Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автори:	Коренюк, Ю., Гуцуляк, Р., Шевченко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:	Ruthenica
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191598
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської / Ю. Коренюк, Р. Гуцуляк, О. Шевченко // Ruthenica. — 2017. — Т. 14. — С. 48-104. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-191598
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1915982023-07-05T13:49:09Z Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Коренюк, Ю. Гуцуляк, Р. Шевченко, Н. 2017 Article Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської / Ю. Коренюк, Р. Гуцуляк, О. Шевченко // Ruthenica. — 2017. — Т. 14. — С. 48-104. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191598 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Коренюк, Ю. Гуцуляк, Р. Шевченко, Н.
spellingShingle	Коренюк, Ю. Гуцуляк, Р. Шевченко, Н. Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Ruthenica
author_facet	Коренюк, Ю. Гуцуляк, Р. Шевченко, Н.
author_sort	Коренюк, Ю.
title	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської
title_short	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської
title_full	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської
title_fullStr	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської
title_full_unstemmed	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської
title_sort	нові дані до періодизації художнього опорядження софії київської
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191598
citation_txt	Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської / Ю. Коренюк, Р. Гуцуляк, О. Шевченко // Ruthenica. — 2017. — Т. 14. — С. 48-104. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Ruthenica
work_keys_str_mv	AT korenûkû novídanídoperíodizacííhudožnʹogooporâdžennâsofííkiívsʹkoí AT guculâkr novídanídoperíodizacííhudožnʹogooporâdžennâsofííkiívsʹkoí AT ševčenkon novídanídoperíodizacííhudožnʹogooporâdžennâsofííkiívsʹkoí
first_indexed	2025-07-16T15:56:37Z
last_indexed	2025-07-16T15:56:37Z
_version_	1837819663125315584
fulltext	© Ruthenica XIV (2017), 48–104 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Нові дані до періодизації художнього опорядження софії Київської історія і стан досліджень Зведений у першій половині ХІ ст. собор Святої Софії у Києві став найбіль- шим храмом Східної Європи, а декорація його інтер’єрів — найбільшим художнім ансамблем тогочасного християнського світу. Головний вівтар, центральний купол і верхні частини підкупольного простору Софії Київської прикрашали мозаїки, первинна площа яких, за оцінками, становила 640 кв. м (до сьогодні збереглося 260 кв. м). Усі інші частини п’ятинефного ядра собо- ру з приміщеннями на хорах, його внутрішні і зовнішні галереї та сходові вежі, що ведуть на хори, були розписані фресками, сумарна площа яких у вказаних частинах інтер’єру сягала 6000 кв. м (до сьогодні їх збереглося близько 3000 кв. м). Проте історичне значення мозаїк та фресок Софії Київської грандіозніс- тю масштабів не вичерпується. Порівняно із сучасними їм ансамблями церковного мистецтва вони донесли до наших днів чи не найбільшу кіль- кість іконографічних новацій, які акумулюють ідеї візантійської богословсь- кої думки від часів протистояння іконоборству до церковного розко- лу 1054 р. Більшість нових тем та сюжетів з’являлася в той період у храмах Константинополя, але від ХІ ст. у візантійській столиці не збереглося жод- ного цілісного монументального ансамблю. Уявлення про них дають нині лише ті церковні розписи, що вціліли на периферії імперії та у країнах її культурної ойкумени, серед яких ансамблю мозаїк та фресок Софійського собору у Києві належить особливе місце. Перший науковий опис Софії Київської опублікував у 1825 р. митрополит Євгеній (Болховітінов), перерахувавши у ньому усі відомі в його час софійсь- кі мозаїки. Кількома десятиліттями пізніше описи збережених мозаїк Софії наводять у своїх роботах київські історики, але у той період залишки мозаїч- ної декорації у куполі та у вівтарній арці були закриті пізніми нашарування- ми. У 1884–1885 рр. мозаїки купола та вівтарної арки виявив і розчистив А. Прахов, який їх уперше й опублікував. У той же період він відкрив 49Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської у центральній частині собору за іконостасом та у зовнішніх галереях під замуровуваннями арок більше десяти фрескових лицевих зображень ХІ ст., які уникли при реставрації Софійського собору в середині ХІХ ст. записів олійною фарбою, а в апсиді хрещальні виявив невідому раніше фреску ХІІ ст. На початку ХХ ст. деяким з цих розписів були присвячені спеціальні дослід- ження, однак основна частина софійського фрескового ансамблю ще пів- століття перебувала під суцільними олійними записами. Тому автори робіт кінця ХІХ — початку ХХ ст., які писали про первинне художнє опорядження Софії Київської, обмежувалися переважно розглядом його загальної іконог- рафічної програми та сюжетного репертуару. Пробні розчистки фресок Софії Київської від записів були проведені в кінці 20-х рр. минулого століття у південній сходовій вежі. У другій половині 1930-х рр. розчистки продовжилися у п’ятинефному ядрі та у північній вежі собору, охопивши значну площу, але вибірково. У 1952 р. при АН СРСР була створена Науково-методична рада з реставрації мозаїк та фресок Софії Київської і з цього часу розпочинається планомірна консервація софійських мозаїк, трохи пізніше — фресок разом з продовженням їх розчистки від олій- них нашарувань, остаточно завершеної у всіх частинах храмового інтер’єру в кінці 1960-х рр. (керівники робіт Л. Каленіченко, Є. Мамолат, О. Плющ). Одним з наукових консультантів реставрації Софії Київської того періоду був академік Віктор Лазарєв, який спостерігав за веденням цих робіт з 1930-х рр., і присвятив їх результатам ряд статей, кілька сторінок в «Истории византий- ской живописи» (1947–1948 рр.) та розділ в «Истории русского искусства» (1953 р.). Він також готував монографії, присвячені софійським мозаїкам і фрескам, але опублікував лише першу частину — «Мозаики Софии Киевс- кой» (1960 р.); дослідження фресок завершене ним не було, нотатки до нього у вигляді невеликої статті були опубліковані вже після його смерті. У своїх дослідженнях мозаїк та фресок Софії Київської В. Лазарєв поряд з мистецтвознавчими штудіями та аналізом іконографічної програми ансамб- лю запропонував періодизацію створення його частин. Початковим етапом, на його думку, були мозаїчні роботи, після завершення яких розпочалися розписи центральної частини п’ятинефного ядра фресками. Освячення Со- фійського собору в 1046 р. В. Лазарєв пов’язував з повним закінченням мо- заїчного ансамблю, який займає центральний купол, верхню частину підку- польного простору та головний вівтар, а також із завершенням фрескових розписів у трансепті, у центральному нефі та на хорах. Виконання фресок у бічних нефах з приділами та у внутрішніх галереях В. Лазарєв розглядав як другий етап (у деяких його роботах розписи хорів також віднесено до друго- го етапу), завершення розписів у цих частинах інтер’єру ознаменувалося ще одним освяченням храму, яке відбулося в 1061 р. або в 1067 р. А фрески зовнішніх галерей і сходових коридорів обох веж, які ведуть на хори, В. Ла- зарєв датував початком ХІІ ст., схиляючись до думки, що найбільш вірогідним 50 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко часом їх появи був період київського князювання Володимира Монома- ха (1113–1125 рр.)1. Визначаючи нижню хронологічну межу розписів зовніш- ніх частин храму, В. Лазарєв орієнтувався на висновки тогочасних дослідни- ків архітектури Софії Київської, які вважали її зовнішні галереї й обидві сходові вежі прибудовами кінця ХІ — початку ХІІ ст.2 Однак на початку 1970-х рр. концепцію довготривалого будівництва Со- фійського собору зі значною перервою між завершенням його центрального ядра та побудовою зовнішніх галерей і веж було аргументовно спростовано. Після цього необхідність датувати частини фрескового ансамблю з хроноло- гічними інтервалами, нав’язаними уявленнями про тривалість будівництва храму, відпала. Одним з важливих чинників спростування стали результати досліджень розчинів фрескового тиньку, які показали, що у центральному п’ятинефному ядрі, у внутрішніх і зовнішніх галереях та у сходових вежах склад мінеральних наповнювачів тинькових основ фрескових розписів одна- ковий3. У світлі цих даних запропонований В. Лазарєвим поділ фресок п’ятинефного ядра на етапи виконання, прив’язані до двох освячень собору, також почав сприйматися як штучна концепція. Однак його положення про те, що розписи інтер’єру фресками розпочалися після того, як мозаїки були закінчені, залишилося незмінним, оскільки така послідовність виглядала раціонально обґрунтованою: спочатку ефектною і дорогою мозаїчною тех- нікою були виконані розташовані у центральному куполі, підкупольному просторі та головному вівтарі зображення ядра догматичної програми ан- самб лю, а після їх завершення усі інші частини інтер’єру розписали значно дешевшими фресками. Однак за останні півстоліття погляд на процес створення мозаїчного ан- самблю Софії Київської також істотно еволюціонував. Ще в кінці 1950-х рр. В. Левицька, яка вивчала палітру та техніку набору софійських мозаїк, вира- хувала первинну площу мозаїчного ансамблю (640 кв. м, приблизно 9 млн 280 тис. кубиків смальти й каменю) та визначила орієнтовне число і площу втрачених лицевих зображень. Встановивши експериментально се- редню продуктивність роботи одного мозаїста при наборі різних елементів зображень (ликів, одягу, орнаментів, ділянок тла) вона підрахувала, що за 10-годинного робочого дня один виконавець працював би над мозаїчним ансамблем Софії Київської 120 місяців (без урахування часу тинькування 1 Лазарев В.Н. Живопись и скульптура Киевской Руси. История русского искусства. Т. 1. М., 1953, 181–182; Лазарев В.Н. Новые данные о мозаиках и фресках Софии Киевской. Византийский временник, 10 (1956), 161–165; Лазарев В.Н. История византийской живописи. М., 1986, 78–79; Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М., 1960, 55–57. 2 Каргер М.К. Древний Киев: Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. Т. 2. М., Л., 1961, 152–172. 3 Тоцька І.Ф. Про час виникнення галерей Софії Київської. Стародавній Київ. К., 1975, 184–190; Стріленко Ю.М. Аналіз зразків фрескових та будівельних розчинів Софії Київської. Стародавній Київ, 196–199, табл. 1–2. 51Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської стін та виконання попереднього малюнка). Далі, орієнтуючись на висновки В. Лазарєва, який в збережених зображеннях ликів софійських мозаїк виді- лив особисті манери 8 майстрів, і додавши до такої кількості головних вико- навців вірогідну кількість мозаїстів, які займалися набором орнаментів та тла, В. Левицька розділила увесь процес виконання ансамблю на три етапи (шестимісячні робочі сезони теплої пори року), тобто визначила вісімнадця- тимісячний термін усієї роботи. На першому етапі, на думку дослідниці, були набрані мозаїки у склепінні купола та у верхній частині апсиди; на другому етапі риштовання були опущені у барабан купола та в нижню частину апси- ди, паралельно роботи розпочалися у вімі та у вівтарній арці; на третьому етапі вони перемістилися у підкупольний простір, північну та південну по- пружні арки, на яких виконання мозаїк закінчилося. Досліджуючи мозаїки підкупольного кільця, В. Левицька звернула увагу на його золоте тло, на кількох ділянках якого була покладена по-різному поколота (різномодульна) смальта і пояснила це дефіцитом на останній стадії виконання необхідних матеріалів, що змусило пускати в роботу усі наявні їх залишки. Цією ж об- ставиною могла бути зумовлена заміна золотої смальти на жовту в зображен- нях деталей одягу севастійських мучеників, розташованих у північній та південній попружних арках4. У 1989–1990 рр. при проведенні у Софії Київській консервації мозаїк центрального купола й підкупольного простору (реставратори В. Мінько, В. Пятковський, О. Поліщук, Д. Капоріков, Ю. Тишковець, М. Кортіков, Г. Осадчий, керівник робіт А. Остапчук) увагу привернули орнаментальні фризи західної пари підкупольних стовпів, які істотно відрізняються від орнаментів східної пари стовпів і колоритом, і технікою набору, досить гру- бою, що особливо кидається у вічі на північно-західному стовпі. Не менш помітні відмінності демонструє і оформлення отворів голосників, розташо- ваних у східній та у західній парі парусних склепінь. Реставратори пов’язували це з тим, що мозаїки західної пари підкупольних стовпів, як і західної пари парусних склепінь, або нижніх частин цих склепінь, в яких розташовуються отвори голосників, належать останньому етапу роботи над мозаїчним ансамблем. Наступна консервація мозаїк підкупольного простору Софії Київської проводилася у 2013–2014 рр. Вона охопила північну частину підкупольного кільця з підкупольними стовпами, північно-східним та північно-західним, а також нижню частину південно-західного стовпа, до рівня 10 м над підло- гою підкупольного простору (реставратори В. Мінько, Л. Колодницький, хімік-технолог Р. Гуцуляк, керівник робіт А. Остапчук). Технологічні спо- 4 Левицкая В.И. О некоторых вопросах набора мозаик Софии Киевской. Византийский временник 15 (1959), 178, 182–183; Левицкая В.И. Материалы исследований мозаик Софии Киевской. Византийский временник, 23 (1963), 132. 52 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко стереження цього періоду та результати досліджень мозаїчного і фресково- го тиньку підтвердили більшість зроблених раніше висновків та припущень, водночас доповнили їх деякими не відомими раніше фактами. Зокрема при видаленні пізнього шпаклювання та записів над карнизом північно-західно- го стовпа була виявлена ділянка, на якій мозаїка частково перекриває вико- нану раніше за неї фреску, а у процесі подальших зондажних досліджень було відкрито ще кілька місць, де мозаїчний тиньк перекриває первинний фресковий розпис. Це істотно змінило попередні погляди на послідовність виконання ансамблю: стало очевидно, що принаймні якась частина мозаїч- ної декорації з’явилася вже після того, як інтер’єр собору почали розписува- ти фресками. Дослідження мозаїк і фресок підкупольного простору Перед докладним розглядом результатів досліджень мозаїк та фресок підку- польного простору, проведених у 2013–2014 рр., коротко опишемо стан усього мозаїчного ансамблю, зупиняючись детальніше на тих його частинах, які будуть важливими для заключних висновків. У склепінні центрального купола майже повністю зберігся медальйон з поясним зображенням Христа Пантократора (рис. 1; 2:1). Медальйон оточу- вали постаті чотирьох архангелів, з яких лише одна збереглася частково (рис. 1; 2:2). Простінки між дванадцятьма вікнами барабана займали постаті чину Дванадцяти апостолів, з них збереглася верхня частина постаті апосто- ла Павла та напис з іменем над повністю втраченою постаттю апостола Петра, яка розташовувалася у сусідньому простінку (рис. 1; 2:3). На межі купольного склепіння і барабана пролягав орнаментальний фриз, який зберігся кількома невеликими ділянками над залишками зображень апосто- лів Павла та Петра. Усі втрачені зображення купола і купольного барабана дописані олійною фарбою (рис. 1). Нижче шиферного карниза, розташованого під барабаном купола, мозаїч- на декорація заповнювала підкупольне кільце з парусними склепіннями, а на лопатках підкупольних стовпів, на які спираються попружні арки купола, вона опускалася до шиферних карнизів, що відзначають на стовпах рівень підлоги хорів. Нижче цих карнизів у підкупольному просторі існують лише фрески. Над замковою частиною кожної з попружних арок розташовувалося по медальйону. У медальйоні над східною аркою (вівтарною) зображено погруд- дя Христа Священика (рис. 1; 2:4). Медальйон над західною аркою із зобра- женням Богородиці зберігся фрагментарно (рис. 2:5). Медальйони над пів- нічною та південною арками втрачені. У чотирьох парусних склепіннях були зображені постаті євангелістів, які, сидячи за пультами, пишуть Євангелія. З них повністю збереглася лише по- стать Марка у південно-західному парусі (рис.1; 2:6), постать Іоанна у північно- 53Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 1. Мозаїки купола, підкупольного простору та вівтаря 54 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 2. Картограма розташування зображень мозаїк купола, підкупольного простору та вівтаря, а також залишків фресок верхньої частини підкупольного простору та стін віми 55Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської 1 — склепіння головного купола, Христос Пантократор у медальйоні; 2 — склепіння головного купола, постать архангела, фрагмент; 3 — барабан головного купола, постать апостола Павла, фрагмент; 4 — підкупольне кільце, східна частина, Христос Священик у медальйоні; 5 — підкупольне кільце, західна частина, Богородиця у медальйоні, фрагмент; 6 — південно-західне парусне склепіння, євангеліст Марко; 7 — північно-східне паруснес склепіння, євангеліст Іоанн, фрагмент; 8 — південно-східне парусне склепіння, євангеліст Матвій, фрагмент (зберігся столик); 9 — північно-західне парусне склепіння, євангеліст Лука (мозаїчне зображення втрачене); 10 — північно-східне парусне склепіння, голосник; 11 — південно-східне парусне склепіння, голосник; 12 — південно-західне парусне склепіння, голосник; 13 — північно-західне парусне склепіння, голосник та зображення двох хрестів під ним; 14А — орнаментальний фриз східної попружної арки (вівтарної), фрагмент на північно- східному стовпі; 14Б — орнаментальний фриз східної попружної арки (вівтарної), фрагмент на південно- східному стовпі; 14В — орнаментальний фриз східної попружної арки (вівтарної), фрагмент над замковою частиною; 15А — орнаментальний фриз південної попружної арки, фрагмент на південно-східному стовпі; 15Б — орнаментальний фриз південної попружної арки, фрагмент на південно-західному стовпі; 16А — орнаментальний фриз північної попружної арки, фрагмент на північно-східному стовпі; 16Б — орнаментальний фриз північної попружної арки, фрагмент на північно-західному стовпі; 16В — фрескова панель на північно-західному стовпі, східна лопатка, фрагмент, перекритий частково мозаїчним орнаментальним фризом північної арки; 17А — орнаментальний фриз західної попружної арки, фрагмент на північно-західному стовпі; 17Б — орнаментальний фриз західної попружної арки, фрагмент на південно-західному стовпі; 17В — фрескова панель на північно-західному стовпі, південна лопатка, фрагмент, перекритий частково мозаїчним орнаментальним фризом західної арки; 18 — південна попружна арка, медальйони з севастійськими мучениками і медальйон із хрестом; 19 — північна попружна арка, медальйони з севастійськими мучениками (п’ять медальйонів, збережених на східному схилі) і медальйон із хрестом; 20 — західна попружна арка, південний схил, фрагмент фрески із залишками двох медальйонів із севастійськими мучениками; 21 — північно-східний підкупольний стовп, західна лопатка, постать архангела Гавриїла з «Благовіщення»; 22 — південно-східний підкупольний стовп, західна лопатка, постать Діви Марії з «Благовіщення»; 23 — північно-східний підкупольний стовп, південна лопатка (північна лопатка вівтарної арки), постать первосвященика Аарона; 24 — південно-західний підкупольний стовп, північна лопатка, фрескова постать невідомого мученика та фрескова панель під ним; 25 — північно-західний підкупольний стовп, південна лопатка, фрескова постать невідомого мученика (під олійним записом) та фрескова панель під ним (розчищена від запису); 26 — конха апсиди, постать Богородиці Оранти; 27 — люнет над конхою апсиди, фрагменти фриза з текстом псалма; 28 — апсида, «Євхаристія»; 29 — апсида, північна стіна, ліва частина чину святителів; 30 — апсида, південна стіна, права частина чину святителів; 31 — віма, люнет, «Деісус»; 32 — віма, північна стіна, фрагмент мозаїки з орнаментом, поземом і кущиком; 33 — віма, північна стіна, фрагмент мозаїки з ділянкою тла і поземом; 34 — віма, північна стіна, фрагмент фрески з постаттю невідомого святого; 35 — віма, північна стіна, фрагмент фрески з орнаментом. 56 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко східному парусі збереглася в нижній частині (рис. 1; 2:7), постаті Матвія та Луки (рис. 1; 2:8–9) втрачені й дописані олійними фарбами, як і решта втра- чених зображень підкупольного кільця. Щоки чотирьох попружних арок уздовж їхніх півкіл були прикрашені мозаїчними орнаментальними фризами, які опускалися на бічні грані лопа- ток підкупольних стовпів і доходили на них майже до шиферних карнизів, відповідних підлозі хорів. Збереглися ці орнаменти в основному лише на лопатках стовпів (рис. 1; 2:14–17), а вище п’ят арок вони були зрубані, оче- видно, ще в XVІІ ст. Окрім верхніх втрачених частин орнаментів невеликі ділянки, позбавлені мозаїчного набору, розташовуються і над карнизами всіх лопаток. Нині втрачені ділянки цих орнаментів і верхні, і нижні заповнені розписом «під мозаїку», виконаним фарбами реставраторами середини 1950-х рр. На усіх чотирьох попружних арках ці орнаменти представлені стрічково-рослинним мотивом типу «візантійська лоза» (хвилясто-вигнуте центральне стебло з боковими гілками). Але їх частини, що розташовуються на різних стовпах, відрізняються одна від одної довжиною вигинів централь- ного стебла і малюнком бокових гілок, окрім того різною підготовкою ма- теріалів набору, різним використанням його палітри, різною технікою кладки. Винятком є орнаментальний фриз східної попружної арки (вівтарної), усі частини якого виконані майже однаково. Зберігся він ділянками, які на обох лопатках трохи перевищують п’яти арки, окрім того невеликим фрагментом біля її замкової частини (рис. 1; 2:14А–В; 3). Орнаментальне поле усіх фраг- ментів заповнене жовтою смальтою, на тлі якої стебла набрані на лопатках чорною та синьо-чорною смальтою (рис. 1; 2:14А–Б; 4; 5), а біля зам кової частини — насиченою синьою (рис. 1; 2:14В; 6). Ділянка цього фриза, поз- бавлена набору над карнизом північної лопатки вівтарної арки (південна ло- патка північно-східного стовпа), має висоту 0,25 м. Після розчистки від ре- ставраційного запису вона виявилася мозаїчним тиньком із залишками кре мово-жовтуватого фрескового підмальовку, виконаного під мозаїчну кладку, яка до карнизної плити не доведена. Ділянка, позбавлена набору, над карнизом південної лопатки вівтарної арки (північна лопатка південно-схід- ного стовпа) має значно більшу висоту, до 1 м, але вона не досліджувалася через відсутність риштовань. Орнаментальний фриз південної арки (рис. 1; 2:15А–Б; 7) зберігся на за- хідній лопатці південно-східного стовпа ділянкою трохи вищою п’яти арки, а на східній лопатці південно-західного стовпа ділянкою, яка до п’яти арки не досягає. Орнаментальне поле східної ділянки фриза (західна лопатка пів- денно-східного стовпа) заповнене жовтою смальтою такого ж відтінку, як і смальта на орнаментальному полі фриза вівтарної арки, розташованого на суміжній лопатці (північна лопатка південно-східного стовпа). Стебла на жовтому тлі східної ділянки фриза південної арки набрані темно-смараг- довою смальтою (рис. 2:15А; 8). Смуга кутового сполучення граней суміж них 57Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської лопаток, на яких розташовуються мозаїчні орнаменти південно-східного стовпа, заповнена жовтою смальтою, подібною до тієї, яка покладена на тлі орнаментальних полів обох орнаментів. Ділянка, позбавлена набору, над карнизом західної лопатки південно-східного стовпа не досліджувалася че- рез відсутність риштовань. Рис. 3. Східна попружна арка (вівтарна) із залишками орнаментального фриза на підкупольних стовпах та над замковою частиною 58 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Орнаментальне поле західної частини фриза південної арки (східна ло- патка південно-західного стовпа) заповнене смальтою оливкового відтінку. Стебла на верхній ділянці цієї частини, розташованій безпосередньо під п’ятою арки, набрані зелено-блакитною смальтою, яка на оливковому тлі не виділяється контрастом, а нижче цієї ділянки і до самого низу стебла набрані чорно-смарагдовою та чорною смальтою (рис. 2:15Б; 9). У західній частині фриза смальта тла і стебел порівняно зі смальтою східної його частин поко- лота не так регулярно і покладена з дещо більшими проміжками. Ділянка, позбавлена набору, над карнизом східної лопатки південно-західного стовпа висотою 0,55–0,67 м, при зондуванні виявилася втратою, заповненою пізнім тиньком. Рис. 4. Північно-східний підкупольний стовп, орнаментальний фриз східної попружної арки (вівтарної), ділянка північної частини, поряд на західній лопатці стовпа постать архангела Гавриїла з «Благовіщення» 59Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Орнаментальний фриз північної арки на лопатках обох стовпів зберігся ділянками, які до п’ят арки не досягають (рис. 1; 2:16А–Б; 10). Орнаменталь- не поле східної ділянки фриза (західна лопатка північно-східного стовпа) заповнене жовтою смальтою такого ж відтінку, як і смальта на орнаменталь- ному полі фриза вівтарної арки, розташованого на суміжній лопатці (півден- на лопатка північно-східного стовпа). Стебла на жовтому тлі східної ділянки фриза набрані зеленою та темно-зеленою смальтою (рис. 2:16А; 11). Смуга кутового сполучення граней суміжних лопаток, на яких розташовуються мозаїчні орнаменти північно-східного стовпа, заповнена жовтою смальтою, подібною до тієї, яка покладена на тлі орнаментальних полів обох орнамен- тів. Ділянка, позбавлена набору, над карнизом північно-східного стовпа Рис. 5. Південно-східний підкупольний стовп, орнаментальний фриз східної попружної арки (вівтарної), ділянка південної частини, поряд на західній лопатці стовпа постать Діви Марії з «Благовіщення» 60 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 7. Південна попружна арка із залишками орнаментального фриза на підкупольних стовпах Рис. 6. Східна попружна арка (вівтарна), фрагмент орнаментального фриза над замковою частиною арки 61Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 9. Південно-західний підкуполь- ний стовп, орнаментальний фриз південної попружної арки, ділянка західної частини Рис. 8. Південно-східний підкупольний стовп, орнаментальний фриз південної попружної арки, ділянка східної частини 62 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 10. Північна попружна арка із залишками орнаментального фриза на підкупольних стовпах 63Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 11. Північно-східний підкупольний стовп, орнаментальний фриз північної попружної арки, ділянка східної частини Рис. 12. Північно-західний підку- польний стовп, орнаментальний фриз північної попружної арки, ділянка західної частини 64 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко висотою 0,85 м при зондуванні виявилася втратою, заповненою тиньком, вірогідно, XVІІ ст., на якому збереглося жовте клейове пофарбування. Орнаментальне поле західної ділянки фриза північної арки (східна лопат- ка північно-західного стовпа) заповнене строкатою сумішшю смальт темно- оливкового, оливкового, світло-оливкового, коричневого і зеленого кольорів, доповнених місцями світло-сірим каменем. Угорі збереженої частини захід- ної ділянки фриза стебла набрані темно-смарагдовою смальтою, нижче чор- но-синюватою та чорною, яка в деяких місцях чергується з блакитною. На самому верху збереженої частини і тло, і темно-смарагдові стебла набрані кубиками стандартного для софійських мозаїк розміру 5 × 5–5 × 7 мм, а ни- жче смальта поколота нерегулярно, на тлі — лише крупно, кубики розміром до 10 × 10 мм, часом більші, чорна смальта стебел така ж крупна, блакитна — дещо менша, але теж більша стандартного модуля. Проміжки між кубиками нерівномірні, переважно великі, іноді до 3 мм, унаслідок чого набір виглядає недбалим. Облямування західної частини фриза, на відміну від облямування його східної частини, які подібно облямуванням більшості інших орнаментів являють собою смуги, набрані червоною смальтою з білими боковими під- кресленнями, у даному разі позбавлені мозаїчного набору. Це смуги тиньку шириною 6–8 см з червоно-вохристим фресковим пофарбуванням, поряд з яки- ми з одного боку покладено два ряди кубиків білого каменю (рис. 2:16Б; 12). Нижній торець мозаїчного набору західної ділянки фриза не доходить до карниза на відстань 0,95–1,05 м, залишаючи порожню ділянку, яка була роз- писана реставраторами 1950-х рр. «під мозаїку». Після видалення реставраційного запису з’ясувалося, що під ним існує фрагмент фрески ХІ ст., який зберігся на висоту 0,50–0,60 м від карнизної плити. Вище цього рівня фресковий тиньк зрубано і до його торця зверху примикає у стик розчин тинькові основи мозаїчного орнаменту. Але набір орнаменту з фрескою безпосередньо не сполучається, між ними міститься позбавлена набору ділянка мозаїчного тиньку, висотою до 0,50 м, на якій збереглися залишки прозорого фрескового підмальовку оливкового відтін- ку (рис. 2:16В; 13; 14). В місці кутового сполучення з суміжною південною лопаткою стовпа розчин мозаїчного тиньку напливає на фреску шаром тов- щиною до 1 см, засвідчуючи, що фресковий розпис у даному місці існував раніше, ніж було виконано мозаїчну декорацію. Цікавою деталлю ділянки цього мозаїчного тиньку є те, що по вертикальній лінії ребра сполучення лопаток у нього вставлено 5 кубиків смальти оливкового кольору з проміж- ками 7–10 см, але суцільний набір з якоїсь причини не розпочато (рис. 14). Збережений під мозаїчним орнаментом фрагмент фрески являє собою зали- шок зображення панелі, аналогічної панелям, які у фресковому ансамблі Софії Київської розташовуються у цокольних частинах усіх стін та стовпів над підлогами першого поверху та хорів, а також на лопатках західної пари підкупольних стовпів над карнизами, відповідними підлозі хорів. Усі такі 65Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 13. Північно-західний підкупольний стовп, бокова грань східної лопатки, фрескова панель, фрагмент, частково перекритий мозаїчним орнаментальним фризом (у місцях утрат фрескового тиньку зонди із залишками реставраційних записів середини ХХ ст.) 66 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 14. Північно-західний підкупольний стовп, ділянка мозаїчного тиньку з кількома кубиками смальти, без суцільного набору 67Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської панелі складаються з рядів прямокутників висотою від 0,70 м до 1 м, інколи трохи вищих, заповнення прямокутників може бути орнаментальним, може імітувати живописними засобами мармурове обличкування стін (полілітію), або візерунки інкрустації різнобарвним мармуром (opus sectile). Залишок панелі, відкритої на східній лопатці північно-західного стовпа, являє собою типовий для бокових граней лопаток найпростіший варіант «полілітії», яка має вигляд однотонно пофарбованого прямокутника, у даному разі зеленого, облямованого внутрішньою білою смугою і зовнішньою червоно-вохри- стою (рис. 13). Орнаментальний фриз західної арки зберігся на лопатках обох стовпів ділянками, які до п’ят арки не досягають (рис. 2:17А–Б; 15). Орнаментальне Рис. 15. Західна попружна арка із залишками орнаментального фриза на підкупольних стовпах 68 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко поле північної ділянки фриза (південна лопатка північно-західного стовпа), як і орнаментальне поле західної ділянки фриза північної арки (суміжна схід- на лопатка цього стовпа) заповнене сумішшю смальт кількох оливкових від- тінків але зелена смальта в ньому майже відсутня. Стебла набрані чорно-си- нюватою і чорною смальтою, доповненою в окремих місцях блакитною. Смальта тла та стебел в основному крупномодульна, і покладена так само недбало, переважно з великими проміжками, як і на суміжній лопатці. Так само й облямування північної частини західного фриза, як і облямування за- хідної частини фриза північної арки, позбавлене мозаїчного набору; це смуги тиньку з фресковим червоно-вохристим пофарбуванням і розташованими поряд рядами кубиків білого каменю (рис. 2:17А; 16). Смуга кутового сполу- чення граней суміжних лопаток, на яких розташовуються мозаїчні орнаменти північно-західного стовпа, заповнена смальтою кількох насичено-зелених, темно-зелених і смарагдових відтінків, серед яких трапляються досить чи- сленні вкраплення випадкових кольорів: червоних, синіх, сірих, чорних. Ни- жній торець мозаїчного набору північної ділянки фриза не доходить до кар- низа на відстань 0,90 –1,20 м, лишаючи порожню ділянку тиньку, яка була розписана реставраторами 50-х рр. минулого століття «під мозаїку». Після видалення реставраційного запису з’ясувалося, що під ним існує фрагмент фрески ХІ ст. із зображенням панелі, аналогічної тій, яка частково збереглася на сусідній східній лопатці північно-західного стовпа, з тією лише відмінністю, що поле даної панелі не зелене, а пофарбоване жовтою вохрою, на якій темними цятками умовно зображена фактура мармуру (рис. 2:17В; 17). На висоті 0,60–0,65 м від карниза ця панель перекривається напливом розчи- ну мозаїчного тиньку товщиною 1–1,5 см Набір орнаменту обривається від карниза, як зазначалося, на відстані 0,90–1,20 м, лишаючи над відкритою частиною фрескової панелі вільну ділянку мозаїчного тиньку висотою 0,50 – 0,55 м з незначними залишками прозорого фрескового оливково-коричневого підмальовка (рис. 14; 17). Орнаментальне поле південної ділянки фриза західної арки (північна лопатка південно-західного стовпа) заповнене оливковою смальтою такого ж відтінку, як і орнаментальне поле західної частини фриза південної арки (суміжна східна лопатка цього стовпа). Стебла набрані блакитною смальтою, яка на оливковому тлі майже не виділяється. Облямування цієї частини фри- за вздовж зовнішнього ребра лопатки, набране одним рядом кубиків білого каменю, поряд з якими розташовується фрескова червоно-вохриста смуга, що одночасно є облямуванням постаті, написаної фрескою на лицевій грані цієї лопатки (детальніше про неї далі). А смуга облямування протилежної сторони фриза, яка межує із зеленою смальтою заповнення кутового сполу- чення граней суміжних лопаток, набрана традиційною червоною смальтою з боковим підкресленням двома рядами кубиків білого каменю (рис. 2:17Б; 18). Нижня ділянка фриза над карнизом північної лопатки південно-західного 69Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської стовпа позбавлена набору на висоту 0,50–0,55 м і розписана реставраторами «під мозаїку». При зондуванні цього запису під ним була виявлена втрата, заповнена пізнім тиньком. Місця розташування на попружних арках стиків між частинами орнамен- тальних фризів, які виконувалися, вочевидь, з певними часовими проміжка- ми, про що свідчить різна палітра їх кольорів і техніка набору, точно встано- вити не вдається внаслідок утрати всіх верхніх частин цих фризів. Можемо лише припускати, що стики ділянок більш ранніх етапів роботи на східних стовпах та пізнішого етапу декорації західних стовпів, можливо, самого останнього, знаходилися над західними схилами північної та південної арок і піднімалися від них уверх, охоплюючи нижні частин західної пари пару- Рис. 16. Північно-західний підкупольний стовп, орнаментальний фриз західної попружної арки, ділянка північної частини Рис. 17. Північно-західний підкупольний стовп, бокова грань південної лопатки, фрескова панель, фрагмент, частково перекритий мозаїчним орнаментальним фризом 70 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 18. Південно-західний підкупольний стовп, орнаментальний фриз західної попружної арки, ділянка південної частини 71Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської сних склепінь з отворами голосників, оформлення яких у порівнянні з оформ ленням голосників у східній парі парусних склепінь демонструє не менш істотні відмінності, ніж східні та західні ділянки орнаментів. Щодо орнаментального фриза західної арки, то його ділянки, які збереглися на північ но-західно му та південно-західному стовпах, набиралися одночасно із розташованими на цих же стовпах західними ділянками фризів північної та південної арок, про що свідчить однаковий на обох орнаментальних ділянках кожного стовпа підбір матеріалів та їх підготовка. Втрачена верхня частина орнаментального фриза західної арки належала, очевидно, також одному з останніх етапів роботи над мозаїками підкупольного кільця, але жодних її фрагментів не збереглося, тому ані довести це припущення, ані спростувати тепер неможливо. Отвори східної пари голосників прикрашені орнаментованими поліхром- ними дисками, схожими на тарілки (рис. 1; 2:10–11; 19; 20). Голосник у південно-західному склепінні оточено зелено-синім овалом, який на зелено- му тлі позему під постаттю євангеліста Марка, зображеного в парусі, не надто виділяється (рис. 2:12; 21). У північно-західному парусі шийку глечи- ка голосника оточує лише кільце кубиків білого каменю та червоної смаль- ти (рис. 2:13; 22). Але особливою деталлю цього парусного склепіння є два невеликі хрести, подібні до вотивних, розташовані один над одним нижче отвору голосника. Набрані вони на зеленому тлі — один червоною, другий блакитною смальтою, і по контурам викладені кубиками білого вапняку (рис. 22; 40). З’ясувати, чи існувала над отвором цього голосника межа між ділянками різних етапів роботи, неможливо, адже вище нього мозаїчний набір осипав- ся на всій площі парусного склепіння. Над південно-західним голосником мозаїчний набір частково зберігся і переходить у парусне склепіння (саме тут, за припущенням, має розташовуватися межа між ділянками різних етапів виконання), але ця частина мозаїк підкупольного кільця через відсутність риштовань детально не досліджувалася. Схили чотирьох попружних арок та верхні частини лицевих граней лопа- ток під їхніми п’ятами займав цикл зображень сорока севастійських мучени- ків. У кожній арці розташовувалося по десять медальйонів із поясними зображеннями, на кожній стороні по п’ять (три на схилі арки і два на лопат- ці під схилом), а у замковій частині арки містився одинадцятий медальйон із восьмикінцевим хрестом (хризмою). Від цих зображень у південній арці зберігся медальйон із хрестом і всі десять медальйонів із мучениками при відносно незначних втратах (рис. 1; 2:18). У північній арці зберігся медаль- йон з хрестом і п’ять медальйонів з мучениками східної частини, а від мозаїк західної частини зберігся лише фрагмент напису від зображення мученика, який розташовувався біля хреста (рис. 1; 2:19). У східній арці мозаїка на обох її схилах осипалася повністю і замінена олійним живописом. А у західній арці на її південному схилі зберігся фрагмент фрески із залишками двох 72 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 19. Північно-східне парусне склепіння, облямування отвору голосника Рис. 20. Південно-східне парусне склепіння, облямування отвору голосника 73Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської медальйонів з мучениками (рис. 2:20; 25), який свідчить про те, що у цій арці зображення мучеників були не мозаїчними, а фресковими. Досліджуючи свого часу палітру софійських мозаїк, В. Левицька зверну- ла увагу на колорит одягу збережених мозаїчних зображень севастійських мучеників, у яких відсутні характерні для одягу більшості софійських мозаїк світлові ділянки, набрані білим та світло-сірим мармуром чи вапняком, нато- мість домінують насичені і часто досить темні відтінки з контрастними сполученнями смарагдового з червоним, синього чи темно-бузковго з жов- тим (рис. 23; 24). Специфічною рисою більшості зображень севастійських мучеників, на якій дослідниця також акцентувала увагу, є заміна на напліч- никах тунік, на тавліонах плащів та на мученицьких вінцях традиційної зо- лотої смальти жовтою. Аналізуючи таку колористичну специфіку зображень циклу севастійських мучеників, В. Левицька схилялася до думки, що вона зумовлена залученням на заключному етапі роботи над мозаїчним ансамблем місцевих виконавців5. Ділянки лопаток підкупольних стовпів у проміжках між нижніми зобра- женнями севастійських мучеників та карнизами, відповідними рівню підло- 5 Левицкая В.И. Материалы исследований мозаик Софии Киевской, 155; Левицкая В.И. О палитре мозаик Софии Киевской. София Киевская. Материалы исследований. К., 1973, 34. Рис. 21. Південно-західне парусне склепіння, облямування отвору голосника 74 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 22. Північно-західне парусне склепіння, отвір голосника та зображення двох хрестів під ним 75Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської ги хорів, займає регістр постатей. На західних лопатках східної пари підку- польних стовпів (стовпів вівтарної арки) у цьому регістрі практично повністю збереглися мозаїчні зображення персонажів сцени «Благовіщення», на лопатці північно-східного стовпа — архангел Гавриїл (рис. 1; 2:21; 4), на лопатці південно-східного стовпа — Діва Марія (рис. 1; 2:22; 5). Їх постаті займають майже всю висоту ділянок лопаток у проміжках між нижніми ме- дальйонами з мучениками та карнизними плитами, над якими, однак, зали- шені позбавлені набору смуги висотою 0,30–35 м. Нині ці смуги зафарбовані реставраційним нейтральним тоном, зондування якого під постаттю арханге- ла Гавриїла виявило мозаїчний тиньк із залишками зеленого фрескового підмальовка, зробленого для площини позему, набір якого нижче стоп архан- гела не опускається. Жодних залишків над карнизною плитою облямування фрескою, хоча б наміченого, не виявлено. Аналогічна ділянка на південно- східному стовпі, верхня межа якої збігається з нижньою гранню підніжжя під постаттю Діви Марії, не досліджувалася через відсутність риштовань. На південній лопатці північно-східного стовпа (північна лопатка вівтар- ної арки) у тому ж регістрі, поряд з архангелом Гавриїлом, збереглася мозаїч- на постать первосвященика Аарона (рис. 1; 2:23; 26). Мозаїка, яка розташо- вувалася симетрично до нього на лопатці південно-східного стовпа (південна лопатка вівтарної арки), осипалася разом з усіма севастійськими мученика- ми, які існували на схилах вівтарної арки. Подібно до постатей «Благовіщен- ня» постать Аарона займає проміжок лицьової грані лопатки між нижнім медальйоном мученика (нині втраченим) і карнизом, над яким також існує смуга, позбавлена набору, але тут її висота не перевищує 14 см. Ця смуга зафарбована реставраційним нейтральним тоном, при зондуванні якого ви- явлене червоно-вохристе фрескове нижнє облямування мозаїки, на межі з яким покладено два ряди кубиків білого каменю (рис. 27) (подібні фрескові облямування з двома рядами білих кубиків, покладених уздовж одного краю червоно-вохристої смуги, нам вже зустрічалися на мозаїчних орнаменталь- них фризах північно-західного підкупольного стовпа). Уздовж лівого ребра лопатки облямування мозаїки Аарона набрано традиційною червоною смаль- тою, з білими боковими під кресленнями; одночасно смуга цієї смальти обля- мовує і мозаїчний орнаментальний фриз на західній боковій грані лопатки (рис. 1; 2:14А; 4). А вздовж протилежного правого ребра лопатки постать Аарона облямована лише двома рядами кубиків білого каменю, до яких при- микає червоно-вохристе облямування фрескового орнаменту, яким розписа- на звернена у вівтар східна бокова грань лопатки (рис. 32) (детальніше про цей орнамент далі). У колористичному відношенні зображення риз первосвященика Аарона відзначається тими самими специфічними рисами, якими В. Левицька ха- рактеризувала одяг збережених севастійських мучеників. Ковчег у руці Аарона та нашивні елементи його шат набрані не золотою, а жовтою смаль- 76 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко тою, яка разом з густо-синім фелоном, насичено-зеленим ефодом, бузковим (пурпуровим) під ризником, червоно-рожевим по кровом під ковчегом та червоними черевичками дає чи не найбільш різку, порівняно з іншими зображеннями софійського моза їчного ан самб лю, сукупність насичених кольо рів. Ви ще зазначалося, що зо б ражен ня севастійських му че ників, збе- Рис. 23. Північна попружна арка, східний схил, севастійський мученик Екдікій 77Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської режені в північній та південній попружних арках, В. Левицька на підставі особливостей їх колориту вважала останнім етапом виконання мозаїчного ансамблю, а втрачені мозаїки вівтарної арки долучала до мозаїк віми, які відносила до другого етапу виконання. При цьому на колористичну специфіку збереженої у вівтарній арці мозаїки первосвященика Аарона ува- Рис. 24. Північна попружна арка, східний схил, севастійський мученик Леонтій 78 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко ги вона чомусь не звернула, попри те, що зображення його одягу демонструє всі особливості колориту, притаманні зображенням севастійських мучени- ків, з найбільшою очевидністю. На нашу думку, є достат ньо підстав відно- сити постать Аарона, як і втрачені над ним меда льйони з севастійськими мучениками вівтарної арки (східної попружної), до того самого етапу вико- нання, якому належать зображення севастійських мучеників, збережені в північній та південній попружних арках. На західній парі підкупольних стовпів обидві постаті, які розташовували- ся на їх східних лопатках симетрично до постатей персонажів «Благовіщен- ня», втрачені. А на тих лопатках західної пари стовпів, на які спирається західна попружна арка, у цьому регістрі збереглося дві постаті невідомих мучеників (рис. 2:24–25). Обидві вони написані фрескою, як і медальйони з севастійськими мучениками, що існували в арці над ними (збереглися на південному схилі фрагментом). Постать мученика на лопатці південно-захід- ного стовпа збереглася задовільно (рис. 2:24; 28), а постать на лопатці пів- нічно-західного стовпа (рис. 2:25) вкрита олійним записом, зондування якого в періоди попередніх реставрацій виявило фреску дуже поганої збере- женості. На відміну від мозаїчних постатей східної пари стовпів (архангел Гавриїл, Діва Марія, первосвященик Аарон), кожна з яких займає майже весь Рис. 25. Західна попружна арка, південний схил, фрагмент фрески із залишками двох медальйонів з севастйськими мучениками 79Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської проміжок лопатки від нижнього медальйона з севастій ським му- чеником до карнизу, над яким розташовується лише невисока позбавлена набору ді лянка тинь- ку, з фресковим облямуванням, чи без нього, під ногами муче- ників західної пари стовпів зоб- ражені панелі, висота яких від- повідна шиферним плитам па рапетів, що огороджують хори (1–1,10 м). Унаслідок цього голо- ви фрескових постатей мучеників розташовуються на 0,30 м вище, ніж у мозаїчних постатей, хоча в порівнянні з останніми висота фрескових постатей помітно змен шена (2 м проти 2,40–2,60 м). Панелі під мучениками на обох лопатках західної арки нині звіль- нені від олійного запису і збере- глися цілком задовільно, їх поля заповнені живописними імітація- ми візерунків техніки opus sectile (інкрустація кольоровим марму- ром) (рис. 28; 29). Панель під постаттю мученика, розташова- ного на лопатці північно-західно- го стовпа, безпосередньо прими- кає до фрагмента фрескової па нелі, розчищеного у процесі останньої реставрації, на боковій грані цієї лопатки, верхня части- на якої перекрита, як зазначалося, мозаїчним орнаментом (рис. 17; 29). Дослідження стику тинько- вих ділянок уздовж ребра лицевої та бокової грані лопатки показа- ло, що тиньк фрески з її бокової грані трохи заходить на тиньк лицевої грані (рис. 30), тож фре- ска бокової грані лопатки була Рис. 26. Північно-східний підкупольний стовп, південна лопатка (північна лопатка вів- тарної арки), постать первосвященика Аарона 80 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко виконана після того, як розпис її лицевої сторони було завершено. Із цього очевидно, що фрескові постаті мучеників на лопатках західної арки, як і розташовані над ними на схилах арки фрескові медальйони з поясними зображеннями севастійських мучеників, були виконані раніше, ніж на стов- пах цієї арки з’явилася мозаїчна декорація, яка перекрила не до кінця зрубані первинні фрески. В апсиді головного вівтаря Софії Київської мозаїка займала майже всю її висоту за винятком розташованого над лавою синтрона нижнього ярусу, об- личкованого вертикальними плитами світлого мармуру, що чергувалися з поліхромними смугами мозаїчної інкрустації. До наших днів дійшла лише частина первинних плит цього обличкування, які розташовуються переважно на північній стороні апсидного півкола; на цій же стороні між плитами за- ціліло кілька ділянок мозаїчної інкрустації. На південній стороні апсиди первинний мармур замінено плитами вапняку й нового мармуру зовсім ін- шого кольору, а втрачені ділянки мозаїчної інкрустації на обох сторонах доповнені керамічними глазурованими плитками XVІІ ст. Над ярусом облич- кування існував профільований мармуровий карниз, первинні блоки якого збереглися також лише на північній стороні апсиди (на південній стороні вони замінені гіпсовим формуванням). Висота верхньої площини мармуро- вого карниза над первинною підлогою вівтаря становить 2,70–2,80 м. Цей рівень визначає нижню межу мозаїк апсиди, які в нинішньому стані по всьо- му периметру її півкола осипалися на висоту 1–1,7 м, рахуючи від карниза обличкування нижнього ярусу. Мозаїчні зображення в апсиді формують три регістри. Верхній найбіль- ший, займає конху апсиди до шиферного карниза, що лежить під п’ятою її Рис. 27. Розчищена від запису кутова ділянка фрескового облямування мозаїки первосвященика Аарона 81Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 28. Південно-західний підкупольний стовп, північна лопатка, фрескова постать невідомого мученика та панель під ним 82 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 29. Північно-західний підкупольний стовп, південна лопатка, фрескові панелі на її лицевій та боковій гранях, на боковій грані зверху мозаїчний орнаментальний фриз, який частково перекриває фреску 83Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської склепіння. У ньому зображена грандіозна постать Богородиці Оранти (рис. 1; 2:26). Уздовж арки конхи її оточують два фризи: орнаментальний і фриз із написом (рис. 1; 2:27), більша частина якого втрачена. За збережени- ми фрагментами текст напису реконструюється — це псалом (45 : 6), зміст якого символічно пов’язується з образом Богородиці Оранти. Над карнизом, що відокремлює склепіння конхи від вертикальної стіни апсиди, розташо- вується ще один орнаментальний фриз, який є нижнім облямуванням Оран- ти й основою підніжжя її постаті. Середній регістр апсиди зайнято бага то фігурною сценою причастя апостолів («Євхаристією») (рис. 2:28). Зверху й знизу «Євхаристію» облямовують орнаментальні фризи, верхній примикає до карниза п’яти конхи, нижній відокремлює композицію від роз - ташованого внизу регістру з постатями святительського чину. Святительсь- кий чин поділяється трьома вікнами, розташованими в центрі апсидного півкола, на дві частини, у кожній з яких зображено по п’ять постатей (рис. 2:29–30). Збереглися лише верхні частини цих постатей, а нижні части- ни повністю осипалися (їхні ноги розташовувалися над карнизом мармуро- вого обличкування нижнього ярусу апсидной стіни). Зображення у двох Рис. 30. Північно-західний підкупольний стовп, південна лопатка, стик тинькових шарів фрескових панелей уздовж ребра лопатки. Ділянка стику, обведена білим прямокутником, показана справа у збільшеному вигляді: видно захід тинькового шару з бокової грані лопатки на нанесений раніше тиньковий шар лицевої грані 84 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко простінках між вікнами втрачені, від них збереглись лише незначні фрагмен- ти золотого тла. У лутках вікон збереглися фрагменти мозаїчних орнаментів. Орнаментальні фризи, що прикрашали бічні уступи стіни апсидного півкола від шиферного карниза під п’ятою конхи до мармурового карниза над цо- кольним обличкуванням, у нижніх частинах осипалися до того ж рівня, що і нижні частини постатей святительського чину на стінах апсиди. Мозаїчна декорація простору, розташованого між уступами апсидного півкола і лопатками вівтарної арки, так званої віми, майже вся втрачена. Ви- нятком є люнет між циліндричним склепінням віми і аркою конхи апсиди, де над залишками напису, що оточує конху, збереглися три медальйони «Деісу- су» з поясними зображеннями Христа Пантократора, Богородиці та Іоанна Хрестителя (рис. 1; 2:31). У склепінні віми залишки мозаїки відсутні, при- наймні тепер їх не видно, оскільки реставратори середини ХХ ст. усю площу склепіння зафарбували нейтральним тоном. Але мозаїка у склепінні віми існувала, про неї свідчить невеликий мозаїчний фрагмент, збережений у верхній частині її північної стіни поряд з лопаткою вівтарної арки (рис. 2:32; 31–33). Це частина горизонтального орнаментального фриза, над яким ре- штки площини позему з фрагментом зображення кущика, який є залишком пейзажного тла, очевидно, сюжетної композиції, яка займала склепіння віми і опускалася з його схилів на верхні частини її стін. Нижнім облямуванням цієї композиції був збережений на фрагменті орнаментальний фриз, який розташо- вується на рівні нижніх медальйонів із севастійськими мучениками (у вівтар- ній арці ці медальони усі втрачені, але повністю збереглася постать первосвя- щеника Аарона, над німбом якого розташовувався нижній медальйон). На цій же північній стіні віми дещо нижче зберігся ще один мозаїчний фрагмент, який примикає до уступу півкола апсиди (рис. 2:33; 31; 34). Це вер- тикальна смуга набору висотою 1,90 м, шириною 0,20–0,25 м з ділянкою тла уверху та площиною позема внизу, яка є залишком регістра, що колись роз- ташовувався під композицією склепіння віми (орнаментальний фриз ниж- нього облямування композиції був верхнім облямуванням цього регістра). У регістрі на обох стінах віми обабіч ніш, які з’єднують простір вівтаря з просторами жертвеника та дияконника, могло розміститися по одній постаті, рівень розташування яких відповідав рівню постаті Аарона на лопатці вів- тарної арки та інших постатей, зображених над карнизами, відповідними підлозі хорів. Окрім двох мозаїчних фрагментів у нижній частині цієї ж північної стіни віми, по обидва боки проходу в жертвеник збереглися рештки фрескового розпису, це частина постаті невідомого святого (рис. 2:34; 31; 35) та досить велика ділянка орнаменту з медальйоном (рис. 2:35; 31; 36). У нинішньому стані усі збережені на північній стіні віми фрагменти мозаїк та фресок ото- чені реставраційним нейтральним пофарбуванням і один з одним не сполу- чаються. Але враховуючи те, що рівень розташування позему на мозаїчному 85Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 31. Віма, північна стіна з фрагментами мозаїк у верхній частині і фрагментами фресок внизу 86 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 32. Північна лопатка вівтарної арки з мозаїчною постаттю первосвященика Аарона на лицевій грані і фресковим орнаментом на боковій грані, поряд з лопаткою на стіні віми фрагмент мозаїки 87Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 33. Віма, північна стіна, фрагмент мозаїки, розташований поряд з лопаткою вівтарної арки 88 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 34. Віма, північна стіна, фрагмент мозаїки, розташований поряд з уступом апсиди 89Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Рис. 35. Віма, північна стіна, фрагмент фрескової постаті невідомого святого; північна лопатка вівтарної арки, фрескова постать невідомої святої на східній боковій грані лопатки 90 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Рис. 36. Віма, північна стіна, фрагмент фрескового орнаменту 91Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської фрагменті, розміщеному біля уступу апсиди, збігається з рівнем позему під постаттю Аарона, а нижній торець цього фрагмента відповідає висоті кар- низів на лопатках підкупольних стовпів, нижче яких мозаїка на них не опу- скається (рис. 1; 31), є достатньо підстав вважати, що і на стінах віми межа між мозаїчною декорацією та фресковим розписом розташовувалася на цьо- му ж рівні. Однак на відміну від підкупольних стовпів ця межа у вімі карни- зом не відзначена. Тут необхідно підкреслити, що у просторі віми єдиної грані між мозаїками та фресками не існувало взагалі, оскільки східні бічні площини вівтарної арки, які звернені у віму, розписані фресковим орнаментальним фризом су- цільно, від самого верху й донизу (рис. 32). Колись цей фресковий орнамент розмежовував мозаїчні зображення схилів вівтарної арки та склепіння віми, які зараз повністю втрачені, сам же орнамент зберігся задовільно майже по всій довжині. Смуга червоно-охристого фрескового обрамлення цього орна- менту, розташована уздовж ребра північної лопатки вівтарної арки, на якій збереглася мозаїчна постать Аарона, стикується з її облямуванням, набраним двома рядами кубиків білого каменю без доповнення червоною смаль- тою (рис. 26; 27), про що йшлося вище. З протилежної сторони між таким же облямуванням цього орнаменту й фрагментом мозаїки, розташованим на стіні віми поряд із лопаткою арки, існує смуга тиньку шириною до 10 см, позбав- лена набору, яка в нинішньому стані пофарбована клейовою фарбою (рис. 33) (через відсутність риштовань це пофарбування не зондувалося). Відзначимо ще один факт, виявлений при проведенні консерваційних заходів 2013–2014 рр. Роботи цього періоду простору віми не охопили, але з риштовань, встановлених поряд з лопаткою вівтарної арки, було помічено, що мозаїчний фрагмент, розташований біля уступу апсиди, у порівнянні з фрагментом, розміщеним біля лопатки арки, має дещо крупніший модуль смальти, окрім того, ділянка тла на ньому набрана не традиційною золотою смальтою, а оливковою (рис. 32; 33). Ця особливість пройшла повз увагу В. Лазарєва, який уперше детально описав залишки мозаїк віми і стосовно даного фрагмента відзначив, що над жовтою та зеленою смугою його позему «зберігся залишок золотого (виділено нами — Авт.) тла»6. В дійсності тло цього фрагмента істотно відрізняється від розташованого поряд на уступі апсиди тла орнаменту, набраного золотою смальтою, регулярно поколотою й стандартного розміру. Колір смальти тла даного фрагмента оливково-сірува- тий, подібний кольору смальти тла ділянок двох орнаментальних фризів на південно-західному підкупольному стовпі, де ця смальта в порівнянні зі стандартним модулем також трохи крупніша (рис. 9; 18). Схожа оливкова смальта з доповненнями кількох темніших і більш світлих відтінків викори- стовувалася й при наборі тла орнаментальних фризів на північно-західному 6 Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской, 94. 92 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко підкупольному стовпі (рис. 12; 16). Тепер нам відомо, що ділянки мозаїчних орнаментів на північно-західному стовпі перекривають виконану раніше них фреску (рис. 13; 17; 29). Отже виникає думка про те, що нижній регістр мо- заїчних зображень віми, від якого зберігся фрагмент із тлом схожого оливко- вого кольору, теж може належати одному з останніх етапів декорації інтер’єра мозаїками, у процесі якого частина виконаних раніше фрескових розписів збивалася й замінялася мозаїками. Але для підтвердження або спростування такого припущення необхідне детальне зондажне дослідження всіх стін віми, яке поки що не проводилося навіть локально. Дослідження розчинів тинькових основ мозаїк і фресок Технологічні дослідження розчинів тинькових основ мозаїк і фресок, які проводилися у процесі консерваційних робіт у підкупольному просторі Софії Київської в 2013–2014 рр., мали на меті відповісти на наступні питання: 1) наявність чи відсутність технологічних відмінностей між тиньковими основами мозаїк і тиньковими основами фресок; 2) наявність чи відсутність технологічних відмінностей між тиньковими основами ділянок мозаїки, які відрізняються використанням палітри і/або характеристиками техніки набору; 3) наявність чи відсутність технологічних відмінностей між тиньковими основами фресок, які розміщені вище карнизів, відповідних рівню підло- ги хорів (зона переважного розташування мозаїчної декорації), і фресок, які знаходяться нижче цих карнизів (зона, куди мозаїчна декорація в під- купольному просторі не розповсюджується). Проби тинькових основ у 2013–2014 рр. відбиралися лише у підкуполь- ному просторі, тому перераховані питання стосуються лише мозаїк і фресок цього простору. Проте порівняння результатів, отриманих при дослідженні відібраних проб, з результатами досліджень фрескового тиньку у різних ча- стинах інтер’єра Софії Київської, які проводилися в 1970-х рр., дають підста- ви для деяких узагальнюючих висновків, що можуть бути розповсюджені на весь її художній ансамбль. Місця відбору проб тиньку в 2013–2014 рр. позначені на картограмі (рис. 37). Нумерація місць відбору доповнена літерними індексами: ін- декс «м» (рис. 37:1–9м) – мозаїчний тиньк, який лежить на муруванні; ін- декс «м/ф» (рис. 37:10–14м/ф) – мозаїчний тиньк, який перекриває виконану раніше фреску; індекс «ф» (рис. 37:15–17ф) – фресковий тиньк, не перекри- тий мозаїчним тиньком. Дослідження тинькових основ мозаїк дало наступні результати. Мозаїки набиралися на тинькових основах із вапняного розчину, нанесено- го найчастіше трьома шарами. Нижній шар заповнював і вирівнював заглиби- ни у муруванні, другий шар згладжував дрібні нерівності, на третьому шарі 93Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської Ри с. 3 7. К ар то гр ам а ві дб ор у пр об м оз аї чн ог о та ф ре ск ов ог о ти нь ку в п ід ку по ль но му пр ос то рі в 2 01 3– 20 14 р р. 1м — м оз аї чн ий н аб ір н а тр иш ар ов ом у ти нь ку ; 2 м — м оз аї чн ий н аб ір н а тр иш ар ов ом у ти нь ку ; 3м — м оз аї чн ий н аб ір н а тр иш ар ов ом у ти нь ку ; 4 м — ф ре - ск ов е по фа рб ув ан ня н а по зб ав ле ні й на бо ру с му зі т ри ш ар ов ог о мо за їч но го т ин ьк у (о бл ям ув ан ня м оз аї ки ); 5м — м оз аї чн ий н аб ір н а тр иш ар ов ом у ти нь ку ; 6м — м оз аї чн ий н аб ір н а дв ош ар ов ом у ти нь ку ; 7 м — м оз аї чн ий н аб ір н а дв ош ар ов ом у (? ) т ин ьк у; 8 м — ф ре ск ов е по фа рб ув ан ня н а по зб ав ле ні й на бо ру см уз і т ри ш ар ов ог о мо за їч но го т ин ьк у (о бл ям ув ан ня м оз аї ки ); 9м — ф ре ск ов е по фа рб ув ан ня н а по зб ав ле ні й на бо ру с му зі д во ш ар ов ог о мо за їч но го т ин ьк у (о бл ям ув ан ня м оз аї ки ); 10 м/ ф — м оз аї чн ий н аб ір н а дв ош ар ов ом у ти нь ку , я ки й пе ре кр ив ає п ер ви нн ий ф ре ск ов ий р оз пи с; 1 1м /ф — м оз аї чн ий н аб ір н а од но му в ер хн ьо му ш ар і т ин ьк у, як ий п ер ек ри ва є пе рв ин ни й фр ес ко ви й ро зп ис ; 1 2м /ф — в ер хн ій ш ар м оз аї чн ог о ти нь ку , п оз ба вл ен ий н аб ор у, як ий п ер е- кр ив ає п ер ви нн ий ф ре ск ов ий р оз пи с; 1 3м /ф — м оз аї чн ий н аб ір н а дв ош ар ов ом у ти нь ку , я ки й пе ре кр ив ає п ер ви нн ий ф ре ск ов ий р оз пи с; 1 4м /ф — м оз аї ч- ни й на бі р на д во ш ар ов ом у ти нь ку , я ки й пе ре кр ив ає п ер ви нн ий ф ре ск ов ий р оз пи с; 1 5ф — ф ра гм ен т фр ес ки п ер ви нн ог о ро зп ис у, не п ер ек ри ти й мо за їч ни м ти нь ко м; 1 6ф — з ал иш ок ф ре ск ов ог о ти нь ку п ер ви нн ог о фр ес ко во го р оз пи су , н е пе ре кр ит ий м оз аї чн им т ин ьк ом ; 1 7ф — фр ес ко ви й ро зп ис п оз а зо но ю ро зп ов сю дж ен ня м оз аї чн ої д ек ор ац ії (п ор яд із г ні зд ом в ід т ем пл он а ві вт ар но ї о го ро ж і). 94 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко виконувався набір, цей шар наносився невеликими ділянками, розрахованими на один сеанс роботи, впродовж якого розчин зберігає пластичність та адгезію, необхідну для закріплення матеріалів набору. Тришарові тинькові основи для візантійських мозаїк є традиційними, втім у підкупольному просторі Софії Київської виявлено кілька місць із двошаровим тиньком, де на перший вирів- нюючий шар розчину відразу наносився розчин, призначений для набору. Товщина тришарового тиньку разом з набором варіюється в залежності від нерівностей мурування в межах 4–8 см, товщина двошарового тиньку разом з мозаїчним набором не перевищує 6 см. В місцях, де мозаїчний тиньк перекри- ває виконану раніше фреску, на фресковий тиньк як на основу нанесено два верхні шари розчину мозаїчного тиньку, в окремих випадках лише один шар. Для нижнього шару розчину у тришарових і у двошарових варіантах мо- заїчного тиньку як основний наповнювач вапняного в’яжучого використову- валася дрібно товчена цем’янка, приготована з випаленого лесовидного су- глинку (суглинок відрізняється від глини значним вмістом дрібних зерен кварцу та інших порід розмірами 0,05–0,5 мм, які складають до 70% маси суглинку) (рис. 43). Кількість такої цем’янки в нижньому шарі розчину складає 35–50% його об’єму (співвідношення в’яжуче – наповнювач 1 : 0,7–1). Цем’янка є наповнювачем, який хімічно реагує з вапняним в’яжучим, збільшуючи міцність розчину і надаючи йому гідравлічних властивостей (стійкості до вологи), тому в мурувальних розчинах стін та склепінь цем’янка присутня у такій же, або більшій кількості. Від розчинів мурування нижній шар мозаїч- ного тиньку відрізняється дрібнішим помелом цем’янки, а також вмістом невеликої кількості (10–15% об’єму наповнювача) дрібно тертого недоваре- ного скла (рис. 44) і такої ж дрібнодисперсної фракції шлаку (перепаленого скла, а також перепаленої жирної глини) (рис. 45). Перераховані компоненти є в основному відходами виробництва скла, а перепалена глина є, очевидно, відходами і виробництва плінфи. Окрім мінеральних наповнювачів у ниж- ньому шарі мозаїчного тиньку завжди міститься певна кількість посічених та розім’ятих стебел соломи із залишками полови, які надають йому порис- тості (розчини мурування соломи та полови не містять). У двох наступних шарах розчину мозаїчного тиньку мінеральний наповнювач складається в основному з пилоподібної фракції недопаленого скла та шлаку, в окремих пробах із незначною кількістю обпалених зерен жирної глини (ймовірно природна домішка до вапняку, з якого випалювалося вапно). Порівняно з нижнім шаром вміст мінеральних наповнювачів у двох верхніх шарах значно менший, 15–30 % об’єму розчину (співвідношення в’яжуче – наповнювач 1 : 0,2–0,5). М’ята солома з половою присутня лише в розчині середнього шару, призначений для набору верхній шар соломи не містить, оскільки вона перешкоджає вдавлюванню в розчин кубиків мозаїки. Кількісні варіації мінеральних наповнювачів мозаїчного тиньку в усіх відібраних пробах не перевищують у розчині нижнього шару 30%, в обох 95Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської верхніх шарах не перевищують 20%. Такі межі варіативності є, скоріш усь- ого, випадковими, у всякому разі вони не дають підстав говорити про тех- нологічні різновиди приготування тинькових розчинів, які виявляли б зв’язок із ділянками мозаїчного набору, відмінними одна від одної в коло- ристичному відношенні або за технікою кладки. Застосування тришарового та двошарового тиньку також не демонструє якихось закономірностей. Проби тиньку, відібрані в підкупольному кільці біля медальйона з Христом Священиком (рис. 37:1м) і біля медальйона з Богородицею (рис. 37:2м), а також на північній лопатці вівтарної арки під постаттю Аарона (рис. 37:3–4м) та під розташованими поряд орнаментальними фризами (рис. 37:5м), усі тришарові. Зонд на ребрі східного схилу північної попруж- ної арки поряд з севастійськими мучениками (рис. 37:6м) демонструє два шари розчину, нижній рожевий з цем’янкою, товщиною 1–1,5 см і верх- ній — майже білий, разом із набором товщиною до 3 см (рис. 38). Кількість шарів тиньку в замковій частині північної попружної арки, в районі тріщи- ни, що перетинає медальйон із хрес том рис. 37:7м), точно не з’ясована, тут виявлено наповнювачі нижнього та середнього шарів розчину (обидва з соломою), можливо, у цьому місці верх ній розчин, на якому виконувався набір, покладено надто тонким шаром, який при дослідженні проби не вда- лося ідентифікувати. На північно-західному стовпі у верхній частині збере- женої ділянки орнаментального фриза, в місцях, де набір виконано смаль- тою стандартного розміру (5 × 5–5 × 7 мм), тиньк тришаровий (рис. 37:8м), а нижче, де модуль смальти збільшується (рис. 37:9м), тиньк стає двошаро- вим. У міс цях, де мозаїчний тиньк перекриває ділянки первинного фреско- вого розпису, на нього покладено два верхні шари мозаїчного тиньку (рис. 37:10м/ф, 13–14м/ф). А інколи на фрес ку заходить лише один верх ній шар мозаїчного тиньку товщиною 1–1,5 см з виконаним на ньому набором (рис. 37:11м/ф, 39), або розчин без набору, лише з фресковим підмальовком (рис. 37: 2м/ф; 13; 14; 17). Дослідження тинькових основ фресок дало наступні результати. Проби фрескового тиньку, відібрані вище карнизів, відповідних підлозі хорів (рис. 37:10–15м/ф, 16ф) (зона переважного розташування мозаїчної декорації) та нижче означених карнизів (рис. 37:17ф) (зона фрескових роз- писів), являють собою вапняний розчин, нанесений двома шарами. Тиньк візантійських та давньоруських фрескових розписів переважно двошаровий. Товщина двох шарів фрескового тиньку в залежності від нерівностей муру- вання варіюється в межах від 1 до 4 см, в окремих випадках сягає 6 см. Склад мінеральних наповнювачів обох шарів розчину фрескового тиньку в усіх пробах прак тично однаковий, це суміш пилоподібних фракцій недовареного скла та шлаку, а також дрібно тертої цем’янки, приготованої з випаленого лесовидного суглинку. Сумарний вміст усіх компонентів мінерального на- повнювача становить 15–40% об’єму розчину (співвідношення в’яжуче – 96 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко наповнювач 1 : 0,2–0,5). В обох шарах фрескового тиньку присутні січені та розім’яті стебла соломи з половою. Кількісні варіації мінеральних наповнювачів усіх проб фрескового тиньку в обох шарах розчину в межах 10–20%. Тож немає підстав розрізняти техно- логію виготовлення розчинів тинькових основ фрескових розписів, які розта- шовуються у верхній зоні підкупольного простору і перекриваються або не перекриваються мозаїками, і тими фресками, які розташовані у нижній зоні підкупольного простору, куди мозаїчна декорація не розповсюджується. У зв’язку з цим підкреслимо, що дослідження проб тиньку фресок ХІ ст., які були відібрані в 1970-х рр. в західній частині центральної нави Софійсько- го собору, в його бокових навах, у внутрішніх та зовнішніх галереях і в півден- ній вежі показали скрізь однаковий склад мінеральних наповнювачів, який є подібним щойно описаному. Отриманий у ті роки результат дав підстави для висновку про те, що тинькові основи фресок усіх частин собору виконані за єдиною технологією, тож усі ці частини розписувалися без істотних перерв у часі7. Нині цей висновок розповсюджується і на фрески верх ньої зони підку- польного простору, які пізніше були частково зрубані і замінені мозаїками. Слід також підкреслити, що компонентний склад мінеральних наповню- вачів розчинів тинькових основ мозаїк і тинькових основ фресок однаковий, різниця між ними визначається лише кількісними співвідношеннями напов- нювачів з в’яжучим та співвідношеннями складових частин наповнювачів між собою. Фресковий тиньк в обох шарах розчину містить невелику кіль- кість цем’янки, перемішаної з відходами виробництва скла (недоварене скло та шлак). Мозаїчний тиньк у нижньому шарі розчину містить значно більшу кількість цем’янки, ніж у розчинах фресок, а в обох верхніх шарах — лише невелику кількість відходів виробництва скла, без доповнення цем’янкою. Відсутність цем’янки у двох верхніх шарах розчинів мозаїчного тиньку може пояснюватися тим, що цем’янка довго утримує вологу, а для розчину, який закріплює мозаїчний набір, це небажано, оскільки при його тривалій зволо- женості, а отже й пластичності, можливі деформації та обпливи, зумовлені вагою набірного матеріалу (1 кв. м набору важить у середньому 25 кг). Нато- мість при виконанні фрескового розпису підтримування тинькової основи у вологому стані максимально можливий час є необхідною умовою і для по- довження робот над виконанням живопису, і для кращого закріплення фар- бового шару поверхнею вапняного розчину. Визначення ідентифікуючих ознак компонентного складу мінеральних наповнювачів для тинькових основ мозаїк та для тинькових основ фресок дало можливість вже на даному початковому етапі технологічних досліджень художнього опорядження Софії Київської, що навіть у межах підкупольного 7 Тоцька І.Ф. Про час виникнення галерей Софії Київської, 184–190; Стріленко Ю.М. Аналіз зразків фрескових та будівельних розчинів Софії Київської, 196–199, табл. 1–2. 97Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської простору має локальний характер, отримати невідому раніше інформацію стосовно деяких конкретних зображень, а також процесу виконання всього ансамблю мозаїк та фресок. З’ясувалося, зокрема, що червоно-вохристе фрескове пофарбування гори- зонтальної смуги облямування під постаттю первосвященика Аарона (рис. 26; 27) виконане по такому ж тришаровому мозаїчному тиньку стандарт ного складу, на якому набрана і сама постать (рис. 37:3–4м). Подіб- Рис. 38. Північна попружна арка, ребро східного схилу, зонд двошарового мозаїчного тиньку 98 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко ні фрескові смуги облямування мозаїчних орнаментальних фризів на півден- но-західному підкупольному стовпі також виконані на мозаїчному тинь- ку (рис. 12; 13; 16; 17), у верхній частині збереженої ділянки фриза на тришаровому (рис. 37:8м), нижче на двошаровому (рис. 12; 37:9м). Було також встановлено, що на північно-західному підкупольному стовпі окрім фрескових панелей, частково перекритих недоведеними до карнизних плит мозаїчними орнаментальними фризами, існує щонайменше ще дві ділянки, де мозаїка перекриває виконану раніше за неї фреску. Одна з них розташовується на східній лопатці стовпа уздовж ребра її бокової та лицевої грані. Зондування, проведене у кількох місцях цього ребра, показало, що на ділянці нижче середини висоти лопатки (рис. 37:11м/ф) тиньк мозаїчного орнаментального фриза її бокової грані на кілька сантиметрів заходить на залишок смуги червоно-вохристого облямування фрески, яка існувала на лицевій грані лопатки (сама фреска лицевої грані нині втрачена). Тут варто пригадати свідчення В. Лазарєва, який з посиланням на реставраційні обсте- ження 1950-х рр. (без визначення конкретного джерела) писав, що мозаїчна декорація на західних схилах північної та південної попружних арок закін- чувалася їхніми п’ятами (нижніми медальйонами із зображеннями севас- тійських мучеників), а лопатки стовпів під цими схилами арок розписані фресками8. Тож мозаїчні орнаменти на лопатках західної пари стовпів вини- кли пізніше не лише тих фрескових постатей, які збереглися на лопатках під західною аркою, але також і тих фресок, які існували на лопатках під захід- ними схилами північної та південної арок. Тепер на лицевих гранях обох цих лопаток олійний розпис ХІХ ст., виконаний на тиньковій основі того ж часу. Зонд на ребрі лопатки північно-західного стовпа показує, що розчин основи олійного розпису примикає в стик до фрескового тиньку, зрубаного практич- но по ребру лопатки (уздовж ребра місцями збереглася смуга фрески шири- ною всього 2–3 см) (рис. 39). Ще одна ділянка із залишками фрески, перекритої мозаїкою, виявлена на межі лопаток північно-західного стовпа з парусним склепінням, нижче отво- ру голосника, поряд з нижнім зображенням хреста (рис. 22; 37:10м/ф; 40). Тут два шари мозаїчного тиньку з набором перекривають два шари фрескового тиньку, використовуючи їх як основу. Це свідчить про те, що не лише верти- кальні частини лопаток північно-західного стовпа, а й парусне склепіння над ним було спочатку розписане фрескою, а мозаїчна декорація у ньому з’явилася пізніше. На південно-західному стовпі фрагментів фресок, подібних тим, які виявлені над карнизом північно-західного стовпа, не збереглося (на південно- західному стовпі нижні ділянки бокових граней лопаток над карнизами по- тиньковані пізнім розчином). Проте проби тиньку мозаїчних орнаментальних 8 Лазарев В.Н. Фрески Софии Киевской. В.Н. Лазарев. Византийское и древнерусское искусство. М., 1978, 65. 99Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської фризів, відібрані на обох лопатках на межі з цими пізніми доповненнями, виявили під ним розчин фрескового тиньку (рис. 37:13–14м/ф). З цього оче- видно, що і на південно-західному стовпі мозаїчна декорація з’явилася піз- ніше фрескових розписів. Маємо певні підстави розповсюджувати подібний висновок і на інші ділян- ки підкупольного кільця (гіпотетично на весь його простір). Такі підстави дає проба, відібрана під карнизом, що відокремлює барабан купола від підкуполь- ного кільця. У місцях, де збережені частини мозаїк до цього карниза примика- ють, безпосередньо під ним пролягає смуга тиньку шириною 5–7 см, позбав- лена мозаїчного набору, яка в нинішньому стані суцільно вкрита олійною фарбою. Зондування олійного пофарбування трохи північніше медальйона із зображенням Христа Священика (рис. 37:16ф; 41) і дослідження проби, відіб- раної у місці зондування, виявило два шари фрескового тинку, не перекритого Рис. 39. Північно-західний підкупольний стовп, ребро східної лопатки, зонд з мозаїчним тиньком бокової грані лопатки, який перекриває смугу облямування фрески на лицевій грані лопатки (основна частина фрески на лицевій грані нині втрачена) 100 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко мозаїкою. На другому (верхньому) шарі розчину цього тинку збереглися ре- штки червоно-вохристого фрескового фарбового шару, закритого лише пізньою шпаклівкою та олійною фарбою (рис. 42). Фрагмент цієї фрески з певною вірогідністю може розглядатися як залишок первинних розписів під- купольного кільця, які при заміні їх на мозаїки були на основній площі збиті, скоріш усього, повністю або майже повністю, а під карнизом, де видалення старого тиньку ускладнювалося, невеликими ділянками могли зберегтися. Підсумовуючи перераховані результати технологічних спостережень над різними частинами мозаїк і фресок підкупольного простору та результати Рис. 40. Північно-західне парусне склепіння, нижня частина, мозаїчне зображення хреста, яке перекриває первинну фреску, виявлену зондом (справа вверху) 101Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської аналітичних досліджень відібраних у ньому проб тинькових основ мозаїк і фресок, можемо зробити декілька висновків. 1. На першому етапі декорації інтер’єра Софії Київської її підкупольний простір був розписаний фресками або повністю, або частково (на нинішній стадії досліджень це не з’ясовано). Більша частина фресок підкупольного простору піз ніше була замінена мозаїками. Тож мозаїки цього простору не належать до первинної декорації храмового інтер’єра (якщо й належать, то лише частково). 2. У світлі попереднього висновку, фрагменти фрескових медальйонів із севастійськими мучениками, які збереглися у західній попружній арці, най- більш вірогідно вважати не доповненням незавершеного мозаїчного ансамб- лю (так розглядав фрески західної попружної арки В. Лазарєв9), а залишками первинних фрескових розписів, які у цій арці з якихось причин не були замі- нені мозаїками. 3. Фрески всіх частин інтер’єра Софії Київської, від первинних розписів підкупольного простору, де більша їх частина була замінена мозаїками, до 9 Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской, 38, прим. 4, 125; Лазарев В. Фрески Софии Киевской, 65. Рис. 41. Підкупольне кільце, медальйон із зображенням Христа Священика, під карнизом на позбавленій набору смузі зонд із залишком фрескового тиньку, розчищеного від олійного пофарбування (світлий прямокутник) 102 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко зовнішніх галерей і сходових веж є роботою однієї, або кількох генетично пов’язаних одна з одною груп майстрів, які дотримувалися єдиної техноло- гічної традиції. Про це свідчить склад мінеральних наповнювачів розчинів фрес кового тиньку, який у всіх частинах інтер’єру Софії однаковий (у даному разі долучаємо до висновків сучасних досліджень результати досліджень фре- скового тиньку Софії, проведені в 1970-х рр.10). 4. Технологія приготування розчинів тинькових основ для мозаїк підку- польного простору також однакова, але кількість шарів розчину тут зустрі- чається різна (стандартний варіант — три шари, на окремих ділянках — два шари). Варіюються мозаїки підкупольного простору і з огляду на викори- 10 Тоцька І.Ф. Про час виникнення галерей Софії Київської, 184–190; Стріленко Ю.М. Аналіз зразків фрескових та будівельних розчинів Софії Київської, 196–199, табл. 1–2. Рис. 42. Підкупольне кільце, зонд із залишком двох шарів фрескового тиньку на позбавленій мозаїчного набору смузі під карнизом 103Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської стання палітри кольорів, підготовку набірного матеріалу та техніку набору. Більшість цих варіацій може пояснюватися участю у роботі різних груп виконавців, а окремі колористичні особливості можуть бути наслідком де- фіциту деяких сортів смальти на етапі виконання мозаїк підкупольного простору. Стосується це передусім золотої смальти, яка в багатьох зобра- женнях, що збереглися у північній та південній попружних арках, а також на північній лопатці вівтарної арки, замінена жовтою, а на окремі ділянки золотого тла підкупольного кільця покладена різномодульна та неякісна смальта, яка значною мірою втратила покривну кантарель разом із золотою фольгою. Дефіцит існував і на деякі сорти хроматичної смальти, у тому числі жовтої, яка на тлі орнаментальних фризів західної пари підкупольних стовпів замінена оливковою смальтою, або сумішшю смальт випадкових кольорів. Цією обставиною найвірогідніше пояснити причину припинення робіт із заміни фресок підкупольного простору мозаїками, які завершилися, не досягнувши схилів західної попружної арки. 5. Висновки попереднього пункту підтверджують висловлену свого часу В. Левицькою думку про те, що мозаїки підкупольного простору є останнім етапом виконання мозаїчного ансамблю Софії Київської11. На нинішній стадії досліджень вона доповнюється даними, які засвідчують, що це був не лише останній етап виконання мозаїк, але й етап часткового оновлення вже існу- ючої декорації храмового інтер’єра із заміною деяких раніше виконаних фрескових розписів мозаїками. 6. Не виключено, що в один період з підкупольним простором заміна якоїсь частини первинних фресок мозаїками відбувалася і на стінах вівтарної віми. Підставу для такої думки дає мозаїчний фрагмент, який зберігся на північній стіні віми біля уступу апсиди. Відтінок смальти, якою на цьому фрагменті набране тло, а також її досить крупний модуль нагадує ділянки орнаментальних фризів на західній парі підкупольних стовпів, які замінили первинні фрескові розписи. Щодо віми, то для підтвердження чи спростуван- ня припущення про заміну фрескових розписів мозаїками необхідне деталь- не дослідження усієї площі її стін, яке поки що не проводилося. На завершення є сенс згадати про гіпотезу, висловлену в 1990-х рр. І. То- цькою, яка звернула увагу на нестандартний характер мурування в декора- тивних нішах на зовнішній стіні центральної апсиди Софії Київської і при- пустила, що початково це були не ніші, а вікна, які пізніше заклали для того, щоб отримати в апсиді площу, необхідну для розміщення сцени з причастям апостолів («Євха ристії»)12. Думка І. Тоцької була розвинута О. Лідовим, який висунув гіпотезу, згідно з якою в первинній програмі вівтарної декорації 11 Левицкая В.И. О некоторых вопросах набора мозаик Софии Киевской, 183. 12 Тоцкая И.Ф. Исследование строительного производства Киевской Софии. Проблемы изучения древнерусского зодчества. СПб., 1996, 28–29. 104 Юрій Коренюк, Роман Гуцуляк, Наталія Шевченко Софії Київської «Євхаристія» була відсутня, з’явив шись у часи митрополита Єфрема (1054/1055–1065 рр.), коли сюжет «Євхаристії» набуває актуальнос- ті, пов’язаної з полемікою візантійських богословів та «латинян» стосовно євхаристичного хліба, що особливо загострилася напередодні розколу цер- кви на східну та на західну (1054 р.)13. Сьогодні ми не маємо конкретних фактів для підтвердження цієї гіпотези, але у світлі результатів останніх досліджень підкупольного простору Софії пошуки у цьому напрямі здають- ся перспективними. Інститут культурології Національної академії мистецтв України Національний заповідник «Софія Київська» Національний реставраційний центр 13 Лидов А. М. Образы Христа в храмовой декорации и византийская христология после схизмы 1054 г. Древнерусское искусство: Византия и Древняя Русь: К 100-летию Андрея Николаевича Грабара 1896–1999. СПб., 1999, 164, прим. 2. Рис. 43. Зерно цем’янки з лесовидного суглинку. Шліф тинькового розчину у поляризованому світлі (ніколі схрещені, ×10) Рис. 44. Уламок недовареного скла з новоутвореннями. Шліф тинькового розчину у поляризованому світлі (ніколі схрещені, ×10) Рис. 45. Уламок перепаленого скла (шлаку). Шліф тинькового розчину у поляризованому світлі (ніколі схрещені, ×10)

Нові дані до періодизації художнього опорядження Софії Київської

Репозитарії

Схожі ресурси