Чи хрестили киян у Почайні?
Збережено в:
| Дата: | 2022 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2022
|
| Назва видання: | Ruthenica |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191870 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи хрестили киян у Почайні? / В. Арістов // Ruthenica. — 2022. — Т. 17. — С. 119-121. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-191870 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1918702023-07-10T21:15:10Z Чи хрестили киян у Почайні? Арістов, В. Замітки 2022 Article Чи хрестили киян у Почайні? / В. Арістов // Ruthenica. — 2022. — Т. 17. — С. 119-121. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191870 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Замітки Замітки |
| spellingShingle |
Замітки Замітки Арістов, В. Чи хрестили киян у Почайні? Ruthenica |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В. |
| author_facet |
Арістов, В. |
| author_sort |
Арістов, В. |
| title |
Чи хрестили киян у Почайні? |
| title_short |
Чи хрестили киян у Почайні? |
| title_full |
Чи хрестили киян у Почайні? |
| title_fullStr |
Чи хрестили киян у Почайні? |
| title_full_unstemmed |
Чи хрестили киян у Почайні? |
| title_sort |
чи хрестили киян у почайні? |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Замітки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/191870 |
| citation_txt |
Чи хрестили киян у Почайні? / В. Арістов // Ruthenica. — 2022. — Т. 17. — С. 119-121. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Ruthenica |
| work_keys_str_mv |
AT arístovv čihrestilikiânupočajní |
| first_indexed |
2025-07-16T16:30:56Z |
| last_indexed |
2025-07-16T16:30:56Z |
| _version_ |
1837821808752984064 |
| fulltext |
ЗАМІТКИ
© Ruthenica XVII (2022), 119–140
Чи хрестили киян у Почайні?
Хронологічно першим текстом, що подає сюжет про хрещення киян, є
Повість временних літ (ПВЛ). У середині — другій половині ХІІ ст. було
створено низку руських проложних житій, зокрема Ольги, варягів-мучеників
і Володимира. Усі вони використали ПВЛ як своє головне джерело. Але між
Житієм Володимира та літописом є одна примітна суперечність. ПВЛ
стверджує, що киян хрестили у Дніпрі:
наоутрѣӕ же изииде Володимѣръ . с попы цс̑рцинъı . и Корсуньскыми на Днѣпръ
. и снидесѧ бещисла людии . и влѣзоша вь воду . и стоӕху ѡви до шеѣ . а друзии
де персии младѣи же ѿ берега . друзии же младенци держаще1.
Житіє натомість називає Почайну:
и снидеся весь народъ мужи ї жены на Почаину рѣку2.
Коментування цієї розбіжності традиційно спрямоване на встановлення
історичної достовірності: де киян хрестили насправді? У цій замітці питання
стоятиме інакше: про співвідношення двох найдавніших текстів (літопису та
житія), які пропонують дві різні адреси хрещення.
Оскільки Житіє Володимира є пізнішим за ПВЛ і залежним від нього
твором, твердження про Почайну слід уважати умисною зміною анонімного
агіографа супроти оригінального літописного тексту. Цю зміну можна
пояснити як результат його помилкової інтерпретації того єдиного місця
ПВЛ, де згадується Почайна.
Наприкінці розповіді про хрещення Ольги у Царгороді хроніст наводить
слова (у цитаті — жирним), які невдоволена прийомом Ольга передала
імператорові через послів:
си же Ѡльга приде къ Києву . и ӕко же рькохом . и присла к неи цс̑рь Грѣцкыи гл҃ѧ
. ӕко много дарихъ тѧ . ты же гл҃а ми ӕко аще възвращюсѧ в Рус̑ многы дары послю
ти . челѧдь и воскъ и скору . и воӕ многы в помощь . ѿвѣщавши же Ѡлга реч̑ къ
послом . аще ты рци також̑ постоиши оу мєне в Почаинѣ . кож̑ азъ в Суду то
тогда ти вдамъ . и ѿпусти слы си рекши3.
У наведеному фрагменті Почайна прямо порівнюється із «Судом». Наука
давно має пояснення цього місця. Хроністові йшлося про порівняння
головної київської гавані, Почайни, із затокою Золотий Ріг у Константинопо-
лі. Соудъ уживається у давньоруських оригінальних і перекладних текстах
нечасто4 й має суперечливий сенс. В одних випадках він позначає Золотий
Ріг, в інших — Босфор, причому саме останнє значення слід уважати
120 ЗАМІТКИ
початковим5. Імовірно, термін виник ще в ранньої (германомовної) русі та з
часом залишився тільки у сленґу купців і моряків. Саме слово Соудъ, найві-
рогідніше, є запозиченням і походить від скандинавського «Sundr» (прото-
ка)6. Укладач житія вочевидь був позбавлений такого знання та міг
припуститися інтерпретаційної помилки.
Традиція коментування легендарних слів Ольги про Почайну і Соудъ знає
приклади їх хибного тлумачення. Нещодавно Олексій Толочко звернув увагу
на казус Михайла Ломоносова, котрий подумав, що йдеться про «сосуд»,
тобто хрещальну купіль7. Подібного роду помилка цілком могла статися і в
давньоруську добу.
Порівняно з рідкісним Соудъ у значенні Босфору або Золотого Рогу
омонімічне слов’янське соудъ у сенсі «посудина», «рукотворна ємність для
води» було значно поширенішим як у писемному8, так і, слід гадати, роз-
мовному мовленні. Незважаючи на те, що слово соудъ у значенні «хре-
щальня»/«купіль» словниками не зафіксовано, було цілком зрозуміло, що
«крьстильница»9, «купѣль»10 — власне і є «соудъ», тобто посудина, чаша, в
якій здійснюють обряд11. Якщо автор проложного житія зрозумів слово
соудъ саме в такому значенні, це може пояснити заміну Дніпра на Почайну
як місце хрещення киян.
Сприйняття «Суду (суду)» як хрестильної чаші радикально змінювало
прочитання літописної фрази: імператор постоїть у Почайні, як Ольга стояла
в купелі. Звідси порівняння «суду» з Почайною можна було легко зрозуміти
в тому сенсі, що Почайна в якийсь момент виконала роль хрестильного «(со)
суду», купелі. Це давало підставу авторові житійного тексту «виправити»
розповідь ПВЛ про хрещення киян під 988 р.12 Укладач Житія Володимира
замінив Дніпро на більш «спеціалізовану» київську водойму, яку сама Ольга,
передвісниця князя-хрестителя, зіставила з «судом»-купіллю.
Запропонований сценарій виникнення традиції про Почайну як місце
хрещення киян є гіпотетичним. Проте він здатен економно пояснити
співвідношення «дніпровської» й «почайнинської» версій та узгоджується з
відносним датуванням хроніки і найдавнішого Житія Володимира. Крім
того, цей сценарій дозволяє вирішити суперечність на суто текстуальному
рівні, не вдаючись до спекуляцій про реальний план подій13.
Незалежно від її історичної достовірності, оповідь ПВЛ про хрещення
киян у Дніпрі є першоджерелом. Версія Житія Володимира про Почайну є
щонайменше вторинна та, дуже вірогідно, заснована на помилці14.
1 Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатьевская летопись. Москва, 1998 (далі — Іпат.):
102. Аналогічно: Полное собрание русских летописей. Т. 1: Лаврентьевская летопись. Ленин-
град, 1926–1928: 117.
2 Лосева О. В. Жития русских святых в составе древнерусских Прологов ХІІ — первой трети
XV веков. Москва, 2009, 428.
3 Іпат.: 51.
121ЗАМІТКИ
4 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам.
Т. 3. Санкт-Петербург, 1912, 607.
5 Толочко А. П. Золотой Рог — Соудъ — Босфор. Ruthenica XI (2012), 157–162. Див. також:
Аристов В. Соудъ — Золотой Рог: о возможном источнике летописной ошибки. Ruthenica XIII
(2016), 153–154.
6 Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / https://lexicography.online/etymology/vasm
er/%D1%81/%D1%81%D1%83%D0%B4.
7 Толочко А. П. Золотой Рог — Соудъ — Босфор, 161.
8 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам.
Т. 3, 602.
9 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам.
Т. 1. Санкт-Петербург, 1893, 1342; Словарь русского языка XI–XVII вв. Вып. 8. Москва, 1981, 42.
10 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам.
Т. 1, 1376–1377; Словарь русского языка XI–XVII вв. Вып. 8, 125.
11 Голубинский Е. История русской церкви. Том 1. Вторая половина тома. Москва, 1904, 423.
Галицько-Волинський літопис містить цікаве зауваження про те, що чашу, привезену князем
Данилом Романовичем з Угорщини, перетворили на хрещальну купіль (Іпат.: 845–846):
«принесе же . чашю ѿ землѧ Оугорьскыя мрамора багрѧна . изваӕноу моудростью чюдноу . и
змьевъı главы бѣша ѡкроугъ еӕ . и постави ю пре двѣрми црк҃вьнъıмъı . нарѣцаемъıми . црс̑кыми .
створи же в неи . крестилницю . крс̑тити водоу . на ст҃ое Бо҃ ӕвление».
12 У Житії це не єдиний випадок коригування літописної оповіді. Наприклад, літопис стверджує,
що Ольга не задовольнила прохання імператора надіслати «челѧдь и воскъ и скору . и воӕ многы
в помощь». Цю «незручну» інформацію агіограф не залучає. Натомість змальовує картину
цілковитої злагоди: по поверненні до Києва Ольга послала золото патріархові.
13 Утім, у примітці можна дозволити собі зауваження і про «реалії». Почайна служила київською
гаванню. Проводити велелюдний обряд поміж суден, що стояли тут, було б незручно. Натомість
берег Дніпра нижче гирла Почайни мав бути більш доречним місцем для масового хрещення.
14 Цей висновок, між іншим, нівелює один з аргументів за створення Житія в Києві: мовляв,
замінити Дніпро на Почайну могла тільки людина, добре знайома з київською топографією. Як
продемонстровано, щоб зробити цю заміну, зовсім необов’язково було жити поблизу реальної
Почайни. Достатньо було знати текст ПВЛ.
Вадим Арістов
Двенадцать
В недавней книге о влиянии «ирландской христианской традиции» на
становление религиозности в Древней Руси её автор, А. А. Симонова,
утверждает, что следы такового влияния можно обнаружить в обстоятельст-
вах основания Печерского монастыря. А именно — в указании статьи 1051 г.
Повести временных лет, что «монастырь начал свое существование, когда
собрались 12 иноков». «Как известно, 12 иноков — практика основания мо-
настырей ирландских монахов». Напротив, в Житии Феодосия количество
иноков указано иное — 15. Противоречия в показаниях двух текстов
А. А. Симонова объясняет «борьбой разных традиций христианства, ярко
отразившихся в этом сюжете»1.
В рецензии на книгу А. А. Симоновой В. И. Ставиский отметил, что
Житие Феодосия хронологически предшествует ПВЛ, и отмеченное в нём
число изначальных насельников монастыря «представляется первоначаль-
|