Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства

Саме по собі наявності виявлених факторів стратегічної стійкості замало задля її забезпечення. Отримання конкурентної переваги залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються у практичній діяльності підприємства. Функціонуючи в ринковій системі економіки, кожне підприємство має швидко р...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Клюс, Ю.І., Стрюк, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2022
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Менеджмент
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/193053
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства / Ю.І. Клюс, О.С. Стрюк // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 2 (43). — С. 51-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-193053
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1930532023-08-07T11:50:41Z Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства Клюс, Ю.І. Стрюк, О.С. Менеджмент Саме по собі наявності виявлених факторів стратегічної стійкості замало задля її забезпечення. Отримання конкурентної переваги залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються у практичній діяльності підприємства. Функціонуючи в ринковій системі економіки, кожне підприємство має швидко реагувати на будь-які інформацію, зміни, що відбуваються в житті країни. Навряд чи якесь виробництво в нашій країні при переході до ринкової системи господарювання обійшлося без докорінних змін у всіх системах управління. Схема управління, що успішно працювала в умовах централізованого планування, не змогла забезпечити стабільну роботу підприємств у ринкових умовах. І тому структура управління, що покликана відповідати новим принципам маркетингу, зазнала багато змін. Необхідність підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікації поставили перед підприємствами завдання подальшого вдосконалення управлінської діяльності. У сучасних умовах відбувається посилення конкуренції, унаслідок чого керівники підприємств перебувають у постійному пошуку нових (адекватних умовам конкуренції) інструментів управління підприємствами та важелів підвищення їхньої стратегічної стійкості. By itself, the presence of identified factors of strategic stability is not enough to ensure it. Obtaining a competitive advantage depends on how effectively they are used in the practical activities of the enterprise. Functioning in the market system of the economy, every enterprise must quickly respond to any information and changes occurring in the life of the country. Hardly any production in our country during the transition to the market economic system did without fundamental changes in all management systems. The management scheme, which worked successfully under conditions of centralized planning, could not ensure the stable operation of enterprises in market conditions. And that is why the management structure, designed to meet new marketing principles, has undergone many changes. The need to increase the efficiency of production, its intensification, set before the enterprises the task of further improvement of management activities. In modern conditions, competition is intensifying, as a result of which enterprise managers are constantly searching for new (adequate to the conditions of competition) enterprise management tools and levers for increasing their strategic stability. Among the main opportunities for increasing the strategic sustainability of this business element, we can highlight: building a development strategy, creating intangible assets, growth based on competencies, knowledge, technologies, and business processes. The market allows full manifestation of economic independence, therefore it is our fourth element of modern business. We consider the possibilities of using the market situation from the types of markets (growing, unchanged, stagnant, underdeveloped): survival based on strategic stability in the conditions of "consumer" competition and producer competition. Despite the importance of all groups of opportunities, a special role at the stage of business development should be attributed to the group of opportunities for strengthening strategic stability with the help of internal resources of the enterprise. This fact is explained by the fact that in today's rapidly changing technological world, the survival of an enterprise largely depends on the quality of its labor resources (personnel), possession of accurate and timely information, created by the infrastructure of business and scientific and technical ideas and material forms of their implementation, that is, the unity of material and immaterial production. 2022 Article Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства / Ю.І. Клюс, О.С. Стрюк // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 2 (43). — С. 51-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).51-54 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/193053 338.24:330.341.1:338.45 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент Менеджмент
spellingShingle	Менеджмент Менеджмент Клюс, Ю.І. Стрюк, О.С. Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства Вісник економічної науки України
description	Саме по собі наявності виявлених факторів стратегічної стійкості замало задля її забезпечення. Отримання конкурентної переваги залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються у практичній діяльності підприємства. Функціонуючи в ринковій системі економіки, кожне підприємство має швидко реагувати на будь-які інформацію, зміни, що відбуваються в житті країни. Навряд чи якесь виробництво в нашій країні при переході до ринкової системи господарювання обійшлося без докорінних змін у всіх системах управління. Схема управління, що успішно працювала в умовах централізованого планування, не змогла забезпечити стабільну роботу підприємств у ринкових умовах. І тому структура управління, що покликана відповідати новим принципам маркетингу, зазнала багато змін. Необхідність підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікації поставили перед підприємствами завдання подальшого вдосконалення управлінської діяльності. У сучасних умовах відбувається посилення конкуренції, унаслідок чого керівники підприємств перебувають у постійному пошуку нових (адекватних умовам конкуренції) інструментів управління підприємствами та важелів підвищення їхньої стратегічної стійкості.
format	Article
author	Клюс, Ю.І. Стрюк, О.С.
author_facet	Клюс, Ю.І. Стрюк, О.С.
author_sort	Клюс, Ю.І.
title	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства
title_short	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства
title_full	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства
title_fullStr	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства
title_full_unstemmed	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства
title_sort	визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Менеджмент
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/193053
citation_txt	Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства / Ю.І. Клюс, О.С. Стрюк // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 2 (43). — С. 51-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT klûsûí viznačennâfaktorívŝovplivaûtʹnastrategíčnustíjkístʹpídpriêmstva AT strûkos viznačennâfaktorívŝovplivaûtʹnastrategíčnustíjkístʹpídpriêmstva
first_indexed	2025-07-16T19:02:25Z
last_indexed	2025-07-16T19:02:25Z
_version_	1837831344474816512
fulltext	КЛЮС Ю. І., СТРЮК О. С. 2022/№2 51 МЕНЕДЖМЕНТ УДК 338.24:330.341.1:338.45 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).51-54 Юлія Ігорівна Клюс д-р екон. наук ORCID 0000-0002-1841-2578 e-mail klius@snu.edu.ua, Олександр Сергійович Стрюк аспірант, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, м. Київ ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТРАТЕГІЧНУ СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА Постановка проблеми. Стратегічна стійкість — це стан підприємства, у якому вироблені його основні цілі, його політика і події узгоджені в якесь єдине ціле, це фундамент будь-якого підприємства, що має бути міцним, але водночас гнучким. Словосполучення «стратегічна стійкість підприємства» використовується для позначення стану підприємства на ринку, що до- зволяє підприємству узгоджувати свої цілі, ресурси, конкурентну позицію з умовами сфери його діяльності та розробляти перелік довгострокових дій, спрямова- них на досягнення високого рівня життя. Стратегічна стійкість підприємства створюється чинною системою управління, тобто тими управлінськими ланками, які цій системі притаманні. І зрештою стратегічна стій- кість визначальною мірою залежить від того, на- скільки управлінський персонал усвідомлює стан під- приємства на ринку, головні цілі, політику і події у поточний період чи у ближній чи далекій перспективі. На стратегічну стійкість підприємства впливає низка досить конкретних факторів, що визначають ефективність функціонування будь-якого промисло- вого підприємства. Для визначення головних показни- ків та рушійних сил, які сприяють чи, навпаки, зни- жують стратегічну стійкість підприємства, доцільно за- стосувати комплексний підхід, який виражається в одночасному розгляді стратегічних та кон'юнктурних факторів, що впливають на стратегічну стійкість під- приємства у ринковій економіці. Різнобічним питанням формування стійкості під- приємства та впливу на неї стратегічних та ко’юнк- турних факторів присвятили свої роботи такі автори: І. Ансофф [1], Л. Довгань [2], Г. Кіндрацька [3], М. Потер [4], В. Рульєв та С. Гуткевич [5], А. Томпсон [6], І. Тюха [7], М. Хацер [8], Т. Фролова [9] та ін. У науковій літературі достатньо детально представлено сучасне уявлення про особливості формування страте- гії підприємства як основної довгострокової програми дій задля досягнення місії і цілей його діяльності, проте бурхливі трансформації в економічному та полі- тичному середовищі країни потребують постійного переосмислення і корегування етапів формування стратегії, пошуку оптимальних варіантів її практич- ного втілення для врахування нових викликів та ризи- ків і відповідно можливості своєчасного реагування на них. Тому метою статті є визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість промислових під- приємств, охарактеризувати їх та систематизувати. Виклад основного матеріалу. Стратегічні фактори, що впливають на стратегічну стійкість підприєм- ства, — це вираження необхідних умов, які обов'язково має враховувати суб'єкт господарювання задля забез- печення стратегічної стійкості свого підприємства і конкурентоспроможності продукції. Детермінова- ність руху суб'єктів господарювання обумовлюється діями стратегічних факторів. Ми бачимо такі основні стратегічні фактори, що визначають розвиток ринку. Перший фактор показує місце, яке займають со- ціальні питання у житті людини. Для людей завжди чільне місце у світі посідають соціальні проблеми. Для вирішення соціального питання розглядаються основи людської могутності — форма харчування, джерела енергії та безпека. Вирішення соціальних проблем ру- хається змінами форми харчування, джерел енергії, доступним людині, та зміцненням її безпеки. Наприклад, сьогодні всі пошуки наукової думки прагнуть скоєння «енергетичної революції». Її суть — оволодіти невичерпними джерелами енергії (соняч- ною, вітровою, енергією морських та океанських при- пливів та відливів, термоядерною, магнітогідродинамі- кою), вивчити можливості гідрогенної економії. Передбачається, що термоядерна електроенергетика здійснить переворот на світовому енергетичному ринку. Як наслідок, відбудуться «революційні перево- роти» у суміжних галузях. Другий фактор: готовність людства до розуміння наслідків відкриттів усіх наук, неминучість яких оче- видна. Третій фактор: історично склалося, що інтенсив- ний шлях розвитку народного господарства країни був переважаючим на всьому етапі розвитку СРСР, що в епоху глобалізації та нових технологій виглядає висо- коефективним. Четвертий фактор: відносини бізнесу та влади. Зараз, у період стабілізації економіки, виникла гостра необхідність консолідації зусиль влади та біз- несу для вирішення найважливіших завдань еконо- міки. Проаналізуємо основні проблеми, які влада може і має вирішувати спільно з бізнесом: 1. Процес адаптації економіки України у ринок з різних об'єктивних і суб'єктивних чинників йде висо- кими темпами. Внаслідок цього первинний ринок вже склався, і подальший процес його формування зале- КЛЮС Ю. І., СТРЮК О. С. 52 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ жить від зусиль рівною мірою всіх операторів ринку, зокрема й влади. 2. Ефективність власника. Найголовніше — не форма власності, а ефектив- ність власника, здатність його грамотно керувати суб'єктом господарювання, вміння організувати і роз- вивати свою справу. Можна з упевненістю констату- вати, що дедалі більше таких власників з'являється, зо- крема, й у нашій країні. На даному етапі історичного розвитку ефективні власники з'являються шляхом створення вертикально та горизонтально інтегрованих холдингів. Допомогти «вирости» таким власникам, навчити їх бути ефективними і покликана держава, а вже бізнес сам вибере найталановитішого з них. 3. Забезпечення інформаційними ресурсами. Інформація — ключове слово у ринковій еконо- міці. Нею для грамотного ведення свого бізнесу мають бути забезпечені всі суб'єкти ринку без винятку. Вона повинна відповідати вимогам точності та своєчасності, що дозволить приймати більш виважені рішення та ус- відомлювати те, що відбувається навколо, точніше планувати та прогнозувати, у тому числі і на тривалі інтервали, і в кінцевому підсумку досягати запланова- них показників. 4. Навчання. Отримання новітніх знань про нові методи гос- подарювання, технології, досягнення сучасної науко- вої думки (у тому числі і зарубіжної), новаторства, без яких немислимо ведення бізнесу в сучасних умовах. Бюджетні вкладення в сучасну освіту окупляться вже через 4-5 років. 5. Налагодження інфраструктури. Застаріла інфраструктура нашої країни часто не дозволяє швидко проводити бізнес-операції та опера- тивно приймати рішення. Локальна монополія компа- ній не дозволяє вести виважене ціноутворення та отримувати реальні гроші за товари, що негативно від- бивається на ринку. 6. Насичення ринку інструментами торгівлі. Грамотно, чітко та своєчасно купувати та прода- вати товар допомагають усім відомі інструменти. Та- кими інструментами можуть бути: різні форми застав та гарантій, біржова торгівля, оптові ринки та ін. Їх впровадження та розвиток дещо затяглося, що явно уповільнює розвиток ринку загалом. 7. Законотворчий процес. Необхідне комплексне дослідження ринку з ме- тою розробки справді адекватних поточній ринковій ситуації законів, а також удосконалення існуючих, ча- сом фактично застарілих. Це стосується насамперед найважливіших законів, цільових програм, Податко- вого кодексу, законів про державне регулювання рин- ків та інших. Це, безумовно, дасть додатковий імпульс розвитку економіки України загалом. 8. Спільне протистояння «тіньовому» бізнесу. Справжній, чесний та грамотний бізнес може бути лише «білим». Який може бути ринок, коли до половини компаній вкривають виробництво, прибуток та ін. Тіньові обороти і «темні» компанії не просто не платять податків, а й заважають розвиватися нормаль- ному бізнесу. На жаль, цьому мало приділяється уваги останнім часом. Щоб вивести бізнес із «тіні», необхід- ний цілий комплекс заходів, спрямований на форму- вання, насамперед, іншого типу мислення та іншого способу ведення бізнесу. 9. Допомога виробникам. У післяперебудовний період необхідна комп- лексна допомога безпосереднім виробникам. Нагро- мадилася величезна кількість невирішених проблем, що викликали зубожіння виробників. Лише узгодже- ність зусиль влади та бізнесу дозволить виправити си- туацію на краще. Зокрема, неправильне регулювання державою цін призвело до цінового диспаритету, коли ціни на промислові товари та товари сільського госпо- дарства зростали нерівномірно. Таким чином відбу- лося перекачування коштів у більш прибуткові галузі, що є неприпустимим. 10. Спільний контроль якості товару. Необхідний жорсткий контроль за дотриманням встановлених параметрів якості. Влада та бізнес просто приречені на співпрацю у цьому питанні. 11. Забезпечення безпеки (продовольчої, енерге- тичної, військової та ін.) країни Безпека країни — це і престиж країни на світо- вому ринку і, зрештою, якість розвитку нашої країни. Необхідне проведення зваженої протекціоністської політики щодо захисту вітчизняного виробника. Владі та бізнесу необхідно забезпечити такі параметри без- пеки: фізична та економічна доступність виробленої продукції всім членам суспільства, стійкість доступу до промисловості та безпека розвитку промисловості. Не- обхідно забезпечити стабільність виробництва у довго- строковому аспекті. 12. Вихід на світові ринки з українською продук- цією. 13. Розвиток галузевих спілок. Саме за допомогою таких спілок влада та бізнес можуть почути один одного, співпрацювати та доби- ватися взаємовигідних результатів. 14. Процес регулювання природних монополій. Бізнесу просто необхідно брати участь у рефор- муванні природних монополій. Адже саме від них за- лежить рентабельність бізнесу. Це одні з основних ви- трат при собівартості, отже, їм має бути приділено по- силену увагу. 15. Доступ до ресурсів усіх учасників ринку. Необхідний доступ до ресурсів всіх учасників ринку. Це насамперед стосується кредитних ресурсів. Реанімація банківської системи має відбуватися швидше, від цього залежать напряму величина та кількість фінансових потоків, а отже, зрештою, і фі- нансування підприємств та зарплата робітників. 16. Досвід сучасних держав та сучасна економічна думка довели необхідність впливу держави на еконо- міку. Але мають бути створені ефективні механізми ре- гулювання ринку владою, а не тиску на ринок, як це вважається деякими політиками. 17. Виробництво — перетин інтересів бізнесу та влади, і прийнято вважати, що влада заважає бізнесу, гальмує його розвиток; але в той же час і влада має обґрунтовані претензії до бізнесу. Однак у стратегіч- ному аспекті зусилля тих та інших мають призвести до благополуччя людей та процвітання держави. Влада та бізнес мають тісно та плідно співпрацювати для до- сягнення цих цілей. 18. Необхідно відзначити високу ефективність державних програм, які розробляються з урахуванням думки бізнесу — операторів ринку — та реальної оцінки ситуації. 19. Суб'єкт ринку (якими є всі підприємства) — це, зрештою, індивід, що діє з погляду раціональності та ефективності. Якщо не вживати заходів як коротко- КЛЮС Ю. І., СТРЮК О. С. 2022/№2 53 строкового, так і довгострокового характеру щодо ви- рішення проблем, то бізнес йде в більш рентабельні галузі, що загрожує незворотними процесами. Цього не можна допускати, коли йдеться про конкуренто- спроможність вітчизняних підприємств та продукції. П'ятий фактор розкриває ситуацію країни на ма- кроекономічному рівні: 1. Довгостроковий курс економічного розвитку (плани та результати). 2. Кон'юнктурна економічна ситуація у регіонах (стан регіональних економічних систем; надзвичайні ситуації). 3. Промисловість — поточний стан та тенденції розвитку в загальноукраїнському масштабі та масштабі регіонів. Шостий фактор: напрям науково-технічного про- гресу. Розвиток сучасного світу майже повністю визна- чає науково-технічний прогрес. У процесі першої науково-технічної революції (50-60-ті роки XX ст.) почала цілеспрямовано осво- юватися енергія атома, розвивалася квантова електро- ніка, що дозволила створити електронні перетворю- вачі енергії. Однією з найважливіших завдань другої науково-технічної революції (йде з останньої чверті XX ст.) є заощадження природних ресурсів. Основні напрямки другої НТР — розвиток мікроелектроніки, біотехнології та інформатики. Сьогодні у виробництві все частіше використову- ються штучні матеріали, що мають заздалегідь задані якості (кераміка, пластмаси, синтетичні смоли, ви- роби з металевих порошків). Вони змінюють залізо, яке слугувало основним виробничим матеріалом упро- довж майже трьох тисячоліть. Освоюються нові техно- логії — маловідходні чи безвідходні, що дозволяють прискорити виробничий процес та здійснювати його з мінімальними витратами. Розвиток мікроелектроніки дає можливість значно зменшити розміри машин та споживання енергії, здешевити продукцію. Науково-технічний прогрес не поширюється всіма регіонами світу поступово. Сприятливі умови для його успішного розвитку існують лише у провід- них країнах. НТП найтіснішим чином залежить від за- гального рівня соціального та матеріального благопо- луччя суспільства. Тому поки що його плодами можуть повною мірою користуватися лише жителі найбільш розвинених країн (і, зрозуміло, не все однаково), тобто приблизно 10-12% населення нашої планети. Сьомий фактор — стан наукової системи нашої держави. Наукова система, що сформувалася в нашій кра- їні протягом минулого століття, була націлена, перш за все, на вирішення великих стратегічних державних завдань, таких як, наприклад, електрифікація всієї країни, ядерна та ракетна програми. Кардинальні зміни в економіці поставили на межу виживання віт- чизняну науку. Сьогодні слід визнати, що необхідний пошук нових шляхів наукового розвитку. Восьмий фактор: наявність тісної взаємодії фун- даментальної, прикладної та вузівської науки невід- ривно від виробників та споживачів для збереження ресурсів. Ми проаналізували вплив стратегічних факторів на стратегічну стійкість підприємства, розглянемо далі роль кон'юнктурних факторів. Кон'юнктурні фактори, які рухають розвиток ринку, — це вираз достатніх умов, які має враховувати господарюючий суб'єкт за ринкової спрямованості своєї діяльності. Основними кон'юнктурними факторами, які ви- значатимуть розвиток ринку, є наступні: споживання продукції на душу людини, попит, проблемні групи споживачів, інфляція, бар'єри для входу на ринок, рі- вень конкуренції, інтеграція, фінансовий стан учасни- ків ринку, пільги з оподаткування, регіональні угоди про співпрацю. Висновки. Роль факторів полягає у їх впливі, який вони роблять на діяльність підприємства. Усі фактори сильно пов'язані між собою. Крім того, у міру роз- витку явища часом несподівано починають вступати в дію дедалі нові фактори, які раніше не враховувалися. Основне завдання виявлення впливу факторів полягає в тому, щоб, наскільки можливо за даних умов, визна- чити всі фактори, що впливають на поточний стан під- приємства та його поведінку у майбутньому. Наявність кількох незалежних спостережень щодо кожного фак- тору дозволить зробити оцінку достовірності впливу. Зіставляючи отримані дані з різних джерел, досяга- ється загальне розуміння розвитку ситуації. Основні джерела отримання інформації: економічна літера- тура, спеціалізована література, що висвітлює питання розвитку ринку, спілкування з операторами ринку в регіонах самостійно та через регіональних представни- ків, внутрішня інформація учасників ринку, експертні думки менеджерів, які працюють на ринку, Інтернет- ресурси, власні дослідження та розробки. Слід вико- ристовуватиме з'ясування перспектив розвитку під- приємства аналіз всіх факторів. Для підвищення дос- товірності прогнозу розвитку діяльності підприємства ми рекомендуємо розширювати список джерел отри- мання інформації, визначити періодичність відсте- ження інформації по кожному фактору, розширювати список факторів, звертати увагу на прогнози розвитку ринку. Список використаних джерел 1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. СПБ.: Изд-во «Питер», 1999. 432 с. 2. Довгань Л. Є., Каракай Ю. В., Артеменко Л. П. Стратегічне управління : навч. посіб. Київ: Центр уч- бової літератури, 2009. 440 с. 3. Кіндрацька Г. І. Стратегічний менеджмент : навч. посіб. Київ: Знання, 2010. 406 с. 4. Портер М. Международная конкуренція. Мос- ква: Международные отношения. 1993. 896 с. 5. Рульєв В. А., Гуткевич С. О. Менеджмент. Київ: Центр учбової літератури, 2011. 312 с. 6. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: учебн. для вузов. Москва: Банки и биржи, 1998. 576 с. 7. Тюха І. В., Денисюк І. О. Стратегія розвитку у системі стратегій підприємства. Економіка харчової промисловості. 2013. № 3(19). URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/echp_2013_3_9. 8. Хацер М. В. Стратегія розвитку підприємства в умовах нестабільності економіки держави. Збірник на- укових праць Таврійського державного агротехнологіч- ного університету (економічні науки). 2014. №3(27), С. 109—111. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znptdau_2014_3_24. 9. Фролова Т. О. Корпоративні стратегії глобаль- ного інвестиційного бізнесу. Ефективна економіка. 2012. №6. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mep_2012_1-2_7. 10. Стратегічне управління: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / уклад.: КЛЮС Ю. І., СТРЮК О. С. 54 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ В. О. Могилко, І. А. Дмитрієв, Р. В. Сагайдак-Нікітюк, І. Ю. Шевченко, О. А. Ященко. Харків: ХНАДУ, 2016. 252 с. URL: https://vseosvita.ua/ library/embed/01003 qnw-c7a5.doc.html. 11. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємс- тва. Сучасний стан та напрямки розвитку: монографія. Київ: КНЕУ, 2001. 227 с. 12. Управління реалізацією стратегії і оцінка її ефективності. URL: https://analytics.infozone.pro/managing implementation-of-strategy-and-evaluation-effectiveness. 13. Журавель Ю. Концептуальна модель стратегі- чного плану підприємств харчової промисловості. Ефективність державного управління. 2018. Вип. 1 (54). Ч. 1. С. 126—137 URL: http://www.lvivacademy.com/ vidavnitstvo_1/edu_54/fail/16.pdf. 14. Шинкаренко В. Г., Бекетов Ю. О., Трощій І. І. Ресурсний підхід до розробки стратегії окремого виду бізнесу підприємства. Економіка транспортного ком- плексу. 2019. Вип. 34. С. 55—74. URL: https://cyber leninka.ru/article/n/resursnyy-podhodk-razrabotke- strategii-otdelnogo-vida-biznesa-predpriyatiya/viewer. DOI: https://doi.org/10.30977/ЕТК.2225-2304.2019.34.0.55. 15. Таран О. М. Стратегічне управління: навч. по- сіб. / Харк. нац. аграр. ун-т. Харків, 2020. 345 с. URL: http://dspace.knau.kharkov.ua/jspui/handle/123456789/2199. 16. Падерін І. Д., Горященко Ю. Г. Стратегічні пріоритети інноваційного розвитку підприємництва. Економічний вісник Донбасу. 2021. № 1 (63). С. 103—107. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2021-1(63)-103-107. References 1. Ansoff, I. (1999). Novaya korporativnaya strategiya [New corporate strategy]. Saint Petersburg, Publishing house «Piter» [in Russian]. 2. Dovhan, L. Ye., Karakai, Yu. V., Artemenko, L. P. (2009). Stratehichne upravlinnia [Strategic management]. Kyiv, Center for Educational Literature [in Ukrainian]. 3. Kindratska, H. I. (2010). Stratehichnyi menedzh- ment [Strategic management]. Kyiv, Znannia [in Ukrainian]. 4. Porter, M. (1993). Mezhdunarodnaya konkuren- tsнya [International Competition]. Moscow, International Relations [in Russian]. 5. Ruliev, V. A., Hutkevych, S. O. (2011). Menedzh- ment [Management]. Kyiv, Center for Educational Literature [in Ukrainian]. 6. Thompson, A. A. (1998). Strategicheskiy menedzh- ment [Strategic management]. Iskusstvo razrabotki i realizatsii strategi [The art of developing and implementing a strategy]. Moscow, Banks and Exchange. 576 p. [in Russian]. 7. Tiukha, I. V., Denysiuk, I. O. (2013). Stratehiia rozvytku u systemi stratehii pidpryiemstva [Development strategy in the system of enterprise strategies]. Ekonomika kharchovoi promyslovosti — Economics of the food industry, 3(19). Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/echp_ 2013_3_9 [in Ukrainian]. 8. Khatser, M. V. (2014). Stratehiia rozvytku pidpry- iemstva v umovakh nestabilnosti ekonomiky derzhavy [Strategy of enterprise development in the conditions of instability of economy of the state]. Zbirnyk naukovykh prats Tavriiskoho derzhavnoho ahrotekhnolohichnoho universytetu (ekonomichni nauky) — Collection of scientific works of Tavriya State Agrotechnological University (economic sciences), 3(27), рр. 109—111. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/znptdau_2014_3_24 [in Ukrainian]. 9. Frolova, T. O. (2012). Korporatyvni stratehii hlobalnoho investytsiinoho biznesu [Corporate strategies of global investment business]. Efektyvna ekonomika — Efficient economy, 6. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Mep_2012_1-2_7 [in Ukrainian]. 10. Mohylko, V. O., Dmytriiev, I. A., Sahaidak- Nikitiuk, R. V., Shevchenko, I. Yu., Yashchenko, O. A. (Comp.). (2016). Stratehichne upravlinnia [Strategic management]. Kharkiv, KhNADU. 252 р. Retrieved from https://vseosvita.ua/library/embed/01003qnw-c7a5.doc. html [in Ukrainian]. 11. Nalyvaiko, A. P. (2001). Teoriia stratehii pidpryiemstva. Suchasnyi stan ta napriamky rozvytku [Theory of enterprise strategy. Current state and directions of development]. Kyiv, KNEU. 227 р. [in Ukrainian]. 12. Upravlinnia realizatsiieiu stratehii i otsinka yii efektyvnosti [Management of strategy implementation and evaluation of its effectiveness]. Retrieved from https://analytics.infozone.pro/managing-implementation- of-strategy-and-evaluation-effectiveness [in Ukrainian]. 13. Zhuravel, Yu. (2018). Kontseptualna model stratehichnoho planu pidpryiemstv kharchovoi promyslovosti [Conceptual model of strategic plan of food industry enterprises]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia — Efficiency of public administration, Issue 1 (54), Part 1, рр. 126—137. Retrieved from http://www.lvivacademy.com/ vidavnitstvo_1/edu_54/fail/16.pdf [in Ukrainian]. 14. Shynkarenko, V. H., Beketov, Yu. O., Tro- shchii, I. I. (2019). Resursnyi pidkhid do rozrobky stratehii okremoho vydu biznesu pidpryiemstva [Resource approach to the development of a strategy for a particular type of business enterprise]. Ekonomika transportnoho kompleksu — Economics of the transport complex, Issue 34, рр. 55—74. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/ resursnyy-podhod-k-razrabotke-strategii-otdelnogo-vida- biznesa-predpriyatiya/viewer. DOI: https://doi.org/10.30977/ЕТК.2225-2304.2019.34. 0.55 [in Ukrainian]. 15. Taran, O. M. (2020). Stratehichne upravlinnia [Strategic management]. Kharkiv, Kharkiv National Agrarian University. 345 р. [in Ukrainian]. 16. Paderin, I. D., Horiashchenko, Yu. H. (2021). Stratehichni priorytety innovatsiinoho rozvytku pidpryiemnytstva [Strategic Priorities for Innovative Development of Entrepreneurship]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 1 (63), рр. 103—107. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2021- 1(63)-103-107 [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 24.10.2022 Формат цитування: Клюс Ю. І., Стрюк О. С. Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства. Вісник економічної науки України. 2022. № 2 (43). С. 51-54. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).51-54 Klius, Y. I., Striuk, O. S. (2022). Determination of Factors Affecting the Strategic Sustainability of the Enterprise. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (43), рр. 51-54. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.2(43).51-54

Визначення факторів, що впливають на стратегічну стійкість підприємства

Репозитарії

Схожі ресурси