Дніпро-Славутич
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Ruthenica |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191605 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дніпро-Славутич / В. Арістов // Ruthenica. — 2017. — Т. 14. — С. 215-217. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191605 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1916052023-07-05T13:50:26Z Дніпро-Славутич Арістов, В. Замітки 2017 Article Дніпро-Славутич / В. Арістов // Ruthenica. — 2017. — Т. 14. — С. 215-217. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191605 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Замітки Замітки |
| spellingShingle |
Замітки Замітки Арістов, В. Дніпро-Славутич Ruthenica |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В. |
| author_facet |
Арістов, В. |
| author_sort |
Арістов, В. |
| title |
Дніпро-Славутич |
| title_short |
Дніпро-Славутич |
| title_full |
Дніпро-Славутич |
| title_fullStr |
Дніпро-Славутич |
| title_full_unstemmed |
Дніпро-Славутич |
| title_sort |
дніпро-славутич |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Замітки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191605 |
| citation_txt |
Дніпро-Славутич / В. Арістов // Ruthenica. — 2017. — Т. 14. — С. 215-217. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT arístovv dníproslavutič |
| first_indexed |
2025-07-16T15:57:47Z |
| last_indexed |
2025-07-16T15:57:47Z |
| _version_ |
1837819727118860288 |
| fulltext |
ЗАМІТКИ
© Ruthenica XIV (2017), 215–234
Дніпро-славутич
Уважається, що старовинна народна назва Дніпра — Славутич. Це уявлення
освячено авторитетом Слова о полку Ігоревім (далі — СПІ). У свою чергу,
впевненість в давності тексту СПІ підкріплюється архаїчним звучанням іме-
ні «Славутич». Наприклад, у коментарі до СПІ (видання 1950 р.) зворот
«Днепре Словутицю» охарактеризовано як «типово фольклорний»1. Чи так
це? Звідки взагалі відома подібна назва Дніпра і яке її походження?
У відповідь на питання про паралелі до вказаного вислову «словознавча»
література дає щонайбільше три приклади. Власне форма «Славутич» (точ-
ніше, «Слаутич»), окрім СПІ, відома тільки в одному творі — Повісті про
Сухана — московській воїнській повісті, укладеній приблизно наприкінці
XVII ст.2 Коментатори звичайно вказують ще на дві пам’ятки, що містять
близьку, хоч і не тотожну форму «Дніпро-Славута». Ідеться про дві україн-
ських думи (про Самійла Кішку та Хведора Безродного), які видавалися у
Сборнике украинских песен М.О. Максимовичем 1849 р. (про Кішку)3,
В.Б. Антоновичем та М.П. Драгомановим у 1874 р. (обидві думи)4, а також
Д.М. Ревуцьким у 1919 р. (про Хведора Безродного)5. Характерно, що у при-
мітках Максимович писав: «Днепр казаки величали именем Славуты. Это
велось издревле, как видно из Песни о полку Игореве». Звідси зрозуміло:
впевненість у давності цієї назви Дніпра базувалася на авторитеті СПІ.
Між тим, зазначені думи — ненадійні джерела. Вони були записані не
тільки набагато пізніше описаних в них подій, але й після публікації СПІ.
Проте, на щастя, перелік паралелей до «древнього фольклорного» імені
Дніпра можна розширити. Назва ріки «Славута» двічі трапляється в польсь-
ких творах першої половини XVII ст.6 У 1615 р. вона з’являється на сторінках
книги Мартина Пашковського про турецькі і козацькі звичаї Dzieje tureckie,
y utarczki Kozackie z Tatary. В одному фрагменті, що присвячений зіткненням
запорожців з кримськими татарами і містить «руську історію» про Дніпро та
Кінську Воду (нині — р. Конка), автор відзначає: «Dniepr tam zową Słautą to
iest rzeką sławną»7 («Дніпро там звуть Сла(в)утою, тобто рікою славною»). У
збірнику поезій 1642 р. польський письменник Ян Анджей Морштин уміщує
особливу главу «Ріки» («Rzeki»). Серед іншого там сказано, що «Dniepr
ukraiński […] Sławutą rzeczon»8 («Дніпро український […] зветься Славу-
тою»). І в цьому випадку назва з’являється у «козацькому» сюжеті, в описах
походів козаків у володіння Османської імперії.
Отож, маємо всього п’ять текстів, що складають контекст «Дніпра-
Славутича» з СПІ. Два з них — думи — мають розмите датування (XVII–
216 ЗАМІТКИ
XIX ст.). Решта три впевнено датуються XVII ст. При цьому польські твори
дещо старші за Повість про Сухана, котра містить найближчу до СПІ
форму — «Слаутич». На цьому фоні «Славутич» у СПІ виглядає підозрілим
ізолятом, якщо це читання відносити до XII–XIII ст. Однак його (читання)
датування кінцем XVII–XVIII ст. нормалізувало би ситуацію9. Якщо припи-
сати нинішній текст СПІ до XII ст., вийде вельми дивна еволюція форм:
«Словутич» — «Sła(w)uta» — потім знову «Слаутич» (тобто відпадіння, а
згодом відновлення патронімічного суфікса). Логічнішим є інший напря мок
змін: «Sła(w)uta» — «Слаутич» — «Словутич»10.
Яке значення мають ці спостереження для історії СПІ? Передусім вони
свідчать про пізню хронологію нині відомого тексту пам’ятки. Але це
автоматично не означає, що основа тексту з’явилася тоді ж, у XVII–XVIII ст.
До прикладу, присутність у тексті Літописця Переяславля-Суздальського
староукраїнської лексики «литовсько-польського періоду» не дає права
стверджувати, що весь текст (включно із вміщеною на його початку Повістю
временних літ) написано з нуля у XV ст. Це свідчить лише про його пізнє
редагування.
Таке саме — редакторське — походження міг мати й «Словутич». Не
розпізнане рідкісне слово «словутьный» могло бути легко сплутане з
відомою у XVII–XVIII ст. поетичною назвою Дніпра — «Славута».
Мінімальна зміна однієї-двох літер перетворювала сполучення «Днепре
словутьню» на «Днепре Словутьцю/Словутицю».
Дуже спрощуючи, можна сказати, що на сьогодні існує дві основних
моделі походження СПІ. Одна з них датує пам’ятку XII ст. (або рубежем
XII–XIII ст.), інша — ранньомодерним періодом. Ця замітка, звісно, не може
суттєво вплинути на вирішення принципових проблем історії видатного
твору. Її висновок простий: нібито давня, засвідчена в СПІ, назва Дніпра
«Словутич» виявляється не настільки давньою.
1 Слово о полку Игореве. Под ред. В.П. Адриановой-Перетц. М., Л., 1950, 462.
2 Малышев В.И. Повесть о Сухане. Из истории русской повести XVII в. М., Л., 1956, 135, 137.
3 Максимович М. Сборник украинских песен. Ч.1. К., 1849, 44.
4 Антонович В.Б., Драгоманов М.П. Исторические песни малорусского народа. Т. 1. К., 1874, 217, 253.
5 Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні. К., 1919, 139.
6 Обидва випадки відзначено у працях: Вирський Д.С. Географія Запоріжжя: за описами М. Паш-
ковського (1615) та С. Шимановського (1642). Історико-географічні дослідження в Україні.
№ 12. К., 2012, 47; Його ж. «Українне місто»: Кременчук від заснування до року 1764-го. К., 2011,
74. Висловлюю вдячність Д. С. Вирському за консультацію з цього питання.
7 Paszkowski M. Dzieje tureckie, y utarczki Kozackie z Tatary. (W Krakowie, 1615), 27.
8 Morsztyn J.A. Kanikuła albo psia gwiazda. Poezye oryginalne i tłomaczone (Warszawa, 1883), 51.
9 Встановити точну схему залежності текстів не видається можливим за браком даних. Однак
загальна тенденція очевидна. Коментуючи співвідношення назв Дніпра у Повісті про Сухана й
СПІ, В.І. Малишев дивувався, як могла форма з давньоруської пам’ятки потрапити до тексту
воїнської повісті XVII ст.? Він розглядав можливість посередництва якогось втраченого списку
Задонщини, але більше схилявся до того, що автор Повісті взяв рідкісну назву з українських
народних дум. Варіант залежності СПІ від Повісті він навіть не передбачав (Малышев В.И.
Повесть о Сухане, 112–113).
217ЗАМІТКИ
10 Окреме питання — походження назви «Славута» — вирішувати тут не місце. Утім можна
зробити декілька зауважень. В обох згаданих польських творах вона виступає тільки в
«запорозько-козацькому» контексті. Це могло би підказати, що гідронім «Славута» виник не
раніше, ніж дніпровське козацтво. До речі, вірогідним є вплив польської мови. У старопольських
текстах XVI–XVII ст. широко представлено слово sławętny/sławątny (Słownik staropolski. Tom 8,
Zeszyt 4 (51) (Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1980), 272), звідки на східнослов’янському
мовному ґрунті легко утворюється «Славута» (з переходом ę/ą>у і збереженням кореневого а).
Відоме зі Словаря М.М. Тупикова прізвище «Славутич» відзначено в джерелах під 1601 р. і
належало слонімському зем’янину (Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных
имен. СПб., 1903, 751), а отже, походило теж із Речі Посполитої.
Примітно, що давньоруське «словутьный», яке нерідко порівнюють із назвою Дніпра в СПІ
(Словарь-справочник «Слова о Полку Игореве»: в 6 выпусках. Вып. 2. Л., 1967, 31 — доповнення),
відоме тільки за текстом Галицько-Волинського літопису, пам’ятки, створеної майже на кордоні
з польським мовним ареалом («словоутьного пѣвца . митоусоу» (ПСРЛ 2: 794)). Решта прикладів
уживання слова «словутьный» походять із текстів XVI–XVII ст., див.: Словарь русского языка
XI–XVII вв. Вып. 25, М., 2000, 61, 107.
Вадим Арістов
О прозвании Юрия Владимировича Долгоруким
Многие князья Древней Руси в источниках и историографии упоминаются не
только под своим именем — «княжеским» и нередко крестильным, дававшимся
священником во время официальной церемонии крещения, но и с прозвищем.
Известные княжеские прозвища («прироки») имеют различное происхож-
дение. Чаще всего они указывают на свойства характера, наклонности и до-
блести их носителей. Например, черниговский князь Святослав Давыдович
за свою чрезмерную набожность, увлёкшую его в Киево-Печерский мона-
стырь, получил прозвище Святоша. Князь Мстислав Ростиславич, который,
по свидетельству летописца, «много пота оутеръ . с дружиною своею . и не
мало мужьства показа» был позже справедливо прозван Храбрым, «бѣ бо
крѣпокъ на рати . всегда бо тоснѧшетьсѧ оумрети за Роускоую землю . и за
хрс̑тьӕнъı»1. Его сын Мстислав Мстиславич, очевидно, по той же причине
прослыл Удалым (Удатным). Новгородский князь Александр Ярославич за
свою победу над шведами на реке Неве в 1240 г. получил прозвище Невский,
а московский князь Дмитрий Иванович, победитель Орды в битве на Кули-
ковом поле у Дона, вошёл в анналы истории с прозвищем Донской.
Нередко основанием для прозвища могли послужить те или иные физичес-
кие особенности, увечья. Так, черниговский князь Всеволод Ярославич, очевид-
но, за огненно-рыжий цвет волос прозывался Чермным2. Известны также посес-
сивные, владельческие прозвища. Например, жившего преимущественно в
Берлади Ивана Ростиславича летописцы называли «рекомыи Берладник»3.
Не все, однако, «прироки» являются для нас достаточно понятными,
смысл которых очевиден и не вызывает особых сомнений. Даже, казалось
|