Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Ruthenica |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191629 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України / В. Арістов // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 287-293. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191629 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1916292023-07-06T18:57:46Z Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України Арістов, В. Публікації 2019 Article Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України / В. Арістов // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 287-293. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191629 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Арістов, В. Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України Ruthenica |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В. |
| author_facet |
Арістов, В. |
| author_sort |
Арістов, В. |
| title |
Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України |
| title_short |
Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України |
| title_full |
Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України |
| title_fullStr |
Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України |
| title_full_unstemmed |
Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України |
| title_sort |
новгородська грамота xv ст. із фондів національного музею історії україни |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191629 |
| citation_txt |
Новгородська грамота XV ст. із фондів Національного музею історії України / В. Арістов // Ruthenica. — 2019. — Т. 15. — С. 287-293. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT arístovv novgorodsʹkagramotaxvstízfondívnacíonalʹnogomuzeûístorííukraíni |
| first_indexed |
2025-07-16T15:59:47Z |
| last_indexed |
2025-07-16T15:59:47Z |
| _version_ |
1837819850994483200 |
| fulltext |
ПУБЛІКАЦІЇ
© Ruthenica XV (2019), 287–293
Вадим Арістов
Новгородська грамота XV ст.
з фондів Національного музею історії України
У фондах Національного музею історії України (далі — НМІУ) зберігається
оригінал новгородського актового документа XV ст. Це вкладна грамота Марії,
дружини посадника Афанасія (Офоноса) Палеостровському монастирю
(у зібранні рукописних документів, справа під номером 195, далі — РД-195)1.
Це пергаментна грамота малого розміру: 11,1 × 5,5 (ліва сторона) / 4,3
(права сторона) см. До грамоти прикріплено печатку, що типологічно подібна
1 Висловлюю щиру подяку Максимові Васильовичу Яременку, який повідомив мені про існування
цієї грамоти.
Rythenika_15.indd 287 16.12.2019 11:14:28
288 Вадим Арістов
до печаток владичних намісників XV ст.2 На лицьовій стороні зображено
складний хрест із ромбічною фігурою на перехресті. На зворотній —
Богородицю «Знамення» — образ, особливо шанований у Новгороді в
пам’ять про чудо Богородиці 1169–1170 р.3
Текст грамоти лаконічний, формуляр простий, цілком відповідає відомим
новгородським грамотам XV ст. Це один із небагатьох відомих новгородсь-
ких актових документів XV ст., виданих жінками4. Зміст його такий: Марія,
дружина посадника Офоноса, дає село Нажирове Сидіння з прилеглими
територіями й угіддями монастиреві Св. Богородиці (Палеостровському);
слідує опис володінь; спеціально обумовлюється заборона Дмитрові Васильо-
вичу «вступатися» у землі монастиря; зазначається, що грамота скріплена
печаткою Івана Дмитровича «замість Марії» (див. Додаток 1).
Копія цієї грамоти, що зберігається в Російському державному архіві
давніх актів (далі — РДАДА), була видана у 1958 р. В.І. Корецьким5 під
номером 6 у серії документів, що стосувалися Палеостровського монастиря6.
***
На основі ідентифікації згаданих у грамоті осіб Корецький датував її широ-
ко — першою половиною XV ст.7 Дослідник уважав, що «Марья Офоносова
посаднича жена» — це дружина посадника Афанасія (Офоноса) Груза, сина
2 Актовые печати Древней Руси. Т. 2. 1970, 181–183, 268–270 (табл. 14–16: 490, 492–505).
3 Чудесний захист міста під час облоги військом Андрія Боголюбського. Див.: Дмитриев Л.А.
Сказание о битве новгородцев с суздальцами. Словарь книжников и книжности Древней Руси.
Вып. 2, ч. 2. Л., 1989, 347–351.
4 Грамоты Великого Новгорода и Пскова (далі — ГВНП). М., Л., 1949, № 119, № 129, № 219,
№ 235, № 325.
5 Корецкий В.И. Новгородские грамоты XV века из архива Палеостровского монастыря.
Археографический ежегодник за 1957 г. М., 1958, 437–450 (грамота на с. 448–449).
6 Монастир розташовувався на одному з островів Онезького озера, на північній периферії володінь
Великого Новгорода.
7 Корецкий В.И. Новгородские грамоты XV века, 439–440.
Rythenika_15.indd 288 16.12.2019 11:14:28
289Новгородська грамота XV ст.
з фондів Національного музею історії України
тисяцького Остафія. Він згадується в актових і наративних пам’ятках із 1440-х8
до середини 1470-х рр.9
В.Л. Янін переглянув висновок Корецького щодо особи чоловіка Марії.
На його думку, ідеться про Афанасія Єсифовича. Він згадується як посадник
із 1418 р., а останні документи, де він фігурує (дві купчих грамоти10), можуть
датуватися (на основі почерків та імен свідків) рубежем 1440–1450-х рр.11
Вагомим аргументом на користь гіпотези Яніна є згадка можливого претен-
дента на спадщину Афанасія та його дружини — Дмитра Васильовича, який
згадується в документах із 1430-х до початку 1450-х рр. Він був новгородсь-
ким тисяцьким (щонайменше з 1435 р.) та посадником (принаймні з 1448 р.)12.
Дмитро Васильович був племінником Афанасія Єсифовича, сином його
брата Василя, а отже, як близький родич, міг оспорювати рішення Марії13.
Найзагадковіша особа в документі — Іван Дмитрович, що «в печати стоялъ
в Марьӥно мисто». Корецький уважав14 його тисяцьким Іваном Дмитровичем,
згаданим у рядній грамоті початку XV ст.15 Це була одна з підстав, чому
дослідник датував грамоту Марії першою половиною XV ст. Справді, указана
рядна грамота була видана між 1414 і 1417 рр.16 Однак Іван Дмитрович безпо-
середньо тисяцьким не названий. Він фігурує у списку свідків укладання
«ряду». Означення «тисяцький» стоїть лише перед іменем Олександра
Ігнатійовича — першого у цьому списку. Немає певності, що цей Іван Дми-
трович ідентичний тому, якого згадано у грамоті Марії. Та навіть якщо йдеть-
ся про ту саму особу, цілком можливо, що вона діяла й через тридцять років.
Тож згадка Івана Дмитровича не є вагомим критерієм датування документа.
Варто прийняти думку Яніна, що датування грамоти Марії Офоносової
має спиратися на дати останніх згадок Афанасія Єсифовича і Дмитра Васи-
8 Уперше його згадано у данній грамоті Палеостровському монастиреві («Офоносъ Остафьинъ
тысячкого»). ГВНП, № 90. Видавці датували грамоту 1415–1421 рр. на основі згадки посадника
Андрія Івановича, що займав цей уряд у зазначених роках.
В.Л. Янін передатував документ 1430-ми рр., пов’язавши його з іншим посадником Андрієм
Івановичем. Див.: Янин В.Л. Новгородские посадники. М., 1962, 279–281.
Пізніше вчений переглянув своє датування на користь пізнішої дати — 1440-х рр. На його думку,
це була фундаційна грамота, оскільки вона затверджувала права чернецької громади на Палій-
Острів — осередок володінь однойменного монастиря. Янин В.Л. Новгородские акты XII–XV вв.
Хронологический комментарий. М., 1990, 244–245.
9 Остання згадка посадника Афанасія припадає на 1475 р., коли він брав участь у зустрічі
новгородської еліти з великим князем московським Іваном ІІІ. Янин В.Л. Новгородские
посадники, 300.
10 ГВНП, № 286 і № 287.
11 Янин В.Л. Новгородские акты XII–XV вв., 246–247.
12 Янин В.Л. Новгородские посадники, 279–283, 288–290; Его же. Новгородские акты XII–XV вв,
245–246, 248; Бассалыго Л.А. Новгородские тысяцкие. Ч. ІІІ. Тысяцкие со второй четверти
XV века до конца новгородской независимости. Дополнение к Списку В. Новгородский
исторический сборник. Вып. № 13 (23). СПб, 2013, 119, 123.
13 Янин В.Л. Новгородские акты XII–XV вв., 248.
14 Корецкий В.И. Новгородские грамоты XV века, 439–440.
15 ГВНП, № 130.
16 Янин В.Л. Новгородские акты XII–XV вв., 42.
Rythenika_15.indd 289 16.12.2019 11:14:28
290 Вадим Арістов
льовича. Марія мала видати грамоту в той час, коли її чоловік уже помер
(найвірогідніше — невдовзі після його смерті), але Дмитро Васильович ще
був живий. Ця комбінація обставин указує на рубіж 1440–1450-х або на по-
чаток 1450-х рр. Таким чином, створення грамоти Марії Офоносової слід
датувати серединою XV ст., умовно — близько 1450 р.
***
Упродовж наступних двох із половиною століть документ зберігався в Пале-
островському монастирі. У 1590 р. ченці звернулися до московського царя
по захист від зазіхань сусідів. Він відрядив двох дяків узяти в обителі
документальні підтвердження володінь. Було надано одинадцять грамот, що
засвідчували права монастиря. Із них зняли копії, а оригінали повернули17.
У 1687–1689 рр. Палеостровом заволоділи старообрядці, намагаючись узяти
реванш після невдалого Соловецького повстання 1667–1676 рр. В їхньому
розпорядженні опинилися старовинні документи, що зберігалися в обителі;
значна кількість їх згоріла під час штурму монастиря урядовим військом18.
Саме тому донині оригінал грамоти вважався втраченим. Насправді це не так.
Слід гадати, що деякі з документів уціліли та зберігалися у старообрядниць-
ких громадах. Серед них могла бути і грамота Марії Офоносової.
Яким чином вона опинилася у фондах НМІУ, незрозуміло. Деяке світло
на це питання можуть пролити спостереження над її «конвоєм». Основним
документом у справі РД-195 є рукопис початку ХІХ ст. «Права, привилегии,
грамоты и указы о вольности малороссийской». На момент віднайдення
грамота Марії Офоносової не була зазначена в опису справи. Можна
припускати, що до певного часу вона взагалі перебувала між сторінками
рукопису «Прав, привілеїв…» і тільки пізніше була помічена й закріплена на
спеціальній, покритій оксамитом, пластинці (у такому вигляді вона збері га-
ється і зараз). На пергаменті є сліди згинів, судячи з яких грамота була скла-
дена вшестеро. Розміри такого згортку дорівнювали приблизно 5,5 × 2,5 см.
Отже доля грамоти пов’язана із зазначеним «малоросійським» рукописом.
Він належить до комплексу українських документів колекції А.О. Титова. До
нього вони потрапили з бібліотеки О.М. Бодянського в 1880 р., коли Титов
купив частину цього зібрання у вдови знаного археографа19. Невдовзі, у 1883 р.,
матеріали Бодянського ввійшли до фондів Ростовського музею старожит-
ностей, одним із засновників якого був Титов20.
17 Корецкий В.И. Новгородские грамоты XV века, 437–438.
18 Корецкий В.И. Новгородские грамоты XV века, 441. Також див. детальний, хоч і вкрай
тенденційний, опис цих подій у Є.В. Барсова: Барсов Е.В. Палеостров, его судьба и значение в
Обонежском крае. С грамотами и другими письменными памятниками. М., 1868, 31–35.
19 Собиратель и археограф: история коллекции / http://expositions.nlr.ru/ex_manus/titov/collector.php
20 На документах стоїть відповідний штамп — «Ростовский музей древностей».
Rythenika_15.indd 290 16.12.2019 11:14:28
291Новгородська грамота XV ст.
з фондів Національного музею історії України
Складно сказати напевно, чи потрапила грамота Мафії Офоносової до
Титова з бібліотеки Бодянського, чи належала до його власної колекції? І все
ж вона вибивається з контексту матеріалів Титова, що мають штамп
бібліотеки Бодянського. Видається вірогідним, що невеликий за розміром
пергаментний аркуш суто випадково опинився в українському рукопису
початку ХІХ ст. Водночас серед документів власного зібрання Титова із
фондів НМІУ є рукописи, пов’язані зі старообрядцями21. Саме з їхніх архівів
(безпосередньо або через перекупників) до колекціонера могла потрапити
новгородська грамота, якщо її справді з Палеостровського монастиря вивез-
ли «розкольники» в 1687–1689 рр.
У 1902 р. Титов домовився про передачу своєї колекції до Імператорської
публічної бібліотеки у Санкт-Петербурзі. Утім до революції вдалося
перевезти лише незначну кількість рукописів. Основна частина зібрання
залишилася в Ростовському музеї22 й потрапила в Ленінград до Державної
публічної бібліотеки ім. М.Є. Салтикова-Щедрина вже після війни, у 1940–
1950-х рр.23 Слід гадати, що під час або по війні, можливо, у зв’язку з
перевезенням колекції, певна кількість документів опинилася в Києві24,
зокрема у фондах НМІУ. Характерно, що більшість із них була українського
походження. Серед винятків — грамота Марії Офоносової.
Можна запропонувати такий сценарій історії грамоти після 1687–1689 рр.
Вона зберігалася у старообрядницькому середовищі, цілком імовірно, у
Соловецькому монастирі. Тоді документ було складено вшестеро, і він легко
опинився між аркушів рукописної книги. Це міг бути, зокрема, конволют
старообрядницького походження РД-203, що пізніше належав до зібрання
Титова, а зараз також зберігається у фондах НМІУ. Пізніше на якомусь етапі,
наприклад, під час перевезення низки титовських рукописів до Києва,
грамота випала з книги. Її знову вставили в рукопис, але вже не в той самий,
а в інший. У такий спосіб вона й могла опинитися між сторінками україн-
ського збірника «Прав, привілеїв…».
21 Зокрема це конволют РД-203, що містить текст П’ятої Соловецької чолобитної розлогої редакції
(авторства Геронтія — ієромонаха Соловецького монастиря). Принагідно висловлюю вдячність
Олені Михайлівні Юхименко за допомогу в ідентифікації цього тексту. Див.: Чумичева О.В.
Соловецкое восстание 1667–1676 годов. М., 2009, 72–74, 301–330.
22 Штампи Ростовського музею старожитностей, в яких написи зроблено згідно з реформованим
правописом, свідчать про те, що документи колекції Титова з фондів НМІУ зберігалися в Ростові
після 1918 р.
23 Поступление собрания А.А. Титова в Императорскую публичную библиотеку / http://expositions.
nlr.ru/ex_manus/titov/ipb.php
24 Схожа доля в українського рукописного збірника XVIII ст., що зберігається в Інституті рукопису
Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ф. 30, спр. 132). Він належав до біб ліо-
теки Бодянського, був викуплений Титовим, а потім за невідомих обставин опинився в Києві
(придбаний Центральною науковою бібліотекою Академії наук УРСР 20 лютого 1968 р.
в букіністичній книгарні). Див.: Лікарські та господарські порадники XVIII ст. (серія «Пам’ятки
української мови»). К., 1984, 7–8.
Rythenika_15.indd 291 16.12.2019 11:14:28
292 Вадим Арістов
***
Текстологічне порівняння списків НМІУ та РДАДА демонструє відхилення
копії грамоти від оригіналу рукопису (див. Додаток 2). Московська копія
виконана неохайно й містить помилки25. Замість нормального селче бачимо
селуе. Нормальне новгородське ім’я Нажир (у формах Нажирово і Нажюровѣ)
перетворюється в Пажир/Пожур (Пажирово і Пожурове). Імовірно, писець
не цікавився змістом тексту та підійшов до завдання формально.
Грамота Марії Офоносової важлива з мовознавчого погляду. Вона яскраво
ілюструє явище переходу ѣ > і, що є характерною ознакою давньоновгородсь-
кого26, а також українських діалектів. Тут присутня й новгородська флексія
родового відмінку однини жіночого роду -ѣи (у слові с(вѧ)тѣи)27. Трапляють-
ся випадки гіперкорекції (нивы > нѣвы). Водночас правки, внесені до тексту
грамоти в московській копії, виявляють великоруські мовні особливості:
c ѣденье > седенье
володилъ > володел
полишимъ лисомъ > полешим лесом
володѣти > володети
Дмитрию > Дмитрею
вѣкы > веки
мисто > место
У копії знівельовано всі місця, де оригінал проявляє новгородські риси.
Вираженість новгородських мовних особливостей у грамоті Марії зближує
її з текстами берестяних грамот, але віддаляє від оригіналів актових
документів XV ст.28
Відкриття оригіналу грамоти Марії Офоносової у фондах НМІУ додає
оптимізму в пошуку східноєвропейських документів середньовічної доби.
Її порівняння з московською копією важливе для розуміння особливостей
передачі оригінальних текстів у «великоруських» списках XVI–XVII ст.
Зрештою, залишається відкритим питання про конкретні обставини, за яких
цей мініатюрний (у буквальному сенсі) залишок новгородської історії при-
йшов «у Русь», до Києва.
25 За умовчанням приймаємо, що видання Корецького точно відтворює рукопис.
26 Зализняк А.А. Древненовгородский диалект. 2-е изд. М., 2004, 70–71.
27 Розгорнутий аналіз новгородських мовних рис у текстах грамот XV ст. див. у: Гиппиус А.А.,
Лукин П.В., Полехов С.В., Сквайрс Е.Р. Новая грамота о новгородско-ганзейских взаимо-
отношениях (1425 г.) (у друку). Висловлюю вдячність авторам за можливість ознайомитися з
текстом статті до її публікації.
28 Написанню списку НМІУ «полишимъ лисомъ» протистоїть «полѣшіи лѣсъ» у грамотах видання
1949 р. Див.: ГВНП, № 99, № 111, № 163, № 194, № 199, № 201, № 208, № 209, № 218, № 223.
Rythenika_15.indd 292 16.12.2019 11:14:28
293Новгородська грамота XV ст.
з фондів Національного музею історії України
Додаток 1
Засади публікації. Графіку кириличних літер передано сучасним шрифтом,
«ѣ», «ѡ», «ѧ» збережено. Титла розкрито, виносні літери внесено в рядок
курсивом, пропущені літери — у дужках, крапки над «и» та крапки між сло-
вами збережено. Розбивку на слова здійснено публікатором, великі літери
проставлено за сучасними нормами.
А дала М(а)рья Ѡфоносова посаднич(а) жена . селче с(вѧ)тѣи Б(огороди)цѣ . на
Пальӥ . ѡстровъ . Нажирово сѣденье верхъ Шюнгѣ ѡстровъ . коуды володилъ
Нажюровѣ . пожнями . и нивами . и полишимъ лӥсомъ туды володѣти . игумну . и
всему стаду с(вѧ)тѣи Б(огороди)цѣ . а Дмитрию Васильевич(ю) не вступатисе в то
селче ни в пожни ни в нѣвы в тои заводъ нӥ во что же . а дала М(а)рья вѣкы с(вѧ)
тѣи Б(огороди)цѣ . а в печати стоялъ в Марьӥно мисто Ӥванъ Дмитриевич29.
Додаток 2
Жирним підкресленим позначені місця спільного тексту (слова й окремі
літери), що містять суттєві, відзначені у статті, розходження списків. У квад-
ратних дужках меншим шрифтом — фрагмент, що не має відповідника у
списку НМІУ.
НМІУ РДАДА
А дала М(а)рья Ѡфоносова посаднич(а) жена .
селче с(вѧ)тѣи Б(огороди)цѣ . на Пальӥ .
ѡстровъ . Нажирово сѣденье верхъ Шюнгѣ
ѡстровъ . коуды володилъ Нажюровѣ . пожнями .
и нивами . и полишимъ лӥсомъ туды володѣти .
игумну . и всему стаду с(вѧ)тѣи Б(огороди)цѣ . а
Дмитрию Васильевич(ю) не вступатисе в то селче
ни в пожни ни в нѣвы в тои заводъ нӥ во что же . а
дала М(а)рья вѣкы с(вѧ)тѣи Б(огороди)цѣ . а в
печати стоялъ в Марьӥно мисто Ӥванъ
Дмитриевич
А дала Марья Офоносова посадничь жена
селуе святеи богородиц[и] на Пальострове
Пажирово седенье верх Щунге остров,
куд[ы] володел Пожурове пожнями, и
нивами, и полешим лесом, туды володети
игумену и всему стаду святее[и]
богородиди. А Дмитрею Васильевичю не
вступатися то селуе, ни в пожни, ни в нивы
в тои завод ни во что же. А дала Марья в
веки святеи богородиди А у печати стоял в
Марьино место Иван Дмитриевичь.[А печать у данной грамоты на свинцу
пречистая богородида в[о]площение]
Національний музей історії України
29 Літера «и» наприкінці слова сильно стерта, прочитується лише ліва паличка.
Rythenika_15.indd 293 16.12.2019 11:14:28
|