Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Филипчук, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:	Ruthenica
Schlagworte:	Замітки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191529
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840 / О. Филипчук // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 137-142. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-191529
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1915292023-07-03T19:26:29Z Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840 Филипчук, О. Замітки 2016 Article Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840 / О. Филипчук // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 137-142. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191529 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Замітки Замітки
spellingShingle	Замітки Замітки Филипчук, О. Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840 Ruthenica
format	Article
author	Филипчук, О.
author_facet	Филипчук, О.
author_sort	Филипчук, О.
title	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840
title_short	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840
title_full	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840
title_fullStr	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840
title_full_unstemmed	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840
title_sort	забута історія: хрещення князя володимира святого у vat. gr. 840
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Замітки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191529
citation_txt	Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840 / О. Филипчук // Ruthenica. — 2016. — Т. 13. — С. 137-142. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Ruthenica
work_keys_str_mv	AT filipčuko zabutaístoríâhreŝennâknâzâvolodimirasvâtogouvatgr840
first_indexed	2025-07-16T15:47:13Z
last_indexed	2025-07-16T15:47:13Z
_version_	1837819062366765056
fulltext	ЗАМІТКИ © Ruthenica XIII (2016), 137–197 Забута історія: хрещення князя Володимира святого у Vat. gr. 840 Свого часу В.Е. Реґель звернув увагу на важливість рукопису Vat. gr. 840 для вивчення історії руської церкви першої половини XIV ст. Знайдені ним тексти про поставлення єпископів на аркушах 9r.–10 було невдовзі перекла- дено та проаналізовано В.Г. Васильєвським, який вірно ідентифікував їх походження із «канцелярії» митрополита Феогноста (1328–1353 рр.). На його думку, ініціатива внесення цих записів до рукопису належала мит рополитові Ісидору, який міг скористатися, вочевидь, неповними витягами з матеріалів Феогноста1. Їх розміщення в доволі безладному порядку може вказувати як на поганий стан збереженості, так і на неповноту й обмеженість уже у час їх створення. Припускаючи інтерес Ісидора до записів із канцелярії Феогноста, В.Г. Васильєвський уважав за можливе датувати Vat. gr. 840 XV ст. У своєму виданні цих текстів В.Е. Реґель погодився із цим, але додав тезу про певну випадковість знаходження повідомлень у Vat. gr. 8402. Наступне дослідження цих записів належить В.Н. Бенешевичу. Йому вдалося відшукати на арк. 243 інші фрагменти, які залишилися невідомими В.Е. Реґелю та В.Г. Ва сильєв- ському. Датуючи створення Vat. gr. 840 століттям раніше, В.Н. Бенешевич зауважив безпо середній зв’язок новознайдених текстів із тими повідом- леннями, які читаються на арк. 9r.–10 цього ж рукопису3. М.Д. Присьолков та М. Фасмер опублікували знайдені В.Н. Бенешевичем записи на арк. 243, виокремивши з-поміж них 12 текстів, останні з яких представляють короткі замітки про хрещення болгар та хрещення князя Володимира4. У своєму виданні так званих «малих візантійських хронік» П. Шрайнер перевидав їх із невеликими, порівняно із працею М. Присьолкова–М.Фасмера, виправлен- нями5. На арк. 243 вони знаходяться нижче короткого повчання (№ 11, згідно з визначенням М. Присьолкова–М. Фасмера), що займає верхню частину аркуша: Τῷ ͵ςτξς΄ Μιχαὴλ βασιλεὺς τῶν ‘Ρωμαίων διῆλθεν μετὰ πολλοῦ φω(σ)σάτου διὰ ξηρᾶς καὶ θαλάσσης κατὰ τῶν Βουλγάρων. (καὶ ο) ί Βούλγαροι μὴ δυνηθέντες ἀντιπα ρατάξασ θαι τούτου ᾐτήσαντο βαπτισθῆναι. καὶ ὁ βασιλεὺς ἀσμένως δεξάμενος..... ὑπετάγησαν ‘Ρωμαίοις («У 6366 році Михаїл, імператор ромеїв, при- йшов із великим військом на болгар, ідучи берегом і морем. Болгари, не маючи змоги оборонятися, побажали бути охрещеними. Імператор радісно їх прийняв, і вони піддалися владі ромеїв»)6. Τ(ὸ) δὲ ͵ςυϚς΄ ἔτος ἐβαπτίσθη ὁ Βολοντίμηρος ὃς ἐβάπτισεν πᾶσαν ‘Ρωσίαν («6496 року хрестився Володимир, який хрестив усю Русь»)7. 138 ЗАМІТКИ Записи про хрещення явно вирізняються на тлі інших заміток, зібраних у Vat. gr. 840. Згідно з палеографічними спостереженнями Б.Л. Фонкіча над «записами Реґеля» та «уривками Бенешевича», усі записи поступово вносилися на дві сторони арк. 243. Більше того, згідно з Б.Л. Фонкічем, писець, який вніс замітки про хрещення (№ 12–13) працював також і над текстом № 5, № 6, першою половиною № 7 та другою половиною № 10 і повністю переписав №11. Він же був і головним переписувачем записів на арк. 9–10 про поставлення єпископів. Б.Л. Фонкіч припускає, що записи могли вноситися впродовж декількох років, а саме — писці співпрацювали один з одним, доповнюючи окремі записи на арк. 2438. Появу коротких заміток про хрещення у Vat. gr. 840 складно точно датувати. М.Д. Присьолков справедливо пов’язав більшість текстів із «канцелярії» Феогноста з його перебуванням на Волині в 1330–1331 рр.9 Отож внесення записів про хрещення болгар та князя Володимира, мабуть, відбувалося вже після зібрання більшості «офіційних» документів, схоже, викликаних скандалом між митрополитом Феогностом та ієромонахом Арсенієм10. Наскільки записи про хрещення мали практичний характер для митрополита Феогноста і яке було їх походження? Звідки анонімний автор міг їх скопіювати? Нетиповість цих виписок у порівнянні з іншими текстами «досьє» може вказувати на їх важливість для митрополита Феогноста. Але залишається незрозумілим, чому анонімний автор вирішив розмістити їх серед цілком «офіційних» документів митрополита. Ураховуючи те, що записи на арк. 243 велися не одночасно і, як уже зазначалося, не одним писцем, повідомлення про хрещення могли бути виписками для митрополита (або ж зроблені самим Феогностом), призначеними початково для зовсім інших завдань, ніж інші тексти на арк. 9–10 та арк. 243 Vat. gr. 840. Практичний зміст цих виписок з’ясувати важче. Так, можна припустити, що вказані хронографічні виписки були частиною твору чи, скоріш за все, його задуму, що за своїм жанром міг походити на «малі візантійські хроніки» й, вочевидь, відображав інтерес митрополита Феогноста до минулого, зокрема хрещення Русі. Цілком можливо, що поява цих коротких заміток на арк. 243 була справою випадку, адже з іншими текстами вони жодним чином не пов’язані. Один із писців, який виконав майже третину записів, очевидно, переніс до Vat. gr. 840 матеріали, які не стосувалися фінансових справ митрополії, а репрезентували підготовлені для Феогноста історичні виписки. Такі виписки, мабуть, не обмежувалися лише цими двома повідомленнями. Навіть якщо не припускати існування якоїсь «малої візантійської хроніки», написання повідомлень про хрещення болгар та русів передбачає від анонімного автора, який пише хронографічні замітки грецькою, використання візантійських історичних текстів. Натомість його текст про хрещення болгар, на думку М.Д. Присьолкова та О.О. Шахматова, є «безумовний переклад повідомлення руського літопису»11. Із цим здогадом погодився П. Шрайнер, 139ЗАМІТКИ котрий, слідом за М.Д. Присьолковим, указав на близькість цього тексту до слів літопису за Лаврентіївським списком12. Михаилъ цр҃ь изиде с вои брегомъ и моремъ на Болгары Болгары же увидѣвше не могоша стати противy крститисѧ просиша и покоритис Грекомъ цр҃ь же крти кнѧзѧ ихъ и болѧры всѧ и миръ створи с Болгары13. У безпосередньому джерелі цього повідомлення ПВЛ — слов’янському перекладі хроніки Продовжувача Георгія Амартола — читаємо більш де- тальну оповідь про хрещення болгар: Михаилъ црь коупно с Кесаром Вардою на кнзь Болгарскыи иде съ вои своими брегом и моремъ, гладом гыблющү Болгарскоу ѩзыкоу Михаилъ увѣдѣвъ. Блъгареж, такоу вѣсть пріимше, страхомъ ѡдержими многым бѧхоу, прежде троуда и брани и побѣды недоүмѣвахоусѧ и хрстианомъ быти просишсѧ покарѧтисѧ Грекомъ. цр҃ь же, кн҃зѧ их ксртивъ и ѿ ст҃го крсщниа приатъ и сн҃омъ и нареч имѧ емоу Семеѡнъ. еще и велможа его введъ в Констѧнтинь градд, всѧ крсти и миръ створи14. Як бачимо, прочитання цього тексту Продовжувача Георгія Амартола у грецькій замітці подібне до літописного. Так, анонімний автор, як і літопи- сець, усуває кесаря Варду з болгарського походу імператора Михаїла III (840–867 рр.), не згадує блокаду болгар візантійським військом, залишаючи при цьому слова візантійської хроніки про похід «берегом і морем». Однак між цими текстами є й розбіжності, які залишилися чомусь не зауваженими М.Д. Присьолковим та П. Шрайнером. У хроніці Продовжувача Георгія Амартола йдеться про хрещення архонта та знаті болгар, що й наводить літописець у своєму тексті, коли для автора грецької замітки хрещення архонта болгар не має такого ж значення — він зупиняється лише на радості імператора у зв’язку з успішною місією. Також мають місце й більш дрібні розходження між ними: у грецькій замітці йдеться про «велике» військо імператора Михаїла, чого немає у ПВЛ та, головне, у грецькому тексті Продовжувача Георгія Амартола. До цього слід додати й «радість» імператора, якої не зауважує візантійський хроніст: ‘Ο δὲ Μιχαὴλ ἅμα τῷ Καίσαρι Βάρδᾳ κατὰ τοῦ ἄρχοντος Βουλγάρων ἐξεστράτευσε διά τε γῆς καὶ θαλάσσης, λιμῷ τήκεσθαι τὸ τῶν Βουλγάρων ἔθνος ἀναμαθών. οἱ δὲ Βούλγαροι, τὴν τοιαύτην ἔφοδον ἐκμαθόντες, φοβῳ πολλῷ συνεσχέτησαν, καὶ πρὸ τῶν ἀγώνων καὶ τῆ μάχης περὶ τῆς νίκης ἀπέγνωσαν καὶ χριστιανοι γενέσθαι καὶ ὑποτάσσεσθαι Ρωμαίοις ῂτήσαντο. ὁ δὲ βασιλεύς, τὸν μὲν ἄρχοντα αὐτῶν βαπτισας καὶ ἐκ τοῦ ἀγίου ἀναδεξάμενος τοῦτον βαπτίσματος, τό ἑαυτοῦ τούτῳ ἐπιτέθεικεν ὄνομα. οὐ μὴν ἀλλὰ καὶ τοὺς μεγιστᾶνας αὐτοῦ ἑν τῇ πόλει εἰσαγαγών, πάντας ἐβάπτισε καὶ εἰρήνην βαθεῖαν πεποίηκε15. Чи може тут ітися про «безумовний» переклад літописного тексту? Зіставлення наведеного фрагменту хроніки Продовжувача Георгія Амартола з грецькою заміткою показує, що дрібні подробиці, які додає наш анонімний 140 ЗАМІТКИ автор, не взято прямо із візантійської хроніки, а, мабуть, викликані його спробою трансляції свого джерела або ж осмисленням прочитаного тексту. Утім навряд чи виправдано буде вважати, що автор, який пише грецькою, у пошуку повідомлень про хрещення болгар початково звернувся саме до літописного тексту, а не до візантійської хроніки. У будь-якому випадку його виписка не є буквальним перекладом літописного тексту. Більше того, інше її завершення не виключає можливість перечитання хроніки Продовжувача Георгія Амартола для написання (за пам’яттю?) цієї замітки. Якщо ж наш автор користувався літописом як своїм головним джерелом, то в якому виг- ляді цей текст був доступним для нього? Зважаючи на датування Vat. gr. 840 XIV ст. і post ante quem виписок, яке не виходить за межі 1328–1353 рр., це один із найдавніших із відомих випадків цитування ПВЛ. Таким чином, написання виписок передує створенню Лаврентіївського літопису. Іден- тичність цього повідомлення в Лаврентіївському та Іпатіївському літописах не дає можливості визначити напевне, в якому «образі» використовував текст літопису наш анонімний автор. Цей список літопису, судячи за географією діянь митрополита, цілком імовірно, являв собою текст типу Лаврентіївсь- кого. Тим не менш, серед документів митрополита Феогноста чимало пов’язаних із Волинню. Його перебування тут у 1330–1331 рр., відповідно, не повинно виключати можливості того, що наш анонімний автор міг ско- ристатися списками літопису типу Іпатіївського. Тут слід перейти до другої замітки на арк. 243 — короткого тексту про хрещення князя Володимира Святого, що залишається єдиним (за винятком Сказання про хрещення Русі, більш відомого як Анонім Бандурі) грекомов- ним повідомленням про хрещення руського князя, стилізованим під виписку з історичної хроніки. Її безпосереднє джерело неясне. Ідентифікувавши за- мітку про хрещення болгар як виписку з літопису, текст хрещення Володи- мира М.Д. Присьолков залишив без коментаря. Натомість П. Шрайнер від- значив, що дата хрещення Володимира в ньому збігається з літописною. На його думку, запис про хрещення русів, як і перша виписка, також має своїм джерелом літопис. «Це припущення, — пише П. Шрайнер, — набагато більш імовірне, ніж гіпотеза про грецьке джерело, яке було використане в літопису»16. Однак тут ідеться не про джерела наративу хрещення ПВЛ, в якому, напевне, марно вбачати візантійський слід, а в іншому — чи міг наш анонімний автор використати саме візантійське свідчення про хрещення Володимира? Якщо ж певний візантійський текст, де йшлося про хрещення Володимира, виявився доступним для нашого анонімного автора у другій чверті XIV ст., який до того ж працював над своїми текстами на периферії візантійського світу, то як же тоді можна пояснити дивовижну відсутність будь-якої інформації про хрещення руського князя у візантійських історичних творах X–XIII ст.? Оминути цю «пастку мовчання» не вдається навіть у тому разі, коли припускати, що цей текст був написаний незадовго до часу роботи 141ЗАМІТКИ над приписками до Vat. gr. 840 і, таким чином, не міг відобразитись у відомих хроніках того часу. Проте чому й після його здогадного використання анонімним автором він ніде не фіксується пізніше? Появу цього зовсім короткого повідомлення на арк. 243, вочевидь, варто пояснювати без гіпотези щодо можливого візантійського джерела. Це, відповідно, змушує повернутися до проблеми, поставленої П. Шрайнером, яку тепер можна звести до наступного: чи міг наш анонімний автор знову скористатися літописом для написання цієї короткої замітки? На перший погляд, співпадіння дати хрещення у цьому тексті з літописною є свідченням доволі переконливим, але залишилася непоміченою інша особливість замітки, а саме — князь Володимир хрестить «усю Русь» (πᾶσαν ‘Ρωσίαν). Формула всея Руси (πᾶσα ‘Ρωσία) вперше з’являється на печатці князя Всеволода Ярославича, але стає популярною набагато пізніше, головним чином після 1160-х рр., коли термін починає вживатися на печатках київських митрополитів17. Його вживання є далеко не постійним, але на початок XIV ст. цей винайдений візантійський церковний термін практично завжди додаєть- ся до титулу митрополита. Цю формулу, можливо не без візантійського впливу, давньоруські автори застосовували до київських князів упродовж XII–XIII ст. Утім популярність її стане очевидною згодом, коли владимирські й московські володарі включать її до своєї титулатури18. Така особливість використання цієї формули спричинить «оновлення» титулів князя Володимира Святого та княгині Ольги в Пам’яті та похвалі й, відповідно, у Житії, де княгиня хрестить уже «всю Руськую землю»19. Часте вживання словосполучення «вся Руская земля» в Пам’яті та похвалі може пояснити й походження слів πᾶσαν ‘Ρωσίαν у грецькій замітці про хрещення Володими- ра. Якщо припускати використання нашим анонімним автором тексту літо- пису, де він міг дізнатися про дату хрещення князя, то як можна пояснити присутність πᾶσαν ‘Ρωσίαν, яке явно видає своє пізнє походження? Важко припускати, що він зміг відшукати цю формулу в літопису, незалежно від того, в якому «образі» цей літописний текст був для нього доступним. Схоже, він лише передав у цій короткій замітці термінологію, котра часто вживалася у час митрополита Феогноста, де князь Володимир мав хрестити саме «всю Русь». 1 Васильевский В.Г. Записи о поставлении русских епископов при митрополите Феогносте в Ватиканском греческом сборнике. ЖМНП, 1888, февраль. Ч. CCLV. C. 445–463. 2 Wilhelm Regel, Analecta byzantino-russica (Petropoli, 1891), XXXII–XXXVIII, 52–56. 3 Бенешевич В.Н. Записки о поставлении русских епископов. РИБ. 1908. Т. VI. Стб. 431–446. 4 Приселков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н. Бенешевича по истории русской церкви XIV века. ИОРЯС. 1916. Т. XXI, кн. 1, табл. I–IV, 48–70. 5 Peter Schreiner, Chronica Byzantina breviora = Die byzantinischen Кleinchroniкen [CFHB, XII/1] (Wien, 1975), 677–678. 6 Приселков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н. Бенешевича по истории русской церкви XIV века, 61. 7 Приселков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н. Бенешевича по истории русской церкви XIV века, 61. 8 Фонкич Б.Л. Палеографические заметки о греческих рукописях итальянских библиотек. 11 Vat. gr. 840. Еще раз о материалах по истории России второй четверти XIV в. Византийские 142 ЗАМІТКИ очерки. М., 1982, 254–262 (= Фонкич Б.Л. Греческие рукописи и документы в России в XIV — начале XVIII в. М., 2003, 21–27). 9 Приселков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н. Бенешевича по истории русской церкви XIV века, 64. 10 Цукерман К. Из ранней истории Литовской митрополии. Беларускае Падзвінне: вопыт, методыка и вынікі палявых и міждысцыплінарных даследаванняў. Зборнік навуковых артыкулаў ІІ міжнароднай навуковай канферэнцыі да 20-годдзя археалагічных і этнаграфічных экспедыцый ПДУ) (Полацк, 17–18 красавіка 2014 г.). Наваполацк, 2014, 143–145. 11 Приселков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н. Бенешевича по истории русской церкви XIV века, 68. 12 Peter Schreiner, Chronica Byzantina breviora = Die byzantinischen Кleinchroniкen, 677. 13 ПСРЛ 1: 19; ПСРЛ 2: 13. 14 Истрин В.М. Книгы временныя и образные Георгия мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе. Текст, исследование, словарь. Пг., 1920. Т.1. Текст, 508. 15 Продолжение хроники Георгия Амартола по Ватиканскому списку. Истрин В.М. Книгы вре- менныя и образные Георгия мниха. Т.1, 8. 19–27. 16 Peter Schreiner, Chronica Byzantina breviora = Die byzantinischen Кleinchroniкen, 677. М.В. Бібіков пише, що «ватиканська хроніка» (sic!) є скорочений грецький, але точний переклад давньорусь- кої пам’ятки» (Бибиков М.В. Byzantinorossica. Свод византийских свидетельств о Руси. Т. 1. М., 2004, 64). 17 Назаренко А.В. Древняя Русь и славяне (Древнейшие государства Восточной Европы, 2007 г.). М., 2009, 256–257, 260–266. 18 Горский А.А. Князь «всея Руси» до XIV века. Восточная Европа в древности и средневековье. Политические институты и верховная власть. XIX чтения памяти В.Т. Пашуто. Москва, 16– 18 апреля 2007 г. Материалы конференции. М., 2007, 55–59. 19 Милютенко Н.И. Святой равноапостольный князь Владимир и крещение Руси. Древнейшие письменные источники. СПб., 2008, 417–426. Олександр Филипчук Клятва на золоте в договоре святослава с Иоанном Цимисхием Сохранившиеся в составе Начальной летописи тексты договоров Руси с Византией — уникальные аутентичные документы Х в. — многократно при- влекали внимание исследователей, в их интерпретации, тем не менее, прихо- дивших к противоречивым результатам. Консенсус был достигнут лишь в том, что договоры представляют собой славянский перевод византийских дипломатических актов, попавший на Русь к началу XII в. и привлеченный, среди прочих византийских памятников, составителем Повести временных лет1. Одним из важных аспектов является изучение протокольных формул текста, а также встречающихся в нем «темных мест» и hapax legomena. В свя- зи с этим представляют несомненный интерес ратификационные клятвы и формулы санкций договоров, которые позволяют прояснить не только про- цесс формирования правовых отношений на Руси, но и представления об окружающем мире, верования и ментальность руского общества. Особо примечательными представляются сведения договора Святослава Игоревича с Иоанном Цимисхием 971 г. о клятве на золоте, вызвавшие продолжитель- ную дискуссию.

Забута історія: хрещення князя Володимира Святого у Vat. gr. 840

Institution

Ähnliche Einträge