"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Филипчук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2023
Назва видання:	Ruthenica
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192058
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока / О. Филипчук // Ruthenica. SEMINARIUM. — 2023. — Спеціальний випуск. — С. 19-46. — Бібліогр.: 148 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-192058
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1920582023-07-11T16:24:21Z "Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока Филипчук, О. 2023 Article "Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока / О. Филипчук // Ruthenica. SEMINARIUM. — 2023. — Спеціальний випуск. — С. 19-46. — Бібліогр.: 148 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192058 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
format	Article
author	Филипчук, О.
spellingShingle	Филипчук, О. "Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока Ruthenica
author_facet	Филипчук, О.
author_sort	Филипчук, О.
title	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока
title_short	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока
title_full	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока
title_fullStr	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока
title_full_unstemmed	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока
title_sort	"голос з могили": русь в епітафії імператора никифора ii фока
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2023
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192058
citation_txt	"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока / О. Филипчук // Ruthenica. SEMINARIUM. — 2023. — Спеціальний випуск. — С. 19-46. — Бібліогр.: 148 назв. — укр.
series	Ruthenica
work_keys_str_mv	AT filipčuko goloszmogilirusʹvepítafííímperatoranikiforaiifoka
first_indexed	2025-07-16T16:56:06Z
last_indexed	2025-07-16T16:56:06Z
_version_	1837823391832211456
fulltext	© Ruthenica. Спеціальний випуск (2023), 19–46 Олександр Филипчук «Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока Серед візантійських свідчень про русь епітафія Никифору II Фока, написана Іоанном, митрополитом Мелітени [PmbZ #23161]1, займає особливе місце. Вже те, що епітафія — чи не єдина з гігантського корпусу візантійської поезії, — виступає важливим джерелом бурхливих русько-візантійських стосунків кінця X — середини XI ст., виказує її виняткове значення2. Незва- жаючи на декілька недавніх її видань, перекладів, коментарів і вже далеко не малу кількість інтерпретацій, епітафія досі залишає чимало загадок. У цій роботі я спробую представити нову гіпотезу щодо походження тексту епіта- фії, її джерел і часу роботи Іоанна Мелітенського над цим твором. «Вибране» Іоанна Мелітенського За влучним висловом Флоріса Бернара, Іоанн Мелітенський є загадковою постаттю візантійської поезії3. Про нього відомо настільки мало, що навіть його існування довгий час бралося під сумнів. Свого часу В. Г. Васильєвський ототожнив його з відомим візантійським поетом останньої чверті X ст. Іоанном Геометром, який, на думку видатного вченого, пізніше став митро- политом Мелітени4. Попри велику популярність цього здогаду в літературі5, 1 Die Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit Online (далі — PmbZ), https://www.degruyter.com/ database/PMBZ/entry/PMBZ25315/html (дата перегляду — 29.01.2023). 2 Стосовно інших згадок про русь у візантійських епіграмах див. Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. (Wien, 2019) [Wiener Byzantinische Studien, 24/2]. Vol. 2, 251–252. На цьому тлі вирізняється недавня стаття ювіляра, див. Oleksiy Tolochko, “Who Was ‘Theodore the Rhos from a Family of Emperors’, the Owner of the Stone from the Holy Sepulchre?”, Medieval Rus’ and Early Modern Russia Texts and Contexts, eds. Susana Torres Prieto, Andrei Franklin (Routledge, 2023), 17–27. 3 Floris Bernard, Writing and Reading Byzantine Secular Poetry, 1025–1081 (Oxford, 2014) [Oxford Studies in Byzantium], 17–18. 4 Васильевский В. Г. Русско-византийские отрывки. К истории 976–989 годов (Из аль-Макина и Иоанна Геометра), Васильевский В. Г. Труды. Т. 2. Санкт-Петербург, 1909, 112, 114–115. 5 Див. головним чином, F. Scheidweiler, “Studien zu Johannes Geometres,” Byzantinische Zeitschrift 45 (1952), 307; Wolfram Hörandner, “Miscellanea Epigrammatica”, Jahrbuch der Österreichischen Byzantinistik 19 (1970), 110. Тим не менш, і раніше ідея Васильєвського приймалася неповністю 20 Олександр Филипчук усі аргументи Васильєвського ґрунтувалися винятково на дуже загальних міркуваннях, як-от надзвичайна близькість стилю обох авторів, наявність спільних героїв, тем, тощо. Однак як вже показав у кількох своїх роботах Марк Лакстерман, пропонована ідентифікація не є можливою6. Перш за все, через те, що Іоанн Геометр не був митрополитом Мелітени7. Більше того, згідно з недавніми спостереженнями Пола Магдаліно, Іоанн Геометр не був навіть монахом і, схоже, останні роки його життя близько 1000 р. видаються цілком відмінними від традиційних уявлень про покинутого усіма самітника у монастирі8. Додаємо й інший, не зауважений досі аргумент: твори, приписувані Іоанну Мелітенському не відомі усім без винятку рукописам, в яких містяться численні тексти Іоанна Геометра9. У світлі цих непереборних контраргументів, творчість Іоанна, митрополита Мелітени, варто розглядати іманентно і відокремити від спадщини Іоанна Геометра. До нас дійшло небагато творів цього візантійського поета. Окрім складе- ної ним епітафії Никифору II Фока, не усі з них мають надійну атрибуцію у рукописах. Серед них епіграми, приписувані Іоанну Мелітенському, які збе- реглися на fol. 87v, cod. Marc. XI 22 (датованого XIV ст.)10. Якщо епіграма, присвячена імператору Іоанну Цимісхію, віднесена укладачем цієї міні-анто- логії з 8-ми епіграм до творчості τοῦ Μέλητος чи τοῦ Μελιτηνῆς11, то авторст- во інших є проблемним12. Зважаючи на те, що остання епіграма, переписана на fol. 87v, є епітафією Никифору II Фока, то вже Вольфрам Горанднер ви- словив привабливу думку, що попередні дві також належать до творчості (Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, Dumbarton Oaks Papers 23–24 (1969), 189) або відкидалася (Alexander Kazhdan, A History of Byzantine Literature (850–1000), ed. Christine Angelidi (Athenes, 2006), Vol. II, 251. 6 Marc Lauxtermann, “John Geometres. Poet and Soldier,” Byzantion 68 (1998), 365–367; Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts (Wien, 2003) [Wiener Byzantinistische Studien, 24.1], Vol.1, 233–234, appendix III. John of Melitene, 305–316; Marc Lauxtermann, “Byzantine Poetry and the Paradox of Basil II’s Reign”, Byzantium in the Year 1000, ed. Paul Magdalino (Leiden, 2003) [The Medieval Mediterranean, 45], 207. 7 Нове окреслення біографії Іоанна Геометра див.: Emilie van Opstall, Maria Tomadaki, “John Geometres: a Poet around the Year 1000”, A Companion to Byzantine Poetry, eds. Wolfram Hörandner, Andreas Rhoby, Nikos Zagklas (Leiden, Boston, 2019), 191–211. 8 Paul Magdalino, “Cultural Change? The Context of Byzantine Poetry from Geometres to Prodromos”, Poetry and its Contexts in Eleventh-Century Byzantium, eds. Floris Bernard, Kristoffel Demoen (Farnham, 2012), 35–36, Paul Magdalino, “The Liturgical Poetics of an Elite Religious Confraternity”, Reading in the Byzantine Empire and Beyond, eds. Teresa Shawcross, Ida Toth (Cambridge, 2018), 116–132. 9 Про головні з них (Paris. suppl. gr. 352 та Vat. gr. 743) див. Jean Geometre: poemes en hexametres et en distiques elegiaques. Edition, traduction, commentaire, ed. Emilie van Opstall (Leiden, 2008) (The Medieval Mediterranean, 75), 17–20. 10 Їх ідентифікація ускладнюється й тим, що редактор цієї міні-антології помістив тут же поезії Іоанна Мавропода. Останнє додає плутанини там, де міститься лемма τοῦ αὐτοῦ (див. Wolfram Hörandner, “Miscellanea Epigrammatica”, 109–116). 11 Опублікована Горанднером, однак віднесена ним до творчості Іоанна Геометра (Wolfram Hörandner, “Miscellanea Epigrammatica”, 115). 12 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol.1, 310–311. 21«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока цього ж автора13. Ними є епіграми на розп’яття Ісуса та св. Якова Перського. У випадку першої з них здогад Горанднера виявився дуже влучним, бо у cod. Athous Dion. 264, fol. 337r епіграма знаходить пряму атрибуцію τοῦ Μελιτηνῆς14. З огляду на те, що заголовок τοῦ αὐτοῦ поміж трьома епіграмами стосується не лише епітафії Никифору II Фока, то майже напевно епіграма про зняття Ісуса з хреста та св. Якова також належала Іоанну Мелітенському15. Аналогічні проблеми постають із приписуваними йому епіграмами, які збереглися у мадридському ілюмінованому списку «Огляду історії» Іоанна Скілиці16. Загалом, у cod. Madrid. Vitr. 26-2 міститься колекція з 11-ти істо- ричних поем, розміщених на маргінесу fol. 116v, 139r, 157r, 159r, 182v17. З-поміж них на fol.157r., власне, й поміщена епітафія Никифору II Фока, яка, вочевидь, мала доповнювати мініатюру, що зображала вбивство імперато- ра18. Окрім однієї монодії Симеона Метафраста19, решту дев’ять поем є анонімними. Примітно те, що певна група епіграм присвячена імператору Никифору II Фока, Феофано, Іоанну Цимісхію.20 На жаль, епіграми цієї гру- пи найбільш постраждали у cod. Madrid. Vitr. 26-2 і збереглися дуже фраг- ментарно21. Останньою з переліку є епіграма присвячена Варді (у заголовку — Варді Фока), якого переписувач рукопису помилково ідентифікував з Вардою Фока і тим самим розмістив епіграму до контексту подій громадян- ської війни22. Однак як показав свого часу Ігор Шевченко, герой цієї епігра- ми внаслідок хвороби помер на Криті; ймовірно, це сталося під час візантій- ського походу на острів в 961 р.23 На думку Марка Лакстермана, епіграма про 13 Wolfram Hörandner, “Miscellanea Epigrammatica”, 109–116. 14 Окрім цього списку, епіграма на розп’яття Ісуса збереглася ще у трьох рукописах (cod. Salamanca 2722, fol. 11v, cod. Vat. Urb. 120, fol. 2v та, власне, cod. Athous Dion. 264, fol. 337r.). Її видання за cod. Salamanca 2722 див.: Henry Maguire, Image and Imagination: the Byzantine Epigram as Evidence for Viewer Response, (Toronto, 1996), 21. 15 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol.1, 310–311. 16 Нині доступний в оцифрованому вигляді (http://bdh-rd.bne.es/viewer.vm?id=0000022766, 29.01.2023). Про cod. Madrid. Vitr. 26-2 див.: Vasiliki Tsamakda, The Illustrated Chronicle of Ioannes Skylitzes in Madrid (Leiden, 2002), 7–21, де й детальна бібліографія. 17 Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, Dumbarton Oaks Papers 23–24 (1969), 189–191. 18 Про зв’язок між мініатюрами, текстом Скілиці та вибраними поезіями див. Vasiliki Tsamakda, The Illustrated Chronicle of Ioannes Skylitzes in Madrid, 12–13, 25–28; Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, 189–191. 19 Див. її публікацію та переклад: Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, 210–214. 20 Публікації цих анонімних коротких епіграм, див. Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, 189 (епіграма на Феофано), 190 (епіграма присвяченої Іоанну Цимісхію). 21 Окрім епітафії Никифору II Фока, приписуваної Іоанну Мелітенському, три інші епіграми присвячені імператору Никифору на fol. 157r. збереглися вкрай частково. 22 Зокрема, епіграма повинна була слугувати доповненням до мініатюри, яка ілюструвала смерть Варди Фока (Madrid. Vitr. 26-2, fol. 182v). 23 Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, 191–192. 22 Олександр Филипчук те, як жінка покійного Варди перевезла його тіло і поховала в саркофазі, належала Іоанна Мелітенському24. Лакстерман слушно вказує на паралелі з текстами Іоанна Геометра, утім, не зрозуміло як це співвідноситься із гаданим авторством Іоанна Мелітенського. Позаяк датування написання цієї поеми явно не виходить за 960-ті рр., то, забігаючи наперед, настільки ранній час унеможливлює її віднесення до творчості Іоанна, мит ропо лита Мелітени25. Таким чином, «вибране» Іоанна Мелітенського складається всього із чотирьох поем, серед яких складена ним епітафія Никифора II Фока є най- більш популярною. Її текст дійшов до нас у восьми списках, три найдавні- ші з котрих Vindob. Hist. gr. 35, Par. Coisl. gr. 136 та згаданий Matrit. Vitr. 26-2 датовані XII ст.26, коли інші постали пізніше, Marc. XI 22, Vat. Ottob. gr. 361 (XIV ст.) та Vat. Reg. gr. 166, Vat. Reg. gr. 86, Vat. Ottob. gr. 309 (XV–XVI ст.)27. Епітафія неодноразово видавалася. Вперше її опублікував Карл-Бенедикт Газе у вигляді одного із додатків для свого видання Історії Лева Диякона28. Цей же текст буде пізніше двічі переопублікований у боннському виданні хроніки Георгія Кедрина29. У 1891 р. Теодор Прегер підготував інше видання епітафії вже на основі більшої кількості списків30. Видання Прегера зазнало подальшої ревізії з боку Сільвіо Меркаті. У кількох своїх працях присвячених епітафії, Меркаті привів її текст за більшістю списків, виправивши ряд по- милок у читаннях попередників31. Натомість, Ганс Турн у своєму критичному виданні Огляду історії Іоанна Скілиці, опублікував текст епітафії на основі усіх списків праці цього візантійського історика32. Двадцять років тому Марк Лакстерман підготував критичне видання епітафії за усіма відомими списка- 24 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 314. 25 Зрештою, це стосується й Іоанна Геометра, чия робота над епіграмами простежується не раніше початку 970-х рр. Часові межі роботи Геометра все ще не є належно оцінені, див. Alexander Kazhdan, A History of Byzantine Literature (850–1000), Vol. 2, 252–262; Emilie van Opstall, Maria Tomadaki, “John Geometres: a Poet around the Year 1000”, 191–211; Paul Magdalino, “The Liturgical Poetics of an Elite Religious Confraternity”, 116–132. 26 Окрім Matrit. Vitr. 26-2, про названі рукописи див. Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, ed. Hans Thurn (Berlin, New York, 1973) [CFHB, 5], XXIX. Par. Coisl. gr. 136 нині доступний в оцифрованому вигляді (https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10081674f, 30.01.2023). 27 Стосовно цих кодексів див. Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol.1, 307–310; John Burke, “Mainstream Texts, Viral Media and Hidden Agendas in the Tradition of Patria Texts”, Byzantine culture: papers from the conference “Byzantine days of Istanbul” held on the occasion of Istanbul being European Cultural Capital 2010, Istanbul, May 21–23 2010, ed. Dean Sakel (Ankara, 2014), 387–398. 28 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase (Bonn, 1829), 453. 29 Georgius Cedrenus Ioannis Scylitzae opera, ed. Immanuel Bekker (Bonn, 1838), 378. 30 Theodor Preger, Inscriptiones Graecae metricae ex scriptoribus praeter anthologiam (Leipzig, 1891), 23–24 (№ 28). 31 Silvio G. Mercati, “Note d’epigrafia bizantina, 10: “Epigramma di Giovanni Geometra sulla tomba di Niceforo Foca”, Bessarione 25 (1921), 158–162 (= Silvio Mercati, Collectanea Byzantina (Bari, 1970), Vol. 2, 252–256). 32 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 282–283. 23«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока ми, де вчений запропонував немалу кількість кон’єктур і вказав на ряд по- милкових читань33. Подаємо нижче повний текст і переклад епітафії, ґрунтуючись на її ви- данні Марком Лакстерманом. Тим не менш, не усі кон’єктури дослідника є доцільними34, тому в більшості читань слідуємо за одним із давніших списків cod. Par. Coisl. gr. 136. Ὃς ἀνδράσι πρὶν καὶ τομώτερος ξίφους, πάρεργον οὗτος καὶ γυναικὸς καὶ ξίφους· ὃς τῷ κράτει πρὶν γῆς ὅλης εἶχε κράτος, ὥσπερ μικρὸγης γῆς μικρὸν ᾤκησεν μέρος· 5 τὸν πρὶν σεβαστόν, ὡς δοκῶ, καὶ θηρίοις ἀνεῖλεν ἡ σύγκοιτος, ἓν δοκοῦν μέλος. ὁ μηδὲ νυξὶ μικρὸν ὑπνώττειν θέλων ἐν τῷ τάφῳ νῦν μακρὸν ὑπνώττει χρόνον. θέαμα πικρόν· ἀλλ’ ἀνάστα νῦν, ἄναξ, 10 καὶ τάττε πεζούς, ἱππότας, τοξοκράτας, τὸ σὸν στράτευμα, τὰς φάλλαγγας, τοὺς λόχους ὁρμᾷ καθ’ ἡμῶν ‘Ρωσικὴ πανοπλία· Σκυθῶν ἔθνη σφύζουσιν εἰς φονουργίαν· λεηλατοῦσι πᾶν ἔθνος τὴν σὴν πόλιν, 15 οὓς ἐπτόει πρὶν καὶ γεγραμμένος τύπος, πρὸ τῶν πυλῶν, σὸς, ἐν πόλει Βυξαντίου. ναί. μὴ παρόψει ταῦτα· ῥῖψον τὸν λίθον τὸν σὲ κρατοῦντα, καὶ λίθοις τὰ θηρία τὰ τῶν ἐθνῶν δίωκε· δὸς δὲ καὶ πέτρας 20 στηριγμὸν ἡμῖν, ἀρραγεστάτην βάσιν. εἰ δ’ οὐ προκύψαι τοῦ τάφου μικρὸν θέλεις κἂν ῥῆξον ἐκ γῆς ἔθνεσιν φωνὴν μόνην· ἴσως πτοήσει ταῦτα καὶ τρέψει μόνη. εἰ δ’ οὐδὲ τοῦτο, τῷ τάφῳ τῷ σῷ δέχου 25 σύμπαντας ἡμᾶς· καὶ νεκρὸς γὰρ ἀρκέσεις σῴζειν τὰ πλήθη τῶν ὅλων χριστωνύμων, ὦ πλὴν γυναικὸς τἆλλα δ’ αὖ Νικηφόρος.35 «Хто до мужів був навіть міцнішим за меч, жертва він [нині] жінки і меча. Хто [до того] тримав владу над усією землею, займає малу частинку землі. Навіть звірі, я вірю, залишалися покірними його владі; 33 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 308–309. 34 Дві з них були переглянуті у недавній роботі, John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, Byzantine Culture in Translation, ed. Amelia Brown and Bronwen Neil (Leiden, Boston, 2017) [Byzantina Australiensia, 21], 95–114, 95, n. 2. 35 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol.1, 308–309. У ряді списків роботи Скілиці епітафія підсумована наступним чином: ἀλλὰ ταῦτα μὲν οὔτω συντέθειται (Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 283). 24 Олександр Филипчук Вона вбила його, [та] хто ділила з ним ліжко, здавалося частина тіла його. Хто не бажав спати навіть мало, навіть вночі Спить, зараз, у гробі довгий час. Яка печальна сцена!». «Але зараз, мій імператоре, встань, збери піших, кінних, лучників, твою армію, твої фаланги, твоїх воїнів; На нас йдуть всеозброєнні руси, скіфські народи жадібні до вбивства, кожен народ грабує твоє місто, тих, [кого] лякав раніше до воріт, твій образ, у місті Візантій. Прошу, не сторонись цього, але скинь камінь, який тримає тебе і прожени камінням ці звірині народи. Дай нам також для нашого захисту, найбільш міцну основу. Але якщо ти не бажаєш піднятися хоч трохи з твого гробу, то нехай лише один твій голос рине із землі до народів, можливо, це змусить їх втекти та забратися геть. Але якщо навіть не це, то прийми усіх нас до твого гробу, бо навіть мертвий маєш досить сили врятувати християн». «О, Никифоре, переможець усіх, крім жінки». Іл. 1. cod. Marc. gr. Z 509 (=845), fol. 95r. У кількох рукописах Огляду історії Іоанна Скілиці йдеться про те, що цей невеликий за обсягом текст читався на гробі імператора Никифора II Фока36. Наприклад, у cod. Marc. gr. Z 509, на fol. 95r (іл. 1) міститься розлоге пояс- 36 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 282. Про місце поховання Никифора II Фока в списку імператорських поховань (датований XI ст.) див.: Glanville Downey, “The Tombs of the Byzantine Emperors at the Church of the Holy Apostles in Constantinople”, The Journal of Hellenic Studies 79 (1959), 37. 25«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока нення стосовно призначення епітафії: «митрополита Мелітени епіграма на гріб імператора Никифора Фока» (<T>οῦ Μελιτινῆς μητροπολίτου ἐπίγραμμα εἰς τὸν τάφον τοῦ βασιλέως Νικηφόρου τοῦ Φωκᾶ)37. Натомість, у cod. Par. Coisl. gr. 136 має дещо відмінний вигляд: «Іоанн, митрополит Мелітени, написав ці слова на його саркофазі» (ἐν δὲ τῇ σορῷ αὐτοῦ ὁ Μελιτηνῆς μητροπολίτης Ἰωάννης ταῦτα ἐπέγραψε)38. Це ж пояснення пізніше вже обросло додатковими і водночас помилковими подробицями у cod. Vat. Regin. gr.166, fol. 212r: «Ці ямбічні вірші були знайдені на гробі імператора Никифора Фока, який був похований у монастирі Панагії Перивлептос, що зараз має назву монас- тир Сулуна і належить під Божим управлінням народу вірмен» (Οὗτοι οἱ ἰαμβικοὶ στίχοι εὐρέθησαν ἐν τῇ λάρνακι τοῦ Νικηφόρου βασιλέως τοῦ Φωκᾶ, ὃς ἐτάφη ἐν τῇ Περιβλέπτῳ μονῇ τῆς Παναγίας, ἣ καλεῖται τανῦν Σούλουνα μοναστῆρι, ὃ τὸ τῶν Ἀρμενίων γένος οἶμοι οἰκοῦσι κατὰ θέου παραχώρησιν)39. Видається сумнівним те, що ці короткі нотиції стосовно призначення твору Іоанна Мелітенського читалися у гаданій «антології» його текстів, викорис- таній, у свою чергу, редактором сod. Matrit. Vitr. 26-2 ближче до середини XII ст.40 Зважаючи на брак цього пояснення у рукописах, близьких до оригі- налу роботи Скілиці, то, вочевидь, сприйняття епітафії як напису на саркофа- зі Никифора II Фока належало вже пізнішим переписувачам Огляду історії. Окрім цього давно були зауважені й інші аргументи супроти того, що цей текст міг коли-небудь читатися на гробі покійного імператора. Перш за все, Іоанн Мелітенський прямо і до того ж неодноразово звинувачував у смерті Никифора Феофано, матір імператорів Василія II та Костянтина VIII. Вже Марк Лакстерман слушно вказав на те, що подібний напис не міг бути про- шкрябаний на гробі упродовж всього довгого правління Василія II41. Така аж надто відкрита демонізація образу Феофано була немислима за часу уряду- 37 Сільвіо Меркаті першим привів окремі різночитання для цих коротких вступів до епіграми (Silvio G. Mercati, Collectanea Byzantina (Bari, 1970), Vol. 2, 255). 38 Саме це читання було прийнято Гансом Турном у його критичному виданні (Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 282). 39 Silvio G. Mercati, Collectanea Byzantina, Vol. 2, 255. Поруч з ним у cod. Ambr. gr. 395 міститься близька нотиція, але із дещо відмінним початком: «На гробі хвалебного пана імператора Никифора Фока. Ці літери вирізьблені на кришці його гробу. Його гріб є у монастирі Периплеп тос Пресвятої Богородиці, обителі, що зараз зветься Сулуна і належить вірменам. Іоанн, митрополит Мелітини, писав це ось як» (ἐν τῇ σoρῷ τοῦ ἀοιδίμου βασιλέως κυροῦ Νικηφόρου τοῦ Φωκᾶ. ὅ ἐστιν γεγλυμένα ἐν τῆ λάρνακι τοῦ τάφου αὐτοῦ, ταῦτα τὰ γράμματα. ἔστι δὲ ὁ τύμβος αὐτοῦ ἐν τῇ Περιβλέπτω μονῇ τῆς παναγίας μου τῆς μονῆς, ὃ καλεῖται τὰ νῦν, Σούλουνα μοναστήριον, καὶ ἔχουν αὐτὸ τὴν σήμερον οἱ Ἀρμένιοι. ἔγραψε δὲ τὰ παρόντα Ἰωάννης μητροπολίτης Μελιτηνῆς. ἔχων οὔτως). 40 Про різні оцінки роботи цього редактора чи навіть редакторів, див. Ihor Ševčenko, “Poems on the Deaths of Leo VI and Constantine VII in the Madrid Manuscript of Scylitzes”, 193; його ж, “The Madrid Manuscript of the Chronicle of Skylitzes in the Light of its New Dating”, Byzanz und der Westen. Studien zur Kunst des Europaischen Mittelalters, ed. Irmgard Hutter (Wien, 1984), 117–130; Vasiliki Tsamakda, The Illustrated Chronicle of Ioannes Skylitzes in Madrid, 22–24; Фонкич Б. Л. О происхождении Мадридской рукописи Скилицы, Фонкич Б. Л. Исследования по греческой палеографи и кодикологии: IV–XIX вв. Москва, 2014 [Монфокон, 3], 227–244. 41 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol.1, 234. 26 Олександр Филипчук вання її синів. У зв’язку з цим, видається цілком виправданим сумнів Пола Магдаліно у тому, що епітафія могла бути «опублікованою» в цей час42. На думку Джона Берка, епітафія у такій формі є фікцією, що не мала взагалі шансів на «санкцію» як напис на гробі43. Якщо сприйняття цього тексту як напису на гробі було помилковим, то у такому разі чи вірно зрозуміли зміст, час та безпосередні мотиви написання цього твору? Створення епітафії: імітації та конструкції Здавна запримічена близькість стилю, образів і навіть вибраної лексики епітафії з епіграмами Іоанна Геометра надзвичайно інтригує. Забігаючи на- перед, навряд чи її можна пояснити лише загальними тенденціями візантійської поезії другої половини XI ст.44 Однак, за винятком помилкових здогадів, на кшталт, ототожнення двох поетів, інших її тлумачень по суті не пропонувалося. У світлі цього казусу поглянемо на те, як була створена епітафія Никифору II Фока. Перш за все, зупинимося на примітних словах Іоанна Мелітенського про «голос» покійного імператора з «могили», які можуть знайти своє джерело у кількох епіграмах Іоанна Геометра. Напри- клад, у епіграмі Іоанна Геометра На комітопула (Eἰς τὸν Κομιτόπουλον), датованій кінцем 980-х рр.45, маємо близький вислів: φύσει βασιλεῦ πράγματι Νικηφόρε, μικρὸν προκύψας τοῦ τάφου βρύξον, λέον, δίδαξον οἰκεῖν τὰς ἀλώπεκας πέτραις.46 Природжений імператоре, Никифоре, трохи піднімись з могили, заричи немов лев, навчи лисиць жити між скалами. У іншій короткій епіграмі Іоанна Геометра, яка раніше вважалася части- ною На поразку ромеїв у болгарській тісняві47, заклик «візьмися скоріше за зброю» (ὅπλα λάμβνε θᾶττον) адресований тому ж таки «кесарю» Никифору48. 42 Paul Magdalino, “Cultural Change? The Context of Byzantine Poetry from Geometres to Prodromos”, Poetry and its Contexts in Eleventh-Century Byzantium, 33. 43 John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, Byzantine Culture in Translation, ed. Amelia Brown and Bronwen Neil, 100. 44 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 234. 45 Про датування цієї епіграми див. Васильевский В. Г. Русско-византийские отрывки. К истории 976–989 годов (Из аль-Макина и Иоанна Геометра), 116. 46 Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, ed. J. A. Cramer (Oxford, 1841), Vol. IV, 284; Maria Tomadaki, Ιωάννης Γεωμέτρης, Ιαμβικά Ποιήματα. Κριτική έκδοση, μετάφραση και σχόλια, unpublished PhD thesis, Aristotle University of Thessalonik, 2014, № 31, 81. 47 Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, 296; Васильевский В. Г. Русско- византийские отрывки. К истории 976–989 годов (Из аль-Макина и Иоанна Геометра), 117. 48 Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, 296; Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, № 91, 312. 27«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока Тут спостерігаємо певний паралелізм між рядками цієї епіграми та епітафі- єю, складеною Іоанном Мелітенським. В обох випадках покійний імператор має взятися за зброю проти ворогів. Якщо для Іоанна Геометра цими ворога- ми є болгари, то для Іоанна Мелітенського — руси. Не менш примітною є інша коротка епіграма Іоанна Геометра присвячена десниці покійного імпе- ратора (Eἰς τὴν δεξιὰν τοῦ βασιλέως Νικηφόρου), влада котрого, зрештою, згадана у 3-му рядку епітафії49. Це ж стосується й обрисів влади покійного імператора. Зокрема, у одній із епіграм приділених Никифору II Фока, Іоанн Геометр фіксував його аж надто багату географію походів і завоювань: ᾿Aσσυρίων δ’ ἔκλινα πόλεις καὶ Φοίνικας ἄρδην, Ταρσὸν ἀμαιμακέτην εἷλον ὑπὸ ζύγιον· νήσους δ’ ἐξεκάθηρα καὶ ἤλασα βάρβαρον αἰχμήν, εὐμεγέθη Κρήτην, Κύπρον ἀριπρεπέα, ἀνατολίη τε δύσις τε ἐμὰς ὑπέτρεσσαν ἀπειλάς, ὀλβοδότης Νεῖλος καὶ κραναὴ Λιβύη.50 Я повністю спустошив міста ассирійців та фінікійців, і навіть підкорив неприступний Тарс. Я очистив острови, йдучи за варварським списом, до Криту та знаменитого Кіпру. Схід і Захід здригнулися перед моїми погрозами, і пишний Ніл і кам’яниста Лівія. У епітафії це ж багатство походів підсумоване у словах, що Никифор тримав «владу над усією землею». Цей рядок епітафії, утім, знаходить майже буквальну відповідність вже в іншій епіграмі Іоанна Геометра, у якій набір риторичних формул для глорифікації покійного імператора є чи не найбіль- ший порівняно з усім циклом епіграм присвячених Никифору II Фоці: καὶ φῶς τὸ τοῦ νοῦ πᾶσαν ἀστράψαν χθόνα. ἀλλ᾽ ἄσπασαι μὲν τὸν σύναρχον, φωσφόρε, ἧς γὰρ κατάρχεις ἦρξεν, εἶδεν ἣν τρέχεις. σὺ δ᾽, οὐρανέ, τρόπαια δεσπότου γράφε νίκας γὰρ αὐτοῦ σὸν πλάτος χωρεῖ μόνον51. Ти, сонце, вітай свого співправителя, бо й він правив землею, якою ти керуєш, і бачив землю, по якій ти блукаєш. А ти небо, розписуй трофеї імператора, бо лише твої перемоги охоплюють їх. 49 Maria Tomadaki, Ιωάννης Γεωμέτρης, Ιαμβικά Ποιήματα. Κριτική έκδοση, μετάφραση και σχόλια, 147. 50 Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, ed. J. A. Cramer, 290; Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, ed. Emilie van Opstall, № 61, 210. 51 Maria Tomadaki, Ιωάννης Γεωμέτρης, Ιαμβικά Ποιήματα. Κριτική έκδοση, μετάφραση και σχόλια, 45. 28 Олександр Филипчук Тут варто повернутися до останніх рядків попередньої епіграми Іоанна Геометра. Можна не сумніватися, що вони мають прямий перегук з ключо- вим мотивом епітафії щодо звинувачення «жінки» (Феофано, дружини Ни- кифора II Фока) у вбивстві її чоловіка: πίπτω δ’ἐν βασιλείοις μέσσοις, οὐδὲ γυναικὸς χεῖρας ὑπεξέφυγον, ἆ τάλας ἀδρανίης. ἦν πόλις, ἦν στρατός, ἦν καὶ διπλόον ἔνδοθι τεῖχος, ἀλλ’ἐτεὸν μερόπων οὐδὲν ἀκιδνότερον52. але я впав посеред палацу, не вирвавшись з рук жінки, нещасний від слабкості, Я мав місто, армію і подвійну внутрішню стіну, Але, направду, не має нікого слабкішого за людину. Іоанн Геометр розвивав цю ж тему й далі. Так, в іншій епіграмі, складеній немов від імені покійного імператора, Никифор постає переможеним жін- кою. Тут покійний імператор іронічно просить, аби цю «наложницю і чудову жінку» передали як дар «моїм ворогам і дітям моїх ворогів»53. Поруч з темою вини Феофано, привертають увагу й інші елементи дискурсу Іоанна Геометра в названих епіграмах як-от «місто» або «армія». Важливо, що усі вони зна- ходять свою відповідність у конструкції епітафії. Останнє, веде нас до того, що Іоанн Мелітенський явно був знайомий із епіграмами Іоанна Геометра. Як наслідок цього знайомства, маємо стійкий перелік запозичень, імітацій та алюзій, що є певною основою для «монтажу» ним ряду конструкцій епітафії. Русь біля воріт Константинополя? Інтерпретації Нижче розглянемо детальніше 12–14-ті рядки, котрі видаються одними із найбільш проблемних місць «епітафії». У більшості списків «епітафії» ці рядки мають такий вигляд: 12 ὁρμᾷ καθ’ ἡμῶν ‘Ρωσικὴ πανοπλία· Σκυθῶν ἔθνη σφύζουσιν εἰς φονουργίαν· 14 λεηλατοῦσι πᾶν ἔθνος τὴν σὴν πόλιν Однак вже свого часу Штадтмюллер зауважив слабку узгодженість між цими і наступними рядками: 15 οὓς ἐπτόει πρὶν καὶ γεγραμμένος τύπος, 16 πρὸ τῶν πυλῶν σὸς ἐν πόλει Βυξαντίου. 52 Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, 290; Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, № 61, 210. 53 Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, ed. Emilie van Opstall, № 147, 336. 29«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока Вбачаючи тут неузгодження синтаксису, Штадтмюллер запропонував важливу кон’єктуру. Замість πᾶν ἔθνος він пропонував читати πανσθενῶς54. Таке втручання дозволяло уникнути буцімто тавтологічної згадки про «на- роди», які грабують Константинополь. Забраковуючи «народи» з 14-го рядка, Штадтмюллер, тим не менш припускав, що саме згадані раніше «скіфи» мають лякатися образу Никифора на воротах міста. Однак пропоноване ним як панацея читання πανσθενῶς не зафіксоване у жодному рукопису епітафії. Слід визнати, що синтаксична конструкція рядків 12–16 не є простою, тому в кількох рукописах бачимо спробу її виправлення: Par. Coisl. gr. 136, fol. 101v Vindob. Hist. gr. 35, fol. 106r Vat. Reg. gr. 86, fol. 122r ὁρμᾷ καθ’ ἡμῶν ‘Ρωσικὴ πανοπλία· Σκυθῶν ἔθνη σφύζουσιν εἰς φονουργίαν· λεηλατοῦσι πᾶν ἔθνος τὴν σὴν πόλιν ὁρμᾷ καθ’ ἡμῶν ‘Ρωσικὴ πανοπλία· Σκυθῶν ἔθνη σφύζουσιν εἰς φονουργίαν· ἐχθροῖ λεηλατοῦσι σὴν, μάκαρ, πόλιν ὁρμᾷ καθ’ ἡμῶν ‘Ρωσικὴ πανοπλία· Σκυθῶν ἔθνη σφύζουσι σὴν, μάκαρ, πόλιν Зокрема, переписувач cod. Vat. Reg. gr. 166 замінив πᾶν ἔθνος на ἐχθροῖ. Мабуть, під цими «ворогами» він розумів тих же русів та скіфів, згаданих вище. Більш радикальніше діяв писець іншого рукопису — cod. Vat. Reg. gr. 86. Він зумів модифікувати 13–14 рядки таким чином, що у результаті ним було істотно скорочено текст, однак без втрати змісту. Оскільки він випустив πᾶν ἔθνος, то згідно його міркувань саме скіфи тут й грабують місто. Утім, зв’язок між рядками є міцнішим, ніж здавалося цьому пізньому книжнику. Випущен- ня з 14-го рядку πᾶν ἔθνος приводить до очевидного неузгодження з наступ- ними рядками, а саме: хто ж у такому разі має остерігатися образу Никифора? Дуже непросто оминути цей дражливий момент у перекладах цього фрагмен- ту епітафії. Приймаючи кон’єктуру Штадтмюллера, Лакстерман змушений покладати провину на плюндрування «улюбленого» міста Никифора на «багатьох осіб»: «For the Russian panoply rushes headlong at us / the Scythian tribes eagerly long for bloodshed / and the very persons who were once frightened when they saw your image depicted on the gates of Byzantium / are violently plundering your beloved city»55. Ці ж невизначені «особи» до того ж невідомі джерелу, судячи з міркувань Лакстермана, вочевидь, були тими ж, хто бачив раніше образ Никифора на воротах Константинополя. Навряд чи виключення Лакстерманом πᾶν ἔθνος з 14-го рядка є вдалим. Це рішення не лише мало прояснює зміст епітафії, але й ще додає плутанини. Зважаючи на вкрай непросту конструкцію 12–15 рядків, інші переклади та- кож містять хиби. Так, Джон Вортлі, ґрунтуючись на виданні епітафії Гансом Турном, пропонував наступний переклад цих рядків: «For Russian, fully 54 Theodor Preger, Inscriptiones Graecae metricae ex scriptoribus praeter anthologiam, 23–24 (№ 28). 55 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 233. 30 Олександр Филипчук armed, assail our ports / The Scyths are anxious to be slaughtering / While every people does your city harm»56. Як бачимо, Вортлі додав помилкової метафо- ричності першому рядку, приписуючи русам рух на ворота чи порти Констан- тинополя. До того ж Вортлі випускав важливе для форми 13-го рядка ἔθνη, що залишало скіфів без будь-якого означення. Останнього зміг уникнути Ерік МакГір у своєму перекладі, транслюючи ці рядки епітафії: «The armed might of Russia is upon us / The races of the Scyths hasten to the slaughter / And all the nations assail the city»57. Щодо першого рядка, то, очевидно, додане ним «might» є зайвим, як й, звичайно, назва «Russia» не є добрим перекладом для прикметника ‘Ρωσικὴ58. Більш точним є переклад цього фрагменту епітафії Бернаром Флюзеном («Les Russes tout armés sur nous se précipitent / Et les nations scythes veulent nous massacrer / Les peuples se rassemblent pour piller votre ville») за винятком останнього рядка, де «les peuples» не отримали жод- ного означення59. Не позбавлений проблем й найновіший за часом переклад цих рядків зроблений Джоном Берком. Згідно його тлумачення, 12–16-ті рядки мають наступний вигляд: «Russian armour is surging toward us / nations of Scythians are throbbing for murder/ every nation is raiding around your city / whom previ- ously a mere graven image would intimidate / before the gates, your image, in the city of Byzantium»60. Перш за все, Берк аж надто вільно транслює 14-й рядок. Замість плюндрування, розорення чи грабунку «кожним народом» в Констан- тинополі, отримуємо малозрозумілі набіги біля міста. Є певна іронія в тому, що старий переклад В. Г. Васильєвського, зроблений на основі боннського видання Георгія Кедрина, не містить у цьому фрагменті подібних огріхів: «На нас устремляется русское всеоружие / Скифские народы яростно поры- ваются к убийствам / всяческий язык разоряет твой град»61. Складнощі перекладу цих рядків посилюються тим, що як 13-й, так й 14-й рядок містять «народи», що робить можливим подвійну адресацію 15– 16 рядків. До того ж виключення πᾶν ἔθνος з 14-го рядка лише додало плута- нини для розуміння цього фрагменту та епітафії в цілому в літературі. З огля- ду на те, що згадки в епітафії про русів, які йдуть на Константинополь, скіфські «народи» і грабунки у Константинополі можуть виступати вагомою 56 John Skylitzes, A Synopsis of Byzantine History 811–1057. Translation by John Wortley, with introduction by Jean-Claude Cheynet and Bernard Flusin and notes by Jean-Claude Cheynet (Cambridge, 2010), 270. 57 Eric McGeer, Sowing the Dragon’s Teeth: Byzantine Warfare in the Tenth Century (Washington, 2008) [Dumbarton Oaks Studies 33], 170. 58 Eric McGeer, Sowing the Dragon’s Teeth: Byzantine Warfare in the Tenth Century, 170. 59 Jeans Scylitzès, Empereurs de Constantinople, texte traduit par Bernard Flusin, Jean-Claude Cheynet (Paris, 2003) [Réalités Byzantines, 8], 237. 60 John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, Byzantine Culture in Translation, ed. Amelia Brown and Bronwen Neil, 96. 61 Васильевский В. Г. Русско-византийские отрывки. К истории 976–989 годов (Из аль-Макина и Иоанна Геометра), 114–115. 31«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока датуючою ознакою, то про які події тут йшлося Іоанну Мелітенському? Як розуміти цю загадку з «народами» епітафії? Чи відбуваються усі зазна- чені у епітафії події водночас? Здається, В. Г. Васильєвський був першим, хто запропонував цілісні інтер- претації цього фрагменту епітафії. Помилково (як тепер вже очевидно) ото- тожнюючи Іоанна Мелітенського з Іоанном Геометром, він припускав, що в рядках 12–14 поету йшлося про події осені 970 р., коли руси Святослава Хороброго і його союзники печеніги та угри грабували Фракію і Македонію й загрожували самому Константинополю. Поруч з цим, вчений висловив й альтернативну гіпотезу, а саме: епітафія датується часом Василія II62. У тако- му разі, на думку Васильєвського, Іоанн Мелітенський натякав у цих рядках на ворожі дії князя Володимира Великого «близько 986–988 рр.», коли під «скіфами» вчений розумів болгар63. Розглянемо спершу ймовірність алюзії на війни зі Святославом Хороб- рим. Лев Диякон, а слідом за ним й Іоанн Скілиця, оповідають про рух армії Святослава до Аркадіополя64. Попри те, що кілька джерел фіксують страхи мешканців Константинополя перед русами65, все ж навряд чи їхня поразка біля Аркадіополя відповідає змісту 12-го рядка. Ба більше, нічого не вказує, що армія русів восени 970 р. могла бути біля Константинополя, а самі руси у цей час (чи пізніше) взяли участь у грабунках у місті. Щодо другої ідеї Васильєвського, то дуже сумнівно, що захоплення русами Херсона могло бути інтерпретоване як рух до Константинополя. Цьому припущенню вчено- го прямо суперечать слова автора епітафії, що руси йдуть «на нас», коли в Константинополі мають місце й грабунки, до яких причетні усі перелічені у 12–13-х рядках «народи». Тим не менш, завдячуючи у першу чергу Васильєвському, у літературі закріпилася гадка про поміщення епітафії в контекст громадянської війни 987–991 рр. Дещо парадоксально її розвинув Анджей Поппе. У межах своєї гіпотези щодо перечитання ролі Володимира Великого у громадянській війні у Візантії, вчений розглядав епітафію як реакцію Іоанна Мелітенського на союз Василія II з русами66. На думку Поппе, слова поета свідчать про 62 Васильевский В. Г. Русско-византийские отрывки. К истории 976–989 годов (Из аль-Макина и Иоанна Геометра), 114–115. 63 Васильевский В. Г. Русско-византийские отрывки. К истории 976–989 годов (Из аль-Макина и Иоанна Геометра), 114–115. 64 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase, 108.18–111.5; Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 288.23–291.4. Зіставлення джерел щодо битви під Аркадіополем див.: Eric McGeer, Sowing the Dragon’s Teeth: Byzantine Warfare in the Tenth Century, 294–298. 65 Окремі з цих страхів влучно описав пізніше Лев Диякон (Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase, 154.11-22), коли інші, як-от передані у Житії св. Нифонта Констан ти- анського, не були розпізнані донедавна (Иванов С. А. Новый источник о балканской кампании Руси в 970 г., Иванов С. А. Византийская культура и агиография. Москва, 2020, 436–443). 66 Andrzej Poppe, “The Political Background to the Baptism of Rus’: Byzantine-Russian Relations between 986–89”, Dumbarton Oaks Papers 30 (1976), 195–244, 216–217; Andrzej Poppe, “The 32 Олександр Филипчук присутність армії русів у Константинополі. Ба більше, саме ця армія, наді- слана князем Володимиром на допомогу Василію II, грабує у Константино- полі67. Слідуючи думці вченого, ці грабунки мали статися ще перед битвами під Хризополем та Авідосом, тобто припадали на осінь 988 р. Поппе нама- гався відмежувати грабунки русів від жаги до вбивства, згаданої у 13-му рядку, однак це не позбавляє проблем його тлумачення68. Перш за все, навіть ті візантійські автори, що критично налаштовані до політики Василія II, мовчать про грабунки чи плюндрування Константинополя русами восени 988 р. або пізніше. Видається, що Василій II як раз й унеможлив подібний сценарій, бо нічого не вказує, що армія русів була розміщена в Константино- полі після свого прибуття69. На цьому тлі, викликає сумнів і загальна оцінка Поппе ключового 12-го рядка. Якщо армія русів є союзною для Василія II, то чому Іоанн Мелітен- ський писав, що руси йдуть «на нас»? У кількох своїх працях Лакстерман запропонував вирішення цієї дилеми. Розвиваючи ідею Поппе про «непопу- лярність» союзу з русами, Лакстерман вважає, що Іоанн Мелітенський не був на боці Василія II під час громадянської війни, а підтримував Варду Фока, небожа покійного імператора Никифора II Фока70. Оскільки бунт Варди Фока проти Василія II розпочався саме у Мелітені, то, на думку Лакстермана, це однозначно вказує на заангажування Іоанна Мелітенського до табору при- бічників Варди Фока71. Тим самим, в уявленні Лакстермана епітафія набуває рис політичного памфлету, де не лише міститься глорифікації родини Фока, але й має місце критика політики Василія II, особливо його союзу з русами. Аналогічно гіпотезі Поппе, її модифікація з боку Лакстермана лише додає суперечностей. Окрім того, що про грабунки армії русів, найманців на боці Василія II, не йдеться у джерелах, апелювання Лакстермана до перебування Іоанна в Мелітені у 988–989 рр. не знаходить жодних підтверджень72. У цьо- му контексті інтерпретація ним 12–14 рядків епітафії є дуже проблемною. З огляду на те, що саме Константинополь є в центрі уваги поета, переорієн- тування Лакстерманом руху русів з столиці на прибічників узурпатора, вклю- Christianization and Ecclesiastical Structure of Kyivan Rus’ to 1300”, HUS 21 (1997), 328 (=Andrzej Poppe, Christian Russia in the Making (Burlington: Ashgate, 2007) [Variorum Collected Studies Series CS867], V). 67 Andrzej Poppe, “The Political Background to the Baptism of Rus’: Byzantine-Russian Relations between 986–89”, 216–217. 68 Andrzej Poppe, “The Political Background to the Baptism of Rus’: Byzantine-Russian Relations between 986–89”, 216. 69 Про шлях армії русів зібраної Володимиром Великим для імператорів Василія II та Костянтина VIII див. мою роботу: Забутий святий. Князь Володимир Великий між Сходом та Заходом. Київ, 2020, 111–117. 70 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 236; Marc Lauxtermann, “Byzantine Poetry and the Paradox of Basil II’s Reign”, 207–208. 71 Marc Lauxtermann, “Byzantine Poetry and the Paradox of Basil II’s Reign”, 207–208. 72 Схоже, упевненість дослідника спирається тут лише на традиційне уявлення про Іоанна Мелітенського як безпосереднього сучасника подій громадянської війни. 33«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока чаючи ту ж Мелітену, не видається слушним. З одного боку, дослідник впев- нений, що руси грабували у Константинополі, з іншого — відправляє цих же русів з Константинополя супроти війська Варди Фока, залишаючи плюндру- вання (λεηλατοῦσι) комусь іншому. Здається, гіпотеза Лакстермана була останньою спробою знайти історичний контекст для постання епітафії. Недавно, Джон Берк запропонував своєрідний вихід із цього глухого кута інтерпретацій 12–14 рядків епітафії. Зокрема, дослідник вважає марним сам пошук змісту цього фрагменту, бо, на його думку, черговість від русів до «народів скіфів» і, врешті, «кожного народу» є лише фігурою мовлення73. Згідно з Берком, тут має місце звичний для риторики tricolon ascendens, коли прогресія (руси / «народи скіфів» / «кожен народ») веде до гіперболізації74. Іншими словами, вчений доводить абсолютно фікційний характер цих ряд- ків. Утім, такий висновок видається нам передчасним. Як буде показано нижче, ще не усі ресурси наших джерел були використані для пошуку іс- торичного контексту епітафії. Мабуть, на заваді цьому стало те, що біль- шість вчених воліли розглядати Іоанна Мелітенського як сучасника і диси- дента водночас чи то подій 970 р., чи то вже часу громадянської війни 987–991 рр. Однак наскільки слушною є така усталена традиція сприйняття епітафії? Джерела епітафії Перш ніж безпосередньо перейти до з’ясування віх біографії Іоанна Мелітенського, зупинімося на колі ймовірних джерел його твору. Якщо скла- дення ним епітафії по суті було монтажем фрагментів епіграм Іоанна Гео- метра, то чи не можна відшукати й інші запозичення? Вже перші видавці епітафії, серед яких і Теодор Прегер, зауважували певну близькість стилю опису Никифора в епітафії з поемою Феодосія Диякона Взяття Криту75. Враховуючи те, що Феодосій Диякон у своїй поемі використав усе багатство риторичних формул, образів та оцінок для уславлення відвоювання острова стратигом Никифором Фока у 960–961 рр., запозичення не виглядали б не- доречними76. Якщо Теодор Прегер та інші обмежувалися лише загальними характеристиками, то Джон Берк першим показав одне буквальне запозичення з поеми Феодосія, яке читається в 3-му рядку епітафії77. На цьому запозичення 73 John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, Byzantine Culture in Translation, ed. Amelia Brown and Bronwen Neil, 110. 74 John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, 100. 75 Theodor Preger, Inscriptiones Graecae metricae ex scriptoribus praeter anthologiam, 23–24 (№ 28). 76 Theodosii Diaconi, De Creta Capta, ed. Hugo Criscuolo (Leipzig, 1979); Théodose le Diacre, La prise de la Crète (960–961), Introduction, traduction et notes René-Claude Bondoux, Jean-Pierre Grélois (Paris, 2017). Про риторику Феодосія Диякона, див.: Alexander Kazhdan, A History of Byzantine Literature (850–1000), Vol. 2, 274–278. 77 John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, 105–106. 34 Олександр Филипчук із Взяття Криту не завершуються. Ймовірно, саме з цієї поеми Іоанн Мелітенський запозичив вкрай рідкісний термін τοξοκράτας, а також звернен- ня до Ники фора — ἄναξ, котре часто вживається Феодосієм Дияконом78. Видається, що Взяття Криту зовсім не єдине джерело для епітафії. Зо- крема, вжитий Іоанном Мелітенським у 12-му рядку вислів ‘Ρωσικὴ πανοπλία є надзвичайно рідкісним і зустрічається лише в Історії Лева Диякона79. Настільки прикметний збіг змушує нас переглянути можливість впливу Історії на написання Іоанном Мелітенським його тексту. Зрештою, з Історії Лева Диякона він міг би почерпнути й немало інших подробиць, котрі дуже згодилися би для конструкції глорифікаційного образу Никифора II Фока. Спробуємо відшукати подібні сліди ймовірного зв’язку між двома текста- ми. Перш за все, вислів ‘Ρωσικὴ πανοπλία у Історії Лева Диякона поміщений до знаменитої «промови» Святослава Хороброго80. Примітно, що у цій же 9-й книзі Історії Лев Диякон також вживає πανοπλία, однак вже стосовно візантійців, які супроводжували імператора Іоанна Цимісхія на зустріч із Святославом81. Аналогічно πανοπλία вживалося ним і раніше для окреслення саме візантійської армії82. Якщо Іоанн Мелітенський читав Історію, то, оче- видно, запозичити вислів ‘Ρωσικὴ πανοπλία він міг лише з цього обсягового твору. Ймовірно, це стосується й наступного рядка, де, схоже, міститься па- рафраза слів Лева Диякона про насильство русів: «καὶ τὴν τῶν Ῥῶς σφαδάζουσαν κατὰ τῶν Ῥωμαίων»83. Привертає увагу й те, що зібрання армії покійним імператором в епітафії дуже нагадує опис Левом Дияконом при- готувань Никифора II Фока до війни з русами84. Не менш показові й інші подробиці. Зокрема, у епітафії образно мовиться, що Никифор не дозволяв собі заснути навіть на короткий час вночі. Звичайно, тут аскетизм покійного імператора має своєрідне продовження, а саме: «те- пер» Никифор спить «довгий час» у могилі. Попри метафоричність цих рядків епітафії, інформацію про аскетизм покійного імператора Іоанн Мелітенський міг також відшукати в Історії Лева Диякона85. Коли згадка ним про роль Фе- офано у обставинах вбивства її чоловіка, вочевидь, могла б виступати дани- ною багатим чуткам та історіям, які без сумніву циркулювали у Константинополі 78 Останні запозичення також відзначені вперше Джоном Берком (John Burke, “Nikephoros Phokas as Superhero”, 105–106). 79 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase (IX, 8), 151. 80 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem (IX, 8), 151: ὁ δὲ Σφενδοσθλάβος, μύχιον καὶ πικρὸν ἀνοιμώξας, οἴχεται τὸ κλέος, ἔφη, ὃ τῇ Ῥωσικῇ πανοπλίᾳ συνείπετο, τὰ πρόσοικα καταστρεφομένῃ ἔθνη ἀπονητὶ, καὶ χώρας ὅλας ἀνδραποδιζομένῃ ἀναιμωτὶ, εἰ νῦν ἀκλεῶς Ῥωμαίοις ὑπείξομε. 81 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem (IX, 11), 156. 82 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem (III, 1), 36. 83 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem (VII, 3), 117. 84 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase, (V, 3), 78: τὴν πεζικὴν στρατιὰν ἐξήρτυε, καὶ τοὺς λόχους καθώπλιζε, καὶ τὴν ἱππικὴν φάλαγγα ἐς βάθος διέταττε, καὶ πανσιδήρους ἱππότας ἀπέφαινε. 85 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase, 85–91. 35«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока в останній третині X ст.86, то нічні переживання Никифора, навпаки, невідомі іншим джерелам. Більше того, навіть у Службі, складеній для промоції куль- ту Никифора, не має згадок про безсоння імператора87. Окрім Феофано, Іоанн Мелітенський у 2-му рядку додавав, що Никифор був переможений мечем. Цілком ймовірно, що остання деталь є парафразою слів Лева Диякона про те як Лев Валант, один із вбивць, розрубав мечем голову імператору88. У руслі цих спостережень необхідно повернутися до наявної в епітафії прогресії (руси / «народи скіфів» / «кожен народ»). Якщо припускати запози- чення автором епітафії вислову ‘Ρωσικὴ πανοπλία з Історії, то чи мають іден- тичне походження й інші конструкти цієї прогресії? У своїй Історії Лев Дия- кон строго використовує назви «руси» і «скіфи» як синоніми для позначення колишніх найманців імператора Никифора II Фока89. Примітно те, що немає послідовності у вживанні Левом Дияконом цих імен. Хоча у його наративі форма «руси» за кількістю вживань дуже поступається «скіфам», важливо те, що означення «народ» здебільшого стосується саме «скіфів»90. Схоже, Іоанн Мелітенський під впливом Історії вибудував ідентичну наративну конструк- цію. У межах цієї конструкції, бачимо у 12–13-х рядках ту ж синонімічну пару — «руси» і «скіфи». Таким чином, прогресія «народів» у епітафії по суті є лише метафоричним описом одного «народу» — русів. Іншими словами, застосована Іоанном Мелітенським гіперболізація фіксувала як шлях русів, їх жагу до насильства, так і місце серед тих «народів», які грабували у Констан- тинополі. Розгадка цієї прогресії буде повною, коли вдасться з’ясувати, яким саме подіям відповідають рядки епітафії Іоанна Мелітенського. Образ Никифора Наступні рядки (15–16) є не менш складними для тлумачення. Поміж минулим і сучасним постає «образ» покійного імператора, для котрого поет винаходить звичне для нього протиставлення: раніше «народи» (руси) боя- лися лише одного «образу» Никифора, а тепер вони нападають і грабують. Коли зміст цього протиставлення минулого і теперішнього видається цілком прозорим для інтерпретації, то додане поетом у 16-му рядку напрочуд туман- не. Що саме мали бачити «народи» (руси)? Як розуміти вислів поета про 86 З-поміж них див.: Michaelis Pselli, Historia Syntomos, ed. J. Aerts (Berlin, 1990) [CFHB, 30], 99; Chronica Byzantina breviora = Die byzantinischen Kleinchroniken, ed. Peter Schreiner (Wien, 1975) [CFHB, 12.1], 156–162, 163–168. 87 Louis Petit, Office inédit en l’honneur de Nicéphore Phocas, BZ 13 (1904), 328–342; Dennis Sullivan, The Rise and Fall of Nikephoros II Phokas. Five Contemporary Texts in Annotated Translations (Leiden, 2018) [Byzantina Australiensia, 23], 192–196. 88 Leonis Diaconi Caloensis, Historiae Libri Decem, ed. C. B. Hase, 87–88. 89 Поруч зі «скіфами», Лев Диякон вживав ще кілька форм, як-от «тавроскіфи» та «таври». 90 Загалом, назва «скіфи» використана Левом Дияконом у більш ніж 64 випадках, тоді як «роси» — всього у 24. 36 Олександр Филипчук «образ» Никифора? Де, власне, цей «образ» був «накреслений»? Знайти відповідь на запитання можуть допомогти дві епіграми Іоанна Геометра. У першій з них, під незвично довгим заголовком «Які слова пан імператор Никифор, [знаходячись] поміж святими, міг би мовити, коли його образ [нині] знищено?», йдеться забуття навколо покійного імператора91. Схоже, епіграма є своєрідною реакцією Іоанна Геометра, спрямованою на якийсь відомий йому випадок спаплюження пам’яті про діяння Никифора пізніше, бо поет вкотре перелічує подвиги покійного імператора у світлі новопоста- лих загроз92. Це стирання пам’яті про Никифора є ключовою темою епіграми. Поет натякає на «ревнощі» до славних діянь покійного імператора, які, врешті решт, звелися проти «образів» Никифора93. Щодо цих «образів» Іоанн Геометр обмежився лише тим, що відзначив «стіни», які залишив Никифор94. Натомість, друга його епіграма присвячена імператору Никифору (Εἰς τὸν κύριν Νικηφόρον τὸν βασιλέα) подає вичерпний опис цього «образу» покійного імператора: Μὴ χρώμασι ποίκιλλε δεσπότου θέαν, ἀλλ᾽ ἀδάμαντα, χρυσόν, ἄργυρον, λίθον, χαλκόν τε καὶ σίδηρον ἁρμόσας ἅμα, μόρφου τὸ σῶμα· καρδίαν μὲν χρυσέαν πρώτιστα πλάττε, στέρνα λαμπροῦ δ᾽ ἀργύρου, χεῖρας δὲ χαλκοῦ καὶ σθένη βραχιόνων, τὴν ἰξὺν ἀδάμαντος, ἐκ λίθου πόδας, κνήμας δὲ καὶ τὰ νῶτα καὶ στερρὰν κάραν τὸ πᾶν σιδηρᾶ. ταῦτα μοι ξενοτρόπως μίξας τὰ πάντα καὶ κεράσας τῇ τέχνῃ, ἄγαλμα καινόν, αὐτόχυτον, ποικίλον ἵστη πρὸς αὐγάς, ἔνθα φλογμὸς ἡλίου χιών τε καὶ χάλαζα καὶ κρυμοῦ βία· τούτοις τὸ σῶμα δεσπότου τοὐμοῦ τύπου. ἄμφω δὲ χεῖρες ἐκτάδην ἡπλωμέναι, πρὸς τὴν ἕω μὲν δεξιὰ νικηφόρος, πρὸς ἥλιον δὲ τὸν δύνοντα θατέρα, γῆς ἄκρα δεικνύτωσαν ὥσπερ Αὐσόνων οὓς σὺν χρόνοις ἔτεινε πέντε τοὺς ὅρους. τούτοις ἀπεικόνιζε σῶμα δεσπότου.95 91 Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, ed. Emilie van Opstall, № 80, 282. 92 Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, № 80, 282. 93 Можливо, цими словами Іоанна Геометр натякає на забуття навколо Никифора II Фока, яке мало місце при дворі Василія II та Костянтина VIII упродовж 980–990-х рр. Про інші приклади реакції Іоанна Геометра на стирання пам’яті про Никифора II Фока див.: Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, 290; Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, № 61, 210. 94 Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, № 80, 284. 95 Maria Tomadaki, Ιωάννης Γεωμέτρης, Ιαμβικά Ποιήματα. Κριτική έκδοση, μετάφραση και σχόλια, 44. 37«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока Не малюйте імператора фарбами, але діамантами, золотом, сріблом, міддю, і залізом формуйте його тіло. Серце із золота, груди яскравим сріблом, руки з міді, талію з алмазів, з каменю ноги, а спину і могутню голову зробіть цілком із заліза. Змішавши і вміло поєднавши все це, поставити виліплену статую, обличчям до Сходу, де є сонячне полум’я, сніг, град і сила холоду. Саме з цього сформоване тіло мого імператора. Дві його руки розкинуті, переможна права на схід, а друга на захід сонця, Вказуючи на усі кінці землі Авсонів, які він розширив за п’ять років. Так виглядає тіло імператора. У світлі першої частини цієї епіграми не викликає жодних сумнів те, що Іоанн Геометр розумів «образ» Никифора саме як «статую». Для витворення уявної ним «статуї» поет скористався словами Книги пророка Даниїла, а та- кож використав звичні для циклу його епіграм, присвячених Никифору, події та риторичні конструкції (каламбур з іменем імператора, кількість років правління, звитяги, слава, тощо)96. Витворюючи «статую» Никифора, Іоанн Геометр явно будував свій опис за очевидною моделлю — знаменитою ста- туєю в Константинополі на форумі Тавра97. Мабуть, його вибір був не ви- падковим. Довкола цієї знаменитої статуї циркулювало немало чуток та іс- торій. Однак примітно те, що вже в останній чверті X ст. (як можна судити з Патріа) в Константинополі могли гадати, хто саме зображений на цій статуї та, головне, які смисли вона несе98. На тлі цих постійних «переатрибуцій» статуї Іоанн Геометр, схоже, міг уявляти її саме як «образ» покійного імпе- ратора. Здається, таке сприйняття було властивим не лише для нього. Іміту- ючи окремі епіграми Геометра, Іоанн Мелітенський, вірогідно, слідував за «образом» Никифора й тут. Оскільки саме руси є тим народом, який має ба- чити «статую» Никифора та остерігатися його сили, опис у Патріа вказаної статуї на форумі Тавра може вказати й на мотиви Іоанна Мелітенського. Анонімний автор Патріа окреслював таку композицію цієї статуї: 96 Anecdota Graeca e Codd. Manuscriptis Bibliothecae Regiae Pariensis, 284; Maria Tomadaki, Ιωάννης Γεωμέτρης, Ιαμβικά Ποιήματα. Κριτική έκδοση, μετάφραση και σχόλια, 81. 97 Про неї див.: Arne Effenberger, “Zu den beiden Reiterstandbildern auf dem Tauros von Konstantinopel”, Millennium-Jahrbuch 5 (2008), 261–229; Elena N. Boeck, The bronze horseman of Justinian in Constantinople: the cross-cultural biography of a Mediterranean monument (Cambridge, 2021), 137–195. 98 Стосовно сприйняття цієї статуї упродовж XI–XII ст. див.: Paul Magdalino, “Prophecies on the Fall of Constantinople”, Urbs capta. The fourth Crusade and its consequences, ed. Angeliki Laiou (Paris, 2005), 41–55; Elena N. Boeck, The bronze horseman of Justinian in Constantinople: the cross-cultural biography of a Mediterranean monument, 137–195. 38 Олександр Филипчук Посередині було розміщене зображення вершника, яке одні називають Ісусом Навином, а інші — Беллерофонтом. На чотирикутному цоколі були зображені сцени останніх днів Константинополя, коли його захоплять руси. Ліва нога вели- чезного коня спирається на мідну фігуру, яка зображує зв’язаного чоловіка, що схилився на коліна99. Чи не є слова Іоанна Мелітенського про «образ» Никифора та «народи», які боялися імператора алюзією на «останні дні» Константинополя, зображе- ні на статуї з форуму Тавра? Не виключено, що конструюючи прогресію «народів», де русам було відведено ключове місце серед «ворогів», поет міг спиратися й на доволі стійке уявлення кінця X ст. про роль русів в «останні дні». Схоже, це уявлення ґрунтувалося не лише на адаптації пророцтва Єзе- кіїля, а й відбивало тривалі перипетії війни з русами Святослава Хоробро- го100. У цьому контексті, цілком ймовірно, зійшлися усі ланки, які були включені Іоанном Мелітенський до епітафії: від «образу» Никифора до старих і нових ворогів. Отже, проаналізовані нами рядки епітафії набувають відмінного змісту: руси, які раніше остерігалися Никифора Фока, тепер віль- но нападають на Константинополь. Іоанн, єпископ Мелітени: штрихи до біографії Коли жив Іоанн, митрополит Мелітени, гаданий автор перелічених вище епіграм? На думку Марка Лакстермана, а слідом за ним й інших [PmbZ #23161], Іоанн Мелітенський жив у другій половині X ст.101 Якщо прийняти запропоноване Лакстерманом датування, його творчість припадає на 960– 980-ті рр. На думку дослідника, епіграма, присвячена Варді, була написана Іоанном Мелітенським близько 961 р., епітафія Іоанну Цимісхію — після 976 р., а епітафія Никифору Фоці — упродовж 988–989 рр.102 У річищі хронологічної стратифікації Лакстерманом цих поезій, епітафія Никифору Фоці видається чи не останнім твором Іоанна Мелітенського, написаним, вочевидь, вже наприкінці його життя. Однак чи так це? Перш за все, жодне 99 Scriptores Originum Constantinopolitanarum, ed. Theodor Preger (Leipzig 1901–1907), Vol. II, 176. 7-14: Μέσον δὲ τῆς αὐλῆς ἐστιν ἔφιππος μεγαλιαῖος, ὃν οἱ μὲν λέγουσιν ’Ιησοῦν τὸν υἱὸν τοῦ Ναυῆ, ἕτεροι δὲ τὸν Βελλεροφόντην ἤχθη δὲ ἀπὸ τῆς μεγάλης ’Αντιοχείας. Τὸ δὲ τετράπλευρον του ἐφίππου τὸ λιθόξεστον ἔχει ἐγγεγλυμμένας ἱστορίας τῶν ἐσχάτων τῆς πόλεως, τῶν ‘Ρῶς τῶν μελλόντων πορθεῖν αὐτὴν τὴν πόλιν. 100 З легкої руки Васильєва, слова Патріа про русь та «останні дні» відносили до перипетій походу русів на Константинополь в 860 р. (Alexander Vasiliev, The Russian Attack on Constantinople in 860 (Cambridge. Mass., 1946), 242). Однак нічого не вказує, що таке уявлення про статую було популярне вже з другої половини IX ст. Натомість ідея Анджея Поппе вбачати у цьому фрагменті Патріа свідчення про грабунки русів у Константинополі в 988–989 рр. (Andrzej Poppe, “The Political Background to the Baptism of Rus’: Byzantine-Russian Relations between 986–89”, 218) не є вірогідною, насамперед, через те, що текст Патріа вже був складений до цього часу. 101 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 316. 102 Marc Lauxtermann, Byzantine Poetry from Pisides to Geometres. Texts and Contexts, Vol. 1, 316. 39«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока джерело не згадує про Іоанна Мелітенського або Іоанна, митрополита Мелітени, для другої половини X ст. Це повинно особливо насторожувати, зважаючи на те, що немало згадок у рукописах, в яких дійшли його тексти, фіксують його статус єпископа Мелітени. Ба більше, надаючи Іоанну Мелі- тенському «голос» в громадянській війні 987–991 рр., не брали до уваги те, що немає жодних свідчень про його гадану роль під час цих подій. Якщо Іоанн був митрополитом Мелітени вже у час громадянської війни, то зовсім непросто пояснити мовчання про нього у джерелах останньої третини X ст. Конструюючи непримітного сучасникам далеко не «анонімного» автора X ст., вчені, схоже, пройшли повз добре відомого джерелам Іоанна, митрополита Мелітени, який активно діяв у 1020–1030-х рр. Постать цього ієрарха видаєть- ся дуже примітною. Позаяк зростання популярності сирійської православної спільноти («яковитів») у Мелітені викликало загрозу в очах візантійської цер- ковної ієрархії, то майже все, що відомо про Іоанна, митрополита Мелітени, стосується його невтомної боротьби з цієї меншиною103. Вперше, про цього ієрарха відомо з синодального засудження яковитів від травня 1030 р., де від- значається «ревність» і завзяття Іоанна, митрополита Мелітени104. У цьому обсяговому рішенні синоду йдеться про те, що саме Іоанн привів під церков- ний суд «вождів єресі», а ввірена йому єпархія потребує особливого піклуван- ня105. В іншому документі (квітень 1032 р.) на підтвердження вказаного засу- дження також згадано про Іоанна як поборника яковитської єресі106. Насамкінець, його ім’я неодноразово трапляється в синодальному документі (вересень 1039 р.) щодо шлюбів з єретиками (тими ж яковитами), де Іоанн повідомляв патріарху про численні зловживання в цьому питанні107. Це най- детальніше свідчення едикту 1039 р. про Іоанна, митрополита Мелітени, на жаль, є водночас й останньою згадкою про нього в церковних документах. Поруч з інформацією про бурхливу діяльність Іоанна на ввіреній йому катедрі в 1030-х рр., до нас дійшли два типи печаток цього митрополита Мелітини. Обидва типи, датовані видавцями XI ст., присвячені св. Іоанну Хрестителю, однак їх легенди різняться108. На першому з них, читаємо корот- ку легенду: «Іоанн, милістю Божою митрополит Мелітени» ([Ἰ]ω(άννης) ἐλέῳ 103 Zachary Chitwood, Byzantine Legal Culture and the Roman Legal Tradition, 867–1056 (Cambridge, New York, 2017), 139. 104 Les regestes des actes du patriarcat de Constantinople, ed. Venance Grumel, Jean Darrouzés (Paris, 1989), Vol. 1. Les Actes des Patriarches, Fasc. II–III. Les Regestes de 715 a 1206, № 839, 345–346. 105 Les regestes des actes du patriarcat de Constantinople, ed. Venance Grumel, Jean Darrouzés, № 839, 345–346. 106 Les regestes des actes du patriarcat de Constantinople, ed. Venance Grumel, Jean Darrouzés, № 840, 346–347. 107 Les regestes des actes du patriarcat de Constantinople, ed. Venance Grumel, Jean Darrouzés, № 846, 349–350. 108 Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, Vol. 4: The East, ed. Eric McGeer, John Nesbitt and Nicolas Oikonomides (Washington, 2001), № 68.8a, № 68.8b. 40 Олександр Филипчук Θ(εο)ῦ μ(ητ)ροπολίτ(ης) Μελιτ(η)νῆς)109. На другому — легенда менш тради- ційна: «Святий на сторожі над моїми словами і листами. Іоанн, митрополит Мелітени і синкелл» (Λόγοις ὁ Χρυσοῦς καὶ γραφαῖς ἔχει φύλαξ. Ἰωάννῃ μητροπολίτῃ Μελιτηνῖς καὶ συγγκαίλλῳ)110. Ймовірно, два типи печаток можуть репрезентувати різні етапи кар’єри Іоанна. З огляду на вкрай лаконічну ле- генду перший тип видається більш раннім, коли другий, мабуть, міг бути замовлений Іоанном вже після його успіхів у боротьбі з яковитами. Можливо, внаслідок цієї ревності Іоанна і, врешті решт, появи едикту 1039 р. до леген- ди його печатки було додано титул синкелл111. Тим не менш, навряд чи слушно було би розглядати два типи печаток Іоанна як свідчення його надто довгої каденції митрополита. Враховуючи малу кількість знайдених нині екземплярів двох типів печаток, цілком віро- гідно, що використання їх митрополитом приходилося на 1030-ті чи навіть дещо пізніше. Маючи настільки фрагментарні свідчення, напрочуд складно з’ясувати, коли саме Іоанн міг стати митрополитом Мелітени. Вірогідно, це сталося вже за правління імператора Костянтина VIII, коли почалися перші скарги на те, що сирійський патріарх Іоанн VIII принижує православних112. Як відомо із синодального «досьє», саме Іоанн транслює подібні скарги до Константинополя113. Натомість із сирійських джерел відомо про Никифора, митрополита Мелітени, який був аналогічно не задоволений діями сирійсь- кого патріарха Іоанна VIII у 1020-х рр.114 Дуже вірогідно, що Никифор був попередником Іоанна. Якщо так, то Іоанн міг замінити Никифора близько 1028 р., тобто вже незадовго до смерті імператора Костянтина VIII. Це могло би пояснити, чому інформація про Іоанна стає регулярною у документах патріархату лише з 1030-х рр., а не раніше. Відблиск продемонстрованого ним завзяття у боротьбі з яковитами мож- на відшукати не лише у синодальних рішеннях, а й, схоже, серед епіграм приписуваних Іоанну Мелітенському. Серед них й епіграма про св. Якова, а також інша епіграма на розп’яття, яку в cod. Athous Dion. 264 віднесено 109 Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, Vol. 4: The East, ed. Eric McGeer, John Nesbitt and Nicolas Oikonomides, № 68.8a, № 68.8b; Vitalien Laurent, Le Corpus des sceaux de l’empire byzantin (Paris, 1965), Vol. V/1, № 434; Jean-Claude Cheynet, Cécile Morrisson, Werner Seibt, Les sceaux byzantins de la Collection Henri Seyrig (Paris, 1991), № 258. 110 Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, Vol. 4: The East, ed. Eric McGeer, John Nesbitt and Nicolas Oikonomides, № 68.9. 111 Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, Vol. 4: The East, ed. Eric McGeer, John Nesbitt and Nicolas Oikonomides, № 68.9; Vitalien Laurent, Le Corpus des sceaux de l’empire byzantin (Paris, 1965), Vol. V/1, 315–316. 112 Chronique de Michel le Syrien, patriarche jacobite d’Antioche (1166–1199), ed. J.-B.Chabot (Paris, 1905), Vol. III, 140–145; Gilbert Dagron, “Minorités ethniques et religieuses dans l’Orient byzantin à la fin du Xe siècle et au xie siècle: l’immigration syrienne”, Travaux et mémoires 6 (1976), 200–204. 113 Les regestes des actes du patriarcat de Constantinople, ed. Venance Grumel, Jean Darrouzés, № 839, 345–346, № 840, 346–347, № 846, 349–350. 114 Zachary Chitwood, Byzantine Legal Culture and the Roman Legal Tradition, 867–1056, 139. 41«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока до творчості τοῦ Μελιτηνῆς115. Ймовірно, ці та інші короткі тексти (частково опубліковані Вольфрамом Горанднером) були складені Іоанном упродовж 1030-х рр., тобто в час його бурхливої діяльності на ввіреній йому катедрі. Якщо дванадцять років із життя Іоанна можна простежити за патріаршими документами, то далі, схоже, внаслідок його ж успіхів у боротьбі з яковита- ми, зафіксованих едиктом 1039 р., втрачаємо це цінне джерело звісток про митрополита Мелітени. Чи означає це, що Іоанн помер майже одразу ж після 1039 р., як це інколи припускали у літературі? З одного боку, природно, що упродовж 1030-х рр. Іоанн міг досягти вже надто поважного віку. З іншого боку, звістки про ми- трополитів Мелітени упродовж 1040–1070-х рр. вкрай бідні. Зокрема, відомо синкелла Николая, котрий, утім, був ієрархом Мелітени у час правління Кос- тянтина Дуки (1059–1067)116. Цілком імовірно, що саме Николай змінив Іо- анна на катедрі в Мелітені. Однак коли саме це сталося? З-поміж немалої кількості написаних ним монодій, одну з них Михаіл Пселл присвятив «наймудрішому митрополиту Мелітени» (Εἰς τὸν σοφώτατον μητροπολίτην Μελιτηνῆς). Попри те, що ця монодія Пселла була опублікована Полем Готьє і пізніше ще раз переопублікована Іоаннісом Полемісом117, дже- рело не було ще належно оцінене для реконструкції біографії Іоанна Мелі- тенського. Пселл прямо писав, що складена ним монодія викликана звісткою про смерть Іоанна, митрополита Мелітени118. У монодії Пселл писав, що Іо- анн помер у старості після того як зайняв престол Мелітени (εἰ μὴ ὅσον τὸν τῆς Μελιτηνῆς διέπων θρόνον ἐν γήρᾳ τετελευτήκει)119. До теми старості Іоанна, Пселл повертається наприкінці свого твору, де митрополит Мелітени назва- ний «старим пастирем»120. Мабуть, Пселл не лукавив, коли писав, що мало знав про Іоанна. Тим не менш, ряд подробиць про життя Іоанна можна відшукати у цьому тексті. На- приклад, Пселл зазначав, що Іоанн вагався між кар’єрою у сенаті та служін- ню Церкві121. Його вибір, зрештою, був визначеним тим, що, за словами Пселла, світська кар’єра сповнена «підводних каменів», суперництва, ганьби і принижень122. За Пселлом, Іоанн бачив на власні очі, що правителі нехтують 115 Wolfram Hörandner, “Miscellanea Epigrammatica”, 109–116. 116 Les regestes des actes du patriarcat de Constantinople, ed. Venance Grumel, Jean Darrouzés, № 900; Jean Gouillard, “Un chrysobulle de Nicéphore Botaniate à souscription synodale”, Byzantion 29–30 (1959–1960), 31. 117 Paul Gautier, “Monodies inédites de Michel Psellos”, Revue des études byzantines 36 (1978), 83–151, 98–104 (текст); Michael Psellos, Orationes Funebres, ed. Ioannis Polemis (Berlin, 2014) [Bibliotheca Teubneriana scriptorum graecorum et romanorum], Vol. 1, Oratio 5, 180–187. 118 Michael Psellos, Orationes Funebres, 180. 119 Michael Psellos, Orationes Funebres, 180. 120 Michael Psellos, Orationes Funebres, 186–187. 121 Michael Psellos, Orationes Funebres, 182. 122 Michael Psellos, Orationes Funebres, 182. 42 Олександр Филипчук науками і віддають перевагу блазню над вченим123. Схоже, у цих словах Псел- ла можна відшукати натяк на час становлення кар’єри Іоанна в Константи- нополі. Чи не був тим правителем, який нехтує наукою, Василій II? У своїй Хронографії, Пселл дуже подібно до монодії характеризує ставлення саме Василія II до наук і вчених124. Якщо слова у монодії не є лише частиною ри- торики Пселла, спрямованої на захист наук, то, вірогідно, початки кар’єри Іоанна сягають ще часу правління Василія II. Окреслюючи ревність і відданість Іоанна у боротьбі з єрессю в Мелітені, Пселл відзначав і вченість проедра. Насамперед, він вказував, що Іоанн займав- ся риторикою, а пізніше — філософією125. Окрім цього, Пселл наголошував на довершеності слів Іоанна (λόγοι, μεθ’ ὅσης μὲν τέχνης συγκείμενοι)126. Мабуть, λόγοι Іоанна стосується не лише риторичних промов, які до нас, зрештою, й не дійшли, а охоплюють його «вибране», зокрема й епіграми. Можливо, похвала Пселла (винесена додатково також і до заголовку монодії), свідчить про його знайомство з текстами, які приписували Іоанну, митрополиту Мелітени. Коли саме Пселл склав монодію на смерть «наймудрішого» Іоанна? На жаль, текст не має твердих датуючих ознак. Як можна судити із слів Пселла, боротьба Іоанна з яковитами в Мелітені є вже дещо віддалене минуле. Поруч з цим, слова Пселла про віддання переваг блазням перед вченими можна було би трактувати як алюзію на події у палаці наприкінці 1040-х — початку 1050-х рр. До того ж вказівка Пселла на старість Іоанна, вочевидь, веде нас також ближче до кінця 1040-х рр. На цьому тлі, здогад Александра Сідераса (висловлений без якихось аргументів) на користь 1045 р. потребує легкої корекції127. Здається, існує ще один аргумент на користь датування монодії кінцем 1040-х р., Аналізуючи весь численний корпус монодій написаних Пселлом, складно вберегтися від думки, що початок його роботи у межах цього жанру датується не раніше середини 1040-х рр. і, схоже, тяжіє все ж ближче до 1050 р.128 Видається, що й смерть Іоанна, митрополита Мелітени, слід датувати близько цього часу. Не суперечить цьому й інше дещо несподіване джерело — незвична пе- чатка, яка може дещо прояснити коло контактів Іоанна, митрополита Мелі- тени, в Константинополі. Цей молівдовул належав Николаю, диякону Вели- кої Церкви, який замовив таку легенду: «Господи допоможи Николаю, 123 Michael Psellos, Orationes Funebres, 182. 124 Michaelis Pselli, Chronographia, ed. Diether Roderich Reinsch (Berlin, 2014) [Millennium-Studien, 51], 18 (I, 29). Див. також коментар до цих слів Пселла, Marc Lauxtermann, “Byzantine Poetry and the Paradox of Basil II’s Reign”, 204–205. 125 Michael Psellos, Orationes Funebres, 182. 126 Michael Psellos, Orationes Funebres, 182. 127 Alexander Sideras, Die byzantinischen Grabreden (Wien, 1994) [Wiener Byzantinische Studien, 19], 112–113. 128 Michael Psellos, Orationes Funebres, VII–XIII; Любарский Я. Н. Михаил Пселл: личность и твор- чество. Санкт-Петербург, 2001, 506–507. 43«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока диякону Великої Церкви, [«людині»] Іоанна, митрополита Мелітени» (Κύριε βοήθει Νικολάῳ διακόνῳ τῆς Μεγάλης Ἐκκλισίας τῷ τοῦ Μελιτηνῆς Ἰωάννου)129. Попри певну розбіжність у датуванні цієї печатки у корпусі Віталієна Лора- на130, все ж видавці екземпляру цієї печатки, який дійшов до нас у зібранні Думбартон Оакс, не мають сумнівів у тому, що вона належить XI ст.131 Окрім цього, ті ж видавці влучно ідентифікували згаданого у легенді Іоанна Мелі- тенського з Іоанном, митрополитом Мелітени. Декларуючи себе «людиною» Іоанна, Николай, схоже, залагоджував певні контакти митрополита Мелітени з патріархом, інтенсивність котрих відчутно зростала внаслідок підготовки едиктів 1032 та 1039 рр. Таким чином, активна діяльність і, вочевидь, і творчість Іоанна Мелітен- ського припадає не на другу половину X ст. як вважалося раніше, а на пізні- ший час — першу половину XI ст. Це змушує ревізувати попередні уявлення про творчість Іоанна Мелітенського і дозволяє вже у новому світлі поглянути на найбільш дискусійні місця його епітафії. «Довгий сон» імператора Никифора або коли «всеозброєнні руси йдуть на нас» У 7-му рядку епітафії йдеться, що Никифор «спить, зараз, у гробі довгий час». Як задовго спить тут покійний імператор? «Довгий сон» Никифора мало надається для слів сучасника як такого. Тому в літературі присвяченій епітафії інформацією 7-го рядка традиційно оминали. Однак перечитання нами біографії Іоанна Мелітенського з усією очевидністю показує, що вжи- тий ним вислів «μακρὸν … χρόνον» зовсім не є риторичною формулою, а повинен сприйматися буквально. Іншими словами, «довгий час» тут безу- мовне свідчення певної, і до того ж немалої, дистанції, яка відділяла напи- сання епітафії від часу смерті Никифора II Фоки. Аналізуючи коло можливих джерел епітафії, бачимо, що ця дистанція видається доволі значною. Напри- клад, у випадку використання ним Історії Лева Диякона. Зважаючи на те, що Лев Диякон написав свій текст близько 995 р.132, теоретична можливість чи- тання Історії Іоанном Мелітенським не могла бути раніше кінця 990-х рр. Утім, як раз доступність тексту Історії близько 1000 р. і навіть пізніше ви - кликає чимало питань. Лев Диякон писав свій твір не для імператорського палацу. Його ледь завуальована критика політики Василія II навряд чи сприяла 129 Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, Vol. 5: The East (continued), ed. Eric McGeer, John Nesbitt and Nicolas Oikonomides (Washington, 2005), № 42.11. 130 Vitalien Laurent, Le Corpus des sceaux de l’empire byzantin (Paris, 1965), Vol. V/2, №. 1126. 131 Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, Vol. 5: The East (continued), ed. Eric McGeer, John Nesbitt and Nicolas Oikonomides, № 42.11. 132 The History of Leo the Deacon. Byzantine Military Expansion in the Tenth Century, ed. Introduction, translation, and annotations by Alice-Mary Talbot, Denis F. Sullivan (Washington, 2005), 10; Alexander Kazhdan, A History of Byzantine Literature (850–1000), ed. Christine Angelidi, Vol. II, 281. 44 Олександр Филипчук б настільки ранньому «відкриттю» його тексту133. Вірогідно, таке «відкриття» відбулося набагато пізніше, вже ближче до середини XI ст., коли, власне, вперше й з’являються сліди використання Історії. Зокрема, Михаіл Пселл замовив копію списку Історії, яка, схоже, довго залишалася невідомою134. На цьому тлі Іоанн Мелітенський у будь-якому разі постає одним із перших читачів Історії. Це справедливо й для іншого його можливого джерела — по- еми Взяття Криту Феодосія Диякона. Примітно те, що поема дійшла до нас винятково у складі cod. Parisinus suppl. gr. 352, ff. 135–140, датованого XIII ст., який, у свою чергу, містить велике зібрання епіграм та інших творів Іоанна Геометра135. Чи не скористався Іоанн Мелітенський «вибраною» колекцію текстів присвячених Никифору II Фока у складі «міні-антології», попередниці збірки cod. Parisinus suppl. gr. 352? Попри те, що поема Взяття Криту, судячи з бідної рукописної традиції, явно не була популярним твором, свідчення про її читання, утім, існують ще до кінця X ст. Мабуть, ледь жевріючий культ Никифора II Фока в Константинополі у останній третині X ст.136, стимулював звернення до цієї поеми. Отже, як автор Служби, так й пізніше Лев Диякон у своїй «Історії» використовували на різний лад текст Феодосія Диякона137. Натомість, включення поеми Взяття Криту до «міні- антології» поруч з текстами Іоанна Геометра, очевидно, слід датувати вже після 1000 р., ближче до середини XI ст. Враховуючи те, що Іоанн Геометр був одним із промоутерів культу покійного імператора і водночас одним із перших відомих читачів поеми Феодосія Диякона, то чи не був один із рукописів Взяття Криту у колекції візантійського поета? Це дозволило би пояснити, з одного боку, чому Взяття Криту невідоме поза зібранням творів Іоанна Геометра138, а, з іншого — доступ Іоанна Мелітенського як до епіграм Іоанна Геометра, так і до твору Феодосія Диякона. Незалежно від того, чи використовував Іоанн Мелітенський перелічені нами джерела разом чи порізно, його працю над епітафією, таки чином, слід датувати часом не раніше кінця 1020-х рр., але не пізніше близько 1050 р., коли Михаіл Пселл у своїй монодії відгукнувся вже на смерть митрополита Мелітени. 133 N. M. Panagiotakis, Λέων ό Διάκονος. Α′. Τὰ Βιογραφικά. Β′. Χειρόγραφα καὶ ἐκδόσεις (Athens, 1965), 9–10; Иванов С. А., “Полемическая направленность «Истории» Льва Диакона”, Византийский временник, 43, 1982, 74–81. 134 Kenneth Snipes, “Notes on Parisinus graecus 1712”, JÖB 41 (1991), 141–161. 135 Theodosii Diaconi, De Creta Capta, ed. Hugo Criscuolo, V–VII. Про cod. Parisinus suppl. gr. 352 див.: Jean Géomètre, Poèmes en hexamètres et en distiques élégiaques, ed. Emilie van Opstall, 107– 114; Théodose le Diacre, La prise de la Crète (960–961), Introduction, traduction et notes René-Claude Bondoux, Jean-Pierre Grélois (Paris, 2017), 1–3. 136 Иванов С. А., “Несколько замечаний о византийском контексте борисоглебского культа”, Борисо- глебский сборник = Collectanea Borisoglebica 1 (Paris, 2009), 354–364 (= Иванов С. А. Византийс- кая культура и агиография. Москва, 2020, 294–304). 137 D. Sullivan, The Rise and Fall of Nikephoros II Phokas. Five Contemporary Texts in Annotated Translations, 192–236; Théodose le Diacre, La prise de la Crète (960–961), Introduction, traduction et notes René-Claude Bondoux, Jean-Pierre Grélois, 11–13. 138 Theodosii Diaconi, De Creta Capta, ed. Hugo Criscuolo, V–VII. 45«Голос з могили»: русь в епітафії імператора Никифора II Фока *** Отже, нам залишилося відповісти на питання, коли «всеозброєнні руси йдуть на нас», а «народи» грабують у Константинополі? Які події можуть відповідати тому страху і хаосу, змальованому автором епітафії Никифору II Фока? У світлі пропонованого нами пізнього датування епітафії бурхливі перипетії константинопольського повстання квітня 1042 р. і подальший на- пад русів на Константинополь влітку 1043 р. становлять тут винятковий інтерес. Дуже важливо, що обидві події чудово надаються для окреслення згаданої раніше прогресії (руси / «народи скіфів» / «кожен народ») та загалом загадки з «народами». Чи не слід тоді розуміти 12–14-ті рядки як реакцію автора епітафії на напад русів 1043 р.? З огляду на розглянуте раніше коло джерел епітафії та часу життя її автора, ствердна відповідь видається дуже привабливою. Аналізуючи слова 12-го рядка у світлі нападу русів влітку 1043 р., примітно те, що Іоанн Мелітенський дуже точно передає знання того, що руси йдуть на Константинополь. За словами Скілиці, мешканці Константи- нополя дізналися про похід русів задовго до того, як кораблі русів були видимі з вікон імператорського палацу139. Зрештою, доволі тривалі перемо- вини між імператором Константином Мономахом і князем Володимиром, сином Ярослава Мудрого, також не були секретом140. Слова автора епітафії добре узгоджуються із тим, що відомо про цю затяжну паузу в діях флоту русів. Запозичена з Історії Лева Диякона їх «всеозброєність» також фіксується в інших візантійських наративах війни з русами влітку 1043 р., де згадано про немалу кількість зброї, яку знаходили поруч з викинутими на берег моря мертвими тілами русів141. Окрім цього, Скілиця додавав, що армія русів включала в себе «народи», які «жили на північних островах океану»142. Вірогідно, подібне уявлення про неоднорідність війська русів відбите у 13–14 рядках епітафії, в яких «скіфські народи жадібні до вбивства». Хоча жадібність до вбивства тут може видаватися цілком стереотипним доповненням до етнікону «скіфи», саме стосовно нападу русів 1043 р. Пселл писав про їх «не- нависть» до ромеїв143. Перейдемо до інших елементів прогресії в 12–14-х рядках. Якщо руси «йдуть на нас» у червні 1043 р., то коли вони могли грабувати у Константи- нополі? Схоже, ряд ексцесів, зокрема, превентивних арештів найманців та купців русів, мав місце в Константинополі під час підготовки до відбиття нападу. Так, Скілиця відзначав, що Константин IX Мономах наказав стерегти 139 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 430. 140 Michaelis Pselli, Chronographia (VI, 92), 145; Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 430–431. 141 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 431. 142 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 430: ἐν ταῖς προσαρκτίοις τοῦ Ὠκεανοῦ νήσοις ἐθνῶν. 143 Michaelis Pselli, Chronographia (VI, 91), 144. 46 Олександр Филипчук руських воїнів та купців144. Навряд чи їх дії могли спровокувати реакцію властиву епітафії на тему плюндрувань «народів» в Константинополі. Однак акція на випередження Костянтина IX Мономаха стосовно русів ґрунтувала- ся на недавніх прецедентах — грабунках русів під час повстання в 19– 21 квітня 1042 р. в Константинополі, пам’ять про котрі була ще дуже живою десять місяців потому. Кекавмен, один із очевидців цього бунту проти влади імператора Михаіла V Калафата, писав, що «повстала вся столиця і всі іно- земці, хто знаходилися там»145. Вже у перший день цього константинополь- ського повстання, певна група найманців з Півночі, включаючи й «тавроскі- фів», опинилася на боці противників Михаіла V Калафата146. Наступного дня до них приєдналися й інші найманці, включно з тими, на яких було покладе- но завдання обороняти імператорський палац від бунтівників147. Врешті решт, немала частина найманців з Півночі взяла активну участь не лише у плюндруванні маєтків прибічників Михаіла V Калафата, а й піддала грабун- ку імператорський палац148. З огляду на те, що у цих грабунках під час три- денного повстання брало участь немало «народів», слова 14-го рядка епітафії на кшталт, «кожен» грабує «твоє місто», знаходять якнайкраще пояснення. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича 144 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 430.54–431.1. 145 Kekaumenos, Consilia et narrationes, ed. Charlotte Rouché (2013): ἐπανέστη αὐτῷ πᾶσα ἡ πόλις καὶ οἱ ἐκ τῶν ἔξω εὑρεθέντες ἐν αὐτῇ. (http://www.ancientwisdoms.ac.uk/library/kekaumenos-consilia-et- narrationes/, 03. 02.2023). 146 Michaelis Pselli, Chronographia (V, 25), 93. 147 Michaelis Pselli, Chronographia (V, 30), 96. 148 Ioannis Scylitzae, Synopsis Historiarum, 419–420.

"Голос з могили": русь в епітафії імператора Никифора II Фока

Репозитарії

Схожі ресурси