Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї

У публікації представлені документи стосовно роду Полуботків, насамперед наказного гетьмана Павла і його синів Андрія та Якова.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Мицик, Ю., Тарасенко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192320
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 89-108. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-192320
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1923202023-07-13T14:55:05Z Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів У публікації представлені документи стосовно роду Полуботків, насамперед наказного гетьмана Павла і його синів Андрія та Якова. 2022 Article Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 89-108. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7747298 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192320 94 (477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовою документів Мовою документів
spellingShingle	Мовою документів Мовою документів Мицик, Ю. Тарасенко, І. Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї Сiверянський літопис
description	У публікації представлені документи стосовно роду Полуботків, насамперед наказного гетьмана Павла і його синів Андрія та Якова.
format	Article
author	Мицик, Ю. Тарасенко, І.
author_facet	Мицик, Ю. Тарасенко, І.
author_sort	Мицик, Ю.
title	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї
title_short	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї
title_full	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї
title_fullStr	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї
title_full_unstemmed	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї
title_sort	із нових документів про гетьмана павла полуботка і його сім'ї
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Мовою документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192320
citation_txt	Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 89-108. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT micikû íznovihdokumentívprogetʹmanapavlapolubotkaíjogosímí AT tarasenkoí íznovihdokumentívprogetʹmanapavlapolubotkaíjogosímí
first_indexed	2025-07-16T17:26:04Z
last_indexed	2025-07-16T17:26:04Z
_version_	1837825279381209088
fulltext	Siverian chronicle. 2022. № 5-6 89 МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ УДК 94 (477) о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко • ІЗ НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ПРО ГЕТЬМАНА ПАВЛА ПОЛУБОТКА І ЙОГО СІМ’Ї DOI: 10.5281/zenodo.7747298 © Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2022. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1580-1284, https://orcid.org/0000-0003-1019-9749 У публікації представлені документи стосовно роду Полуботків, насамперед наказного гетьма- на Павла і його синів Андрія та Якова. Ключові слова: універсал, лист, євреї, татари, суд. Про наказного гетьмана й чернігівського полковника Павла Полуботка доволі добре знає широкий загал завдяки напівлегендарній історії з його скарбом, а також його мужній промові перед Петром І і трагічній загибелі в Петропавлівській фортеці Петербурга. Од- нак всебічного дослідження біографії гетьмана дотепер немає, хоча перші спроби були зроблені видатним українським знавцем генеалогії В. Модзалевським1, а в наш час О. Ко- валенком2 та В. Ринсевичем, який видав фундаментальне зібрання універсалів Полубот- ка3. При підготовці до друку чотиритомника «Сіверщина гетьманських часів» нам вдалось знайти в архівосховищах кілька документів стосовно родини гетьмана4. У ході подальших пошуків вдалося виявити в зібраннях Інституту Рукописів Національної бібліотеки Украї- ни ім. В. Вернадського (далі – ІР НБУВ) ще двадцять чотири документи дотичних до цієї тематики. Найперше – це лист самого Павла Полуботка (тоді ще чернігівського полковника) до гетьмана Івана Скоропадського від 20(10).08.1710 р. Оскільки фельдмаршал Б.П. Шереме- тєв звернувся до П. Полуботка з вимогою випустити з полону в Чернігові литовських та- тар, братів Юхновичів, то полковник запитував у цьому листі (№ 1): як йому бути («от- пустити з вязення чили до далшого часу тут удержати»). До цього листа додавався прото- кол допиту Олександра й Самуеля Юхновичів, в якому докладно описувалися обставини взяття їх у полон, втеча з ув’язнення в Путивлі, повторний арешт у Седневі (№ 2). Під № 3 вміщено матеріали розслідування конфлікту за землю 1719 р. у с. Полуботки (нині – с. Полуботки Чернігівського р-ну). Цікаво, що спершу в цьому селі – маєтності Полубот- ків – полковник мав тільки «еден свой двор дідовский», тобто Артема Полуботка, і поле. Потім (у 1715–1716 рр.) Павло Полуботок почав скуповувати землі цього й сусіднього се- ла Халявин (нині є в Чернігівському ра-ні), не гребуючи інколи незаконними методами. Так, слуга полковника Сава Рогозинський відібрав у козака Гаврила Качанка його город, який прилягав «к сажолці» Полуботка (сажалка – це невелике штучне водоймище, у яко- му розводять і утримують рибу). У матеріалах слідства цитується й духівниця 1699 р. Стриєвського, де згадувався й хутір Полуботківський. Під № 4 – подано ще один лист (1720 р.) Павла Полуботка до гетьмана Скоропадського. У ньому йшлося про конфліктну справу полковника за млин і землю з мельником Якимом Бідним. Останній дістався аж до Петербурга, щоб поскаржитися на Полуботка віце-канцлеру Шафірову, котрий і звернув- ся до Скоропадського з проханням розібратися. Очевидно, отримавши відповідь, гетьман написав Шафірову листа (№ 5), в якому повідомляв про мирну угоду між Полуботком і мельником. Цікаво, що у своєму листі Полуботок детально пояснює історію млина й греб- 1 Модзалевський В.Л. Малороссийский родословник. Киев, 1914. Т. 4. С. 179–189. 2 Коваленко О. Павло Полуботок. Володарі гетьманської булави. Киев, 1994. С. 499–523. 3 Універсали Павла Полуботка (1722–1723). Київ, 2008. 4 Сіверщина гетьманських часів. Т. 3: 1726–1740 рр. Київ, 2020. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 90 лі в с. Самотуги (це село, як і Савинки – маєтність Полуботка, нині перебувають у складі Корюківського ра-ну). Раніше (очевидно, за гетьманства Многогрішного) тут було два мельники. Потім гетьман Самойлович своїм універсалом (цей документ ще не виявлено) передав частину млина Леонтію Полуботку, іншу частину – купив у мельника Василя Ко- ляди. Третину ж млина Якима Бідного Павло Полуботок купив у нього. Цінним є «доношение» Ганни Полуботок (дружини полковника) від червня 1723 р. ге- неральним осавулу Василю Жураковському та бунчужному Якову Лизогубу (№ 6). Вона скаржилася тут на Бубелника («подданый наш любецкий»), котрий, «повернувшися з Глу- хова в Любеч», прилюдно сварив Полуботка, вірогідно, почувши в Глухові, що незабаром наказного гетьмана заарештують. Ганна просила вжити належних заходів проти «бунтов- ника». На жаль, невідомо, чим закінчилася справа, але в зв’язку з падінням Полуботка во- на вочевидь лишилася без наслідків. В іншій скарзі 1739 р. (№ 22) Ганна своїм «доноше- нием» в Генеральну військову канцелярію (далі – ГВК) скаржилася на своїх підданих в с. Савинках, котрі через занадто великі податки й повинності з боку старшини Понор- ницької сотні тікають із села. Ганна Полуботок просила повернути її підданих. Ще один документ був написаний іншою представницею роду Полуботків – Ганною Войцехович (дочкою Павла Полуботка). Це скарга 1728 р. гетьману Данилу Апостолу (№ 12). Зазначи- мо, що Ганна Павлівна – молодша, була дружиною седнівського сотника у 1731 р. Петра Богдановича Войцеховича5. Суть скарги полягала в тому, що її сина «к співанию неспо- собного» без її бутності насильно вивезли для включення в число півчих (їх імовірно мали відправити до Петербургу, що чинилося за указом графа «Дукляса» (Дугласа?). Вона про- сила повернути сина в батьківський дім. Навряд чи був її син «неспособний» до співу, тут відчувається бажання матері оборонити його від варварського рекрутування. Дружин Павла Полуботка стосується «доношение» 1739 р. ГВК до канцелярії міністерського прав- ління (№ 23). У цьому документі надана довідка про двох дружин Полуботка: Юхимію Самойлович, доньку Василя – брата гетьмана Івана Самойловича, і Ганну Лазаревич, доч- ку Романа, ніжинського полкового судді у 1710–1726 рр. У документі є й цікаві уточнен- ня: перша дружина Полуботка була похована у Спаському соборі Чернігова, друга дружи- на проживала у 1739 р. у Сосниці. Подальші документи стосуються вже синів Полуботка – Андрія, бунчукового товари- ша у 1728–1744 рр., та Якова, бунчукового товариша у 1726–1734 рр. (загинув у польсько- му поході 1734 р.). Їх відкривають чолобитні-скарги 1725 р. єврея Мовші Маюровича ца- риці Катерині І (№ 7). Виявляється, ще у 1720 р. він взяв в оренду у Полуботка «рудню Росудовскую (названу так по імені колишнього власника – шляхтича Розсудовського, якою володів від 1668 р. Леонтій Полуботок – Ю.М., І.Т.) со всіми до ей належатими села- ми». Він жив на цій рудні 5 років, але сини наказного гетьмана відставили його від неї й чинили інші кривди. Під № 9 вміщені свідчення в цій справі. Під № 10 вміщено «доноше- ние» 1727 р. Андрія Полуботка до ГВК, у котрому він відкидає звинувачення орендаря й пояснює, що його заміна на іншого була спричинена невмілим керівництвом руднею. Зви- нувачення орендаря у невмілому керівництві руднею знаходимо і в «доношении» 1727 р. любецького старости Григорія Рожовця (№ 11). Далі йдуть п’ять скарг 1731–1732 рр. Якова Полуботка гетьману Данилу Апостолу. У першій з них (№ 13) ішлося про ухиляння від сплати боргу йому (400 рублів) всупереч гетьманському указу Андрієм Миклашевським, дружиною останнього і її сином від пер- шого шлюбу Василем Жураківським. У наступній скарзі (№ 14) Якова Полуботка повто- рювалося це прохання і пояснювалося, що боржники не хотіли віддавати боргу, посилаю- чися на відсутність розділу майна покійного першого чоловіка Миклашевської, на яке претендували як Василь Жураківський, так і його дядько Яків (він доводився швагром Я. Полуботку!). Відтак розділ спадку був завершений, але гроші й досі не повернуто. Про це само йшлося й у третій скарзі (№ 15). Четверта й п’ята скарги стосувалися вже кон- флікту Якова Полуботка з Семеном Лизогубoм, котрий скуповував землі козаків і підда- них селян у володіннях Полуботка, через що «немалие мні и подданим моим чинятся оби- ди и разорения» (№ 16). Йдеться, очевидно, про Семена Лизогуба (1689–1734). П’ята скарга (№ 17) є варіантом четвертої. Із цими документами пов’язана скарга 1732 р. Василя Жураківського гетьману Д. Апостолу (№ 18). У ній мова йшла про вищезгадане рухоме й нерухоме майно діда й баби скаржника (ніжинського полковника Лук’яна Жураківського й Ганни Апостол), частину з яких не хоче віддати його дядько Яків Жураківський. Через це Василь не може віддати Полуботку злощасного боргу в розмірі 400 рублів і тому про- сить гетьмана видати указ про розділ майна. У скарзі 1733 р. (№ 19) чернігівського жите- ля Антона Ладонки гетьману Д. Апостолу йшлося про його двір в с. Савенках і сіножать, які незаконно присвоїли сини гетьмана Полуботка і не повертають навіть всупереч цар- 5 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 4. С. 187. Siverian chronicle. 2022. № 5-6 91 ського указу. Ладонка просив вжити необхідних заходів і повернути його власність. У цій скарзі згадується як чернігівський наказний сотник Василь Медушевський (Медушин- ський). Дотепер було відомо про його повноправне сотництво в Чернігові протягом 1725 р., відтак дещо уточнено його біографію. У «доношении» в ГВК Андрія Полуботка того ж року (№ 20) повідомляється про спробу крадіжки його майна прикажчиком, поля- ком Казимиром Ґловинським. Цікаво, що останній так само служив раніше (у 1731– 1733 рр.) бунчуковим товаришем Семена Лизогуба. Знаючи про його неприязні стосунки з Полуботками, можна припустити, що він був якось причетним до цієї кримінальної справи. 1734 р. датовано лист правителів ГВК до старшини Чернігівського та Лубенського полків (№ 21). У ньому йшлося про долю маєтностей Полуботків, які після падіння геть- мана Павла були конфісковані, а гетьман Апостол розпоряджався ними на шкоду Полу- боткам. При цьому згадано невідомого раніше роменського сотника Семена Остаповича (можливо, це Семен Лашкевич, котрий сотникував у 1728 р.?), села Коровинці і Наумівка, які нині є відповідно у Роменському р-ні Сумської обл. та Корюківському р-ні Чернігів- ської обл. Урешті, останній документ (№ 24) цієї публікації – випис 1786 р. із ревізійних книг чернігівського повітового суду щодо власників селян у околицях Любеча. Цей випис було складено на прохання генерал-майора Милорадовича, який чомусь зацікавився крі- паками Полуботків із Любеча та довколишніх сіл. Згідно з ревізією 1744 р., ці кріпаки на- лежали Андрію Павловичу та Семену Яковичу Полуботкам. Додамо, що тексти друкуються за правилами Я.І. Дзири. Відсутні фрагменти через де- фекти рукопису беруться в квадратні дужки […], а нерозбірливі слова позначені у такий спосіб: (…). Власноручні підписи на листах підкреслені нами. Отже, наведені нижче документи дозволяють краще зрозуміти історію роду наказного гетьмана, його дружин і дітей. Це дозволить повніше відтворити біографію Павла Полу- ботка – видатної особистості в історії Гетьманщини. * * № 1 1710, серпня 21(10). – Чернігів. – Лист чернігівського полковника Павла Полуботка до гетьмана Івана Скоропадського. «Ясневелможный м͠сці пане гетмане, мні велце м͠лстивый добродію. Дня вчорайшого подан мні лист сиятелнійшого его милост фелтъмаршала Бориса Петровича Шереметева з листом его м͠лсти ͠пна Халецкого, обозного Великого кнзства Литовского, через тата- рина Адама Юхновича, товариша корогви ксионженця его милости Радзівила татарской. В котором его сиятелство до мене пишет, абым Юхновичов двох его братов, тут в Чернігові в неволі зостаю- чих, за своим пашпортом отпустил свободно в их домы. Якиї то Юхновичи где служили и на яком місцу взяти зостали людми великороссийскими и где перед тым сиділи у вязенню и яким способом досталися в Чернігов до вязення ж, на особливой карті роспрос их посилаючи до велможности ва- шой, прошу покорне ͠пнского наставления: если о них потом сиятелнійшого его милости фелтъмар- шала листу отпустити з вязення чили до далшого часу тут удержати. На що ожидаючи панской вел- можности вашой указу, его ж мя рейментарской назавше полецаю м͠лстивой ласце. Велможности вашой м͠лстивого добродія моего всего добра зычливий слуга его царского п͠рсвіт- лого влчства Войска Запороского полковник черніговский Павел Полуботок. З Чернігова августа 10 року 1710». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52829. Оригінал). № 2 1710, серпня 21(10). – Чернігів. – «Роспрос» полонених татар Юхновичів. «Роспрос Юхновичов, в Чернігові у вязеню зостаючих. Александер и Самуел Юхновичи, родниї браты, родом з села Плиешивич за милю от Несвіжа. Служили за товаришов при корогві татарской ксионженця Радзівила, канцлера Великого ͠кнзства Литовского. Которий міл татарских три корогві и всі три отдал был королю его милости Августу. А ͠кгды кроль его мил[ост] Август пошол до Саксониї, оны всі зосталися под Торунем в местечку Ґо- любю на станциї и там на их генерал Рен з войском своим найшовши, всіх взял и одослал в Киев до князя его милост Димитрия Михайловича Голицина. Одкол послано их в городы великороссийские за караулы и сиї два Юхновичи были в Путивлю за караулом и як утеклы одтол и шли, пробираючи- ся, за границю на Седнев, где их постерігши, же непевние сут люде, задержали и прислали старши- на седневская до Чернігова. И так тут два роки уже в вязенню найдуются, а як их в Полщи взято, три роки уже минуло. З Чернігова августа 10 року 1710». Адреса: «Пресвітлійшого и державнійшого великого г͠сдря ͠цря и великого кнзя Петра Алексіе- вича, всея Великия и Малия и Білия Россиї самодержца, его царского п ͠ртлого влчства Войск Запо- рожских обоих сторон Дніпра гетману, ясневелможному его м͠лсти пану Ивану Скоропадскому, мні велце м͠лстивому добродіеви, подати». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52830. Оригінал, завірений печаткою). Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 92 № 3 1719, вересня 7 (серпня 27). – с. Полуботки. – Слідство щодо конфлікту за землю. «Розыск Полуботковский писаный 1719. Розыск як много и якого року ͠пн полковник черніговский плецов и кгрунтов козацких и мужиц- ких поскуплял в селі Полуботках, а много своїх власных так перед часи міл. По указу ясневелмож- ного добродія его милости пана Иоанна Иліча Скоропадского, Войск царского пресвітлого в ͠лчства Запоро͠зских гетмана, року 1719 августа 27 числа нами, нижей спеціфікованнымы, тамже в селі По- луботках виведенных. Пред тим як еще ͠пн полковник ні у кого нічого в селі Полуботках не куповал, міл там еден свой двор дідовский, в котором скопичі (!) его ж ͠пна полковникови живали. А тому двору било надлежа- чого поля дідовского ж на два четверики и полкопа, осмачками в всіх трох руках засіваемого. А прошлого 1715 году купил за чтириста золотих у Андрія Селивенка, в селі Холявині живучого, двор, в Полуботках будучий, з всім кгрунтом Кривопалчевским и полем на два четверики, в кождой зміні по десят осмачок черніговской міри пашні на себі сійбою воміщаючим. Який Кривопальчев- ский двор и поле здавна было козацкое, тепер зас к дідизному пна полковника двору Полуботков- скому прилученное. Сознавали тое Грицко Евлащенко, Тимох Вакулченко, Левон Красік, Иов Лати- ненко, козаки и жителі полуботковские. Тие ж Грицко Евлащенко, Тимох Вакуленко, Левон Красік и Иов Латиненко прекладали, что он же, ͠пн полковник, прошлого 1716 року купил еще у Стриевскої плец и кгрунт Варвинчевский му- жицкий з двома братами родними Яцком и Никоном Варвинцями, подданимы прежде бившими ка- ленниковскимы, покойному старому Стриевскому проданный, а Стриевской по мужу еї молодом Стриевском чрез поділ доставшийся. До которого, купленного у Стриевской кгрунту, много еще по- міжних плецов и кгрунтов скупленно, тут нижей пунктамы вираженно. 1-mo. Терешко Тимошенко, козак и жител полуботковскый, сознал: двадцят рок (мовит) тому ді- ется, як мой батко пойшол з Полуботок на слободу Карлувку, маетност чернцов печерских, и одтол з Карловки прошлого 1716 году по указу ͠пна полковника черніговского зискан для заведения плецу и поля у Стриевской з мужем (?), ͠пном полковником купленного з тым всім кгрунтовим набытком, що муж еї покойный Иван Стриевский в Полуботках міл. Якому Стриевскому полуботковскому кгрунту батко мой для того свідом добре, же бывал у покойних старого и молодого Стриевского килконадцят літ скопичем. В тот теди час помянутий батко мой, заводячи преречоный кгрунт Стри- евской ͠пну полковникові, завюл ему ж в продажу и свое пустое, на котором прежде живал, зостаю- чи в Полуботках, поміжное Стриевской плецу дворище з садком вишняком и з нивкою через доро- гу, од дворища лежачою, поміжною тому Стриевской плецу; яким дворищем и нивкою по одході батковском на слободу я владілем. А же он, батко мой, без відома моего тое учинил и пошол, не ка- жучи мині, до Чернігова до двора полковницкого по гроши за заведенное собою дворище и нивку ценою за десят коп. Я того дознавшися, побіглем, доганяючи его и не догнавши, засталем в дворі полковницком за Стрижнем уже одобравшого гроши за свою продажу, перед самим ͠пном полковни- ком стоячого. Где началем ͠пну полкововникові говорити: «м ͠лстивий добродію нам неволно спродо- ватися без відома панского». Так ͠пн полковник сказал: «я твого батка не силовал, да и чого он кого за свой мозул міет боятися. И з тим мене и батка од себе одправил. Якому спроданю ся довідавшис ͠пн Ліневич, сажал мене в тин ногою и бити хотіл киямы, але я одпросився, виміраючися тим, что батко мой без мене тое дворище и нивку продал. Да и що не з того я служу дворища, але з тестев- ского кгрунту и плецу, на котором приставши в приймы, сежу и міючи в трох руках з себе поля, в кождой зміні на полчварти осмачки козацкую до двору панского повинност одбуваю. 2-dо. Того ж 1716 року Мария Осипиха Ширчиха, козачка и жителка полуботковская, поміжную купленному у Стриевской кгрунту ͠пна полковниковому нивку на чвертку продала за пят коп ему, ͠пну полковникові. На которой тепер в новом дворі его, полковницком, полуботковском будинок стоїт. А сама она, Шиpчиха, на позосталом всем своем крунті, міючи в трох руках поля по чтири ос- мачки пашні воміщаючого, седит и козацкую з дітмы до двору панского повинност належите одбу- вает. Сознавал тое з протчимы людмы Панкрат Осипенко, войт полуботковский, в небитности самої Ширчихи перед намы. 3-tio. Тимох Вакуленко, козак и жител полуботковский, сознал, что того ж 1716 року купленную себі у Ивана Варвинченка нивку на чвертку, поміжную Ширчишиной, нивці проданной ею, Ширчи- хою, ͠пну полковникові, одпустил ͠пну полковникові для того, же к огороду оного тая нивка была прилеглая. За якую взял на заміну поля в двое на Качанувці од ͠пна полковника иміючи в трох руках у себе поля, в кождой зміні по осм осмачок засіваемого, сидит при цілом кгрунті и козацкую повин- ност до двору панского бобровицкого належите одбувает. 4-tus. Иван Сердюк, козак и жител полуботковский, сознал, же того ж 1716 року продал ͠пну пол- ковникові нивку на чвертку, поміжную его ж ͠пна полковниковому у Стриевской купленному кгрун- ту. Которого когда питалисмо: для чого не продавал той же нивки ͠пну Ліневичу? Теди одказал, что обявлял, мовит, я о той нивці Грицку Россовскому в дворі панском бобровицком мешкавшому, же- бы оную мні заплачено. Але Россовский мні як сказал, же ест, каже, и без твоеї нивки где гроши ді- вати, поневаж на моровщиков и на инших роботников росход в грошах немалий. Так я уже болш не ходячи до ͠пна Ліневича оповіщатися, помянутую нивку рад-нерад для крайней своей нужди, же ні за що было хліба купит, продалем. Тепер однак мію у себе в трох руках поля з потребу в двох руках по три осмачки, а в третей по полтори пашні воміщаючого и з того козацкую службу до двору пан- ского одбуваю. 5-tus. Радко Бовтрик, мужик и жител полуботковский, сознал, что послі того (мовит), як купил у Стриевской полуботковский кгрунт, третий тому рок діется. П͠н полковник куповал и у мене на чвертку ниву, в середыні купленного своего кгрунту лежачую, але я ему оной в тот час не продал и Siverian chronicle. 2022. № 5-6 93 любо двокротне староста полуботковский веліл мою тую нивку, прилучаючи до панского кгрунту, ровом закоповати, однак я того не допускал и копачов з рову зганял. Також хочай два рази сам ͠пн полковник мене зискавши перед себе, принуждал, жебым ему уступил нивки, але я на тое не скло- нился. А сего літа як прислал до мене он же, ͠пн полковник, жебым ему тую нивку ціле спустил, те- ди я не могучи чого чинити, пошовши до Чернігова, взял за помянутую свою нивку в дворі полков- ницком пят коп и далем од себе купчую. А еще мію у себе в трох руках поля доволно, в кождой руці по полпята осмачки пашні засіваючи, и з того тяглую повинност до двору панского бобровицкого одбуваю належите. 6-to. Свирид Миколаенко, мужик и жител полуботковский, сознал, же того ж 1716 року продал ͠пну полковникові на полчвертки нивку поміжную его ж полковницкому кгрунту для того, что тугая, мовит, година, а нігде было згола хоруючому ему через цілий год куса хліба для препитаня ся взяти. За якую нивку глядячи на его убожество, вдвое против цены велено заплатиты. Он же, Свирид, ска- зал, же толко у его всего поля и было. 7-mo. Петро Децик, мужик и жител полуботковский, сознал, что пришедши (мовит) я до такой мізериї, же нічим было попухлих з голоду дітей моїх погодовати и себе самого з жоною прокормит, любо ходилем по всем селу, заставляючи за хліб нивку на чвертку, але ніхто тоей нивки не принял в заставу и продавати нікому Самойло, бывший господар бобровицкий, оної мні хочай не позволял, однак, я не помираючи голодною смертю, помянутую нивку продалем ͠пну полковникові за одинад- цят золотих и далем од себе купчую. А у мене зосталос поля в трох руках, в двох змінах по дві чвертки, а в третюй по едной чвертці пашні сядовится. З якого поля з протчиїмы подданимы панс- кимы и я також панскую повинност неопустную одбуваю. 8-to. Cвщенник полуботковский Иоанн Андріевич сознал, же принял (мовит) и мою на церков здавна належачую к своему кгрунту поміжную нивку ͠пн полковник, а мні дал одміну за Стрижнем в Кривопалчевском кгрунті такую ж, а к тому веліл еще наддати мні полусмак жита. Якой нивки не для чого иншого, толко для того мусілем уступити, что трудно было мні уже болш на оной пашні засівати, поневаж скопичі, в дворі пна полковника мешкаючие, там моего копу жита своїмы свиня- мы стровили, да и впред бы мні од их діялася шкода. 9-em. Для тоеї ж причини и Гаврило Качанко, мужик и жител полуботковский, мусіл ͠пну пол- ковникові своеї на полчвертки уступити нивки, там же з свщенническою поміж знайдовавъшойся. За якую нивку взял заміною поля од ͠пна полковника ж за городом вдвое. А тепер (як сам же Качан- ко сознавал) міючи в трох руках поля з себе, в кождой руці по пивтреті осмачки пашні воміщаючо- го, одбувает з оного з протчимы тяглимы людмы полуботковскимы подданическую до двору пан- ского повинност. Тот же Гаврило Качанко заносил нам жалобу на господара ͠пна полковникового полуботковско- го Саву Ракгозинского, же он его власний купленный огород, к сажолці ͠пна своего з едного берега прилеглий, одоймает и пригорожует. Який огород, же Качанков ест купленний, презентовал нам он же, Качанко, купчую од Иванихи Варвинченковой себі 1714 року данную. За пят коп ему, Качанку, помянутий огород проданный быти доброволне, виражаючую. Тая ж купчая Качанкови, что ест правдивая, а не змишленная, сознавали совістно од его ж, преречоного Качанка, представленниї в свідителство. Именно: Грицко Евлашенко, престарілий ч͠лвік, козак и жител полуботковский, сознал о дворищах и огородах Варвинцюв двох братов Яцка и Никона, прекладаючи річ свою так: что Яцко и Никон Варвинці мешкали там, где тепер ͠пна полковника занят двор над ставком. А міли себі на другом боку ставка огороди, Яцко в вершині од поля, який тепер од Стриевской ͠пну полковнику до- сталъся, а Никон там же нижей над ставком к гребелці того ж ставка міл огород, которий тепер Ка- чанко держит, купивши у Ганни Иванихи Варвинченковой. А тот ставок по половині Яцко и Никон міли, який тепер на сажолку ͠пн полковник обернул. Левон Красік сознал, что Иван Варвинченко дал огород Никона, отца своего, Остапу, отчиму своему, за вислугу, а тот Остап по смерти жоны своеї, Никонихи, матки Ивановой, подаровал знову помянутий никоновский огород по смерти Ивана, пасинка своего, жоні его Ганні Иванисі, которий огород Иваниха з сном своїм Корніем продала за пят коп Качанкам. Послі сего людского сознатя вишереченный Качанко річ свою конфірмуючи, прекладал нам, что вербы, якие тепер над сажолкою стоят, принятие старостою полуботковским к той же сажолці, его были власние з огородом у Иванихи Варвинченковой купленние. З которих верб у едной он, Качан- ко, виробыл был себі на пчоли борть и через десят літ тою бортною вербою користовал, ні од кого ніякой не узнаючи трудности и перепоны. Твердили сее Качанково предложене Иов Латиненко, атаман, и Панкрат Осипенко, войт з поспо- литимы, перед намы будучимы людмы, полуботковские. На жалобу Гаврила Качанка, призванный господар ͠пна полковника полуботковский Сава Ракго- зинский, в допросі своем, для чого огород Качанков одоймал и к сажолці панской пригорожовал, сказал нам: даремне, мовит, своею на мене жалобою Качанко турбует млстей ваших. Я ему нічого не винен, але повелінное чиню, нехай он скаржится на Стриевскую, которая продаючи свой плец и кгрунт пнові моему, завела и за сей огород, да и тепер она ж, Стриевская тое, що ͠пнові моему в про- дажу в огородах завела, показати может. Тую прето мы господара полуботковского ͠пна полковни- кового отвітную принявши мову, послали по Стриевскую указом рейментарским повеліваючи оной для сознатя, покол в продаж той огород ͠пну полковнику завела?, пред нас в Полуботки стати. А так она, Стриевская, прибывши до нас, в тие слова о помянутом огороді сознавала: Любо я за своїм бідствием непомислное провадячи з покойним мужем моїм ради болезны его безъпрестанной житие, не з всім естем извістна о протчиїх его, мужа моего, кгрунтах, поневаж мні в той час не до кгрунту было. Однак о сем полуботковском кгрунті добре відаю, что небожчик, муж мой, говорит мні бывало, же полуботковский плец и кгрунт купил о͠тц его у Варвинцюв, двох бра- Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 94 тов, з всім тим, на чом оны живали. Же теди и огород той, о яком Качанко турбуется, был варвин- чевский при инном кгрунті, мужеві моему од старого Стриевского духовницею лекгованный. Того ради и той огород, когда для нужди своей крайней спродаламъся ͠пну полковникові з кгрунтом по- луботковским купно в продаж завелам, вручивши его милост ͠пну полковникові и купчиї, якиие дан- ны од Варвинцюв старому Стриевскому, а од старого Стриевского покойному мужеві моему при лекгациї досталися. При том презентовала нам духовницю старого Стриевского, року 1699 мсця марта 4 дня писанную, в которой о хуторі Полуботковском виражено так: Хутор Полуботковский з полямы, з ставом и з садом лекгую ͠снові моему Ивану. А же огородов не споминано в ͠дховниці, питалисмо Стриевской, для чого и огородов не приложено? Отвітствова- ла: что еще того часу як старий Стриевский жив был, не было там, где тепер сут огород, але сад, о котором в ͠дховниці виражено, який сад, когда были москалі в Полуботках, да и мы самы для отоп- лення хат, же не користен был, вирубали и на огород обернули містце, пенки повибывавъши. А Ка- чанко неслушне втручается в тое містце и не на то он міет у себе купчую од Иванихи якобы дан- ную, але на клапот огорода никоновского Варвинцевого, якого також не надлежит мні ему попусти- ти з тих мір, же Иван Вавриченко, ͠сн Никонов, як відает, что о͠тц его старому Стриевскому з всім своїм плецем и кгрунтом спродалъся нічого нікому не одказуючи и не оставляючи, так того не мо- жет нікому ні давати ні продавати. Да хочай бы то помянутий Иван Остапу, отчиму своему, а Остап знову его Ивановой жоні част того огородця по казках людских и даровал, Иваниха також хочай бы Качанку на тое и давала з ͠сном своїм Корніем купчую, однак покойный муж мой, Стриевский, по- слідователно и я до того огородця ближайшого естем з тоей причины, что (як первіе намінилам) уже Иван Никоненко не силен нікому проданного отцем своїм старому Стриевскому кгрунту давати, прето хочай Остапу за вислугу, (як Красік сознавал) той огородец и дал Иван. Однак на тое ніт пис- ма. Знову люб Остап Иванисі оный даровал, але на тое писменного ніт свідителства, також Ивани- ха, хочай продала преречоный огород Качанку, теди в Качанковой купчой жадного розмежованя по- кол именно той огород, а покол инший знайдуется, не виражено и поки ему Иваниха в продажу буд- то завела не написано. На остаток хто тую его купчую писал и при ком именно не поставит в свіди- телство ні едного ч͠лвіка, бо не могучи чим тоей своей змишленной купчой оправдити, говорит, что всі тие люде, якие при куплі его были и дяк, писавший купчую, померли. А я покол ͠пну полковни- кові не спродавалася, то Качанко по той своей купчой жадного вступу через дорогу якую тепер здавна через мосток лежавшую, загородил и себі принял в той огородец, не міл и не чинил мні пре- пятия в заживаню оного и жил себі, як старинние люде говорят, на Калениковском плецу, до двору панского бобровицкого належитое одбуваючи послушенство. Якого Калениковского плецу ніхто у его не брал и не зачепает, з которого он тепер переселивъся на инное містце и живет, невинную па- нам задаючи трудност, а мні турбацію. По сей Стриевской мові оглядалисмо помянутого огорода Никоновского, якого всего по сажал- ку Качанко боронит и тоей части, якой Стриевская з преречоным огородом Никоновским, не попус- каючи Качанкові по его купчой в владіние, себі оную належачою, а од себе слушне быти проданную ͠пну полковникові именует. А так при осмотрі нашом, же Стриевская, що на словах нам первіе пред- ложила о спорном з Качанком огороді, тое ж при будучом з нами (?) купно ͠пну Ліневичу, дозорці буровском, и многих обывателях полуботковских, на той згодившихъся, річ свою конфірмуючи, презентовала. А Качанкоюй (!) при доводах своїх по купчой и свідетелствах вишевираженных люд- ских непомалу в том обстоял и претил. Прето той их обох сторон спорных об огороді завод, тут об- стоятелно виписанный, до уваги звірхнійшой власти подается. Что теж и против кождого з вишенаписанных пунктов обывателей полуботковских предложен- ного доношения староста ͠пна полковника тамошный в оправдание нам од себе принесл, тут же до відения прилагаетъся. 1-tio. На первий пункт, отвіт старости полуботковского такий. В тот час (мовит) як купил ͠пн мой у Стриевской кгрунт полуботковский и требовал, жебы Стриевская веліла кому за тот кгрунт мене завест, призванная перед ͠пна предложила тое: ест, мовит, ч͠лвік прежде бывший у нас скопичем, ко- торий могл бы совершенно за кгрунт завести да живет в Карловці. Зачим, если будет ласка ваша панская, так прикажіте мні дати козака, а я по его пошлю. Якому еї прошению ͠пн не отмовивъши, веліл козака дати. И она, пославши того козака до Карловки, помянутого члвіка зискала его и при- дала мні для заведеня кгрунту. Тот т[...] члвік, прозиваемый Сірий, заводячи Стриевский кгрунт, одозвалъся к мні з тим словом: «Если, мовит, схоче ͠пн, то нехай и мое дворище мні к своему двору заплатит». Що я, когда донесл п[ну], теди ͠пн одказал: «Если он тое продават, то нехай за відомом своїх кревних и селян полуботковских продает». Прето як обявилем тое панское слово преречоному скопичу, так он поехавши з ͠сном своїм до Чернігова, взял в дворі панском за то дворище коп десят и дал на оное од себе доброволную, в ратушу писанную купчую, якая у ͠пна моего и тепер найдуетъ- ся. 2-do. На другий пункт. Презентовал купчую селі Полуботках при уряді тамошнем 1716 року октов[рия] 1 писанную доброволне нивку на [...]тку Ширчихою ͠пнові своему проданную быти за пят коп виражаючу[ю]. 3-tio. На третий пункт отвітствовал. Вакуленко (мовит) доброволне сам попустил ͠пнові нивку и взял на заміну поля вдвое на Карлувці. 4-to. На четвертий пункт презентовал купчую од Ивана Сердюка пр[и] уряді сілском полубот- ковском на нивку данную, в року 1716 писанную. 5-to. На пятий пункт отвітствовал. Правда (мовит), же Радко не хотіл свое нивки прошлих роков продавати, хочай два рази его ͠пн, зискуючи перед себе, наклонял, что, же будто я принуждаючи его до продажи тоей нивки, самовластне веліл оную ровом обносит. Теди опа[...] Радко доносит: «Бо я тое чинил за позволенем ͠пна Ліневича, которий блгословил мні на время помянутую нивку закопати Siverian chronicle. 2022. № 5-6 95 по таком моем себі предложеню, что за едноею незакопанную Радковою нивкою всему огороду пан- скому чинилася шкода. Аже и сего літа не на[си]лием и ніяким принуждением утісненный Радко ͠пнові моему свою нивку в продажу попустил, нехай сам скажет чи не доброволне он [...] пнюй, бу- дучой в місті, за пят коп продал, зверх тих пяти коп пшона, сала, соли и хлібов нісколко себі у ͠пнеи випросивши. Да и купчую, якая ест у ͠пна моего, чи з примусу он на нивку давал от себе, нехай ска- жет. 6-to. На шестий пункт обявлял. Купчую при вряді сілском полуботковском писанную в року 1716, нивку на полчвертки од Свирида Николаенка проданную быти доброволне ͠пнові его виража- ючую. 7-mo. На семый пункт. Такую купчую при вряді сілском писанную, презентовал и прекладал, что Петру Децику ради крайней его нищети вдвое над цену заплачено за нивку. И притом оправ- далъся, что у вышереченных Ивана Сердюка, Свирида Николаенка и у помянутого Петра Децика в тот час уже нивки покупил, як оны обявляли свою нивку, же голодною помирают смертю. Господа- рам бобровицким, в дому панском тамошнем мешкавшим, ніякому Самуйлу и Россовскому да оны, господарі, не заплативши їм, на двор панский нивок ні з чим отправили и позволили будто кому хо- тя помянутие нивки люд заставляти, люб продати. Которих же в Полуботках не принял нихто в за- ставу, ни куповал, а тие нивки помеж лежат з кгрунтом ͠пна его, у Стриевской купленним. Того ради якобы им нивки посплачовано. 8-vo. На осмый пункт прекладал, что свщенник неправду сказует, же будто для тоей причины власне, что скопичі панскиї своїмы свинями его жито потравили, мусіл нивки к двору панскому уступити, бо он мні о той спаші нічого не споминал и не требовал з скопичов управи, а з нивкою сам одозвалъся и доброволне замінял при людях. За якую учинност, дано ему полусмак жита, чому и сам не затаїтъся. 9-tio. На остатный пункт отвітствовал, что також и Качанко ложне доносит, же будто и он для предложенной свщенником причины его свщеннической нивці поміжной, а до панского кгрунту прилеглой, своей нивки уступил. Поневаж и Качанко жадной скарги не заносячи на скопичов и не споминаючи о спаші, а почувши, что свщеннику добрую заміну за нивку дано и наддано полусмак жита, одозвалъся з своею нивкою и замінял, взявши поля за огородом вдвое против своеї нивки. Зачим як Качанко з свщенником неслушне свое о замінянных нивках чинят предложене, поне- важ сами об заміну через мене ͠пна усиловне просили, також по своему желанию оную и одержали, так и протчие, о которих доносилем, даремне своїмы сказками турбуют м͠лстей ваших для того, что они по своей волі при неурожаї хлібном, пришовши до крайней біди, а не з якого примушеня и на- силия по клаптю поля, иншие за гроши продали. Которих, голодом помираючих в дворі панском бобровицком, и тут в Полуботках не заратовано. Иншие теж поля в заміну вдвое против своего по- брали. Що чинили не для якого ͠пнові моему Полуботку, але для своей болшой користи и прибели, ибо хто перед тим чвертку свого міл поля и з того служив чи козацко, чи мужицко, той з той замі- ною на дві чвертки взявши оного, також одбувает повинност. А мой ͠пн як жадної з ных тепер себі не міет услуги, так впр[ед] хотіл бы от невинной и непотребной турбації таковой свободен быти. Писан року и дня вишереченного. Александер Чуйкевич, высланный реїментарский, м[anu] р[ropria]. Андрій Борзаковский, канцеляриста войсковий, м[anu] р[ropria]». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52826. Оригінал). № 4 1720, червня. – Глухів. – Лист чернігівського полковника Павла Полуботка до гетьмана Івана Скоропадського. «Ясневелможный ͠мсці ͠пне гетмане, мні велце милостивый добродію. Хотя по многокротном моем словесном доношеню не безизвістен велможност ͠вша о моей не- вынной турбациї от Якима Бедного, бившого мелныка моего, мні діючойся. Который сні з доброй своей волі млын свой з ґрунтиком и осідлостю, при млыні будучою, продал. Однак жебы пространіе велможности ͠вшой відомо було, на яком містцу и в чиїх кгрунтах тая Самотужская гребля знайдует- ся, где и его млын был, и хто перед владінием отца моего в войскових приходах помол от оного от- бірал, и як отцеві моему досталося з селом Савынками и Самотужками и яким я способом оный у его, Якима Бедного, купил, тут же во всем том писменно обявляю. Самотужская гребля на реці Убеді близ села моего Савынок стоячая, а в ґрунтах моїх савынских зостаючая, міла все без давних літ двох мелныков, одного Василя Коляду, другого Василя Бедного, отца Якимового, з якой греблі от обоїх мелников по Многогрішного гетманстві покойный Иван Са- муйловыч, гетман, дві части войскового приходу на себе брал, а оны, мелныки, на третей своей час- ти зоставали. И як тими войсковими частями з селом Савынками и Самотужками тот же гетман вла- діл, так тое же все и небожчикові, отцеві моему, надал и універсалом своїм утвердыл. По котором універсалу дана отцеві моему того ж часу и монаршая блаженния и вічнодостойния памяти ͠цря Феодора Алексіевича на все тое грамота, якую я в себе и тепер мію. А по той монаршой грамоті и повторную ͠нні щасливе нами владіющого монархи его царского свщеннійшого в ͠лчства грамоту я получил же на тое все. А як стала зперва во владінї отца моего тая гребля Самотужская, скупил он, о͠тц мой, половыну тоей греблі Василя Коляды, козака сотні Волинской, и так мелницкая и войско- вая част стала за моїм отцем и тепер за мною ест. А Васил Бедный отцу сего турбатора моего, Яки- ма Бедного, мелницкой части третей до своей смерти держался и помолу дві части отцеві мому и мні давал. Якая част третая мелницкая когда Якиму з братами его по смерти o͠тческой досталася во владіние, он тие братние частиї в млині и в кгрунтах скупивши, тоею третою частю сам владіл та- ким же образом, як и о͠тц его, отдаючи помолу дві частки мні войсковых, а потом за недоглядом Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 96 своїм опустивши и спустошивши тот млын, приехал сам доброволне до мене в Чернігов в року1714 и обявил, же тот млын свой з ґрунтом и осідлостю міет на продажи. Которого я если бым у него не купил, то так мні говорил, намірен был продати чернцам рихловским, где и фундушовиї писма уже был запровадил. А так я, опасен будучи сусідства з чернцами рихловскими у сполной моей греблі и у моїх ґрунтах, почалем з ним на тое все торг чинити и сторговался он зо мною на полшоста золо- тых копійчаной монети. Который по том торгу з моїм посланным пошол на ратуш черніговскую и перед всім урядом доброволне признал, як ест обичай, тую свою продажу, що все и записано до книг міских черніговских и взял тамже на ратушу от моего посланного талярей сто грошей. А на сто коп осталных грошей просил у мене листу, щобым до маетности моей Савынок к дозорци моему та- мошнему дал и жебы ему, Якиму, там тие сто коп отдани были и фундушовие листи также міл, з мо- настира вышукавши, принести. А же не всі сполне на ратушу черніговском гроши одобрал, то с та- кой сталося причины, что обявлялся он, Бедный, жебы на дорозі хто в него оных не вытрусил и що- бы всі в том разі гроши не пропали, бо в тот час переходил полк Рожнев через Черніговский полк и многие людям на шляхах чинылися грабителства. Такий лист по его прошению любо я ему дал, од- нак он, повернувшися у свой дом, ні листа того моего дозорці моему савынскому не отдал, ані фун- душовых листов не принесл и дался чути в килкох тижнях перед многими людми, же он не за млын в мене сто талярей взял на ратушу черніговском, леч якобы за ніякиї свої от дозорци моего савин- ского ему починенние шкоды. Прето посылалем до его того ж дозорцу моего савынского, ижебы он остаток грошей от его принял и фундушовие листы подлуг своего слова отдал. Але он не дался оба- чити (?) моему посланному дозорці. А так, видячи я его непостоянство и превротност, повторе не скоро потом послалем по него другого своего слугу з таковым предложенем, жебы он, оставывши свою хитляност, всеконечне зехал на малое время до мене в Чернігов, а если бы сам доброволне не поехал, то велілем хочай и насилно для того его туда прислати, чтоб мні обявыл: чого ради остатка грошей не приймует и если міет якиї от дозорци моего савинского обиды, жебы з ним тамже перед урядом черніговским росправылся, а мене бы болш не зводыл. Но он от того козака, який з ним был послан в Чернігов, з дороги утюк и не виділся зо мною. А потом, поехавши в Санкт Пітербурх на ді- ло мелницкое, занесл на мене чолобитную сиятелнійшому барону его милост г ͠сдну Петру Павловы- чу Шафірову, якую вручено его милости г͠спдну Федору Ивановичу Протасиеву под час бытности велможности ͠вшой в Санкт Пітербурху. По якой чоломбытной в прошлом году 1719 чинен был пе- ред его милостю розыск тут же в Глухові и що от дозорци моего савинского Якиму Бедному по до- водах слушных належало, то я як тое велілем возвратит, так и еще зверх тых осталных ста коп, ему от мене належных, обіщал десят рублей дати и коня возовика. Тим всім он, Яким Бедный, удовост- вован будучи, помирился был зо мною прилюдне в Глухові на моей кватирі, а на другий день, отки- нувшися того примиря, рано уишол из Глухова. И когда в ͠ннішном 1720-м году по Рожестві Хрстовом сиятелнійшого барона ишли вози з Понорниці в Санкт Пітербурх, при тых и он, Яким, ту- да ж пошол. И оттол тепер повернувшися, за принесенем от его сиятелства г͠спдна барона листа до велможности вшой неслушную и неправдивую свою до мене стелет претенсию будто я его мелни- цю з кгрунтиком и селитбою насилно взял и во всем ограбил, в чом явная его есть неправда, ибо я от его мелницу з ґрунтом таким торгом набыл и купил як выжей выразилося, и на тую мою куплю з ратуша черніговского, як ест обичай, по его волной продажи млына з ґрунтом купчую урядовую мію, якую уже обявлялем велможности ͠вшой. На которого и моем невынном таком затурбованю жалобу мою до велможности ͠вшой заносячи, прошу правосудия я пнского, ижебы он, яко безсовест- ный турбатор, за такиї свої превротности был скаран и болше бы мні не наносил жадных труднос- тей, поневаж дня вчорайшого и сам признался перед всім урядом тутейшим глуховским, же мні тое все продал. Велможности ͠вшой велце милостивого добродія все добра зычливый слуга его ͠црского пресвіт- лого в ͠лчства Войска Запорозкого полковник черніговский Павел Полуботок. З Глухова юня__року 1720». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52823. Оригінал. Запис на окремій сторінці: «Справа ͠пна полковника черніговского з Бедним, тут же и лист баронский инстанциалний за Бедним»). № 5 1720, червня. – Глухів. – Лист гетьмана Івана Скоропадського до віце-канцлера Російської імперії Петра Шафірова. «Черн[ігів] 1720. Сиятелнійший и превосходителнійшый барон, гс͠дрственный віце канцлер, г͠спдне г ͠сдне, мой велце м͠лстивый б͠лгодітелю. Писание вашой сиятелнійшой велможности чрез Якима Бедного, мелника, з Санкт Пітербурга прошлого марта 4 до мене одправленное, получил я. В котором яко изволил ваше сиятелство по его ж, Бедного, жалобі на полковника черніговского ͠пна Полуботка себі занесенной, предлагати, что он, полковник, его, Якима, обыдил, мелници, кгрунта и сіножати его насилно пооднимал и без всякой заплати оным по͠нні владіет, дабы мні тот интерес право разсудит и принудит черніговского полков- ника, чтоб он отнятое возвратил и за разорение ему, Бедному, награждение учинил. Так по тому ва- шой сиятелнійшой велможности предложеню, призивал я перед себе помянутого ͠пна Полуботка, полковника черніговского, который наочне з ним, Якимом Бедним, тут в Глухові правовалъся. А же по той контроверсиї з ясных документов, од полковника черніговского презентованных, явилося тое, что преречоный Яким Бедный доброволне свой млин з кгрунтом ему, ͠пну полковнику, за сто десят рублей продал и тогда ж на ратушу черніговском прилюдне шестдесят рублей од его, полков- ника, принял, а на пятдесят рублей, же взял у него до старости савинского, где в маетности его ж полковничой и помянутый его, Бедного, млин з кгрунтами найдуется, писмо такое, чтобы он, ста- Siverian chronicle. 2022. № 5-6 97 роста, вишенаміненное пятдесят рублей [и]ное число грошей ему, Бедному, отдал. Тилко он, Бед- ный, вмінивши себі взятые денги з нагороду, нікоторого своего старостою савинскым починенного разорения, не тилко писма полковничого оному не отдал и остатка гроший у его не взял, но и сам ні разу перед ͠пном полковником, жебы з ним о том росправитис, не явившися потом на діло мелниц- кое, в Санкт Пітербурх одехал. З тых мір любо видимо позналося, же тот Бедный напрасно вашого сиятелства особу турбовати сміл и жалобою своею его, ͠пна полковника, обнесл. Однак я, почитаю- чи вашой сиятелнійшой велможности инстанцию за ним, Бедним, писменно учиненную, велілем ͠пну полковникові черніговскому еще визшою зверх помянутого контракту суммою его турбатора своего уконтентовати. На що и он, полковник, ради поважного лица вашой сиятелнійшой велмож- ности охочо приставши, жебы вперед еще он, Бедный, мелник тым интерессом не труднил вашого сиятелства, опроч отданных уже шестдесяти рублей, староста, рублей, не токмо осталние пятдесят рублей в дополнение суммы тотчас умовленной отдачи, леч еще зверх оной (хочай у нас не водитъ- ся) Бедному наддати ему ж и тым уже его уконтентовати как он Бедный, з братами на том перестал и з полковником погодившися, вічне его квітовал, же не міет вперед жадной с тем вщинати турба- цию якую згоду и писмом утвердил и купчую на кгрунта дал за своею рукою. Обявляю вашому сия- телству его же при сем блгосклонному аффектові и всегдашной поліцаюся м͠лсти, будучи вашой сиятелнійшой велможности зычливый З Глухова юня__ року 1720». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52824. Чернетка). № 6 1723, липня 10 (червня 29). – Чернігів. – «Доношение» Ганни Полуботок генеральним осавулу Василю Журакiвському і бунчужному Якову Лизогубу. «М ͠сці панове старшина войсковая енералная, мні велце м͠лсцівые панове и блгодітелі. Відаючи в. м. м. панства всегда не без затрудения войсковими забавами время, хотя сим моїм писанием весма лишила бым оных затруднити, но обходячие затійки к тому мене понуждают. А то такиї же подданый наш любецкий називаючийся Бубелник, которий на старосту любецкого в колле- гиї малороссийской чинил доношение, повернувшися з Глухова в Любеч, не толко сам ругателними словами пана моего поносит бублічне (описка, має бути «публічне» – Ю.М., І.Т.), но еще до того са- моволства и других тамошних подбивает міщан, з тим своей річи обяснением, что тотчас и старос- тиха любецкая будет в колодки забита и попроважена в Глухов. Которому Бубелнику яким бы обра- зом лживые заградити уста, совітного в. м. м. панства себі велце прошу наставления. А если воз- можно в коллегиї малороссийской кому надлежит предложит, дабы помененного бунтовника Бубел- ника зысилно зараз в Глухов и поты там задержано, ним з старостою любецким окончится діло, аза- либы через тое от его болш нас досады и укоризны не заходячи оминули, що тяжко и незносно от своего подданого терпіти. Також поп любецкий Гаврило знать по инстинкту его ж, Бубелниковом, ніякуюс свою на ͠пна моего составил жалобу в малороссийскую коллегию. З якою помененного попа г͠сдн коммендант тутейший якобы на то з коллегиї малороссийской иміючи указ, а согласяс з пре- осожним (?) пастирем его милостю черніговским уже и вып[ра?]вили в Глухов если бы теды по той поповской жалобі его превосходителство г͠сдин брегадир и малороссийской коллегиї президент те- пер міл, що начинати. Покорне в. м. мс. пнство прошу его превосходителству, жебы без начатку жадного отставлено было тое до повороту пана моего в чом всем вышевыраженом неотмовной в. м. мс. панства ласкавости учинности блгонадежне будучи, их же мя доброго вовірию приязній есм. В. м. мс. ͠пнства всего добра желаючая и до услуг поволная Анна Романовна Павлова Полубот- ковая полковниковая черніговская. З Чернігова июня 29 д. року 1723». Адреса: «Великого г ͠сдря нашего его императорского прстлого в ͠лчства Войска Запорожского их милостем пану Василию Жураковскому, асаулови енералному, и пану Якову Лизогубу, бунчу͠чному енералному, на сей час Малороссиею правящим, мні велце м͠сцівим паном и блгодітелем». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 528321. Оригінал. Запис зверху документа: «Получено юля 3 д. року 1723»). № 7 1725, листопада 9 (жовтня 29). – Чолобитна Мовші Маюровича. «Всепресвітлійшая державнійшая императрица и самодержица всероссийская Екатерина Алексі- евна, г͠сдрня всемилостивійшая. Бет челом Мовша, жид, на Андрея и Якова, Полоботкових детей, а в чем мое чолобитте, тому слідуют пункта. 1. В прошлом 1711-м году одержал оренду за границею в Полщи в ͠пна Антония Триполского, Чи- калевичской волости, шесть сел, на которие міл контракт такий, поким я сам схочу. А ежели б не похотіл на той оренді бить, то повинен такого ж поставити як сам ч͠лвіка. 2. В 1720-м году когда я закупил в покойного ͠пна Полуботка рудню Росудовскую со всіми до ей належатими селами, як в контракті виражено, и такий отримал от пана Полуботка контракт под та- кою кріпостю, же не можна мене от тоей рудні нікому отдалити, поким я сам и (!) схочу арендовати. И я, фундуючись на такий силний контракт, и не могл издержати двох оренд, мусіл винайти на там- тобочную аренду жида и так покинул для оплаченя рати на людях долгу мого на восімъдесят руб- лей. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 98 3. А когда я хотіл їхати на тую рудню, то в тую пору дал мині ͠пн Полуботок, пятнадцят подвод для перевезення моей худоби в тую рудню. И я там як стал жити, то едино на его панское слово, а дру- гое на так крипкий контракт дуфаючи, стал там будоватись. Которое строение будинку коштует ме- не пятьдсят рублей, як в реестри покажетъся. 4. Я, живучи там на рудні чрез пят літ и повсякгодно оплачовав рату настоящую, настоящую, на которие и квити маю и видения мні в том не било, що я маю оттол отдален бити и яко господар там живучи, построїв вънов рудню в прошлом 724 году, которая коштует мене роботзною и ратою семъ- десят рублей. Да в том же году и жита засіяв осмачок чотири. С которого б могло бити коп на шистъдесят или на болш. Также и сего 725 году посіяв ярого, котрого могло бить коп на двадцят. Которое то посіво зімное и літное пропало за приказом панов Полуботков нежатое. 5. А когда по отписі оние Полуботки взяли во владіние свої маетности, зараз приїхавши в Чернігов без всякой испитики, отобравши от мене рату и вслід прислали вказ, жеби я отдален бил от рудні и от худоби и зверх того по вказу их держано мене за караулом в чом я не знаю за що и я поїхав сюда, до Глухова, а Шкура, рудник, попередивши мене и тут, взявши писмо такое до старости, жеби мене покріпчайше держали за караулом. 6. А в другий раз приїехав (!) я до Глухова с чолобиттем на старосту и рудника до их, панов Полу- ботков, и не заставши их тут, мусіл дат доношение в войсковую енералную канцелярию на их, па- нов Полуботков. По котором доношениї изискан бил ͠пн як (!) Яков Полуботок и отвітствовал за ста- росту и насилием мене послал до Михайловки до ͠пна Андрея, брата своего, о справедливост проси- ти на старосту, а сам не хотіл судити. На которой дорозі стала мні на худобі от разбойников на сто двадцят рублей, да так же мало и здоровя не вкончив. 7. А когда я повернулся от Михайловки из листом таким (при малом здоровю от разбойников), чтоб мні ͠пн Яков в Чернігові за будовлю, да так же за всі припаси рудницкие пополнил и я стал до- правлятъся в ͠пна Якова своїх грошей. Но он не тилко не дал, але еще мало ослоном не вдарил мене в дому своем прилюдне. И я, боячис того, мусіл и с тим рудником пред людми погодитис, и вступил своїх денег, належащих за причину и припаси, за работизну челядницкую грабелной и кузенно пятъдесят рублей, которого я подлог контракту мні данного неповинен своїми денгами платиты. В чом мні так долго неоплаченном от рудника и от их ͠пнов Полуботков великая обіда, разорение крайнее чинитъся. Прошу вашего величества о сем моем челобиттю учинит рішение. В сем 725 году в м͠сці октов- рия 29 дня. (далі йде підпис єврейським алфавітом – Ю.М., І.Т.) (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52867. Оригінал. Запис на початку документу: «Под[ана] 9bris 4 д. року 1725»). № 8 1725 р. – Глухів. – Чолобитна Мовші Маюровича. «Всепресвітлійшая державнійшая императрица и самодержица всероссийская Екатерина Алексі- евна, г͠сдрня всемилостивійшая. Бет челом Мовша Маюрович, жид, на Грицка Рожовця, старосту Полоботкова, жителя любецко- го полку Черніговского, а в чем мое чоломбитя, то слідуют пункта. 1. Будучи мні за границею в ͠пна Антония Триполского, подкоморного киевского, в селі Чикалови- чи (нині – неіснуюче внаслідок Чорнобильської катастрофи село Гомельського р-ну Білорусі – Ю.М., І.Т.) чрез девет літ, а, узнавши мене, покойний его м ͠лсть ͠пн Полуботок в во всем справного так теж до рудень искусного, заволал мене на аренду до двох руден (и приданних к тим рудням иних речей, як в контракті виражено есть) и на своїх подводах сискал ввесь набиток мой туда до ру- ден, да в том же контракті виражено, жеби мене от тих руден не отдаляти поким ся я сам схочу, так же греблі и кузні их подданими направлени бивали би когда попсуютъся. 2. А стал я в покойного его млсти пна Павла Полуботка, бившого полковника чернiгов[ского] в 72-м (!) году м͠сця априля 17 дня на той оренді и жил чрез тие шест літ аж до сего725 года и маю чрез чтири года квитациї мні даниї, а за сей пятий год не маю чрез тое, что их двори и маетности би- ли в отписі. Еднак же тая сума, як в контракті виражена, и за сей пятий год вся сполна при моей пе- чати в Чернігові в ц͠ркві Спаской лежит за повелением Андрея Полуботка, а одобранием полковника наказного черніговского и оконома. 3. А в сем 725 году, когда состоялся б ͠лженной и вічной достойной памяти его императорского ве- личества указ таковий, жеби арестантов (...)* свободит всіх, так теж отписние маетности и всі над- лежащие речи ко владелцем воспят возвратить. И в тот час, будучи Андрей Полуботок отпущен спод ареста из Глухова, а приехавши в Чернігов в м͠сці априлі первих числ, и я дочувшися пришов до его з ралцем a(...)* зговору, стал я питатис о своем битю на тих руднях якби мні там бит. Так оний ͠пн Андрей сказал, же на отцевском контракті жил, абиес суму вистатчал, а спустивши недель дві, того априля двадцят второго дня, заслал указ таковий, жеби я всего и за (?) ден не вибирал под- лог того, что иному руднику в аренду подал рудни. Siverian chronicle. 2022. № 5-6 99 4. И я, получивши таковий указ, что не повелівает ͠пн Андрей Полуботок мні нічого видидати (!) так написанного, же всего би ви(...)видав и зараз принявши вказ, поїхав в Чернігов и презентовал в полковой канцеляриї и пред самим полковником, где по презенциї моей зараз и призвано его, Полу- ботка Андрея, подлог отвітствия, а же он мовил так: «же я того неизвістен и не веліл того чинити. А напотим пред полковником подлог свого вказу так мовил: «же я прикажу старостам, жеби мене ні в чом не турбовано, а мой кошт ввес награжден бил по рудницком разсуждению». 5. По отезді ͠пна Андрея Полуботка в Глухов чили в Суми (?) и оний Грицко Рожовец, взявши у Хведора крупцию (?) и поехавши на рудню и зобрав рудников посторонних, и велів допрошиват ведлуг ͠пнского росказу. И по расуждению рудников, тиї ж рудники по своему их статтю не веліл (?) старості давати Шкурі тих руден, поким ся мні денги не уплатить за вшелякую причину до тих ру- ден надлежащие. А всего того мого кошту полтори тисячи (як в реестре покажет, бо той же Грицко, не уважаючи на панский приказ и на тое, як я вперве принимал тие рудні, доти мні не дано их до рук, поким ся я уплатил прежде бившому руднику денги. А тие денги отбирал Лиgивеч за всі при- чи[ни] надлежащие до рудні и записани в книгах ͠пнских, так теж и на разсуждение оних рудников, несмотря нічого, мні не казал дати. 6. Той же Грицко самоволствием своїм приказал тому ж руднику мою жену и діти в суботу вигна- ти из моїх будинков и от всіх набитков моїх отдалити вовся, чого не відаю для чого. А в тих моїх набитках интрати коштует полтори тисячи золотих як в реестру покажетъся, а звлаща а звлаща (це слово написано двічі – Ю.М., І.Т.) без битности моей тое разорение учинил оний староста. Бо споді- ваючися ͠пна тут, в Глухові, шестая неделя як зостаю, а там би жена моя из дітми по селам волочи- лас, когда би не его м͠лст пан полковник под петенцию (?) свою взял. 7. И я так бивие на тих руднях и не опускуячи жадной причини, так теж и челяди за приймуючи, запозичил в розних людей шестьсот золотих восiмдесят золотих, а по росказаню Грицка Рожовця, же не велі[в] новому руднику мні нічого плати[ти], теди и я тепер не маю чим уплатити своего до- му. Прошу вашего императорского величества да повелит вказом из войсковой енералной канцеля- риї по оного Грицка Рожовця послать и сискать сюда пред суд войсковий и допросить по какой он мере сам ли от себя или от ͠пна власть таковую себі приписуя и не веліл мні тих денег платити, мною роненные тому руднику три тисячи, а по допросі учинит рішение безволокитно. (далі йде підпис єврейським алфавитом – Ю.М., І.Т.) (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52855. Оригінал. Запис на початку документу: «Подана июня 7 д. року 1725»(?). № 9 1725, вересня 21(10). – Глухів. – Допит свідків по справі Мовші Маюровича. «Року 1725 м͠сця септевр[а] 10. Против чолобитной Мовши Маюровича, жида, допрошуван был Юрко Карачон, димер рудницкий, а в допросі своем сказал, что ввечері перед ͠стим Василием при- слал жид Маюрович до него другого жида Рабія, приказуючи, чтоб зараз пускал в рудні дути и он отказал, же тепер празник и уголля не маш руду перепускат, а на завтрешний ͠днь, когда навозив он, жид, уголля, в тот час перед обідом пустив дути он, Карачон, раз до вечера, а другий раз против но- чи, а в третее на другий ͠днь так же пускав дути. А послі роботи вигребши осод и загасивши, пошол вечерати, а по вечері пришовши в кузню, люг спати и уже о півнях пришол до нас ч͠лвік Самойло Павлов и стал будит, сказуючи: «Уставай! Кузня горит». И он, схопившис, побіг в хату и взял гор- щок на тушене тоей кузні. И поки збіглис люде, меншая половина тоей кузні згоріла и утошили еї. Которая и тепер не направлена, тилко міхи жид направив да стін дві перекидав и за тое ему, Карачо- ну, утрутив жид сім золотих за рубку. Самусь, Павлов ͠сн, в допросі своем сказал, что жид Маюрович не запрещав товару пасти в бору и не чул от него об том нічого и не посилав он в бор своего товару пасти. А як згоріли жидови робо- ти в том бору от пожару, того ж не відает, а хто тот пожар пускав, того не знает. А кузня як загорі- лас так же не знает, тилко постерегши сестра его, вийшовши на двор вночи, що кузня горит, стала будит его и он, схопишис, так Карачуна, в той кузні спячого, збудив, яко и людей и утушили тую кузню. Дмитро Чумачок в допросі своем сознал, что була одна коза его з козеням в бору, где роботи жидови погоріли и его ͠сн пас, тилко ж не клав огню ͠сн его, але от пожару згоріли роботи жидови, а кто тот пожар пускав, того не знает, бо не тилко в тот бор рудницкий товар ходит, але и з околичних сел, именно губ(...), неданчицких и протчие товари ходят в тот бор. Федор Шкура в допросі своем сказал, что Мовши Маюровичу, жиду, по свідителству рудников и по росказаню ͠пна Якова Полуботка, все сполна так за челяд, которие винни були ему, Маюрови- чу, як и за рудню и в него будучие вещи тисячу осмдесят три зол. и шагов пят заплатил же о том квітації ж за рукою его, жида, являют». * * * «Року 1725 мсця септевр. 10. Против чоломбитя Мовши Маюровича, жида допрошуван был Федор Шкура, рудник, а в допо- росі своем сказал, что ему, жиду, по свідителству протчих рудников и по росказаню ͠пна Якова По- луботка уплатил все сполна, так за челяд коториї були винни ему, жиду, яко и за рудню и в него бу- Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 100 дучие вещи тисячу осмдесят три золотих и шагов пят заплатил же. О чом данние Шкурі квітациї за рукою его, жида, являют. Мовша Маюрович, жид, в улику сказал, что сут реестра у Комаровского, старости довжицкого, и Деренgовского, писара роїского, коториї розисковали об том и были при згоді, же приходится ему от Шкури еще за рудню триста пятдесят золотих по оних реестрах неуплачених, опроч обліgа дан- ного ему, жиду, от Тишка Почупала, челядника рудницкого. Юрко Карачон, димер рудницкий, в допросі своем сказал, что ввечері пред ͠стим Василием при- слал жид Маюрович до него другого жида, Рабія, приказуючи, жебы зараз пускал в рудні дути и он отказал, же тепер празник и уголля не маш руду же пускат, а на завтрашный ͠днь, когда навозив он, жид, уголля в тот час перед обідом, пустив дути он, Карачон раз до вечера, а вдругое против ночи, втретее на другий ͠днь также пускав дути. А послі роботи вигребши огон и загасивши, пошол вече- рати, а по вечері пришовши в кузню, люг спати и уже о півнях пришол до него ч͠лвік Самойло Пав- лов и стал будит сказуючи, «Уставай, кузня горит» и он схопившис, побіг в хату и взял горщок на тушене тоей кузні и покол збіглись люде, чимало оной кузні згоріло и утушили еї. Которая и тепер не направлена, тилко міхи жид направив. И за то, ему, Карачону витрутив жид сім золотих за рубку. Против сего в улику жид сказал,что он в хаті спав, як кузня загорілас, а не в кузні.Чому и сам он, Карачон, сознался пред ͠пном Яковом Полуботком и в той кузні перше почали горіти міхи зи споду от печи, а не зверху, которих міхов дошки погорілие и сподние и тепер сут для доказателства. Самусь, Павлов ͠сн, в допросі своем сказал, же жид Маюрович не запрещав ему товару пасти в бору и не чул об том нічого и не посилав он в бор своего товару пасти. А як згоріли жидови роботи в том бору от пожару, того не відает, а хто тот пожар пускав, того не знает, а кузня як загорілас, так- же не знает. Тилко постерегши сестра его, вийшовши на двор вночи, що кузня горит, стала будит его. И он, схопившис, так Карачона в той кузні спячого збудив, яко и людей и утушили оную кузню, которая была зверху загорілас. Дмитро Чумачок в допросі своем сказал, что була одна коза его з козеням в бору, где роботи жи- дови погоріли, и его ͠сн пас, тилко ж не клав он его ж огню в бору. Але от пожару згоріли роботи жидови, а хто тот пожар пускав, того не знает, бо не тилко в тот бор товар рудницкий ходит, але й околичних сел, именно губицкий, неданчицкий и протчие товари ходят в тот бор. Иван Хвиц, Юзко Хвиц и Янко Лях сознали, что оны не відают як жидови роботи погоріли в бо- ру, а товару своего не гонили пасти в тот бор их діти и не клали огню в оном бору, а знают, же от пожару згоріли роботи. А хто пустив пожар не відают, бо многие з околичних сел туда гонят в тот бор товар пасти. Михайло Ковзкий в допросі своем сказал, что ходил товар его в том бору. Тилко ж не на том бо- ку, где роботи жидови погоріли, коториї от пожару загорілис, а хто пустив пожар не знает. (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52860 і 52861. Оригінал. Через весь текст розтягнуто напис: «К сим допросам по прошению сих людей я, Стефан Яновский, руку приложил», а також під словами Мовши Маюровича підписи на івриті). № 10 1727, червня 21(10). – Михайлівка. – «Доношение» Андрія Полуботка до ГВК. «В войсковую енералную канцелярию. Доношение. Получил я указ з войсковой енералной канцеляриї, дабим отвітствовал доношением на чоломби- те, поданное на мене от бившаго рудника моего Мовши Маиоровича, жида. По которому отвітст- вую: невинне войсковую енералную канцелярию потрудил жид Мовша своїм челомбитем, подан- ним на имя ея в͠лчства г͠сдрині императриці на мене в том, якоби покойний о͠тц мой зисковал его з заграниці до своїх рудень и вручал ему рудні, поки сам схоче держат. Не било тоей нужди отцеви покойному, чтоби за ним посилат за границю, на що и писания не покажет ні посилаючихся по его и к чому его затягане. Вшак он не показал з своего бития при рудях ніякого своего майстерства лут- шого над прежде бивших рудников, але и овшем учинил разорение в заводах руденних наших. Ко- торого ради разорения приказал ему уступить яко з своего власного доброго, даби и до остатку не разорил рудні и вручилем иному руднику, не хотячи ему своего доброго попустит в спустошенне. Однак при зданню рудні от его, Мовши, новому руднику, Федору Шкурі, приказалем старості лю- бецкому зехат и просит з собою посторонних рудников для признатя, як по их обикновению чинит- ся отдача от рудника другому руднику. Потому староста любецкий, зискавши чужосторонних руд- ников, ездил на рудні мої, и як сознали они, так отправил Мовшу. А в том от мене приказу не било, чтоби плачено руднику жиду полтори тисячи, бо ему платитис за тое нізащо, что мое доброе попус- тошил, яко то рудню Верчецкую по половині спалил и греблю опустил и людей, при рудні зостаю- чих, позакабалял, як о том пространно старост моїх, писанний в Глухов ко мні, опівает лист. Кото- рий презентоват будет брат мой (Андрій – Ю.М., І.Т.), ͠нні обрітаючийся у Глухові. А и самого ста- росту любецкого прислалбим к отвітствию, тилко тепер занят ділом у черніговского гспдна полков- ника, репорти по указу коллегиї Малой Россиї з протчими старостами нашими справляет. И сие мое в отвіт доношение отправляя, всепокорственно прошу, да блговолит войсковая енералная канцеля- рия своею важностю жида Мовшу поскромит, чтоби он напрасно не плутал и упором не интересо- вался к рудням ибо всяк силен есть в своїх добрах, кому похотіть их попускат в заарендованне. К сему доношению руку приложил Андрей Полуботок. Михайловка июня 10 року 1727». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52856. Оригінал). Siverian chronicle. 2022. № 5-6 101 № 11 1727 р. – «Доношение» любецького старости Григорія Рожовця до ГВК. «В войсковую енералную канцелярию отвітное Доношение. Мовша Маиорович, жид, подал на мене, нижей именнованного, в оную канцелярию доношение, в котором виразил, что я будто не по указу своїх ͠пнов его худобу арештовал в рудні при отбираню у его, жида, рудні и не велів платежу руднику чинити, ні жадану причину и будто за моею причиною и не учинностю ему сатисфакції, когда он, жид, поехал в Михайловку до ͠пна Андрея Полуботка, па- на моего, искат управи. В той дорозі его разбойники розбили и так на субстанції, яко и на здоровю его увічили. На что я отвітствую. Я его добр и худоби в рудні жадной не арештовал и жебы рудник ему платежу не платил, я того не приказувал и что его разбойники на дорозі розбили и увичили, когда он їздил в Михайловку до пана моего, в том моей жадной причини ніт и ни в чом моей вини не найдуется. Толко то едино сказую, что син его, Мовшин, просив нас обще из старостою довжиц- ким Коморовским, жебы ми позволили ему якую комору занят для поклажи худоби их, покамис они до Ріпок зовсім перевезутся. И ми ему по прошению его хочай и дві комори занят позволили и доб- рое свое, понеже ні в чом било незачепно ж, скласти не притили. А когда рудник Шкура міл платит за руду и за другие рудницкие причини по присуду и шацунку посторонних рудников жиду Мовши, але Мовша, ставши при впори, тим не контентовался и требувал, аби впред Шкура платился за че- ляд подлуг корбов (?) его у претенсії положених числом осмсот сорок, якая его, жида, на челяди претенсия з великим протчим рудникам удивлением стала. Зачим, не могучи их сами собою обох сторон помирковати, писалисмо лист до ͠пнов своїх в Глухов и їм самим туда ж їхат казали, жеби там панове, з листа того порозумівшис, рудні тримат Мовши ли чили Шкури повеліли. И на писан- ний тот лист покамис ризолюція от ͠пнов моїх учинилас, в оних руднях на двор до времени веліли робиты. А як резолюція по том листу к нам пришла, жебы рудні Шкури в завідоване поручит, а жи- ду в платежу, что надлежало по порахунку, учинит сатисфакцію. Тилко ж, же жыд в ту пору невідо- мо где їздил, а к нам не являлъся, затим без бытности его самого помиркованя чинит было трудно. К сему отвітному доношению Григорий Рожовец, староста любецкий руку приложил». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52857. Оригінал). № 12 1728 р. (?). – Скарга Ганни Войцехович (уродженої Полуботок) гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможний м͠сцівий ͠пне гетмане, мні всемлстивійший ͠пне патроне и великий добродію. При восписаниї нижайшого моего поважной ясневелможности ͠вшой особі уклону всепокорні- йше ясневелможности ͠вшой доношу, что без бытности моей в домі моем присланний от г͠спдна ге- нерала лейтенанта графа Дукляса подпрапорщик, з которим опреділенний значковий полку Ніжин- ского товариш Григорий Кубраковский з указом в полк Черніговский для выбору півчих, взяли ͠сна моего, к співанию неспособного, насилно. Того ради при обятиї ног рейментарских всепокорнійше прошу, чтоб по своем високом панском на дом мой (которий под свою панскую принял протекцию) призрінию м͠лстиво ясневелможност ͠вша соблагоизволил висоцеповажним рейментарским писани- ем до его сиятелства заслат инстанцию, дабы ͠сна моего яко в півчие незгодного приказал отпустит в дом мой и впред бы не бывало таких нападений домові моему разорений, ибо до сего еще не было образца, чтоб по заслужоних домах насилно бігаючи дітей брати кром моего бідного домишку. О якую учинност сторично ясневелможности ͠вшой прошу. В͠шой ясневелможности, моего прем͠лстивійшого ͠пна патрона и добродія всенижайшая раба Анна Полуботковна Петрова Войцеховичовая». Адреса: «Ея императорского величества Войска Запорож͠ского обоїх сторон Дніпра гетману яс- невелможному его м͠лсти ͠пну Даниїлу Апостолу, моему вашой прем͠лстивійшому ͠пну патрону и ве- ликому добродіеви всепокорственно». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52827. Тогочасна копія). № 13 1731, не пізніше серпня 23(12). – Глухів (?). – Скарга Якова Полуботка гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможный м͠сці ͠пне гетмане и кавалер, прем͠лстивійший мні пане патроне и добродію. Сего 1731 года августа 12 дня бил послан високоповажный рейментарский ясневелможности ва- шей указ по челобытю моем до ͠пна Андрея Миклашевского, дабы он, ͠пн Миклашевский, доводячи- еся мні от ͠пнеи сожителници своей и от пасинка своего ͠пна Василия Жураковского денги четириста рублиов, уплатил мні. Який рейментарский ясневелможности вашой указ он, ͠пн Андрей Миклашев- ский, получа, не учинил по оному исполнения, ибо не уплативши мні виш означенных четирох сот рублиов денег, писал ко мні писмом своїм, извиняя себе от уплатки тіх денег, представляючи якобы он пасинка своего добрами ніякими не владіет, а искат мні оних четирох сот рубліов денег моїх пе- реказует на сожительници своей и на пасинку своем. Пасинок же его, ͠пна Миклашевского, в его, ͠пна Миклашевского, опеці содержится и сам за младолітствием своїм добрами, себі належними, еще не владіет, але родительница его, ͠пні Миклашевская, всіми добрами первого мужа своего по- койного ͠пна Андрея Жураковского себі и ͠снови своему ͠пну Василию Жураковскому належними, владіет. Чого ради припадая к ногам ͠пнским ясневелможности ͠вшой, всепопокорственно ͠вшой ясне- велможности прошу приказат свой високоповажный рейментарский повторителний до ͠пна Андрея Миклашевского послат указ, дабы доводячиеся мні от сожителници своей и от пасинка своего денги четириста рубліов мні без отлагателства отдал, ибо упоминаяся я многажди от многих в ͠пна Микла- Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 102 шевского и в ͠пней сожителници его виш означених моїх четирехсот рублиов денег, мні от ͠пней Миклашевской належних, и не получая отдачи, немалий поношу убиток. В͠шой ͠пнской ясневелможности, прем͠лстивійшого моего пана патрона и добродія найнижайший слуга Яков Полуботок». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52853. Оригінал, особисто підписаний Яковом Полуботком). № 14 1732, не пізніше травня 15(4). – Глухів (?). – Скарга Якова Полуботка гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможний м͠сці ͠пне гетмане и кавалер, мні премилостивійший ͠пне патроне и добродію. Високоповажние рейментарские ясневелможности вашой укази четверократно были посилани до ͠пна Андрея Миклашевского, бунчукового товариша, о отдачи мні денег четирох сот рублиов, до- водячиеся мні от ͠пнеи сожителници его и пасинка его ͠пна Василия Жораковского. По яковим ясне- велможности вашой указам и по сю пору исполнение не учинено, ибо ͠пні Миклашевская з ͠сном своїм ͠пном Василием Жораковским власних денег моїх, мні от их доводячихъся, не отдали и отда- ват не хотят, представляя якобы еще крайнего между собою з ͠пном Яковом Жораковским не учини- ли разділения. А прошлого 1731 году по прошению ͠пней Андріевой Миклашевской и ͠сна еї, ͠пна Ва- силия Жораковского указом ясневелможности вашой между имы и ͠пном Яковом Жораковским ͠пн Иосиф Тарасович, бунчуковий товариш, и ͠пн Игнатий Сахновский, обозний полковий черніговский, разділение учинили и взаемние ͠пн Яков Жораковский з ͠пном Василием Жораковским розділочние еден другому подавали писма. А сего 1732 году генвара 18 числа рейментарский ясневелможности ͠вшой універсал ͠пну Василию Жораковскому на владіние отданих ему от дядка его, ͠пна Якова Жора- ковского, добр видан и так розділочних между ͠пном Яковом и ͠пном Василием Жораковскими пи- сем як више означенного рейментарского ясневелможности вашой данного ͠пну Василию Жораков- скому універсалу точниї копиї в войсковой енералной канцеляриї иміются. Чего ради всепокорст- веннійше ясневелможности вашой прошу приказат кому пристойно тих розділочних между ͠пном Яковом и ͠пном Василием Жораковскими сочинившихъся писем разсмотріт, а по разсмотрению ден- ги, мні надлежащие четиреста рублей от ͠пнеї Андріевой Миклашевской и ͠сна еї ͠пна Василия Жора- ковского приказат отдать, ибо чрез многие времена удержанием таких моїх денег немалую поношу обиду. Ясневелможности вашой премлстивійшаго ͠пна патрона и добродія найнижайший слуга Яков Полуботок». На звороті резолюція: «1732 году мая 4 д. сию суппліку приказал ясневелможний его м͠лст ͠пн гетман и кавалер асаулам войсковим енералним и нам, Ивану Мануйловичу и Федору Лисенку, вру- чит, чтоб оны подленних писем розділочних между бунчуковим товаришем ͠пном Яковом Жораков- ским и братаничем его Василием Жораковским же к універсалу оному ͠пну Василию Жораковскому на владіние маетности и gрунтов данного разсмотрів, а по разсмотрению кому доведется долг ͠пну Якову Полуботку 400 рублей уплатити, его ясневелможности доложилис. По приказу ясневелмож- ного подписал войсковый енералный писар Михайло Турковский». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52849. Оригінал, особисто підписаний Яковом Полуботком. Запис зверху документа: «Подана 4 мая 1732 року. Записав в книгу, отдат в повіт»). № 15 1732, не пізніше травня 22(11). – Глухів (?). – Скарга Якова Полуботка гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможный м͠сці ͠пне гетмане и кавалер, премилостивійший мні пане патроне и единона- дежнійший добродію. П͠н Яков Лукянович Жураковский, швагер мой, доводячихся на ему моїх власных денег четирох сот рублиов, не хотячи мні уплачовати и уводячи мене чрез немалое время, хотя многие к отдачи мні тых моїх денег четирох сот рубліов означал сроки, однак и по͠нні оных мні не отдал. А и тепер за приездом его, ͠пна Якова Жураковского в Глухов о отдачу выш наміненных моїх денег четирох сот рубліов в его, ͠пна Якова Жураковского, когда упоминалемся, то мні учинил отвітствие таковое, же весма уплачоват тіх должных мні от его четирох сот рубліов денег не хочет. Чего ради всепокор- ственно прошу вашой панской ясневелможности рейментарским своїм високоповажным указом ему, ͠пну Якову Жураковскому, тепер в Глухові зостаючому, приказат, дабы он власние мої виш означенние денги, на нем зависаючие, без продолжения мні отдал. Ясневелможности вашой, моего премилостивійшого пана патрона и единонадежнійшого добро- дія нижайший слуга Яков Полуботок». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52852. Оригінал, особисто підписаний Яковом Полуботком). № 16 1732, до грудня 9 (листопада 28). – Скарга Якова Полуботка гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможный м͠сці пане гетмане и кавалер, мні премилостивійший ͠пне патроне и добродію. Високоповажние рейментарские ясневелможности вашой укази четверократно бунчуковий това- риш ͠пн Семен Лизогуб и другие сторонние поміщики в власних деревнях моїх, умерших діду и отцу моему високомонаршими жалованними грамотами во вічное владіние утвержденних, поскуповував- ши малие частки ґрунтов в козаков, поміжних мні, в моих же деревнях живучих, свое так распрост- ранили владіние, привлащаючи себі к той куплі и власние мої ґрунта, что мні и подданим моим не- малое чинится утіснение, обида и крайное разорение, ибо в власних моих ґрунтах чинят самовласт- Siverian chronicle. 2022. № 5-6 103 но грабителства и подданих моих прибивают тяжким боем. А и тепер тот же ͠пн Семен Лизогуб и другие сторонние поміщики в моих же деревнях скуповуют козачие и подданнические ґрунти, от чего немалие мні и подданим моим чинятся обиди и разорения. А понеже многие владілци получи- ли себе милостивійший рейментарский велможности ͠вшой таковий височайший респект, что в их маетностях кромі их самих ніхто не важился посторонний скуповуват козачих и иних ґрунтов, но всяк владілец близший в своей маетности ест откупити ґрунта, нежели хто с посторонних, даби от того не происходили обиди и затрудненя напрасние. Того ради и я дерзаю при обятиї ног панских ясневелможности ͠вшой милостивійшаго панского ясневелможности ͠вшой просит респекту, даби мні высокоповажний рейментарский ясневелможности ͠вшой бил видан указ, чтоб в маетностях моїх ніхто посторонний не скуповал ґрунта, а покупившие ґрунта в маетностях моих для того моего озлобления, таковую свою сумму денег, якую они за ґрунта в маетностях моих ими купленние, по- давали, принявши от мене мні би оных ґрунтов в маетностях моих, ими скупленних, уступили, даби я и подданние мої скуплением ґрунтов в маетностях моих от посторонних поміщиков не поносили обиди и не пришли бы в крайное разорение. О який височайший рейментарский ясневелможности ͠вшой респект всенайпокорнійше ясневелможности ͠вшой панской прошу Вашой панской ясневелможности прем͠лстивійшаго моего пана патрона и единонадежнійшаго добродія найнижайший слуга Яков Полуботок». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52819. Оригінал. Запис зверху документа: «Подана д 4 мая 1732 року. Записав в книгу, отдат в повіте». Інший список цього документу, який майже не відрізняється від наведеного, зберігається там же під № 52854). № 17 1732, до грудня 9 (листопада 28). – Скарга Якова Полуботка гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможный м͠сці ͠пне гетмане и кавалер, мой прем͠лстивійший мой ͠пне патроне и единона- дежній добродію. Бунчуковий товариш ͠пн Семен Лизогуб и другие сторонние поміщики в власних деревнях моїх, умерших діду и отцу моему високомонаршими жалованними грамотами во вічное владіние утвеж- денних, поскуповувавши малие частки gрунтов в козаков, поміжних мні, в моих же деревнях живу- чих, свое так распространили владіние, привлащаючи себі к той куплі и власние мої gрунта, что мні и подданим моим немалое чинится утіснение, обида и крайное разорение, ибо в власних моїх gрун- тах чинят самовластно грабителства и подданих моїх прибивают тяжким боем. А и тепер тот же ͠пн Семен Лизогуб и другие сторонние поміщики в моїх же деревнях скуповуют козачие и подданни- ческие gрунти, от чего немалие мні и подданим моим чинятся обиди и разорения. А понеже многие владілци получили себі милостивійший рейментарский велможности ͠вшой таковий височайший респект, что в их маетностях кромі их самих ніхто не важился посторонний скуповуват козачих и иних gрунтов, но всяк владілец близший в своей маетности ест откупити gрунта, нежели хто с по- сторонних, даби от того не происходили обиди и затрудненя напрасние. Того ради и я дерзаю при обятиї ног панских ясневелможности вшой милостивійшаго панского ясневелможности ͠вшой про- сит респекту, даби мні высокоповажний рейментарский ясневелможности ͠вшой бил видан указ, чтоб в маетностях моїх ніхто посторонний не скуповал gрунта, а покупившие ґрунта в маетностях моих для того моего озлобления, таковую свою сумму денег, якую они за gрунта в маетностях моих ими купленние, подавали, принявши от мене мні би оных gрунтов в маетностях моих, ими скуплен- них, уступили, даби я и подданние мої скуплением gрунтов в маетностях моих от посторонних по- міщиков не поносили обиди и не пришли бы в крайное разорение. О який височайший рейментар- ский ясневелможности ͠вшой респект всенайпокорнійше ясневелможности ͠вшой панской прошу. Вашой панской ясневелможности прем͠лстивійшаго моего пана патрона и единонадежнійшаго добродія найнижайший слуга Яков Полуботок m.p.». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52854. Оригінал. Запис зверху документа: «Подана д. 28 9бра (тобто, новембра – Ю.М., І.Т.) 1732 року. Записав в книгу, доложит»). № 18 1732, не пізніше травня 22(11). – Глухів (?). – Скарга Василя Жураківського гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможний м͠сці ͠пне гетмане и кавалер, мой премилостивійший патроне и великий добро- дію. Прошлых 1730-го и 1731-го годов суппликовал я до ясневелможности вашой о движимых и не- движимых иміниях по покойных діду моему Лукяну Жураковскому, полковнику ніжинском, и жені его, а моей бабці Анні Апостоловні, оставшихъся, а равно на дядка моего родного ͠пна Якова Жура- ковского и на мене з сестрою моею Анастасиею наслідственно спадаючих, и покорнійше просил, дабы з дідовских моїх движимых и недвижимых добр часть половинная на мене и на означенную сестру мою указом ясневелможности вашой было выділена. О чом всем учинить окончание указом ясневелможности вашой минувшого 1731 году обозному полковому черніговскому ͠пну Игнатию Сахновскому да бунчуковому товариству ͠пну Якову Полуботку и ͠пну Иосифу Тарасевичу поліцено было. И того ж 1731 году февр[аля] 19 д. помянутий дядко мой ͠пн Яков Жураковский, не входя в правный процесс, хотя вид поміркованя показуючи, уступил мні нікоторые з движимых и недвижи- мых иміния. Однако ж з недвижимых добр двора в городі Ніжині, гді покойниї дід и бабка мої жи- вали, без всякого резону в поділ не попустил, а з движимых по покойной бабці моей оставшихъся сто волов кормных не показал к равному поділу. Да и за тое, что болше трох літ в опеці своей часть движимого и недвижимого моего наслідия содержал, о всяких з оной моей части приходах и ижди- Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 104 вениях відомости не похотіл дати. А понеже по смерти означенной бабки моей немалое число пока- залось долгов, к которых долгов выплаченю и мене притягают, якож и килкокротные указы от ясне- велможности вашой к отчиму моему, ͠пну Андрею Миклашевскому, об отдачи ͠пну Якову Полуботку чотирох сот рублей присылали. Да и з ним, ͠пном дядком моїм, я полюбовную любо и учинил роз- ділку, толко ж я неравномірную получил часть, ибо тое я принимал, що он по своей милости усту- пил, а не так, как надлежало к равному поділу. Того ради припадаючи к стопам ясневелможности вашой всепопокорнійше, прошу милостивійший на мое и сестры моей сироцтво респект явити и да- ти рейментарский указ, чтоб дядко мой, ͠пн Яков Жураковский, сюда в Глухов приехал и як о дворі городском ніжинском, которого в поділ не допустил, и о сту волах кормных, к поділу не обявлен- ных, учинил зо мною розділ, так и о приходах, якие з части моей болш неже через три года собирал без всякого и малійшого на мене и сестру мою родную Анастасию иждивения, по силі прав мало- российских показал бы. З чого долги по бабці моей оставшыесь безобидно было б и мні платить. О таковое рейментарское призріние вторично прошу Ясневелможности вашой премилостивійшого моего патрона и великого добродія нижайший слуга Василий Жураковский». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52851. Оригінал. На початку документа запис: «1732 мая 11. Записав в реестр, отдат к ділу»). № 19 1733, не пізніше липня 8 (червня 27). – Чернігів (?). – Скарга чернігівського жителя Антона Ладонки гетьману Данилу Апостолу. «Ясневелможный мсці пне гетмане и кавалер, млстивійший мні пне и единонадеждный добро- дію. Жил я, нижайший полку Черніговского сотні Волинской в маетности ͠пна Павловой Полуботко- вой удовой бившой полковника черніговского в селі Савенках роков нісколко. И тамо (…)* приобі- щавши оставя двор, трудами и коштом моїм состроенный, перейшов на житие того ж полку в село Чорнотичи (нині – однойменне село Сосницького р-ну), где и тепер нищетный я мешканние имію и по отході моем з Савенок ͠пна Полуботкова в полковой черніговской канцеляриї полковой сотні на- казный сотник Василый Медушевский, села Полуботок староста Сава Рогозинский, значковый пол- ку Черніговского товариш Половецкий, коториї по его ж, полковника Полуботка, приказу оную сі- ножат мні во владіние и заводили, також черніговский міщанин Давид Митаревский, бунчуковый товариш Василый Полоницкий и другие многие не толко черніговские обыватели, но и сторонные окрестных сел люде відают о том доволно. Токмо на оную замінную сіножат ниякой кріпости он, ͠пн полковник, не дал, о чем всем и в енералной войсковой канцелляриї от мене челобитием обявлено прошлого 727 году августа мсца 8 числа. А по оном моем челобиті велено указом его императорско- го величества Андрею и Якову Полуботкам, чтобы оны на помянутую замінную сіножат, якая мні дана отцем их, за руками своїми дали кріпост, по якой бы мні в предбудущие года свободное было владіние или отобранные купчые писма и сіножаты назад возвратили. Которий его императорского величества указ в Чернігові Якову Полуботку от мене до рук его и отдан. Однак ж я по оному указу, так и по многокротным моїм к нему приходам в дійст(...)* ничего не произвел и ползы никакой от оных Полуботков не получил, кромі единой траты и убитку. Того ради всепокорственно ясневел- можности вашой прошу, дабы оные Андрей и Яков Полуботки болш не трудячи превысоцеповаж- ную ясневелможности вашой особу и мене б, убогого человіка, не приводячи в далшие траты и во- локиту, крайнее учинили рішение и дали б мні за руками своїми на оную замінную сіножат кріпост для свободного в предбудущие годы владіния, чтобы не прийшло власной своей мні лишитис куплі. Ясневелможности вашой моего премлстивійшого единонадежного добродія нижайший раб и подно- жок черніговский міщанин Антон Ладонка». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52820. Оригінал. На початку документа запис: «Подана 27 июня 1733 року. Записав в книгу, доложит»). № 20 1733, не пізніше грудня 30(19). – «Доношение» Андрія Полуботка в ГВК. «В войсковую енералную канцелярию покорное доношение. В 1731-м году принял я, нижайший, в прикащыкы в маетност мою Боровичи, в полку Чернігов- ском иміючуюсь з другимы деревнями, поляка именем Казиміра Ґловінского, которий зайшовши з Полщи у Малую Россию, жил немало в Малой Россиї и бил на приказі у бунчукового товариша ͠пна Семена Лизогуба. И когда у мене служить начал приказчиком с 1731 года по 1733 год не был калку- лиован за отездом моїм в Санкт Петербурх, а услишавши о возвращениї моем з Санкт Петербурха, собрався з дому моего боровицкого в сундуки и в разние міста повивозил оные и намірен был бе- жать за границю с всім. О яком его умишлениї свідавши в том же селі моем Боровычах козак полку Черніговского сотні Седневской Василий Конотопец, обявил мні. Почему я послал в маетность мою Боровичи и веліл его, Казиміра Ґловинского, удержать от побігу, а сундуки его одни уже вислани за границю, а якие могли на стороні сискать два, у священика Хотуницкого, тые при сторонних людех припечатать приказал еще в тіх містах, у кого они и били приручивши. Да сего же 1733 году про- шедшаго октября місяця приказал я оного Гловінского скалкулиоват и по калкуляциї явилось на ему денег моих 535 рублей и 6 копеек, кромі других его шалостей и разорения так в пущах моих, як чрез необичное и здирство подданих моих починившихся. Но понеже оний вишше упомянутий Ка- зимір Ґловинский человік заграничний, того ради я сам за мой убиток на ему доправлятис не могу, чтоб хотяй и явно он уже винен, однак не похотіл би заграницю ушовши, какова зділать забору, як оны поляки обикли самоволство ділать. В чом всепокорственно прошу м͠лсты войсковой енералной Siverian chronicle. 2022. № 5-6 105 канцеляриї, даби сие мое доношение явочное било принято и в книгу записано и мні бы видан указ в полковую черніговскую канцелярию и абы кто бил послан, на моем кошті, осмотріть его, Ґловин- ского, сундуков ис сторонними людми (ежели что зищется) оценивши за мое, что он поворовал, хо- тя би мало що мні с оних довелос в награждения отдать. К сему доношению руку бунчуковий товариш Андрей Полуботок руку приложил». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52818б. Оригінал. Зверху документа запис: «1733 року д. 19 , записат в книгу». Інший варіант листа-«доношения» Андрія Полуботка, записаного в книгу не пізніше 8.07.(27.06.) 1733 р. знаходиться в тому ж фонді під номером 52818а). № 21 1734, липня 5 (червня 24). – Глухів. – Лист правителів ГВК до старшини Чернігівського та Лубенського полків. «По указу ея императорского величества самодержици всероссийской и протчая и протчая и протчая. Полковникам черніговскому и лубенскому, а в небытности их на сей час правления полковие со- держащим судиям полковим лубенскому Семену Максимовичу да черніговскому Ивану Мокриеви- чу з протчею старшиною полковою тамошнею, сотникам с их урядами, а особливе роменскому и наказному волинскому до по помершом бунчуковом товаришу Ивану Обыдовскому добр его на- слідникам и села Вовковцов жителям и всім, кому о том відати надлежит, чрез сие обявляется: Знатний бунчуковий товариш Андрей Полуботок премощнійшую ея императорского величества с ͠гдарственной коллегиї иностранних діл грамоту к покойному гетману и кавалеру Апостолу за его жизни, прошлого 733 году генваря от 29 з Санкт Питербурха отпущенною, прошлого мая 13 чисел сего 734 году при доношениї своем подал генералу-лейтенанту ея императорского величества гене- ралу адъютанту конной гвардии подполковнику, сенатору и кавалеру князю Шаховскому, в которой изображено: в ͠гдрственной ея императорского величества коллегиї иностранних діл были чолом бунчуковие товариши Андрей да Яков Полуботки, что дід их Леонтий да о͠тц Павел Полуботки за службы пожаловани в Малой Россиї маетностями, мелницами , кгрунтами. Которие маетности, мел- ници, кгрунта утверждени грамотами во вічное владіние и по силі тих жалованных грамот дід и от их владіли всім свободно многие годи. А по смерти их и они, челобытчики ж, владіли. А с 724 году многие от владіния их грунта, грамотами утвержденние, отрішени, а именно: в полку Черніговском до сел Савинок и Наумовки надлежащие ліса, блюденние дідом и отцем их, позволил покойний гет- ман Апостол своим універсалом жителям сотні Волинской рубыт, которие ліса оние жители пусто- шат порубкою. Да в полку Лубенском из владіния принадлежащие к данному отцу их и утвержден- ному в 1708 году грамотою селу Коровинцям роспашние землі и степ он же, покойний гетман Апос- тол, утвердил універсалом своїм во владіние Лубенского полку сотнику роменскому, а другие грун- та того села Коровинец отдал во владіние к селу Вовковцям и універсалом же своїм утвердил. Кото- рого села жители ліс их, челобытчиков, в четиреста рублей совсім вырубили, да мелници на реке Тишки и ліса, к владінию коровинскому належащие, отдал Ивану Обыдовскому, бунчуковому това- ришу, и чтоб пожалованние діду и отцу их грунта, которие у них отобрани и отдани во владіние другим, возвратит им по прежнему. А понеже в прошлом 1732 году по ея императорского величест- ва указу при рішениї діла о селах Орловке и Казиловке и Коровинцях опреділенно тім селам и прот- чим всім, кої в 1708 году по именному указу блаженния и вічнодостойния памяти его император- ского величества Петра Великого ея императорского величества вселюбезнійшого г͠сдря дяді пожа- ловани полковнику Павлу Полуботку и утвержени жалованними грамоти быт за дітми его, за Анд- реем да Яковом Полуботки, и тіх жалованних данних отцу их грамот никак не отмінят и иміют оные быт всегда ненарушно и владіние описанних оних всіх маетностей от его Полуботкових дітей ни- когда неотемлемо, о чем особливая ея императорского величества грамота к покойному гетману Апостолу послана. Сего ради ежели которие грунта, ліса и мелници утвержденние тіми жалованни- ми грамотами отцу их, челобытчиков, Андрея и Якова Полуботков, с 1727 году у них отобрани и от- дани другим и тіх грунтов, лісов и мелниц у них, Андрея и Якова Полуботков, отнимат не надле- жит, а возвратит им во владіние по силе вышеобявленого ея императорского величества указу. И се- го юния__ д. по указу ея императорского величества генерал-лейтенант ея императорского вели- чества генерал-адютант конной гвардии подъполковник, сенатор и кавалер князь Шаховской с при- сутствующими войсковой генералной канцеляриї членами по слушаниї вишей писанного премощ- нійшого ея императорского величества в предостойнійшой грамоті изображенного указу приказали: исправится з данними бунчукових товаришей Андрея и Якова Полуботков діду их и отцу високомо- наршими грамотами. А по справке високомонаршой грамоти, едною блаженния и вічнодостойния памяти его царского величества Феодора Алексіевича село Савинки, в полку Черниговском лежа- чое, со всіми к тому селу надлежащими землями, полями, покосами и лісами, асаулі енералному Ле- онтию Полуботку от создания миру 7189 году марта 16 д. пожаловано, а другою, блаженния и віч- нодостойния памяти его императорского величества Петра Первого, село Коровинци в Лубенском полку з землячи пахатними, с лісами и сінокоси и с мелницами при тому ж селі Коровинцях на річ- ке Сулі и Тишкині о[б]рітающимися и со всякими угодиї полковникові черніговскому Павлу Полу- ботку и жені его и потомству в вічное владіние 1708 году ноября 14 утверждено и понеже премощ- нійшим ея императорского величества указом в предостойнійшой ея императорского величества грамоті изображенним всемилостивійше повелено генералу-лейтенанту ея императорского вели- чества генералу-адютанту конной гвардиї подполковнику, сенатору и кавалеру, князю Шаховскому с присутствующими войсковой енералной канцеляриї членами всякие діла, к гетманскому правле- нию подлежащие, отправлят по прежним ея императорского величества указам и инструкциям. То- го ради он же, генерал-лейтенант ея императорского величества генерал-адютант конной гвардиї Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 106 подполковник, сенатор и кавалер, князь Шаховский с присутствующими войсковой енералной кан- целяриї членами веліли сей за рукою его генерала, сенатора и кавалера, князя Шаховского и присут- ствующих енералной канцеляриї членов з енералной канцеляриї видат універсал. Чрез которий прдлагается дабі лісов, до сел Савинок и Наумовки надлежащих, преречоних Полуботков дідом и отцем блюденних, ежели ті ліса, до оних сел Савинок и Наумовки надлежащие, покойний гетман и кавалер Апостол с 727 году універсалом своїм жителем сотні Волинской рубыт позволил, оные сот- ні Волинской жители под неопустним наказанием к зазрі (!) двойной плати, ни на какие нужди без их, Полуботков, відома и позволения рубат не дерзали. Також Лубенского полку сотник роменский Семен Остапович до роспашной земли и степу, к данному Полуботков отцу и утвержденному в 1708 году грамотою селу Коровицям принадлежащих да села Вовковец жители до грунтов прере- ченного ж села Коровинец, ежели, ті к селу Коровинцям надлежащие, роменскому сотнику распаш- ние земли и степ, а вовковчанам к селу Вовковцям грунта покойного гетмана и кавалера Апостола універсалами отдани, весма не интересовалися б и оние вовковчане ліса Полуботков впред рубат под непоблажним же наказанием и опасением за поруб двойной плати не дерзали б да бунчукового товариша Ивана Обыдовского наслідники до мелниц на реке Тишині и ліса к владінию коровинско- му надлежащих, которие его ж, покойного гетмана Апостола, універсалом ему, Ивану Обыдовско- му, во владіние ствержени також весма не интересовалися. На всі вишей писанние добра им, покой- ним гетманом, от Полуботков отобранние и як више показано розданние, по силі вишей писаннного премощнійшого ея императорского величества указу по прежнему были б за бунчуковими товари- щами Андреем и Яковом Полуботками. Чего ради по ея ж императорского величества указу гене- рал-лейтенант, сенатор и кавалер обще с присутствующими войсковой енералной канцеляриї члена- ми для осмотру и отказу вишеозначенних грунтов, покойним гетманом Апостолом розданних, раз- судили: опреділит войскового товариша Ивана Несторовича да войсковой енералной канцеляриї войскового канцелляристу Николая Соколовского. Которий канцелярист по силі сего універсалу в присутствиї показанного Ивана Несторовича, войскового товариша, у всіх, кому от окойного гетма- на и кавалера Апостола на показанние преречоних Полуботков добра даны універсали, взяв самие подлинние, справил с них точние копиї. А по взяттю и по справке оних копий ежели ті універсали дани на грунта високомонаршими грамотами Полуботкам утвержденние, міют опреділенние особи войсковой товариш Иван Несторович да канцелярист войсковий Николай Соколовский отобрат и отобравши всім полуботкових добр як кому оние добра в тіх універсалах утверждени, так против тих же універсалов во всем и отказат, и им, бунчуковим товаришем Андрею и Якову Полуботкам, по силі високомонарших грамот по прежнему отдат во владіние. И о том генерала, сенатора и кава- лера, князя Шаховского в енералную войсковую канцелярию репортоват доношением, при котором бы сообщили оны, бунчуковий товариш и войсковий канцеллярист, на виш писанние Полуботков добра так з данних от покойного гетмана и кавалера Апостола універсалов за справкою копиї, якой самие подлинние, если надлежатимет от них по вишеписанном отобрат. Зачим з сим універсалом посланним показанних Полуботкових добр от кого надлежит для отказу войсковому товаришу Нес- торовичу и войскому канцелляристі Соколовскому везде в полках Лубенском и Черніговском, если где якой старшини в чом оны иміли б требоват, так полковая, яко и сотенная старшина чинили б пристойное вспомоществование сей же подленний універсал войсковий товариш Иван Несторович и войсковий канцелярист Николай Соколовский учинив то оном исполнение, міют отдат бунчуково- му товаришу Андрею Полуботку с роспискою. Дан в Глухові юния 24 д. 1734 году. (....)* Шаховской. К͠нзь Андрей Барятинский. (...)* Андрей Маркович. Михайло Забіла. Войсковой енералний писар Михайло Турковский. Войсковий канцелярист Афанасий Лиевыцкий». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52818. Оригінал, завірений печаткою і особистими підписами). № 22 1739, червня 13 (2). – «Доношение» Ганни Полуботок в ГВК. «В енералную войсковую канцелярию Доношение Иміются в полку Черніговском в селі Савинках во владіниї моем нікоторое число по крипостям подданих посполитого звания людей. Которие поддание чрез многие года жили и всякую поддани- ческую повинность отбували. Токмо налогами великими старшини сотенной понурницкой в дачи провянта и висилки на линію и в погонщики на воли их отягощали и затім они за инних владілцов посходили и живут тамо и по͠нні и в том мні немалий убиток и розорение делается. А понеже имян- ним ея императорского величества указом в прошлом 738 году во всенародное в Малой России из- вістие публікованним всемилостивійше повелено, чтоб в Малой России обиватели з міста на місто не переходили, а которие перейдут, тіх сискиват и отсилат на прежние их жилища. Того ради всепо- корнійше прошу о сиску помянутих подданих моих; к владілцам, за которими они живут, видат з войсковой енералной канцелярии указ. А как по имени и прозвании ті поддание и за какими владіл- цами живут, о том при сем именми посилаю реестр. О сем доносит и просит удовствующая полков- ница черніговская Анна Павловая Полуботковая. (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52828. Оригінал. Запис зверху документа: «Под(ано) юня 2 д. 1739 го- ду. Записав, доложит»). Siverian chronicle. 2022. № 5-6 107 № 23 1739, не раніше 24 (13) червня. – Чернігів. – «Доношение» ГВК в канцелярію міністерського правління. «Из войсковой енералной канцеляриї в к[анцеля]рию миністерского правления м[алороссийс- ких] діл извістие сего юня 13 д. з полковой черніговской к[анцеляриї] на посланний ея ивал(?) з в[ойсковой] е[нералной] к[анцеля]риї по требованию оной к[анцеля]риї миністерской подлинной е[нералной] в[ойсковой] к[анцеля]риї справки: умерший черніговский полковник Полуботок на ед- ной или двух женах бил женат; будет на двух, то первую и вторую жену как звали, и первая, в кото- ром году умре, а на второй, в котором году он, Полуботок, женился, указ доношением в е[нерал- ную] в[ойсковую] к[анцеля]рию представлено, что де по учиненной в оной полковой черніговской к[анцеля]риї справки явилось, яко умерший полковник черніговский Павел Полуботок был женат на двох женах и с них де именами: первая Евфимия Василиева, дочь попа міста Лебедина, а с поло- женного на гробі ея надгробку в церкві соборной Спаской черніговской подпису явилось, что де умре оная жена его, Полуботка, в 717 году февраля м͠ця в средних числах. Другая Анна Лазареви- човна, судиї полкового ніжинского, умершого доч же, которая ͠нні в живих обрітается и живет в Сосниці. А женился на ней в 1718 году в ноябрі м͠сці пред Пилиповим пущеннем, а в котором числі неизвістно и справится де ніоткуду. И сего юня 3 по ея и[мператорского] вел[ичества] указу и по опреділению его високопр[евосходителст]ва г͠спдна генерал аншефа Александра Ивановича Румян- цева присудствующим енер[алной] вой[сковой] к[анцеля]риї членам велено о всем вишеписанном з вой[сковой] е[нералной] к[анцеля]риї в к[анцеля]рию миністерского правления м[алороссийских] діл послат извістие. 1739 году юня д.». (ІР НБУВ. Ф. І. Спр. 52832. Тогочасна копія (?)). № 24 1786, жовтня 17(6). – Чернігів. – Випис з ревізійних книг 1743, 1744 рр. чернігівського повітового суду щодо власників селян сіл в околицях Любеча. «По указу ея императорского величества самодержицы всероссийской из черниговскаго уездна- го суда его превосходителство господину генерал маиор Петру Степановичу Милорадовичу Выпис. Сего 1786-го года сентябра 30 дня он, господин генерал маиор Милорадович, поданным в сей уездный суд прошением представляя, что необходимо ему нужно иміть дві выписі: за кім именно из рода Полуботков во владіниї написанны в прошедших 1743 и 744 годах по ревизиям состоящие в містечку Любечі и в приселках онаго посполитие оных Полуботков люде. И как де бывшие в полко- вой черниговской канцеляриї ревизиї вышеписанных годов ныні находятся в сем уездном суді. Для того просил по тім 743 и 744-го годов посполитским ревизиям, учиня виправку за кім именно ис По- луботков оние в містечку Любеч и в принадлежащих к оному приселках посполитие люде записан- ни, видать для его надобности дві урядовие виписи. По коему прошению в силі состоявшагося на оном опреділения как по учиненной в сем уездном суді с иміючимися ревизиялними книгами справ- кі явилось, что по ревизиї, на 1743 год сочиненной, в сотні Любецкой в містечку Любечі в припис- них к оному деревнях Пищиках, Голубурдах, Коробках и протчиїх приселках, к той волости подле- жащих, записани посполитие люде во владіниї за бунчуковим товарищем Андреем Полуботком. А по ревизиї 1744-го года в том же містечкі Любеч и в подлежащих к нему приселках посполитиї лю- де записанни во владіниї за бунчуковим же товарищем Семеном Полуботком. Для того в засвідітел- ствование о сем из черниговского уезднаго господин генерал маиору Петру Степановичу Милора- довичу сия випись и таковая другая для изображенной его надобности виданна 1786 года октября 6 д. На подлинной подписано тако: Судия Иван Рашевский. Засідатель Федор Якубинский. Указние пошлини 27/4 ко[пійки] взяти. В должности секретаря титулярний совітник Иван Юркевич. Коллежский канцелярист Георгий Стишевский». (ІР НБУВ. Ф. VІІІ. Спр. 2163. Тогочасна копія. Наприкінці документу намальовано коло, всередині якого написано: «місто печати»). о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушев- ського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна). pr. Mytsyk Yurii – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist at the M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: mytsyk2002@ukr.net Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інститу- ту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна). Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 108 Tarasenko Inna – Ph.D. in Historical Sciences, Research Fellow at the M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine). E-mail: innatarasenko86@gmail.com Дата подання: 17 жовтня 2022 р. Дата затвердження до друку: 10 листопада 2022 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Мицик, Ю., Тарасенко, І. Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім’ї. Сіве- рянський літопис. 2022. № 5–6. С. 89–108. DOI: 10.5281/zenodo.7747298. Цитування за стандартом APA Mytsyk, Yu., Tarasenko, I. (2022). Iz novykh dokumentiv pro hetmana Pavla Polubotka i yoho simi [From new documents about Hetman Pavel Polubotka and his family]. Siverianskyi litopys – Siverian chro- nicle, 5–6, P. 89–108. DOI: 10.5281/zenodo.7747298.

Із нових документів про гетьмана Павла Полуботка і його сім'ї

Репозитарії

Схожі ресурси