni Hungarie per tartaros facta, або
Жалісна пісня магістра Роґерія. Ця обставина сама по собі робить його текст
першокласним джерелом для розуміння подій 1240–1242 рр. З якоїсь причини
72 Грушевський М.С. К вопросу о Болохове. Чтения в Историческом обществе Нестора Лето-
писца. Кн. 7. К., 1893, Отд. ІІ, 3–11.
73 Дашкевич М.П. Еще разыскания и вопросы о Болохове и болоховцах. Университетские
известия. К., 1899, Кн. 1, Критика и библиография, 1–63.
74 ПСРЛ 2: 398–399.
75 ПСРЛ 2: 549–550.
104 Володимир Ричка, Олексій Толочко
трактат Роґерія ніколи не залучався до вирішення проблеми «болохівських
князів», хоча, як спробуємо показати нижче, саме в ньому весь цей час міс-
тилася розгадка.
Магістр Роґерій народився близько 1205 р. в Апулії, на півдні Італії. Про
його ранні роки відомо мало, але припускають, що він здобув формальну
юридичну, а можливо й схоластичну освіту. Від 1230-х рр. Роґерій перебував
на службі римської курії. У складі почту кардинала Джакомо ді Пекорарі
1232 р. він вперше прибув до Угорського королівства й невдовзі одержав
посаду капелана, а згодом і архідиякона Варадської єпископії у Трансильванії
(нині Орадя в Румунії). Упродовж декількох наступних років (1236–1239 рр.)
він супроводжував свого патрона в подорожах за межами Угорщини, але
монгольське вторгнення 1241 р. застає його знову у Вараді. Тут Роґерій пот-
рапив у полон до монголів і перебував у ньому до 1242 р., коли йому вдалося
втекти під час виходу монгольського війська на схід. 1245 р. Роґерій, можли-
во як експерт із «монгольського питання», перебував на Ліонському соборі,
одним із центральних питань якого було формулювання папської політики
щодо монголів (а одним із наслідків — місія Плано Карпіні).
Свої переживання монгольського бранця Роґерій описав по свіжих слідах
подій, принаймні на 1244 р. його трактат уже був завершений. Для нашої
теми найважливішим серед досвіду Роґерія виявляється описаний у 35-ій
главі епізод, що стався «через місяць чи більше» після остаточного підкорен-
ня провінції, вціліле населення якої ховалося по лісах (із подальшого контек-
сту стає ясно — у липні-вересні 1241 р.). Монголи оголосили, що усім, хто
вийде з лісів до певного терміну, буде збережене життя й дозволено повер-
нутися до своїх домівок. Вийшло чимало люду, так що «територія на три дні
довкола» була заново заселена. При цьому монголи дозволили кожному по-
селенню обрати собі «королів»: або ж із-поміж монголів, або ж із руки мон-
голів (quelibet villa elegit sibi regem de Tartaris, quem optavit)76. Для управлін-
ня населенням, говорить далі Роґерій, монголи призначили князів
(constitue runt caneseos). Слугою одного із них став Роґерій, що дало йому
можливість спостерігати за діяльністю князів практично з середини:
об’їжджати територію разом зі своїм паном, бути присутнім на щотижневих
зборах канесіїв, особисто пізнати декого з них тощо.
Із тексту Роґерія неясно, чи caneseos — це ті самі regibus, згадані попере-
ду як одержані від монголів голови поселень, але таке тлумачення не виклю-
чене. Він називає князів також «приставами» (ballimos) або «панами»
(dominos), або «старійшинами» (maioribus), в іншому місці одного з них
іменує «управителем» (procurator). Очевидно, цей термін був для Роґерія
новим, і він підбирав слова, щоб точніше описати встановлений татарами
76 Anonymus and Master Roger, ed. by Janos M. Bak and Martyn Rady [=Central European Medieval
Texts, vol. 5] (Budapest and New York, 2010), 208.
105«Князи Болоховьсции»
інститут. Важливо для нас, що як саму посаду, так і її назву (насправді
слов’янського походження) Роґерій уважає монгольськими. Єдиний інший
випадок уживання терміна у Жалісній пісні також стосується монголів: в
одному із попередніх епізодів князем він називає якогось монгольського ва-
тажка чи воєначальника (ipsorum canesio, id est, maiori)77.
Коментуючи термін canesio, новітні видавці тексту припустили, що
Роґерій міг знати його як іменування старійшин сільських громад волохів78.
Навряд чи це так. Систематичні згадки волохів (поодиноких осіб) у межах
Угорського королівства починаються з 1230-х рр. Але про осадження воло-
хами певних територій у Трансильванії достеменні дані походять із пізніших
часів. Найранішими є грамоти короля Андрія ІІІ 1292 та 1293 рр. (щоправда
в останній зроблено згадку про надане королем Ласло IV (1272–1290 рр.)
право капітулу Белеграда тримати 60 волоських родин)79. Сама ж інституція
князів фіксується у Трансильванії лише в перших десятиліттях XIV ст., а
скільки-небудь масова колонізація на волоському праві, елементом якого
була посада князів, ще пізніше — з другої половини XIV ст.80
Зрештою, з опису Роґерія дізнаємося, що князями були місцеві мадяри, як
той, чиїм слугою став Роґерій: суто татарин у діях (Tartari in suis operibus
effecti erant). Та й населення, яким порядкували князі, було мадярським.
Функції князів Роґерій описує як судові та господарські: вони управляли
населенням, а також постачали монголам необхідні припаси (constituerunt
caneseos, id est, balimos, qui iustitiam fecerent et eis equos, animalia, arma,
exennia et vestimenta utilia procurarent)81. Справді, ці події мали місце під час
жнив, і татари опікувалися тим, щоб нагромадити запаси сіна, соломи та ін-
ших припасів (quo facto cum essent tempora messium, fruges unanimiter
collegerunt et eas ac stramina et fenum at alia ad horrea congregabant). Спос-
терігаючи за діяльністю поставлених монголами князів, Роґерій дійшов
77 Anonymus and Master Roger, 170. Цікаво, що й у Gesta Hungarorum анонімного нотарія Бели IV
термін (у формі kenezy) пов’язується із жителями степу: половцями та болгарами (Anonymus and
Master Roger, 96).
78 Anonymus and Master Roger, 171, прим. 4.
79 Див.: Кarel Кadlec, Valaši a valašské právo, 175-177.
80 J. Bogdan, “Über die rumänischen Кnesen,” Archiv für Slavische Philologie 25 (1903), 526–527; Кarel
Кadlec, Valaši a valašské právo, 200-204. Щоправда у грамоті Бели IV госпітальєрам (1247)
згадуються волоські утворення, кожне з яких іменовано kenezatus. Але мова тут йде про великі
територіальні князівства (Florin Curta, Southeastern Europe in the Middle Ages, 500–1250
(Cambridge, 2006), 407).
81 У російському перекладі фраза тлумачена таким чином, що татари створили канесіїв, щоб ті
дбали про свій власний, канесіїв, добробут: «Назначили канесиев [...], которые следили за
справедливостью, заботились о своих лошадях, животных, оружии, имуществе и одежде»
(Магистр Рогерий. Горестная песнь о разорении Венгерского королевства татарами. Латинский
текст и перевод. Пер., вступ. статья и комментарии А.С. Досаева. СПб., 2012, 51). Така
християнська доброта нічим не мотивована і прямо суперечить наступній оповіді Роґерія.
Англійський переклад точно слідує оригіналу, передбачаючи єдиний суб’єкт речення: «They
[монголи. — Авт.] set kneses [...] in order to render justice and supply them [монголів. — Авт.] with
useful horses, animals, weapons, presents and clothing» (Anonymus and Master Roger, 209).
106 Володимир Ричка, Олексій Толочко
висновку, що все це було задумано з метою забезпечити монголам — серед
спустошеної країни — ситу територію для майбутньої зимівлі. Як він дізнав-
ся пізніше, здогад був вірним: монголи залишили людей під умовою, що ті
зберуть урожай і нагромадять запаси (nam populus vivere ad tempus dimiserant
ad cautelam, ut in unum segetes congregarent et vindemiarent vineas)82.
Галицький літописець сказав би: «ѡставили бо ихъ Татарове . да имъ
ѡрють пшеницю и проса».
Отож у нашому розпорядженні — два повідомлення про організацію
монголами підкореного населення для аграрного виробництва: одне коротке
й дискусійне (ГВл), інше — докладне та несуперечливе (Роґерія). Обидві
звістки абсолютно синхронні: відносяться до подій липня — вересня 1241 р.
В обох повідомленнях ці зусилля стосуються доволі обширного, але компак-
тного регіону, який лежить на шляху, що ним повертатиметься монгольське
військо83. В обох випадках для контролю над населенням монголи встанов-
люють інститут князів. В обох випадках новий порядок передбачався як
тимчасовий чи навіть «одноразовий»: на період жнив 1241 р., але в будь-яко-
му разі не довше тривалості західного походу; із виходом монголів у степ
будь-які звістки про князів та їхні території з джерел зникають. На тлі убогої
документованості епохи шанси випадковості такої кількості збігів нікчемні.
Зрештою, ще з одного джерела ми знаємо, що саме такою й була нормаль-
на практика монголів. Угорський домініканець брат Юліан, який 1236 та
1238 рр. здійснив дві експедиції на схід та одним з перших доставив на Захід
звістки про монголів і їхні практики, стверджував на підставі здобутих ним
відомостей, що під час походу татари в усіх завойованих країнах частину
підкореного населення насильно залучають у військо; частину ж нездатних
до війни селян (rusticos) вони залишають позаду для обробки землі на пот-
реби армії. При тому такі люди надалі мусили називатися татарами (ut de
cetero Tartari nuncupentur)84 (пор. угорського князя, що «став татарином», а
також «людей татарських» галицького літопису85).
Для нашої теми це означає, що «болохівські князі» та «Болохівська земля»
були одним з «інфраструктурних проектів» у рамках західного походу мон-
голів 1240–1241 рр. Зі свого вже багатого досвіду вони знали, якими будуть
82 Anonymus and Master Roger, 210.
83 Болохівські князі порядкували шістьма або сімома містами; аналогічна територія у Трансильванії
простягалася «на три дні». Кількість князів, за оцінкою Роґерія, сягала сотні, а кожен із них
командував майже тисячею поселень, що видавці справедливо вважають надзвичайно зави-
щеними цифрами (Anonymus and Master Roger, 209, прим. 3).
84 László Bendefy, “Fontes authentici itinera fr. Iuliani (1235–1238) illustrantes,” Archivum Europae
Centro-Orientalis, t. 3, fasc. 1–3 (1937), 38, 42.
85 Отож цілком можливо, що ці нові «люди татарські», котрі епізодично з’являються через десять
років після болохівських князів, були «створені» під час походу Куремси 1252 р. Данило
Романович вирушає в каральну експедицію проти них, як зазначає літопис, одразу ж «по рати
Кремѧнецькои Коуремьсинѣ», так що зв’язок між монгольським походом і «людьми татарсь-
кими» очевидний.
107«Князи Болоховьсции»
наслідки їхнього вторгнення86. Завданням проекту, отже, було створити серед
країни, що підлягала руйнуванню, спустошенню й неминучому знелюднен-
ню, острівець добробуту, з осадженим на землі населенням, яке під протек-
торатом монголів продукувало б і нагромаджувало припаси для війська в
розрахунку на його зворотний шлях. Ми не знаємо, якою була доля трансиль-
ванських «болохівців» (Роґерій вирушив з армією і втратив з ними контакт).
Але на Русі монголам не випало скористатися зі свого задуму: Данило Рома-
нович, або ж його печатник Кирило, зруйнували Болохівську землю ще до
зворотного проходу монголів.
Інститут історії України НАН України
86 Наприклад, Фома Сплітський стверджує, що після виходу монголів в Угорському королівстві
повсюдно запанував жорстокий голод, так що від нього померло ледве чи не більше людей, ніж
було вбито під час війни (Фома Сплитский. История архиепископов Салоны и Сплита. Вступ.
ст., пер., комм. О.А. Акимовой. М., 1997, 120). Справді, під час перебування монгольського
війська було порушено аграрний цикл, а значна частина продуктивного населення зазнала або
винищення, або переміщення. Ще багато років по тому чимало регіонів у Трансильванії
залишалися безлюдними, а землі не оброблялися; у деяких місцевостях до 1256, і навіть 1268 рр.
(див.: Peter Jackson, The Mongols and the West: 1221–1410 (London, New York et al., 2005); Florin
Curta, Southeastern Europe in the Middle Ages, 413–414). Див. також новітнє дослідження дій
монголів у Центральній Європі та на Балканах: Александар Узелац. Под сенком пса. Татари и
jужнословенске земље у другоj половини XIII века. Београд, 2015, 42–59).
|