Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")

Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Арістов, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2023
Назва видання:Ruthenica
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192059
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали") / В. Арістов // Ruthenica. SEMINARIUM. — 2023. — Спеціальний випуск. — С. 47-60. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-192059
record_format dspace
spelling irk-123456789-1920592023-07-11T16:24:27Z Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали") Арістов, В. 2023 Article Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали") / В. Арістов // Ruthenica. SEMINARIUM. — 2023. — Спеціальний випуск. — С. 47-60. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 1995-0276 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192059 uk Ruthenica Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Арістов, В.
spellingShingle Арістов, В.
Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")
Ruthenica
author_facet Арістов, В.
author_sort Арістов, В.
title Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")
title_short Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")
title_full Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")
title_fullStr Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")
title_full_unstemmed Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали")
title_sort чи було ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "десятинні аннали")
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2023
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192059
citation_txt Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про "Десятинні аннали") / В. Арістов // Ruthenica. SEMINARIUM. — 2023. — Спеціальний випуск. — С. 47-60. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.
series Ruthenica
work_keys_str_mv AT arístovv čibuloâroslavu28lítu1016rocídoídeíprodesâtinníannali
first_indexed 2025-07-16T16:56:10Z
last_indexed 2025-07-16T16:56:10Z
_version_ 1837823397502910464
fulltext © Ruthenica. Спеціальний випуск (2023), 47–60 Вадим Арістов Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») Складна арифметика Ярослав Володимирович — той рідкісний і перший руський князь, чий вік спеціально відзначено в джерелах. У статті 1054 р. Повість временних літ (далі — ПВЛ) розповідає про смерть князя. Хроніст вказує, що Ярослав про- жив «усіх літ» 761. Під 1016 р. наприкінці оповіді про Любецьку битву і опанування Ярославом Києва міститься ремарка про те, що Ярославу тоді було 28 літ2. Таким чином, той самий твір фіксує вік князя напочатку й на- прикінці його кар’єри. Однак ці два записи про вік Ярослава суперечать одне одному. Якщо у 1054 р. князю було 76, то у 1016 р. мало бути 38. Якщо ж, навпаки, йому було 28 станом на 1016 р., то померти він мав у 66. Де ж сталася помилка і котре зі свідчень правильне? Ця очевидна дилема стала благодатним ґрунтом для здогадів і кон’єктур. Спроби виправити су- перечність почали робити вже в Середньовіччі. Укладач проложного сказання про освячення собору св. Софії у Києві (4 листопада) мав сумнів щодо числа, вказаного у статті ПВЛ 1054 р. Пере- повідаючи літопис у своєму тексті, він процитував останню фразу з некро- лога Ярославу («живе же всѣхъ . лѣт̑. о҃ . и . s҃ .») зі зміною: «и быс всѣхъ лѣтъ Ӕрославль .ѯ҃. и .s҃.»3. Зменшення віку князя до 66 років давало можливість узгодити статті 1016 і 1054 рр., а також зробити Ярослава ровесником хре- щення Русі. За цим розрахунком він мав народитися 988 або 989 р. Аналогічну правку пізніше зробив Густинський літопис. У статті 1054 р. вік Ярослава визначено у 66 років4. Укладач зберіг «28 літ» у розповіді про перший прихід князя до Києва, хоча й переніс це повідомлення на 1017 р.5 1 ПСРЛ 1: 162; ПСРЛ 2: 151. 2 ПСРЛ 1: 142; ПСРЛ 2: 129. 3 Лосева О. В. Жития русских святых в составе древнерусских Прологов XII — первой трети XV веков. Москва, 2009, 318. 4 The Hustynja Chronicle. Compiled with an Introduction by Oleksiy Tolochko (Cambridge, Mass., 2013), 137. 5 The Hustynja Chronicle, 124. 48 Вадим Арістов Кількість літ Ярослава, вказана у статті 1016 р., викликала не менше збентеження і неодноразово провокувала редакторські втручання. В Іпатіївському списку ПВЛ (Іпат.) «28» (к҃и) було перетворено на «18» (и҃і): оригінальне «к» стерто, а «і» приписано6. Правка в Іпат. корелює з тотожною зміною тексту у Софійському Першому літописі (Соф1). Вік Ярос- лава у 1016 р. цей твір XV ст. оцінив у 18 років7. Примітно, що в інших літо- писах Новгородсько-Софійської групи (Новгородському Четвертому (Н4) і Новгородському Карамзинському (НК) — у першій вибірці), а також у спо- рідненому з ними Тверському, у відповідному місці стоїть «нормальне» «28». Внесення правки до готового списку Іпат. є одним зі свідчень його звірки з Соф18. Саме у Соф1 вперше замість «28» з’являється «18». Чому новгород- ський книжник вирішив так екстремально омолодити Ярослава, можна тіль- ки здогадуватись9. Інший спосіб «виправлення» повідомлення 1016 р. демонструє Лаврен- тіївський список (Лавр.). Порівняно з рештою списків ПВЛ, ремарка про «28 літ» збагачується згадкою Новгорода: И бъı тогда Ӕрославъ Новѣгородѣ лѣт̑ . к҃и Не можна вважати це додаткове читання оригінальним. Навіть найближ- чий до Лавр. Троїцький список ПВЛ (Тр.), згідно зі свідченнями Миколи Карамзіна та Романа Тимковського, не містив слова «Новѣгородѣ»10. Відсут- ність цього читання у Тр. мінімізує вірогідність його походження з протогра- фу Лавр.-Тр. Припускати втрату слова «Новѣгородѣ» в усіх, крім Лавр., списках ПВЛ немає підстав. Навпаки, додаток «Новѣгородѣ» слід кваліфіку- вати як індивідуальну рису Лавр. 6 У другому головному списку Іпатіївського літопису (ІЛ), Хлебниковському (Хл.), читається «28». 7 ПСРЛ. Т. 5. Изд. второе. Софийская Первая летопись. Вып. 1. Ленинград, 1925, 88. 8 Толочко А. П. Происхождение хронологии Ипатьевского списка Галицко-Волынской летописи. Palaeoslavica XIII (1) (2005), 94–97. Яскравим прикладом правки Іпат. під впливом Соф1 є група приписок про Яня Вишатича і його фіктивного брата під 1106 р. Див.: Аристов В. Ю. Из биографии Яня Вышатича, Ruthenica ІХ (2010), 142–144. 9 Можна, наприклад, припустити, що укладач Соф1 взяв до уваги «лаврентіївський» варіант ремарки і вважав, що йдеться про час перебування Ярослава на новгородському столі. Втім, коли так, чому він не скопіював «лаврентіївське» «Новѣгородѣ»? Також слід звернути увагу на вставку в Соф1 із Галицько-Волинського літопису (останньої частини ІЛ) про битву на Калці. Зокрема, до Соф1 потрапив фрагмент, де вказано вік Данила Романовича на момент участі в битві: «бѣ бо възрастомъ 18 лѣтъ бѣ бо силенъ». ПСРЛ 5, 205. Книжник міг зважити на цей епізод і вирішити, що переможець Любецької битви (а це перша згадана у джерелах битва Ярослава) мав бути вісімнадцяти років. Крім того, варто згадати, що у перекладній Александрії головний герой одержав владу після батька саме у вісімнадцять років. Истрин В. М. Александрия русских хронографов. Исследование и текст. Москва, 1893, 28. За текстом Соф1 Ярослав так само посідає батьківський стіл вісімнадцятилітнім: «сѣде в Киевѣ на столѣ отчьнѣ и дѣднѣ бѣ бо тогда Ӕрославъ 18 лѣтъ». 10 Приселков М. Д. Троицкая летопись. Реконструкция текста. Москва–Ленинград, 1950, 128. 49Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») Вставка лише одного слова повністю змінювала сенс фрази. «28 літ» пере- творювалися з віку Ярослава від народження на період його сидіння у Нов- городі. У статті 988 р., за 28 літ до 1016 р., вказано, що Володимир посадив у Новгороді Ярослава. Щоправда, ПВЛ стверджує, що спочатку Ярослава направили до Ростова, а пізніше, по смерті його старшого брата Вишеслава, перевели до Новгорода. Однак, Лаврентій спростив картину. В такий спосіб зникала суперечність: під 1054 р. значився вік князя, а під 1016 р. — лише строк його правління у Новгороді. Середньовічну традицію сумніву в літописних визначеннях віку Яросла- ва успадкувала модерна історіографія. Василь Татіщев вважав, що в оригіналі замість «28» мало стояти «38»11. Цю думку нещодавно підтримав Олексій Карпов12. Пропонували й пояснен- ня того, чому в наявних списках літопису не збереглося це читання. Пере- писувачі буцімто хотіли «омолодити» Ярослава, бо не допускали можливос- ті народження первенця у сорокарічного князя13. Така реконструкція спокушає, адже пропонує гармонійну схему: під 1016 р. і 1054 р. вік Ярослава визначався як 38 і 76 літ відповідно. У такому випадку 1016 р., коли Ярослав уперше сів у Києві, розділяє його життя на дві половини по 38 літ кожна: до-київську і київську. При всій привабливості така ідея є абсолютно умоглядною. Кон’єктура «38» під 1016 р. не має жодного опертя в джерелах. По іншому підійшов до питання Петро Толочко, поставивши під сумнів не першу, а другу вказівку на вік Ярослава — під 1054 р. Це продовжувало традицію Прологу і Густинського літопису. Вчений запропонував вважати число «28», якщо й не точним, то близьким до реальності. На його думку, Ярослав міг народитися у першій половині 980-х рр14. Спроби заперечення або корекції вказівок на вік Ярослава залишають відкритим питання про походження чисел «76» і «28» у ПВЛ. Вони солідар- но засвідчені списками хроніки, отже саме так мало читатися в архетипі і, власне, в оригінальному рукописі Сильвестра. Зацікавлення віком князів Звідки взагалі хроніст міг знати, у скільки років помер Ярослав? Давньорусь- кі тексти сповіщають про вік князів рідко і переважно у некрологах15. Під 1125 р. Суздальський літопис підраховує вік Володимира Мономаха: 11 Татищев В. Н. История Российская в 3-х томах. Т. 2. Москва, 2003, 70, 610, 611, 630, 640. 12 Карпов А. Ю. Ярослав Мудрый. Москва, 2001 («Жизнь замечательных людей», вып. 1008 (808)), 14–15, 459–460. 13 Никитин А. Л. Основания русской истории. Мифологемы и факты. Москва, 2001, 55–56. 14 Толочко П. П. О происхождении Ярослава Мудрого, Ярослав Мудрый и его эпоха. Москва, 2008, 8–14. 15 Винятком є повідомлення Галицько-Волинського літопису про вік Данила Романовича на момент битви на Калці: «Данилоу боденоу бъıвшю в перси младъства ради и боуести . не чюяше ранъ бъıвшихъ на телеси его . . бѣ бо силенъ». Іпат.: 744. 50 Вадим Арістов «и посѣдѣ Къıєвѣ на ѡтни столѣ . гı҃ . лѣт̑ . и в лѣт̑ ҂s҃ . х҃ . л҃г . ѿ начала миру . престависѧ мая мс̑цѧ . въ . ѳı҃ . дн҃ь . живъ ѿ ржс̑тва своѥго . лѣт̑ . о҃г . лѣта»16. Книжник не мусив мати доступ до живої пам’яті. Щоб дізнатися точну кіль- кість років життя князя було достатньо літописного тексту, де занотовано рік народження (1053) і смерті (1125) Володимира. Той самий Суздальський літопис під 1218 р. анонсує підрахунок «всіх літ» ростовського князя Костянтина Всеволодовича, стилістично орієнтуючись на некролог Ярославу Володимировичу: «бѣ же всѣх̑ лѣт̑ Костѧнтиновъıх̑. ...»17. Число літ у рукописі, щоправда, пропущено18. Але ці слова не були порож- ньою обіцянкою. З Лавр. було відомо рік народження Костянтина (118619), і порахувати його вік було нескладно. Здається, єдиний достовірний приклад у домонгольських текстах, коли заявлений вік померлого князя не можна пояснити розрахунком, дає Київ- ський літопис у статті 1197 р. У некролозі смоленському князю Давиду Рос- тиславичу зазначено: «и бъıс̑ кнѧжения его во Смоленьскоу . и҃ı . лѣт̑ . а всихъ лѣтъ ѿ ржс̑тва . ѯ҃ . бес трехъ»20. Випадок з Давидом особливий через те, що запис розміщено у самому кінці хроніки, а отже він міг бути зроблений сучасником21. Цього не можна сказати про інші повідомлення, де згадано вік князів. Ремарка про роки прав- ління і життя Володимира Мономаха міститься тільки у Лаврентіївському літописі. Вона не належить до його спільного тексту з Іпатіївським літопи- сом, тобто до оригінальної основи цих хронік за ХІІ ст. Це може вказувати на те, що підрахунок літ князя зроблено пізнішим суздальським хроністом. Замітка про вік Ярослава Мудрого теж не сучасна подіям. Вона продовжує літературний «Заповіт Ярослава», який безсумнівно належить автору ПВЛ, а отже написана через шістдесят років після смерті князя22. 16 ПСРЛ 1: 295. 17 ПСРЛ 1: 444. 18 Симеонівський літопис, а можливо і Тр., містив тут дещо перебільшене число «36». ПСРЛ. Т. XVIII. Симеоновская летопись. Москва, 2007, 51; Приселков М. Д. Троицкая летопись, 271. 19 Насправді, це відбулося у 1185 р. Див.: Бережков Н. Хронология русского летописания. Москва, 1963, 82. 20 ПСРЛ 2: 706. Кількість років княжіння спирається на літописну хронологію. Натомість вік князя не можна було розрахувати за текстом хроніки, адже рік народження Давида в ньому не відзначено. 21 До цього можна додати згадку про вік дружини полоцького князя Гліба Всеславича, дочки Ярополка Ізяславича, у статті Київського літопису за 1158. Повідомення нотує смерть княгині: «преставис̑ . блж҃ная кнѧгини Глѣбовая . Всеславича . дочи Ӕрополча Изѧславича . сѣдѣвши по кн҃зи своемъ . вдовою лѣт̑ . м҃ . а всихъ лѣт̑ и ѿ ржс̑тва . п҃ . и . д҃ . лѣт̑ . и положена бъıс̑ в Печерьскомъ манастъıри . съ кн҃земъ въ гробѣ оу ст҃го Федосья оу головахъ . бъıс̑ же преставление ея . мс̑ца генварѧ . въ г҃ дн҃ь а въ час̑ в҃ нощи . а въ д҃ . вложена въ гробъ». Далі міститься унікальна розповідь про колосальні пожертви Печерському монастирю (включаючи князівські волості), які робили Ярополк, Гліб і сама княгиня. ПСРЛ 2: 492. Повідомлення про смерть княгині містить точну дату події, що має свідчити про синхронність запису. У достовірності вказаного віку — 84 роки — немає підстав сумніватися. 22 Ще одна, щоправда, сумнівна, згадка віку князя міститься у Літописці руських царів (ЛРЦ) у по ві- домленні про смерть Всеволода Юрійовича під 1213 р. В ній зазначено, що Всеволод помер у 66 років. ПСРЛ. Т. 41. Летописец Переславля Суздальского (Летописец русских царей). Москва, 1995, 129. 51Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») Отож, у поодиноких ремарках про вік князів кількість років життя вияв- ляється розрахованою за літописною хронологічною сіткою23. Видається, що так само було і з Ярославом. 76 літ, вказані під 1054 р., не тільки не супере- чать хронології ПВЛ, а й прямо з неї виведені. У розрахунку літ, що міститься у першій датованій статті ПВЛ під 852 р., зазначено: «Ӕрославъ кнѧжи лѣт̑. . м҃ .»24. Йдеться про період від смерті Во- лодимира у 1015 р. до смерті Ярослава 1054 р. Тут використано звичайний для давньоруських текстів включний рахунок літ25. Водночас від першої згадки (повідомлення про народження) Ярослава під 980 р. до смерті його батька у 1015 р., знов таки із включенням першого і останнього року, про- йшло 36 літ. Ці два періоди (40 + 36) в сумі дають 76. Отож, розрахунок «усіх літ» Ярослава заснований на відомому тексті ПВЛ. Це означає, що особливого пояснення потребує ремарка 1016 р. Якби хроніст визначав тодішній вік князя, виходячи із власної хронології, у нього мало би вийти 37 чи 36, навіть не 38. Чому Сильвестр взагалі вирішив взяти на облік «літа Ярослава»? Можли- во, це зроблено під впливом його літературних зразків. Одним з таких джерел могла бути Александрія26. Твір відзначав вік Алек- сандра Македонського не тільки у некролозі, а й в інших епізодах життєпису Цієї деталі немає ані в близькому тексті Лавр., ані в жодному іншому джерелі. Лавр. подає лише кількість літ правління Всеволода у Суздальській землі — 37. ЛРЦ натомість повідомляє про 36 літ правління у Володимирі та 66 «всіх літ». Варто звернути увагу на те, що ці 36 років вирахувано більш пізнім «лінійним» способом, тоді як 37 років у Лавр. — «включним», характерним для давньоруських текстів. Незважаючи на ранню (початок ХІІІ ст.) основу цієї частини ЛРЦ, остаточне оформлення і редагування тексту відбулося у XV ст. Див.: Толочко А. П. О времени оформления текста так называемого Летописца Переяславля Суздальского. Palaeoslavica XXIX/1 (2021), 270–275. Отже, є підстави підозрювати пізнє і вторинне щодо Лавр. походження ремарки про вік Всеволода у ЛРЦ. Примітно, що 66 «всіх літ» Всеволода повторюють той вік Ярослава, який з’являється у Пролозі. Чи є збіг випадковим? 23 Так само розрахунковим може бути і вік Данила Романовича на час битви на Калці. Його можна було розрахувати за літописом типу Лавр., який був у розпорядженні волинських хроністів. Галицько-Волинський літопис: текстологія. За ред. О. П. Толочка. Київ, 2020, 28, 47–48, 52, 96, 99, 116, 151, 296, 298, 303–306, 550. З цього літопису, який на відміну від Галицько-Волинського мав хронологічну сітку, можна було дізнатися як дату битви на Калці (1223), так і рік смерті Романа Мстиславича (у Лавр. — 1206). Волинський хроніст міг вичислити 18-річний вік Данила лише в тому разі, якщо вважав його молодшим Романовичем, котрий мав два роки (чи, точніше, був на другому році життя) на момент загибелі батька. Про дискусії з приводу старшинства Романовичів див.: Галицько-Волинський літопис: тексто логія, 79–81. 24 ПСРЛ 2: 13; ПСРЛ 1: 18. 25 Хроніст міг рахувати і від 1016 р., коли Ярослав уперше сів на київському столі. Тоді б вийшло 39 літ. Але число «40» тотально виграє у символічному плані. Зокрема, автору ПВЛ було відомо, що сорок років правив цар Соломон. Ця алюзія особливо ймовірна, зважаючи на порівняння Ярослава з Соломоном у Слові про Закон і Благодать Іларіона. 26 Її ймовірний вплив вже відзначався в низці фрагментів ПВЛ, зокрема в статті 1018 р., тобто по сусідству з ремаркою про «28 літ». Див.: Вилкул Т. В. Літопис і хронограф. Студії з домонгольсько го київського літописання. Київ, 2015, 165–167. До відзначених дослідницею паралелей можна додати ще одну з тієї ж статті 1018 р.: «азъ паче и еще с вами хощу воевати» (Александрія: слова Олек сандра до старих воїнів його батька. Истрин В. М. Александрия русских 52 Вадим Арістов свого героя27. Подібним чином ПВЛ двічі вказувала кількість років Яросла- ва. Ба більше, у некролозі завойовнику Александрія розкривали «хронологіч- ну структуру» життя героя: «поживе сице ѿ двоудесѧтоу лѣтоу начѧ ц(ѣса) р(с)твовати и двеженадесѧть лѣтъ воевалъ»28. Початок царювання і походів ділив життя Олександра на дві частини. У їхньому «місці стику» містилося зауваженея про вік правителя. Аналогічна ситуація з Ярославом: початок князювання у Києві і подальшої воєнної активності позначено ремаркою про кількість його літ. Інший літературним твором, що міг служити взірцем для оформлення ремарок про вік Ярослава, була Хроніка Георгія Амартола (далі — ХГА), вплив якої простежено у різних місцях ПВЛ. ХГА на початку стисло перепо- відає біблійну історію і відзначає кількість років життя старозавітних патрі- архів. В багатьох випадках це зроблено за формулою: «бывъ лѣтъ N [...] потомъ живе лѣтъ N [...] живъ всѣхъ лѣтъ N»29. Іншими словами, зазначено, який час пройшов від народження персонажа до певної ключової події в його житті, скільки він жив після того до смерті і, нарешті, скільки прожив «усіх літ». Як ми бачили, саме за таким принципом Сильвестр міг вирахувати «усі літа» Ярослава, наведені під 1054 р. Якщо тексти Александрії і ХГА справді дали хроністу літературні зразки і мотив для «обліку» віку Ярослава, це все одно не пояснить появу числа «28» у статті 1016 р. Критика тексту на мікрорівні Який вигляд мало повідомлення про «28 літ» в оригіналі ПВЛ? Про це мож- на скласти уявлення з порівняння двох головних списків хроніки, Лавр. та Іпат. Індивідуальне читання Лавр. «Новѣгородѣ» можна відкинути при ре- конструкції тексту. Тоді єдиною відмінністю між «лаврентіївською» та «іпа- тіївською» версіями повідомлення залишається початкова формула: «и бы» (Лавр.) versus «бѣ же» (Іпат.). В обох списках читання є протогра- хронографов, 27) / «хочемъ сѧ и єще бити съ Болеславомъ и съ Ст҃ополкомь» (ПВЛ: слова новгородців до Ярослава). 27 Коли майбутній володар приручив коня Буцефала, «бы же Александръ лет е҃і» (Истрин В. М. Александрия русских хронографов, 19). Дещо пізніше Александр «прийняв царство» після свого батька. Текст уточнює: «осминадесѧть лѣтъ сыи» (Истрин В. М. Александрия русских хроногра- фов, 28). Нарешті, у розповіді про смерть царя-завойовника маємо підсумкове зауваження: «живе же Алексанъдръ лѣтъ л҃ и в҃» (Истрин В. М. Александрия русских хронографов, 104). Текстуально до нього дуже близька ремарка про 76 років життя Ярослава під 1054 р.: «живе же всѣхъ . лѣт̑ . о҃ . и . s҃ .» (Лавр.) / «житъ же (Хл. — живе ж) всѣхъ лѣтъ Ӕрославъ . . о҃ . и . s҃» (Іпат.). Можливо, це не випадковий збіг. 28 Истрин В. М. Александрия русских хронографов, 104. 29 Истрин В. М. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе. Петроград, 1920, 81, 85, 92–94. Одна з найяскравіших аналогій повідомленням про вік Ярослава міститься у розповіді про Авраама: «Бѣ же тогда Аврамъ лѣт̑ . о҃е [...] живъ же всѣхъ . лѣт̑ . ро҃е» (Истрин В. М. Хроника Георгия Амартола, 85). 53Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») фічними30. Але як читалося в архетипі?31 Суперечка між «і-моделлю» (Лавр.) та «же-моделлю» (Іпат.) у цьому випадку не вирішується однозначно32. По- чаткова формула повідомлення містить нестійкі елементи тексту (у табли- ці — жирним). З рівними шансами в архетипі ПВЛ могло стояти і «бѣ же», і «и бы(сть)», і якийсь третій варіант, в різний спосіб змінений у Лавр. та Іпат33. Достовірно можна стверджувати тільки про наявність однієї з форм минулого часу быти. Лавр. Іпат. тогда Ӕрославъ [34] лѣт̑ . к҃и тогда . Ӕрославъ лѣт̑ к҃и35 Порівняння варіантів ремарки про «28 літ» і виокремлення стабільних елементів тексту дозволяє уявити такий її вигляд у архетипі ПВЛ: «б(ы/ѣ) тогда Ярославъ лѣт̑ . к҃и». Яким було місце ремарки у статті 1016 р.? У Іпат. і інших молодших списках повідомлення про «28 літ» графічно не відокремлено від поперед- нього тексту і представлено як частина оповіді про Любецьку битву. Натомість у Лавр. цей запис виконано кіновар’ю, а з обох боків виділено розділовим знаком — чотирма крапками: … Ӕрославъ же сѣде Къıєвѣ на столѣ ѡтьни и дѣдни ❙ И бъı тогда Ӕрославъ Новѣгородѣ . лѣт̑ . к҃и ❙ 30 У своїх коментарях Карамзін не фіксує відмінностей Тр. від Лавр. у цьому місці. Приселков М. Д. Троицкая летопись, 128. Звісно, це аргумент ex silentio. І все ж, він дозволяє більш упевнено відновлювати читання протографа Лавр. і Тр. як «и бы». 31 Варіант «бѣ же», окрім Іпат. і Хл., дають два інші головні списки ПВЛ — Радзивіллівський (Радз.) і Академічний (Акад.). Щоправда, свідчення тексту Радз.-Акад. виявляються менш показовими, якщо приймати цілком переконливу гіпотезу про його контамінований характер. Генетично пов’язаний з Лавр.-Тр., текст Радз.-Акад. на певному етапі зазнав впливу Іпат.-Хл. Aleksej A. Gippius, “Reconstructing the original of the Povest’ vremennyx let: a contribution to the debate”, Russian Linguistics 38 (2014), 341–366. Це особливо ймовірно, якщо протограф Радз.-Акад. виник на Волині наприкінці ХІІІ ст., де в той самий час було сформовано оригінальний кодекс ІЛ, спільний предок Іпат. і Хл. Oleksiy Tolochko, “Notes on the Radziwill Codex”, Studi Slavistici X (2013), 29–42; Толочко О. «Не преступати предела братня» (об источниках миниатюр Радзивиловской летописи). Ruthenica ХІІ (2014), 67–81. 32 Форма «бѣ же» загалом є більш книжною, а поширення її, вірогідно, пов’язане з грецьким впливом за посередництвом перекладних пам’яток. Я вдячний Ользі Страховій за консультацію з цього питання. Втім, літературно престижніший характер форми «бѣ же» не дає підстав приймати сценарій заміни оригінальної «і-моделі» на «же-модель» як єдино можливий, адже відомі приклади зворотних перетворень. Згадане вище проложне сказання про освячення св. Софії змінило «живе же» (зі статті ПВЛ 1054 р.) на «и быс(ть)». У «новгородсько-софійських» літописах, що використовували і «лаврентіївську», і «іпатіївську» версії ПВЛ, ремарка про вік Ярослава під 1016 р. вводиться зворотом «бѣ бо», у деяких списках Н4 — «и бѣ». 33 Наприклад, одна з форм аориста быти без сполучника. 34 У цьому місці індивідуальна вставка Лавр. «Новѣгородѣ». 35 Без урахування правки к҃и на и҃і. 54 Вадим Арістов Незважаючи на низку дефектів та інновацій у Лавр.36, є підстави вважати, що цей найстарший список ПВЛ міг загалом краще передати образ оригі- нального тексту і, зокрема, пунктуацію. Унікальними характеристиками Лавр., що дають йому перевагу, є його відносно раннє датування (1377 р.)37, колофон Сильвестра38 та Поучення Володимира Мономаха39. Виходячи з цього, варто більше довіряти пунктуації Лавр. і вважати її ближчою до архе- типу. Це може означати, що запис про «28 літ» початково був окремим по- відомленням. «28 літ»: зміна значення Яким є статус ремарки у текстологічній структурі ПВЛ за першу половину ХІ ст.? Олексій Толочко висунув ідею, згідно з якою базовий шар тексту хроніки від рубежу Х–ХІ ст. становлять короткі аннали. За формальними ознаками їх можна розрізнити у наявному тексті ПВЛ, починаючи з 1000 р. Найімовірнішим місцем ведення цих найдавніших руських анналів, на дум- ку Олексія Толочка, була Десятинна церква у Києві40. Аннали становили хронологічний і подієвий каркас ПВЛ за ХІ — початок ХІІ ст. Їхня інтеграція до тексту хроніки Сильвестра (або інакше — нарощення тексту хроніки на анналістичний стрижень) мала супроводжуватися доповне- нням і редагуванням, а також, не виключено, й вилученням частини оригіналь- них коротких повідомлень. У деяких випадках це можна продемонструвати. Яскравий приклад дає запис під 1000 р. «В се же лѣт̑ престависѧ и Рогънѣдь мт҃и Ӕрославлѧ»41. Його остання частина — генеалогічна характе- ристика «мт҃и Ӕрославлѧ» — могла бути приписана до повідомлення лише значно пізніше, коли стало ясно, що з чотирьох синів Рогніди тільки Ярослав стане володарем Києва і знаковою постаттю в історичній пам’яті Русі42. Схожа ситуація під 1001 р.: «Престависѧ Изѧславъ ѡц҃ь Брѧчиславль сн҃ъ 36 А також додатків на кшталт «Новѣгородѣ» під 1016 р. 37 Перед тим, як потрапити у Лавр., текст ПВЛ найімовірніше пройшов порівняно менше епізодів переписування. 38 Він зберігся також в інших списках «лаврентіївської» гілки, зокрема, Радз. і Акад. Однак, вони є значно далі від архетипу ПВЛ як за абсолютною хронологією рукописів, так і за ступенем віддаленості від їхнього спільного з Лавр. протографу. 39 За спостереженнями Олексія Толочка, цей текст міг бути додатком до оригінального рукопису Сильвестра. Толочко О. П. Володимир Мономах і літопис. Academia. Terra Historiae. Студії на пошану Валерія Смолія: у 2-х кн. Кн. 2. Київ, 2020, 444–445. 40 Oleksiy Tolochko, “Kievan Rus around the Year 1000”, Europe around the year 1000. Ed. by Przemysław Urbańczyk (Warszawa, 2001), 132–138; Oleksiy Tolochko, “Christian Chronology, Universal History, and the Origin of Chronicle Writing in Rus`”, Historical Narratives and Christian Identity on a European Periphery: Early History Writing in Northern, East-Central, and Eastern Europe (c. 1070–1200). Ed. by Ildar H. Garipzanov (Turnhout, 2011), 216–223. 41 ПСРЛ 1: 129; ПСРЛ 2: 114. 42 Vadym Aristov, “The Tithe Church of Saint Sophia in Kyiv: Thietmar of Merseburg’s Account Reinterpreted”, Palaeoslavica XXIX/1 (2021), 102. 55Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») Володимерь»43. Генеалогічний додаток «ѡц҃ь Брѧчиславль сн҃ъ Володимерь» так само засвідчує спробу хроніста внести ясність до короткого запису, по- яснити особу Ізяслава за допомогою вміщення у ширший темпоральний і просопографічний контекст. Схоже, Сильвестр правильно ідентифікував Рогніду та Ізяслава, і його додатки «розширили» ці повідомлення без спотворення сенсу. Втім, бували й протилежні приклади, коли «схолії» хроніста творили фікції. Наприклад, у ході інтеграції до хроніки договору Ігоря з греками, він вставив до тексту тріаду міст, які для своїх часів (друга половина ХІ — початок ХІІ ст.) він вважав головними центрами Руської землі: Київ, Чернігів, Переяслав44. До- віра до цього місця фатально вплинула на наукову традицію анахронічної реконструкції територіального обсягу Русі Х ст. У наративному обрамленні договору Ігоря хроніст вставив вигадану сцену ратифікації документу у Ки- єві. При цьому Сильвестр «розпізнав» згадану в договорі церкву св. Іллі (насправді — константинопольську) як однойменну київську церкву, відому в його часи, і навіть вказав її топографічні орієнтири45. Як можна побачити, при створенні ПВЛ короткі анналістичні повідомлен- ня і документи нерідко обростали пояснювальними доповненнями (іменами, назвами або іншими деталями, часом — розлогими пасажами), які могли суттєво змінювати сенс тексту. Чи не є повідомлення про «28 літ» (у тому вигляді, що відновлюється для архетипа ПВЛ) результатом редагування, точніше — доповнення, анналіс- тичної замітки? І якщо так, чи «28 літ» стосувалися віку Ярослава взагалі? Чи не є цей зв’язок вторинним? Ці запитання можуть отримати ствердні відповіді, якщо вдасться знайти бодай якесь інше значення «28 літ» у контексті 1016 р. Зробити це нескладно. 1016 р. був 28-м (останнім) роком у черговому колі сонця — важливому ци- клі християнського часу. Відстежування кіл сонця було необхідне для пра- вильного розрахунку дати Пасхи46. 1016 рік (6524 від «Створення Світу») завершував 233-є коло сонця. Починалося ж воно 989-го — якраз у рік за- кладання Десятинної церкви47. Отже, у 1016 р. справді було 28 літ, але не Ярославу, а поточному колу сонця. 43 ПСРЛ 1: 129; ПСРЛ 2: 114. 44 Толочко А. П. Очерки начальной руси. Київ, 2015, 264–275. 45 Oleksiy Tolochko, “Church of St. Elijah, “Baptized Ruses” and the Date of the Second Ruso-Byzantine Treaty”, Byzantinoslavica — Revue internationale des Etudes Byzantines 1-2 (2013), 114–115. 46 Кожні 28 років комбінація чисел місяця з днями тижня повторюється. Ці 28 літ складають коло сонця. Його відраховували від першого року від «Створення Світу», тобто 5508 до Різдва Христового. 47 Нещодавно додаткове підтвердження цієї дати знайшов Олексій Толочко у контексті практики «ювілейних» (раз на 50 років) освячень церков у Давній Русі. Oleksiy Tolochko, ‘Jubilee’ Consecration of Churches in Rus’, Ruthenica XVII (2022), 20–21. 56 Вадим Арістов Цей збіг видається невипадковим і дозволяє запропонувати рішення на- шої загадки. Оригінальний запис «Десятинних анналів» повідомляв про 28 літ, тобто останній рік кола сонця. Уявити цю нотатку можна так: (и бы) лѣт̑ . к҃и Автор ПВЛ міг сприйняти замітку про «28 літ» як таку, що стосувалася віку князя. Зробити це було особливо легко, якщо під 1016 р. аннали також містили короткий запис зі згадкою Ярослава. Наприклад, про те, що князь сів у Києві: сѣде Ӕрославъ . (и бы) лѣт̑ . к҃и . Той вигляд повідомлення, що дійшов до нас у ПВЛ, видається спробою пояснити незрозумілий лаконічний запис через його розширення. Сильвестр мав додати декілька слів: [ ] лѣт̑. к҃и . або и бъı [ ] лѣт̑. к҃и . Це нагадує пізніший прийом Лаврентія: залишити наявний текст без змін, але зробити додаток, що перевертає сенс повідомлення. Такій інтерпретації тексту сприяли очікування, сформовані читацьким досвідом Сильвестра — численними згадками про вік персонажів (зокрема, у текстах Александрії і ХГА). Ба більше, хибне прочитання (і як наслідок — редагування) ремарки про «28 літ» могло стати причиною, чому хроніст спеціально зацікавився віком Ярослава і помістив кількість «всіх літ» його життя у некролозі під 1054 р. ПВЛ не повідомляє такої подробиці про жод- ного іншого князя. Сильвестр залишив число «28» у статті 1016 р., незважаючи на те, що воно суперечило його власним розрахункам. Це можна пояснити тим, що він запо- зичив це число з наявного тексту і визнавав його авторитет. Автор ПВЛ не на- важився змінювати замітку свого анналістичного джерела, лише доповнив її48. Подібні неузгодженості були нормою для хроніки Сильвестра. Напри- клад, у штучному «договорі 907 р.» серед руських міст він згадав Переяс- лавль. Водночас у статті 992 (993) р., майже через 90 років після «першої згадки», розповів про заснування цього міста. На початку хроніки він подав апокрифічну історію про візит апостола Андрія до Києва, а потім у статтях 983 і 988 рр. заявив, що апостоли тут не проповідували. 48 Натомість пізніші переписувачі і читачі хроніки, котрі змінювали показники віку Ярослава, не відчували статусної різниці ремарок про під 1016 і 1054 рр. 57Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») Київські «пасхальні» аннали: нові аргументи Запропонований сценарій появи ремарки про «28 літ» Ярослава є цілком вірогідним з огляду на зв’язок анналів з пасхальними таблицями, до яких природно потрапляли спеціальні хронологічні замітки. Згідно з найпошире- нішою гіпотезою середньовічна анналістика виникла з «історичних» при- писок на пасхальних таблицях49. Гіпотеза про аналогічний сценарій появи руських літописів відома з середини ХІХ ст.50 і залишається одним із най- більш солідних пояснень їхнього походження. Одна з найдавніших збережених руських пасхальних таблиць містить літописні «приписки». Таблиця вміщена у збірнику, що походить з Новгоро- да і датується серединою XIV ст.51 Текст «приписок» загалом молодший за великі давньоруські хроніки, такі як ПВЛ чи Київський літопис. Основна 49 R. L. Poole, Chronicles and Annals. A brief outline of their origin and growth (Oxford, 1926), 18–55; Беркут Л. Н. Возникновение и характер средневековой анналистики. Варшава, 1910, 4–6; David N. Dumville, “What is a Chronicle?”, The Medieval Chronicle II (Amsterdam — New York, 2002), 4–7; Sarah Foot, “Finding the meaning of form: narrative in annals and chronicles”, Writing Medieval History. Ed. Nancy F. Partner (Oxford, 2005), 92–93; Joanna Story, “The Frankish Annals of Lindisfarne and Kent”, Anglo-Saxon England 34 (2005), 59–109; Гимон Т. В. Историописание раннесредневековой Англии и Древней Руси: сравнительное исследование. Москва, 2011, 243–258; Мереминский С. Г. Средневековая анналистика: особая форма историописания или историогра- фический конструкт? Люди и тексты. Исторический альманах 2018, 98–103. Існує протилежна думка, що аннали на пасхальних таблицях є вторинною формою розвитку анналістики: Halphen L. Études critiques sur l’histoire de Charlemagne (Paris, 1921), 1–7; Rosamond McKitterick, “Constructing the Past in the Early Middle Ages: The Case of the Royal Frankish Annals”, Transactions of the Royal Historical Society. Sixth series, Vol. 7 (1997), 109–114; Rosamond McKitterick, History and Memory in the Carolingian World (Cambridge, 2004), 97–100. Пор. також: R. W. Burgess, M. Kulikowski. Mosaics of time: the Latin chronicle traditions from the first century BC to the sixth century AD. Vol. I (Turnhout, 2013), 4–5, 55–56, 183–184, 247–248. Продовжуючи ідеї Девіда Дамвіла (David N. Dumville, “What is a Chronicle?”, 2–24), автори книжки заперечують доцільність вживання терміну «аннали» взагалі і пропонують усі види хронологічно структурованої оповіді про минуле називати «хроніками». Вони визнають зв’язок історичних заміток на пасхальних таблицях з анналами, однак доводять континуїтет між пізньоантичними і середньовічними «хроніками», до яких числа включають ті тексти, що їх «традиційна» література називає «анналами». Цю лінію аргументації продовжив Станіслав Меремінський. Мереминский С. Г. Средневековая анналистика: особая форма историописания или историографический конструкт? 82–107. Не вдаючись до глибшої дискусії, слід визнати, що попри слабкі місця «пасхальна» гіпотеза пропонує зрозумілий в рамках ранньосередньовічної християнської культури сценарій появи анналів як окремої форми історіографії. Втім, незалежно від походження цього жанру в середньовічній Європі, зв’язок пасхалій та анналів як такий є безсумнівним і добре засвідченим. 50 Сухомлинов М. И. О древней русской летописи как памятнике литературном, 28–50; Срезневс- кий И. И. Чтения о древних русских летописях. Санкт-Петербург, 1862, 2–18. 51 Гимон Т. В. Летописные записи на пасхальных таблицах в сборнике XIV в., ПСРЛ. Т. III. Издание 3-e. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. Москва, 2000, 569–589; Гимон Т. В. Историописание раннесредневековой Англии и Древней Руси, 258–261, 687. Див. оцифровану версію рукопису: Син. 325. Сборник избранных служб с Псалтырью и Шестодневом, Государственный исторический музей / https://catalog.shm.ru/entity/OBJECT/177 325?album=622494765&index=38 58 Вадим Арістов частина повідомлень датується в межах 1215–1340 рр.52 Проте, це не означає, що саме явище коротких анналів на пасхальних таблицях у руській традиції є молодшим і вторинним за «нормальне» літописання. Якщо порівнювати вік не текстів (що визначається за датами повідомлень), а рукописів, то виявить- ся, що новгородський збірник з «пасхальними анналами» є синхронним най- давнішому літописному кодексу — Синодальному списку Новгородського Першого літопису — і старшим за повні списки ПВЛ. Аналогічне питання є ключовим у дискусіях про роль пасхальних таблиць у розвитку європейської анналістики. Як би міг виглядати рукопис з київськими «пасхальними анналами»? У європейських пасхаліях кожному року найчастіше відповідав окремий рядок. Наприкінці рядка або на полі залишалося місце для нотаток. Інший варіант передбачав поділ аркуша на дрібні клітинки, кожна з яких позначала один рік. Обсяг приписок строго обмежувався розміром клітинки. Саме та- кий формат має новгородська пасхалія XIV ст.53 Клітинки мають площу при- близно 7 × 7 мм, місця для тексту обмаль. Приписки зроблено дуже дрібним шрифтом, а повідомлення складаються переважно з одного-двох (в окремих випадках — трьох, а одному — п’яти) слів. Якщо найдавніші київські аннали були теж записані у пасхальній таблиці «в клітинку», це могло би пояснити їхню лаконічність. У тексті ПВЛ за першу половину ХІ ст. є ще одне місце, де можна знайти рештки хронологічної ремарки, що належала раннім київським анналам. На- прикінці статті 1024 р., після розповіді про війну Ярослава і Мстислава Во- лодимировичів та перед повідомленням про народження Ізяслава Ярослави- ча, міститься дивний запис: «з҃ . лѣт̑ . бъıс̑»: ...и сѣдѧше Мьстиславъ Черниговѣ а Ӕрославъ Новѣгородѣ . и бѣяху Къıєвѣ мужи Ӕрославли и родисѧ другъıи сн҃ъ . и нареч̑ имѧ єму Изѧславъ Так виглядає текст у Лавр. У списках ІЛ цей запис замінено стандартною перехідною формулою «в сем же лѣтѣ» (Хл.) / «в том же лѣтѣ» (Іпат.): и сѣдѧше (Хл. — мьстиславь в чернѣговѣ . а в новѣгородѣ) Ѧрославъ в Новѣгородѣ . и бѧху сѣдѧще в Києвѣ мужи Ӕрославлѣ . (Хл. — ) . родисѧ оу Ӕрослава . другыи сн҃ъ . и нареч̑ имѧ єму Изѧславъ. Так само «в сем же лѣт̑» читається і в Радз.-Акад. Незважаючи на це, за правилом lectio difficilior potior оригінальним слід вважати читання Лавр. Натомість в інших списках складне місце оригінала раціоналізовано. Кири- 52 Є два винятки. У клітинці 986 р. є запис «крз», що може розшифровуватися як скорочення «кр(ещена) з(емля)». Гимон Т. В. Историописание раннесредневековой Англии и Древней Руси: сравнительное исследование, 259 (прим.). Наступна нотатка під 1015 р. «Борисъ» відсилає до вбивства Бориса Володимировича. 53 Гимон Т. В. Летописные записи на пасхальных таблицах в сборнике XIV в., 569. 59Чи було Ярославу 28 літ у 1016 році? (до ідеї про «Десятинні аннали») лична цифра «з҃» прочитана як займенниковий зворот «(в) сем»54. Перетво- рення в іншому напрямку із поширеного «в сем же лѣтѣ» на «з҃ . лѣт̑ . бъıс̑» зрозуміти значно важче. Що могли означати «сім літ»? Попередній рік, 6531 (1023), був сьомим у колі сонця, що розпочався 6525 (1017) р. Отже, цей запис під 6532 (1024) р. можна кваліфікувати як хронологічну ремарку про сьомий рік кола сонця. Щоправда, із «запізненням»55. Аналогічна невідповідність помітна у тому єдиному хронологічному за- писі ПВЛ, де прямо згадано кола сонця і місяця — під 6615 (1107) р. Лавр.56 Іпат. Хл.57 В лѣт̑ . ҂s҃ . х҃ . еı҃ . индикта . кругъ лунъı . д҃ . лѣт̑ . а слн҃чнаго круга . и҃ . лѣт̑ и҃ . лѣт̑ В лѣт. sхеı . кроуг лѵн. д. а слнчного. и҃ . Вказані значення кола сонця і місяця відповідають наступному 6616 (1108) р. Такі неточності пов’язані з тим, що початко року (1 вересня або 1 березня) не збігався з початком кола сонця, який припадав на перший день жовтня58. Якщо анналіст дотримувався вересневого новоліття, то між 1 вересня і 1 жовтня вже був новий рік, але старий номер кола сонця. У цей період номер року «випереджав» коло. Саме так можна пояснити ремарку у статті 6532 (1024) р. Якщо це був вересневий рік, то протягом його першого місяця (1– 30 вересня) ще тривав 7-й рік кола сонця. Якщо рік був березневим, то між 1 жовтня і 1 березня номер року «відставав» від кола сонця. Це дозволяє зрозуміти хронологічний запис під 6615 (1107) р. У статтях 6615–6616 рр. дотримано якраз березневого стилю. 54 Олександр Назаренко припускав, що «з҃ . лѣт̑ . бъıс̑» є реліктом якогось історичного тексту, що містив датування за роками правлінь князів. Назаренко А. В. Новый труд известного слависта: к выходу в свет немецкого перевода Повести временных лет Л. Мюллера. Славяноведение 2, 2002, 135. Це припущення засновано лише на аналогії з текстом Пам’яті і Похвалі Володимиру Якова Мніха. Але у цьому тексті відносна хронологія діянь князів цілковито залежна від літопису. Толочко А. П. Очерки начальной руси, 38–39; Арістов В. Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха. Ruthenica ХІІІ (2016), 50–82. 55 Цікаво, що під 6531 (1023) р. у тексті ПВЛ вміщено короткий запис про похід Мстислава на Ярослава: «Поиде Мьстиславъ на Ӕрослава с Козаръı . и съ Касогъı». Його дублює більш розлоге повідомлення під наступним 1024 р.: «Ӕрославу сущю Новѣгородѣ . приде Мьстиславъ ис Тъмутороканѧ . Къıєву и и не прияша ѥго Къıяне . ѡнъ же шедъ сѣде на столѣ Черниговѣ . Ӕрославу сущю Новѣгородѣ тогда». 56 ПСРЛ 1: 281. Текст виділено кіновар’ю. 57 ПСРЛ 2: 258. У Іпат. та Хл. повідомлення дефектне. Цей приклад ілюструє тенденцію до псування або правлення такого роду ремарок у пізніших списках порівняно з Лавр. 58 Ця система представлена у «Вченні про числа» Кирика (1136 р.). Див. видання тексту: Мильков В. В., Симонов Р. А. Кирик Новгородец: ученый и мыслитель (Памятники древнерусской мысли: исследования и тексты. Вып. VII). Москва, 2011, 315, 321. 60 Вадим Арістов 8-й рік кола сонця збігався з 6615 р. у жовтні — лютому, коли міг бути зроб- лений цей запис. Якщо усі ці міркування справедливі, вони дозволяють скласти краще уявлення про «Десятинні аннали». Вони виникали в контексті утвердження в Русі форм «контролю християнського часу»59 і у прямому зв’язку з пасхаль- ними таблицями. *** Короткі підсумки Головна гіпотеза статті може бути сформульована так. Нинішній вигляд кін- цевого повідомлення статті ПВЛ за 1016 р. є результатом редагування ко- роткого запису київських анналів Десятинної церкви, що велися на пасхаль- них таблицях. Цей запис повідомляв про завершення 28 літ, тобто кола сонця. При інтеграції анналів до ПВЛ текст ремарки про «28 літ» було доповнено, внаслідок чого її сенс змінився. Відтоді вона стала прочитуватися як повідо- млення про 28-ліття Ярослава. Запропонована гіпотеза спирається на відомі й підтримані в історіографії ідеї: про Десятинну церкву як ранній центр давньоруської історіографії; про ранній пласт тексту ПВЛ за ХІ ст., який репрезентує аннали; про зв’язок ранніх київських анналів з пасхальними таблицями. Вона дозволяє вирішити суперечність між двома свідченнями про вік Ярослава. При цьому, гіпотеза не оперує словами або цифрами, що не засвідчені наявними списками (як, на- приклад, уявне «38» замість «28»). Вона тільки передбачає поступовість формування наявного тексту фінального повідомлення статті 1016 р. Інститут історії України НАН України 59 McKitterick, “Constructing the Past in the Early Middle Ages: The Case of the Royal Frankish Annals”, 110.

Схожі ресурси