Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)

Висвітлено представлення війни у найголовніших темпоральних конструкціях від доби античної історіографії до сучасності. Наголошено, що війна посідала особливе місце у всіх проєкціях і конструкціях історичного часу, оскільки генерувала масштабні трансформації всіх воюючих суспільств. Класична істор...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Ясь, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192943
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.) / О.В. Ясь // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 4. — С. 62-71. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-192943
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1929432023-07-24T14:36:12Z Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.) Ясь, О.В. З кафедри Президії НАН України Висвітлено представлення війни у найголовніших темпоральних конструкціях від доби античної історіографії до сучасності. Наголошено, що війна посідала особливе місце у всіх проєкціях і конструкціях історичного часу, оскільки генерувала масштабні трансформації всіх воюючих суспільств. Класична історіографія запропонувала багатоманітне осмислення війни як добірки повчальних прикладів для людського Ratio; культу героїзму та пантеону слави; розриву еволюційного плину чи поступового руху історії або, навпаки, пришвидшення його темпів у світлі факторного аналізу; кривавої ціни, яку вимушено сплачує суспільство за невпинний поступ, і т. ін. Підкреслено, що у світлі некласичної історіографії війна подавалася як один з викликів, який спричиняє піднесення чи, навпаки, занепад цивілізації; кумулятивний поштовх, що окреслює ритміку історичного руху; травматичний досвід екзистенції людини; тотальна соціокультурна катастро- фа, яка продукує ефект світоглядної кризи і масової травми для всього соціуму. Обґрунтовано думку, що сучасну російсько-українську війну доречно представляти як Війну з Росією за Незалежність України. Акцентовано увагу на національних, антиколоніальних, екзистенційних смислах та історичному значенні цієї війни як висліду багатовікових змагань за Визволення та Незалежність України. The article explores the representation of war in the most important temporal constructions starting from the epoch of ancient historiography to the present. It is accented that war was taking up a specific place in all projections and constructions of historical time because it generated extensive transformations of all belligerent societies. It is revealed that classical historiography has proposed diversified interpretation of war as a selection of didactic examples for human ratio; a cult of heroism and pantheon of glory; a rupture of evolutional course or gradual history movement, or, conversely, acceleration in its rate in the context of factor analysis; a blood price the society has to pay for ceaseless progress, etc. It is emphasized that from the perspective of non-classical historiography the war was presented as one of the challenges entailing growth or, conversely, decline of civilization; cumulative impetus outlining the historical development rhythmics; traumatic experience of human existence; total socio-cultural catastrophe, producing effect of the world-view crisis and mass trauma to the entire society. The opinion is substantiated that current Russo-Ukrainian war shall be represented as the war with Russia for Independence of Ukraine. Attention is focused on national, anticolonial, existential senses and historical meanings of the war as the result of the centuries-old aspirations for Liberation and Independence of Ukraine. 2023 Article Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.) / О.В. Ясь // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 4. — С. 62-71. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.04.062 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192943 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Ясь, О.В. Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.) Вісник НАН України
description	Висвітлено представлення війни у найголовніших темпоральних конструкціях від доби античної історіографії до сучасності. Наголошено, що війна посідала особливе місце у всіх проєкціях і конструкціях історичного часу, оскільки генерувала масштабні трансформації всіх воюючих суспільств. Класична історіографія запропонувала багатоманітне осмислення війни як добірки повчальних прикладів для людського Ratio; культу героїзму та пантеону слави; розриву еволюційного плину чи поступового руху історії або, навпаки, пришвидшення його темпів у світлі факторного аналізу; кривавої ціни, яку вимушено сплачує суспільство за невпинний поступ, і т. ін. Підкреслено, що у світлі некласичної історіографії війна подавалася як один з викликів, який спричиняє піднесення чи, навпаки, занепад цивілізації; кумулятивний поштовх, що окреслює ритміку історичного руху; травматичний досвід екзистенції людини; тотальна соціокультурна катастро- фа, яка продукує ефект світоглядної кризи і масової травми для всього соціуму. Обґрунтовано думку, що сучасну російсько-українську війну доречно представляти як Війну з Росією за Незалежність України. Акцентовано увагу на національних, антиколоніальних, екзистенційних смислах та історичному значенні цієї війни як висліду багатовікових змагань за Визволення та Незалежність України.
format	Article
author	Ясь, О.В.
author_facet	Ясь, О.В.
author_sort	Ясь, О.В.
title	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)
title_short	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)
title_full	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)
title_fullStr	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)
title_full_unstemmed	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)
title_sort	війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні президії нан україни 8 лютого 2023 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2023
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192943
citation_txt	Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.) / О.В. Ясь // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 4. — С. 62-71. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT âsʹov víjnauproêkcíâhíkonstrukcíâhístoričnogočasuzamateríalamidopovídínazasídanníprezidíínanukraíni8lûtogo2023r
first_indexed	2025-07-16T18:49:20Z
last_indexed	2025-07-16T18:49:20Z
_version_	1837830521151815680
fulltext	62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (4) ВІЙНА У ПРОЄКЦІЯХ І КОНСТРУКЦІЯХ ІСТОРИЧНОГО ЧАСУ За матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 року Висвітлено представлення війни у найголовніших темпоральних конструк- ціях від доби античної історіографії до сучасності. Наголошено, що війна посідала особливе місце у всіх проєкціях і конструкціях історичного часу, оскільки генерувала масштабні трансформації всіх воюючих суспільств. Класична історіографія запропонувала багатоманітне осмислення війни як добірки повчальних прикладів для людського Ratio; культу героїзму та пантеону слави; розриву еволюційного плину чи поступового руху історії або, навпаки, пришвидшення його темпів у світлі факторного аналізу; кри- вавої ціни, яку вимушено сплачує суспільство за невпинний поступ, і т. ін. Підкреслено, що у світлі некласичної історіографії війна подавалася як один з викликів, який спричиняє піднесення чи, навпаки, занепад цивілізації; кумулятивний поштовх, що окреслює ритміку історичного руху; травма- тичний досвід екзистенції людини; тотальна соціокультурна катастро- фа, яка продукує ефект світоглядної кризи і масової травми для всього со- ціуму. Обґрунтовано думку, що сучасну російсько-українську війну доречно представляти як Війну з Росією за Незалежність України. Акцентовано увагу на національних, антиколоніальних, екзистенційних смислах та іс- торичному значенні цієї війни як висліду багатовікових змагань за Визво- лення та Незалежність України. Ключові слова: війна, темпоральні конструкції, історичний час, класична історіографія, некласична історіографія, Війна за Незалежність України. Історія розгортається в часі та просторі. Навіть більше, на- родження історієписання, принаймні його західної версії, пов’язане з ефектом «ущільнення» історичного часу. Йдеться про напрочуд насичену «просторову історію» — майже одно- часне політичне буття кількох сотень міст-держав на невеликій території давньої Греції і Середземномор’я. Приміром, лише в «Афінській політії» Аристотеля згадується про устрій 158 дер- жав — давньогрецьких і варварських [1, c. 2]. Для порівняння згадаємо, що 2022 р. членами світової спільноти ООН були 193 держави. Такий сплеск політичного життя давньогрецької ЯСЬ Олексій Васильович — член-кореспондент НАН України, провідний науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.04.062 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 4 63 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Проте водночас антична людина вважала, що з війни починається новий цикл історичного життя. Якнайкраще тодішні уявлення про ві- йну передає заувага, яку приписують філософу Геракліту Ефеському, — «війна є батьком усього сущого» [5, c. 94—95]. Відтоді війну розглядали як переломний / критичний / особ ли вий / сак- раль ний / первинний і навіть міфологічний іс- торичний час, яким завершувалася чи розпочи- налася нова доба у темпоральних конструкціях історієписання різних періодів та епох. Давній Рим був спадкоємцем давньогрець- кої традиції представлення війни, хоча істотно її трансформував. У республіканському Римі війна була визначальним тереном політично- го, громадського і навіть культурного життя. Війна перетворилася на універсальний по- літичний капітал, який формував наріжну основу суспільної культури. Адже необхідний ореол для виборів на державні посади, які під- тверджували належність до правлячої верстви, можна було здобути лише на війні [6, c. 237]. Тому історія давнього Риму як республіки ре- презентувалася у світлі тріумфів на політич- ній авансцені великих полководців, таких як Гай Марій, Луцій Сулла, Гней Помпей і слав- нозвісний Цезар. На цьому войовничому по- літичному підмурку постала Римська імперія та її славнозвісний Pax Romana. Цей римський мир де-факто був наслідком цілої епохи трива- лих воєн. Адже Римська імперія укладала мир тільки на своїх умовах і тільки з позиції пере- моги та сили. Римські тріумфи назавжди стали симво- лом-зразком репрезентації переможної війни в імперській культурі. Недаремно в давньо- римській культурі подавався образ імператора як тріумфуючого військового вождя, зокрема коли йшлося про взаємини з іншими народа- ми [7, c. 246—247]. Від часів давнього Риму військова ритуалізація політичної культури перетворилася на неодмінну складову всіх ім- перських проєктів як середньовіччя, так і мо- дерного часу. Цей аспект є дуже важливим для розуміння природи неоімперського проєкту сучасної Росії як спадкоємиці імперії Романо- вих і Радянського Союзу. ойкумени привів до появи античної людини з особливими культурними потребами. У мета- форичному розумінні якраз у цей момент істо- ричного часу народився як автор-історик, так і читач-споживач — громадянин поліса. Знаковим аспектом народження історієпи- сання є те, що найперші «Історії» — Геродота і Фукідіда — були розповідями про великі ві- йни, які перевернули античний світ. «Історія» Геродота — це оповідь про греко-перські війни 500—449 рр. до н.е. (з перервами). Виклад Фу- кідіда — про війну Афін зі Спартою, відому як Пелопоннеська війна 431—404 рр. до н.е. У репрезентації Геродота війна була чимось аб- сурдним, що начебто розгортається поза люд- ською волею як вислід божого втручання. Не- даремно Геродот навіть приписує лідійському владарю Крезу промовистий вислів: «Винува- тий в усьому цьому бог еллінів, який підбурив мене воювати. Адже нема такого дурного, хто віддавав би перевагу війні перед миром. Під час війни діти ховають батьків, а батьки — ді- тей» [2, с. 38—39]. Натомість Фукідід здебільшого спирався на прагматичну стратегію пояснення. Причи- ни Пелопоннеської війни він вбачав у страхах Спарти перед зростанням афінської могут- ності [3, c. 43]. Крім того, Фукідід був першим істориком, який простежив, як запускається маховик війни. За його візією, Пелопоннеська війна була практично неминучою з огляду на відмінний розвиток Афін і Спарти протягом кількох попередніх поколінь. Відтоді склалися первісні традиції пред- ставлення війни — оповідальна і дещо зверх- ня (Геродота) та прагматична й утилітарна (Фукідіда). Обидва автори сформували анти- чну парадигму репрезентації війни як критич- ної частини циклу історичного буття. Війну розглядали як жахливе і навіть травматичне історичне явище. Не випадково ще в давньо- грецькі часи склалося розуміння того, що по- трібні певні практики, аби повернути воїнів до рутини мирного життя з родинами й сусідами. Скажімо, в Афінах такі практики передбачали ритуальні танці, спортивні змагання, театраль- не дійство [4, c. 183]. 64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Кожна наступна історична доба вирізнялася іншими типами воєн і додавала нові контексти для їх представлення в історіографії. Ще за античної доби у давньому Римі розгорнулися громадянські війни за перерозподіл політич- ної влади, зокрема за перехід від республіки до імперії. Середньовіччя зазвичай представлено війнами-завоюваннями феодальних володінь, у процесі яких постала низка європейських держав. Ренесанс приніс кардинальні техноло- гічні, матеріальні й інтелектуальні зрушення у розумінні та репрезентації війни, які часто- густо пов’язують з використанням у воєнних діях пороху і вогнепальної зброї. Відтоді ві- йну намагалися представити як процес, який можна організувати і навіть викласти у вигля- ді своєрідних формул наукових трактатів, що узагальнювали та систематизували практич- ний військовий досвід [8, c. 19]. Однак ще більш важливими були ментальні зміни, соціальні, політичні та культурні транс- формації, які істотно розширили й урізноманіт- нили причини і рушійні сили воєн. Реформація і Контрреформація започаткували релігійні війни, або війни за віру. Епоха великих геогра- фічних відкриттів — торгівельні війни за сфери домінування й заморські володіння. Доба ран- нього Модерну — коаліційні війни, зумовлені змаганнями за континентальну рівновагу чи її порушення між великими європейськими дер- жавами. Новий час розпочався під гуркіт рево- люційної війни у Франції, що перетворилася на серію наполеонівських, або європейських, війн кінця XVIII — початку ХІХ cт. «Довге» ХІХ ст. (так означують добу від кінця XVIII ст. до 1914 р.) стало часом колоніальних війн. ХХ ст. увійшло в історію як доба світових, національ- них, антиколоніальних і низки інших воєн. Утім, майже всі типології для репрезентації війни є релятивними і переважно прикладни- ми. Адже війна є дуже складним і багатови- мірним явищем. Наприклад, війна Голландії з Іспанією, або Нідерландська війна за Незалеж- ність, 1568—1648 рр. одночасно була револю- ційною та релігійною війною. Годі навіть просто перелічити духовні, куль- турні, інтелектуальні та світоглядні метамор- фози, які генерували війни на теренах істо- рієписання. Зрештою, війни великих держав XVII—XVIIІ ст. кардинально розсунули про- сторові межі та прискорили метаморфози іс- торичного часу. Тож класична історіографія у вигляді просвітницького раціоналізму, роман- тизму та позитивізму запропонувала різні спо- соби представлення війни. Просвітницьке історієписання спиралося на лінійно-висхідну концепцію історичного часу, зорієнтованого на прийдешність. Майбутнє мало стати добою тріумфу людського Розуму, втіленого у побудові досконалого суспільства під владою просвічених монархів. У цій часо- вій конструкції минувшина сприймалася як добірка повчальних — позитивних і негатив- них — прикладів для людського Ratio. Війна репрезентувалася як конфлікт просвітниць- кого Розуму із залишками нерозумності, про- тистояння між просвітницькими державами і варварськими країнами. Натомість романтичне історієписання за- пропонувало ірраціональну концепцію істо- ричного часу, звернену не до гаданої прийдеш- ності, а назад — до минувшини. Для роман- тиків час був якоюсь неподільною духовною матерією, яку неможливо виміряти — можна лише вжитися в неї, відчути й уявити. Ідеаль- ним історичним часом європейські романтики вважали пізнє середньовіччя або ранній Мо- дерн. Відтак у романтичному представленні війна сприймалася як історична драма, яка ви- водила на авансцену історії колективного ге- роя — народ/націю. Отже, війна у романтичному історієписанні розглядалася з позицій культу героїзму народу й пантеону слави його провідників. Не випадко- во найвизначніший український історик-ро- мантик Микола Костомаров називав козацьку добу в історії України «наш героїчний вік, пе- ріод лицарства, доблесті, поезії» [9, c. 114]. Від- тоді апологія слави та героїзму в тій чи іншій подобі побутує майже в усіх репрезентаціях війни, але звичайно у модифікованому вигляді. Позитивістське історієписання, немовби на- слідуючи просвітницьких раціоналістів, вису- нуло прогресистську концепцію історичного ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 4 65 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ часу. Вона була скерована на творення кращої, поступової майбутності. Відтак ідею Вічного Бога заступила ідея «вічного» чи невпинного Поступу. У істориків вона побутувала як ево- люційна поступовість, яку доволі часто мета- форично називали «колесом» історії. У межах позитивістського історієписання війна досить часто розглядалася як неодмінна ціна, яку суспільству доводилося сплачувати за невпинний Поступ. Саме як кривава данина суспільства переможному поступу й тріумфу індустріальної Півночі над рабовласницьким Півднем репрезентувалася Громадянська ві- йна у Сполучених Штатах 1861—1865 рр. Утім, позитивістські підвалини наукового світогляду більшості тодішніх істориків зовсім не означали єдності поглядів щодо репрезен- тації й оцінок тієї чи іншої війни. Це виразно простежується у заувазі М. Грушевського сто- совно дуже суперечливої суспільної рецепції Першої та Другої Балканських воєн 1912— 1913 рр. «“Війна має своє право”, вона не може бути гуманною, і до неї не можна приступати з міркою культурних вимог — так починають ви- словлюватися навіть признані й щирі оборонці культури, справедливості і гуманності, коли їх захоплює якимсь боком інтерес боротьби, і от ся «власть війни» над сучасним чоловіком, яка раптом прокидається від перших стрілів, від запаху пролитої крові і ломить прийня- ті гуманні і культурні погляди, — се страшна осторога, memento mori сучасної цивілізації і всього нашого життя», — зазначав автор мону- ментальної «Історії України-Руси» [10, c. 454]. На перший погляд, видається, що тодішні концепції історичного часу та репрезентації війни нині становлять науковий інтерес лише для істориків. Та це враження оманливе. На- приклад, Столітня війна 1337—1453 рр. (з пе- рервами) відома практично кожній людині. Переважна більшість наших сучасників сприй- мають Столітню війну майже як незаперечний історичний факт. Однак не лише англійці та французи XIV—XV cт., а й їхні нащадки XVI, XVII і XVIII віків ніколи навіть не чули про Столітню війну. Це — конструкт романтичної, згодом позитивістської історіографії ХІХ ст. Його створили історики для того, щоб написа- ти історичні «біографії» французької й англій- ської націй. Тобто для єдиної репрезентації війн п’яти поколінь королів двох ворогуючих династій — англійських Плантагенетів і французьких Валуа, які тривали протягом 116 років, було сконструйовано термін Столітня війна [11, c. 1—2]. Якщо висловлюватися сучасною нау- ковою мовою, цей термін ілюстрував, як домо- дерні ідентичності ставали націями. Ба більше, війна англійського Леопарда й французької Лілії (символи ворожих королівських домів) перетворилася на масовий образ європейської культури ХХ ст. Відтак Західна Європа пізньо- го середньовіччя сьогодні неодмінно асоцію- ється зі Столітньою війною. Цій війні присвя- чено десятки кінострічок, сотні літературних і мистецьких творів. Концепт «Столітня війна» був таким прива- бливим, що історик Дж. Сілі, відомий своїми класичними працями з історії британського імперіалізму, 1883 р. запропонував новий тер- мін — «Друга столітня війна» [12, c. 24, 29—31]. Цей термін і досі побутує для позначення більш як двадцяти воєн Англії з Францією (за учас- ті інших країн) протягом 1689/1714—1815 рр. Здавалося б, історична постать Наполеона і розмах європейських війн того часу забезпе- чать цьому конструкту незаперечний успіх. Та цього не сталося. Адже інерційні повто- ри не є продуктивними. І справа не лише у шлейфі калькування попереднього концепту. Конструкт «Друга столітня війна» не переда- вав знакової метаморфози того часу. Він не ві- дображав тектонічних зсувів подвійної рево- люції на межі XVIII—ХІХ ст. — промислової і політичної, переходу від Раннього модерну до Нового часу. Натомість перший концепт Сто- літня війна став знаковим для репрезентації процесу творення західноєвропейських на- цій. Відмінна доля конструктів двох Століт- ніх війн свідчить, що репрезентація війни не є виключно академічною проблемою. За пев- них умов проблема представлення війни стає больовою чи критичною точкою для всього суспільства. 66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Позитивістське світобачення наприкінці ХІХ ст. сформулювало та спробувало відпові- сти й на інше питання. Якою буде прийдешня війна у ХХ ст.? Ще 1898 р. економіст і банкір єврейсько-польського походження І. Бльох опублікував 6 грубезних томів під назвою «Будущая война…». Він передрікав зіткнення багатомільйонних армій, мобілізацію десятків мільйонів осіб, тривалу, спустошливу позицій- ну війну. Ба більше, автор був переконаний, що війна стане катастрофою для всіх учасників. Шеститомник був немовби пронизаний перед- чуттям жахливої окопної війни. Однак прогноз І. Бльоха про більшу міцність Російської імперії як переважно землеробської країни, порівняно із західними індустріальни- ми державами, виявився хибним [13, c. 828]. З висоти нашого часу очевидно, що позитивіст- ський факторний аналіз, який у побутував у вигляді тієї чи іншої версії «теорії факторів», здебільшого був «сліпим», коли йшлося про метаморфози життя історичної людини. На- вряд чи хтось міг на зламі ХІХ—ХХ ст. уяви- ти жахливі наслідки руйнування традиційних структур і ритмів життя багатомільйонної се- лянської маси, якій у Першу світову війну до- велося вдягнути однострій. Тим паче, що цей процес органічно сполучився з поширенням найрадикальнішої лівацької ідеології — біль- шовизму. У результаті крихітна партія профе- сійних революціонерів створила один з най- кривавіших тоталітарних режимів у світі. Вплив Першої світової війни на конструю- вання історичного часу був тектонічним. Адже маховик Великої війни розкручувався на хви- лі її нечуваної підтримки у всіх країнах. На такому культурному тлі проблема вини і відпо- відальності сторін за початок Першої світової війни поставала особливо гостро. Питання про те, як саме було запущено колесо війни від фа- тального вбивства в Сараєві до початку бойо- вих дій, вивчалося в сотнях історичних студій. В англомовній історіографії навіть порівнюва- ли початок Першої світової війни з викладом Фукідіда про розгортання Пелопоннеської ві- йни, хоча їх відокремлювало понад 2300 років [4, c. 178]. Перша світова війна кардинально похитнула ідею «вічного» Поступу та європоцентричної палітри світу. Велика війна відкинула на мар- гінеси лінійні, еволюційні і стадіальні концепції. Натомість у міжвоєнний час виняткового по- ширення набула морфологія всесвітньої істо- рії О. Шпенглера. Його «Присмерк Європи» став інтелектуальним символом міжвоєнної кризи західного світу. О. Шпенглер розглядав всесвітню історію як калейдоскоп із восьми замкнутих організмів-культур, які мали свої цикли життя, хоча потенційно визнавав мож- ливість конституювання дев’ятої культури. Відтак історичний час дедалі частіше репре- зентують у вигляді циклічних і полісинхроніч- них конструкцій. З «Присмерком Європи» О. Шпенглера по- в’я зують традицію протиставлення культури та цивілізації, хоча її предтечі побутували й ра- ніше. У межах такого протиставлення війна ре- презентувалася як хвороба зростання цивіліза- ції чи неодмінний симптом її занепаду. Скажі- мо, Першу світову війну О. Шпенглер подавав як неминучий зовнішній вияв кризи західної культури, зумовленої станом буття «історич- ного організму» [14, c. 46—47]. І, звісно, у між- воєнний час не бракувало передбачень нової світової війни. Наприклад, галицький історик Степан Томашівський ще 1921 р. стверджував, що Друга світова війна неминуча [15, c. 53]. Та нова світова війна перевершила найгір- ші прогнози. Вражає своєрідність тодішнього світосприйняття. Багато авторів щоденників із різних країн після жахів попередньої війни до останньої миті не вірили, що світова війна таки почнеться. Ця обставина нав’язує очевидну па- ралель із нашим часом. Вплив Другої світової війни на західне піс- лявоєнне історієписання був колосальним. Культурні й інтелектуальні настрої після ко- роткочасної ейфорії 1945 р. хитнулися у бік трагізму почувань. Виняткова роль відводи- лася людській свідомості та її пов’язаності зі світом буття, яку відтепер означували в дусі німецького філософа М. Гайдеггера як єдину цілісність — людина-світ. Отож провідне місце на авансцені минувшини відводилося людині ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 4 67 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ з її персональним і заразом наскрізь ірраціо- нальним проєктом буття, які формували ан- тропологічний вектор конструювання історич- ного часу. Вислідом таких культурних, духовних і світоглядних орієнтирів стала криза західної людини, передусім осягнення її історичного буття у просторі та часі. Скажімо, Л.-Р. Білас характеризував тогочасні світоглядні і куль- турні зрушення як кризу «образу історії» мо- дерної людини [16, с. 1]. Відтоді війна стала репрезентуватися як травматичний або екс- тремальний досвід екзистенції історичної лю- дини. Навіть більше, війну дедалі частіше пред- ставляють як соціокультурну катастрофу, яка продукує потужний ефект світоглядної, культурної, духовної кризи й масової травми для всього соціуму. Зокрема, світові війни мар- кують як Першу та Другу світові катастро- фи. Репрезентація війни стає повністю антро- поцентричною. Приміром, Б. Крупницький аналізуючи війни проти Російської імперії та СРСР, наголошував, що простір — це не лише територія у географічному чи природничо- му розумінні, у політичному сенсі він постає як особливе людське середовище, яке чинить опір, сприяє чи пасивно споглядає рухи і дії ворожої армії [17]. Водночас 1950-ті і почасти 1960-ті роки ста- ли часом нечуваного успіху теорії цивілізацій британського історика А. Тойнбі. На відміну від О. Шпенглера з його замкненими культу- рами, він наголошував на генетичному зв’язку цивілізацій різних поколінь. Спершу А. Тойнбі нараховував 21 цивілізацію, згодом скоротив цей перелік до 13 цивілізацій. За його теорією, їх взаємодія на авансцені історії розкриває са- мобутність і творчий потенціал кожної цивілі- зації. Загибель цивілізації А. Тойнбі пов’язував з моральним виродженням або неспроможніс- тю генерувати адекватні відповіді на кинуті виклики. Проте у репрезентації й оцінці історичної ролі воєн британський історик зазвичай не був послідовним, оскільки часто-густо розглядав їх у світлі цивілізаційного призначення, як-от створення універсальної держави чи світової релігії. Наприклад, Другу пунічну війну 218— 201 рр. до н.е., відому також як війна римлян проти Ганнібала, А. Тойнбі тлумачив у контек- сті перетворення Риму на «еллінську універ- сальну державу» [18, с. 162]. Європейські, чи наполеонівські, війни 1792—1815 рр. фунда- тор теорії цивілізацій розглядав як передчасну спробу творення «західної універсальної дер- жави у формі Французької імперії» [18, с. 104]. Водночас він наголошував, що саме «кумуля- тивний ефект» двох світових воєн привів до скорочення «кількості великих держав» протя- гом одного людського життя [19, c. 415—416]. Навіть більше, А. Тойнбі намагався окрес- лити цикл війни і миру для західної христи- янської цивілізації, зокрема обстоював тезу про низку фаз цього циклу — прелюдія, велика війна, перепочинок, епілог (додаткові війни) і загальний мир [20, c. 255]. Водночас він по- рівнював їх з економічними циклами, фазами зростання й занепаду [20, c. 234, 256, 287], хоча такі пропозиції сприймалися доволі скептич- но. Тривалість циклу війни і миру історик ви- значав приблизно у 120 років і пов’язував з ме- таморфозами історичної пам’яті. Йдеться про певний сегмент історичного часу (з приблиз- ного розрахунку 30 років на одне покоління), в який жах і травматичний досвід попередніх великих воєн витісняються на маргінеси світо- відчувань тодішніх генерацій [20, c. 322]. Утім, А. Тойнбі волею-неволею визнавав очевидну релятивність 120-річного циклу. Приміром, якщо проміжок між 1792 р. (почат- ком наполеонівських війн) і 1914 р. (початком Першої світової війни) відповідав означено- му циклу, то 25-річну перерву між початком Першої та початком Другої світових воєн іс- торик трактував як порушення циклу війни і миру для західної християнської цивілізації [20, c. 235]. Цей збій циклу він пояснював від- хиленнями у процесі передачі соціального та культурного досвіду від одного покоління до іншого. Так чи інакше, теорія А. Тойнбі ініціювала низку різноманітних спроб означити чи на- віть «виміряти» циклічність або ритмічність воєн для кожної уявної цивілізації протягом її 68 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ історичного буття. Ці студії переважно відомі як концептуальні пропозиції щодо окреслен- ня багатоактних конструкцій циклів, хвиль або ритмів війни, гегемонії, миру, напруги чи прелюдії війни як серії попередніх конфлік- тів-предтеч, які позначають можливі конту- ри нового тотального військово-політичного протистояння. Від 1960-х років популярність теорії цивілізацій у західній соціогуманітарис- тиці поступово, проте неухильно згасає. Втім, представлення війни як висліду цивілізаційної взаємодії й соціокультурних розломів залиша- ється доволі популярним і затребуваним. Врешті, у другій половині ХХ ст. образи ві- йни стають неодмінною складовою масової свідомості, які формують цілі пласти історич- ної пам’яті. Часто-густо такі темпоральні кон- струкції масової свідомості постають у вигляді бінарних опозицій на шкалі уявних історичних цінностей. Наприклад, в американській сус- пільній думці Друга світова війна традиційно позиціонувалася як «хороша війна» й проти- ставлялася в’єтнамській, або Другій індоки- тайській війні, 1959—1975 рр. як «поганій». Однак ореол «хорошої війни» дедалі частіше підважували нові рефлексії західних істориків, які обґрунтовано порушували питання щодо виправданості застосування ядерної зброї 1945 р. і багатьох інших неоднозначних сторі- нок Другої світової війни [21, с. 10]. Натомість зовсім інше представлення війни панувало на теренах Радянського Союзу, який культивував ідею тріумфу сили і переможців. Ця репрезентація, безперечно, наслідувала ім- перський культ перемоги і сили, відомий від часів давнього Риму. Таке подання війни пере- творилося на масове культивування міфообра- зу так званої Великої вітчизняної війни. Відтоді розпочалася канонізація «великого російсько- го народу» як «народу-переможця», «народу- вождя» й «народу-фундатора» Російської дер- жави та Радянського Союзу [22, с. 49]. Репрезентація Другої світової війни у ра- дянській історіографії була сплавом старої імперської спадщини й комуністичної ідеоло- гії тоталітарного режиму. Для народів СРСР, передусім українців, цей культ перемоги та ра- дянської імперської сили легітимізував масове російщення, економічний визиск і придушен- ня національно-культурного життя. Пострадянська доба, що збіглася з епохою глобалізму, починалася під гаслом перемоги ліберальних демократій. У такому світлі ви- давалося, що війна у планетарному масштабі стане маргінальним явищем. Приміром, аме- риканський філософ Ф. Фукуяма наголошу- вав на суттєвому послабленні «націоналістич- ної основи імперіалізму», а відтак, і можливих воєн у майбутньому [23, с. 271]. Саме таку уявну палітру світу подавала його знамени- та концепція «кінця історії». Звісно, цього не сталося. І вже 1996 р. американський політо- лог С. Гантінгтон анонсував цивілізаційний конфлікт між західним і ісламським світами на культурній або релігійній основі. Його кон- цепція «зіткнення цивілізацій» набула велико- го резонансу після трагедії 11 вересня 2001 р., а особливо з початком війни в Афганістані (від 2001 р.) та Іраку (від 2003 р.). С. Гантінгтон гадав, що у світі співіснують сім або вісім цивілізацій. Він, як і А. Тойнбі, відносив Україну до православної цивілізації. Причому С. Гантінгтон стверджував, що ризи- ки російсько-української війни є мінімальни- ми у світлі поліцивілізаційного підходу [24, с. 37—38]. Натомість його опонент — амери- канський політолог Дж. Міршаймер ще 1993 р. вважав ці ризики цілком реальними і закликав Київ зберегти ядерну зброю. Дж. Міршаймер гадав, що лише ядерне озброєння таких євро- пейських країн, як Німеччина й Україна, може гарантувати міжнародну безпеку [25, с. 51]. Ра- зом з тим, тодішні рефлексії Дж. Міршаймера не варто переоцінювати. Проте теза С. Гантінгтона про конститу- ювання нових цивілізаційних символів і со- ціокультурних ліній демаркації виглядає слушною у світлі нинішньої війни України з Росією. Втім, доречно наголосити, що основа цієї демаркації не обов’язково мусить бути ре- лігійною, хоча саме вона домінує у концепту- алізації С. Гантінгтона. Така демаркація може спиратися на кардинальні соціо- й етнокуль- турні відмінності, які кристалізувалися за- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 4 69 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ вдяки суспільним метаморфозам пострадян- ської доби. Сучасна російсько-українська війна про- дукує багато історичних аналогій і ще більше контекстів. Значною мірою характер ниніш- ньої війни визначається темпоральною при- родою конфлікту з сучасною Росією як нео- імперською потугою, яка розгортає військово- політичну експансію для руйнування держав- но-політичного суверенітету пострадянських країн. Не випадково чимало інтелектуалів від 2014 р. слушно нарекли її запізнілою чи від- кладеною війною. Мабуть, за інших переду- мов російсько-українська війна могла б спа- лахнути ще на початку 1990-х років. Ба більше, російсько-українські порахунки були закладе- ні ще за Української революції 1917—1921 рр. Історичне коріння протистояння України з Московщиною/Росією є ще більш давнім і ся- гає своїми початками щонайменше XVII cт. Варто закцентувати увагу на так званій «іс- торичній легітимації» сучасної війни з боку Росії, яка незаперечно показує неоімперську сутність її державного проєкту. На цьому ґрун- ті простежується очевидна спадкоємність пу- тінської Росії, Радянського Союзу та Росій- ської імперії. Недаремно часто-густо постає враження, що російський соціум і політикум існують у якійсь «паралельній реальності». Адже вони і далі просувають імперський культ сили і перемоги. Таким чином, постає важли- вий інтелектуальний і культурний контекст і водночас причина нинішньої війни. Це — ціл- ковитий розрив України з імперською та то- талітарною спадщиною. Заперечення путінською Росією права України як держави на існування повністю відображає ще один засадний вимір сучасної війни — наслідування логіки дій і стратегій старих колоніальних імперій ХІХ — початку ХХ ст., які «експортували» до колоній свою «імперську силу». З такої перспективи Украї- на у російській рецепції лише так звані «свої» території — Малоросія і Новоросія, які Москва хоче повернути до лона неоімперії. Це визна- чає антиколоніальні устремління та постколо- ніальні смисли нинішньої російсько-україн- ської війни як війни за національну і держав- ну Незалежність. Проте не менш важливим є екзистенційний вимір війни. Сучасна Росія не визнає навіть українську ідентичність і зорієнтована на її суцільне знищення. Українську ідентичність путінський режим прагне замінити різнома- нітними гібридними конструктами з обсягу так званого «Руського міру». Отже, сучасна війна — це війна не тільки за державний суве- ренітет України, а й за саме існування україн- ської ідентичності. Врешті, сьогочасна війна ведеться путін- ським режимом як реваншистська й антигло- балістська. Ця війна, за російським задумом, має повернути підпорядковане становище України і українців на пострадянському про- сторі, втрачене після розпаду Радянського Со- юзу. Тому сучасна війна — це війна не лише за демократичні цінності, а й за модель їхньої циркуляції у глобальному світі — для всіх на- цій чи лише для обраних країн. Якщо систематизувати викладені спосте- реження, то для можливої репрезентації су- часної війни можна запропонувати означення на кшталт Війна за Незалежність України або його розширену форму для міжнародної спільноти — Війна з Росією за Незалежність України. Це дозволяє, по-перше, продемон- струвати історичну ретроспективу сучасної ві- йни як фінального акту багатовікової боротьби України за Визволення; по-друге, підкреслити екзистенційне значення війни для України; по-третє, запропонувати очевидну аналогію з Війною за Незалежність США 1775—1783 рр. Це проста і зрозуміла дефініція, яка продукує виразні смисли — антиколоніальні й націо- нально-державні, проте з урахуванням медій- них та інформаційних реалій доби глобалізму, постколоніалізму, цифрових і мережевих тех- нологій. 70 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Aristotle. The Athenian сonstitution. The Eudemian ethics. On virtues and vices (H. Rackham, transl.). London, Cambridge: William Heinemann Ltd & Harvard University Press, 1935. 2. Herodot. Іstorіi v deviaty knygakh (Histories in nine books) (A. Bіletsky, transl.). Kyiv: Naukova dumka, 1993. [Геродот. Історії в дев’яти книгах (пер. А. Білецького). Київ: Наукова думка, 1993.] 3. Thucydides. History of the Peloponnesian war (4 vols) (C.F. Smith, transl.). London, Cambridge: William Heine- mann Ltd & Harvard University Press, 1956. Vol. 1. 4. Tritle L.A. «Laughing for joy»: war and peace among the Greeks. In: Raaflaub K.A. (ed.). War and peace in the an- cient world. Malden: Blackwell Publishing Ltd, 2007. P. 172—190. 5. The fragments of the work of Heraclitus of Ephesus on nature (G.T.W. Patrick, transl.). Baltimore: N. Murray, 1889. 6. Rosenstein N. War and peace, fear and reconciliation at Rome. In: Raaflaub K.A. (ed.). War and peace in the ancient world. Malden: Blackwell Publishing Ltd, 2007. P. 226—244. 7. Humphries M. International relations. In: Sabin Ph., Wees van H., Whitby M. (eds). The Cambridge history of Greek and Roman warfare. New York, Cambridge: Cambridge University Press, 2007. Vol. 2. P. 235—269. 8. Arnold T.F. Renaissance at war. London: Cassell & Co, 2001. 9. Kostomarov N. Yuzhnorusskie letopisi, otkrytye i izdannye N. Belozerskim [Retsenzijna stattia] (South-Russian chronicles found and published by N. Belozersky [Review article]). Otechestvennye zapiski (Annals of the Fatherland). 1857. 110 (2): 114—123. [Костомаров Н. Южнорусские летописи, открытые и изданные Н. Белозерским [Рецензійна стаття]. Отечест- венные записки. 1857. Т. 110, № 2. С. 114—123.] 10. Hrushevsky M. Pislia Balkanskoi vijny (After the Balkan war). In: Hrushevsky M. Tvory (Works) (50 vols) (Editor- in-chief P. Sokhan). Lviv: Svit, 2005. Vol. 2. P. 453—463. [Грушевський М. Після Балканської війни. В кн.: Грушевський М. Твори: у 50 т. (гол. ред. П. Сохань). Львів: Світ, 2005. Т. 2. С. 453—463.] 11. Green D. The Hundred Years War: a people’s history. New Haven: Yale University Press, 2014. 12. Seeley J.R. The expansion of England: two courses of lectures. London: Macmillan and Co., 1883. 13. Bliokh I.S. Budushchaya vojna v texnicheskom, ekonomicheskom i politicheskom otnosheniyakh (Future war in technical, economic and political terms) (6 vols). S.-Peterburg: Efron’s Printing House, 1898. Vol. 2. [Блиох И.С. Будущая война в техническом, экономическом и политическом отношениях: в 6 т. С.-Петербург: Типография И. Ефрона, 1898. Т. 2.] 14. Spengler O. The decline of the West: form and actuality (C.F. Atkinson, transl.). New York: Alfred A. Knopf, Inc., 1926. 15. Tomashіvsky S. Finis Europae (16.XI.1921). In: Tomashіvsky S. Pіd kolesamy іstorіyi: Narysy і stattі (Under the wheels of history: sketches and articles). Berlin: Ukrayinske slovo, 1922. P. 50—53. [Томашівський С. Finis Europae (16.XI.1921). В кн.: Томашівський С. Під колесами історії: Нариси і статті. Берлін: Українське слово, 1922. C. 50—53.] 16. Bilas L.-R. Kryza nashoho obrazu istorii (The crisis of our image of history). Ukrainska literaturna hazeta (The Ukrai- nian Literary Magazine). 1957. (9): 1, 5. [Білас Л.-Р. Криза нашого образу історії. Українська літературна газета. 1957. № 9. С. 1, 5.] 17. Krupnytsky B. Problema prostoru v skhidno-evropejskykh vijnakh novitnikh chasiv (The problem of space in the Eastern European wars of Modern times). Ukraina (Ukraine). 1949. (2): 86—88. [Крупницький Б. Проблема простору в східньо-европейських війнах новітніх часів. Україна. 1949. № 2. С. 86— 88.] 18. Toynbee A.J. A study of history (12 vols). London: Oxford University Press, 1934. Vol. 2. 19. Toynbee A.J. A study of history (12 vols). London, New York, Toronto: Oxford University Press, 1954. Vol. 7. 20. Toynbee A.J. A study of history (12 vols). London, New York, Toronto: Oxford University Press, 1954. Vol. 9. 21. Gilderhus M.T. History and historians: a historiographical introduction. Upper Saddle River: Prentice Hall, 2003. 22. Krupnytsky B. Ukrainska istorychna nauka pid Sovietamy (1920—1950) (Ukrainian Historical Science under the Soviets (1920–1950)). Miunkhen: Instytut dlia vyvchennia SSSR, 1957. [Крупницький Б. Українська історична наука під Совєтами (1920—1950). Мюнхен: Інститут для вивчення СССР, 1957.] 23. Fukuyama F. The end of history and the last man. New York, Toronto: The Free Press. A Division of Macmillan, Inc., 1992. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 4 71 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ 24. Huntington S. The clash of civilizations and the remaking of world order. New York: Simon & Schuster, 1996. 25. Mearsheimer J. The Case for a Ukrainian Nuclear Deterrent. Foreign Affairs. 1993. 72 (3): 50—66. https://doi. org/10.2307/20045622 Oleksii V. Yas’ Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5816-2876 WAR IN PROJECTIONS AND CONSTRUCTIONS OF HISTORICAL TIME According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, February 8, 2023 The article explores the representation of war in the most important temporal constructions starting from the epoch of ancient historiography to the present. It is accented that war was taking up a specific place in all projections and con- structions of historical time because it generated extensive transformations of all belligerent societies. It is revealed that classical historiography has proposed diversified interpretation of war as a selection of didactic examples for human ratio; a cult of heroism and pantheon of glory; a rupture of evolutional course or gradual history movement, or, conversely, ac- celeration in its rate in the context of factor analysis; a blood price the society has to pay for ceaseless progress, etc. It is emphasized that from the perspective of non-classical historiography the war was presented as one of the challenges en- tailing growth or, conversely, decline of civilization; cumulative impetus outlining the historical development rhythmics; traumatic experience of human existence; total socio-cultural catastrophe, producing effect of the world-view crisis and mass trauma to the entire society. The opinion is substantiated that current Russo-Ukrainian war shall be represented as the war with Russia for Independence of Ukraine. Attention is focused on national, anticolonial, existential senses and historical meanings of the war as the result of the centuries-old aspirations for Liberation and Independence of Ukraine. Keywords: war, historical time, temporal constructions, classical historiography, non-classical historiography, the War for Independence of Ukraine. Cite this article: Yas’ O.V. War in projections and constructions of historical time. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (4): 62—71. https://doi.org/10.15407/visn2023.04.062

Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.)

Репозитарії

Схожі ресурси