Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів

Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів

Твердження частини сучасних науковців та політиків про існування єдиного східнослов’янського народу у вигляді т.зв. давньоруської народності робить необхідним ще раз звернутися до цієї складної проблеми і в першу чергу — до вивчення на сучасному рівні першооснов такого процесу у середньовічні ч...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2019
1. Verfasser: Моця, О.П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2019
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194814
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів / О.П. Моця // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 28-41. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-194814
record_format dspace
spelling irk-123456789-1948142023-11-30T15:20:54Z Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів Моця, О.П. Статті Твердження частини сучасних науковців та політиків про існування єдиного східнослов’янського народу у вигляді т.зв. давньоруської народності робить необхідним ще раз звернутися до цієї складної проблеми і в першу чергу — до вивчення на сучасному рівні першооснов такого процесу у середньовічні часи. Наявна інформація дозволяє говорити про початкові імпульси у розселенні в різні регіони Східної Європи із півдня східнослов’янської ойкумени. А подальші історичні процеси, що часто мали регіональну специфіку, призвели до поступового формування уже після загибелі Київської Русі трьох сучасних народів, хоча і у цьому питанні також існують певні нюанси. Утверждения части современных историков и политиков о существовании единого восточнославянского народа в виде так называемой древнерусской народности делает необходимым еще раз обратиться к рассмотрению этой достаточно непростой проблемы. И в первую очередь — к изучению на современном научном уровне первооснов такого процесса в средневековые времена. Имеющаяся сегодня информация позволяет говорить о начальных импульсах в процессе расселения в разные регионы Восточной Европы и даже за ее пределы (на Балканы и в Центральную Европу) именно с юга восточнославянской ойкумены. Здесь новая этническая общность формировалась при участии потомков старых скифо-сарматских систем, которые достаточно существенно оказывали влияние на местный праславянский мир. Позже к ситуации «подключились» представители германских и тюркских языковых групп (готы и гунны), что в свою очередь, в какой-то мере, спровоцировало такой феномен как Великое переселение народов и окончательное образование трех ветвей славянского мира. Говоря о восточнославянской ойкумене, то во второй половине І тыс. н. э. на ее территории образовалось около 15 племенных союзов, которые позже трансформировались в племенные княжения. В более северных районах, на территориях современных Белоруссии и России в этническом развитии славян принимали участие древние балты и финно-угры — элементы старых субстратных структур, ассимилированные новыми переселенцами. Все они вместе на рубеже І—ІІ тыс. н. э. приняли участие в появлении нового образования, известного современникам под названием «Русь» или «Русская земля». Но и оно было достаточно неустойчивым, а поэтому воспринималось в основном лишь представителями новой социальной верхушки феодального общества. Преобладающее в количественном отношении сельское население на просторах Восточной Европы вообще слабо осознавало такое единство. Подобный «мир» распался в ХІІІ в. в результате глобальной катастрофы, связанной из нашествием орд хана Батыя. Дальнейшие исторические процессы, которые часто имели уже региональную специфику (в частности зарождение общества севрюков на украинско—русско—белорусском пограничье) привели к постепенному формированию трех современных восточнославянских народов. Хотя и в этом, казалось бы, полностью решенном вопросе, прослеживаются определенные нюансы, которые заслуживают дальнейших исследований. The statements of a part of modern historians and politicians about the existence of a single Eastern Slavic people in the form of the so-called Old Rus nationality makes it necessary to once again turn to the consideration of this rather difficult problem. First of all, to study at the present scientific level the fundamental principles of such a process in medieval times. The information available today makes it possible to speak of initial impulses in the process of settling in different regions of Eastern Europe and even beyond its borders (in the Balkans and in Central Europe) precisely from the south of East Slavic ecumene. Here, a new ethnic community was formed with the participation of the descendants of the old ScythianSarmatian systems, which had a significant impact on the local Slavic world. Later, representatives of the Germanic and Turkic language groups (Goths and Huns) joined the situation, which, in turn, to some extent provoked such a phenomenon as the Great Migration of Nations and the final formation of the three branches of the Slavic world. Speaking of the East Slavic ecumene, in the second half of the І thousand AD on its territory about 15 tribal unions were formed, which later transformed into tribal reigns. In the more northern areas, in the territories of modern Belarus and Russia, the ancient Balts and Finno-Ugrians, elements of the old substrate structures assimilated by new settlers, took part in the ethnic development of the Slavs. All of them together at the turn of the І—ІІ thousand AD took part in the emergence of a new formation known to contemporaries underthe name “Rus” or “Russian land”. However, itwas also quite unstable, and thereforewas perceived mainly only by representatives of the new social elite of the feudal society. The prevailing quantitatively rural population in the expanses of Eastern Europe was generally poorly aware of such unity. Such a “world” broke up in the 13 century as a result of a global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan. Further historical processes that often had already had regional specifics (in particular, the emergence of the Sevriuk society on the Ukrainian—Russian— Belorussian borderland) led to the gradual formation of three modern East Slavic peoples. Although in this seemingly fully resolved issue, certain nuances can be traced that deserve further research. 2019 Article Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів / О.П. Моця // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 28-41. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.01.028 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194814 94(=16) "653" uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Моця, О.П.
Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
Археологія
description Твердження частини сучасних науковців та політиків про існування єдиного східнослов’янського народу у вигляді т.зв. давньоруської народності робить необхідним ще раз звернутися до цієї складної проблеми і в першу чергу — до вивчення на сучасному рівні першооснов такого процесу у середньовічні часи. Наявна інформація дозволяє говорити про початкові імпульси у розселенні в різні регіони Східної Європи із півдня східнослов’янської ойкумени. А подальші історичні процеси, що часто мали регіональну специфіку, призвели до поступового формування уже після загибелі Київської Русі трьох сучасних народів, хоча і у цьому питанні також існують певні нюанси.
format Article
author Моця, О.П.
author_facet Моця, О.П.
author_sort Моця, О.П.
title Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
title_short Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
title_full Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
title_fullStr Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
title_full_unstemmed Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
title_sort нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2019
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194814
citation_txt Нагальні питання досліджень етнічної історії східних слов’ян середньовічних часів / О.П. Моця // Археологія. — 2019. — № 1. — С. 28-41. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT mocâop nagalʹnípitannâdoslídženʹetníčnoíístorííshídnihslovânserednʹovíčnihčasív
first_indexed 2025-07-16T22:21:50Z
last_indexed 2025-07-16T22:21:50Z
_version_ 1837843890444435456
fulltext ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 128 © О.П. МОця, 2019 О.П. Моця * НагальНі ПитаННя дОсліджеНь етНічНОї істОрії східНих слОв’яН середНьОвічНих часів 1 УДК 94(=16) "653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.01.028 Твердження1 частини сучасних науковців та політиків про існування єдиного східнослов’янського народу у вигляді т. зв. давньоруської народності робить необхідним ще раз звернутися до цієї складної проблеми і в першу чергу — до вивчення на сучасному рівні першооснов такого процесу у середньовічні часи. Наявна інформація дозволяє говорити про початкові імпульси у розселенні в різні регіо ни Східної Європи із півдня східнослов’янської ойкумени. А подальші історичні процеси, що часто мали регіональну специфіку, призвели до поступового формування уже після загибелі Київської Русі трьох сучасних народів, хоча і у цьому пи- танні також існують певні нюанси. К л ю ч о в і с л о в а: народ, народність, етнос, словяни, племена, руси, розселення, Східна Європа, Київська Русь, матеріальна культура. Нестор Літописець, характеризуючи етнічний стан усього слов’янського світу в кінці І тис. н. е., змушений був константувати: «тако ра- зидеся Словеньскии языкъ темже и грамота прозвася Словеньская» (Полное собрание рус­ ских летописей 1962, стлб. 6). Правда його ж теорія про дунайське походження цієї етніч­ ної спільності та її подальше розселення на єв­ ропейських просторах нині не знаходить нія­ ких реальних підтверджень. Більш достовір­ ним є бачення такої конструкції як виключно книжної. У ній нема ніяких спогадів про дій­ сний рух народів на нові землі або ж відобра­ ження «колективної пам’яті» про таке пересе­ лення (Толочко 2015, с. 78). І все ж, прийняв­ ши таке твердження літописця за основу, істо­ рики — славісти різних поколінь досліджували окремі спільноти в межах конкретних етносів цієї частини ойкумени в контексті аналізу їх внутрішніх та міжнародних процесів, а також 1 Стаття підготовлена в контексті роботи Комісії із слов’янської археології при Міжнародному комітеті славістів у динамічному розвитку та певній трансфор­ мації. Східнослов’янський світ в очах дослід­ ників видозмінювався, зокрема у проявах са­ мосвідомості представників окремих угрупо­ вань — росіян, українців, білорусів, що можна продемонструвати наступним чином. М. Костомаров, розглядаючи в історично­ му контексті питання різноетнічності східно­ слов’янських спільнот, відзначав: «Початок цієї відмінності губиться в глибокій давнині, як і вза- галі розподіл слов’янського племені на окремі наро- ди». Для нього в Східній Європі у середньовічну епоху існували дві спільноти — «велико­руська» та «малоруська» або ж «південно­руська» (Кос­ томаров 1903, с. 35). Паралельно, на межі ХІХ— ХХ ст. відпрацьовувалася концепція «триєдино­ руського народу». А у 30­ті роки ХХ ст. переваж­ на частина вітчизняних дослідників (переважно російських) більш чи менш виразно декларувала положення про «руський народ» Київської Русі та періоду феодальної роздробленості (Юсова 2005, с. 168—170, 268—270). Таке відносно різ­ нопланове бачення «припинилося» із появою «Тез про 300­річчя воз’єднання України з Ро­ сією (1654—1954 рр.)», у яких цК КПРС «по­ становив»: «Російський, український і білорусь- кий народи ведуть своє походження з єдиного ко- ріння — давньоруської народності, яка створила давньоруську державу — Київську Русь … посту- пово із єдиної давньоруської народності утворили- ся три братні народності — російська, українська та білоруська із притаманними їм особливостями мови, культури і побуту» (Тезисы… 1950, с. 5). За такою схемою, і з таким етнічним розподі­ лом східнослов’янського світу виходила осно­ вна частина робіт даного наукового напрям­ ку в різних країнах, в першу чергу у колишньо­ му СРСР та часто й у незалежних країнах після його розпаду. Зокрема, слід відзначити багато­ томне видання в серії «Народи і культури», яке здійснювалося у свій час — до сучасної міждер­ жавної кризи — Інститутом етнології й антро­ пології РАН із залученням українських та біло­ руських спеціалістів, а також опубліковані від­ * МОця Олександр Петрович — член­кореспондент НАН України, професор, завідувач відділу давньо­ руської і середньовічної археології Інституту архео­ логії НАНУ, ORCID 0000­0001­9032­0881, oldrus@ ukr.net ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 29 носно недавно нариси з історії України та Росії (Украинцы 2000; Русские 2003; Белорусы 2003; Нариси історії Росії 2007; История Украины 2008). У такому ж руслі дослідження продовжува­ лися до останніх років, коли із Кремля «про­ гримів грім», аналогічний тому, який звідти ж пролунав у 1950 р. з боку «вождя усіх народів». Мається на увазі робота Й. Сталіна «Марк­ сизм і питання мовознавства» та інспірована згори дискусія з приводу теорії М. Марра. Але на цей раз маємо «нову теорію» про ситуацію у східнослов’янському етногенезі: виявляється, що не існують три народи, а завжди був лише один — російський (частіше це відноситься до відокремленості українців, але й про білорусів іноді «не забувають»). Заради справедливості слід відзначити, що ніхто із авторитетних російських науковців до такої «гіпотези» поки що не приєднався (хоча й не виступив із публічними запереченнями). А от «борзописці» свого шансу не згавили. Ось один із прикладів — книга О. Кунгурова, котра вже витримала кілька тиражів. Згадаймо лише декілька думок цього «новатора», котрі торка­ ються історії Київської Русі, з точки зору офі­ ційної радянської історіографії — «колиски трьох братніх народів». Там спочатку заявляє­ ться, що українського народу впродовж століть взагалі не існувало — він з’явився лише у ХХ ст., хоча його нема і нині (так з’явився, чи відсут­ ній?). Великороси, малороси і якути складають історичну руську націю, а у минулому українці в основному являлися росіянами, поляками і єв­ реями. Достовірність «Повісті минулих літ» теж викликає сумніви у цього псевдодослідника: оригінала ж нема (мабуть, він повірив би лише юридично завіреному тексту?). Та й сама колис­ ка східнослов’янської цивілізації знаходилася не на Дніпрі чи Волхові, а на північному сході (тож ближче до Москви?). Виявляється, якраз там знаходилися величезні запаси болотно­ озерної залізної руди, а якраз залізо стало двигу­ ном прогресу (начебто подібних запасів не було по всій поліській зоні Європи?). Потім черга доходить і до трагічних по­ дій ХІІІ ст.: монголо­татари перемогли русів у зв’язку із наявністю могутнього союзника у ви­ гляді православної церкви і підтримки завойов­ ників Великим Новгородом (до речі, у нього місто знаходилося не на Волхові, а на Волзі). Але суперсенсацією стало не це, а таке твердження: батько Олександра Невського князь ярослав Всеволодович і хан Батий — одна й та сама осо­ ба; далі у роздумах з’являється ще й ідея, що Во­ лодимир Святославич, мабуть, теж «злився» із вищезгаданим історичним гібридом. Але й це ще не головне у даному досліджен­ ні: «Не было никакой древней Киевской Руси, да и самой Руси, как единого государства, в древ- ности не существовало. В Поволжье сформиро- валось ядро империи, втянувшей в течение веков в свою орбиту все заселенные русскими терри- тории, а попутно и множество других народов. Процесс этот завершился лишь в средине про- шлого века. Чисто кабинетные доктрины о раз- дельности существования «двух русских народ- ностей» появились лишь в середине ХІХ в. в сре- де либеральной профессуры и носили не научный, а политический характер» (Кунгуров 2012, с. 411—412). Ось вам і «достойна аргументація» для вищезгаданого твердження про «єдиний російський народ». На це можливо лише привести роздуми незабутнього Швейка, який розповів двом п’яним фельдкурантам історію про одного благочинного: «Вичитав він там, що кожний, хто вірить в антиподів, повинен бути прокля- тий. Покликав він свою служницю, та й каже: «Слухайте, ви якось мені говорили, що ваш син, слюсар, виїхав до Австралії. Таким чином, він зараз у антиподів, а святий Августин наказує, щоб кожний, хто вірить у антиподів, був про- клятий». «Отче духовний, — каже йому баба, — так мій син посилає з Австралії листи і гроші». «Це диявольська мана, — відповідає їй благочин- ний, — жодної Австралії, за святим Августином, немає, це вас тільки антихрист обплутав». У неділю він прилюдно прокляв її в костелі і кричав, що Австралії немає. Відразу ж з костьолу його відвезли до божевільні. Правду кажучи, багатьом там і місце» (Гашек 2009, с. 134). Без жодних сумнівів, вище цитованого «аргументатора» ідеї відсутності реального минулого у сусідів сьогоднішніх росіян теж слід орієнтувати для поселення у подібному закладі. Звичайно, із новими результатами вивчен­ ня історії кожного людського організму слід знайомити кожного, хто цікавиться цим пи­ танням. Та не так грубо й цинічно це робити, за принципом: «чего изволите?». Адже коли «…всі приймають брехню, нав’язану партією, якщо у всіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії й стає правдою. «Хто керує минулим, — віщує партійний ло- зунг, — той управляє майбутнім; хто управляє сучасністю, той управляє минулим». Та, все ж, минуле, по природі своїй змінне, змінам ніколи не підпорядковувалось» (Оруэлл 1989, с. 41). А тому, у нашому конкретному випадку, слід погоди­ ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 130 тися з точкою зору В. Смолія, що неприпусти­ мою являється політична спекуляція навколо важливих моментів у вивченні розвитку двох народів — українського та російського, — коли під час гострих, далеко не наукових дискусій часто ігноруються конкретні історичні реалії, а опоненти керуються заздалегідь витворени­ ми схемами чи ідеологічними концепціями (Україна та Росія… 2003, с. 3). Та в цьому питанні маємо й своєрідні новації останнього десятиліття, про що вже згадувалося вище. Мова йде про Указ Прези­ дента РФ 2011 р. «О праздновании 1150­летия зарождения российской государственности», який розпочинається звичними у таких ви­ падках словами: «В целях дальнейшей консоли- дации российского общества и в связи с испол- няющимся в 2012 году 1150-летием зарождения российской государственности постановляю: Принять предложение Правительства Россий- ской Федерации о праздновании в 2012 году 1150- летия зарождения Российской Федерации». І це при тому, що аж до кінця ХІ ст. всі посадники у Новгороді Великому — фактичному основ­ ному центрі Північної Русі — були киянами за походженням. Та й за функціональним ви­ конанням своїх обов’язків: вони ж признача­ лися київськими великими князями (Толоч­ ко 2018, с. 19). Тобто держава на півночі вже існує, а центр її заходиться за тисячі кілометрів південніше («оригінальний» розподіл влади). Звичайно, таке одностороннє рішення не сприяло поглибленню російсько­українських «дружніх» стосунків, про що красномов­ но свідчать події останніх років. Але якщо, гіпотетично, вже тоді зароджується російська державність, то, також гіпотетично, починає формуватися й російський народ — суспільство її підлеглих. А де ж вони розселялися? Під Новгородом, Псковом чи Ладогою, чи й, приміром, у Середньому Подніпров’ї? А це вже експансіонізм або ж навіть великодер­ жавний шовінізм. Адже й білоруси в останній час «відкрили» власну державність починаю­ чи з останньої чверті Х ст., опираючись зокре­ ма на ранні згадки про Полоцьк. Та й появу перших укріплень майбутнього повноцінного міста Києва на правому березі Дніпра десь в перші століття другої половини І тис. н. е. ще ніхто із серйозних дослідників не ставив під сумнів (Начало русской государственности… 2012, с. 50—51). Знову розпочинається навко­ лонаукове безладдя. Але, у будь­якому випад­ ку, вищезгадане твердження про існування давньоруської народності, за допомогою саме сучасних кремлівських «теоретиків» та їх прихильників відходить у «славне» радянсь­ ке минуле. Найімовірніше, тоді певну єдність відчували лише представники правлячого роду Рюриковичів та їх оточення — бояри та інші безпосередні князівські піддані, носії т. зв. дружинної культури. І ще одне загальнотеоретичне посилання вже в контексті наявності сучасного протисто­ яння двох сусідніх народів: «Люди не вступають у конфронтацію спонтанно. Ворожість завжди має якусь причину, і остання нерідко корениться у тому, як люди сприймають свою етнічну гру- пу, її місце в сучасному й історичному контексті, її взаємовідносини із сусідами та державою в історичній перспективі, як вони оцінюють своє і чуже» (Щнирельман 1995, с. 3). А далі, вже О. Левкіевська цілком справедливо та науко­ во обґрунтовано пояснює такий стан речей: «Становлення нової української ідентичності, що відбувається на наших очах (котре, до слова, про- ходить не завжди конструктивно й позитивними шляхами), невідмовно потягло за собою гостру й часом хворобливу залежність у росіян переосмис- лення власної етнокультурної ідентичності, історично пов’язаної із ідеєю «великої» російської нації (пізніше переосмисленої у рамках «ра- дянського народу»), яка включала до себе три близькородинні етноси — великоросів, малоросів та білорусів, які взаємодоповнювали один одного. Сформульована офіційною державною ідеологією у ХІХ ст., ця політична ідея розуміла злиття східнослав’янських етносів в об’єднаний «руський народ» із єдиною етнокультурною, мовною та релігійною самоідентифікацією, тим більш, що об’єктивні передумови (близька спорідненість культур і мов, релігійна єдність, співіснування в межах однієї держави) для цього були. На фоні такої ідеї, укоріненої в російській громадській свідомості, претензії сучасних українців на власну ідентичність (культуру, мову, історію, державність), не просто відмінну від російської, але часто протиставлену їй як чужу та ворожу, викликали у російській масовій самосвідомості неминучий культурний шок, однією із спроб пере- бороти котрий й стало створення на фоні ста- рих стереотипних моделей нового, часто нега- тивного образу українця» (Левкиевская 2008, с. 156—157). Та це писалося ще до нинішнього загострення міждержавного конфлікту, коли протистояння взагалі у цілому загострилося. Хоча, подібні роздуми вказують на більш гли­ боке протистояння у деяких деталях попередніх протиріч, які теперішнє російське керівництво використало у власних меркантильних цілях. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 31 Тож поява версії «національної одно­ руськості» східних слов’ян стала не момен­ тальним «кремлівським озорінням», а пояс­ нюється змінами у часто підсвідомому розу­ мінні власного місця в історії вчорашнього «старшого брата». Та цьому слід протиставити не реальну боротьбу в окопах (хоча, на пре­ великий жаль, якраз це стало об’єктивною реальністю. Й підтверджується дійсним станом речей вже протягом кількох років), а науко­ во обґрунтованою аргументацією. Звичайно, у одній роботі це зробити теоретично й практично неможливо. Тож в даному випадку зупинимося лише на сучасному баченні підоснови процесу викристалізації та виокремлення предків сучас­ них східнослов’янських народів використовую­ чи, в першу чергу, досягнення археології. Починати виявлення згаданої підоснови слід із часів раннього середньовіччя — адже носіїв тогочасних археологічних культур вдало­ ся, пов’язавши із інформацією писемних дже­ рел, віднести до слов’янського етнічного ма­ сиву. Окрім того, наявні на сьогодні матеріали дозволяють, з одного боку, пов’язати їх із пам’ятками давньоруської доби, а з іншого, шляхом ретроспективного аналізу, поєднати із більш ранніми пам’ятками Східної та Середньої Європи. Вже в VІ—VІІ ст. н. е. слов’янська людність розділилася на чотири культурні гру­ пи, відомі в археологічній типології під на­ звами колочинської, пеньківської, празько­ корчацької та дзедзіцької культур. Перші три виникли ще у V ст. на території сучасної України та у деяких суміжних областях Росії й Білорусі, а остання — в Середній і Північній Польщі не раніше VІ ст. До цього слід додати й те, що у матеріалах іменьківської археологічної культури Середнього Поволжя теж виявлені деякі елементи слов’янських культур V—VІІ ст. Надалі на сучасних українських теренах на межі VІІ—VІІІ ст. відбулися помітні зміни в матеріальній культурі. А на основі попередніх виросли лука­райковецька культура на Дніпровському Правобережжі (аж до Кар­ пат) та волинцевська, а потім роменська — на Дніпровському Лівобережжі. Вже в межах цих Рис. 1. центрально­Східна Європа близько 950 р. (за: Плохій 2015) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 132 культурних ареалів формувалися нові племена й племінні союзи, на основі яких далі створю­ валися структури Київської Русі (Баран 1998, с. 9—10). На території Середнього Подніпров’я виділені ще й пам’ятки сахнівської культури переддержавного періоду. Найінтенсивніші потоки слов’янського розселення були спрямовані на південь — у напрямку Дунаю та кордонів могутньої Візан­ тійської імперії. В. Баран вважає, що розсе­ лення слов’ян на південь відбувалося з тих же причин, котрі зумовили відхід готів із прихо­ дом гунів у Північно­Західне Причорномор’я. Гуни, розбивши супротивника, почали чини­ ти тиск на всі племена, які входили до скла­ ду готської «імперії Германаріха», зокрема і на слов’ян. Але цей напрямок у нашому випадку нас не цікавить — нащадки склавінів і антів у цих європейських районах не увійшли до складу майбутньої Русі. Тому звернемося до північного та північно­східного напрямків розселення слов’ян. Туди, окрім представників вищезга­ даних слов’янських угруповань — склавінів і антів — переселялися й «колочинці», в яких частина дослідників вбачає давніх венедів (Україна: хронологія розвитку 2009, с. 9). Ні у кого із серйозних дослідників не викликає сумнівів, що слов’янське населення в області верхів’їв Дніпра та Волги було при­ йшлим і «нашарувалося» на місцевий етнічний субстрат. За даними писемних джерел, до по­ яви слов’ян за північними та східними межа­ ми Верхнього Подніпров’я мешкали фіно­ угорські племена — чудь і весь на півночі та мерянські, муромські й мордовські племена у Волго­Окському межиріччі. Про давнє насе­ лення Верхнього Подніпров’я літописи нічого не повідомляють, але на основі лінгвістичних даних, насамперед матеріалів гідронімії, вже давно встановлено, що у давнину ці території заселяли балти. Тож, за сучасною науковою термінологією, нові утворення, де головну роль уже відігравали переселенці­слов’яни, ство­ рювалися якраз за ініціативи таких емігрантів (рис. 1). Картографічні ілюстрації тут і далі наводяться за однією із останніх монографій С. Плохія (Плохій 2015). Питання про балто­слов’янські стосунки та роль дніпровських балтів у формуванні тут но­ вої слов’янської етнічної спільноти — майбутніх білорусів — досить цікаве й не до кінця розро­ блене. Але обов’язково слід вказати на те, що на відміну від фіно­угорських племен, які яв­ лялися чужими для слов’ян за мовою та куль­ турою, балти були близькими переселенцям внаслідок спільного індоєвропейського мину­ лого (Иванов, Топоров 1958, с. 39). Окрім того, на землях сучасної Білорусі простежуються ще й сліди зайд із слов’янського заходу. За свідченням П. Третьякова та його білоруських колег, протягом третьої чверті І тис. н. е. східні балти почали зводити численні укріплення­сховища майже біля кожного по­ селення. Очевидно, що ситуація у Верхньому Подніпров’ї тоді була не мирною — практич­ но всі згадані городища загинули одночасно внаслідок пожеж. Супротивник автохтонів без особливих зусиль займав укріплення невеликих розмірів, а місцеве населення у разі його набли­ ження ховалося в лісах. Така ситуація склалася десь у середині VІІІ ст. (Третьяков 1966, с. 274, 277, 282). Вірогідно, слов’яни­переселенці ви­ користали тактику розселення, аналогічну гунській відносно готів, а ті, у свою чергу, — до підпорядкованих собі «молодих слов’ян», і в першу чергу до представників їх племінної верхівки. У підтвердження такої думки слід вказати хоча б на свідчення візантійського автора Йордана, коли під час слов’яно­ готського протистояння в часи Великого пе­ реселення народів переможці­готи розіп’яли слов’янського «короля» Божа (або Боза) разом із його синами та 70 знатними особами (Свод… 1991, с. 115). Процес асиміляції із попереднім усуненням балтської племінної верхівки, імовірно, розпочинався подібним способом, що і не дивно для тієї історичної ситуації, хоча на першому етапі контактів балти і слов’яни, мабуть, інтенсивно ще не змішувалися. Оче­ видно, слов’яни в середині та другій половині І тис. н. е. проникали окремими потоками все далі і далі у північному напрямі. Але, також імовірно, що навперейми такому руху із заходу просувалися і нові переселенці­емігранти, про що свідчить незаперечний археологічний аргу­ мент: типова для «західняків» вкрита розчеса­ ними полосами кераміка. Наприкінці третьої чверті І тис. н. е. в історії населення північної частини Верх­ нього Подніпров’я відбулася ще одна важли­ ва подія, внаслідок котрої етнічна ситуація суттєво ускладнилася, а «острівці» балтів ще більше звузилися. Йдеться про проникнення в розглянуту місцевість нового слов’янського населення, яке полишило по собі своєрідні поховальні пам’ятки — довгі кургани (за­ хоронення літописних кривичів, які якраз, імовірно, й палили балтські городища). Та­ ким чином, угруповання східних балтів, котре ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 33 розміщувалося переважно на території Верх­ нього Посожжя, було потіснене, а можливо й розгромлене слов’янами, які прийшли не з півдня (по Дніпру), а із заходу чи північного заходу. Балтські ж «острівці», зафіксовані у Волзько­Окському межиріччі, продовжували існувати аж до початку ІІ тис. н. е., про що го­ ворять сліди перебування тут «людей голяді» (Третьяков 1966, с. 39). Але основним етнічним компонентом на землях останнього із названих східноєвро­ пейських регіонів, до часів переселення туди слов’ян із різних напрямів, все ж були не балти, а фіно­угри. Інтеграційні процеси там прохо­ дили ще більш складно й триваліше, а культура місцевих племен ставала все більш вагомішим й серйознішим внеском в загальну культуру північно­східних земель. Той же П. Третьяков відзначав, що процеси у фіно­угорському се­ редовищі в часи контактів із слов’янами про­ ходили інакше, ніж у балтському на землях Верхнього Подніпров’я. Зокрема тут не стало­ ся змін у формі поселень, що мало місце в зоні розселення балтів. Адже відомо багато горо­ дищ, життя на яких продовжувалося аж до кін­ ця І тис. н. е. (Третьяков 1966, с. 288). В останній чверті І тис. н. е. слов’яни почали освоювати й північну зону Східної Європи, де представники різних їхніх угруповань почали «вклинюватися», в першу чергу у слабо заселе­ ну межову зону між прибалтійсько­фінським і волзько­фінським етнічними масивами. У ці­ лому ж в їх поховальних пам’ятках — сопках та довгих курганах — можна простежити тенден­ цію зміни дослов’янських традицій у цій об­ рядовості та металевому убранстві. Поширю­ ється зведення городищ, матеріальна культура жителів котрих стає близькою до слов’янських культур південного узбережжя Балтії та од­ ночасно відмінна від таких південних куль­ тур, як вищезгадані лука­райковецька та ро­ менська. Крайнім північним пунктом, образ­ но розміщеним на вістрі слов’янського світу, котрий «вклинився» у тогочасне автохтонне фіно­угорське середовище, являлася Ладога. цей пункт став першим значним контактним центром у слов’яно­скандинавських стосун­ ках (Лебедев 1985, с. 199—203, 212). Утворив­ ся своєрідний етнічний «казан», основними складовими якого стали новгородські слове­ ни, кривичі, чудь, меря і весь. А це вплинуло на формування «величезної різноетнічної феде- рації нашого Північного Заходу, котра склада- лася із племен західних і східних слов’ян та або- ригенних племен фіно-угорського походження» (янин 1997, с. 220). На той час південні пере­ селенці являлися лише одним із компонентів нової міжетнічної конфедерації, а не її своєрід­ ним «локомотивом» у соціальному розвитку. Лише згодом ситуація почала змінюватися на користь тих, хто прийшов останнім — вихідців із півдня Східної Європи. Загалом нині етнографічні особливості у східнослов’янському світі в цілому чіткіше проступають у межах досить значних регіонів, котрі охоплюють території розселення кількох літописних племен. Вони обумовлювалися, насамперед, різними географічними чинни­ ками, а також сусідством іншоетнічного насе­ лення. На півдні та південному заході група­ ми близьких племен являлися поляни, сіверя­ ни (західні), древляни та частково дреговичі, волиняни й дуліби, тиверці і білі хорвати; на північному сході — сіверяни (східні), вятичі й радимичі; на північному заході — дреговичі, кривичі й новгородські словени (Седов 1982; Толочко 1996). Але водночас за пам’ятками останньої чверті І тис. н. е. все рельєфніше вимальовується й картина становлення про­ тодержавних територіальних структур у ра­ йонах між Ладогою та Псковом — на півночі, між Білоозером і Муромом — на північному сході східнослов’янської ойкумени; між Киє­ вом і Черніговом та між Волинем і Червенем на півдні й південному заході. Проміжну по­ зицію між перерахованими територіальними структурами займало ще одне протодержав­ не утворення — між Полоцьком та Смолен­ ськом. Надалі, внаслідок інтеграційних про­ цесів різного рівня, виділилося два основні державотворчі регіони — вже згадана північ­ на конфедерація та південна «Руська земля» у Середньому Подніпров’ї із перспективами відмінностей і у етнічному відношенні. У Х ст. вони стали відомі у Візантії як північ­ на «Зовнішня Русь» і як вірогідна противага їй на півдні — «Русь Внутрішня» (Багрянородный 1991, с. 309). Їх основними центрами стали Новгород Великий та Київ. Певною мірою така територіальна розмежованість підтвер­ джується в цілому й східними авторами (Сла­ вонія і Куява), хоча до двох названих терито­ рій додається і третя — Арса у районі Ростова на Волзі (Дубов 1982, с. 104—111). Але в остан­ ньому випадку поки що маємо лише гіпотезу: хоча Ростов і згадується у літописних статтях 862 й 907 рр., але то була лише вставка початку ХІІ ст. Тож впевнено говорити про його існу­ вання наприкінці І тис. н. е. нині ще немає до­ статніх підстав (Кучкин 1984, с. 57—58). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 134 Список міст, котрі згадані у повідомлен­ ні про «закликання варягів» — Ладога, Новго­ род, Ізборськ, Білоозеро, а також у дещо пізні­ шій літописній статті — Полоцьк, Ростов, Му­ ром, на думку Г. Лебедєва, означає початкові межі «Верхньої» (тобто «Зовнішньої») Русі, на основі котрої пізніше склалися Новгород­ ська та Псковська землі, а в Х ст. виділилася Ростово–Суздальська (Лебедев 1985, с. 197). Але вищенаведена думка про пізнішу вставку стосовно Ростова дозволяє окреслювати кор­ дони «Зовнішньої Русі» дещо південніше Му­ рома й трохи північніше Смоленська й По­ лоцька (рис. 2). Стосовно ж «Внутрішньої» («Південної») Русі, то її початкові кордони локалізовані у се­ редньодніпровському регіоні з містами Київ, Чернігів та Переяслав. Надалі були приєдна­ ні радимицькі й волинські території, а на межі ХІІ—ХІІІ ст. до «руської» зони потрапила й підкарпатська Галицька земля. У північному напрямі на рубежі І—ІІ тис. н. е. «руське» на­ йменування поширилося до Смоленська і По­ лоцька (останній найраніше виділився у са­ мостійну удільну структуру серед тогочасних земель­князівств, а далі став «плацдармом» у процесі формування білорусів). На користь такої версії говорять і перерахо­ вані у «Повісті минулих літ» міста, котрі були названі серед руських градів у візантійсько­ руському договорі 907 р.: Київ, Чернігів, Пе­ реяславль, Полоцьк, Ростов і Любеч (стосовно Ростова, як вже зазначалося, то була більш піз­ ніша вставка). Тож лише Полоцьк постає спір­ ним центром у сенсі південно–північного те­ риторіального розмежування, що часто фіксу­ ється у прикордонному протистоянні і у інших випадках. А загалом східнослов’янські Північ і Північний Схід у давньоруські часи не були «руською зоною» в історично­географічному розумінні. Перший регіон стабільно іменував­ ся «Новгородською областю (або волостю), а другий — Заліссям (Новгородская первая ле­ топись… 1950, с. 23—95; Журавель 2006, с. 69— 73). Останній із названих став «Руссю» у після­ монгольські часи, а перший — ще пізніше. Від­ Рис. 2. центрально­Східна Європа близько 1050 р. (за: Плохій 2015) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 35 носно поволзького регіону, окрім «заліського фактору», говорить і той факт, що відоме «Сло­ во про загибель Руської землі» — де Поволжя вперше було віднесене до Русі — з’явилося лише у середині ХІІІ ст. при дворі на той час вже померлого князя ярослава Всеволодови­ ча у Переяславлі Заліському — тобто вже піс­ ля розгрому регіону військами хана Батия. Але цікаво зазначити і те (Бегунов 1965; Данилов 1965), що російські дослідники автором цьо­ го твору визнають ченця із подністровського Галича. Тож «руська» назва прийшла на Волгу з півдня східнослов’янського світу (де ж тоді знаходилися витоки «русского мира», і кого до кого треба приєднувати?). Таке територіально­адміністративне члену­ вання певною мірою визнається й частиною сучасних дослідників, правда у більш складно­ му варіанті: Київська Русь, Новгородська рес­ публіка, Руська Північ, центральноруські кня­ зівства (Носов 2008, с. 9). Але в контексті да­ ної праці головним являється те, що розподіл на Південь, з одного боку, та Північ і Північ­ ний Схід з іншого зафіксовано ще раз стосовно першої половини ІІ тис. н. е. А це, в свою чергу, призвело й до відміннос­ тей в організації соціальних структур на тери­ торіях названих великих за розмірами областей і, очевидно, вплинуло на формування нової са­ мосвідомості у населення, яке там проживало вже у ті часи. З цього приводу досить слушно висловився Р. Пайпс: «Не беручись розв’язати суперечки, що ведуться між істориками про те, домагання якої народності, великоруської чи української, на київський спадок мають під со- бою більш тверде підґрунтя, не слід ігнорувати важливу проблему, підняту критиками теорії про пряму спадковість між Києвом і Москвою. В Московській державі і насправді були введені істотні політичні новації, котрі створили в ній устрій, достатньо відмінний від київського. По- ходження багатьох із цих новацій можливо вес- ти від того, яким чином склалася Московська держава. В Київській Русі і в усіх князівствах, які вийшли із неї, окрім північно-східних, насе- лення з’явилося поперед князів: спочатку утво- рилися поселення і лише потім політична вла- да. Північний схід, навпаки, був у більшій части- ні колонізований за ініціативи та під проводом князів; тут влада випереджала заселення. В ре- зультаті цього північно-східні князі мали таку владу й престиж, на котру зроду не могли роз- раховувати їх побратими у Новгороді чи Литві. Землі, за їх переконанням, належали їм; міста, ліси, ниви, луги й річні шляхи були їхньою власніс- тю, так як будувалися, розчищалися та експлу- атувалися за їх повелінням. Таке розуміння при- пускало також, що всі ті люди, хто проживає на їх землі, були їхньою челяддю або ж найманця- ми; у любому випадку, вони не могли претендува- ти на землю і мати які-небудь не відмінні влас- ні «права». Так на північно-східній околиці склав- ся якийсь власницький світогляд; пронизавши усі інститути політичної влади, він придав їм ха- рактер, подібності котрому було не знайти ні в інших частинах Росії, ні у Європі» (Пайпс 2004, с. 62). Слід лише роз’яснити, що автор, гово­ рячи про заселення нових районів, мав на ува­ зі східнослов’янських переселенців на фіно­ угорські території, а, згадавши про інші части­ ни тогочасної Росії, розумів у цьому випадку інші землі цієї імперії. Така думка цілком перегукується із твер­ дженням Г. Вернадського, що історична са­ мосвідомість будь­якого народу являєть­ ся значною мірою усвідомленням історичної та органічної цільності свого місцерозвитку (Вернадский 2000, с. 35). «Кожному своє» — як стверджували стародавні римляни. У другій половині ХІІ ст. лише з’являються перші прояви майбутньої самосвідомості зга­ даних східнослов’янських народів: «Оукраина» на півдні у територіальному розумінні (Етимо­ логічний словник… 1985, с. 165—166) та в ха­ рактерних рисах князя Андрія Боголюбсько­ го на північному сході, коли «великорос впер- ше виступав на історичну сцену, і такий виступ не можна визнати вдалим» (Ключевский 1987, с. 325). Але до часів створення національної імперії цей історик повинен був констатувати: «Скрізь Руська земля, і ніде, ні в одній пам’ятці не зустрінемо руський народ. Відчуття народної єд- ності, що пробуджувалося, чіплялося ще за тери- торіальні межі землі, а не за національні особли- вості народу. Народ — поняття досить складне, котре заключало у себе духовно-етичні ознаки, які не давалися тогочасній свідомості або ще на- віть не встигнувши достатньо проявитися у са- мому руському населенні. Притому не встигли ще згладитися залишки старовинного племінного поділу, і у межах Руської землі було багато неза- чеплених асиміляцією іноплеменників, яких ще не можна було ввести у розуміння руського суспіль- ства» (Ключевский 1987, с. 213). Тож слід по­ годжуватися з точкою зору, що сучасні росія­ ни, українці та білоруси почали процес свого етнічного самоусвідомлення пізніше часів іс­ нування Київської Русі — вже після навали орд Батия у першій половині ХІІІ ст. Раніше «ис­ конность единого народа» не простежується, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 136 а формування нових етносів відбувалося вже у нових історичних умовах (рис. 3). Та й у ті післямонгольські часи етнічної ста­ більності, імовірно не було. На користь цього свідчить ситуація із формуванням такої спіль­ ності як севрюки у ХІV—ХVІІ ст. на терито­ рії Дніпровського Лівобережжя — тодішньої Сіверської землі. Безпосередні предки сучас­ них українців, росіян та білорусів сприймали їх як людей, які належали до іншої (ніж вони) спільноти. У свою чергу, це являється свідчен­ ням того, що севрюки у ті часи становили со­ бою окремий етнос. цьому сприяло їхнє при­ кордонне розміщення, а також незаверше­ ність етнічних процесів у постдавньоруські часи. Власне, можна вести мову про форму­ вання четвертого східнослов’янського етносу, хоча подальшого процесу і не трапилося. Адже до кінця ХV ст. севрюки разом із українцями­ русинами перебували у складі Великого кня­ зівства Литовського, Руського та Жемайтій­ ського (рис. 4). Із початком ХVІ ст. Сіверщина увійшла до складу Московщини, де севрюки опинилися в одній державі із майбутніми росі­ янами. Усе це, звичайно, не могло не справля­ ти вплив на самосвідомість севрюцької спіль­ ноти, особливо зважаючи на мовно­культурну спорідненість її із представниками вищезгада­ них східнослов’янських етносів. Але на поча­ ток ХVІІІ ст., асимільовані українцями, росі­ янами та меншою мірою білорусами севрюки зникають зі сторінок писемних джерел. Вод­ ночас міжетнічні стосунки з українцями — з одного боку, та росіянами — з іншого, розви­ валися за різними сценаріями. І хоча резуль­ тат у обох випадках був однаковим — зник­ нення севрюцької спільноти у результаті аси­ міляції — однак шляхи досягнення його були відмінними. Хоч і спостерігалися конфлікти севрюків із українцями, все ж їх гострота була набагато меншою, ніж із росіянами (Балушок 2016, с. 47—63). Етнічна самосвідомість, що формувалася під час процесу етногенезу, фактично висту­ пає потім не лише як найважливіший визна­ чник етнічної приналежності (що відтісняє у Рис. 3. центрально­Східна Європа близько 1265 р. (за: Плохій 2015) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 37 цьому розумінні навіть ознаку рідної мови), діяла і як сила, що об’єднує членів кожного конкретного етносу й протиставляла їх у ет­ нічному плані іншим етносам. Під час етніч­ ного процесу може значно змінитися етніч­ на територія, а окремі частини етносу можуть навіть відколотися від його основного ядра; може змінитися словниковий запас мови, її морфологічні, синтаксичні та інші особли­ вості, а деякі частини етносу взагалі можуть змінити мову, тобто піддатися мовній асимі­ ляції; може дуже змінитися матеріальна та ду­ ховна культура тощо, але допоки у людей, які входять до конкретного етносу, зберігаються його специфічні риси та самосвідомість, ет­ нос продовжує існувати як такий. Укріплення етнічної самосвідомості, звичайно, збігаєть­ ся із бажанням етносу мати власну соціально­ територіальну (зокрема й державну) органі­ зацію, що також забезпечує стійке існування етносу, збереження багатьох із вищеназваних елементів і насамперед — територіальної єд­ ності (Этнические процессы… 1987, с. 6, 7). якраз на територіальному аспекті сконцен­ трували свою увагу російські дослідники у вже вищеназваній колективній монографії при­ свяченій етнографічним особливостям свого народу: «Розглядаючи витоки та історію Ро- сійської держави, перед усе слід мати на увазі характерну, специфічну для східнослов’янських племен, а пізніше й російського етносу особли- вість їх долі — освоєння Східно-Європейської рівнини у процесі міграційного руху, що не при- пинявся з ХІІ ст. Розширення території прожи- вання мало не лише політичні наслідки — велику протяжність та відкритість кордонів феодаль- ної держави, що складалася. У результаті осво- єння різних природно-кліматичних зон Східно- Європейської рівнини проходили найскладніші процеси розвитку самого народу» (Русские 2003, с. 7—8). А от питання формування самосвідо­ мості росіян, зокрема і через фіксацію та зміни у самоназвах, не стало досі темою спеціальних досліджень. Тому навіть протягом різних деся­ тиліть минулого століття в Росії продовжували з’являтися думки, які не те, щоб підтвердити Рис. 4. центрально­Східна Європа близько 1450 р. (за: Плохій 2015) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 138 ідею про «єдиний народ» на просторах Східної Європи, але навіть ставили під сумнів саме іс­ нування як цілісної етнічної одиниці самого народу російського (рис. 5). Наведемо на під­ твердження цього конкретні приклади. Д. Зеленін (перше видання з’явилося ще у 1927 р. у Берліні): «Східних слов’ян звичай- но ділять на три основні групи: росіяни, білору- си й українці (за попередньою термінологією — «руські південної Русі», «малороси»). Така кла- сифікація — не стільки етнографічна, скільки історично-політична. Росіяни — слов’янське на- селення давньої Московської держави, україн- ці — слов’яни давнього Київського князівства, що об’єдналося із Москвою у 1654 р. в часи гетьмана Богдана Хмельницького, білоруси (або ж «русь- кі західної Русі») — ті східні слов’яни, які у кін- ці ХІV ст. були включені до складу Литовсько- Руської держави. З етнографічної та діалектичної точки зору такий поділ східних слов’ян на три гілки незадо- вільний, оскільки при цьому не враховуються різ- кі відмінності між обома групами росіян. Півден- норуське населення (тобто російське населення Рязанської, Тамбовської, Воронезької, Курської, Тульської, Орловської і Калузької губерній) етно- графічно й діалектологічно відрізняється від пів- нічноруського (у Новгородській, Володимирській, Вятській, Вологодській та ін. губерніях) значно більше, ніж від білорусів. Тому з повним правом можна говорити про два російські народи: пів- нічноросійська (окаюча говірка) і південноруська (акаюча говірка)» (Зеленин 1991, с. 29). Ю. Лесман: «Росіяни (великороси у тради- ційній термінології), являючись основною наці- ональною групою спочатку Російської імперії, а потім Радянського Союзу, довше усіх зберігають схильність «історичній єдності трьох братніх східнослов’янських народів». Не випадково неро- зуміння та подив, котре викликає у багатьох, якщо не у більшості, відокремлення українців та білорусів, що відбувається. Лише поступово і з великими труднощами засвоюється сама мож- ливість розрізненого співіснування. Етнічна іс- торія росіян, у відповідності із масовою свідо- містю, починається у крайньому разі з Х ст. й Рис. 5. центрально­Східна Європа близько 1665 р. (за: Плохій 2015) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 39 включає в себе усіх східних слов’ян. Власне, вели- коруський етнос, рятуючись від спадку давньо- руської єдності, знаходиться поки що на самому порозі свого зародження. Для завершення етноге- незу (якщо таке відбудеться) потрібно, мабуть, меншою мірою близько двох століть» (Лесман 1993, с. 103). Отже, перед тим, як знову заганяти своїх су­ сідів «до своєї хати» слід було б розібратися із власними співмешканцями та з’ясувати на су­ часному рівні ступені родичання між собою. Хоча б на рівні останніх досліджень в Укра­ їні, звичайно враховуючи географічний та інші фактори, а також зміни глобального ха­ рактеру, котрі відбулися протягом кількох іс­ торичних епох, починаючи із часів Середньо­ віччя, коли й були закладені, але ще не сфор­ мовані, основи різних етнічних угруповань східнослов’янського люду (Толочко 1997; Моця 2011; Горєлов, Моця, Рафальський 2012). Багрянородный Константин. Об управлении империей. Москва, 1991. Балушок В.Г. Севрюки ХІV—ХVІІ ст.: спроба етнічної атрибутації. Український історичний журнал. 2016, № 3, с. 47—63. Баран В.Д. Давні слов’яни. Україна крізь віки. Київ, 1998, т. 3. Бегунов Ю.К. Время возникновения «Слова о погибели «Русскыя земля » и понятие «гибели Русскыя земля». Труды отдела древнерусской литературы. Институт русской литературы (Пушкинский дом). Москва; Ле­ нинград, 1965, с. 147—160. Белорусы. Москва, 2003. Вернадский Г.В. Начертание русской истории. Санкт­ Петербург, 2000. Гашек ярослав. Пригоди бравого солдата Швейка. Київ, 2009. Горєлов Микола, Моця Олександр, Рафальський Олег. Українська етнічна нація. Київ, 2012. Данилов В.Д. «Слово о погибели Русскыя земля» как про­ изведение художественное. Труды отдела древнерус- ской литературы. Институт русской литературы (Пушкинский дом). Москва; Ленинград, 1965, с. 132— 142. Дубов И.В. Северо­Восточная Русь в эпоху средневеко­ вья. Ленинград, 1982. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. Київ, 1985. Журавель А.В. «Залесье» как взгляд с другой стороны «леса». Восточная Европа в древности и средневековье. ХVІІІ чтения памяти член-корреспондента АН СССР В.Т. Пашуто. Москва, 2006, с. 66—70. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. Москва, 1991. Иванов В.В., Топоров В.Н. К постановке вопроса о древ­ нейших отношениях балтийских и славянских языков. Москва, 1958. История Украины. Москва, 2008. Ключевский В.О. Курс русской истории. Москва, 1987, ч. І. Костомаров Н.И. Две русскія народности. Собрание со- чинений Н.И. Костомарова. Санкт­Петербург, 1903, кн. 1, с. 33—65. Кунгуров Алексей. Киевской Руси не было или что скры­ вают историки. Москва, 2012. Кучкин В.А. Формирование государственной территории Северо­Восточной Руси в Х—ХІV вв. Москва, 1984. Лебедев Г.С. Эпоха викингов в Северной Европе. Историко­археологические очерки. Ленинград, 1985. Левкиевская Е.Е. Этнокультурный и языковый стереотип украинца в русском сознании. Украина и украинцы: образы, представления, стереотипы. Русские и укра- инцы во взаимном общении и восприятии. Москва, 2008, с. 149—161. Лесман Ю.М. К теории этногенеза: этногенез древнерус­ ской народности. Петербургский археологический вестник. 1993, № 6, с. 93—109. Моця Олександр. Українці: народ і його земля (етапи ста­ новлення). Київ, 2011. Нариси історії Росії. Київ, 2007. Начало русской государственности в ІХ веке и ее возрож­ дение в первой четверти ХVІІ века. Брянск, 2012. Новгородская первая летопись старшего и младшего из­ водов. Москва; Ленинград, 1950. Носов Е.Н. Новый взгляд на восточнославянскую ци­ вилизацию. Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. Том ІV. Истоки и вершины восточнославянской цивилизации. Мо­ сква, 2008, с. 8—9. Оруэлл Джордж. 1984. Москва, 1989. Пайпс Ричард. Россия при старом режиме. Москва, 2004. Плохій Сергій. Походження слов’янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі. Київ, 2015. Полное собрание русских летописей. Том І: Лаврентьев­ ская летопись и Суздальская летопись по Академи­ ческому списку. Москва, 1962. Русские. Москва, 2003. Свод древнейших письменных известий о славянах. Том І (І—ІV вв.). Москва, 1991. Седов В.В. Восточные славяне в VІ—ХІІІ вв. Археология СССР. Москва, 1982. Тезисы о 300­летии воссоединения Украины с Россией. Москва, 1950. Толочко Алексей. Очерки начальной Руси. Киев; Санкт­ Петербург, 2015. Толочко П.П. Від Русі до України. Київ, 1997. Толочко П.П. Киев и Новгород в Х—ХІІІ вв. Историчес­ кие очерки. Киев, 2018. Третьяков П.Н. Финно­угры, балты и славяне на Днепре и Волге. Москва; Ленинград, 1966. Украинцы. Москва, 2000. Україна та Росія: проблеми політичних і соціокультурних відносин. Київ, 2003. Україна: хронологія розвитку. Київ, 2009, т. 2. Шнирельман В.А. Националистический миф: основные характеристики (на примере этногенетических вер­ сий восточнославянских народов). Славяноведение. 1995, № 6, с. 3—13. Этнические процессы в современном мире. Москва, 1987. Юсова Наталія. Генезис концепції давньоруської народ­ ності в історичній науці СРСР (1930­ті — перша по­ ловина 1940­х років). Вінниця, 2005. янин В.Л. Очерки комплексного источниковедения. Средневековый Новгород. Москва, 1997. Надійшла 22.01.2019 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 140 Oleksandr P. Motsia Corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine, DSc, Head of the Old Rus and Medieval archaeology Department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net CuRRent Issues Of the easteRn slaVs ethnIC hIstORy ReseaRCh DuRIng MIDDle ages the statements of a part of modern historians and politicians about the existence of a single eastern slavic people in the form of the so­called Old Rus nationality makes it necessary to once again turn to the consideration of this rather difficult problem. first of all, to study at the present scientific level the fundamental principles of such a process in medieval times. the information available today makes it possible to speak of initial impulses in the process of settling in different regions of eastern europe and even beyond its borders (in the Balkans and in Central europe) precisely from the south of east slavic ecumene. here, a new ethnic community was formed with the participation of the descendants of the old scythian­ sarmatian systems, which had a significant impact on the local slavic world. later, representatives of the germanic and turkic language groups (goths and huns) joined the situation, which, in turn, to some extent provoked such a phenomenon as the great Migration of nations and the final formation of the three branches of the slavic world. speaking of the east slavic ecumene, in the second half of the І thousand aD on its territory about 15 tribal unions were formed, which later transformed into tribal reigns. In the more northern areas, in the territories of modern Belarus and Russia, the ancient Balts and finno­ugrians, elements of the old substrate structures assimilated by new settlers, took part in the ethnic development of the slavs. all of them together at the turn of the І—ІІ thousand aD took part in the emergence of a new formation known to contemporaries under the name “Rus” or “Russian land”. however, it was also quite unstable, and therefore was perceived mainly only by representatives of the new social elite of the feudal society. the prevailing quantitatively rural population in the expanses of eastern europe was generally poorly aware of such unity. such a “world” broke up in the 13 century as a result of a global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan. further historical processes that often had already had regional specifics (in particular, the emergence of the sevriuk society on the ukrainian—Russian— Belorussian borderland) led to the gradual formation of three modern east slavic peoples. although in this seemingly fully resolved issue, certain nuances can be traced that deserve further research. K e y w o r d s: people, nationality, ethnicity, Slavs, tribes, Rus people, settlements, Eastern Europe, Kyiv Rus, material culture. А.П. Моця Член-корреспондент НАН Украины, профессор, заведующий отделом древнерусской и средневековой археологии Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net АКТУАЛьНыЕ ВОПРОСы ИССЛЕДОВАНИЙ ЭТНИЧЕСКОЙ ИСТОРИИ ВОСТОЧНыХ СЛАВяН СРЕДНЕВЕКОВыХ ВРЕМЕН Утверждения части современных историков и политиков о существовании единого восточнославянского народа в виде так называемой древнерусской народности делает необходимым еще раз обратиться к рассмотрению этой достаточно непростой проблемы. И в первую очередь — к изучению на современном научном уровне первооснов такого процесса в средневековые времена. Имеющаяся сегодня информация позволяет говорить о начальных импульсах в процессе расселения в разные регионы Восточной Европы и даже за ее пределы (на Балканы и в центральную Европу) именно с юга восточнославянской ойкумены. Здесь новая этническая общность формиро­ валась при участии потомков старых скифо­сарматских систем, которые достаточно существенно оказывали вли­ яние на местный праславянский мир. Позже к ситуации «подключились» представители германских и тюркских языковых групп (готы и гунны), что в свою очередь, в какой­то мере, спровоцировало такой феномен как Великое переселение народов и окончательное образование трех ветвей славянского мира. Говоря о восточнославянской ойкумене, то во второй половине І тыс. н. э. на ее территории образовалось около 15 племенных союзов, которые позже трансформировались в племенные княжения. В более северных районах, на территориях современных Бе­ лоруссии и России в этническом развитии славян принимали участие древние балты и финно­угры — элементы старых субстратных структур, ассимилированные новыми переселенцами. Все они вместе на рубеже І—ІІ тыс. н. э. приняли участие в появлении нового образования, известного современникам под названием «Русь» или «Русская земля». Но и оно было достаточно неустойчивым, а поэтому воспринималось в основном лишь пред­ ставителями новой социальной верхушки феодального общества. Преобладающее в количественном отношении сельское население на просторах Восточной Европы вообще слабо осознавало такое единство. Подобный «мир» распался в ХІІІ в. в результате глобальной катастрофы, связанной из нашествием орд хана Батыя. Дальнейшие исторические процессы, которые часто имели уже региональную специфику (в частности зарождение общества севрюков на украинско—русско—белорусском пограничье) привели к постепенному формированию трех совре­ менных восточнославянских народов. Хотя и в этом, казалось бы, полностью решенном вопросе, прослеживают­ ся определенные нюансы, которые заслуживают дальнейших исследований. К л ю ч е в ы е с л о в а: народ, народность, этнос, славяне, племена, русы, расселения, Восточная Европа, Киевская Русь, материальная культура. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 41 References Balushok V.h. sevriuky XIV­XVII st.: sproba etnichnoi atrybutatsii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 2016, no. 3, pp. 47­63. Baran V.D. Davni sloviany. Ukraina kriz viky. Kyiv, 1998, Band 3. Bagrianorodnyi Konstantin. Ob upravlenii imperiei. Moskva, 1991. Begunov Iu.K. Vremia vozniknoveniia slova o pogibeli “Russkiia zemlia” i poniatie “gibeli Russkiia zemlia”. Trudy otdela drevnerusskoi literatury. Institut russkoi literatury (Pushkinskii dom). Moskva; leningrad, 1965, pp. 147­160. Belorussy. Moskva, 2003. Danilov V.D. “slovo o pogibeli Russkiia zemlia” kak proizvedenie khudozhestvennoe. Trudy otdela drevnerusskoi literatury. Institut russkoi literatury (Pushkinskii dom). Moskva; leningrad, 1965, pp. 132­142. Dubov I.V. severo­Vostochnaia Rus v epokhu srednevekovia. leningrad, 1982. etnicheskie protsessy v sovremennom mire. Moskva, 1987. etymolohichnyi slovnyk litopysnykh heohrafichnykh nazv Pivdennoi Rusi. Kyiv, 1985. hashek y. Pryhody bravoho soldata shveika. Kyiv, 2009. horielov M., Motsia O., Rafalskyi O. ukrainska etnichna natsiia. Kyiv, 2012. Kliuchevskii V.O. Kurs russkoi istorii. Moskva, 1987, Band 1. Kostomarov n. I. Dve russkie narodnosti. Sobranie sochinenii N.I. Kostomarova. sankt­Peterburg, 1903, Band 1, pp. 33­65. Kuchkin V.a. formirovanie gosudarstvennoi territorii severo­Vostochnoi Rusi v X­XIV vv. Moskva, 1984. Kungurov a. Kievskoi Rusi ne bylo ili chto skryvaiut istoriki. Moskva, 2012. lebedev g.s. epokha vikingov v severnoi evrope. Istoriko­arkheologicheskie ocherki. leningrad, 1985. lesman Iu.M. K teorii etnogeneza: etnogenez drevnerusskoi narodnosti. Peterburgskii arkheologicheskii vestnik. 1993, no. 6, pp. 93­ 109. levkievskaia e.e. etnokulturnyi i iazykovoi stereotip ukraintsa v russkom soznanii. ukraina i ukraintsy: obrazy, predstavleniia, stereotipy. Russkie i ukraintsy vo vzaimnom obshchenii i vospitanii. Moskva, 2008, pp. 149­161. Motsia O.P. ukraintsi: narod i yoho zemlia (etapy stanovlennia). Kyiv, 2011. nachalo russkoi gosudarstvennosti v IX veke i ee vozrozhdenie v pervoi chetverti VII veka. Briansk, 2012. narysy istorii Rosii. Kyiv, 2007. nosov e.n. novyi vzgliad na vostochnoslavianskuiu tsivilizatsiiu. Kuzik B.n., Iakovets Iu.V. Tsivilizatsii: teoriia, istoriia, dialog, budushchee. Istoki i vershiny vostochnoslavianskoi tsivilizatsii. Moskva, 2008, Band IV, pp. 8­9. novgorodskaia pervaia letopis starshego i mladshego izvodov. Moskva; leningrad, 1950. Oruell Dzh. 1984. Moskva, 1989. Paips R. Rossiia pri starom rezhime. Moskva, 2004. Plokhii s. Pokhodzhennia slovianskykh natsii. Domoderni identychnosti v ukraini, Rosii ta Bilorusi. Kyiv, 2015. Polnoe sobranie russkikh letopisei. Band I: lavrentievskaia letopis i suzdalskaia letopis po akademicheskomu spisku. Moskva, 1962. Russkie. Moskva, 2003. sedov V.V. Vostochnye slaviane v VI­XIII vv. Arkheologiia SSSR. Moskva, 1982. shnirelman V.a. natsionalisticheskii mif: osnovnye kharakteristiki (na primere etnogeneticheskikh versii vostochnoslavianskikh narodov). Slavianovedenie. 1995, no. 6, pp. 3­13. svod drevnerusskikh pismennykh izvestii o slavianakh. Band I (I­IV vv.). Moskva, 1991. tezisy o 300­letii vossoedineniia ukrainy s Rossiei. Moskva, 1950. tolochko a.P. Ocherki nachalnoi Rusi. Kyiv; sankt­Peterburg, 2015. tolochko P.P. Kiev i novgorod v X­XIII vv. Istoricheskie ocherki. Kyiv, 2018. tolochko P.P. Vid Rusi do ukrainy. Kyiv, 1997. ukraina ta Rosiia: problemy politychnykh i sotsiokulturnykh vidnosyn. Kyiv, 2003. ukraina: khronolohiia rozvytku. Kyiv, 2009, Band 2. tretiakov P.n. finno­ugry, balty i slaviane na Dnepre i Volge. Moskva; leningrad, 1966. ukraintsy. Moskva, 2000. Vernadskii g.V. nachertanie russkoi istorii. sankt­Peterburg, 2000. Ianin V.l. Ocherki kompleksnogo istochnikovedeniia. srednevekovyi novgorod. Moskva, 1997. Istoriia ukrainy. Moskva, 2008. Ivanov V.V., toporov V.n. K postanovke voprosa o drevnerusskikh otnosheniiakh baltiiskikh i slavianskikh iazykov. Moskva, 1958. yusova n. henezys kontseptsii davnoruskoi narodnosti v istorychnii nautsi sRsR (1930­ti ­ persha polovyna 1940­kh rokiv). Vinnytsia, 2005. Zelenin D.K. Vostochnoslavianskaia etnografiia. Moskva, 1991. Zhuravel a.V. “Zalese” kak vzgliad s drugoi storony “lesa”. Vostochnaia evropa v drevnosti i srednevekove. XVIII chteniia pamiati chlen-korrespondenta AN SSSR V.T. Pashuto. Moskva, 2006, pp. 66­70.

Ähnliche Einträge