Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.

Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.

Метою статті є дослідження та аналіз подій довкола реабілітації колишнього заступника голови ради народних комісарів УРСР в 1930–1937 рр. та генпрокурора в 1927–1930 рр. Василя Івановича Порайка (1888–1937) і його дружини, екс-редактора відділу дошкільної літератури у виданні «Радянська школа» (м....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Бойда, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Розвідки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192895
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. / А. Бойда // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 79-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-192895
record_format dspace
spelling irk-123456789-1928952023-07-19T13:02:20Z Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. Бойда, А. Розвідки Метою статті є дослідження та аналіз подій довкола реабілітації колишнього заступника голови ради народних комісарів УРСР в 1930–1937 рр. та генпрокурора в 1927–1930 рр. Василя Івановича Порайка (1888–1937) і його дружини, екс-редактора відділу дошкільної літератури у виданні «Радянська школа» (м. Київ) Надії Дмитрівни Порайко-Морозової (1891–?). Методи дослідження. Використання методів джерелознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (кримінальні справи на В.І. Порайка, Н.Д. Морозову-Порайко, А.А. Хвилю, агентурна справа на П.П. Любченка та інші архівні документи), а використання історико-системного методу дозволило дослідити основні юридичні процедури довкола посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. та узагальнити отримані відомості. Наукова новизна. Проаналізовано наслідки арешту та фізичної ліквідації В.І. Порайка в 1937 р. для його сім’ї в м. Києві в 1937–1939 рр. та для родини в Галичині в 1945–1946 рр. Для якісного проведення дослідження були введені в наукових обіг раніше не опубліковані архівні документи із фондів ГДА СБУ, ГАМО, архіву УСБУ в Івано-Франківській області, ЦДАГОУ та інших архівних відомств України та Російської Федерації. Висновки. Процес реабілітації В.І. Порайка (1888–1937), якого безпідставно засудили 24 жовтня 1937 р. в ході сфабрикованої справи проти українських радянських вищих партійних діячів, тривав з 1 листопада 1954 р. по 26 березня 1957 р. Його ініціатором виступила дружина Порайка – Надія Дмитрівна Морозова (Морозова-Порайко), яка також була засуджена як член сім’ї зрадника Батьківщини та відбувала покарання в 1937–1945 рр. в одному із трудових таборів на Колимі. Вимагаючи справедливості ще з 1939 р., вона змогла домогтися бажаного лише в 1957 р. Основною умовою, за якої став можливим процес реабілітації репресованих у сталінських період осіб, була так звана «хрущовська відлига» (1953–1964) – зміна влади в СРСР після смерті Сталіна, викриття культу особи та деяке пом’якшення радянського режиму. The purpose of the publication is to research and analyze the events surrounding the rehabilitation of the former deputy chairman of the council of peopleʼs commissars of the USSR in 1930–1937 and general prosecutor in 1927–1930 Vasyl Ivanovich Porayko (1888–1937) and his wife, ex-editor of the preschool literature department in the publication «Soviet School» (Kyiv), Nadia Dmitrivna Porayko-Morozova (1891–?). Research methods. The use of methods of source analysis contributed to the systematization of primary information (criminal cases against V.I. Porayko, N.D. Morozova-Porayko, A. Khvylya, an agent case against P. Liubchenko and other archival documents) and the use of the historical and systematic method allowed to study the main legal procedures around the posthumous rehabilitation of V.I. Porayko in 1954–1957 and to summarize the obtained information. Scientific novelty. The consequences of the arrest and physical liquidation of V. Porayko in 1937 for his family in Kyiv in 1937–1939 and for the family in Galicia in 1945–1946 were analyzed. To conduct a proper research, previously unpublished archival documents from the funds of the State security service of Ukraine, GAMO, the archive of the Security service of Ukraine in the Ivano-Frankivsk region of the Central Ukrainian state administration of Ukraine and other archival departments of Ukraine and the Russian Federation were put into scientific circulation. Conclusions. The rehabilitation process of V.I. Porayko (1888–1937), who was unjustly convicted on October 24, 1937 in the fabricated case against Ukrainian Soviet senior party figures, lasted from November 1, 1954 to March 26, 1957. It was initiated by Poraykoʼs wife – Nadiia Dmytrivna Morozova (Morozova- Porayko), who was also convicted as a family member of a traitor to the Motherland and served her punishment in a labor camp on the Kolyma in 1937–1945. Demanding justice since 1939, she was able to achieve what she wanted only in 1957. The main condition under which the process of rehabilitation of those repressed during the Stalinist period became possible was the so-called «Khrushchev thaw» (1953– 1964), a change of power in the USSR after Stalinʼs death, the exposure of the cult of personality, and a certain relief of the Soviet regime. 2023 Article Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. / А. Бойда // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 79-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230209 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192895 94(477)«1954/1957» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки
Розвідки
spellingShingle Розвідки
Розвідки
Бойда, А.
Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.
Сiверянський літопис
description Метою статті є дослідження та аналіз подій довкола реабілітації колишнього заступника голови ради народних комісарів УРСР в 1930–1937 рр. та генпрокурора в 1927–1930 рр. Василя Івановича Порайка (1888–1937) і його дружини, екс-редактора відділу дошкільної літератури у виданні «Радянська школа» (м. Київ) Надії Дмитрівни Порайко-Морозової (1891–?). Методи дослідження. Використання методів джерелознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (кримінальні справи на В.І. Порайка, Н.Д. Морозову-Порайко, А.А. Хвилю, агентурна справа на П.П. Любченка та інші архівні документи), а використання історико-системного методу дозволило дослідити основні юридичні процедури довкола посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. та узагальнити отримані відомості. Наукова новизна. Проаналізовано наслідки арешту та фізичної ліквідації В.І. Порайка в 1937 р. для його сім’ї в м. Києві в 1937–1939 рр. та для родини в Галичині в 1945–1946 рр. Для якісного проведення дослідження були введені в наукових обіг раніше не опубліковані архівні документи із фондів ГДА СБУ, ГАМО, архіву УСБУ в Івано-Франківській області, ЦДАГОУ та інших архівних відомств України та Російської Федерації. Висновки. Процес реабілітації В.І. Порайка (1888–1937), якого безпідставно засудили 24 жовтня 1937 р. в ході сфабрикованої справи проти українських радянських вищих партійних діячів, тривав з 1 листопада 1954 р. по 26 березня 1957 р. Його ініціатором виступила дружина Порайка – Надія Дмитрівна Морозова (Морозова-Порайко), яка також була засуджена як член сім’ї зрадника Батьківщини та відбувала покарання в 1937–1945 рр. в одному із трудових таборів на Колимі. Вимагаючи справедливості ще з 1939 р., вона змогла домогтися бажаного лише в 1957 р. Основною умовою, за якої став можливим процес реабілітації репресованих у сталінських період осіб, була так звана «хрущовська відлига» (1953–1964) – зміна влади в СРСР після смерті Сталіна, викриття культу особи та деяке пом’якшення радянського режиму.
format Article
author Бойда, А.
author_facet Бойда, А.
author_sort Бойда, А.
title Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.
title_short Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.
title_full Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.
title_fullStr Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.
title_full_unstemmed Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр.
title_sort основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації в.і. порайка в 1954–1957 рр.
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2023
topic_facet Розвідки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192895
citation_txt Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. / А. Бойда // Сіверянський літопис. — 2023. — № 2. — С. 79-90. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT bojdaa osnovníûridičníprocesiŝodoposmertnoíreabílítacíívíporajkav19541957rr
first_indexed 2025-07-16T18:42:19Z
last_indexed 2025-07-16T18:42:19Z
_version_ 1837830106869923840
fulltext Siverian chronicle. 2023. № 2 79 УДК 94(477)«1954/1957» Андрій Бойда • ОСНОВНІ ЮРИДИЧНІ ПРОЦЕСИ ЩОДО ПОСМЕРТНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В.І. ПОРАЙКА в 1954–1957 рр. DOI: 10.58407/litopis.230209 © А. Бойда, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0001­7062­1978 Метою статті є дослідження та аналіз подій довкола реабілітації колишнього заступника го- лови ради народних комісарів УРСР в 1930–1937 рр. та генпрокурора в 1927–1930 рр. Василя Івано- вича Порайка (1888–1937) і його дружини, екс-редактора відділу дошкільної літератури у виданні «Радянська школа» (м. Київ) Надії Дмитрівни Порайко-Морозової (1891–?). Методи дослідження. Використання методів джерелознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (кримінальні справи на В.І. Порайка, Н.Д. Морозову-Порайко, А.А. Хвилю, агентурна справа на П.П. Любченка та інші архівні документи), а використання історико-системного методу дозволи- ло дослідити основні юридичні процедури довкола посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954– 1957 рр. та узагальнити отримані відомості. Наукова новизна. Проаналізовано наслідки арешту та фізичної ліквідації В.І. Порайка в 1937 р. для його сім’ї в м. Києві в 1937–1939 рр. та для родини в Галичині в 1945–1946 рр. Для якісного проведення дослідження були введені в наукових обіг раніше не опубліковані архівні документи із фондів ГДА СБУ, ГАМО, архіву УСБУ в Івано-Франківській об- ласті, ЦДАГОУ та інших архівних відомств України та Російської Федерації. Висновки. Процес реабілітації В.І. Порайка (1888–1937), якого безпідставно засудили 24 жовт- ня 1937 р. в ході сфабрикованої справи проти українських радянських вищих партійних діячів, три- вав з 1 листопада 1954 р. по 26 березня 1957 р. Його ініціатором виступила дружина Порайка – Надія Дмитрівна Морозова (Морозова-Порайко), яка також була засуджена як член сім’ї зрадника Батьківщини та відбувала покарання в 1937–1945 рр. в одному із трудових таборів на Колимі. Ви- магаючи справедливості ще з 1939 р., вона змогла домогтися бажаного лише в 1957 р. Основною умовою, за якої став можливим процес реабілітації репресованих у сталінських період осіб, була так звана «хрущовська відлига» (1953–1964) – зміна влади в СРСР після смерті Сталіна, викриття культу особи та деяке пом’якшення радянського режиму. Ключові слова: Порайко, Морозова-Порайко, репресії, реабілітація, ГДА СБУ, ЦДАГОУ. Російське повномасштабне вторгнення в Україну вранці 24 лютого 2022 р. і його на­ слідки змушують українське суспільство все частіше переглядати події та проблеми свого минулого. Черговий етап декомунізації, який продовжується і в 2023 р., показує, що до­ вкола історії України радянського періоду ще залишається чимало білих плям. Відтак на­ гальне завдання українських істориків – користуючись законом про декомунізацію 2015 р., намагатися віднайти певні аналогії минулого із сучасністю, у тому числі в ході широкомасштабного вторгнення РФ в Україну в 2022–2023 рр. Подекуди ми бачимо, що процеси, які відбуваються зараз у ході російсько­української війни (2014 – н. ч.), є від­ дзеркаленням проблем XX ст. Не є винятком і репресії, які провадить російська окупацій­ на влада на півдні та сході України й навіть всередині власної держави­терориста. В опублікованій нами статті про причини арешту та фізичної ліквідації генпрокурора в 1927–1930 рр. та заступника голови РНК УРСР в 1930–1937 рр. Василя Івановича Порай­ ка (1888–1937)1 зроблено спробу деталізувати окремі моменти його життя та діяльності. Зважаючи на те, що суспільний попит на тему репресивної політики СРСР зріс, викорис­ товуючи результати власного пошуку матеріалів архівного та історіографічного характе­ ру, обмін досвідом з колегами та отриману за запитами інформацію із фондів ГДА СБУ, ЦДАГОУ, ЦДАВО та інших архівних установ, ураховуючи пропозиції від родичів В.І. Порайка, ми робимо спробу узагальнити матеріал щодо процесу реабілітації цього партійного та державного діяча в 1950­х рр. Перед тим, як звернутись безпосередньо до процесів реабілітації В.І. Порайка як у су­ довому, так і партійному порядку в 1954–1957 рр., варто повернутися до обставин, за яких 1 Бойда А. Причини фізичної ліквідації Василя Івановича Порайка в 1937 р. Сіверянський літопис. 2022. № 4. С. 99–114. Сіверянський літопис. 2023. № 2 80 у 1937 р. була арештована та репресована його дружина Надія Дмитрівна Морозова­По­ райко (1891–?). Без цього важко осягнути всі аспекти, хронологію подій та їх наслідки в цій темі загалом2. Після арешту В.І. Порайка в Києві 13 серпня 1937 р. його рідним стало зрозуміло, що така доля чекатиме й на них. Так, ще до арешту заступника голови РНК УРСР (сучасний аналог віце­прем’єра), його дружина, працівник наркомату освіти, педагог та науковець Н.Д. Морозова (Морозова­Порайко), 25 червня цього ж року була звільнена з посади ре­ дактора відділу дошкільної літератури у видавництві «Радянська школа»3. Арешт В.І. Порайка як одного із керівників «української антирадянської організації» (за звинуваченням слідства) відбувся 13 серпня, рівно через місяць такі ж дії були прове­ дені стосовно його дружини. У довідці, яку оформив начальник IV відділу управління Держбезпеки при НКВС УРСР капітан держбезпеки А.М. Хатеневер, зазначалося, що в матеріалах слідства щодо діяльності української антирадянської організації «встановлено», що дружина В.І. Порай­ ка є активною учасницею цієї спілки. Фактичним приводом для арешту Н.Д. Морозової­ Порайко були свідчення, які дала її сусідка Г.В. Терезанська­Гладкова – колишній редак­ тор соціально­економічної літератури при Партвидаві при ЦК КП(б)У та дружина А.А. Хвилі 4. Сім’я Хвилі проживала в тому ж будинку, що й Порайки (подружжя Порай­ ків – у кв. № 10, Хвилі – у кв. № 12 будинку № 5 на вулиці Чудновського, нині – Терещен­ ківська)5. Довідка була складена без зазначення конкретної дати, що говорить про праг­ нення службовців каральної системи виконати та перевиконати поставлений Москвою план щодо арештів та розстрілів «ворогів народу» – невигідної центру національної еліти. Відповідно до внутрішньої постанови IV­го відділу УДБ НКВС УРСР від 13 вересня 1937 р. оперуповноваженим цього відділу Гольдманом були оглянуті матеріали про обви­ нувачення громадянки Морозової­Порайко Надії Дмитрівни в злочинах, передбачених ст. 54 (п. 8 та п. 11) КК УРСР, та зроблено висновок про те, що вона «является активным участником украинской антисоветской националистической организации, стоявшей на террористических позициях»6. 14 вересня у квартирі Н.Д. Морозової­Порайко проведено обшук, і її було заарештова­ но, з того ж дня і до закінчення слідства вона перебувала в ув’язненні в спецкорпусі Київ­ ської тюрми7. Для Н.Д. Морозової це не було першим позбавленням волі – уперше ця жінка перебу­ вала в якості арештантки ще влітку 1920 р. як радянська полонена в польській тюрмі. Імо­ вірно, це сталося в процесі переходу двох бригад ЧУГА на бік УНР та Польщі у квітні 1920 р.8 Як і за яких обставин вона потрапила в польський полон і коли була звільнена з нього, невідомо. Єдину згадку про цей факт знайдено в спогадах контррозвідника, пол­ ковника УНР і начальника служби охорони Головного Отамана УНР С.В. Петлюри (1920– 1928) Миколи Юхимовича Чеботаріва (1884 –1972)9. З матеріалів слідства дізнаємося про таке: Надія Дмитрівна Морозова народилася 8 ве­ ресня 1891 р. в м. Санкт­Петербург у родині Дмитра та Анни Морозових. В анкеті ареш­ тованої вказувалося, що її батько до та після Жовтневої революції 1917 р. був співробіт­ ником Балтійської залізниці10. Із матеріалів ЦГА СПб. відомо, що Дмитро Олексійович Морозов у 1890–1900­х рр. був запасним військовим писарем у начальника Везенберг­ ського повітового військового управління на території сучасної Естонії. Матір’ю Надії Морозової була естонка лютеранського віросповідання Анна Іоганівна (у пізніших доку­ ментах фігурує як Іванівна) Морозова (1865–?)11. На момент арешту Н.Д. Морозової її матері було 72 роки, а сину Всеволоду (1927 р. н.) у вересні / жовтні 1937 р. виповнилося 10 років12. Із матеріалів справи № 40215­фп із фонду 6 ГДА СБУ відомо, що після арешту подружжя Порайків їхній син Всеволод про­ 2 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГОУ). Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Надії Дмитрівни Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. 48 арк. 3 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 5. 4 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 2. Арк. 10. 5 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ). Ф. 6. Спр. 38353­фп. Кримінальна справа Андрія Ананійовича Хвилі. Т. 1. Арк. 6. 6 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 2. 7 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 5. 8 Бойда А. Причини фізичної ліквідації Василя Івановича Порайка в 1937 р. С. 103–104. 9 Визвольні змагання очима контррозвідника: документальна спадщина Миколи Чеботаріва / Упоряд. та вступ. ст. В.С. Сідак. Київ: Темпора, 2003. С. 38. 10 Центральный Государственный Архив Санкт­Петербурга. Ф. 4331. Оп. 2. Д. 426. Дело слушательницы Третье­ го Петроградского института Морозовой Надежды Дмитриевны. Л. 4. 11 Там само. 12 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 8. Siverian chronicle. 2023. № 2 81 довжив проживання в наполовину опечатаній квартирі № 10 по вулиці Чудновського, 5 разом зі своєю бабусею Анною Морозовою принаймні до березня 1938 р.13 Відомостей про подальшу долю А.І. Морозової та Всеволода Порайка після 1939 р. не знайдено (ста­ ном на травень 2023 р.). У ході слідства Н.Д. Морозову­Порайко було допитано лише один раз – 11 жовтня 1937 р. Допит проводив молодший лейтенант держбезпеки, співробітник IV­го відділення НКВС УРСР О. Морозов. Було поставлено лише декілька запитань стосовно того, чи є во­ на активною учасницею антирадянської національно­терористичної організації і чи відві­ дував квартиру Порайків хтось із членів цієї організації? Незважаючи на тиск, який чинив слідчий на підслідну, на кожне із запитань вона дала негативну відповідь. Заперечуючи свою участь у діяльності «антирадянської національно­терористичної організації», вона також відхилила питання слідчого про те, що така спілка взагалі існувала, оскільки вона про неї навіть не чула14. Досудове слідство в справі Н.Д. Морозової­Порайко було закінчене 29 жовтня 1937 р. та було передане на розгляд особливої наради («трійки») при НКВС СРСР. Жодних додат­ кових допитів обвинуваченої або свідків, очних ставок тощо, як у справі В.І. Порайка, проведено не було. Особлива нарада отримала справу 2 листопада 1937 р. В обвинуваль­ ному висновку слідчим указувалося, що Морозова Надія Дмитрівна є дружиною активно­ го учасника антирадянської національно­терористичної організації Василя Іванович По­ райка – колишнього заступника голови РНК УРСР. Вироком військової колегії Верховно­ го Суду СРСР від 24 жовтня 1937 р. його (В.І. Порайка) було засуджено за першою кате­ горією (до розстрілу). На підставі викладеного, керуючись наказом НКВС СРСР № 486 від 15.08.1937 р., справу про обвинувачення Н.Д. Морозової (1891 р. н.), росіянки, грома­ дянки СРСР, безпартійної, було направлено в розпорядження особливої наради при НКВС СРСР15. У виписці з протоколу особливої наради («трійки») при НКВС СРСР від 4 листопада 1937 р. зазначено, що Морозову Н.Д. як члена сім’ї зрадника Батьківщини було осуджено до 8­ми років трудових таборів. Слід зазначити, що в документах слідства та «суду» Надія Дмитрівна фігурує лише за своїм дівочим прізвищем, подвійне прізвище надалі в доку­ ментах не застосовувалося. Термін покарання вважався початим з 14 вересня 1937 р.16 А 6 листопада 1937 р. від VІІІ­го відділу головного управління держбезпеки НКВС СРСР в однойменний відділ у Київ було надіслано повідомлення про те, що гр. Н.Д. Морозова буде направлена першим етапом, котрий буде йти в ГУЛАГ з м. Києва в м. Томськ, у розпорядження начальни­ ка управління Сибірного табірного управління (СИБЛАГ), а далі – у Наримське спецвід­ ділення табору. Шлях із Києва до Сибіру для Н.Д. Морозової розпочався через кілька днів після оголошення відповідного меморандуму про рішення «трійки» від 4 листопада 1937 р. – 16 листопада о 14 годині 55 хвилин17. Незважаючи на те, що квартира була опечатана ще 13 серпня 1937 р., а 17 вересня того ж року було складено повний опис майна в помешканні Порайків, лише 13 березня 1938 р. з опису конфіскованого майна було вилучено усі дамські (жіночі) та дитячі речі, дамський велосипед та меблі, які були передані сестрі Надії Морозової – Валентині. Цей перелік речей надавався як для отримання Валентиною, так і для передачі одягу та іншого вилученого з опису майна для засудженої Надії. Усі інші речі, що не підлягали передачі родичам репресованого подружжя, були конфісковані й реалізовані через київський фін­ відділ НКВС УРСР18. Арешт та засудження подружжя Порайків негативно позначилися на подальшій долі інших членів сім’ї Василя Порайка – його тещі Анни Іванівни Морозової та сина Всеволо­ да Васильовича Порайка. Ураховуючи те, що майнове становище цієї літньої жінки та ма­ лолітньої дитини з часом лише погіршувалося, А.І. Морозова у відчаї написала звернення від 21 березня 1938 р. до генпрокурора СРСР А.Я. Вишинського. Представившись ма­ тір’ю арештованої Н.Д. Морозової­Порайко, Анна Іванівна починає звернення з факту арешту своєї доньки 14 вересня 1937 р. Далі заявниця стверджує, що при арешті доньки з квартири були вилучені готівкові кошти на суму 3000 радянських рублів та облігації на суму в 5200 в тій же валюті19. Зі 13 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Контрольно­наглядова справа (далі – КНС): особова справа В.І. Порайка. Арк. 24. 14 Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 8–9. 15 Там само. Арк. 11. 16 ЦДАГОУ. Там само. Арк. 13. 17 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 2. Арк. 2. 18 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. КНС: особова справа В.І. Порайка. Арк. 5–23. 19 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. КНС: особова справа В.І. Порайка. Арк. 24. Сіверянський літопис. 2023. № 2 82 слів авторки, звернення, слідство у справі її дочки не знайшло вини, а осудження відбуло­ ся лише як члена сім’ї В.І. Порайка. Протягом останніх 20­ти років Н.Д. Морозова­Порай­ ко постійно працювала, завжди була на відповідальних посадах та, стверджує мати, «да- же была в числе ударниц». Звертаючись до Вишинського, А.І. Морозова просила розгля­ нути її заяву та повернути їй вилучені при арешті доньки у вересні 1937 р. кошти. Для Ан­ ни Іванівни ці кошти були необхідні для проживання, оскільки на момент звернення їй було 72 роки і вона не була працездатною. До вересня 1937 р. вона перебувала на повно­ му утриманні доньки, а після її арешту під опікою А.І. Морозової перебував її внук Всево­ лод, якому на час подання звернення було 10 років, у них обох не було коштів для прожи­ вання. Жінка просила задовольнити її звернення, бо перебувала в матеріальній скруті20. Цю заяву не розглядав ні генеральний прокурор Вишинський, ні взагалі органи проку­ ратури, її передали у 1­й спецвідділ НКВС УРСР, до якого аж через рік – 22 березня 1939 р. викликали А.І. Морозову особисто. 26 березня заява була передана начальнику цього ж відділу. 18 вересня 1939 р. на листі була поставлена резолюція про те, що в про­ ханні заявниці відмовити21. 7 грудня 1939 р. на ім’я наркома внутрішніх справ СРСР Л.П. Берії в секретаріат цього ж наркомату із Владивостока надійшов лист від Н.Д. Морозової, складений 3 грудня того ж року. У ньому репресована в 1937 р. дружина В.І. Порайка розповідає про свій арешт і стверджує, що особлива нарада («трійка»), не доводячи її вини, висунула їй обвинувачен­ ня виключно як дружині засудженого. З чоловіком, як стверджує Н.Д. Морозова, вона прожила близько 17 років і знає його як відповідальну, віддану справі людину, яка все життя присвятила роботі на благо Батьківщини. Зі слів дружини, Порайко фактично жив тим, чим він займався – своєю роботою. Заяв­ ниця доводить, що партія довіряла Порайку всі ці 17 років, оскільки з кожним разом його висували на виконання все важчих і важчих відповідальних завдань. Цією довірою він ко­ ристувався аж до свого арешту, «когда был взят НКВД УССР с партбилетом в кармане». Підстав сумніватись у своєму чоловікові вона ніколи не мала. Окрім того, Н.Д. Морозова­ Порайко зауважує: «Почему я, будучи всегда совершенно самостоятельным работником, независима материально от мужа, почему я должна отвечать за него?»22 На цьому моменті Н.Д. Морозова­Порайко згадує, що власну трудову діяльність вона розпочала в 14–15 років, даючи домашні приватні уроки. З 1911 р. (тобто з 20­ти років) Морозова жила цілком самостійним життям як народна вчителька. З 1917­го і до арешту у вересні 1937­го вона працювала в органах наркомосу. За радянської влади Надія Дмитрів­ на закінчила аспірантуру та отримала звання наукового співробітника. Ці дані підтверд­ жені й у вищезгаданій анкеті арештованої23. Далі вона зазначає про ті можливості, які надала влада їй, дочці стрілочника, про які вона навіть і не мріяла. На знак подяки вона завжди була готова працювати на благо Бать­ ківщини. Скаржниця запитує: «Разве таковые бывают преступники?» – і резюмує, що її позбавили всього, і що найстрашніше, – відірвали від неї малолітнього сина, якому на мо­ мент арешту матері було лише 9 років. Її позбавили не лише права материнства, а й обов’­ язку виховувати свою дитину та утримувати стару матір: «Меня заставили старого и ма- лого бросить на произвол судьбе. Искалечено сразу столько невинных жизней. А за что? Ведь главное, что я ни в чем не виновата…» Надія Дмитрівна стверджує: незважаючи на те, що звинувачення проти неї безпідставні, її ув’язнення триває вже 3 роки (14.09.1937 – 3.12. 1939 рр.)24. Насамкінець вона просить відмінити рішення особливої наради НКВС від 4.11.1937 р. в її справі, звільнити з ув’язнення, дати можливість виховувати свого сина та працювати на користь Батьківщини. На момент написання листа Н.Д. Морозова перебувала у Влади­ востоці з подальшою відправкою етапу до бухти Нагаєва на території Магаданської об­ ласті. Відповідь на своє звернення вона просила надати як їй, так і її матері в Київ, яка проживала по вулиці 25 жовтня, буд. 16, кв. 17 (зараз це вул. Інститутська)25. Наразі неві­ домо, чи була надана відповідь хоча б на одну із цих адрес. Припускаємо, що звернення Н.Д. Морозової до Берії в 1939 р. залишилося без розгляду. Тим часом продовжувався певний рух у контрольно­наглядовій справі в межах архів­ но­кримінальної справи на В.І. Порайка, розстріляного 25 жовтня 1937 р. Зокрема, у слід­ чу частину НКВС СРСР 27 липня 1939 р. до заступника начальника 1­го спецвідділу 20 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. КНС: особова справа В.І. Порайка. Арк. 24. 21 Там само. Арк. 24–25. 22 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 2. Арк. 27. 23 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 5. 24 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 2. Арк. 27 зв. 25 Там само. Siverian chronicle. 2023. № 2 83 держбезпеки НКВС капітана Л. Баштакова надійшла службова записка з Києва від заступ­ ника начальника слідчої частини НКВС УРСР майора М. Макарова про те, що до нього направляється запит для проведення перевірки інформації у справі арештованого І.Л. Сло­ нимського. Московську установу просили здійснити перевірку архівної кримінальної справи В.І. Порайка26. У доповненні до запиту повідомлялося, що арештований у Києві колишній заступник наркома лісового господарства Іоанн Львович Слонимський під час слідства дав свідчен­ ня про те, що в 1936 р. він був завербований ексзаступником голови РНК УРСР В.І. По­ райком для шпигунської діяльності на користь Німеччини та Польщі. Слідство над По­ райком велося ГУДБ НКВС СРСР. У зверненні до московського начальства київські спів­ робітники радянської держбезпеки просили надати інформацію про те, чи проходить у справі Порайка арештований ними Слонимський. 8 серпня того ж року проведена перевір­ ка архівно­кримінальної справи Порайка в Москві не підтвердила фігурування Слоним­ ського у справі Порайка як завербованого для шпигунської діяльності27. Після Другої світової війни репресії продовжилися щодо родини В.І. Порайка в Гали­ чині. Зокрема, 18 лютого 1946 р. була арештована жителька села Тулова Снятинського ра­ йону Станіславської області, молодша сестра В.І. Порайка Гафія Малофій (Порайко) (1894–1976) за підозрою у співпраці з ОУН28. У ході допиту 22 лютого 1946 р. у Снятин­ ському райвідділі НКВС, який вів молодший лейтенант Назаренко, Гафія Іванівна зазна­ чила, що після арешту в 1937 р. її старшого брата Василя, ексгенпрокурора УРСР, як зрад­ ника Батьківщини, його місце знаходження їй не було відоме. Щодо свого молодшого брата Іллі Івановича Порайка арештована стверджувала, що він був заарештований орга­ нами НКВС у 1945 р. як колишній співробітник німецької окупаційної комендатури29. Гафію Малофій (Порайко) було засуджено 23 червня 1946 р. військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області в м. Коломия за ст. 20­54­I­а та 54­11 Кримінального кодексу УРСР до 10 років виправних робіт з пониженням у правах на 5 років і з конфіска­ цією майна. Суть вироку полягала в тому, що засуджена Г.І. Малофій, не будучи членом ОУН, передавала за дорученням районних представників організації естафети (завдання) для жителів сіл Тулова та Устя Снятинського району, неодноразово годувала повстанців та інколи збирала для них продукти. Термін відбуття покарання вважався з дня арешту – 18 лютого 1946 р.30 З настанням хрущовської «відлиги» термін відбування покарання для Гафії Іванівни було скорочено під час перегляду справи відповідною обласною комісією, який відбував­ ся в 1954–1955 рр. У ході перевірки з’ясовано, що справа сфабрикована снятинським слід­ ством – Малофій не лише ніколи не вступала в жодну організацію, а тим більше, будучи неграмотною, не могла поширювати ані естафети, ані дізнаватися з листівок чи підпільної літератури про діяльність ОУН чи УПА. 28 січня 1955 р. вона була звільнена з табірного ув’язнення, яке відбувала в Дубравлазі МДБ ст. Потьма в смт. Явас в Мордовській АРСР РФРСР31. Після відбуття терміну ув’язнення і до кінця своїх днів (1976 р.) Гафія Іванівна прожи­ вала в с. Тулова сучасного Коломийського району Івано­Франківської області32. 21 жовтня 1991 р. племінниця В.І. Порайка та Г.І. Малофій, дочка Іллі Івановича По­ райка – Гафія Порайко (1926 – серед. 2000­х) – надіслала звернення в Снятинський рай­ відділ КДБ з проханням реабілітувати свою тітку, яка свого часу її вдочерила. Підставою для реабілітації стала можливість реалізувати на практиці ст. 1 Закону УРСР «Про реабі­ літацію жертв політичних репресій» від 17 квітня 1991 р.33 21 січня 1993 р. Г.І. Малофій була реабілітована згідно з рішенням прокуратури Прикарпатського військового округу України34. Отже, ми бачимо, що після фізичної ліквідації Василя Порайка каральними органами СРСР в Києві 25 жовтня 1937 р., репресовані були також члени його родини як у столиці, так і на малій батьківщині – на Снятинщині. Подальшу долю його молодшого брата Іллі Порайка, якого було заарештовано Сня­ тинським НКВС в 1945 р. як співробітника німецької окупаційної комендатури Снятин­ ського району Станіславської області (30.06.1941 – весна 1944), встановити наразі не вда­ 26 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. КНС: контрольна справа В.І. Порайка. Арк. 7. 27 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. КНС: контрольна справа В.І. Порайка. Арк. 8–9. 28 Архів Управління СБУ в Івано­Франківській області (далі – АУ СБУ І­Ф). Спр. 13077. Арк. 107. 29 АУ СБУ І­Ф. Спр. 13077. Арк. 118–119. 30 Там само. Арк. 305. 31 АУ СБУ І­Ф. Спр. 13077. Арк. 340. 32 Воєвідка Я. Славний земляк [Василь Іванович Порайко]. Ленінська правда. 1977. № 168. 25 грудня. С. 2–3. 33 АУ СБУ І­Ф. Спр. 13077. Арк. 462. 34 Там само. Спр. 13077. Арк. 476. Сіверянський літопис. 2023. № 2 84 лося. Олег Ілліч Дроздовський – правнук Іллі Івановича Порайка (1902–1946), розповів, що за сімейними переказами в 1950­х рр., у с. Тулова з’явився невідомий чоловік, який повідомив родичам, що відбував ув’язнення разом з Іллею Порайком. Він не називав точ­ ного місця відбування покарання чи ув’язнення, але стверджував, що помер молодший брат Василя Порайка влітку 1946 р. від наслідків катувань співробітниками НКВС в одній із тюрем Західної України35. Не маючи жодних офіційних документів чи матеріалів архів­ но­кримінальних справ, ми не можемо ні підтвердити ці свідчення, ні спростувати. Натомість доля Н.Д. Морозової (8.09.1891 – після 1963) відома дещо краще. Вона від­ була покарання в повному обсязі – з 14 вересня 1937 по 14 вересня 1945 рр., тобто рівно 8 років. 15 листопада 1945 р. Н. Д. Морозова отримала паспорт в управлінні НКВС по Дальбуду (Державний трест по дорожньому і промисловому будівництву в районі Верх­ ньої Колими) в м. Магадан36. Її попередній паспорт, яким вона користувалася в Україні, був знищений 16 листопада 1937 р. органами НКВС в м. Києві. Отримавши новий пас­ порт, вона почала працювати, але не за спеціальністю – з 20 жовтня 1945 р. як помічник бухгалтера, з листопада 1947 по березень 1956 рр. – бухгалтером. Місцем роботи Н.Д. Морозової була їдальня № 10 Держхарчторгу Держтресту «Колимснаб» Дальбуду МВС СРСР. Архівні документи свідчать, що Морозову тричі відзначено подяками керів­ ництва за сумлінну працю37. У серпні 1950 р. Н.Д. Морозова­Порайко вперше отримала право на відпустку на «ма­ терику» – можливість виїхати за межі Колими. Відпустка розпочалася 17 серпня того ж року, і вже 26 серпня на пароплаві «Ілліч» вона виїхала з Колими. Кінцевим місцем при­ буття для Морозової, за офіційними документами, мала стати м. Москва. Ця відпустка згідно з анкетою з відділу кадрів Держтресту «Колымснаб» протривала з 17 серпня 1950 по 23 березня 1951 рр.38 З якою метою Морозова їздила в Москву ще до початку широкої хвилі реабілітації репресованих, невідомо. Однак можна припустити, що ця поїздка могла бути спробою досягти реабілітації як себе, так і Василя Порайка. Звичайно, що ця стаття не претендує на першість дослідження процесу реабілітації В.І. Порайка як державного та партійного українського радянського діяча. Частково це питання було розглянуто в роботах А.І. Амонса та Л.М. Авраменка39, згадувалося в пра­ цях С.І. Білоконя40 в рамках дослідження репресій проти співробітників прокуратури та юристів загалом в 1920–1930­х рр. в Україні. Проте детальний огляд процесів довкола реабілітації ексгенпрокурора, заступника голови РНК УРСР В.І. Порайка в поєднанні з реабілітацією інших членів його сім’ї зроблено вперше. У цьому дослідженні ми оглядає­ мо матеріали, які не піддавалися аналізу попередніми дослідниками. Офіційно процес реабілітації В.І. Порайка почався 1 листопада 1954 р. Саме цього дня його дружина надіслала з м. Магадан, де на той час проживала, заяву до головної військо­ вої прокуратури СРСР. У зверненні вона коротко розповіла про походження свого чолові­ ка та його життєвий шлях, а також дала оцінку тим подіям, які вона пережила в ході ста­ лінських репресій. Вона зазначила, що з довідки від МВС їй стало відомо, що В.І. Порай­ ка було засуджено до 10 років таборів без права на переписку. Де знаходиться її чоловік на цей час, у МВС таких відомостей не було41. Звертаючись до керівництва головної військової прокуратури, вона просила перегля­ нути його справу та відповідно реабілітувати. Її не хвилювала та обставина, що з часу за­ судження пройшло 17 років, Надію Дмитрівну цікавило тільки одне – правда42. Влада не повідомила дружині про смертний вирок для її чоловіка, адже Василь Іванович був роз­ стріляний ще 25 жовтня 1937 р.43 17 листопада 1954 р. голова військової колегії Верховного Суду СРСР генерал­лейте­ нант юстиції О. Чепцов направив на ім’я начальника головного управління міліції при МВС СРСР генерал­лейтенанту М. Стаханову розпорядження про видачу Н.Д. Морозовій відділом РАЦС (імовірному одному з районних в м. Києві) свідоцтва про смерть її чолові­ 35 Свідчення Дроздовського Олега Ілліча. Народився 1969 р. в смт. Кути Косівського району Івано­Франківської області; освіта середня; проживає у м. Саскатун, провінція Саскачеван, Канада. Записано Бойдою А.В. 7.06.2023 р. 9 арк. 36 Государственный архив Магаданской области (далі – ГАМО). Ф. Л­168. Ящ. 419. Д. 5675. Личное дело Моро­ зовой Надежды Дмитриевны. Л. 2–4. 37 Там само. Л. 8. 38 Там само. 39 Амонс А.І. Репресовані генеральні прокурори УРСР. Радник юстиції. 2008. № 1 (8). URL: http://www.uap.org. ua/ua/journal/1_8.html?_m=publications&_t=rec&id=15343, Амонс А.І., Абраменко Л.М. Репресовані прокурори в Україні: документи, нариси, матеріали. Київ: Істина, 2009. 576 с. 40 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР, 1917–1941 рр. Київ, 2000. С. 37. 41 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 6. 42 Там само. Арк. 6 зв. 43 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 1. Арк. 235. Siverian chronicle. 2023. № 2 85 ка В.І. Порайка. Але правду знову приховали. Голова військової колегії ВС резюмував, що Порайко нібито помер від сердечного удару – паралічу серця 17 листопада 1938 р., відбуваючи покарання44. 23 листопада 1954 р. від військової колегії ВС СРСР на адресу Морозової Н.Д. у Магадан надійшло сповіщення про те, що її скарга прийнята в головну військову прокуратуру і справа її чоловіка розглядається45. 20 лютого 1955 р. Н.Д. Морозова пише лист до підполковника Біляєва – співробітника головної військової прокуратури СРСР, у якому повідомляє, що її справа не розглядається і відповіді на її скаргу теж немає. Вона звертається до прокурора з проханням прискорити розгляд обох справ – як на неї, так і на її чоловіка. У листі Морозова нагадує Біляєву про особисту зустріч з ним у Москві, де він справив на неї враження порядної та відповідаль­ ної людини. На думку репресованої, саме така людина, як Біляєв, могла б просунути спра­ ву та закінчити її розгляд на користь репресованих Порайків. Надія Дмитрівна також констатує, що ця реабілітація їй потрібна ще й з особистих причин – вона є обмеженою в правах, а її становище на роботі є непевним, і в будь­який момент її можуть звільнити. Ставлення до неї на робочому місці погане тільки через те, що вона з числа колишніх ув’язнених46. За її переконанням, скорочення на роботі не відбувається лише з тієї причини, що вона є дуже відповідальним працівником. З іншого боку, Морозова переконана, що таке став­ лення до неї не завжди зможе врятувати від звільнення. Вона просить прискорити розгляд як справи її чоловіка, так і своєї. У тому, що вони обоє будуть реабілітовані, вона навіть не сумнівалася47. 11 березня 1955 р. в заяві керівництву КДБ Н.Д. Морозова просить повернути їй вилу­ чені під час арешту в Києві в 1937 р. особисті речі – диплом про закінчення університету (1916) і свідоцтво (диплом) про закінчення аспірантури (1932). 15 квітня того ж року у відповідь на звернення Н.Д. Морозової начальник відділення КДБ при Раді міністрів УРСР Мельников повідомляв, що під час перевірки справи на неї та В.І. Порайка вказаних документів не виявлено. Зокрема, їх не було навіть в описі майна квартири № 10 на Чуд­ новського, 5, де проживала сім’я Порайка48. 9 листопада 1955 р. в.о. помічника головного військового прокурора СРСР майор юстиції О. Голобородько направив вказівку голові КДБ СРСР у справі репресованого В.І. Порайка скаргу від його дружини Н.Д. Морозової. При цьому зазначалося, що в КДБ направляється для розгляду архівно­кримінальна справа Порайка та вищезгадана скарга дружини для проведення додаткового розслідування в порядку ст. 365­370 КПК УРСР. Довідково наводяться дані, ким був і на яких посадах працював В.І. Порайко до свого арешту 13 серпня 1937 р., за що був засуджений військовою колегією ВС СРСР 24 жовтня 1937 р. у м. Києві до розстрілу з конфіскацією майна. Коротко згадана скарга Н.Д. Моро­ зової щодо ініціативи проведення реабілітації в справі В.І. Порайка, що може посприяти аналогічному процесу в її справі49. Відповідно до матеріалів справи Порайка О. Голобородько зазначає, що підґрунтям для засудження Порайка стали його досудові свідчення під час допитів слідством та част­ кове визнання вини в суді, виписки та копії протоколів допитів із інших кримінальних справ. На суді свідчення свідків не перевірялися, а самого Порайка в судовому порядку не допитали. Також зазначалося, що ст. 200 КПК УРСР у цій справі не була виконаною50. Додатково вказувалося, що в 1934 р. Порайко був начебто завербований в «контрре­ волюційну терористичну організацію» Юрієм Коцюбинським. У справі він допитаним не був, як і не були допитаними М.М. Попов та Я.Й. Якір, з якими Порайко підтримував контакти. Так само не були допитані й ті, кого нібито «завербував» Порайко в цю органі­ зацію – В. Легкий, А. Сенченко, І. Мусульбас та М. Михайлик. Не було допитано в проце­ суальному порядку і тих, з ким Порайко мав організаційні зв’язки у контрреволюційній діяльності – Б.В. Скарбек, С.М. Єнокян та ін. Із цих причин автор вказівки дійшов виснов­ ку, що слідство в справі В.І. Порайка було проведено вкрай поверхнево з порушеннями норм КПК УРСР51. Відтак постало питання про обґрунтованість засудження Порайка в 1937 р. та прове­ дення додаткової перевірки. Саме тому в. о. помічника головного військового прокурора 44 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. КНС: Контрольна справа В.І. Порайка. Арк. 24. 45 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 16– 16 зв. 46 Там само. Арк. 16–16 зв. 47 Там само. Арк. 17 зв. 48 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 2. Арк. 29– 30. 49 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 1. 50 Там само. Арк. 1–2. 51 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 2. Сіверянський літопис. 2023. № 2 86 СРСР О. Голобородько призначив проведення додаткового розслідування в справі В.І. Порайка. Прокурор особисто визначив 10 пунктів, які включали виконання необхід­ них процесуальних дій та строк їх виконання – до 20 лютого 1956 р.52 Зокрема, військова прокуратура вважала доцільним: перевірку фактів шпигунської ді­ яльності Порайка на користь Польщі в 1920 р.; підтвердження чи спростування інформа­ ції про його ініціативу виводу двох бригад ЧУГА на бік УНР та Польщі; вивчення свід­ чень усіх осіб, про кого свідчив Порайко або хто свідчив на нього, у тому числі слідство передбачало наведення детальних оглядових довідок у справах щонайменше з півсотні осіб; перевірка фактів вербування Порайком у контрреволюційну організацію названих ним осіб; пошук підтвердження контактів Порайка з агентами розвідок Польщі та Німеч­ чини; перевірка обґрунтованості обвинувачення Порайка у шкідництві в сільському гос­ подарстві, промисловості, будівництві автодоріг та зриві планів щодо місцевої протипо­ вітряної оборони у м. Києві шляхом перевірки архівних документів та додаткових допитів свідків; перевірка його біографії на основі документів із партійного архіву в Києві; зняття копій із документів, які характеризують його як із позитивної, так і негативної сторони; встановити дані про подальшу долю осіб, які вели справу Порайка в 1937 р. тощо53. Першочергово було проведено перевірку відомостей про перехід 2­ї та 3­ї бригад ЧУГА на бік поляків у квітні 1920 р. За довідками, які були подані Центральним держав­ ним архівом Червоної армії (ЦДАЧА, нині – Центральний архів Міністерства оборони РФ) та Центральним державним архівом Жовтневої революції і соціалістичного будів­ ництва УРСР у м. Києві (ЦДАЖР УРСР, з 1992 р. – Центральний державний архів вищих органів влади та управління України), будь­яких даних, що компрометують Порайка, та інформації про перехід двох бригад ЧУГА на бік поляків знайдено не було54. Для перевірки обвинувачень Порайка в шпигунстві на користь Польщі та Німеччини було здійснено пошук даних на таких фігурантів справи, як: Троян, Максимович, Турян­ ський та Скарбек. На прізвище Троян у Центральному державному Особливому архіві СРСР (ЦДОА СРСР) було знайдено понад 15 осіб, зокрема, у довідці наводилися біографії Вільгельма Трояна – подвійного німецько­польського агента, котрий активно діяв у 1919– 1932 рр., та Фелікса Трояна, який був польським шпигуном у 1939 р.55 Схожий результат дав пошук документів на фігуранта справи на прізвище Максимо­ вич – в архіві знайшлося також 15 осіб. Серед них був Карл Максимович (Саврич) (18.01.1892–17.07.1934), який, згідно з довідкою, від 1927 р. направлявся для проведення комуністичної пропаганди на території Німеччини зі збереженням контактів з англійськи­ ми та російськими (радянськими) комуністами. Відповідно до агентурного повідомлення з Праги, Максимович був дуже небезпечним агітатором. У газеті «Фоссіше Цейтунг» від 6 липня 1927 р. він фігурує як український націоналіст, а в «Охт Експрес» від 8 травня 1928 р. – як український націонал­комуніст56. Саме про цього члена ЦК КПЗУ давав свід­ чення Порайко в 1937 р. Огляд архівної кримінальної справи на ексчлена ЦК КПЗУ Романа Турянського (1894– 1940) не виявив будь­яких свідчень проти Порайка. Не дала позитивного результату щодо наявності свідчень проти Порайка й аналогічна перевірка архівної справи арештованого в 1933 р. Б.В. Шацького­Скарбека. У справі Ю.М. Коцюбинського Порайко як завербова­ ний ним також не проходив57. Для перевірки правдивості обвинувачення Василя Порайка щодо «шкідництва в про­ мисловості, будівництві і сільському господарстві та антирадянської діяльності» на поса­ ді заступника голови РНК УРСР (1930–1937) слідчими було проведено детальний огляд 38 архівних кримінальних справ58. Перевіряли справи на радянських партійних діячів за період 1920–1930­х рр. у Харко­ ві, Києві, Чернігові, Вінниці та інших містах УРСР. Зокрема перевірялися справи В. Лег­ кого, А. Сенченко, І. Мусульбаса, М. Василенка, М. Межуєва, М. Зіненка, М. Постолов­ ського, О. Лісовика, О. Триліського, І. Воробйова, Я. Сердюка, Л. Грушевського, І. Гаври­ лова, В. Богуцького та ін. У більшості випадків у матеріалах цих справ Порайко або не фі­ гурував зовсім, або, якщо й згадувався як керівник антирадянської української націоналіс­ тичної організації, то такі свідчення не були документально підкріплені. В окремих випадках спостерігався тиск з боку слідчих на допитуваних ними осіб. Так, до прикладу, Михайло Голубятников на досудовому допиті 25 серпня 1937 р. дав свідчен­ 52 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 2–5. 53 Там само. 54 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 8–9. 55 Там само. Арк. 11–12. 56 Там само. Арк. 13. 57 Там само. Арк. 15–33. 58 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 34–173. Siverian chronicle. 2023. № 2 87 ня про Порайка як про контактну особу організації з урядами Польщі та Німеччини й організатора шкідництва на автомобільних дорогах, а в судовому засіданні 24 жовтня 1937 р. заперечив усі надані ним раніше свідчення, заявивши, що він обмовив інших фігу­ рантів своєї справи, у тому числі – і Порайка, із яким у нього були добрі стосунки59. Такі ж випадки повторилися й під час судових засідань 1937–1938 рр. у справах Ф. Тесленка, М. Варфоломієва, І. Мірошниченка та ін.60 У довідці щодо справи голови Спілки письмен­ ників УРСР Антона Сенченка (1898–1937) зазначено, що на суді 28 березня 1937 р. він відмовився від свідчень, які дав на попередньому слідстві, та заявив, що вони були ним же вигадані в стані депресії61. Єдина очна ставка у справі Василя Порайка була проведена між ним та екснаркомом комунального господарства Миколою Межуєвим, про що згадувалося в нашій попередній статті. Було з’ясовано, що під час цієї слідчої дії Порайко не підтвердив свідчення Межує­ ва та назвав їх неправдивими, як і вербування в «організацію»62. Г.В. Терезанська (дружина А.А. Хвилі), переказуючи слова М.М. Крупеник (дружина П.П Любченка), стверджувала, що у Порайка було доручення від «організації» вийти на контакт з німецьким консулом у Києві та передати йому матеріали державного й оборон­ ного значення. У цій справі М.М. Крупеник допитана не була, її місце знаходження в 1955 р. не було відомим63, що не дивно, адже в ніч з 29 на 30 серпня 1937 р. П.П. Любчен­ ко та М.М. Крупеник були знайдені мертвими. Офіційна версія: Марію Миколаївну Кру­ пеник застрелив її чоловік Панас Любченко (голова РНК УРСР), який одразу ж вчинив суїцид. Можемо припустити, що подружжя стало жертвами спланованих злочинів НКВС, які надійно прикривалися владою. Адже не випадково співробітники НКВС у м. Києві у вересні 1937 р. збирали як позитивні, так і негативні відгуки щодо цієї події серед жителів столиці та тих, хто перебував у табірному ув’язненні64. Додатково була проведена перевірка фактів щодо «шкідницьких» вказівок В.І. Порай­ ка про вилучення в масовому порядку садиб у селян­одноосібників за невиплату податків у Хмельницькому (у міжвоєнний час – Проскурівському) міському та обласному виконко­ мах, яка не підтвердила наявності відомостей про ці події. Опитані в процесі перевірки І. Линник, З. Галак та М. Гутман, які працювали в ті роки в Шепетівському райвиконкомі та райкомі партії, подібних фактів не пам’ятали. Допитаний колишній землевпорядник Ді­ денко О.М. засвідчив, що за несплату податків і хлібопоставок в одноосібників конфіско­ вувалося майно, худоба, будівлі тощо. Про директиви щодо вилучення садиб у одноосіб­ ників за несплату податків йому не було відомо65. Матеріалів з цього питання у Прокуратурі СРСР та Комітеті Партійного Контролю, як про це говорив В.І. Порайко на допитах в 1937 р., також не було66. Перевірити наявність возів військового зразка та стан автотракторного парку в Київ­ ській та Вінницькій області, де Порайко нібито видавав свої шкідницькі розпорядження в 1930­х рр., не було можливим. Складність полягала також у тому, що архіви довоєнного часу (1918–1939 рр.) у Міністерстві сільського господарства УРСР не збереглися. Водно­ час, жодних постанов чи директив стосовно організації місцевої протиповітряної оборони м. Києва за 1936–1937 рр. за підписом В.І. Порайка у Раді Міністрів УРСР не було знайде­ но. Допитані свідки П. Гороховський та А. Шинкарьов, які працювали в той період у сек­ ретаріаті Комітету оборони, засвідчили, що стосовно місцевої ППО у 1936–1937 рр. Рад­ наркомом УРСР ухвалювалися відповідні постанови, в обговоренні яких брав участь і В.І. Порайко. На виконання цих постанов по місту Києву будувалися газосховища та інші оборонні об’єкти. Опитані Гороховський та Шинкарьов охарактеризували Порайка з по­ зитивного боку67. Як видно зі свідчень В.І. Порайка стосовно його нібито шкідницької діяльності в до­ рожньому будівництві, він був пов’язаний з керівником дорожньої будівельної організації України С.М. Єнокяном. Єнокян – це колишній начальник дорбуду Ушосдора НКВС УРСР. 1937 р. його було засуджено до розстрілу «за шкідництво». Кримінальна справа на нього у 1955 р. перевірялася КДБ при РМ УРСР. Опитані в 1955 р. свідки у справі Єнокя­ на В. Лизунов, С. Куценко, Б. Каган, І. Фурер, Д. Руденко, Г. Озерянський та В. Гоєр дали позитивну оцінку його діяльності. Цікаво, що В. Лизунов 23 листопада 1955 р. на допиті в 59 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 143–145. 60 Там само. Арк. 124–127, 132–135, 146. 61 Там само. Арк. 40–41. 62 Там само. Арк. 263. 63 Там само. Арк. 267. 64 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 51391­фп. Агентурна справа П.П. Любченка. Т. 1. Арк. 2–9. 65 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 174–185. 66 Там само. Арк. 183. 67 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 186–204. Сіверянський літопис. 2023. № 2 88 рамках перевірки у справі С.М. Єнокяна заявив, що 8 травня 1937 р. він дав неправдиві свідчення проти свого колишнього начальника через тиск та погрози від слідчого Єремен­ ка. У грудні 1955 р. справа Єнокяна з матеріалами перевірки була направлена в Головну військову прокуратуру для закриття за відсутністю складу злочину68. Справа за обвинуваченням М.М. Попова, якого на допитах згадував В.І. Порайко, за рішенням Військової колегії ВС СРСР від 14 березня 1956 р., була закрита за відсутністю складу злочину69. Виходячи з вивчення вказаних оглядових довідок на цих та інших фігурантів справи В.І. Порайка, можна дійти таких висновків. По­перше, ця кримінальна справа була пов­ ною фальсифікацією на замовлення Москви. На наш погляд, Порайко, як і інші члени українського радянського уряду, був «незручним» для московських більшовиків – він був противником подальшого згортання процесів українізації, збільшення експлуатації укра­ їнських людських і природніх ресурсів та повної втрати самоідентифікації української держави. По­друге, практика фіктивних свідчень та стандартних «штампованих» звинува­ чень масово застосовувалася московським комуністичним режимом для знищення будь­ якої опозиції чи національної еліти. Не дотримувалися навіть норми чинного законодавст­ ва в галузі кримінального права та процесу, що не давало ні найменшого шансу на спра­ ведливий суд чи захист для обвинувачених. Висновком за результатами перевірки, проведеної слідчими спецвідділу КДБ УРСР у справі В.І. Порайка, яку було завершено 27 квітня 1957 р., пропонувалося направити спра­ ву на розгляд у Головну військову прокуратуру на предмет скасування вироку Військової колегії Верховного суду СРСР від 24 жовтня 1937 р. та закрити цю справу за відсутністю складу злочину70. 16 травня 1956 р. військовим прокурором КВО генерал­майором юстиції І. Бударгіним подано протест у порядку нагляду у справі Н.Д. Морозової. Була внесена пропозиція що­ до скасування постанови особливої наради НКВС («трійки») СРСР у справі Морозової­ Порайко від 4 листопада 1937 р. Основними підставами для скасування цього рішення Бу­ даргін вважав те, що проти Морозової не було висунуто жодних обвинувачень, її засудже­ но виключно як члена сім’ї зрадника Батьківщини, однак проведені нові слідчі дії у спра­ ві Порайка (тобто описана вище перевірка) довели, що чоловік Морозової був засуджений безпідставно. Прокурор просив скасувати постанови ОН НКВС від 4.11.1937 р. та закри­ ти справу за відсутністю складу злочину. Військовий трибунал КВО у визначенні за № 533/0­56 від 19 червня 1956 р. задовільнив протест військового прокурора КВО, і, отже, Н.Д. Морозова стала вважатися реабілітованою71. По отриманні довідки про реабілітацію Н.Д. Морозова звернулася до голови військо­ вого трибуналу КВО з листом, у якому зазначила, що вона отримала довідку про власну реабілітацію, але довідки стосовно реабілітації її чоловіка В.І. Порайка вона не має. У від­ повіді на цей лист заступник голови військового трибуналу КВО полковник юстиції За­ харченко відповів, що справа перебуває на розгляді Головної військової прокуратури в Москві72. 3 вересня 1956 р. у висновку ГВП, який було затверджено генпрокурором СРСР Р.А. Руденком, були уточнені певні обставини проведеної в листопаді 1955 – березні 1956 рр. перевірці справи В.І. Порайка. Зокрема, увагу привертає той факт, що протоколи допитів окремих свідків у справі фігуранта були повністю сфальсифіковані. До прикладу, долучений протокол справи В.Н. Богуцького в справі останнього був відсутній. Висновок Головної військової прокуратури СРСР погоджував пропозиції слідства КДБ УРСР щодо безпідставних звинувачень та засудження В.І. Порайка в 1937 р., на підставі чого у Вій­ ськову колегію Верховного Суду СРСР направили пропозицію про скасування вироку у справі Порайка за нововиявленими обставинами та закриття справи за відсутністю складу злочину. Ухвалою Військової колегії Верховного Суду СРСР від 26 березня 1957 р. за № 4­н 019457/56 В.І. Порайка було реабілітовано. 8 липня 1957 р. комісією партконтролю при ЦК КПРС його було реабілітовано в партійному відношенні73. У межах компенсації за майно, вилучене та арештоване за рішеннями Військової коле­ гії ВС СРСР у 1937 р., улітку 1957 р. Н.Д. Морозовій було повернуто кошти, в які воно було оцінено з урахуванням тієї суми готівки і облігацій, які також були вилучені слідст­ вом. Повторна спроба Надії Дмитрівни віднайти свої дипломи, які могли б сприяти її пра­ 68 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 205–231. 69 Там само. Арк. 232–233. 70 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 2. Арк. 270. 71 ЦДАГОУ. Ф. 263. Оп. 1. Спр. 36569. Кримінальна справа Н.Д. Морозової (Морозової­Порайко). Т. 1. Арк. 37– 42. 72 Там само. Арк. 46–47. 73 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. Т. 1. Арк. 236–240. Siverian chronicle. 2023. № 2 89 цевлаштуванню за спеціальністю, родинні фотографії та листи полтавського письменника Володимира Короленка до Василя Порайка, які, на думку Морозової, мали всесоюзну цін­ ність, не була успішною. Влада посилалася на те, що вказані речі були відсутні в описах вилученого майна Порайків74. У 1960 р. Н.Д. Морозова звернулася до КДБ з проханням видати їй довідку про те, що до арешту в 1937 р. вона проживала в м. Києві. Її прохання було задоволено, що давало можливість знову оселитися в столиці України75. Після 1963 р. будь­яких згадок про Н.Д. Морозову у справі В.І. Порайка більше не бу­ ло. Станом на поч. 1960­х рр. вона проживала на вул. Пушкінській 42/2, кв. 15. У довідці КДБ СРСР для Миколаївського будинку офіцерів від 23 листопада 1963 р. зазначено, що точно не відомо про те, чи ще є в живих Н.Д. Морозова, адже дані про місце її проживан­ ня не були уточненими76. Як склалась її доля після реабілітації, наразі невідомо, як і доля сина Порайків – Всеволода. Висновки. Процес реабілітації Василя Івановича Порайка (1888–1937), якого безпід- ставно засудили 24 жовтня 1937 р. у ході сфабрикованої справи проти українських ра- дянських вищих партійних діячів, тривав з 1 листопада 1954 по 26 березня 1957 рр. Його ініціатором виступила дружина – Надія Дмитрівна Морозова (Морозова-Порайко), яка також була засуджена як член сім’ї зрадника Батьківщини та відбувала покарання в 1937–1945 рр. в одному із трудових таборів на Колимі. Вимагаючи справедливості ще з 1939 р., вона змогла домогтися бажаного лише в 1957 р. Основною умовою, за якої став можливим процес реабілітації репресованих у сталінських період осіб, була так звана «хрущовська відлига» (1953–1964) – зміна влади в СРСР після смерті Сталіна, викриття культу особи та деяке пом’якшення радянського режиму. Нам, очевидцям сучасних звірств, що творять на окупованих територіях України в 2014–2023 рр. нащадки більшовицького режиму в РФ, варто розуміти, що якою б не була політична влада в Кремлі, незалежно від суспільно-політичного устрою, вона століття- ми не змінює своєї репресивної та імперської суті. Сталінські репресії, голодомор, депор- тації 1920–1940-х рр. та половинчасті реабілітації в післявоєнний час в 1950–1980-х рр. це лише підтверджують. Історія засудження В.І. Порайка та членів його родини, з по- дальшою реабілітацією та приховуванням документів і фактів, – яскравий приклад ідео- логічного та національного утиску, який чинила та чинить Росія щодо України. Імовірно, у недалекому майбутньому ми станемо свідками, як росіяни «розвінчують» культ особи Путіна, повторюючи уже знайомий сценарій. Додаток Подружжя Василя та Надії Порайків (Морозова-Порайко) на одній із партконференцій у Москві в середині 1920-х рр. Фото із приватного архіву О.І. Дроздовського. 74 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. КНС: особова справа. Арк. 54–57. 75 ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 40215­фп. Кримінальна справа В.І. Порайка. КНС: контрольна переписка. Арк. 27–28. 76 Там само. Арк. 29. Сіверянський літопис. 2023. № 2 90 References Amons, A. (2008). Represovani heneralni prokurory URSR [Repressed general prosecutors of the USSR]. Radnyk yustytsii – Counselor of justice, 1 (8). Amons, A., Abramenko, L. (2009). Represovani prokurory v Ukraini: dokumenty, narysy, materialy [Repressed prosecutors in Ukraine: documents, essays, materials]. Kyiv, Ukraine. Bilokin, S. (2000). Masovyi teror yak zasib derzhavnoho upravlinnia v SRSR 1917–1941 rr. [Mass ter­ ror as a tool of state administration in the USSR in 1917–1941]. Kyiv, Ukraine. Boida, А. (2022). Prychyny fizychnoi likvidatsii Vasylia Ivanovycha Poraika v 1937 r. [Reasons for the physical liquidation of Vasyl Ivanovych Poraiko in 1937]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 99–114. Бойда Андрій Васильович – магістр політології, краєзнавець (Івано­Франківськ, Україна). Boida Andriy – magister of political science, local historian (Ivano­Frankivsk, Ukraine). E­mail: boida29serpnia@gmail.com MAIN LEGAL PROCEEDINGS REGARDING THE POSTHUMOUS REHABILITATION OF V.I. PORAYKО IN 1954–1957 The purpose of the publication is to research and analyze the events surrounding the rehabilitation of the former deputy chairman of the council of peopleʼs commissars of the USSR in 1930–1937 and general prosecutor in 1927–1930 Vasyl Ivanovich Porayko (1888–1937) and his wife, ex-editor of the preschool literature department in the publication «Soviet School» (Kyiv), Nadia Dmitrivna Porayko-Morozova (1891–?). Research methods. The use of methods of source analysis contributed to the systematization of primary information (criminal cases against V.I. Porayko, N.D. Morozova-Porayko, A. Khvylya, an agent case against P. Liubchenko and other archival documents) and the use of the historical and systematic me- thod allowed to study the main legal procedures around the posthumous rehabilitation of V.I. Porayko in 1954–1957 and to summarize the obtained information. Scientific novelty. The consequences of the arrest and physical liquidation of V. Porayko in 1937 for his family in Kyiv in 1937–1939 and for the family in Galicia in 1945–1946 were analyzed. To conduct a proper research, previously unpublished archival docu- ments from the funds of the State security service of Ukraine, GAMO, the archive of the Security service of Ukraine in the Ivano-Frankivsk region of the Central Ukrainian state administration of Ukraine and other archival departments of Ukraine and the Russian Federation were put into scientific circulation. Conclusions. The rehabilitation process of V.I. Porayko (1888–1937), who was unjustly convicted on October 24, 1937 in the fabricated case against Ukrainian Soviet senior party figures, lasted from Novem- ber 1, 1954 to March 26, 1957. It was initiated by Poraykoʼs wife – Nadiia Dmytrivna Morozova (Morozo- va-Porayko), who was also convicted as a family member of a traitor to the Motherland and served her pu- nishment in a labor camp on the Kolyma in 1937–1945. Demanding justice since 1939, she was able to achieve what she wanted only in 1957. The main condition under which the process of rehabilitation of those repressed during the Stalinist period became possible was the so-called «Khrushchev thaw» (1953– 1964), a change of power in the USSR after Stalinʼs death, the exposure of the cult of personality, and a certain relief of the Soviet regime. Key words: Porayko, Morozova-Porayko, repression, rehabilitation, Main State Archive of the Security Service of Ukraine, Central State Archive of Public Associations of Ukraine. Дата подання: 15 березня 2023 р. Дата затвердження до друку: 20 квітня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Бойда, А. Основні юридичні процеси щодо посмертної реабілітації В.І. Порайка в 1954–1957 рр. Сіверянський літопис. 2023. № 2. С. 79–90. DOI: 10.58407/litopis.230209. Цитування за стандартом APA Boida, А. (2023). Osnovni yurydychni protsesy shchodo posmertnoi reabilitatsii V.I. Poraika v 1954– 1957 rr. [Main legal proceedings regarding the posthumous rehabilitation of V.I. Poraykо in 1954–1957]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 79–90. DOI: 10.58407/litopis.230209.

Схожі ресурси