Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Ruthenica |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191625 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого / В. Арістов // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 269-272. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191625 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1916252023-07-06T18:57:17Z Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого Арістов, В. Замітки 2019 Article Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого / В. Арістов // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 269-272. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191625 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Замітки Замітки |
| spellingShingle |
Замітки Замітки Арістов, В. Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого Ruthenica |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В. |
| author_facet |
Арістов, В. |
| author_sort |
Арістов, В. |
| title |
Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого |
| title_short |
Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого |
| title_full |
Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого |
| title_fullStr |
Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого |
| title_full_unstemmed |
Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого |
| title_sort |
смерть володимира великого і зцілення розслабленого |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Замітки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191625 |
| citation_txt |
Смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого / В. Арістов // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 269-272. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT arístovv smertʹvolodimiravelikogoízcílennârozslablenogo |
| first_indexed |
2025-07-16T15:59:29Z |
| last_indexed |
2025-07-16T15:59:29Z |
| _version_ |
1837819830561931264 |
| fulltext |
269ЗАМІТКИ
смерть Володимира Великого і зцілення розслабленого
Опис смерті й поховання Володимира Святославича у Повісті временних літ
під 1015 р.1 є загадковим з двох причин.
Оумре же на Берестовѣмь . и потаиша и . бѣ бо Ст҃ополкъ Къıєвѣ . ночью же межю
клѣтми проимавше помостъ . ѡбертѣвше в коверъ . и оужи съвѣсиша на землю .
възложьше и на сани везъше поставиша и въ ст҃ѣи Бц҃и . юже бѣ създалъ самъ . се
же оувѣдѣвъше людьє . бе-щисла снидошасѧ . и плакашасѧ по немь.
По-перше, тут наведено особливі технічні подробиці. Тіло князя спускали
на мотузках з верхнього поверху на нижній, попередньо розібравши
перекриття. Нічого подібного невідомо з інших, доволі стандартизованих,
описів князівських поховань давньоруського часу. По-друге, літопис стверд-
жує, що в такий дивний спосіб хотіли приховати смерть князя («потаиша и»)
і надає не цілком зрозуміле пояснення: «бѣ бо Ст҃ополкъ Къıєвѣ» (хотіли,
щоб Святополк не дізнався, чи, навпаки, сам Святополк хотів утаємничити
смерть батька?).
Водночас хроніка описує цілком звичне транспортування тіла на санях з
Берестового до Києва і встановлення у Десятинній церкві, після чого безліч
людей зійшлася, щоб оплакати померлого. Отже, текст містить логічну
суперечність: якщо хотіли приховати смерть, чому тіло повезли до головного
храму міста? Так само нічого конспірологічного насправді немає у нестан-
дартному інженерному рішенні виносу тіла з приміщення.
Звернімо увагу на те, що твердження про приховування смерті князя є
авторським поясненням описаної далі події (із залученням характерного
звороту «бѣ бо»). Складається враження, що хроніст намагався раціоналізу-
вати пригадування про подію, очевидцем якої він не був і зміст якої ані він,
ані його інформатори, вже до кінця не розуміли.
За інтерпретацією Юрія Писаренка2, дійство на Берестовому мало в
основі словʼянський язичницький обряд виносу тіла небіжчика не через
двері, а в інший спосіб, аби смерть не повернулася тією ж дорогою.
Соціально-культурною причиною «таємного поховання» дослідник вважає
страх київської верхівки перед ритуальним розграбуванням двору князя, яке
неодмінно би сталося за умов відкритого оголошення новини про смерть
Володимира. Подібним чином підійшов до тлумачення цього повідомлення
ПВЛ і Володимир Петрухін3. На думку вченого, незвичний спосіб поховання
князя слід пояснювати страхом оточення перед «незадоволеним» мерцем, що
може турбувати живих після смерті.
Однак, запропонований Писаренком і Петрухіним пояснювальний контекст
не можна вважати цілком коректним. За логікою дослідників, ми повинні
розглядати подію початку ХІ ст. у світлі модерних етнографічних спостере-
жень. Це є методологічно слабким рішенням. І не тільки тому, що це означає
Rythenika_15.indd 269 16.12.2019 11:14:25
270 ЗАМІТКИ
порівнювати дуже віддалені у часі феномени. Хибним видається самий підхід
(що увійшов у стійку традицію в історіографії) — шукати аналоги давньо-
руських князівських практик у звичаях словʼянського селянства.
Неймовірно, щоб Володимир і його руське оточення брали зразки своєї
поведінки від того населення, яке вони ще активно продавали як рабів,
обкладали даниною та експлуатували, розбудовуючи Руську Землю. Погляди
київської верхівки початку ХІ ст. було спрямовано в бік християнської Візан-
тії. І саме там — у візантійських імперських ритуалах і християнських свя-
щенних книгах — слід шукати взірці й витоки практик києворуських неофітів.
Обравши таку перспективу, ми легко знайдемо аналог і, вочевидь, зразок,
дивного ритуалу, проведеного на Берестовому у липні 1015 р. Це оповідь
Євангелія від Марка про зцілення розслабленого:
и не могѭще прити къ нѥмоу народа ради отъкрышѧ покровъ идеже бѣ и
прокопавъше съвѣсишѧ одръ на нѥмь же ослаблѥныи сълежааше4.
Подібність до хронікального повідомлення тут не тільки і не стільки
текстуальна, скільки змістова. І саме в цій, явно не випадковій, паралелі, як
видається, лежить ключ до розуміння дивних дій з князем. Читач або, точніше,
слухач євангельської оповіді початку ХІ ст. дізнавався, що зцілення Христом
безнадійно хворого відбулося після того, як під ложем нещасного розібрали
підлогу і звісили його додолу. На Берестовому зімітували євангельську сцену:
«проимавше помостъ . ѡбертѣвше в коверъ . и оужи съвѣсиша на землю».
Щоправда, літопис стверджує, що цю процедуру здійснили з тілом
померлого Володимира. Втім, розігрування євангельської історії не мало
сенсу, якщо князь уже був мертвий. Натомість ці дії можна зрозуміти, якщо
їх вчиняли із ще живим князем. В такому разі це могла бути імітація чуда,
своєрідна гра, в якій тяжко хворий Володимир виконував роль розслабленого.
І «режисери» цього «спектаклю» могли сподіватися, що Господь зцілить
їхнього князя, що священна історія повториться.
Але дива не сталося. Невдовзі Володимир помер, а памʼять сплутала
послідовність подій. У такому вигляді епізод смерті Володимира міг дійти до
автора ПВЛ, котрий не знайшов нічого кращого за те, щоб раціоналізувати
незвичну процедуру з опусканням тіла як спробу приховати смерть князя5.
У запропонованій реконструкції маніпуляції з тілом «розслабленого»
Володимира містять більше магії, ніж «правильного» християнства. Однак
це не дивно. Вчорашні язичники ще сприймали Писання наївно і буквально.
У цьому переконує відомий сюжет про «пояс» Володимира із Хроніки
Титмара Мерзебурзького (кн. 7: 74):
Rex predictus habuit lumbare venereum, innatae fragilitatis maius augmentum. Sed
magister nostrae salutis Christus, cum lumbos luxuriae nocentis habundancia refertos
precingi iuberet nostros, continenciam et non aliquod provocamen innotuit. Et quia de
Rythenika_15.indd 270 16.12.2019 11:14:26
271ЗАМІТКИ
lucerna ardente a predicatoribus suis rex prefatus audivit, peccati maculam peracti
assidua elemosinarum largitate detersit. Scriptum est enim: Facite elemosinam, ac
omnia sunt vobis munda6.
Не вдаючись у деталі сюжету, ясно, що в ньому відбилося наївно-
буквалістичне ставлення Володимира і його русів до євангельських повчань.
У цьому випадку заклик підперезати чрісла (Лк: 12, 35) князь втілив
прямолінійно, що, напевно, дало привід до поширення не цілком пристойних
пліток (які й дійшли до Титмара). У цьому контексті варто згадати і щедру
милостиню, яку паралельно із Титмаром описує ПВЛ:
бѣ бо любѧ словеса книжная . слъıша бо ѥдиною єуаг̑льє чтомо . блж҃ни млст̑вии
яко ти помиловани будет̑ . и пакъı продаите имѣнья ваша и дадите нищим ̑. и пакъı
. не скръıваите собѣ скровищь на земли . идеже тлѧ тлить . и татьє подъкоповают̑ .
но скръıваите собѣ скровище на нбсѣх̑ . идеже ни тлѧ тлить ни татьє крадуть . и
Дв҃да глщ҃а . блж҃нъ мужь милуя и дая . Соломона же слъıша глщ҃а . вдая и нищему
Бу҃ взаимъ даєт̑ . си слъıшавъ повелѣ всѧкому нищему и оубогому приходити на
дворъ кнѧжь . и взимати всѧку потробу . питьє и яденьє . и ѿ скотьнїць кунами .
оустрои же и се реч ̑. яко немощнии и болнии не могуть долѣсти . двора моєго .
повелѣ пристроити кола .[и] въскладше хлѣбъı . мѧса ръıбъı . ѡвощь розноличнъıи
. медъ въ бчелках̑ . а въ другъıх̑ квасъ . возити по городу въпрашающим ̑. кде бол-
нии и нищь не могъı ходити . тѣмъ раздаваху на потребу7.
Схоже, і тут Володимиром рухало не справжнє християнське милосердя,
а бажання заслужити прихильність нового Бога і особисте спасіння через
формальне виконання окремих приписів Біблії. Сильвестр слушно передає
механізм ознайомлення князя з рецептами спасіння: «слъıша бо ѥдиною
єуаг̑льє чтомо» (пор. у Титмара: a predicatoribus suis rex prefatus audivit). Річ
тільки в тому, як, слухаючи, князь і його оточення розуміли Євангеліє і як
керувалися ним у своїх діях.
Загадкова повʼязка на стегнах, щедра милостиня і, якщо прийняти
викладену тут ідею, імітування чуда з розслабленим — всюди помітна та
сама манера «варварського християнства». Але така Русь була вже незро-
зумілою Русі початку ХІІ ст. Туманне пригадування про останню спробу
зцілити Володимира шляхом інсценування чуда з розслабленим під пером
Сильвестра перетворилося на таємне поховання. Люди його покоління жили
вже в оновленій Руській Землі, яку фактично перезаснував Ярослав після
«руїни», що настала по смерті князя-хрестителя.
1 ПСРЛ 1: 130.
2 Писаренко Ю. Почему «потаиша» смерть князя Владимира (К летописной статье 1015 г.).
Ruthenica V (2006), 238–248.
3 Петрухин В.Я. Успение Владимира Святославича и славянская традиция. Славяноведение. 2015,
№ 4, 60–63.
4 Остромирово Евангелие 1056–1057 года. По изданию А.Х. Востокова. М., 2007, 130.
5 Чи не розпізнав хроніст паралель з Євангелієм, чи, розпізнавши, не захотів наголошувати на
ній — це питання залишається без відповіді.
Rythenika_15.indd 271 16.12.2019 11:14:26
272 ЗАМІТКИ
6 Monumenta Germaniae Historica. Nova series. Tomus IX. Thietmari Merseburgensis episcopi
chronicon (Berlin, 1935), 489.
Пор. російський переклад: «Упомянутый король носил венерин набедренник, усугублявший [его]
врожденную склонность к блуду. Но спаситель наш Христос, заповедав нам препоясывать
чресла, обильный источник губительных излишеств, разумел воздержание, а не какой-либо
соблазн. Услыхав от своих проповедников о горящем светильнике, названный король смыл пятно
содеянного греха, усердного [творя] щедрые милостыни. Ибо написано: подавайте милостыню,
тогда всё будет у вас чисто» (Назаренко А.В. Немецкие латиноязычные источники IX–XI веков.
Тексты, перевод, комментарий. М., 1993, 141).
7 ПСРЛ 1: 125—126.
Вадим Арістов
Неопознанная цитата из Александра монаха
у Илариона Киевского: к вопросу об антивизантийской полемике1
Среди мотивов Слова о законе и благодати, чьи источники до настоящего
времени не были выявлены, особое значение для уяснения полемического
подтекста произведения имеет одна из представленных здесь версий рассе-
яния иудеев и разрушения Иерусалима:
[...] по знєсєнiи же господа iисоѵса оучєникомъ жє и iнҍмъ. вҍровавшiимъ оужє въ
христа сѫщємь въ iєрѫсалимҍ. и ѡбоимъ съмҍсь сѫщємь. иоудєѡмъ жє и
христiаномъ. и крщєнiе благодатьноє ѡбидимо бѧаше ѿ обрҍзанiа законьнааго. и
не прiимаашє въ iеросалимҍ христiаньскаа цркви єпискѫпа нєѡбрҍзана. понєжє
старҍишє творѧшєсѧ соущєи ѡтъ обрҍзанiа. насиловаху на хр[ис]тiаныа. рабы-
чишти на сыны свободныа. и бываахѫ междю ими многы распрҍ и которы. видив-
ши ж свободьнаа бл[а]годҍть чада своа христiаныи. ѡбидимы ѿ iѵдҍи. сыновъ
работнааго закона. възопи къ бѫ. ѿжени iѵдҍиство и съ закономъ. расточи по
странам. кое бо причастиє стҍню съ истиною. iѵдҍиствѫ съ христианствомъ.
И ѿгнана бысть агаръ раба съ сыномъ еҍ измаиломъ. и iсаакъ сынъ свободныа
наслҍдникъ бысть авраамѫ отцѫ своемү. И ѿгнани быша iудҍи и расточени по
страна. и чѧда бл[а]г[о]дҍтьнаа христiанiи наслҍдници быша б[ог]оу и ѡ[т]цoу
(172а 11–172б 22).
Кажется, уже первый издатель Слова А.В. Горский намекал на сходство
представленного Иларионом сюжета с отношениями между молодой руской
церковью и Константинополем в середине XI в.: «Как хорошо приводит он
(Иларион — Т.Ш.) замечание, что в Иерусалиме долгое время не было епи-
скопов из необрезанных!»2. Так, по крайней мере, прочёл это брошенное
вскользь замечание Горского И.Н. Жданов, развивая его в тезис об антиви-
зантийской полемике Слова:
Замечание это следует, очевидно, понимать в том смысле, что в приведённых
словах Илариона о насилии «сынов свободной» теми, кто «считал себя старше»,
должно видеть намёк на современные Илариону обстоятельства. Как устранение
Rythenika_15.indd 272 16.12.2019 11:14:26
|