З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)

З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)

Мета статті – розширити уявлення наукової спільноти про участь українців у географічних відкриттях, що реалізовано через дослідження біографії мореплавця Василя Хромченка (1792–1849) та висвітлення його тихоокеанських обстежень. Використано методи: біографічний, генеалогічного пошуку, історіографі...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Білоус, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Розвідки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192892
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.) / В. Білоус // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 53-64. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-192892
record_format dspace
spelling irk-123456789-1928922023-07-19T13:01:40Z З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.) Білоус, В. Розвідки Мета статті – розширити уявлення наукової спільноти про участь українців у географічних відкриттях, що реалізовано через дослідження біографії мореплавця Василя Хромченка (1792–1849) та висвітлення його тихоокеанських обстежень. Використано методи: біографічний, генеалогічного пошуку, історіографічного аналізу та порівняльно-історичний. Залучено рукописні родовідні документи й послужні списки, що зберігаються в архівах Чернігова, Києва, Петербурга і Брянська. Неопублікований і важкодоступний географічний доробок відтворено й проаналізовано на основі інформативних матеріалів, що містяться в тогочасній періодиці та працях сучасників В. Хромченка. Наукова новизна полягає в розгляді постаті дослідника та його океанографічних здобутків у контексті історії та інтелектуальної спадщини українців, у визначенні пріоритетності В. Хромченка у світовому вивченні низки островів і суходолів та картографуванні центральної частини Тихого океану. У висновках закцентовано на ймовірному походженні В. Хромченка з козацького стану Стародубщини; на обставинах і зумовленості переходу частки цієї суспільної верстви у військові та цивільні структури Російської імперії; на науковій вартості його обстежень Океанії для географічної картографії та геології. The purpose of the article is to expand the scientific communityʼs understanding of the involvement of Ukrainians in geographical discoveries, through the study of the biography of navigator Vasyl Khromchenko (1792–1849) and his exploration of the Pacific Ocean. The methods used include biographical and genealogical research, historiographical analysis, and comparative-historical analysis. Manuscript pedigree documents and service records stored in the archives of Chernihiv, Kyiv, St. Petersburg and Bryansk were used. The unpublished and difficult-to-access geographic work is reproduced and analyzed based on the informative materials found in contemporary periodicals and the works of V. Khromchenkoʼs congeneraries. The scientific novelty is in the consideration of this figure and his oceanographic achievements in the context of the history and intellectual heritage of Ukrainians, in defining the researcher's priority in the world study of a series of islands and continents, and in the mapping of the central part of the Pacific Ocean. The conclusions focus on the probable origin of V. Khromchenko from the Cossack estate of Starodubshchyna, on the circumstances and causes for the transition of a part of this social class to military and civilian structures of the Russian Empire, and on the scientific value of his exploration of Oceania for geographical cartography and geology. 2023 Article З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.) / В. Білоус // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 53-64. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192892 930(477):[910.4:629.5.017.2](092):[323.1:159.923.2(=161.2)]+910.4(9)«18»] uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки
Розвідки
spellingShingle Розвідки
Розвідки
Білоус, В.
З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)
Сiверянський літопис
description Мета статті – розширити уявлення наукової спільноти про участь українців у географічних відкриттях, що реалізовано через дослідження біографії мореплавця Василя Хромченка (1792–1849) та висвітлення його тихоокеанських обстежень. Використано методи: біографічний, генеалогічного пошуку, історіографічного аналізу та порівняльно-історичний. Залучено рукописні родовідні документи й послужні списки, що зберігаються в архівах Чернігова, Києва, Петербурга і Брянська. Неопублікований і важкодоступний географічний доробок відтворено й проаналізовано на основі інформативних матеріалів, що містяться в тогочасній періодиці та працях сучасників В. Хромченка. Наукова новизна полягає в розгляді постаті дослідника та його океанографічних здобутків у контексті історії та інтелектуальної спадщини українців, у визначенні пріоритетності В. Хромченка у світовому вивченні низки островів і суходолів та картографуванні центральної частини Тихого океану. У висновках закцентовано на ймовірному походженні В. Хромченка з козацького стану Стародубщини; на обставинах і зумовленості переходу частки цієї суспільної верстви у військові та цивільні структури Російської імперії; на науковій вартості його обстежень Океанії для географічної картографії та геології.
format Article
author Білоус, В.
author_facet Білоус, В.
author_sort Білоус, В.
title З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)
title_short З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)
title_full З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)
title_fullStr З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)
title_full_unstemmed З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.)
title_sort з історії українських досліджень океанії: мореплавець василь хромченко (i пол. xix ст.)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Розвідки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192892
citation_txt З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.) / В. Білоус // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 53-64. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT bílousv zístorííukraínsʹkihdoslídženʹokeaníímoreplavecʹvasilʹhromčenkoipolxixst
first_indexed 2025-07-16T18:42:02Z
last_indexed 2025-07-16T18:42:02Z
_version_ 1837830083487727616
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 2 53 РОЗВІДКИ УДК 930(477):[910.4:629.5.017.2](092):[323.1:159.923.2(=161.2)]+910.4(9)«18»] Віра Білоус • З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОКЕАНІЇ: МОРЕПЛАВЕЦЬ ВАСИЛЬ ХРОМЧЕНКО (I пол. ХІХ ст.) DOI: 10.58407/litopis.230206 © В. Білоус, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7848­180X Мета статті – розширити уявлення наукової спільноти про участь українців у географічних відкриттях, що реалізовано через дослідження біографії мореплавця Василя Хромченка (1792–1849) та висвітлення його тихоокеанських обстежень. Використано методи: біографічний, генеалогіч- ного пошуку, історіографічного аналізу та порівняльно-історичний. Залучено рукописні родовідні документи й послужні списки, що зберігаються в архівах Чернігова, Києва, Петербурга і Брянська. Неопублікований і важкодоступний географічний доробок відтворено й проаналізовано на основі інформативних матеріалів, що містяться в тогочасній періодиці та працях сучасників В. Хромчен- ка. Наукова новизна полягає в розгляді постаті дослідника та його океанографічних здобутків у контексті історії та інтелектуальної спадщини українців, у визначенні пріоритетності В. Хром- ченка у світовому вивченні низки островів і суходолів та картографуванні центральної частини Тихого океану. У висновках закцентовано на ймовірному походженні В. Хромченка з козацького стану Стародубщини; на обставинах і зумовленості переходу частки цієї суспільної верстви у вій- ськові та цивільні структури Російської імперії; на науковій вартості його обстежень Океанії для географічної картографії та геології. Ключові слова: В. Хромченко, мореплавець, Стародубщина, генеалогічні пошуки, географічні відкриття, Океанія, навколосвітні експедиції. Доробок українців у пізнанні материків та океанів обмежено представлений міжнарод­ ній та вітчизняній спільноті, до того ж він часто присвоєний державами, до складу яких входили українські землі. Повернення пам’яті про славних краян та виокремлення їхньої інтелектуальної частки зі спадщини Росії є одним із напрямків діяльності, який сприяє зміцненню суб’єктності нашої нації та її остаточному виходу з підневільного поля колиш­ ньої метрополії у всіх сферах суспільного буття. З­поміж діячів, яким довелося працювати в різних структурах російської держави та науки і про якого мало що знає українська громадськість, є мореплавець, очільник двох навколосвітніх подорожей, першовідкривач низки островів та берегових ліній на Тихо­ океанському узбережжі й Алясці Василь Хромченко (1792–1849). Його назви географіч­ них об’єктів, що він відкрив, і по сьогодні позначені на мапах. Ім’я самого В. Хромченка увічнено в найменуваннях мису й затоки на о. Нова Земля (Баренцеве море), а його що­ денники, спостереження й виміри є в активному міжнародному вжитку. Водночас учений із характерним українським прізвищем відомий світові лише як російський мореплавець та російський дослідник материків і океанів. Метою статті є розширити уявлення про участь українців у географічних відкриттях, що реалізовано через дослідження біографії та походження мореплавця Василя Хромчен­ ка й висвітлення його тихоокеанських обстежень. Джерелами для відтворення й осмислення тихоокеанського доробку першопрохідця Василя Хромченка стала тогочасна історична література, у якій вкраплено його географіч­ ні обстеження та описи. Під час дослідження родоводу опрацьовано архівні послужні списки В. Хромченка й родовідні джерела Хромченків, рукописні сповідальні розписи низки населених пунктів українських етнічних земель, що наявні в архівах Чернігова, Ки­ єва, Петербурга, Брянська. Сіверянський літопис. 2023. № 2 54 В українознавстві знаходимо лише стислі згадки про капітана далеких плавань В. Хромченка. Чи не першим про його можливе українське походження заговорив у 1982 р. видатний славіст Ярослав­Богдан Лисяк­Рудницький. Про мореходця йдеться в контексті українських топонімів на американському континенті, до яких він відніс і «мис Хромченка» на о. Нунівак (від 1845 р. змінено на мис Етоліна)1. Цінність публікації поля­ гає в акцентуванні на українському складнику в історії Росії та в щирій заохоті співвітчиз­ ників досліджувати цей напрям, зокрема й постать В. Хромченка. Його заклик не залишився не почутим: ім’я славного шукача нових земель уводять в український пізнавальний простір національні письменники. Зокрема, мариніст Леонід Тендюк у повісті «Смерть в океані», здійснивши екскурс в історію експедиції О. Коцебу, згадав його штурмана В. Хромченка як уродженця степової України2. А автор художньо­ публіцистичного нарису «Факторія Завойка» Олександр Климчук окреслив заслуги в ро­ сійському флоті з десятка співвітчизників, поміж яких є і В. Хромченко. При цьому емо­ ційно подивовувався відсутністю відомостей про його етнічну належність навіть у сього­ часний період панування «всезнайної павутини Інтернету»3. Останніми десятиліттями з’являється низка ґрунтовних праць з історії національного мореплавства та ролі українців у літописі російського флоту, що належать перу військово­ го історика, капітана далекого плавання Олександра Калініченка4. У них означено й кру­ госвітні плавання В. Хромченка. Однак у поле досліджень автора, як і його попередників, не входило глибше вивчення його біографії та внеску в пізнання тих чи інших куточків планети. Значно частіше постать В. Хромченка є предметом уваги в російській та американ­ ській науковій літературі (XX–XXI ст.). Найбільше осмислено його відкриття й обстежен­ ня Аляски: про них мовиться в спеціальних книгах з історії вивчення цього континенту5, а також у виданні англійського перекладу подорожнього опису В. Хромченка вздовж указа­ ного американського штату6. Щодо його плавань навколо земної кулі й обстежень Океа­ нії, то натрапляємо на стислі відомості про їхній перебіг і маршрути в узагальнювальних працях та енциклопедіях зі світової історії географічних відкриттів7, а також у статтях­на­ рисах російських істориків А. Норченка та О. Бурикіна8. Останній створив карти­схеми навколосвітніх подорожей В. Хромченка. Дещо більше уваги приділено його тихоокеан­ ському внеску в монографії Я. Свєта «История открытия и исследования Австралии и Океании»9. Зокрема, наголошено на високій оцінці його обстежень островів Маршалового архіпелагу, яку дав авторитетний географ І. Крузенштерн. Однак російські вчені розгляда­ ли дослідника та його звершення в контексті лише історії Росії та її надбань. Отож, в українській та зарубіжній історичній літературі висвітлено тільки окремі епі­ зоди кругосвітніх мандрівок та біографії В. Хромченка. Чимало питань (його відкриття в Океанії, місце народження тощо) залишаються предметом для досліджень. 1. Родовід В. Хромченка. Дотеперішні життєписи та послужні списки В. Хромченка оминають його роки дитин­ ства і включають хіба вказівку на вступ у 14­річному віці в штурманське училище в Крон­ штадті (1806 р.). Попередні генеалогічні розвідки авторки цієї статті наштовхують на мір­ кування про можливий зв’язок мореплавця з історичною Сіверщиною10. З огляду на сказа­ 1 Rudnyckyj J.­B. Cape Khromchenko – a Ukrainian Toponym In Alaska. Onomastica. 1982. № 61. P. 13–16. 2 Тендюк Л. Смерть в океані. Київ: Веселка, 1990. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17141. 3 Климчук О. Факторія Завойка. Портрет з історії. Київ: Український письменник, 2013. С. 96–98. 4 Калініченко О. Українська школа підводного мореплавства ХІХ – на початку ХХ ст.: формування, діяльність, персоналії: дис. … д­ра філософії: 032 – Історія та археологія. Одеса, 2021. С. 66–67, 160–161. URL: https:// shron1.chtyvo.org.ua/Kalinichenko_Oleksandr/Ukrainska_shkola_pidvodnoho_moreplavstva_KhIKh__pochatku_KhKh _st_formuvannia_diialnist_personalii.pdf?192. 5 Постников А. Русская Америка в географических описаниях и на картах 1741–1867. Санкт­Петербург: Дмит­ рий Буланин, 2000. С. 248–250; Федорова С. Русская Америка: от первых поселений до продажи Аляски. Конец XVII – 1867 года. Москва: Ломоносов, 2011. С. 38–40, 203–207 та ін. 6 Vanstone J. Introduction to V. S. Khromchenko’s Coastal Explorations in Southwestern Alaska, 1822. Transl. from Russian by D. Kraus. Fieldiana: Anthropology. Vol. 64. Chicago: Field Museum of Natural History, 1973. P. 1–39. 7 Зубов Н. Отечественные мореплаватели­исследователи морей и океанов. Москва: Государственное изд­во гео­ графической литературы, 1954. C. 205; Dunmore J. Who’s Who in Pacific Navigation. Honolulu: University of Hawaii Press, 1991. P. 141–142; Zonn I.; Kostianoy A., Semenov A. The Eastern Arctic Seas. Encyclopedia. Cham: Springer International Publishing AG, 2016. P. 158. 8 Бурыкин А. Четыре плавання капитана Хромченко. Природа. 1957. № 3. С. 77–804; Норченко А. Капитан Васи­ лий Хромченко. Записки по гидрографии. Санкт­Петербург, 2009. № 277. С. 83–88. URL: https://elib.rgo.ru/ handle/123456789/224520 та ін. 9 Свет Я. История открытия и исследования Австралии и Океании. Москва: Мысль, 1966. URL: http://proznania. ru/books.php/?page_id=1255. 10 Білоус В. Дослідник Північної Америки Василь Хромченко. Його етнічна приналежність та народознавчий до­ робок (І пол. XIX ст.). Народознавчі зошити. 2022. № 5 (167). С. 1043–1046. Siverian chronicle. 2023. № 2 55 не доречно, стисло окресливши хід родовідних пошуків, докладніше зупинитися на цьому питанні в контексті історії означеного регіону. Спершу були сподівання знайти відомості про місце народження капітана в докумен­ тах вступників до штурманського училища. Однак, згідно з доступними (свого часу) опи­ сами фондів Російського державного архіву військово­морського флоту (далі – РДА ВМФ) та відповіддю архіваріусів, особових справ із такою інформацією не збереже­ но. За відсутності прямих джерел­свідчень родовідні дослідження було здійснено за допо­ могою аналітичних конструкцій. Насамперед, ураховуючи, що різні військові структури Росії поповнювали нащадки козацького стану, я припустила, що, імовірно, В. Хромченко походить із цієї верстви. Щоб віднайти його предків, опрацювала різноманітні обліки ко­ зацьких полків та їхніх російських військових реорганізацій XVIII ст. Унаслідок пошуку виявлено кілька десятків носів цього прізвища. Більшість із них по­ дані з географічною локалізацією (курінь чи сотня). Тож наступний крок полягав у ви­ вченні сповідок 1790­х рр. цих населених пунктів, щоб відшукати їхнього нащадка Васи­ ля, Степанового сина, який народився в сім’ї військових у 1792 р. Прізвище Хромченко і його видозміни (Хромець) траплялися на найрізноманітніших теренах. Приміром, у Київ­ ському полку (1699) та Бориспільській сотні Переяславського полку (1732 р.)11; чимало їх було в Брусилові (Чернігівщина)12, звідки окремі родини переселилися (у 1808–1811 рр.) у Старощербинівську станицю на Кубані13. Особливо поширеним цей антропонімічний тип був на Стародубщині, де в часи Геть­ манщини діяв найбільший її полк (Стародубський). Тільки в енциклопедії козацької стар­ шини В. Кривошеї згадується 7 його носіїв14. З­поміж них були й знані свого часу постаті. Наприклад, стародубський полковий сотник Павло Хромченко, про якого йдеться в літо­ писі Самійла Величка як про підписанта Глухівських статей (1669 р)15. Одне з його поко­ лінь проживало в с. Солове Топальської сотні (згідно з їхнім родовідним розписом для нобілітації 1795 р.)16. Однак серед їхніх наступників не виявлено Василя Степановича 1792 р. н. Та все ж особу з потрібними «паспортними» даними вдалося віднайти саме на Старо­ дубщині. Зокрема у сповідках с. Посудичі Погарського повіту (тепер село входить до Брянської області РФ) за 1793, 1796, 1798 рр. у сім’ї військових зафіксований Василь, син Степана, 1792 р. н.17 Церковні обліки цього села стали предметом студій, оскільки в присязі 1732 р. згадано козаків Посудицького куреня Івана та Агія Хромченків18. Нащадки Івана та його сестри Феодори тут мешкали впродовж усього XVIII ст. Василь Хромченко є представником цього роду по лінії Феодори, діти якої успадкували її родове прізвище. Через відсутність сповідок від 1799 до 1831 рр. не вдалося встановити, чи проживав Василь Хромченко в указаному населеному пункті на початку ХІХ ст. Принаймні в наявних реєстрах за 1831 р. Василя та його ймовірних спадкоємців уже немає (тоді як брата Захарія із синами згада­ но). Важливу інформацію містить архівний послужний формуляр мореплавця В. Хромчен­ ка, скановану копію якого надіслав колега­історик із РФ. У документі вказано, що керів­ ник кругосвітніх подорожей походив із дворян19. Припустивши, що Хромченки з Посудич як представники козацького стану та військовики могли домагатися цього статусу, шука­ ла їх в опублікованих та архівних родовідних матеріалах дворян Новгород­Сіверського та 11 Ситий І. Реєстр сотням та козакам Київського полку. Сіверянський літопис. 2020. № 4. C. 82; 1732 году февра­ ля 17 дня ведение полку Переяславского сотне Бориспольской козаков, которие на верность Ея Императорского Величества у присяги были. Генеалогический форум ВГД. URL: https://webcache.googleusercontent.com/search?q= cache:LkfQs­O3qdIJ:https://forum.vgd.ru/post/293/25181/p1115182.htm&cd=2&hl=uk&ct=clnk&gl=ua. 12 Ревізія Чернігівського полку 1732 року / Упор. та вступ. ст. І. Ситого, С. Голубця, передмова І. Кривошеї. Чер­ нігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. С. 208. 13 Ревизская перепись 1811 года декабря дня жительствующим в местечке Щербиновском переселившимся на жительство с Полтавской и Черниговской губерний 1809, 1810 и 1811 годов. Textarchive.ru. URL: https:// webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:iy9nRyxdJEUJ:https://textarchive.ru/c­1292523­pall.html&cd=4& hl=uk&ct=clnk&gl=ua. 14 Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. Київ: Стилос, 2010. С. 738. 15 Величко С. Літопис / Пер. з книж. укр. мови, комент. В.О. Шевчука; відп. ред. О.В. Мишанич. Київ: Дніпро, 1991. Т. 2. С. 93. 16 Російський державний історичний архів. Ф. 1343. Оп. 51. Спр. 384. Арк. 47. 17 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. 679. Оп. 1. Спр. 361. Арк. 90. URL: https://www. familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M­CSM4­L3C8­L?cat=1337569; Спр. 526. Арк. 810. URL: https://www. familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M­CSMP­MQ66­H?i=1004&cat=1337569; Ф. 712. Оп. 1. Спр. 227. Арк. 90. URL: https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M­CSM4­L3C8­L?mode=g&cat=1337569. 18 [Присяга Стародубського полку 1732]. GENEO: Міжнародний генеалогічний форум – International Genealogi- cal Forum. URL: http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=32. 19 Російський державний архів Військово­морського флоту (далі – РДА ВМФ). Ф. 406. Оп. 3. Кн. 231. Спр. 168. Арк. 1103. Сіверянський літопис. 2023. № 2 56 Чернігівського намісництв. І в результаті таки їх віднайдено в списку дворян із Новгород­ Сіверського намісництва за 1788 р.20 Вони доводили право на включення до привілейова­ ного стану через спорідненість із військовим товаришем 1682 р. Хромченком (знов ж та­ ки, якимось Іваном). На основі цього документа та сповідок 1744–1798 рр. укладено родо­ відну схему В. Хромченка XVIII ст. (Іл. 1). На час подання документів на дворянство (1788 р.) військове звання, а саме: значково­ го товариша / прапорщика, мав нащадок іншої гілки Ісайї – Петро Петрович. Дід же та батько В. Хромченка були «без чинов на службе»21. За часів Гетьманщини та полкового устрою вони входили до категорії підпомічників, які під час військових дій забезпечували їхніх учасників провіантом, зброєю, одягом тощо. Посудицькі Хромченки, згідно з їхнім дворянським реєстром, не мали залежних селян. Те саме вказано і в послужному списку мореплавця В. Хромченка. Тобто факти про соці­ альний статус В. Хромченка з Погарщини й керівника кругосвітніх експедицій В. Хром­ ченка збігаються і свідчать про належність до тисяч безпомістних родин. Воднораз із літератури і сповідок можна судити про гідний матеріальний рівень життя посудицьких козаків. Село розташовувалося на проїжджій дорозі, що сполучала міста По­ гар, Почеп та Мглин. Тут, як уже зазначалося, існував курінь, у якому на 1760–1770­х рр. були маєтки полкової та сотенної старшини: погарського сотника, багатого землевласника Якова Лобка, а також козацьких урядників Рябченка та Дубінського. Мешкало й 15 сімей підпомічників. Родючість земель, розлогі луки сприяли успішному розвиткові тварин­ ництва, хліборобства, а також конопляного промислу, за який господар отримував від двохсот до п’ятисот карбованців. Це все сукупно уможливлювало формування добротних козацьких господарств22. Серед тих, хто мав непогані статки, були й Хромченки: у діда Іосифа та його брата Корнія на початку 80­х рр. XVIII ст., згідно зі сповідками, працюва­ ло двоє прислуг23. Проте в 90­ х рр. дворових помічників у них уже не було, що свідчить про зменшення родинного ґаздівства. Такий стан справ у широкої вестви українського суспільства був наслідком примусо­ вої інкорпорації українських земель у російську державу, поширення її законів, поміж ни­ ми й збільшення оподаткування та закріпачення. Українська еліта, як знаємо, намагалася перешкодити цим процесам, з огляду на що розгорнулася діяльність новгород­сіверських автономістів (Г. Полетики, О. Лобисевича, М. Миклашевського), неодноразово надсила­ лися відповідні звернення до російських законодавчих та виконавчих органів тощо24. Заразом козацька верства, щоб захистити себе і наступні покоління від повного поне­ волення та зубожіння, розпочала боротьбу за підтвердження своїх споконвічних прав че­ рез отримання дворянського статусу. Найсприятливіші умови для цього були у 80­х рр. XVIII ст., коли рішення ухвалювали місцеві дворянські зібрання (а не петербурзька Ге­ рольдія, що узаконено від 1795 р.). Їх же очолювала козацька старшина: на Новгород­Сі­ верщині – відомий діяч гетьманського уряду К. Розумовського О. Лобисевич, на Чернігів­ щині – письменник А. Полетика, на Київщині – шукач міжнародної підтримки антиросій­ ського повстання В. Капніст. Вони та й інші урядники­однодумці, прагнучи врятувати співгромадян від обездолення, щедро роздавали відповідні позитивні ухвали, причому на­ віть тим козакам, які апелювали до шляхетства матері, а то й узагалі селянам. Тоді з укра­ їнських теренів зараховано до привілейованої суспільної категорії понад 22 тис. осіб25. За таких придатних обставин Хромченкам і вдалося потрапити у дворянські списки. До слова, дід В. Хромченка, як бачимо з таблиці, домагався нобілітації на підставі спорід­ нення з військовим товаришем XVII ст. по жіночій гілці. У реєстрі дворян вони були, оче­ видно, і на початку 1800­х рр., адже в обліку оподаткованих жителів села 1811 р. їх не за­ фіксовано26. 20 Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України. (далі – ІР НБУ НАНУ). Ф. I. № 60497. Арк. 396 зв.–397. 21 ІР НБУ НАНУ. Ф. I. № 60497. Арк. 397. 22 Опис Новгородсіверського намісництва (1779–1781) / Упор., вступ. ст. П. Федоренка. Київ, 1931. С. 108–109; Ханенко А. Описание местностей Черниговской губернии в пределах бывшего Стародубского полка. Чернигов, 1890. С. 55–57. 23 ДАЧО. Ф. 679. Оп. 1. Спр. 360. Арк. 155. URL: https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M­CSMP­93DK­ 5?mode=g&cat=1337569; Спр. 525. Арк. 210 зв. URL: https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M­CSML­ NSQW3?mode=g&cat=1337569. 24 Чухліб Т. «Стародубщина чекає на повернення…»: Історичні, історіографічні та політичні проблеми україн­ ського субрегіону Російської федерації. Сіверянський літопис. 2014. №. 5. С. 236–240. 25 Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии. Превращение козацкой старшины в дворянство. [Оттиск из «Киевской старины]. Киев, 1897. С. 56, 67, 131. 26 Державний архів Брянської області. Ф. 134. Оп. 1. Спр. 40, 74, 148. Siverian chronicle. 2023. № 2 57 Іл. 1. Родовід Хромченків із с. Посудичі (тепер Погарський р-н, Брянська обл., Росія). В умовах занепаду власних господарств, примусового підпорядкування всіх громад­ ських інституцій Російській імперії чимало українців ішли на службу в її цивільні та вій­ ськові відомства, вступали в навчальні заклади великих російських міст. У регулярних Сіверянський літопис. 2023. № 2 58 військах Росії в 2­й пол. XVIII ст. було тільки з теренів Погарського повіту 28 нащадків козацької старшини27. Працювали українці й у морському відомстві. Причому тут, як і в інших функціональ­ них ланках чужої держави, обіймали високі посади та впливали на суспільний поступ. Цьому сприяла якісна освіта старшинських дітей, яку отримували в Київській духовній академії, Чернігівському та Переяславському колегіумах28. Із­поміж видатних діячів на­ звемо Григорія Полетику та Платона Гамалія (пирятинський рід), які були інспекторами Морського кадетського корпусу, а останній ще автором перших підручників із кораблебу­ дування; спадкоємця значкового товариша з Глухова Максима Коробку, який очолював та реформував кронштадтське штурманське училище (від 1804 р.)29 тощо. Зі Стародубщини в Балтійському флоті зустрічаємо козацькі роди Рубців, Валькевичів, Дівовичів, Михайловських, Лобисевичів та ін. Цікаво, що в Кронштадтському рейді на зламі XVIII–XIX ст. служили мешканці власне самих Посудич та сусіднього села Холоп­ ця. Це представники знову ж таки Гамаліїв, але вже іншої їхньої гілки (погарської) – Іван та Василь Григоровичі30. На основі сказаного вище, вважаю, що вступ у морський заклад уродженця цього села, вихідця з козацького / військового стану В. Хромченка є цілком імовірним. Оскільки він походив із безпомістної родини, то йому доступним було саме училище, а не Морський кадетський корпус, куди подавалася заможніша верства. До того ж на початку ХІХ ст. російський флот відчував гостру потребу в штурманах та лоцманах, із огляду на що міністерство збільшило вакансії для майбутніх фахівців31. А ще в Посуди­ чах на поч. 1800­х рр. проживав Петро Лобисевич, а його сестра (двоюрідна) була дружи­ ною згадуваного очільника штурманського училища М. Коробки32. Односельці П. Лоби­ севич та Гамалії могли стати своєрідним ланцюжком протекцій чи принаймні джерелом інформації про морські освітні установи російської столиці і таким способом посприяти вступу В. Хромченка в указаний навчальний заклад. Ці всі факти можна розцінити як ще одні (опосередковані) докази ідентифікації мешканця Посудич В. Хромченка із мореплав­ цем. В училищі він навчався протягом 1806–1815 рр. Упродовж літніх канікулярних місяців практикувався на балтійських суднах, залучався до укріплень портових фортець. Останні роботи здійснював, до слова, під керівництвом контр­адмірала К. Михайловського33, який був сином полкового осавула Стародубського полку34. 2. Кругосвітні експедиції та дослідження Океанії. Після закінчення навчання В. Хромченка, як одного з кращих випускників навчально­ го закладу, відібрали до кругосвітньої експедиції 1815–1818 рр. Її готував славнозвісний мореплавець та учений І. Крузенштерн, і це була перша власне наукова подорож росіян навколо земної кулі. Її мета – пошук морського шляху від Тихого до Атлантичного океа­ нів. Видатний географ особисто формував екіпаж, очільником якого призначив свого зем­ ляка, уродженця Ревеля (тепер Таллін, Естонія) О. Коцебу. В. Хромченко отримав посаду помічника штурмана. Трирічне далеке плавання він долав поруч із такими відомими пред­ ставниками німецької нації, як природознавець та письменник Альберт фон Шаміссо, док­ тор медицини Іоган Фрідріх фон Ешшольц, художник, згодом автор знаменитого альбому літографій з Азії, Америки, Африки та Океанії, вихованець Харківської гімназії Логін Хо­ ріс. У світову історію пізнання земної кулі ця потужна наукова команда увійшла відкрит­ тями та дослідженнями східного ланцюга островів Радак у Маршаловому архіпелазі, низ­ ки островів Туамоту (тепер входить у Французьку Полінезію) та Гаваїв (США), північних берегів Аляски та багатьох Алеутських островів. Відповідно до тритомової книги О. Ко­ цебу «Путешествие в Южный океан и Берингов пролив» (СПб., 1821–1823), у цих обсте­ женнях активно брав участь і 23­річний В. Хромченко. Зокрема, саме він уперше накрес­ лив план гавані тепер всесвітьо знаного туристичного центру Гаваїв Гонолулу; здійснив виміри основної лінії атолів Вотьє (тоді острови Румянцева, Маршаловий архіпелаг), що 27 Кривошея В. Генеалогія української шляхти (до питання інкорпорації української козацької старшини до скла­ ду російського дворянства). Гілея: науковий вісник. Київ, 2008. Вип. 14. С. 6–7. 28 Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація гетьманщини 1760–1830. Київ: Основи, 1996. С. 212–213. 29 Зеленый А. Исторический очерк штурманского училища 1798–1871. Кронштадт, 1872. С. 29–31. 30 Модзалевский В. Малоросийский родословник: у 4 т. Киев: Тип­я Тов. Г.Л. Фронцкевича и Ко, 1908. Т. 1: А–Д. С. 252–254. 31 Зеленый А. Исторический очерк… С. 15–16. 32 Модзалевский В. Малоросийский родословник. 1913. Т. 3. С. 182, 184. 33 РДА ВМФ. Ф. 406. Оп. 3. Кн. 231. Спр. 168. Арк. 1103. 34 Генеалогія української шляхти: Послужні списки погарської шляхти 1772–1781 рр. «Описаніе» ніжинської шляхти 1784 р. / Упоряд., авт. вступ. ст. І. Ситий. Київ: Темпора, 2008. С. 31. Siverian chronicle. 2023. № 2 59 нараховували понад 60 островків35. Це лише принагідна інформація командира корабля про дослідження його штурмана і, зрозуміло, вона не відтворює всього пласту його науко­ вих обстежень у цій експедиції. Усі його географічні, гідрографічні та інші дані ввійшли в атлас О. Коцебу. А. Шамісо характеризував В. Хромченка як «вельми добродушного і працелюбного юнака»36, а О. Коцебу атестував так: «Поведінка благородна, службу здійснює старан­ но»37. По успішному завершенні першої кругосвітньої експедиції штурман В. Хромченко, за плечима якого було лишень училище, отримав звання мічмана (надавали випускникам тільки Морського кадетського корпусу), що теж указує на високу оцінку його професій­ них якостей. Далі В. Хромченко працював у комерційній Російсько­американській компанії (м. Но­ воархангельськ, тепер м. Сітка на о. Баранова, затока Аляски). У його обовʼязки входили морські вантажні та пасажирські перевезення вздовж західного узбережжя Північної Аме­ рики. Водночас він керував двома експедиціями навколо Аляски. Його заслуги в америка­ ністиці – це предмет окремого дослідження, тому тут лише зазначу, що він установив та уточнив географічні контури майже всієї ще не пізнаної на ту пору західної берегової лінії Аляски; його подорожні описи38 перекладені англійською мовою39, на них, а також на йо­ го словники ескімосів та індіанців часто покликаються дослідники. За внесок у географіч­ не пізнання континенту В. Хромченко в 1824 р. нагороджений орденом Св. Анни третього ступеня. У 1826 р. він повернувся в Петербург і продовжив службу в Кронштадті. Авторитет бувалого і вправного навігатора спонукав ту ж Російсько­американську компанію доручи­ ти саме йому дві кругосвітні подорожі: 1828–1830 рр. та 1831–1833 рр. Їхня мета – дове­ зення на Аляску вантажу (продуктів, необхідних предметів для діяльності російської ко­ лонії та промисловців тощо). Варто зауважити, що протягом I­ї третини ХІХ ст. у Росії було організовано 27 круго­ світніх експедицій. Як видно з таблиці М. Зубова40, уродженці України керували трьома подорожами (Ю. Лисянський та В. Хромченко); офіцери німецького походження (І. Кру­ зенштерн, Ф. Белінсгаузен, Ф. Врангель та ін.) – дев’ятьма мандрівками. Тобто 45 відсот­ ків кругосвіток очолювали вихідці з неросійських територій. Такий чималий процент іно­ земців зумовлений гострою нестачею спеціалістів, строгими критеріями відбору (профе­ сіоналізм, багатий досвід, психологічні якості). Адже експедиції – це фінансово витратній захід, тому потрібні були фахівці, які б могли забезпечити успішність далеких вояжів та виконання всіх наукових та інших завдань41. В. Хромчеко пройшов «кастинг», щобіль­ ше – його призначають капітаном двох експедицій поспіль. Екіпаж першої експедиції нараховував 45 осіб. Це все ще був т. зв. «період вітрил» у мореплавстві, коли судна дуже залежали від вітрів та течій. Шлях пролягав східним маршрутом, що пов’язано з потребою йти за пасатами (вітрами в тропіках). Від Крон­ штадта вирушили через Копенгаген та Портсмут до південно­американського континенту, зокрема до Ріо­де­Женейро, а далі – на схід до найпівденнішої точки Африки (мису Доб­ рої Надії), потім до Австралії (Сіднею), Маршалових островів, а звідти – до Ново­Архан­ гельська. Цю відстань В. Хромченко подолав за 11 місяців. Зворотна дорога, що тривала 9 місяців, включала Сан­Франциско, мис Горна (на півдні Південної Америки), Ріо­де­Же­ нейро, Копенгаген, Кронштадт (Іл. 2). Терміни його навколосвітньої подорожі на вітриль­ ному кораблі є рекордно короткими, які до того ж ніхто так і не перевершив. Щобільше, йому вдалося повернутися без людських утрат і пошкоджень транспорту, а це було рідкіс­ тю для I пол. ХIХ ст. Експедиція ввійшла в історію світового мореплавства як зразковий навколосвітній рейс. За успіхи капітан отримав звання капітан­лейтенанта та нагородже­ ний діамантовим перстнем. Друга подорож мала подібний маршрут (Іл. 2). Однак через погодні умови була складнішою і тривала 25 місяців. У 1834 р. його нагороджено, знов ж таки, за професійність орденом Св. Анни другого ступеня. 35 Коцебу О. Путешествия вокруг света. Москва: Дрофа, 2011. С. 108, 112, 171. 36 Шамиссо А. Путешествие вокруг света. Москва: Наука, 1986. URL: https://coollib.com/b/233928­adelbert­ shamisso­puteshestvie­vokrug­sveta/read.  Переклад з російської мови тут і далі – мій. 37 РДА ВМФ. Ф. 406. Оп. 3. Кн. 231. Спр. 168. Арк 1103. 38 Хромченко В. Отрывки из журнала плавания в 1822 году. Северный архив. 1824. № 11. С. 254–274; № 12. С. 303–314; № 13­14. С. 38–64; № 15. С. 119–131; № 16. С. 177–186; № 17. С. 235–248; № 18. С. 297–318. 39 V. S. Khromchenko’s Coastal Explorations in Southwestern Alaska, 1822. Ed. with an introduction by J. Vanstone. Transl. by D. Kraus. Fieldiana: Anthropology. Chicago: Field Museum of Natural History, 1973. Vol. 64. P. 42–95. 40 Зубов Н. Отечественные мореплаватели­исследователи. С. 446–448. 41 Копелев Д. На службе империи. Немцы и Российский флот в первой половине XIX века. Санкт­Петербург: Изд­во Европейского университета в Санкт­Петербурге, 2010. С. 163–164. Сіверянський літопис. 2023. № 2 60 Наскільки фаховим був командир, можна судити з таких фактів. Приміром, у Петро­ павловському порті потужний шквал зірвав якір, і судно стрімко понесло до берега. Лише швидка реакція та кваліфковані вказівки капітана врятували корабель від трощі42. Йому неодноразово доводилося кардинально корегувати маршрут, оскільки часто змінювалися вітри. Так, вийшовши із Сіднея, змушений неочікувано вести корабель поміж десятки островів Фіджі (Океанія). А це вимагало високої вправності в лавіруванні, адже навколо суші особливо багато різновекторних вітрів. В. Хромченко впорався з цим випробовуван­ ням бездоганно. Він же вдало обійшов і вісім айсбергів заввишки 60 м тощо. «Потрібна пильність такого майстерного і досвідченого мореплавця, яким був Хромченко, щоб про­ йти між численними групами островів, великих і малих, якими всіяні ці води», – так від­ гукувалася тогочасна російська періодика про його навігаційні звершення43. 1 – маршрут плавання 1828–1830 рр.; 2 – маршрут плавання 1831–1833 рр. Іл. 2. Схематична карта кругосвітніх плавань В. Хромченка. Уклав О. Бурикін. Російсько­американська компанія, знаючи про стійкий науковий інтерес В. Хромченка та ретельність у географічних обстеженнях, дозволила йому проводити дослідження, спе­ ціально зупиняючись біля того чи іншого суходолу. На ту пору великі морські держави розпочали картографувння центральної та південної частини Тихого океану, тобто Океа­ нії. Французькі, англійські, норвезькі мореплавці Ф.­А. Морель, Е. Едвардс, Г.­В. Дюпер­ ре та ін. визначають координати десятків островів в архіпелагах Маршалла, Гольберта, Фіджі тощо. Їхня первинна інформація потребувала перевірки та уточнень. Причому не лише з погляду пізнання світу, але й безпечного мореплавства. Якраз до виконання вказа­ них завдань завзято долучився В. Хромченко. Цьому передувало опрацювання тогочасних атласів та подорожніх описів європей­ ських і російських першопрохідців. Так, в архівних записах Морської бібліотеки Головно­ го адміралтейського департаменту Росії (тепер Центральна військово­морська бібліотека) зафіксовано видачу В. Хромченкові в 1831 р. лондонських видань подорожніх описів Дж. Кука, Дж. Ванкувера, В. Головніна, Г. Саричева та ін. – усього 11 книг44. Про відповідальне ставлення картографа до географічних досліджень свідчать і його критерії вибору об’єктів обстежень. Із­поміж них обов’язково були ті суходоли, які на карті Коцебу покладені не шляхом виміру, а лише зі слів сусідніх островітян (атол Мілі в Маршаловому архіпелазі тощо)45. 42 Ивашенцов Н. Русские кругосветные путешествия с 1803 по 1849 год. Санкт­Петербург, 1872. С. 121–122. 43 О плавании кругом света корабля «Елена», принадлежащего Российской американской кампании. Северная пчела. 1830. № 93. С. 304–312. 44 Федорова О. Мореплаватели – писатели, дарители и должники Морской библиотеки середины XIX века. Ис- тория Петербурга. Петербург, 2006. № 4 (6). С. 31. 45 Плавание судна «Елена» под начальством флота лейтенанта Хромченка из порта Жаксона к Ново­Архангель­ ской крепости в 1829 году. Записки Ученого комитета Главного морского штаба. 1832. № 9. С. 310. Siverian chronicle. 2023. № 2 61 Зібрані дані дослідник уніс у вахтові журнали та власні карти. Ці матеріали на сьогод­ ні не видані. В описах фондів РДА ВМФ зафіксовано збірки документів, у яких може бути щоденник плавання 1828–1830 рр. Це: фонд 283, оп. 1, од. збер. 2796 та 2458 (їхня назва «Плавание военного транспорта “Елена”»). Є такий же документ і з навколосвітньої екс­ педиції 1831–1833 рр.: зберігається у фонді 870, оп. 1­2, од. збер. 4231 (найменується «Транспорт “Америка” (1831–1833 гг, кругосветное путешествие). Капитан­лейтенант Храмченко»). Обсяг останньої незнаної для наукової спільноти праці становить 1656 ар­ кушів. Скільки ж там фактажу з етнографії, історії, гео­ і гідрографії народів Австралії та Океанії, півдня Африки та Південної Америки! Удоступнити широкому читачеві зібрані відомості намагався вже й сам В. Хромчен­ ко. Так, він на основі бортового щоденника 1831–1833 рр. написав стисліший травелог. Це справа «Плавание вокруг света военного транспорта “Америка”» (обсяг вже менший – 124 аркуші), що є у фонді 283, оп. 1, од. збер. 109. Адміралтейство навіть планувало вида­ ти цей подорожній опис, на що вказує назва архівного документа «О рассмотрении и из­ дании материалов плавания капитан­лейтенанта В. Храмченка в 1831–833 на транспорте “Америка”; работ Окунева и др.» (фонд 162, оп. 1, од. збер. 15). Однак із невідомих при­ чин це не було реалізовано. На жаль, в умовах сьогочасної російсько­української війни архівні записи В. Хромчен­ ка недоступні для українських науковців. Проте певні уявлення про природознавчі дослід­ ження в регіоні Океанії отримуємо, як уже зазначалося, із публікацій його сучасників, які користувалися ними. Це, зокрема, з книги М. Івашинцова з історії кругосвітніх російських плавань, географічної праці І. Крузенштерна, повідомлень у російській періодиці46. Складнощі виникли в авторки статті з ідентифікацією островів. Адже цей регіон Сві­ тового океану європейці відкривали кілька разів протягом XVII–XIX ст., відповідно, ко­ жен географічний об’єкт мав чимало назв. Це викликало плутанину, яку вчені досліджу­ ють ще й сьогодні. Та все ж дещо вдалося з’ясувати, і ця інформація вказує на чималий обсяг обстежень нашого краянина в центральній частині Тихого океану. Так, В. Хромченко подав локації островів й атолів Мікронезії. Тут і далі подаю сучасні назви, зазначаючи в дужках також найменування на XIX ст. З величезного архіпелагу Маршалла це: теперішній національний і політичний центр Республіки Маршаллові Ост­ рови – атол Маджуро (Медюре або Арросміт), найбільший атол світу Кваджалейн (Мєн­ шиков), а також рифи Мілі (Мулґрава), Ерікуб (Ерегуп), Лікієп, Наму (Мускилло), Аілінг­ лапалап (Одій), Джалуїт (Бангам). Дослідник побував і в архіпелазі Гільберта (тепер вхо­ дить у Республіку Кірибаті). Із його 17­ти атолів описав Арануку (Гендервіль), Курію (Вудль), Маяну (Галл), Тараву (Кук), Абаянґ (Шарлотта). У Меланезії капітан кораблів «Єлена» та «Америка» уточнив місцезнаходження о. Ро­ туми (тепер у державі Фіджі). А в Полінезії він відвідав архіпелаг Елліс (входить до дер­ жави Тувалу). Із 9­ти його суходолів дав навігаційну інформацію про атоли та острови: Нукуфетау (Пайстер), Фенуа Тапу (на ту пору був відомий як Нідерландський; заразом В. Хромченко, вважаючи його своїм відкриттям, назвав Левендалем), Нанумеа (Св. Ав­ густина), кораловий острів Накуманга (помилково ідентифікував його з островом Грен Кокаль, який, за найновішими даними, тепер ототожнено з атолом Ніутао). Тобто, згідно з лише уривчатими даними з літератури, уродженець України визначив координати 18­ти атолів та островів Океанії. Географічні дані В. Хромченка одразу ж опрацював І. Крузенштерн та включив у кни­ гу «Дополнение к изданным в 1826 и 1827 годах объяснениям оснований, послуживших для составления Атласа Южного моря» (СПб., 1836). Тим самим важливі рукописні уточ­ нення десятка островів уведено в науковий обіг. Приміром, у таблиці про острови І. Кру­ зенштерн подав відомості саме В. Хромченка про о. Фенуа Тапу (Нідерландський, Полі­ незія), які вважав точнішими від фіксацій мореплавця Керцена47. Достовірність даних вихідця з українських земель підтверджено сучасними координатами зазначеного острова, які ближчі саме до його обчислень. Інтерес до тихоокеанографічних географічних спостережень нашого співвітчизника зберігається серед зарубіжних географів та істориків і в ХХ ст. Так, цікавилися цим мате­ ріалом науковий співробітник Національного університету Австралії, видатний історик Полінезії Гарі Мод (1960­ті рр.), науковець Оклендського університету (Нова Зеландія) Кіт Чемберс та професор Університету Південної частини Тихого океану (Фіджі) Дуг Манро (1980­ті рр.). Вони, як і їхні попередники, відзначали достовірність відомостей 46 Ивашенцов Н. Русские кругосветные путешествия с 1803 по 1849 год. С. 109–111, 118–123; Крузенштерн И. Дополнения к изданным в 1826 и 1827 годах объяснениям оснований, послуживших для составления Атласа Южного моря. Санкт­Петербург, 1836. Ч. 1. С. 18–19; Ч. 2. С. 30–34; О плавании кругом света корабля «Еле­ на»…; Плавание судна «Елена» под начальством флота лейтенанта Хромченка. С. 304–312. 47 Крузенштерн И. Дополнения к изданным в 1826 и 1827 голах обыяснениям... Ч. 1. С. 9. Сіверянський літопис. 2023. № 2 62 В. Хромченка про координати островів (із книги І. Крузенштерна). Що більше, вважали її чи не найвищою для першої половини ХІХ ст., оскільки він користувався 8­ма хрономет­ рами48. Тож його точні дані про локацію о. Накуманга дали їм змогу з’ясувати прізвище його першовідкривача (іспанський мореплавець Франциско Антоніо Морель, 1781, а головне – розкрити столітню таємницю сусіднього острова Гран Кокаль (тепер в державі Тувалу). Загадка полягала в існуванні великої кількості найменувань цього острова, а звідси – невизначеність його місцезнаходження. Згідно з їхньою версією, опертою на фак­ ти В. Хромченка, о. Гран Кокаль – це, як уже зазначалося, теперішній атол Ніутао49. Описи островів В. Хромченка збагатили й інші ділянки природознавства, зокрема, гео­ логію. Причому йдеться, що варто ще раз наголосити, саме про рукописи, виписки з яких потрапляли до різних зарубіжних учених. Так, від І. Крузенштерна їх отримав… Чарльз Дарвін. Про це останній із вдячністю згадав у праці «Атоли або лагунні острови» (Лон­ дон, 1842). Тут, у своїй всесвітньо відомій гіпотезі щодо виникнення коралових островів, її автор покликався на спостереження українського мореплавця щодо острова Фенуа Та­ пу. Свідчення В. Хромченка про наявність там лагуни, низьких берегів, коралового обод­ ка тощо були для Ч. Дарвіна одним із доказових прикладів утворення атолів за допомогою навколоострівного рифового кільця та занурення первинного острова50. Після плідних кругосвіток, у 1835–1842 рр., В. Хромченко плавав у Балтійському морі. У 1843 р. пішов у відставку в чині капітана 2­го рангу та поселився в Оранієнбаумі (тепер м. Ломоносов неподалік Петербурга). У 1844 р. одружився з фінкою Єленою­Софією Квікстрем51, а в 1846–1847 рр. був у штаті Литовського полку, де обіймав несподівану по­ саду – «чиновника для навчання музики»52. Закінчив свій земний шлях в Оранієнбаумі (1849 р.). Висновки Генеалогічний пошук, зіставлення його фактів із історичними даними дають підстави припустити, що дослідник центральної частини Тихого океану В. Хромченко є нащадком козацької старшини Стародубського полку, покоління якої проживали в с. Посудичі По­ гарського повіту (тепер Брянська область, Росія); його батьки – військові, які зараховані в списки дворян Новгород­Сіверського намісництва за 1788 р. В. Хромченко – один із тих співвітчизників, яким в умовах ліквідації ранньомодерної Української держави – Гетьман­ щини – та примусової інтеграції в Російську імперію довелося служити в її військових і цивільних структурах. Один із тих, які своїм потужним інтелектуальним потенціалом жи­ вили, забезпечували розвиток різних ланок державного, військового та наукового життя сусідньої країни. Керівництво В. Хромченка двома навколосвітніми експедиціями, а також участь у по­ дорожі О. Коцебу увінчалося відкриттями та уточненнями координат понад 20­ти остро­ вів та атолів Океанії (Мікронезії, Малонезії та Полінезії). Його виміри суходолів, узбереж та бухт, топографічні описи увійшли в тогочасні морські карти та географічні атласи. Та­ кож прислужилися для геології, де збагатили доказову основу гіпотези Ч. Дарвіна про ви­ никнення коралових островів. Доробок В. Хромченка є в авктивному науковому вжитку зарубіжних істориків та природознавців і в XX–XXI ст. Постать В. Хромченка доповнює когорту мореплавців – уродженців України, які істот­ но долучилися до пізнання різних континентів світу. Його літопис і набуток вкотре засвід­ чують значну українську роль у поступі різних галузей наук Російської імперії та потребу подальшої праці з метою виокремлення українських історичних сюжетів та викорінення неправдивих уявлень світової громадськості про начебто «єдину моноетнічну російську науку», які століттями нав’язувала російська ідеологічна пропаганда. Глибока вдячність усім Воїнам­Героям, низький уклін тим, хто стійко й мужньо захи­ щає державність, територіальну цілісність України, що дає змогу українським ученим працювати на науковій ниві. 48 Chambers K, Munro D. The «Mystery» of Gran Cocal: European Discovery and Mis­Discovery in Tuvalu. The Journal of the Polynesian Society. 1980. Vol. 89. № 2. P. 167–198. URL: www.jps.auckland.ac.nz/document/ ?wid=3955. 49 Там само; Maude, Harry E. Post Spanish Discoveries in the Central Pacific. The Journal of the Polynesian Society. 1961. Vol. 70. № 1. P. 67–71. URL: www.jps.auckland.ac.nz/document/. 50 Дарвин Ч. Строение и распредиление коралловых рифов / Пер. с англ. Л. Давиташвили и Н. Калевич. Дар- вин Ч. Сочинения / Под общ. ред. Л. Берга, Н. Вавилова и др. Москва–Ленинград: Гос. изд­во биологической и медицинской литературы, 1936. Т. 2. С. 407. 51 Шкваров А. Когда пришли русские… Статистическое исследование семей русских военных чинов и финлянд­ ских женщин в гарнизонах Свеаборга и Гельсингфорса в первой половине XIX в.: по материалам Национального архива Финляндии. Helsinki: RME Group Oy, 2016. Вып 1. С. 203. 52 Адрес­календарь или общий штат Российской империи на 1846 год: в 2 ч. Санкт­Петербург. Часть 1. С. 75; Адрес­календарь или общий штат Российской империи на 1847 год: в 2 ч. Санкт­Петербург. Часть 1. С. 81. Siverian chronicle. 2023. № 2 63 Refereces Dunmore, J. (1991). Who’s Who in Pacific navigation. Honolulu, USA. Chukhlib, T. (2014). «Starodubshchyna chekaie povernennia»: ictorychni, istoriohrafichni ta politychni problemy ukrainskoho subrehionu Rosiiskoi federatsii [«Starodubshchyna» is waiting for a return»: histori­ cal, historiographical and political problems of the Ukrainian subregion of the Russian Federation]. Siveri- anskyi litopys – Siverian chronicle, 5 (119), P. 230–255. Fedorova, O. (2006). Moreplavateli – pisateli, dariteli i dolzhniki Morskoi biblioteki seredini XIX veka [Sailors are writers, donors and debtors of the Naval library of the mid­19th century]. Istoriya Peterburga – History of Petersburg, 4 (6), P. 30–33. Fedorova, S. (2011). Russkaia Amerika: ot pervyh poselenii do prodazhi Aliaski. Konec XVII – 1867 goda [Russian America: from the first settlements to the sale of Alaska. The end of the XVII – 1867]. Moscow, Russia. Kalinichenko, O. (2021). Ukrainska shkola pidvodnoho moreplavstva XIX – na pochatku XIX st.: for­ muvannia, diialnist, personalii [Ukrainian school of undervater navigation in the XIX – the early XX c.: formation, activity, personalties]. The dissertation for the degree of the doctor of philosophy: 032 – History and archeology]. Odesa, Ukraine. Kohut, Z.(1996). Rosiiskyi tsentralizm i ukrainska avtonomiia. Likvidatsiia Hetmanshchyny 1760– 1830 [Russian centralism and ukrainian autonomy. Imperial absorption of the Hetmanate 1760–1830]. Ky­ iv, Ukraine. Kotsebu, O. (2011). Puteshestviya vokrug sveta [Travels around the world]. Moscow, Russia. Kryvosheia, V. (2010). Kozatska starshyna Hetmanshchyny. Entsyklopediia [The cossack headman of the Hetmanate. Encyclopedia]. Kyiv, Ukraine. Kryvosheia, V. (2008). Henealohiia ukrainskoi shliakhty (do pytannia inkorporatsii ukrainskoi kozat­ skoi starshyny do skladu rosiiskoho dvorianstva) [Ukrainian gentry genealogy (to the issue of Ukrainian cossack headman incorporation into Russian nobility)]. Hileia: naukovyi visnyk – Hileya: scientific bulle- tin, 14, P. 4–9. Norchenko, A. (2009). Kapitan Vasilii Khromchenko [Captain Vasily Khromchenko]. Zapiski po gid- rografii – Notes on hydrograph, 227, P. 83–88. Postnikov, A. (2000). Russkaia Amerika v geograficheskih opisaniiah i na kartah 1741–1867 [Russian America in geographical descriptions and on maps in 1741–1867]. Sankt­Peterburg, Russia. Shkvarov, A. (2016). Kogda prishli russkie… Statisticheskoe issledovanie semei russkikh voennykh chinov i finliandskikh zhenshchin v garnizonakh Sveaborga i Gelsingforsa v pervoi polovine XIX v.: po materialam Natsionalnogo arkhiva Finliandii [When the Russians came... Statistical study of the families of Russian military officials and Finnish women in the garrisons of Sveaborg and Helsingfors in the first half of the 19th c.: based on the materials of National archives of Finland]. Is. 1. Helsinki, Finland. Sytyi, I. (2008). Henealohiia ukrainskoi shliakhty: Posluzhni spysky poharskoi shliakhty 1772–1781 rr. «Opisanie» nizhynskoi shliakhty 1784 r. [Genealogy of the Ukrainian nobility: Service records of Pogar nobility 1772–1781. «Description» of Nizhyn nobility in 1784]. Kyiv, Ukraine. Zonn I.; Kostianoy A., Semenov A. (2016). The Eastern Arctic seas. Encyclopedia. Cham, Switzerland. Білоус Віра Миколаївна – кандидатка історичних наук, старша наукова співробітни­ ця Інституту народознавства НАН України (Проспект Свободи, 15, Львів, 79000, Украї­ на). Bilous Vira – candidate of historical sciences, senior researcher of the Institute of ethnology of the NASU (15, Svobody Avenue, Lviv, 79000, Ukraine). E­mail: bilka3@gmail.com FROM THE HISTORY OF UKRAINIAN EXPLORATIONS OF OCEANIA: NAVIGATOR VASYL KHROMCHENKO (the first half of the 19th c.) The purpose of the article is to expand the scientific communityʼs understanding of the involvement of Ukrainians in geographical discoveries, through the study of the biography of navigator Vasyl Khromchen- ko (1792–1849) and his exploration of the Pacific Ocean. The methods used include biographical and ge- nealogical research, historiographical analysis, and comparative-historical analysis. Manuscript pedigree documents and service records stored in the archives of Chernihiv, Kyiv, St. Petersburg and Bryansk were used. The unpublished and difficult-to-access geographic work is reproduced and analyzed based on the informative materials found in contemporary periodicals and the works of V. Khromchenkoʼs congenerari- es. The scientific novelty is in the consideration of this figure and his oceanographic achievements in the context of the history and intellectual heritage of Ukrainians, in defining the researcher's priority in the world study of a series of islands and continents, and in the mapping of the central part of the Pacific Oce- an. The conclusions focus on the probable origin of V. Khromchenko from the Cossack estate of Starodub- shchyna, on the circumstances and causes for the transition of a part of this social class to military and ci- vilian structures of the Russian Empire, and on the scientific value of his exploration of Oceania for geo- graphical cartography and geology. Key words: V. Khromchenko, navigator, Starodubshchyna, genealogical searches, geographical disco- veries, Oceania, around-the-world expeditions. Сіверянський літопис. 2023. № 2 64 Дата подання: 27 березня 2023 р. Дата затвердження до друку: 15 квітня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Білоус, В. З історії українських досліджень Океанії: мореплавець Василь Хромченко (I пол. XIX ст.). Сіверянський літопис. 2023. № 2. С. 53–64. DOI: 10.58407/litopis.230206. Цитування за стандартом APA Bilous, V. (2023). Z istorii ukrainskykh doslidzhen Okeanii: moreplavets Vasyl Khromchenko (I pol. XIX st.) [From the history of Ukrainian explorations of Oceania: navigator Vasyl Khromchenko (the first half of the 19th c.)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2. P. 53–64. DOI: 10.58407/litopis.230206.

Схожі ресурси