Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин

Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин

Одному з найвідоміших українських істориків і археологів, директору Інституту археології НАН України, члену Президії НАН України, голові Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, академіку НАН України Петру Петровичу Толочку виповнюється 75 років....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2013
Автор: Г.Ю. Івакін
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194866
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 3-6. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-194866
record_format dspace
spelling irk-123456789-1948662023-11-30T19:46:04Z Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин Г.Ю. Івакін Статті Одному з найвідоміших українських істориків і археологів, директору Інституту археології НАН України, члену Президії НАН України, голові Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, академіку НАН України Петру Петровичу Толочку виповнюється 75 років. 2013 Article Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 3-6. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194866 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Г.Ю. Івакін
Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин
Археологія
description Одному з найвідоміших українських істориків і археологів, директору Інституту археології НАН України, члену Президії НАН України, голові Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, академіку НАН України Петру Петровичу Толочку виповнюється 75 років.
format Article
author Г.Ю. Івакін
author_facet Г.Ю. Івакін
author_sort Г.Ю. Івакін
title Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин
title_short Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин
title_full Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин
title_fullStr Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин
title_full_unstemmed Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин
title_sort петро петрович толочко - вчений і громадянин
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2013
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194866
citation_txt Петро Петрович Толочко - вчений і громадянин / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 3-6. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT gûívakín petropetrovičtoločkovčenijígromadânin
first_indexed 2025-07-16T22:27:44Z
last_indexed 2025-07-16T22:27:44Z
_version_ 1837844259834691584
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 3 Одному з найвідоміших українських істори- ків і археологів, директору Інституту археоло- гії НАН України, члену Президії НАН Украї- ни, голові Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, академіку НАН України Петру Петровичу Толочку виповню- ється 75 років. Вчений народився 21 лютого 1938 р. у с. При- строми Переяслав-Хмельницького р-ну Київ- ської обл. Після навчання у середній школі в рідному селі та на історико-філософському фа- культеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка розпочав свою наукову діяль- ність у Державному музеї українського декора- тивного мистецтва. Від 1961 р. — він в Інституті археології, де пройшов усі сходинки наукового зростання — від молодшого наукового співро- бітника, вченого секретаря Інституту, старшого наукового співробітника, завідувача відділу до директора Інституту (від 1987 р.). ПЕТРО ПЕТРОВИЧ ТОЛОЧКО — ВЧЕНИЙ І ГРОМАДЯНИН Великою заслугою Петра Петровича є збе- реження Інституту як наукової установи в надскладний період 1990-х рр., коли постій- но бракувало коштів і водночас накочували- ся каламутні хвилі тих, хто намагався знищи- ти Інститут як головний осередок фахівців- археологів, що координує та контролює якість досліджень на всій території України, кому ака- демічна наука ставала на заваді у пограбуванні пам’яток й поширенні позанаукових псевдо- патріотичних міфів. Ті часи, на жаль, не зовсім минулися, рецидиви тривають, адже головні негативні фактори нікуди не щезли. Проте на- дійними ознаками вірного курсу, який взяв тоді Інститут, є наші численні наукові видан- ня, міжнародне визнання наукових досягнень Інституту в цілому і його провідних співробіт- ників зокрема. І, можливо, найголовніше, Ін- ституту вдалося зберегти сталий інтерес до ар- хеології у молоді. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 4 Ще в студентські роки П.П. Толочко брав участь у багатьох археологічних експедиціях, переймав досвід старших колег — визначних археологів Києва, Москви, Ленінграда, зна- йомився з молодими тоді науковцями (дружба продовжувалася й продовжується десятиліт- тями). Серед його учителів передусім слід зга- дати видатних археологів та істориків Радян- ського Союзу — В.Й. Довженка, Б.О. Рибако- ва, С.М. Бібікова. Наполеглива й ефективна праця вчено- го була винагороджена високими науковими ступенями та вченими званнями: кандидата історичних наук (1966 р.), старшого науково- го співробітника (1968 р.), доктора історич- них наук (1981 р.), професора (1988 р.), члена- кореспондента НАН України (1988 р.), дійсно- го члена НАН України (1990 р.). Впродовж 1993—1998 рр. П.П. Толочко очо- лював академічну гуманітарну науку Украї- ни, працюючи на посаді віце-президента НАН України. Нині він президент Українського на- ціонального комітету Міжнародного союзу ві- зантиністів та голова Українського національ- ного комітету Міжнародної Унії слов’янської археології. Про визнання великого наукового внеску вченого у світову історичну науку свід- чать його високі міжнародні наукові звання — член-кореспондент Центрального Німецько- го інституту археології (Берлін), член академії Європи (Лондон), член Угорського товариства археології та мистецтв (Будапешт), почесний доктор та іноземний член Російської академії наук. Особливе місце в дослідженнях П.П. То- лочка посідає Київ. Вивчення столиці Дав- ньоруської держави — важливий напрям дав- ньоруської археології, що включає розробку багатьох проблем, тісно пов’язаних із загаль- ним розвитком Київської Русі. П.П. Толочко зумів знайти новий підхід до проблеми, яку на той час вважали вичерпаною. Адже пану- вала думка, що після виходу фундаменталь- них праць відомого ленінградського археоло- га М.К. Каргера наукова розробка питань ар- хеології давнього Києва не має перспектив. Проте молодому науковцю вдалося створити цілісну картину історії столиці Русі від її по- ходження до 40-х рр. ХІІІ ст., показати дина- міку та етапи розвитку, визначити історико- топографічне районування Києва, довести наземний (зокрема й зрубний) характер ма- сової забудови. Цим проблемам присвячена перша монографія вченого «Історична топо- графія стародавнього Києва» (1970 р.). В археологічній науці важливо, щоб тео- ретичні дослідження поєднувалися з плідною організаційною і польовою роботою. П.П. То- лочку вдалося це здійснити. Відновивши ар- хеологічні дослідження Києва в 1960-і рр., він створив у 1970 р. Київську постійно діючу ар- хеологічну експедицію (на правах відділу — сьогодні відділ археології Києва). Ним же був зібраний дієздатний колектив молодих і до- свідчених дослідників. Відтоді розгорнулися систематичні розкопки в усіх історичних ра- йонах міста, великого розмаху набули новобу- довні роботи. Його розкопки Подолу на початку 1970-х рр. стали не лише сенсаційними, але й етапними у розвитку київської археології. Вони остаточ- но змінили існуючі уявлення про масову забу- дову південноруського міста Х—ХІІІ ст., пов- ністю підтвердивши висновки П.П. Толочка про те, що масова забудова Києва була близь- кою до забудови Новгорода, Пскова, Берес- тя та інших давньоруських міст і не була, як тоді вважали, напівземлянковою. Матеріал, здобутий за ті роки, в кілька разів перевищив джерельну базу всього попереднього періо- ду досліджень. Підсумки розкопок 1970-х рр. опубліковано в ґрунтовній монографії «Новое в археологии Києва», що стала основою ци- клу праць з історії та археології Києва, за який П.П. Толочку та його співавторам було прису- джено Державну премію УРСР в галузі науки і техніки за 1983 р. На основі нових здобутків археології, ана- лізу писемних джерел П.П. Толочко відтво- рив історико-культурний розвиток Києва від часу виникнення до 40-х рр. XIII ст. («Древний Киев», 1983 р.), ґрунтовно розробив проблему походження міста, по-новому розглянув питан- ня економічного розвитку, характеру масової забудови міста, його соціально-топографічної структури, міжнародних зв’язків, довів по- ступальний розвиток Києва ХІІ—ХІІІ ст. Но- вий підхід до питань історичної демографії дав змогу вперше обґрунтувати розрахунки чи- сельності населення Києва XII—XIII ст. Розробка історії Києва стала надійним фун- даментом для висвітлення різних аспектів істо- ричного розвитку всієї Давньої Русі, які дослі- джені П.П. Толочком у таких відомих працях, як «Киев и Киевская земля в эпоху феодаль- ной раздробленности ХІІ—ХІІІ вв.», «Древ- няя Русь», «Київська Русь», «Древнерусский феодальный город». У них висвітлені питання формування давньоруської державності, роз- роблені теоретичні засади формування міст, за- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 5 пропоновано нове бачення періоду феодальної роздробленості XIІ—XІII ст., котрий не при- звів до розпаду єдиної Давньоруської держа- ви, як це вважалося в радянській історіографії. Одним із доказів цього є те, що Київська земля в XІI—XIII ст., на відміну від інших князівств, не перетворилася на спадкову вотчину яко- їсь князівської сім’ї, а розглядалася як спільна спадщина династії Рюриковичів. Складні вза- ємовідносини Русі з кочовиками висвітлено у монографії «Кочевые народы степей и Киев- ская Русь». Протягом усієї наукової діяльності П.П. То- лочко звертався до проблем літописання. Ре- зультатом його пошуків стала фундаментальна монографія «Давньоруські літописи і літопис- ці Х—ХІІІ ст.» (2005 р.), у якій розгорнуто ши- року картину історичного літописання Києва, Новгорода та інших центрів Русі. У 2005 і 2009 роках П.П. Толочко опубліку- вав монографію «Древнерусская народность воображаемая или реальная», в якій на кон- кретних археологічних і писемних матеріалах показав історико-культурну спільність дав- ньоруського суспільства, котре цілком відпо- відає поняттю «народність». У праці «Архео- логия и древняя история. В защиту истори- ческого марксизма» (2007 р.) вчений показав кон’юнктурність сучасної огульної критики вчення К. Маркса і Ф. Енгельса про форма- ційну періодизацію історії. Згідно з ним вона цілком співвідноситься з археологічною пері- одизацією. В основі історичної лежить спосіб виробництва, а археологічної — знаряддя ви- робництва. Низку монографій П.П. Толочко присвятив проблемам влади на Русі — «Дворцовые интри- ги на Руси» (2001 р.), «Власть в Древней Руси в Х—ХІІІ вв.» (2011 р.), а також «Династические браки на Руси в ХІІ—ХІІІ вв. (2013 р.). Окремо слід згадати нове дослідження «Ярослав Мудрий» (2011 р.), в якому вчений продовжив та значно розширив матеріал по- передніх робіт, присвячених життю й держав- ній діяльності Володимира Великого та Ярос- лава Мудрого. На ґрунті аналізу писемних і архео логічних джерел беззаперечно довів без- підставність тверджень про 1000-літній ювілей Софійського собору в Києві, недолугість зви- нувачень Ярослава Мудрого та його книжни- ків у «вишкербленні» літописів, інших літо- писних джерел з метою принизити роль Воло- димира Великого. Дослідження в галузі Київської Русі лягли в основу написання окремих розділів багатьох фундаментальних академічних видань: «Істо- рія Української РСР», «Археологія Української РСР», «Давня історія України», «Етнічна іс- торія давньої України», «Історія Києва», «Звід пам’яток історії та культури України. Київ» тощо. Вчений не лише очолював авторські ко- лективи більшості з цих видань, а й ініціював їх створення. «Давня історія України» стала етап- ною працею у розвитку української археології та давньої історії, за створення якої авторсько- му колективу на чолі з П.П. Толочком було за- служено присуджено Державну премію Украї- ни в галузі науки і техніки 2003 р. Наукові праці П.П. Толочка відзначають- ся широкою постановкою проблем, великим діапазоном залучених джерел, чітким дослід- ницьким напрямом і обґрунтуваністю висуну- тих положень. Вони отримали високу оцінку вітчизняних і зарубіжних фахівців, багато з них опубліковано у виданнях Росії, ФРН, Франції, США, Польщі та інших країн. Високий науко- вий авторитет П.П. Толочка, його сталі науко- ві зв’язки з провідними вченими світу суттє- во підіймають статус української науки й часто допомагають іншим науковцям у суто прак- тичних та організаційних справах і проектах. Важко згадати тут усіх вчених, з якими підтри- мує (чи, на жаль, підтримував до недавнього часу) дружні наукові контакти П.П. Толочко. Серед них В.Л. Янін, Г.Г. Літаврін, В.В. Сє- дов і М.В. Сєдова, А.М. Кірпічніков, О.І. Ко- меч, С.П. Карпов, І.П. Медведєв, М.А. Мака- ров, Є.М. Носов, П.Г. Гайдуков, Б.М. Флоря, А.М. Сахаров (Росія), Ж. Бланкофф (Бель- гія), Ж.-П. Арріньйон, М. Каплан, Ж. Да- грон (Франція), І. Шевченко (США), А. Поп- пе, С. Биліна (Польща), І. Фодор (Угорщина), А. Стальберг (Швеція) та багато інших. Наукова діяльність П.П. Толочка тісно по- в’язана з пам’яткоохоронною та науково-по- пуля ризаційною роботою, діяльністю музеїв. Підтримка та захист музеїв нерозривно по- в’язані з охороною пам’яток. Постійні виступи у лекторіях, на телебаченні, в газетах та жур- налах популяризують українську археологіч- ну науку, захищають пам’ятки, дають відсіч зазіханням чиновників і приватних колекці- онерів привласнити всенародну археологічну спадщину. Чимало заповідників і музеїв ство- рено за його активної підтримки (згадати хоча б Музей історії м. Києва, ДІАЗ «Стародавній Київ»). Вчений є головою Наглядової ради На- ціонального заповідника «Софія Київська», членом наглядових рад інших найбільших за- повідників України. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 6 Від 1989 р. П.П. Толочко очолює Українське товариство охорони пам’яток історії та куль- тури. Багато його публіцистичних праць при- свячено актуальним завданням охорони наці- ональної спадщини. Його активна позиція у пам’яткоохоронній діяльності допомагає, на- скільки це можливо в наш час, захистити кон- кретні пам’ятки чи хоч би зменшити наступ сучасних нуворишів на них. Ця громадська по- зиція, професійний та виважений підхід стали підставою обрання П.П. Толочка до Верхов- ної Ради України. Одним із визначних резуль- татів його діяльності став Закон України «Про охорону археологічної спадщини» — важливий юридичний акт у сфері охорони і збереження культурного надбання українського народу. П.П. Толочко виховав цілу плеяду квалі- фікованих фахівців, які плідно працювали і працюють у різних наукових центрах по всій Україні. Серед них член-кореспонденти НАН України, д.і.н. О.П. Моця та д.і.н. Г.Ю. Іва- кін, к.і.н. В.М. Зоценко, Б.А. Звіздецький, В.П. Коваленко, В.І. Якубовський, С.Р. Кіліє- вич, І.І. Мовчан, М.А. Сагайдак, П.С. Пеняк, О.В. Колибенко, О.Б. Супруненко та інші ві- домі науковці. Надзвичайно плідною є і редакторська ді- яльність вченого. За його редакцією вийшло чимало фундаментальних праць, монографій, наукових збірників, присвячених важливим проблемам історії та археології України. Зо- крема П.П. Толочко є головним редактором академічного журналу «Археологія», а також «Київської старовини», яку він і відродив. Загальний науковий доробок ювіляра ста- новить близько 500 друкованих праць, із них 30 монографій. Ним, окрім того, опублікова- но сотні науково-публіцистичних праць. Нині П.П. Толочко у прекрасній творчій формі, що- року видає нові праці і не знижує темпи публі- кацій своїх нових творів, що засвідчують нові аркуші на письмовому столі, заповнені його убористим почерком. Суспільство і держава оцінили роботу на- уковця. Серед державних нагород і почес- них звань ювіляра: орден «Знак пошани» (1981 р.), медаль «В пам’ять 1500-річчя Ки- єва» (1982 р.), Почесна Грамота Верховної Ради УРСР (1985 р.), ордени «Ярослава Муд- рого» 5 й 4 ступенів (1998 р.; 2002 р.), дві Дер- жавні премії України в галузі науки і техні- ки (1983 р.; 2002 р.), орден «Дружбы» Росії, Премія ім. М.С. Грушевського та М.І. Кос- томарова Президії НАН України (1992 р.), премія ім. Олександра Невського Російської Федерації. Колеги та учні, археологічна та історична громадськість України зичать Петру Петрови- чу Толочку здоров’я, енергії, оптимізму, твор- чої наснаги та успіху в усіх задумах. Г.Ю. ІВАКІН В ру че н н я де рж ав н ої п ре м ії 2 00 3 р. 2004 р., біля валу давнього Переяслава. Зліва направо: В.В. Седов, А.М. Кірпічніков, М.А. Мака- ров і П.П. Толочко Чернігів, 2011 р. П.П. Толочко з дружиною Г.О. Вознесенською та В.П. Коваленком Чернігів, 2012 р. Конференція. Вийшов збірник на честь В.Й. Дов- женка Рязань, 2011 р. З Л.В. Яніним і А.М. Кірпічніковим

Схожі ресурси