Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24)
У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Данила Апостола, чільних представників козацької старшини Івана Чарниша, прилуцького полковника Олександра Якубовича, прилуцького обозного Михайла Огроновича, Василя Кочубея, Василя Чуйкевича, сотників тощо, різноманітна ділова доку...
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192564 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 54-75. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-192564 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1925642023-07-16T15:29:26Z Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Данила Апостола, чільних представників козацької старшини Івана Чарниша, прилуцького полковника Олександра Якубовича, прилуцького обозного Михайла Огроновича, Василя Кочубея, Василя Чуйкевича, сотників тощо, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо). 2023 Article Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 54-75. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230107 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192564 94 (477) uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовою документів Мовою документів |
| spellingShingle |
Мовою документів Мовою документів Мицик, Ю. Тарасенко, І. Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) Сiверянський літопис |
| description |
У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Данила Апостола, чільних представників козацької старшини Івана Чарниша, прилуцького полковника Олександра Якубовича, прилуцького обозного Михайла Огроновича, Василя Кочубея, Василя Чуйкевича, сотників тощо, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо). |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_facet |
Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) |
| title_short |
Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) |
| title_full |
Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) |
| title_fullStr |
Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) |
| title_full_unstemmed |
Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) |
| title_sort |
із нових документів до історії сіверщини хvіі–хvііі ст. (частина 24) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Мовою документів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192564 |
| citation_txt |
Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 1. — С. 54-75. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû íznovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina24 AT tarasenkoí íznovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina24 |
| first_indexed |
2025-07-16T17:55:49Z |
| last_indexed |
2025-07-16T17:55:49Z |
| _version_ |
1837827149045694464 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 1
54
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко
•
ІЗ НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ ХVІІ–ХVІІІ ст.
(частина 24)
DOI: 10.58407/litopis.230107
© Ю. Мицик, І. Тарасенко, 2023. CC BY 4.0
ORCID: 0000-0003-1580-1284, 0000-0003-1019-9749
У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Данила Апостола, чіль-
них представників козацької старшини Івана Чарниша, прилуцького полковника Олександра Якубо-
вича, прилуцького обозного Михайла Огроновича, Василя Кочубея, Василя Чуйкевича, сотників то-
що, різноманітна ділова документація (купчі, скарги тощо).
Ключові слова: універсал, лист, гетьман, полковник, Сіверщина, Церква, купчі.
У черговому випуску ми продовжуємо уводити до наукового обігу документацію, яка
стосується Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і необхідність публікації доку-
ментів з історії Сіверщини вже йшлося в попередніх частинах цієї статті). Відзначимо, що
ці публікації склали основу чотирьох томів нашого збірника «Сіверщина гетьманських ча-
сів», які вже побачили світ1 і, хтозна, може й для т. 5 потроху назбирається матеріал. Але
складно писати в умовах війни, зокрема тому, що внаслідок московитських ракетних об-
стрілів часто вимикають електрику, тривалий час був закритий для відвідувачів Інститут
рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Ос-
тання обставина спричинила трохи незвичний склад документів цієї публікації. Доводило-
ся покладатися на свої попередні записи, а в них були переважно документи, які стосува-
лися Стародубщини. Однак цей регіон споконвіку українська етнічна територія, яка була
анексована Росією й де проводилося тотальне обмосковщення. Ученим із України було не
дозволено досліджувати історію цих земель (досить згадати, що видатному українському
мистецтвознавцю С.А. Таранушенку цензори скоротили стародубську частину його кла-
сичної монографії «Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України»2. Нато-
мість російські науковці замовчували українське минуле краю. Сподіваємося, що ця пуб-
лікація хоч трохи збагатить джерельну базу історичних досліджень Стародубщини.
Отже, всього в цій частині статті наводяться тексти 50 документів, у т. ч. 8 – ХVІІ ст.,
30 – перша третина ХVІІІ ст., 5 – друга третина ХVІІІ ст., 7 – третя третина ХVІІІ ст. Чо-
тири документи (№ 2, 12, 13, 16) наводяться як реґест. Майже всі наведені джерела збері-
гаються в ІР НБУВ. Виняток складають документи, що наводяться як реґест (три з них бу-
ли виявлені в АГАД (Архіві Головному Актів Давніх) у Варшаві, а один – витяг із дже-
рельної публікації.
Серед документів цієї добірки необхідно знову виділити ті, що доповнюють «Україн-
ський Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», тобто універсали й листи гетьманів, полковників,
взагалі старшини. У першу чергу тут представлені документи гетьманів Івана Скоропад-
ського (1), Івана Чарниша (генеральний суддя й наказний гетьман) (2), Данила Апостола
(1), прилуцького полковника Олександра Якубовича (2), прилуцького обозного Михайла
Огроновича (1), Василя Кочубея ще як військового канцеляриста (1), Василя Чуйкевича,
майбутнього генерального писаря (1), сотників тощо. Не менш авторитетно виглядає спи-
сок адресатів або тих, кому скеровувалися скарги: гетьмани І. Скоропадський, П. Полубо-
ток, генеральний хорунжий І. Сулима, компанійський полковник І. Новицький, князь
Ю. Замойський та ін.
1 Сіверщина гетьманських часів. Київ, 2019. Т. 1; 2020. Т. 2, Т. 3; Чернігів, 2022. Т. 4 (Упор.: Мицик Ю., Тарасен-
ко І.).
2 Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України / Ред. М.П. Бажан, Г.Н. Лог-
вин. Київ: Будівельник, 1976. 332, [4] c.: іл.
Siverian chronicle. 2023. № 1
55
Першим за хронологією є універсал 1501 р. київського воєводи, князя Дмитра Путяти-
ча. Щоправда він виходить за межі гетьманської доби (ХVІІ–ХVІІІ ст.). Однак документів
ХVІ ст. стосовно Сіверщини не так уже й багато, щоб пропускати таке цікаве джерело, у
якому йдеться про надання Дашку Івановичу Басані (нині – с. Нова Басань Бобровицького
р-ну) і перераховуються кордони володіння, що важливо для історичної географії. Доби
Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. стосуються один доку-
мент. Він був надрукований польськими археографами, тому з нього (№ 2) наводимо ли-
ше уривок стосовно Черігівщини. Тут вказується, що повстанський гарнізон у Чечерську
складався з 200 вихідців із Мени. Документ 1678 р. (№ 3) – це купча Івана Кириловича,
козака й мешканця Сосниці. Він продавав свій фільварок із будинком Андрію Дорошенку.
Поза сумнівом, це брат гетьмана Петра Дорошенка, який обіймав свого часу уряд паво-
лоцького полковника. Після падіння гетьмана Дорошенка його брат став у 1677 р. сос-
ницьким сотником, що й пояснює купівлю ним нерухомості в Сосниці (до цього він жив у
Вороніжі, а в Сосниці – його брат Григорій)3. Однак через певний час його замінив Павло
Крачевський, згаданий у цій купчій. Тут також йдеться про Микиту Литовченка, котрий
був сосницьким сотником у 1684 р. Очевидно, що лист Василя Кочубея треба датувати
1679 р. (тоді ще військового канцеляриста) до компанійського полковника Іллі Новицько-
го (№ 4). Тут ідеться про вдалий похід на землі білгородської орди, який здійснили зокре-
ма козаки Прилуцького полку. Згадується і про участь у поході чернігівського полковника
(Василя Дуніна-Борковського), ніжинського наказного полковника (Василя Ігуменсько-
го?), очевидно зі своїми полками, а також Семена Палія – уродженця Борзни. І далі йдеть-
ся про сіверські полки. До Новицького був адресований і лист 1689 р. коропського сотни-
ка Тихона Довгаля (№ 6). Він стосується приватної справи сотника і згадується про його
перебування в Новицького в маєтності Нехаївці (під Коропом).
Решта документів ХVІІ ст. (№ 5, 7, 8) – це купчі, боргові зобов’язання, закладний за-
пис. Перший із них – купча 1682 р. – стосується Стародубщини, в ній згадуються містечко
Попова Гора (нині – Красна Гора), села Кузнецьк і Cільце. У другому (№ 7) подається
боргове зобов’язання 1697 р., данe урядом Мглина. Тут згадується мглинський наказний
сотник Макар Ігнатович, який обіймав цю посаду у 1696 р., але про його перебування на
ній у 1697 р. досі не йшлося. Отаман Григорій Семенович більш відомий під прізвищем
Парфененко.
У закладному записі того ж року (№ 8), виданому на тому само уряді, згадується пред-
ставник Єсимонтовських – відомого козацького роду Стародубського полку, про котрих
ідеться і в інших документах цієї публікації. Згадуються тут і мглинський сотник Іван Ро-
манович Романовський, і отаман Михайло Симоненко. Про каденцію останнього в 1697 р.
досі було невідомо. Він посідав цей уряд у 1695 і 1707 рр. (як наказний). Ще один близь-
кий за формою і змістом документ – розписка 1705 р. мглинських жителів 1705 р. (№ 11).
Документи ХVIII ст. відкриває рішення 1700 р. (№ 9) у конфліктній справі за землю
між селянами сіл Левенки й Мериновка (Миронівка) Стародубського полку, яке ухвалила
комісія під керівництвом представника гетьмана Мазепи Василя Чуйкевича (у 1702–
1706 рр. генеральний писар). Тоді присуд Чуйкевича був на користь мериновцям, можли-
во тому, що вони були підданими колишнього стародубського полковника Тимоша Олек-
сійовича. Це викликало невдоволення левенців і конфлікт продовжився, як свідчить їхня
скарга до гетьмана Івана Скоропадського (№ 19). У ній яскраво описано як проходи-
ло розмежування земель, новий розгляд справи комісіями Карпіки, Семена Березовсько-
го (стародубський наказний полковник у 1723 р.), генерального бунчужного (у 1710–
1728 рр.) Якова Лизогуба й містилося прохання про справедливе розмежування. Далі
йдуть шість купчих, які стосуються того само регіону – Стародубщини, а деякі – старшин-
ського роду Єсимонтовських. У першій з них (№ 10) о. Діонісій Семенович, «намисник
мглинский», продавав у 1702 р. свою землю Опанасу (стародубський обозний у 1728–
1738, суддя у 1729, осавул у1728–1736 рр.) та Олександру Єсимонтовським. Дві наступ-
ні – 1707 та 1709 рр. – стосувалися сіл Кузнецьке, Селецьке та містечка Попова Гора
(№ 15, 16). У четвертій 1714 р. (№ 21) знову йдеться про село Левенки. У п’ятій – 1716 р.
(№ 23) – очевидно теж. Зазначимо, що продавцем землі є Лисій Лісченок. Це ім’я є пере-
крученим з Єлисей. У шостій – 1718 р. (№ 27) – також ішлося про продаж землі в с. Куз-
нецьке й ця купча має продовження у 1728 р., яке доповнюється борговим записом того ж
року (№ 28). Купча 1742 р. (№ 39) стосується Борзни.
Ще три купчі дійшли в складі виписів із стародубських міських книг. У виписі 1711 р.
(№ 18) зокрема згадується як стародубський обозний і наказний полковник Прокіп Силен-
ко. Як наказний полковник він виступає з перервами протягом 1707–1712 рр., але про йо-
го перебування на цій посаді вперше довідуємося саме з цього документа. Так само впер-
3 Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Нью-Йорк, 1985. С. 632.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
56
ше вказується на його перебування на уряді обозного в тому році. В іншому виписі
1716 р. (№ 22) Силенко вперше згадується як стародубський полковий суддя. Досі вважа-
лося, що він обіймав цю посаду у 1705, 1709, 1714 і 1722 рр.4 У ній ішлося про конфлікт
за землю, продану покійним Матвієм Плевакою. Відповідний документ Матвія 1673 р.
був опублікований нами раніше5. У виписі 1723 р. (№ 33) йшлося про продаж землі над
р. Іпуттю, яка належала Новицьким, стародубському наказному полковникові Петру Ко-
рецькому. Важливо, що тут перераховано всіх членів стародубського магістрату, а також
подано матеріал для роздумів щодо каденції полкового хорунжого Пилипа Данченка. Досі
вважалося, що Пилип Немирович-Данченко (предок знаменитого театрального режисера!)
обіймав цю посаду у 1708 р., а в цей період (липень 1721, жовтень 1723–1732) – його ро-
дич Федір Немирович-Данченко. Чи копіїст помилився (найвірогідніше), сплутавши Фе-
дора з Пилипом, чи Пилип якийсь час вдруге був хорунжим? Якщо це був Федір, то у та-
кому разі час каденції треба розпочати не у жовтні, а в лютому 1723 р.6 Ще один випис
1745 р. походив із книг полкової стародубської канцелярії (№ 41). Тут ішлося про Єси-
монтовських і їхньої суперечки за маєтність Дегтярівку. Трохи раніше (у 1743 р.) Олексі-
єм Єсимонтовським, який у 1723–1732 рр. обіймав посаду мглинського сотника, був напи-
саний лист до чернігівського архієпископа Амвросія Дубневича (№ 40). У ньому містило-
ся прохання рукоположити в священики Спаської церкви в с. Дегтярівці поповича Івана
Андрійовича й прикладалося зобов’язання поповича брати належні прибутки з маєтності
Єсимонтовських, як робив і його батько – о. Петро «Яковлев».
1711 р. датований лист воронізького сотника Потапа Назарієвича Піскуненка осавулу
артилерії Івану Мануйловичу (?). У ньому він просить за збіднілого козака своєї сотні Іва-
на Коваля (№ 20). У трьох реґестах 1706 і 1709 рр. (№ 13, 14, 17) наводиться суть листів
князя О. Меншикова до князя Юзефа Замойського: в них ідеться про конфлікт між генера-
лом Боуром та комендантом Замостя, а також про дезертирів із царського війська. Доку-
мент № 31 викликає певні питання. По-перше, він не має датування. Доводиться віднести
його написання до широкого періоду (між 1708–1721 рр.). Це лист князя О.Д. Меншикова
до гетьмана Івана Скоропадського (№ 31). Він містить прохання повернути власність Іва-
на Фомина, священика містечка Случовськ (нині – село Брянського району), у якого гене-
ральний хорунжий у 1709–1721 рр. Іван Сулима забрав половину млина на р. Ворь. Тут
теж якась неясність. Така річка є притокою Клязьми і протікає Підмосков’ям. Важко при-
пустити, що священик мав там власність, тим більше, щоб хорунжий діяв там та ще й вда-
вався до зловживань. Імовірно, Меншиков помилився в назві річки або ж на Стародубщи-
ні тоді протікала однойменна. 1716 р. датований лист уже самого І. Скоропадського до
цього генерального хорунжого, де йдеться про покарання переяславського полкового пи-
саря Павла Черняхівського (№ 24). Той припустився якоїсь провини перед переяслав-
ським єпископом Кирилом Шумлянським. Дуже цікавим є лист-заповіт 1717 р., посланий
густинському ченцю Дамаскину. Лист належав перу арештованого й вивезеного до Моск-
ви (мазепинець!) Якова Кіндратовича Золотаренка, котрий і помер там, імовірно, до люто-
го 1720 р. Цей Яків, як стверджує видатний знавець української генеалогії В.Л. Модзалев-
ський7, називався також Хмельницьким і доводився знаменитому гетьману родичом. Він
переселився з Правобережжя у Прилуцький полк, був прилуцьким сотником у 1690–
1709 рр., володів там селами Колісниками й Ольшаною (Вільшаною) (№ 25). Щоправда
безпосередня спорідненість Якова з Хмельницьким видається не зовсім переконливою.
Яків – син Ганни Золотаренко, третьої дружини Богдана Хмельницького від її першого
шлюбу, – був всиновлений гетьманом8, тому й прозвався Хмельницьким. Довідуємося та-
кож, що він мав брата, не знаного, на жаль, на ім’я. Документ № 32 проливає ще трохи
світла на постать Якова Золотаренка-Хмельницького. У 1721 р. з наказу полкового при-
луцького судді Івана Марковича був проведений «розиск» щодо маєтностей Марії – удови
Якова Хмельницького. Тоді була підтверджена воля засланого мазепинця й згадано того
ж о. Дамаскина. Цей документ дозволяє встановити рік смерті Якова: 1720 або перша по-
ловина 1721 р.
Далі йдуть два універсали 1718 р. генерального судді у 1715–1728 рр. Івана Чарниша,
який титулується тут і наказним гетьманом (№ 26,29). Про гетьманування Чарниша відо-
мо тільки з цих документів. У них ішлося про конфлікт за землю Петра Корецького, май-
бутнього наказного стародубського полковника (у 1722–1723 рр.) зі стародубським полко-
4 Кривошея В.Українська козацька старшина. Київ, 1997. Ч. 1. С. 85; Київ, 2005. С. 106.
5 Сіверщина гетьманських часів. Київ, 2022. Т. 4. С. 143.
6 Кривошея В. Українська козацька старшина… 2005. С. 108.
7 Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Київ, 1910. Т. 2. С. 178. Див. також: Павленко С. Оточення
гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. Київ, 2004. С. 243.
8 Кривошея В. Національна еліта Гетьманщини. Київ, 1998. С. 59.
Siverian chronicle. 2023. № 1
57
вим осавулом у 1713–1728 рр. Семеном Березовським і його тещею Євфимією Іванівною
Тимошенко. Остання була онукою Тимофія Олексійовича, стародубського полковника в
1687–1689 рр. Цього ж конфлікту стосується й випис 1719 р. зі стародубських міських
книг (№ 30).
Наступні два документи – це по суті скарги. Перша з них (№ 35) – скарга 1723 р. Левка
Гавренка, козака Конотопської сотні, до наказного гетьмана Павла Полуботка. Нам дово-
дилося друкувати документи щодо цього конфлікту з козаком Глущенком через спірний
гай9, але там подавалася картина переважно зі слів Глущенка. Натомість тут маємо голос
іншої сторони. Друга скарга, 1725 р., викладається в «доношениї» прилуцького обозного
Михайла Огроновича та інших у Генеральну військову канцелярію (№ 36). У ній переда-
ється суть скарги прикажчика Михайла на удову судді полку Прилуцького у 1719–
1724 рр. Івана Марковича. Цікаво, що «доношение» було підписано й прилуцьким сотни-
ком Петро Носенком-Білецьким, з козацького роду, який дав відомого українського пись-
менника й лексикографа Павла Білецького-Носенка (1774–1856).
Представлені у цій публікації й листи. Серед них вирізняється послання 1746 р. (№ 42)
архімандрита Благовіщенського монастиря в Ніжині Германа до київського митрополита
Рафаїла Заборовського. У ньому йшлося про повернення грошей, які заповідав на рестав-
рацію цього монастиря письменник і філософ митрополит Стефан Яворський (1658–
1722), який у 1701–1721 рр. був місцеблюстителем патріаршого престолу, а 1721 став пер-
шим президентом Синоду. Ці гроші після смерті Яворського, як і бібліотеку, Синод ске-
рував не в Ніжин, а в Білгородську єпархію. Інший лист (№ 38) написаний раніше (у
1734 р.) й стосується Київщини, але, з огляду на те, що його автором був гетьман Апос-
тол, наводимо його нижче. Він був адресований баришівському сотнику (1729–1737) Се-
мену Сулимі, майбутньому переяславському полковнику (1739–1766). У ньому йшлося
про зловживання баришівського писаря Йосипа Антоновича й містилася вимога про його
відставку. Цей лист дозволяє точніше визначити закінчення каденції цього писаря, бо в
довіднику В. Кривошеї зазначено, що він обіймав її у 1727 – після 1730 рр.10 Два листи
1770 р. ротмістра Петра Скоропадського (№ 44, 46) були написані в с. Васьківці
(суч. Прилуцького р-ну). У них ішлося про іконописця Івана Жоховського, причому у
другому – про його роботу з виготовлення плафонів. Петро Скоропадський згадується і в
двох документах 1770 і 1771 рр. (№ 47, 48): реєстрі майна Андрія Мазаракі в с. Талалаївці
та розписці дворового господаря пана Данила Кандиби Івана Лясковського. Два наступ-
них листа 1775 р. (№ 48, 49) були адресовані прилуцьким полковником Олександром Яку-
бовичем до генерал-губернатора Лівобережної України графа П.В. Рум’янцева. У них міс-
тилося прохання перемінити полкового писаря Шнурчевського, який обіймав цю посаду у
1760–1775 рр., і призначити на його місце полковoго хорунжого Андрія Галенковського
(1776–1781). В останньому за хронологією документі (№ 50) міститься «доношение» (по
суті скарга) на ім’я цариці Катерини ІІ удови ніжинського полковника у 1753–1771 Петра
Розумовського Палажки (уродженої Сулими). Удова скаржилася, що борг її чоловіку по-
кійного сотника 4-ї Ніжинської сотні Олексія Виридарського не віддають ні удова, ні його
сини Петро й Олександр. Ця справа потім розглядалася в нижньому ніжинському суді.
Насамкінець скажемо про два не зовсім типові документи. У першому (№ 34) був на-
ведений реєстр 1723 р. козаків Седнівської сотні, призначених у «Терковский поход»,
тобто на р. Терек. У другому (№ 37) – наведено напис на дверях Свято-Покровської церк-
ви в с. Волокитин щодо заснування цього храму.
Наостанок зазначимо, що підписи-автографи в документах підкреслені нами, а слова,
які не вдалося прочитати – знаком (…)*. Квадратними дужками позначені пропуски в
тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо) або відновлені по смислу слова.
Датування, переважно подане кириличними літерами, переводимо арабськими цифрами.
Публікація текстів здійснюється за правилами Я.І. Дзири (дещо нами скоригованими)11.
Сподіваємось, що ці джерела будуть цікавими й краєзнавцям, оскільки проливають до-
даткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, на соціально-економічну, цер-
ковну й культурну історію краю.
* * *
№ 1
1503, вересня 9. – Київ. – Універсал князя Дмитра Путятича.
«Князь Дмитрей Путятич, воевода киевский.
Чиним ві[домо сим] листом нашим, иж господарь король его милость Олександр, великий князь
литовский, дал его милости дворенину своему Дашку Ивановичу имене Басань у повете Киевском
9 Сіверщина гетьманських часів. Т. 2. С. 262, 268; Т. 4. С. 193–195.
10 Кривошея В. Українська козацька старшина… 2005. С. 147.
11 Дзира Я.І. Вступ. Літопис Самивидця / За ред. Я.І. Дзирі. Київ: Наукова думка, 1971. С. 30–42.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
58
за рекою Днепром и писал его милость […до] нас, абыхмо ему в тое имене Басань увезане дали. И
мы ему в тое именне ввезане дали на розказанье господарское и дворенина нашого Степана Кмити-
чича послали. Который Степан поведал передо мною, иж де есмя увезали уво менне Басань пана
Дашка Ивановича зо всими людми, з [по]лями, пашнями, бортными, городищами, дубровами, з реч-
ками, з […]полми, з луки, з сеножатми и з дачною медовою и грошевою, в обрубе того имення, от
броду Русановского уверх Трубежа, Трубежем ув реку Смердех, речкою Смердехом у Коропов кур-
ган, от кургана до Колодезина дубровою, от Колодезина до Старых Станов у Кобыжи (?) по поле ве-
ликое, дикое, поза Супою, до Красного городища у верхи Грузкое речкою у реку Модрець, от Мод-
реца до Верхулея до млыниць (?), дорогою до Русанова, у реку Трубешь до Русановского броду, як
перед тым давно бывало. И на то я пану Дашку Ивановичу дал сей лист увяжчи, под печатю нашою.
П[и]сан в Киеве сентября 9 день индикта 7. Писав дьяк воеводский Григорий Семенович.
М[істо] п[ечати].
(ІР НБУВ. Ф. І. № 58292. Копія ХІХ ст. Внизу документа написано: «Архив министерства
иностранных дел-отдел Литовской метрики – акты относящиеся к Киевскому воеводству»).
№ 2
1649, червня 29. – Чечерськ. – З листу пана Сесицького до полковника війська ВКЛ.
«[…]добре було б кількасот […] Бронною їх переправивши […] [у] Чечерськ потрібно кінноти, а
як я довідався […] нема там українських козаків, тільки […] гультяйство, особливо з Мени 200
[…]».
(Korespondencja wojskowa hetmana Janusza Radziwiłła w latach 1646–1655. Cz. 1. Diariusz
kancelaryjny 1649–1653. Warszawa, 2019. C. 56).
№ 3
1678, січня 7 (1677, грудня 28). – Сосниця. – Купча.
«Року тысяча шесть сот семдесят седмого, місяця декабря дня двадцать осмого.
Уряду нашему мійскому сосницкому нижеподписанному сей справки ставъши очевисто Иван
Кирилович, козак и обыватель сосницкий, чынил свое сознание в добрый способ слова:
Иж я свой фолварок з будинком власный з двома огородами, один огород од фолварка з едной
стороны лежачый од Никиты Литивченка (!), з другой стороны тож од фолварка огород од Ярмолы,
жителей сосницких. Счо оный фолварок мой власный, же ні в чом нікому не пенный и о жадных
долгах не подписанный, все ограничивши писмом урядовным и от мене данным его милости пану
Андрею Дорошенку, товаришу войсковому, оный фолварок продано и в посесию продавши за пев-
ную сумму грошей коп пятнадцять личбы литовское. До того теж варую и упевъняю пред урядом,
абы я сам, жона моя и потомство, а с приятелей моих, ближних и далеких, ніхто в оный фолварок и
огороды да не втручался, бо юж то есть вічными часы продано. Волно его милости пану Андрею
Дорошенку, товаришу войсковому, яко своим власным владіть оным фолварком з огородами, даже
продать жоні и потомству его и на себя вічно держать и я, Иван Кирилович, зрекаюся и не хочу юж
(…) дить не в жадного суду и права зновъляет того, бо юж то есть певным торгом продано. Мы яко
уряд, чуючи Ивана Кириловича слушную продажу, на просьбу его, же сие урядовъное писане с под-
писом нам печатей стороні потребуючей выдалисмо.
Писан в Сосниці року и дня вышеописанного.
До которой справи в той способ подписуемся:
Павел Крачевский, сотник сосницкий.
Дмитро Остапович, атаман городовый.
Сила Якимович, войт сосницкий, из бурмистрами».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 1495. Копія ХІХ ст.).
№ 4
1679 (?), червня 28 (18). – Батурин. – Лист військового канцеляриста Василя Кочубея
до компанійського полковника Іллі Новицького.
«Мосці пане полковнику охочокомонный, велце наш мосці пане милост[и]в[ы]й добродію и от-
че!
Ознаймуем в. м͠сти, нашему мосці пану и добродіеви, же за помощию Всемогущаго Творца в
сем поході военном посполу з их мл. панами полковниками, як городовими, так и охочными, к 3
септемврия ночное добы прибувши ко Днестру, именно на шлях лежачий з Білгородщини до Кри-
му, где саме порон ходит, з паном Паліем и з панами полковниками городовими лубенским, при-
луцким, переяславским и піхотними чим найпримгій (?) переправилисмося, а сам пан полковник
черніговский, з паном наказним ніжинским тут надо Дністром з табором найдовался. И так ми, взяв-
ши Х͠рста С͠псителя и Пре͠стую Д͠ву Б͠цу, яко будучи правовірные християне, на помощь на світаню
28 септемврия на Паланку – бисурманский городок, застаючий на шляху Білогородском, вдарилис-
мо, и там, нимало не бавячись, зараз простовалисмо ку Білогороду на ханскии кишла, в которых
ханское двори обрітались. Аже щастем ясневелможного добродія его мл. ͠пна гетмана и в. м͠лсть
мосці ͠пна тие всі села ханские аж дощенту випаливши, ясир едине живцем побравши, а других ме-
чем витявши, ку Паланце знову о времени полуденном того ж дня повернулисмо, и там з піхотою
добувши вежу мурованую, в которой бил акга тамошний з иними татари заперся и армати их же, що
било там, позабиравши и огнем все попаливши, щасливе назад повернули. И зараз того же вечера на
сюю сторону ку табору переправились. Прето, прибувши юж ку Богу и переправившись на сюю
сторону его мл. ͠пн. полковник черніговский описался в тим до ясневелможного добродія его мл.
͠пна гетмана и, з нами розлучившись, своим трактом першим взял предсявзятую дорогу. А ми поспо-
Siverian chronicle. 2023. № 1
59
лу з его мл. ͠пном полковником лубенским переправившись на сую сторону Синюху (!), не препом-
нівши в тим в. м., нашего милостивого отца и добродія, же щастем в. м. мосці пана и добродія наше-
го, а до того милост[…]вуются тут зась ку Путивлю притягнул боярин его мл. к͠нзь Долгоруков з
своим полком, а в Сівску (вже тому колько дней) станул боярин ближный, кнзь его мл. Черкаский,
при котором самые найзначнійшие рати и порядки найдуются, и мает вскорі ку Путивлю поспіши-
ти, и незабавно тягнути, тим же мимо Самъбор, що иншие тягнули, трактом. Ясневелможный доб-
родій его мл. пн. гетман міл рушитися сегодня в среду июня 18, але иж тот боярин своим тягнінем
не поспішил теды отложитися тому терміну постановлено, до тиждня, злученъся его мл. добродія (з
говорки нынешнее познается) мает быти з боярами оными, тут межи Коренею и Хвастовцами, албо
где близко от того положеня. При боку его мл. добродія будут полки піхотные, а сотні засеймские, а
городовые здесь около Девиці Володковое збиратимуся; ба безмо[…] прилуцкому не кажуть сюда ж
ку Курені падатыся, а так розумію […] в. м., м. м. пн., з своим полком тут же будет. Полк чернігов-
ский вже под Киевом, и вже переправуется через Дніпр, и Стародубовскому туда ж с поспішением
велено. Под Киевом была втарчка татарская перед Сошествия С͠того Д͠ха праздником, але громлена
через комонную компанію Кгордічину, у которого погрому и языков трох сюдя до добродія припро-
важено, отколь на Москву их одослано. Тые повідали, же около Ушестя пришло к Хмелниченку ор-
ды сім тысячей Білогородское, з Суин акгою, з которое на той час найдовалося чотыри тысячи под
Паволочью. О турках так тые языки казали, же о цару и о вейзиру межы ордою не чути было: если
же оные рушили албо ніт. А через Дунай вже переправился Кара Агмет паша и Суин паша з войска-
ми, якие до Бабы стягалися, от Килні зась Чорным морем в Кгмибих (?), тридцать будто и шесть од
янчаров пошло ку Очакову, з способностями до будованя городков, якие [з] низу Дніпра выставити
собі хочуть. Але козаки, якие повернули з Запорожя 15 июня, о тых янчарах не кажуть відомости.
Пошол праві Сірко ку городкам Кази и Асаам для добытя языка водою, а и полем абапол Дніпра
войсковые комонные пошли ватаги. Затым ховай мене в. м. м. пн., в своей ласце, которой ся пилно
полецаю.
З Батурина июня 18 дня 1700 (?) року.
В. м. м. ͠пна, зычливый слуга В. Кочубей».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 1535. Копія початку ХХ ст.).
№ 5
1682, листопада 3 (жовтня 23). – с. Сілце. – Купча.
«Копія.
Року 1682, м͠сця октоврия 23 дня. Копия
Я, Хведор Панасович Сивай, жител кузнецкий, товариш куреня Попогорского, чиню відомо те-
пер и в потомние часи сим моїм доброволним записом, иж непримушоне, але з доброй воли своей,
продалем своего власного отцевского и дідовского gрунту, часть полоси на урочищи Вишкові, в ко-
торой и сіножати до тоей части воз на пять, пану Овсію Якименку, жителю селецкому, за готовие
денги коп шість доброй монети вічними часи. И таковой то полоски, мною проданной, вирекаюся и
впред идущие времена втручатися я и жена, и діти, и потомки мої не должни и его, Овсія, и дітей
его ж турбоват не повинни. Но волно ему, яко в своем власном, вновь дерево розробляючи, владіти
и з оного корист иміти и волно продати и як хотіти на свой пожиток обернути. На что для лучшого
віроятия и писмо сие ему, Овсію, даю при людех зацних и віри годних з подписом руки моей влас-
ной при знамениї крестном.
Вишписанний Хведор Сивай, яко неуміетний писания крест кладу +
Діялося в Селци при Якову Ліщенку, при Пархому Ярмаченку и при Васку Иваченку, жителех
кузнецких.
И при Саску Мисковичу и при Гришку Демиденку и Авакуму Сидоровичу, обивателях селец-
ких, о подписі руки упрошоний писател сего писания Петро, міщанин стародубовский.
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53291. Копія ХVІІІ ст.).
№ 6
1689, листопада 26 (16). – Короп. – Лист коропського сотника Тихона Довгаля
до Іллі Новицького.
«Мні велце м͠сци пане полковнику комонний, мой м͠сци пане и добродію.
Бывши я у вашой панской м͠лсти, добродія моего, в Нехаевці по салютованю щасливого и добро-
го здоровя и незаміроних літ панованя и при унижоно чоломбитю моем просилем приказу старості
поотдавати челядниці моей забраную одежу чого он, староста, екскузуется відати, переказует на Не-
сходовского, пред оным бувшого старосту. О том листовне добродія моего як Б͠г донесет не препом-
нити велце прошу и реестрик з писаних тих речей посилаю, зостаючи во вшеляких послушних ока-
зиях завше поволним.
Вашой панской м͠сти всего добра зычливий и рад служити Тихон Довкгеля, сотник коро-
пов[ский].
7З Коропа 1689 року ноеврия 16».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 14519. Оригінал).
№ 7
1697, лютого 23 (12). – Мглин. – Боргове зобов’язання.
«Року 1697 місеца февруария 12 дня.
За відомом вряду мглинского Макар Игнатовича, сотника на тот час наказного, Григория Семе-
новича, атамана городового, Кондрата Савелевича, войта мглинского, лист и доброволный запис от
Сіверянський літопис. 2023. № 1
60
нас Тимоха Подлузъкаго, жителя высочанскаго, от Иванюги Парфененка, от Максима Ушачонка и
от Уласа Данилевіча, жителей мглинских, чинил собі вично, иж есть зостаем виноваты талерай сот
дванадцат битыми ровъно ͠пну Ивану Федоровичу Есимонтовскому, козаку и товаришу значному
сотни Мглинской. Повиннисмо оную суму его рукоданную изъистит вси едностайне без всякой от-
мовы и отмоги на ден и термин заложоный в року идучом 169 осмом о Воскресениї тридневном ок
(!)велик(…)*. А не могли бы мы на термин назначоный сами оной сумы зпостачити, то мусят наш
жоны и діти тую суму в совито отдавати выш мененную. И на тым мы Тимох, Иван, Максім и Улас
и писмо выдаем на вряді з своих рук власных ͠пну Ивану Есимонтовскому и при печатех врядових
для ліпшой вири и пе[чат(?)… року и] дня виш писанном.
Макар Игнатович, сотник на тот час наказъный.
Григорий Семенович, атаман городовый.
Кондрат Савелевич, войт».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 52447. Оригінал, завірений двома печатками).
№ 8
1697, листопада 7 (жовтня 27). – Мглин. – Закладний запис.
«Року 1697 октоврия 27 дня.
На вряди мглинском [перед] Иваном Романовским, сотником, Михайлом Симоненком, атама-
ном городовим, Конратом Савелевічом, войтом, очевісто ставши Тарас Воложенко, жител шевер-
динский, доброволне признал, иж у зоставі на викупленя пустил у двадцати копах и в полтарели (!)
власний свой дом не пенний и нікому не заведенний, лежачий у Шевердинi, з пляцами и з пашнею,
половіца полоси з синожатми дубровними и луговими и усіми приналежностеми, що до дому при-
належат, ͠пну Ивану Есимонтовскому. Которим домом, пляцами, пашнею, сіножатми и всими при-
надлежностеми владит, нім мене, Тараса Воложенка, Г͠д Б͠г споможет. А с помощи ся отложу менен-
ную суму ͠пну Есимонтовскому, то при мні, Тарасу, зе знову мает оставит дом, пашны, пляцки, сіно-
жати и вси принолежности (!). На тим я, Тарас Воложенко, на вряди ͠пну Ясимонтовскому и писмо
видал с подписом рук урядових и при печати писарской (?) (…)* року (?) описанного.
Иван Романович, сотник мглинский.
Михайло Симоненко, атаман городовий мглинский.
Кондрат Савелевіч, войт.
Тут теж докладаем термин заставі роков на пят, а не мог би за пят рок викупит, так ͠пну мает
оставит».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 52449. Оригінал, завірений підписами і двома печатками).
№ 9
1700, вересня 13 (2). – Стародуб. – Василя Чуйкевича.
«Року Б͠жого тысяча сімсотного м͠сца септеврия дня второго.
По росказаню ясневелможного его м͠лсти ͠пна Иоанна Стефановича Мазепы, гетмана Войска его
црского пр͠світлого в͠лчства Запорожского, будучи высланным в заводі жителей левенских так това-
риства войскового, як и мужей тяглих з мериновцами поддаными ͠пна Тимофія Алексіевича о кгрун-
та пахарние (!), мериновцами безправне заобладаные выездилем за відомом его м͠лсти ͠пна Михайла
Миклашевского, полковника стародубовского, взявши з собою особ: ͠пна Якова Завадовского, асау-
лу и ͠пна Прокопия Силенка, сотника полковых стародубовских, где под истинным признатем ста-
ринцов явно оказалося як много, а неслушне и безправне мериновские жители власного левенского
кгрунту завладіли. А так міркуючи, жебы левенское товариство и тяглие мужи болш вправные заво-
ды о кгрунт той пахарный з мериновцами не входили розділилисмо так дуброву як и мякгое поле
мериновцам от дороги мериновскоі к Дохновичам идучоі копцами коло болота Кобылля до шляху
Кичецкого, а Левенцам того ж их поля и дубровы половину к реці Кичеті лежачую тыми ж едными
копцами стверженую привернули. Обоім сторонам варуючи пилно, жебы юж вічными часы мери-
новци ни левенци не важилися чрез учиненную границу в кгрунта розділение входити и турбацию
вщинати под виною на самого ясневелможного его м͠лстю ͠пна гетмана и на здішний стародубовски
полковый суд тысячи золотих на що для потомной ненарушной твердости жителям села Левени то-
вариству и тяглім людем сее наше з подписом рук власних выдали писане.
Дан в Стародуб(і) Року, м͠сца и дня вышеписанного
Василий Чуйкевич, на тот час высланый от ясневелможного».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53252. Оригінал. Cписок вміщено там само під № 53254).
№ 10
1702, листопада 5 (жовтня 25). – Мглин. – Купча.
«Року Бжого тисяча симъсот фторого м͠сця октоврия 25 дня.
Я, Дионисий Семенович, священник Свято-Пречиский, намисник мглинский, сознаю сим моим
писмом, иж продалем власную мою отцевскую пожню, лежачую берег рички Біловодки сумеж ро-
жоных моїх братов, Андрия и Онуфрия, помеж (?) з другоі стороны теж рожоного моего Григория
Семеновича, славетне урожоным ͠пном Есимонтовским Афанасию и Александру за готовую симу в
совито за коп двадцат доброі монети, абы нихто не важился с покревных моїх, близких и далеких,
яко з братов, так и братаничов, ͠пном Есимонтовским Афанасию и Александру, перешкодою быти в
оной пожни. Волно им яко своим добрим владіть и на свой пожиток оборочат самим и их потомком.
А я, мененный продавца Дионисий Семенович, вичне зрекаюся з оной пожни, сам, жона, дити и моі
братаничи не повинни уступу мити. На тим я, Дионисий Семенович, и писмо власною своею рукою
Siverian chronicle. 2023. № 1
61
писаное, видаю ͠пном Есимонтовским Афанасию и Александру с подписом руки моей и притисне-
нием печати моеі.
Писано в дому моему, Дионисия Семеновича, року и дня виш писанного.
Дионисий Семенович, намисник мглинский, рукою власною».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 52458. Автограф, завірений печаткою).
№ 12
1705, травня 6 (квітня 25). – Мглин. – Розписка.
«В року 1705-м м͠сця априля 25 Тимоф Подлузский и Максим Ушачонок, жители мглинские, ос-
татнюю част долгу своего, припадаючую на чтирох особ по девятдесят талеров, по пяти и по чверт-
це битой, ровними часи зїстили и уже невінни зостает в своіх двох частей. А то сталося през gвал-
товний суд его м͠лсти ͠пна Миклашевского, полковника нашего стар[одубовского]. Другие их това-
риши Иванюженки и Улас Данилин в том же року отдали сорок талярей битих, чотири таляри и дві
чвертки, ͠мца мая тринадцятого в дому нашом в Симінтовці пред Ивашком, Агеевим зятем».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 524487. Оригінал (?)).
№ 13
1706, листопада 13 (2). – Жовква. – Лист князя О. Меншикова
до князя Томаша Юзефа Замойського (реґест).
Мова йде про генерал-майора Баура (Bauru). Він віддав наказ, бо його дивізія розташована в За-
мойській ординації, щоб вона не чинили кривд підданим вашої мості. Але почувши, що генерала не
тільки не впустили до міста, але й від тамтешнього коменданта було його сконфужено.
(АГАД. Ф. «Архів Замойських». № 560. Оригінал).
№ 14
1706, грудня 14 (3). – Жовква. – Лист князя О. Меншикова
до князя Томаша Юзефа Замойського (регест).
Під час нашої відсутності сталося нещастя між нашим генералом і комендантом Замостя. Треба
розслідувати цю справу.
(АГАД. Ф. «Архів Замойських». № 560. Оригінал).
№ 15
1707, квітня 29 (18). – Купча.
Мы, Иван и Елисей Яковлевичи, жители кузнецовские, чиним відомо, явне, значне и доброволне
тепер и на потомние часи сим нашим записом, ижем продали поле, знайдуючоеся в грунті кузнецов-
ском, а меновите Заходище Касяну Петровичу Шулженку, жителю селецкому, яко то свое власное,
ни в чем никому не винное Але предся значимо не тилко старое поле, а нови не позволяем ни ступ-
ня приймати до того поля за кобилу вічними часи. Которое то поле вишменованному Касяну Петро-
вичу, яко свое власное волно собі в пожиток держат, любо продат или кого дароват и ведлуг своего
умислу обернуть. Тут же варуем и вічне записуем, аби нихто не важился ниякой шкоди чинит виш-
писанному Касяну Петровичу, яко ми сами, так и жони, ани діти наши, ани с кревних інших близ-
ких и далних приятелей наших, заводов правних не чинили, на что для ліпшой віри и відомости дае-
мо сие наше писмо Касяну Петровичу, жителю селецкому, с подписом рук наших и при людех зац-
них и віри годних.
Року 1707, м͠сця априля 18 дня.
Никита Парфенович руку подписал.
Халимон Якимович руку подписал.
Тимофей Парфенович руку подписал».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53291. Копія ХVІІІ ст.).
№ 16
1709, квітня 26 (15). – Попова Гора. – Купча.
«Року 1709, м͠сця априля 15 дня.
Я, Гришко Семенов, житель кузнецкий, даю на себе писмо мое Янку Дударенку, жителю селец-
кому, что продалем оному полосу ґрунтовую, Жар прозиваемую, части Семеновой об межу рубежа-
ми з [Лі]щенками и Пархомовими аж до Потаповой, за суму певную коп одинадцять доброй монети
в вічние часи. И волно ему яко то свою власную продат или дароват и як хотя на свой пожиток об-
ращать и ліс в оной же полосі розроблят. И абы оного Янка не важился ніхто (?) турбовати, жена
моя и діти, ани приятелі мої, ближние и далние, и […] полосу втручатися. А міл би его кто турбова-
ти, то на такового вини панской закладаем талярей сто.
Діялося на Поповой Горі при людех зацних и віри годних при Ивану Семеновом, Михалю Пар-
хомовом, Филону Сиваеву, жителех кузнецовских, Филону Якименку, Касеяну Шулженку, Савці
Марковом, жителех селецких, и при иних людех на тот час будучих.
Яко неуміетний писати звишменованний Гришко Семенов рукою своею знамение крстное кла-
ду +.
Халимон Якимович руку подписал.
Тимофей Парфенович руку подписал».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53291. Копія ХVІІІ ст.).
Сіверянський літопис. 2023. № 1
62
№ 17
1709, вересня 23 (12). – Полиця. – Лист князя О. Меншикова
до князя Томаша Юзефа Замойського (реґест).
«Отримав певну відомість, що маса наших дезертирів в службі й. м., а вчора ще сім гренадерів
втекли з царського війська до Замостя. Прошу всіх руських дезертирів не тільки видати, але, зв’я-
завши, наказати припровадити їх до нашого табору».
(АГАД. Ф. «Архів Замойських». № 560. Оригінал).
№ 18
1711, лютого 23 (12). – Стародуб. – Випис з міських книг щодo купчої.
«Выпис з кныг міскых стародубовскых права майдебурского.
Року Б͠жого тысяча сімсот одинадцятого, м͠сця февруария, второгонадцят дня.
На майстраті его црского пр͠стлого в͠лчства стародубовского перед нами, Прокопом Силенком,
обозным и наказним полковником стародубовскым, Демяном Ермолаевичом, войтом, Ерофіем Се-
редою и Демяном Григориевичом, бурмистрами, райцами, лавниками и всіми рочне засілими радни-
ми постановившися очевісто Микита Пархомович, житель села Кузнец, сотні Поіпутской явне, ясне
и доброволне, а не примушоне, до книг міских стародубовских зознал, иж кгрунта пахарние и сіно-
косние з отчиною, двором, огородом, гумном и зо всіми до них приналежитостями в селі и при селі
Кузнецах лежачие, як сам уживал и в держаню своем міл, отвюл, продал и поступил в моц и вечис-
тое держане его м͠лсти ͠пну Ивану Борозні, знаменитому товаришові войсковому полку Стародубов-
ского, малжонце и потомком его на вічност за сумму певную и сполно до рук продаючого одобран-
ную, то ест золотих сто тридцят грошей личбы литовской монети доброй. З которого одобраня сим
же вечистим записом квітовал его м͠лсти пана Борозну. Волно теды его м͠лсти пану Борозні тими,
вижей мененними, кгрунтами малжонце и потомком его спокойне владіти и пожитковати, кому хо-
тя продати, даровати з ким заменити и ку найліпшому пожиткові своему оборочати вічними часы. А
помененный продавца себе самого, жону и потомков своих от вижей спицификованних угодей отда-
лил и у вічне зреклся, до которих интересоватися, перешкоды и найменшой шкоды чинити не пові-
нен и потомкы его не будут могти под зарукою золотих сто двадцяти и нагороженем шкоди голим
словом менованой. Якое продаючое доброволное зознане по прошению продавчого казалисмо до
книг міских стародубовских записати и есть записано. З которих и сей випис под печатю урядовою
и подписом рук нам маистрату стороні того потребуючой ест видан.
Писан на майстраті стародубовском.
Царского ͠сщеннійшого величества маистрату стародубовского войт з бурмистрами и райцами
Демян Ермолаевич.
Прокоп Силенко, обозний и полковник наказний стародубовский.
Григорий Отвінович, писар майстратовий стародубовский, з книгами скориговал m[anu]
p[ropria]».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53259. Оригінал, завірений підписами і печаткою).
№ 19
Між 1710–1721 рр. – с. Левенка. – Скарга левенецьких козаків і селян
до гетьмана Івана Скоропадського.
«Ясневелможний ͠пне гетмане д͠лго призрителний ͠нш ͠пне патроне и добродію.
Со слезами обявляем велможности ͠вшой когда будучи на розиску п. Чуйкевичовом и будучи на
пограничу, куди старинние люде, признавци ͠нши, заводили, велив тие місца для признаки нам топо-
рами рубати, где миліся копати копци. И по заводном признатю стариков, веліл нам, мовячи: «При-
ходіте небожата завтра до мене рано. Подаю вам росписки и на тих признаках велю вам покопати
копци». А на завтрашний день, когда рано пришлисмо, он, п. Чуйкевич, зганивши нас матерно, мо-
вил: «На що вы як Тымох порозроблял, тогда и вы почали упиратись?». Мы мовили: «Он нам не дал
розробляти» и отишлисмо. Да написалисмо ему п. Чуйкевичу, самому такую супліку: «П͠не Чуйке-
вич. Ти ж велів за признатем нших стариков и знаки порубати и веліл еси сего дня нам на тих зна-
ках и копци копати и росписки подават нам. А понеже так своего здания не исполняеш, мы не на ко-
го иншого, але на тебе самого будем велможному ͠пну гетману ускаржатися». Тогда п. Чуйкевич ве-
лів з Тимохом (Олексійовичем – Ю.М., І.Т.) Завадовскому (стародубським полковим суддею – Ю.М.,
І.Т.) и Прокопу (Силенку – стародубський обозний, потім полковник – Ю.М., І.Т.) и нам казав бут
тамо на пограниченні и вожками, далеко уступивши тих признак, розмирати и розграничити. Мы,
видівши их такое діло, нам укривжоное, и з жалю своего аж поросходилися и без нас розграничили
и вини заручили тисячу золотих, хоч хто ступнем в чый кгрунт вступит и от своего крунту преч и на
том мы, видячи себі немалую кривду и не иміючи себі заступци и помощника, а другое, знаючи, же
тяжко з ͠пнами тягатися и тим розграниченним контентовалися крунтом чрез колко літ. Да он же,
Тимох, не маючи себі задосить, же и так нас укривжоно, але и заруку переломил да у разграниченое
͠нше тридцять сажен закопав. Тогда знову прекладалисмо со слезами жалобу. Ясневелможний ͠пн
гетман з милостивого своего респекту прислал высланного п. Карпіку. Высланный, роспитавши тих
же стариков, розїхав по первих признаках, як его заводили тие ж признаки старинние, и заручили
уже тисячу талярей до слушного часу, не укончивши суді. Оный же Березовский уже у три літа ста-
нет чрез предреченную вину и заруку тисячи талярей розграниченние ͠нши пахати кгрунти; и по тре-
те слезне ускаржалися велможному пану гетману. Знову ж ясневелможний ͠пн гетман по премного-
му своему м͠лсрдию послал их м͠лсти ͠пна бунчучного (Лизогуба – Ю.М., І.Т) и ͠пна Володковского и
оние ж панове высланиї з ͠пном полковником и з полковими особами зїхавши на крунта и учинили
Siverian chronicle. 2023. № 1
63
розиск по дорог[…] уже розграничили. И на тое мы приступили и руки подавали и на згоду пришли
и того нам не попускают, не толко що не попускает, але много и турбует нас.
Ясневелможний всемлстивый ͠нш ͠пн на тие кгрунта за Тимоха купчих отнюд не доводилося и не
було и нікому Тимох не являв. Так теж и тепер не могут довестися и на том завязуемъся: ежели бы
могли довестися копиї о тих крунтах, то не тилко от наших кгрутов чуждими себе чиним, леч и на
здоровю каранни будем. Кроме его купчих, которие міет на свої кгрунта, зовемиї Зміны. По сей
плачливой супплице ншой просим бідние с͠втой справедливости, за якую поки ͠дши в тілі ншем по-
винни будем Г͠спда Б͠га б͠лгаты.
Ясневелможности ͠вшой б͠лгопризрителного ͠ншого ͠пна патрона и добродія нижайшие подножки
атаман села Левенки з козаками и войт тамошний же з мужиками».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53253. Тогочасна копія).
№ 20
1711, листопада 2 (жовтня 22). – Вороніж. – Лист воронізького сотника
Потапа Назарієвича Піскуненка осавулу артилерії Івану Мануйловичу (?).
«М͠сці ͠пне асаул артилериї войсковой, нам велце м͠сцівий ͠пне и ласкавий добродію.
Товариш сотні моей Иван Коваль плачливе просил нас о инстанционалний лист до в. м͠сці доб-
родія таковий, чтобы в. м͠сць добродій, не розораючи под сей час зимний коштом его прифундован-
ной лазні з свого містца, дал ему фолкгу принамній до Сошествия С͠тго Д͠ха. Видячи (?) якое его жа-
лостное прошение, а к тому выдячи в літех его подійшост, сию ͠ншу инстанцию до в. мс. добродія
вносячи, велце про[сим] сей час зимний приказати ему на том містци прибути, респектуючи на его в
літех подейшлост и не меншое убожество, же отнюд не может чим поконтентоватись. Зачим теды и
повторе в. мс. м. ͠пна покорне просячи о тое, долженствуем таковую учинност поволностю услуг
нших в. м͠сці добродіеви поветовати и отслуговати, зостаючи в. м͠стці добродія щирозичливий
п͠ртелі служит готови Потап Назариевич, сотник вороніжский, во всем щирозичливий п͠ртел служит
готов.
З Воронижа октовр[ия] 22 1711 року».
Запис іншою рукою: «Ругановские справи (?) к (…)*листи».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53253. Оригінал).
№ 21
1714, травня 1 (квітня 20). – Левенка. – Купча.
«Року тисяча сімъсот четвертогонадцат м͠сца априля 20 д.
Ми, нижей на подписі менованние, Максим и Гришко, брати родние, на вічност чинимо сим на-
шим писанием, же продаемо в вічност ͠пну Петру Корецкому власного своего поля частку з загона-
ми и двором и сіножатми за коп 20, брали м[и?] жито сие в тое время, як дорого поднялося, чвертку
по копі брали жито. А остаток Михал, войт, грошей нам доплачовал якосми поле з своей волі. Бо я,
Гришко, вже не хотячи в Левенці жити, але на слободу, продавши (…)*в якую то продажу ми, род-
ние брати, вічне себе и дітками отдаляем. На що для ліпшой певности сим писмом ствержаем з под-
писами крестом руками нашими.
Діялося при людях зацних в Левенці при Шуті, козаку, при Купрію (?) и при їних войту Миха-
лю. ++».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53279. Тогочасна копія).
№ 22
1716, травня 25 (14). – Мглин. – Випис із стародубських судових книг.
«Копия.
Року 1716 м͠сця мая 14.
На уряді полковом перед нами Прокопом Силенком, судею, Семеном Березовским, асаулом пол-
ковим, особами стародубовскими, приточилася справа о отчині Матвія Плеваки, покойного жителя
білогощанского, в ґрунті білогощанском именуючомся между Хролом Матвіевичом Плевачонком и
Максимом Семеновичем, передними жителями білогощанскими в той мері, иж покойний Матвій
Плевака отчину свою за живота своего завиовши и продавши покойному Семену білогощанскому за
сумму певную и сполна руками его отобранную, то ест за таляри два. Ствердил его, Семена, руко-
данним своїм писанием вічними часы позосталиї. Теди потомок Плеваков по смерти отца своего до-
ходил пред висше писанним урядом отчини своей отчистой на Максиму Семеновичу, хотячи отку-
пити, припозивал Максима сина Семенова пред уряд полковий. Прото подлуг децизиї суду полково-
го понеже уряд полковий, уважаючи на давное літ часу, чому (?) ведется літ болш сорока и на ствер-
жение писма данного Плеваком Семенові наказано Максимові, сукцесорові Семенову, бы уже в по-
томние часи міл промежку собою спокойное в той отчині уживанье, дати и виличити коп пять ему,
Хролу Плевачонку, и так, совито рахуючи, коп шестнадцять за тую отчину, то есть три полоси ви-
роховавши сумми, яко и сам Хрол до того приступивши, вічними часи себе, жону и дітей своїх,
ближних и кревних и далних, отдалил и видідичил вечними часи Максиму теж Семеновичу тую от-
чину як хотя на свой пожиток оборочати вічними часи. Если ж бы хто з них міл о тую отчину право
нарушати, на такого варуется до шкатули полковой подватое (?) талярей сто.
Писан в Стародубі року и дня виш писанного.
В подлінной тако:
Прокоп Силенко, судия полковий стародубовский.
Семен Березовский, асаул полковий стародубовский.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
64
Читал коморник повіта Стародубовского Иван Сорока и росписался, а вмісто его неграмотного
по его прошению руку приложил козак сотні Мглинской Федор Куриленко».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 52437. Тогочасна копія. Внизу документа намальовано коло, всередині
якого написано «мисто печа[ти]»).
№ 23
1716, листопада 20 (9). – Купча.
«Року 1716 м͠сця ноемврия 9 дня.
Я, Лисій Лісченок, чиню відомо сим моїм доброволним записом, иж продажем gрунту своего
власного, от брата отділенного, полосу, своей части належачой, прозиваемую Острою Кормою, як
ліс нероблений, так и поле. Волно в нем розробляти Ярмолі, Василю и Климу Скобличенкам, обива-
телем селецким,з віранею (?) в той Кормі отчиною, рубежами свої идучая. Которую з братом пе-
рек(!) розсікли и граничит з Яном Бурим а з другого боку з Ярмаченками, за певную суму денег коп
дванадцать доброй монети вічними часы. В которой той, мною проданий, gрунт не повинни жена и
діти мої втручатися и з приятелей моих, ближних и далных, и оних, вишписанних Скобличенков,
турбовати. И они, Скобличенки, иміют яко своим власним владіти, и люб продати или даровати и як
схотіти на свой пожиток обернути. И волно в том лісі коло річки яко в своем власном пасудки ста-
вити. И ежели міл которий з обох сторон правний завод чинити, то на упорного вини панской до-
кладаем талярей двадцат. Что для лучшого вироятия и певности и писмо сие им, Скобличенкам,
даю с подписом руки моей власной при людех зацних и вири годних при Никиті Зінченку, при Ива-
ну Гривенку, при Овфиму Гапоненку Верслиском, при Конъдратенку, Науму Заборскому и при
иних людех, на тот час будучих.
Во увірение я, вишписанний Лисій, рукою своею к͠рстное знамение кладу +».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53290. Тогочасна копія).
№ 24
1716, грудня 27 (16). – Гадяч. – Лист гетьмана Івана Скоропадського
до генерального хорунжого Івана Сулими.
«Мой велце ласкавый приятелю ͠пне хоружий войсковый енералный.
Відомо нам з цедулного в. м͠стиного донесеня, что ясне в Б͠гу преосвященный гс͠пдн его м͠лост
о͠тц Шумлянский, е͠псп переясловский, безчестия от Черняховского, писара тамошного полкового,
его преосвященству пририканем нанесенного, туне оставити не хочет. Чого ради засівши в. м͠ст з
полковими тамошними особами составили декрет и сюда до нас оний для видения прислали. Аже в
той цидулі своей в. мст. доносиш, что его преосщенство декреталной екзекуциї на его, Черняхов-
ского, не желает, толко би дховную в церкві через три служби Божиї (лежанем перед амбоном) ви-
конал пенітенцію, до чого и сам Черняховский, як в. мст обявляеш, пристает. Того ради, жеби тое не
продолжалося, можна в том ему, Черняховскому, волно его преосщенства виполнити и оной задо-
сит учинити, ижби и нас впред о том жадная не заходила турбация, прекладаем в. м͠сти и ему ж зи-
чим доброго от Г͠сда Б͠га здоровя.
З замку н͠шого гадяцкого декаврия 16, року 1716.
В. м͠сти зичливий п͠ртел Иоан Скоропадский, гетман Войска его пресвітлого в͠лчства Запо-
ро[зкого]».
Адреса: «Его царского пресвітлого в͠лчства Войска Запорожского хоружому енералному ͠пну
Ивану Сулимі, моему велце ласкавому приятелеві, подати».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 50802. Оригінал, завірений особистом підписом І. Скоропадського і
печаткою. Запис на звороті: «Подан декав[рия] 20 сторони ͠пна Черняховского»).
№ 25
1717, серпня 16 (5). – Лист-заповіт Якова Золотаренка.
«Честний отче Дамаскин, мой зичливий приятелю.
Узятий я по указу до Москви, прошу честности вашей: зволте поражать мою гспдиню, в чом бу-
дет потребоват. Приказую честности вашей всі ґрунта колесницкие, за гроши купленниї, зволте,
честност ваша, обіхаты и оглядіти, где якие ест. Ежели послет Г͠спдь мні смерть – половина на
м͠нстир за ͠дшу мою, а половина жоні моей, а двор жоні моей у місті (Прилуки – Ю.М., І.Т.) зо всім
набитком, що мает в руках. А з моїх кревних ніхто не повинен турбоват, а родному брату, що далем
писмо на Голівщину, по волі вашой а отцем Дамаскином, ежели будет жону мою слухать, а братю с
полем татарским яко хочете из гаем Олшанским. Тое ознаймую, же я братові своему и шеляга не ви-
нен[…] як малем (?) и им давалем с потребу и отчизна вся ему осталась. Кромі далем на м͠нстир
Густинский, в Корсуні, на Росі куплений от Кандиби, млин на Вышших Буках за ͠дшу отцеву и мат-
чину. А з остатком як собі хотят и тое ознаймую, бо я и своего [...] нікто не повинен от ей отбират.
1717 року августа 5 д.
Яков Кондратович Золотаренко, рукою».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 54361. Копія ХVІІІ ст. Частково опубліковано в кн.: Лазаревский А.М.
Описание Старой Малороссии. Київ, 1902. Т. 3. Полк Прилуцкий. С. 113–114).
№ 26
1718, серпня 13 (2). – Глухів. – Універсал генерального судді Івана Чарниша.
«Его ц͠рскаго пр͠світлого в͠лчства Войска Запорожского судия енералний и на містцу ясневел-
можного зостаючий Иоан Чарниш.
Siverian chronicle. 2023. № 1
65
Вам ͠пну Петру Корецкому, знатному товаришови войсковому, нехай будет відомо, иж п. Евфи-
мия Иванова Тимошенкова чрез супплічний свой лист аппелиовала перед суд войсковий енерал-
ний, прекладаючи, что в. мст. будто илекротние ясневелможного его панской велможности укази и
приватние листи преслушавши, забранной в копах пашні cкаржачой не поворочалес. Що если в са-
мой річи так було, як в скарзі предложено может бити, тое ему не похвално. Так повагою суду вой-
ского енералного жадаем забранние копи кому належит поворочати, не входячи в болшую правную
трудност. Если ж би и тому еще указові в слушних оказавши и помянутого збожа не отдалес, тогда
по Покрові недел в дві обі сторони для оконченя заводу своего перед суд войсковой енералный в
Глухові ставати повинни.
Дан в Глухові августа 2 року 1718.
Звышменованный судия».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53299. Тогочасна копія).
№ 27
1718, серпня 28 (17). – Кузнецьк. – Купча.
«Року 1718 августа 17 дня.
Я, нижей на подписі руки моей менованный, чиню видомо, иж позичелем грошей доброй моне-
ти копійками у Гаврили Апанасовіча, жителя селецкого, коп двадцат з гривною. Которому то попус-
каю в інтересі gрунту частку, прозиваемую Буевщину, и до того еще и полосу Жарь, до отдання гро-
шей. А и тое докладаем: ежели что деревня будет нововіділанного в тих полосах, Гав[рилом] Пана-
сутенком, то при отданню денег плати за сосну виділанную шостак, а утесанную шагов три. А за ду-
ба виділанного и утесанного гривна платит неотложно и пожня на урочищах Мачулах Корму и на
дуброві у той части всюди косити на сіно траву позволяется. А ежели я буду хоч сколко грошей от-
дават и отдавши всі денги, повінен же буду за працу что розроблят дуброву ему, Гаврилі, заплатит,
а поле при мні зостает. Як в дуброві, так теж и в лісі позволяется ему, вишписанному Гаврилі, ко-
ристоватися и нихто ему з обивателей кузнецких запретить не може, як мні самому, на что для луч-
шой віри и писмо сие даю с подписом руки моей властной при знамениї креста.
Лисій Лісченок яко неуміетный писати рукою своею крест кладу +.
Діялося в Кужнецох, в дворі Ивана Панасутенка, при Опанасу Семеновичу Ярмакову.
Року 1728 м͠сця ноеврия 16 дня.
Я, Иван Панасутенок, жител кузнецкий, чиню відомо сим моїм доброволним записом, иж зос-
таю виноват братовой своей Ирині и сином еї Тимоху и Дмитру Гавриченкам, селецким обвателем,
грошей коп десять, что визволяла мене из синами своїми за долг заставного поля в десяти копах в
Хведора, Скокина зятя, на три года и она, братовая моя, з синами своїми по прошению моему запо-
зичивши коп десять денег в бывшаго городничого попогорского иеродиякона Помпея мні в позику
на малое время, и я тие гроши от братовой своей отобравши и Хведору, Савкину зятю, отдавши и
братовой и сином еї на назначенный близкий термін не отдавши, тое ж поле Жар в заставі до отдан-
ня грошей в їнтересі попускаю. И ежели ж до трох год тих десять коп от вішписанного года не от-
дам, то в вічность тое поле братовой своей и сином еї попускаю и не должен буду и в потомние часи
втручатися, також жена и діти мої.
Я, Иван Панасутенок, подписуюся знамением крестним+».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53290. Тогочасна копія).
№ 28
1728, листопада 27 (16). – Борговий запис.
«У Хведора, Савкина затя, на три года и она, братовая моя, з синами своїми по прошению моему
запозичивши коп десят денег в бывшаго городничого попогорского иеродиякона Помпея мні в по-
зику на малое время, и я тие гроши от братовой своей отобравши и Хведору, Савкину затю, отдав-
ши и братовой и сыном еї на назначенный близкий термін не отдавши, тое ж поле Жар в заставі до
отдання грошей в їнтересі попускаю. И ежели ж до трох год тих десяти коп от вышписанного года
не отдам, то в вічность тое поле братовой своей и сином еї попускаю, и не должен буду и в потом-
ние часи втручатися, також жена и діти мої.
Я, Иван Панасутенок, подписуюся знамением крестним +».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53291. Копія ХVІІІ ст.).
№ 29
1718, серпня 30 (19). – Глухів. – Універсал генерального Івана Чарниша.
«Его ц͠рскаго пр͠світлого в͠лчства Войска Запорожского судия енералний и на містцу ясневел-
можного зостаючий Иоан Чарниш.
Вам пану Петру Корецкому, товаришові знатному войсковому, сим повторним яко тройствен-
ним позовним листом обявляем, иж пн. Семен Березовский, асаул полковий стародубовский, з те-
щею своею яко заносит перед сим до нас жалобу, что ви так рок еще з поля их власного житные ко-
пи позабиралисте и тепер забират еще хочете, на що видан им утискуючим был до вас позовний
лист. О яком листе бити и ви извістны. Так и тепер оны ж, жалобливые, супплікуют, доносячи, же
что виражено было в листі не тилко того исполнити, то ест забраное жито возвратити и во всем по-
любовне приміритис, але еще над тое похвалки чините, хотячи по житних копах и яринние забира-
ти. Что если теж в самой річи ест, теды весма такого зухвалного и нібы самовластного поступку ва-
шего не похваливши (бо и рейментарских килкокротных листовных указов преслушалес), жадаем и
повагою суду войскового енералного приказуем, абысте як забранное жито вернули, так и тепер
внов забирать не важилися. Овшем як своїм вам добре бы еден другому добре творити, а не труд-
Сіверянський літопис. 2023. № 1
66
ност затівати. А уходячи барзій того, як правно винный найдется, до найменшого треба будет наго-
рожати и за преслушание рейментарских и судових листовних указов неотпустное понести наказа-
ние.
Дан в Глухові 19 августа 1718 року.
Звышменованный судия».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53300. Тогочасна копія. Запис внизу документа: «Копия сего позовного
листу»).
№ 30
1719, вересня 15 (4). – Стародуб. – Випис з стародубських міських книг.
«Выпис з книг міских стародубовских права майдебурскаго.
Року тисяча сімъсот девятогонадцат м͠сця септеврия четвертого дня.
На майстраті его ц͠рскаго пр͠стлаго в͠лчства стародубовском перед нами Иваном Чарнолуским,
сотником полковым, и полковником наказним стародубовским, Григорием Самойловичем, войтом,
Ерофеем Середою, бурмистром, райцами, лавниками и всіми рочне засілими радними, его м͠лст ͠пн
Петр Корецкий, знаменитий в Войску Запорожском товариш, против ͠пнеи Ивановой Тимошенковой
через старосту своего Самуїла Краковского, в Левенці зостаючого, протестовался в том, иж она, не
уважаючи на заруку з суду войскового енералного тисячи тялярей 10, аби заводних кгрунтов не ва-
жилася орати и до оних интересоватися, положеную зорала и позасівала самоволно. Хотячи прето
он, ͠пна Корецкий, за таковое ͠пнеи Тимошенковой самовластие где надлежати того искати права,
просил, абы его протестація до книг міских старод[убовских] была записана, що казалисмо записа-
ти. З которих и сей випис при печати и подписах рук ест выдан.
Писан [на] майстраті стародубовском.
Иваном Чарнолуский, сотник пол[ковый] и наказний пол[ковник] стар[одубовский].
Его црскаго прстлаго влчества майстрату старод[убовского] войт Григорий Самойлович з лавни-
ками, з майстратом.
Григорий Отвіновский, писарь майстратовий старод[убовский], m[anu] p[ropia]».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 53301. Оригінал, завірений підписами і двома печатками).
№ 31
Між 1708–1721 рр. – Лист князя О.Д. Меншикова до гетьмана Івана Скоропадського.
«Ясневелможний г͠спде г͠спдне гетмане Войск его ц͠рского величества Запорожских обоих сто-
рон Дніпра, мой особливий блгодітель.
Бил челом села Случевска церкви архистратига Михайла свщенник Иван Фомин, что де хорун-
жий войсковий генерал Иван Сулима отнял у отца ево половину мелници, которая на реке Воре, без
всякой причини, а другую половину купил насилно. Чтоб тое отнятую половину ему паки возвра-
тить, а за купленную денги у него принять, за что он обіщаетца детми при войску служит по преж-
нему и просил нас, чтоб о том вашой велможности предстатвоват. Чего ради вашу ясневелможност
прошу, дабы изволили приказат от хоружова Ивана Сулима мелницу возвратит по прежнему ему,
свщеннику Ивану Фомину, о чем и паки прося, остаюсь
Вашой ясневелможности доброжелателний и ко служению охотнійший Александр Данилович
Меншиков».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 50878). Оригінал, завірений підписом).
№ 32
1721, червня 24 (13). – Прилуки (?). – «Розиск» щодо конфліктної справи.
«Року 1721 м͠сця июня 13 числа.
По розказаню его млсти ͠пна Иоанна Марковича судї полкового прилуцкого любо мы, нижей
подписанние, зехали были о починеню в ґрунтах ͠пней Мариї Якововой, бывшой сотниковні прилуц-
кой, шкод свидітелей виписовати, от кого бы и за чиїм ся повелінием оние починено. Однак так
оная ͠пні Якововая, яко и законники, розмислившися, жебы до болшой трудности не приходити, не
позволивши нам тих шкод списовати, получили между собою вічную згоду и помірковане. И пусти-
ла помянутая ͠пні Якововая мененним законникам покойним мужем еї на мнстир за ͠дшу его леgо-
ванное з ґрунтов своих, между Колесниками, Будами, Сорочинцями и Поповою найдуючийся кут,
прозиваемий Пороховщина, з сіножатю, нивям, до его ж прилеглим, так же и в Будах сколко ест
ґрунтов, кромі куплених тими ж законниками в (…)*мужа еї, ͠пна Якова, пустила, то ест гай, прози-
ваемий Браном (?) з нивою и гаем Олшанским, им же у вічную поссессию и владіние. Тут же монах
о͠тц Дамаскин ознаймует тое, что гай, за греблею стоячий, ими ж, законниками, в покойного мужа еї
куплений, пускает речоной ͠пней Якововой во вічное владіние, где міют оной поддание селитися.
Яковой их доброволной згоди вислухавши, казалисмо до уваги вышшой власти записати року и дня
вышше вираженних.
Федор Журавский, сотник наказний прилуцкий.
Павел Шын(?) Гирій, бурмистр міский прилуцкий.
Иеромонах Геласий, на тот розиск от превелебного в Б͠гу его м͠лсти отца игумена густинского
зосланий.
По сем розиску ставши ͠пні Якововая, такъже и законники густинские, пред судом нашим полко-
вим прилуцким, просили нас о подписане руки судейской и притиснением печати, дабы в потомние
часи было твердо ненарушно. Яковому прошению чинячи задосит, на сем же розиску руку свою
подписалем и печатю подтвердилем.
Иван Маркович, судя полковий прилуцкий.
Siverian chronicle. 2023. № 1
67
А ради вящшого достовірия я ͠пні Якововая яко неуміетная писма к͠рст ͠стий рукою моею на сем
розиску написалам +».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 54361. Тогочасна копія).
№ 33
1723, лютого 4 (січня 24). – Стародуб. – Випис зі стародубських міських книг.
«Випис з книг міских стародубовских права майдебурского
Року Бжого тисяча семсот двадцят третого, місця иянуария двадцят четвертого дня.
На майстраті его императорского всепресвітлійшого в͠лчства стародубовском, перед нами: Яко-
вом Андріевичом, бурмистром и войтовские діла правящим, Парфеном Щербиновичом, вторим бур-
мистром, Карпом Египцем, Иваном Малахиевичом, райцами, лавниками и всіми рочне засідаючимы
урядовимы особами, ставши персоналне пп. Даниил и Григорий Новицкие з присланими до майс-
трату от его м͠лсти ͠пна Петра Корецкого, знатного бунчукового товариша и полковника наказного
стародубовского, ͠пном Филипом Данченком, хоружим сотни полковой, и Григорием Толстикови-
чем, скрибентом справ полкових, доброволне при очевистом сознаню и презентованих купчих, по-
койному родичу их на кгрунта заипутские данних, и построенний млин, при нем футора, подали от
себе купчую на тие всі им владіемии ужитки, за волею ͠пней родителки своей, для спокойного тими
угодиями его м͠лсти ͠пну Корецкому владіния справованную ку записаню до книг міских староду-
бовских, которая такая в себі міет:
Року тисяча семсот двадцят третого, місця януария второгонадцать дня.
Ми, нижей подписанние, Даниил и Григорий Новицкие, за совітним созволение еи м͠лсти ͠пнеи
Софии Новіцкой, родительки ͠ншой, кгрунта покойним оцем ͠ншим Юрием Новіцким, економом
шептаковским, за Ипуттю куплею в разних людей набитие, а именно: Кириювщина, отчина цілая, з
двором, огородом, помеж пляца полем пахатним и сінокосним и рибною ловлею або полі річки
Ипуті, поля во всем кгрунте; другая отчина Трешовская з двором помеж Сапаенков, огородом, по-
лем пахатним и сінокісним и рибною во всем кгрунті ловлею обопол річки Ипуть; третая половина
отчини без полшости Лосевщины з двором поміж Исака, огородами, полем пахатним, сінокосним и
рибною ловлею во всем кгрунті обапол річки Ипуть и отчиною бортною половини плячу (!) во всем
кгрунті в селі и при селі Жонцу пахатние и сінокосние отчини и рибних ловлей, як в купчих руко-
дайних и на майстраті составленних есть виражено, в разних урочищах лежачие, з футором, двором
и млином о двох колах з ступником, на річках Поконанці и Нежчанці стоячим обаполом річки По-
конанці з берегами, як сами уживали и в держаню своем иміли, так отвели, продали и поступили в
моц и вічистое держане его м͠лсти ͠пну Петру Корецкому, товаришеві знаменитому бунчуковому и
наказному полковникові стародубовскому, ͠пнеи малжонце и потомъком их милостей, на вічност, за
сумму певную, исполно руками ͠ншими отобранную, то ест за пят тисячий золотих монети копійча-
ной, осовито в правах писатися звиклой, волно ест теди его м͠лсти ͠пну Петру Корецкому, ͠пней мал-
жонце и потомком их, тими кгрунтами, от нас заведенними, оромими и сінокосними, отчиницкими,
и озерами риболовнимы, футором з будинками, млином и валюшнею обапол Поконі и всіми угодия-
ми, яко своим властним спокойне владіти, користовать и пожитковать вічними часи, люб теж про-
дат, заменят и [на] який лутший пожиток свой обернуть, а ми, нижей подписавшиеся продавци, са-
мих себе, жон и потомков своих от тих вижей спеціфікованних угодий вічне отдаляем, до которих
интересоватися сами и потомки наши и в спокойном заживаню его м͠лсти ͠пну Петру Корецкому и
его потомком чинит не міем [трудности?] и потомки наши не будут могти, но овшем од всякого су-
ду, права нами заведенние грунта и млини обопол речки Поконянки должнисмо его м͠лсти ͠пна Пет-
ра Корецкого обороняти под закладом вини пяти тисяч золотих и нагороженем шкоди, голим сло-
вом менованной, якую доброволную ͠ншу продажу руками закріпляем. В Старод[убі] року и дня ви-
жей спеціфікованних.
При сей же вишшеписанной вічистой записі, маючи в себе вечистую запис Озара Силченка на
часть третти в грунту Кириковского, вручаем во вічное и спокойное владіние, як наша оного Озара
купчая опівает, его м͠лсти ͠пну Петру Корецкому, полковникові наказному стародубовскому, зрекаю-
чися вічне не упоминатися, так сами, яко и всі кревние ͠нши, и боронити сего в всякого суда и права
должно будет. У той купчой рукоданной подпис рук продавца тими слови: Даниил Новицкий и Гри-
горий Новицкой. Вмісто родителки своей второй Софии Новицкой подписуюся Стефан Косович.
Якую купчую рукоданную, на ураді в голос читанню, мы уряд, вислухавши и за слушни (!) быти
узнавши, казалисмо до акт ͠ннішних стародубовских оную приняти и на потомние часи во владіние
его м͠лсти ͠пну Петру Корецкому, бунчуковому товаришеві, и его потомкам записати, якож есть и за-
писано, з которих и сей екстракт виписавши, при печати урядовой и[з] подписом рук стороні, того
потребуючой, есть видан. Писан на майстраті стародубовском.
На подлінном тако:
его императорского всепресвітлійшого в͠лчства майстрату стар. бурмистр и войтовский уряд
правящий Яков Андриевич М. П.
Александр Григорович Злотников, писар майстрат[овий] старод[убовский]».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 18148. Копія початку ХХ ст. Запис копіїста: «Рум[янцевская] оп[ись],
п[олк] Старод[убовский], с[отня] Новом[линовская]. Т. 123»).
№ 34
1723, лютого 10 (січня 30). – Реєстр козаків Седнівської сотні,
призначенних у «Терковский поход».
«Реестр товариства сотні Седневской в Терковский поход означенного року 1723 мсця януар[ия]
30 д.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
68
Василь Коршак наказный сотник.
Куренов Макитинских.
Иван Томила
Пархум Томила
Антун Козоріз
Семен Кряж
Наук Прокопенко
Максим Козоріз
Корній Кряж
Мина Кошовий
Алексій Кобенко
Герасим Отрущенко
Отрушко Семисав
Отрохим Семисав менший
Иван Скіпский
Роман Неплюенко
Онис Смолок
Авдій Матирка
Степан Мелешенко
Грицко Скіпский
Федор Шкинь
Пилип Шкинь
Грицко Книр
Алексій Самоненко
Иван Григоренко
Кондрат Молочко
Петро Ярошенко
Есиф Красноголовка
Василь Чорнобровка
Павел Плошук
Степан Денисенко
Овдій Колинченко
Куреня Дирчинского
Василь Марченко
Иван Мехид (?)
Яков Фещенко
Петро Півень
Миколай Силенко
Сава Головатий
Семен Копил
Куреня Смяцкого
Василь Вишгородко
Иван Есименко
Корній Корхов
Семен Малій
Семен Радченко
Данило Мищенко
Андрій Клименко
Степан Голояренко
Веремій Лапа
Василь Маланченко
Максим Петришин зять
Прокуп Иллін зять
Куреня Поліского
Данило Комісаренко
Тимох Сердюченко
Савка Петрук
Василь Яковенко
Кирил Савенко
Мина Яковенко
Иван Оксионенко
Иов Демиденко
Есип Сердюченко
Куреня Клочковского
Павел Крошка
Онисим Тишковець
Захария Шарпата
Отрушко Шарпата
Данило Прищіп
Денис Максименко
Siverian chronicle. 2023. № 1
69
Максим Зінченко
Остап Стриж
Процко Стриж
Иван Шуренко
Леон Шляхта
Яцко Шляхта
Алексій Постоляка
Феодор Урядник
Процко Урядник
Окула Сергиенко
Куреня Черниговского
Денис Алексіенко
Андрій Киріенко
Максим Опанасенко
Васил Білокунский
Ефим Богданенко
Роман Богданенко
Петро Войцехович, сотник седневский».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 50811. Тогочасна копія).
№ 35
1723, лютого 14 (3). – Скарга Левка Гавренка, козака Конотопської сотні,
наказному гетьману Павлу Полуботку.
«Велможний м͠ці ͠пне полковнику черніговский и наказний гетмане з старшиною енералною, мні
премилостивійший ͠пне и великий добродію.
Ускаржаюся велможности ͠вшой на Ивана Глушенка, жителя гутянского, подданого рейментар-
ского, что он, Глушенко, купивши своей на мене злости чрез тое, что он перве в мене част гаю ку-
пив, а другую свою я част дал ему в завидоване з них користоват для того, что я в селі Семяновці за
мил три мешкаю. А потом, довідашися я, що он пустошит, мусілем оному отказати, а другому та-
мошнему ч͠лвку в завидоване поручити, он не могл мні причини дати, гніваючис. Теди он за тое, что
отдалем другому ч͠лвку в завидоване, застанет мене над вечор в гаю моем рубаючом дрова, посилает
передом двох ч͠лвк по нім питаючися, а потим и сам приедет и говорит мні: «А що ти чиниш?». От-
казалем: «Я у своем гаю дрова рубаю». А он мовит: «Для чого ти сам свое добро крадеш поночи». Я
ему отказалем: «Волно мні коли хотя до своего доброго приехавши, не красти». А он мні сказал:
«Відай, же певне велю тебе як злодія вбыти и на сані зложити, щоб и діти твої каялися и ногою не
бували у гай». В тот час поступилем ему, жебы мене не бил, шкапу свою взяти, а хочай же люде з
ним будучие ему перечили не брати шкапи моей для того, что жадной вини не було, отказал: «Будет
он виноват». И поехавши до села приехавши в село, прилудне ручилем я ему не ехати на тот поруб
безправне в ліс, а он, попоївши тих же лудей, з ним будучих, но теу (?) взявши з собою и Степана
Бабиченка, поміжника моего, и услід починять шкоду напротив моего гаю в Бабыченковом дві бе-
резки невеликих вирубали, будто я вирубал сказали. А як готов умерти не відаю и на завтришний
день для своего оправданя поднялем трох члвка тамошних на тот поруб, а он також взял от себе лю-
дей; обополне люде постали и найшли дві беререзки (!) зрубаних и познали що рука рубала не (…)*
и совітовали ему шкапу мою, невинне взятую, без болшой турбации отдати. Он, не послухавши, не
вернул, и вдался з скаргою на мене до ͠пна сотника ͠ншого конотопского. А ͠пн сотник еще з ураду
своего посилал двох особ товариства городового, а имено Гри[ц]ка Бондаренка и Грицка, комисара
сотенного, и еще два тамже згодилося у селі. И тие всі по смотреню порубу сказали, же невинне
турбует мене кроме тих двох березок чрез межу вирубаних спрека и за тие веліл ͠пн сотник его пер-
вим свідкам если певне мні могут довести су(…)* поправити или мні отвестися совистию, а он без-
честие мні нагородити винен. Он теди права сотницкого не послухавши, вдался зо мною и в старос-
ти своего подлипенского, а староста едно за своим ч͠лвком поблажует а над(…)* радуючися невин-
ного мене винним учинив. З которими не могучи росправитися, мусілем турбовати при мое[й] ми-
зерности велможност ͠вшу. Всепокорствено прошу о видане висоцеповажного ͠вшого ͠пнского до ͠пна
сотника конотопского мні указу о возвращене моей шкапи и правной моей утрати и жеби нас в Ко-
нотопи ͠пн сотник совсім (?) росправил. За що должен за сщасливое ͠пноване велможнoсти вшой
Гсда Б͠га ͠блгати
Велможности ͠вшой моего премилостивійшого ͠пна нижайший слуга и подножок Левко Гаврен-
ко, козак сотні Конопской, житель семяновский.
Февр[аля] 3 д. року 1723».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 55000. Тогочасна копія).
№ 36
1725, липня 26 (15). – Прилуки. –
«Доношение» прилуцького обозного Михайла Огроновича та ін. в ГВК.
«В енералную войсковую канцелярию.
Доношение.
Указ з енералной войсковой канцеляриї прошлого июня 16 до его м͠лсти ͠пна полковника ͠ншего
присланний з тим вираженнем:
Писал в оную канцелярию з жалобою Михайло Иванович, прикажчик олшанский, на ͠пні судиїну
полку прилуцкого Марковичеву (дружина І. Марковича, полкового судді у 1719–1724). Которий
Сіверянський літопис. 2023. № 1
70
обявил, что покойний муж еї, судия прилуцкий, у подданного г͠спжи графині Шереметовой ферт-
маршалковой жителя олшанского Василия Карпенка невідомо за що забрал худобу и веліл ліси и гаї
повирубуват. О чом хочай дважди уже писано з оной канцеляриї, однак он, покойний судия, скар-
жачого якобы не погодил. И чрез оний указ его м͠лсти ͠пну полковникові предлагаетъся, дабы на суді
полковом прилуцком о забранной худобі его, Василевой, и о порубкі гаю и лісу о учинениї ему за то
награждения з ним между ͠пнею судіїною учинил надлежащую росправу. Которий указ его м͠лсть ͠пн
полковник прилуцкий веліл против того всего отвіт ͠пні судіной учинити. На що ͠пні судіна так от-
вітствовала:
Покойного ясневелможного ͠пна гетмана Скоропадского засланны были таковие укази (якых и
͠нні держатся) абы посполитие люди що раз з иной маетности в другую под иншого державцу рады
своей ползи, чим бы от дачи драгунской и прочиїх общенародных тяглостей тим переходом себе
свобождать не переходили. А буде которий, преслушавши той указ, перейдет, то позволяет в ных
всі его пожитки державці во свое владіние обобрать и що хотя з нимы чинити. По яком указу и не-
божчик ͠пн судя, муж еї, кгды выш писанний Карпенко тайним образом з их маетности села Колес-
ников в Олшаную на житло перейшол, веліл в его кгрунт иному человіку на мешкане перейты и его
пожиткамы владіючи, всякие у того кгрунту отбуват повинности (якож и понні тот человік в его
мешкаючи, кгрунті, оние отбувает). А худобы его, Карпенковой, которие річи по свідителству ата-
мана, войта и протчиїх колесницких людей небожчик ͠пн судя до своего двора казал забрати, то ͠пні
судіна по смерти небожчиковой еще в маї м͠сці оние ему, Карпенку, потдавала. А иние свої госпо-
дарские річи помянутий Карпенко, якых тепер требует, договорували ему, Карпенку, свідителі, же з
Нежеровского их хутора приехавши з Олшанки, он, Карппенко, побрал до себе самоволно. Ліс и гаї
як пред тим были цілие, то так и тепер найдуются, и онимі ͠пні судіна ему, Карпенку, не боронит
владіти. А що за его, Карпенка, у войта еї колесницкого не відает за що прикажчик олшанский еще
в прошлий Великий Пост узявши их коня, по сей час не одает, то в том ͠пні судіна просит милости.
Которий еї против указу выш писанний отвіт суд полковий прилуцкий до уваги и разсмотріния ене-
ралной войсковой канцеляриї подает.
Михайло Огронович, обозний полковий прилуцкий.
Михайло Мовчан и Григорий Панкович (Панченко – Ю.М., І.Т.), асаули полковие прилуцкие.
Федор Галенкович, писар полковий прилуцкий.
Петро Носенко, сотник полковий прилуцкий.
Прил[уки] июля 15 року 1725».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 54362. Оригінал (?)).
№ 37
1733, червня 23 (12). – c. Волокитин. –
Запис на дверях Свято-Покровської церкви в с. Волокитин.
«Созидается храм сей во имя Покрова Пресвятые Богородицы и святые великомученицы Варва-
ры…Афанасия Дорофеевича…а сооруди церкви сия майстром Козмою Хлопцем року 1733 июня
12».
(ІР НБУВ. Ф. 278. № 321. Копія 1929 р., зроблена мистецтвознавцем Є.Ю. Спаською.
Запису передують її слова: «В селе на шестиугольных дверях старой волокитинской деревян-
ной церкви сохранилась наполовину стертая вирізьблена (це слово дописано українською мо-
вою – Ю.М., І.Т.) надпись – дата и имя мастера»).
№ 38
1734, липня 30 (19). – Глухів. – Лист гетьмана Данила Апостола
до баришівського сотника Семена Сулими.
«П͠не сотнику баришовский.
Атаманню сотні в. м͠стиной с товариством и все посполство чрез поданную свою суппліку доно-
сили нам, что писар баришовский Иосиф Антонов без общого их согласия и соизволения опреділен-
ний в писара ратушними подводами насилно взимаеими за своїми ездит нуждами, а діла их общена-
родного ратушнего не смотрит и не правит и народ, ходячи по дворах на в. м͠сти возмущает, також и
в проводники куда з Баришовки едет, самоволно козаков берет сверх же показанних тих обид коза-
кам и посполству собою починенних он, Иосиф Антонов, еще выбірает будто по указу нашом на
свою службу з диму по два алтини. Чого в них никогда не бывало, но всегда тамошниї сотні в.
м͠стиной писари з доходов толко писарских доволни бывали. В чом оні жалобливиї просили нашего
разсмотрения и указу того ради предлагаем, абыс в. м͠ст обжалованного Иосифа Антонова за тако-
вие его предерзостние поступки и за починенние обывателем сотні в. м͠стиной аg͠gравациї од того
урaду писарства баришовского одставивши, допросил бы оного, кто именно таковий указ з войско-
вой енералной канцеляриї ему выдал, який у него одобравши присилал в. мст. в нашу войсковую
енералную канцелярию без замедліния на місто ж отставленного писара Иосифа Антонова міеш в.
мст. опреділит кого по общому всей сотні в. м͠стиной атаманні с товариством и посполства согласия
и соизволения приказуем.
З Глухова юля 19 д. 1734 году.
В. м͠сти ласкавий ея императорского величества Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гет-
ман и кавалер Данило Апостол».
Адреса: «П͠ну Симеону Сулимі, сотникові баришовскому».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 50833. Оригінал, завірений особистом підписом Д. Апостола і печаткою).
Siverian chronicle. 2023. № 1
71
№ 39
1742, березня 26 (15). – Борзна (?). – Купча.
«1742 года марта 15 дня я, нижей именованний, обявляю чрез сие кому сего тепер и в потомние
часи будет відат надлежало, иж будучи я должен сотнику борзенскому г͠спдну Забілі пятнадцят руб-
лей денег з полтиною и не иміючи уже весма чим заплатить, хочай мні оной сотник немалое время
до отдачи денег и срок давал, за совітом жени и кревних моїх, близких и далеких, попустилем во
вічное владіние дворище з огородом без хоромного строения ему, ͠пну сотнику, и наслідником его, а
оному дворища поміж огород Лазоровский з едной сторони оной же ͠пна сотника, з другой от улиці
[…поміжни?] ков не иміется и как он поча[…ули?]ці, то до улиці и окончился вровні з огородом
его, ͠пна сотника, а самого себе, жену и дітей мої от означенъного огорода вічне отдаляю. И всеко-
нечне должен по празднице світлого Воскресения Христова, а именно світлицю, сінці и коморку в
две неделі знест и на своем собственном плеці поставит, а огорода з огорожею вічне вступить. Да
зверх сего повинен вчинит вспомоществование сего літа, когда будет строїтись млин вітраний, и з
тим майстром оной купно со всім зділат, на чом доброволно подписуюсь.
Житель борзенъский Иван Савъченко, а вмісто его, неграмотного, по его прошению диякон свя-
тониколский борзенский Герман Коваловский руку приложил».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 56421. Оригінал, завірений підписом).
№ 40
1743, лютого 23 (12). – Стародуб. – Лист бунчукового товариша Олексія Єсимонтовського
до чернігівського архієпископа Амвросія Дубневича.
«Року 1743 м͠сца февраля 12 дня.
Я, ниже подписавшийся, даю сию мою доброволную подписку их милостям ͠пнам бунчуковому
товаришу Алексію Есимонтовскому и Мариї Афанасовой Есимонтовской, вдовствующой обозной
полковой стародубовской, в том,что аще мене Б͠г за блгословением и рукоположением ясне в Б͠гу
пресвященнійшаго епископа нашего черніговского Амвросия Дубневича удостоит бити парохиял-
ним священником в державе их в селі Дегтяровци, то должен буду непремінно и под више виражен-
ним штрафом всякие доходи надлежащие взимат от парахиян з маетностей их же, ͠пнов Есимонтов-
ских, по установи сей, на обороті сего пісания изображенной, данной им же, ͠пном Есимонтовским,
от отца моего, ͠ннішнего презвітора помянутого села Дегтяровки Петра Яковлева. В том и подпису-
юся саморучно Мартин Петров, поповіч дегтяровский.
При сем постановлении будучи Иоан Андриевич, презвитер церкві архангела Михаила лопатин-
ской (?), во свідителстві подписуюся.
Якого доброго ч͠лвка в стан законнии малъженский к дочері тоя бившой попаді и своим високо-
святителским рукоположением удосто[віряю] оного за настоящаго презвитера до Спаса Святого
цркви нашои (спа)ской на половинную часть парохии спаской, ежели возростет […] сея ж попаді. А
буди волею своею изомрет до возрасту своего, на всю парохию или как лутше и височайше ͠вшой
архипастрской святині зділается разсуждение. О чем вторичне и всепокорнійше святині просячи, и
его ж мя архипастирскому б͠лгсловению вручаючи, н[авсе]гда пребиваю.
Преосвященства вшего нижайший бунчуковий товариш Алексій Есимонтовский».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 52569. – Тогочасна копія).
№ 41
1745, травня 31 (20). – Стародуб. – Випис з полкової стародубської канцелярії.
«Выпись
з полковой стародубовской канцеляриї бунчуковым товарищам Стефану и Михайлу Есимонтов-
ским.
Ея императорскому величеству били челом, а в полковой стародубовской канцеляриї сего мая
17 дня бунчуковые товарищы Стефан и Михайло Есимонтовские подали челобитную. В которой на-
писали по ділу де братовой их Мариї Семеновой Есимонтовской, в полковой стародубовской канце-
ляриї иміючомся, об отнятиї якобы ими половинной часты села Дегтяровки с перевозом, потребно
им писмо войскового товарыша Михайла Бороздны к ним писанное, кое от них, Есимонтовских,
прошедшаго 743 году в юлі м͠сцы при доношениї их, Есимонтовских, в оную полковую стародубов-
скую канцелярию отправлено и ͠нні оное при том ділі иміется. И просили оные бунчуковые товари-
щы Стефан и Михайло Есимонтовские тім своїм челобитем в полковой стародубовской канцеляриї
з предписанного писма оного Бороздны выдать обыкновенную за руками судящих и печатю полко-
вою выпис. А по слушаниї в полковой стародубовской канцеляриї вышеписанного челобитя в оной
же полковой стародубовской канцеляриї опреділено, справясь з наміненным писмом, дать з того
просителям обыкновенную выпис. А по справки в полковой стародубовской канцеляриї явилось яко
оного бунчукового товариша Михайла Бороздны писмо при доношениї о їх, Есимонтовских, в пол-
ковую стародубовскую канцелярию прошлого 1743 году сентября 20 дня прислано и при ділі под-
лінное иміется, в котором так точно написано:
Благородные и достойнопочтенные м͠сці ͠пнове Есимонтовские, мні милостивійшие ͠блвгодітелие
и добродії.
Получил я писание от в. мс. мс. пнства, в котором изволите обявлять, что гспдн полковник ста-
родубовский Федор Максимович требует в. мс. мс. пнства под лице войсковой енералной канцеля-
риї в полковую стародубовскую канцелярию для отвітствия против челобитя еї м͠лсти ͠пнеї Мариї
Семеновой Есимонтовской, а моей ͠пні тещы, в той силі, что якобы в. мс. мс. ͠пнствам, наруша по-
койного отца своего духовницу, отобрали в еї м͠лсти половинную часть села Дегтяровки з перево-
зом. Тим же своїм писанием изволите требовать, не узнавая за собою такого діла (как истинно есть)
Сіверянський літопис. 2023. № 1
72
или (?) отобрав оное село в еї м͠лсти или напрасно турбацию в. мс. мс. ͠пнству чрез свою затівает че-
лобитную на которое в. мс. мс. ͠пнство писание сиею моею обявляете картою, что по наслідию жены
моей, а вашой племянницы оное село Дегтяровку, видя я в крайнем суровою (?) разорениї от еї
м͠лсти ͠пні тещи моей по самиі (?) на целой рок в волносты, дабы разогнаные люде могли знову на
свої собратї жиля, а по собраниї оных как поднял по правам воспослідует мні з еї млстию ͠пнею те-
щою моею, кому достанется тому и будет. Что же в. мс.мс. ͠пнства турбует, то весма напрасно, о чем
в суду, а преже еї м͠лсты обявит изволте. В протчем пребываю
Вашим благородиям, моїм милостивійшим благодітелем и добродіям всепокорнійший слуга Ми-
хало Бороздна.
1743 году м͠сца сентября 16 д.
По якому опреділению оным бунчуковым товарищам Стефану и Михайлу Есимонтовским в
полковой стародубовской канцеляриї сия выпис дана 1745 году мая 20 дня.
Полковник стародубовский Федор Максимович.
Обозный полковий Григорий Юркевич.
Судия полковий Андрей Рубец».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 52578. – Оригінал, завiрений власноручними підписами i печаткою).
№ 42
1746, вересня. – Ніжин (?). – Лист архімандрита Благовіщенського монастиря в Ніжині
Германа до київського митрополита Рафаїла Заборовського.
«Митрополит рязанский и муромский при кончині жития своего писменно своею собственною
рукою завіщал разные в оном монастирі поділать строения, кои же именно строения и как завіщал
тіх завішаний при сем к вашему ясне в Богу преосвященству точние сообщаю копиї. И на ті строе-
ния келейних прислал был денег три тисячи и шестсот рублев, кои в монастирі Благовіщенском ні-
жинском чрез нікоторое время по полученю и содержани были. Посля же указам его императорско-
го величества из канцеляриї ͠стійшаго правителствующого синода к тогдашему ніжинскому архи-
мандриту, а нішнему прео͠сщенному коломинскому и каширскому Савві Шпаковскому, 1723 октяб-
ря от 30 отпущенным, взято з тіх денег дві тисячи рублев, да другим из ͠стійшаго правителствующа-
го синода, 1724 годов августа 4 чысел отпущенным же, тисячу рублев да сверх того и имівшуюс в
том ніжинском монастирі знатную библиотеку до несколько сот разних на разних диалектах книг по
указу ж к ͠вшему ясне в Богу прео͠сщенству из ͠стiйшаго правителствующаго синода 1731 года по-
сланном, в Білаградскую епархию до преосщенного тогдашнего Досифея взято, коих указов, как о
взятиї денег, так и библиотеки, також и реестра книгам,точние к вшему ясне в Бгу преосвященству
для разсмотрения сообщаю копиї и по таковим послідовавшим случаям, тое его прео͠сщенства пис-
менное завіщание в неисполнениї состоит, а монастирі Благовіщенский ніжинский и ветхий Рож-
дественский в крайное чрез ту обыду пришли оскудіние и разорение. Того ради вашего ясне в Б͠гу
преосщенства в нижайшой моей покорности прошу сие мое доношение и сообщенные копиї, милос-
тиво разсмотрів, куда надлежит о возвращениї такових денег в монастирі ніжинские ради единого
оных монастырей во всем оскудіния повелеть писменно представить; також и о книгах библіотеч-
них, взятих в Білаград, упомянуть дабы или тие книги по прежнему в монастирі ніжинские, взятие
по реэстру, возвращены были или за оные книги сколко по оцінки надлежащей доведется, положено
было, чтоб оние [в] Благовіщенский и Рождестнский ветхий монастирі по завіщанию преосвящен-
ного Стефана Яворского мощно было как починкою, так и протчиїмы потрібностми, снабдіть и в
болшую обветшалость и оскудіние не попустить. О сем нижайше донося о вышше писанном и паки
с покорностию просим1746 года септеврия ___дня.
Ясне в Б͠гу прео͠сщенства ͠вшего, м͠лстивого моего отца и архипастиря, всегдашний бгомолец и
всепокорнійший слуга ніжинского Благовіщенского мнстира архимандрит Герман з братиею».
(ІР НБУВ. Ф. 160. № 730. Оригінал, завiрений власноручним пiдписом. На окремому лис-
ті записи іншою рукою: «Діло о репарациї ніжинского ветхохого (!) монастира повіта
Ніж[инского] 1746 года № 47»; «Повіта Ніжинского 1746 года под 47»).
№ 43
1769, травня 23 (12). – «Доношение».
«В суд земский повіту Ніжинского.
Покорное доношение
По иску г͠спдна полковника ніжинского Петра Ивановича Разумовского на сотника второборзен-
ского Алексія Виридарского о неуплаті должних им, сотником, по его писменному объязателству
восъмысот пятдесяты рублев денег и о протчем. С опреділения земского суда в силі прав малорос-
сийских о явкы его, Виридарского, на правной срок к отвіту против више писанного иску сего году
изшедшого марта на 21 число позов послан. А чтоби и он, г͠спдн полковник Разумовский, на тож
число явился с правним доводом или вмісто себе представил повіреного, в том к нему, г͠спдну пол-
ковнику Разумовскому, от оного суда февраля от 16 числа позов послан. По которому позву что он,
г͠спдн полковник Разумовский, отлучился в повеленой заграничной поход, ту явку учинить и в дока-
зателстві бить по правам малороссийским извірил мні откровеним листом. Какову явку в то 21е чис-
ло марта я учинившы, при явочном доношениї тот откровенной лист в суд земский сообщил. А от-
вітчик Виридарский, прежде положенного в позві срока, избігая по обовязателству своему платежа,
представил в суд земский доношением якоби он с протчимы полку Ніжинского сотникамы толко
наряжен в заграничний поход, зачем будто и к отвіту марта на и 21-е число било явитись невозмож-
но. Однако в той своей отлучки в заграничной поход, как права малороссийкие повелівают, никако-
го писменного вида в суд не сообщил. А притом и ним он, Виридарский, внутр Малой Россиї в го-
Siverian chronicle. 2023. № 1
73
роді Ніжині, а не в заграничном поході, находится. Почему то его, Виридарского, доношение не сут
справедливое и по силі прав малороссийских за правиной (!) резон принято бить не может. И для
того суду земскому вышеписанном донося, покорно прошу о битиї его, Виридарского, в Ніжині
чрез ково подлежит учинить справку. И по справкы что и явится, разсмотря прописанное от его, Ви-
ридарского, присланое ради отволочки доношение, отставить, а за неявку его на завитиї правний
срок и отвіт по взятиї от сторони истца г͠спдна полковника Разумовского доказателства, вишеписа-
ное о должних восмистах пятидесяты рублях ним, Виридарским, по обязателству денгах дело на ос-
нованиї малороссийских прав височайшими ея императорского величества указами подтверждених
решить и по сылі тех же прав учинить опреділение.1769 году мая 12 д.
Истца полковника ніжинского г͠спдна Разумовского повіренний Ніжинского повіту коморнік
Иван Божковский к сему доношению руку приложил.
Запис на окремому аркуші: «Діла по иску удовы г͠спжі полковницы Пелагеї Разумовской на сот-
ника умершого Алексія Виридарского в должних 850 рублях и значкового товариша Остапа Росош-
ку за должние 40-ку рублей денег 1774 году генвара д.».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 62994. – Оригінал, завiрений власноручним пiдписом).
№ 44
1770, березня 15 (4). – Васьківці. – Лист Петра Скоропадського до Ганни Федорівни №.
«Г͠сдрня моя Анна Федоровна.
Покорно вас г͠сдрні моей прошу, сему подателеві иконописцу Ивану Жаховскому дозволит в
своїх покоях, иміющуюсь у него мою работу, окончит за якое ваше ͠блгодіяние я имію во всяких
случаях вам отслужить и ͠блгодарить, в протчем пребиваю с почтением.
Г͠сдрня моя ваш покорной слуга Петр Скоропадский.
1770-го году марта 4. З Васковец.
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 20820. Арк. 3. Оригінал, завірений особистим підписом П. Скоропад-
ського).
№ 45
1770, березня 31 (20). – Розписка Івана Лясковського.
«1770 марта 20 д.
Надписанное писмо к господину моему Данилі Андреевичу его високоблагородию Кандибі без
битности его в дому от подданого его високородия Петра Михайло (!) господина Скоропадского
жителя плотницкого Семена Бубличенка принял и в приемі оного писма дал ему, Бубличенку, сві-
дителство.
Его високоблагородия господина Кандиби дворовой господар Иван Лясковский.
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 20821. Автограф).
№ 46
1770, квітня 2 (березня 23). – Васьківці. – Лист Петра Скоропадського до Андрія Мазаракі.
«Г͠сдрь мой Андрей Демянович.
На полученное мною от вас сего числа писмо сим обявляю, что маляр Шаховский по договору
его со мною о діланиї внови строящиеся, по кої плафонов в прошлом 1769-м году в октябрі м͠сці при
отезді моем в задесенские маетности являсь, коимі обявил яко уже в придворной г͠спдна как диби (?)
церкві совсім окончил работу и ниякой претенсиї к нему, от него, Кандиби, не иміется, просил меня
для переводу означенних плафонов приказат дать сколко надобно подвор для привозу оних и окон-
чания в хуторі моем степовом в комнатах. На якое его, Жаховского, прошение, я приказал прикаж-
чику своему буди востребует помянутий Жаховский подвод, то отослат в Конотоп для перевозки тіх
плафонов. По которому моему приказу он, прикажчик мой, и посилал. Но помянутой Жаховский на
ті подводи забравши мою подряженную работу, слідуючи по безпутиці заехал к вам, в Талалаевку, и
тамо показанную мою работу остановил в домі вашем, а подводи отпустил. А сам в вишепоказан-
ной мой степовой хутор приехавши, осмотріл комнати, что для ділания тіх плафонов неспособни,
просил меня описанниї к вам даби ви не препятствовали в своїх нових комнатах тую мою работу
окончить, почему я нам прежде вас, г͠сдря моего, просил так и ͠нні покорно прошу в своем домі ему,
Жаховскому, не возбранят показанной моей работи во окончание показанной моей работи во окон-
чание привест. За что вам г͠сдрю моему в благодарности моей навсегда пребуду.
Ваш г͠сдря моего покорной слуга Петр Скоропадский.
1770-го году марта 23. З Васковец».
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 20820. Арк. 1–2. Оригінал, завірений особистим підписом П. Скоропад-
ського).
№ 47
1771, травня 7 (квітня 27). – Реєстр майна в с. Талалаївці А. Мазаракі.
«Реестр что в селі Талалаеви в дому Андрея Демяновича Мазараки нижайшого подписавшогося
меня имущества увезшаго содержится по нижей сего вся явствует 1771 году апреля 27-го.
Болшая скрыня зеленая заминена, в ней полерка (?) свойцев (?) 5, в оних меры (?) по 16 аршин, а
аршинов по 8-ко мтог 6 48-по
писмо к господину моему Данилі Андреевичу его високоблагородию Кандибі без битности его в
дому от подданого его високородия Петра Михайло (!) господина Скоропадского жителя плотниц-
кого Семена Бубличенка принял и в приемі оного писма дал ему, Бубличенку, свідителство.
Сіверянський літопис. 2023. № 1
74
Его високоблагородия господина Кандиби дворовой господар Иван Лясковский.
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 20822. Автограф).
№ 48
1775, лютого 15 (4). – Прилуки. – Лист прилуцького полковника Олександра Якубовича
до графа П.В. Рум’янцева.
«Сиятелнійший граф, м͠стивий г͠дрь.
Не сочтите ваше сиятелство штоб прозба моя о переміни писаря полкового Шнурчевского про-
стиралась по каким моїм к нему партикулярним недоброхотвом, но единственно к защищению всіх
тіх от вашего сиятелства учреждений, кої толко могут составлять в полку доброй порядок. Ибо сей
старой ябедник разсверипивши не толь ділает во всіх указних ділах замишателство и виводыт зара-
зу в полку по древнему своему обыкновению, но и в интересах вашего сиятелства по отлучкы моей
в Казанский поход дерзал от чрезвичайной своей необузданности ділать великие препоны, в чем
зсылаюсь на Ивана Яковлевича г͠пдна Селецкого. А о вишшепрописанном за неисказанную м͠лст
почту, когда ваше сиятелство изволит приказать виизслідовать и что застарілое в необузданнос-
ты состояниї его не падает ни малійшей надежды к исправлению его жизны, когда л[ибо]. А тім и
боліе крайная неспособность к ділам по его должносты служит единственно к чувствителному
без[…]ству.То есть сиї резоны убідыли меня искать високой м͠лсти от вашего сиятелства и о избав-
лениї меня и полку моего от такова ч͠лвіка, которой всему обществу в тягость.Всенижайше прошу
вашего сиятелства перемінить его с каким заблагоразсудит чином, толко удалить от писарской и
всіх полкових чинов должносты для возстановления в полку моем спокойствия. А как сего податель
хоружий полковий Галінковский, заслугамы отца его в сем полку и самым ним продолженнимы
доволно оправдает свое достоїнство к награждению, то и вручаю его в високую вашего сиятелства
м͠лсть нижайше прошу об опреділениї его чином полковим писарем, в чем на высокую вашего сия-
телства м͠лсть полагаюс. З особливым високопочитанием по жизнь мою пребуду
Вашего сиятелства м͠лстивого г͠сдря всенижайший слуга Александр Якубович.
Ч. 4 февраля [1]775 году. Прилуки.
Коль скоро получил повіренность от Ивана Яковлева о ділах вашего сиятелства парафиевскых,
то старался сколко сил моїх доказать мою услугу. Теперь еще сміжние буличовским грунтам мно-
гие поміщики и разночинци п͠рдают грунта, с которимы кому приказанно будет вступить в торг ва-
шего сиятелства, нижайше прошу чрез сего подателя снабдить резолюциею.
Еще вашего сиятелства нижайше прошу о исключениї с полку писаря Шнурчевского, как и о ви-
сокой м͠лсти и обіщать мні изволили».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 55568. Оригінал).
№ 49
1775, лютого 15 (4). – Прилуки. – Лист прилуцького полковника Олександра Якубовича
до графа П.В. Рум’янцева.
«М͠лстивий г͠дрь Петр Василиевич.
Податель сего, хоружий полковий Галінковский, бывший в Казанской экспедиции и ранений,
отправлен от мене с прозбою к его сиятелству о награждениї его чином полкового писаря в полк
Прилуцкий на місто умершого Шнурчевского, которий как мні, так и всему полку чрез свої неисто-
вие діла в тягость.
Я, почитая вас, м͠лстивого г͠сдря, искони моїм м͠лстивцем, осміливаюсь трудыть всепокорній-
шою моею прозбою о учинениї ему, Галінковскому, в получениї м͠лстивой резолюциї многомощно-
го вашего вспомоществования.За что вічною моею благодарностию вашему м͠лстивому г͠сдрю обя-
зан буду быв(…)* всегда з должним почтением вам (?), м͠лстивому г͠дрю, всепокорнишей (?) слуга
Якубович».
(ІР НБУВ. Ф. І. № 55567. Оригінал).
№ 50
1782, листопада. – Ніжин. – «Доношение» – чолобитна Палажки Розумовської
цариці Катерини ІІ.
«Всепресвітлійшая державнійшая великая государыня императрица всероссийская Екатерина
Алексіевна, самодержица всероссийская государыня всемилостивійшая.
Бьет челом вдовы полковницы Пелагеи Разумовской повіренный ея Иван Иванов сын Бахтин.
1.
В суді генералном не рішено діло по аппеляциі войсковаго товарыща Ивана Комашинскаго и
жены его на рішение бывшаго земскаго повіта Ніженскаго суда о долгі тысячи семисот рублей де-
нег умершаго Ніжинскаго полку сотника Алексия Виридарскаго армиї и Ніжинскаго полку полков-
нику Петру Разумовскому, а по смерти его жені его вдові полковниці Палагеі Разумовской незапла-
ченных ни от Виридарского, ни по смерти его и сынов онаго должника Петра и Александра Вири-
дарских. Они ж, Комашинский, жена его и сыны онаго должника, за неявку свою в оный бывший
земский суд по позыву потеряли річ в том земском суді, а в силу законов и в генеральном суді аппе-
ляцийной річи иміть не долженстуют. Но не слушаяся бывшаго земскаго ніжинскаго суда и не пла-
тя приговореннх денег, учинили аппеляцию, правами запрещенную.
2.
Для рішения ж в суді генеральном старых діл высочайшим указом положен срок.
Siverian chronicle. 2023. № 1
75
И дабы высочайшим вашего императорскаго величества указом повелено было сию мою чело-
битную принять в суді генеральном и діло рішить.
Всемилостівійшая государыня прошу вашего императорскаго величества о сем моем прошении
учинить рішение. Писана сия челобитная ноября дня 1782 года. К поданью надлежит в суд гене-
ральный. Писал сим челобитную житель уезда Остерскаго села Суличевки (?) (назва села закресле-
на – Ю.М., І.Т.) Памфил Астафий Скопич.
1782-го года ноября___ дня от меня, нижеподписавшейся, дан сей с подписанием моим с прило-
жением герба моего печати и с подписью и печатью прошеннаго мною персонально свидітеля отк-
рытый лист его превосходительства господина тайного совітника сенатора и кавалера Николая Ива-
новича Неплеева повіренному Ивану Бахтину явиться в суді генеральном и просить рішения по не-
законной аппеляциі войсковаго товарища Ивана Комашинскаго и жены его на рішение бывшаго
земскаго ніжинскаго суда по иску моему на них и на сынов умершаго сотника Ніженскаго полку
Алексія Виридарского о долгі онаго Виридарскаго мні немалой суммы денег и подават ему, Бахти-
ну, с подписью своею прошения на рішении ж в удовольствии или в неудовольствии подписаться,
слагаю ему сие повірение на изъискание и утрату.
Дан в Ніжині вышеписанных года, місяца и числа.
К сему открытому листу по персональному прошению ея высокородия г͠спжи полковницы Пала-
геи Семеновны Разумовской во свидітельство руку и печать приложил.
1782-го года ноября__. Сей открытый лист и изображеное в оном повірение от вдовы г͠спжи
полковницы Палагеи Семеновны Разумовской в нижнем ніжинском суді персонально явлены, о чем
оный суд сим и свидітельствует.
(ІР НБУВ. Ф. ІІ. № 62989. Оригінал. Запис зверху документа: «Подана 1 декабря 1782 го-
да»).
о. МицикЮрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний науковий
співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушев-
ського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001,
Україна).
pr. Mytsyk Yurii – Doctor of Historical Sciences, Professor, Chief Scientist at the M. S.
Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy
of Sciences of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: mytsyk2002@ukr.net
Тарасенко Інна Юріївна – кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інсти-
туту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної
Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001, Україна).
Tarasenko Inna – Ph.D. in Historical Sciences, Research Fellow at the M. S. Hrushevsky
Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences
of Ukraine (4 Trokhsviatytelska Street, Kyiv, 01001, Ukraine).
E-mail: innatarasenko86@gmail.com
Дата подання: 11 грудня 2022 р.
Дата затвердження до друку: 24 грудня 2022 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Мицик, Ю., Тарасенко, І. Із нових документів до історії Сіверщини ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 24).
Сіверянський літопис. 2023. № 1. С. 54–75. DOI: 10.58407/litopis.230107.
Цитування за стандартом APA
Mytsyk, Yu., Tarasenko, I. (2023). Iz novykh dokumentiv do istorii Sivershchyny XVII–XVIII st.
(chastyna 24) [To new documents on the history of the Sivershchyna XVII–XVIII centuries (part 24)].
Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 54–75. DOI: 10.58407/litopis.230107.
|